Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-2% онлайн заказ


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Емоційний стан особи, яка вчинила злочин, за кримінальним законодавством України

 

Шеховцова Лілія Ігорівна

ЕМОЦІЙНИЙ СТАН ОСОБИ, ЯКА ВЧИНИЛА ЗЛОЧИН, ЗА КРИМІНАЛЬНИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Київ – 2007

 

Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі кримінального права та правосуддя юридичного факультету Запорізького національного університету.

Науковий керівник - кандидат юридичних наук, доцент
Хряпінський Петро Васильович,
Запорізький національний університет, кафедра кримінального права та правосуддя

Офіційні опоненти: - доктор юридичних наук, професор
Мельник Микола Іванович,
Верховний Суд України,
Радник Голови Верховного Суду України,
Заслужений юрист України

- кандидат юридичних наук, доцент
Дудоров Олександр Олексійович,
Академія управління та інформаційних технологій „АРІУ”, завідуючий кафедрою галузевих юридичних дисциплін

Провідна установа: Львівський державний університет внутрішніх справ, кафедра кримінального права і кримінології, м. Львів

Захист відбудеться 15 травня 2007 року о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.122.01 Академії адвокатури України (01032, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, 27)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Академії адвокатури України (01032, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, 27).
Автореферат розісланий 10.04. 2007 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
кандидат юридичних наук, доцент О.П. Кучинська
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасний етап розбудови в Україні правової держави вимагає глибокого аналізу важливих проблем кримінально-правової науки, в першу чергу розробки науково обґрунтованих рекомендацій по вдосконаленню чинного кримінального законодавства та практики його застосування. В науці кримінального права загальновизнаним є положення, згідно якого невід’ємним елементом складу злочину є його суб’єктивна сторона, основною ознакою якої виступає вина. Але, якщо проблематика вини досить глибоко досліджена у вітчизняній кримінально-правовій науці, питанням мотиву і мети – приділялось менше уваги, то така ознака суб’єктивної сторони складу злочину, як емоційний стан особи залишається практично невивченою. Окрім того, кримінально-правове значення емоційного стану особи в науці дещо недооцінюється, обмежуючись переважно сильним душевним хвилюванням (афектом). Насправді проблема емоційного стану особи тісно пов’язана із багатьма нормами та інститутами як Загальної, так і Особливої частин кримінального права: осудністю, обставинами, що виключають злочинність діяння, призначенням покарання тощо.
Науково обґрунтований підхід до поняття емоційного стану особи, що вчинила злочин (стосовно емоцій, що супроводжують процес підготовки і вчинення злочину, визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого діяння) в комплексі із виною, мотивами і метою злочину як ознаками суб’єктивної сторони складу злочину є необхідною умовою послідовної реалізації в кримінальному праві принципу суб'єктивного інкримінування.
У вітчизняному кримінальному праві протягом тривалого часу законодавець надає різне кримінально-правове значення емоційним станам особи, які впливають на її здатність усвідомлювати свої дії та (або) керувати ними. Це кримінально-правове значення здебільшого проявляється в тому, що емоційні стани, які зменшують здатність особи усвідомлювати свої діяння та (або) керувати ними, враховуються як обставина, що пом’якшує кримінальну відповідальність особи і на рівні її диференціації, і на рівні її індивідуалізації.
В КК України відсутнє будь-яке нормативне визначення поняття емоційного стану особи. Чинний КК України зберіг властиве і радянському кримінальному законодавству використання різних термінів для позначення юридично значущого емоційного стану. Так, у п. 7 ч. 1 ст. 66 КК України йдеться просто про “сильне душевне хвилювання”, так само як і у ч. 4 ст. 36 та ч. 3 ст. 39, в той час як у ст.ст. 116 та 123 КК України йдеться про “сильне душевне хвилювання, що раптово виникло”. Відсутність однакового розуміння розглянутого психологічного поняття можна зустріти також й в інших нормативно-правових документах. В них згадується "сильне душевне хвилювання", " сильне душевне хвилювання, що раптово виникло", "фізіологічний афект", "афект", "патологічний афект" і вони розглядаються як тотожні. Спостерігається відсутність єдності до визначення сутності емоційного стану особи як в правозастосовчій діяльності, так і в кримінально-правій науці, що призводить до численних помилок органів дізнання, досудового слідства та суду.
У правовій літературі деякі проблеми емоційного стану особи розглядались у роботах Ю.М. Антоняна, М.К. Аніянца, М.І. Бажанова, А.В. Байлова, В.М. Бурдіна, О.В. Бурка, С.В. Бородіна, Р.В. Вереши, В.К. Грищука, Н.О. Гуторової, П.С. Дагеля, М.І. Дубініної, М.І. Загородникова, А.Ф. Зелінського, Т.В. Кондрашової, Д.П. Котова, Г.А. Крігера, В.М. Кудрявцева, В.І. Ляпунова, В.В. Лєня, В.В. Лунєєва, М.В. Лисака, П.С. Матишевського, М.І. Мельника, В.А. Мисливого, А.А. Музики, Л.А. Остапенко, О.М. Попова, І.П. Портнова, Ш.Р. Раджабова, А.В. Савченко, Б.С. Сидорова, В.В. Сташиса, В.І. Ткаченка, С.А. Тарарухіна, Т.Г. Шавгулідзе, С.Д. Шапченка, М.Д. Шаргородського, Н.М. Ярмиша, С.С. Яценка та ін.
Однак, незважаючи на позитивну роль цих досліджень, в яких містяться науково обґрунтовані та практично корисні висновки, є ряд аспектів, що залишаються дискусійними, деякі судження, що були висловлені в цих роботах, потребують додаткового аналізу, а сформульовані теоретичні положення є спірними та потребують більш поглибленої аргументації з позиції кримінального права, кримінології та психології.
На сьогодні кримінально-правова наука все ще не має у своєму розпорядженні комплексного дослідження, яке б давало цілісне уявлення про емоційний стан особи, як факультативну ознаку суб’єктивної сторони складу злочину. Більш детального вивчення потребують питання визначення поняття емоційного стану особи, його сутності, місця в системі ознак складу злочину, взаємодії емоційного стану особи з іншими ознаками складу злочину, розмежування понять „сильне душевне хвилювання” та „афект”, визначення видів емоційного стану особи, питання впливу емоційного стану особи на норми та інститути Загальної частини кримінального права України, впливу емоційного стану особи на кримінальну відповідальність за окремі види злочинів. Отже, враховуючи складність, недостатню вивченість та важливе значення для кримінального права емоційного стану особи як факультативної ознаки суб’єктивної сторони складу злочину, на сучасному етапі назріла нагальна потреба у комплексному вивченні та аналізі цієї ознаки. Зазначені проблеми є малодослідженими в Україні й у такому аспекті вивчаються вперше.
Таким чином, беззаперечною є актуальність аналізу проблематики емоційного стану особи як важливого завдання кримінально-правової науки на сьогодні. Розробка цих питань має значення як для теорії, так і для правозастосовчої практики.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження ґрунтується на основних положеннях щодо розробки теоретичних проблем розвитку вітчизняного законодавства і наукового забезпечення законодавчого процесу в Україні, затверджених постановою Президії Національної академії наук України від 5 листопада 2003 року № 272 (п. 3.1.). Воно виконане відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри кримінального права та правосуддя Запорізького національного університету у межах державної Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України № 1376 від 25 грудня 2000 р., в межах наукової теми кафедри кримінального права та правосуддя Запорізького національного університету, затверджене на засіданні Науково-технічної ради Запорізького національного університету (протокол № 6 від 15 січня 2003 року).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є проведення комплексного кримінально-правового теоретичного аналізу поняття, змісту, специфічних особливостей та значення емоційного стану особи, яка вчинила злочин, в кримінальному праві України, і формулювання на підставі цього пропозицій щодо вдосконалення кримінального законодавства та практики його застосування.
Для досягнення цієї мети перед дослідженням поставлені такі завдання:
- обґрунтувати актуальність і важливість для кримінально-правової науки розгляду питань емоційного стану особи та його значення для правозастосовчої діяльності;
- визначити стан наукової розробки проблем емоційного стану особи, яка вчинила злочин, в кримінально-правовій доктрині;
- розглянути методологію теорій емоційного стану, поширених в радянській, російській і українській психологічній науці та визначити базову теорію емоційного стану для нашого дослідження;
- з’ясувати місце емоційного стану особи в системі ознак суб’єктивної сторони складу злочину, а також особливостей встановлення емоційного стану особи в процесі кваліфікації злочинів;
- визначити поняття та сутність кожного виду емоційного стану особи;
- провести узагальнення судової практики з питань застосування законодавства про кримінальну відповідальність за злочини, вчинені в стані сильного душевного хвилювання;
- дослідити відображення емоційного стану особи в нормах та інститутах Загальної частини кримінального права України;
- проаналізувати вплив емоційного стану особи на кримінальну відповідальність за окремі види злочинів;
- сформулювати пропозиції по вдосконаленню кримінального законодавства України.
Об’єктом дослідження є емоційний стан особи як факультативна ознака суб’єктивної сторони складу злочину.
Предметом дослідження є теорії емоційного стану особи, поширені у національній та зарубіжній кримінально-правовій доктрині; чинне кримінальне законодавство України, яке встановлює відповідальність за злочини, вчинені в стані сильного душевного хвилювання, практика його застосування; кримінальне законодавство зарубіжних країн і система наукових поглядів і розробок стосовно цієї проблеми.
Методи дослідження. Методологічною основою монографічного дослідження стали такі загально наукові та спеціально наукові методи пізнання, як діалектичний метод, метод системно-структурного аналізу, історико-правовий, порівняльно-правовий, формально-логічний, конкретно-соціологічний і статистичний. Всі методи дослідження використовувались у взаємозв’язку та взаємозалежності, що в кінцевому рахунку забезпечило всебічність, повноту та об’єктивність дослідження, коректність, несуперечливість та істинність наукових результатів. Так, діалектичний, порівняльно-правовий, історико-правовий та формально-логічний методи застосовувались для з’ясування сутності емоційного стану особи в кримінальному праві. Дослідження окремих видів емоційного стану особи, зокрема їх поняття, структура, функціональне призначення та вплив на норми та інститути Загальної і Особливої частин кримінального права здійснювалося із застосуванням логічного і статистичного методів, а також методу системно-структурного аналізу. Формально-логічний метод використовувався при аналізі тексту статей КК України і тлумаченні окремих його норм. Порівняльно-правовий та історико-правовий метод використані при дослідженні генезису теорій емоційного стану особи, а також порівнянні поглядів українських та зарубіжних науковців на проблему емоційності в кримінальному праві. Системно-структурний аналіз використовувався при аналізі місця емоційного стану особи в системі ознак суб’єктивної сторони складу злочину, а також особливостях встановлення при кваліфікації різних категорій злочинів. Конкретно-соціологічний метод використаний в процесі проведення анкетування, а також при узагальненні матеріалів вивчених кримінальних справ.
Теоретичну основу дисертації склали наукові праці з загальної теорії права, кримінального права, кримінально-процесуального права. Під час дослідження використані також результати наукових досліджень у галузях філософії, психології, логіки, кримінального-виконавчого права, кримінології, судової психології тощо.
Емпіричну основу дослідження становлять дані, отримані при аналізі матеріалів 136 кримінальних справ, розглянутих судами Запорізької, Дніпропетровської, Харківської та Донецької областей, матеріали опублікованої судової практики, статистичні звіти й довідки Головного управління МВС України, Генеральної прокуратури України, Міністерства юстиції України, а також результати анкетування 102 суддів та слідчих.
Нормативну основу роботи склали Конституція України, чинне кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство України, постанови та роз’яснення Пленумів Верховного суду України, Верховного суду СРСР та Верховного суду РФ по справам, що мають пряме або непряме відношення до досліджуваної проблеми, кримінальні кодекси країн СНД та інших зарубіжних країн, інші закони та підзаконні нормативно-правові акти України та країн СНД.
Наукова новизна проведеного дисертаційного дослідження полягає в тому, що воно є першим в Україні спеціальним комплексним дослідженням проблеми емоційного стану особи, яка вчинила злочин, за кримінальним законодавством України. Науковою новизною відзначаються наступні положення:
вперше:
• сформульоване авторське визначення емоційного стану особи, що вчинила злочин;
• обґрунтовано найбільш важливі ознаки емоційного стану особи;
• визначено, що особливості емоційного стану особи мають суттєве значення для адекватної кримінально-правової оцінки: а) проблем, пов’язаних із суб’єктом злочину, в першу чергу обмеженої та спеціальної осудності; б) обставин, що виключають злочинність діяння; в) обставин, які пом’якшують покарання;
• визначено, що видами емоційного стану особи можуть бути емоційне збудження, емоційна напруга, стрес, фрустрація, сильне душевне хвилювання, афект;
• запропоновано положення про те, що у загальній частині КК України необхідно залишити поняття "сильне душевне хвилювання" як один з емоційних станів людини, а в статтях 116 й 123 КК України термін "сильне душевне хвилювання, що раптово виникло ", замінити на термін "афект;
• запропоновано для вирішення проблеми так званої спеціальної (професійної) осудності/неосудності доповнити КК України статтею 25-1 „Невинне заподіяння шкоди”;
• запропоновано внести деякі зміни та доповнення до ст. ст. 38, 116 та 123 КК України.
набули подальшого розвитку:
• твердження про те, що розрив у часі між неправомірними діями потерпілого й реалізацією умислу на вбивство або заподіяння тяжких тілесних ушкоджень може мати місце і в тих випадках, коли цей розрив зумовлено накопиченням негативних емоцій з боку винного, який перебуває у стані афекту;
• положення, згідно якого за заподіяння легкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження або спричинення побоїв у стані афекту кримінальна відповідальність не настає;
• твердження про те, що взаємна згода на вирішення конфлікту шляхом обміну ударами, тобто бійкою, виключає виникнення стану сильного душевного хвилювання, а тому дії винного не можуть бути кваліфіковані за ст. 116 або 123 КК України;
• положення щодо розмежування умисного вбивства, вчиненого в стані афекту від умисного вбивства при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця.
підтримується позиція та знаходить новий розвиток положення, що поняття „сильне душевне хвилювання” і „афект” не тотожні. Поняття „сильне душевне хвилювання” відбиває кількісну характеристику емоційної реакції й має оціночний характер. Афект же – це емоційний процес, що має свою специфіку й динаміку і є якісно відмінним від будь-якого душевного хвилювання, у тому числі й сильного. Ці поняття співвідносяться як загальне і часткове.
Практичне значення одержаних результатів:
1) в науково-дослідній діяльності - одержані наукові результати можуть використовуватися в подальших наукових розробках всього комплексу проблем емоційності в юридичних науках взагалі та в кримінальному праві зокрема;
2) в правотворчій діяльності – пропозиції, викладені в роботі можуть бути використані з метою вдосконалення кримінального законодавства України;
3) в правозастосовчій діяльності – положення дисертаційного дослідження можуть використовуватися при розв’язанні конкретних проблем кваліфікації злочинів, передбачених статтями 116, 123 КК України, у слідчо-прокурорській і судовій практиці;
4) в навчальному процесі - положення дисертаційного дослідження можуть бути використані під час підготовки відповідних розділів підручників, навчальних посібників, в науково-дослідній діяльності викладачів та студентів. Результати цього дослідження впроваджені у навчальний процес Запорізького національного університету.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Результати дисертаційного дослідження обговорювались на кафедрі кримінального права та правосуддя юридичного факультету Запорізького національного університету.
Основні положення дисертації доповідалися на науково-практичній конференції студентів, аспірантів та викладачів „Дні науки в ЗНУ” (Запоріжжя, 2005); міжнародних науково-практичних конференціях „Запорізькі правові читання” (Запоріжжя, 2004, 2005, 2006); „Актуальні проблеми протидії незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин у сучасних умовах” (м. Дніпропетровськ, 2005); „Кримінально-правова політика держави: теоретичні та практичні аспекти проблеми” (м. Донецьк, 2006).
Матеріали дисертації використовуються у навчальному процесі юридичного факультету Запорізького національного університету при викладанні курсів “Кримінальне право ч. Загальна”, „Кримінальне право. ч. Особлива”.
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження відображені у восьми наукових статтях, п`ять з яких опубліковані у виданнях, включених до переліку фахових видань ВАК України з юридичних наук, та трьох тезах в збірниках матеріалів конференцій, на яких доповідалися результати дослідження.
Структура роботи обумовлена метою, завданнями та предметом дисертаційного дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, що поєднують одинадцять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (361 найменування) та додатків. Повний обсяг дисертації складає 250 сторінок, обсяг основного тексту – 205 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету і завдання дослідження, його методологічну, теоретичну та емпіричну основи, показано наукову новизну і сформульовано положення, які виносяться на захист, розкрито теоретичне і практичне значення отриманих результатів, наведено дані про їх апробацію та публікації автора за темою дослідження.
Розділ перший “Правова природа емоційного стану особи, яка вчинила злочин” складається з чотирьох підрозділів.
У підрозділі 1.1. “Ґенеза кримінального законодавства про емоційний стан особи, яка вчинила злочин” наведено історію розвитку кримінального законодавства про емоційний стан особи.
Аналіз історії розвитку кримінального законодавства про емоційний стан винної особи дозволяє виокремити такі його періоди: 1) період Київської Русі; 2) період польсько-литовського панування та козацька доба; 3) період ХVІІ – ХVІІІ ст.ст.; 4) період ХІХ – початку ХХ ст.ст.; 5) радянський період. Кожен із цих періодів має свої історичні та правові особливості, які відповідним чином відображалися на документах, що містили кримінально-правові норми.
Законодавча регламентація різних аспектів емоційного стану особи, яка вчинила злочин, поряд з іншими суб'єктивними ознаками, з’являється в нормативних документах та пам’ятках права набагато пізніше порівняно із об’єктивними ознаками складу злочину, що підтверджує висновок про те, що включення в категоріальний апарат кримінального права понять, які відображують внутрішній психічний стан особи, відбувається лише на відносно високому ступені її розвитку.
Підрозділ 1.2. „Емоційний стан особи як психологічна категорія та факультативна ознака суб’єктивної сторони складу злочину” присвячено дослідженню поняття „емоція” саме як психологічної категорії, визначенню основних теорій емоцій, що існують в психологічній науці, виділенню серед них базової теорії емоційного стану особи нашого дослідження та з’ясування місця емоційного стану особи в системі ознак суб’єктивної сторони складу злочину.
Емоція - це особливий клас психічних процесів і станів, що виконують функцію регулювання та активності суб’єкта шляхом визначення значущості зовнішніх та внутрішніх ситуацій для здійснення його життєдіяльності. Емоції, будучи основою будь-якого емоційного стану, виконують ряд особливо важливих функцій: оцінки, спонукання, активації нервових центрів і всього організму в цілому, регулюючу, синтезуючу, експресивну (виразну).
Базовою теорією емоційного стану особи нашого дослідження є теорія диференціальних емоцій К. Ізарда, згідно якої основою виникнення емоційних станів є потреби й мотиви людини. Механізм виникнення емоцій в цій теорії зводиться до наступного: джерела активності людини, спонукання до діяльності лежать у сфері потреб і мотивів. Їхнє задоволення припускає постановку цілей, рішення конкретних життєвих завдань.
Дисертант вважає, що, з одного боку, мотиви, мета та емоційний стан є самостійними ознаками суб’єктивної сторони злочину, які не входять до змісту вини, але, з іншого боку, їх слід віднести до факультативних її ознак, оскільки їх встановлення необхідне при кваліфікації деяких злочинів, передбачених в Особливій частині КК України, як запорука точного встановлення вини, зокрема її ступеня, мотивів, оцінки суспільної небезпечності як вчиненого діяння, так і особи винного.
У підрозділі 1.3. “Поняття емоційного стану особи, яка вчинила злочин” визначено поняття цієї факультативної ознаки суб’єктивної сторони складу злочину та наведено найбільш важливі ознаки емоційного стану особи.
Проведений аналіз дозволяє запропонувати наступне визначення емоційного стану особи, що вчинила злочин: це особливий юридично значущий психологічний стан особи, який впливаючи на її волю і свідомість, взаємодіє із ознаками складу злочину (насамперед суб'єктивною стороною), і визначає таким чином особливості кримінально-правової оцінки діяння, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України, а також впливає на вирішення питань, пов'язаних із індивідуалізацією покарання.
Найбільш важливими ознаками емоційного стану особи є наступні: 1) це особливий стан особи, що має одночасно як психологічний, так і кримінально-правовий характер; 2) є факультативною ознакою суб'єктивної сторони злочину, що прямо впливає на кваліфікацію вчиненого особою суспільно небезпечного діяння, передбаченого конкретною статтею Особливої частини КК України або враховується при індивідуалізації покарання винному; 3) впливає на волю і свідомість особи, визначаючи особливості суб'єктивних та об'єктивних ознак складу злочину; 4) найбільшою мірою проявляється при вчиненні умисних імпульсивних злочинів, а також деяких видів необережних діянь; 5) має значення для адекватного розуміння та правильного вирішення питань Загальної та Особливої частини кримінального права.
Підрозділ 1.4. “Структура та види емоційного стану особи, яка вчинила злочин” присвячено визначенню структурних елементів емоційного стану особи.
До структури емоційного стану особи входять такі елементи: 1) емоція, як основа чи первинний модуль емоційного стану особи; 2) обставини, в зв’язку з чим виникає така емоція. Законодавець вказує на такі обставини, що мають кримінально-правове значення: протизаконне насильство, систематичне знущання або тяжка образа з боку потерпілого; 3) реакція особи (емоційна розрядка) на обставини, які викликали у особи цей стан.
Проведений аналіз літературних джерел та поглядів вчених-психологів і вчених-криміналістів дозволив дисертанту виділити наступні види емоційного стану особи: 1) афект; 2) стрес; 3) фрустрація; 4) емоційне збудження; 5) емоційна напруга.
Розділ другий “Відображення емоційного стану особи в інститутах та нормах Загальної частини кримінального права України” складається з чотирьох підрозділів.
В підрозділі 2.1. “Взаємовідношення та взаємодія емоційного стану особи з іншими ознаками складу злочину” обґрунтовується позиція, що емоційний стан особи має тісний взаємозв’язок з елементами як суб’єктивної так і об’єктивної сторони складу злочину.
Емоційний стан особи значною мірою впливає на такі елементи суб’єктивної сторони складу злочину як вина, мотив та мета, в багатьох випадках визначаючи їх зміст та спрямованість. Так, емоції різної інтенсивності прямо впливають на вину як центральну ознаку суб’єктивної сторони, поряд з іншими факторами визначаючи ступінь вини як кількісну її характеристику. В цьому аспекті емоції опосередковано визначають межі кримінальної відповідальності винної особи. Оскільки бажання настання наслідків є емоційним поняттям, більш коректно називати відповідний момент прямого умислу не вольовим, а емоційно-вольовим (або емоційним).
Найтісніший зв'язок існує між емоційним станом особи та мотивами. По-перше, процес мотивації злочину, як і будь-якого іншого вчинку, завжди тією чи іншою мірою емоційно забарвлений. По-друге, процес прийняття рішення про вчинення злочину, а також саме його виконання, як правило, здійснюються на фоні інтенсивного емоційного збудження. Найбільш яскраво ця риса проявляється при вчиненні імпульсивних злочинів, в яких раціональне обдумування сильно зжате або взагалі відсутнє; тому в таких випадках раціональні елементи пригнічуються, а почуття керують волею особи, визначаючи вибір злочинного варіанту поведінки та особливості його реалізації. По-третє, в багатьох випадках емоції сильної інтенсивності самі виступають в якості мотивів вчинення злочину.
Емоції впливають також на елементи об’єктивної сторони складу злочинів, визначаючи особливості самого злочинного діяння (дії або бездіяльності), а в багатьох випадках впливаючи на специфіку такої факультативної ознаки об’єктивної сторони, як спосіб вчинення злочину (наприклад, особливо жорстокий спосіб вчинення умисного убивства в стані афекту).
Вплив та взаємодія емоційного стану особи простежується з такими ознаками суб’єкта злочину, як осудність/неосудність.
На думку дисертанта, кримінально-правове значення мають лише емоції суб’єкта, які існували саме під час вчинення злочину. Емоції, які виникають у винної особи вже після вчинення злочину, не є ознакою суб’єктивної сторони складу злочину і тому не впливають на кваліфікацію вчиненого, але можуть мати самостійне кримінально-правове значення (наприклад, діяльне та щире каяття, обумовлені жалем з приводу вчиненого злочину), і в цьому аспекті можуть бути враховані при індивідуалізації покарання винному.
Підрозділ 2.2. “ Емоційний стан особи та проблема обмеженої осудності і спеціальної неосудності” присвячено вирішенню проблеми так званої спеціальної (професійної) осудності/неосудності.
Дисертант зазначає, що психологічний (юридичний) критерій обмеженої осудності, тобто зниження здатності особи усвідомлювати свої дії та/або керувати ними, безпосередньо пов'язаний із її медичним критерієм, яким є наявність у винного певного психічного розладу. Кримінологічні та психологічні дослідження свідчать про суттєву (іноді й вирішальну) роль саме емоційних чинників в етіології психічних розладів, які, в свою чергу, є детермінантами вчинення різних категорій злочинів – насамперед насильницько-агресивних та необережних.
Зростання кількості необережних злочинів із тяжкими наслідками, пов'язане із невідповідністю психофізіологічних якостей особи – оператора технічної системи – вимогам екстремальної ситуації, через що ця особа, будучи осудною в загальному розумінні цього поняття, не може керувати своїми діями, а отже і нездатна запобігти настанню шкідливих наслідків, тобто стає неосудною в конкретній професійній ситуації.
У цьому зв'язку дисертант вважає за доцільне закріпити у КК України статтю 25-1 “Невинне заподіяння шкоди (казус)” такого змісту: “Діяння визнається вчиненим невинно, якщо особа, яка його вчинила, не усвідомлювала і за обставинами справи не могла усвідомлювати суспільну небезпечність свого діяння або не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків і за обставинами справи не могла їх передбачати” (ч. 1). “Діяння визнається вчиненим невинно також і у випадку, якщо особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків своєї дії (бездіяльності), не бажала їх настання, але в силу невідповідності своїх психофізичних якостей екстремальним умовам або нервово-психічним перенавантаженням не могла запобігти їх настанню” (ч. 2).
У підрозділі 2.3. „Емоційний стан особи та обставини, що виключають злочинність діяння” звертається увага на окремі аспекти значення емоційного стану особи для правильної юридичної оцінки таких обставин, що виключають злочинність діяння, як необхідна оборона, крайня необхідність чи затримання особи, що вчинила злочин.
Дисертантом обґрунтовується необхідність закріплення у ст. 38 КК України положення, аналогічного за змістом з відповідними нормами статей 36 та 39 КК України. У зв’язку з цим, статтю 38 КК України слід доповнити частиною третьою наступного змісту: “Особа не підлягає кримінальній відповідальності за перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, якщо через сильне душевне хвилювання, викликане суспільно небезпечним посяганням, вона не могла оцінити відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання або обстановці затримання злочинця”.
У підрозділі 2.4. “Емоційний стан особи та індивідуалізація призначення кримінального покарання” розглянуто питання впливу емоційного стану особи на індивідуалізацію призначення кримінального покарання за кримінальним законодавством України.
Більшість вчених під індивідуалізацією покарання розуміють визначення судом конкретної міри покарання особі, винній у вчиненні того чи іншого злочину, що здійснюється на підставі закону та правосвідомості суддів, виходячи зі ступеня суспільної небезпечності діяння та особи, яка його вчинила.
Реалізовуючи принцип індивідуалізації покарання, суд при призначенні покарання обов'язково враховує, окрім тяжкості злочину, особи винного та обтяжуючих обставин, ще і обставини, які пом'якшують покарання.
Підтримується підхід, згідно якого пом'якшуючою обставиною у сенсі п. 7 ч. 1 ст. 66 КК України є не лише фізіологічний афект, а й інші юридично значущі емоційні стани, які, по-перше, можуть і не досягати сили та інтенсивності, властивих афекту, а, по-друге, не обов'язково характеризуються раптовістю. До таких станів належать, зокрема, фрустрація, стрес, психоемоційне збудження. Наявність цих станів, як і сильного душевного хвилювання, встановлюється психолого-психіатричною експертизою.
Розділ третій “Врахування емоційного стану особи при встановленні кримінальної відповідальності за окремі види злочинів” складається з трьох підрозділів.
У підрозділі 3.1. “Загальнотеоретичні питання врахування емоційного стану особи при встановленні кримінальної відповідальності за окремі види злочинів” зазначається, що із усіх існуючих емоційних станів особи найбільш значимим, який впливає на визначення кримінальної відповідальності за окремі види злочинів, є стан сильного душевного хвилювання.
Дисертантом обґрунтовано, що більш правильним буде не ставити знак рівності між сильним душевним хвилюванням, про яке йдеться в ст. 66 КК України й сильним душевним хвилюванням, що раптово виникло (фізіологічним афектом), про яке йде мова в ст. 116, 123 КК України. Ці положення не тотожні, і, отже, не може бути визнано правильним твердження, що пом'якшуюча обставина, зазначена в п. 7 ч. 1 ст. 66, згадується й у ст. 116, 123 КК України.
По-перше, п. 7 ч. 1 ст. 66 КК України говорить про сильне душевне хвилювання, не визначаючи його якісні особливості, а в ст. 116, 123 КК України мова йде про сильне душевне хвилювання, що раптово виникло. Маючи на увазі психологічну сторону питання, варто сказати, що в ст. 116, 123 КК України мова йде саме про афект, оскільки раптовість виникнення емоційного стану характерна саме для афекту. У п. 7 ч. 1 ст. 66 КК України мається на увазі сильне душевне хвилювання як стан емоційної напруги. По-друге, закон вказує на різницю в співвідношенні в часі між сильним душевним хвилюванням і скоєнням злочину. Статті 116, 123 КК України вимагають, щоб злочин було скоєно у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виник, тобто в той період, поки триває афективне збудження. У п. 7 ч. 1 ст. 66 КК України говориться про скоєння злочину під впливом сильного душевного хвилювання. Інакше кажучи, у цьому випадку злочин хоча й пов'язаний із сильним душевним хвилюванням, обумовлений ним, але не обов'язково повинен збігатися в часі з вищою фазою цього хвилювання. По-третє, розходження змісту п. 7 ч. 1 ст. 66 КК і ст. 116, 123 КК України складається в характері дій потерпілого, що викликають сильне душевне хвилювання. Пункт 7 ч. 1 ст. 66 КК України говорить про неправомірні й аморальні дії потерпілого. При цьому закон тут не вказує, у якому конкретно виді може виявитися ця поведінка та не вказує спрямованість дій потерпілого. У статтях 116, 123 КК України законодавець ставить обов'язковою умовою застосування цих статей таку поведінку потерпілого, що виявилася лише в строго певних формах (протизаконне насильство, систематичне знущання або тяжка образа). По-четверте, у п. 7 ч. 1 ст. 66 КК України сильне душевне хвилювання - це обставина, яка пом'якшує відповідальність та враховується при призначенні покарання, у ст.ст. 116, 123 КК України сильне душевне хвилювання воно виступає як обставина, що диференціює кримінальну відповідальність, і тому включена в число конститутивних елементів складу злочину.
У підрозділі 3.2. “Врахування емоційного стану особи при встановленні кримінальної відповідальності за злочини проти життя та здоров’я” обґрунтовується позиція, згідно якої найбільший вплив емоційного стану особи на кримінальну відповідальність проти життя та здоров’я, спостерігається у ст.ст. 116, 117 та 123 КК України. Лише в цих статтях мова йде про особливий емоційний стан винного, що виступає у якості обов’язкової ознаки цих складів злочинів, яку слід розглядати у якості пом’якшуючої.

Дисертант підтримує точку зору тих авторів, які вважають, що злочини в стані сильного душевного хвилювання можуть бути вчинені тільки шляхом активних дій й таким чином виключається їхнє вчинення шляхом бездіяльності, а суспільно небезпечні наслідки злочинів, вчинених в стані сильного душевного хвилювання можуть бути різноманітними - від побоїв до смерті потерпілого.
Обов'язковою умовою діянь, вчинених у стані афекту, є обстановка його здійснення, що полягає в неправомірній поведінці потерпілого - це протизаконне насильство, систематичне знущання та тяжка образа з боку потерпілого.
Дисертант наголошує, що поняття протизаконне насильство повинне містити в собі не тільки кримінально-протиправні діяння, але й діяння, визнані протиправними будь-якою галуззю права.
Під насильством стосовно досліджуваних злочинів слід розуміти протизаконний вплив на людину, який здійснюється поза (або проти) її волі і який здатен спровокувати таким насильством афективний стан у винного.
Під поняттям „систематичне знущання” у розумінні ст. 116 КК України слід розуміти вчинення певних дій (понад три рази), що багаторазово супроводжуються умисним заподіянням потерпілому психічних або моральних страждань із приниженням людської гідності незалежно від форми їх здійснення.
Тяжка образа може бути виражене в словах і діях. До неї можна віднести: безпідставне обвинувачення у скоєнні тяжкого злочину, приниження національного почуття, цинічна образа жінки, наруга над батьківською любов'ю, підкреслення в непристойній формі фізичних недоліків людини, ляпас, плювок в особу, і т. ін.
Дисертант зазначає, що психічне ставлення особи при вчиненні злочину, передбаченого ст. 117 КК України характеризують такі особливості: а) його вчинення обумовлене емоційною напругою, викликаною вагітністю і пологами та психічними процесами, що їх супроводжували (зокрема, сімейним конфліктом, подружньою зрадою, матеріальними та іншими соціально-побутовими негараздами); б) тимчасовий психічний розлад послаблює здатність матері усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Автор вказує на те, що в літературі спірним є питання, чи може кваліфікуватися за ст.117 КК вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини, умисел на вчинення якого у неї виник до початку пологів. На думку автора, редакція статті 117 КК не дає підстав по-різному кваліфікувати вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини залежно від моменту виникнення наміру. Момент виникнення умислу вбити новонароджену дитину, виходячи із змісту ст. 117 КК, на кваліфікацію вбивства не впливає. Стаття 117 КК застосовується і тоді, коли умисел цей виник ще до пологів, а був реалізований у період пологового процесу чи одразу ж після нього.
У підрозділі 3.3. “Розмежування злочинів, скоєних у стані сильного душевного хвилювання, від деяких суміжних складів злочинів” автор наголошує, що велике значення для суду й слідства має практичне питання розмежування афективних злочинів від складних видів умисних злочинів.
На думку автора, вирішальним фактором розмежування зазначених складів є зміст суб'єктивної сторони злочину, тобто ті якісні зміни, що вносить у нього стан фізіологічного афекту, особливо, у зміст і характер прояву спонукань і цілей людської поведінки в цьому стані.
Так, при вирішенні питання про юридичну оцінку вбивства, вчиненого в обопільній бійці або сварці автор підтримує позицію тих авторів, які вважають, що взаємна згода на вирішення конфлікту шляхом обміну ударами, тобто бійкою, виключає виникнення стану сильного душевного хвилювання, а тому дії винного не можуть бути кваліфіковані за ст. 116 або 123 КК.
Розмежування умисного вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання, від умисного вбивства при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця необхідно здійснювати на основі сукупності об'єктивних і суб'єктивних ознак. В цьому випадку слід виходити з того, що для злочинів, вчинених в стані сильного душевного хвилювання, характерне спричинення шкоди потерпілому не з метою захисту від посягання. Крім того, для вбивства, передбаченого ст. 116 КК, стан сильного душевного хвилювання, який виник раптово внаслідок протизаконного насильства або тяжкої образи з боку потерпілого, є обов’язковою ознакою, тоді як для вбивства, передбаченого ст.118 КК, він не є обов’язковою ознакою. І зовсім немає ніякого значення, чи був він раптовим.
З метою забезпечення послідовної реалізації принципу суб'єктивного інкримінування та враховуючи дані психології, дисертант пропонує у загальній частині Кримінального кодексу України залишити поняття "сильне душевне хвилювання", як один з емоційних станів людини та п. 7 ч. 1 ст. 66 КК України de lege ferenda викласти в такій редакції: “вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання або у стані іншого психоемоційного збудження, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого”.
Дисертант пропонує внести деякі зміни в Кримінальний кодекс України.
Так, в статтях 116 й 123 КК України термін "сильне душевне хвилювання, що раптово виникло ", необхідно замінити на термін "афект". Вживання терміну "фізіологічний" як доповнення до поняття "афект", автор вважає недоцільним. У кримінальному праві законодавець багато понять не деталізує, і від цього їхнє значення не змінюється. Наприклад, поняття неосудності, вчинення злочину в стані сп'яніння, яке, як відомо, може бути як фізіологічним, так і патологічним, і ряд інших.
Статтю 116 КК України пропонується доповнити ч. 2 у такій редакції: “вбивство двох чи більше осіб, вчинене в стані афекту,... - карається ...”.
Статтю 123 КК України пропонується доповнити ч. 2 у такій редакції: „умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне в стані афекту, яке спричинило смерть потерпілого, - карається...
У висновках наводяться одержані дисертантом найбільш важливі наукові та практичні здобутки, підводяться підсумки дослідження та узагальнено основні результати:
– обґрунтовано актуальність і важливість для кримінально-правової науки розгляду питань емоційного стану особи та його значення для правозастосовчої діяльності;
– визначено стан наукової розробки проблем емоційного стану особи, яка вчинила злочин, в кримінально-правовій доктрині;
– розглянуто методологію теорій емоційного стану, поширених у вітчизняній та зарубіжній психологічній науці та визначено базову теорію емоційного стану для нашого дослідження;
– з’ясовано місце емоційного стану особи в системі ознак суб’єктивної сторони складу злочину, а також особливостей встановлення емоційного стану особи в процесі кваліфікації злочинів;визначити поняття та сутність кожного виду емоційного стану особи;
– проведено узагальнення судової практики з питань застосування законодавства про кримінальну відповідальність за злочини, скоєні в стані сильного душевного хвилювання;
– досліджено відображення емоційного стану особи в нормах та інститутах Загальної частини кримінального права України;
– проаналізовано вплив емоційного стану особи на кримінальну відповідальність за окремі види злочинів;
– сформульовано пропозиції по вдосконаленню кримінального законодавства України.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

1. Шеховцова Л.І. Емоційний стан особи як факультативна ознака суб`єктивної сторони складу злочину: постановка проблеми // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 25. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - 2004. – С. 497-502.
2. Шеховцова Л.І. Основні проблеми взаємодії емоційного стану особи, яка вчинила злочин, з іншими ознаками складу злочину // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 27. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - 2005. – С. 528-533.
3. Шеховцова Л.І. Особливості емоційного стану особи, яка вчиняє злочин у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів // Науковий вісник Юридичної Академії МВС: Збірник наукових праць. Спец. випуск №2(25). – Дніпропетровськ. – 2005. – С. 186-190.
4. Шеховцова Л.І. Розмежування злочинів, вчинених у стані сильного душевного хвилювання, від деяких суміжних складів злочинів // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 35. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - 2007. – С. 500-506.
5. Шеховцова Л.І. Вплив емоційного стану особи на кримінальну відповідальність за злочини проти життя та здоров’я // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. – 2007. – Серия “Юридические науки”. – Т. 19 (58). - № 3. – С. 73-78.
6. Шеховцова Л.І. Проблеми визначення сутності та місця емоційного стану особи, яка скоїла злочин, за кримінальним законодавством України // Вісник Запорізького державного університету. – Запоріжжя: Запорізький державний університет. – 2004. - №1. – С. 181-183.
7. Шеховцова Л.І. Деякі аспекти емоційного стану особи та обставини, що виключають злочинність діяння // Вісник Запорізького національного університету. – Запоріжжя: Запорізький національний університет. – 2006. - №3. – С. 136-141.
8. Шеховцова Л.І. Загальнотеоретичні положення впливу емоційного стану особи на кримінальну відповідальність за окремі види злочинів, що передбачені в Особливій частині КК України // Збірник матеріалів конференції “Кримінально правова політика держави: теоретичні та практичні аспекти проблеми”, м. Донецьк, листопад 2006 р. – Донецьк: Донецький юридичний інститут Луганського державного університету внутрішніх справ. – 2006. – С. 287-292.

АНОТАЦІЇ

Шеховцова Л.І. Емоційний стан особи, яка вчинила злочин, за кримінальним законодавством України. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08. – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. – Академія Адвокатури України. – Київ, 2007.
Дисертація є комплексним науковим дослідженням на монографічному рівні емоційного стану особи, яка вчинила злочин, за кримінальним законодавством України. У роботі обґрунтовано актуальність і важливість для кримінально-правової науки розгляду питань емоційного стану особи та його значення для правозастосовчої діяльності. Визначено стан наукової розробки проблем емоційного стану особи, яка вчинила злочин, в кримінально-правовій доктрині. З’ясовано місце емоційного стану особи в системі ознак суб’єктивної сторони складу злочину, а також особливостей встановлення емоційного стану особи в процесі кваліфікації злочинів; визначено поняття та сутність кожного виду емоційного стану особи. Досліджено вплив емоційного стану особи на норми та інститути Загальної частини кримінального права України та проаналізовано вплив емоційного стану особи на кримінальну відповідальність за окремі види злочинів, що передбачені в Особливій частині Кримінального кодексу України.
На підставі отриманих результатів внесено науково обґрунтовані пропозиції, спрямовані на вдосконалення кримінального законодавства України щодо емоційного стану особи, яка вчинила злочин.
Ключові слова: емоційний стан, суб’єктивна сторона, факультативна ознака, афект, сильне душевне хвилювання, кримінальна відповідальність, кримінальне покарання, осудність, неосудність.

Шеховцова Л.И. Эмоциональное состояние лица, совершившего преступление, по уголовному законодательству Украины. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08. – уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. – Академия Адвокатуры Украины. – Киев, 2007.
Диссертация является комплексным научным исследованием на монографическом уровне эмоционального состояния лица, совершившего преступление, по уголовному законодательству Украины. В работе обоснована актуальность и важность рассмотрения вопросов эмоционального состояния лица для уголовно-правовой науки и его значение для правоприменительной деятельности. Уголовно-правовое значение имеют лишь эмоции субъекта, которые существовали именно во время совершения преступления. Эмоции, которые возникают у виновного лица уже после совершения преступления, не являются признаком субъективной стороны состава преступления и потому не влияют на квалификацию содеянного, но могут иметь самостоятельное уголовно-правовое значение (например, деятельное и искреннее раскаяния, обусловленные сожалением по поводу содеянного преступления), и в этом аспекте могут быть учтены при индивидуализации наказания.
Определено состояние научной разработки проблем эмоционального состояния лица, совершившего преступление, в уголовно-правовой доктрине, выяснено место эмоционального состояния лица в системе признаков субъективной стороны состава преступления. Так, в науке существуют три подхода относительно места эмоционального состояния лица в системе признаков субъективной стороны состава преступления: согласно первого, эмоциональное состояние лица вообще не входит в признаки субъективной стороны, а имеет значение лишь для отдельных преступлений с привилегированным составом, которые совершаются в состоянии аффекта или вообще относится к признакам субъекта преступления; согласно второго, эмоциональное состояние (как и мотивы и цель) не является самостоятельным признаком субъективной стороны, а входит в нее через вину как ее компонент; третий подход рассматривает эмоциональное состояние лица как факультативный признак субъективной стороны преступления, которое имеет уголовно-правовое значение, влияя на степень вины и квалификацию содеянного лишь в отдельных случаях. Эту позицию разделяет большинство украинских ученых.
Определены особенности установления эмоционального состояния лица в процессе квалификации преступлений, определено понятие и сущность каждого вида эмоционального состояния лица. В структуру эмоционального состояния лица входят следующие элементы: 1) эмоция, как основа или первичный модуль эмоционального состояния лица; 2) обстоятельства, в связи с которыми возникает такая эмоция. Законодатель указывает на такие обстоятельства, которые имеют уголовно-правовое значение: противозаконное насилие, систематическое издевательство или тяжкое оскорбление со стороны потерпевшего; 3) реакция лица (эмоциональная разрядка) на обстоятельства, которые вызвали у лица это состояние. Выделяются следующие виды эмоционального состояния лица: 1) аффект; 2) стресс; 3) фрустрация; 4) эмоциональное возбуждение; 5) эмоциональное напряжение.
Исследовано влияние эмоционального состояния лица на нормы и институты Общей части уголовного права Украины и проанализировано влияние эмоционального состояния лица на уголовную ответственность за отдельные виды преступлений, которые предусмотрены в Особенной части Уголовного кодекса Украины.
На основе полученных результатов внесены научно обоснованные предложения, направленные на усовершенствование уголовного законодательства Украины относительно эмоционального состояния лица, совершившего преступление.
Ключевые слова: эмоциональное состояние, субъективная сторона, факультативный признак, аффект, сильное душевное волнение, уголовная ответственность, уголовное наказание, вменяемость, невменяемость.

Shehovzova L.I. Emotional condition of the person who have committed a crime, under the criminal legislation of Ukraine . – Manuscript.
The dissertation for the competition of a scientific degree of Candidate of Sciences (Law) on a speciality 12.00.08 – Criminal Law and Criminology; Penitentiary Law. – . – Kyiv, 2007.
The dissertation is integrated scientific on the level of a monograph about emotional condition of the person who have committed a crime, under the criminal legislation of Ukraine. In work the urgency and importance of consideration of questions of an emotional condition of the person for a criminal - legal science and his(its) value for the right as applied activity is proved. The condition of scientific development of problems of an emotional condition of the person who has committed a crime, in the criminal - legal doctrine is determined. The place of an emotional condition of the person in system of attributes of the subjective party(side) of structure of a crime, and also features of an establishment of an emotional condition of the person is found out during qualification of crimes, the concept and essence of each kind of an emotional condition of the person is determined. Influence of an emotional condition of the person on norms and institutes of the General(Common) part of criminal law of Ukraine is investigated and influence of an emotional condition of the person on the criminal liability for separate kinds of crimes which are stipulated in the Especial part of the Criminal code of Ukraine is analysed.
Оn the basis of the received results scientifically proved offers directed on improvement of the criminal legislation of Ukraine concerning an emotional condition of the person, committed a crime are brought.
Key-words: emotional condition, the subjective party(side), facultative attribute, affect, strong sincere excitement, the criminal liability, criminal punishment, responsibility, diminished responsibility.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

Пошукова анотація: Диспозитивність прокурорівсімейного поляриметричного Дізнання прикордонної Дільничний податкового міліції нацистівземств Конституційного біженців Донбасу міліції адміністративних ОВС виконавчої внутрішніхсправ профілактиці неповнолітніх попередження службовців області транспортних самоврядування місцевого громадських правоохоронних транспортної громадськістю відмовапредставництво позбавлення вкладу довірчого довічного доручення зберігання агентський кредитування земельної приватизації купівлі морського страхування реклами найму житла нерухомого оренди майна перевезення повітряним давальницької перестрахування чартерупозички фінансових професійну продукції спільну ренти страхування системі житлом факторингу лізингу медичних конституційного Договірна матеріальна подружжя Договірне економічних музичний дилінгу підрядних автомобільним послуг франчайзингу Дозвільна провадження Докази Доказування господарському посадових докази правозастосовчій пізнання Доктрина розподілу Документаційне самоврядування місцевого Польщі Достатність Доступність правосуддя Досудове територіальної курсантів слов’ян Європейського морем Литовського Екологічна лісокористування детінізації сільськогосподарської власності людини Економічні сучасної Експертиза цивільному контрабанду Експлікація Екстрадиція Електрохімічне Емоційний Емфітевзис юриста адвоката слідчого адміністративної державотворчі правосвідомості податкова гуманітарного зайнятості Конвенції юстиції Європейська хартія соціальна оподаткування Європейське право гуманізм торгівлею Європейські Союзу внутрішніх Єфремівська шахрайства Жінка злочинність адвокатурою договорів господарських екологічної законності примусу колізійної статусу засудженої обвинуваченому податковою підозрою досудових митних внутрішніх надзвичайних обвинуваченого реабілітації аварія поліція призначення досудового міліції Закон форм представництво Законність справедливість обґрунтованість профілактики страхування вибори оплату імперії регламент Законодавча процес техніка інституції процес Закриття Заміна Заочний Запобігання нафтогазовому неповнолітніх корисливим насильницьким відмиванню незаконному податковою наркотизму шахрайству Заповіт гласності диспозитивності примусу державного дисципліни індивідуалізації кредитних Застава майнових забезпечення адміністративного процесуального колізійних юрисдикції довкілля сімейних Затримання профспілок Захисник доказування конкуренції репутації конкуренції жертв майнових немайнових патентного військовослужбовців адмiнiстративнi інтелектуальної меншин потерпілого інвестиційної державної потерпілого комп'ютерну профспілками честі прикордонної податкової безпеки транспорті Збитки громадськістю Звернення Звичаєве


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking