Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
Номера от 730 грн.
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Номера от 490 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Номера от 450 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-2% онлайн заказ
Зачарованные Карпаты
Зачарованные Карпаты
Закарпатье, Воловец
Коттеджи от 400 грн.
Есть номера


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Європейське право як феномен духовно-практичного освоєння дійсності

 

ЛЯШЕНКО ВІКТОРІЯ МИКОЛАЇВНА

ЄВРОПЕЙСЬКЕ ПРАВО ЯК ФЕНОМЕН ДУХОВНО-ПРАКТИЧНОГО ОСВОЄННЯ ДІЙСНОСТІ

12.00.12 - філософія права

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук

Київ -1999

 

Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Національній академії внутрішніх справ України МВС України.

Науковий керівник
доктор юридичних наук, професор, академік АПрН України
Костицький Михайло Васильович,
Конституційний Суд України, суддя

Офіційні опоненти:
доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент АПрН України
Козюбра Микола Іванович,
Конституційний Суд України, суддя;

доктор філософських наук, професор
Надольний Іван Федотович,
Українська академія державного Управління при Президентові України,
кафедра соціальної і гуманітарної політики, професор

Провідна установа - Львівський державний університет ім. Івана Франка,
кафедра філософії. Міністерство освіти України, м. Львів.

Захист відбудеться ''29 '' жовтня 1999 р. о 13 годині на засіданні
спеціалізованої вченої ради К 26.007.01 Національної академії внутрішніх справ України:252035, м. Київ, Солом’янська пл., І.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Національної академії внутрішніх справ України за адресою: 252035, м. Київ, Солом’янська пл., 1.

Автореферат розісланий "28 '' вересня 1999 року.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради С.А. Бублик

 

 

 

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Процес демократизації українського суспільства є складним, системним явищем, яке пронизує і охоплює всі сфери життєдіяльності соціуму – економіку, політику, право, ідеологію. Тому проблема формування нової правової доктрини нерозривно пов’язана з глибокими змінами соціально-економічного укладу нашої держави, суспільно-політичних інститутів з процесом переосмислення духовних цінностей. Ефективність здійснення економічних і політичних реформ неможлива без реорганізації правової системи, яка передбачає необхідність зміни теоретичних уявлень про суспільство, про відношення між державою і правом.
В умовах побудови правової держави потребують перегляду уже усталені підходи до права, його сутності і призначення. Вступ України до Ради Європи означає, насамперед, зобов’язання приведення у відповідність свого законодавства із загальноєвропейським. Європа вже набула єдиного культурно-правового простору, що дає змогу європейським державам розбудувати “загальноєвропейський дім”, ідея якого передбачає і єдине “правове царство”.
Європейська культура як джерело і умова існування європейського права, з перспективно-історичної точки зору, вибудувана на фундаменті єдиної культурної моделі, в основі якої лежить давньогрецька інтелектуальна традиція, в якій переплелися християнство, грецька філософія і римське право. Раціональний синтез цих трьох складових і є стрижнем європейської культури, вагомою складовою якої є європейське право, яке визнається європейською цивілізацією центральним та головним принципом її соціальної організації. Саме цим можна пояснити появу більшості правових теорій на ґрунті європейської культури.
Сучасні світові тенденції, європейські процеси, кардинальні зміни в житті України як держави суверенної та незалежної, пов’язані з державним будівництвом та означенням стосунків з іншими державами, з усією очевидністю піднесли нагальність власного переосмислення феномену права. Історичне тяжіння до європейських ціннісних орієнтирів та спроможність власної правової традиції перетворює європейське право на об’єкт сучасних міжгалузевих досліджень, зокрема на об’єкт філософського осмислення.
Своєрідність і привабливість феномена європейського права випливає з його безпосереднього зв’язку з буттям людини. Фундаментальні проблеми європейського права є одночасно і фундаментальними філософськими проблемами: визначення сутності людини, сенсу та змісту її буття, питання онтологічної структури світу та способів його освоєння. З’ясування сутності європейського права пов’язане з розкриттям глибинної підвалини людського буття, якою є духовно-практичне освоєння дійсності.
Як уже зазначалося, актуальність теми дисертаційного дослідження стверджується історичним місцем та роллю України в європейському та світовому процесах. А тому її теоретичне осмислення передбачає залучення як світових, так і вітчизняних джерел. Найзагальнішим висновком аналізу історіографії питання є встановлення безпосереднього зв’язку теорій європейського права з відповідними філософськими теоріями. Це зумовило властиве філософському способу освоєння дійсності урізноманітнення теоретичних висновків щодо тих чи інших проблем. Тому є марними спроби відшукати універсальні незмінні у філософсько-правових теоріях, хіба що такими на сучасному етапі визнані природні права людини. Однак, завжди непересічного значення набували практичні рекомендації щодо встановлення норм права.
Впорядковуючою ж ідеєю структури засновків для дисертаційного дослідження з опрацьованої літератури є ідея багатоаспектності, синтетичності підходів до розуміння права, оскільки воно є складним, різнобічним соціальним явищем, яке постійно змінюється та розвивається. Сфера дослідження європейського права поширюється від абстрактно-метафізичних до вузькопрагматичних точок зору, кожна з яких не може претендувати на адекватне відображення права в усьому його обсязі та всезагальності.
Всебічно опрацьованими є проблеми методології європейського права в концепціях метафізичного спрямування: неокантіанської орієнтації дотримуються О.Хоффе, Г.Радбрух, Р.Штаммлер; неогегельянські традиції відстоюються Г.Глокнером, К.Ларенцем, А.Куайре. На позиціях онтологічного та феноменологічного розуміння європейського права стоять Г.Луф, Й.Месснер, Г.Коінг, А.Кауфман.
Хоча сучасна західна філософсько-правова думка представлена великим спектром концепцій, наукових розробок з проблем європейського права в контексті культурно-ідеологічних та світоглядних перспектив не досить багато, а їх поява, як правило, зумовлена процесами інтенсифікації європейських інтегративних процесів. Інтерес до виявлення загальних закономірностей розвитку права в країнах Європи засвідчений у працях Е.Аннерса, М.Капустіна.
Не існує одностайної думки щодо визначення безпосереднього джерела європейського права. На думку В.С.Нерсесянца таким джерелом є римське право, а А.Градовський та Р.Давид вважають за “первоначало” європейського права – германський феномен, проміжну позицію займають праці Г.Бермана. Е.Аннерс і В.C.Соловйов визнають позитивний вплив християнства на формування європейського права.
Питанням впливу європейського права на формування правових систем країн Африки та Америки присвячені роботи Н.Вознесенської, В.Денисова, О.Зайчук, Ж.Конака, Г.Муромцева, В.Томсінова.
Підхід, властивий А.Татаму, Д.Ільїну, М.Ентину, Е.Аметистову, О.Олтеану, Н.Топорніну, поняття “європейське право” пов’язує з правовими принципами та інститутами Європейського Союзу, а його появу як права Європи означують серединою ХХ століття.
Необхідністю перегляду попередньої світоглядної парадигми, спробами побудови нових соціально-філософських підстав, які були б відповідними сучасним історичним реаліям, означений наявний етап розвитку вітчизняного та пострадянського суспільствознавства і правознавства, зокрема у філософії права. Характерною рисою зазначених досліджень є плюралістичність методологічних підходів до розв’язання філософсько-правових проблем. Свідченням цього є поява великої кількості навчальної, методичної літератури та монографій. Звертають на себе увагу творчі доробки таких учених як, А.А.Алексєєва, Ю.Г.Єршова, Д.А.Керимова, В.П.Малахова, І.Б.Малинової, В.С.Нерсесянца, Ю.Є.Пермякова, Є.Ю.Позднякова, Е.Ю.Соловйова.
Серед сучасних вітчизняних дослідників правознавчих тем виділяються праці В.А.Бачинського, В.Л.Василенка, М.М.Ібрагімова, О.Л.Копиленка, О.М.Костенка, О.Є.Манохи, В.В.Копєйчикова, М.В.Костицького, В.П.Лисого, В.М.Мельника, О.М.Мироненка, В.Й.Скиби, Л.П.Петрової, П.Рабіновича, В.В.Шкоди, Ю.І.Римаренка, С.І.Максимова, О.Ф.Фрицького, В.М.Шаповалова.
Значні здобутки були отримані авторами, які працювали в межах діалектико-матеріалістичної методології. Детального розгляду набули проблеми сутності права у працях М.Г.Александрова, С.С.Алексєєва, О.Є.Лейста, О.А.Лукашової, Д.А.Керимова, М.І.Козюбри, В.М.Кудрявцева, В.С.Нерсесянца, Г.В.Мальцева, Л.С.Мамута, М.В.Цвіка, Л.С. Явича; проблема взаємозв’язку сутності і явища у праві розглядалися в роботах А.М.Васильєва, Д.А.Керимова, І.Є.Фарбера; змісту і форми права – О.С.Іоффе, С.А.Зівса, В.А.Кучинського, А.А.Ушакова.
Однак, цілісного філософсько-правового дослідження європейського права як феномена духовно-практичного освоєння дійсності у вітчизняній літературі здійснено не було. Актуальність, джерелознавчі засновки, об’єкт і предмет дослідження дають підстави для формулювання мети і завдання.
Методологічну основу роботи визначають загальнонаукові принципи об’єктивності, історизму, дослідницької повноти. В процесі дослідження були застосовані методи системного, порівняльного і структурно-функціонального аналізу. Широко залучалися методи та методики історико-філософського, соціального, культурологічного, філософсько-правового дослідження. Дисертантом були використані теоретичні здобутки та методологічні розробки сутності і механізму духовно-практичного освоєння дійсності українських дослідників. Для досягнення поставленої мети автор спирався на методологічні принципи природничо-правового дослідження. Об’єктом дослідження є європейське право як феномен соціокультурної реальності. Предметом дослідження є сукупність системних зв’язків європейського права, яка постає як феномен духовно-практичного освоєння дійсності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до планів наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ та її кафедри філософії.
Мета і задачі дослідження: дисертант ставить за мету системно проаналізувати сутнісні складові, підстави формування та дієві чинники європейського права як особливого типу права, з’ясувати смисл духовно-практичних аспектів європейського права, які у своїй сукупності давали б цілісне уявлення про його сутність.
Означена мета дослідження зумовила відповідну сукупність задач:

- визначити історичні, соціокультурні та філософські передумови формування європейського права як особливого типу права;
- розглянути європейське право в контексті особистісних вимірів людини;
- означити буттєві підстави європейського права як соціального інституту;
- системно проаналізувати поняття “духовно-практичне освоєння”. Розглянути взаємозв’язок зазначеного поняття із суспільно-правовою сферою;
- дослідити дієву чинність рефлексії у філософсько-правовому процесi європейської спільноти.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що здійснено філософсько-правовий аналіз європейського права як феномена духовно-практичного освоєння дійсності. Європейське право розглядається у двох аспектах буттєвих вимірів – як сутнісний індивідуалізований тип діяльності духовно-практичного освоєння дійсності та в іпостасі чітко структурованого інституалізованого явища. Єдність цих аспектів забезпечує буттєву цілісність європейської цивілізації.
Наукова новизна дисертації деталізується в теоретичних положеннях, які виносяться на захист:

- визначено, що європейське право як тип права виникає на ґрунті елліністично орієнтованих правових концепцій. Його особливість забезпечується тим, що концептуальні чинники формування європейського права визначають його як певний спосіб буття людини в соціокультурному середовищі. Контекстом існування європейського права є культура як система ідеальних та опредметнених смислів буття і традиція, яка трактується як сфера культурних очевидностей. Європейське право моделюється у головному протиставленні: іманентне – трансцендентне, що знаходить свій вияв у існуванні двох типів ідей рівності, свободи, справедливості у двох площинах – ідеї-трансценденціїї та ідеї-компроміси;
- обґрунтовано вагоме значення індивідуалізованого, особистісного характеру прояву європейського права. Як явище інтелектуальної культури європейське право зумовлює ідентифікацію мешканця Європи саме як європейця. Воно ж стає інтегруючою частиною європейської ідеї, як ідеї єдності європейських народів;
- доведено, що як інституалізоване явище європейське право визначає існування правового підпростору єдиного соціального простору. Останній постає як результат інкорпоративації об’єктивованих структур;
- визначено, що соціальна інституалізація європейського права є втіленням іманентності духовно-практичного освоєння дійсності. Часово-просторове зосередження європейського права в якості соціального інституту передбачає наявність координаційно-ієрархічної визначеності права, якою є організація. Організація права або правова технологія є сферою конструювання права в межах конкретного історичного середовища;
- встановлений безпосередній зв’язок функціональних особливостей європейського права з інтелектуальною рефлексією, яка як європейський феномен спирається на тривалу філософську та культурну традицію. На відміну від філософської рефлексії, філософія права як особливий вид рефлексії виконує практичні завдання стосовно правового підпростору соціуму – роз’яснює, обґрунтовує, критикує методи і установки, які застосовуються в реальній юридичній практиці;
- подальшого розвитку набула проблема виокремлення типів і функцій правосвідомості та її структури; проблема правової рівності та її прояву у праві.

Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що одержані результати і вироблені методологічні підходи можуть бути використані:

- для подальшої науково-теоретичної розробки проблем розвитку та сутності права у вітчизняній науковій практиці, для виявлення закономірностей функціонування права в якості соціального інституту, для розробки проблем правової онтології, аксіології та епістеміології;
- у викладацькій діяльності в курсі лекцій та семінарських занять із філософії права, історії правових вчень, загальної теорії держави і права з тем: історія вітчизняної та європейської філософсько-правової думки, сутність права, походження права.

Апробація результатів дисертації здійснена на науково-методичних та теоретичних семінарах кафедр академії, оприлюднені у виступах на наукових конференціях:
“Європа на порозі нового тисячоліття” (Київ, 1999 р.); “Україна на перехресті третього тисячоліття: духовність та проблеми гуманізму” (Київ, 1999 р.) “Духовність та злагода в українському суспільстві на перехресті тисячоліть” (Київ, 1999 р.);
окремі положення та висновки використані під час викладання навчальних курсів “Філософія” та “Філософія права” слухачам і курсантам Національної академії внутрішніх справ України.
Результати дисертації опубліковані у 6 наукових статтях:

- “Право, свобода та … утопія”;
- “Новітня німецька філософія права в контексті світової філософії права: ретроспективний погляд”;
- “Світ як основна категорія духовно-практичного освоєння дійсності”;
- “Європейське право як явище соціокультурного ряду”;
- “Право як соціальний інститут”;
- “Право та його духовні виміри”.

Структура дисертації обумовлена специфікою об’єкта і предмета дослідження, метою, завданнями, логікою дослідження. Дисертація складається із вступу, п’яти глав, висновків та списку використаної літератури. Повний обсяг дисертації складає 197 сторінок, список використаних літературних джерел – 20 сторінок (200 найменувань).

Основний зміст роботи.

У Вступі обґрунтовується актуальність, доцільність і ступінь наукової дослідженості обраної теми, визначено об’єкт, предмет і методологію дослідження. Розкрито його наукову новизну, теоретичне та практичне значення, викладені основні положення, які виносяться на захист, а також висвітлені аспекти, пов’язані з апробацією та впровадженням результатів дослідження.
Перший розділ “Реконструкція образу європейського права як цілісного явища” окреслює “просторові параметри” дисертаційного дослідження, якими є поняття та феномен “європейського права”. В розділі реконструюються основні базові смислові лінії, які надають предмету дослідження цілісності. “Європейське право” визнається самобутнім явищем в історико-культурному ряді людства, його аналіз якого здійснюється шляхом дослідження понять “право”, “європейський”, “європейське право”.
До особливостей, які зумовлюють специфіку європейського права, слід віднести:

- розуміння права в межах європейської культури як основного способу соціальної організації;
- трактування права як сфери людської свободи;
- розуміння закону як можливості діяти;
- визнання високого ступеня індивідуалізації.
Окреслюється історико-подієва шерега формування особливого світоглядно-настановчого комплексу, який ми називаємо “європейським” та його тісний зв’язок з “ідеєю Європи”.
Виникнення “ідеї Європи” знаменує собою виникнення ідеї європейської ідентичності, яка трактується як ідея культурно-історичної спільності європейських народів, як уявлення про сукупність сутнісних характеристик європейської цивілізації. У питанні європейської ідентичності автор дотримується думки, що вона стала можливою лише тоді, коли європеєць почав усвідомлювати себе саме європейцем.
У розділі аналізуються основні культурологічні перспективи поняття “європейське право”. Перша перспектива пов’язана з відродженням ідеї ролі права в суспільстві, як основного регулятиву, та поширенням ідей римського права. Наступна культурологічна перспектива пов’язана з розвитком християнської цивілізації.
До числа культурологічних перспектив “європейського права” відноситься і екстериторіальний характер права, яке грунтується на визнанні права основною соціальною цінністю. Проголошується думка про єдність континентального та англо-саксонського права на основі єдності культури, як спрямованості духовно-інтелектуальних зусиль на автономію права в суспільному житті та визнанні права суспільною цінністю, призначенням якої є забезпечення прогресу та стабільності в громадянському суспільстві. Розуміння права, як засобу соціальної організації, конкретизується через явища індивідуалізації та гуманізму.
Оскільки право як спосіб духовно-практичного освоєння дійсності несе в собі єдність іманентного і трансцендентного, то особливе місце в ньому займають ідеї-цінності. Ідеологема – Рівність, Свобода та Справедливість – є осмисленим вираженням і нормативним виразом незабезпеченості людського буття, проблематичного зв’язку людини зі світом. В онтологічному плані ідеї-цінності задають усталеність світу, його вкоріненість і орієнтацію на майбутнє через цінності, які несуть смисловий і культурний зміст. З цієї точки зору проаналізовані філософсько-правові погляди Платона, І.Канта та Л.Лакамбри, у яких, на думку автора, найбільш повно досліджуються та розкриваються роль і значення ідей-трансценденцій у праві.
Окрім ідей-трансценденцій – Свободи, Рівності та Справедливості – для європейського права характерним є наявність так званих ідей-компромісів, які знаходять свій вираз в існуванні конституцій та прав людини. Існування інституту прав людини сьогодні є найсуттєвішою рисою європейського права. Права людини мають свою власну історію формування і представлені трьома поколіннями.
Другий розділ “Особистісний вимір дії європейського права” присвячений розгляду дії права на особистісному рівні. За основу дослідження взяті поняття “статус”, “роль” людини, “правосвідомість”. Під статусом розуміється особлива об’єктивована позиція людини, яка підкреслює унікальність індивіда, вирізняє його з соціуму. Статус, набутий у сфері дії європейського права, – це статус особливої незалежності (status libertatis), який передбачає культурну обумовленість, що означає “входження” і “переживання” всезагального індивідуальним, це є життям-в-культурі, що призводить до розмежування між status libertatis, status сivilitas, status politikus.
Наявність європейського права як системи усталених норм, з одного боку, та status libertatis, з іншого, зумовлює існування двох моделей поведінки: конформістської та девіантної.
Оскільки право як соціальний інститут вимагає від людини входження в нього, то це зумовлює наявність та існування ролей у праві. Під ролями розуміються стандарти поведінкових актів, які мають високий рівень ймовірного доступу для потенціального виконавця. Ролі здатні виконувати подвійну функцію – представляти самих себе та інституалізовану обумовленість поведінки.
Особливу увагу в розділі приділяється феномену правосвідомості. Виокремлені типи та основні функції правосвідомості. Новим є трактування тричленної структури функцій правосвідомості – зовнішні (соціальні), внутрішні (функції механізму правосвідомості) та “буферна” функція.
Аналізується проблема несвідомих компонентів, які належать структурі правосвідомості – пробіл та базовий стереотип, а також уперше у вітчизняній літературі правосвідомість досліджується через призму неявних знань.
Третій розділ “Європейське право як інституалізоване утворення" присвячений розкриттю специфіки буття європейського права в якості інституалізованого утворення. Функціонування соціального інституту і передбачає існування “сфери дії” його. Стосовно європейського права – це є правовий простір, який є складовою частиною соціального простору, який розглядається як система варіантів групувань людей за соціальними ознаками та взаємодії людей.
Європейське право як інституалізоване явище є штучним, людським витвором, що дозволяє віднести його до так званих артефактів, а конкретніше – до артефактів третього рівня. Оскільки артефакти завжди розкриваються через ситуативність та контекстуальність існування, це вимагає структурної, часової, ієрархічної і координаційної визначеності такого утворення. У випадку європейського права як інституалізованого утворення такою визначеністю є організація, яка розкривається через правову технологію, основними рисами якої є: часово-просторова локалізація, наявність основних принципів формування чинного права.
У розділі також аналізується європейске право як соціальний інститут деонтологічного типу та виокремлені основні риси інститутів цього типу: високий ступінь належного, граничний ступінь організації (регламентація, ієрархічність, обов’язковість виконання вищезазначених ролей), знакове опосередкування норм та організації, існування легітимних закладів, програмне управління.
Європейське право в якості соціального інституту є виразом іманентного у праві, тому значну увагу приділяється таким дискрептивним його ознакам :

- нормативність – правова норма розглядається як різновид соціальних норм, оскільки нормативність не є специфічною рисою права, адже вона притаманна всім соціокультурним явищам. Норми права, як різновид соціальних норм, узгоджують, регулюють, впорядковують соціальне життя. Вони є продуктом спільної колективної творчості і сприймаються індивідами як певна данність, виступають основою культурної та соціальної доцільності. Подаються основні характерні риси правових норм. Норми права культурно обтяжені “чуттєвим змістом”, це – “схеми тлумачення”, вони втягнені в історію і належать до форм самоусвідомлення культури;
- мова права – офіційність, нормативна та офіційна фіксованість, наявність специфічної правової термінології;
- символічність права як соціального інституту полягає у використанні мови як штучного людського творіння; писемності та інших технологічних засобів збереження інформації (глиняні дощечки, перфокартки, дискети тощо), символи правосуддя, сценарії судових засідань, одяг людей.
У розділі також розглядається проблема співвідношення правової рівності і проявом відношення рівності у праві. Запропонована тричленна структура правової рівності: юридична рівність, рівноправ’я та рівний захист перед законом. Цікавим, з точки зору автора, є питання поняття правової рівності через призму інституційності права. Поняття правової рівності не збігається з поняттям юридичної рівності, перше є ширшим за об’ємом. Сутність правової рівності полягає у тому, що у правовідношення вступають формально рівні суб’єкти права, оскільки підпадають під дію обов’язкового для всіх загального правила поведінки. Розкрита структура правової рівності та вичленені її формальний та змістовні компоненти. Формальною стороною правової рівності є юридична рівність, яку можна означити як рівність в законі і яка є основою та історично першим ступенем правової рівності.
Змістовну сторону правової рівності складає рівноправ’я (рівність перед законом), що означає рівність прав та обов’язків громадян, реґламентує положення особистості в державі та є фундаментом конституційного законодавства сучасних держав і одним із принципів побудови правових систем.
Третім елементом правової рівності та її змістовною характеристикою є рівний захист перед законом, який є умовою реалізації права та різновидом юридичних ґарантій.
Четвертий розділ дисертаційного дослідження “Духовно-практичне освоєння дійсності як константа європейського права” присвячений аналізу змісту базових понять дисертаційного дослідження. Аналізується поняття “духовно-практичне освоєння дійсності” як предмет історико-філософської рефлексії через розгляд класичної традиції в якості парадигмальних зразків філософствування та некласичних підходів до вирішення проблеми сутності духовно-практичного освоєння.
В розділі показано, що духовно-практичне освоєння дійсності розглядається в цій роботі з позицій оновленої раціональності, яка включає проблему людини, компоненти життя, а раціональність “життєвого” розуму не синонімічна науковості, логічності. Раціональність наших днів розширює своє першопочаткове призначення і вже не асоціюється тільки з наукою, вона втягує в свою “орбіту” і сцієнтичні, і культурологічні, і практичні форми освоєння дійсності.
Онтологічний аспект духовно-практичного освоєння дійсності та його проявів – права, моралі – моделізується у генеральній опозиції іманентне – трансцендентне. Внаслідок цього право як спосіб духовно-практичного освоєння дійсності несе в собі цю опозицію і з точки зору своїх смислових акциденцій є ніби то застиглим зліпком загальних законів і принципів формо- і смислоутворення. Право як спосіб духовно-практичного освоєння дійсності не рівне саме собі, оскільки воно вказує на смисли і структури, які лежать поза ним, на всезагальні закони існування, одиничним вираженням яких воно є. Тому трансцендування є прагненням віднаходження загального онтичного зв’язку всього з усім і насамперед розчинення людської екзистенції, яка переживає, в стані зняття суб’єктно-об’єктних відношень.
Феномен духовно-практичного освоєння розглядається через культуру та символ. Культура, а також право як елемент культури в даному випадку розуміється як сукупність феноменологічних продуктів смислоутворення, які протистоять природі та несуть на собі “відбиток” рукотворності людини, тобто, культура є системою ідеальних та опредметнених смислів людського буття.
Основними рисами права як феномена духовно-практичного освоєння світу можна виділити:
0
1) унікальність, оскільки право для кожної людини, воно служить засобом орієнтації в світі, є можливістю самореалізації і самовизначенням людської особистості. Осягнення та пізнання права відбувається через індивідуальне осмислення, переживання, вчинки;
2) безпосередність – право передбачає пряме і безпосереднє включення людини у відношення “я” – “право як елемент світу”. Посередником між цими двома полюсами виступає “мій світ”, як поєднання власного досвіду з універсальністю “життєвого світу” людства.
3) конкретність – оскільки право має безпосереднє значення для окремої людини, для особистого буття, воно передбачає часово-просторово-індивідну локалізацію. Світоосвоєння відбувається через включеність людини в соціокультурний контекст. Людина, як істота по-дієва, здійснюється через ситуації.
Автор дійшов висновку, що європейське право як феномен духовно-практичного освоєння дійсності – це спосіб буття людини в визначеному соціокультурному контексті, характеризується переплетенням свого власного досвіду з колективним досвідом, співвідностиь універсальність буття життєвого світу співвідноситься з особистим буттям і передбачає становлення людської особистості (як її трансцендентні, так і конкретні форми здійснення). Європейське право поєднує в собі фактичність людського існування з трансцендентним виміром людського буття, який характеризується устремлінням людини до ідеалів, постійне віднаходження смислу дозволяє їй вийти за межі свого існування. Двояка природа духовно-практичного освоєння дійсності прослідковується в усіх його феноменах – моралі, праві, філософії.
У п’ятому розділі “Філософія права як методологія вияву людського змісту в предметних формах права” окреслюються основні специфічні риси філософсько-правового пошуку. Філософсько-правові дискурси характерні для європейського права тому, що в європейській цивілізації право визнається основним організаційним принципом суспільного життя, а тому воно потребує рефлексивно-критичного осмислення. Звертання права до своїх рефлексивно-осмислених засад можливе саме в межах філософсько-правових досліджень. Виникнення багатьох правових теорій на теренах європейської цивілізації не є свідченням її духовної, інтелектуальної чи культурної переваги над іншими культурно-цивілізаційними спільнотами.
В розділі аналізуються такі риси філософсько-правового знання:

- рефлексія правового знання спрямована не тільки на поняття, але й на методи і установки, які породжені практичною сферою застосування права. Рефлексивність філософії права, на відміну від філософської рефлексії, проявляється в тому, що, крім теоретичної сфери, вона роз’яснює, обґрунтовує, критикує методи і установки, які використовуються в реальній юридичній практиці;
- історичність філософії права тлумачиться як умова існування самої філософії права. Наголошується на тому, що історію філософії права можна розмежувати на внутрішню та зовнішню. Під внутрішньою історією розуміється завершення філософсько-правової думки самою собою (в межах філософсько-правового дискурсу), тоді як зовнішня історія – це історія філософії права в якості світогляду, історичних ідей, вона є феноменом культури і науки. Виокремлюється предметне поле філософсько-правових досліджень, а саме: існування права як нерозривної єдності ідеального та предметного компонентів.

Особлива увага приділяється процесу формування філософії права в Україні. На основі джерелознавчих і текстуальних досліджень намічені основні “віхи” розвитку вітчизняної філософії права. За точку відліку взято філософсько-правову концепцію Г.С.Сковороди, який є засновником класичної української філософії. Також розглядається розвиток правознавства в ХІХ столітті через аналіз наукової спадщини М.П.Драгоманова, Н.І.Іванішева, В.Ф.Владимирського-Буданова, А.Ф.Кістяківського. Значну увагу звернено на розвиток української філософії права ХХ століття в межах основних філософсько-правових дискурсів сучасності.
У Висновках зазначені підсумки конкретних досліджень:

- європейське право як феномен духовно-практичного освоєння дійсності за своєю сутністю є нормальним, тобто природним станом соціального життя європейської людності. Європейське право в природно-історичному аспекті є явищем життєдіяльності людини, яке історично розвивається та постійно перебуває в процесі становлення. Життєвість європейському праву надає перш за все його зв’язок з фундаментальною базальною основою життя людини – з духовно-практичним освоєнням дійсності. Тому періоди розквіту і занепаду є цілком закономірними для історії європейського права, оскільки воно завжди перебуває в розвитку і кожний ступінь його розвитку не може претендувати на завершеність. Європейське право як вияв духовно-практичного освоєння дійсності проявляється в єдності минулого-теперішнього-майбутнього, в універсальному часово-просторовому континуумі розвитку права;
- духовно-практичне освоєння дійсності передбачає нерозчленоване суб’єктно-об’єктне відношення, що приводить до “розчинення” об’єкта в свідомості, почуттях суб’єкта. Відповідно до цього європейське право як феномен духовно-практичного освоєння наділене такими рисами: унікальність, безпосередність, конкретність. Право слідує із законів розуму, в своїй сутності є нормальним, природним станом соціального життя на противагу різним нерозумним, неприродним регуляторам;
- європейське право здатне “проявлятися” в просторово-часовому та тілесному світі у вигляді соціального інституту. Функціонування європейського права як соціального інституту передбачає існування правового простору як підпростору соціального простору;
- європейське право охоплюється закономірностями людського універсуму. Належність права до “людського царства” зумовлює його самобутність та над-юридичне значення і зміст. Європейське право як феномен духовно-практичного освоєння дійсності несе в собі універсальні начала – свободу, рівність, справедливість, які є трансцендентними за своєю суттю, але можуть актуалізовуватися в реальному історичному просторі і часі. Як породження людини європейське право існує через культуру – символ – традицію;
- європейське право здатне відшукувати людський зміст у предметних формах права за допомогою філософії права. Філософія права є особливим видом рефлексії. Рефлексивність філософії права, на відміну від філософської, полягає в тому, що, крім теоретичної сфери, вона роз’яснює, обґрунтовує, критикує методи і установки, які використовуються в реальній юридичній практиці.

Список опублікованих праць здобувача:
0
1. “Право, свобода та … утопія”.//Науковий вісник Української академії внутрішніх справ. № 1. 1998. С. 11 – 14.
2. “Новітня німецька філософія права в контексті світової філософії права: ретроспективний погляд”.//Мультиверсум. Філософський альманах. Випуск 1. – К.: Інститут філософії ім. Г.С.Сковороди НАН України. 1998. С.151 – 162.
3. “Світ” як основна категорія духовно-практичного освоєння дійсності”.//Науковий вісник Української академії внутрішніх справ. № 3. 1998 С. 54 – 60.
4. “Європейське право як явище соціокультурного ряду”.//Європа на порозі нового тисячоліття. К., 1999. С. 86 – 88.
5. “Право як соціальний інститут”.//Мультиверсум. Філософський альманах. Випуск 6. – К.: Інститут філософії ім. Г.С.Сковороди НАН України. 1999. С. 98 – 109.
6. “Право та його духовні виміри”.//Духовність та злагода в українському суспільстві на перехресті тисячоліть. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. – К., 1999. С. 107 – 110.

Ляшенко В.М. Європейське право як феномен духовно-практичного освоєння дійсності. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 12.00.12 – філософія права – Національна академія внутрішніх справ України, Київ, 1999.
У дисертаційному дослідженні аналізується європейське право як феномен духовно-практичного освоєння дійсності. Досліджені підстави зародження європейського права, означені його сутнісні властивості. Головну увагу зосереджено на реконструкції властивостей європейського права як особливого способу буття. Проаналізовані певні сфери прояву європейського права: на рівні людської особистості, на рівні соціального простору, на рівні духовно-практичної та інтелектуальної діяльності.
Практичне значення конкретних результатів має подвійне спрямування. Результати роботи можуть бути використані для розвитку методології дослідження філософсько-правового процесу в Україні та у освітньому процесі для підготовки кадрів вищої кваліфікації.
Ключові слова: право, європейське право, філософія права, духовно-практичне освоєння дійсності, особистість, соціальне середовище, соціальний інститут, предметна форма права, рефлексія.

Ляшенко В.Н. Европейское право как феномен духовно-практического освоения действительности. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук по специальности 12.00.12 – философия права – Национальная академия внутренних дел Украины, Киев, 1999.
В диссертационном исследовании анализируется европейское право как феномен духовно-практического освоения действительности. Исследованы основания зарождения европейского права, определены его сущностные свойства. Основное внимание уделено реконструкции свойств европейского права как особого способа бытия. Проанализированы определенные сферы проявления европейского права: на уровне человеческой личности, на уровне социального пространства, на уровне духовно-практической и интеллектуальной деятельности.
Первый раздел исследования посвящен реконструкции основных базовых смысловых линий, которые обуславливают самобытный характер европейского права, очерчен историко-событийный ряд формирования особого мировоззренческо-установочного комплекса, который называется европейским правом.
Во втором разделе исследуются проблемы личностного измерения действия европейского права посредством действия таких феноменов как статус, роль, правосознание.
Третий раздел раскрывает специфику бытия европейского права в качестве институализированного явления, определены специфические черты европейского права как института деонтологического типа, его дискрептивные определяющие, а также проанализирована проблема соотношения правового равенства и выражения отношения равенства в праве.
Проблемам соотношения имманентного – трансцендентального в праве как способе духовно-практического освоения действительности посвящен четвертый раздел диссертации.
Философия права как методология исследования человеческого содержания в предметных формах права исследуется в пятом разделе.
Практическое значение конкретных результатов имеет двоякую направленность. Результаты работы могут быть использованы для развития методологии исследования философско-правового процесса в Украине и в образовательном процессе для подготовки кадров высшей квалификации.
Ключевые слова: право, европейское право, философия права, духовно-практическое освоение действительности, личность, социальная среда, социальный институт, предметная форма права, рефлексия.

Lyashenko V.M. European Law as the phenomenon of spiritual and practical developing of reality. – Manuscript.
Thesis for candidate degree in Philosophical Science by speciality 12.00.12 - philosophy of law – National Academy of Internal Affairs of Ukraine, Kyiv, 1999.
Present work analyses European law as a phenomenon of spiritual and practical developing of reality. Precondition of its appearance and its substantial qualities are determined. The author pay particular attention to the renascence of the European law’s qualities as a special way of existence. Certain fields of the manifestation of European law are analyzed: from the standpoint of personality, social sphere, spiritual and intellectual activities.
It’s expedient to implement the work in two ways: developing methods of philosophical and legal process in Ukraine, on the one hand, forming the high-qualified personnel, on the other.
Key words: law, European law, philosophy of law, spiritual and practical developing of reality, personality, social sphere, social institution, reflection.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

Пошукова анотація: Диспозитивність прокурорівсімейного поляриметричного Дізнання прикордонної Дільничний податкового міліції нацистівземств Конституційного біженців Донбасу міліції адміністративних ОВС виконавчої внутрішніхсправ профілактиці неповнолітніх попередження службовців області транспортних самоврядування місцевого громадських правоохоронних транспортної громадськістю відмовапредставництво позбавлення вкладу довірчого довічного доручення зберігання агентський кредитування земельної приватизації купівлі морського страхування реклами найму житла нерухомого оренди майна перевезення повітряним давальницької перестрахування чартерупозички фінансових професійну продукції спільну ренти страхування системі житлом факторингу лізингу медичних конституційного Договірна матеріальна подружжя Договірне економічних музичний дилінгу підрядних автомобільним послуг франчайзингу Дозвільна провадження Докази Доказування господарському посадових докази правозастосовчій пізнання Доктрина розподілу Документаційне самоврядування місцевого Польщі Достатність Доступність правосуддя Досудове територіальної курсантів слов’ян Європейського морем Литовського Екологічна лісокористування детінізації сільськогосподарської власності людини Економічні сучасної Експертиза цивільному контрабанду Експлікація Екстрадиція Електрохімічне Емоційний Емфітевзис юриста адвоката слідчого адміністративної державотворчі правосвідомості податкова гуманітарного зайнятості Конвенції юстиції Європейська хартія соціальна оподаткування Європейське право гуманізм торгівлею Європейські Союзу внутрішніх Єфремівська шахрайства Жінка злочинність адвокатурою договорів господарських екологічної законності примусу колізійної статусу засудженої обвинуваченому податковою підозрою досудових митних внутрішніх надзвичайних обвинуваченого реабілітації аварія поліція призначення досудового міліції Закон форм представництво Законність справедливість обґрунтованість профілактики страхування вибори оплату імперії регламент Законодавча процес техніка інституції процес Закриття Заміна Заочний Запобігання нафтогазовому неповнолітніх корисливим насильницьким відмиванню незаконному податковою наркотизму шахрайству Заповіт гласності диспозитивності примусу державного дисципліни індивідуалізації кредитних Застава майнових забезпечення адміністративного процесуального колізійних юрисдикції довкілля сімейних Затримання профспілок Захисник доказування конкуренції репутації конкуренції жертв майнових немайнових патентного військовослужбовців адмiнiстративнi інтелектуальної меншин потерпілого інвестиційної державної потерпілого комп'ютерну профспілками честі прикордонної податкової безпеки транспорті Збитки громадськістю Звернення Звичаєве


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking