Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
Номера от 730 грн.
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Номера от 490 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Номера от 450 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-2% онлайн заказ
Зачарованные Карпаты
Зачарованные Карпаты
Закарпатье, Воловец
Коттеджи от 400 грн.
Есть номера


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Експертні помилки: сутність, генезис, шляхи подолання

 

АБРАМОВА Валентина Михайлівна

ЕКСПЕРТНІ ПОМИЛКИ: СУТНІСТЬ, ГЕНЕЗИС, ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ

12.00.09 – кримінальний процес і криміналістика;судова експертиза

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Київ - 2005



Дисертацією
є рукопис

Робота виконана
в Національній академії внутрішніх справ України

Науковий керівник
доктор юридичних наук, професор, академік Академії правових наук України,
заслужений діяч науки і техніки України
Сегай Михайло Якович,
Київський регіональний центр Академії правових наук України,
головний науковий співробітник

Офіційні опоненти:
доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України
Іщенко Андрій Володимирович,
Національна академія внутрішніх справ України, заступник начальника з
навчально-наукової роботи Інституту підготовки працівників оперативних служб
міліції НАВС України

кандидат юридичних наук
Дяченко Наталія Михайлівна,
Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України,
перший заступник начальника ДНДЕКЦ МВС України

Провідна
установа: Одеська національна юридична академія, кафедра криміналістики,
МОН (м. Одеса).

Захист відбудеться “22” квітня 2005 р. о 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.01 у Національній академії внутрішніх справ України (03035, Київ-35, Солом’янська площа, 1)

 

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії внутрішніх справ України (03035, Київ-35, Солом’янська площа, 1)

 

Автореферат розісланий „17” березня 2005 року.

Учений секретар
спеціалізованої вченої ради Казміренко Л.І.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах формування правової держави в Україні значно зростає роль судової експертизи в судочинстві при пізнанні механізму вчинення злочину і отриманні науково обґрунтованих доказів. Проте, створенню надійної доказової бази заважають помилки судових експертів при проведенні досліджень. Судові експерти, як і суб’єкти будь-якої іншої галузі людської діяльності, не застраховані від неправильних рішень. Помилки були і залишаються об’єктивною реальністю. Це не виключає необхідності намагання їх подолати, оскільки помилки експерта можуть викликати цілий комплекс негативних наслідків.
По-перше, це зниження якості та ефективності діяльності судового експерта і судово-експертної установи, експертної служби в цілому, формування думки про некомпетентність, необ’єктивність працівників спеціалізованих експертних установ, дискомфортний стан експерта, викликаний виявленою помилкою.
По-друге, це необхідність проведення додаткових слідчих, судових дій по усуненню експертної помилки, подовження строків розслідування та судового вирішення справ.
По-третє, це формування негативної суспільної думки щодо можливості забезпечення захисту прав та інтересів громадян, діяльності правоохоронних органів і судів у цілому.
Окремі аспекти проблеми у свій час були піддані аналізу в працях ряду авторів. Позитивно оцінюючи роботу вчених, які зробили значний внесок у розробку даної проблеми, необхідно, проте, зауважити, що не всі її аспекти досліджені повно і отримали своє вирішення. В літературі з криміналістики та судової експертизи проблема експертних помилок висвітлювалася лише з окремих позицій. У загальному вигляді поняття, причини, класифікацію експертних помилок розглядали в своїх працях криміналісти Р.С. Бєлкін, І.Г., В.Д. Берназ, Вермель, А.І. Вінберг, Г.Л. Грановський, І.М. Каплунов, Н.І. Клименко, В.О. Коновалова, М.В. Костицький, Л.В. Кочнєва, А.Ю. Краснобаєва, Г.Є. Макушкіна, Н.А. Паліашвілі, А.К. Педенчук. На існування проблем помилок при проведенні окремих видів судових експертиз звертали увагу Л.М. Бєдрін, М.А. Броннікова, Л.А. Вінберг, Н.М. Дяченко, А.Ю. Коміссаров, Г.В. Кружкова, А.А. Солохін. Однак проблему і сьогодні глибоко і всебічно не висвітлено. Помилки як негативне явище все ще зустрічаються в експертній практиці, становлячи щорічно 0,5-1% від усіх експертиз. Ефективному їх подоланню може сприяти вирішення наявних у професійній судово-експертній діяльності проблем правового, методологічного і організаційно-управлінського характеру. Це зумовлює необхідність комплексного цільового вивчення проблеми експертних помилок з метою запобігання їх латентного розвитку, який може негативно впливати на діяльність інших суб’єктів судочинства (слідчого, прокурора, судді), викликати надалі помилки в ланцюгу доказів і перешкоджати встановленню істини по справі.
У зв’язку з цим, очевидна необхідність подальшої розробки питань щодо з’ясування сутності, умов виникнення і видів експертних помилок та можливостей їх подолання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота передбачена планом Національної академії внутрішніх справ України і відповідає планам прикладних досліджень навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України. Розробка даної теми спрямована на виконання Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України № 1376 від 25 грудня 2000 року, указів Президента України № 143 від 18 лютого 2002 р. „Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян” і № 84 від 6 лютого 2003 р. „Про невідкладні заходи щодо посилення боротьби з організованою злочинністю та корупцією”, Концепції розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001-2005 роки (рішення Колегії МВС України від 18 грудня 2000 р. № 9 КМ/1), а також щорічних планів науково-дослідних робіт Національної академії внутрішніх справ України.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та розроблення заходів щодо оптимізації судово-експертної діяльності шляхом удосконалення її правових, методологічних та організаційних аспектів з метою мінімізації умов виникнення помилок у експертній практиці.
Зазначена мета дослідження конкретизується такими завданнями:
- уточнення і формулювання поняття „експертна помилка”;
- визначення ознак, що характеризують помилку судового експерта при проведенні експертиз і відрізняють її від помилок в інших сферах людської діяльності;
- визначення онтологічних і гносеологічних факторів, що впливають на виникнення помилок в діяльності судового експерта;
- уточнення видів експертних помилок для створення науково обґрунтованої їх класифікації;
- розроблення пропозицій щодо вдосконалення нормативно-правової бази процесу призначення та проведення судової експертизи, яка б мінімізувала експертні помилки процесуального характеру;
- визначення шляхів удосконалення методологічної функції судово-експертної діяльності як найбільш ефективного засобу зменшення методологічних помилок;
- удосконалення організаційно-управлінського аспекту судово-експертної діяльності, зокрема, розроблення системи контролю якості судових експертиз, яка б істотно зменшувала експертні помилки операційного походження.
Об’єктом дослідження є судово-експертна діяльність, яка пов’язана з виникненням експертних помилок у сфері судочинства.
Предметом дослідження є суб‘єктивні та об’єктивні фактори, які зумовлюють виникнення експертних помилок, та чинники, що сприяють удосконаленню нормативно-правового, методологічного та організаційно-управлінського аспектів судово-експертної діяльності з метою мінімізації експертних помилок.
Методи дослідження. Методологічною основою роботи є загальні закони та категорії теорії пізнання, зокрема положення матеріалістичної діалектики про пізнання соціальних процесів і явищ, пов’язаних з досліджуваними проблемами. У процесі дослідження також застосовувалися: системно-структурний і порівняльний методи - для класифікації експертних помилок і обґрунтування й формулювання понять „помилка в людській діяльності”, „експертна помилка”; соціологічний метод (анкетування) – для опитування судових експертів та керівників експертних підрозділів за спеціально розробленою анкетою; статистичні методи (групування, зведення, аналіз кількісних показників) – для узагальнення результатів відомчої статистики діяльності експертної служби МВС України, державних спеціалізованих судових установ МЮ України та матеріалів кримінальних справ. На основі синтезу розглянутих положень сформульовані висновки й рекомендації, які базуються на широкому нормативному, науково-теоретичному і практичному матеріалі.
Правовою базою дослідження є Конституція України, процесуальне законодавство України, Закони України „Про судову експертизу” (з урахуванням Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про судову експертизу”), постанови Верховної Ради України, постанови Верховного Суду України, Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, відомчі накази, настанови, інструкції, розпорядження МВС України, МЮ України, МОЗ України, які регламентують судово-експертну діяльність.
Емпіричною базою дослідження були узагальнення експертної і судової практики за 1998-2003 роки, зокрема: узагальнення експертної практики Київського, Харківського, Одеського, Львівського, Донецького науково-дослідних інститутів судових експертиз МЮ України і ДНДЕКЦ МВС України (проаналізовано 275 наглядових проваджень за 1998-2003 рр.), звіти про результати роботи ДНДЕКЦ МВС України, Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, зведених даних „Про результати взаємних рецензувань” ДНДЕКЦ МВС України, судової практики районних судів м. Києва, Апеляційного суду м. Києва (вивчено 253 кримінальних та цивільних справи), результати соціологічних досліджень з питань теми дисертації, проведених автором шляхом анкетування і опитування 185 респондентів – працівників експертних підрозділів МВС України.
Дисертант використав також власний досвід практичної роботи на посаді експерта-криміналіста та досвід науково-педагогічної діяльності у вищому навчальному закладі МВС України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в поставлених завданнях і засобах їх вирішення. Дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням можливостей мінімізації експертних помилок на підставі дотримання Закону України „Про судову експертизу” і на базі судової експертології, визначення шляхів їх подолання через удосконалення правового, науково-методичного і організаційного аспектів судово-експертної діяльності.
Наукова новизна дисертаційного дослідження конкретизується в таких основних положеннях:
- викладено теоретичну і практичну необхідність єдиного підходу до проблеми помилок судового експерта при проведенні експертиз;
- запропоновано уточнення поняття „експертна помилка”;
- обґрунтовано положення щодо сутності і ролі онтологічних і гносеологічних коренів експертних помилок;
- запропоновано уточнену класифікацію помилок судового експерта;
- сформульовано висновки щодо комплексного підходу до проблеми подолання експертних помилок у сфері професійної судово-експертної діяльності;
- обґрунтовано пропозиції з питань удосконалення нормативно-правової регламентації призначення і проведення судової експертизи, які запобігатимуть нормативно-правовим (процесуальним) помилкам;
- запропоновано шляхи вдосконалення науково-методичного аспекту судово-експертної діяльності з метою мінімізації методологічних помилок судового експерта;
- окреслено шляхи вдосконалення організаційно-управлінського аспекту судово-експертної діяльності з метою подолання операційних помилок;
- запропоновано авторське бачення алгоритму моніторингу з метою профілактики операційних експертних помилок;
- викладено висновки і пропозиції щодо вдосконалення підготовки, перепідготовки і відбору професійних експертних кадрів як важливої передумови запобігання експертних помилок у професійній судово-експертній діяльності.
Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що висвітлені в роботі наукові положення, висновки, пропозиції та рекомендації спрямовані на вдосконалення судово-експертної діяльності з метою запобігання і подолання помилок судового експерта при проведенні експертиз.
Автором визначено напрями та надано рекомендації щодо можливостей своєчасного виявлення, усунення, а також попередження помилок у діяльності судового експерта, що має суттєво сприяти підвищенню ролі судової експертизи як засобу доказування в судочинстві.
Теоретичні й експериментальні висновки роботи використані в процесі викладання спеціалізованого курсу “Почеркознавчі дослідження”, „Участь експерта-криміналіста при проведенні слідчих дій” на кафедрі криміналістичних експертиз, а також при проведенні занять на курсах підвищення кваліфікації Навчально-наукового інституту підготовки слідчих і криміналістів Національної академії внутрішніх справ України.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота проведена автором самостійно. Використані в дисертації літературні джерела подаються з обов’язковим посиланням на них. Всього автор має десять наукових публікацій, з яких у співавторстві підготовлено посібник „Альбом схем з судово-почеркознавчої експертизи”, де участь дисертанта становить 50% від загального обсягу; навчальна програма зі спеціалізованого курсу „Почеркознавчі дослідження” – 70%; а також тези двох доповідей та стаття, де участь автора становить також відповідно по 50%. Ідеї та розробки, які належать співавторам, у дисертації не використовувалися.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження апробовано у вигляді наукових повідомлень на міжнародній науково-практичній конференції “Теорія та практика криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах” (Київ, 25 березня 2001 р.), на науково-практичній конференції “Використання сучасних досягнень науки і практики у підвищенні ефективності боротьби зі злочинністю” (Київ, 30 березня 2000 р.), на навчально-методичному семінарі “Сучасні проблеми судово-почеркознавчої експертизи та шляхи її вдосконалення” (Київ, 24-25 квітня 2002 р.), а також обговорено на засіданні кафедри криміналістичних експертиз Навчально-наукового інституту підготовки слідчих і криміналістів Національної академії внутрішніх справ України.
Публікації. Основні положення дисертації викладено автором у 10 наукових публікаціях: трьох статтях у провідних фахових виданнях, затверджених ВАК України, одному навчальному посібнику (у співавторстві), навчальній програмі (у співавторстві), двох статтях (у співавторстві), трьох тезах (одні з яких у співавторстві) у збірниках наукових праць.
Структура й обсяг дисертації зумовлені її метою та поставленими завданнями і складаються зі вступу, трьох розділів, які містять сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (256 найменувань), додатків. Повний обсяг дисертації - 260 сторінок, з яких основний зміст викладено на 211 сторінках, список використаних джерел – 27 сторінках, додатки - на 22 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується вибір теми, її актуальність, предмет, об’єкт, зв’язок з науковими програмами, розкривається мета й завдання дослідження, його методологічна основа, на яких базується наукова новизна і практична значимість розроблюваної теми; наведено дані про апробацію результатів дослідження.
Розділ 1 „Сутність, ознаки та поняття помилки” складається з двох підрозділів.
У підрозділі 1.1. „Сутність, ознаки та поняття помилки в людській діяльності” на підставі аналізу різних підходів до розуміння помилки в філософії, психології, гносеології, логіці та інших галузях знань зроблено висновок, що помилка потенційно притаманна будь-яким видам діяльності людини і є досить розповсюдженим негативним явищем.
Ґрунтуючись на порівняльному аналізі різних підходів до визначення помилки, автор дійшов висновку, що помилка, насамперед, є неправильність, як антипод правильному, вид неадекватності, тобто невідповідності дійсності. Однак слід розрізняти навмисну неправильність і ненавмисну. Лише остання притаманна помилці і може вважатися її першою ознакою.
Враховуючи, що людська діяльність здійснюється суб’єктом і не завжди досягає мети, бажаного результату через його особистісні якості, які обумовлюють індивідуальність отриманої інформації і прийняття рішення, другою ознакою можна назвати наявність суб’єкта помилки.
У процесі діяльності навколишній світ не завжди адекватно відображається у свідомості її суб’єкта. Проте про помилку можна говорити лише тоді, коли ця неадекватна інформація вплине на прийняття суб’єктом неправильного рішення, котре зовнішньо знайде прояв у ненавмисно неправильних діях чи бездіяльності (судженні, вислові, вчинку, висновку і т. ін.), що дозволило визначити третьою ознакою помилки отримання суб’єктом негативного результату.
З урахуванням сукупності зазначених ознак, притаманних помилці в будь-якій людській діяльності, автор вважає, що помилка людини має своє „обличчя”, і на підставі аналізу її розуміння в різних галузях знань автор пропонує таке її загальне визначення: „помилка в діяльності людини – ненавмисно неправильні судження, дії або бездіяльність суб’єкта, які виникають в результаті викривленого почуттєвого відображення чи уявної інтерпретації об’єктів, явищ, процесів у свідомості особи, зумовлені її особистісними якостями та реалізовані нею у негативному результаті”.
У підрозділі 1.2. „Сутність, ознаки та поняття помилки судового експерта” автор обґрунтовує необхідність єдиного теоретичного і практичного підходу до розуміння саме експертної помилки і у зв’язку з цим - потребує виявлення відмітних ознак експертної помилки з огляду на те, що загальне поняття помилки людини, визначене на основі синтезованих даних різних галузей знань, не відображає специфічності діяльності судового експерта при проведенні експертиз.
Враховуючи, що судово-експертна діяльність є різновидом соціально-корисної діяльності, а судові експерти, як і інші люди, також не застраховані від помилок, автор вивчив сутність та ознаки експертної помилки на підставі загальних ознак, що характеризують помилку будь-якого суб’єкта. По-перше, помилка судового експерта є результатом не наміру чи необережності, а лише ненавмисних дій чи бездіяльності. По-друге, експертна помилка реалізується у специфічній сфері судочинства - експертній діяльності. По-третє, її суб’єктом є судовий експерт. По-четверте, вона виражається у формі письмових неправильних висновків судового експерта, які неадекватно відображають юридично значимі факти.
Крім того, оскільки правильність висновку і можливість його використання як джерела доказу залежить від достовірності і допустимості матеріалів, наданих на експертизу, то можна зазначити, що джерелом помилки можуть стати також неправильні дії осіб, які беруть участь у підготовці та призначенні судової експертизи.
На підставі аналізу різних точок зору, висловлених у літературі щодо визначених ознак, автор вважає, що експертною помилкою є ненавмисно неправильні судження, дії чи бездіяльність судового експерта в процесі експертного дослідження, що реалізуються у його письмових висновках через неправильне отримання і переробку інформації на рівні відчуття, сприйняття, уявлення, мислення, джерелом котрих можуть бути психічні, соціальні, біологічні якості експерта як фахівця у певній галузі судово-експертних знань.
Визначення поняття помилки судового експерта при проведенні експертиз не знімає питання щодо критерію визнання висновку помилковим, про те, як її можна розпізнати в процесі встановлення істини, особливо, якщо по справі було призначено декілька повторних експертиз і отримані різні, суперечливі висновки. Користуючись філософським положенням, що критерієм істини є практика, автор пропонує два критерії визнання висновку правильним чи помилковим: процесуальний і методичний.
Процесуальний критерій реалізується слідчим чи судом під час оцінки висновку експерта по справі. Він передбачає можливість перевірки відповідності іншим матеріалам справи фактів, встановлених експертизою, а також шляхом допиту судового експерта та призначення повторної експертизи.
Методичний критерій має непроцесуальний характер реалізації і передбачає можливість оцінки правильності висновку шляхом здійснення контролю за якістю експертиз керівником судово-експертної установи (служби), а також методом колективного кваліфікованого рецензування.
Враховуючи, що остаточне рішення від імені Держави проголошує суд, то й головним критерієм істинності висновку експерта сьогодні є судова практика. Але і її не слід абсолютизувати, оскільки оцінка висновку також залежить від внутрішнього переконання судді, що само по собі не виключає судових помилок. Тому, автор вважає доцільним комплексний підхід до проблеми оцінки правильності чи помилковості висновку судового експерта – розробку системи критеріїв його оцінки.
Розділ 2 „Генезис помилок судового експерта” складається з двох підрозділів.
У підрозділі 2.1. „Особливості пізнання судового експерта, які впливають на виникнення помилок у його діяльності” викладено теоретичне осмислення генезису, коренів експертних помилок на підставі аналізу особливостей використання судовим експертом спеціальних знань у процесі здійснення професійної діяльності. На думку дисертанта, спеціальні знання використовуються, по-перше, для пізнання минулої події за відображеними слідами, по-друге, в чітких межах правової процедури. Висловлюється припущення, що використання спеціальних знань не завжди забезпечує правильний результат через онтологічні і гносеологічні особливості експертного пізнання.
У зв’язку з цим, об’єктивні фактори буття, що пов’язані з характером відображення в слідах інформації, котра характеризує подію (ретроспективність, викривленість, обмеженість, фрагментарність, латентність), названі онтологічними коренями експертних помилок.
Дослідженням гносеологічної природи експертного пізнання встановлено існування об’єктивних і суб’єктивних особливостей, які відіграють роль негативних факторів при вирішенні експертом поставлених задач. Вони названі гносеологічними коренями експертних помилок.
Аналіз експертної практики проведення повторних експертиз дозволив з’ясувати, що основними об’єктивними факторами виникнення помилок є відсутність об’єктивних відомостей щодо ознак досліджуваних об’єктів та критеріїв їх оцінки, відсутність розроблених або ненадійність існуючих методик експертного дослідження, відсутність технічних засобів з достатньою чутливістю і т. ін. Дія цих факторів не дозволяє експерту реалізувати стратегію мінімізації ризику виникнення помилок шляхом підсумування додаткової інформації, котра міститься у паралельних, зворотних, зустрічних зв’язках, використання всіх трьох методів вирішення експертних задач (діагностичного, ідентифікаційного, ситуалогічного). В результаті навіть досвідчені експерти можуть припускатися помилок.
Крім того, весь процес пізнання професійного експерта регламентований нормативно-правовими актами. Порушення їх положень судовим експертом, який здійснює професійну діяльність, призводить до помилкових висновків або виключає висновок судового експерта з джерел доказів по справі.
Проте ймовірність виникнення помилки залежить від самого експерта, тобто від його особистісних якостей, які обумовлюють індивідуальність пізнання. Вони визначені автором як суб’єктивні фактори, що збільшують імовірність виникнення помилок і кореняться в неадекватному характері відчуття, сприйняття, мислення і неправильних моторних діях експерта. Зазначені суб’єктивні фактори можна поділити на чотири групи:
1. Недостатня професійна компетентність експерта: недостатнє знання судовим експертом найефективніших сучасних методик; невміння користуватися складними технічними засобами дослідження; неправильна оцінка виявлених ознак.
2. Професійні недогляди, які викликають: методичні порушення; поверхове дослідження; невикористання всіх відомих експерту методів.
3. Особистісні риси судового експерта: невідповідний функціональний стан сенсорних органів; неординарний психічний стан; порушення законів мислення; неналежний рівень організації і планування роботи судового експерта, особистісні риси особи судового експерта.
4. Порушення нормативно-правової процедури призначення і проведення судової експертизи.
Всі зазначені фактори взаємозумовлені і діють у сукупності.
У підрозділі 2.2. „Класифікація експертних помилок” з погляду на нове законодавство про судово-експертну діяльність (Закон України „Про судову експертизу”) та наукове віддзеркалення цієї діяльності в науці судової експертології (дослідження М.Я. Сегая), автором запропоновано новий підхід до класифікації судово-експертних помилок.
Розвиваючи ідею Р.С. Бєлкіна щодо поділу експертних помилок за змістовою сутністю на процесуальні, гносеологічні і операційні, з урахуванням існуючих проблем правового, науково-методичного, організаційного характеру судово-експертної діяльності, дисертант запропонував уточнену класифікацію, яка включає нормативно-правові (в т.ч. процесуальні), методологічні і операційні помилки, які значною мірою зумовлені рівнем діяльності державних судово-експертних установ (служб).
До першої групи належать нормативно-правові помилки, які полягають у невиконанні чи недотриманні процесуальних та інших правових норм, що регламентують процедуру призначення і проведення судових експертиз у державних спеціалізованих судово-експертних установах (службах). Порушення можуть допускатися як самим судовим експертом, так і іншими суб’єктами судочинства, діяльність яких пов’язана з призначенням та проведенням судових експертиз. Проте нормативно-правова помилка – це результат тільки ненавмисно неправильних дій (бездіяльності) самого експерта, до яких можна віднести:
- перевищення компетенції судового експерта;
- недотримання вимог складання висновку;
- виконання судової експертизи без легітимної підстави (постанови, ухвали) визначених законом осіб, органів про її призначення;
- використання матеріалів, які не відповідають вимогам допустимості;
- не витребування додаткових матеріалів, що призвело до неправильного висновку (в тому числі, до необґрунтованого висновку про неможливість вирішити питання по суті);
- відсутність попередження про кримінальну відповідальність судового експерта за неправдивий висновок.
До другої групи віднесені помилки, які називаються методологічними. Вони кореняться в складностях експертного пізнання і можуть бути допущені при пізнанні сутності, властивостей, ознак об’єктів експертного дослідження. Гносеологічний аспект методологічних помилок означає, що в свідомості експерта неадекватно відображаються об’єктивні властивості об’єктів, котрі надані в його розпорядження органом, що призначив експертизу. Більша частина всіх помилок є саме методологічними помилками (в широкому розумінні). Їх можна, в свою чергу, поділити на психологічні, логічні і фактичні (предметні).
Психологічні помилки проаналізовані на прикладі експертиз, при проведенні яких судовими експертами неадекватно відображалась інформація на рівні відчуття, сприйняття, уявлення і неправильно інтерпретувалась мисленням.
Психологічні помилки можуть виникати через помилкове розчленування цілісного об’єкта, явища, події, дії на незалежні та не пов’язані між собою частини; помилкове об’єднання різних, не пов’язаних між собою самостійних об’єктів, явищ, фактів у загальне ціле, яким ці факти в дійсності не були; помилкове перебільшення або применшення реальних розмірів, тривалості, сили, яскравості, інтенсивності, а також помилкова трансформація, тобто викривлення форми, морфологічних ознак структури в результаті хибного сприйняття об’єкта; помилкове додавання та наділення або виключення, пропущення ознак об’єктів; помилкове ототожнення та встановлення подібності різних об’єктів та осіб, і навпаки – помилкове розрізнення одного й того самого чи однорідних об’єктів.
Логічні помилки виникають, коли обґрунтування проміжних, а також кінцевих висновків судових експертів не випливає з результатів дослідження, суперечить дослідницькій частині, базується на недостатній сукупності ознак. Вони пов’язані з порушенням у змістових розумових актах законів і правил логіки, а також з некоректним застосуванням логічних прийомів і операцій.
Фактичні (предметні) помилки виникають у результаті недосконалого уявлення про відносини між предметами об’єктивного світу. Вони, в свою чергу, зумовлені об’єктивними та суб’єктивними чинниками. До об’єктивних чинників методологічних помилок треба віднести недоліки сучасного рівня знань, на які спирається галузева судово-експертна наука. Суб’єктивні ж чинники віддзеркалюють недоліки у рівні оволодіння та застосування методів та методик предметної судово-експертної галузі певним фахівцем як професійним судовим експертом певної спеціалізації. Подолання перших чинників методологічних помилок лежить у науковій площині розвитку судової експертології та її окремих судово-експертних галузей знань. Подолання суб’єктивних передумов полягає в підвищенні рівня оволодіння здобутками судово-експертних знань певним індивідуумом, який обіймає посаду професійного судового експерта.
Помилки третьої групи зумовлені неправильними діями експерта або його бездіяльністю і виникають через невиконання належного, віднесені автором до операційних, передумови яких лежать у недоліках організаційно-управлінського характеру судово-експертної діяльності. У цій групі можна виділити помилки, які полягають у неправильній послідовності застосування методів, методик, невиконанні правил експлуатації складних технічних пристроїв, неправильних розрахунках, виборі параметрів, коефіцієнтів тощо.
Автор зазначає, що розмежування експертних помилок має відносний характер, тому іноді одні помилки зумовлюють виникнення інших, а нерідко є також наслідком впливу декількох чинників.
Онтологічні і гносеологічні корені, а також класифікація експертних помилок дозволяють визначити шляхи їх подолання. Враховуючи, що в системі судово-експертної діяльності визначаються правові, науково-методичні та організаційно-управлінські функції безпосереднього здійснення експертної практики, доцільно і заходи щодо подолання експертних помилок будувати відповідно до них. Це пояснюється тим, що об’єктивні і суб’єктивні чинники, які обумовлюють формування неправильних висновків експерта, кореняться саме в недоліках реалізації зазначених функцій судово-експертної діяльності і викликають появу відповідно нормативно-правових, методологічних і операційних помилок.
Розділ 3 „Передумови та шляхи подолання експертних помилок” складається з трьох підрозділів.
У підрозділі 3.1. „Передумови та шляхи подолання нормативно-правових (процесуальних) помилок у діяльності судового експерта” зроблено висновок, що невідповідність нормативно-правовим вимогам процедури призначення та проведення судової експертизи робить або неможливим, або ускладнює використання висновку судового експерта як джерела судового доказу. У зв’язку з цим передумовами виникнення нормативно-правових помилок є недосконалість нормативно-правової бази, а головне - недотримання вимог процесуальних та інших правових норм основними суб’єктами судово-експертної діяльності (керівником судово-експертної установи, атестованим експертом), іншими учасниками судочинства, діяльність яких пов’язана з підготовкою і призначенням судових експертиз.
Звертається увага на необхідність визначення шляхів подолання нормативно-правових експертних помилок виходячи з наявності проблем, що належать до правосупроводжуючої функції судової експертології в галузі вдосконалення процесуального законодавства, Закону України „Про судову експертизу”, а також відомчих нормативних актів, що стосуються проведення судових експертиз.
У підрозділі 3.2. „Передумови та шляхи подолання методологічних експертних помилок” обґрунтовано твердження, що онтологічний фактор, котрий визначається властивостями об’єктів і різноманітними формами їх відображення у слідах злочину, потребує використання відповідного рівня знань для всебічного і повного пізнання інформаційного змісту досліджуваних об’єктів. Однак недостатній рівень знань як у галузі загальної теорії, так і окремих теорій судової експертизи щодо властивостей, ознак, причинних зв’язків об’єктів та способів їх відображення у зовнішньому середовищі є визначальним об’єктивним фактором, що впливає на можливість виникнення методологічних помилок.
Враховуючи наявність гносеологічного відношення „об’єкт - суб’єкт”, дисертант висловлює думку, що для формування і вдосконалення методик експертного дослідження необхідно вивчати, з одного боку, закономірності утворення і функціонування об’єктів судових експертиз, з іншого, – вдосконалювати процес експертного пізнання, виявлення закономірностей і принципів, яким підпорядкована діяльність експерта при вирішенні експертних задач у будь-якій галузі предметних експертних знань.
У зв’язку з цим, автор зазначає, що подолання методологічних помилок спирається на вдосконалення методологічної функції судової експертології по забезпеченню експертної практики стратегією вирішення експертних задач. Сьогодні перед судовою експертологією постає завдання створення на базі вже існуючих експертних вчень теоретичних конструкцій більш високого рівня узагальнення, здатних служити методологічним орієнтиром для всіх видів (класів, родів) судових експертиз.
Вирішення проблеми подальшої оптимізації судово-експертної діяльності передбачає удосконалення експертних методів і методик та їх інструментальної бази, створення сучасних судово-експертних технологій, робочих місць експерта, автоматизованих інформаційних систем, банків даних, створених на базі даних електронних та інформаційних систем, які підлягають, за вимогами статті 8 Закону України „Про судову експертизу”, атестації та державній реєстрації.
Дисертант робить огляд проблематики по вдосконаленню методів та методик основних видів судових експертиз, які віднесені до компетенції експертної служби МВС України.
У підрозділі 3.3. „Передумови та шляхи подолання операційних експертних помилок” визначено, що передумовами виникнення операційних експертних помилок є, по-перше, неналежне виконання судовим експертом правил і процедур експертного дослідження; по-друге, - недостатній рівень контролю посадових осіб судово-експертних установ за його діяльністю.
У зв’язку з цим, основним напрямком подолання операційних помилок автор вважає створення системи управління якістю судових експертиз, яка включає два рівні.
Перший рівень утворює загальна система підвищення якості судово-експертної діяльності співробітників державних спеціалізованих установ судової експертизи у відповідності з їх спеціалізацією на підставі Закону України „Про судову експертизу”. Її елементами є система підвищення професійного рівня фахівців судово-експертних установ в межах їхньої спеціалізації (підготовка і перепідготовка, атестація); узагальнення експертної практики по видах експертиз (напрямках), тобто вдосконалення кадрового забезпечення судово-експертної діяльності.
Теоретичне і практичне оволодіння сучасними знаннями, що є предметом кожної окремої судово-експертної галузі, - необхідний елемент зазначеного рівня з метою подолання операційних помилок у діяльності професійних судових експертів. З огляду на це, автором сформульовано і викладено пропозиції щодо вдосконалення базової і спеціальної підготовки судових експертів державних спеціалізованих експертних установ та служб, уніфікації атестаційних програм.
Другий рівень системи управління якістю судово-експертної діяльності являє собою оперативний контроль усього технологічного ланцюга, починаючи від призначення експерта і аж до відправлення експертизи з судово-експертної установи.
Особливої уваги, на думку дисертанта, набуває контроль керівника за висновками про неможливість вирішення питання по суті. Ретельна перевірка їх обґрунтованості сприятиме скороченню кількості таких висновків і запобігатиме тим самим зменшенню потенційних латентних помилок судового експерта, які можуть бути виявлені пізніше, при проведенні повторних експертиз.
У висновках автором сформульовані найсуттєвіші положення і пропозиції, одержані внаслідок дисертаційної роботи, спрямовані на подолання помилок у професійній судово-експертній діяльності.
1. Обґрунтовано необхідність єдиного підходу до розуміння сутності експертної помилки та сформульоване його поняття.
2. Визначено онтологічні і гносеологічні корені експертних помилок.
3. Удосконалено та обґрунтовано наукові основи класифікації експертних помилок.
4. Обґрунтовано необхідність комплексного вирішення проблем подолання експертних помилок шляхом удосконалення всіх основних сфер судово-експертної діяльності: нормативно-правової, методологічної та організаційно-управлінської діяльності.
5. Визначено конкретні шляхи оптимізації нормативно-правової бази для подолання нормативно-правових експертних помилок.
6. Визначено головні напрямки вдосконалення методологічних засад як основної передумови мінімізації експертних помилок у судово-експертній діяльності з метою підвищення якості експертних досліджень.
7. Розроблено алгоритм забезпечення активного контролю якості на всіх ланках технологічного ланцюга проведення судової експертизи в державних спеціалізованих експертних установах з метою зменшення операційних помилок.
8. Обґрунтовано шляхи зменшення впливу суб’єктивного фактора на виникнення експертних помилок за умов реалізації організаційних заходів щодо підвищення професійної підготовки і наукового підходу до відбору експертних кадрів, а також удосконалення управлінських засад контролю за якістю проведення експертиз в державних спеціалізованих експертних установах (службах).

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ
ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Абрамова В.М. Філософські аспекти експертних помилок // Вісник Академії правових наук України. – Харків. - 2000. - № 4 (19). - С. 172-178.
2. Абрамова В.М. Поняття помилки судового експерта // Вісник Академії правових наук України. – Харків. - 2002. - № 3 (30). - С. 172-179.
3. Абрамова В.М. Класифікація помилок судового експерта при проведенні судових експертиз // Вісник Академії правових наук України. – Харків. - 2004. - № 2 (37). – С. 189-197.
4. Абрамова В.М., Бахін В.П. Почеркознавчі дослідження: Програма спеціального курсу для курсантів відомчих вищих закладів юридичної освіти. – К.: НАВСУ, 2000. – 34 с.
5. Абрамова В.М., Осика І.В. Аналіз проблем у роботі експертів-почеркознавців // Криміналістичний вісник: Науково-практичний збірник. – К.: Держ. наук.-дослід. експертно-криміналістичний центр МВС України; Національна академія внутрішніх справ України, 2000.- Вип. 1. - С. 56 – 61.
6. Абрамова В.М. Можливості виявлення і попередження експертних помилок // Використання сучасних досягнень науки і практики у підвищенні ефективності боротьби зі злочинністю: Тези доп. наук.-практ. конференції – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2000. - С. 230 – 232.
7. Осика І.В., Абрамова В.М. Рецензування як один із засобів удосконалення практики виконання судово-почеркознавчих експертиз // Криміналістичний вісник: Науково-практичний збірник. – К.: Держ. наук.-дослід. експертно-криміналістичний центр МВС України; Національна академія внутрішніх справ України, 2001. – Вип. 2. - С. 232 - 235.
8. Абрамова В.М. Удосконалення процесуального аспекту виконання повторних експертиз // Теорія та практика криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах: Тези доп. міжнар. наук.-практ. конференції. Ч. І – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2001. - С. 208-210.
9. Абрамова В.М., Свобода Є.Ю. Причини виникнення помилок в діяльності експертів-почеркознавців та можливості їх попередження // Сучасні проблеми судово-почеркознавчої експертизи та шляхи її вдосконалення: Тези доп. навчально-методичного семінару. - К.: Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр, 2002. - С. 33-38.
10. Абрамова В.М., Садченко О.О., Свобода Є.Ю. Альбом схем із судово-почеркознавчої експертизи: Навчальний посібник.- К.: Вид.Паливода А.В., 2003. - С.110-112. – 120 с.

АНОТАЦІЯ
Абрамова В.М. Експертні помилки: сутність, генезис, шляхи подолання. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 – кримінальний процес і криміналістика; судова експертиза. – Національна академія внутрішніх справ України, Київ, 2004.
Дисертація присвячена дослідженню проблеми помилок, які припускаються судовими експертами.
За результатами узагальнення експертної, слідчої, судової практики, анкетування професійних судових експертів, аналізу літературних джерел визначено риси помилки в людській діяльності, сформульовано загальне поняття помилки і визначено особливості, притаманні помилкам судового експерта. Виявлено онтологічні і гносеологічні корені експертних помилок, що зумовлені особливостями пізнання судового експерта через дію об’єктивних та суб’єктивних чинників. Запропоновано новий підхід до створення класифікації експертних помилок, обґрунтовано підстави такого їх поділу, а також викладено шляхи подолання залежно від виду помилок.
Розроблено методичні рекомендації щодо вдосконалення всіх аспектів судово-експертної діяльності з метою запобігання експертних помилок.
Ключові слова: помилка, судова експертиза, судовий експерт, висновок експерта, експертна помилка, класифікація експертних помилок, судово-експертна діяльність, судова експертологія, передумови подолання експертних помилок.

АННОТАЦИЯ
Абрамова В.М. Экспертные ошибки: сущность, генезис, пути преодоления. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.09 – уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза. – Национальная академия внутренних дел Украины, Киев, 2004.
Диссертация посвящена исследованию проблемы ошибок, которые допускаются профессиональными судебными экспертами при проведении экспертиз. Раскрыты понятие, сущность, генезис и пути преодоления экспертных ошибок.
В работе на основе синтезированных данных в разных областях знаний выделена совокупность признаков, характеризующая ошибку в любой сфере человеческой деятельности, и на ее основе предложено определение ошибки человека.
Обоснована необходимость единого теоретического и практического подхода к пониманию ошибки в профессиональной судебно-экспертной деятельности, связанной с использованием специальных знаний в сфере судопроизводства. Выделены специфические признаки ошибки судебного эксперта, отличающие ее от ошибок субъектов других видов социально-полезной деятельности. С учетом совокупности выявленных признаков сформулировано определение экспертной ошибки. Предложены процессуальный и методический критерии определения правильности или ошибочности заключения судебного эксперта в следственной и судебной практике.
Раскрыты онтологические и гносеологические корни экспертных ошибок. Онтологические корни обусловлены объективным характером информации, отображенной в следах. Гносеологические корни экспертных ошибок связаны с объективными проблемами правового и методологического характера процесса экспертного познания, а также субъективными особенностями личности профессионального судебного эксперта как специалиста в определенной области знаний.
Предложен новый подход к классификации судебно-экспертных ошибок. С учетом нового законодательства о судебно-экспертной деятельности (Закона Украины „О судебной экспертизе”), научных положений этой деятельности в рамках науки судебной экспертологии, существующих проблем правового, научно-методического, организационно-управленческого характера, развивая идеи Р.С. Белкина о научной классификации экспертных ошибок, автором обосновано их деление на нормативно-правовые, методологические и операционные.
Исследованы проблемы в системе судебно-экспертной деятельности в соответствии с правовым, научно-методическим и организационным ее аспектами, служащие предпосылками возникновения рассмотренных видов экспертных ошибок.
Установлено, что предпосылками возникновения нормативно-правовых ошибок являются как несовершенство нормативно-правовой базы, так и несоблюдение требований процессуальных и иных правовых норм основными субъектами судебно-экспертной деятельности, а также другими участниками судопроизводства, деятельность которых связана с подготовкой и назначением судебных экспертиз. Исходя из этого, разработаны предложения по усовершенствованию нормативно-правовой регламентации процесса назначения и проведения судебной экспертизы, которая минимизировала бы ошибки процессуального характера.
Представлен анализ проблем научно-методического характера судебно-экспертной деятельности, которыми признаются недостаточный уровень знаний как в области общей теории, так и в частных теориях судебной экспертизы о свойствах, признаках, причинных связях объектов и способах их отображения в окружающем мире. На его основе определены направления усовершенствования методологической функции судебной экспертологии по обеспечению экспертной практики стратегией решения экспертных задач для преодоления методологических ошибок.
Сделан вывод о том, что предпосылками возникновения операционных экспертных ошибок являются как ненадлежащее выполнение судебным экспертом правил и процедур исследования, так и отсутствие строгого контроля должностных лиц за его деятельностью. На основании существующих проблем организационно-управленческого характера автором обосновано в качестве основного направления преодоления операционных экспертных ошибок создание системы управления качеством.
Ключевые слова: ошибка, судебная экспертиза, судебный эксперт, заключение эксперта, экспертная ошибка, классификация экспертных ошибок, судебно-экспертная деятельность, судебная экспертология, предпосылки устранения экспертных ошибок.

ANNOTATION
Abramova V.M. The mistakes of the experts: essence, genesis and ways of overcoming - Manuscript.
The thesis for obtaining the scientific degree of the candidate of law by profession 12.00.09 – criminal process and criminal low, forensic examination. – The National Academy of Internal Affairs of Ukraine, Kyiv, 2004.
The thesis is devoted to the research of mistakes is made by judicial experts during an examination. Author specified the main features, define the mistakes in any human activity, studied the specialties of judicial expert knowledge, that influence on rise of mistakes during examination. The judicial expert determination of mistake was proposed.
As a result of conducted summary of examination practice, questionnaire of law enforcement representatives as well as the literal sources analyses a range of expert’s mistakes and conductions of their emergence. To the author’s mind the determination of the mistake removal possibility, during the examinations, has a great meaning for the rise of expert’s researches quality.
The further development of the expert’s work is possible only with solving such questions as training of specialists, professional commanding selection, guarantee of judicial expert’s science work essential principles. For solving this problems the author proposes the ways of elimination expert’s mistakes during examinations, showing possibilities of their detecting, correcting and prevention.
Key words: mistake, judicial examination, judicial expert, examination conclusion, expert mistake, mistake classification, judicial-expert activity, judicial expertology, expert mistakes elimination preconditions.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

Пошукова анотація: Диспозитивність прокурорівсімейного поляриметричного Дізнання прикордонної Дільничний податкового міліції нацистівземств Конституційного біженців Донбасу міліції адміністративних ОВС виконавчої внутрішніхсправ профілактиці неповнолітніх попередження службовців області транспортних самоврядування місцевого громадських правоохоронних транспортної громадськістю відмовапредставництво позбавлення вкладу довірчого довічного доручення зберігання агентський кредитування земельної приватизації купівлі морського страхування реклами найму житла нерухомого оренди майна перевезення повітряним давальницької перестрахування чартерупозички фінансових професійну продукції спільну ренти страхування системі житлом факторингу лізингу медичних конституційного Договірна матеріальна подружжя Договірне економічних музичний дилінгу підрядних автомобільним послуг франчайзингу Дозвільна провадження Докази Доказування господарському посадових докази правозастосовчій пізнання Доктрина розподілу Документаційне самоврядування місцевого Польщі Достатність Доступність правосуддя Досудове територіальної курсантів слов’ян Європейського морем Литовського Екологічна лісокористування детінізації сільськогосподарської власності людини Економічні сучасної Експертиза цивільному контрабанду Експлікація Екстрадиція Електрохімічне Емоційний Емфітевзис юриста адвоката слідчого адміністративної державотворчі правосвідомості податкова гуманітарного зайнятості Конвенції юстиції Європейська хартія соціальна оподаткування Європейське право гуманізм торгівлею Європейські Союзу внутрішніх Єфремівська шахрайства Жінка злочинність адвокатурою договорів господарських екологічної законності примусу колізійної статусу засудженої обвинуваченому податковою підозрою досудових митних внутрішніх надзвичайних обвинуваченого реабілітації аварія поліція призначення досудового міліції Закон форм представництво Законність справедливість обґрунтованість профілактики страхування вибори оплату імперії регламент Законодавча процес техніка інституції процес Закриття Заміна Заочний Запобігання нафтогазовому неповнолітніх корисливим насильницьким відмиванню незаконному податковою наркотизму шахрайству Заповіт гласності диспозитивності примусу державного дисципліни індивідуалізації кредитних Застава майнових забезпечення адміністративного процесуального колізійних юрисдикції довкілля сімейних Затримання профспілок Захисник доказування конкуренції репутації конкуренції жертв майнових немайнових патентного військовослужбовців адмiнiстративнi інтелектуальної меншин потерпілого інвестиційної державної потерпілого комп'ютерну профспілками честі прикордонної податкової безпеки транспорті Збитки громадськістю Звернення Звичаєве


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking