Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
Номера от 730 грн.
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Номера от 490 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Номера от 450 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-2% онлайн заказ
Зачарованные Карпаты
Зачарованные Карпаты
Закарпатье, Воловец
Коттеджи от 400 грн.
Есть номера


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Адміністративно-правова кваліфікація зловживань монопольним (домінуючим) становищем на ринку

 

Стороженко Ольга Михайлівна

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВА КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОВЖИВАНЬ МОНОПОЛЬНИМ (ДОМІНУЮЧИМ) СТАНОВИЩЕМ НА РИНКУ

12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Київ – 2007

 

Дисертацією є рукопис
Роботу виконано у Відкритому міжнародному університеті розвитку людини “Україна”

Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор
Берлач Анатолій Іванович,
Відкритий міжнародний університет розвитку людини “Україна”, завідувач кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор
Колпаков Валерій Костянтинович,
Київський національний університет внутрішніх справ, завідувач кафедри адміністративного
права і процесу

кандидат юридичних наук
Гуржій Тарас Олександрович,
Державний науково-дослідний інститут МВС України, начальник відділу моніторингу наукового забезпечення діяльності органів і підрозділів внутрішніх справ

 

Захист відбудеться “25” березня 2008 року об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.004.16 у Національному аграрному університеті за адресою: 03041, Київ, вул. Героїв Оборони, 15, корп. 3, кім. 65.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного аграрного університету за адресою: 03041, Київ, вул. Героїв Оборони, 13, корп. 4, кім. 28.

Автореферат розіслано “22” лютого 2008 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради О.В. Артеменко

 


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Вкрай низькими і нестабільними є показники практики застосування норм, які закріплюють адміністративну відповідальність за зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку. Протягом останніх 10 років органи Антимонопольного комітету України порушили лише 134 справи за ознаками адміністративного проступку, передбаченого ст. 166-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП). І тільки у 45 % випадків розгляд відповідних справ завершився прийняттям судового рішення про накладення на порушника адміністративного стягнення. Загальна сума штрафів за вчинення відповідних адміністративних проступків не перевищує 0,8 тис. грн на рік.
Ефективна протидія негативним проявам монополізму – необхідна запорука стабільного розвитку й функціонування вітчизняних товарних ринків. Тільки у 2006 році органами Антимонопольного комітету України (далі – АМКУ) було виявлено майже 2 тис. господарських зловживань монопольним (домінуючим) становищем на ринках житлово-комунальних послуг, адміністративних послуг, паливно-енергетичного комплексу, агропромислового комплексу, пасажирських перевезень, телекомунікаційних послуг і зв’язку. Внаслідок припинення монопольних зловживань відвернено прямі втрати юридичних і фізичних осіб на суму 103,82 млн грн, відшкодовано шкоду потерпілим у розмірі 26,25 млн грн, захищено законні інтереси понад 5 мільйонів споживачів у різних регіонах України.
Серед причин невтішної статистики - відсутність належних соціально-економічних передумов для встановлення адміністративної відповідальності за монопольні зловживання. Проте ґрунтовне дослідження цього питання не дозволяє погодитись з подібним висновком. Очевидно, що сьогодні в Україні існують усі об’єктивні умови для адміністративної деліктизації зловживань монопольним (домінуючим) становищем на ринку. Зокрема, саме відсутність дієвого механізму притягнення до персональної відповідальності керівників підприємств-монополістів обумовлює високий відсоток неодноразових монопольних зловживань (з 1997 р. до 2007 р. органами АМКУ зафіксовано понад 4,4 тис. випадків повторного і 1,2 тис. систематичного зловживання монопольним становищем на ринку).
Аналіз матеріалів адміністративної практики, вивчення думки працівників АМКУ та суддів свідчать, що реальною причиною низьких кількісних і якісних показників правозастосовчої діяльності є недосконалість правових і методичних засад кваліфікації зловживань монопольним (домінуючим) становищем на ринку. Численні недоліки правової регламентації адміністративної відповідальності за монопольні зловживання, недостатній професійний рівень уповноважених суб’єктів адміністративної юрисдикції, відсутність методичних рекомендацій щодо розгляду відповідних справ – це чинники, які суттєво перешкоджають своєчасній і безпомилковій кваліфікації проступків, передбачених ст. 166-1 КУпАП.
Згідно з результатами опитування три чверті працівників АМКУ вважають зловживання монопольним (домінуючим) становищем найбільш складним (з точки зору адміністративно-правової кваліфікації) порушенням конкурентного законодавства України. Понад 85 % респондентів висловились за необхідність комплексного вирішення проблем кваліфікації монопольних зловживань на доктринальному, нормативному та організаційному рівнях.
Важливу роль під час виконання дослідження відіграли наукові праці вітчизняних вчених, зокрема В.Б. Авер’янова, А.І. Берлача, Ю.П. Битяка, І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна, В.К. Колпакова, В.В. Копейчикова, М.Й. Коржанського, В.О. Навроцького, О.І. Остапенка, В.В. Сташиса, В.Я. Тація та інших. При написані дисертації були використані наукові доробки таких відомих російських фахівців: С.С. Алєксєєва, Д.М. Бахраха, Ю.М. Козлова, В.М. Кудрявцева, А.П. Коренєва та інших.
Водночас, питання адміністративно-правової кваліфікації монопольних зловживань у вітчизняній науці комплексно не вивчалось. Переважна більшість дослідників проблематики охорони конкурентних відносин (Л.Р. Біла, О.Т. Зима, С.Б. Мельник, І.А. Шуміло) висвітлюють дане питання фрагментарно. Монографічна література на цю тему практично відсутня, що з одного боку свідчить про складність останньої, а з іншого – про недостатню увагу до неї з боку вчених-адміністративістів.
Викладене зумовлює важливість цієї дисертації як для розвитку загально-теоретичного уявлення про адміністративно-правову кваліфікацію, так і для вирішення практичних проблем кваліфікації адміністративних проступків, пов’язаних із зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснювалося відповідно до Плану наукової роботи кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Університету “Україна” на тему “Адміністративно-правове регулювання суспільних відносин в Україні” (номер державної реєстрації 0107U008696).
Мета та завдання дослідження. Мета роботи полягає у дослідженні теоретичних, законодавчих і методичних засад притягнення посадових осіб підприємств – суб’єктів монопольного (домінуючого) становища на ринку до адміністративної відповідальності за вчинення проступків, передбачених ст. 166-1 КУпАП, а також у розробці пропозицій щодо вдосконалення вітчизняного антимонопольного законодавства та практики його застосування.
Зазначена мета обумовила постановку та пошук оптимальних шляхів вирішення таких завдань:
- дослідити юридичну та логічну природу явища кваліфікації адміністративного проступку, сформулювати логічно обґрунтовану дефініцію відповідного поняття;
- проаналізувати й узагальнити сучасний стан юридичної відповідальності за зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку;
- дослідити юридичний склад адміністративних проступків, пов’язаних із зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку;
- встановити основні причини помилок при попередній кваліфікації випадків зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, визначити оптимальні шляхи їх вирішення;
- підготувати пропозиції щодо вдосконалення норм вітчизняного антимонопольного законодавства, спрямовані на:
• подолання наявних колізій окремих норм КУпАП, Господарського кодексу України (далі – ГКУ) та Закону України “Про захист економічної конкуренції”;
• приведення змісту ряду юридичних норм у відповідність до об’єктивних потреб правозастосовчої практики;
• поширення регуляторного впливу адміністративно-деліктного законодавства на суспільні відносини, які об’єктивно потребують правової регламентації;
• удосконалення законодавчої техніки викладення нормативно-правових актів;
- розробити практичні рекомендації, спрямовані на удосконалення і спрощення процесу адміністративно-правової кваліфікації монопольних зловживань.
Об’єктом дослідження є адміністративно-деліктні відносини, що виникають при зловживанні монопольним (домінуючим) становищем на ринку.
Предметом дослідження є норми, які передбачають адміністративну відповідальність керівників (розпорядників кредитів) підприємств (об’єднань, господарських товариств) та підприємців за зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку.
Методи дослідження. Відповідно до мети, у дисертації використано раціональна сукупність методів і прийомів теорії пізнання. Базовим методом даного дослідження є діалектичний метод – загальний науковий метод пізнання соціально-правових явищ у їх протиріччях, розвитку та змінах, який дозволяє дослідити проблеми у єдності соціального змісту і юридичної форми. Крім того, у представленій роботі використано такі методи і прийоми пізнання:
- формально-логічний - при побудові визначення поняття кваліфікації адміністративного проступку;
- логіко-юридичний – з метою обґрунтування пропозицій щодо внесення до чинного антимонопольного законодавства змін, спрямованих на подолання колізій окремих юридичних норм;
- логіко-семантичний – при виробленні пропозицій щодо вдосконалення законодавчої техніки викладу змісту положень КУпАП, ГКУ, Закону України “Про захист економічної конкуренції” та ряду інших нормативно-правових актів;
- історико-правовий – при дослідженні генези поняття “зловживання монопольним становищем на ринку” у вітчизняному конкурентному законодавстві;
- порівняльно-правовий – у ході порівняльного аналізу норм вітчизняного та зарубіжного антимонопольного законодавства, зокрема Російської Федерації, Італії, Чехії, Республіки Польща та ін.;
- статистичний – при аналізі емпіричних даних щодо стану адміністративної практики судів, Центрального апарату та територіальних відділень Антимонопольного комітету України;
- соціологічний – при проведенні опитувань та анкетувань серед уповноважених суб’єктів адміністративно-правової кваліфікації.
При підготовці дисертації використано результати науково-дослідних розробок і публікацій. Емпіричну основу дослідження склали статистичні матеріали Державного комітету статистики України, Антимонопольного комітету України, результати анкетувань й опитувань працівників органів Антимонопольного комітету України, суддів господарських судів та судів загальної юрисдикції. У процесі роботи було вивчено понад 200 господарських і адміністративних справ про зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку. Обсяг вивченого та узагальненого емпіричного матеріалу дозволяє зробити висновок про вірогідність і наукову обґрунтованість результатів виконаного дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів визначається сучасною постановкою проблеми, дослідженням нових ідей, тенденцій розвитку адміністративно-правових відносин у сфері забезпечення добросовісної конкуренції та шляхів удосконалення правових засад адміністративно-правової кваліфікації зловживань монопольним (домінуючим) становищем на ринку. Спираючись на здобутки представників різних галузей юридичної науки, зокрема загальної теорії права, кримінального, адміністративного і господарського права, вперше здійснено монографічне дослідження проблем кваліфікації адміністративних проступків, передбачених ст. 166-1 КУпАП.
У роботі обґрунтовується ряд положень, які характеризуються науковою новизною, мають теоретичне та прикладне значення:
вперше:
- розширено матеріально-правові та процесуальні критерії класифікації видів адміністративно-правової кваліфікації;
- обгрунтовано пропозицію щодо застосування у вітчизняному конкурентному законодавстві терміна “домінуюче становище на ринку” замість “монопольне становище на ринку” або “монопольне (домінуюче) становище на ринку”;
- надано розгорнуту характеристику юридичного складу адміністративних проступків, передбачених ст.166-1 КУпАП;
- сформульовано пропозиції щодо внесення змін до чинного КУпАП, ГКУ, Закону України “Про захист економічної конкуренції” та інших нормативно-правових актів, спрямованих на спрощення процесу адміністративно-правової кваліфікації зловживань монопольним (домінуючим) становищем на ринку, уникнення неузгодженості, дублювання та суперечностей окремих норм вітчизняного антимонопольного законодавства, удосконалення законодавчої техніки викладення їх змісту;
- визначено основні причини помилок суб’єктів адміністративно-правової кваліфікації при юридичній оцінці монопольних зловживань;
- запропоновано перспективні шляхи вдосконалення практики застосування адміністративно-деліктних норм, які передбачають відповідальність за зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку;
- розроблено практичні рекомендації, спрямовані на вдосконалення адміністративно-юрисдикційної діяльності органів Антимонопольного комітету України, підвищення її ефективності;
удосконалено:
- теоретичне положення про гносеологічну природу кваліфікації адміністративного проступку;
- визначення поняття “кваліфікація адміністративного проступку”;
дістали подальшого розвитку:
- вчення про двоаспектний характер явища кваліфікації адміністративного делікту: як логічного процесу пізнання юридичної суті вчиненого у реальному житті протиправного посягання; як кінцевого судження, що є результатом юридичної оцінки вчиненого проступку;
- теза про актуальність дослідження правового феномену юридичної кваліфікації на дидактичному, правозастосовчому та правотворчому рівнях забезпечення практичних потреб діяльності судових та правоохоронних органів;
- уявлення про процесуальний аспект адміністративно-правової кваліфікації.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання:
• у науково-дослідній сфері – результати дисертації можуть бути основою для подальших досліджень актуальних проблем правового регулювання конкурентних відносин;
• у правотворчій сфері – висновки та пропозиції, викладені в дисертації, можуть бути використані при вдосконаленні вітчизняного законодавства про економічну конкуренцію (КУпАП, ГКУ, законів України, наказів АМКУ та ін.);
• у сфері правозастосування – запропоновані автором рекомендації можуть бути використані для проведення занять з професійної підготовки працівників АМКУ
• у навчальному процесі положення, теоретичні висновки, рекомендації та їх аргументація можуть бути використані під час викладання курсів “Адміністративне право”, “Конкурентне право”, “Міжнародне економічне право”. Є можливим їх використання при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників, методичних матеріалів.
Основні висновки дисертації прийнято до уваги Антимонопольним комітетом України з метою подальшого впровадження у практичну роботу та при підготовці змін до відповідних нормативно-правових актів (Лист Антимонопольного комітету України № 09-29/09-6507 від 08.10.2007 р.)
Особистий внесок здобувача. Сформульовані у дисертації положення, узагальнення, висновки, рекомендації, пропозиції, обґрунтовані дисертантом на підставі особистих досліджень у результаті опрацювання та аналізу матеріалів адміністративної практики Антимонопольного комітету України, відповідних наукових та нормативно-правових джерел. Особистий внесок здобувача у друкованих працях, які опубліковані у співавторстві, конкретизовано окремо у списку літератури.
Апробація результатів дисертації. Результати і висновки дисертаційного дослідження були обговорені на міжкафедральному семінарі кафедр конституційного, адміністративного та фінансового права; теорії та історії держави і права Університету “Україна” та отримали позитивну оцінку. Основні положення та висновки дисертації доповідалися на: міжнародній науково-практичній конференції “Європейська наука: XXI століття: стратегія і перспективи розвитку” (м.Дніпропетровськ, травень 2006 р.); VІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами” (м.Київ, листопад 2006 р.); науково-практичній конференції “Адміністративне право і процес: шляхи вдосконалення законодавства і практики” (м.Київ, грудень 2006 р.); науково-практичній конференції “Розвиток фінансово-правового забезпечення сучасної економіки” (м.Донецьк, жовтень 2007 р.).
Публікації. Основні положення і висновки дисертації викладені у семи наукових працях, а саме: у чотирьох наукових статтях, які опубліковані у фахових виданнях; у трьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації обумовлена метою і завданнями дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, що складаються з 10 підрозділів, висновків та списку використаних джерел (232 найменування). Загальний обсяг дисертації складає 184 сторінки, з яких 167 – основна частина.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дослідження, визначаються його об’єкт, предмет, мета й основні завдання, розкривається зв’язок дисертації із науковими програмами, планами, темами, висвітлюються методи і прийоми пізнання, використані у процесі її написання, розкривається наукова новизна та практичне значення отриманих результатів, їх апробація, наводяться дані про особисті публікації здобувача, а також про структуру дисертації.
Перший розділ “Теоретичні проблеми кваліфікації адміністративних проступків” складається із чотирьох підрозділів, у яких розглядається проблема визначення поняття кваліфікації адміністративного проступку у вітчизняній теорії адміністративного права, формулюється власне визначення даного поняття, проводиться класифікація видів адміністративно-правової кваліфікації.
У підрозділі 1.1 “Кваліфікація адміністративного проступку у вітчизняній теорії адміністративного права” обґрунтовується необхідність проведення фундаментального дослідження явища кваліфікації адміністративного проступку. Вказується на актуальність та малодослідженість цього питання у теорії адміністративного права. Необхідним підгрунтям адміністративно-правової кваліфікації визнається поєднання фактичної та юридичної передумов кваліфікації. Здійснюється аналіз змісту кваліфікації адміністративних деліктів через розкриття трьох аспектів: адміністративно-правового, соціального і процесуального. Формулюється власна дефініція “процесуальний аспект кваліфікації адміністративних деліктів”. Обгрунтовується позиція, згідно з якою кваліфікація адміністративного проступку в повному обсязі здійснюється на тих стадіях, де юридична оцінка вчиненого діяння виражена в офіційній формулі такої кваліфікації. Розвивається ідея про логічну некоректність розгляду понять “кваліфікація адміністративного проступку” та “юридична кваліфікація” як частини і цілого. Дискутується теоретичне положення про співвідношення зазначених понять як загального і одиничного.
У підрозділі 1.2 “Поняття “кваліфікація адміністративного проступку”: проблеми визначення” розкривається юридична природа змісту відповідного поняття. Наголошується на дуалістичній природі кваліфікації адміністративного проступку, що вбачається автором, як: а) логічний процес пізнання юридичної суті вчиненого у реальному житті протиправного діяння; б) як кінцеве судження, виражене у формулі кваліфікації діяння. Проведено критичний аналіз сформульованих у теорії адміністративного права дефініцій поняття “кваліфікація адміністративного проступку”. Вказується на недоцільність використання у відповідному визначенні синтаксичного звороту “склад адміністративного проступку, передбачений КУпАП”. Крім того, на відміну від Кримінального кодексу України, у якому закріплені юридично значущі ознаки усіх, без винятку, суспільно-небезпечних діянь, чинний КУпАП не містить вичерпного переліку адміністративних проступків. Автор підкреслює, що адміністративно-деліктне законодавство передбачає сам проступок, а не його склад, який є суто теоретичною моделлю, породженою теорією адміністративного права. Спираючись на результати проведеного аналізу позицій вітчизняних правників, дисертант будує власне визначення поняття “кваліфікація адміністративного проступку”, як встановлення і процесуальне закріплення тотожності юридично значущих ознак посягання ознакам делікту, передбаченого адміністративним законодавством.
У підрозділі 1.3 “Види адміністративно-правової кваліфікації” визначається когнітивний характер кваліфікації адміністративного проступку. Основою кваліфікації визнано правила логічного поділу понять. Проводиться дискусія щодо критеріїв та видів кваліфікації. Автор пропонує доповнити існуючу кваліфікацію адміністративних проступків рядом підвидів у межах кваліфікації умисних деліктів та поділу необережних деліктів.
Спираючись на результати проведеного дослідження, автор дає власне визначення процесуального аспекту кваліфікації адміністративних проступків. Даний аспект покладається в основу поділу видів адміністративних деліктів на підвиди за такими критеріями: стадіями впровадження; родовим об’єктом посягання; джерелами адміністративно-деліктного права; характером адміністративно-деліктного діяння. Окремо розглядаються підвиди “складних адміністративних проступків”.
У підрозділі 1.4 “Місце і роль кваліфікації адміністративного проступку в процесі правозастосування” обгрунтовується позиція, що кваліфікація є іманентною ознакою адміністративно-деліктного проступку. Зазначається, що у загальній теорії права юридична кваліфікація дій особи співвідноситься з багатьма суттєво значущими правовими явищами, серед яких визначальним є правозастосування. Відстоюється позиція щодо якої кваліфікація як цілісне явище існує на всіх стадіях правозастосування. Автор підтримує точку зору тих науковців, які виділяють триелементну структуру правозастосовчої діяльності: встановлення юридично значущих ознак; вибір, аналіз і тлумачення норм права; винесення рішення у справі. Критично аналізуються позиції вчених, які визначають кваліфікацію лише на окремих етапах правозастосовчої діяльності, а також розглядають адміністративно-правову кваліфікацію як самостійну стадію правозастосування.
Другий розділ “Правові засади юридичної відповідальності за зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку” містить два підрозділи, в яких розглядається розвиток поняття “зловживання монопольним становищем” у законодавстві України та особливості юридичної відповідальності за зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку на сучасному етапі законодавчого регулювання.
У підрозділі 2.1 “Ґенеза поняття “зловживання монопольним становищем” у законодавстві України” досліджується зміст поняття “зловживання монопольним становищем” у законодавстві України на різних етапах розвитку вітчизняного конкурентного законодавства. За останні 15 років вітчизняне антимонопольне законодавство пройшло непростий еволюційний шлях від низки розрізнених актів декларативного характеру до складного нормативного комплексу, який складається з Конституції України, ряду законів України, указів Президента України, постанов Уряду та інших підзаконних нормативних актів. Протягом цього періоду не припинявся процес розвитку правових засад регулювання конкурентних відносин, зокрема тих, що пов’язані з відповідальністю за зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку.
З часу свого першого офіційного закріплення (лютий 1992 року) поняття “зловживання монопольним становищем на ринку” неодноразово переосмислювалось законодавцем. Його зміст частково оновлювався або повністю переформульовувався понад десять разів. Позитивну роль цих змін важко переоцінити. Саме вони дозволили зберегти тісний зв’язок між названим поняттям та мінливими економічними, політичними й соціальними умовами. Разом з тим, перманентне оновлення змісту поняття “зловживання монопольним становищем” мало і певні негативні наслідки. Відсутність системного підходу та належного методологічного обґрунтування призвели до того, що сьогодні в різних актах вітчизняного законодавства? закріплено чотири різні дефініції поняття “зловживання монопольним становищем на ринку”. У законах України – (понад п’ятнадцять) у тотожному значенні використовуються видове і родове поняття: “монопольне становище на ринку” та “домінуюче становище на ринку”. Як свідчать емпіричні дані, внутрішня та зовнішня контрадикторність законодавчих дефініцій зумовлює численні помилки при кваліфікації монопольних зловживань та, як наслідок – відсутність стабільної практики застосування відповідних адміністративно-деліктних норм.
З метою удосконалення правових засад кваліфікації монопольних зловживань дисертант пропонує у законах та підзаконних нормативних актах замість понять “монопольне становище” та “монопольне (домінуюче) становище” використовувати поняття “домінуюче становище”, а також внести ряд змін до ст. 13 Закону України “ Про захист економічної конкуренції”.
У підрозділі 2.2 “Юридична відповідальність за зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку: сучасний стан та перспективи правового регулювання” розкриваються економічні й правові засади господарської та адміністративної відповідальності за зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку. У першій частині підрозділу дисертант окреслює коло нормативних актів, норми яких регламентують господарську відповідальність за монопольні зловживання, та стисло аналізує їх основні положення. На підставі аналізу статей ГКУ і Закону України “Про захист економічної конкуренції” робиться висновок про неузгодженість ряду матеріальних та процесуальних норм господарського деліктного законодавства.
Головним недоліком правової регламентації господарської відповідальності за зловживання монопольним (домінуючим) становищем визначається суттєва розбіжність змісту переліків монопольних зловживань, закріплених у ст. 29 ГКУ та ст. 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції”. Так, наприклад, ст. 29 ГКУ не відносить до монопольних зловживань випадки усунення конкурентів з ринку, відмови від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел тощо. Водночас, відповідний перелік подано законодавцем, як цілковито вичерпний та такий, що не допускає можливості розширеного тлумачення. На підставі викладеного зроблено висновок про необхідність приведення змісту ст. 29 ГКУ у точну відповідність до кореспондуючих положень “магістрального” акта вітчизняного антимонопольного законодавства – Закону України “Про захист економічної конкуренції”.
У другій частині підрозділу досліджується стан застосування норм, що передбачають адміністративну відповідальність за зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку. З’ясовуються основні причини негативної динаміки показників адміністративної практики органів АМКУ, зокрема вади законодавчої конструкції адміністративно-деліктних норм, недоліки процесуального механізму їх реалізації, низький професійний рівень уповноважених суб’єктів кваліфікації, відсутність належного методичного забезпечення тощо. Критично аналізується точка зору про недоцільність встановлення адміністративної відповідальності за монопольні зловживання.
Крізь призму реформування вітчизняного адміністративно-деліктного законодавства автор розглядає перспективи правової регламентації адміністративної відповідальності за порушення антимонопольного законодавства. Стверджується, що правопорушення у формі зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку не має безпосереднього зв’язку з діяльністю публічної адміністрації. Таким чином, відповідна адміністративно-деліктна норма має увійти до такого розділу Особливої частини проекту Кодексу України про адміністративні проступки, який охоплює підсудні (кримінальні) проступки. Крім того, дисертант пропонує виключити з чинного КУпАП норму, котра передбачає відповідальність за дискримінацію підприємців органами влади й управління (ст. 166-3 КУпАП). Обґрунтовується доцільність передачі справ про адміністративну дискримінацію підприємців до компетенції органів адміністративного судочинства.
Третій розділ “Кваліфікація зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку: адміністративно-деліктний аспект” містить чотири підрозділи, в яких здійснюєть детальний аналіз особливостей елементів складу адміністративного проступку за ст.166-1 КУпАП.
У підрозділі 3.1 “Об’єкт зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку” об’єкт адміністративного проступку, передбаченого ст. 166-1 КУпАП досліджується на декількох рівнях пізнання: загальному, особливому та одиничному. Відповідно до цього підходу, автор послідовно розглядає загальний, родовий і безпосередній об’єкт зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку.
Виходячи з назви розділу КУпАП “Адміністративні правопорушення в галузі торгівлі, громадського харчування, сфері послуг, в галузі фінансів і підприємницької діяльності”, родовий об’єкт монопольних зловживань визначається як охоронювані санкціями адміністративно-деліктних норм юридичні відносини, що складаються у сфері фінансової та підприємницької діяльності. На думку дисертанта, в основу структуризації Особливої частини проекту Кодексу про адміністративні проступки треба закласти принцип: “Делікти, поміщені у один і той же Розділ Кодексу посягають на той самий родовий об’єкт”. Зважаючи на це, у проекті вказаного Кодексу проступки, передбачені наразі Розділом XІІ КУпАП, повинні групуватись у декілька окремих розділів, а саме: “Розділ “Адміністративні проступки у галузі торгівлі”; “Розділ “Адміністративні проступки у сфері послуг”; “Розділ “Адміністративні проступки у сфері фінансів та господарської діяльності”. Саме до останнього розділу і має бути включена норма, яка передбачатиме адміністративну відповідальність за зловживання домінуючим становищем на ринку.
Шляхом переосмислення наявних у літературі дефініцій безпосереднього об’єкта зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку автор визначає таке відповідне поняття, як охоронювані адміністративно-деліктним правом юридичні відносини, які складаються з приводу ринкової діяльності монополій та олігополій.
У підрозділі 3.2 “Об’єктивна сторона зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку” стверджується, що зміст об’єктивної сторони монопольних зловживань вичерпується ознаками фактичних діянь (дій або бездіяльності), через які вони вчиняються. У ході порівняльного аналізу положень господарського та адміністративно-деліктного законодавства висвітлюються численні розбіжності між ознаками об’єктивної сторони господарських (ст. 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції”) та адміністративно-деліктних (ст.166-1 КУпАП) зловживань монопольним (домінуючим) становищем на ринку.
Як наслідок, виникла суперечлива ситуація: 1) у ряді випадків, коли Закон України “Про захист економічної конкуренції” визнає дії підприємства-монополіста цілком правомірними (наприклад, при нав’язуванні дискримінаційних умов договору через об’єктивно виправдані причини; при зв’язуванні товарів та/або послуг, які вважаються нерозривно і природно пов’язаними між собою з огляду на торговельні або інші чесні ділові звичаї підприємницької діяльності), чинний КУпАП передбачає притягнення керівника цього ж таки підприємства до адміністративної відповідальності; 2) у інших випадках особливості законодавчої конструкції об’єктивної сторони складів адміністративних проступків, передбачених ст. 166-1 КУпАП, дозволяють керівникам підприємств-монополістів уникати персональної відповідальності за вчинення монопольних зловживань. Зокрема, чинний КУпАП суттєво “звужує” об’єктивну сторону таких монопольних правопорушень, як обмеження виробництва, вилучення з обороту товарів, відмова від реалізації чи закупівлі товару за відсутності альтернативних джерел постачання або збуту. Крім того, дія ст. 166-1 КУпАП взагалі не поширюється на випадки усунення з ринку конкуруючих суб’єктів, покупців, продавців; обмеження конкурентоспромож- ності інших суб’єктів господарювання і деякі інші випадки, які у міжнародному та вітчизняному конкурентному законодавстві однозначно ідентифікуються як зловживання монопольним (домінуючим) становищем.
Неузгодженість магістральних актів антимонопольного законодавства України є головною причиною помилок при встановленні ознак об’єктивної сторони монопольних зловживань. Зважаючи на це, у дисертації запропоновано комплекс законодавчих змін, спрямованих на уніфікацію правових засад адміністративно- та господарсько-правової відповідальності за зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку.
У підрозділі 3.3 “Суб’єкт зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку” розкриваються загальні та спеціальні ознаки суб’єкта проступку, передбаченого ст. 166-1 КУпАП. Зміст гіпотези та санкції відповідної адміністративно-деліктної норми дозволяє виділити дві спеціальні ознаки суб’єкта монопольних зловживань: а) перебування особи на посаді керівника (розпорядника кредитів) підприємства (об’єднання, господарського товариства тощо) або наявність у неї статусу приватного підприємця; б) зайняття підприємством, на якому працює особа, монопольного (домінуючого) становища на ринку.
Попри детальну нормативну регламентацію, визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єкта господарювання було й залишається однією з найпоширеніших проблем, що виникають під час кваліфікації монопольних зловживань. Так, у 2006 році понад 75 % справ, “програних” Антимонопольним комітетом України у загальних та спеціалізованих судах, базувалися на хибній оцінці ринкового становища суб’єкта як монопольного або домінуючого. Головною причиною такої невтішної статистики є вади чинного антимонопольного законодавства. Зокрема, у законодавчому визначенні поняття “монопольне (домінуюче) становище на ринку” (ст. 12 Закону України “Про захист економічної конкуренції”) використовується ряд неконкретизованих оціночних понять, які практично не підлягають однозначному тлумаченню: “значна конкуренція”, “незначна конкуренція”, “порівняно невеликий розмір частки ринку”. Логічною некоректністю також вирізняється запропонована законодавцем формула визначення сукупної частки на ринку декількох суб’єктів господарювання.
З метою усунення цих та інших недоліків дисертант пропонує комплекс змін до Закону України “Про захист економічної конкуренції”, а також доповнення до Методики визначення монопольного (домінуючого) становища на ринку.
У підрозділі 3.4 “Суб’єктивна сторона зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку” обґрунтовується недоцільність інтеграції спеціальної ознаки мети у законодавчу конструкцію суб’єктивної сторони зловживань монопольним (домінуючим) становищем на ринку. Сьогодні вказана ознака є конструктивним елементом складів більшості монопольних зловживань, передбачених ст. 166-1 КУпАП, що суттєво ускладнює процес адміністративно-правової кваліфікації. Адже в усіх випадках, коли мета протиправного діяння є неочевидною (а саме до таких належать монопольні зловживання), єдиним джерелом інформації про неї стають показання самого правопорушника. З цілком зрозумілих причин ці показання є не завжди правдивими. Перевірити їх достовірність дуже важко.
Крім того, законодавець, не включивши ознаку мети до складів відповідних господарських правопорушень, передбачених ст. 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, створив підґрунтя для диспропорційного застосування адміністративних та господарських деліктних норм: багато очевидних монопольних зловживань не тягнуть за собою адміністративну відповідальність посадових осіб через те, що вони вчинюються без мети, визначеної у ст. 166-1 КУпАП. Прикладом можуть слугувати численні випадки відмови вітчизняних енергопостачаючих компаній реалізувати електроенергію споживачам: зазвичай такі дії мають на меті забезпечення сплати заборгованості за постачання товару (надання послуг).
Зважаючи на викладене, у роботі пропонується перебудувати диспозицію ст. 166-1 КУпАП за схемою, яку законодавець використовує у ст. 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції” (визначення монопольних зловживань, закріплене у названій статті, не містить жодної вказівки на суб’єктивні ознаки, як-то форма вини або мета).

ВИСНОВКИ
У висновках викладаються підсумки дослідження, формулюються найважливіші результати та пропозиції.
Дослідження в рамках дисертації адміністративно-деліктних правовідносин, що виникають при зловживанні монопольним становищем на ринку, а також змісту адміністративно-деліктних норм, якими передбачена відповідальність керівників (розпорядників кредитів) підприємств-монополістів (об’єднань, господарських товариств) та підприємців за монополістичні зловживання, які регулюються ст. 166-1 КупАП, дозволяє сформулювати такі висновки:
1. Адміністративно-правова кваліфікація – це логічний пізнавальний процес, вивчення суті якого має важливе теоретичне, дидактичне та прикладне значення. При з’ясуванні сутності явища кваліфікації адміністративного проступку та формулюванні відповідної дефініції в дисертації підкреслюється необхідність виходити із загального розуміння кваліфікації як єдності двох взаємопов’язаних сутностей: - певного логічного процесу пізнання юридичної суті вчиненого у реальному житті протиправного посягання; - кінцевого судження, яке є юридичною оцінкою делікту і виражається у визначені належної адміністративно-правової норми (норм) – вказівці статті, її частини чи пункту адміністративного закону, які передбачають відповідальність за вчинене. Спираючись на результати аналізу дефініцій поняття кваліфікації проступку, наданих авторитетними науковцями різних галузей права, автор пропонує під кваліфікацією адміністративного проступку розуміти встановлення і процесуальне закріплення тотожності юридично значущих ознак посягання ознакам делікту, передбаченого адміністративним законодавством.
2. Аналіз вітчизняного законодавства показує, що зловживання монопольним (домінуючим) становищем сьогодні є предметом двох видів юридичної відповідальності: господарсько-правової та адміністративної. Узагальнення сучасного стану юридичної відповідальності за зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку дозволило обгрунтувати конкретні пропозицій по усуненню виявлених в процесі дослідження перешкод для системної і безпомилкової кваліфікації адміністративно-деліктних зловживань монопольним (домінуючим) становищем на ринку.
3. На основі дослідження юридичного складу адміністративних проступків, пов’язаних із зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, запропоновано винести за межі складу зазначеного делікту ознаки, які характеризують суб’єктивну сторону посягання.
4. Аналіз норм вітчизняного конкурентного законодавства, статистичних даних, результатів соціологічних заходів (опитувань, анкетувань) та іншого емпіричного матеріалу дозволяє зробити висновок про недосконалість правових і методичних засад адміністративно-правової кваліфікації зловживань монопольним (домінуючим) становищем на ринку. Серед основних негативних чинників, які зумовлюють неправильну кваліфікацію монопольних зловживань і низькі показники застосування кореспондуючих адміністративно-деліктних норм, варто виділити: 1) неузгодженість норм, які встановлюють господарську та адміністративну відповідальність за зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку: ст. 166-1 КУпАП та ст. 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції”; 2) вади юридичної техніки викладення окремих норм конкурентного законодавства: використання у їх змісті невизначених та неконкретних оціночних понять, випадки тавтології тощо; 3) слабке методичне забезпечення адміністративно-правової кваліфікації монопольних зловживань: брак офіційних рекомендацій для уповноважених суб’єктів кваліфікації щодо здійснення ними юридичної оцінки зловживань монопольним становищем, недосконалість окремих положень Методики визначення монопольного (домінуючого) становища на ринку (затвердженої наказом АМКУ) та ін.; 4) відсутність належного контролю за фіксацією адміністративно-деліктних монопольних зловживань, а також за розслідуванням відповідних адміністративних справ; 5) низький професійний рівень суб’єктів попередньої адміністративно-правової кваліфікації зловживань монопольним (домінуючим) становищем на ринку.
5. З метою усунення окреслених перешкод для системної і безпомилкової кваліфікації адміністративно-деліктних зловживань монопольним (домінуючим) становищем на ринку, у роботі пропонується здійснити такий комплекс заходів:
статтю 166-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення викласти у редакції: “Стаття 166-1. Зловживання домінуючим становищем на ринку. Зловживання домінуючим становищем на ринку, зокрема: встановлення монопольно високих або монопольно низьких цін; застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод без об’єктивно виправданих на те причин; обумовлення укладання угод прийняттям додаткових зобов’язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору; необґрунтоване припинення або скорочення виробництва, обмеження ринків або технічного розвитку; часткова або повна відмова від придбання чи реалізації товару за відсутності альтернативних джерел постачання або збуту; необґрунтоване обмеження конкурентоспроможності інших суб’єктів господарювання; створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку); усунення з ринку інших суб’єктів господарювання, а також будь-які інші дії суб’єкта господарювання, який займає домінуюче становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення або обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб’єктів господарювання чи споживачів, – тягнуть за собою накладення штрафу на керівників (розпорядників кредитів) підприємства (об’єднань, господарських товариств тощо) у розмірі …”;
внести зміни до Господарського Кодексу України, зокрема ст. 29 викласти у редакції: “Стаття 29. Зловживання домінуючим становищем на ринку. Зловживанням домінуючим становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб’єкта господарювання, який займає домінуюче становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку; – назву Розділу 28 викласти у редакції: “Юридична відповідальність за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства”; – назву ст. 251 викласти у редакції “відповідальність суб’єктів господарювання – юридичних осіб за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства”; – ст. 251 доповнити частиною 3 такого змісту: “За порушення адміністративно-монопольного законодавства до суб’єктів господарювання – юридичних осіб також можуть застосовуватись інші санкції, передбачені законом”;
внести до Закону України “Про захист економічної конкуренції” такі зміни: – п. 5 ст. 12 викласти у редакції: “Домінуючим вважається також становище кожного з кількох суб’єктів господарювання, якщо стосовно них виконуються такі умови:сукупна частка двох або трьох суб’єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 50 відсотків;сукупна частка чотирьох або п’яти суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 70 відсотків – і при цьому вони не доведуть, що стосовно них не виконуються умови частини четвертої цієї статті”; – ч. 1 ст. 13 викласти у редакції: “1. Встановлення монопольно високих або монопольно низьких цін”; – ч. 4 ст. 13 викласти у редакції: “4. Необґрунтоване припинення або скорочення виробництва, обмеження ринків або технічного розвитку”.
6. Запровадити річне планування занять з професійної підготовки працівників Антимонопольного комітету України. У відповідні плани занять необхідно включити теми з актуальних питань кваліфікації монопольних зловживань, наприклад: “Юридична відповідальність за зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку”; “Практичні проблеми встановлення суб’єкта зловживань монопольним (домінуючим) становищем на ринку”; “Практичні проблеми встановлення об’єктивної сторони зловживань монопольним (домінуючим) становищем на ринку”.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Стороженко О.М. Теоретичні проблеми визначення поняття кваліфікації адміністративного делікту // Держава і право: Збірник наукових праць. – 2007. – Вип. 35.– С. 270 –276.
2. Стороженко О.М. Кваліфікація адміністративного делікту // Вісник прокуратури. – 2007. – №4. – С. 115 –119.
3. Стороженко О.М. Встановлення суб’єкта зловживання монопольним (домінуючим) становищем у ході адміністративно-правової кваліфікації// Вісник прокуратури. - 2007. - №9. – С. 91 – 96.
4. Берлач А.І., Стороженко О.М. Теоретичні проблеми кваліфікації адміністративного делікту // Право України. – 2007. – №10. – C. 5 – 8 (частка участі дисертанта – визначення поняття кваліфікації адміністративного делікту, розкриття значення доктринального аспекту кваліфікації адміністративного делікту).
5. Стороженко О.М. Предпринимательство в таможенном деле // Європейська наука: ХХІ століття: стратегія і перспективи розвитку – 2006: Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної конференції. – Т.18. Право. –Дніпропетровськ, 2006. – С. 30 – 35.
6. Стороженко О.М. Проблеми визначення поняття осудності у вітчизняному адміністративно-деліктному законодавстві.// Адміністративне право і процес: шляхи вдосконалення законодавства і практики: Збірник матеріалів науково-практичної конференції. – К., 2006. – С. 133 – 135.
7. Стороженко О. Адміністративна відповідальність за зловживання монопольним становищем в контексті реформування адміністративно-деліктного законодавства.// Розвиток фінансово-правового забезпечення сучасної економіки: Збірник матеріалів науково-практичної конференції. – Донецьк, 2007 – C.59 – 61.

Стороженко О.М. Адміністративно-правова кваліфікація зловживань монопольним (домінуючим) становищем на ринку. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Національний аграрний університет. – Київ, 2008.
Дисертацію присвячено розгляду теоретичних, законодавчих та методичних проблем притягнення керівних осіб підприємств – суб’єктів монопольного (домінуючого) становища на ринку до адміністративно-правової відповідальності за ст.166-1 КУпАП. У представленій роботі аналізується юридичний склад адміністративних проступків, відповідальність за які передбачена ст.166-1 КУпАП. Обгрунтовано позицію застосування в антимонопольному конкурентному законодавстві терміна “домінуюче становище на ринку” замість “монопольне становище на ринку”. На основі вивчення та узагальнення практики Антимонопольного комітету України, господарських судів та судів загальної юрисдикції, а також базуючись на результатах опитувань працівників органів Антимонопольного комітету України, у дисертації обґрунтовується необхідність внесення змін до чинного КУпАП, ГКУ, Закону України “Про захист економічної конкуренції” та ряду інших нормативних актів.
Особлива увага приділена визначенню основних причин помилок суб’єктів адміністративно-правової кваліфікації при юридичній оцінці монопольних зловживань. Розроблено практичні рекомендації, спрямовані на вдосконалення адміністративно-юрисдикційної діяльності органів Антимонопольного комітету України, підвищення її ефективності. Запропоновано тематику практичних занять з професійної підготовки працівників Антимонопольного комітету України.
Ключові слова: кваліфікація адміністративного проступку; суб’єкт господарювання; монополізм; домінуюче становище на ринку; зловживання монопольним (домінуючим) становищем; суб’єкт зловживання монопольним (домінуючим) становищем.
Стороженко О.М. Административно-правовая квалификация злоупотребления монопольным (доминирующим) положением на рынке. – Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 – административное право и процесс; финансовое право; информационное право. – Национальный аграрный университет. – Киев, 2008.
Диссертация посвящена рассмотрению теоретических, законодательных и методических проблем привлечения должностных лиц – субъектов монопольного (доминирующего) положения на рынке к административной ответственности. В теоретическом разделе диссертации всесторонне обосновывается необходимость проведения фундаментального исследования квалификации административного проступка. Обращается внимание отраслевых исследователей на недостаточную изученность данного явления в отечественной административно-правовой теории. Раскрывая содержание данного понятия, диссертант отмечает двуединый характер квалификации проступка. По мнению автора, юридическую квалификацию следует воспринимать в двух аспектах: как логический процесс познания юридической сущности конкретного противоправного деяния; как результат такой оценки, отображаемый в формуле квалификации. На основании критического анализа существующих дефиниций квалификации административного проступка предложено логически аргументированное определение этого понятия. Подчеркивается гносеологическая природа и правоприменительный характер официальной квалификации правонарушения.
Уделяется внимание проблеме определения термина “злоупотребление монопольным положением”. Указывается на отсутствие системного подхода и надлежащего методологического обоснования данного определения, что привело к тому, что сегодня в различных актах отечественного законодательства закреплено четыре разных подхода к пониманию сути монополистических злоупотреблений и их разновидностей. Кроме того, в тождественном значении используются термины “монопольное положение” и “доминирующее положение”.
Опираясь на результаты глубокого изучения и обобщения практики Антимонопольного комитета Украины, хозяйственных судов и судов общей юрисдикции, исходя из наличествующего эмпирического материала, автор выносит на рассмотрение комплекс изменений в действующие КУоАП, ХКУ, Закон Украины “О защите экономической конкуренции” и другие нормативные акты. Целью предложенных изменений является повышение уровня законодательного обеспечения надлежащей квалификации административных правонарушений в сфере монополистических злоупотреблений; преодоление существующих коллизий норм законодательства Украины о добросовестной конкуренции; приведение их содержания в соответствие с современными потребностями правоприменительной деятельности компетентных органов; усовершенствование законодательной техники изложения нормативно-правовых актов, регулирующих общественные отношения в данной сфере. В частности, предлагается изложить в новой редакции (привести в соответствие с корреспондирующей статьей Закона Украины “О защите экономической конкуренции”) статью 166-1 Кодекса Украины об административных правонарушениях, предусматривающую административную ответственность лиц за злоупотребление монопольным (доминирующим) положением на рынке.
Произведена систематизация основных причин ошибок уполномоченных субъектов квалификации при юридической оценке случаев злоупотребления монопольным (доминирующим) положением на рынке. Разработаны методические рекомендации для сотрудников Антимонопольного комитета Украины. Предлагается включить соответствующие темы в тематику практических занятий по профессиональной подготовке сотрудников Антимонопольного комитета Украины.
Ключевые слова: квалификация административного проступка; субъект хозяйствования; монополизм; доминирующее положение на рынке; злоупотребление монопольным (доминирующим) положением на рынке; субъект злоупотребления монопольным (доминирующим) положением.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

 

Пошукова анотація: інформаційно психофізіологічного інтелектуальної сторін суміжні архітектури мистецтва Інтернет правовідносини розвитку договір царської Аграрні правовідносини охорони господарського службі Європейського таємниця покарання юридичної військовослужбовців екологічні алкогольних наркотичних авторських таємницю суміжних державну рекламу лісового митних торговельної моралі волевиявлення свободи оподаткування керівника неповнолітніх посадових юридичних осіб засобів юридичних митних осіб процедура юстиція реформування судочинство засіб управління внутрішніх податкової міліції примус торговельного права послуги сільському митній проступки суди міліції монопольним автотранспортних експлуатації комунальної тваринного міграції проституції місцевих податкової інформаційної безпеки неповнолітніх освіту імміграційного внутрішніх біженців управлінської видворення провадження виконавчої грального кредитування безпеки місцевої суднових екологічної пожежної надзвичайних дозвільної благоустрою комунального кредитно міграційного нормотворчої залізничному нотаріальної масових автомобілебудування техногенної посадової міліцією детінізації податкового надзвичайного громадських громадянина інспекцій виконавця автомобільної іноземців керівників місцевого посадової міліції виконавчої працівника цінними громадських підприємницької прокуратури громадського відносини гарантії працівників корупцією арешту екологічної міського залізничному міліції підрозділів підприємництва звернень корупції контролю екологічну державного внутрішньої інтелектуальної автомобільної кадрів громадської дорожнього податкових митної земельних корупцією митних платників неповнолітніми дільничних охоронних служби місцевої відповідальності справи ліцензування підприємницької свобод вантажів статус гарантії строки координація територіальний дільничного митних пожежного податкової епідеміологічної суду примусу Кабінету президента народовладдя латентної правозастосовчої покарань людини земельних внутрішніх Акція Аліментні запозичення Антикризові Антимонопольні Антитерористична Запорізької Західною Апеляційне оскарження провадження Апеляційні Апроксимація суден Арешт Архівно Атестаційне Атестація Аудит Аутоагресивна Бандитизм податкових таємниця незаконним пожежами розповсюдженням зброї власність російських моніторингу адміністрацій механізму Вексель біхевіоризм Верховна Вестфальський відповідальність самоврядування представницької адміністративних партійної громадських жіночих місцевих представницької правоохоронної громадськістю дізнання МВС інформації корупцією внутрішніх розслідування соціальної вищою Юркевича Вибори СНД законодавство процес комісії співвідношення виконання Виконавча вексельних заповіту громадських


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking