Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-2% онлайн заказ


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Договори про надання правових послуг

 

Богославець Володимир Мирославович

Договори про надання правових послуг

Спеціальність: 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

КИЇВ -2008

 

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі цивільного права та процесу Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника

Науковий керівник
доктор юридичних наук, професор Анатолій Степанович Довгерт, зав.кафедри міжнародного приватного та митного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Офіційні опоненти:
доктор юридичних наук, професор Майданик Роман Андрійович, завідувач кафедри цивільного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка

кандидат юридичних наук Сирота Дмитро Михайлович, адвокат

Захист відбудеться 7 квітня 2008 р. о 12.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.10 з правом прийняття до розгляду та проведення захистів дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) юридичних наук зі спеціальностей: 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право; 12.00.11 – міжнародне право в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 36/1, зал засідань вченої ради.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 58, к.10.

 

Автореферат розісланий 4 березня 2008р.

 

 

 

 

 

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат юридичних наук М.М. Гнатовський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Із розвитком ринкових відносин та демократизацією українського суспільства послуги юриста стають все необхіднішими. Закономірною реакцією на таку потребу стало різке збільшення кількості суб’єктів надання правових послуг. В свою чергу, розвиток цієї сфери обумовив зміну погляду, який існував до недавнього часу на діяльність юриста як „непродуктивну працю”, що не дозволяло говорити про її продукт – правову послугу як об’єкт цивільного права.
Надбанням нового Цивільного кодексу України є наявність положень про договірну свободу, а також загальних положень про послуги. Проте чинне цивільне законодавство не пропонує правової моделі для регулювання відносин щодо надання правових послуг з урахуванням їх відмінних особливостей.
Оцінюючи сучасний стан концептуальних розробок в цій сфері, потрібно визнати, перш за все, цінність наукових ідей вчених-цивілістів про природу послуги як об’єкта цивільних прав, а також договірних правовідносин з приводу надання послуг. Також існує значна кількість робіт щодо окремих видів договірних зобов’язань з приводу надання послуг: медичних, освітніх, посередницьких тощо.
Проте у вітчизняній правовій літературі на системному рівні договори про надання правових послуг не досліджувались. Цивільне право радянських часів, через ідеологічні перепони, майже не торкалось сфери надання правових послуг. Порівняно невелика кількість сучасних публікацій, в яких розглядалися окремі аспекти досліджуваних договорів, не охоплює і не вирішує багатьох теоретичних та практичних проблем, викликаних, у першу чергу, відсутністю однозначного підходу до визначення такого нетипового об’єкта цивільного права, яким є правова послуга. В результаті, існує правова невизначеність з низки принципово важливих питань: визначення поняття та ознак договору про надання правових послуг, його сторін, порядку укладення, зміни, припинення, істотних умов договору та питання цивільної відповідальності за невиконання чи неналежне виконання цього договору тощо.
Такий стан справ не відповідає ролі, яку відіграє діяльність суб’єктів надання правових послуг, що, в свою чергу, не сприяє ні реалізації ними своїх суб’єктивних прав, ні захисту прав та інтересів споживача правових послуг.
Зазначеними обставинами та причинами й обумовлюється актуальність теми дослідження, а також доцільність проведення його в рамках цієї дисертаційної роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження безпосередньо відповідає науково-дослідній програмі кафедри цивільного права та процесу юридичного інституту Прикарпатського університету ім. В. Стефаника „Вдосконалення цивільно-правового регулювання суспільних відносин в світлі нової Конституції України”, яка затверджена на засіданні кафедри 27 березня 2001 року, протокол №9, номер державної реєстрації №0106У003905.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексна характеристика договорів про надання правових послуг, а саме: договору в значенні юридичного факту (правочину) та породженого ним договірного правовідношення.
Для досягнення поставленої мети основну увагу в дисертації приділено вирішенню таких завдань:
- дослідити ґенезу договірних відносин з приводу надання правових послуг;
- висвітлити особливі риси договору про надання правових послуг у розумінні договору як правочину та породжуваного ним договірного правовідношення;
- систематизувати особливості різновидів договору про надання правових послуг;
- охарактеризувати особливості суб’єктного складу досліджуваних договорів, порядку їхнього укладення, зміни та розірвання;
- дослідити особливості умов договору про надання правових послуг та відповідальності за їх порушення.
Об’єктом дослідження є договір про надання правових послуг в розумінні юридичного факту (правочину), а також договірні відносини, що виникають між суб’єктом надання правових послуг та їх споживачем.
Предмет дослідження. Предметом дисертаційного дослідження є система правових джерел, якими врегульовано досліджувані відносини, юридична практика, а також наукові праці вітчизняних та зарубіжних авторів.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є діалектичний метод із системно-функціональним підходом до аналізу досліджуваних явищ. Це дозволило розглянути договір щодо надання правових послуг як елемент правової системи, що знаходиться в процесі постійного розвитку, визначити його місце у системі цивільно-правових зобов’язань. У рамках зазначеного методологічного підходу використано також формально-логічний метод, за допомогою якого досліджувалися законодавство щодо договорів про надання правових послуг, практика його застосування, та історичний метод, який дозволив дослідити специфіку договірних зв’язків щодо надання правових послуг в конкретних історичних умовах, динаміку їх розвитку; метод порівняльного аналізу, за допомогою якого порівнювались досліджувані договори із подібними зобов’язаннями. На цій методологічній основі здійснювалися збір, обробка й аналіз емпіричного матеріалу.
Теоретичну основу дослідження склали праці відомих вчених-цивілістів: Луця В.В., Дзери О.В., Кузнєцової Н.С., Довгерта А.С., Шевченко Я.М., Бервено С.М., Васильєвої В.А., Майданика Р.А., Ханик-Посполітак Р.Ю., Азімова Ч.Н., Сібільова М.М., Харитонова Є.О., Саніахметової Н.О., Осетинської Г.А., Кротова М.В., Олюхи В.Г., Карчевського К.А., Іоффе О.С., Мейера Д.І., Брагінского М.І., Вітрянского В.В., Щуковської О.М., Братуся С.Н., Кабалкіна А.Ю., Шешеніна Е.Д., Шевчук С.С., Ойгензіхта В.А., Красавчікова О.А., Толстого Ю.К., Гордона М.В., Суханова Е.А. При написанні дисертації проаналізована також інша численна вітчизняна і зарубіжна монографічна література та періодичні видання, що так чи інакше стосуються предмету дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна роботи полягає у тому, що в Україні вперше на дисертаційному рівні аналізуються правові питання, пов’язані з регулюванням договірних відносин щодо надання правових послуг.
Дисертантом здійснено глибоке вивчення правової природи досліджуваних договорів, що дозволило зібрати матеріали та зробити висновки, які мають теоретичне та практичне значення.
Дисертація є першим комплексним вітчизняним дослідженням договорів про надання правових послуг. Новизна наукових висновків, оцінок, пропозицій і рекомендацій, що міститься у роботі, зумовлена актуальністю теми.
У роботі сформульовано наступні нові положення або такі, що містять елементи новизни:
1. Сформульовано висновок про те, що договірні правовідносини щодо надання правових послуг мають давню історію та пройшли складний еволюційний шлях. В історії були періоди повної або часткової заборони договорів про надання правових послуг, проте такі періоди були, як правило, нетривалими, а заборона використання досліджуваної договірної конструкції шкодила ефективному захисту прав особи.
2. Вперше сформульовано висновок про те, що договірне правовідношення щодо надання правових послуг, будучи цивільно-правовим, має ряд особливих рис, що виділяють договір щодо надання правових послуг з-поміж інших подібних зобов’язань. Доведено, що досліджувані договори характеризуються специфічним об’єктом, суб’єктним складом, предметом та фідуціарним характером.
3. В дисертації вперше на науковому рівні обґрунтовано, що угода про надання правової допомоги, яка регламентована Законом України „Про адвокатуру”, є різновидом цивільно-правових договорів про надання правових послуг.
4. Сформульовано висновок, що правовідносини з приводу надання правової допомоги, що виникають за призначенням, є публічними правовідносинами. Заміна законодавцем інституту призначення захисника договірними правовідносинами сприяла б ефективнішій реалізації конституційного права на правову допомогу громадян, а також дотриманню прав самих адвокатів.
5. В роботі сформульовано висновок, що пропозиція адвоката вступити з ним у договірні стосунки, яка не спрямована визначеній особі, а висловлена всім бажаючим (так звана публічна оферта), не є порушенням Правил адвокатської етики. В той же час, за наявності всіх істотних умов договору і вираження наміру особи, яка зробила оферту, вважати себе зобов’язаною у разі її прийняття, може вважатися офертою.
6. Встановлено, що єдиною об’єктивно-істотною умовою досліджуваних договорів є предмет. Наведено приблизний перелік дій, що складають предмет договору про надання правових послуг, критерії визначення якості цих дій. Доведено, що договір про надання правової допомоги, на відміну від решти досліджуваних договорів, охоплює як внутрішні відносини між адвокатом і клієнтом, так і зовнішні відносини першого з третіми особами. Сформовано та обґрунтовано висновок, що правові норми, за якими повноваження представника можуть посвідчуватися договором, слід зробити універсальними щодо всіх договорів про надання правових послуг.
7. У роботі дістала подальший розвиток систематизація способів визначення ціни договору про надання правових послуг, які найбільш поширені у світовій практиці. Такими способами є: 1) погодинна ставка; 2) фіксована сума; 3) умовна винагорода; 4) комбінований метод.
8. З метою урівняти замовника та виконавця правових послуг у їх можливостях захистити свої права та інтереси в роботі запропоновано законодавчо закріпити можливість притягнення виконавця до відповідальності за невиконання чи неналежне виконання умов договору про надання правових послуг навіть без його вини, і незалежно від статусу (будь-то підприємець, адвокат чи інший суб’єкт надання правових послуг).
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання одержаних висновків а) у науково-дослідній сфері – як підґрунтя для подальшого опрацювання та вирішення проблем пов’язаних з відносинами надання правових послуг; б) у правотворчій сфері – при удосконаленні норм чинного законодавства, що регулюють договори про надання правових послуг; в) у правозастосовчій сфері – як рекомендації для осіб, що уклали (мають намір укласти) договір про надання правових послуг; г) у навчальному процесі – при викладанні курсу “Цивільне право”, при підготовці навчальної та навчально-методичної літератури.
Апробація результатів дисертації. Дисертація підготовлена на кафедрі цивільного права та процесу Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені В.Стефаника, де проводилося її обговорення. Основні наукові висновки пройшли апробацію за участі автора в наступних конференціях та семінарах: П’ята Регіональна міжвузівська наукова конференція „Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні”, що проводилась 16 квітня 2004 року на базі Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені В.Стефаника; Друга всеукраїнська науково-практична конференція з цивільного права „Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року: наукові новели та практика застосування”, що відбувалась 23-24 лютого 2006 року у Львівському національному університеті на юридичному факультеті; Регіональна міжвузівська науково-практична конференція молодих вчених та аспірантів „Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини в Україні”, що відбулась в Юридичному інституті Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника 28 квітня 2006 року; Всеукраїнський науково-практичний семінар „Напрями розвитку корпоративного права в Україні (Питання теорії та практики)”, що відбувся 27 жовтня 2006 року у Прикарпатському Юридичному інституті Львівського державного Університету внутрішніх справ.
Публікації. Основні теоретичні та практичні результати дисертаційного дослідження знайшли відображення у одинадцяти наукових статтях, сім із яких опубліковано у фахових виданнях, що входять до переліку наукових видань ВАК України.
Структура дисертації обумовлена метою і завданням дослідження, складається із вступу, двох розділів, що включають 8 підрозділів, висновків, списку використаних джерел (273 найменувань). Повний обсяг дисертації складає 212 сторінок, 23 з яких займає список використаних джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовується актуальність дослідження, його зв'язок з науковими програмами. Визначається мета, завдання, об’єкт та предмет дослідження, його методологічна та теоретична основа. Формулюється її теоретичне та практичне значення, наводяться дані про апробацію результатів дослідження.
Розділ І “Поняття та ознаки договорів про надання правових послуг” складається з чотирьох підрозділів та присвячений загальній характеристиці договорів про надання правових послуг.
У підрозділі 1.1. “Історія договірних відносин з приводу надання правових послуг” дисертант досліджує генезис відносин між суб’єктами надання правових послуг та їх споживачами. Для цього досліджено розвиток правової регламентації надання правових послуг із давніх часів до сьогодення. Встановлено, що вже на ранніх етапах людського розвитку відносини щодо надання правових послуг були договірними та майновими. З розвитком цивілізації правова регламентація досліджуваних договірних зв’язків постійно вдосконалювалась. Історія знає періоди повної або часткової заборони договорів про надання правових послуг. Зокрема, коли Україну було проголошено Республікою Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів поступово договірні відносини щодо надання правових послуг стали забороненими, що було зумовлено процесами, які відбулись у суспільстві та відповідали реаліям тоталітарної держави. Заборона більшовицькою державою укладення договорів про надання правових послуг зробила професію захисника непрестижною та залежною від державної влади. Проте період заборони договірних відносин щодо надання правових послуг існував порівняно недовго і вже в кінці 80-х років у законодавстві Радянської України передбачено можливість договірного врегулювання відносин між юристом та замовником. Названі нововведення сприяли поліпшенню роботи правозахисників, підвищенню їх професійної відповідальності, зміцненню етичних принципів у стосунках суб’єкта надання правових послуг та замовника.
У підрозділі 1.2. “Договір як правочин про надання правових послуг” досліджується договір про надання правових послуг в розумінні юридичного факту. Відповідно до статей 202 та 626 Цивільного кодексу України, він є двостороннім цивільно-правовим правочином.
За моментом укладення договір про надання правових послуг, як правило, належить до консенсуальних (consensus – згода), оскільки вважається укладеним з моменту досягнення згоди сторін щодо всіх істотних умов. Проте, сторони можуть укласти і реальний договір про надання правових послуг, зокрема, визначивши видачу замовником довіреності, оплату авансового платежу тощо як умову чинності договору.
Договір про надання правових послуг може бути договором приєднання. Разом з тим, стороною, що приєднується за договором про надання правових послуг не слід розглядати лише замовника. Часто замовники самі мають змогу диктувати і диктують умови співпраці суб’єктам надання правових послуг.
У підрозділі 1.3. “Договір як зобов’язання щодо надання правових послуг” визначено, що договірне зобов’язання щодо надання правових послуг є цивільно-правовим відношенням щодо надання послуг. Проте досліджуване зобов’язання має певні особливості, які виділяють його з-поміж інших правовідносин щодо надання послуг. Зокрема, об’єктом такого зобов’язання є правова послуга тобто діяльність, спрямована сприяти реалізації, охороні і захисту прав та інтересів особи. Важливою ознакою досліджуваних правовідносин є наявність спеціальних знань чи навичок суб’єкта надання правових послуг. Критеріями їх наявності, в залежності від поставленого завдання, можуть бути вища чи середня спеціальна юридична освіта, досвід роботи по спеціальності, а для юридичної особи – наявність працівників, що володіють вказаною кваліфікацією. Ще однією ознакою досліджуваних зобов’язань є особлива фідуціарна довіра зі сторони споживача щодо суб’єкта надання правових послуг. Також предметом зобов’язань щодо надання правових послуг є дії змішаного (як фактичного, так і юридичного) характеру.
Дисертантом наведено відмінні риси правовідносин щодо надання правових послуг, які дозволяють виділити їх з-поміж трудових правовідносин, підряду, творчих правовідносин, договорів доручення та договорів про надання консультаційних послуг. Сформульовано висновок, що хоча у практичній діяльності між правником та споживачем його послуг досить часто виникають зобов’язання, подібні до підрядних, творчих тощо, проте це є свідченням не змішаного характеру досліджуваних договорів, а лише подібності правовідносин щодо надання послуг до зазначених зобов’язань. Зобов’язання щодо надання правових послуг „вписується” в загальні правила про послуги, тому досліджувані договори не можна назвати змішаними.
У підрозділі 1.4. “Особливості окремих різновидів договорів про надання правових послуг” предметом дослідження є угода про надання правової допомоги, що регламентована Законом України „Про адвокатуру” та особливості договору про надання правових послуг в підприємницькій сфері.
Дисертантом встановлено, що договірні правовідносини з приводу надання правової допомоги є майновими і такими, що засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників та спрямовані на реалізацію приватних інтересів, а, отже, є цивільними правовідносинами. Оскільки об’єктом цих правовідносин є послуга, то вони є одним із різновидів цивільно-правових правовідносин з приводу надання правових послуг.
Правовідносини щодо надання правової допомоги, що виникають за призначенням є публічними правовідносинами. Заміна законодавцем інституту призначення захисника договірними правовідносинами, сприяла б ефективнішій реалізації конституційного права на правову допомогу громадян, а також дотриманню прав самих адвокатів.
Договір про надання правової допомоги як правочин є різновидом цивільно-правових договорів про надання правових послуг. Проте договір про надання правової допомоги має певні особливості, такі як підвищена соціальна спрямованість та спеціальний суб’єкт.
Розділ ІІ “Проблемні аспекти договорів про надання правових послуг” складається із чотирьох підрозділів, у яких досліджуються сторони договору про надання правових послуг, порядок укладення, його умови та особливості відповідальності за його невиконання.
У підрозділі 2.1. “Сторони договору про надання правових послуг” розглядається коло осіб, які можуть бути стороною договору про надання правових послуг і встановлено, що нею можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, а також об’єднання юридичних осіб.
В роботі аналізується питання чи може бути суб’єктом надання правових послуг нотаріус. Встановлено, що як в чинному законодавстві, так і в проекті Закону України „Про надання правової допомоги” це питання не є вирішеним. Автор доходить висновку, що природа вчинення нотаріальних дій потребує надання супутніх правових послуг. Заборона надавати вказані правові послуги шкодитиме як самим нотаріусам, оскільки такі послуги є фактично частиною їх прибутку, так й інтересам клієнта, бо, наприклад, перед нотаріальним посвідченням договору, як правило, особам, що звернулись потрібна допомога у складенні такого договору. Тому слід законодавчо дозволити нотаріусам надавати правові послуги, але лише ті, що безпосередньо стосуються вчинення нотаріальних дій.
Адвокатські об’єднання є юридичними особами приватного права в розумінні Цивільного кодексу України, бо створюються на підставі установчих документів (статуту), а не розпорядчим актом посадової особи, органу державної влади або місцевого самоврядування.
В результаті аналізу положень Цивільного кодексу щодо градації юридичних осіб приватного права, положень Закону України „Про адвокатуру” дисертант доходить висновку, що адвокатські об’єднання є непідприємницькими товариствами, що передбачені Цивільним кодексом України. Проте із всіх запропонованих в цивільно-правовому законодавстві видів непідприємницьких товариств жодний не відповідає принципам адвокатської діяльності. Зважаючи на те, що в статті 86 Цивільного кодексу України закладена можливість створення непідприємницьких товариств інших, крім запропонованих цивільним законодавством, видів, в дисертації сформульовано висновок про те, що Законом України „Про адвокатуру” передбачено створення адвокатських об’єднань як специфічних видів непідприємницьких товариств – фірм, колегій тощо, не розкриваючи при цьому їх організаційних та правових ознак.
У підрозділі 2.2. “Особливості укладення, зміни та розірвання договору про надання правових послуг” автор доходить висновку, що хоча цивільне законодавство не містить спеціальних норм щодо укладення зміни чи розірвання договорів про надання правових послуг, певні особливості все ж таки існують і зумовлені вони здебільшого специфікою таких договорів.
В дисертації досліджується порядок укладення договорів про надання правових послуг за державні кошти. Встановлено, що Закон України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” є загальним та недостатньо адаптованим до укладення договорів про надання правових послуг. Головним критерієм оцінки при визначенні суб’єкта надання правових послуг за названим законом є ціна послуг. Оскільки не існує чітких нормативно визначених критеріїв якості правових послуг, дешеві правові послуги можуть бути неприйнятними, навіть шкідливими для замовника. В цьому контексті в роботі аналізується Положення про порядок організації та проведення конкурсів на право виконання консалтингових (консультаційних, аудиторських, юридичних та оціночних) послуг, що затверджене наказом Національного агентства України з управління державними корпоративними правами. Названий документ враховує здебільшого специфіку правовідносин в сфері надання правових послуг. Зокрема позитивом є те, що при визначенні переможця конкурсу, згідно названого Положення, пріоритет надається рівню професійної кваліфікації конкурсантів, їх профілю, переможцем конкурсу визнається учасник, який запропонує найкращі умови виконання конкурсного завдання, і лише за рівних умов щодо якості послуг до уваги береться запропонована конкурсантами ціна. На основі Положення було б ефективним створити загальні правила проведення конкурсів на вибір суб’єкта надання правових послуг за державні кошти, які можна було б застосовувати при укладенні договорів про надання правових послуг за державні кошти не лише Національним агентством з управління державними корпоративними правами, а й будь-якими іншими замовниками.
Відповідно до Правил адвокатської етики, адвокат не має права пропонувати свої послуги конкретному клієнту, при укладенні договору про надання правової допомоги оферентом може бути лише клієнт. Проте, Цивільним кодексом визнано офертою пропозицію, яка, при дотриманні вимог зазначених у ч.1 ст. 641 ЦК України (наявність всіх істотних умов договору і вираження наміру особи, яка зробила оферту, вважати себе зобов’язаною у разі її прийняття), характеризується достатньою визначеністю та повнотою – виражає волю укласти договір на вказаних у пропозиції умовах з будь-ким, хто відізветься. До такої „публічної” оферти може бути віднесено повідомлення в газеті, по радіо, телебаченню тощо про надання чітко визначених послуг, адрес оферента, готовність вступити на оголошених умовах у договір з кожним бажаючим тощо. Тому, пропозиція адвоката вступити з ним у договірні стосунки, що не спрямована визначеній особі, а висловлена всім бажаючим, не є порушенням Правил адвокатської етики і, в той же час, за наявності всіх істотних умов договору і вираження наміру особи, яка зробила оферту, вважати себе зобов’язаною у разі її прийняття, може вважатися офертою.
Господарським кодексом регламентовано порядок укладення, зміни та розірвання підприємницьких договорів. Проте названі норми Господарського кодексу є надто детальними, важко вписуючись у сучасний ринок правових послуг, в якому існує жорстка конкуренція, а вимоги до якості послуг постійно підвищуються. Зокрема, видається безглуздою процедура звернення особи до суду щодо умов, по яких не досягнуто згоди з потенційним контрагентом. Після такого судового спору договірні стосунки щодо надання правових послуг, враховуючи їх фідуціарний характер, є малоймовірними.
У підрозділі 2.3. “Умови договору про надання правових послуг” аналізуються істотні, звичайні та випадкові умови досліджуваних договорів. Автором встановлено, що єдиною об’єктивно-істотною умовою договорів про надання правових послуг є предмет договору – дії фактичного та юридичного характеру. До дій фактичного характеру, що є предметом досліджуваних договорів, слід відносити консультації і довідки з правових питань як в усній, так і в письмовій формі. Юридичними діями, що можуть входити до предмету договору про надання правових послуг є: представництво прав та інтересів замовника у конституційному, цивільному, господарському, адміністративному судочинстві, при розгляді справ у третейському суді, міжнародному комерційному арбітражі (суді), інших органах вирішення спорів, у виконавчому провадженні та при виконанні вироку/ рішення; в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, організаціях, перед фізичними особами тощо. Основною ознакою представництва є дії однієї особи від імені іншої, що породжує безпосередній юридичний результат для особи, яку представляють. У структурі представництва виділяють три ланки: 1. внутрішні відносини 2. зовнішні відносини 3. правовий зв’язок особи, яку представляють, з третьою особою, що є результатом реалізації вказаних вище внутрішніх та зовнішніх відносин представництва. Договір про надання правових послуг завжди охоплює внутрішні відносини між замовником та виконавцем. Договір про надання правової допомоги охоплює як внутрішні відносини між адвокатом і клієнтом, так і зовнішні – оскільки відповідно до законодавства договір про надання правової допомоги є підставою для надання правових послуг, в тому числі і представництва без додаткових довіреностей. Правові норми про те, що повноваження представника можуть посвідчуватися договором, слід зробити універсальними щодо всіх досліджуваних договорів. Такі положення сприяли б більш ефективному та дешевому наданню правових послуг, оскільки б зняли необхідність складення додаткового документу – довіреності на представництво, зміст якої фактично дублюється обов’язками виконавця за договором. Під час аналізу предмету договору автором наведено критерії якості юридичних та фактичних дій, складових предмету досліджуваних договорів.
Одними із найбільш „вживаних” звичайних умов договору про надання правових послуг є умови про ціну договору. У світовій практиці склалося кілька способів визначення ціни договору про надання правових послуг. Перший – це погодинна ставка. За таким методом визначення ціни юрист детально реєструє кожну годину свого часу, витраченого на справи замовника, виставляє рахунок, в якому зазначає кількість годин, затрачених на справу, надані послуги та вартість цих послуг, у рахунку також зазначають всі понесені виконавцем витрати. Другий спосіб – фіксована сума. Це так звана „тверда ціна” – система, протилежна погодинній, коли виконавець і замовник попередньо домовляються про загальну фіксовану суму винагороди. Багато замовників віддають перевагу саме такому підходові, оскільки за таких умов чітко знають, скільки повинні сплатити. Проте цей підхід може бути несправедливим як для виконавця, так і для замовника: якщо справа виявиться більш складною, ніж здавалося спочатку, юристу можуть недоплатити. З іншої сторони, якщо справа вирішиться легко, замовник може сплатити більше, ніж потрібно. Третій спосіб – це умовна винагорода. За таким методом визначена ціна договору (винагорода) виплачується виконавцеві лише коли справа закінчується успішно для замовника. Четвертий спосіб визначення ціни договору є комбінованим методом, що містить елементи вище названих. Зокрема використовується поєднання тарифного способу із погодинним; погодинного із умовним тощо.
У підрозділі 2.4. “Відповідальність за порушення умов досліджуваних договорів” аналізувались підстави, умови та форми цивільно-правової відповідальності за порушення умов договору про надання правових послуг. Особливу увагу автором приділено такій умові настання відповідальності за порушення досліджуваних договорів як вина. Необхідність цієї умови безпосередньо випливає зі змісту ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України, де зазначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно п. 1 ст. 906 ЦК України, „виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлене договором або законом”. Відмова від принципу вини є однією із визначаючих тенденцій розвитку норм про цивільну відповідальність в країнах Заходу. Щодо правовідносин з приводу надання правових послуг, слід мати на увазі, що виконавцем за таким договором є, як правило, юрист, який добре знайомий із всіма тонкощами законодавства, умов настання відповідальності тощо, що дає йому значно більші можливості ухилитись від відповідальності за порушення договірних умов. Тому, щоб захистити права та інтереси замовника, особи, як правило, менш обізнаної в підставах та мірах відповідальності, умовах звільнення від відповідальності тощо, слід законодавчо закріпити можливість притягнення виконавця до відповідальності за невиконання чи неналежне виконання умов договору про надання правових послуг навіть без його вини, незалежно від статусу (будь-то підприємець, адвокат чи інший суб’єкт надання правових послуг).

ВИСНОВКИ
Результатом наукового дослідження проведеного в рамках цієї дисертаційної роботи стало комплексне висвітлення особливостей договорів про надання правових послуг.
Це дослідження надало змогу сформулювати у дисертації теоретичні висновки та практичні рекомендації, спрямовані на вдосконалення механізму правового регулювання договірних стосунків між суб’єктом надання правових послуг та їх замовником, на розв’язання теоретичних проблем, що торкаються питань договірних стосунків вказаних суб’єктів.
В результаті проведеного дослідження можна сформулювати такі основні теоретичні та практичні висновки:
1.1. Правове регулювання договірних відносин щодо надання правової допомоги пройшло тривалий еволюційний шлях. Історія демонструє, що заборона суб’єкту надання правових послуг та споживачеві цих послуг самостійно визначати умови співпраці, шкодить ефективному захисту прав особи, а також робить професію захисника непрестижною та залежною від державної влади. Тому сили науковців повинні бути спрямовані не на заміну інституту договору про надання правових послуг, а на його вдосконалення.
1.2. Договір про надання правових послуг є цивільно-правовим договором, якому притаманні ознаки двостороннього правочину. За моментом укладення досліджувані договори, як правило, належать до консенсуальних. Проте, сторони можуть укласти і реальний договір про надання правових послуг. Договір про надання правових послуг може бути договором приєднання, в якому стороною, що приєдналася, може бути як замовник, так і виконавець.
1.3. Договірне правовідношення щодо надання правових послуг будучи цивільно-правовим, наділене рядом особливих рис, що виділяють його з-поміж інших подібних зобов’язань. Такими рисами є: специфічний об’єкт, суб’єктний склад, предмет та фідуціарний характер правовідносин щодо надання правових послуг. Крім того, правовідносини щодо надання правових послуг, будучи схожими із трудовими договорами, підрядом, творчими правовідносинами тощо, відповідають загальним правилам про послуги і підстав вважати їх змішаними зобов’язаннями немає.
1.4. Договірні правовідносини з приводу надання правової допомоги є одним із різновидів цивільно-правових відносин щодо надання послуг.
Правовідносини щодо надання правової допомоги, що виникають за призначенням є публічними правовідносинами. Заміна законодавцем інституту призначення захисника договірними правовідносинами, сприяла б ефективнішій реалізації конституційного права на правову допомогу громадян, а також дотриманню прав самих адвокатів.
Договір про надання правової допомоги як правочин є різновидом цивільно-правових договорів про надання правових послуг. Проте договір про надання правової допомоги наділений певними особливостями, такими як підвищена соціальна спрямованість та спеціальний суб’єкт.
2.1. Існує доцільність законодавчо дозволити нотаріусам надавати правові послуги, але лише ті, що безпосередньо стосуються вчинення нотаріальних дій.
Адвокатські об’єднання є юридичними особами приватного права в розумінні Цивільного кодексу України, а саме – особливими видами непідприємницьких товариств.
2.2. Положення про порядок організації та проведення конкурсів на право виконання консалтингових (консультаційних, аудиторських, юридичних та оціночних) послуг, що затверджене наказом Національного агентства України з управління державними корпоративними правами, здебільшого враховує специфіку правовідносин в сфері надання правових послуг. На основі Положення було б ефективним створити загальні правила проведення конкурсів на вибір суб’єкта надання правових послуг за державні кошти, які можна було б застосовувати при укладенні договорів про надання правових послуг за державні кошти не лише Національним агентством з управління державними корпоративними правами, а й будь-якими іншими замовниками.
Відповідно до Правил адвокатської етики, при укладенні договору про надання правової допомоги оферентом може бути лише клієнт. Проте пропозиція адвоката вступити з ним у договірні стосунки, не спрямована визначеній особі, а висловлена всім бажаючим (так звана публічна оферта), не є порушенням Правил і, в той же час, за наявності всіх істотних умов договору і вираження наміру особи, яка зробила оферту, вважати себе зобов’язаною у разі її прийняття, може вважатися офертою.
Господарським кодексом регламентовано порядок укладення зміни та розірвання підприємницьких договорів. Проте названі норми Господарського кодексу є надто детальними і не відповідають сучасним ринковим відносинами сфери надання правових послуг.
2.3. При дослідженні умов договору про надання правових послуг встановлено, що єдиною об’єктивно-істотною умовою договорів про надання правових послуг є предмет договору – дії фактичного та юридичного характеру. Умови про якість правових послуг повинні визначатися залежно від предмета договору.
Правові норми про те, що повноваження представника можуть посвідчуватися договором, слід зробити універсальними щодо всіх договорів про надання правових послуг.
Одними із найбільш „вживаних” звичайних умов договору про надання правових послуг є умови про ціну договору. В світовій практиці склалося кілька способів визначення ціни договору про надання правових послуг:1) погодинна ставка; 2) фіксована сума; 3) умовна винагорода; 4) комбінований метод.
2.4. Підставою відповідальності виконавця є ненадання правових послуг замовнику (невиконання зобов’язання), надання послуг з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Зі сторони замовника правових послуг підставою його цивільної відповідальності є неоплата наданих йому правових послуг, невиконання інших умов договору. Неоплата наданих послуг є причиною переважної більшості судових спорів між замовниками правових послуг та виконавцями.
Оскільки об’єктом правової послуги є діяльність, пов’язана з такими важливими суспільними благами як захист, охорона, реалізація прав та інтересів осіб, зважаючи на фідуціарних характер досліджуваних договорів, право на відшкодування моральної шкоди за невиконання своїх обов’язків сторонами є необхідним для стабільності вказаних правовідносин.
Наукова позиція про те, що „цивільно-правову вину слід розглядати крізь призму об’єктивного критерію, яким виступає належність ужиття боржником (заподіювачем шкоди) певних заходів чи утримання від певних дій заради дотримання законних прав та інтересів кредитора” найбільш відповідає принципам приватного права.
Для зрівняння замовника та виконавця правових послуг у можливостях щодо захисту їх права та інтереси, слід законодавчо закріпити можливість притягнення виконавця до відповідальності за невиконання чи неналежне виконання умов договору про надання правових послуг навіть без його вини, незалежно від його статусу (будь-то підприємець, адвокат чи інший суб’єкт надання правових послуг).

Список праць, опублікованих за темою дисертації:
Богославець В.М. Договір про надання правової допомоги цивільно-правовий правочин // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. – 2004. – Випуск ХІV. – С. 88-93.
Богославець В.М. Природа договірних правовідносин щодо надання правової допомоги // Підприємництво господарство і право. – 2006. – № 6. – С. 29-30.
Богославець В.М. Цивільно-правова характеристика кола суб’єктів надання правової допомоги // Підприємництво господарство і право. – 2007. – №3. – С. 44-47.
Богославець В.М. Фізична особа суб’єкт надання правових послуг // Підприємництво господарство і право. – 2007. – №5. – С. 16-19.
Богославець В.М. Юридична характеристика договору-правовідношення щодо надання правових послуг // Приватне право і підприємництво. – 2007. – №6. – С. 116-120.
Богославець В.М. Особливості укладення договорів про надання правових послуг // Підприємництво господарство і право. – 2007. – №11. – С. 95-98.
Богославець В.М. Відповідальність за порушення умов договору про надання правових послуг // Підприємництво господарство і право. – 2007. – №12. – С. 51-54.
Богославець В.М. Природа договору про надання правової допомоги // Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні. Матеріали V-ї Регіональної міжвузівської наукової конференції (м. Івано-Франківськ, 16 квітня 2004 року). – Івано-Франківськ: Плай, 2004. – С. 55-57.
Богославець В.М. Юридична характеристика договору-правовідношення щодо надання правових послуг // Цивільний кодекс України від 16 січні 2003 року: наукові новели та практика застосування. Тези доповідачів Другої всеукраїнської науково-практичної конференції з цивільного права (м. Львів 24-25 лютого 2006 року). – Львів: Об’єднання студентів-правників, 2006. – С. 18-20.
Богославець В.М. Природа договірних правовідносин щодо надання правової допомоги: цивільно-правовий погляд // Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні. Матеріали Всеукраїнської міжвузівської наукової конференції молодих вчених та аспірантів (м. Івано-Франківськ 28 квітня 2006 року). – Івано-Франківськ, 2006. – С. 153-156.
Богославець В.М. Цивільно-правова характеристика адвокатських об’єднань – суб’єктів надання правової допомоги // Напрями розвитку корпоративного права в Україні ( Питання теорії та практики ). Матеріали Всеукраїнського науково-практичного семінару (м. Івано-Франківськ, 27 жовтня 2006 року). – Івано-Франківськ: ВОНР ТА РВД ПЮІ ЛьвДУВС, 2006. – С. 24-28.

АНОТАЦІЇ
Богославець Володимир Мирославович. Договори про надання правових послуг. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03.- цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2008.
Дисертацію присвячено дослідженню правової природи договорів про надання правових послуг. В ній розглядаються питання розвитку договірних відносин щодо надання правових послуг, ознаки досліджуваних договорів та їх різновиди. В роботі також визначено коло осіб, що можуть бути суб’єктами досліджуваних договорів, особливості їх укладення зміни та розірвання. Значна увага приділяється змісту договору про надання правових послуг а також аналізуються підстави, умови та форми відповідальності за порушення його умов.
За результатами проведеного теоретичного дослідження сформульовано низку пропозицій щодо вдосконалення законодавства, яке регулює відносини в сфері надання правових послуг.
Ключові слова: договори про надання правових послуг; договір про надання правової допомоги; суб’єкт надання правової допомоги; умови договору, відповідальність за порушення договірних умов.

Богославец Владимир Мирославович. Договоры об оказании правовых услуг. – Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 – гражданское право и гражданский процесс, семейное право, международное частное право. – Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. – Киев, 2008.
Диссертация посвящена исследованию правовой природы договоров об оказании правовых услуг. Структурно, работа состоит из двух разделов, выделение которых продиктовано логикой исследования.
В разделе І исследуются общие вопросы сущности договоров об оказании правовых услуг и их генезис. Установлено, что истории известны периоды запрета договоров об оказании правовых услуг, но эти периоды были относительно короткими а запрет использования исследованной договорной конструкции вредил защите прав лица.
Сегодня договор об оказании правовых услуг является гражданско-правовым договором, и обладает признаками двусторонней сделки. По моментом заключения исследованные договора, как правило, относятся к консенсуальным, хотя стороны могут заключить и реальный договор об оказании правовых услуг. Договор об оказании правовых услуг может быть договором присоединения, в котором присоединившейся стороной может бить как заказчик, так и исполнитель.
Договорное правоотношение по предоставлению правовых услуг, будучи гражданско-правовым, наделено рядом особых черт, которые выделяют его из других подобных обязательств. Такими чертами являются: специфический объект, субъектный состав, предмет и фидуциарный характер правоотношения о предоставлении правовых услуг. Кроме того, правоотношение относительно предоставления правовых услуг, будучи подрядом схожим с трудовыми договорами, творческим правоотношением и т.п., отвечают общим правилам об услугах и нет оснований считать их смешанными обязательствами.
При характеристике разновидностей договоров об оказании правовых услуг установлено, что договор об оказании правовой помощи адвокатами и адвокатскими объединениями является разновидностью исследуемых договоров.
В разделе ІІ рассматриваются стороны договора об оказании правовых услуг, порядок заключения, его условия и особенности ответственности за его неисполнение. Установлено, что стороной договора о предоставлении правовых услуг могут быть как физические, так и юридическое лица, а также объединения юридических лиц. Также при исследовании круга лиц, субъектов оказания правовых услуг в роботе анализируются вопросы оказания правовых услуг, нотариусами, адвокатами, адвокатскими объединениями и субъектами предпринимательской деятельности. Дисертантом предложено законодательно разрешить нотариусам предоставлять правовые услуги, но лишь те, которые непосредственно касаются совершения нотариальных действий. Установлено, что адвокатские объединения являются особыми видами непредпринимательских обществ.
Вопреки определенным недостаткам, процедура лицензирования предпринимателей, субъектов предоставления правовых услуг в Украине, отмененная шесть лет назад, есть все-таки целесообразной, поскольку может оказывать содействие решению ряда важных проблем, таких, как контроль над уровнем профессионального соответствия специалистов, их допуск к осуществлению защиты в криминальном процессе и т.д.
При исследовании особенностей заключения исследуемых договоров в частности анализируется процедура их заключения за государственные средства. Автором освещены недостатки законодательства этой сферы и предложены изменения для его улучшения.
В работе установлено, что единственным объективно-существенным условием договоров о предоставлении правовых услуг есть предмет договора – действия фактического и юридического характера. Условия о качестве правовых услуг должны определяться в зависимости от предмета договора.
При исследовании ответственности за нарушение условий договора о предоставлении правовой помощи особое внимание автор уделяет вине, как одному из условий наступления ответственности за нарушение исследуемых договоров. В частности, предложено законодательно закрепить возможность привлечения исполнителя правовых услуг к ответственности за невыполнение или ненадлежащее выполнение условий договора о предоставлении правовых услуг даже без его вины, и независимо от статуса (будь это предприниматель, адвокат или другой субъект предоставления правовых услуг).
Ключевые слова: договора о предоставлении правовых услуг; договор о предоставлении правовой помощи; субъект предоставления правовой помощи; условия договора, ответственность за нарушение договорных условий.

Bohoslavets Volodymyr. Agreements of legal services provision. – Manuscript.
Dissertation for obtaining of a science degree of Candidate of Legal Science (Ph. D in Law) under specialty 12.00.03. – Civil Law and Civil Procedure; Family Law; Private International Law. – Taras Shevchenko National University of Kyiv. – Kyiv, 2008.
Dissertation is devoted to the research of legal nature of contracts on the provision of legal services. The issues of development of contractual relations concerning the provision of legal services, features of agreements under study and their variety are considered. This work determines a circle of persons which may be the subjects of agreements under study, peculiarities of their conclusion, amendment and termination. Specific attention is paid to the contents of contracts on legal services provision and as well as to the grounds, conditions and forms of liability for the violation of their conditions.
According to the results of the theoretical research a number of suggestions concerning improving of laws which regulate relations in the field of legal services provision have been formulated.
Key words: contracts (agreements) on the provision of legal services; agreement on the provision of legal assistance; subject of the provision of legal services; terms of contract (agreement); liability for the violation of the contract.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

Пошукова анотація: Диспозитивність прокурорівсімейного поляриметричного Дізнання прикордонної Дільничний податкового міліції нацистівземств Конституційного біженців Донбасу міліції адміністративних ОВС виконавчої внутрішніхсправ профілактиці неповнолітніх попередження службовців області транспортних самоврядування місцевого громадських правоохоронних транспортної громадськістю відмовапредставництво позбавлення вкладу довірчого довічного доручення зберігання агентський кредитування земельної приватизації купівлі морського страхування реклами найму житла нерухомого оренди майна перевезення повітряним давальницької перестрахування чартерупозички фінансових професійну продукції спільну ренти страхування системі житлом факторингу лізингу медичних конституційного Договірна матеріальна подружжя Договірне економічних музичний дилінгу підрядних автомобільним послуг франчайзингу Дозвільна провадження Докази Доказування господарському посадових докази правозастосовчій пізнання Доктрина розподілу Документаційне самоврядування місцевого Польщі Достатність Доступність правосуддя Досудове територіальної курсантів слов’ян Європейського морем Литовського Екологічна лісокористування детінізації сільськогосподарської власності людини Економічні сучасної Експертиза цивільному контрабанду Експлікація Екстрадиція Електрохімічне Емоційний Емфітевзис юриста адвоката слідчого адміністративної державотворчі правосвідомості податкова гуманітарного зайнятості Конвенції юстиції Європейська хартія соціальна оподаткування Європейське право гуманізм торгівлею Європейські Союзу внутрішніх Єфремівська шахрайства Жінка злочинність адвокатурою договорів господарських екологічної законності примусу колізійної статусу засудженої обвинуваченому податковою підозрою досудових митних внутрішніх надзвичайних обвинуваченого реабілітації аварія поліція призначення досудового міліції Закон форм представництво Законність справедливість обґрунтованість профілактики страхування вибори оплату імперії регламент Законодавча процес техніка інституції процес Закриття Заміна Заочний Запобігання нафтогазовому неповнолітніх корисливим насильницьким відмиванню незаконному податковою наркотизму шахрайству Заповіт гласності диспозитивності примусу державного дисципліни індивідуалізації кредитних Застава майнових забезпечення адміністративного процесуального колізійних юрисдикції довкілля сімейних Затримання профспілок Захисник доказування конкуренції репутації конкуренції жертв майнових немайнових патентного військовослужбовців адмiнiстративнi інтелектуальної меншин потерпілого інвестиційної державної потерпілого комп'ютерну профспілками честі прикордонної податкової безпеки транспорті Збитки громадськістю Звернення Звичаєве


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking