Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-2% онлайн заказ


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Договірне регулювання відносин подружжя

 

АНТОШКІНА Валерія Костянтинівна

ДОГОВІРНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН ПОДРУЖЖЯ

Спеціальність 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Харків - 2006


Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі цивільного права №1 Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор
Жилінкова Ірина Володимирівна,
Національна юридична академія
України імені Ярослава Мудрого,
професор кафедри цивільного права №1

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор
Луць Володимир Васильович,
Академія муніципального управління,
завідувач кафедри цивільно – правових
дисциплін

кандидат юридичних наук, доцент
Кройтор Володимир Андрійович,
Харківський національний університет
внутрішніх справ, начальник кафедри
цивільно-правових дисциплін

Провідна установа: Інститут держави і права імені В.М. Корецького
НАН України, відділ проблем цивільного,
трудового і підприємницького права, м. Київ

Захист відбудеться “ 31 ” травня 2006 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.02 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70.
Автореферат розісланий “ 21 ” квітня 2006 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Гончаренко В.Д.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Регулювання сімейних відносин протягом останніх десятиліть здійснювалося за допомогою прямих приписів законодавства, а правові норми імперативно визначали обсяг і зміст особистих та майнових прав і обов'язків подружжя. Самі сторони не набували права за своїм бажанням змінювати законодавчі приписи. У науці широкого поширення набула думка про те, що договірні відносини подружжя не є типовими, а якщо вони й існують, то в основному мають безвідплатний характер. З урахуванням цього в сімейно-правовій науці проблемам договірного регулювання, яке було б альтернативним законному регулюванню відносин подружжя, увага практично не приділялася.
Загальна демократизація суспільства, яка відбувається в Україні останнім часом, та зміна економічних орієнтирів поставили питання щодо перегляду основних концепцій правового регулювання сімейних відносин. Розширення диспозитивних засад регулювання відносин в сім’ї стало підставою збільшення ролі договору в сімейному праві, створило умови для виникнення поряд із законним регулюванням системи договірного регулювання сімейних відносин. Аналізуючи положення Сімейного кодексу України, можна зробити висновок про появу цілого комплексу нових різновидів договорів подружжя. Поступово формується нотаріальна та судова практика укладення подружніх договорів.
Однак, незважаючи на значну кількість праць, присвячених проблемам правового регулювання майнових відносин у сім’ї, теорія договору в сімейному праві розроблена не була, а комплексного наукового дослідження договірного регулювання відносин подружжя не проведено. Це вимагає теоретичного аналізу загальних засад договірного регулювання відносин подружжя, визначення місця договору в механізмі правового регулювання сімейних відносин, надання науково обґрунтованих рекомендацій щодо застосування норм нового сімейного законодавства.
Сформульовані у дисертаційній роботі теоретичні висновки, практичні рекомендації та інші результати дослідження ґрунтуються на працях українських і російських учених-юристів дореволюційного, радянського і сучасного періодів у галузі загальної теорії права, цивільного та сімейного права: С.С. Алексєєва, М.В. Антокольської, Т.О. Ариванюк, Л.В. Афанасьєвої, М.Й. Бару, С.Н. Бондова, М.І. Брагінського, В.В. Вітрянського, Є.М.Ворожейкіна, К.О. Граве, А.О. Іванова, Д.Д. Грімма, О.В. Дзери, Н.М. Єршової,І .В.Жилінкової, О.І. Загоровського, О.С. Йоффе, Т.В. Кашаніної, А.Д. Корецького, О.Ю.Косової, С.В. Мазуренко, Л.Б.Максимович, М.Г. Масевич, В.Ф. Маслова, Г.К.Матвеєва, Д.І. Мейєра, О.М. Нечаєвої, О.І Пергамент, І.О. Покровського, Л.М.Пчелінцевої, А.М. Рабец, Ю.В. Романця, З.В. Ромовської, В.О. Рясенцева, С.Л.Симонян, М.М. Сібільова, Є.О. Суханова, Ю.О. Тихомирова, С.Я. Фурси, Є.І. Фурси, Є.О.Чефранової, Я.М. Шевченко, Г.Ф. Шершеневича, Ю.С. Червоного та ін.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі цивільного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого відповідно до цільової комплексної програми “Основні проблеми забезпечення та захисту майнових та особистих немайнових прав в умовах ринкової економіки” (№ державної реєстрації 0186.0.070867). Дисертація є певним внеском до загального дослідження зазначеної проблематики, розкриваючи її напрями.
Мета і задачі дослідження. Основною метою дисертаційного дослідження є визначення найбільш значущих теоретичних і практичних проблем, які стосуються договірного регулювання відносин подружжя, а також вироблення науково обґрунтованих практичних рекомендацій щодо вдосконалення вітчизняного законодавства у цій сфері. Для реалізації поставленої мети необхідно вирішити такі задачі визначити співвідношення ролі законного та договірного правового регулювання майнових відносин подружжя на сучасному етапі; проаналізувати значення договору подружжя як засобу індивідуального правового регулювання; з’ясувати місце договорів подружжя у загальній системі договорів; дослідити питання щодо відносин подружжя як об’єкта правового впливу; визначити межі здійснення договірного регулювання майнових відносин подружжя; надати визначення поняттю “договори подружжя”; класифікувати договори подружжя; встановити перелік об’єктів, що підпадають під категорію “майно” у сімейному законодавстві; дослідити особливості об’єктів, що входять до складу майна подружжя (спільного та роздільного); визначити поняття, зміст, істотні умови, порядок укладення та виконання, наслідки порушення договорів подружжя, спрямованих на встановлення і зміну правового режиму майна подружжя, а також встановлення порядку користування майном; проаналізувати правову сутність такого поняття як, “утримання” (“аліменти”); визначити поняття, зміст, істотні умови, порядок укладення та виконання, наслідки порушення договорів подружжя щодо надання або припинення утримання; розробити науково обґрунтовані рекомендації із застосування новітнього сімейного законодавства, а також надати пропозиції щодо вдосконалення окремих нормативно-правових приписів у частині, яка стосується досліджуваної проблеми.
Об’єкт дослідження - суспільні відносини, що виникають між подружжям при укладенні ними договорів стосовно належного їм спільного або роздільного майна та надання утримання.
Предмет дослідження - засади правового регулювання відносин подружжя; сутність і значення договору як індивідуального акта регулювання сімейних відносин; місце подружніх договорів у загальній системі договорів; поняття, зміст, істотні умови, порядок укладення та виконання, наслідки порушення договорів подружжя щодо належного їм майна і надання (припинення) утримання.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети у процесі дослідження було застосовано загальнонаукові та спеціальні методи пізнання. За допомогою діалектичного методу з’ясовувалась правова сутність договірного регулювання майнових відносин подружжя. Історико-правовий метод використовувався при дослідженні процесу становлення і розширення договірних засад регулювання відносин подружжя щодо майна та надання утримання. Застосування системно-структурного методу дозволило визначити місце кожного договору подружжя у загальній системі зазначених договорів, а також виявити притаманні їм сутнісні ознаки. Формально-логічний метод надав можливість дослідити порядок укладення, виконання, розірвання окремих договорів чоловіка і дружини з приводу майна та надання утримання.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що у дисертаційному дослідженні на підставі комплексного підходу до аналізу механізму правового регулювання відносин, які виникають між членами сім’ї, визначаються сутність, поняття, специфічні риси договірного регулювання майнових відносин подружжя. Проведене дослідження дозволило авторці сформулювати та обґрунтувати низку нових наукових положень і висновків.
1. Вперше визначено поняття “договір подружжя”, під яким пропонується розуміти засіб індивідуального піднормативного правового регулювання, котрий поряд з іншими індивідуальними актами застосування права входить до системи індивідуального регулювання майнових відносин подружжя, метою якого є створення персоніфікованих правил поведінки подружжя у майновій сфері.
2. Одержали подальший розвиток теоретичні висновки щодо місця сімейно-правових договорів у загальній системі договорів. Зокрема, визначається, що сімейно-правові договори належать до договорів приватного права, адже вони є типовими для відносин, які у цілому базуються на засадах рівності сторін, їх вільному волевиявленні та майновій самостійності. З огляду на те, що сімейне право є підгалуззю цивільного права, договори в сімейному праві розглядаються як самостійна група цивільно-правових договорів, що мають істотну специфіку, зумовлену особливостями сімейно-правових відносин.
3. Вперше здійснено теоретичний аналіз принципу свободи договору при регулюванні майнових відносин подружжя. Відповідно до цього Главу 10 Сімейного кодексу України пропонується доповнити спеціальними нормами, в яких слід визначити загальні межі договірної ініціативи подружжя.
4. Вперше запропоновано загальну класифікацію договорів подружжя, яка надає можливість відрізняти одну групу договорів від іншої залежно від наявності або відсутності певної ознаки. Відповідно до зазначеного всі договори подружжя поділяються: 1) за часом їх укладення - на ті, що укладаються до реєстрації шлюбу, і ті, що укладаються після такої реєстрації; 2) за колом відносин, які регулюються, - на комплексні та спеціальні; 3) за наявністю взаємного надання - на відплатні та безвідплатні; 4) за тривалістю - на довгочасні та разові; 5) залежно від законодавчої визначеності - на поіменовані та непоіменовані; 6) за суб’єктним складом – на договори подружжя і договори подружжя з іншими особами; 7) залежно від видів майнових відносин, які ними опосередковуються, - на договори стосовно майна подружжя та договори щодо взаємного утримання.
5. Вперше наведено класифікацію договорів стосовно подружнього майна, відповідно до якої виокремлюються: договори, спрямовані на встановлення та зміну правового режиму майна подружжя, і договори, що визначають порядок користування майном. Серед договорів першої групи називаються ті, які прямо визначені у законі (поіменовані договори), та договори, котрі сторони можуть укладати, навіть якщо вони не передбачені у відповідних нормативно-правових актах, але відповідають їх засадам (непоіменовані договори.) Серед договорів другої групи виокремлюються договори подружжя про користування їх спільним майном та договори подружжя про користування їх роздільним майном.
6. Одержали подальший розвиток теоретичні розробки щодо поняття, змісту, особливостей суб’єктного складу, порядку укладення і виконання, а також наслідків порушення як поіменованих, так і непоіменованих договорів подружжя щодо належного їм спільного та роздільного майна.
7. Вперше здійснено класифікацію договорів подружжя щодо надання утримання, відповідно до якої виокремлюються договори подружжя стосовно надання та припинення утримання і договори довічного утримання за участю подружжя. Особливістю останніх є те, що подружжя у зазначених правочинах виступає разом на стороні відчужувача.
8. Наведено нові аргументи на користь виокремлення трьох загальних фактичних складів, необхідних для виникнення аліментного правовідношення подружжя. Перші два з них включають чотири однакові юридичні факти: 1)наявність зареєстрованого шлюбу; 2)непрацездатність одного з подружжя; 3) потребу в матеріальній допомозі; 4) можливість другого з подружжя надавати таку допомогу; і відрізняються тільки завершальним, конкретизуючим фактом - волевиявленням, яким за наявності згоди подружжя є укладений ними договір, а за відсутності такої згоди - відповідне рішення суду. Третій, юридичний склад має власну структуру і включає такі юридичні факти: 1) наявність між сторонами зареєстрованого шлюбу; 2) договір подружжя, в якому зазначаються умови, строки, форми та способи надання утримання одним з подружжя іншому.
9. Одержала подальший розвиток теорія шлюбного договору як комплексного договору подружжя. З урахуванням положень нового сімейного законодавства України проаналізовано зміст, особливості суб’єктного складу, істотні умови, порядок укладення і виконання, а також наслідки порушення договору.
Практичне значення одержаних результатів. Викладені у роботі положення можуть бути використані: 1) у законотворчій діяльності - для внесення змін до Сімейного кодексу України (ч.2 ст. 7, ст. 66, ч.2 ст. 71, ст. 78 та ін.) або доповнення його окремою главою „Договірний режим майна подружжя”; для внесення змін до п. 239 „Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України” від 03.03.2004 р., зміст якого не відповідає чинному сімейному законодавству; 2) у правозастосовній діяльності – судами під час розгляду справ даної категорії та подружжям або особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу в разі виявлення бажання забезпечити свої майнові інтереси за допомогою індивідуальних актів застосування права; 3) у науково-дослідницьких цілях - для подальших досліджень у сфері договірного регулювання майнових відносин подружжя; 4) у навчальному процесі - при підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників, викладанні курсу „Сімейне право”.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, висновки та пропозиції, що містяться у дисертації, обговорені, схвалені та рекомендовані до захисту кафедрою цивільного права №1 Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого та використовувалися авторкою у процесі проведення семінарських занять з навчального курсу “Сімейне право”.
Окремі результати наукового дослідження апробовано в наукових доповідях на наукових та науково-практичних конференціях: 1) Міжнародній науково-практичній конференції „Еволюція цивільного законодавства: проблеми теорії і практики” (м. Харків, 29-30 квітня 2004р.); 2) Всеукраїнській науково-практичній конференції до Дня науки „Правові проблеми сучасності в умовах розвитку юридичної науки” (м. Чернігів, 19 травня 2005 р.); 3) Міжнародній науковій конференції молодих учених та здобувачів „Актуальні питання правознавства” (м. Харків, 2006 р.).
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження відображені в трьох наукових працях, опублікованих у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, а також у трьох надрукованих тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, які містять у собі дев’ять підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи – 208 сторінок, з них основного тексту - 190 сторінок. Кількість використаних джерел – 231.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У Вступі обґрунтовано актуальність дослідження, зв’язок дослідження з науковими програмами і темами, визначено мету, задачі, об’єкт, предмет дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення одержаних результатів, ступінь апробації і публікації результатів дослідження, зазначено структуру дисертації та її обсяг.
Розділ 1 “Теоретичні засади договірного регулювання майнових відносин подружжя” складається з двох підрозділів. У підрозділі 1.1.“Сутність та значення договірного регулювання майнових відносин подружжя” досліджуються правові засоби, за допомогою яких здійснюється правове регулювання майнових відносин подружжя. Визначається, що існують дві групи таких засобів. Перша група правових засобів забезпечує загальнонормативний (неперсоніфікований) вплив на сімейні відносини. До них, зокрема, належать положення міжнародних договорів та конвенцій, норми Конституції України, Сімейного та Цивільного кодексів України, законів України тощо. За допомогою правових засобів другої групи здійснюється індивідуалізація масштабів поведінки конкретних суб'єктів. До цієї групи правових засобів належать правозастосовні акти, які видаються державними органами і посадовими особами, та індивідуальні акти, що вчиняються безпосередньо подружжям, тобто договори. Протягом тривалого часу в нашій країні домінуюче значення мало саме нормативне регулювання. Істотні зміни, що сталися останнім часом в Україні, позначилися на процесі регулювання майнових відносин у сім’ї. Нормативне, неперсоніфіковане регулювання вже не могло повною мірою відповідати розвитку сімейних відносин. У зв’язку з цим істотного значення почали набувати індивідуальні акти застосування права, головним чином договори.
Дисертантка наголошує на тому, що з’ясування сутності договірного регулювання неможливо без вирішення питання щодо об’єкта правового регулювання, який нею визначається як вольова поведінка подружжя у майновій сфері, котра за своєю природою піддається нормативно-організаційному впливу і сприймає правове регулювання.
З огляду на те, що сімейне право є підгалуззю цивільного права, сімейно-правові договори розглядаються в роботі як самостійна група цивільно-правових договорів. У свою чергу майнові договори подружжя визначаються як різновид сімейно-правових договорів, які укладаються особами, що перебувають у зареєстрованому шлюбі, і спрямовані на встановлення майнових сімейних прав та обов’язків подружжя.
В результаті аналізу положень сімейного законодавства України авторка висновується на те, що воно виходить з принципу свободи договору в сімейному праві. Такий висновок робиться у зв’язку з тим, що, по-перше, учасники сімейних відносин можуть на свій розсуд вирішувати питання щодо укладення сімейних договорів; по-друге, коло договорів за участю членів сім’ї не обмежене, що свідчить про можливість укладення як поіменованих, так і непоіменованих договорів; по-третє, сторони можуть на власний розсуд визначати умови договорів; по-четверте, сторони можуть укладати договори, які мають змішаний характер і поєднують у своїй структурі різні види договорів.
Підкреслюється, що свобода договорів у сімейному праві не безмежна, у зв’язку з чим у Сімейному кодексі України мають бути закріплені загальні правила, які б визначали межі договірної ініціативи подружжя. Відповідно до цього пропонується включити в сімейне законодавство положення про те, що договори подружжя: а а) не можуть обмежувати право- та дієздатність чоловіка і дружини; б) регулювати особисті немайнові відносини подружжя; в) зменшувати права та порушувати інтереси дитини; г) бути вкрай обтяжливими і ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище.
У підрозділі 1.2. “Поняття та система договорів подружжя” сформульовано висновок про те, що всі риси, які визначають сутність цивільного договору, повною мірою можна віднести до майнових договорів подружжя, що демонструє їх єдиногалузеву природу. Відповідно до цього визначаються такі ознаки договору подружжя: а) вільне волевиявлення сторін; б) згода сторін з усіма істотними умовами договору; в) рівність сторін у договірних відносинах; г) юридичні гарантії виконання договорів; ґ) за загальним правилом, відплатний характер дій сторін; д) взаємна відповідальність сторін за невиконання зобов’язань.
У ході аналізу різних підходів до класифікації договорів подружжя зазначається, що найбільш прийнятною системою групування договорів, які укладаються нареченими або подружжям, є дихотомна класифікація. Застосовуючи принципи дихотомічного поділу договорів, авторка наводить їх загальну класифікацію. Основною з наведених у роботі є класифікація, відповідно до якої всі договори подружжя залежно від видів майнових відносин, які ними опосередковуються, зведено у дві основні групи: 1) стосовно майна і 2) щодо взаємного утримання. Договори, які входять до першої групи, об’єднує те, що їх предмет становить певне майно, яке належить подружжю (спільне майно) або кожному з них окремо (роздільне майно). Саме щодо такого майна подружжя і вступає у договірні відносини. Предметом другої групи договорів подружжя є надання утримання (аліментів) сторонами. Саме зазначену класифікацію покладено в основу структури дисертаційного дослідження. У зв’язку з цим у роботі всі договори розглядаються залежно від характеру відносин, які ними опосередковуються.
Розділ 2 “Договори подружжя щодо належного їм майна” складається з трьох підрозділів. У підрозділі 2.1. “Майно, як об’єкт договорів подружжя” відзначається, які є особливості майна як об’єкта різноманітних договорів подружжя, що на підставі єдності свого предмета формують окрему групую. Наголошується на тому, що у сімейному праві поняття “майно” має широкий зміст і включає речі (у тому числі гроші та цінні папери), права вимоги та боргові зобов’язання подружжя. Також зазначається, що у теорії та на практиці виокремлюють: а) спільне та роздільне майно подружжя; б) майно, наявне на момент укладення договорів подружжя, і майбутнє майно, тобто те, яке може виникнути у подружжя в майбутньому. Остання класифікація зумовлена тим, що предметом практично усіх договорів подружжя є майно, котре вже існує під час укладення договору, в той час як шлюбний договір може укладатися з приводу майна, яке тільки буде придбане подружжям у майбутньому.
У підрозділі 2.2. “Договори про встановлення та зміну правого режиму майна подружжя” обстоюється думка про те, що договори подружжя, предметом яких є майно, можуть бути поділені на дві основні групи: а) договори, спрямовані на встановлення та зміну правового режиму майна подружжя (про поділ майна подружжя, про виділ частки одного з подружжя зі складу усього майна подружжя, про відчуження одним з подружжя на користь другого з подружжя своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя без виділу цієї частки); б) договори, що визначають порядок користування майном.
У межах першої групи договорів, подружжя має право укладати не тільки ті, які безпосередньо передбачені у Сімейному кодексі України, а й непоіменовані договори. До таких може бути віднесено: договір про об’єднання майна подружжя, договір про передачу роздільного майна одного з подружжя у спільну часткову або спільну сумісну власність подружжя, договір про визначення часток у спільній сумісній власності подружжя тощо. В роботі висвітлено положення стосовно визначення поняття та змісту, особливостей суб’єктного складу, порядку укладення і виконання, наслідків порушення як поіменованих, так і непоіменованих договорів подружжя щодо належного їм спільного та роздільного майна.
У підрозділі 2.3. “Договори про визначення порядку користування майном” підкреслюється, що важливим для характеристики договорів подружжя про передання майна у користування є питання про належність майна одному або обом з подружжя. Існують істотні особливості правового режиму майна першого та другого видів, що значною мірою впливає на характер договорів про передання майна у користування. У зв’язку з цим у роботі виділяється два окремі види договорів подружжя про користування майном залежно від правового режиму майна, що є їх об’єктом: 1) договори подружжя про користування їх спільним майном; 2) договори подружжя про користування їх роздільним майном.
Визначається, що сімейно-правовими є договори першого виду, і хоча принципової відмінності між цивільно-правовими та сімейно-правовими договорами не існує, деякі особливості дають підстави відносити окремі договори до спеціальної групи сімейно-правових договорів. У даному разі системоутворюючим чинником є правовий режим майна, яке є предметом договорів подружжя. В договорах про користування спільним майном подружжя може визначити, яким чином використовуватиме зазначене майно, а саме: встановити черговість використання речі кожним з них, спільне користування річчю, надання її у користування одному з подружжя, невикористання речі певний проміжок часу тощо. Сторони можуть домовитися і про порядок користування плодами та доходами, якщо річ, яка є предметом договору, плодоносить або дає приплід. У договорі чоловік і дружина можуть вирішити питання про утримання майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності На підставі аналізу відповідного нормативного матеріалу робиться висновок про те, що положень, які б визначали порядок утримання майна подружжя або інших осіб, котрим майно належить на праві спільної сумісної власності, у законодавстві немає. Цивільний кодекс України закріплює тільки загальне правило: співвласники майна, яке є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ч.1 ст.369 ). У зв’язку з цим ст.66 СК запропоновано доповнити новою частиною такого змісту: “Подружжя спільно володіє і користується майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності. Кожен з подружжя зобов’язаний брати участь у витратах, пов’язаних з управлінням, утриманням та збереженням спільного майна. Подружжя може укласти договір, у якому визначити інший порядок володіння, користування та утримання спільного майна”.
Досліджуючи питання стосовно договорів подружжя про користування роздільним майном, авторка виокремлює види таких договорів: а) про користування одним з подружжя майном другого з подружжя (договори орендного типу); б) про встановлення сервітутів. В першому випадку відносини подружжя регулюватимуться загальними нормами зобов’язального права, у другому – нормами речового права.
Розділ 3 “Договори подружжя щодо надання утримання (аліментування)” складається з трьох підрозділів. У підрозділі 3.1. “Поняття утримання (аліментування) в сімейному праві” розглядається окрема група договорів подружжя, предметом яких є надання утримання (аліментів). Визначається, що подружжя може укладати такі поіменовані договори щодо надання утримання (аліментні договори): а) договір подружжя про надання утримання (ст. 78 СК); б) договір про припинення права на утримання взамін набуття права власності на житловий будинок, квартиру чи інше нерухоме майно або одержання разової грошової допомоги (ст. 89 СК); в) договір довічного утримання (ст. 747 ЦК); г) спадковий договір (ст. 1303 ЦК).
Ключовим елементом усіх цих договорів виступають терміни “аліменти”, “утримання”, “аліментне зобов’язання”, “зобов’язання з надання утримання”, тому в роботі визначаються їх зміст і сутність. Дисертанткою зроблено висновок про те, що в аліментних договірних відносинах аліменти (утримання) є предметом договору подружжя, який визначається як сума двох складових: а) об’єкта, який має натуральну або грошову форму (матеріальне благо); б) дій зобов’язаної особи щодо надання аліментів. Авторка додержується точку зору, згідно з якою терміни “аліменти” і “утримання” використовуються законодавцем як рівнозначні, але сфера застосування останнього є ширшою, оскільки він використовується не тільки в сімейному законодавстві, а й в цивільному.
Досліджується питання щодо місця договору про сплату аліментів як юридичного факту в загальній системі підстав, необхідних для виникнення аліментного зобов’язання. Визначається, що для виникнення аліментних правовідносин недостатньо наявності певних умов передбачених законом, таких як: непрацездатність і нужденність одного з подружжя і можливість другого надавати матеріальну допомогу тощо. Крім цього, необхідним є додатковий юридичний факт, який би конкретизував зміст аліментних правовідносин, тобто визначав ті права та обов’язки, які виникають у подружжя. Функцію такого роду юридичних фактів-конкретизаторів виконують два види юридичних фактів: а) судове рішення по конкретній справі; б) договір подружжя про надання утримання.
В роботі також обґрунтовується теза про визнання договору самостійною підставою виникнення аліментних зобов’язань між подружжям за відсутності умов, зазначених у законі. Отже, в сучасному сімейному праві підставою виникнення аліментних зобов'язань є юридичний склад, який включає такі елементи: а) факт-стан - споріднення чи інший сімейний стан, що зв'язує платника й одержувача; б) факт-дію - двосторонній правочин про сплату аліментів.
За результатами дослідження формулюється теза про те, що існують три самостійні фактичні склади. Перші два фактичні склади включають чотири однакові юридичні факти і відрізняються тільки завершальним, конкретизуючим фактом-волевиявленням, яким є за наявності згоди подружжя укладений ними договір, а за відсутності такої згоди - відповідне рішення суду. Третій – досить своєрідний юридичний склад, який має власну структуру.
У підрозділі 3.2. “Договори щодо надання та припинення утримання” зазначаються суттєві особливості, які у своїй сукупності відрізняють договори щодо надання та припинення права на утримання від інших сімейно-правових правочинів і дають підстави включити їх до окремої групи сімейних договорів. До таких можна віднести: 1) особливий суб’єктний склад договорів; 2) аліментні договори завжди опосередковують відносини, що мають особистий, довірчий характер і, як наслідок: а) припиняються зі смертю особи, зобов'язаної виплачувати аліменти, і (або) зі смертю уповноваженої на їх отримання особи; б) права та обов’язки, що належать особам за аліментним договором, не відчужуються і не передаються, у цих випадках заміна боржника і кредитора не дозволяється; 3) такі договори завжди мають безвідплатний характер; 4) аліментні договори - правочини, виконання яких вимагає вчинення певних дій, розділених у часі: сторони цього договору встановлюють зв’язок між собою на певний визначений або невизначений строк.
Сімейний кодекс України не містить легального визначення аліментного договору, але на основі аналізу положень закону сформульоване наступне його визначення. Договір про надання утримання – це сімейно-правовий договір, за яким одна сторона зобов’язується надавати утримання іншій стороні у розмірі, в спосіб і строки, встановлені у такому договорі. Предметом договору з надання утримання між подружжям (колишнім подружжям) є: а) утримання, яке може мати грошову або натуральну форму; б) дії особи, зобов’язаної надавати утримання, щодо передачі грошових коштів та іншого майна одержувачеві аліментів.
Досліджуючи питання щодо можливості зміни розміру аліментів, визначеного в договорі, судом за вимогою однієї із сторін, авторка робить висновок про те, що необхідно доповнити ст.78 СК України додатковою частиною такого змісту: “Договір подружжя про надання утримання за рішенням суду може бути змінено, якщо цього вимагають інтереси подружжя, а також інтереси їх дітей, які мають істотне значення”. Також з метою захисту інтересів подружжя, який потребує матеріальної допомоги, необхідно встановити у сімейному законодавстві спеціальні норми про наслідки визнання аліментних договорів недійсними та доповнити ст.78 СК України частиною 3 такого змісту: “У разі визнання договору подружжя про надання утримання недійсним платник не має права на витребування сплачених ним сум аліментів, за винятком випадків укладення договору під впливом обману, погроз або насильства з боку отримувача аліментів”.
Здійснюючи правовий аналіз договору про припинення права на утримання, дисертантка доходить висновку про те, що він має такі ж самі ознаки, які стосуються суб’єктного складу договору, його форми, підстав визнання недійсним та деяких інших, що й договір подружжя про сплату аліментів. Однак цей договір, на відміну від попереднього, має і свої власні особливості. Його предмет становлять: а) нерухома річ (житловий будинок, квартира тощо) або певна грошова сума; б) одноразова дія особи, зобов’язаної надавати утримання, щодо передання грошової суми або нерухомої речі. Зміст цього договору складають умови щодо порядку виплати одноразової грошової суми або передання нерухомої речі.
У підрозділі 3.3. “Договори довічного утримання за участю подружжя” зазначено, що договори, які укладаються подружжям з третіми особами, мають цивільно-правову природу і не пов’язані з подружнім статусом їх учасників. У зв’язку з цим ЦК України 1963р. не містив спеціальних норм, котрі б стосувалися саме подружжя як учасників договірних відносин. У ЦК України 2003 р. вперше визначено два види цивільно-правових договорів, у яких подружній статус їх учасників має вирішальне значення: - договір довічного утримання (ст. 744) та спадковий договір подружжя (ст. 1302).
Досліджуючи відповідні умови зазначених договорів, авторка доходить висновку про те, що на відміну від спадкового договору договір довічного утримання за участю подружжя можна беззаперечно віднести до аліментних договорів. За спадковим договором розпорядження відчужувача, які набувач зобов’язується виконувати після його смерті, не завжди буде пов’язане з наданням утримання. Отже, договір довічного утримання належить до аліментних договорів, а спадковий договір – лише у разі, якщо обов’язок набувача полягатиме у наданні утримання.
В дисертації визначається специфіка укладення спадкового договору за участю подружжя або одного з них, зумовлена тим, що подружжя є суб’єктом майнових відносин, у тому числі права власності, як на загальних цивілістичних засадах, так і на спеціальних умовах, визначених фактом їх перебування у шлюбі. Авторка обстоює думку про те, що за наявності шлюбного договору, в якому визначені права і обов’язки подружжя на майно, придбане як до шлюбу, так і під час нього, отримане у дар або успадковане одним з подружжя, нотаріус при засвідченні спадкового договору чи договору довічного утримання зобов’язаний керуватися умовами шлюбного договору. Якщо ж відчужувач при укладенні зазначених договорів порушив умови раніше укладеного шлюбного договору, то один з цих правочинів може бути визнано недійсним у судовому порядку.
У розділі 4 “Шлюбний договір як комплексний договір подружжя” визначаються істотні особливості шлюбного договору, що дають підстави розглядати його як окремий різновид договорів подружжя. Для цього правочину характерним є те, що він: а) має комплексний характер і може включати до свого складу окремі види сімейних договорів; б)має особливий суб’єктний склад, адже його учасниками можуть бути не тільки подружжя, а й особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу; в) спрямований на визначення майнових прав і обов’язків подружжя; г) предметом договору є не тільки майно, яке належить подружжю на момент його укладення, а й те, що буде придбано ними у майбутньому.
Досліджуючи питання щодо переліку умов шлюбного договору, дисертантка визначає, що закон дозволяє включити до зазначеного правочину будь-які положення, котрі стосуються майнових відносин подружжя. Аналіз чинного Сімейного кодексу України дає підстави для висновку про те, що такі умови можна звести до трьох груп, а саме: а) умови щодо правового режиму майна подружжя; б) умови стосовно порядку користування майном подружжя; в) умови щодо надання утримання одному з подружжя. Передбачити усі варіанти шлюбних договорів неможливо, оскільки у кожному конкретному випадку вони залежатимуть від інтересів тієї чи іншої подружньої пари.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке полягає у визначенні правової природи договору в сімейному праві та комплексному дослідженні ролі та значення договору як одного з основних засобів регулювання відносин подружжя в сучасних умовах. Основні висновки, що відображають погляди дисертанта на цю проблему, виражені у наступних положеннях.
1. Суттєві зміни, що сталися останнім часом у нашій державі, позначилися також на процесі регулювання майнових відносин у сім’ї. Істотного значення почали набувати індивідуальні акти застосування права, зокрема договори, основний сенс яких полягає в індивідуалізації дії механізму правового регулювання, за якого досягається врахування конкретних обставин життя, юридично закріплюються результати поведінки учасників суспільних відносин.
2. Сімейно-правові договори належать до договорів приватного права. Визначення сімейного права як підгалузі цивільного права, дає змогу розглядати сімейно-правові договори в якості самостійної групи цивільно-правових договорів, які мають істотну специфіку, обумовлену особливостями сімейних відносин. Договори подружжя є різновидом сімейно-правових договорів.
3. У цілому договорам подружжя притаманні загальні риси договорів у цивільному праві. Застосовуючи загальну дефініцію цивільного договору до відносин подружжя, можна зазначити, що договором є домовленість подружжя, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх сімейних прав та обов’язків.
4. Свобода договорів у сімейному праві не безмежна, у зв’язку з чим у Сімейному кодексі України мають бути закріплені загальні правила, які б визначали межі договірної ініціативи подружжя.
5. Подружжя може укладати як цивільно-правові договори, в яких їх правовий статус не має значення, так і ті, що належать до окремої групи сімейно-правових договорів. Системоутворюючим чинником є правовий режим майна, яке є предметом подружніх договорів. Коли подружжя укладає договори стосовно спільного майна, то традиційно їх відносини розглядаються як сімейно-правові. Якщо ж предмет становить роздільне майно подружжя, то відносини сторін регулюються нормами цивільного права. Такий підхід має важливе практичне значення, оскільки він визначає місце закріплення норм, які регулюють ті чи інші договірні відносини подружжя (СК або ЦК).
6. Договори подружжя можуть бути класифіковані за принципами дихотомної класифікації. Основною є класифікація договорів подружжя, відповідно до якої вони поділяються на: а) договори стосовно майна подружжя та б) договори щодо взаємного утримання. Вона дає можливість охопити усі існуючі договори подружжя та визначити їх основні, сутнісні характеристики.
7. Шлюбний договір має суттєві особливості, що дають підстави розглядати його як окремий різновид договорів подружжя. Для зазначеного договору характерним є те, що він має комплексний характер і може включати до свого складу окремі види сімейних договорів щодо як майна, так і надання утримання.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Антошкіна В.К. Договірне регулювання відносин з надання утримання між подружжям (колишнім подружжям) // Право України. – 2004. - №11. – С.79-82.
2. Антошкіна В.К. Договірне регулювання майнових відносин подружжя // Право України. – 2005. - №3. – С.95-98.
3. Антошкіна В.К. Договір про поділ майна подружжя, що є об’єктом права спільної сумісної власності // Право України. – 2005. - №8. – С.75-78.
4. Антошкіна В.К. Розвиток сімейного законодавства у сфері регулювання відносин по утриманню між подружжям та колишнім подружжям // Еволюція цивільного законодавства: проблеми теорії і практики: Матер. Міжнар. наук.-практ. конф. 29-30 квітня 2004 р., м. Харків. – К.: Академія правових наук України, НДІ приватного права і підприємництва, НДІ інтелектуальної власності, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 2004. – С.396-403.
5. Антошкіна В.К. Договори про надання та припинення прав подружжя на утримання //Правові проблеми сучасності в умовах розвитку юридичної наук: Зб. матер. Всеукр. наук.-практ. конф. до Дня науки. 19 травня 2005, м. Чернігів, – Чернігів: КП “Вид-во “Чернігівські обереги”, 2005. – С.225-229.
6. Антошкіна В.К. Спадковий договір подружжя // Актуальні проблеми правознавства: Тези доп. і наук. повід. учасників наук. конф. молодих учених та здобувачів /За заг. ред. проф. М.І. Панова – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2006 – С.84-87.

АНОТАЦІЇ

Антошкіна В.К. Договірне регулювання відносин подружжя. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03—цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. – Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. - Харків, 2006.
У дисертації розглядаються найбільш значущі теоретичні і практичні питання, які стосуються договірного регулювання відносин подружжя. Досліджується співвідношення ролі законного та договірного правового регулювання майнових відносин подружжя. Визначається поняття “договір подружжя”. Вперше здійснюється теоретичний аналіз принципу свободи договору при регулюванні майнових відносин подружжя. Проводиться комплексний правовий аналіз договорів у сімейному праві та виявляються їх особливості. Розробляється класифікація договорів подружжя.
Ключові слова: договірне регулювання, договір подружжя, договори щодо майна та надання утримання, спільне майно подружжя, роздільне майно подружжя, утримання (аліменти).
Антошкина В.К. Договорное регулирование отношений супругов. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 — гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. – Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого. - Харьков, 2006.
В диссертации рассматриваются наиболее значимые теоретические и практические вопросы, касающиеся договорного регулирования отношений супругов. Исследуется соотношение роли законного и договорного регулирования имущественных отношений супругов. Отмечается значительное уменьшение количества и видов императивных норм, и наоборот, расширение сферы свободной инициативы самих участников семейных отношений. Рассматривается вопрос об отношениях супругов как объекте договорного регулирования. Выясняется место договоров супругов в общей системе гражданско-правовых договоров. Отстаивается точка зрения о том, что семейно-правовые договоры являются самостоятельной группой гражданско-правовых договоров. В свою очередь имущественные договоры супругов определяются как разновидность семейно-правовых договоров, заключаемых лицами, находящимися в зарегистрированном браке, и направленных на установление их имущественных прав и обязанностей. Дается определение понятию “договор супругов”. Устанавливаются границы осуществления договорного регулирования отношений супругов.
Важное место в диссертации отводится проблеме классификации договоров супругов. В ходе осуществлении анализа разных подходов к классификации договоров супругов, отмечается, что наиболее целесообразным является использование дихотомной классификации. Основной, из приведенных в работе, является классификация, согласно которой договоры супругов в соответствии с видами опосредованных ими имущественных отношений, сведены в две основные группы: 1) по поводу имущества; 2) по предоставлению материального содержания. В свою очередь, в рамках первой группы выделяются договоры, направленные на: а) установление и изменение правового режима имущества супругов; б)установление порядка пользования супругами их совместным и раздельным имуществом; в рамках второй – а) договоры по предоставлению и прекращению содержания; б) договоры пожизненного содержания с участием супругов.
Проводится комплексный правовой анализ договоров супругов по поводу имущества и предоставлению материального содержания. Определяются понятие, содержание, существенные условия, порядок заключения и расторжения, последствия нарушения указанных договоров.
В работе получила дальнейшее развитие теория брачного договора как комплексного договора супругов. Исследуя вопросы, касающиеся перечня условий брачного договора, автор приходит к выводу, что все их можно свести в три группы: 1) условия, касающиеся правового режима имущества супругов; 2) условия, касающиеся порядка пользования имуществом супругов; 3) условия предоставления содержания одному из супругов.
Ключевые слова: договорное регулирование, договор супругов, договоры в отношении имущества и предоставления содержания, совместное имущество супругов, раздельное имущество супругов, содержание (алименты).
Antoshkina V.K. Contract regulation of the relations of spouses. - Manuscript.
The thesis for a candidate’s of law degree in the field 12.00.03. - civil law and civil procedure; family law; international private law. - National Law Academy of Ukraine named after Yaroslav the Mudry. - Kharkiv, 2006.
The author has defined the most significant theoretical and practical problems, concerning the contract regulation of the relations of spouses. The correlation of the role of legal and contract regulation of the property relations of spouses have been researched in this work. The author has defined the notion “the contract of spouses”. For the first time, the researcher has analyzed an application of the principle of the freedom of contract in the process of regulation of the property relations of spouses. The author has made a comprehensive legal analysis of the contracts in family law and defined their specific features; and developed a classification of the contracts of spouses.
Key words: contract regulation, contract of spouses, contract in relation to property and granting of maintenance, joint property of spouses, separate property of spouses, alimony.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

Пошукова анотація: Диспозитивність прокурорівсімейного поляриметричного Дізнання прикордонної Дільничний податкового міліції нацистівземств Конституційного біженців Донбасу міліції адміністративних ОВС виконавчої внутрішніхсправ профілактиці неповнолітніх попередження службовців області транспортних самоврядування місцевого громадських правоохоронних транспортної громадськістю відмовапредставництво позбавлення вкладу довірчого довічного доручення зберігання агентський кредитування земельної приватизації купівлі морського страхування реклами найму житла нерухомого оренди майна перевезення повітряним давальницької перестрахування чартерупозички фінансових професійну продукції спільну ренти страхування системі житлом факторингу лізингу медичних конституційного Договірна матеріальна подружжя Договірне економічних музичний дилінгу підрядних автомобільним послуг франчайзингу Дозвільна провадження Докази Доказування господарському посадових докази правозастосовчій пізнання Доктрина розподілу Документаційне самоврядування місцевого Польщі Достатність Доступність правосуддя Досудове територіальної курсантів слов’ян Європейського морем Литовського Екологічна лісокористування детінізації сільськогосподарської власності людини Економічні сучасної Експертиза цивільному контрабанду Експлікація Екстрадиція Електрохімічне Емоційний Емфітевзис юриста адвоката слідчого адміністративної державотворчі правосвідомості податкова гуманітарного зайнятості Конвенції юстиції Європейська хартія соціальна оподаткування Європейське право гуманізм торгівлею Європейські Союзу внутрішніх Єфремівська шахрайства Жінка злочинність адвокатурою договорів господарських екологічної законності примусу колізійної статусу засудженої обвинуваченому податковою підозрою досудових митних внутрішніх надзвичайних обвинуваченого реабілітації аварія поліція призначення досудового міліції Закон форм представництво Законність справедливість обґрунтованість профілактики страхування вибори оплату імперії регламент Законодавча процес техніка інституції процес Закриття Заміна Заочний Запобігання нафтогазовому неповнолітніх корисливим насильницьким відмиванню незаконному податковою наркотизму шахрайству Заповіт гласності диспозитивності примусу державного дисципліни індивідуалізації кредитних Застава майнових забезпечення адміністративного процесуального колізійних юрисдикції довкілля сімейних Затримання профспілок Захисник доказування конкуренції репутації конкуренції жертв майнових немайнових патентного військовослужбовців адмiнiстративнi інтелектуальної меншин потерпілого інвестиційної державної потерпілого комп'ютерну профспілками честі прикордонної податкової безпеки транспорті Збитки громадськістю Звернення Звичаєве


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking