Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
Номера от 730 грн.
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Номера от 490 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Номера от 450 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-2% онлайн заказ
Зачарованные Карпаты
Зачарованные Карпаты
Закарпатье, Воловец
Коттеджи от 400 грн.
Есть номера


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Адміністративно-наглядова діяльність міліції в Україні

 

ЯРМАКІ Христофор Петрович

АДМІНІСТРАТИВНО-НАГЛЯДОВА ДІЯЛЬНІСТЬ МІЛІЦІЇ В УКРАЇНІ

Спеціальність 12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора юридичних наук

Харків – 2007
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Харківському національному університеті внутрішніх справ, МВС України.
Науковий консультант: доктор юридичних наук, професор
Комзюк Анатолій Трохимович,
Харківський національний
університет внутрішніх справ, начальник кафедри адміністративного права та процесу.
Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор
Андрійко Ольга Федорівна,
Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України, провідний науковий співробітник відділу проблем державного управління та адміністративного права;
доктор юридичних наук, професор
Колпаков Валерій Костянтинович,
Київський національний університет
внутрішніх справ, начальник кафедри
адміністративного права і процесу;
доктор юридичних наук, доцент
Харитонова Олена Іванівна,
Одеська національна юридична академія, завідувач кафедри підприємництва та комерційного права.
Провідна установа: Національна юридична академія України імені Ярослава
Мудрого, кафедра адміністративного права, МОН України (м. Харків).
Захист відбудеться 21 лютого 2007 року о 9.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.700.01 Харківського національного університету внутрішніх справ (61080, Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27).
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ (61080, Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27).
Автореферат розісланий 20 січня 2007 року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради О.М. Литвинов

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Побудова в Україні правової держави, її прагнення до європейської та євроатлантичної інтеграції вимагає скорочення державного втручання у життя громадян, в діяльність організацій, що є можливим за умов розширення сфер наглядової діяльності та відповідного звуження обсягу контролю. У той же час відбувається переоцінка цінностей, зміна пріоритетів з питань взаємин держави і суспільства, держави і особистості. Демократизація суспільних відносин в Україні вимагає не лише пошуку нових форм і методів соціального обслуговування суспільства міліцією, але й нової інтерпретації виправданих практикою форм і методів її правоохоронної діяльності, зокрема, адміністративно-наглядової, що в результаті позитивно скажеться на рівні забезпечення прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб в Україні.
Незважаючи на те, що в наш час теорією адміністративного права досить докладно розроблено інститут способів забезпечення законності в державному управлінні, сучасний стан розвитку суспільних відносин вносить свої корективи: пішли в минуле партійний і народний контроль, деякі інші способи зазначеної діяльності, адміністративний нагляд наповнюється новим змістом, змінилися його мета та призначення, що є характерним для демократичного розвитку державності в Україні. Визнавши адміністративний нагляд самостійним науковим і правовим явищем, вчені і досі не сформували єдину точку зору щодо його місця в загальній системі способів забезпечення законності в державному управлінні. Так, одні науковці вважають, що адміністративний нагляд є одним із різновидів надвідомчого державного контролю, інші переконані, що це самостійний інститут адміністративного права, норми якого регулюють самостійний вид державної діяльності – наглядову.
Проблеми визначення поняття адміністративного нагляду, його напрямків, ролі у здійсненні правоохоронної діяльності міліції вже давно привертають увагу багатьох вчених-адміністративістів. Зокрема, в наукових працях Д.М. Бахраха, I.I. Веремеєнка, I.О. Галагана, Є.В. Додіна, О.П. Клюшніченка, Л.В. Коваля, О.П. Коренєва, В.М. Манохіна, М.Я. Маслєннікова, Р.С. Павловського, Л.Л. Попова, М.С. Студенікіної, Ю.О. Тихомирова, О.П. Шергіна, Ю.С. Шемшученка, К.В. Шоріної, В.А. Юсупова та ін. в 60-90-х рр. минулого століття з’ясовувалась сутність адміністративного нагляду та визначалося його місце в системі способів забезпечення законності в державному управлінні. Проте в цей час автори переважно акцентували увагу саме на контрольній функції державних органів, зокрема міліції, адміністративний нагляд розглядався як різновид контролю, як одна із форм його зовнішнього вираження. Це стосується також і праць провідних вітчизняних адміністративістів, з яких проблеми адміністративного нагляду тою чи іншою мірою досліджували В.Б. Авер’янов, О.Ф. Андрійко, О.М. Бандурка, Ю.П. Битяк, А.С. Васильєв, В.М. Гаращук, I.П. Голосніченко, Є.В. Додін, Р. А.Калюжний, С.В. Ківалов, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпаков, А.Т. Комзюк, В.Я. Настюк, О.В. Негодченко, Н.Р. Нижник, В.Ф. Опришко, О.I. Остапенко, I.М. Пахомов, В.П. Пєтков, О.П. Рябченко, М.М. Тищенко, О.І. Харитонова, В.К. Шкарупа та ін. До проблем наглядової діяльності як засобу підтримання законності і дисципліни зверталися і зарубіжні автори: Г. Бержерон, Ж. Бребан, Б. Гурне, Х. Енсен, Д. Мідор, Г. Редфорд, Р. Родес та ін.
Разом з тим єдиної теорії адміністративного нагляду, в тому числі адміністративно-наглядової діяльності міліції в адміністративно-правовій науці до нашого часу так і не вироблено. Проблеми комплексного здійснення нагляду в правоохоронній діяльності міліції в нових економічних, політичних та правових реаліях сучасності досліджені ще недостатньо.
Таким чином, необхідність зміцнення законності в суспільстві, переосмислення місця та ролі адміністративно-наглядової діяльності міліції, недостатня розробленість відповідних теоретичних положень, ряд правових проблем та суперечливих питань наглядової діяльності міліції обумовлюють актуальність обраної автором теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до п.5.2 Тематики пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005 років, затверджених наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 року, п.п.2.2 Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001-2005 рр.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу теоретичних засад, правового регулювання та практичної реалізації міліцією наглядових повноважень виробити теорію адміністративно-наглядової діяльності і визначити шляхи її удосконалення.
Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні завдання:
– з’ясувати методологічні засади адміністративно-наглядової діяльності міліції, для чого визначити співвідношення контролю та нагляду в теорії управління, сутність адміністративного нагляду, його роль в правоохоронній діяльності міліції, охарактеризувати систему правового регулювання адміністративно-наглядової діяльності міліції, її зміст, види, форми та напрямки, а також проблеми забезпечення її законності;
– визначити повноваження міліції щодо здійснення адміністративного нагляду у сфері забезпечення громадського порядку, розглянути особливості організації адміністративно-наглядової діяльності міліції у цій сфері;
– охарактеризувати сферу забезпечення безпеки дорожнього руху як об’єкта адміністративно-наглядової діяльності, з’ясувати систему та повноваження суб’єктів наглядової діяльності міліції у цій сфері, форми та методи цієї діяльності;
– визначити суб’єктів адміністративного нагляду за дотриманням правил дозвільної системи та особливості організації їх наглядової діяльності;
– з’ясувати сутність паспортно-реєстраційної системи як об’єкта адміністративно-наглядової діяльності, визначити суб’єктів наглядової діяльності міліції у цій сфері та форми її здійснення;
– визначити сутність та значення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі, його процедури та організаційні аспекти здійснення;
– виробити рекомендації, спрямовані на удосконалення теоретико-правових засад і практики здійснення адміністративно-наглядової діяльності міліції в Україні.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які формуються у сфері адміністративно-наглядової діяльності міліції.
Предмет дослідження становлять методологічні та правові засади, напрямки, форми та процедури адміністративно-наглядової діяльності міліції в Україні.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування обумовлюється системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1, 3.1, 4.1, 5.1, 6.1), виокремлено окремі види, форми та напрямки адміністративно-наглядової діяльності (підрозділ 1.4). Порівняльно-правовий метод використано для дослідження особливостей нормативно-правового забезпечення адміністративно-наглядової діяльності (підрозділ 1.3), характеристики організаційних аспектів адміністративно-наглядової діяльності міліції (підрозділи 2.3, 4.3, 6.3). Системно-структурний метод використано для аналізу повноваження міліції щодо здійснення адміністративно-наглядової діяльності (підрозділи 2.2, 3.2, 4.2, 5.2, 6.3). Статистичний і документальний аналіз та метод соціологічного опитування застосовувались для визначення недоліків правового забезпечення адміністративно-наглядової діяльності міліції в Україні (розділи 1-6).
Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали наукові праці фахівців в галузі філософії, загальної теорії держави і права, теорії управління та адміністративного права, інших галузевих правових наук, в тому числі зарубіжних вчених. Положення та висновки дисертації ґрунтуються на приписах Конституції України, чинних законодавчих та інших нормативно-правових актів, які визначають правові засади адміністративно-наглядової діяльності міліції. Дисертант звертався також до законодавства деяких зарубіжних держав, досвід яких щодо правового регулювання адміністративно-наглядової діяльності може бути використано в Україні. Інформаційну і емпіричну основу дослідження становлять також узагальнення практичної діяльності міліції, політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні матеріали.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є однією з перших спроб комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень правової науки дослідити проблемні питання адміністративно-наглядової діяльності міліції в Україні та сформулювати авторське бачення шляхів їх вирішення. В результаті проведеного дослідження вироблено теорію адміністративно-наглядової діяльності, сформульовано ряд нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:
– вперше сутність адміністративно-наглядової діяльності міліції розглянута як один із напрямків скорочення державного втручання в діяльність юридичних та фізичних осіб, за рахунок звуження обсягу контролю;
– подальший розвиток одержала характеристика адміністративно-наглядової діяльності міліції як з управлінської, так із юридичної точок зору; у першому випадку адміністративний нагляд розглянуто як функцію управління, стадію управлінського циклу, у другому – як засіб забезпечення законності;
– з’ясування мети адміністративного нагляду дозволило обґрунтувати висновок про те, що нею є не тільки попередження правопорушень, а й їх виявлення та припинення, а також притягнення порушників до відповідальності;
– в новому аспекті визначено напрямки адміністративно-наглядової діяльності міліції, серед яких нормотворчість; організаційно-масова (попереджувальна) діяльність; застосування адміністративно-запобіжних заходів; застосування заходів припинення; притягнення винних до відповідальності;
– сформульовано оригінальну класифікацію видів адміністративно-наглядової діяльності міліції за такими критеріями: сферою наглядової діяльності; часом здійснення; залежно від стадій здійснення; відкритістю; джерелами нагляду; правовою кваліфікацією; кількісним складом суб’єктів нагляду; способом ініціювання;
– набула подальшого розвитку характеристика способів забезпечення законності в адміністративно-наглядовій діяльності міліції, зокрема державного контролю та нагляду прокуратури;
– удосконалено розуміння організаційних аспектів адміністративно-наглядової діяльності, до яких віднесено аналітичну роботу; прогнозування; планування; забезпечення (правове, інформаційне, кадрове, матеріально-технічне, фінансове); взаємодію та координування наглядової діяльності; контроль та нагляд за її здійсненням; коригування адміністративно-наглядової діяльності міліції;
– правові засади здійснення міліцією адміністративно-наглядової діяльності вперше проаналізовано з огляду на їх важливість з точки зору забезпечення прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб;
– отримала подальший розвиток характеристика сфери забезпечення громадського порядку та безпеки дорожнього руху, паспортно-реєстраційної та дозвільної систем як об’єктів адміністративно-наглядової діяльності міліції, у зв’язку з чим з’ясовано систему та повноваження суб’єктів адміністративно-наглядової діяльності міліції у цих сферах, форми, методи та організаційні аспекти їх наглядової діяльності;
– обґрунтовано висновок, що нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі, є не тільки одноразовим заходом адміністративного примусу, яким він частіш за все визнається науковцями, а становить комплекс заходів, тобто певний напрямок адміністративно-наглядової діяльності міліції;
– сформульовано ряд конкретних пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення теоретико-правових засад і практики здійснення адміністративно-наглядової діяльності міліції в Україні, зокрема, запропоновано внести зміни і доповнення до ряду нормативних актів: законів України „Про міліцію”, „Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами”, „Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”, „Про дорожній рух”, „Про імміграцію”, „Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі”, Статуту патрульно-постової служби міліції; Положення про Державну автомобільну інспекцію МВС; Положення про дозвільну систему; Положення про Державний департамент з питань громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб; обґрунтовано доцільність розробки та прийняття законів України „Про охорону громадського порядку” та „Про дозвільну систему”, визначено їх можливі структуру та зміст.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що:
– у науково-дослідній сфері ці результати, які в сукупності становлять теорію адміністративно-наглядової діяльності міліції, можуть бути основою для подальшої розробки проблем адміністративного нагляду;
– у правотворчості – висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, може бути використано для підготовки і уточнення ряду законодавчих та підзаконних актів в сфері адміністративно-наглядової діяльності, що буде сприяти удосконаленню правового регулювання правоохоронної діяльності міліції в цілому;
– у сфері правозастосування використання одержаних результатів дозволить поліпшити практичне здійснення міліцією адміністративно-наглядової діяльності;
– у навчальному процесі – матеріали дисертації доцільно використовувати при підготовці підручників та навчальних посібників з дисциплін „Адміністративне право”, „Адміністративна відповідальність” і „Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ”, вони уже використовуються під час проведення занять із зазначених дисциплін в Одеському юридичному інституті ХНУВС. Їх враховано також у навчально-методичних розробках, підготовлених автором та за його участю.
Особистий внесок здобувача в одержання наукових результатів, що містяться в дисертації. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно, з використанням останніх досягнень науки адміністративного права, всі сформульовані в ньому положення і висновки обґрунтовано на основі особистих досліджень автора. У співавторстві опубліковано підручники “Адміністративне право України” (здобувач розробив главу 31); “Адміністративне право України. Академічний курс (особлива частина)” (дисертант розробив р. 3, гл. 20-22. (гл.23 – у співавторстві); „Адміністративна діяльність міліції (здобувач розробив гл. 3, § 7.4-7.5, гл. 12); навчально-методичний посібник “Організація діяльності дільничного інспектора міліції” (здобувач розробив вступ, розділи ІІІ, ІV, V, IX, X); навчально-методичний посібник “Адміністративний нагляд міліції за особами, звільненими з місць позбавлення волі” (дисертантом розроблено вступ, розділ ІІ), навчально-методичний посібник “Організація контрольно-наглядової діяльності міліції за дотриманням правил дозвільної системи” (здобувач розробив передмову, розділи І, ІІ, ІІІ, VII, X); наочний посібник у схемах “Адміністративне право України (загальна частина)” (здобувачем розроблено вступ, розділ І-IV, XI). У співавторстві опубліковано наукові статті “Поняття безпеки дорожнього руху, форми та методи забезпечення”, “Паспортизація в Україні”, “Організаційно-правові основи профілактики правопорушень неповнолітніх”, “Адміністративна юстиція, як важлива гарантія реалізації прав і законних інтересів громадян”, “Проблеми адміністративно-правового забезпечення реалізації прав і свобод людини у сфері державного управління”, “Деякі проблеми розвитку інституту уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”. В дисертації ідеї та розробки, які належать співавторам, не використовувались.
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом на більш ніж двадцяти міжнародних, всеукраїнських та регіональних науково-практичних конференціях, семінарах, „круглих столах”, таких, зокрема, як “Українське адміністративне право: актуальні проблеми реформування” (Суми, 2000); “Права людини та правоохоронна діяльність” (Одеса, 2000); “Право збройних конфліктів, права людини та правоохоронна діяльність” (Сімферополь, 2000); “Правові проблеми становлення та розвитку сучасної Української держави” (Одеса, 2001); “Боротьба з наркобізнесом: проблеми та шляхи їх вирішення” (Одеса, 2002); „Оптимизация процесса профессиональной подготовки и непрерывного совершенствования кадров органов внутренних дел” (Молдова, Кишинів, 2002); “Українське адміністративне право: стан і перспективи реформування” (Одеса, 2003); “Участь громадськості в охороні громадського порядку” (Одеса, 2003); “Police Seminar on Human Rights Law and Humanitarian Principles” (Московська обл., Снігірі, 2003); “Основні напрямки реформування ОВС в умовах розбудови демократичної держави” (Одеса, 2004); “Актуальні проблеми захисту правоохоронними органами майнових та особистих прав громадян” (Одеса, 2004); ІІ звітна конференція професорсько-викладацького складу Одеського юридичного інституту ХНУВС (Одеса, 2005); “Українське адміністративне право: стан і перспективи реформування” (Сімферополь, Ялта, 2005); “Управління адміністративно-політичною діяльністю у сфері захисту прав і свобод громадян та забезпечення правопорядку” (Одеса, 2005); “Социально-правовые проблемы совершенствования законодательства Украины: история, теория и практика” (Одеса, 2005); “Делінквентна поведінка дітей та молоді: сучасні технології протидії” (Одеса, 2006); ІІІ звітна конференція науково-педагогічного складу Одеського юридичного інституту ХНУВС (Одеса, 2006); “Шляхи і способи кодифікації адміністративно-деліктного законодавства в Україні” (Київ, 2006); “Державотворення та місцеве самоврядування в Україні у контексті сучасного конституційного процесу” (Одеса, 2006); “Права людини в діяльності органів внутрішніх справ України” (Євпаторія, 2006); “Проблеми правової соціалізації молоді в сучасних умовах розвитку українського суспільства” (Одеса, 2006); науково-практична конференція з нагоди першої річниці запровадження адміністративного судочинства в Україні (Київ, 2006); “Організаційно-правові засади боротьби з правопорушеннями на транспорті” (Одеса, 2006); “Шляхи вдосконалення взаємодії в організації роботи та навчання практичних працівників, курсантів та слухачів вищих навчальних закладів МВС України” (Одеса, 2006). Автор був членом робочих груп з підготовки змін та доповнень до Закону України „Про міліцію”, інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність органів внутрішніх справ, з використанням результатів дослідження було підготовлено і направлено до Верховної Ради України пропозиції до багатьох законів, в тому числі тих, якими вносилися зміни і доповнення до Закону України „Про міліцію”. Результати дослідження використовувалися також під час розробки навчальних програм та інших матеріалів з дисциплін „Адміністративне право”, „Адміністративна відповідальність”, „Адміністративний процес” і „Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ”, які видані в Одеському юридичному інституті ХНУВС.
Публікації. Основні положення та результати дисертації відображено в індивідуальній монографії „Адміністративно-наглядова діяльність міліції в Україні” (Одеса, 2006), підручнику „Адміністративна діяльність міліції. Частина особлива” / За заг. ред. О.М. Бандурки (Харкiв, 2004), навчальному посібнику „Управління адміністративно-політичною діяльністю” (Одеса, 2003), двох підручниках з адміністративного права та трьох навчальних посібниках (в складі колективів авторів), 35 наукових статтях в наукових журналах та збірниках наукових праць, а також 10 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, шести розділів‚ поділених на підрозділи, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації становить 438 сторінок. Список використаних джерел складається із 377 найменувань і займає 34 сторінки. Додатки займають 20 сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації‚ визначаються її зв’язок з науковими планами та програмами‚ мета і завдання‚ об’єкт і предмет‚ методи дослідження‚ наукова новизна та практичне значення одержаних результатів‚ особистий внесок здобувача в їх одержання‚ апробація результатів дисертації та публікації.
Розділ 1 „Методологічні засади адміністративно-наглядової діяльності міліції” присвячено з’ясуванню співвідношення контролю та нагляду в законодавстві та теорії адміністративного права; визначенню сутності адміністративного нагляду, його ролі в правоохоронній діяльності міліції; характеристиці системи правового регулювання адміністративно-наглядової діяльності міліції; аналізу змісту, сучасних видів, форм та напрямків адміністративно-наглядової діяльності міліції; з’ясуванню сутності законності адміністративно-наглядової діяльності міліції та способів її забезпечення.
У підрозділі 1.1. „Загальнотеоретичні засади наглядової діяльності: співвідношення контролю та нагляду в теорії і законодавстві” підкреслюється, що „нагляд” припускає „контроль”, як і „контроль” припускає „нагляд”, що зазначено як у переважній більшості доктринальних тлумачень цих термінів, так і в цілому ряді нормативно-правових актів, зокрема, і законодавчого рівня. Разом з тим зроблено висновок, що пріоритетність наглядової діяльності міліції над контрольною полягає у тому, що вона, з одного боку має профілактичний (попереджувальний) характер, з іншого – під час реалізації наглядових повноважень працівники міліції можуть використовувати комплекс обмежених адміністративних засобів впливу на піднаглядні об’єкти (суб’єкти), що є загальноприйнятим орієнтиром правоохоронних органів більшості демократичних країн світу. Переорієнтація міліції України з контролюючого органу на наглядовий значно зменшить безпідставні втручання з боку її працівників у приватне життя та господарську діяльність фізичних чи юридичних осіб, що, у свою чергу підвищить імідж як міліції в цілому, так і її працівників, зокрема.
Необхідність розширення сфери використання нагляду за рахунок звуження обсягу контролю в дисертації обґрунтовується також тим, що в житті суспільства збільшується роль технічних засобів, різноманітних технічних правил, нагляд за дотриманням яких – важлива умова забезпечення безпеки держави та її громадян.
Зазначено, що головна відмінність контролю від нагляду полягає у тому, що суб’єкт нагляду, на відміну від суб’єкта контролю, не має права втручатися в оперативну діяльність піднаглядного. Звідси, будь-який суб’єкт контролю наділений наглядовими повноваженнями, а суб’єкт нагляду контрольними повноваженнями не наділений.
Нагляд визначено як сукупність безперервних дій зі спостереження за додержанням законності у відповідних суспільних відносинах, які здійснюються компетентним на те органом із застосуванням наданих йому законом (підзаконним нормативним актом) повноважень і спрямовані на попередження, виявлення і припинення порушень, а також притягнення порушників до відповідальності, однак без втручання в оперативну та господарську діяльність піднаглядних об’єктів.
У підрозділі 1.2. „Сутність адміністративного нагляду, його роль в правоохоронній діяльності міліції” виділено такі ознаки адміністративного нагляду міліції: 1) його надвідомчий (позавідомчий) характер, тобто спостереження за об’єктом, який не входить до сфери підпорядкування її органів і належить до іншого відомства (наприклад, відносини між працівником міліції та суб’єктом, який є власником вогнепальної зброї, транспортного засобу тощо); 2) профілактичну спрямованість, спрямованість на забезпечення безпеки громадян, суспільства, держави (працівники міліції під час здійснення нагляду мають можливість виявити умови, що сприяють злочинам та іншим правопорушенням, вплинути на осіб, схильних до антигромадської поведінки, з метою недопущення з їх боку протиправних діянь, вчасно припинити правопорушення і забезпечити невідворотність відповідальності порушника); 3) організуючу спрямованість, яка виявляється в упорядкуванні суспільних відносин у сфері громадського порядку і громадської безпеки; поновленні суспільних відносин, що зазнали небажаного впливу внаслідок протиправних дій; 4) загальний характер, з одного боку, оскільки він реалізується переважною більшістю служб та підрозділів міліції у всіх підконтрольних їм сферах життєдіяльності, і спеціалізований – з іншого, тому що спрямований він на забезпечення дотримання спеціальних правил (паспортно-реєстраційної, дозвільної систем тощо); 5) ініціативний характер, тобто він здійснюється головним чином з ініціативи самих працівників міліції, а не у зв’язку з надходженням заяв чи скарг; 6) специфічність засобів і методів здійснення адміністративного нагляду працівниками міліції, можливість застосування заходів адміністративного примусу.
Зроблено висновок, що призначення адміністративного нагляду в правоохоронній діяльності міліції полягає у тому, що за допомогою цього виду правоохоронної діяльності працівники міліції мають змогу реалізувати права та виконувати завдання та обов’язки, передбаченні нормативно-правовими актами, щодо охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, охорони, захисту і поновлення прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.
Адміністративний нагляд міліції в дисертації визначено як правоохоронну діяльність зі спостереження за додержанням законності організаційно не підпорядкованими об’єктами (підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами, громадянами), що здійснюється безперервно у зв’язку з виконанням ними спеціальних міжгалузевих норм, правил та вимог, з використанням комплексу адміністративних засобів впливу з метою охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, попередження і припинення правопорушень, відновлення порушених правовідносин і притягнення винних до відповідальності.
У підрозділі 1.3. „Правове регулювання адміністративно-наглядової діяльності міліції” усю нормативну базу, якою керуються працівники міліції під час здійснення адміністративно-наглядової діяльності, умовно поділено на зовнішню, яка створюється формально за межами органів внутрішніх справ, але до створення якої вони мають пряме відношення, безпосередньо розробляючи або беручи участь у розробці проектів тих чи інших нормативних актів, і внутрішню, тобто відомчу нормативну базу, яка розроблена в системі МВС України. На думку дисертанта, узгодженість між зовнішніми та внутрішніми нормативно-правовими актами, які регулюють адміністративно-наглядову діяльність міліції, має забезпечуватись двома способами. По-перше, встановленням у законодавчих актах єдиних (загальних) для всіх працівників міліції адміністративно-наглядових повноважень. По-друге, передбаченням у підзаконних нормативно-правових актах спеціальних адміністративно-наглядових повноважень працівників міліції, послідовним дотриманням ієрархічного зв’язку між ними.
В системі правового регулювання адміністративно-наглядової діяльності міліції як сукупності різних форм та методів юридичного впливу держави на суспільні відносини (норм права та інших правових засобів), якими визначаються принципи, завдання, права і обов’язки працівників міліції в зазначеній сфері, а також порядок їх реалізації, виділено і проаналізовано шість груп нормативних актів: Конституцію України; міжнародно-правові акти; закони України; укази Президента України; постанови Кабінету Міністрів України; нормативні акти МВС України.
Системний погляд на роль права в регулюванні адміністративно-наглядової діяльності міліції дозволив зробити висновок про те, що за допомогою правових норм здобувають юридичне закріплення: 1) система повноважень працівників міліції щодо реалізації наглядових функцій; 2) форми, види, напрямки та допустимі межі адміністративно-наглядової діяльності міліції; 3) система об’єктів та предметів адміністративно-наглядової діяльності працівників міліції; 4) розподіл наглядових функцій між підрозділами певного органу та їх працівниками; 5) основні параметри координації діяльності суб’єктів адміністративно-наглядової діяльності; 6) юридичний захист інтересів учасників адміністративно-наглядових відносин; 7) система заходів юридичного примусу в інтересах забезпечення стабільності суспільних відносин.
У підрозділі 1.4. „Зміст, види, форми та напрямки адміністративно-наглядової діяльності міліції” наголошується, що зміст адміністративного нагляду міліції можна розкрити, визначивши основні напрямки цієї діяльності, серед яких: нормотворчість; організаційно-масова (попереджувальна) робота; застосування адміністративно-запобіжних заходів; застосування заходів припинення; притягнення винних до відповідальності. В підрозділі здійснено детальну характеристику кожного із зазначених напрямків адміністративно-наглядової діяльності міліції.
Визначено що структуру адміністративного нагляду, охарактеризовано його суб’єктів, об’єкти та предмет. Особливістю суб’єктів адміністративно-наглядової діяльності названо те, що вони не зв’язані системою підпорядкованості з жодним із об’єктів, відносно яких здійснюється нагляд. Адміністративний нагляд реалізується тільки щодо об’єктів, які організаційно належать до інших галузевих систем, а значить і не підлеглі органові нагляду. Піднаглядними об’єктами адміністративного нагляду є ті юридичні і фізичні особи, щодо яких здійснюється наглядова діяльність міліції. Ними можуть бути будь-які підприємства, установи та організації незалежно від відомчої підпорядкованості і форм власності, а також громадяни. Щодо предмета адміністративно-наглядової діяльності міліції зроблено висновок, що до нього у широкому розумінні варто віднести громадський порядок, громадську безпеку, власність. У вузькому розумінні – це спеціальні правила, норми, вимоги та стандарти, обов’язок дотримуватись яких покладено на піднаглядні суб’єкти. Особливістю предмета адміністративно-наглядової діяльності міліції є те, що він може встановлюватися на різних рівнях: 1) позавідомчому (Верховна Рада України, Президент, Кабінет Міністрів України, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування); 2) відомчому.
Зроблено висновок, що здійснюючи адміністративний нагляд, міліція використовує правові; організаційні та правоохоронні форми діяльності.
В дисертації здійснено класифікацію адміністративного нагляду міліції. Його видами названо: 1) залежно від сфери наглядової діяльності: загальний і спеціальний; 2) залежно від часу здійснення: постійний і тимчасовий; 3) залежно від стадій: попередній, поточний і наступний; 4) залежно від сфер, які підлягають нагляду: нагляд за громадським порядком, нагляд за громадською безпекою тощо; 5) залежно від ступеню відкритості: гласний та негласний; 6) залежно від джерел нагляду: документальний і фактичний; 7) залежно від правової кваліфікації: правомірний і неправомірний; 8) залежно від кількісного складу суб’єктів нагляду: одноосібний і колегіальний; 9) залежно від способу ініціювання: активний і пасивний.
У підрозділі 1.5. „Законність адміністративно-наглядової діяльності міліції, способи її забезпечення” зазначається, що сутність забезпечення законності під час адміністративно-наглядової діяльність міліції полягає: по-перше, у наявності законодавства та відповідних підзаконних актів, що регулюють суспільні відносин, за якими здійснюється наглядова діяльність; по-друге, у чіткій регламентації наглядових повноважень працівників міліції; по-третє, у тому, що а) адміністративно-наглядова діяльність міліції має завжди відповідати вимогам нормативно-правових актів; б) повинна здійснюватись тільки тими органами і посадовими особами, функціональні права яких її передбачають і дозволяють; по-четверте, у доцільності такої діяльності; по-п’яте, у наявності передбачених законом способів контролю та нагляду за законністю адміністративно-наглядової діяльності міліції; по-шосте, у законодавчо закріпленій відповідальності працівників міліції за порушення ними своїх повноважень.
До способів забезпечення законності адміністративно-наглядової діяльності в дисертації віднесено: 1) державний контроль, який здійснюють: а) Верховна Рада України; б) Уповноважений Верховної Ради України з прав людини; в) Президент України; г) Кабінет Міністрів України; д) Рада національної безпеки і оборони України; е) Служба безпеки України; є) Державна контрольно-ревізійна служба України; ж) державні інспекції (служби), які мають право здійснювати контрольно-наглядові повноваження щодо міліції; з) місцеві державні адміністрації; и) органи місцевого самоврядування; і) судові органи України; 2) громадський контроль з боку громадян України та громадських організацій, у тому числі і міжнародних; 3) нагляд прокуратури; 4) внутрівідомчий контроль, який здійснюють як спеціально створені підрозділи (штаби, інспекції з особового складу; внутрішньої безпеки, постійно діючі мобільні групи, чергові частини, підрозділи по роботі з персоналом), так і посадові особи, як правило, керівники (начальники), для яких здійснення повсякденного контролю є одним із їх посадових обов’язків. Здійснено детальний аналіз наведених способів забезпечення законності адміністративно-наглядової діяльності.
Розділ 2 „Нагляд міліції у сфері забезпечення громадського порядку” містить три підрозділи, в яких визначається сутність та зміст громадського порядку; аналізуються повноваження міліції щодо здійснення нагляду у сфері забезпечення громадського порядку та організація адміністративно-наглядової діяльності міліції у цій сфері.
У підрозділі 2.1. „Сутність та зміст громадського порядку” наголошується, що громадський порядок необхідно розглядати: по-перше, як систему суспільних відносин, що складаються лише в громадських місцях; по-друге, як наявність відповідних правил і норм поведінки, які поширюються на всіх членів суспільства, врегульовані нормами права та іншими соціальними нормами і є загальновизнаними та загально прийнятними; по-третє, як наслідок забезпечення спокою населення, охорону життя, здоров’я, прав та свобод, честі і гідності громадян, створення сприятливих умов для нормального функціонування державних і громадських організацій, виховання поваги до суспільства та дотримання громадської моралі. Відтак громадський порядок визначено як урегульовану нормами права та іншими соціальними нормами систему суспільних відносин, що складаються в громадських місцях, яка має на меті охорону та забезпечення спокою населення, життя, здоров’я, прав та свобод, честі і гідності громадян, створення сприятливих умов для нормального функціонування державних і громадських організацій.
До основних ознак громадського порядку віднесено таке: 1) регулюється нормами моралі, звичаями та правовими нормами; 2) встановлюється в результаті реалізації моральних і правових норм; 3) створює сприятливі умови для здійснення суб’єктивних прав; 4) припускає своєчасне і повне виконання всіма суб’єктами моральних та юридичних обов’язків; 5) забезпечує чітку та ефективну роботу всіх державних і приватних підприємств, установ та організацій, органів і служб тощо; 6) створює умови для організованості громадянського суспільства з одного боку, режиму індивідуальної свободи в межах, передбачених правовими та моральними нормами, – з іншого; 7) забезпечується всіма державними заходами, від переконання до юридичної відповідальності.
Правові норми, що діють у сфері громадського порядку, об’єднано в такі групи: 1) правові норми, які регулюють поведінку людей, визначають права і обов’язки громадян при перебуванні їх у громадських місцях; 2) правові норми, які передбачають встановлені державою заборони щодо вчинення певних дій у громадських місцях, а також норми, що передбачають відповідальність за вчинення подібних дій; 3) правові норми, що регулюють права, обов’язки і відповідальність державних органів та громадських організацій, їх посадових осіб щодо забезпечення громадського порядку.
У підрозділі 2.2. „Повноваження міліції щодо здійснення нагляду у сфері забезпечення громадського порядку” підкреслюється, що найбільш повна реалізація покладених на міліцію функцій, виконання поставлених перед нею завдань щодо боротьби зі злочинністю, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки залежить, насамперед, від точного визначення її повноважень, а також повноважень її структурних підрозділів і посадових осіб.
Зроблено висновок, що наглядові повноваження працівників міліції у сфері охорони та забезпечення громадського порядку становлять один з головних і невід’ємних елементів їх компетенції, а отже є такою сукупністю їх прав та обов’язків, які підкреслюють цільове призначення підрозділів (служб) міліції як в системі правоохоронних органів, так і в державі в цілому.
Виділено три групи загальних обов’язків і прав працівників міліції щодо здійснення адміністративного нагляду в сфері охорони громадського порядку: управлінські, розпорядчі й обмежувальні. Так, до управлінських повноважень щодо здійснення адміністративного нагляду в цій сфері віднесено обов’язки і права, які мають переважно забезпечувальний характер: обов’язки забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок, виконувати загальнообов’язкових рішень місцевих рад з питань охорони громадського порядку; право вимагати припинення правопорушень тощо. До розпорядчих повноважень щодо здійснення адміністративного нагляду в зазначеній сфері, які відзначаються організуючим характером, віднесено такі обов’язки і права працівників міліції: здійснювати досудову підготовку матеріалів, проводити дізнання; здійснювати гласні та негласні оперативно-розшукові заходи, фото-, кіно-, відеозйомку і звукозапис, прослуховування телефонних розмов з метою розкриття злочинів тощо. Обмежувальними повноваженнями міліції визнаються обов’язки і права щодо застосування примусових заходів, які безпосередньо обмежують права різних суб’єктів: попереджувати і припиняти злочини та адміністративні проступки; затримувати і тримати в спеціально відведених для цього приміщеннях певних осіб; складати протоколи про адміністративні правопорушення, проводити особистий огляд, огляд речей, вилучення речей і документів тощо.
З огляду на мету правоохорони повноваження працівників міліції щодо здійснення адміністративного нагляду у сфері охорони громадського порядку поділено на три групи: щодо запобігання правопорушенням; щодо припинення правопорушень; щодо притягнення винних до відповідальності. В дисертації детально проаналізовано зазначені повноваження, а також особливості їх закріплення за різними службами міліції, зокрема, підрозділами Департаменту громадської безпеки МВС України.
У підрозділі 2.3. „Організація адміністративно-наглядової діяльності міліції у сфері забезпечення громадського порядку” підкреслюється, що категорія „організація” охоплює багато аспектів: створення, реорганізацію організаційних структур управління, тобто зміни в організаційній формі управління; організуючий вплив суб’єкта на об’єкт управління з метою впорядкування та взаємодії елементів системи управління, а також діяльність щодо забезпечення процесу управління, тобто прийняття та реалізації управлінських рішень. Організація адміністративно-наглядової діяльності міліції як управлінська діяльність нерозривно пов’язана із забезпеченням реалізації правоохоронних функцій, спрямованих на безпосередню охорону прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, попередження і припинення правопорушень, притягнення винних до відповідальності.
Визначено організаційну структуру служби охорони громадського порядку органів внутрішніх справ. Вищою ланкою цієї служби є Департамент громадської безпеки МВС України, який забезпечує управління діяльністю підрозділів нижчого рівня. При цьому Департамент організує діяльність апаратів лінійних служб охорони громадського порядку та здійснення дозвільної і паспортної систем, а також забезпечення режиму перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства. Друга ланка цієї служби охоплює апарати адміністративної служби міліції ГУМВС (УМВС) України в АРК, містах Києві та Севастополі, в областях і на транспорті. Третю її ланку становлять міські, районні відділах внутрішніх справ та їх структурні підрозділи.
Центральне місце у підрозділі відведено аналізу основних напрямків організації адміністративно-наглядової діяльності міліції у сфері громадського порядку, до яких віднесено: 1) аналітичну роботу; 2) прогнозування; 3) планування (визначення сил та засобів, форм і методів наглядової діяльності; єдину дислокацію; підготовку та інструктаж); 4) забезпечення адміністративно-наглядової діяльності (правове, інформаційне, кадрове, матеріально-технічне, фінансове); 5) взаємодію та координацію наглядової діяльності; 6) контроль та нагляд за її здійсненням; 7) коригування адміністративно-наглядової діяльності міліції. Зазначається, що суб’єктами організації адміністративного нагляду в органах внутрішніх справ є насамперед їх керівники.
Розділ 3 „Нагляд міліції у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху” присвячено аналізу сфери забезпечення безпеки дорожнього руху як об’єкта адміністративно-наглядової діяльності міліції, форм і методів, системи та повноважень суб’єктів адміністративно-наглядової діяльності міліції у цій сфері.
У підрозділі 3.1. „Сфера забезпечення безпеки дорожнього руху як об’єкт адміністративно-наглядової діяльності міліції” наголошується, що головна особливість забезпечення безпеки дорожнього руху полягає у тому, що вона є об’єктом регулювання як технічними нормами (нормативи, стандарти щодо транспортних засобів, технічних засобів регулювання дорожнього руху, доріг тощо), так і правовими.
Дорожній рух в дисертації аналізується в широкому і вузькому значенні. Так, у широкому розумінні він є: упорядкованим процесом просторового переміщення людей, вантажів як природнім шляхом, так і за допомогою транспортних засобів, керованих людьми; явищем соціальним, оскільки в ньому зайнята абсолютна більшість населення країни, в процесі дорожнього руху реалізуються політичні, економічні та культурні інтереси держави і суспільства в цілому; вольовою діяльністю людей, яка спрямована на досягнення певних цілей; керованим процесом, у якому головним суб’єктом виступає держава в особі спеціальних органів (державних та громадських), закріплених у єдину систему суб’єктів забезпечення безпеки дорожнього руху. У вузькому значенні дорожній рух означає процес переміщення учасників дорожнього руху (пішоходів, водіїв, пасажирів, погоничів тварин) дорогами, в якому дії його учасників визначаються спеціальними правилами, нормами та стандартами.
Безпека дорожнього руху в дисертації визначається як система суспільних відносин, що складається у сфері дорожнього руху з метою задоволення потреб його учасників у переміщенні та відображає ступінь захищеності цих учасників і держави від дорожньо-транспортних пригод та їх наслідків. Забезпечення безпеки дорожнього руху визначено як правотворчу, правозастосовну та правоохоронну діяльність державних органів та громадських організацій, наділених контрольно-наглядовими повноваженнями за дотриманням учасниками дорожнього руху, іншими фізичними та юридичними особами загальнообов’язкових правил, нормативів та стандартів, спрямованих на попередження та припинення правопорушень, притягнення правопорушників до відповідальності.
На основі аналізу стану забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні та інших країнах Європи зроблено висновок, що в Україні рівень ризику загибелі в дорожньо-транспортних пригодах є одним з найвищих. Так, в 2005 році в Україні кожні 12 хвилин траплялася ДТП, щодоби в автотранспортних аваріях втрачало життя 20 і зазнавало поранень 153 особи.
У підрозділі 3.2. „Система та повноваження суб’єктів адміністративно-наглядової діяльності міліції у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху” систему цих суб’єктів визначено як регламентовану нормативними актами сукупність державних та громадських органів, які здійснюють взаємоузгодженні організаційні, правові, соціальні, економічні та технічні заходи, спрямовані на забезпечення і підтримку необхідного рівня безпеки учасників дорожнього руху.
Оскільки найширше коло адміністративно-наглядових повноважень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху має Державна автомобільна інспекція МВС України, в підрозділі основну увагу зосереджено на аналізі її організаційної структури, завдань, функцій та повноважень. Зроблено висновок, що особливість ДАІ як спеціального суб’єкта забезпечення безпеки дорожнього руху полягає у тому, що: 1) Державтоінспекція не становить собою самостійну завершену систему органів, а входить до системи МВС України як структурний підрозділ; 2) повноваження працівників ДАІ поширюються на організації та посадових осіб незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також на громадян; 3) їх діяльність у необхідних випадках передбачає застосування заходів адміністративного примусу, у тому числі й адміністративних стягнень.
Визначено основні завдання Державтоінспекції, до яких належать: реалізація в межах своєї компетенції державної політики щодо забезпечення безпеки дорожнього руху; організація контролю і нагляду за додержанням законів, інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища від шкідливого впливу автомототранспортних засобів; регулювання дорожнього руху з метою забезпечення його безпеки та підвищення ефективності використання транспортних засобів; виявлення та припинення фактів порушення безпеки дорожнього руху, а також виявлення причин і умов, що сприяють їх вчиненню.
Повноваження ДАI в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху поділено на дві групи: дозвільні та наглядові. Актами реалізації дозвільних повноважень є: дозвіл; висновок; реєстрація; посвідчення на право керування транспортним засобом тощо. Наглядові повноваження ДАI спрямовані в основному на забезпечення безпечного і безперебійного переміщення людей, вантажів, транспортних засобів. Працівники ДАI здійснюють нагляд за дорожнім рухом, у випадках, якщо в його процесі з’являються відхилення від установлених вимог, вживають заходів по відновленню нормального руху транспорту і пішоходів. З цією метою вони попереджають і усувають різні перешкоди на дорогах, виявляють і припиняють порушення Правил дорожнього руху та інших нормативів, що належать до сфери забезпечення безпеки дорожнього руху; надають допомогу водіям, пішоходам і пасажирам; сприяють у транспортуванні ушкоджених транспортних засобів і в охороні майна, що залишилося без догляду, тощо.
Зазначається, що адміністративно-наглядовими повноваженнями в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім працівників ДАI, наділені усі без винятку атестовані працівники міліції, тобто особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України. Конкретні повноваження щодо забезпечення безпеки дорожнього руху покладаються на дільничних інспекторів міліції, працівників Державної служби охорони, чергові частини тощо.
У підрозділі 3.3. „Форми та методи адміністративно-наглядової діяльності міліції у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху” підкреслюється, що в процесі цієї діяльності використовується система різноманітних форм та методів.
Залежно від настання чи ненастання юридичних наслідків форми адміністративно-наглядової діяльності у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху традиційно зведено у дві великі групи: правові (правотворча діяльність, тобто розробка та видання нормативних актів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху; правозастосовна діяльність, яка полягає в реалізації передбачених нормативно-правовими актами повноважень в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (з організаційно-аналітичної роботи, зі спостереження за дорожнім рухом, із спостереження за станом доріг і технічних засобів регулювання дорожнього руху, з обліку та реєстрації автомототранспортних засобів та контролю за підготовкою водійських кадрів, із спостереження за технічним станом автомототранспортних засобів тощо)) та і неправові (організаційні, матеріально-технічні дії).
До методів адміністративно-наглядової діяльності у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху віднесено: 1) універсальні методи управління, а відповідно і нагляду: переконання та примус; 2) адміністративні методи, які характеризуються підпорядкуванням волі керованого об’єкта волі управляючого суб’єкта (зобов’язання, уповноваження, заборона, делегування, рекомендація); 3) економічні, основною ознакою яких є опосередкований вплив через майнові інтереси, потреби та стимулювання; 4) організаційні методи, які реалізуються в рекомендаціях органів нагляду, у процесі методичної допомоги при налагодженні взаємодії, координації; 5) психологічні методи, за допомогою яких здійснюється цілеспрямований вплив на свідомість та поведінку учасників дорожнього руху: емпіричні (спостереження, експеримент), психодіагностичні (тести, анкети, соціометрія, бесіда) та ін.; 6) технічні методи, до яких належать різні засоби і прилади, за допомогою яких здійснюється спостереження за дорожнім рухом.
Зроблено висновок, що перелік проаналізованих в дисертації форм та методів адміністративно-наглядової діяльності у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху не можна вважати вичерпним, оскільки життя завжди багатше від будь-якої теорії і може запропонувати нові засоби впливу суспільні відносини. Оволодіння ними суб’єктами нагляду та вміле комплексне застосування дозволить не тільки удосконалювати існуючі, але й здійснювати пошук нових, більш ефективних з них.
Розділ 4 „Нагляд міліції за дотриманням правил дозвільної системи” включає три підрозділи, в яких з’ясовуються сутність дозвільної системи та її значення у забезпеченні правопорядку, система суб’єктів адміністративного нагляду за дотриманням правил дозвільної системи; досліджуються проблемні питання організації наглядової діяльності у сфері здійснення цієї системи.
У підрозділі 4.1. „Сутність і значення дозвільної системи у забезпеченні правопорядку” визнається, що дозвільну систему необхідно розглядати у широкому та вузькому розумінні. Так, вузьке визначення дозвільної системи наведене у Положенні про дозвільну систему. Широке розуміння дозвільної системи не обмежується тими об’єктами, які визначені у цьому Положенні. У широкому розумінні дозвільна система – це врегульована правом сукупність суспільних відносин між передбаченими нормативно-правовими актами суб’єктами, зокрема, державними органами – з одного боку, фізичними та юридичними особами – з іншого, які виникають у зв’язку із встановленням загальнообов’язкових правил, видачею дозволів на зайняття певними видами діяльності та (або) наглядом і контролем за дотриманням її правил і умов.
До ознак дозвільної системи віднесено: 1) її загальнодержавний характер; 2) виконавчо-розпорядчий характер, тому що вона: а) є однією із форм державного управління; б) її правила обов’язкові для виконання; в) за невиконання встановлених правил до винної особи застосовуються заходи примусу; 3) їй властивий організуючий та підзаконний характер; 4) вона здійснюється особливою групою державних органів, на які покладено обов’язки з практичної реалізації функцій держави, пов’язаних з охороною та захистом громадської безпеки; 5) здебільшого вона має попереджувальний (профілактичний) характер; 6) її сутність складають встановлені нормативно-правовими актами правила діяльності, дії або поведінка громадян, юридичних осіб, державних органів і їх посадових осіб та контроль і нагляд за їх виконанням; 7) її елементами є: а) її суб’єкти; б) об’єкти; в) видача дозволів; г) здійснення контрольно-наглядової діяльності; д) попередження та припинення правопорушень; е) притягнення порушників до відповідальності.
Значення дозвільної системи у забезпеченні правопорядку характеризується тим, що, по-перше, нормативно визначається особливий порядок обігу спеціально визначених предметів, а також відкриття та функціонування окремих об’єктів з метою охорони інтересів держави та безпеки громадян, з одного боку, створення гарантій реалізації громадянами своїх конституційних прав та свобод, з іншого; по-друге, вона здійснюється щодо об’єктів, які становлять потенційну суспільну небезпеку, діяльність, пов’язана з ними, може завдати шкоди суспільним та державним інтересам; по-третє, під час здійснення дозвільної системи забезпечується попередження порушень правил придбання, обліку, зберігання, перевезення, використання та знищення предметів і речовин, щодо яких встановлено особливий режим реалізації права власності; недопущення використання підконтрольних об’єктів та предметів не за призначенням, зі злочинною чи іншою протиправною метою; запобігання крадіжкам та втраті предметів і речовин, на які встановлено дозвільну систему; застосування до порушників правил дозвільної системи передбачених законом заходів адміністративного впливу.
У підрозділі 4.2. „Суб’єкти адміністративного нагляду за дотриманням правил дозвільної системи” зазначається, що суб’єктами дозвільних правовідносин є, з одного боку, орган державної виконавчої влади або його структурний підрозділ, який наділений повноваженнями щодо видачі дозволів, а з іншого – фізична або юридична особа, яка бажає отримати дозвіл на реалізацію певних прав. У свою чергу, до суб’єктів адміністративного нагляду за дотриманням правил дозвільної системи віднесено відповідні підрозділи Міністерства внутрішніх справ, Міністерства екології і природних ресурсів України, Міністерства охорони здоров’я України, Державного комітету з нагляду за охороною праці, Державного комітету ядерного регулювання України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Міністерства транспорту України, діяльність яких безпосередньо пов’язана із забезпеченням громадської безпеки, що є обов’язковою ознакою їх дозвільної діяльності.
На основі аналізу змісту різних нормативних актів, які прямо чи опосередковано регулюють дозвільні правовідносини, зроблено висновок про те, що основне навантаження в сфері здійснення дозвільної системи припадає на міліцію. Особливість міліції як суб’єкта адміністративного нагляду за дотриманням правил дозвільної системи полягає у тому, що вона, крім видачі дозволів на придбання, зберігання, використання, транспортування тощо ряду об’єктів дозвільної системи, наділяється також певним обсягом погоджувальних та контрольно-наглядових повноважень щодо об’єктів, видача дозволів на які здійснюється іншими державними органами.
До завдань міліції у сфері здійснення дозвільної системи віднесено: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; встановлення загальнообов’язкових умов, правил і порядку функціонування об’єктів дозвільної системи; перевірку осіб, які оформляються на роботу, пов’язану із обігом об’єктів дозвільної системи, а також організацію контролю за такими особами; підготовку і своєчасне проведення профілактичних заходів щодо недопущення крадіжок (втрат) зброї, боєприпасів та інших предметів та речовин, на які поширюються правила дозвільної системи, запобігання випадкам протиправного їх використання; виявлення і усунення (нейтралізацію) причин та умов, що сприяють порушенню правил дозвільної системи; вжиття до порушників правил дозвільної системи передбачених законодавством заходів впливу; облік та реєстрацію об’єктів дозвільної системи; здійснення систематичного нагляду та контролю за додержанням правил виготовлення, зберігання та використання предметів (речовин), на які поширюється дозвільна система.
В дисертації детально проаналізовано напрямки дозвільної діяльності міліції, а також її повноваження щодо здійснення цієї діяльності, які зведено у дві великі групи: 1) правотворчі, що полягають у розробленні та виданні нормативних актів, які містять правила дозвільної системи; 2) правозастосовні.
У підрозділі 4.3. „Організація наглядової діяльності у сфері здійснення дозвільної системи” зроблено висновок, що вона включає як перевірки об’єктів дозвільної системи, так і інформаційно-аналітичну роботу щодо аналізу і оцінки стану справ на цих об’єктах, а також вжиття заходів до попередження і виявлення порушень відповідних правил, їх усунення та покарання винних. За сферою здійснення цей нагляд є зовнішнім, тобто поширюється на об’єкти незалежно від їх відомчого підпорядкування. В той же час вищестоящі органи внутрішніх справ здійснюють нагляд за діяльністю нижчестоящих підрозділів, тобто забезпечують внутрішньосистемний нагляд, характерний для будь-якої системи управління.
Визначено підрозділи міліції, на які покладаються наглядові повноваження у сфері здійснення дозвільної системи. До них належать: відділ дозвільної системи Департаменту громадської безпеки МВС України; управління (відділи) громадської безпеки головних управлінь ГУМВС (УМВС) України в АРК, областях, містах Києві та Севастополі, на транспорті; відділ спеціальної міліції МВС України; старші інспектори, інспектори дозвільної системи; дільничні інспектори міліції міськрайлінорганів внутрішніх справ.
Обґрунтовано, що за своїм змістом організація наглядової діяльності у сфері здійснення дозвільної системи включає: визначення цілей і завдань адміністративного нагляду у цій сфері; визначення об’єктів нагляду; визначення суб’єктів організації нагляду; підготовку і прийняття управлінських рішень; планування роботи; ведення справ обліку об’єктів дозвільної системи; проведення обстежень цих об’єктів; проведення профілактичних заходів щодо попередження та припинення порушень правил дозвільної системи, а також притягнення порушників до відповідальності; налагодження взаємодії з іншими державними органами та громадськими організаціями; здійснення прийому громадян, розгляд та перевірку їх заяв, скарг; забезпечення адміністративно-наглядової діяльності в зазначеній сфері; контроль за її здійсненням.
До основних напрямків нагляду міліції за дотриманням правил дозвільної системи віднесено попередню перевірку об’єктів при виданні відповідних дозволів (ліцензій), наступні систематичні обстеження цих об’єктів, здійснення профілактичних заходів, спрямованих на недопущення порушень правил дозвільної системи, перевірку та допуск осіб до роботи, пов’язаної з предметами та речовинами, на які поширюється ця система, наступний нагляд за їх діяльністю, а також облік зазначених об’єктів.
Розділ 5 „Нагляд міліції за дотриманням правил паспортно-реєстраційної системи” складається із трьох підрозділів, в яких визначається сутність паспортно-реєстраційної системи як об’єкта наглядової діяльності міліції, характеризуються суб’єкти наглядової діяльності міліції у цій сфері; аналізуються форми нагляду міліції за дотриманням правил зазначеної системи.
У підрозділі 5.1. „Сутність паспортно-реєстраційної системи як об’єкта наглядової діяльності міліції” паспортно-реєстраційну систему визначено як сукупність урегульованих нормами права відносин з приводу вирішення питань громадянства України, організації імміграційної роботи, реєстрації та обліку фізичних осіб за місцем їх проживання (перебування), нагляду за забезпеченням реалізації останніми передбачених нормативними актами прав, свобод та інтересів, а також за виконанням покладених на них обов’язків. У цьому визначенні докорінно змінюється сама природа паспортно-реєстраційної системи з її жорстко-контрольного характеру на наглядовий, основним призначенням якого є забезпечення реалізації фізичними особами передбачених Конституцією України та іншими нормативними актами прав, свобод та законних інтересів щодо вільного пересування та вільного вибору місця проживання.
Зроблено висновок, що сутність паспортно-реєстраційної системи як об’єкта наглядової діяльності міліції полягає у тому, що: по-перше, на усіх без винятку працівників міліції покладено обов’язок щодо нагляду за додержанням громадянами та посадовими особами встановлених законодавством правил паспортно-реєстраційної системи, в’їзду, виїзду, перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію іноземців та осіб без громадянства; по-друге, в процесі здійснення цієї системи забезпечується збереження паспортів, які можуть використовуватися з метою вчинення злочинів чи інших правопорушень, бути предметами чи знаряддями вчинення протиправних діянь; по-третє, за допомогою паспортно-реєстраційної системи здійснюється: а) нагляд за реєстрацією та обліком фізичних осіб за місцем проживання (перебування); б) боротьба з незаконною міграцією; в) нагляд за набуттям (припиненням) громадянства України; г) нагляд за дотриманням іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, транзитного проїзду через її територію; д) розшук осіб, які не сплачують аліментів, відповідачів і державних боржників; по-четверте, за допомогою паспортно-реєстраційної системи забезпечується передбачене Конституцією України та іншими законодавчими та підзаконними актами право громадян на вільне пересування, право бути учасником цивільно-правових та інших відносин, право брати участь у виборчому процесі тощо; по-п’яте, нагляд, який здійснюється за дотриманням правил паспортно-реєстраційної системи, має велике значення у профілактиці інших, не пов’язаних з паспортними правилами, правопорушень, у тому числі злочинів.
В підрозділі детально проаналізовано функції паспортно-реєстраційної системи, до яких віднесено: облік та реєстрацію фізичних осіб; регулювання внутрішньої міграції; забезпечення реалізації прав, свобод та інтересів фізичних осіб; забезпечення умов та порядку імміграції; вирішення питань про громадянство; попередження вчинення правопорушень; розшук осіб, які переховуються від суду та слідства; адміністративний нагляд за дотриманням правил паспортно-реєстраційної системи.
У підрозділі 5.2. „Суб’єкти наглядової діяльності міліції у сфері здійснення паспортно-реєстраційної системи” останніх визначено як представників влади, які здійснюють спостереження за організаційно не підпорядкованими об’єктами (юридичними та фізичними особами) щодо виконання ними спеціальних міжгалузевих правил в сфері паспортно-реєстраційної системи, з використанням комплексу адміністративних засобів впливу з метою сприяння реалізації прав, свобод та законних інтересів громадян України, іноземців громадян та осіб без громадянства, захисту їх у разі порушення, попередження і припинення правопорушень та притягнення винних до відповідальності.
Зазначається, що провідна роль у здійсненні наглядових повноважень за дотриманням правил паспортно-реєстраційної системи належить службі громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, яку відповідно до постанови Кабінету міністрів України „Про утворення Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб” утворюють 1) Державний департамент у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, який є урядовим органом державного управління і діє у складі МВС України; 2) управління (відділи) у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУМВС (УМВС) України в АРК, областях, містах Києві та Севастополі; 3) відділи, відділення у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб міськрайвідділів внутрішніх справ. Основну увагу в підрозділі приділено визначенню завдань, функцій та повноважень зазначених підрозділів.
В дисертації проаналізовано також наглядові повноваження інших підрозділів та працівників міліції у сфері здійснення паспортно-реєстраційної системи: дільничних інспекторів міліції, патрульних міліціонерів, чергових міськрайлінорганів внутрішніх справ, працівників кримінальної міліції, зокрема, карного розшуку та боротьби з економічною злочинністю.
У підрозділі 5.3. „Форми нагляду міліції за дотриманням правил паспортно-реєстраційної системи” до останніх віднесено: спостереження за реєстрацією і зняттям громадян з реєстраційного обліку; перевірку підстав видачі паспортів; перевірку осіб та зазначених ними у заяві фактів про втрату паспорта; перевірку даних про особу, яка подала заяву про отримання закордонного паспорта; спостереження за іммігрантами, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні тимчасово; перевірку відомостей про особу під час вирішення питань про громадянство; перевірку достовірності та обґрунтованості поданих документів щодо продовження терміну перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства.
Підкреслюється, що наведені форми нагляду міліції за дотриманням правил паспортно-реєстраційної системи разом з іншими заходами мають бути включені до загального плану роботи конкретного підрозділу. До таких заходів, крім зазначених форм, віднесено: аналіз характеру причин і умов, що сприяють порушенням правил паспортно-реєстраційної системи, і засоби їх усунення; проведення контрольних перевірок діяльності дільничних інспекторів міліції та патрульних міліціонерів щодо виконання ними обов’язків з перевірки дотримання фізичними та юридичними особами правил паспортно-реєстраційної системи; складання за участю підрозділів Державної прикордонної служби бази даних про іноземців та осіб без громадянства, в’їзд в Україну яких не дозволяється за наявності підстав, визначених законом; здійснення організаційних заходів, пов’язаних із видворенням іноземців або осіб без громадянства з України.
Розділ 6 „Адміністративний нагляд міліції за особами, звільненими з місць позбавлення волі” включає три підрозділи, в яких з’ясовується сутність та значення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі, його процедури та організаційні аспекти здійснення.
У підрозділі 6.1. „Сутність та значення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі” наголошується, що адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі, хоча і обмежує права окремих громадян, проте це викликано інтересами суспільства і держави, що врешті-решт є піклуванням держави про інших своїх громадян, а також що цей нагляд є саме напрямком адміністративно-наглядової діяльності міліції, а не тільки одноразовим заходом адміністративного примусу, яким він часто визнається науковцями, оскільки становить комплекс заходів спостереження за піднаглядними. Крім того, він не є суто адміністративним, а має комплексний характер, оскільки встановлюється, продовжується і припиняється судом і тільки суд притягує до відповідальності піднаглядних, які порушили правила нагляду. На міліцію ж покладається лише нагляд за дотриманням піднаглядними встановлених правил та обмежень, здійснення виховного впливу на них, документування фактів порушення ними закону.
Зазначається, що значення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі, полягає в тому, що він: по-перше, є заходом попередження та припинення правопорушень, розшуку піднаглядних, оскільки за його допомогою: а) відслідковується прибуття піднаглядного у визначений установою виконання покарань термін в обране ними місце проживання; б) встановлюються певні заборони щодо виходу з будинку (квартири) у визначений час, перебування у визначених місцях району (міста), виїзду чи обмеження часу виїзду в особистих справах за межі району (міста); по-друге, становить комплекс правових, економічних, організаційних, соціально-психологічних та інших заходів, які здійснюються щодо звільнених осіб з метою пристосування останніх до умов соціального середовища, захисту їх прав і законних інтересів; по-третє, під час його здійснення вирішуються питання щодо працевлаштування, професійної орієнтації (переорієнтації) та перепідготовки, створення належних житлово-побутових умов, запобігання впливу на осіб, звільнених з місць позбавлення волі, криміногенних факторів.
У підрозділі 6.2. „Процедури адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі” зазначається, що процедура як організаційна та правова категорія має такі ознаки: по-перше, вона складається із впорядкованих та послідовних дій; по-друге, ці дії спрямовані на досягнення певної мети, у даному випадку – запобігання вчиненню злочинів окремими особами, звільненими з місць позбавлення волі, здійснення виховного впливу на них, їх перевиховання, ресоціалізація та соціальна адаптація.
Процедуру адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі визначено як систему правових відносин із встановлення, здійснення та припинення адміністративного нагляду, що складаються в певній послідовності з метою запобігання вчиненню правопорушень окремими особами, звільненими з місць позбавлення волі, здійснення виховного впливу на них, їх перевиховання, ресоціалізації та соціальної адаптації.
Зроблено висновок, що процедура адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі, включає відносини щодо: 1) підготовки матеріалів в установах кримінально-виконавчої системи та у міськрайвідділах органів внутрішніх справ щодо встановлення судами адміністративного нагляду; 2) встановлення судами адміністративного нагляду; 3) здійснення адміністративного нагляду; 4) припинення адміністративного нагляду; 5) оскарження адміністративного нагляду особою, щодо якої його встановлено; 6) відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду; 7) контроль та нагляд за здійсненням адміністративного нагляду. У підрозділі детально проаналізовано зазначені елементи адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі.
У підрозділі 6.3. „Організація адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі” обґрунтовано висновок, що ефективність адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі, залежить від використання науково-обґрунтованих та апробованих на практиці організаційних аспектів його здійснення.
Зроблено висновок, що організація адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі, як і організація будь-якого іншого виду наглядової діяльності, включає комплекс дій з аналітичної роботи, планування (визначення сил та засобів, форм і методів наглядової діяльності), проведення інструктажів, забезпечення наглядової діяльності (правове, інформаційне, кадрове, матеріально-технічне, фінансове); взаємодію та координацію наглядової діяльності; контроль за її здійсненням; коригування адміністративно-наглядової діяльності міліції. Обов’язки щодо здійснення цих дій покладаються в міліції на: дільничних інспекторів, підрозділи карного розшуку, державної служби боротьби з економічною злочинністю, боротьби з організованою злочинністю та з незаконним обігом наркотиків, слідчі підрозділи, дізнання, патрульно-постові наряди міліції.
Зазначається, що принциповим під час здійснення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі, має стати те, що він не повинен вичерпуватися лише встановленням певних обмежень і наглядом за їх виконанням. Примусові заходи, що застосовуються до піднаглядного, мають поєднуватися із наданням соціальної та правової допомоги, вихованням і роз’яснювальною роботою. Втручання працівників міліції в приватне життя піднаглядного (крім нормативно-закріплених випадків) може мати місце лише у випадках обґрунтованої необхідності захисту громадян та їх власності, власності юридичних осіб, державної та громадської безпеки, що є однією із передбачених в Конституції гарантією забезпечення прав, свобод та законних інтересів кожної людини в Україні. Резюмується, що в майбутньому неодмінно виникне необхідність перегляду положень нормативних актів, які регулюють порядок встановлення і здійснення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі, з точки зору відповідності останнього нормам міжнародного права.
ВИСНОВКИ
В дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми – визначення сутності, правових засад, видів, форм, методів, напрямків та процедур адміністративно-наглядової діяльності міліції, а також шляхів її удосконалення. Основним завданням дослідження було вироблення на основі аналізу теоретичних засад, правового регулювання та практичної реалізації міліцією наглядових повноважень теорії її адміністративно-наглядової діяльності. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети.
Насамперед зроблено висновок, що адміністративний нагляд міліції є великим за обсягом напрямком її діяльності, регулюється значним масивом нормативних актів і займає вагоме місце в функціонуванні державного механізму. Від рівня його здійснення значною мірою залежить виконання головного завдання держави – забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина.
Оскільки в теорії адміністративного права досить багато уваги приділяється визначенню співвідношення контролю та нагляду, в юридичній літературі часто наголошується на відмінності цих термінів, в дисертації проведено їх порівняльний аналіз, який підтвердив висновок про те, що наглядова діяльність порівняно з контрольною за своєю суттю є значно меншим втручанням у свободу суб’єктів права, що відповідає потребам формування правової держави. Побудова такої держави в Україні, перехід на ринкові відносини, прагнення України до вступу у Євросоюз вимагає скорочення державного втручання в діяльність організацій, у життя громадян, і за цих умов обсяг нагляду має постійно розширюватися за рахунок звуження обсягу контролю.
Нагляд як вид державної діяльності визначено як сукупність безперервних дій зі спостереження за додержанням законності у відповідних суспільних відносинах, які здійснюються компетентним на те органом із застосуванням наданих йому законом (підзаконним нормативним актом) повноважень і спрямовані на попередження, виявлення і припинення порушень, а також притягнення порушників до відповідальності.
Здійснена детальна характеристика сутності та ролі адміністративного нагляду в правоохоронній діяльності міліції дозволила визначити його як діяльність зі спостереження за додержанням законності організаційно непідпорядкованими об’єктами (підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами, громадянами), що здійснюється безперервно у зв’язку з виконанням ними спеціальних міжгалузевих норм, правил та вимог, з використанням комплексу адміністративних засобів впливу з метою охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, попередження і припинення правопорушень, відновлення порушених правовідносин і притягнення винних до відповідальності.
Зважаючи на те, що практична реалізація міліцією адміністративно-наглядових повноважень часто пов’язана з певним обмеженням прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, підкреслено важливість створення відповідних правових засад реалізації цих повноважень, тобто забезпечення належного їх правового регулювання. Правове регулювання адміністративно-наглядової діяльності міліції визначено як сукупність різних засобів юридичного впливу держави на суспільні відносини (норм права та інших правових засобів), якими визначаються принципи, завдання, права і обов’язки працівників міліції в зазначеній сфері, а також порядок їх реалізації.
До основних напрямків адміністративно-наглядової діяльності міліції, які становлять її зміст, віднесено нормотворчість; організаційно-масову (попереджувальну) діяльність; застосування адміністративно-запобіжних заходів; застосування заходів припинення; притягнення до відповідальності. Структуру адміністративного нагляду як системи правовідносин складають суб’єкти, об’єкти та предмет. Здійснюючи адміністративний нагляд, міліція використовує правові, організаційні та правоохоронні форми діяльності.
Адміністративний нагляд міліції класифіковано на такі види: 1) за сферою наглядової діяльності: на загальний і спеціальний; 2) за часом здійснення: на постійний і тимчасовий; 3) залежно від стадій: на попередній, поточний і наступний; 4) за сферами, які підлягають нагляду: за громадським порядком, за громадською безпекою тощо; 5) за відкритістю: гласний та негласний; 6) за джерелами нагляду: документальний та фактичний; 7) за правовою кваліфікацією: на правомірний і неправомірний; 8) за кількісним складом суб’єктів нагляду: на одноосібний і колегіальний; 9) за способом ініціювання: на активний і пасивний.
Визначено сутність забезпечення законності під час адміністративно-наглядової діяльності міліції, яка полягає: по-перше, у наявності законодавства та відповідних підзаконних актів, що регулюють суспільні відносини, за якими здійснюється наглядова діяльність; по-друге, у чіткій регламентації наглядових повноважень працівників міліції; по-третє, у тому, що: а) адміністративно-наглядова діяльність міліції повинна завжди відповідати вимогам нормативно-правових актів; б) повинна здійснюватись тільки тими органами і посадовими особами, функціональні права яких її передбачають і дозволяють; по-четверте, у доцільності такої діяльності; по-п’яте, у наявності передбачених законом способів контролю та нагляду за законністю адміністративно-наглядової діяльності міліції; по-шосте, у законодавчо закріпленій відповідальності працівників міліції за порушення ними своїх повноважень.
Елементами (напрямками) організації адміністративно-наглядової діяльності міліції у сфері забезпечення громадського порядку названо: 1) аналітичну роботу; 2) прогнозування; 3) планування (визначення сил та засобів, форм і методів наглядової діяльності; єдину дислокацію; підготовку та інструктаж); 4) забезпечення адміністративно-наглядової діяльності (правове, інформаційне, кадрове, матеріально-технічне, фінансове); 5) взаємодію та координацію наглядової діяльності; 6) контроль та нагляд за її здійсненням; 7) коригування адміністративно-наглядової діяльності.
З’ясовано особливості адміністративно-наглядової діяльності міліції в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Найширше коло адміністративно-наглядових повноважень у цій сфері має Державна автомобільна інспекція МВС України, яка є специфічним підрозділом органів виконавчої влади. В наш час відповідно до рішень Президента України здійснюється реорганізація ДАI у Державну службу безпеки дорожнього руху (дорожню міліцію) та патрульну службу. Разом з тим до внесення змін до чинних законів „Про міліцію”, „Про дорожній рух”, КпАП України цей підрозділ має функціонувати як Державтоінспекція, оскільки повноваження зазначеними законодавчими актами встановлено саме для неї. Охарактеризовано форми та методи адміністративно-наглядової діяльності міліції у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Визначено суб’єктів адміністративного нагляду за дотриманням правил дозвільної системи та особливості організації їх наглядової діяльності в цій сфері, підкреслено провідну роль міліції у здійсненні цього нагляду, працівниками якої виявляються й усуваються недоліки у функціонуванні підконтрольних об’єктів, припиняються порушення встановлених правил, виявляються причини і умови, що їм сприяють. Нагляд за об’єктами дозвільної системи включає в себе як перевірки таких об’єктів, так і інформаційно-аналітичну роботу щодо вивчення і оцінки стану справ на цих об’єктах, а також вжиття заходів до попередження і виявлення порушень відповідних правил, їх усунення та покарання винних.
З’ясовано зміст адміністративно-наглядової діяльності міліції у сфері здійснення паспортно-реєстраційної системи, яка полягає у тому, що: по-перше, на усіх без винятку працівників міліції покладено обов’язок щодо нагляду за додержанням громадянами та посадовими особами встановлених законодавством правил паспортно-реєстраційної системи, в’їзду, виїзду, перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію іноземців та осіб без громадянства; по-друге, в процесі здійснення цієї системи забезпечується збереження паспортів, які можуть використовуватися з метою вчинення злочинів чи інших правопорушень, бути предметами чи знаряддями вчинення протиправних діянь; по-третє, за допомогою паспортно-реєстраційної системи здійснюється: а) нагляд за реєстрацією та обліком фізичних осіб за місцем проживання (перебування); б) боротьба з незаконною міграцією; в) нагляд за набуттям (припиненням) громадянства України; г) нагляд за дотриманням іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, транзитного проїзду через її територію; д) розшук осіб, які не сплачують аліментів, відповідачів і державних боржників; по-четверте, за допомогою паспортно-реєстраційної системи забезпечується передбачене Конституцією України та іншими законодавчими та підзаконними актами право громадян на вільне пересування, право бути учасником цивільно-правових та інших відносин, право брати участь у виборчому процесі тощо; по-п’яте, нагляд, який здійснюється за дотриманням правил паспортно-реєстраційної системи, має велике значення у профілактиці інших, не пов’язаних з паспортними правилами, правопорушень, у тому числі злочинів.
Наголошується, що нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі, в наш час не можна назвати суто адміністративним, він має комплексний, а отже – міжгалузевий характер, оскільки встановлюється, продовжується і припиняється судом, і тільки суд притягує до відповідальності піднаглядних, які порушили правила нагляду, а міліція здійснює нагляд лише за дотриманням піднаглядними встановлених правил та обмежень, здійснює виховний вплив на них, документує факти порушення ними закону. Визначено процедуру адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі, яку складають відносин щодо: підготовки матеріалів в установах кримінально-виконавчої системи та у міськрайвідділах внутрішніх справ щодо встановлення судами адміністративного нагляду; продовження судами адміністративного нагляду; здійснення адміністративного нагляду; припинення адміністративного нагляду; оскарження адміністративного нагляду особою, щодо якої його встановлено; відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду; контроль за здійсненням адміністративного нагляду. Принциповим для адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі, має стати те, що втручання працівників міліції в приватне життя піднаглядного (крім нормативно визначених випадків) може бути здійснено лише у випадках обґрунтованої необхідності захисту громадян та їх власності, власності юридичних осіб, національної та громадської безпеки, що є однією із передбачених в Конституції гарантією забезпечення прав, свобод та законних інтересів кожної людини в Україні, що має відобразитись на практичній діяльності державного апарату, зокрема, міліції.
З метою удосконалення теоретико-правових засад і практики здійснення адміністративно-наглядової діяльності міліції в Україні запропоновано внести зміни і доповнення до ряду законів України („Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами”; „Про міліцію”; „Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”; „Про дорожній рух”; „Про імміграцію”; „Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі” та ін.), а також підзаконних нормативних актів, зокрема: Статуту патрульно-постової служби міліції; Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ; Положення про дозвільну систему; Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів; Положення про Державний департамент з питань громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб; Інструкції щодо правил та порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України; Інструкції про порядок оформлення та видачі паспортів громадянина України і проїзних документів дитини для виїзду за кордон; Інструкції про організацію здійснення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі, та ін.
На завершення зроблено висновок, що в адміністративно-наглядовій діяльності міліції існує чимало проблем, обумовлених як недосконалістю нормативно-правового її регулювання, так і недоліками, породженими труднощами функціонування самої міліції, вирішення яких сприятиме удосконаленню цієї діяльності і, як наслідок, зміцненню правопорядку в країні.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ:
Монографії, підручники, навчальні посібники:
1. Ярмакі Х.П. Адміністративно-наглядова діяльність міліції в Україні: Монографія. – Одеса: Астропринт, 2006. – 334 с.
Рецензія: Берлач А. Монографічне дослідження питань адміністративно-наглядової діяльності міліції в Україні // Право України. – 2006. – №11. – С. 157-159.
2. Ярмакі Х.П. Управління адміністративно-політичною діяльністю: Навчальний посібник. – Одеса: Юридична література, 2004. – 208 с.
3. Ярмакі Х.П. Організація органів внутрішніх справ: Методичні рекомендації. – Одеса: АстроПринт,– 1999. – 43 с.
4. Ярмакі Х.П. Адміністративне право України (загальна частина): Навчально-методичний посібник. – Одеса: НДРВВ ОІВС. – 1999. – 58 с.
5. Думко Ф.К., Ульянов О.І., Ярмакі Х.П. Адміністративний нагляд міліції за особами, звільненими з місць позбавлення волі. – Одеса, 1999. – 122 с.
6. Ярмакі Х.П., Остюченко С.М. Адміністративне право України (загальна частина): Наочний посібник. – Одеса: НДРВВ ОЮІ НУВС. – 2002. – 94 с.
7. Ярмакі Х.П., Аносєнков А.А.Довідник дільничного інспектора міліції. – Одеса: НДРВВ ОЮІ НУВС– 2002. – 140 с.
8. Адміністративна діяльність міліції / За заг. ред. акад. АПрНУ, проф. О.М. Бандурки: Підручник. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. – 448 с.
9. Адміністративне право України / За заг. ред. акад. академіка С.В. Ківалова: Підручник. – Одеса: Юридична література, 2003. –888 с. (С.487-497).
10. Адміністративне право України. Академічний курс: Підручник: У 2 т.: Т. 2 Особлива частина / Ред. колегія В.Б. Авер’янов (голова) та ін. – Київ: Юридична думка, 2005. – 624 с. (С.315-385).
11. Ярмакі Х.П., Остюченко С.М. Організація контрольно-наглядової діяльності міліції за дотриманням правил дозвільної системи: Методичні рекомендації. – Одеса: НДРВВ ОЮІ ХНУВС, 2005. – 49 с.
12. Ярмакі Х.П Організація здійснення адміністративного нагляду міліції за особами, звільненими з місць позбавлення волі: Методичні рекомендації. – Одеса: НДРВВ ОЮІ ХНУВС, 2005. – 40 с.
13. Долженков О.Ф., Ярмакі Х.П., Аносєнков А.А. Організація діяльності дільничного інспектора міліції: Навчально-методичний посібник. – Одеса: НДРВВ ОЮІ ХНУВС, 2005. – 199 с.
14. Ярмакі Х.П., Коропатов О.М. Взаємодія дільничного інспектора міліції з населенням: Методичні рекомендації. – Одеса: НДРВВ ОЮІ ХНУВС, 2006. – 42 с.
Наукові статті та тези доповідей і наукових повідомлень:
15. Ярмакі Х.П., Резніченко С.В. Поняття безпеки дорожнього руху, форми та методи забезпечення// Вісник ОІВС. – 1997. - № 1. – С. 67-69.
16. Ярмакі Х.П., Подлінєв С.Д. Паспортизація в Україні// Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 1997. – № 2. – С. 74-79.
17. Ярмакі Х.П. Деякі особливості проведення практичних занять з курсу „Адміністративна діяльність ОВС // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 1998. – № 1. – С. 156-157.
18. Ярмакі Х.П. До питання про звернення громадян // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 1999. – № 1. – С. 34-39.
19. Ярмакі Х.П. Деякі особливості відповідальності за порушення правил адміністративного нагляду // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 1999. – №3. – С. 44-48.
20. Ярмакі Х.П. Проблеми адміністративної відповідальності юридичних осіб як суб’єктів права // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2000. – №3. – С. 73-75.
21. Ярмакі Х.П. Адміністративна відповідальність юридичних осіб // Українське адміністративне право: актуальні проблеми реформування: Збірник наукових праць: Матеріали ІІ національної науково-теоретичної конференції (м. Суми, 2000). – 2000. – С. 92-95.
22. Ярмакі Х.П., Рудой К.М. Організаційно-правові основи профілактики правопорушень неповнолітніх // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2000. – № 4. – С. 92-99.
23. Ярмакі Х.П. До питання про відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду // Теорія оперативно-службової діяльності правоохоронних органів України: Наукове видання Львівського інституту внутрішніх справ при НАВС України. – Львів: 2000. – С.311-316.
24. Ярмакі Х.П., Маміч І.В. Адміністративна юстиція, як важлива гарантія реалізації прав і законних інтересів громадян // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2001. – № 4. – С. 33-36.
25. Ярмакі Х.П. Адміністративна відповідальність за порушення паспортних правил // Актуальні проблеми держави і права. – Одеса: Юридична література, 2001. – Вип. 11. – С.386-391.
26. Ярмакі Х.П., Маміч І.В. Проблеми адміністративно-правового забезпечення реалізації прав і свобод людини у сфері державного управління // Актуальні проблеми держави і права. – Одеса: Юридична література, 2001. – Вип. 12. – С.73-77.
27. Ярмакі Х.П. Порівняльно-правовий аналіз кодексів про адміністративні правопорушення України та Російської Федерації // Актуальні проблеми держави і права. – Одеса: Юридична література, 2002. – Вип. 15. – С.344-353.
28. Ярмакі Х.П. До питання про проект нового кодексу України про адміністративні правопорушення // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2002. – № 1. – С. 44-50.
29. Ярмакі Х.П. Новий кодекс Російської Федерації про адміністративні правопорушення // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2002. – № 2. – С. 49-57.
30. Ярмакі Х.П., Маміч І.В. Деякі проблеми розвитку інституту уповноваженого Верховної Ради України з прав людини // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2003. – № 1. – С. 138-143.
31. Ярмакі Х.П. Адміністративний нагляд міліції // Актуальні проблеми держави і права. –Одеса: Юридична література, 2003. - Вип. 19. – С.148-153.
32. Ярмаки Х.П. Содержание и значение контроля и надзора в Украине // Межвузовский сборник научных трудов Уральского университета. –Екатеринбург, 2003. – С. 185-196.
33. Ярмаки Х.П. Об опыте исследования международно-правовых стандартов прав человека и норм международного гуманитарного права в вузах системы МВД Украины // Оптимизация процесса профессиональной подготовки непрерывного совершенствования кадров органов внутренних дел: Международная научно-практическая конференция. – Кишинёв, 2003. – С. 15-17.
34. Ярмакі Х.П. Поняття і значення нагляду в Україні // Митна справа: Науково-аналітичний журнал. – Львів: Простір, 2003. – № 1. – С. 97-106.
35. Ярмакі Х.П. Поняття адміністративна скарга // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2003. – № 3. – С. 33-39.
36. Ярмакі Х.П. Щодо питання про концептуальні основи діяльності ОВС // Основні напрямки реформування ОВС в умовах розбудови демократичної держави: Збірник Міжнародної науково-практичної конференції. – Одеса, 2004. – С. 63-66.
37. Ярмакі Х.П. Сутність адміністративно-наглядової діяльності міліції // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС України. – 2005. – Вип. № 2. – С. 191-198.
38. Ярмакі Х.П. Адміністративно-запобіжні заходи, що застосовуються міліцією в процесі здійснення адміністративного нагляду // Управління адміністративно-політичною діяльністю у сфері захисту прав і свобод громадян та забезпечення правопорядку: Матеріали наук.-практ. конференції (м. Одеса, 3-4 червня 2005 р.). – Одеса, 2005 (ч.1). – С. 148-151.
39. Ярмакі Х.П. Сутність паспортно-реєстраційної системи як об’єкт наглядової діяльності міліції // Митна справа: Науково-аналітичний журнал. – Одеса: Простір, 2005. – № 5. – С. 67-77.
40. Ярмакі Х.П. Сутність законності адміністративно-наглядової діяльності міліції, способи її забезпечення // Вісник Запорізького національного університету: Серія юридичні науки, 2005 – С.115-119.
41. Ярмакі Х.П. Наглядові повноваження міліції в сфері охорони громадського порядку // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2005. – № 2. – С. 229-232.
42. Ярмакі Х.П. Повноваження міліції щодо здійснення нагляду у сфері забезпечення громадської безпеки // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2005. – № 3. – С. 206 –210.
43. Ярмакі Х.П. Заходи адміністративного примусу, що застосовуються міліцією у ході здійснення адміністративно-наглядової діяльності міліції за обігом наркотиків // Науковий вісник юридичної академії МВС. – 2005. (Спецвипуск № 2). – С. 136-141.
44. Ярмакі Х.П. Сутність та зміст громадського порядку та його охорони // Актуальні проблеми держави і права. – Одеса: Юридична література, 2005. – Вип. 26. – С.84-91.
45. Ярмакі Х.П. Міліція та громадськість при здійсненні адміністративно-наглядової діяльності у сфері громадського порядку та безпеки // Наукові праці Одеської національної юридичної академії. – Одеса: Юридична література, 2005. – С. 216-222.
46. Ярмакі Х.П. Правове регулювання адміністративно-наглядової діяльності міліції // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених: Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції (м. Харків, 2005) – 2005. – Спецвипуск, ч.1. – С.219-225.
47. Ярмакі Х.П. Суб’єкти наглядової діяльності міліції у сфері паспортно-реєстраційної системи // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2005. – № 4. – С.103-107.
48. Ярмакі Х.П. Зміст, форми та види адміністративно-наглядової діяльності міліції // Право і безпека: науковий журнал. – 2005/4/4. – С.127-130.
49. Ярмакі Х.П. Система суб’єктів адміністративно-наглядової діяльності міліції у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху // Право і безпека: науковий журнал. – 2005/4/6. – С.116-119.
50. Ярмакі Х.П. Щодо вдосконалення нормативного забезпечення безпеки дорожнього руху // Социально-правовые проблемы совершенствования законодательства Украины: история, теория и практика: Материалы 60-ой научной конференции профессорско-преподавательского состава и научных работников экономико-правового факультета ОНУ им. И.И Мечникова (Одесса 23-25 ноября 2005г.). – Одесса. – 2006. – С.86-88.
51. Ярмакі Х.П. Меры административного принуждения, применяемые милицией в процессе осуществления административного надзора // Pravention und bekampfung der transnationalen verbrechen: theoretische und praktische probleme.– Кишинев, 2005. – С.359-365.
52. Ярмакі Х.П. Правові засади участі громадян в охороні громадського порядку // Митна справа: Науково-аналітичний журнал. – Одеса, 2006. – № 2. – С. 84-89.
53. Ярмакі Х.П. Форми адміністративно-наглядової діяльності міліції у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху // Держава і право. – Випуск № 31. – К., 2006. – С.130-134.
54. Ярмакі Х.П. Контроль та нагляд в діяльності митних органів України // Митна справа: Науково-аналітичний журнал. – Одесса, 2006. – № 4. – С. 32-35.
55. Ярмакі Х.П. Адміністративний нагляд міліції як засіб забезпечення громадської безпеки // Вісник Запорізького національного університету: Юридичні науки. – Запоріжжя. – 2006. – С. 42-45.
56. Ярмакі Х.П. Методи адміністративного нагляду міліції у сфері забезпечення дорожнього руху // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету. – 2006. – № 1. – С.167-173.
57. Ярмакі Х.П. Організація адміністративно-наглядової діяльності міліції у сфері охорони та забезпечення громадського порядку // Вісник Луганського університету внутрішніх справ. – 2006. – №3. – С.176-183.
58. Ярмакі Х.П. Адміністративний нагляд міліції та права громадян // Права людини в діяльності органів внутрішніх справ України: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (Євпаторія, 11-13 травня 2006 р.). – Титул, 2006. – С. 57-60.
59. Ярмакі Х.П. Процедури адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі // Південноукраїнський правовий часопис. – 2006. – № 3. – С.101-103.
60. Ярмакі Х.П. Діяльність міліції України та права і свободи неповнолітніх // Делінквентна поведінка дітей та молоді: сучасні технології протидії: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Одеса, 2006) НДРВВ ОЮІ ХНУВС, 2006. – С.251-256.
61. Ярмакі Х.П. Місце органів внутрішніх справ у реалізації прав людини // Державотворення та місцеве самоврядування в Україні в контексті сучасного конституційного процесу: Матеріали всеукраїнського симпозіуму (м. Одеса, 2006) НДРВВ ОЮІ ХНУВС, 2006. – С. 18-24.
62. Ярмакі Х.П. Адміністративний нагляд як функція державного управління // ІІІ звітна конференція науково-педагогічного складу Одеського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ (м. Одеса, 2006). – Одеса: НДРВВ ОЮІ ХНУВС, 2006. – С.90-92.
63. Ярмакі Х.П. Видача дозволів як один з напрямків наглядових повноважень органів внутрішніх справ у сфері дозвільної системи // Південноукраїнський правничий часопис, 2006. – № 1. – С.129-133.
64. Ярмакі Х.П. Адміністративний нагляд міліції та права неповнолітніх // Проблеми правової соціалізації молоді в сучасних умовах розвитку Українського суспільства: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (М. Одеса, 14-15 липня 2006). – Одеса: Головне управління МВС України в Одеській області, 2006. – С. 166-170.
АНОТАЦІЇ
Ярмакі Х.П. Адміністративно-наглядова діяльність міліції в Україні. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Харківський національний університет внутрішніх справ, 2007.
Дисертацію присвячено визначенню сутності, правових засад, видів, форм, методів, напрямків та процедур адміністративно-наглядової діяльності міліції в Україні, а також шляхів її удосконалення. Охарактеризовано повноваження міліції щодо здійснення адміністративного нагляду у сферах забезпечення громадського порядку та безпеки дорожнього руху, дотриманням правил дозвільної та паспортно-реєстраційної систем, а також адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі, визначено форми, методи та організаційно-процедурні аспекти адміністративно-наглядової діяльності міліції в цих сферах. Сформульовано пропозиції та рекомендації щодо внесення конкретних змін і доповнень до чинного законодавства, яке регулює адміністративно-наглядову діяльність міліції в Україні.
Ключові слова: міліція, адміністративно-наглядова діяльність, форми нагляду, методи нагляду, громадський порядок, безпека дорожнього руху, паспортно-реєстраційна система, дозвільна система, адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі, організація адміністративно-наглядової діяльності.

Ярмаки Х.П. Административно-надзорная деятельность милиции в Украине. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени доктора юридических наук по специальности 12.00.07 – административное право и процесс; финансовое право; информационное право. – Харьковский национальный университет внутренних дел, 2007.
Диссертация посвящена анализу проблем административно-надзорной деятельности милиции в Украине. В результате проведенного исследования разработана теория административно-надзорной деятельности, сформулирован ряд новых положений и выводов, предложенных лично соискателем. Впервые сущность административно-надзорной деятельности милиции рассмотрена как одно из направлений сокращения государственного вмешательства в деятельность юридических и физических лиц, за счет сужения объема контроля.
Выяснены методологические основы административно-надзорной деятельности милиции, для чего определено соотношение контроля и надзора в теории управления, сущность административного надзора, его роль в правоохранительной деятельности милиции, охарактеризована система правового регулирования административно-надзорной деятельности милиции, ее содержание, виды, формы и направления, а также проблемы обеспечения ее законности. Дальнейшее развитие получил анализ административно-надзорной деятельности милиции как с управленческой, так из юридической точек зрения; в первом случае административный надзор рассмотрен как функция управления, стадия управленческого цикла, во втором – как средство обеспечения законности, применяемое милицией.
Обосновано положение, что целью административного надзора является не только предупреждение правонарушений, а и их выявление, и пресечение, а также привлечение нарушителей к ответственности. В новом аспекте определены направления административно-надзорной деятельности милиции, среди которых: нормотворчество; организационно-массовая (профилактическая) деятельность; применение административно-предупредительных мер; применение мер пресечения; привлечение виновных к ответственности.
Сформулирована оригинальная классификация административно-надзорной деятельности милиции по таким критериям как: сфера надзорной деятельности; время осуществления; стадии осуществления; открытость; источники надзора; правовая квалификация; количественный состав субъектов надзора; способ инициирования.
Получил дальнейшее развитие анализ способов обеспечения законности административно-надзорной деятельности милиции, среди которых названы государственный контроль, надзор прокуратуры и внутриведомственный контроль. Уточнены организационные аспекты административно-надзорной деятельности, к которым отнесены: аналитическая работа; прогнозирование; планирование; обеспечение административно-надзорной деятельности (правовое, информационное, кадровое, материально-техническое, финансовое); координация надзорной деятельности; контроль и надзор за её осуществлением; корректировка административно-надзорной деятельности милиции.
Правовые основы осуществления милицией административно-надзорной деятельности проанализированы с точки зрения обеспечения прав и свобод граждан, а также прав и законных интересов юридических лиц. Получило дальнейшее развитие исследование сущности сферы обеспечения общественного порядка и безопасности дорожного движения, паспортно-регистрационной и разрешительной систем как объектов административно-надзорной деятельности милиции, в связи с чем проанализированы система и полномочия субъектов административно-надзорной деятельности милиции в этих сферах, формы, методы и организационные аспекты их надзорной деятельности.
Сформулирован ряд конкретных предложений и рекомендаций, направленных на совершенствование теоретико-правовых основ и практики осуществления административно-надзорной деятельности милиции в Украине, в частности, об уточнении: законов Украины “О милиции”, “О демократическом гражданском контроле над Военной организацией и правоохранительными органами”, “Об Уполномоченном Верховной Рады Украины по правам человека”, “О дорожном движении”, “Об иммиграции”, “Об административном надзоре за лицами, освобожденными из мест лишения свободы”, ряда подзаконных нормативных актов, а также о целесообразности разработки и принятия законов Украины “Об охране общественного порядка”, “О разрешительной системе”.
Ключевые слова: милиция, административно-надзорная деятельность, формы надзора, методы надзора, общественный порядок, безопасность дорожного движения, паспортно-регистрационная система, разрешительная система, административный надзор за лицами, освобожденными с мест лишения свободы, организация административно-надзорной деятельности.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

 

Пошукова анотація: інформаційно психофізіологічного інтелектуальної сторін суміжні архітектури мистецтва Інтернет правовідносини розвитку договір царської Аграрні правовідносини охорони господарського службі Європейського таємниця покарання юридичної військовослужбовців екологічні алкогольних наркотичних авторських таємницю суміжних державну рекламу лісового митних торговельної моралі волевиявлення свободи оподаткування керівника неповнолітніх посадових юридичних осіб засобів юридичних митних осіб процедура юстиція реформування судочинство засіб управління внутрішніх податкової міліції примус торговельного права послуги сільському митній проступки суди міліції монопольним автотранспортних експлуатації комунальної тваринного міграції проституції місцевих податкової інформаційної безпеки неповнолітніх освіту імміграційного внутрішніх біженців управлінської видворення провадження виконавчої грального кредитування безпеки місцевої суднових екологічної пожежної надзвичайних дозвільної благоустрою комунального кредитно міграційного нормотворчої залізничному нотаріальної масових автомобілебудування техногенної посадової міліцією детінізації податкового надзвичайного громадських громадянина інспекцій виконавця автомобільної іноземців керівників місцевого посадової міліції виконавчої працівника цінними громадських підприємницької прокуратури громадського відносини гарантії працівників корупцією арешту екологічної міського залізничному міліції підрозділів підприємництва звернень корупції контролю екологічну державного внутрішньої інтелектуальної автомобільної кадрів громадської дорожнього податкових митної земельних корупцією митних платників неповнолітніми дільничних охоронних служби місцевої відповідальності справи ліцензування підприємницької свобод вантажів статус гарантії строки координація територіальний дільничного митних пожежного податкової епідеміологічної суду примусу Кабінету президента народовладдя латентної правозастосовчої покарань людини земельних внутрішніх Акція Аліментні запозичення Антикризові Антимонопольні Антитерористична Запорізької Західною Апеляційне оскарження провадження Апеляційні Апроксимація суден Арешт Архівно Атестаційне Атестація Аудит Аутоагресивна Бандитизм податкових таємниця незаконним пожежами розповсюдженням зброї власність російських моніторингу адміністрацій механізму Вексель біхевіоризм Верховна Вестфальський відповідальність самоврядування представницької адміністративних партійної громадських жіночих місцевих представницької правоохоронної громадськістю дізнання МВС інформації корупцією внутрішніх розслідування соціальної вищою Юркевича Вибори СНД законодавство процес комісії співвідношення виконання Виконавча вексельних заповіту громадських


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking