Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
Номера от 730 грн.
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Номера от 490 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Номера от 450 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-2% онлайн заказ
Зачарованные Карпаты
Зачарованные Карпаты
Закарпатье, Воловец
Коттеджи от 400 грн.
Есть номера


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Доказування і докази у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб

 

КРУГЛОВ ОЛЕГ МИКОЛАЙОВИЧ

ДОКАЗУВАННЯ І ДОКАЗИ У СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ ПОСАДОВИХ ОСІБ

Спеціальність 12.00.07 – теорія управління;
адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидат юридичних наук

Харків – 2003



Дисертацією є рукопис.
Робота виконана у Запорізькому юридичному інституті Міністерства внутрішніх справ Украї-ни.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор
Шкарупа Віктор Костянтинович,
Національна Академія податкової служби України, начальник кафедри ад-міністративного права та адміністративної і кримінально-процесуальної ді-яльності.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор
Пєтков Валерій Петрович,
Кіровоградський юридичний інститут
Національного університету внутрішніх справ, в.о. ректора;

кандидат юридичних наук, доцент
Коломоєць Тетяна Олександрівна,
Запорізький державний університет,
заступник декана юридичного факультету.

Провідна установа: Одеський національний університет ім. І.І. Мечнікова, Міністерство освіти та науки України, кафедра адміністративного та підприємницького права.

Захист відбудеться „27” грудня 2003 р. о 10 00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.700.01 Національного університету внутрішніх справ (61080, Харків, пр-т 50-річчя СРСР, 27).
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного університету внутрішніх справ (61080, Харків, пр-т 50-річчя СРСР, 27).
Автореферат розісланий „25” листопада 2003 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради О.С. Мошенський
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Розвиток суспільства у напрямку розбудови правової держави в Україні обумовлює необхідність поглиблення демократичних тенденцій у відносинах між грома-дянином та апаратом управління. Так, у концепції адміністративної реформи одним із головних чинників вважається становлення високоефективної, стабільної, авторитетної державної служби шляхом оновлення змісту інституту „посадової особи”, вдосконалення класифікації посад та ство-рення системи об’єктивної оцінки діяльності державних службовців. Ключове місце у вирішенні вказаних проблем юридичними засобами належить адміністративному процесу, у межах якого важ-ливе місце займає притягнення посадових осіб до адміністративної відповідальності, зокрема, в час-тині збору, дослідження та оцінки доказів.
Актуальність обраної теми визначається відсутністю наукових праць, присвячених комплекс-ному дослідженню проблеми адміністративної відповідальності посадових осіб в частині збору, дослідження та оцінки доказів, і полягає у:
- науковій та практичній важливості вивчення малодослідженої теми доказування у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб;
- перегляді існуючого процесу збору, дослідження та оцінки доказів у справах про адміністра-тивні правопорушення посадових осіб;
- створенні ефективного процесуального механізму притягнення посадових осіб до адміністра-тивної відповідальності;
- необхідності забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення по-садових осіб методичними рекомендаціями щодо загальних правил здійснення окремих процесуа-льних дій.
Науково-теоретичну базу дисертації складають праці вітчизняних та зарубіжних учених у галу-зях теорії права, теорії управління, адміністративного права та процесу, кримінального права та процесу, цивільно-процесуального права та криміналістики. Загальними аспектами функціонування державного апарату, а також використання доказів та доказування в юридичному процесі тією чи іншою мірою займалися наступні науковці В.Б. Авер’янов, С.С. Алексєєв, Д.М. Бахрах, Р.С. Бєлкін, Є.В. Додін, В.Я. Дорохов, П.С. Елькінд, С.В. Курильов, П.О. Лупинська, О.В. Петришин, В.П. Пєтков, Д.В. Приймаченко, М.С. Строгович, А.Н. Трайнін, Г.О. Туманов, Ф.Н. Фаткулін, В.К. Шкарупа та ін. Проблемі дослідження правового статусу посадової особи при-свячені роботи І.О. Зейкана, Л.В. Коваля, М.І. Мельника, О.В. Петришина, О.В. Терещука та ін. Особливості адміністративної відповідальності посадових осіб знайшли своє відображення у пра-цях О.М. Бандурки, Ю.П. Битяка, А.С. Васильєва, С.В. Ващенка, І.П. Голосніченка, В.В. Зуй, А.Т. Комзюка, М.М. Тищенка О.В. Терещука та ін.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано відповідно до фунда-ментальних положень Концепції реформи адміністративного права (абз. 1 Глави 4, та абз. 1-2 Гла-ви 9); Приписів Указу Президента України „Про заходи щодо подальшого зміцнення правопоряд-ку, охорони прав і свобод громадян” від 18.02.02 р. (п.1); Пріоритетних напрямків фундаменталь-них та прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2000 рр.; Рішення Колегії МВС України №4 КМ/2 від 28 лютого 1995 року (п.п.4.13.1); а також згідно з основними напрямками наукових досліджень Запорізького юридич-ного інституту МВС України на 2001-2003 (п.2.2.4).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на ос-нові аналізу наукових поглядів, чинного законодавства України та практики його застосування, з’ясувати особливості збору, дослідження та оцінки доказів у справах про адміністративні право-порушення посадових осіб, а також виробити пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення правового регулювання цієї сфери.
З огляду на поставлену мету, в дисертації вирішуються наступні завдання:
- з’ясувати сутність та зміст терміна „посадова особа” в адміністративному праві та визначити зміст процесуального статусу вказаної категорії осіб;
- схарактеризувати адміністративну відповідальність посадових осіб в Україні та країнах роз-винутих демократій;
- проаналізувати сутність та зміст доказування в адміністративному праві;
- визначити поняття та класифікацію доказів в адміністративному праві;
- встановити коло повноважних юрисдикційних органів держави (посадових осіб), які здійс-нюють процес доказування у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб;
- з’ясувати особливості складення протоколу про адміністративне правопорушення, вчинене посадовою особою;
- визначити особливості відібрання пояснень потерпілих, свідків та посадових осіб, які притя-гаються до адміністративної відповідальності;
- дослідити порядок і правила отримання речових доказів та документів у справах про адміністра-тивні правопорушення посадових осіб;
- проаналізувати основні напрямки використання висновків експерта у справах про адміністратив-ні правопорушення посадових осіб.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що склалися в сфері адміністративної юрисдик-ції в частині притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб.
Предмет дослідження становлять приписи законодавства, матеріали практики, теоретичні до-слідження та історичні аспекти порядку збору, дослідження та оцінки доказів у справах про адмі-ністративні правопорушення посадових осіб як в Україні так і за кордоном.
Методологічна основа дисертації визначалася специфікою об’єкта та предмета дослідження, його метою та завданнями. В основу було покладено діалектико-матеріалістичні принципи пізнан-ня, на підставі яких усі явища розглядаються у взаємозв’язку, єдності їх соціального змісту та юридичної форми, багатовекторності, всебічності, об’єктивності тощо.
Використовувалися статистичний та соціологічний методи (для забезпечення теоретичних по-ложень дисертації практичними матеріалами, а також для уяснення думки працівників судових та правоохоронних органів щодо проблеми, яка досліджується (підрозділи 1.2, 2.3, 3.1)); дедукції (для встановлення особливостей доказування у справах про адміністративні правопорушення (під-розділи 2.1, 2.2, 3.1); логіко-семантичний метод (для поглиблення понятійної бази роботи (підроз-діли 1.1, 1.2, 2.1, 2.2); історичний (для встановлення змісту терміна „посадова особа” (підрозділ 1.1); порівняльного правознавства – для визначення особливостей адміністративної відповідально-сті посадових осіб за кордоном (підрозділ 1.3); гносеологічний (для з’ясування особливостей збо-ру, дослідження та оцінки окремих різновидів доказів (підрозділи 3.1, 3.2, 3.3, .3.4).
Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше на рівні кандидатської дисертації розгля-нуто процес збору, дослідження та оцінки доказів у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб.
На основі сучасної методології та методів дослідження; використовуючи досягнення юридич-ної науки; ґрунтуючись на положеннях Конституції України, міжнародних нормативних актів, чинного законодавства; вивчення стану проблем практики, в дисертації вперше:
- внесено пропозиції щодо вдосконалення структурної частини матеріальної норми адміністра-тивного права в частині визначення суб’єктного елемента адміністративного правопорушення;
- обґрунтовано необхідність характеристики процесу доказування за наступними ознаками: 1) характер виникнення; 2) хід протікання; 3) швидкість; 4) наслідки, – що дозволить дослідити вка-зане явище в динаміці;
- конкретизовано сутність провадження у справах про адміністративні правопорушення поса-дових осіб, основними властивостями якого є швидкість, економічність, спрямованість на досяг-нення визначеної мети, суб’єктно-об’єктний склад;
- систематизовано основні напрямки збору, дослідження та оцінки окремих різновидів доказів у справах про адміністративні правопорушення та визначено особливості їх здійснення;
- розроблено наукове забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб методичними рекомендаціями щодо загальних правил виявлення, закріплення та оцінки доказів.
Дістали подальшого розвитку:
- теоретичні дослідження змісту та форми існування терміна „посадова особа” в адміністрати-вному праві, який пропонується використовувати в кримінально-правовій формі з розстановкою акцентів на службовому аспекті здійснюваних вказаною категорією осіб функцій;
- наукові погляди щодо сутності інституту доказування в адміністративному провадженні, зок-рема, в частині визначення його особливостей у справах про адміністративні правопорушення по-садових осіб.
Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці рекомендацій та пропозицій нормативно-правового та методичного характеру щодо удосконалення процесу збору, досліджен-ня та оцінки доказів у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб. Висновки та положення дисертаційного дослідження можуть бути використані для подальшого вивчення зага-льних і спеціальних питань теорії адміністративного процесу, реформування нормативної бази, вдосконалення правозастосовчої діяльності органів виконавчої влади та судів, що підтверджується трьома актами впровадження у діяльність УАСМ УМВС України в Запорізькій області, УПМ ДПА в Запорізькій області і у навчальний процес ЗЮІ МВС України.
Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації обговорювалися на кафедрі адмініст-ративного права та адміністративної діяльності Запорізького юридичного інституту МВС України. Результати дослідження, включені до дисертації, оприлюднювалися на міжнародній науково-практичній конференції „Запорізькі правові читання” 3-5 липня 2002 року; всеукраїнській науково-практичній конференції „Боротьба з наркобізнесом: проблеми та шляхи їх вирішення” 17-18 жовтня 2002 року (м.Одеса); всеукраїнській науково-практичній конференції „Актуальні проблеми бороть-би зі злочинністю на етапі реформування кримінального судочинства” 14-15 травня 2002 року (м.Запоріжжя); міжрегіональній науково-практичній конференції, присвяченій пам’яті д. юр. н., професора Коваля Л.В. 31 жовтня 2002 року (м.Запоріжжя).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у п’яти наукових стат-тях, чотири з яких надруковані у юридичних наукових фахових виданнях України.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що включають десять підрозділів, висновків (обсяг – 188 сторінок), списку використаних джерел (191 наймену-вання) і чотирьох додатків (обсяг 20 сторінок). Загальний обсяг дисертації становить 223 сторінки.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, вказується на її зв’язок з науковими планами та програмами, об’єкт і предмет, мета і завдання, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, особистий внесок здобувача в їх одержанні, апро-бація результатів дисертації та публікації.
Перший розділ „Особливості адміністративної відповідальності посадових осіб” містить три підрозділи, які присвячені визначенню вихідних положень щодо поняття, ознак та сутності термінів „посадова особа”, „адміністративна відповідальність”, а також аналізу особливостей адмі-ністративної відповідальності посадових осіб за законодавством іноземних країн.
Підрозділ 1.1 „Процесуальний статус посадової особи як об’єкта адміністративного прова-дження” присвячений проблемам встановлення сутності, змісту та форми використання терміну „посадова особа”, а також визначення особливостей її правового та процесуального статусу.
У процесі проведення аналізу чинного законодавства автором зроблено висновок не тільки про внутрішню неузгодженість положень, що регулюють правовий статус посадової особи, але навіть їх суперечливість. По-перше, це обумовлено зовнішньою формою використання вказаного терміна („посадова особа” та „службова особа”); по-друге, у визначенні говориться про осіб, які наділені консультативно-дорадчими функціями, але ці функції можуть мати не тільки посадові, але й інші особи. Крім того, встановлено, що неоднозначним залишається питання щодо визначення кола осіб, яких можна віднести до категорії „посадових”. Найбільш суперечливим, на сьогодні, є відне-сення до категорії посадових, осіб, які виконують вказані функції, в ході здійснення повноважень у професійних спілках, а також на підприємствах недержавної форми власності. Шляхом до вирі-шення вказаної проблеми, на думку автора, є приведення у відповідність розуміння терміна „поса-дова особа” у межах системи права України, а також впровадження кримінально-правової форми його використання – „службова особа”, з розповсюдженням дії вказаного положення на осіб, які представляють інтереси працівників в профспілках.
У процесі з’ясування особливостей процесуального статусу посадових осіб дисертантом встанов-лено, що процесуальний статус посадової особи як об’єкта адміністративного провадження у загаль-ному вигляді має ті ж самі риси, що й процесуальний статус будь-якої іншої особи: часткові відмінно-сті полягають в особливому порядку притягнення певного кола осіб до адміністративної відповідаль-ності - адміністративна гарантія.
Підрозділ 1.2 „Сутність та підстави адміністративної відповідальності посадової особи як суб’єкта адміністративного правопорушення” присвячений дослідженню проблеми сутності ад-міністративної відповідальності посадових осіб, а також шляхам її вдосконалення.
Розглядаючи різні погляди щодо визначення поняття та сутності адміністративної відповідаль-ності посадових осіб в Україні, а також специфічних рис, які відрізняють її від інших різновидів адміністративної відповідальності, визначено, що сучасна редакція ст.14 КпАП України (Адмініс-тративна відповідальність посадових осіб) у сьогоднішньому її вигляді не може задовольнити: не-обхідність наявності у КпАП України статті, яка, не вказуючи безпосереднього поняття посадової особи, видів та ознак, меж і особливостей притягнення до адміністративної відповідальності поса-дових осіб, фактично перелічує розділи кодексу, де містяться статті, котрі передбачають відпові-дальність цієї категорії громадян України, вважається мінімальною.
З урахуванням існуючого стану речей, що склався в сфері накладення адміністративних стяг-нень на посадових осіб (кваліфікуюча ознака спеціального суб’єкта – посадової особи, яка, безу-мовно, є частиною складу адміністративного правопорушення, вказується не в диспозиції право-вих норм, як це робиться, наприклад, у кримінальному кодексі України, а в санкції статей КпАП України), в підрозділі пропонується на законодавчому рівні усунути вказані недоліки шляхом рес-труктуризації матеріальної норми адміністративного права, яка встановлює відповідальність поса-дових осіб.
Підрозділ 1.3 „Адміністративна відповідальність посадових осіб за законодавством зарубіж-них країн” присвячений вирішенню завдань, які обумовлені необхідністю реформування вітчизня-ного законодавства в напрямку демократизації і верховенства права.
Прикладами для порівняльного аналізу були системи права США, Великобританії та Франції. Такими, що можуть бути запозичені, з досвіду встановлення адміністративної відповідальності посадових осіб іноземними державами, в підрозділі пропонується вважати: звільнення від майно-вої відповідальності переважної більшості посадових осіб за шкоду, яка спричинена їх діями по службі (США), що допоможе істотно спростити процес прийняття управлінських рішень; запрова-дження екзаменів та співбесід для заміщення посад, які провадяться за програмами університетів Оксфорду та Кембриджу (Великобританія), що підвищить професійний рівень вітчизняного посадо-вого складу; стабільність положення та гарантованість від зловживань адміністрації штатних служ-бовців держави (Франція), що забезпечить незалежність посадових осіб в процесі прийняття управ-лінських рішень.
У другому розділі „Теоретичний аспект доказування у справах про адміністративні пра-вопорушення посадових осіб” міститься три підрозділи, в яких досліджуються вихідні поняття „доказування”, „докази” та з’ясовується коло повноважних юрисдикційних органів держави (поса-дових осіб), які здійснюють процес доказування у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб.
Підрозділ 2.1 „Поняття та зміст процесу доказування протиправності дій посадових осіб” присвячений з’ясуванню сутності доказування в адміністративному процесі, а також особливостей його здійснення у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб.
Проаналізувавши існуючі точки зору щодо змісту та сутності юридичного доказування, автор дійшов висновку про те, що останнє є різновидом (способом існування) загального процесу пі-знання дійсності і представляє собою діяльність специфічного кола осіб щодо збору, дослідження та оцінки обставин, які стосуються справи. Конкретизація вказаних положень відносно прова-дження у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб дозволила встановити, що доказування у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб представляє собою діяльність уповноважених органів (посадових осіб) щодо збору, дослідження та оцінки доказів з факту порушення вимог правової норми; що передбачає адміністративну відповідальність; поса-довою особою з використанням або у зв’язку з її перебуванням на певній посаді, яка врегульована правовими нормами та є підставою для застосування відносно винної особи негативних заходів державного впливу або закриття адміністративної справи. Крім того, доказування не є статичним явищем і має певну динамічну сутність, іншими словами, це процес, а сукупність понять, що вхо-дять до категорії “процес“, характеризуються наступними ознаками: 1) характер виникнення; 2) хід його протікання; 3) швидкість; 4) наслідки.
Підрозділ 2.2 „Поняття та види доказів в адміністративному провадженні” присвячений аналізу поняття та різновидів доказів у теорії права та доказам в адміністративному процесі.
Розглядаючи різні погляди щодо поняття та різновидів доказів у теорії права, встановлено, що в науковій літературі докази розглядаються головним чином як засіб встановлення істини по спра-ві, що тягне застосування правових санкцій. У процесі порівняння різноманітних поглядів щодо внутрішнього змісту поняття „докази” встановлено, що докази розглядаються як фактичні дані, а джерела перебувають за межами цього поняття і мають назву “засоби доказу”. Під „фактичним даними” в теорії права, як правило, розуміються лише дані про факти, що обумовлено опосередко-ваним характером роботи з доказами, проте, на думку автора, аксіоматичний характер деяких жит-тєвих обставин, які стосуються справи, обумовлює необхідність включення до змісту вказаного терміна також і самих фактів.
Підрозділ 2.3 „Органи та посадові особи, які здійснюють розгляд справ про адміністративні правопорушення посадових осіб” присвячений встановленню кола осіб, котрі здійснюють процес доказування у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб.
У процес доказування по адміністративній справі притягується велике коло органів та осіб, які займають різне процесуальне становище. Тому важливо вирішити, хто з них є суб’єктом і на кого покладається обов’язок процесуального доказування. Доказування в адміністративному прова-дженні може здійснюватися або безперервно, або з перервами, викликаними передачею справи для розгляду іншій правозастосовчій особі, правомочній прийняти по ній рішення. Тому для того, щоб визнати особу суб’єктом доказування, зовсім не обов’язково наділяти її усіма повноваженнями щодо збирання, дослідження та оцінки необхідної для справи інформації. Для цього необхідно брати участь у доказуванні або шляхом збирання, або шляхом дослідження інформації.
У зв’язку з тим, що майже всі розділи, котрі становлять зміст КпАП України, містять склади правопорушень, які передбачають адміністративну відповідальність посадовців, коло осіб, що складають протоколи про адміністративні правопорушення та приймає рішення по справі, має до-сить великий обсяг. Умовно, за ознакою відомчої підлеглості, їх можна поділити на наступні гру-пи: 1) особи, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення, вчинені посадовими особами (ст.255 КпАП України); 2) державні органи та посадові особи, які мають пра-во розглядати справи про вчинення посадовими особами адміністративних правопорушень (Глава 17 КпАП України).
Така дво-, а іноді трирівнева система провадження у справах про адміністративні правопору-шення (в тому числі вчинені посадовими особами), широкий спектр розгалуженості суспільних відносин, що регулюються нормами адміністративного права і стосуються посадових правопорушень, істотно ускладнюють роботу повноважних органів держави (посадових осіб) із застосування норм права в цій галузі, що, в свою чергу, обумовлює необхідність реформування самого процесу провадження з адміністративних справ у напрямку створення системи адміністративної юстиції.
У третьому розділі „Особливості збору, дослідження та оцінки доказів у справах про ад-міністративні правопорушення посадових осіб” міститься чотири підрозділи, в яких досліджу-ються основні напрямки доказування в провадженні про адміністративні правопорушення посадо-вих осіб.
Підрозділ 3.1 „Особливості складання протоколу про адміністративне правопорушення, вчи-нене посадовою особою” присвячений характеристиці вказаного джерела доказів у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб.
У підрозділі з’ясовується, що одним з основних джерел доказів у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб є протокол про адміністративне правопорушення. Проте складен-ню протоколу про адміністративне правопорушення передує здійснення певних послідовних про-цесуальних дій, що отримали назву стадій провадження у справах про адміністративне правопо-рушення. Процесуальна діяльність розвивається послідовно, і кожна зі стадій характеризується властивими тільки їй особливостями. Кожна стадія необхідна для досягнення загальних цілей та вирішення закріплених у законі завдань провадження. Більшість учених-адміністративістів розріз-няють чотири стадії: 1) порушення справи про адміністративне правопорушення; 2) розгляд спра-ви та винесення за нею постанови; 3) оскарження та опротестування постанови по справі; 4) виконання винесеної постанови. Деякі науковці, не заперечуючи проти чотирьохкомпонентної структури провадження у справах про адміністративні правопорушення, виділяють окрему стадію — адміністративне розслідування, кінцевим результатом якої є складення протоколу про адмініст-ративне правопорушення.
Специфічний статус суб’єкта правопорушень, які вчиняються посадовими особами, обумовлює існування особливостей складення адміністративного протоколу за цією категорією справ. До них у підрозділі пропонується відносити: а) з’ясування посадового становища особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; б) фіксацію об’єктивної сторони адміністративного правопору-шення; в) безпосередній зв’язок вчиненого правопорушення з посадовим становищем особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У підрозділі проведений аналіз чинних законо-давчих актів, що регулюють питання складення протоколу про адміністративне правопорушення, і проведено конкретизацію їх приписів відносно правопорушень, які вчиняються посадовими особа-ми, а також розроблено методичні рекомендації щодо загальних правил оформлення вказаного про-цесуального документу.
Підрозділ 3.2 „Пояснення потерпілих, свідків та посадових осіб, які притягаються до адмініст-ративної відповідальності” присвячений встановленню особливостей здійснення відібрання пояснень від потерпілих, свідків та осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності, а також мето-дичних рекомендацій щодо загальних правил їх здійснення.
У ході проведення теоретичного дослідження та обробки матеріалів анкетування було встано-влено, що головними проблемами, які виникають процесі здійснення збору, дослідження та оцінки показань потерпілих, свідків та посадових осіб, є неоднозначність характеристики показань потер-пілого, відповідальність особи за завідомо неправдиве повідомлення про вчинене правопорушен-ня, встановлення правового статусу свідка, обов’язковість дачі показань свідками, відповідаль-ність свідка за ухилення від явки до органу (посадової особи), котра здійснює доказування, поря-док опитування декількох свідків за однією справою, встановлення відповідальності за дачу не-правдивих показань для свідків, питання місця отримання пояснень свідка тощо. Для вирішення вказаних проблем у підрозділі пропонується встановити адміністративну відповідальність: свідка та потерпілого за дачу заздалегідь неправдивих показань та за ухилення від явки до органу, що здійснює доказування; свідка – за відмову від дачі показань; будь-якої особи – за заздалегідь не-правдиве повідомлення про вчинене правопорушення.
Підрозділ 3.3 „Отримання речових доказів та документів у справах про адміністративні пра-вопорушення посадових осіб” присвячений встановленню особливостей збору, дослідження та оцінки інформації, джерелом якої виступають речові докази та документи, а також методичних рекомендацій щодо загальних правил їх здійснення.
Проведений аналіз чинного законодавства та практики його застосування дозволив з’ясувати, що одним із найбільш інформативних джерел доказів у справах про адміністративні проступки посадових осіб є речові докази. Речові докази у справах про адміністративні правопорушення по-садових осіб в підрозділі пропонується розглядати як будь-які предмети матеріального світу (в тому числі матеріальні блага та послуги), які були отримані посадовою особою за умови вчинення дій, у зв'язку з виконанням функцій держави, або іншим чином вказують на наявність чи відсут-ність у діях посадової особи складу адміністративного правопорушення. Дослідження таких речо-вих доказів буде полягати в огляді вказаних предметів на предмет їх здатності відтворювати свої корисні речові властивості відносно конкретної адміністративної справи. Крім того, в підрозділі приділяється увага класифікації речових доказів в адміністративному процесі та встановленню особливостей здійснення їх збору, дослідження та оцінки у справах про адміністративні правопо-рушення посадових осіб.
Документ-джерело доказу у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб в ди-сертації пропонується розглядати як спосіб збереження та передачі інформації про обставини, які підтверджують або спростовують факт вчинення певною категорією осіб правопорушень, які ма-ють ознаки посадових. Автором встановлено, що документи у справах про адміністративні право-порушення можуть виступати у двох формах: а) сам документ є предметом вчиненого правопору-шення; б) документ, який не є предметом вчиненого правопорушення, містить інформацію довід-кового характеру, котра дає можливість правозастосовуючій особі винести рішення по справі про адміністративне правопорушення службової особи. Крім того, в підрозділі приділяється увага сис-тематизації документів в адміністративному процесі, а також розробці загальних правил роботи із вказаними джерелами доказів.
Підрозділ 3.4 „Використання висновків експерта у справах про адміністративні правопору-шення посадових осіб” присвячений встановленню особливостей роботи органів (посадових осіб) в процесі доказування у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб з особами, які мають спеціальні знання по справі.
Аналіз чинного законодавства показав, що експертом у справах про адміністративні правопо-рушення посадовців визнається особа, котра призначається органом, у провадженні якого перебу-ває справа про адміністративне правопорушення, у разі коли для встановлення істини за цією справою виникає потреба у спеціальних знаннях. На відміну від свідків в адміністративному проце-сі, які дають показання в силу морального обов’язку, експерти дають показання, виконуючи юри-дичний обов’язок, порушення якого викликає необхідність застосування до них певних заходів негативного впливу.
У ході проведення дослідження автором робиться висновок про недостатнє законодавче врегу-лювання правового статусу експерта в адміністративному процесі, що обумовлює необхідність розширення дії ст.1 Закону України „Про судову експертизу” на провадження у справах про адмі-ністративні правопорушення.
ВИСНОВКИ
У дисертації було здійснено теоретичний аналіз та практичне дослідження процесу доказуван-ня у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб та запропоноване вирішення проблеми його здійснення, на підставі чого розроблено методичні рекомендації щодо збору, до-слідження та оцінки окремих різновидів доказів за цією категорією справ.
Завдяки проведеному дослідженню сформульовано ряд висновків, необхідних для розв’язання існуючих проблем:
1. Шляхом до вирішення проблеми реформування визначення поняття „посадової особи” в ад-міністративному праві, на нашу думку, є уніфікація розуміння терміна „посадова особа” в межах системи права України з впровадженням кримінально-правової форми його використання – „слу-жбова особа”.
2. Про питання з’ясування обсягу процесуального статусу посадової особи як про особливий інститут, в тому числі адміністративного права, слід говорити тільки в контексті його специфіки в сфері відповідальності державних службовців, що пояснюється формальною рівністю сторін в адміністративному процесі й особливим порядком притягнення до неї певного кола осіб.
3. Найбільш доцільним засобом удосконалення структурної частини матеріальної норми адмі-ністративного права в сфері визначення суб’єктної частини адміністративного правопорушення було б уведення додаткових частин статей КпАП України, що передбачають адміністративну від-повідальність посадових осіб.
4. Доказування у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб слід розглядати як законодавчо-обумовлену діяльність уповноважених органів (посадових осіб) щодо збору, до-слідження та оцінки доказів по факту порушення вимог адміністративно-правових норм посадо-вою особою, з використанням або у зв’язку з перебуванням на певній посаді і обумовлює застосу-вання щодо винних негативних заходів державного впливу або закриття адміністративної справи.
5. Доказування у справах про адміністративні правопорушення, яке за своєю внутрішньою сутністю є процесом, пропонується характеризувати за наступними ознаками: 1) характер виник-нення; 2) хід його протікання; 3) швидкість; 4) наслідки, – що дозволить дослідити вказане явище в динаміці.
6. До загальних положень, які підлягають доказуванню у справах про адміністративні правопо-рушення посадових осіб, слід віднести: а) посадове становище суб’єкта правопорушення; б) коло його посадових функцій та обов’язків; в) конкретна форма прояву протиправної дії (бездії), яка спричинила шкоду державним або громадським інтересам або охоронюваним законом правам та інтересам громадян; г) характер та розмір спричиненої шкоди; д) причинний зв’язок між дією (бездіяльністю) посадової особи та наслідками, що наступили.
7. Докази у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб слід розглядати як фактичні дані, які мають безпосередній зв’язок з конкретною адміністративною справою, і на під-ставі яких повноважний юрисдикційний орган держави робить висновок про наявність або відсут-ність в діях конкретної посадової особи складу адміністративного правопорушення.
8. З урахуванням останніх тенденцій, що склалися в сфері реформування провадження у спра-вах про адміністративні правопорушення, пропонується виділити окрему стадію цього прова-дження – попереднє розслідування, яка потребує закріплення в адміністративно-процесуальному кодексі.
9. Складність процесу доказування у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб потребує зміни строків провадження в частині збільшення терміну збору доказів до складення протоколу про адміністративне правопорушення.
10. Використовуючи як критерій для класифікації суб’єктно-розпорядчу ознаку діяльності поса-дових осіб, необхідно виділити наступні різновиди посадових правопорушень: а) правопорушення, вчинені з протиправним використанням наданих посадовим особам повноважень, для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг (Закон України „Про боротьбу з корупцією”); б) правопорушення, вчинені посадовими особами з нерозпорядливості (умисні у вигляді халатності або необережні у вигляді недбалості чи самовпевненості).
11. До особливостей складення протоколу про адміністративні правопорушення, суб’єктами яких є посадові особи, слід віднести: а) з’ясування посадового становища особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; б) фіксація об’єктивної сторони адміністративного правопо-рушення; в) безпосередній зв’язок вчиненого правопорушення з посадовим становищем особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
12. Недосконалість нормативної бази, що регулює основні положення провадження у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб, обумовлює необхідність встановлення адмі-ністративної відповідальності свідка та потерпілого за дачу заздалегідь неправдивих показань та за ухилення від явки до органу, що здійснює доказування; свідка – за відмову від дачі показань; будь-якої особи – за заздалегідь неправдиве повідомлення про вчинене правопорушення
13. Роботу зі свідками у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб рекомен-дується проводити з урахуванням наступних факторів: а) характеру зв’язку свідка зі службовою особою, яка притягається до адміністративної відповідальності: дружні; недружні; підпорядковані; б) стану особи, яка є свідком у справі про адміністративне правопорушення: хворобливий; збудже-ний або загальмований; в) професійної характеристики свідка.
14. Речовими доказами у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб є будь-які предмети матеріального світу (в тому числі матеріальні блага та послуги), які були отримані посадовою особою за умови вчинення дій, у зв'язку з виконанням функцій держави, або іншим чином вказують на наявність чи відсутність у діях посадової особи складу адміністративного пра-вопорушення.
15. Документ-джерело доказу у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб пропонується розглядати як спосіб збереження та передачі інформації про обставини, які підтвер-джують або спростовують факт вчинення певною категорією осіб правопорушень, котрі мають ознаки посадових.
16. Документ-джерело доказів у справах про адміністративні правопорушення може викорис-товуватись у наступних напрямках: а) об’єкт вчиненого правопорушення; б) засіб вчинення пра-вопорушення; в) джерело довідкової інформації.
17. Недостатнє законодавче врегулювання правового статусу експерта в адміністративному процесі обумовлює необхідність розширення дії ст. 1 Закону України „Про судову експертизу” на провадження у справах про адміністративні правопорушення.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ
1. Круглов О.М. Доказування в адміністративному процесі та його особливості у справах про адміністративні проступки посадових осіб // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2001.– №1. – С.134-144.
2. Круглов О.М. Про доцільність використання терміна „службова особа” // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2001. – №3.– С.153-164.
3. Шкарупа В.К., Круглов О.М. Правовий статус посадової особи за законодавством України: процесуальний аспект // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2002. – №2. – С.180-192.
4. Круглов О.М. Роль свідка в процесі провадження у справах про адміністративні правопору-шення посадових осіб // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: Зб. наук. праць. – Вип.3. – Донецьк, 2002. – С.86-96.
5. Круглов О.М. Міжгалузеві проблеми доказування в юридичному процесі // Матеріали Всеук-раїнської науково-практичної конференції “Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю на етапі реформування кримінального судочинства”.– 14-15 травня 2002 р.– Запоріжжя: Юридичний ін т МВС України, 2002. – Ч.1. – С.213-217.
АНОТАЦІЇ
Круглов О.М. Доказування і докази у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне пра-во.— Національний університет внутрішніх справ, Україна, Харків, 2003.
Дисертацію присвячено процесу збору, дослідження та оцінки доказів у справах про адмініст-ративні правопорушення посадових осіб. У роботі дістало подальшого розвитку визначення сут-ності, змісту та форми використання терміна „посадова особа”; встановлено особливості та межі адміністративної відповідальності посадових осіб в Україні та за кордоном; приділено увагу з’ясуванню специфіки доказування та доказів у провадженні зі справ про адміністративні право-порушення посадових осіб.
На основі законодавчого та практичного дослідження процесу збору, дослідження та оцінки окремих різновидів доказів у справах про адміністративні правопорушення посадових осіб, авто-ром встановлено основні правила та закономірності його здійснення, а також розроблено методи-чні рекомендації щодо загальних правил проведення окремих процесуальних дій.
Ключові слова: посадова особа, правовий статус, процесуальний статус, адміністративна від-повідальність, доказування, доказ, юрисдикційні органи, протокол про адміністративне правопо-рушення, свідок, потерпілий, речові докази, документ, експерт.
Круглов О.Н. Доказывание и доказательства по делам об административных правонарушени-ях должностных лиц. – Рукопись.
Диссертация на соискание учёной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 – теория управления; административное право и процесс; финансовое право; информаци-онное право.— Национальный университет внутренних дел, Украина, Харьков, 2001.
Диссертация посвящена теоретическим и практическим аспектам процесса сбора, исследова-ния и оценки доказательств по делам об административных правонарушениях должностных лиц.
На основе проведённого анализа действующего законодательства и взглядов учёных на сущ-ность, содержание и форму использования термина “должностное лицо” автором был сделан вы-вод про их внутреннюю противоречивость, для устранения чего в диссертации предлагается уни-фицировать форму использования данного термина. В контексте выбранного предмета исследова-ния, особое внимание в работе предлагается обратить на определение процессуального статуса должностного лица. Под последним в диссертации понимается совокупность прав, обязанностей и свобод должностного лица, которые в своей совокупности определяют его процессуальное поло-жение. Автором установлено, что основные отличия процессуального статуса должностного лица и лиц, не наделённых указанными полномочиями, состоят в порядке привлечения некоторых кате-горий должностных лиц к административной ответственности – “административная гарантия”.
В диссертации исследуются особенности административной ответственности должностных лиц, определяются её границы и обосновывается необходимость реформирования ст.14 КоАП Ук-раины, которая в сегодняшнем виде не может удовлетворить по ряду принципиальных позиций. Кроме того, автор предлагает изменить структуру материальной нормы административного права, в части выделения классифицирующего признака специального субъекта в диспозицию, по при-меру уголовно-правовых норм.
Автором детально рассмотрены особенности доказывания по делам об административных пра-вонарушениях должностных лиц, поведено исследование законодательства, определяющего пра-вила его осуществления. Кроме того, в диссертации исследуется круг органов (должностных лиц), имеющих право составлять протоколы об административных правонарушениях должностных лиц и выносить по ним решения, проводится их классификация и определяются основные пути ре-формирования системы административной юрисдикции в этой сфере.
В диссертации нашло дальнейшее развитие определение сущности и содержания термина “до-казательство”. Автором определяются особенности и разновидности доказательств в администра-тивном процессе и выделяется их специфика по делам о правонарушениях должностных лиц. Кроме того, расширяется понимание содержания термина “фактические данные”.
Диссертантом проведено детальное исследование законодательного и практического аспекта сбора, исследования и оценки доказательств по делам об административных правонарушениях должностных лиц, на основании чего в работе нашло отображение определение их особенностей и направлений реформирования, а также разработаны методические рекомендации относительно общих правил осуществления отдельных процессуальных действий.
Ключевые слова: должностное лицо, правовой статус, процессуальный статус, администра-тивная ответственность, доказывание, доказательство, юрисдикционный орган, протокол об адми-нистративном правонарушении, свидетель, потерпевший, вещественные доказательства, документ, эксперт.

Kruglov O.M. Proving process and evidences on the cases of administrative offences of office hold-ers. – Manuscript.
Dissertation for scientific degree of Candidate of Law, specialty 12.00.07 – Management Theory; Administrative Law and Legal Procedure; Financial Law; Information Law.— National University of the Internal Affaires, Ukraine, Kharkiv, 2003.
The thesis is devoted to the process of inquiring, investigation and analyzing of evidences on the case of administrative offences committed by office holders. There is done the further development of defining the essence, the matter and the form of using the term “office holder” and “actual data”. There is determined the peculiarities and boundaries of administrative responsibility of office holders. The specific features of evi-dences and peculiarities of the process of proving on the cases of administrative offences of office holders were fixed. There were done the subject’s analysis and classification of the administrative offences.
On the basis of legislative practical research of the process of inquiring, investigating and evaluation of the different proofs on the cases of administrative offences committed by office holders were the fun-damental rules and conformity of its fulfillment defend. The methodological recommendations to the general rules of proving of special proceedings were given.
Key words: office holders, actual data, legal status, administrative responsibility, a process of proving, proof (evidence), legal bodies, minutes of the administrative offence, witness, victim, demonstrative evi-dence, document, expert.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

Пошукова анотація: Диспозитивність прокурорівсімейного поляриметричного Дізнання прикордонної Дільничний податкового міліції нацистівземств Конституційного біженців Донбасу міліції адміністративних ОВС виконавчої внутрішніхсправ профілактиці неповнолітніх попередження службовців області транспортних самоврядування місцевого громадських правоохоронних транспортної громадськістю відмовапредставництво позбавлення вкладу довірчого довічного доручення зберігання агентський кредитування земельної приватизації купівлі морського страхування реклами найму житла нерухомого оренди майна перевезення повітряним давальницької перестрахування чартерупозички фінансових професійну продукції спільну ренти страхування системі житлом факторингу лізингу медичних конституційного Договірна матеріальна подружжя Договірне економічних музичний дилінгу підрядних автомобільним послуг франчайзингу Дозвільна провадження Докази Доказування господарському посадових докази правозастосовчій пізнання Доктрина розподілу Документаційне самоврядування місцевого Польщі Достатність Доступність правосуддя Досудове територіальної курсантів слов’ян Європейського морем Литовського Екологічна лісокористування детінізації сільськогосподарської власності людини Економічні сучасної Експертиза цивільному контрабанду Експлікація Екстрадиція Електрохімічне Емоційний Емфітевзис юриста адвоката слідчого адміністративної державотворчі правосвідомості податкова гуманітарного зайнятості Конвенції юстиції Європейська хартія соціальна оподаткування Європейське право гуманізм торгівлею Європейські Союзу внутрішніх Єфремівська шахрайства Жінка злочинність адвокатурою договорів господарських екологічної законності примусу колізійної статусу засудженої обвинуваченому податковою підозрою досудових митних внутрішніх надзвичайних обвинуваченого реабілітації аварія поліція призначення досудового міліції Закон форм представництво Законність справедливість обґрунтованість профілактики страхування вибори оплату імперії регламент Законодавча процес техніка інституції процес Закриття Заміна Заочний Запобігання нафтогазовому неповнолітніх корисливим насильницьким відмиванню незаконному податковою наркотизму шахрайству Заповіт гласності диспозитивності примусу державного дисципліни індивідуалізації кредитних Застава майнових забезпечення адміністративного процесуального колізійних юрисдикції довкілля сімейних Затримання профспілок Захисник доказування конкуренції репутації конкуренції жертв майнових немайнових патентного військовослужбовців адмiнiстративнi інтелектуальної меншин потерпілого інвестиційної державної потерпілого комп'ютерну профспілками честі прикордонної податкової безпеки транспорті Збитки громадськістю Звернення Звичаєве


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking