Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
Номера от 730 грн.
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Номера от 490 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Номера от 450 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-2% онлайн заказ
Зачарованные Карпаты
Зачарованные Карпаты
Закарпатье, Воловец
Коттеджи от 400 грн.
Есть номера


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Договір про спільну діяльність

 

БЛАЖІВСЬКА Оксана Євгенівна

ДОГОВІР ПРО СПІЛЬНУ ДІЯЛЬНІСТЬ

Спеціальність: 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

КИЇВ - 2007


Дисертацією є рукопис
Робота виконана на кафедрі цивільного права та процесу юридичного факультету Львівського національного університету імені І. Франка

Науковий керівник:
доктор юридичних наук, професор
заслужений юрист України
Коссак Володимир Михайлович,
Львівський національний університет імені Івана Франка,
завідувач кафедри цивільного права та процесу

Офіційні опоненти:
доктор юридичних наук, професор,
член-кореспондент АПН НАН України
Дзера Олександр Васильович
Київський національний університет імені Тараса Шевченка,
професор кафедри цивільного права

кандидат юридичних наук, доцент
Стефанчук Руслан Олексійович
Хмельницький університет управління та права,
професор кафедри цивільного права,
проректор з наукової роботи

Захист відбудеться 27.06. 2007 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.02 у Інституті держави і права ім. В.М.Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительска, 4.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительска, 4.

Автореферат розісланий 23 травня 2007 року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої Ради,
доктор юридичних наук Кучеренко І. М.

 

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Зміни, що відбулися в регулюванні договірних відносин на законодавчому рівні, стали прикладом ефективності реалізації диспозитивного методу регулювання приватно-правових відносин. За чинним цивільним законодавством цивільно-правовий договір є одним із засобів регулювання суспільних відносин, джерелом цивільного права, способом усунення прогалин у законодавстві.
Відносини спільної діяльності мають досить широке розповсюдження в різних сферах. Це обумовлюється тим, що договір про спільну діяльність є ефективною формою здійснення підприємницької та інших видів діяльності. По-перше, у відповідності до умовами цього договору його учасники об’єднують свої зусилля задля досягнення спільної мети. За цією ознакою він вигідно відрізняється від переважної більшості інших цивільно-правових договорів, у яких такої співпраці і об’єднання зусиль сторін не відбувається. По-друге, незважаючи на об’єднання зусиль та майна, учасники договору про спільну діяльність залишаються юридично самостійними суб’єктами. Саме це є перевагою даної договірної конструкції, порівняно зі спільною діяльністю, що здійснюється у межах єдиного суб’єкта – юридичної особи. По-третє, процес здійснення спільної діяльності не ускладнюється процедурами розробки установчих документів, державної реєстрації створення та припинення нового суб’єкта права тощо. Отже, така законодавча модель побудови прав і обов’язків суб’єктів спільної діяльності є більш гнучкою та пристосованою до сучасних потреб економіки.
У ЦК України 2003 р. закріплено багато нових положень, що визначають правові засади здійснення спільної діяльності. Як самостійний різновид визначено договір простого товариства. Відбулося подальше вдосконалення нормативних положень щодо договору про спільну діяльність, зокрема, законодавчо розширена сфера його можливого застосування, переглянуті такі його елементи, як особливі мета та суб’єктний склад учасників. Все це визначає особливе місце договору про спільну діяльність у системі цивільно-правових договорів і обумовлює необхідність його ретельного дослідження. Об’єктом дослідження також є проблемні питання теоретичного характеру, що стосуються предмета, суб’єктного складу, змісту, правової природи договору про спільну діяльність.
До 90-х років ХХ ст. окремі аспекти правового регулювання відносин у стилі спільної діяльності розглядалися у працях З. С. Бєляєвої, А. Годеса, З.А. Підопригори, О. І. Масляєва, І. А. Масляєва та ін. Однак, їх дослідження ґрунтувалися на нормах, що були закріплені у цивільному законодавстві до кодифікації 2003 р., та відображали умови спільної діяльності за часів існування адміністративно-планової економіки. Зі зміною соціально-економічних умов та набранням чинності ЦК України 2003 р. теоретичні розробки вказаних вчених певною мірою втратили актуальність. На сьогоднішній день рівень дисертаційних та монографічних досліджень в Україні є недостатнім.
Викладене обумовлює актуальність представленого дисертаційного дослідження.
Основою зроблених у дисертації висновків стали праці вітчизняних та зарубіжних вчених, зокрема М.І.Брагінського, В. В. Вітрянського, В. Ю. Вольфа, М. В. Гордона, О. В. Дзери, А. С. Довгерта, О. С. Йоффе, В. М Коссака, О. О. Красавчікова, І. М. Кучеренко, Л. А. Лунца, В. В. Луця, Н. В. Козлової, Н. С. Кузнєцової, Р.А Майданика, П. І. Мейєра, І. Б. Новицького, Й. О. Покровського, В. В. Рєзнікової, Ю. В. Романця, О. Б. Савельева, М. М. Сібільова, К. І. Скловського, Є. О. Суханова, О. С. Удовиченко, Я. М Шевченко. Г. Ф. Шершеневича та інших.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації відповідає темам науково-дослідної роботи кафедри цивільного права та процесу юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка: “Проблеми вдосконалення цивільного законодавства в умовах інтеграції України в Європейське співтовариство”, номер державної реєстрації 01034005937, термін виконання 2002-2004 рр., “Вдосконалення цивільного законодавства в світлі нового Цивільного кодексу України”, номер державної реєстрації 01054004945, термін виконання 2005-2008 рр.
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є проведення системного аналізу договірних зобов’язань, спрямованих на досягнення спільної мети (спільно-спрямованих зобов’язань); відокремлення певних типів та видів договорів, що входять у цю групу зобов’язань; визначення правової природи та складових елементів договору про спільну діяльність; дослідження динаміки зобов’язань, що виникають з договору про спільну діяльність.
Для досягнення поставленої мети були визначені наступні основні завдання:
- визначити місце договору про спільну діяльність у системі цивільно-правових договорів;
- провести розмежування та визначення співвідношення договору про спільну діяльність та засновницького договору;
- обгрунтувати правову характеристику договору про спільну діяльність;
- здійснити класифікацію договорів про спільну діяльність;
- з’ясувати правовий статус учасників договору про спільну діяльність;
- визначити предмет договору про спільну діяльність;
- розкрити зміст договору про спільну діяльність;
- розглянути істотні умови договору про спільну діяльність;
- проаналізувати порядок укладення та виконання договору про спільну діяльність;
- з’ясувати підстави та порядок зміни та припинення договору про спільну діяльність;
- розглянути умови та форми відповідальності учасників спільної діяльності.
Об’єкт дослідження – це сукупність суспільних відносин, що виникають при здійсненні спільної діяльності задля досягнення єдиної мети на підставі договору про спільну діяльність.
Предмет дослідження - джерела регулювання договору про спільну діяльність, суб’єктний склад, предмет договору, його правова природа.
Методи дослідження. Методологічну основу складає сукупність теоретико-методологічних засобів осягнення суспільних явищ і процесів, що зумовлена метою та особливостями досліджуваної проблеми. Історичний метод було використано при характеристиці історичних витоків правового регулювання договору про спільну діяльність та при дослідженні історичного походження сучасних форм його здійснення. Системний підхід було використано у зв’язку із тим, що договір про сумісну діяльність знаходиться у нерозривному зв’язку з цивільно-правовими відносинами, чим зумовлюється необхідність його комплексного, системного характеру регулювання. Метод узагальнення було використано для формування визначень ключових понять на основі виділених та описаних характерних особливостей (ознак). Метод аналізу було використано для дослідження окремих аспектів правового регулювання договору про спільну діяльність в Україні, метод синтезу – для визначення загальних особливостей та тенденцій його правового регулювання, а також для формування висновків як синтезу накопиченої в основній частині наукової інформації. При виявленні, аналізі та синтезі правових явищ, відносин, що виникають при здійсненні за договором про спільну діяльність на основі об’єднання (або без об’єднання) вкладів та зусиль заради досягнення спільної мети, на рівні причинно-наслідкових зв’язків і взаємодій використовано метод діалектичної логіки, а на рівні нормативних зв’язків – метод формальної (елементарної) логіки. Вибір та використання зазначених методів у дисертації має подекуди комбінований характер залежно від вирішення конкретних завдань дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів визначається метою та предметом. В дисертації здійснено комплексний аналіз правовідносин, що виникають при здійсненні спільної діяльності. На основі проведеного аналізу запропоновано власне визначення спільної діяльності як предмета договору про спільну діяльність. Виявлено основні проблеми правового регулювання спільної діяльності та чинники, які перешкоджають успішному і ефективному використанню договорів про спільну діяльність. Запропоновано можливі шляхи розв’язання зазначених проблем, усунення негативних факторів правового регулювання договору про спільну діяльність.
Новизна дисертаційного дослідження конкретизується у наступних основних науково-теоретичних та науково-практичних положеннях, висновках та пропозиціях:
1. Обґрунтовано положення, що договір про спільну діяльність завжди характеризується одновекторною спрямованістю волевиявлення його учасників на досягнення єдиної бажаної для них мети. Критерієм розподілу правочинів на односторонні, дво- та багатосторонні є кількість сторін, які мають виявити свою волю на вчинення правочину. У двосторонньому правочині існує зустрічна векторність. Воля учасників багатостороннього правочину спрямована на досягнення єдиної мети. Отже, має місце одновекторна спрямованість воль.
2. Обгрунтовано висновок, що договір про спільну діяльність має комплекс ознак, які вирізняють його з-поміж інших правочинів і обумовлюють його окреме місце в системі цивільно-правових договорів, до яких відносяться: ознаки правочину не тільки багатостороннього договору, а й характеристики зобов’язального відношення; кожна сторона договору одночасно виступає і як кредитор, і як боржник, хоча такими й не являється; зобов’язання контрагентів у двосторонньому договорі є взаємні, тобто кожна із сторін має й права, й обов’язки. Якщо договір про спільну діяльність уклали дві сторони, то кожна з них зобов’язується діяти у спільних інтересах та має право вимагати від іншої сторони таких же дій.
3. Пропонується висновок про те, що у разі здійснення спільної діяльності на основі об’єднання вкладів учасників, договір простого товариства може укладатися за консенсуальною та реальною моделями. Обгрунтовується недоцільність його характеристики як відплатного або безвідплатного.
4. Обгрунтовується висновок, що за юридичною спрямованістю (метою) у системі договірних зобов’язань договір про спільну діяльність відноситься до спільно-цільових договорів.
Група спільно-цільових зобов’язань складається з двох договірних типів: 1) ті, що спрямовані на створення нового суб’єкта - юридичної особи, та 2) ті, що спрямовані на організацію спільної діяльності без створення юридичної особи. Перший – це засновницький договір, а другий – договір про спільну діяльність.
Договір про спільну діяльність (тип договору) поділяється на два види: 1) договір, що опосередковує здійснення спільної діяльності з об’єднанням вкладів учасників (договір простого товариства), та 2) договір, що обумовлює здійснення спільної діяльності без об’єднання вкладів (власне договір про спільну діяльність у вузькому розумінні).
5. Обгрунтовано тезу стосовно можливості здійснення заміни сторони у договорі про спільну діяльність лише за згодою всіх його учасників. У зв’язку з цим пропонується внести зміни до глави 77 ЦК України.
6. Пропонується власне визначення спільної діяльності як предмета договору про спільну діяльність. Під спільною діяльністю пропонується розуміти сукупність погоджених спільних дій учасників договору, що характеризуються одновекторною спрямованістю на досягнення загальної мети. Спільну діяльність у зовнішніх відносинах з третіми особами пропонується розглядати як єдиний комплекс взаємоузгоджених дій всіх учасників договору, спрямованих на досягнення спільної мети.
7. Обгрунтовано необхідність обмеження права учасника простого товариства розпоряджатися своєю часткою у праві спільної часткової власності без згоди інших учасників.
Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення результатів дослідження полягає у можливості використання одержаних дисертанткою висновків у законотворчій діяльності - для удосконалення положень актів чинного цивільного законодавства, зокрема шляхом внесення змін в ЦК України. Висновки, що містяться у роботі, можуть застосовуватися у практичній, зокрема, правозастосовчій діяльності – у ході здійснення претензійно-договірної роботи, а також при вирішенні спірних питань, пов’язаних з укладенням та виконанням договорів про спільну діяльність.
Результати дослідження можуть використовуватись в навчальному процесі при викладенні курсів “Цивільне право України” та ряді цивільно-правових спецкурсів у вищих навчальних закладах, які здійснюють підготовку спеціалістів за спеціальністю “правознавство”.
Положення дисертації можуть бути використані при підготовці підручників, навчальних посібників, курсів лекцій і методичних рекомендацій для студентів вищих юридичних навчальних закладів, а також в подальших наукових розробках.
Водночас, окремі сформульовані в роботі положення мають, безумовно, дискусійний характер і можуть стати базою для подальших наукових досліджень в цій галузі.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри цивільного права та процесу юридичного факультету Львівського національного університету імені І. Франка. Основні результати дисертаційного дослідження викладені дисертанткою на засіданні круглого столу “Охоронювані законом інтереси в цивільному праві та процесі” (м. Харків, 16 грудня 2005 р.); на Міжнародних науково-практичних конференціях “Сучасні наукові дослідження – 2006” (м. Дніпропетровськ, 20-28 лютого 2006 р.), “Сучасні проблеми адаптації цивільного законодавства до стандартів Європейського Союзу” (Львів, 2006 р.).
Публікації. За темою дисертації відповідно до її змісту опубліковані чотири статті у фахових виданнях ВАК України, та три тези доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура й обсяг дисертації. Відповідно до цілей, завдань, об’єкта і предмета дослідження, дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг роботи -210 сторінок. Перелік використаних джерел становить 168 найменувань і займає 14 сторінок. Додатків – 1, що займає 4 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У Вступі дана загальна характеристика роботи, обгрунтовується актуальність обраної теми та завдання дисертації, визначаються теоретичні та методичні основи роботи, в узагальненому вигляді подаються основні результати, отримані в процесі дослідження і винесені на захист. Визначено наукову новизну одержаних результатів та їхнє науково-практичне значення, вказуються форми апробації результатів дослідження.
Розділ 1. “Загальна характеристика договору про спільну діяльність” складається з трьох підрозділів і присвячений генезі договору про спільну діяльність, визначенню поняття договору про спільну діяльність, видам цих договорів та визначенню їх місця у загальній класифікації цивільних договорів.
У підрозділі 1.1. “Генеза договору про спільну діяльність” дисертантка розглядає висловлені в науковій літературі погляди, щодо розуміння сутності договору про спільну діяльність. Відмічено неоднозначність позицій різних вчених, що до цього питання, та необхідність застосування комплексного підходу до дослідження договору про спільну діяльність, як цивільно-правової категорії. З метою дослідження та з’ясування природи походження та змісту правовідносин між учасниками договору про спільну діяльність розглянуті товариські об’єднання, що існували в межах історичних систем права багатьох країн, в тому числі приведені паралелі з ЦК УРСР 1963р. Зроблено висновок, що правове регулювання договору про спільну діяльність бере свої витоки з часів римського права. Своє походження договір про спільну діяльність веде від давньоримського договору (contractus) товариства (societas). Визначено істотний вплив соціально-економічних умов, що іноді обумовлювалися політичним режимом держав, на розвиток договору про спільну діяльність
Договір про спільну діяльність, за яким не передбачено об’єднання вкладів учасників, завжди укладається як консенсуальний. Ця модель обумовлена суттю договірного зобов’язання, а саме здійсненням спільної діяльності (певних дій) в майбутньому. У момент укладення такого договору сторони лише встановлюють для себе обов’язок діяти у спільних інтересах. Якщо ж спільна діяльність здійснюється на основі об’єднання вкладів учасників, то договір простого товариства може бути як консенсуальний, так і реальний.
Якщо критерієм розмежування договорів на відплатні та безвідплатні є наявність зустрічного надання певного блага, то договір про спільну діяльність не є відплатним. З іншого боку, цей договір не можна віднести й до безвідплатних, тому що певні вигоди учасники договору одержують. Доцільно було б характеризувати договір про спільну діяльність як взаємовигідний (якщо він укладений двома особами) та загально-вигідний (у разі наявності трьох або більше учасників). Тим самим підкреслюється той факт, що кожний з учасників спільної діяльності одержує за договором певні блага, однак вони надаються не іншою стороною, а набуваються в результаті спільної діяльності.
Дисертантка вважає, що договір про спільну діяльність має такі специфічні ознаки, які значною мірою вирізняють його з системи всіх інших цивільно-правових договорів.
У підрозділі 1.2. “Поняття та загальна характеристика договору про спільну діяльність” здійснюється аналіз нового, некласичного підходу до визначення поняття цивільно-правового договору. Зміст концепції сутності цивільно-правового договору, альтернативної положенням класичної теорії, полягає в тому, що поняття та юридична сутність договору розглядається не з позиції вольової (договір як домовленість сторін), а з позиції теорії довіри. Окреслюються особливості договору про спільну діяльність як окремого виду договору через визначення його юридичної (правової) природи. Дисертантка вважає за необхідне для визначення поняття та розуміння сутності юридичної (правової) природи договору про спільну діяльність виділити такі його основні (характерні) особливості, які одночасно могли б слугувати кваліфікаційними критеріями для ідентифікації тих чи інших договорів про спільну діяльність.
Дана грунтовна правова характеристика договору про спільну діяльність. Пропонується висновок про те, що у разі здійснення спільної діяльності на основі об’єднання вкладів учасників, договір простого товариства може укладатися за консенсуальною та реальною моделями.
Авторкою підкреслюється, що договір про спільну діяльність є каузальним і фідуціарним. Він може укладатися із зазначенням строку дії, без визначення строку, та як правочин із скасувальною умовою. Також відзначається, що договір про спільну діяльність завжди є дво- або багатостороннім правочином і характеризується одновекторною спрямованістю волевиявлення його учасників на досягнення єдиної бажаної для них мети. Зобов’язання, що виникає з договору про спільну діяльність, завжди є основним. Воно не може бути акцесорним (додатковим), факультативним або альтернативним.
Дисертанткою, з метою проведення порівняльного аналізу, продемонстровано тісний зв’язок договору про спільну діяльність, насамперед договору простого товариства, із близьким за характеристиками засновницьким договором, що обумовлено їх приналежністю до групи спільно-цільових зобов’язань. Вирішення цієї проблеми має практичне значення. Встановлення співвідношення договору про спільну діяльність та засновницького договору є підґрунтям для правильної кваліфікації цих договорів. Зроблено висновок ці договори співвідносяться між собою як різні типи, а критерієм розмежування договору про спільну діяльність і засновницького договору є характер мети діяльності їх учасників. Договір про спільну діяльність укладається для досягнення певної спільної для всіх його учасників мети, регулює зобов’язальні відносини між учасниками, які припиняються з моменту досягнення спільної мети діяльності. Засновницький договір укладається для створення нового суб’єкта – юридичної особи, регулює зобов’язальні відносини між засновниками та корпоративні – між юридичною особою та її учасниками і не припиняється з досягненням спільної мети – створення юридичної особи. Водночас засновницький договір є цивільно-правовим і до нього можуть застосовуватися загальні положення про договірні зобов’язання.
Автор, аналізуючи ці визначення понять договорів, окреслює спільні ознаки та специфічні особливості договору про спільну діяльність та засновницького договору. По-перше, законодавець конструює обидва договори як консенсуальні. При цьому, на відміну, наприклад, від договору оренди, модель реального зобов’язання щодо цих договорів законом не передбачена. На нашу думку договір про спільну діяльність, як правило, є консенсуальним, тому що саме така модель визначена у ст. 1130 ЦК України. Однак, учасники договору про спільну діяльність не позбавлені можливості укласти цей договір як реальний. По-друге, учасниками вказаних договорів можуть бути дві чи більше особи, які є самостійними сторонами договору. По-третє, предметом договорів є спільна діяльність, спрямована на досягнення єдиної мети. По-четверте, спільне ведення справ обумовлює особисто-довірчі відносини між учасниками договорів. Наприклад, повне і командитне товариства ще називають “договірними об’єднаннями”. Між учасниками цих видів товариств, як і між особами, які здійснюють спільну діяльність без створення юридичної особи, існують особливі відносини, засновані на довірі. Отже, засновницький договір та договір про спільну діяльність є фідуціарними правочинами. По-п’яте, структура правових зв’язків, що випливають з договору про спільну діяльність, має складний характер. Виділяють внутрішні відносини між учасниками спільної діяльності та зовнішні відносини їх з третіми особами. Засновницький договір також регулює відносини між засновниками (учасниками) юридичної особи, зокрема, ті, що виникають у процесі її створення. Крім того, засновницький договір є установчим документом юридичної особи, (наприклад, командитного, повного товариств), який визначає правовий статус цієї особи, тим самим впливаючи на її відносини з третіми особами. Наявність багатьох ознак, однакових для договору про спільну діяльність і засновницького договору є загальновизнаною у науці цивільного права. Цей факт свідчить про те, що ці договори є подібними. Основна відмінність договору про спільну діяльність і засновницького договору обумовлена характером мети діяльності їх учасників.
Отже, договір про спільну діяльність та засновницький договір складають групу спільно-цільових зобов’язань. Цим пояснюється наявність схожих характеристик цих договорів.
Автор робить висновок, що зміни у визначенні поняття договору про спільну діяльність є доцільними та цілком обґрунтованими. По-перше, стає неможливим тлумачення договору про спільну діяльність як такого, що укладається лише двома сторонами. По-друге, зникає конструкція “кредитор – боржник” по відношенню до учасників договору про спільну діяльність. Й, по-третє, волевиявлення учасників договору позбавляється зустрічного характеру, який не притаманний багатостороннім правочинам.
У підрозділі 1.3. “Види договорів про спільну діяльність, їх місце у загальній класифікації цивільних договорів” приділяється особлива увага питанню правового регулювання договору про спільну діяльність, пропонується розглядати його як особливий різновид договорів. Запропоновано, що саме спрямованість договірного зобов’язання на певний правовий результат і є тим критерієм, який дозволяє визначити типи цивільно-правових договорів. Для розподілу ж різновидів договорів у межах одного типу необхідно використовувати специфічні ознаки, які не змінюють спрямованості договору, а лише вирізняють його з поміж подібних типових договірних зобов’язань.
Автор доходить висновку, що договір про спільну діяльність можна класифікувати за різними критеріями. По-перше, за критерієм наявності в учасників обов’язку внесення вкладів, коментовані договори поділяються на:1) договір, що обумовлює здійснення спільної діяльності з об’єднанням вкладів учасників (просте товариство) та 2) договір, що обумовлює здійснення спільної діяльності без об’єднання вкладів (договір про спільну діяльність у вузькому розумінні). По-друге, залежно від характеру мети, для досягнення якої укладається договір про спільну діяльність, можна вирізнити: 1) договір про спільну діяльність, що укладається з метою отримання прибутку та 2) договір про спільну діяльність з метою досягнення соціального ефекту. По-третє, за кількістю учасників договору про спільну діяльність розрізняють: 1) двосторонні та 2) багатосторонні договори.
За юридичною спрямованістю (метою) у системі договірних зобов’язань договір про спільну діяльність відноситься до спільно-цільових договорів.
Група спільно-цільових зобов’язань складається з двох договірних типів: 1) ті, що спрямовані на створення нового суб’єкта - юридичної особи, та 2) ті, що спрямовані на організацію спільної діяльності без створення юридичної особи. Перший – це засновницький договір, а другий – договір про спільну діяльність .
На основі проведеного аналізу юридично значущих ознак договору про спільну діяльність виділено та описано особливості розподілу на два види договору (тип договору) за ознакою об’єднання вкладів: 1) договір, що опосередковує здійснення спільної діяльності з об’єднанням вкладів учасників (договір простого товариства), та 2) договір, що обумовлює здійснення спільної діяльності без об’єднання вкладів (власне договір про спільну діяльність у вузькому розумінні).
Розділ 2. “Елементний склад договору про спільну діяльність” присвячений аналізу істотних умов договору про спільну діяльність, правам та обов’язкам сторін за договором про спільну діяльність і складається з трьох підрозділів.
У підрозділі 2.1. “ Учасники договору про спільну діяльність” на основі проведеного аналізу науково обгрунтованих позицій, що містяться у вітчизняній юридичній літературі, робиться висновок, що інтереси осіб, які укладають договір про спільну діяльність не протилежні, а тотожні, а волевиявлення має єдину спрямованість (одновекторність), доцільно називати їх не сторони, а учасники договору, застосовуючи його як родовий термін, а договір про спільну діяльність можна назвати зобов’язанням sui generis (поза родом). Зобов’язання, що виникає з даного договору не будується за загальновідомою моделлю зобов’язання зустрічних різнохарактерних інтересів. Специфікою договору про спільну діяльність є те, що він може бути двостороннім або багатостороннім договором.
Автор підкреслюється, що учасниками договору про спільну діяльність можуть бути юридичні особи та фізичні особи, які мають повну цивільну дієздатність. Неповнолітня особа може бути учасником договору про спільну діяльність, учасником договору простого товариства лише у разі набуття повної цивільної дієздатності (у разі реєстрації шлюбу) або у разі надання їй повної цивільної дієздатності (емансипації) на підставах і в порядку, визначених ст. 35 ЦК України. В інших випадках учасником товариства може бути неповнолітня особа, яка має право розпоряджатися заробітком (стипендією, іншими доходами або за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників.
Дисертанткою обгрунтовується висновок щодо максимальної кількості учасників договору про спільну діяльність, зокрема простого товариства, пропонується обмежитися десятьма учасниками для простого товариства. І вважає, що більша кількість учасників може призвести до ускладнення їх спільної діяльності. Зокрема, якщо право ведення спільних справ простого товариства мають всі його учасники, то велика їх кількість може стати підґрунтям дублювання дій учасників. Практично стає неможливим застосування в простому товаристві з великою кількістю учасників такої моделі ведення справ, як спільне ведення справ всіма учасниками, оскільки процес одержання згоди всіх учасників на вчинення кожного правочину перетвориться у постійно триваючий. При великій кількості учасників зростає ризик припинення договору простого товариства з підстав, що стосуються кожного з них (визнання учасника недієздатним, оголошення його банкрутом, смерть учасника тощо). Звертає увагу на те, що саме фідуціарний характер договору простого товариства об’єктивно обмежує кількісний склад учасників цього договору.
Зроблено висновок, що на відміну від повного товариства особа може бути учасником декількох простих товариств, укладати декілька договорів про спільну діяльність, навіть якщо діяльність та мета всіх договорів є схожою, однорідною.
Автор при розгляді питання про сторони договору торкається положень про множинність осіб, яка може існувати як на стороні боржника, так і на стороні кредитора, і висловлює думку, що у договорі про спільну діяльність не може існувати множинність осіб. Кожна особа вступає в зобов’язання як самостійний учасник.
Дисертанткою, на основі теоретичного аналізу та практичних прикладів судової практики, проводиться аналіз щодо можливості заміни учасників договору про спільну діяльність. Обгрунтовується висновок, що заміна учасників договору про спільну діяльність можлива лише у виключних випадках, оскільки зміна учасника простого товариства тягне дестабілізацію не тільки внутрішніх відносин між його учасниками, а й їх зовнішніх відносин з третіми особами.
У підрозділі 2.2. “Істотні умови договору про спільну діяльність” приділяється особлива увага формуванню переліку тих істотних умов, досягнення згоди щодо яких є обов’язковим при укладанні договору про спільну діяльність. Автор підкреслює, предметом договору про спільну діяльність є спільна діяльність учасників. Діяльність – це сукупність дій учасників договору, спрямована на досягнення спільної мети. Дії можуть бути різноманітними як за змістом (будівництво, надання послуг, реалізація продукції тощо), так й за характером (фактичні та юридичні). Специфіка договору про спільну діяльність проявляється в тому, що його предметом є не окремі дії, що вчиняються учасниками для досягнення мети, а їх сукупність як єдине ціле.
Дисертантка конкретизує істотні умови договору про спільну діяльність, до яких відносяться умови про предмет, про мету, а у разі укладення договору простого товариства – ще й про визначення виду і розміру вкладів учасників, а також порядку розподілу доходів та витрат учасників.
Автор розрізняє три групи вкладів учасників. До першої групи відноситься майно у вузькому розумінні, а саме – речі, в тому числі грошові кошти. Друга група – це майнові права. Третя група складається з особистих немайнових прав. Вартість вкладу є істотною умовою договору простого товариства. При укладенні договору учасники мають домовитися не тільки про вид вкладу кожного з них, але й визначити вартість вкладу. Таким чином, оцінка вкладу здійснюється на етапі укладення договору простого товариства. Тому, у разі відсутності згоди учасників щодо вартості вкладу, договір простого товариства вважається неукладеним. Грошова оцінка вкладів учасників провадиться за погодженням між учасниками. Об’єднання вкладів учасників та створення спільної часткової власності не є метою укладення договору простого товариства, а лише певним підґрунтям і засобом досягнення спільної мети.
Передача в якості вкладу права володіння та користування нерухомим майном тягне обмеження прав власника на цей об’єкт, тому що у інших учасників виникає право користування чужим майном (сервітут). Відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” сервітут підлягає обов’язкові державній реєстрації.
У підрозділі 2.3. “Права та обов’язки учасників договору про спільну діяльність” висловлюється думка, що всі класифікації прав та обов’язків учасників спільної діяльності носять суто теоретичний характер, тим більше, що іноді в них не дотримується єдність критерію розподілу.
Кожний учасник договору про спільну діяльність має й права, й обов’язки. Особливість розподілу прав та обов’язків між учасниками полягає в тому, що всі вони мають однаковий обсяг повноважень та несуть тотожні обов’язки. При визначені прав та обов’язків учасників договору про спільну діяльність не можна використовувати стандартну формулу “право вимоги – борг”, тому що цей договір є багатостороннім (двостороннім) правочином. Це не означає, що особи, які уклали договір про спільну діяльність не мають взаємних прав та обов’язків, що випливають із зобов’язання. Однак, специфіка прав та обов’язків учасників спільної діяльності полягає в тому, що вони не є зустрічними, тобто не мають кореспондуючого характеру.
Дисертантка вважає, що право співвласника на самостійне розпорядження своєю часткою у праві спільної часткової власності суперечить юридичній сутності договору простого товариства. Також, зроблено висновок, що для уникнення на практиці подібних ситуацій доцільно у договорі встановлювати заборону на відчуження учасниками простого товариства своєї частки у праві спільної часткової власності на майно.
Розділ 3. “Динаміка договірного зобов’язання про спільну діяльність” складається з трьох підрозділів.
У підрозділі 3.1. “Укладання та виконання договору про спільну діяльність” авторкою проаналізовано порядок укладення договору про спільну діяльність, зроблено висновок, що договір який складається з двох стадій (оферта та акцепт) не може бути застосований при укладенні договору про спільну діяльність. Договір про спільну діяльність має укладатися шляхом спільного погодження умов усіма учасниками та виконуватися на засадах добросовісності, справедливості та розумності. Відсутність чіткого та конкретного визначення обов’язків кожного учасника спільної діяльності іноді унеможливлює встановлення того, чи було реально та належним чином виконано все, що необхідне для досягнення загальної мети.
Дисертантка наголошує, що договір простого товариства вважається укладеним з моменту досягнення учасниками згоди з усіх істотних умов договору в належній формі. Вартість вкладу є істотною умовою договору простого товариства. При укладенні договору учасники мають домовитися не тільки про вид вкладу кожного з них, але й визначити вартість вкладу. Таким чином, оцінка вкладу здійснюється на етапі укладення договору простого товариства. Тому, у разі відсутності згоди учасників щодо вартості вкладу, договір простого товариства вважається неукладеним. Грошова оцінка вкладів учасників провадиться за погодженням між учасниками. Рішення про оцінку вкладів приймається одностайно, тобто за згодою всіх учасників. У разі виникнення суперечки щодо оцінки вкладу учасники не можуть вирішити спір у судовому порядку без взаємної згоди про передачу спору до суду.
У підрозділі 3.2. “ Зміна умов та припинення договору про спільну діяльність” приділяється особлива увага правовим наслідкам зміни або розірвання існуючого договору про спільну діяльність. При цьому звертається увага, що законодавець вимагає вчиняти договір про зміну або розірвання в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається. Автор зазначає, що державна реєстрація договору про спільну діяльність не є його формою, тому зміна або розірвання не потребує державної реєстрації, що на її погляд суперечить цілям державної реєстрації правочинів, як факту публічного засвідчення його вчинення.
Дисертанткою пропонується під припиненням договору про спільну діяльність розуміти припинення зусиль учасників, спрямованих на виконання визначених договором зобов’язань, у зв’язку з припиненням строку дії договору, досягненням спільної мети, або у зв’язку з настанням інших обставин, за яких досягнення спільної мети стало неможливим.
Договір простого товариства, як фідуціарний правочин, може бути припинений відмовою однієї із сторін від подальшої участі в товаристві. Автор звертає увагу, що незважаючи на те, що ст. 1141 ЦК України має назву “припинення договору простого товариства”, правовими наслідками тих обставин, що в ній зазначені, може бути як припинення, так і зміна договору. Зміна договору простого товариства має місце тоді, коли домовленістю між учасниками передбачено збереження договору щодо інших учасників у разі вибуття одного з них. Пропонується внести відповідні зміни до статті 1141 ЦК України шляхом поділу її на дві частини: “Підстави припинення договору простого товариства” , другу “Правові наслідки припинення та зміни договору простого товариства”
У підрозділі 3.3. “ Відповідальність учасників договору про спільну діяльність” проаналізовано питання відповідальності учасників договору про спільну діяльність в двох аспектах, виходячи із можливості порушення учасниками обов’язків, що складають зміст як внутрішніх, так й зовнішніх правовідносин. Відповідальність учасників договору про спільну діяльність має певні особливості, які обумовлені специфікою самого договору. По-перше, учасники відповідають один перед одним. По-друге, учасники несуть відповідальність перед третіми особами, з якими був укладений договір. Зроблено висновок, що відповідальність учасників договору про спільну діяльність за спільними зобов’язаннями перед третіми особами може бути частковою або солідарною. Часткова відповідальність має місце у разі порушення договірного зобов’язання про спільну діяльність не пов’язаного із здійсненням його учасниками підприємницької діяльності. Солідарною є: 1) відповідальність учасників договору простого товариства непов’язаного із здійсненням підприємницької діяльності за недоговірними зобов’язаннями, 2) договірна відповідальність учасників договору простого товариства, пов’язаного із здійсненням підприємницької діяльності, 3) відповідальність учасників після припинення договору простого товариства.
У висновках на основі розгорнутого аналізу даних концептуального науково-теоретичного характеру, а також практики виконання договорів про спільну діяльність в Україні, викладені найбільш важливі наукові і практичні результати:
1. Договір про спільну діяльність не може бути визначений як відплатний або безвідплатний. Критерієм розмежування відплатних-безвіплатних договорів є наявність або відсутність зустрічного обов’язку однієї сторони надати певне благо іншій стороні. Кожний з учасників спільної діяльності одержує за договором певні блага, однак вони надаються не іншою стороною, а набуваються в результаті спільної діяльності.
2. Договір про спільну діяльність є каузальним і фідуціарним. Він може укладатися із зазначенням строку дії, без визначення строку, та як правочин із скасувальною умовою.
Договір про спільну діяльність завжди є дво- або багатостороннім правочином і характеризується одновекторною спрямованістю волевиявлення його учасників на досягнення єдиної бажаної для них мети.
Зобов’язання, що виникає з договору про спільну діяльність, завжди є основним. Воно не може бути акцесорним (додатковим), факультативним або альтернативним.
3. При здійснені спільної діяльності, яка відповідно до закону підлягає обов’язковому ліцензуванню, необов’язково, щоб всі учасники мали відповідний спеціальний дозвіл. Специфікою договору про спільну діяльність є те, що управління та ведення справ може бути покладено на одного чи декількох з учасників зобов’язання (ст. 1135 ЦК України). Учасники можуть обрати саме таку модель управління та ведення спільних справ одним (кількома) учасником. Отже, у зовнішніх відносинах буде виступати лише той суб’єкт, який отримав ліцензію на здійснення визначеної договором діяльності.
4. У законі має бути встановлена максимальна кількість учасників, зокрема, простого товариства. Обмеження кількісного складу учасників необхідно для того, щоб не втрачалася сутність, правова природа договору простого товариства. Для простого товариства кількість учасників має обмежуватися десятьма.
5. На відміну від повного товариства особа може бути учасником декількох простих товариств, укладати декілька договорів про спільну діяльність, навіть, якщо діяльність та мета всіх договорів є схожою, однорідною.
6. Заміна учасника простого товариства тягне дестабілізацію не тільки внутрішніх відносин між сторонами, а й їх зовнішніх відносин з третіми особами. Виходячи з цього, можна зробити єдиний висновок – заміна учасника простого товариства, за загальним правилом, не можлива. Заміна учасника договору про спільну діяльність може здійснюватися лише у виключних випадках за згодою всіх учасників спільної діяльності. Виходячи з цього, доцільно було б доповнити ЦК України ст. 1142-1 під назвою “Заміна учасника в договорі простого товариства” у наступній редакції: “Учасник договору простого товариства може бути замінений іншою особою на підставах, передбачених ст. 512 цього Кодексу. Учасник договору простого товариства може бути замінений іншою особою лише за згодою всіх інших учасників. Згода на заміну учасника має бути дана у письмовій формі. Договором простого товариства може бути встановлена заборона на заміну його учасників”.
7. Передача в якості вкладу права володіння та користування нерухомим майном тягне обмеження прав власника на цей об’єкт, тому що у інших учасників виникає право користування чужим майном (сервітут). Відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” сервітут підлягає обов’язковій державній реєстрації.
8. Договір простого товариства, як фідуціарний правочин може бути припинений відмовою однієї із сторін від подальшої участі в товаристві.
Незважаючи на те, що ст. 1141 ЦК України має назву “припинення договору простого товариства”, правовими наслідками тих обставин, що в ній зазначені, може бути як припинення, так і зміна договору. Зміна договору простого товариства має місце тоді, коли домовленістю між учасниками передбачено збереження договору щодо інших учасників у разі вибуття одного з них.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:
1. Блажівська О.Є. Права та обов’язки сторін за договором про сумісну діяльність // Держава і право,: Зб. наук. праць. – К., 2001, Вип. 13. – С. 262-266.
2. Блажівська О.Є. Співвідношення договору про спільну діяльність та засновницького договору // Підприємництво, господарство і право. – 2006. - № 4. – С. 25-27.
3. Блажівська О.Є. Правовий статус учасників договору про спільну діяльність // Вісник прокуратури. – 2007, - №2. С.94-101.
4. Блажівська О.Є. Відповідальність учасників договору про спільну діяльність // Судова апеляція. – 2007, - № 1 (6). – С. 114-121.
5. Блажівська О.Є. Проблеми формування спільного майна учасників простого товариства в умовах адаптації законодавства України до вимог ЄС // Сучасні проблеми адаптації цивільного законодавства до стандартів Європейського Союзу: Матеріали І Міжнародної науково-методичної конференції. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2006, - С.430-434.
6. Блажівська О.Є. Визнання договору про спільну діяльність удаваним як міра захисту інтересів його учасників // Охоронюваний законом інтерес в цивільному праві та процесі: Матеріали круглого столу, 16 грудня 2005 року. – Харків: Харківський національний університет внутрішніх справ, 2006. – С. 151-153.
7. Блажівська О.Є. Деякі питання заміни учасників договору про спільну діяльність // Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції “Сучасні наукові дослідження – 2006”. Том 4. Право. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006, – С. 97-99.

Блажівська О.Є Договір про спільну діяльність. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. – Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, Київ, 2007 р.
Дисертація присвячена комплексному дослідженню правового регулювання договору про спільну діяльність в Україні. Визначено поняття договору про спільну діяльність та його місце у загальній класифікації цивільних договорів. Системно досліджені правові форми здійснення спільної діяльності.
Особливу увагу приділено ознакам та видам договорів про спільну діяльність, правовому регулюванню їх укладання і припинення. Проаналізовані проблемні аспекти державної реєстрації окремих видів договорів про спільну діяльність. Досліджено особливості заміни учасників та їх відповідальності за договором про спільну діяльність. Зроблено низку пропозицій, щодо вдосконалення цивільного законодавства України.
Ключові слова: спільна діяльність, договір про спільну діяльність, види договорів про спільну діяльність, вклади учасників договору простого товариства, відповідальність учасників за договором про спільну діяльність.

Блаживская О. Е. Договор о совместной деятельности. - Рукопись
Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 – гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. – Институт государства и права им. В.М. Корецкого, Киев, 2007 г.
Диссертация посвящена комплексному исследованию правового регулирования договора о совместной деятельности в Украине. Приведены параллели с аналогичными договорами в разных странах. Определено понятие договора о совместной деятельности, как отдельного вида договоров. Охарактеризованы существенные признаки, квалификационные критерии для идентификации тех или иных договоров о совместной деятельности. Предлагается классифицировать договор о совместной деятельности по ряду критериев в зависимости от способа внесения вкладов и характера цели, поставленной участниками договора. Также рассмотрен вопрос классификации договоров в зависимости от совместно-целевых обязательств.
Особое внимание уделяется элементному составу договора о совместной деятельности – участникам договора о совместной деятельности, проводится юридический анализ их прав и обязанностей. Рассмотрен вопрос возможности участия в договоре о совместной деятельности несовершеннолетних лиц.
Определены существенные условия договора о совместной деятельности. Разносторонне анализируется предмет договора о совместной деятельности, как одно из главных условий договора. Наводятся практические примеры из юридической практики решения споров по договору о совместной деятельности.
Дан правовой анализ вкладов участников договора о совместной деятельности, где рассматриваются три группы вкладов: имущество, в том числе деньги, имущественные права и также нематериальные права. Проанализированы проблемные вопросы юридического урегулирования внесения тех или иных вкладов участников договора о совместной деятельности.
Уделено внимание проблемным аспектам определения прав и обязательств участников договора о совместной деятельности, поскольку классификация этих прав и обязательств носит только теоретический характер. При определении прав и обязательств участников договора о совместной деятельности не возможно применить стандартную формулу “право требования – долг”, поскольку лица заключившие договор не имеют взаимных прав и обязательств, что исходят из обязательств. Даны рекомендации исключения ситуаций, которые могут возникнуть в юридической практике, при конфликте права собственника самостоятельно распоряжаться своим вкладом в частичной собственности, поскольку это не отвечает юридической сущности договора о простом товариществе.
Исследован порядок заключения и исполнения договора о совместной деятельности, он считается заключенным после достижения согласия между сторонами по всем существенным условиям. Договор о совместной деятельности, в рамках которого объединяются вклады участников в виде недвижимости, подлежит нотариальному удостоверению.
Уделено внимание проблемным вопросам изменений условий и прекращения договора о совместной деятельности. Замена участника договора о совместной деятельности возможна только в исключительных случаях с согласия всех участников совместной деятельности. Обосновывается правовой анализ ответственности участников договора о совместной деятельности. Предложен ряд изменений в действующее законодательство Украины.
Ключевые слова: совместная деятельность, договор о совместной деятельности, виды договоров о совместной деятельности, вклады в совместную деятельность, ответственность участников по договору о совместной деятельности.

Oksana Yevheniyivna Blazhivska Contract of joint activities.- Manuscript.
Thesis for obtaining a scientific degree of the Candidate of Sciences (Law) on the speciality 12.00.03 - Civil Law and Civil Procedure, Family Law, Private International Law.- V.M.Koretsky Institute of State and Law of the National Academy of Sciences of Ukraine. - Kyiv, 2007.
Dissertation (thesis) is dedicated to complex research of legal regulation of the joint activities contract in Ukraine. A notion of a joint activities contract and its place within the general classification of civic contracts has been defined. Legal forms of joint activities have been systematically researched.
Special attention has been paid to characteristics and types of joint activities contracts and legal regulation of their signing and cessation. Problematic aspects of some types of join activities contract state registration have been analyzed. Particular features of the substitution of the parties to the contract and their responsibilities under the contract of joint activities have been researched. A number of proposals in order to improve civil legislation in Ukraine have been made.
Key words: joint activities, joint activities contract, types of joint activities contracts, shares of the parties to the contract of limited liability company, responsibilities under the contract of joint activities.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

Пошукова анотація: Диспозитивність прокурорівсімейного поляриметричного Дізнання прикордонної Дільничний податкового міліції нацистівземств Конституційного біженців Донбасу міліції адміністративних ОВС виконавчої внутрішніхсправ профілактиці неповнолітніх попередження службовців області транспортних самоврядування місцевого громадських правоохоронних транспортної громадськістю відмовапредставництво позбавлення вкладу довірчого довічного доручення зберігання агентський кредитування земельної приватизації купівлі морського страхування реклами найму житла нерухомого оренди майна перевезення повітряним давальницької перестрахування чартерупозички фінансових професійну продукції спільну ренти страхування системі житлом факторингу лізингу медичних конституційного Договірна матеріальна подружжя Договірне економічних музичний дилінгу підрядних автомобільним послуг франчайзингу Дозвільна провадження Докази Доказування господарському посадових докази правозастосовчій пізнання Доктрина розподілу Документаційне самоврядування місцевого Польщі Достатність Доступність правосуддя Досудове територіальної курсантів слов’ян Європейського морем Литовського Екологічна лісокористування детінізації сільськогосподарської власності людини Економічні сучасної Експертиза цивільному контрабанду Експлікація Екстрадиція Електрохімічне Емоційний Емфітевзис юриста адвоката слідчого адміністративної державотворчі правосвідомості податкова гуманітарного зайнятості Конвенції юстиції Європейська хартія соціальна оподаткування Європейське право гуманізм торгівлею Європейські Союзу внутрішніх Єфремівська шахрайства Жінка злочинність адвокатурою договорів господарських екологічної законності примусу колізійної статусу засудженої обвинуваченому податковою підозрою досудових митних внутрішніх надзвичайних обвинуваченого реабілітації аварія поліція призначення досудового міліції Закон форм представництво Законність справедливість обґрунтованість профілактики страхування вибори оплату імперії регламент Законодавча процес техніка інституції процес Закриття Заміна Заочний Запобігання нафтогазовому неповнолітніх корисливим насильницьким відмиванню незаконному податковою наркотизму шахрайству Заповіт гласності диспозитивності примусу державного дисципліни індивідуалізації кредитних Застава майнових забезпечення адміністративного процесуального колізійних юрисдикції довкілля сімейних Затримання профспілок Захисник доказування конкуренції репутації конкуренції жертв майнових немайнових патентного військовослужбовців адмiнiстративнi інтелектуальної меншин потерпілого інвестиційної державної потерпілого комп'ютерну профспілками честі прикордонної податкової безпеки транспорті Збитки громадськістю Звернення Звичаєве


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking