Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
Номера от 730 грн.
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Номера от 490 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Номера от 450 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-2% онлайн заказ
Зачарованные Карпаты
Зачарованные Карпаты
Закарпатье, Воловец
Коттеджи от 400 грн.
Есть номера


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Європейські міждержавні правові системи: загальнотеоретична характеристика

 

Луць Людмила Андріївна

ЄВРОПЕЙСЬКІ МІЖДЕРЖАВНІ ПРАВОВІ СИСТЕМИ: ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Спеціальність 12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових вчень

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора юридичних наук

Київ – 2005



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі теорії та історії держави і права Львівського національного університету імені Івана Франка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий консультант -
доктор юридичних наук, професор Козюбра Микола Іванович, Національний університет "Києво-Могилянська академія", завідувач кафедри державно-правових наук

Офіційні опоненти:
доктор юридичних наук, професор Оксамитний Віталій Васильович, Інститут міжнародного права і економіки (м. Москва), директор Центру порівняльного правознавства;
доктор юридичних наук, професор Скакун Ольга Федорівна, Національний університет внутрішніх справ МВС України (м. Харків), професор кафедри теорії та історії держави і права;
доктор юридичних наук, професор Колодій Анатолій Миколайович, Національна академія внутрішніх справ України (м. Київ), начальник кафедри конституційного права

Провідна установа -
Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого (м. Харків), кафедра теорії держави і права.

Захист відбудеться 25 лютого 2005 року о 17 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.03 в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України за адресою: 01001, м. Київ-1, вул. Трьохсвятительська, 4.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці інституту.

Автореферат розіслано 21 січня 2005 року.

Учений секретар
спеціалізованої вченої ради І.Б. Усенко


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Історичний хід розвитку людства, необхідність вирішення загальнолюдських проблем, процеси глобалізації та регіоналізації викликали потребу переходу до якісно нової інфраструктури світопорядку, важливе місце в якій відводиться міжнародним, зокрема міждержавним, організаціям. Початок ХХІ століття ознаменувався особливою активністю регіональних міжурядових організацій у структуризації соціального простору Європи. І хоча ідея об’єднання європейських держав започаткована ще у далекому минулому, її генезис на сучасному етапі характеризується створенням впливових міждержавних організацій, чільне місце серед яких посідають Рада Європи та Європейський Союз. Саме ці організації найефективніше сприяють формуванню європейського економічного, політичного та правового простору, об’єднанню європейських держав. Водночас вони не є застиглими інтеграційними моделями, догмою для національних правових систем, що наближуються до них. Так, Рада Європи сприяє “еволюції” національної правової системи у межах європейського правового простору, підготовці до більш складної форми інтеграції – Європейського Союзу, який сьогодні перебуває на етапі інтенсивного розвитку.
Стратегічний напрям сучасної української держави – входження в європейський простір – є об’єктивно та історично зумовлений як її національним та культурним розвитком, так і правовим. Україні процес інтеграції з Європою потрібний для ефективного її функціонування, підняття міжнародного престижу, забезпечення трансформації її соціальної системи, становлення як самостійної економічно сильної держави. Водночас міжнародне співтовариство зацікавлене у незалежній, демократичній Україні як факторі стабільності на Сході і в Центрі Європи, який стратегічно важливий для розвитку Європи як єдиного цілого. Отже, інтеграція України з Європою потребує створення концепції такого розвитку, проведення відповідних інтеграційних і реформаторських заходів, які мають бути співвіднесеними між собою.
Поряд з цим, осмислення позитивних та негативних моментів євроінтеграційного процесу, усвідомлення його складності та тривалості викликає необхідність глибокого наукового аналізу усіх сфер соціальної дійсності, охоплених цим процесом, і, зокрема, правової, особливими напрямами якого мають бути не тільки міжнародно-правовий, а й загальнотеоретичний.
У сучасній юридичній літературі цілком слушно констатується взаємна “відірваність” цих наук: загальна теорія права спирається на аналіз явищ, притаманних внутрішньодержавному праву, а теорія міжнародного права, як зазначає М. Ушаков, – міждержавним, міжнародним відносинам, а це призводить до необ’єктивних висновків або неналежного теоретичного обґрунтування ряду проблем. Тому необхідною умовою розвитку сучасної юридичної науки є удосконалення її поняттєвого апарату, вироблення таких гранично загальних та абстрактних понять, які б відображали закономірності як внутрішньодержавних, так і міжнародних правових явищ. Досягнення цієї мети, на думку П. Рабіновича, стає можливим за умови розширення об’єкта дослідження та трансформації методології загальнотеоретичного правознавства.
З огляду на це вимагає переосмислення і теорія правової системи суспільства, з’ясування можливостей застосування її положень у дослідженні не тільки національних, а й міждержавних правових систем, зокрема, європейських правових систем – Ради Європи та Європейського Союзу.
Як вітчизняна, так і зарубіжна юридична наука приділяє увагу вивченню ряду правових проблем європейської інтеграції, діяльності європейських міждержавних організацій (зокрема, Ради Європи та Євросоюзу), європейському праву, співвідношенню міжнародного та національного права. Ці проблеми знайшли своє відображення у працях вітчизняних вчених, зокрема таких як: М. Антонович, М. Баймуратов, М. Буроменський, В. Буткевич, О. Висоцький, М. Гнатовський, В. Денисов, А. Дмитрієв, В. Забігайло, В. Євінтов, М. Козюбра, Т. Левицький, В. Ляшенко, М. Микієвич, В. Муравйов, А. Омельченко, В. Опришко, І. Піляєв, Р. Петров, П. Рабінович, Л. Тимченко, А. Фастовець, Є. Харитонов та ін., а також у працях таких зарубіжних вчених як Е. Аннерс, Г. Берман, Е. Бредлі, Л. Бойцова, В. Бойцова, І. Бліщенко, Д. Гом’єн, С. Горшкова, С. Глотов, М. Дженіс, Л. Ентін, Г. Ігнатенко, Ю. Ільїн, А. Капустін, С. Кашкін, Р. Кей, А. Кльомін, В. Кернз, О. Лукашова, І. Лукашук, М. Марченко, Р. Мюллерсон, А. Саїдов, А. Татам, А. Талалаєв, А. Толстухін, Ю. Тихомиров, Б. Топорнін, В. Туманов, Г. Тункін, Ж. Тускоз, Є. Усенко, Т. Хартлі, С. Черниченко, Є. Шибаєва та ін.
Проте, спеціальні загальнотеоретичні монографічні дослідження європейських міждержавних правових систем як в Україні, так і за її межами відсутні.
Ці обставини, а також потреба в дослідженні взаємодії європейських міждержавних та національних правових систем і пошуку нових засобів оптимізації правового розвитку як у Європі, так і в Україні зумовили необхідність загальнотеоретичного аналізу цих проблем. Їх вирішення, як видається, сприятиме розвитку в Україні загальної теорії правової системи суспільства (зокрема, уточненню та розширенню її поняттєво-термінологічного апарату), концепції інтеграції правової системи України з європейськими міждержавними правовими системами.
Все це визначає актуальність теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках планових тем кафедри теорії та історії держави і права Львівського національного університету імені Івана Франка “Загальнотеоретичні проблеми формування Української соціальної правової держави та юридичного забезпечення прав людини” (наказ ректора № Н-492), “Актуальні проблеми теорії права та прав людини” (номер державної реєстрації 0103U005936).
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є з’ясування юридичної природи європейських міждержавних правових систем та їх ролі у забезпеченні структуризації регіонального соціального простору, а також особливостей інтеграції сучасної правової системи України з ними.
Досягнення поставленої мети вимагало вирішення таких основних завдань:
розкрити можливості використання поняттєвого апарату системного аналізу для дослідження правової системи та застосувати його;
уточнити критерій виокремлення правової системи суспільства як однієї з підсистем соціальної системи;
сформулювати поняття правової системи суспільства з метою його подальшого використання для дослідження міждержавних правових систем, встановити структуру правової системи;
визначити критерії типологізації сучасних правових систем, сформулювати поняття типу правової системи та застосувати їх для виокремлення нового типу – міждержавної правової системи;
виявити ознаки та встановити структуру міждержавної правової системи;
визначити поняття, стадії та основні способи європейської правової інтеграції;
уточнити поняття європейського правового простору;
виявити ознаки та встановити структуру правових систем Ради Європи та Євросоюзу;
встановити механізм взаємодії між правовими системами Ради Європи, Євросоюзу та національними правовими системами;
виявити ознаки сучасної правової системи України та визначити її місце серед сучасних правових систем світу;
проаналізувати особливості інтеграції правової системи України з правовими системами Ради Європи та Євросоюзу;
сформулювати положення щодо формування механізму взаємодії правових системам Ради Європи, Євросоюзу та України (в контексті Концепції правової реформи в Україні).
Об’єктом дослідження є європейські міждержавні правові системи.
Предметом дослідження є основні загальні закономірності формування, функціонування та розвитку європейських міждержавних правових систем та їх взаємодії з національними правовими системами, зокрема з правовою системою України.
Методи дослідження. З метою одержання найбільш достовірних наукових результатів у дисертаційному дослідженні використано систему принципів та підходів, яка побудована на всезагальних, загальнонаукових та спеціально-наукових (юридичних та неюридичних) методах. Вибір методів пізнання, основне місце серед яких займає метод загальної теорії права, визначався предметом дисертаційного дослідження.
Методологічну основу дослідження становлять принципи діалектики та положення про соціальну зумовленість правових явищ і конкретно-історичний підхід до їх вивчення, які супроводжували весь процес дисертаційного дослідження.
Застосування таких методів як аналіз, синтез, індукція, дедукція, сходження від конкретного до абстрактного та від абстрактного до конкретного дозволило сформувати поняття соціальної системи, правової системи суспільства, структури правової системи, міждержавної правової системи, правової системи Ради Європи, правової системи Європейського Союзу, правової системи України тощо.
Структурний, функціональний методи системного аналізу дозволили виявити структуру, основні структурні частини правової системи, в тому числі європейських міждержавних правових систем. Типологічний та модельний методи дозволили встановити новий тип правової системи – міждержавно-правовий. Цільовий метод дозволив виявити мету існування та функціонування досліджуваного типу правової системи.
Історико-правовий метод застосовувався для розкриття генезису та тенденцій розвитку європейських міждержавних правових систем і правової системи України, формально-догматичний та метод тлумачення права – при аналізі джерел права і для з’ясування змісту низки принципів та норм, що сприяло виявленню певних закономірностей формування, функціонування та розвитку правових систем Ради Європи, Євросоюзу та України. Порівняльно-правовий метод дозволив виявити подібні та відмінні ознаки при порівнянні національних правових систем у межах європейських міждержавно-правових систем, а також правових систем Ради Європи та Євросоюзу, їх структурних частин, а це в свою чергу дозволило встановити відповідний правовий механізм взаємодії між європейськими міждержавними та національними правовими системами.
Дисертаційне дослідження спирається на сучасні досягнення філософії, (зокрема соціальної), економічної теорії, політології, соціології, загальної теорії права, науки міжнародного права, положення міжнародно-правової та національної юридичної практики.
Теоретичною основою дослідження стали критично осмислені положення, що містяться у працях як вітчизняних, так і зарубіжних вчених, які зробили відповідний внесок у формування теорії правової системи, зокрема це: С. Алексєєв, В. Бабаєв, В. Бабкін, О. Васильєв, Р. Давид, В. Денисов, А. Заєць, В. Забігайло, О. Зайчук, Ж.-Ж. Карбоньє, В. Карташов, Г. Кельзен, Д. Керімов, М. Козюбра, В. Копейчиков, В. Кудрявцев, Т. Кухарук, Р. Лівшиц, О. Лукашова, О. Малько, М. Марченко, М. Матузов, В. Муравйов, Б. Назаров, Ю. Оборотов, Н. Оніщенко, Є. Пашуканіс, І. Петеліна, С. Поленіна, В. Погорілко, П. Рабінович, Д. Рас, М. Рейснер, Ф. Решетніков, А. Саїдов, О. Скакун, В. Синюков, Д. Тернер, Л. Тіунова, Ю. Тихомиров, А. Уотсон, Л. Фрідмен, В. Шаповал, Ю. Шемшученко, Л. Явич та ін.
Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження зумовлюється тим, що у вітчизняному правознавстві воно є першим загальнотеоретичним монографічним дослідженням європейських міждержавних правових систем та особливостей інтеграції з ними сучасної правової системи України. В дисертації обгрунтована концепція становлення та функціонування таких правових систем як нового типу правової системи.
В межах здійсненого дослідження одержано результати, які містять наукову новизну:
Уточнено, що правова система суспільства є однією з підсистем соціальної системи, завдяки її спрямованості на досягнення мети – правопорядку як необхідної умови функціонування та розвитку суспільства.
Обґрунтовано положення, що єдиними елементами правової системи суспільства є суб’єкти права, так як лише вони наділені необхідними властивостями для забезпечення її мети та реалізації функцій.
Установлено, що інтегративні властивості правової системи, стан рівноваги необхідний для її функціонування забезпечуються її структурою; об’єктивні закономірності структури, спрямованість на досягнення правопорядку та необхідність забезпечення функціонування правової системи як цілісного явища зумовлюють появу доцільних та необхідних частин, що відображають структурну організацію правової системи, її стійкість та мінливість (трансформування); виявлено, що інституційну частину складають суб’єкти права, функційну – стійкі зв’язки між ними, які проявляються завдяки діяльності суб’єктів права у правових відносинах; нормативну – сукупність правових засобів (зокрема, норм права).
Виявлено ознаки, що характеризують правову систему суспільства як відносно самостійне явище, на основі яких сформульовано поняття правової системи суспільства як цілісної структурно впорядкованої за допомогою норм права та інших правових засобів стійкої взаємодії суб’єктів права, що забезпечує досягнення правопорядку як необхідної умови функціонування соціальної системи.
По-новому сформульовано поняття типу правової системи; виокремлено основні типологічні ознаки, які є методологічною основою типологізації сучасних правових систем світу та виявлення нового типу – міждержавної правової системи; встановлено, що міждержавно-правовий тип має сталі типологічні ознаки, які дозволяють віднести його до основних типів сучасних правових систем світу як один із типологічних розрядів (під кутом зору нової цілісної моделі світу).
Виявлено ознаки міждержавної правової системи, на основі яких визначено її поняття; виявлено особливості інституційної, функційної, нормативної структурних частин міждержавної правової системи; зроблено висновок про важливу роль міждержавних правових систем у якісно новій світовій інфраструктурі (особливо щодо структуризації соціального простору); з’ясовано, що різновидом міждержавно-правового типу є європейські міждержавні правові системи, ідентифікувати з якими на даному етапі розвитку людства можна лише правові системи Ради Європи та Європейського Союзу.
Визначено поняття європейської правової інтеграції та виокремлено основні її стадії: 1) наближення національних правових систем до європейських міждержавно-правових систем шляхом попередньої адаптації внутрішньодержавного законодавства до європейських правових стандартів; 2) входження їх до європейських міждержавних правових систем у межах єдиного правового простору та остаточна правова адаптація; виокремлено основні способи європейської правової інтеграції: правова гармонізація та правова уніфікація.
Уточнено поняття європейського права та поняття європейського правового простору; уточнено поняття загальновизнаних європейських правових стандартів.
Виявлено ознаки, на основі яких визначено поняття правової системи Ради Європи; встановлено особливості інституційної, функційної, нормативної структурних частин правової системи Ради Європи; уточнено поняття правових стандартів Ради Європи.
Виокремлено ознаки, на основі яких сформульовано поняття правової системи Європейського Союзу; встановлені особливості інституційної, функційної, нормативної структурних частин правової системи Європейського Союзу.
Визначено поняття правового механізму взаємодії міждержавних та національних правових систем як системи правових засобів (зокрема, процедур), що сприяють узгодженому, гармонійному їх функціонуванню у межах єдиного правового простору; встановлені відповідні механізми взаємодії правових систем Ради Європи та Європейського Союзу з національними правовими системами, які забезпечують належне їх співіснування.
Визначено поняття конституційно-правового механізму взаємодії міжнародного та національного права та поняття колізійно-правового механізму як складових частини правового механізму взаємодії правових систем Ради Європи, Європейського Союзу та держав-учасниць; встановлено правові засоби попередження та подолання юридичних колізій у межах механізмів взаємодії правових систем Ради Європи, Європейського Союзу та держав-учасниць.
Виявлено ознаки, на основі яких сформульовано поняття правової системи України; встановлено особливості інституційної, функційної, нормативної структурних її частин.
З’ясовано, що Україна перебуває на стадії входження до правової системи Ради Європи та на стадії наближення до правової системи Європейського Союзу; доведено залежність досконалості механізму взаємодії правових систем України, Ради Європи та Європейського Союзу від відповідності його стадії інтеграції та подібності правової системи України з романо-германським типом (на основі виокремлених ідентифікаційних ознак).
Сформульована низка положень щодо формування механізму взаємодії правових систем Ради Європи, Європейського Союзу та України, які мають бути частиною вихідних положень концепції реформування правової системи України.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані для подальшого розвитку теорії правової системи, поглиблення знань про основні типи правових систем, насамперед про міждержавно-правовий, для вивчення природи і сутності права Європейського Союзу та права Ради Європи, проблем його співвідношення з національним правом; входження правової системи України у європейський правовий простір та її трансформації відповідно до європейських правових вимог; співвідношення міжнародного та національного права у відповідних галузях права України. Матеріали дисертації можуть використовуватися для подальшого розвитку науки загальної теорії права та держави і науки міжнародного права.
Дисертаційні положення та рекомендації можуть використовуватися для обґрунтування реформаторських напрямів та заходів державно-правової практики України у контексті їх правової інтеграції з правовими системами Ради Європи та Євросоюзу, зокрема у законодавчій діяльності щодо приведення національного законодавства у відповідність з європейськими правовими стандартами.
Положення дисертації можуть застосовуватися у навчальному процесі при підготовці навчальних посібників, підручників, при викладанні курсів “Загальної теорії права”, “Порівняльного правознавства”, “Європейського права”. Автор використовував результати дослідження при написанні навчальних посібників “Загальна теорія права та держави” та “Сучасні правові системи світу”, при розробці навчальних програм та методичних рекомендацій, при проведенні лекційних та семінарських занять у Львівському національному університеті імені Івана Франка; при проведенні регіональних семінарів для суддівського корпусу України.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження відображені у: монографії “Європейські міждержавні правові системи та проблеми інтеграції з ними правової системи України (теоретичні аспекти)” (Київ, 2003); 31 наукових статтях (28 з яких опубліковані у фахових виданнях); виступах на наукових конференціях: “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (Львів, 1996 р., матеріали опубліковані); “Концепція розвитку законодавства України” (Київ, 1996, матеріали опубліковані); “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (Львів, 1997, матеріали опубліковані); “Польща – Русь – Україна: одинадцять сторіч сусідства” (Республіка Польща, Казимеж-Дольний над Віслою, 2000); “Актуальні проблеми державотворення в Україні” (Рівне, 2001, матеріали опубліковані); “Молода українська держава на межі тисячоліть: погляд в історичне майбутнє демократичної, правової держави Україна” (Львів, 2001, матеріали опубліковані); “Проблеми європейської інтеграції і транскордонної співпраці” (Луцьк, 2001, матеріали опубліковані); “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні”: VІІ, VІІІ, ІХ, Х регіональні науково-практичні конференції (Львів, 2001, 2002, 2003, 2004 рр., матеріали опубліковані); на науково-практичних семінарах: “Європейський досвід суддівського самоврядування. Незалежність суддів” (Львів, 2002; Одеса, 2002, матеріали опубліковано); “Етичні та правові засади діяльності судді” (Львів, 2003, матеріали опубліковано); “Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини” (Сімферополь, 2003); “Проблемы толкования и реализации законодательства в Украине и задачи адвокатуры” (Сімферополь, 2003, матеріали опубліковано).
Значна частина положень дисертаційного дослідження відображена в посібнику “Сучасні правові системи світу” (Львів, 2003) – розділ І (с. 8-50), розділ ІІІ (с. 86-116), розділ VІІ (с. 198-247).
Дисертація обговорювалась на засіданні кафедри теорії та історії держави і права Львівського національного університету імені Івана Франка.
Структура дисертації зумовлена предметом, метою, завданнями та логікою дослідження обраної теми. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, 12 підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації складає 448 сторінок, з яких список використаних джерел займає 62 сторінки і охоплює 777 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дисертаційного дослідження, визначені його мета і завдання, вказується на його зв’язок з науковими напрямами дослідження кафедри теорії та історії держави і права Львівського національного університету імені Івана Франка, розкривається ступінь наукової розробленості досліджуваної проблеми, визначено об’єкт та предмет дослідження, охарактеризовано ступінь наукової новизни отриманих результатів, їх теоретичне і практичне значення, наведено дані щодо апробації результатів дослідження, структури і обсягу дисертації.
Перший розділ “Теоретико-методологічні основи аналізу європейських міждержавних правових систем” складається з трьох підрозділів. У підрозділі 1.1. “Стан наукової розробки досліджуваної проблеми у вітчизняній та зарубіжній юридичній літературі” здійснюється аналіз загальнотеоретичних та міжнародно-правових наукових джерел за темою дисертації та зазначається, що у міжнародно-правовій літературі розповсюдженими є два підходи до розуміння міжнародної правової системи: 1) її ототожнення з міжнародним правом, системою права, системою джерел міжнародного права; 2) її визначення як сукупності певних міжнародно-правових явищ. Це значною мірою пов’язано з тим, що аналіз міжнародно-правових явищ здійснюється не з позицій теорії міжнародного права, а з позицій теорії міжнародних відносин, а також з неузгодженістю поняттєвого апарату теорії міжнародного права та загальної теорії права.
При цьому звертається увага на те, що ряд питань і в загальній теорії права є спірними чи не вирішеними. Зокрема, відсутня однозначність у визначенні поняття правової системи, її структури, типів взаємозв’язку з іншими підсистемами суспільства; має місце ототожнення з близькими за змістом, але не рівнозначними правовими явищами (системою права, механізмом правового регулювання, правовою дійсністю); не розмежовані поняття складу та структури правової системи; поняття правової системи визначається шляхом перерахування тих чи інших правових явищ; має місце довільність у використанні категорій системного аналізу.
В дисертації акцентується увага на тому, що в умовах глобалізації та регіоналізації, зміни інфраструктури світу з’являється новий тип правової системи – міждержавний, який не досліджувався в юридичній літературі, хоча такий аналіз є об’єктивною потребою сьогодення. Особливо це стосується виявлення ознак, визначення поняття, структури міждержавних правових систем як нового явища, зокрема правових систем Ради Європи та Європейського Союзу, яким притаманні типологічні ознаки нового типу; встановлення загальних закономірностей їх формування та розвитку, формування механізму їх взаємодії з національними правовими системами, зокрема України. І розв’язання цих проблем є завданням, насамперед, загальної теорії права.
У підрозділі 1.2. “Методологія дисертаційного дослідження”, висвітлюються методологічні засади дослідження європейських міждержавних правових систем, характеризуються його основні методи, обґрунтовується їх “витребуваність” у даному дослідженні.
Основне місце в методологічному арсеналі дослідження займає поняттєво-категоріальний апарат та метод загальної теорії права, хоча особливого пізнавального значення набувають категорії та методи системного аналізу.
У дисертації зазначається, що базовим у такому апараті є поняття “система”, яка розуміється як цілісна сукупність (комплекс) закономірно впорядкованих, взаємопов’язаних і взаємодіючих елементів. Ознаками системи, що відрізняють її від інших явищ є цілісність та наявність стійкої структури.
Акцентується увага на тому, що саме у процесі дослідження об’єкт виступає як система, в якій проявляються закономірності елементів та зв’язків (взаємозалежності) між ними. Елемент є внутрішньою мінімальною (неподільною) одиницею, який у взаємодії з іншими елементами утворює систему як ціле. Елементи у складних системах групуються у відносно самостійні частини, але не всі частини складаються лише з елементів. Частини можуть угруповуватися з інших явищ, які є об’єктивно необхідними для забезпечення внутрішньої єдності системи як цілого, де кожна частина є умовою іншої і зумовлюється нею. І хоча ціле не зводиться до суми властивостей частин, проте визначається саме кількістю частин та типом їх взаємодії, дозволяє реалізувати здатність системи до саморозвитку, відображає її незалежність від інших систем, визначається її спрямованістю на досягнення мети. Тільки відносно мети об’єкт виступає як система. Мета системи визначається як бажаний результат, стан, який має бути досягнутим у процесі функціонування системи. Вона детермінує функції, а через них – і структуру системи, без якої сукупність елементів є лише складом.
У дисертаційному дослідженні саме структура (сукупність елементів та зв’язків між ними) виділяється як центральна ланка у системному аналізі. Вона дозволяє розкрити внутрішню впорядкованість елементів у межах цілого та взаємопов’язаність об’єктивно необхідних частин системи, що спрямовані на досягнення мети її функціонування.
Використання такого поняттєво-категоріального апарату дозволяє здійснити дослідження будь-якого системного об’єкта, зокрема суспільства, скласти уявлення про нього як соціальну систему.
У підрозділі 1.3. “Основні положення загальної теорії правової системи”, соціальна система розглядається як складноорганізована сукупність людей та їх об’єднань, які в процесі взаємодії утворюють впорядковане єдине ціле. Первинним її елементом є людина – суб’єкт соціальної системи, який характеризується такими ознаками: неподільність, універсальність, здатність до формування більш складних утворень – різноманітних людських об’єднань.
Поява в ході розвитку та ускладнення соціальної системи, економічної, політичної, правової та інших її підсистем зумовлена інтегративними властивостями соціальної системи, і хоча кожна з них має специфічні цілі, функції та призначення, але лише їх взаємодія забезпечує існування соціальної системи як цілого, досягнення її основної мети – виживання та розвитку суспільства.
Правова система суспільства є однією з підсистем соціальної системи завдяки її спрямованості на досягнення такої мети як правопорядок, що є необхідною умовою функціонування та розвитку суспільства.
Аналізуючи закономірності функціонування правової системи суспільства як відносно самостійного правового явища виявлено, що єдиними її елементами є суб’єкти права, так як лише вони наділені необхідними властивостями для забезпечення її мети та реалізації функцій. Мета, призначення та об’єктивні закономірності її внутрішньої будови (структури) зумовлюють переведення особистісно-соціальних властивостей таких суб’єктів як люди та їх об’єднання (елементів соціальної системи) в юридичні, завдяки яким вони стають суб’єктами права.
Інтегративні властивості правової системи суспільства, стан рівноваги, необхідні для її функціонування, забезпечується структурою – стійкою єдністю суб’єктів права та постійних зв’язків між ними, що зумовлюють функціонування правової системи як цілісного явища. Така стійка взаємодія суб’єктів права спрямована на досягнення правопорядку, а стабільність зв’язків при цьому забезпечується правовими засобами (насамперед, нормами права).
У процесі дослідження виокремлено структурні частини, що є об’єктивно необхідними для існування правової системи як цілісного явища (на відміну від існуючих у юридичній літературі точок зору щодо виокремлення рівнів, аспектів, сторін та інших утворень).
Установлено, що поява, в ході розвитку та ускладнення правової системи, закономірно розміщених, взаємодіючих, вазємозалежних інституційної, функційної, нормативної частин, зумовлена об’єктивними закономірностями її внутрішньої будови (структури), спрямованістю на досягнення правопорядку та необхідністю забезпечення функціонування правової системи як цілісного явища. Інституційну частину складають суб’єкти права, що є елементами правової системи; функційна частина – це стійкі зв’язки між ними, які проявляються завдяки діяльності суб’єктів права у правових відносинах; нормативна частина – це сукупність правових засобів (зокрема, норм права), які є посередниками у виникненні та існуванні постійних зв’язків між суб’єктами права. Ці частини є доцільними та необхідними, відображають структурну організацію правової системи, її стійкість та мінливість (трансформування).
Виявлені ознаки, які характеризують правову систему як цілісне, відносно самостійне правове явище, дали можливість сформулювати поняття правової системи суспільства як цілісної структурно впорядкованої за допомогою норм права та інших правових засобів стійкої взаємодії суб’єктів права, що забезпечує досягнення правопорядку як необхідної умови функціонування соціальної системи.
Таке поняття та конструкція правової системи були використані у подальшому в якості основи дослідження європейських міждержавних правових систем як різновидів нового типу правової системи.
У дисертації обґрунтовуються методологічні можливості типологізації правових систем, завдяки яким по-новому сформульовано поняття типу правової системи.
Виокремлено основні типологічні ознаки, зокрема: 1) особливості інституційної, функційної, нормативної частин, які визначають необхідний “набір” найбільш суттєвих юридичних ознак конкретного типу; 2) наявність відповідного механізму правового впливу, зокрема, відповідного рівня його нормативності. Встановлено і додаткові ознаки. Всі ці параметри типу визначаються місцем та роллю правової системи у соціальній системі, її структурною організацією та цільовою спрямованістю. При цьому зазначається, що до одного типу відносяться правові системи, що мають достатній та необхідний “набір” вихідних ознак.
Типологізація сучасних правових систем світу на підставі такої теоретичної конструкції дозволила не тільки ідентифікувати існуючі правові системи з певними типами, але й виявити новий тип – міждержавної правової системи, поява якого зумовлюється рядом об’єктивних закономірностей сучасного розвитку людства, зокрема, таких як: розширення кола суб’єктів міжнародних відносин, збільшення їх кількості; ускладнення міжнародних відносин; визнання низки людських проблем всесвітніми, глобальними; необхідність зміни правових засобів та встановлення їх адекватності цілям міжнародно-правового регулювання, зростанням ролі права у врегулюванні міжнародних відносин. Міждержавні правові системи в стані розв’язувати невідомі раніше за обсягом та складністю завдання, насамперед, ті, що національні правові системи не в змозі вирішити внутрішніми засобами.
Цей тип має сталі типологічні ознаки, що дозволяє його віднести до основних типів сучасних правових систем світу як один із типологічних розрядів (під кутом зору нової цілісної моделі світу).
Другий розділ “Загальнотеоретична характеристика сучасних європейських міждержавних правових систем” містить шість підрозділів. У підрозділі 2.1. “Поняття міждержавної правової системи” зазначається, що на сучасному етапі розвитку людства під впливом глобалізації та регіоналізації відбуваються суттєві зміни в інфраструктурі світопорядку; формуються світова та регіональні соціальні системи, що сприяє формуванню міждержавних правових систем, які в свою чергу впливають на формування як світової, так і регіональних соціальних систем. Тому їм відводиться важлива роль у структуризації універсального та регіонального соціального простору. І хоча на даний час існують об’єктивні передумови виникнення міждержавних правових систем лише у Європі, проте тенденція до їх появи є і в інших регіонах світу.
У ході дисертаційного дослідження виявлено основні ознаки, що характеризують міждержавну правову систему: функціонування їх у відповідності із загальновизнаними міжнародно-правовими принципами і нормами та у межах, визначених установчими договорами; наявність таких елементів як суб’єкти міжнародного права (насамперед, держав); наявність постійних зв’язків між суб’єктами права, що виникають завдяки їх діяльності і проявляються через міжнародні правові відносини; наявність міжнародно-правових норм та інших правових засобів їх впорядкування; наявність мети функціонування такої правової системи – досягнення міжнародного правопорядку. На основі цих ознак сформульовано поняття міждержавної правової системи.
У роботі зазначається, що хоча міждержавні правові системи за своїм характером є міжнародними, а поняття “міжнародний” є ширшим за змістом, ніж “міждержавний”, проте правові системи можуть бути лише міждержавними, так як їх елементами є, насамперед, такі суб’єкти міжнародного права як держави (а похідними від них – міждержавні організації).
Міждержавна правова система, як і будь-яка інша правова система, складається з інституційної, функційної, нормативної частин. До інституційної частини цієї правової системи входять суб’єкти міжнародного права, що є її елементами. Важливою властивістю, яка дозволяє визнати того чи іншого суб’єкта елементом міждержавної правової системи є міжнародна правосуб’єктність. Функційну частину міждержавної правової системи складають взаємозв’язки між суб’єктами міжнародного права, а нормативну – міжнародно-правові норми та інші правові засоби. Особливості цих частин дозволяють виявити необхідний “набір” ознак для ідентифікації правової системи з міждержавно-правовим типом.
В підрозділі 2.2. “Генезис ідеї європейської єдності та європейська правова інтеграція” аналізуються умови, що сприяли утворенню специфічних європейських міждержавних правових систем – Ради Європи та Євросоюзу, які мають необхідні типологічні ознаки міждержавно-правового типу і дозволяють Європі відігравати важливу роль у сучасній світовій інфраструктурі. Насамперед на них покладається завдання у здійсненні структуризації соціального простору, формуванні регіональної соціальної системи. Вони є реальним результатом втілення ідеї європейської єдності, але водночас і найбільш досконалими інтеграційними формами.
Підкреслюється, що поняття “інтеграція” прийшло на зміну поняттю “міжнародне співробітництво”, яке не відображало сутності нових явищ. Інтеграція розуміється як вихід за межі співробітництва аж до утворення єдиної структури. В дисертації визначено поняття європейської правової інтеграції та виокремлено основні її стадії: 1) наближення національних правових систем до європейських міждержавно-правових систем шляхом попередньої адаптації внутрішньодержавного законодавства до європейських правових стандартів; 2) входження їх до європейських міждержавно-правових систем у межах єдиного правового простору та остаточна правова адаптація. У необхідних випадках – створення нової міждержавно-правової системи, стадії наближення може передувати стадія поглибленої взаємодії та узгодження засад формування міждержавної правової системи.
Зазначається, що складовою частиною правової інтеграції є правова адаптація, а ефективність адаптаційного механізму залежить від правильно визначених способів інтеграції, основними серед яких є гармонізація та уніфікація.
У роботі уточнено поняття європейського права, європейського правового простору, загальновизнаних європейських правових стандартів; відзначено, що особливо важливу роль у формуванні цих стандартів на даному етапі відіграють правові системи Ради Європи та Євросоюзу.
У підрозділі 2.3. “Правова система Ради Європи: загальнотеоретичні аспекти” аналізується юридична природа правової системи Ради Європи, її структура та особливості розвитку.
В ході дисертаційного дослідження виявляються ознаки правової системи Ради Європи, а саме: 1) функціонування її у межах, визначених установчим документом (Статутом) та у відповідності із загальновизнаними міжнародними (універсальними та регіональними) нормами і принципами; 2) наявність основних елементів – суб’єктів міжнародного права; 3) наявність загальних міжнародно-правових норм, що об’єктивуються у відповідних зовнішніх формах права; 4) значна роль судових прецедентів у галузі захисту прав людини; 5) наявність у Європейського Суду з прав людини, у ряді випадків, нормотворчих функцій; 6) формування загальноєвропейських правових стандартів, насамперед, у галузі захисту прав людини. На основі цих ознак визначено поняття правової системи Ради Європи.
Зазначається, що структура правової системи Ради Європи, як і будь-якої правової системи, складається з трьох частин: інституційної, функційної, нормативної, характеристика яких збігається з характеристикою цих частин у міждержавній правовій системі. В роботі встановлено особливості структурних частин правової системи Ради Європи.
Підкреслюється також наднаціональний характер юрисдикційного механізму захисту прав та основних свобод людини, який і був головною інтеграційною основою для формування правової системи Ради Європи, так як завдяки йому створюються уніфіковані способи врегулювання відносин (зокрема, через правові стандарти Ради Європи). В роботі уточнюється поняття правових стандартів Ради Європи, які застосовуються як критерії відповідності національних правових систем основним європейським правовим вимогам.
У підрозділі 2.4. “Загальнотеоретична характеристика правової системи Європейського Союзу” аналізується юридична природа правової системи Європейського Союзу, її структура, особливості структурних частин тощо. В дисертації зазначається, що на сучасному етапі завдання щодо забезпечення структуризації європейського соціального простору все більше покладаються на правову систему Євросоюзу. Виокремлюються ознаки, що характеризують правову систему Євросоюзу, а саме: 1) функціонування на основі та в межах, визначених установчими документами, а також у відповідності із загальновизнаними нормами та принципами міжнародного права; 2) наявність основних елементів – суб’єктів міжнародного права, насамперед, держав-учасниць; 3) наявність органів, що виконують нормотворчі та правозастосовчі (зокрема, судові) функції; 4) наявність системи права з поділом її на первинне та вторинне право; 5) наявність спільного правового поля для норм міжнародного, національного права та права Співтовариств; 6) особливий характер системи джерел права, серед яких найбільшу значимість мають установчі договори та інші джерела первинного права; 7) наявність джерел “вторинного права”, серед яких важливе місце займають регламенти і директиви, та “третинного” – судових прецедентів; 8) високий рівень правової уніфікації; 9) наявність ефективних засобів нормативно-правової інтеграції; 10) визнання пріоритету дії норм права Євросоюзу над нормами права держав-учасниць у разі виникнення розбіжностей між ними; та прямої дії ряду норм права Євросоюзу у національних правових системах. На основі цих ознак сформульовано поняття правової системи Європейського Союзу.
У роботі зазначено, що правова система Європейського Союзу, як і будь-яка інша правова система, має внутрішню будову, що складається з інституційної, функційної, нормативної частин; встановлено їх особливості.
У підрозділі 2.5. “Взаємодія правових систем Ради Європи, Європейського Союзу та правових систем держав-учасниць” аналізуються проблеми взаємодії правових систем Ради Європи, Європейського Союзу і держав-учасниць. Зазначається, що важливе значення для забезпечення узгодженості правових систем Ради Європи, Євросоюзу та держав-учасниць має правовий механізм взаємодії, який визначено як систему правових засобів (зокрема, процедур), що сприяють узгодженому гармонійному функціонуванню міждержавних та національних правових систем у межах єдиного правового простору.
До правових засобів, що забезпечують взаємодію, належать джерела міжнародного та національного права, основні способи та засоби правової інтеграції, вибір яких залежить від виду взаємодії, а також такі процедури, як: визначення основних принципів взаємодії; сфер регулювання та меж і напрямів міжнародної та національної правотворчості; визначення правових засобів взаємодії та суб’єктів їх реалізації; узгодження норм міжнародного та національного права. Встановлено правові механізми взаємодії правових систем Ради Європи, Євросоюзу та держав-учасниць.
У дисертації визначено поняття конституційно-правового механізму взаємодії міжнародного та національного права, який є частиною правового механізму взаємодії. У дисертаційному дослідженні зазначається, що європейська модель конституційно-правового механізму взаємодії передбачає фіксацію у національному законодавстві, насамперед конституціях чи конституційних законах, положень щодо співвідношення міжнародного та національного права, забезпечення прав та свобод людини і громадянина; правових основ діяльності держави-учасниці в Євросоюзі; основних засобів подолання юридичних колізій.
У підрозділі 2.6. “Колізійний механізм як складова частина правового механізму взаємодії правових систем Ради Європи, Європейського Союзу та держав-учасниць” зазначається, що колізійно-правовий механізм є складовою частиною механізму взаємодії правових систем Ради Європи, Євросоюзу та держав-учасниць. Такий механізм складається з двох відносно самостійних процедур: а) процедури попередження юридичних колізій; б) процедури їх подолання, в тому числі, усунення.
Колізійно-правовий механізм, що є складовою частиною правового механізму взаємодії правових систем Ради Європи та держав-учасниць, є об’ємним і включає як засоби попередження, так і подолання, зокрема, усунення колізій. Ці засоби збігаються частково із засобами імплементації і полягають у внесенні змін до законодавства, скасуванні старих джерел права, прийнятті нових. Важливим при цьому є фіксація такого механізму у спеціальному нормативно-правовому акті, яким визначається дія міжнародних договорів.
Колізійно-правовий механізм правових систем Євросоюзу та держав-учасниць є більш простим на відміну від такого механізму Ради Європи, завдяки уніфікації юридичних приписів. Засобами попередження та подолання колізій є як джерела права ЄС, так і внутрішньодержавні джерела права.
Розділ третій “Сучасна правова система України та її інтеграція з європейськими міждержавними правовими системами” складається з трьох підрозділів. У підрозділі 3.1. “Основні юридичні ознаки сучасної правової системи України” виявлені ознаки, що характеризують правову систему України: 1) правова система є однією з підсистем українського суспільства; 2) основними її елементами є фізичні та юридичні особи, зокрема, держава; 3) виникнення зв’язків між цими суб’єктами опосередковує система норм права (система джерел права); 4) діяльність суб’єктів права є способом виразу цих зв’язків, особливо через правові відносини; 5) метою правової системи є досягнення правопорядку, що забезпечує функціонування та розвиток українського суспільства. На основі цих ознак визначено поняття правової системи України.
Встановлено, що особливості інституційної, функційної та нормативної частин правової системи України проявляються через численні зміни, що відбуваються у ході її реформування і спрямовані на ліквідацію існуючих деформацій. У роботі розглядаються заходи щодо реформування інституційної, функційної та нормативної частин правової системи з метою забезпечення її існування як єдиного цілого та досягнення мети в нових конкретно-історичних умовах. А це дає підставу для виокремлення таких тенденцій розвитку, як: 1) активне формуванням основних структурних частин, що сприяє правильному співвідношенню та взаємодії елементів, формуванню механізму самоорганізації, який концентрує зусилля суспільства на необхідному стані рівноваги; 2) поступове приведення правової системи у відповідність з міжнародними стандартами, насамперед – європейськими; 3) утвердження під впливом цих вимог принципів правової, демократичної держави та громадянського суспільства; 4) спрямованість правового регулювання загальновизнаними нормами та принципами міжнародного права; 5) урізноманітненість в юридичній науці методологічних підходів до праворозуміння; 6) створення нових інститутів та галузей права і законодавства, виникнення міжгалузевих (комплексних) інститутів законодавства; 7) урізноманітнення зовнішніх форм права, що забезпечує динамічність, гнучкість правової системи.
У підрозділі 3.2. “Ідентифікація правової системи України з романо-германським типом” аналізується еволюційний розвиток ознак романо-германського типу у правовій системі України.
Відзначається, що в процесі реформування правової системи України та інтеграції її з європейськими міждержавними правовими системами важливим є виявлення ідентифікаційних ознак, якими є такі: 1) визнання нормативно-правового акта основним джерелом права; 2) ієрархічність нормативно-правових актів, яка визначається їх юридичною силою; 3) визнання найвищої юридичної сили за Конституцією; 4) кодифікованість значної частини нормативно-правових актів; 5) наявність спеціалізованого органу конституційного правосуддя; 6) поділ системи права на публічне та приватне, а також її галузевий поділ; 7) подібність правових принципів та понять у межах континентального типу права. Крім названих ознак, важливе значення для ідентифікації має загальний, абстрактний характер правової норми, яка об’єктивується, насамперед, у нормативно-правовому акті, а також високий рівень нормативності механізму правового впливу (зокрема, механізму правового регулювання). Все це дає підставу ідентифікувати правову систему України з романо-германським типом, що має важливе значення для формування більш досконалого механізму взаємодії правових систем Ради Європи, Євросоюзу та України.
У підрозділі 3.3. “Механізм взаємодії правової системи України з правовими системами Ради Європи та Європейського Союзу” зазначається, що для формування досконалого механізму взаємодії важливе значення має правильність визначення стадії інтеграції правової системи України з правовими системами Ради Європи та Європейського Союзу.
Встановлено, що правова система України в даний час перебуває на стадії входження та остаточної адаптації до правової системи Ради Європи (хоча правовий механізм взаємодії цих систем є недостатньо сформований) та на стадії наближення і попередньої адаптації до правової системи Євросоюзу (на якій важливою умовою є гармонізація законодавства України з джерелами права Євросоюзу, як передумова формування правового механізму взаємодії України та Євросоюзу).
В дисертації аналізуються проблеми формування механізму взаємодії правових систем Ради Європи, Євросоюзу та України; зокрема, конституційно-правового механізму, який мав би фіксувати чіткі конституційно-правові засоби, що забезпечують узгодження міжнародного та національного права у спільному правовому полі (зокрема, положення про пріоритет загальновизнаних норм та принципів міжнародного права, насамперед у Конституції України).
Зазначається, що для збереження позитивних тенденцій та усунення деформацій в правовій системі України, важливим кроком для неї на сучасному етапі є прийняття Концепції правової реформи, яка б визначила мету та основні напрямки такого реформування, зокрема щодо формування основних структурних частин правової системи України відповідно до сучасних європейських правових стандартів. Вона повинна містити і вихідні положення щодо формування правового механізму взаємодії правових систем Ради Європи, Євросоюзу та України, що мають бути частиною її вихідних засад. Основи такої взаємодії мають також визначатися нормами Конституції України та спеціальних законів, зокрема закону “Про міжнародні договори України”. Для підвищення ефективності правового механізму взаємодії Ради Європи, Євросоюзу та України важливим є формування системи правових засобів та заходів, які б забезпечували інтеграційні процеси на кожній із стадій відповідними способами. Реалізація цих заходів сприятиме забезпеченню інтеграції правової системи України з європейськими міждержавними правовими системами.

ВИСНОВКИ

У дисертації вирішена актуальна наукова проблема, що полягає в обґрунтуванні концепції становлення та функціонування європейських міждержавних правових систем як різновиду нового типу правової системи – міждержавної (під кутом зору нової цілісної моделі світу). В прикладному плані запропонована автором конструкція правової системи суспільства та міждержавної правової системи може застосовуватися для аналізу як таких міждержавних правових систем, що формуються сьогодні, зокрема європейських, так і тих, що виникнуть у майбутньому.
Отримані в процесі дослідження результати дозволяють зробити наступні висновки:
1. Уточнений автором поняттєво-категоріальний апарат дозволив розглянути правову систему суспільства як одну із підсистем соціальної системи, завдяки її спрямованості на досягнення такої мети як правопорядок, що є необхідною умовою функціонування та розвитку суспільства.
2. Обґрунтовано положення, що єдиними елементами правової системи суспільства є суб’єкти права, так як лише вони наділені необхідними властивостями для забезпечення її мети та реалізації функцій: персоніфікованістю та правосуб’єктністю. Установлено, що інтегративні властивості правової системи суспільства, стан рівноваги, необхідний для її функціонування, забезпечуються її структурою – стійкою єдністю суб’єктів права та постійних зв’язків між ними, що зумовлюють функціонування правової системи суспільства як цілісного явища. Поява, в ході розвитку та ускладнення правової системи, закономірно розміщених, взаємодіючих, взаємозалежних інституційної, функційної, нормативної частин, зумовлена об’єктивними закономірностями її внутрішньої будови (структури), спрямованістю на досягнення правопорядку та необхідністю забезпечення функціонування правової системи як цілісного явища. Виявлено, що інституційна, функційна та нормативна частини є доцільними та необхідними, які відображають структурну організацію правової системи, її стійкість та мінливість (трансформування).
3. Виявлені ознаки, що характеризують правову систему як цілісне, відносно самостійне правове явище, а саме: 1) наявність єдиних елементів правової системи - суб’єктів права; 2) їх структурна впорядкованість; 3) забезпеченість постійних зв’язків між суб’єктами завдяки правовим засобам, зокрема, нормам права; 4) забезпеченість зв’язків між суб’єктами завдяки їх діяльності та прояв через правові відносини; 5) спрямованість на досягнення такої мети як правопорядок, що є необхідною умовою функціонування соціальної системи в цілому. На їх основі сформульовано поняття правової системи суспільства.
4. По-новому сформульовано поняття типу правової системи як сукупності найбільш суттєвих юридичних ознак, притаманних групі правових систем, що знаходяться у межах певного простору та часу; виокремлено основні типологічні ознаки, які є методологічною основою типологізації сучасних правових систем світу та виявлення нового типу – міждержавної правової системи. Виявлено ті закономірності розвитку людства, що визначають появу міждержавних правових систем. Встановлено, що міждержавно-правовий тип має сталі типологічні ознаки (необхідний “набір” ознак та відповідний рівень нормативності механізму правового впливу), які дозволяють віднести його до основних типів сучасних правових систем світу як один із типологічних розрядів.
5. Виявлено ознаки міждержавної правової системи, на основі яких сформульовано поняття міждержавної правової системи як цілісної структурно впорядкованої за допомогою міжнародно-правових норм та інших правових засобів стійкої взаємодії суб’єктів міжнародного права, що забезпечує досягнення міжнародного правопорядку як необхідної передумови функціонування світової системи загалом та регіональних систем зокрема. Виявлено, що особливістю інституційної частини є наявність суб’єктів міжнародного права, насамперед, держав та міждержавних організацій – елементів правової системи. Функційну частину складають взаємозв’язки між суб’єктами міжнародного права, зміст та обсяг яких визначається цілями і завданнями міждержавної організації. Особливостями нормативної частини є: 1) наявність специфічних способів утворення та форм об’єктивації норм права (насамперед, нормативно-правових договорів); 2) необхідність існування механізму взаємодії норм міжнародного та національного права держав-учасниць; 3) відсутність оптимального “набору” правових засобів у механізмі правового регулювання.
Зміни у світовій інфраструктурі, формування світової та регіональних соціальних систем сприяють формуванню міждержавних правових систем, які в свою чергу впливають на формування цих соціальних систем, що дозволяє зробити висновок про важливу роль міждержавних правових систем у якісно новій інфраструктурі світу, на які покладаються завдання у забезпеченні структуризації соціального простору.
З’ясовано, що різновидом міждержавно-правового типу є європейські міждержавні правові системи, зокрема, Ради Європи та Євросоюзу, які водночас є найбільш досконалими інтеграційними формами.
6. Визначено, що європейська правова інтеграція – це процес об’єднування та взаємного пристосування національних правових систем Європи у межах міждержавних правових систем з метою досягнення та збереження стабільності і розвитку європейського регіону та його суб’єктів; виокремлено основні її стадії: наближення до європейських міждержавних правових систем та входження до них. Як складова частина правової інтеграції – правова адаптація є процесом пристосування правових систем з метою зближення, досягнення узгодженої взаємодії; а ефективність адаптаційних процесів залежить від правильно визначених способів правової інтеграції, основними серед яких є правова гармонізація та правова уніфікація. Визначено, що правова гармонізація є процесом узгодженості, взаємовідповідності, збалансованості правових систем у межах відповідного правового простору, а правова уніфікація – процесом їх зближення шляхом уподібненого правового регулювання; зазначено, що особливого значення у межах європейського правового простору набувають такі їх різновиди як гармонізація та уніфікація законодавства.
7. Уточнено поняття європейського права як нормативно-правового масиву, що містить норми міжнародного, національного права та права Європейських Співтовариств; уточнено поняття європейського правового простору як соціального простору (території) європейських держав, що входять до складу регіональних міжнародних співтовариств Європи, в межах якого діє європейське право, формуються загальноєвропейські правові стандарти; уточнено поняття загальновизнаних європейських правових стандартів, як єдиних типових принципів і норм права, що зафіксовані в основних джерелах права регіональних міждержавних правових систем і є мінімальними правовими вимогами щодо правових систем держав-учасниць; відзначено, що особливо важливу роль у формуванні цих стандартів на даному етапі відіграють правові системи Ради Європи та Євросоюзу.
8. Виявлено ознаки, що характеризують правову систему Ради Європи, на основі яких визначено поняття правової системи Ради Європи як цілісної структурно впорядкованої за допомогою міжнародно-правових норм і принципів та інших правових засобів стійкої взаємодії суб’єктів міжнародного права, що забезпечує досягнення правопорядку у визначених її Статутом сферах. Встановлено особливості структурних частин, а саме: 1) інституційної – наявність конвенційного органу – Європейського Суду з прав людини та визнання суб’єктами міжнародного права держав, а в деяких відносинах – осіб, їх груп та недержавних організацій; 2) функційної – здійснення Європейським Судом з прав людини не тільки правозастосовчої та правотлумачної діяльності, а й нормотворчої; 3) нормативної – наявність значної кількості конвенцій, угод та судових прецедентів, які містять правові стандарти. Уточнено поняття правових стандартів Ради Європи як принципів та норм, зафіксованих в основних зовнішніх формах (джерелах) права Ради Європи, що містять єдині європейські правові вимоги до держав-учасниць у відповідній галузі і визначають їх діяльність у межах європейського правового простору.
9. Виокремлено ознаки, що характеризують правову систему Європейського Союзу, на основі яких сформульоване поняття правової системи Євросоюзу як цілісної структурно впорядкованої за допомогою норм і принципів міжнародного права, права Європейських Співтовариств та інших правових засобів стійкої взаємодії суб’єктів міжнародного права, що забезпечує досягнення правопорядку у сферах, визначених установчими договорами Європейського Союзу.
Встановлено, що особливості інституційної частини проявляються у наступному: а) елементами правової системи Євросоюзу є не тільки такі суб’єкти права як держави, а й міждержавна організація – Європейські Співтовариства; б) правосуб’єктність держав-учасниць є більш вузькою, ніж учасниць інших міждержавних організацій; міжнародною правосуб’єктністю наділені і Європейські Співтовариства; Євросоюз має “усічену” правосуб’єктність; у ряді випадків правосуб’єктність розповсюджується і на фізичних та юридичних осіб (хоча така правосуб’єктність є похідною); в) Європейський парламент обирається шляхом прямих виборів і складається з представників держав-учасниць. Функційна частина характеризується такими особливостями: 1) здійснення Європарламентом правотворчої діяльності; 2) здійснення функцій судочинства Судом Європейських Співтовариств аналогічних до здійснення функцій конституційними та вищими судовими органами загальної юрисдикції держав-учасниць; водночас він є касаційним та консультативним органом. Нормативна частина характеризується: 1) особливостями права Європейського Союзу, а саме: правові норми об’єктивуються як у джерелах права Співтовариств, так і Євросоюзу в цілому, які, незважаючи на гетерогенність Євросоюзу, мають об’єднуючий характер для досягнення його цілей; 2) багатоманітністю форм права; 3) значною уніфікацією у правовому регулюванні; 4) подібністю установчих договорів до національних конституцій; 5) комунітарністю системи, яка складається з джерел первинного, вторинного та третинного права.
10. Важливе значення для забезпечення узгодженості правових систем Ради Європи, Євросоюзу та держав-учасниць має правовий механізм взаємодії. Встановлено, що механізм взаємодії правової системи Ради Європи та правових систем держав-учасниць включає: визначення основних принципів, що характеризують цю взаємодію; встановлення сфер правового регулювання Ради Європи та держав-учасниць; встановлення правових засобів взаємодії, узгодження норм права Ради Європи та держав-учасниць. Механізм взаємодії правових систем Євросоюзу та держав-учасниць базується, насамперед, на принципах верховенства та прямої дії права Євросоюзу, інкорпорації права Співтовариств у національне право та юрисдикційної його захищеності; сфери автономного регулювання для права Євросоюзу та держав-учасниць звужуються за рахунок розширення сфери спільного регулювання; переваги надаються заходам та способам правової інтеграції.
Зроблено висновок, що частинами механізму взаємодії правових систем Ради Європи, Євросоюзу та держав-учасниць є конституційно-правовий механізм взаємодії норм міжнародного та національного права та колізійно-правовий механізм. Поняття конституційно-правового механізму взаємодії норм міжнародного та національного права визначено як систему конституційно-правових норм та інших правових засобів, що забезпечують узгодження норм міжнародного та національного права. Поняття колізійно-правового механізму визначено як систему правових засобів, зокрема, процедур попередження та подолання (в тому числі, усунення) юридичних колізій, яка сприяє взаємодії міждержавних та національних правових систем. Встановлено, що до процедур попередження колізій у механізмі взаємодії правових систем Ради Європи та держав-учасниць належать: визнання основних принципів права Ради Європи та їх впровадження у національне законодавство; визначення критеріїв співвідношення правових стандартів Ради Європи з національним правом та врахування особливостей їх впровадження; фіксація положень про взаємодію права Ради Європи та держави-учасниці у Конституції та інших законах; врахування міжнародних зобов’язань держави, потенційних юридичних колізій та засобів їх попередження при створенні законопроектів. До процедур подолання колізій належать: діяльність держави-учасниці у роботі Ради Європи; дотримання процедур укладення, ратифікації та інших дій щодо міжнародних договорів; фіксація положень щодо пріоритету загальновизнаних норм і принципів міжнародного права у Конституції; створення колізійних норм (у відповідних галузях права); ефективна правотлумачна та правозастосовча діяльність. До процедур попередження колізій у механізмі взаємодії правових систем Євросоюзу та держав-учасниць належать: визнання принципів права Євросоюзу та впровадження його норм у національну практику; створення конституційно-правового механізму, який включав би і колізійний; застосування засобів зближення права держав-учасниць та Євросоюзу; створення спеціальних органів держави, що забезпечують взаємодію права Євросоюзу та держав-учасниць. До процедур подолання відносяться: діяльність Суду Європейських Співтовариств щодо тлумачення права ЄС та розв’язання юридичних колізій; прийняття нових та внесення змін до існуючих законодавчих актів, узгоджених з правом ЄС положень; застосування уніфікованих норм національними судами.
11. Виявлено ознаки, що характеризують правову систему України, на основі яких визначено поняття сучасної правової системи України як цілісної структурно впорядкованої за допомогою норм права та інших правових засобів стійкої взаємодії суб’єктів права, що забезпечує досягнення правопорядку як необхідної умови функціонування та розвитку українського суспільства. Встановлено особливості інституційної, функційної та нормативної структурних її частин. Ці особливості пов’язані, насамперед з тими змінами, які спрямовані на ліквідацію деформацій у правовій системі України на даному етапі розвитку, зокрема, щодо зниження ефективності правотворчої та правозастосовчої діяльності, що ускладнює виникнення необхідних зв’язків між елементами системи; частої змінюваності (нестабільності) нормативно-правових актів; множинності підзаконних нормативно-правових актів та наявності у зв’язку з цим дублювань та юридичних колізій; несформованості правової бази щодо визначення статусу та порядку діяльності ряду державних органів; зниження дієвості правових засобів регулювання відносин; правового нігілізму. Реформаторські заходи спрямовані на реформування інституційної, функційної та нормативної частин, забезпечення існування правової системи як єдиного цілого та досягнення її мети в нових конкретно-історичних умовах.
12. З’ясовано, що правова система України в даний час перебуває на стадії входження і остаточної адаптації до правової системи Ради Європи та на стадії наближення і попередньої адаптації до Євросоюзу. Доведено залежність досконалості механізму взаємодії правових систем Ради Європи, Євросоюзу та України від відповідності його стадії інтеграції та подібності правової системи України з романо-германським типом (на основі виокремлених ідентифікаційних ознак).
Виявлено, що для підвищення ефективності правового механізму взаємодії Ради Європи, Євросоюзу та України важливим є формування такої системи правових засобів та заходів, які б забезпечували інтеграційні процеси на кожній стадії відповідними способами. Враховуючи результати дисертаційного дослідження сформульовано ряд положень щодо механізму взаємодії правових систем Ради Європи, Євросоюзу та України, які мають бути частиною вихідних положень Концепції правової реформи України. Механізм взаємодії правових систем Ради Європи та України має містити: основні принципи такої взаємодії (верховенства права, взаємодоповнюваності, захисту прав людини); чітке визначення сфер регулювання (визначеність їх цілями Ради Європи та України) та ієрархії джерел права, правових засобів взаємодії; нормативно-правові положення щодо впровадження та реалізації правових актів Ради Європи у юридичну практику України; узгодження змісту джерел права України з правовими стандартами Ради Європи, основні засоби попередження та подолання колізій; механізм взаємодії правових систем Євросоюзу та України повинен містити: основні принципи правової взаємодії Євросоюзу та України (насамперед верховенства та прямої дії права Співтовариств); визначення автономних та спільної сфер регулювання (і на цій основі визначення пріоритетних напрямів адаптації законодавства України); визначення меж та сфер гармонізації та уніфікації законодавства; узгодження норм права Євросоюзу та України (а також термінів), підготовка узгоджувальних законів, створення переліку законів та інших нормативно-правових актів, що потребують адаптаційних змін згідно з правовими вимогами Євросоюзу. В цілому механізм взаємодії правових систем Ради Європи, Євросоюзу та України повинен відповідати тій конструкції, яка визначена у розділі другому дисертації. Реалізація цих заходів сприятиме ефективності інтеграції правової системи України з європейськими міждержавними правовими системами.

ПУБЛІКАЦІЇ, В ЯКИХ ВИСВІТЛЕНІ
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Луць Л.А. Європейські міждержавні правові системи та проблеми інтеграції з ними правової системи України (теоретичні аспекти): Монографія. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. – 304 с. Рецензія: Святоцький О.Д. Теоретично-правове дослідження європейської інтеграції // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – Вип. 20. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. – С. 561-562.
2. Луць Л.А. Загальнотеоретичні аспекти порівняльного правознавства // Вісник Львівського університету. – Серія юридична. – 1996. – Вип. 33. – С. 10-15.
3. Луць Л.А. Співвідношення правової, економічної та політичної систем суспільства // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: Зб. наук. статей. – Івано-Франківськ: Прикарпатський університет ім. В. Стефаника, 2001. – Вип. 5. – С. 13-21.
4. Луць Л.А. Поняття соціальної системи як основа дослідження правової системи суспільства // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: Зб. наук. статей. – Івано-Франківськ: Прикарпатський університет ім. В. Стефаника, 2001. – Вип. 6. – С. 6-14.
5. Луць Л.А. Категорії системного аналізу – методологічні основи дослідження правової системи // Вісник Львівського університету. – Серія юридична. – Львів, 2001. – Вип. 36. – С. 47-53.
6. Луць Л.А. Типологізація сучасних правових систем світу: загальнотеоретичні та порівняльно-правові аспекти // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ при НАВС України. – Львів, 2001. – Вип. 2(15). – С. 34-42.
7. Луць Л.А. Міждержавна правова система: загальнотеоретичні та міжнародно-правові аспекти // Вісник Львівського університету. – Серія міжнародні відносини. – Львів, 2001. – Вип. 5. – С. 122-128.
8. Луць Л.А. Структура міждержавно-правової системи: загальнотеоретичні аспекти // Вісник Львівського університету. – Серія міжнародні відносини. – Львів, 2001. – Вип. 6. – С. 125-132.
9. Луць Л.А. До питання поняття “правова система суспільства” та його місця серед інших правових понять // Проблеми законності: Республ. міжвідом. наук. зб. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2002. – Вип. 55. – С. 15-24.
10. Луць Л.А. Деякі проблеми європейської правової інтеграції // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ при НАВС України. – Львів, 2002. – Вип. 1(16). – С. 23-32.
11. Луць Л.А. Місце міждержавних правових систем у типології сучасних правових систем світу // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. – Одеса, 2002. – Вип. 13. – С. 28-34.
12. Луць Л.А. Генезис ідеї європейської єдності // Актуальні проблеми політики: Зб. наук. праць. – Одеса, 2002. – Вип. 13-14. – С. 668-675.
13. Луць Л.А. Колізійно-правовий механізм як складова частина взаємодії правових систем Ради Європи, Європейського Союзу та України // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. – Одеса, 2002. – Вип. 16. – С. 395-403.
14. Луць Л.А. Основні заходи та способи європейської правової інтеграції // Право України. – 2002. - № 5. – С. 146-148.
15. Луць Л.А. Структура правової системи суспільства: загальнотеоретичні аспекти // Право України. – 2002. - № 9. – С. 7-10.
16. Луць Л.А. Проблеми взаємодії національних та міждержавно-правових систем // Правова держава: Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – Вип. 13. – К., 2002. – С. 394-400.
17. Луць Л.А. Деякі аспекти взаємодії правових систем Ради Європи, Європейського Союзу та держав-учасниць // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – Вип. 16. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. – С. 11-17.
18. Луць Л.А. Тенденції розвитку сучасної правової системи України та проблеми правової реформи // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – Вип. 17. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. – С. 3-6.
19. Луць Л.А. Деякі аспекти реформування інституційної та функційної частин сучасної правової системи України // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – Вип. 18. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. – С. 40-46.
20. Луць Л.А. Правова система ЄС: міжнародно-правові та загальнотеоретичні аспекти // Вісник Львівського університету. – Серія міжнародні відносини. – Львів, 2002. – Вип. 9. – С. 96-103.
21. Луць Л.А. Юридичні колізії у правових системах: загальнотеоретичні проблеми // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: Зб. наук. статей. – Івано-Франківськ: Прикарпатський університет ім. В. Стефаника, 2001. – Вип. 9. – С. 26-32.
22. Луць Л.А. Правова система Ради Європи: міжнародно-правові та загальнотеоретичні аспекти // Вісник Львівського університету. – Серія юридична. – Львів, 2002. – Вип. 37. – С. 57-63.
23. Луць Л.А. Сучасна правова система України: загальнотеоретичні аспекти // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ при НАВС України. – Львів, 2002. – Вип. 3. – С. 234-240.
24. Луць Л.А. Європейська модель конституційно-правового механізму взаємодії міжнародного та національного права // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: Зб. наук. статей. – Івано-Франківськ: Прикарпатський університет ім. В. Стефаника, 2002. – Вип. 10. – С. 17-24.
25. Луць Л.А. Трансформація нормативної частини сучасної правової системи України – вимога часу // Право України. – 2003. - № 3. – С. 117-121.
26. Луць Л.А. Інтеграція правової системи України з правовими системами Ради Європи та Європейського Союзу // Вісник Львівського університету. – Серія міжнародні відносини. – Львів, 2002. – Вип. 7. – С. 59-67.
27. Луць Л.А. Правова інтеграція: загальнотеоретична характеристика // Вісник Львівського університету. – Серія юридична. – Львів, 2004. – Вип. 39. – С. 79-86.
28. Lutz L.A. Integration problems of Ukraine's and European Union's Legal systems // REVIEW of Comparative Law. – Lublin: KUL, Poland, 2004. – Vol.9. – P. 163-175.
29. Луць Л.А. Методологические возможности типологизации правовых систем // Право и демократия: Сб. науч. труд., БГУ. – Минск, 2004. – Вып. 15. – С. 38-49.
Публікації, які додатково висвітлюють результати дослідження.
30. Луць Л.А. Взаємодія правових систем Ради Європи, Європейського Союзу та держав-учасниць // Міжнародна поліцейська енциклопедія: У 10 т. – Т.1. - К.: ІнЮре, 2003. – С. 62-65.
31. Луць Л.А. Правової системи України тенденції розвитку // Міжнародна поліцейська енциклопедія: У 10 т. – Т.1. - К.: ІнЮре, 2003. – С. 792-794.
32. Луць Л.А. Сучасна правова система України (реформування інституційної та функційної частин) // Міжнародна поліцейська енциклопедія: У 10 т. – Т.1. - К.: ІнЮре, 2003. – С. 992-995.
33. Луць Л.А. Актуальні проблеми порівняльного законодавства // Концепція розвитку законодавства України: Матер. наук.-практ. конф., травень 1996 р. – К., 1996. – С. 75-78.
34. Луць Л.А. Порівняльне правозанавство: теоретико-методологічні аспекти // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матер. ІІ регіон. наук. конф., лютий, 1996 р. – Львів, 1996. – С. 23-27.
35. Луць Л.А. Методологія порівняльного правознавства // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матер. ІІІ регіон. наук. конф., лютий, 1997 р. – Львів, 1997. – С. 29-34.
36. Луць Л.А. До питання про генезис поняття правової системи суспільства // Актуальні проблеми державотворення в Україні: Матер. IV міжвузівської наук.-практ. конф. (квітень, 2001). – Рівне, 2001. – С. 32-38.
37. Луць Л.А. Правова система: загальнотеоретичні аспекти // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матер. VІІ регіон. наук. конф. (13-14 лютого 2001 р.). – Львів, 2001. – С. 8-10.
38. Луць Л.А. Деякі аспекти входження України у європейський правовий простір // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Проблеми європейської інтеграції і транскордонної співпраці. – Вип. ХХІХ; В 2-х т. / НАН України. Інститут регіональних досліджень (20-22 вересня, Луцьк). – Львів-Луцьк, 2001. – Т. 1. – С. 48-53.
39. Луць Л.А. Деякі питання ідентифікації правової системи України з романо-германським типом правових систем \\ Молода українська держава на межі тисячоліть: погляд в історичне майбутнє демократичної, правової держави Україна: Зб. наук. праць. – Львів: Львівський інститут внутрішніх справ при НАВС України, 2001. – С. 148-154.
40. Луць Л.А. Входження сучасної правової системи України у шенгенський правовий простір: загальнотеоретичні та практичні проблеми // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матер. VІІІ регіон. наук.-практ. конф. (13-14 лютого 2002 р.). – Львів, 2002. – С. 3-7.
41. Луць Л.А. Шляхи та перспективи забезпечення принципу суддівської незалежності в Україні відповідно до європейських стандартів // Європейський досвід суддівського самоврядування. Незалежність суддів: Спільний семінар Центру суддівських студій, Міністерства юстиції України, Дирекції з питань розвитку та співробітництва федерального департаменту закордонних справ Швейцарської конфедерації, юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Фрака (14-15 лютого 2002 р.). – Львів, 2002. – 8 с.
42. Луць Л.А. Шляхи та перспективи забезпечення принципу суддівської незалежності в Україні відповідно до європейських стандартів // Європейський досвід суддівського самоврядування. Незалежність суддів: Спільний семінар Центру суддівських студій, Міністерства юстиції України, Дирекції з питань розвитку та співробітництва федерального департаменту закордонних справ Швейцарської конфедерації, ВСУ, Апеляційного суду Одеської області (26-27 вересня 2002 р.). – Одеса, 2002. – 8 с.
43. Луць Л.А. Конституційно-правовий механізм взаємодії норм міжнародного та національного права: деякі теоретичні аспекти // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матер. ІХ регіон. наук.-практ. конф. (13-14 лютого 2003 р.). – Львів, 2003. – С. 28-29.
44. Луць Л.А. Впровадження правових стандартів Ради Європи в юридичну практику України // Проблемы толкования и реализации законодательства в Украине и задачи адвокатуры: Матер. регион. научн.-практ. конф. (март, 2003). – Симферополь, 2003. – С. 60-70.
45. Луць Л.А. Джерела права Європейського Союзу: загальнотеоретична характеристика // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матер. Х регіон. наук.-практ. конф. (5-6 лютого 2004 р.). – Львів, 2004. – С. 470-472.
46. Луць Л.А. Сучасні правові системи світу: Навчальний посібник. – Львів: Малий видавничий центр юридичного факультету ЛНУ ім. І.Франка, 2003. – 247 с.
47. Рабінович П.М., Шмельова Г.Г., Луць Л.А. Загальна теорія права та держави: Учбовий посібник для студентів юридичних факультетів. – Чернівці: Український вільний інститут менеджменту і бізнесу, 1992. – 61 с.
48. Рабінович П.М., Шмельова Г.Г., Луць Л.А. Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник. – К.: Інститут системних досліджень освіти України, 1993. – 96 с.
49. Луць Л.А., Шмельова Г.Г. Навчально-методичний посібник з курсу загальної теорії права та держави. – Львів: Видавничий центр ЛДУ ім. І.Франка, 1996. – 164 с.
50. Луць Л.А. Сучасні правові системи світу: Методичні матеріали для студентів юридичного факультету. – Львів, 1999. – 27 с.
51. Луць Л.А. Сучасні правові системи світу: Програма курсу для студентів юридичного факультету. – Львів: Малий видавничий центр юридичного факультету ЛНУ ім. І.Франка, 1999. – 16 с.

Луць Л.А. Європейські міждержавні правові системи: загальнотеоретична характеристика. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук зі спеціальності 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень. – Інститут держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України. – Київ, 2005.
Дисертація присвячена загальнотеоретичному дослідженню проблем європейської правової інтеграції, вивченню її найбільш досконалих форм – правової системи Ради Європи та Європейського Союзу; питанням формування концепції становлення та функціонування європейських міждержавних правових систем. В роботі виявляються юридичні ознаки, формулюється поняття правової системи суспільства, аналізуються її структура та структурна організація. На цій основі та використовуючи методологічні можливості типологізації виокремлюється новий тип – міждержавної правової системи, робиться висновок про їх визначальне місце у якісно новій світовій інфраструктурі. Уточняється, що утворенню таких європейських міждержавних правових систем як Ради Європи та Євросоюзу, сприяли процеси глобалізації та регіоналізації. В дисертаційній роботі визначаються поняття та розкриваються структурні особливості правових систем Ради Європи та Європейського Союзу; поняття “європейська правова інтеграція” та “правовий механізм взаємодії міждержавних та національних правових систем”; встановлюються особливості правових механізмів взаємодії Ради Європи, Євросоюзу з державами-учасницями, зокрема України. З огляду на це, аналізуються ідентифікаційні та основні юридичні ознаки сучасної правової системи України, виявляються особливості інституційної, функційної та нормативної структурних її частин; визначаються заходи щодо її реформування та інтеграції з правовими системами Ради Європи та Європейського Союзу.
Ключові слова: правова система, європейські міждержавні правові системи, правова система Європейського Союзу, правова система Ради Європи, правова система України.

Луць Л.А. Европейские межгосударственные правовые системы: общетеоретическая характеристика. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени доктора юридических наук по специальности 12.00.01 – теория и история государства и права; история политических и правовых учений. – Институт государства и права им. В.М. Корецкого Национальной академии наук Украины. – Киев, 2005.
Диссертация посвящена общетеоретическому исследованию проблем европейской правовой интеграции, ее наиболее совершенных форм – правовых систем Совета Европы и Европейского Союза; вопросам формирования концепции становления и функционирования европейских межгосударственных правовых систем. Правовая система общества в работе рассматривается как подсистема социальной системы, а также как относительно самостоятельное правовое явление. Анализируя структуру правовой системы как стойкое взаимодействие субъектов права (элементов), а также структурную организацию, то есть институциональную, функциональную и нормативную ее части, автор определяет правовую систему как целостное структурно упорядоченное при помощи юридических норм стойкое взаимодействие субъектов права, которое обеспечивает достижение правопорядка как необходимого условия функционирования социальной системы. На основании этого понятия, а также используя методологические возможности типологизации выявляется новый тип – межгосударственной правовой системы, характеризируется его основные качества, условия и закономерности функционирования, делается вывод об их определяющей роли в качественно новой мировой инфраструктуре. Уточняется, что созданию таких европейский межгосударственных правовых систем как Совет Европы и Евросоюз благоприятствовали процессы глобализации и регионализации. В диссертационной работе определяются понятия и выявляются особенности институционной, функционной и нормативной частей правовых систем Совета Европы и Европейского Союза; понятия европейской правовой интеграции и правового механизма взаимодействия межгосударственных и национальных правовых систем; выделяются особенности взаимодействия правовых систем Совета Европы, Евросоюза и государств-членов, в частности Украины. Выявляются характерные черты конституцинно-правового механизма норм международного и национального права, а также коллизионно-правового механизма как составных правового механизма взаимодействия. Анализируются идентификационные и основные юридические признаки современной правовой системы Украины, что позволяет сделать вывод о ее принадлежности к романо-германскому типу правовой системы и служит предусловием правильного определения стадии интеграции, формирования надлежащего механизма взаимодействия ее правовой системы с европейскими межгосударственными правовыми системами. Автором установлено, что Украина в современных условиях находится на стадии вхождения в правовую систему Совета Европы, а также на стадии приближения и предварительной адаптации к Евросоюзу. Каждой из них соответствуют определенные способы правовой интеграции: правовая гармонизация и правовая унификация, которые должны обеспечить реформирование правовой системы Украины, ее интеграцию с правовыми системами Совета Европы и Евросоюза. Особенно важное значение для эффективности этих процессов имеет надлежаще сформированный конституционно-правовой механизм взаимодействия права Совета Европы, Евросоюза и Украины. В работе определяются направление и средства реформирования современной правовой системы Украины в соответствии со стратегией ее интеграции с правовыми системами Совета Европы и Европейского Союза, формулируются выводы и рекомендации по усовершенствованию интеграционных процессов в Украине.
Ключевые слова: правовая система, европейские межгосударственные правовые системы, правовая система Совета Европы, правовая система Европейского Союза, правовая система Украины.

Luts L.A. The European Intergovernmental Legal Systems: general theoretic characteristics. – Manuscript.
Thesis for obtaining a scientific degree of Doctor of the Sciences (Law) on the speciality 12.00.01 – theory and history of state and law; history of political and law studies. — V. M. Koretsky Institute of State and Law of the National Ukrainian Academy of Sciences, Kyiv, 2005.
The thesis is dedicated to the general theoretical research of the European legal integration, as well as to scrutinizing its ideal forms – that is, the legal system of the Council of Europe and the European Union; the question of the Shapiny forming of the European Intergovernmental Legal Systems concepts. The legal features are brought to light in the thesis, the notion of the legal system of a society is analyzed, its structure and structural organizations are singled out. On this ground and by using the methodological peculiarities of the typology, a new type is being formed – an intergovernmental legal system. According to this, a conclusion can be drawn concerning their significant place in a new worldwide infrastructure. It is stated that the foundation of such European intergovernmental legal systems as the Council of Europe and the European Union has been facilitated by the processes of globalization and regionalization. The notions and structural features of the legal systems of the Council of Europe and the European Union are defined, aswell as the notion of “European legal integration” and “legal mechanism of interaction between intergovernmental and national legal systems”; the main peculiarities of the legal mechanisms of the interaction of the Council of Europe and the European Union with the member states, Ukraine, in particular, are determined. According to this, the identifying and main legal features of Ukraine’s modern legal system are analyzed, the main peculiarities of its institutional, functional and normative structural parts are described; the measures are defined concerning its reformation and integration into the legal systems of the Council of Europe and the European Union.
Key words: legal system, European intergovernmental legal systems, legal system of the Council of Europe, legal system of the European Union, legal system of Ukraine.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

Пошукова анотація: Диспозитивність прокурорівсімейного поляриметричного Дізнання прикордонної Дільничний податкового міліції нацистівземств Конституційного біженців Донбасу міліції адміністративних ОВС виконавчої внутрішніхсправ профілактиці неповнолітніх попередження службовців області транспортних самоврядування місцевого громадських правоохоронних транспортної громадськістю відмовапредставництво позбавлення вкладу довірчого довічного доручення зберігання агентський кредитування земельної приватизації купівлі морського страхування реклами найму житла нерухомого оренди майна перевезення повітряним давальницької перестрахування чартерупозички фінансових професійну продукції спільну ренти страхування системі житлом факторингу лізингу медичних конституційного Договірна матеріальна подружжя Договірне економічних музичний дилінгу підрядних автомобільним послуг франчайзингу Дозвільна провадження Докази Доказування господарському посадових докази правозастосовчій пізнання Доктрина розподілу Документаційне самоврядування місцевого Польщі Достатність Доступність правосуддя Досудове територіальної курсантів слов’ян Європейського морем Литовського Екологічна лісокористування детінізації сільськогосподарської власності людини Економічні сучасної Експертиза цивільному контрабанду Експлікація Екстрадиція Електрохімічне Емоційний Емфітевзис юриста адвоката слідчого адміністративної державотворчі правосвідомості податкова гуманітарного зайнятості Конвенції юстиції Європейська хартія соціальна оподаткування Європейське право гуманізм торгівлею Європейські Союзу внутрішніх Єфремівська шахрайства Жінка злочинність адвокатурою договорів господарських екологічної законності примусу колізійної статусу засудженої обвинуваченому податковою підозрою досудових митних внутрішніх надзвичайних обвинуваченого реабілітації аварія поліція призначення досудового міліції Закон форм представництво Законність справедливість обґрунтованість профілактики страхування вибори оплату імперії регламент Законодавча процес техніка інституції процес Закриття Заміна Заочний Запобігання нафтогазовому неповнолітніх корисливим насильницьким відмиванню незаконному податковою наркотизму шахрайству Заповіт гласності диспозитивності примусу державного дисципліни індивідуалізації кредитних Застава майнових забезпечення адміністративного процесуального колізійних юрисдикції довкілля сімейних Затримання профспілок Захисник доказування конкуренції репутації конкуренції жертв майнових немайнових патентного військовослужбовців адмiнiстративнi інтелектуальної меншин потерпілого інвестиційної державної потерпілого комп'ютерну профспілками честі прикордонної податкової безпеки транспорті Збитки громадськістю Звернення Звичаєве


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking