Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
Номера от 730 грн.
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Номера от 490 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Номера от 450 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-2% онлайн заказ
Зачарованные Карпаты
Зачарованные Карпаты
Закарпатье, Воловец
Коттеджи от 400 грн.
Есть номера


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Етносоціокультурні чинники формування національної правосвідомості (на прикладі судової системи Запорозької Січі XVІІ-XVІІІ століть)

 

Андреєв Дмитро Володимирович

ЕТНОСОЦІОКУЛЬТУРНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПРАВОСВІДОМОСТІ (НА ПРИКЛАДІ СУДОВОЇ СИСТЕМИ ЗАПОРОЗЬКОЇ СІЧІ XVII-XVIII СТОЛІТЬ)

Спеціальність: 12.00.12. — філософія права

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового
ступеня кандидата юридичних наук

Київ-2003

 

Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі філософії Національної академії внутрішніх справ України, МВС України.

Науковий керівник – кандидат філософських наук, професор Ібрагімов
Михайло Михайлович, Академія державної податко-вої служби України, директор центру гуманітарної осві-ти, завідуючий кафедрою філософії та соціології.
Офіційні опоненти:
доктор юридичних наук, професор Колодій Анатолій Миколайович, Націона-льна академія внутрішніх справ України, начальник кафедри конституційного права;
доктор філософських наук, професор Конотоп Людмила Григорівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри релігієзнав-ства.

Провідна установа –
Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, Міністерст-во освіти і науки України, м. Харків.

Захист відбудеться 14 листопада 2003 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.007.01 Національної академії внутрішніх справ України за адре-сою: 03035, м. Київ, Солом’янська пл., 1.
З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Національної академії внутрішніх справ України за адресою: 03035, м. Київ, Солом’янська пл., 1.
Автореферат розісланий 26 вересня 2003 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Казміренко Л. І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Запорозька Січ як народна пам’ятка процесу україн-ського державотворення, являє собою невичерпний об’єкт наукових дослі-джень скарбниці вітчизняної культури. Закономірно-суперечливий досвід дванадцятирічної незалежності України актуалізував національну ідею пра-вотворчості, визначивши фундаментальність проблеми правосвідомості у пе-ребудові соціально-політичної, економічної і духовної сфер життя суспільст-ва.
В цьому аспекті одним із основних постає питання здійснення правосуддя, що будується на основі принципів гуманізму, законності, демократизму і справедливості та є реалізацією чинних норм права, ефективним захистом прав і свобод громадян. Саме вдосконаленню правосуддя, діяльності органів судової влади надається пріоритетне значення в реалізації Державної про-грами боротьби зі злочинністю і Концепції судово-правової реформи в Укра-їні, ухваленої постановою Верховної Ради України 28 квітня 1992 року. Без-умовно, теоретичні розробки концепції правової реформи в Україні та рефо-рмування судової системи зокрема неможливо зробити без урахування здо-бутків загальносвітового досвіду – європейської культурно-правової тради-ції, а також ретельного переосмислення власної правової спадщини. За умов глибокого дослідження і творчого використання вітчизняних історичних джерел можливе плідне наповнення концепції сучасної реформи судоустрою інститутиалізованими формами науково-теоретичного забезпечення.
З огляду на це визначається актуальність теми та необхідність дослідження зазначених проблем.
Сучасна українська філософсько-правова думка лише формується, а тому потребує вироблення синтезуючих онтологічних, гносеологічних та аксеоло-гічних підходів до розуміння права з урахуванням суспільно-правового до-свіду попередніх поколінь. Філософсько-правовий аспект дослідження особ-ливостей становлення національної правосвідомості на прикладі судової сис-теми Запорозької Січі надає можливість усвідомити в історичній ретроспек-тиві сутність нашої ментальності, правової культури народу як ознаки вищо-го ступеня участі членів суспільства в правовому житті, здійснення правової діяльності, відображення стану законності й правопорядку, рівня правосві-домості українців різних поколінь і дозволить зрозуміти особливості їхньої правотворчої та правозастосувальної діяльності за минулих генерацій.
Зважаючи на вищезазначене, дане дисертаційне дослідження присвячене філософсько-правовому аналізу етносоціокультурних чинників формування національної правосвідомості одного з унікальніших історичних періодів державотворення українців – Запорозької Січі. В роботі детально досліджу-ються витоки і принципи судової системи запорозького козацтва, в якій, на нашу думку, найбільш рельєфно проявилися паростки становлення націона-льної правосвідомості. З таких позицій розглядається відповідність між судо-устроєм, принципами здійснення судочинства і культурно-цивілізаційним рі-внем усвідомлення козацькою етносубгрупою своїх прав, а також подальше формування на цій основі правовідносин, які б забезпечували певну устале-ність суспільної організації. Таким чином, теоретична і практична актуаль-ність дослідження правосвідомості козацької спільноти на прикладі судової системи Запорозької Січі полягає в переосмисленні самої національної ідеї розвитку права як соціокультурної цінності, що розкриває характер, зміст і спосіб мислення людей, рівень правосвідомості та її архетип.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисерта-ційне дослідження проведено згідно з планами наукових досліджень Націо-нальної академії внутрішніх справ України. Тема дисертації, її проблематика відповідають завданням навчальних планів кафедри філософії академії і, зо-крема, відповідним темам з курсу “Філософія права”.
Мета і задачі дослідження. Основну мету складає концептуальне філо-софсько-правове осмислення правових джерел і принципів формування наці-ональної правосвідомості на прикладі судочинства Запорозької Січі та враху-вання етносоціокультурних здобутків цього історичного процесу в теоретич-них розробках концепції реформування судової системи в Україні. Мета до-сягається вирішенням наступних завдань:
- розкрити на прикладі судочинства Запорозької Січі вплив етносоціокуль-турних особливостей української ментальності на формування національної правосвідомості;
- виявити екзестенційні імперативи правової культури українського етносу, рефлексію суспільної свідомості на правову дійсність запорозького козацтва;
- обґрунтувати культурно-правову значимість судової системи Запорозької Січі та межі й можливості врахування історичного досвіду національного су-веренітету в сучасній Концепції судово-правової реформи;
- дослідити роль історичних, соціокультурних чинників національної пра-восвідомості в процесі здійснення судочинства в Запорозькій Січі, як складо-вої державницького устрою ХVII-XVIII століть, та визначити їх вплив на процес сучасного формування правосвідомості;
- визначити принципи судочинства Запорозької Січі як результат розвитку національної самоідентифікації та правосвідомості українського етносу, син-тези впливу релігійної та правової культури;
- проаналізувати динаміку розвитку демократично-гуманістичних тенден-цій в судочинстві українського суспільства.
Об’єктом дослідження є правосвідомість запорозького козацтва як соціокультурний феномен в еволюції української національної правосвідомості.
Предмет дослідження – етносоціокультурні витоки, механізми, форми і принципи правосвідомості запорозького козацтва, види і способи їх відобра-ження у судочинстві, судоустрою Запорозької Січі.
Методи дослідження. У процесі дослідження застосовано методологію, яка поєднує в собі загальнонаукові методи пізнання: аналіз та синтез, дедук-цію та індукцію, методи системного, порівняльного і структурно-функціонального аналізу та конкретно-прагматичні наукові методи історико-правового, порівняльно-правового, історико-філософського, соціально-філософського, соціологічного, культурологічного, філософсько-правового дослідження, застосовувалися методи та методики поєднання логічного та історичного, конкретного і абстрактного, верифікації та екстраполяції, кла-сифікації й типологізації. Використовувався й метод ілюстративної аналогії, що надає роботі практичної спрямованості. Джерелознавчу базу дослідження склали історичні документи доби Запорозької Січі, правові акти української історії та сучасності, які визначають діяльність судової системи і здійснення правосуддя в Україні.
Наукова новизна одержаних результатів конкретизована в теоретичних положеннях та висновках, які виносяться на захист, а саме:
- в контексті генези національної свідомості вперше визначені екзестен-ційні імперативи правової культури українського етносу, котрі проявилися в козацько-вільностній правосвідомості та її трансформації в структури судо-вої системи. З цього приводу в дисертації набула подальшого розвитку теорія правосвідомості. В поєднанні з її етнічними чинниками, розробляється по-няття “національної правосвідомості”, яку автор визначає як усвідомлення людьми своїх природних прав у відповідності з історико-культурними, полі-тико-економічними традиціями і моральними звичаями, національними по-чуттями, родинними зв’язками і характером державного устрою;
- доведено, що судочинство Запорозької Січі було осмисленим виражен-ням цінностей соціокультурного буття українського етносу, а правові припи-си і норми були конвенціональними формами історичного рівня правосвідо-мості етносубгрупи запорозьких козаків, які зазнали не лише правової інтен-ціональності та впливу концептів римсько-християнського права, а і право-вих систем Речі Посполитої та Московської держави, що за своєю природою були паліативними. Відмінності у рівні правосвідомості українців Наддніп-рянщини і Галичини найближчим часом будуть впливати на процес держав-ного будівництва, але завдяки глибоко вкоріненим традиціям і звичаям бу-дуть поступово нівелюватись;
- оскільки з’ясовано, що Запорозька Січ не була в сучасному розумінні державою, а лише державницьким утворенням, автор вперше вводить поняття історичних типів судочинства: самосуд, заснований на принци-пах звичаєвого права; судочинство, яке передбачає певний судоустрій організованих суспільних систем; і правосуддя, яке органічно пов’язане з наявністю правової держави, складовим елементом якої вона є. З таких позицій судочинство Запорозької Січі є перехідним етапом від самосуду до державного судочинства із первинними національними зародками, які хоч і віддалено, але нагадують елементи демократичного правосуддя;
- на противагу існуючим думкам про бунтівничо-войовничий і стихійно-анархічний характер різнорідних поселенців Запорозької Січі в дисертації на основі філософсько-правового аналізу правосвідомості козацької етно-субгрупи доводиться цілісноспрямовано-організований державницький жит-тєустрій козацької спільноти, правосвідомість яких відстоювала такі ри-си української ментальності, як вільнодумство і прагнення до злагоди, одно-осібність і громадськість, емоційність і зважливий прагматизм, лагідність і суворість, толерантність і нетерпимість, відсутність національної ворожнечі, що знайшли свій вияв у міфологічних уявленнях, смаках, релігійних погля-дах тощо і забезпечували силу неписаних законів Січі;
- встановлено, що принципи судочинства Запорозької Січі: незалежності й відповідальності суддів, публічності й касаційності судів, безпосередності й колегіальності, змагальності та права на захист існували не лише як відобра-ження реальних правових явищ та морально-релігійних звичаєвих норм, а як специфічний вияв усвідомлення козацькою етносубгрупою своїх природних прав і виступали основою козацької правотворчості;
- доведена можливість використання редукованих правових норм та принципів судочинства Запорозької Січі в розробці програмних положень Концепції судово-правової реформи в подоланні існуючого у суспільній свідомості парадигмального антиюридизму, ідентифікації національних правових ідей із загальнозначимими цінностями європейського права.
Практичне значення одержаних результатів. Висновки, зроблені в про-цесі дослідження та вироблені методологічні підходи, можуть бути викорис-тані для подальшого розв’язання проблем розбудови правової держави та громадянського суспільства, реалізації Концепції судово-правової реформи.
Продуктивними є такі вектори використання творчого доробку дисертації:
- науково-дослідницький – у сфері дослідження національного сувереніте-ту, генези правосвідомості в контексті розвитку національного самоусвідом-лення, судової системи, судоустрою та судочинства в історичній ретроспек-тиві, для розробки проблем правової онтології, порівняльного права тощо;
- науково-освітній – у процесі викладання навчальних курсів та спецкурсів, проведення занять із філософії права, історії політичних та правових вчень, історії та теорії держави і права, історії вітчизняної філософсько-правової думки;
- правотворчий – у розробці окремих положень Концепції судово-правової реформи і, зокрема, реформування судової системи, вдосконалення законо-творчого процесу та правосуддя.
Апробація результатів дисертації здійснена на науково-методичних та теоретичних міжкафедральних семінарах Національної академії внутрішніх справ України. Окремі результати дослідження оприлюднені у виступі на конференції “Ідея справедливості на схилі XX століття” (Харків, 1999).
Теоретичні узагальнення дисертаційного дослідження апробовані також у процесі викладання курсу філософії права.
Публікації. Основні положення і висновки дисертації опубліковані в чо-тирьох наукових статтях, у тому числі три статті у фахових виданях ВАК України.
Структура та обсяг роботи. Дисертаційне дослідження складається із вступу, трьох розділів, шістьох підрозділів, висновків та списку використа-них джерел. Обсяг тексту дисертації – 164 сторінки, список використаних джерел налічує 255 найменувань на 17 сторінках.

 

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовуються актуальність, мета й завдання дослідження, визначається об’єкт, предмет і методологія дослідження. Розкрито її наукову новизну, теоретичне та практичне значення, висвітлені аспекти, пов’язані з апробацією та впровадженням результатів дослідження.
Перший розділ – “Аналітичний огляд літератури з проблематики формування національної правосвідомості та здійснення судочинства в Запорозькій Січі” присвячений дослідженню літературних джерел, в яких розглядаються проблеми виникнення, формування і розвитку правосвідомості запорозького козацтва та його вплив на розвиток су-дової системи.
В першому підрозділі “Дослідження правосвідомості як особливого фак-тора становлення запорозького козацтва в історичній, філософській та юри-дичній літературі” зроблено аналіз праць філософів і теоретиків права, стосовно проблем правосвідомості. Ґрунтовний арсенал наукових доробків сучасних науковців присвячено аналізу правосвідомості, її кореляції з інши-ми формами суспільної свідомості. Узагальненням теоретичних надбань у цьому напрямі можна вважати праці С. Алексеєва, А. Белканова, К. Бельсь-кого, Н. Бури, О.Данильяна, В. Єгорова, М. Козюбри, Д. Потопейка, Е. Лу-кашевої, С. Максимова, Г. Остроумова.
Окремо слід відзначити, що останнім часом досить інтенсивно досліджу-ється генеза національної правосвідомості, розвиток ідеї права в етнокульту-рному середовищі, становлення вітчизняного права як інституалізованого явища. Характерною рисою цих досліджень є плюралістичність ідеологічних засад та методологічних підходів до осмислення самого феномена національ-ної правосвідомості. Плідними в цьому напрямі є роботи Й. Васьковича, В. Грищука, В. Жмира, О. Манохи, В. Медведчука, О. Мироненка, П. Рабінови-ча, Ю. Римаренка, В.Тація, Б. Тищика, І. Усенка, В. Чеховича, М. Юрія.
У зв’язку з розбудовою суверенної української держави, подальшою реалізацією принципів державотворення, поглиблення правової рефор-ми, посилився інтерес істориків, філософів і правознавців до генези пра-ва, розвитку правосуддя в історії вітчизняної культури. Серед сучасних вітчизняних дослідників історії українського права відзначаються праці О. Бандури, І. Бичка, Е. Бурлая, С. Гусарєва, Ю. Гревцова, В. Іва-нішина, М. Ібрагімова, В. Кампо, В. Копейчикова, О. Копиленка, А. Ко-лодія, А. Корольова, М. Костицького та В. Костицького, В. Ляшенко, П. Мартиненка, Е. Недбайла, В.Панова, С. Стахівського, В. Шаповала.
У другому підрозділі “Аналіз літературних джерел з питань організації судової системи Запорозької Січі” досліджуються наукові праці істориків, філософів та юристів, присвячені феномену військової демократії Запорозь-кої Січі.
Дослідження загальних проблем історії української держави, суспі-льно-політичних інститутів у контексті нових культурно-національних та світоглядних перспектив мають давні традиції, започатковані філо-софсько-правовою думкою дореволюційних мислителів та науковців української громади за кордоном. Зокрема, відомі нині праці О. Бара-на, Г. Грабянки, Б. Крупницького, О. Лазаревського, І. Лисак-Рудницького, Г. Міллера, С. Мишецького, О. Оглобліна, Н. Полонсь-кої-Василенко, П. Симановського, О. Скальковського, М. Слабченка, Д. Яворницького, В. Яніва.
Сучасна історична думка представлена широким спектром наукових досліджень Запорозької Січі як соціокультурного явища в історичному просторі України. Конкретний інтерес до цього історичного феномена в минулому був виявлений у працях М. Грушевського, Д. Дорошенка, М. Драгоманова, І. Крип’якевича, О. Субтельного та в наукових дослі-дженнях сучасних вчених - В. Голубицького, К. Гуслинського, Т. Гун-чака, В. Крушинського, В. Куницького, Ю. Левенця, П. Михайленка, В. Радька, В. Смолія, В. Шевченка та інших.
У цих роботах привертає увагу концептуальний підхід до періодизації віт-чизняної історії, відокремлення історичної доби Запорозької Січі, визначення її історичної ролі в контексті культурно-соціального розвитку. В дослідженні державницьких традицій козацтва та його політичного досвіду виникає інте-рес до з’ясування питання про політичну суть самої Запорозької Січі. Так, Я.Малик, Б.Вол, В.Чуприна та інші у своїх дослідженнях однозначно визна-чають Запорозьку Січ як “державу українського народу”. В монографічному дослідженні В.Андрушенка і В.Федосова “Запорозька Січ як український фе-номен” стверджується, що козаки жили за ознаками “окремої мінімальної держави”. У “Малій енциклопедії етнодержавознавства” Запорозька Січ роз-глядається як “громадсько-політична організація українського козацтва, що стала зародком української державності”. Узагальнюючи історико-концептуальний підхід зарубіжних та вітчизняних вчених до політичної суті Запорозького козацтва, дисертант дотримується думки, що Запорозьку Січ слід розглядати як державне утворення українського народу з відповідними політико-правовими ознаками, і саме з таких позицій автор досліджує судову систему Запорозької Січі.
Однак аналіз літератури, розмаїття концептуальних підходів свідчить, що залишається низка складних проблем щодо становлення національної право-свідомості, культурно-етнічних чинників розвитку правотворчого процесу в межах конкретного історичного середовища.
Другий розділ “Філософсько-правові ознаки національної правосвідомос-ті” присвячений дослідженню феномена правосвідомості та виявленню його етнічних, соціальних та культурних складових. Внутрішня логіка досліджен-ня та побудова розділу ґрунтується на аналізі розуміння сутності правосвідо-мості, обумовлюється методологія розгляду проблеми становлення націона-льної правової свідомості.
У першому підрозділі “Етносоціокультурні чинники феномена правосві-домості” зроблено аналіз концептуальних підходів до феномена правосвідо-мості. При цьому об’єкт дослідження аналізується як цілісна система. Акцент робиться на виявленні особливостей етносоціокультурних складових право-свідомості, її взаємодії з іншими формами суспільної свідомості. Водночас всебічному філософському аналізу піддаються всі структурні елементи пра-восвідомості, їх сутність та характер, види та функції. В дисертації підкрес-люється, що подальший розвиток дослідження правосвідомості вимагає роз-роблення нових підходів і методів. Одним з них повинен стати підхід, який варто визначити як “етносоціокультурний”, оскільки він акцентує увагу на необхідності комплексного врахування етнічних, соціальних, культурних складових правосвідомості. Розглядаючи етносоціокультурні чинники фено-мена правосвідомості, до яких слід віднести міфологічні уявлення, уподо-бання, традиції, релігійні погляди, ідеї, етнічну самоповагу та етнічне само-усвідомлення, на думку дисертанта, неможливо залишити поза увагою одну з особливих ознак формування правосвідомості – етнічні почуття. Їх унікаль-ність в першу чергу полягає в тому, що вони є особливим видом емоційних переживань, пов’язаних з ідеями, уявленнями про свою націю і виступають як сплав історичної, моральної, культурної, правової свідомості окремої осо-би та цілих народів.
Основою етносоціокультурного підходу є концепція про те, що одним із головних суб’єктів історичного розвитку соціуму виступають етнічні спіль-ноти, що складаються з окремих осіб і соціальних груп, із спільними та окре-мими особливими інтересами і цінностями. Власне, такий підхід став би надзвичайно корисним для посттоталітарних держав, де існує й дедалі погли-блюється і соціальне, і етнічне розмежування. Етносоціокультурний підхід має значні переваги перед широко відомим вітчизняній науці соціологічним підходом, який виходить із абсолютизації класового й нехтування етнічним, та поширеним на Заході етнологічним підходом, що абсолютизує етнічне й ігнорує соціальну диференціацію.
Оскільки етносоціокультурний підхід передбачає визначення сутності ет-ногенези, то в роботі це унікальне явище розглядається як процес формуван-ня етнографічних, лінгвістичних та антропологічних особливостей похо-дження соціуму. В той же час автор розглядає взаємодію етногенези та пра-восвідомості і як процес самоорганізації ноосфери, що найтісніше пов’язані одне з одним. Їх спільним продуктом є структурованість людства, або “моза-їчність антропосфери” (термін Л.Гумільова), розмаїття форм культури та со-ціального буття.
Особлива увага в підрозділі приділяється передумовам виникнення етносу, який формується під впливом матеріальних і духовних чинників (об’єктивних та суб’єктивних). Дисертант доводить, що в даному процесі ду-ховний аспект є вирішальним, причому становлення правосвідомості відіграє в ньому значну роль.
У дослідженні дисертант використовує загальновизнаний інструментарій аналізу суспільної свідомості, що передбачає виділення компонентної і рів-невої структури. Правосвідомість у своїй компонентній структурі поєднує знання і правові ідеали (відображення об’єктивної правової дійсності) та знання і норми (синтез знань і цінностей).
Щодо рівневої структури правосвідомості, то виділяється два її рівні: сти-хійний та усвідомлений. Перший, стихійний рівень – це суспільні підсвідо-мість і психологія, тобто ті цінності, правові погляди, повсякденні уявлення, норми, які помітно впливають на правове життя. Другий рівень, усвідомле-ний, містить у собі єдність знань та самосвідомості, рефлексії, яка базується на науці та ідеології. З цього приводу зазначається, що саме на стихійному рівні доцільно аналізувати правосвідомість запорозького козацтва, оскільки вона певною мірою втілюється у формі звичаєвого права. Тобто звичаєве право постає формою, аналіз якої надає найкращу можливість щодо дослі-дження розвитку правосвідомості запорозького козацтва.
У другому підрозділі “Значення звичаєвого права у формуванні націона-льного духу правосвідомості та судової системи запорозького козацтва” об-ґрунтовується і визначається місце та роль звичаєвого права у становленні національної правосвідомості і судової системи Запорозької Січі. Вирішення даної проблеми, на думку автора, має здійснюватися за такими напрямами: дослідження особливостей становлення етнокультурних засад та соціонорма-тивного порядку українського суспільства X-XV століть та їх подальша ево-люція; з’ясування кореляції “звичаю” та “звичаєвого права” в культурі етно-су; визначення імперативів в аналізі національного духу правосвідомості та нормогенези етносу.
Дисертант узагальнює хронологію міграційних та асиміляційних процесів, внаслідок яких поглибилися тенденції соціально-економічної, політичної та культурної диференціації слов’янського світу. Єдність господарського розви-тку, законодавства, політичні, культурні зв’язки між окремими територіями українських земель поступово призвели до згладжування локально-діалектних і етнографічних відмінностей та формування спільноти нового типу, основою якої був “слов’янський елемент” (термін В.Жмира). Особлива увага в процесі становлення етнічних і моральних норм українського суспі-льства акцентується на конфесійному та територіальному чинниках, визнача-ється їхня роль у формуванні правосвідомості та судової системи.
У підрозділі обґрунтовується, що вирішальне значення у формуванні судо-вої системи в Запорозькій Січі відігравало звичаєве право, суттєвою особли-вістю якого є те, що норми, які визначають його зміст, не встановлювалися рішеннями правотворчих органів, а виникали в процесі правової практики. Норми звичаєвого права спочатку існують у вигляді соціальних норм, зо-бов’язань і заборон, які не мають юридичного забезпечення, але згодом набу-вають його внаслідок закріплення звичаєво-соціального нормативу в тій чи іншій формі. Звичаї, більшість з яких побутували в Запорозькій Січі, склали своєрідне “козацьке право”. Крім цього, джерелом звичаєвого права запоро-жців були трансформовані норми давньоруського права, а також запозичені концепти римсько-християнського права, звичаї та правові норми Речі Поспо-литої і Московської держави.
На основі розгляду дієвості звичаєвого права в дисертації розкривається значення останнього як одного з етнонаціональних чинників формування на-ціональної судової системи та правосвідомості, зміст яких, неможливо з’ясувати без уточнення специфічності термінів “етнос” та “нація”. У процесі дослідження автор доходить висновку, що головна проблема співвідношення цих понять полягає у визначенні сутності нації. Аналізуючи джерела дослі-джуваного питання, у роботі розкриваються основні концептуальні визна-чення нації, які умовно поділяють на психологічні (Е.Ренан, О.Бауер); куль-турологічні (К.Реннер); етнологічні (А.Сміт); історико-економічні (К.Каутський, Й.Сталін); політичні (Г.Гроцій). В дисертації обґрунтовується, що, залежно від того, які чинники етнонаціонального розвитку взято за ос-нову, і визначається та чи інша концепція етнополітики, держави, права.
На підставі осмислення чинних концепцій визначення націй і з урахуван-ням характеру розвитку суспільних відносин у Запорозькій Січі, за основу дослідження національної судової системи обирається етносоціологічна тео-рія нації, яка, на думку дисертанта, може стати синтезуючою. Вона відзнача-ється значно більшим універсалізмом, причому її сучасна актуальність поля-гає в тому, що в ній належна увага приділяється також питанням державо-творення та правотворчості, які є домінантними в цій теоретичній доктрині. Подальший аналіз етносоціальних чинників державотворення та формування правосвідомості дозволяє сформулювати поняття “національна правосвідо-мість”, яку, на нашу думку, слід розглядати як синтез індивідуальної та ко-лективної свідомості, що виникає внаслідок формування етносу, національ-ної самоідентифікаціїї, включення етнокультурних цінностей в сферу право-відносин. Стрижневий комплекс національної правової свідомості форму-ється з приводу і на основі усвідомлення національним суб’єктом (людиною, групою, громадою, народом) власної ролі в національному суверенітеті, по-будові незалежної держави, створенні правової системи, правотворчості.
Як різновид свідомості соціальної спільноти, групи, національна правосві-домість базується на уявленні про правові ідеали, норми, характерні й визна-чальні для регулювання відносин особистостей, які належать до того чи ін-шого етносу. Національна правосвідомість має всі властивості й закономір-ності суспільної свідомості й водночас є виявом свідомості національної спі-льноти.
В національній правовій свідомості також відбиваються історичні традиції та етнічні звичаї, психологічні властивості характеру нації, особливості її потреб та інтересів, умови та особливості буття.
У свою чергу історичні традиції, національні звичаї, що регулюють суспі-льні відносини певної етносубгрупи, складаючи систему норм (правил пове-дінки), є не що інше, як звичаєве право, яке і сформувало підґрунтя “коза-цького права”. Слід зазначити, що лише з формуванням екзистенційних за-сад етносубгруп національний звичай стає джерелом права, оскільки його застосування вже забезпечується певною силою державницького примусу. Таким чином, національний звичай набуває правового змісту.
Третій розділ “Культурно-правові надбання національного суверенітету XVII-XVIII століть у контексті сучасної судово-правової реформи” висвітлює в ретроспективі формування національної правосвідомості дієвий механізм судочинства етносоціуму та досліджує можливості трансформації здобутків судової системи Запорозької Січі в імперативи програмних положень Концепції судово-правової реформи в Україні.
У першому підрозділі “Культурно-правові засади судової системи етно-соціуму” досліджується генеза судової системи в українських землях у X-XVIII століттях – одного з найбільш сконцентрованих чинників демократич-ності та правової культури державності. У підрозділі визначається пріоритетне значення давньоруського звичаєвого права, “козацького” права як одного з основних джерел формування судової системи етносоціуму. Поряд з тим в дисертації аналізується еклектичний вплив на судочинство української спільно-ти правових джерел Речі Посполитої та Московської держави (Кревська та Люблінська Унії, Литовські Статути, Магдебурзьке право, Уложення Олексія Михайловича тощо).
Значне місце в підрозділі відводиться особливостям судочинства та судо-устрою етносубгрупи Запорозької Січі. Враховуючи історичні типи судочин-ства, на прикладі організації судових інстанцій, системи покарань, специфіки судових рішень автор доводить унікальність та самобутність судової системи Запорожжя ХVII- ХVIII століть, що полягало: в асиміляції здобутків судово-правових інститутів іноземних держав; у безпосередній трансформації екзис-тенційних імперативів правосвідомості в структури державно-правової сис-теми, здійснення судочинства та організації судової влади; у визначальній ролі в здійсненні судочинства та організації судової влади національної пра-восвідомості; демократичності, гуманізмі та соціальній справедливості як основних засадах судочинства Запорозької Січі.
Другий підрозділ “Трансформація здобутків судової системи Запорозької Січі в імперативі Концепції судово-правової реформи” присвячений концеп-туальному філософсько-правовому осмисленню правових засад і принципів судочинства Запорозької Січі, їх відображенню в теоретичних розробках Концепції реформування судової системи в Україні.
Зокрема у підрозділі аналізуються принципи судочинства Запорозької Січі, а саме: незалежність і відповідальність суддів, публічність і касаційність су-дів, безпосередність і колегіальність, змагальність і право на захист та роль козацької правосвідомості у їх становленні.
Дисертант доводить, що ці принципи судочинства Запорозької Січі в своїй основі походили з більш широких соціальних і загальноправових засад та ідей, таких як законність, демократизм, гуманізм, соціальна справедливість, гласність, національне самовизначення, рівність громадян перед законом. Досліджуючи основні принципи, притаманні судовій системі Запорозької Сі-чі, дисертант з’ясовує, що їх загальносоціальним підґрунтям стали: верхо-венство та повновладдя субетносу, що забезпечувало незалежність та само-стійність розвитку спільноти; спроможність етносоціуму визначати сукуп-ність прав щодо вільного вибору держустрою та усвідомлення своєї ролі в процесі державотворення; особливий режим суспільного життя, за якого за-безпечується повне і неухильне дотримання та виконання законів; сукупність поглядів, що виражають повагу до гідності та прав людини, її цінності як особистості; відповідність між значущістю ролі особистості і її соціальним становищем, правами та обов’язками, злочином та покаранням; контроль над діяльністю державницьких установ.
Необхідність реформування сучасної вітчизняної судової системи не ви-кликає сумнівів. Зокрема, погіршення виконавчої дисципліни, нехтування вимогами законодавства і навіть відверті порушення закону представниками державних органів сьогодні вимагають створення особливого апарату конт-ролю у сфері виконавчої влади. В країнах Європейського Союзу ці функції давно покладені на адміністративні суди. Нагальність судового контролю за діяльністю посадових осіб в Україні доводилася неодноразово (наприклад, Указ Президента України ”Про заходи щодо впровадження Концепції адміні-стративної реформи в Україні”), однак питання створення правової бази та механізму діяльності адміністративних судів, які повинні здійснювати судо-вий захист прав і свобод громадян у сфері виконавчої влади, так і залишило-ся відкритим. В той же час, подібний інститут досить плідно застосовувався в судовій системі Запорозької Січі та забезпечував її ефективність.
Судово-правова реформа, яка сьогодні проводиться в Україні, визначає своїм головним імперативом ідею гуманізації законодавства. Саме тому в своїй діяльності судові органи повинні вжити додаткових заходів щодо усу-нення помилок у практиці призначення кримінального покарання і суворо відповідати вимогам ст.62 Конституції України та ст.2 КПК України, що за-значають: особу, яка вчинила злочин, буде притягнено до відповідальності, а жодну невинну – не буде покарано. Однак навіть поширення засад індивідуа-лізації покарання не дозволяє у судовій практиці застосовувати принцип гу-манізму повною мірою: наприклад, при відшкодуванні матеріальних збитків та відмови потерпілого від обвинувачення правопорушник не завжди може бути звільнений від покарання. Хоча в країнах Західної Європи, зокрема Ве-ликобританії, тривалий час діють так звані “примирювальні суди”, в яких обидві сторони можуть домовитися, і задовольнивши вимоги потерпілого, винного можуть звільнити від кримінальної відповідальності. Власне, діяль-ність подібних судових закладів можемо констатувати, досліджуючи судову систему Запорожжя XVII-XVIII століть.
Зміцненню законності та правопорядку, захисту прав і законних ін-тересів громадян, підвищенню рівня відповідальності органів державної влади, посадових та службових осіб має сприяти своєчасний і правиль-ний розгляд справ за скаргами громадян на неправомірні дії органів управління і службовців. Забезпечення неухильного виконання цих ви-мог закону, виявлення причин і умов, які сприяли вчиненню подібних злочинів та інших правопорушень, на думку дисертанта, можливе шля-хом винесення окремих ухвал або постанов. Необхідність проведення заходів щодо вдосконалення практики внесення окремих ухвал (поста-нов) і поліпшення їх якості полягає в тому, щоб кожна з них, зокрема, стала ефективним засобом зміцнення законності та правопорядку, усу-нення недоліків в діяльності державних та громадських інститутів. При цьому належить встановити суворий контроль за своєчасним виконан-ням окремих ухвал (постанов) керівниками підприємств, організацій, установ незалежно від форм власності, а в разі їх невиконання або фор-мального ставлення до усунення зазначених у них недоліків, притягати винних до відповідальності. В той же час в архіві судових справ Нового Коша Запорозької Січі можна знайти непоодинокі приклади відстою-вання інтересів козацької громади саме за допомогою окремих ухвал, а точніше, окремих наказів Генеральної військової старшини.
Конституцією України передбачено створення системи досудового слід-ства і введення законів, що регулюють її функціонування. Підготовку відпо-відних законопроектів покладено на Комісію з питань реформування право-охоронних органів, яку створено в 2001 році Указом Президента України. Тобто система попереднього розслідування вступила в стадію реформування, що підкреслюють положення Концепції судово-правової реформи. Нагаль-ними стають питання про те, як здійснюватиметься реформування, які органи для цього мають бути створені, що означає взагалі термін “система органів досудового слідства”. З цього приводу вже існує декілька думок, і досить широко обговорюється пропозиція представити інститут досудового слідства слідчим-суддею. Відповідно до неї органи досудового слідства мають об’єднатися спеціальним комітетом, який би входив до системи органів су-дової влади і таким чином виводився б із підпорядкування виконавчої влади. І хоча інститут “слідчий-суддя” був представлений в судовій системі Запоро-зької Січі (адміністративна та судова влада в Запорожжі інколи концентрува-лася в одній особі), на думку автора, такі кроки нині передчасні, і в дослі-дженні він зупиняється на конкретних пропозиціях щодо реформування су-дової системи. Зрозуміло ж, з урахуванням національного досвіду розвитку української держави.
Звичайно, принципи судочинства Запорозької Січі не можуть бути безпо-середньо ототожненими з сучасними принципами здійснення правосуддя. Однак ідеї законності, демократизму, гуманізму, соціальної справедливості, гласності, які визначали механізм функціонування судової системи запорозь-ких козаків, можуть бути трансформовані в загальноправові принципи пра-восуддя української держави. Власне, саме загальносоціальні і загальнопра-вові принципи повинні стати засадами реформування судової системи, як це й передбачає Концепція судово-правової реформи.
Позитивна “елементна база” для подальшого розвитку судової системи, на думку автора, вже існує. Як і передбачає перший етап реформи, народні депута-ти внесли зміни і доповнення до Закону “Про судоустрій”, Кримінально-процесуального та Цивільного кодексів стосовно одноосібного судового роз-гляду кримінальних і цивільних справ, про судову перевірку законності арешту або утримання під вартою, про забезпечення підозрюваному і обвинуваченому права на захист. Розроблено і прийнято закони про Конституційний Суд, кон-ституційне судочинство, адвокатуру, нотаріат, судову експертизу. Фактом на-решті став новий Кримінальний кодекс України, що набрав чинності 1 вересня 2001 року. Запланованих змін зазнає структура судової системи, зокрема ство-рюються апеляційні суди, вдосконалено порядок призначення суддів на посади. Всі ці новітні аспекти розвитку судової системи відповідно оцінено і враховано в дисертаційному дослідженні.
У загальних теоретичних Висновках підсумовуються конкретні результа-ти дослідження:
- правосвідомість як соціально багатоаспектне явище за своєю організаці-єю належить до сутнісних духовних чинників суспільного життя і органічно пов’язана з іншими соціальними феноменами, такими як етнос і нація, тому в процесі її дослідження необхідно застосувати етносоціокультурний підхід, який акцентує увагу на необхідності комплексного врахування етнічних, со-ціальних та культурних чинників. Одним з важливих методологічних аспек-тів розвитку національного правознавства, його кодифікації є застосування філософських узагальнених закономірностей діалектики суспільного розвит-ку для всієї системи юридичних знань, відокремлення в цій системі особливої світоглядної структури знань про правосвідомість, її сутність та форми реалі-зації. На цій основі повинна ґрунтуватися розробка технології законотворчо-го і законозастосовчого процесів;
- аналіз етносоціальних чинників державотворення та формування правосвідо-мості дозволяє сформулювати поняття “національна правосвідомість”, яку дисертант визначає як синтез індивідуальної та колективної свідомості, що вини-кає внаслідок формування нації, національної інтеграції, закріплення етносоціо-культурних цінностей в сфері правовідносин; вона визначає ступінь адаптованості етнокультурного світогляду в державотворчий і суспільний процес, а також міра проникнення правової спроможності у владні нормативно-правові імперативи, в обсяги екстенсивного та інтенсивного соціального розвитку, еволюційного чи ін-волюційного буття. У національній правосвідомості відображаються історичні традиції та національні звичаї, психологічні властивості характеру нації, усвідом-лення потреб та інтересів, умов та особливостей суспільного життя;
- становлення правосвідомості козацтва та його прояв у судовій системі Запорозької Січі визначило не лише давньоруське звичаєве право, стародавні етнічні джерела права, але й концепти римсько-християнського права, право-вих систем Речі Посполитої та Московської держави, хоча останні за своєю суттю були паліативними. Судова система Запорозької Січі наприкінці XVII-XVIII століть, запозичивши найкращі здобутки іноземних правових систем, залишалася самобутньою й унікальною, а її форми і принципи стали виявом національного духу правосвідомості козацької етносубгрупи;
- дієві принципи судочинства Запорозької Січі відображають їх кореляцію з інтелектуальною рефлексією українського суспільства XVII-XVIII століть та базуються на культурних традиціях етносоціуму; судова система Запоро-зької Січі – одна з визначальних складових етногенези українського народу, їй притаманні принципи судочинства, загальносоціальним підґрунтям яких були ідеї законності, демократизму, гуманізму, гласності, рівності громадян перед законом;
- судова система Запорозької Січі є критичною ознакою самобутності на-ції. Через призму особливостей власної судової системи істотно виявляється правосвідомість, індивідуалізм етносу. Суто національне в судовій системі того чи іншого народу входить до надбань світової культури і збагачує її;
- оскільки принципи судочинства Запорозької Січі мають витоки з загаль-нолюдських цінностей, доцільне врахування їх редукованих норм у розробці програмних положень сучасної Концепції судово-правової реформи. Історич-ний досвід судової системи Запорозької Січі дає багатий матеріал щодо ре-формування судової системи: практика вітчизняної судової системи, її побу-дова та діяльність достатньо доказово свідчать про те, що ця гілка влади пра-цює далеко не так, як того вимагають загальновизнані стандарти демокра-тичної правової держави.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ
ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

1. Особливості судочинства у військових поселеннях Запорозької Січі // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 1998. – № 3. - С. 183-188.
2. Принципи судочинства військової демократії в Запорозькій Січі // Нау-ковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 1999. – № 1. - С. 225-231.
3. Історія судової системи України X-XVІІІ століть // Науковий вісник На-ціональної академії внутрішніх справ України. –1999. – № 3. - С. 224-229.
4. Справедливість як головний критерій принципів судочинства Запорозь-кої Січі // Матеріали VI Харківських міжнародних Сковородинських читань. – Харків 1999. С. 13-14.

АНОТАЦІЯ
Андреєв Д. В. Етносоціокультурні чинники формування національної правосвідомості (на прикладі судової системи Запорозької Січі XVІІ-XVІІІ століть). – Рукопис.
Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.12. – філософія права. – Національна академія внутрі-шніх справ України, Київ, 2003.
Дисертаційне дослідження всебічно аналізує етнічні, соціальні, культурні ознаки національної правосвідомості запорозького козацтва на прикладі су-дової системи Запорозької Січі XVІІ-XVІІІ століть. Досліджено особливості формування правової свідомості, визначено її види та структуру. Головну увагу зосереджено на феномені національної правосвідомості, її значенні в реконструкції судової системи держави. Проаналізовано принципи судочинс-тва військової демократії Запорозької Січі та визначено можливості їх відо-браження в теоретичних розробках Концепції судово-правової реформи в Україні.
Рекомендації дисертації можуть бути використані в реформуванні судової системи та в розробці методології дослідження розвитку правового процесу в Україні.
Ключові слова: національна правосвідомість, етносоціокультурні чинни-ки, етносоціум, судочинство Запорозької Січі, судова система, судово-правова реформа, право.

АННОТАЦИЯ
Андреев Д. В. Этносоцикультурные факторы формирования нацио-нального правосознания (на примере судебной системы Запорожской Сечи XVІІ-XVІІІ столетий). – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.12. – философия права. – Национальная академия внут-ренних дел Украины, Киев, 2003.
Диссертационное исследование всесторонне анализирует этнические, со-циальные, культурные признаки национального правосознания на примере судебной системы Запорожской Сечи XVІІ-XVІІІ столетий. В работе дан анализ структуры, функций, типов правосознания – источника правоотношений и права в целом. Особое внимание уделено феномену наци-
онального правосознания, его влиянию на развитие судебной системы госу-дарственного образования. Детально представлен спектр этносоциокультур-ных признаков правосознания, влияние которых в значительной степени определяло становление судебной системы Запорожской Сечи. Исследованы предпосылки формирования судебной системы Запорожской Сечи, опреде-лены ее структура и принципы судопроизводства. При этом внимание скон-центрировано на том, что характер судопроизводства определяло не только древнерусское обычное право, давние этнические традиции, но и концепты римско-христианского права, правовых систем Речи Посполитой и Московс-кой державы. В то же время, судебная система Запорожской Сечи, использо-вав лучшие достижения зарубежных правовых систем, осталась уникальной и самобытной, а ее формы и принципы стали проявлением национального духа правосознания украинской этносубгруппы. На основе концептуального философско-правового анализа рассмотрены правовые источники и принци-пы судопроизводства запорожского казачества, определена возможность их отражения в теоретических разработках Концепции судебно-правовой рефо-рмы в Украине.
Рекомендации диссертации могут быть использованы правоведами в рефо-рмировании судебной системы и применены в дальнейшей разработке мето-дологии исследования развития национального правового процесса.
Ключевые слова: национальное правосознание, этносоциокультурные факторы, этносоциум, судопроизводство Запорожской Сечи, судебная систе-ма, судебно-правовая реформа, право.

SUMMARY
Andreev D.V. Ethnososiocultural factors of forming the national law con-sciousness (at an example of Zaporoshskaya Sich judicial system XVII-XVIII centuries). – Manuscript.
Thesis for a candidate’s degree in Law the speciality 12.00.12 – the philosophy of law – National Academy of Internal Affairs of Ukraine, Kyiv, 2003.
The dissertation thoroughly analyses the ethnic, social and cultural factors of law consciousness at Zaporoshskogo Kozatstva on a basis at judicial system of Zaporoshskaya Sich XVII-XVIII centuries. There were analyses the peculiarities of forming of law consciousness and determined it types and the structure. The special attention is paid to the phenomena of the national law consciousness, its influence on the development of state judicial system. The principles of legal pro-ceedings of Zaporoshskaya Sich was investigated and the possibilitu of their re-flecting in Conception of judicial law reform in Ukraine.
The recommendations of the dissertation can be used by lawyers in the reform-ing the judicial system and can be applied in the further analysis of development of native law process in Ukraine.
Key words: national law consciousness, ethnososiocultural factors, ethnososium, justice of Zaporoshskaya Sich, judicial system, judicial law reform, Law.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

Пошукова анотація: Диспозитивність прокурорівсімейного поляриметричного Дізнання прикордонної Дільничний податкового міліції нацистівземств Конституційного біженців Донбасу міліції адміністративних ОВС виконавчої внутрішніхсправ профілактиці неповнолітніх попередження службовців області транспортних самоврядування місцевого громадських правоохоронних транспортної громадськістю відмовапредставництво позбавлення вкладу довірчого довічного доручення зберігання агентський кредитування земельної приватизації купівлі морського страхування реклами найму житла нерухомого оренди майна перевезення повітряним давальницької перестрахування чартерупозички фінансових професійну продукції спільну ренти страхування системі житлом факторингу лізингу медичних конституційного Договірна матеріальна подружжя Договірне економічних музичний дилінгу підрядних автомобільним послуг франчайзингу Дозвільна провадження Докази Доказування господарському посадових докази правозастосовчій пізнання Доктрина розподілу Документаційне самоврядування місцевого Польщі Достатність Доступність правосуддя Досудове територіальної курсантів слов’ян Європейського морем Литовського Екологічна лісокористування детінізації сільськогосподарської власності людини Економічні сучасної Експертиза цивільному контрабанду Експлікація Екстрадиція Електрохімічне Емоційний Емфітевзис юриста адвоката слідчого адміністративної державотворчі правосвідомості податкова гуманітарного зайнятості Конвенції юстиції Європейська хартія соціальна оподаткування Європейське право гуманізм торгівлею Європейські Союзу внутрішніх Єфремівська шахрайства Жінка злочинність адвокатурою договорів господарських екологічної законності примусу колізійної статусу засудженої обвинуваченому податковою підозрою досудових митних внутрішніх надзвичайних обвинуваченого реабілітації аварія поліція призначення досудового міліції Закон форм представництво Законність справедливість обґрунтованість профілактики страхування вибори оплату імперії регламент Законодавча процес техніка інституції процес Закриття Заміна Заочний Запобігання нафтогазовому неповнолітніх корисливим насильницьким відмиванню незаконному податковою наркотизму шахрайству Заповіт гласності диспозитивності примусу державного дисципліни індивідуалізації кредитних Застава майнових забезпечення адміністративного процесуального колізійних юрисдикції довкілля сімейних Затримання профспілок Захисник доказування конкуренції репутації конкуренції жертв майнових немайнових патентного військовослужбовців адмiнiстративнi інтелектуальної меншин потерпілого інвестиційної державної потерпілого комп'ютерну профспілками честі прикордонної податкової безпеки транспорті Збитки громадськістю Звернення Звичаєве


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking