Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
Номера от 730 грн.
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Номера от 490 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Номера от 450 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-2% онлайн заказ
Зачарованные Карпаты
Зачарованные Карпаты
Закарпатье, Воловец
Коттеджи от 400 грн.
Есть номера


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Адміністративні проступки: сутність та організаційно-правові заходи їх профілактики

 

Бугайчук Костянтин Леонідович

АДМІНІСТРАТИВНІ ПРОСТУПКИ: СУТНІСТЬ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАХОДИ ЇХ ПРОФІЛАКТИКИ

Спеціальність 12.00.07 – теорія управління,
адміністративне право і процес, фінансове право

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Харків - 2002

Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі адміністративного права та адміністративної діяльності органів внутрішніх справ Національного університету внутрішніх справ МВС України.

Науковий керівник – доктор юридичних наук, професор
Бандурка Олександр Маркович, Верховна Рада України, Народний депутат.

Офіційні опоненти:
доктор юридичних наук, доцент
Остапенко Олексій Іванович, Львівській інститут внутрі-шніх справ при Національній академії внутрішніх справ МВС України, перший проректор з навчальної роботи;

кандидат юридичних наук, доцент
Зуй Валентина Василівна, Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого, доцент кафедри адміністра-тивного права.

Провідна установа: Одеський національний університет ім. І.І.Мечникова, кафе-дра адміністративного та підприємницького права, Міністер-ство освіти та науки України, м. Одеса.

Захист відбудеться “29” листопада 2002 року о 9.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.700.01 Національного університету внутрішніх справ (610080, Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27).
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного університету внутрішніх справ (610080, Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27).
Автореферат розісланий “ 29 ” жовтня 2002 року.

 

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради О.С. Мошенський
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Сучасний процес державотворення в Україні зумовлює живий інтерес до широкого кола питань, пов’язаних із здійсненням цілеспрямованої діяльності різ-них соціальних суб’єктів щодо зміцнення законності і правопорядку в країні, ствердження, забезпе-чення і охорони прав і свобод людини і громадянина, закріплених Конституцією України.
Особливої гостроти набула проблема боротьби зі злочинністю та іншими правопорушення-ми, які створюють серйозну загрозу розбудові молодої незалежної держави. Криміногенна ситуація залишається одним з найбільш небезпечних соціальних лих, а заходи, що вживаються для її стабілі-зації з боку держави, бажаного результату поки що не дають. Це значною мірою пояснюється тим, що діяльність різних державних органів зосереджена переважно на виявленні та розкритті вже вчи-нених злочинів та інших правопорушень, тобто основні зусилля спрямовуються на боротьбу з нас-лідком, яким є проявлення злочинності та вчинення інших правопорушень, а не з їх причинами та умовами. Заходи ж намічені в багатьох державних програмах боротьби зі злочинністю та окремими її проявами щодо профілактики правопорушень взагалі, та адміністративних проступків зокрема, виконуються не завжди і не належним чином.
Значний вклад в дослідження зазначених питань було здійснено в такій науці, як криміноло-гія. Однак, кількість досліджень (як теоретичних, так і практичних) в сфері вивчення злочинів, їх причин та умов, заходів щодо їх попередження досить значна, проте такі дослідження в галузі адмі-ністративного права зокрема щодо вивчення поняття та сутності адміністративного проступку, при-чин та умов його вчинення, особи правопорушника, та дослідження заходів щодо профілактики ад-міністративних проступків належним чином не велися.
Враховуючи вищезазначене, можна висловити думку про необхідність повернення саме до цієї проблеми. Безумовно, адміністративні делікти не мають великої громадської небезпеки для сус-пільства, але вони дезорганізовують діяльність органів державної влади і управління посягають на громадський порядок, власність права й свободи громадян. В окремих випадках вони переростають у злочини.
Тому з’ясування сутності такого правопорушення, як адміністративний проступок, причин його вчинення та заходів щодо їх профілактики, - буде одним з перших кроків до всебічної, якісної, адміністративно-правової реформи в державі, а глибоке дослідження зазначених проблем набуває особливого змісту та актуальності.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано в рамках планів на-укових досліджень Міністерства внутрішніх справ України (п. 4.9 Пріоритетних напрямків фунда-ментальних та прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2000 рр. (затверджені рішенням колегії МВС України № 4КМ/2 від 28 люто-го 1995 року)) і Університету внутрішніх справ ( п. 4.9 Головних напрямків наукових досліджень Університету внутрішніх справ на 1996-2000 рр.). Це дослідження відповідає Комплексній програмі профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України № 1376 від 25 грудня 2000 року.
Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України та узагальнень практики його застосування визначити сутність адміністративного проступку, його місце серед інших правопорушень, дослідити причини та умови, що сприяють вчиненню адміністративних проступків, поняття, змісту, організації основ-них форм, методів профілактики адміністративних проступків, а також шляхів її удосконалення.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які складаються в сфері профілактики адмініс-тративних проступків.
Предметом дослідження є організація, основні напрямки, форми та методи профілактики адміністративних проступків уповноваженими суб’єктами профілактичної діяльності.
Для досягнення поставленої мети в дисертації вирішуються наступні завдання:
• Визначення сутності адміністративного проступку його місця серед інших правопо-рушень;
• Дослідження системи та видів адміністративного проступку;
• Аналіз складу адміністративного проступку, його структури та значення;
• Дослідження розвитку вчення про причини та умови вчинення правопорушень;
• Визначення системи та видів причин та умов вчинення адміністративного проступку;
• Дослідження особи правопорушника та його протиправної поведінки;
• Аналіз сутності та змісту профілактики адміністративних проступків;
• Дослідження особливостей загальносоціальної та спеціальної профілактики адмініст-ративних проступків;
• Визначення основних напрямків вдосконалення профілактики адміністративних про-ступків.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів та прийомів наукового пізнання. Для аналізу адміністративного проступку, як соціально-правового явища використовувалися методи аналізу та синтезу (підрозділ 1.1). Як загальнонауковий метод використовувався системний підхід для визначення проблемних питань щодо соціально-правової характеристики адміністративного проступку (підрозділ 1.1). За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (підрозділи 1.1, 1.3, 2.3, 3.1, 3.2). Методи кла-сифікації та групування застосовувалися для виділення окремих видів адміністративних проступків (підрозділ 1.2). За допомогою історичного методу досліджено розвиток вчення про причини та умо-ви вчинення правопорушень (підрозділ 2.1); за допомогою методів групування аналізу та синтезу, порівняльного методу визначені причини вчинення адміністративних проступків та умови, що їм сприяють (підрозділ 2.2). Вивчення особи, яка вчинила адміністративний проступок здійснене за до-помогою системного методу, методів аналізу та синтезу (підрозділ 2.3). Статистичні методи були використані при дослідженні причин та умов вчинення адміністративних проступків, особи, яка їх вчинила при досліджені основних методів профілактики адміністративних проступків (підрозділи 2.2, 2.3, 3.2). Компаративний метод та метод документального аналізу використовувалися для виро-блення пропозицій щодо вдосконалення законодавства та діяльності уповноважених суб’єктів щодо профілактики адміністративних проступків (підрозділ 3.3, додатки).
Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали наукові праці, розробки фа-хівців в галузі адміністративного права, кримінології, соціології, теорії управління - Авер’янова В.Б., Андрєєвої О.Б., Антонян Ю.М., Бандурки О.М., Бахраха Д.М., Битяка Ю.П., Васильєва А.С., Герасименка Є.С., Голосніченка І.П., Додіна І В., Єропкіна М.І., Зелінського А.Ф., Зуй В.В., Ігошева К.Є., Калаянова Д.П., Ківалова С.В., Клюшніченка О.П., Колпакова В.К., Комзюка А.Т., Коренєва Д.П., Кудрявцева В.М., Лазарева Б.М., Лук’янця Д.М., Новикова В.В., Остапенка О.І., Павловського Р.С., Пєткова В.П., Попова Л.Л., Самощенка І.С., Скакун О.Ф, Тарасенка О.М., Тихомірова Ю.О., Філонова В.П., Юсупова В.А., та інших. Нормативною основою роботи є Конституція України, міжнародно-правові акти, Закони України, акти президента та Кабінету Міністрів України, а також нормативно правові акти міністерств та відомств України, які регулюють питання профілактики ад-міністративних проступків. Емпіричну базу дослідження складають статистичні матеріали щодо профілактики адміністративних проступків різними уповноваженими суб’єктами, а також статисти-чні дані щодо причин вчинення адміністративних проступків та умов, що їм сприяють.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним з перших комплексних досліджень проблем сутності адміністративного проступку, причин їх вчинення та умов, які їм сприяють а також основних організаційно-правових заходів їх профілактики. В межах здійсненого дослідження одержано такі результати, що мають наукову новизну:
• Дістало подальшого розвитку дослідження адміністративного проступку як соціаль-ного та правового явища, його відмінності від адміністративного правопорушення.
• Проаналізовано відмінність адміністративного проступку від злочину та дисциплінар-ного проступку. Зокрема сформульовано поняття та сутність дисциплінарного проступку.
• Дістало подальшого розвитку дослідження системи причин вчинення адміністратив-них проступків та умов, що їм сприяють;
• Дістало подальшого розвитку дослідження протиправної поведінки особи, яка вчини-ла адміністративний проступок.
• Вперше представлено оригінальну схему протиправної поведінки особи, яка вчинила адміністративний проступок.
• Вперше сформульовано поняття профілактики адміністративних проступків та її від-мінність від попередження та припинення адміністративних проступків;
• Проаналізовано особливості загальносоціальної та спеціальної профілактики адмініс-тративних проступків. Визначено їх об’єкти, суб’єкти та основні заходи;
• Визначені основні напрямки вдосконалення профілактики адміністративних проступ-ків. Зокрема сформульована Концепція діяльності органів внутрішніх справ по профілактиці адміні-стративних проступків. Представлені концепція Закону України “Про основи державної системи профілактики адміністративних проступків” та безпосередньо проект Закону України “Про основи державної системи профілактики адміністративних проступків”.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науко-во-теоретичний, так і практичний інтерес:
• у науково - дослідній сфері – положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки проблем сутності адміністративного проступку, причин їх вчинення та умов, що їм сприяють, а також заходів їх профілактики;
• у правотворчості – в результаті дослідження сформульовано ряд пропозицій щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства, зокрема до КУпАП. Представлені концепція Закону України “Про основи державної системи профілактики адміністративних проступків” та без-посередньо проект Закону України “Про основи державної системи профілактики адміністративних проступків”;
• у правозастосовчій діяльності – використання одержаних результатів дозволить по-кращити практичну діяльність уповноважених суб’єктів щодо профілактики адміністративних про-ступків;
• у навчальному процесі – матеріали дисертації можуть використовуватися під час про-ведень занять з дисциплін “Адміністративне право”, “Адміністративна діяльність ОВС”. Дисертан-том готуються пропозиції щодо введення в навчальний процес окремої дисципліни “Адміністратив-на деліктологія”.
Апробація результатів дослідження. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспе-кти, одержані узагальнення і висновки були оприлюднені на науково - практичній конференції мо-лодих вчених ( НУВС, Харків, 2001), науково - практичній конференції ад’юнктів та магістрантів ( НУВС, Харків, 2002), на спільних засіданнях кафедр адміністративного права та адміністративної діяльності ОВС та управління в органах внутрішніх справ Національного університету внутрішніх справ.
Публікації. Основні положення та результати дисертації містяться у трьох статтях, які опуб-ліковані в спеціальних фахових виданнях.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначається її зв’язок із науковими планами та програмами, об’єкт і предмет, мета й завдання, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, особистий внесок здобувача в їх одержання, апробація результатів дисертації та публікації.
Розділ І “Сутність та соціально-правова характеристика адміністративного проступку” складається з трьох підрозділів. У першому підрозділі “Адміністративний проступок як соціальне та правове явище” підкреслюється, що специфіка вивчення соціологією правопорушень в тому, що вона вивчає соціальні причини правопорушень, заходи щодо їх, попередження, види правопору-шень, соціальний склад правопорушників, та дає прогноз розвитку кількості правопорушень у сус-пільстві.
Із соціологічної точки зору будь яке правопорушення це соціальний антипод правомірної поведінки. Поведінка є й буде завжди однією з важливих соціальних характеристик особи. Згідно із загальноприйнятим визначенням правомірна поведінка визнається єдино вірною людською поведін-кою, яка регулюється правовими нормами. Це поведінка, яка співпадає з нормами права, яка відпо-відає правовим приписам; яка не суперечить нормам права, яка не заборонена нормами права. З точ-ки зору соціології правопорушення взагалі та адміністративні проступки зокрема, виступають як на-слідок нездатності соціальних суб’єктів знайти цивілізовані форми вирішення життєвих протиріч.
З точки зору філософії правопорушення - це суспільно небезпечна або шкідлива соціальна дія, яка спрямована на знищення основ цивілізованого життя, яке порушує норми, які зафіксовані правовими кодексами держави. Предмет філософії правопорушень складають не емпірична особис-тість правопорушника, не соціальні та природні причини правопорушень, а першопричини або при-чини причин, філософію цікавлять метафізичні та онтологічні першоначала світового буття, які зу-мовлюють існування деліктної реальності.
На основі аналізу юридичної літератури у галузі теорії права, адміністративного права зроб-лено висновок, що адміністративний проступок - суспільно шкідлива, протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на права і свободи громадян, права і законні інте-реси юридичних осіб, власність, громадський порядок і громадську безпеку, встановлений порядок діяльності державних органів та установ і за яку законом передбачено адміністративну відповідаль-ність. Окрім цього в роботі визначено відмінність адміністративного проступку від адміністративно-го правопорушення. Аналіз законодавства про адміністративну відповідальність показує, що термі-нологічний прикметник “адміністративний” (наприклад, адміністративний проступок) вказує не на сферу суспільних відносин, де вчиняються ці противоправні діяння (тобто не на сферу державного управління), а на ті обставини, що за вчинення цього порушення застосовуються заходи адміністра-тивного примусу, тобто одного з видів державного примусу, який характеризується специфічними ознаками, наприклад, застосовується органами державної виконавчої влади, у позасудовому поряд-ку, на основі спеціально встановлених адміністративно – процесуальних норм тощо.
Це підтверджується тим фактом, що адміністративний примус (різновидом якого є й адмініс-тративна відповідальність), може застосовуватися за протиправні діяння, які посягають на різні сус-пільні відносини, які регулюються окремими галузями права (земельним, цивільним, адміністрати-вним та ін.) Звідси можна зробити висновок, що адміністративні проступки – це специфічний різно-вид правопорушень, за вчинення яких застосовуються заходи адміністративної відповідальності. Тому, щоб уникнути термінологічної неув’язки, правопорушення, за які настає адміністративна від-повідальність, слід називати не “адміністративними правопорушеннями”, а більш точно – “адмініст-ративними проступками”.
В підрозділі шляхом аналізу чинного законодавства та певної кількості спеціальної літерату-ри здійснено відмежування адміністративного проступку від злочину, який згідно зі ст. 11 ККУ ви-значається як “Передбачене цим кодексом суспільно небезпечне винне діяння ( дія або бездіяль-ність), вчинене суб’єктом злочину”, та дисциплінарного проступку, який дисертант визначив, як “Дисциплінарний проступок – це протиправне порушення трудової або службової дисципліни, яке полягає у невиконанні або неналежному виконанні трудових або службових обов’язків, які визна-чаються чинним законодавством України “.
У другому підрозділі “Система та види адміністративних проступків” зазначено, що кла-сифікація адміністративних проступків – це їх розподіл згідно з конкретно визначеними ознаками, притаманними окремим проступкам та їх групам, і навпаки, відсутнім у інших деліктів (проступків).
Це перш за все необхідно для визначення цілісності структури адміністративно карних про-типравних дій, для визначення та опису адміністративно карних дій, які переслідуються різними органами, які уповноважені розглядати справи про адміністративні проступки, визначення і фак-тичне визнання органічних зв’язків між окремими елементами єдиної структури (сукупність адміні-стративних проступків, підвідомчих різним органам), які забезпечують упорядкованість системи де-ліктів, що знаходяться у сфері функціональних обов’язків цих органів, об’єктивування окремих бло-ків адміністративних проступків, в межах чітких функціональних характеристик.
Також на думку дисертанта, слід більш уважно дослідити главу 14 КУпАП та розділити цю главу на 2 частини (2 глави): адміністративні проступки, які посягають на громадянський порядок, адміністративні проступки, які посягають на громадську безпеку.
Так як хоча явища громадський порядок та громадська безпека взаємопов’язані, але вони різ-ні по своєї суті. Під громадським порядком як об’єктом правової охорони слід розглядати взаємо-пов’язану сукупність (систему) суспільних відносин, встановлення котрих забезпечує підтримання ритмічності й злагодженості найбільше значних процесів суспільного життя, обстановки спокою, сприятливих зовнішніх умов для трудової діяльності, побуту й відпочинку людей, а також дотри-мання вимог суспільної моральності, поваги честі й гідності особи.
В правовій літературі громадська безпека розглядається в якості системи суспільних відно-син, які складаються у відповідності до правових нормам при застосуванні об'єктів, які представля-ють підвищену небезпеку для суспільства, або при настанні особливих умов в зв’язку зі стихійними лихами або іншими надзвичайними обставинами.
Глава 14 КУпАП містить у собі статті з 173 по 184 і на основі вищевказаного треба розбити ці проступки на 2 групи та зробити дві окремі глави: Адміністративні проступки, які посягають на громадський порядок (ст. 173, 1732, 174, 178, 181, 1811, 1812, 182 КУпАП), адміністративні проступ-ки, які посягають на громадську безпеку (ст. 175, 176, 177, 179, 180, 183, 184 КУпАП України).
У третьому підрозділі “Склад адміністративного проступку його структура та значення” зазначається, що вчення про склад адміністративного проступку займає одне з центральних місць в адміністративно-правовій науці і має велике практичне значення. По-перше, воно сприяє виявленню найбільш істотних ознак антигромадських діянь, їхньому розмежуванню й установленню справед-ливих санкцій; по-друге, допомагає правовим органам правильно кваліфікувати проступки й обира-ти адекватні їм заходи впливу; по-третє, дозволяє зрозуміти закон, допомагає навчанню юристів і правовому вихованню громадян. Значну увагу приділено дослідженню певних ознак завдяки яким вчинок може визнаватися адміністративним проступком, та на основі цього виділено кілька видів складів адміністративних проступків. Окремо у підрозділі проаналізовано усі складові частини складу адміністративного проступку: об’єкт, об’єктивну сторону, суб’єкт та суб’єктивну сторону.
Певну увагу у підрозділі приділено суб’єкту адміністративного проступку. Окрім загально-го суб’єкту дисертантом визначено ще два види суб’єктів адміністративного проступку: спеціальні суб’єкти та юридична особа. До спеціальних суб’єктів ми відносимо неповнолітніх, військовослу-жбовців, призваних на збори військовозобов’язаних, рядовий і начальницький склад органів внут-рішніх справ, осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів або спеціальних положень про дисципліну, що передбачають застосування дисциплінарних санкцій за адміністративні проступки, іноземних громадян та ін.
Ці суб’єкти мають певні специфічні ознаки. Наявність особливих ознак може мати для суб’єкта такі юридичні наслідки: вони можуть бути обставинами, що пом’якшують або обтяжують відповідальність, особливі суб’єкти не піддаються деяким стягненням.
Щодо відповідальності юридичних осіб, то в роботі проаналізовано певні аспекти вини юри-дичної особи та надано певні види адміністративних проступків, які вчиняє дана особа. Однак, не-зважаючи на вище вказане, хочеться зазначити, що законодавство про адміністративну відповідаль-ність юридичних осіб в Україні поки що недостатньо розроблене, а відтак є не кодифікованим, роз-різненим. Механізм притягнення до адміністративної відповідальності майже не урегульований. Не має систематичності й у видах санкцій, що застосовуються до юридичних осіб. Слід чітко визначити органи, уповноважені накладати стягнення на юридичних осіб.
Розділ ІІ “Причини вчинення адміністративних проступків та умови, які їм сприя-ють”, який складається з трьох підрозділів присвячено дослідженню причин адміністративних проступків та умов, що їм сприяють. У першому підрозділі “Історичний розвиток вчення про при-чини вчинення правопорушень та умови, які їм сприяють” досліджується розвиток вчення про причини вчинення правопорушень та умови, які їм сприяють. Спочатку обґрунтовано дослідження вищезазначених явищ в роботі та приділено увагу основним категоріям даного розділу: “причина”, “умова”, “ фактор”. Далі зазначається, що на всіх етапах історичного розвитку вчення про причини та умови правопорушень ми можемо виділити три основні концепції: біологічні, які стверджували, що причини правопорушень йдуть від біологічних властивостей правопорушника. Ці негативні властивості, схильність до протиправної поведінки передаються із народженням ( Ч. Ломброзо, Е. Глюк, Е. Хутон, К. Кристиансен); біопсихологічні, які доводили, що схильність до вчинення право-порушень криється у психіці людини, в її інстинктах ( З. Фрейд, К.Г. Юнг, У. Шелдон); соціологічні, в яких доводилося, що причини та умови правопорушень криються у суспільстві і є його не-від’ємною частиною, а оскільки природа людини та сама людина істота соціальна, то на її й діє сус-пільство, як позитивно, так і негативно ( Е. Сазерленд, А. Кетле, Г. Тард, Р. Мертон та ін.).
У другому підрозділі “Система та види причин вчинення адміністративних проступків та умов, що їм сприяють” аналізується сучасний стан розвитку вчення про причини та умови вчинення правопорушень взагалі та адміністративних проступків зокрема.
В своїй роботі ми додержувалися теорії об’єктивного та суб’єктивного, бо концепція об’єктивних та суб’єктивних причин та умов адміністративних проступків ні чимось іншим, як насам-перед злиттям соціологічних, біологічних та біопсихологічних теорій причин правопорушень. На на-шу думку адміністративна деліктність має такі причини, та умови, які їм сприяють: об’єктивні причи-ни ( конкретні протиріччя в соціальних та економічних відносинах: недостатній рівень матеріальних благ, злочинність); суб’єктивні причини (відповідні моменти соціальної психології, які суперечать мо-ралі: викривлені цілі, мотиви, потреби, правосвідомість); об’єктивні умови ( економічна криза, рівень безробіття, майнова диференціація суспільства); суб’єктивні умови (демографічні та соціально психо-логічні особливості населення, пияцтво, наркотизм, правовий нігілізм, психічні хвороби, недоліки у роботі правоохоронних органів).
В третьому підрозділі “Особа порушника та його протиправна поведінка” досліджується особа, яка вчинила адміністративний проступок. Спочатку з’ясовується поняття особистості, яка ви-значається нами, як відносно стійка, динамічна, соціально зумовлена сукупність фізичних, психоло-гічних, моральних, суспільних, вольових якостей людини, свідомість та поступки якої характеризу-ються відповідним ступенем соціальної зрілості, та виконуванням певних соціальних ролей у суспі-льстві, а також прагненням проявити свою індивідуальність.
На основі цього формулюється поняття особи, яка вчинила адміністративний проступок, що це сукупність біологічних, психологічних, соціальних та інших ознак і зв’язків людини, яка винна в вчиненні діяння, забороненого КУпАП України, тобто вчинила систему дій, заборонених адмініст-ративним законом, та спрямованих на реалізацію спільного для них мотиву та на досягнення спіль-ної цілі.
В роботі особа правопорушника розглядається нами з позицій статики та динаміки. В пер-шому випадку це - біофізіологічні ознаки (стать, вік, фізичні особливості конституції, стан здо-ров’я); соціально-демографічні ознаки (вік, стать, рівень освіти, соціальне походження та положен-ня, рід занять, рівень матеріального забезпечення та ін.), кримінально-правові ознаки (це дані про скоєння в минулому адміністративних проступків та злочинів, про характер цих злочинів або про-ступків, дані про спрямованість, мотивацію); психологічні та моральні ознаки (тип нервової органі-зації, емоційна збудженість, моральні переконання, ціннісні орієнтації особи, та засоби, якими ці по-треби досягаються; особливості її інтелектуальних, емоційних та вольових якостей. До інтелектуа-льних відносяться: рівень розумово розвитку, об’єм знань, зміст та різноманітність інтересів особи. Вольові якості особи: цілеспрямованість, активність, рішучість, енергійність; соціально-рольові ознаки (сімейний стан, коло спілкування, професія, місце роботи, положення особи в різних соціа-льних групах.
У другому випадку це протиправна поведінка особи, структура якої складається з мотивацій-ної сфери ( потреби, інтереси), усвідомлення цілі та засобів її досягнення, зіставлення мети та засо-бів її досягнення із цінностями, потребами та інтересами, прийняття рішення (невірна оцінка факти-чних обставин; невірна оцінка адміністративно-правових норм; падіння самоконтролю), вчинення адміністративного проступку. На протиправну поведінку впливають наступні обставини: конкретна життєва ситуація, оточуюче середовище (соціальні групи, стереотипи поведінки у суспільстві), осо-бисті якості: стать, вік, темперамент психічні аномалії та хвороби, психологічні стані: (емоції, три-вожність, стреси, афекти).
Наприкінці роботи зроблено класифікацію осіб, які вчинили адміністративний проступок: випадкові порушники, які вперше вчинили адміністративний проступок, який суперечить їх соціа-льно-позитивній спрямованості, і які характеризуються позитивною поведінкою, ситуаційні поруш-ники, які вчинили адміністративний проступок під впливом негативної зовнішньої ситуації при за-гальній соціально-позитивної спрямованості особи, нестійкі порушники, які скоїли адміністративні проступки вперше, але які раніш допускали різні правопорушення та аморальні дії, злісні порушни-ки, яки вчиняли адміністративні проступки неодноразово, незважаючи на прийняті міри примусу або переконання.
У розділі ІІІ “Профілактика адміністративних проступків” розглядаються організаційно – правові аспекти профілактики адміністративних проступків.
В першому підрозділі “Поняття та зміст профілактики адміністративних проступків” спочатку йде мова про історичне виникнення понять про попередження та профілактику правопо-рушень, відмінність термінів “ профілактика” та попередження” на основі цього зроблено наступний висновок: до адміністративної деліктності неможливо примінити термін “попередження”, бо попе-редити можна тільки явище, якого не існує. Адміністративна деліктність існує об’єктивно, тому її не можна попередити, а з нею можна тільки боротися, долати, зводити на нуль. Тому про профілактику адміністративних проступків можна говорити відповідно до всієї їх сукупності. Тобто треба не до-пускати негативних змін у цьому явищі, (просто говорячи збільшення), а намагатися викорінювати його. Що ж до терміну “ попередження ”, то про нього доцільно говорити у відношенні окремих ад-міністративних проступків та їх груп. Попереджати можна адміністративні проступки, які ще не вчинені, але можуть бути ї вчинені або ті проступки, які ще не виникли, але спостерігається тенден-ція до їх виникнення.
На основі цього маємо стверджувати, що профілактика адміністративних проступків – це соці-ально спрямована діяльність держави, її органів та їх посадових осіб, громадських організацій та окремих громадян по виявленню причин та умов вчинення адміністративних проступків, ліквідації факторів, які сприяють формуванню антигромадської установки особи, ліквідації адміністративної деліктності як соціального явища, та забезпечення, під час здійснення такої діяльності, прав та свобод громадян.
В підрозділі наведено основні цілі, завдання, принципи та функції профілактики адміністра-тивних проступків, а також її основних суб’єктів: місцеві органи влади та їх виконавчі структури, які несуть відповідальність за стан правопорядку на підвідомчій території, органи внутрішніх справ, суду, юстиції, прокуратури, служби безпеки, відділи соціальної профілактики та надання допомоги населенню місцевих органів влади та управління, центри соціальної реабілітації, суспільні об’єднання, які спеціально були створені для такої діяльності, інші органи державного управління, підприємства, організації установи, громадські формування, які займаються профілактичною діяль-ністю, поряд із своєю основною функцією, для участі в профілактиці адміністративних проступків за місцем роботи або мешкання громадян можуть створюватися певні добровільні організації, поря-док діяльності яких встановлюється законодавством України, окремі громадяни, які можуть входити до вищезазначених установ ( співробітники правоохоронних органів). Визначені також основні фун-кції цих суб’єктів.
У підрозділі приділено увагу видам профілактики адміністративних проступків це загально-соціальна профілактика та спеціальна профілактика, яка складається з загальної спеціальної профі-лактики, профілактики окремих груп адміністративних проступків та “фонових” явищ і індивідуа-льної профілактики.
Другий підрозділ “Особливості загальносоціальної та спеціальної профілактики адмініст-ративних проступків” присвячено розгляду їх змісту.
Загальносоціальна профілактика адміністративних проступків являє собою систему заходів економічного, соціального, ідеологічного, правового характеру які опосередковано спрямовані на ліквідацію, усунення або нейтралізацію деліктогенних факторів, тобто причин та умов адміністра-тивних проступків. Слово опосередковано підкреслює те, що ці заходи по своїй суті не спрямовані спеціально на ліквідацію причин та умов адміністративних проступків, а у разі свого застосування мають певний профілактичний ефект. Загальносоціальні заходи є певним фундаментом на якому будуть будуватися всі інші міри. Загальносоціальна профілактика адміністративних проступків охо-плює найбільш великі, ефективні та тривалі види соціальної діяльності, найбільш вагомі соціальні міри та спрямована на досягнення цілей, які ставить перед собою сучасна Україна. Подібні заходи не ставлять перед собою спеціальну ціль-боротьбу з адміністративними проступками, однак же, що вони є платформою для спеціальної профілактики вони становлять важливий деліктологічний ас-пект та спрямовані на вирішення завдань, які ставить перед собою держава на сучасному стані роз-витку.
До загальносоціальних заходів відносяться практично усі соціально-економічні перетворення нашого суспільства на сучасному стані. Це, насамперед, створення робочих міст, втілення у вироб-ництво нових прогресивних технологій, окрім цього, важливу роль відіграє реальне закріплення та реалізація прав та свобод людини та громадянина, забезпечення правовому захисту особи, затвер-дження принципів соціальної справедливості все це не може не оказати впливу на рівень адміністра-тивної деліктності в Україні. Базу цієї профілактики складають заходи по покращенню соціальних, економічних та інших умов, включення молоді до дорослого життя, а також фінансове, правове та інше забезпечення державою молодіжної політики, заходи по перебудуванню системи освіти, під-вищенню якості освіти та виховання, а також всебічний розвиток культурного рівня населення, під-вищення політичної, правової та трудової культури громадян. Всі ці заходи є важливою основою перебудови суспільства, його гуманізації, а звідси й фундаментом профілактики усіх без виключен-ня протиправних вчинків.
Спеціальна профілактика адміністративних проступків складається з Загальної спеціальної профілактики; профілактики окремих груп адміністративних проступків та “фонових” явищ; індиві-дуальної профілактики.
Загальна спеціальна профілактика складається з наступних елементів: видання законів (зако-нотворча діяльність); видання підзаконних нормативно-правових актів; інформаційна, правовиховна робота; наукова робота.
Далі в роботі розглядається профілактика окремих “фонових явищ”. До певних фонових явищ ми відносимо: пияцтво, наркоманію, проституцію, токсикоманію. Ці явища якби обрамляють адміністративну деліктність та злочинність. За ці види антигромадської поведінки встановлена ад-міністративна та кримінальна відповідальність. В їх основі лежить аморальність бажання йти всупе-реч інтересам суспільства.
Значну увагу в підрозділі приділено індивідуальній профілактиці адміністративних просту-пків. Вона містить комплекс певних заходів, які спрямовані на: усунення факторів які негативно впливають на особу та можуть призвести до формування в неї антисоціальної спрямованості та протиправної поведінки, зміни в особі антисоціальних поглядів, звичок, інтересів, це може попе-редити вчинення особою не тільки адміністративних проступків, але й інших правопорушень, зок-рема злочинів, застосування невідкладних мір по попередженню проступків які підготовлюються та припинення спроб їх вчинення.
Мета даного виду профілактики – своєчасне виявлення осіб, від яких можна очікувати вчи-нення адміністративних проступків та інших правопорушень, виховальних вплив на таких осіб та оточуюче їх мікросередовище, прийняття інших заходів (при необхідності примусу), для того, щоб адміністративні проступки не були вчинені.
Надалі нами виділено наступні види індивідуальної профілактики адміністративних про-ступків в залежності від стадії антигромадської поведінки та моменту початку профілактичної ро-боти: а) доделіктна профілактика (її завдання не допустити формування у особи антигромадської спрямованості на вчинення адміністративних проступків та інших правопорушень), б) припинення вчинення адміністративного проступку на стадії приготування або замаху, в) профілактичні міри по факту вчиненого адміністративного проступку (вони, насамперед, пов’язані із призначенням ад-міністративного стягнення), г) профілактичні заходи після вчинення адміністративного проступку (ці заходи спрямовані на недопущення та усунення факторів, які сприяли вчиненню попереднього адміністративного проступку).
На основі вищезазначеного ми пропонуємо ввести в КУпАП статтю “Замах або приготування до вчинення адміністративного проступку.”
У підрозділі ІІІ “Основні напрямки вдосконалення профілактики адміністративних просту-пків” представлено Концепцію діяльності органів внутрішніх справ по профілактиці адміністратив-них проступків.
Профілактика органами внутрішніх справ адміністративних проступків включає: прийняття підзаконних нормативних актів, що регулюють питання профілактики адміністративних проступків (загальна спеціальна профілактика), участь, в межах компетенції, у виявленні та нейтралізації при-чин вчинення адміністративних проступків, а також сприятливих їм умов, виявлення осіб, вчинки яких указують на реальну можливість переходу на злочинний шлях, вчинення повторних проступ-ків, тяжких чи особливо тяжких злочинів, надання у відношенні їхнього профілактичного впливу, (у тому числі і шляхом прийняття превентивних адміністративно-правових мір), а також надання пози-тивного впливу на їхнє найближче оточення (індивідуальна профілактика), виявлення осіб, що за-мишляють чи підготовляють вчинення адміністративного проступку та вживання заходів по недо-пущенню переростання наміру в готування до проступку, а підготовчих дій - у вчинення адміністра-тивного проступку.
Також приділено увагу концепції проекту Закону “Про основи державної системи профілак-тики адміністративних проступків”.
Законопроект містить преамбулу і п'ять розділів. В ньому відзначається, що цей Закон від-повідно до Конституції України встановлює: основні цілі, задачі і принципи діяльності державних органів по профілактиці адміністративних проступків; основи взаємодії державної системи профі-лактики адміністративних проступків з органами місцевого самоврядування; основи правового ре-гулювання державної системи профілактики адміністративних проступків; компетенцію органів державної влади й органів місцевого самоврядування в сфері профілактики адміністративних про-ступків; систему учасників цієї діяльності, їхні правомочності, засновані на законодавстві України; систему заходів профілактики адміністративних проступків і порядок їх здійснення; задачі і форми взаємодії державної системи профілактики адміністративних проступків з недержавними організа-ціями й установами в діяльності по профілактиці адміністративних проступків; підстави індивідуа-льного профілактичного впливу, гарантії, форми і способи захисту прав і свобод осіб, у відношенні яких він застосовується.
Наприкінці зроблено висновок, що розкриті нами питання в цьому підрозділі мають сприя-ти більш ефективній роботі держави по профілактиці адміністративних проступків.
ВИСНОВКИ
В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законо-давства України та практики його застосування, теоретичного осмислення ряду наукових праць в різних галузях знань, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямо-ваних на визначення сутності адміністративного проступку, його місця серед інших видів право-порушень, причин вчинення адміністративних проступків та умов, що їм сприяють, а також пи-тань щодо сутності та змісту діяльності по профілактиці адміністративних проступків та основних напрямків щодо її вдосконалення. Основні з них такі:
1. В підсумку про розмежування понять “адміністративний проступок” та “адміністра-тивне порушення” можна сказати наступне: адміністративним правопорушенням слід вважати будь-яке порушення норм адміністративного права, тоді як адміністративний проступок є проти-правне вчинення діянь, за які законодавством передбачено накладення адміністративного стягнен-ня. Доцільно застосувати при визначенні цього явища термін "адміністративний проступок", а не користуватися двома термінами, як це має місце в чинному КУпАП.
2. Адміністративний проступок має свої специфічні ознаки: суспільна шкідливість, протиправність, винність, карність. Адміністративний проступок - суспільно шкідлива, протипра-вна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на права і свободи громадян, права і законні інтереси юридичних осіб, власність, громадський порядок і громадську безпеку, встановлений порядок діяльності державних органів та установ і за яку законом передбачено ад-міністративну відповідальність, відрізняється від злочину перш за все суспільною шкідливістю, та від дисциплінарного проступку, поняття якого ми сформулювали, як протиправне порушення тру-дової або службової дисципліни, яке полягає у невиконанні або неналежному виконанні трудових або службових обов’язків, які визначаються чинним законодавством України, за своїм змістом.
3. Глава 14 КУпАП потребує подальшого вдосконалення та поділення на дві глави: Адміністративні проступки, що посягають на громадський порядок; Адміністративні проступки, що посягають на громадську безпеку.
4. Причини вчинення адміністративних проступків та умови, що їм сприяють мають бути поділені на об’єктивні та суб’єктивні. Окрім цього недоліки у роботі правоохоронних органів мають бути приписані до суб’єктивних умов вчинення адміністративних проступків та поділені на: які залежать від органу та які не залежать від органу. Остання група, в свою чергу, повинна бу-ти поділена на: які залежать від системи, в рамках якої діє орган (підрозділ) та які лежать за ме-жами можливостей даної системи де працює правоохоронний орган.
5. При вивченні особи, що вчинила адміністративний проступок ми повинні спиратися на визначення, яке ми вивели в результаті нашого дослідження. Особа, що вчинила адміністратив-ний проступок - це сукупність біологічних, психологічних, соціальних та інших ознак і зв’язків людини, яка винна в вчиненні діяння, забороненого КУпАП України, тобто вчинила систему дій, заборонених адміністративним законом, та спрямованих на реалізацію спільного для них мотиву та на досягнення спільної цілі.
6. До адміністративної деліктності неможливо примінити термін “попередження”, бо попередити можна тільки явище, якого не існує. Адміністративна деліктність існує об’єктивно, тому її не можна попередити, а з нею можна тільки боротися, долати, зводити на нуль. Тому про профіла-ктику адміністративних проступків можна говорити відповідно до всієї їх сукупності. Тобто треба не допускати негативних змін у цьому явищі, (просто говорячи збільшення), а намагатися викоріню-вати його.
7. Профілактика адміністративних проступків має поділятися на такі види: загальносоці-альна профілактика, спеціальна профілактика (загальна спеціальна профілактика, профілактика окремих видів адміністративних проступків та “фонових явищ”, індивідуальна профілактика).
8. Індивідуальна профілактика адміністративних проступків має складатися з наступ-них стадій: а) доделіктна профілактика (її завдання не допустити формування у особи антигромад-ської спрямованості на вчинення адміністративних проступків та інших правопорушень); б) при-пинення вчинення адміністративного проступку на стадії приготування або замаху; в) профілакти-чні міри по факту вчиненого адміністративного проступку (вони, насамперед, пов’язані із призна-ченням адміністративного стягнення); г) профілактичні міри після вчинення адміністративного проступку (ці заходи спрямовані на недопущення та усунення факторів, які сприяли вчиненню по-переднього адміністративного проступку).
9. На основі вищезазначеного, в КУпАП ввести статтю “Замах або приготування до вчинення адміністративного проступку.”
10. Потребує вдосконалення державна система профілактики адміністративних проступ-ків та діяльність певних суб’єктів держави щодо здійснення цієї діяльності.
11. Дисертантом представлені до розгляду “Концепція діяльності органів внутрішніх справ по профілактиці адміністративних проступків”, концепція проекту Закону “Про основи дер-жавної системи профілактики адміністративних проступків” та безпосередньо Проект Закону Украї-ни “Про основи державної системи профілактики адміністративних проступків” для подальшого за-конодавчого закріплення.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ:
1. Бугайчук К.Л. Відмежування адміністративних проступків від інших правопорушень // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2001. – Спецвипуск. - С. 54-58.
2. Бугайчук К.Л. Особа порушник норм адміністративного права та його протиправна поведінка // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2002. – Вип. 18 - С. 35-40.
3. Бугайчук К.Л. Щодо сутності та системи профілактики адміністративних проступків // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2002. – Вип. 19 - С. 314-321.

АНОТАЦІЇ
Бугайчук К.Л. Адміністративні проступки: сутність та організаційно-правові захо-ди їх профілактики. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – теорія управління; адміністративне право та процес; фінансове право. – Національний університет внутрішніх справ, Україна, Харків, 2002.
Дисертацію присвячено аналізу сутності адміністративнoго проступку, та організаційно-правових заходів їх профілактики.
В роботі досліджено поняття адміністративного проступку як соціального та правового явища, його місця серед інших правопорушень, також визначено сутність складу адміністративно-го проступку його структуру та значення. В дисертаційному дослідженні проаналізовано причини вчинення адміністративних проступків та умов, що їм сприяють. Також досліджено особу, яка вчинила адміністративний проступок та її протиправну поведінку. Дається детальне дослідження профілактики адміністративних проступків, її змісту та видів. Визначаються головні заходи щодо профілактики адміністративних проступків.
В роботі автор формулює пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства у відно-шенні діяльності по профілактиці адміністративних проступків. Зокрема дисертантом представле-ні до розгляду “Концепція діяльності органів внутрішніх справ по профілактиці адміністративних проступків”, Концепція проекту Закону “Про основи державної системи профілактики адміністра-тивних проступків” та безпосередньо Проект Закону України “Про основи державної системи профілактики адміністративних проступків” для подальшого законодавчого закріплення.
Ключові слова: адміністративний проступок, склад адміністративного проступку, причи-ни, умови, особистість, протиправна поведінка, профілактика, попередження, спеціальна профіла-ктика, загальносоціальна профілактика, профілактичні заходи.

Бугайчук К.Л. Административные проступки: сущность и организационно-правовые меры их профилактики. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 – теория управления; административное право и процесс; финансовое право. – Националь-ный университет внутренних дел, Украина, Харьков, 2002.
Диссертация посвящена анализу сущности административного проступка, и организационно-правовых мер по их профилактике.
В работе исследованы понятия административного проступка как социального и правового явления, его места среди других правонарушений. Проанализировано отличие административного проступка от административного правонарушения, а также от преступления и дисциплинарного проступка. Автор исследует и выделяет основные виды административных проступков и их оссо-бенности. Определена сущность состава административного проступка его структура и значение.
В диссертационном исследовании проанализированы причины совершения административ-ных проступков и условий, которые им способствуют. На основе анализа статисических данных и законодательной базы, сделан вывод, что причины совершения административных проступков и условия, которые им способствуют классифицируются по признакам объективности и субъективно-сти. Также исследована личность, которая совершила административный проступок и ее противоп-равное поведение, которое автор исследует с позиций статики и динамики.
Проведено детальное исследование профилактики административных проступков. Эту кате-горию мы определяем как социально направленную деятельность государства и его органов и их должностных лиц, общественных организаций и отдельных граждан по выявлению причин и усло-вий совершения административных проступков, ликвидации факторов, которые способствуют фор-мированию антиобщественной установки личности, ликвидации административной деликтности как социального явления, и обеспечению во время осуществления такой деятельности, прав и свобод граждан.
Помимо этого исследуются ее содержание и виды – это общесоциальная и специальная про-филактика. Специальная профилактика, в свою очередь состоит из общеспециальной профилактики, профилактики отдельных групп административных проступков и “фоновых явлений” и индивидуа-льной профилактики. Определяются основные направления и меры по профилактике администрати-вных проступков.
В работе автором сформулированы предложения относительно усовершенствования дейст-вующего законодательства в отношении деятельности по профилактике административных просту-пков. В частности диссертантом предоставлены к рассмотрению “Концепция деятельности органов внутренних дел по профилактике административных проступков”, Концепция проекта Закона “Об основах государственной системы профилактики административных проступков” и непосредствен-но Проект Закона Украины “Об основах государственной системы профилактики административ-ных проступков для дальнейшего законодательного закрепления.
Ключевые слова: административный проступок, состав административного проступка, при-чины, условия, личность, противоправное поведение, профилактика, предупреждение, специальная профилактика, общесоциальная профилактика, профилактические меры.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

 

Пошукова анотація: інформаційно психофізіологічного інтелектуальної сторін суміжні архітектури мистецтва Інтернет правовідносини розвитку договір царської Аграрні правовідносини охорони господарського службі Європейського таємниця покарання юридичної військовослужбовців екологічні алкогольних наркотичних авторських таємницю суміжних державну рекламу лісового митних торговельної моралі волевиявлення свободи оподаткування керівника неповнолітніх посадових юридичних осіб засобів юридичних митних осіб процедура юстиція реформування судочинство засіб управління внутрішніх податкової міліції примус торговельного права послуги сільському митній проступки суди міліції монопольним автотранспортних експлуатації комунальної тваринного міграції проституції місцевих податкової інформаційної безпеки неповнолітніх освіту імміграційного внутрішніх біженців управлінської видворення провадження виконавчої грального кредитування безпеки місцевої суднових екологічної пожежної надзвичайних дозвільної благоустрою комунального кредитно міграційного нормотворчої залізничному нотаріальної масових автомобілебудування техногенної посадової міліцією детінізації податкового надзвичайного громадських громадянина інспекцій виконавця автомобільної іноземців керівників місцевого посадової міліції виконавчої працівника цінними громадських підприємницької прокуратури громадського відносини гарантії працівників корупцією арешту екологічної міського залізничному міліції підрозділів підприємництва звернень корупції контролю екологічну державного внутрішньої інтелектуальної автомобільної кадрів громадської дорожнього податкових митної земельних корупцією митних платників неповнолітніми дільничних охоронних служби місцевої відповідальності справи ліцензування підприємницької свобод вантажів статус гарантії строки координація територіальний дільничного митних пожежного податкової епідеміологічної суду примусу Кабінету президента народовладдя латентної правозастосовчої покарань людини земельних внутрішніх Акція Аліментні запозичення Антикризові Антимонопольні Антитерористична Запорізької Західною Апеляційне оскарження провадження Апеляційні Апроксимація суден Арешт Архівно Атестаційне Атестація Аудит Аутоагресивна Бандитизм податкових таємниця незаконним пожежами розповсюдженням зброї власність російських моніторингу адміністрацій механізму Вексель біхевіоризм Верховна Вестфальський відповідальність самоврядування представницької адміністративних партійної громадських жіночих місцевих представницької правоохоронної громадськістю дізнання МВС інформації корупцією внутрішніх розслідування соціальної вищою Юркевича Вибори СНД законодавство процес комісії співвідношення виконання Виконавча вексельних заповіту громадських


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking