Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
Номера от 730 грн.
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Номера от 490 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Номера от 450 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-2% онлайн заказ
Зачарованные Карпаты
Зачарованные Карпаты
Закарпатье, Воловец
Коттеджи от 400 грн.
Есть номера


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Забезпечення законності застосування заходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відповідальністю

 

МЕЛЬНИК РОМАН СЕРГІЙОВИЧ

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАКОННОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ЗАХОДІВ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРИМУСУ, НЕ ПОВ’ЯЗАНИХ З ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ

Спеціальність 12.00.07 – теорія управління;
адміністративне право і процес; фінансове право

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Харків – 2002


Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Національному університеті внутрішніх справ МВС України.

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент
Комзюк Анатолій Трохимович,
Національний університет внутрішніх
справ, професор кафедри адміністративного права і адміністра-тивної діяльності органів внутрішніх справ.
Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, старший науковий співробітник Анд-рійко Ольга Федорівна, Інститут держави і права ім. В.М. Ко-рецького, провідний науковий співробітник відділу проблем державного управління та адміністративного права;
кандидат юридичних наук, доцент
Настюк Василь Якович, Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого, доцент кафедри адміністратив-ного права.
Провідна установа: Одеський національний університет ім. І.І._Мечникова, кафед-ра адміністративного та підприємницького права, Міністерство освіти і науки України, м. Одеса

Захист відбудеться “27” вересня 2002 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.700.01 Національного університету внутрішніх справ (61080, Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27).
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного університету внутрішніх справ (61080, Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27).

Автореферат розісланий “26” серпня 2002 року.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради О.С. Мошенський

 

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Адміністративному примусу належить важлива роль у забезпеченні законності, охороні громадського порядку, попередженні злочинності. Заходи адмі-ністративного впливу застосовуються багатьма органами до широкого кола суб’єктів; адміністра-тивне законодавство, яке регулює цю діяльність, включає акти, прийняті різними органами держа-вної влади. Виходячи з цього, проблема забезпечення законності адміністративного примусу є ду-же актуальною. Її виникнення пов’язане з цілим комплексом правових та організаційних обставин: наявністю великої кількості належним чином несистематизованих та нормативно неврегульованих заходів адміністративного попередження та припинення, відсутністю єдиної практики їх застосу-вання, широким колом уповноважених осіб правоохоронних, наглядово-контролюючих та інших органів, які застосовують зазначені заходи, частотою такого застосування, наявністю значних по-рушень та зловживань у цій сфері.
Зважаючи на те, що правовому механізму забезпечення прав і свобод особи в розвитку адмі-ністративного права має належати центральне місце, застосування будь-якого заходу адміністратив-ного впливу повинне здійснюватися на відповідній правовій основі, тобто бути суворо регламенто-вано чинним законодавством і забезпечено комплексом юридичних гарантій. У зв'язку з цим глибо-ке дослідження проблем забезпечення законності застосування заходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відповідальністю, набуває особливого змісту і актуальності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано в рамках планів наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України (п. 1.3.3 Пріоритетних на-прямків фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2000 рр. (затверджені рішенням колегії МВС України № 4 КМ/2 від 28 лютого 1995 року)) і Національного університету внутрішніх справ (п. 3 Головних на-прямків наукових досліджень Університету внутрішніх справ на 1996-2000 рр.).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі чинного законодавства України та узагальнень практики його реалізації визначити сутність, поняття і способи забезпечення законності застосування заходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відповідальністю, встановити компетенцію та правовий статус органів, які покликані виконувати зазначені функції, а також виробити рекомендації щодо удосконалення нормативної регламентації та практичної діяльності зазначених суб’єктів.
Об’єктом дослідження є правовідносини, які виникають у процесі і після застосування за-ходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відповідальністю.
Предмет дослідження становить система юридичних гарантій (організаційно-правових способів забезпечення) законності застосування заходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відповідальністю, як найбільш важливих засобів, що використовуються з цією ме-тою.
Виходячи із поставленої мети, завданнями дослідження є:
- визначення сутності та видів заходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відповідальністю;
- аналіз системи та основ компетенції органів (посадових осіб), уповноважених засто-совувати зазначені заходи адміністративного примусу;
- визначення поняття та змісту законності діяльності щодо застосування заходів адмі-ністративного примусу, не пов’язаних з відповідальністю;
- аналіз механізму правового регулювання, практики застосування заходів адміністра-тивного примусу, не пов’язаних з відповідальністю;
- визначення сутності, значення та видів контролю за діяльністю щодо застосування заходів адміністративного попередження і припинення;
- характеристика права на оскарження в системі гарантій законності застосування за-ходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відповідальністю;
- характеристика судового контролю, прокурорського нагляду як способів забезпе-чення законності застосування заходів адміністративного попередження і припинення;
- вироблення рекомендацій, спрямованих на удосконалення правових засад, практики застосування заходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відповідальністю, та організації і діяльності суб’єктів забезпечення законності їх застосування.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування обумовлюється системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми. За до-помогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (підрозділи 1.1-1.3), виокре-млено окремі складові системи юридичних гарантій законності застосування заходів адміністрати-вного примусу, не пов’язаних з відповідальністю (підрозділ 2.1). Порівняльно-правовий метод широко використано для дослідження складових законності діяльності щодо застосування заходів адміністративного примусу (підрозділ 1.3). За допомогою історичного методу досліджувалися процеси становлення судового контролю за органами виконавчої влади держави (підрозділ 2.4). Системно-структурний метод використано для визначення місця правових норм, судового та ін-ших видів контролю, права на оскарження, прокурорського нагляду в системі юридичних гарантій законності застосування заходів адміністративного попередження та припинення (підрозділи 2.1-2.5). Статистичний і документальний аналіз застосовувались для визначення недоліків правового регулювання та діяльності щодо забезпечення законності застосування заходів адміністративного примусу, вироблення рекомендацій, спрямованих на її удосконалення (підрозділи 2.1, 2.3, 2.4). Метод соціологічного опитування використано для з’ясування ефективності судового контролю за законністю застосування заходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відповідальністю (підрозділ 2.4).
У формулюванні висновків і пропозицій дисертант спирався на праці провідних вітчизня-них адміністративістів – В.Б.Авер’янова, О.Ф. Андрійко, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, А.С.Васильєва, І.І. Вєрємєєнка, І.О. Галагана, І.П. Голосніченка, С.Т. Гончарука, Є.В. Додіна, М.М. Дорогих, М.І. Єропкіна, Р.А. Калюжного, С.В. Ківалова, В.Р. Кісіна, А.П. Клюшніченка, Л.В. Коваля, Ю.М. Козлова, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, О.П. Коренєва, В.В. Лазарєва, В.Я. Настюка, В.Ф. Опришка, О.І. Остапенка, І.М. Пахомова, В.П. Пєткова, Л.Л. Попова, Л.М. Розіна, В.М. Самсонова, А.О. Селіванова, М.М. Тищенка, О.П. Шергіна, В.К. Шкарупи, Ц.А. Ямпольської та ін., а також ряду вчених у галузі загальної теорії держави і права, цивільного, господарського процесу, публікації в друкованих засобах масової інформації. Нормативну базу дисертації складають Конституція України, закони та інші законодавчі акти України, акти Президента та Кабінету Міністрів України, відомчі нормативні акти, які закріплю-ють систему заходів адміністративного попередження та припинення, порядок їх застосування, організацію діяльності щодо забезпечення законності в зазначеній сфері. Використано також ряд проектів законодавчих актів. Емпіричну базу дослідження становлять статистичні матеріали, які характеризують діяльність відповідних державних органів щодо застосування заходів адміністра-тивного примусу та забезпечення законності цієї діяльності; результати анкетування та ін-терв’ювання 40 суддів районних судів міст Харкова та Запоріжжя.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що вперше у вітчизняній юридичній науці проведено комплексне монографічне дослідження проблем забезпечення закон-ності застосування заходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відповідальністю. В ре-зультаті проведеного дослідження сформульовано нові наукові положення і висновки, які вино-сяться на захист:
- дістало подальшого розвитку визначення заходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відповідальністю, а також їх місця у системі заходів адміністративного примусу;
- вперше у систематизованому вигляді визначаються суб’єкти, уповноважені застосо-вувати заходи адміністративного примусу, не пов’язані з відповідальністю;
- удосконалено характеристику змісту законності застосування заходів адміністратив-ного примусу, системи її вимог при реалізації зазначеного виду юридичної діяльності;
- одержали подальшого розвитку теоретичні положення про сутність, правову приро-ду і види юридичних гарантій законності застосування заходів адміністративного примусу;
- вперше в систематизованому вигляді визначаються і аналізуються юридичні гаран-тії законності застосування заходів адміністративного попередження та припинення;
- дістали подальшого розвитку рекомендації, спрямовані на удосконалення юридич-них гарантій законності застосування заходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відпові-дальністю;
- вперше обґрунтовано пропозицію про запровадження у цивільному судочинстві ад-міністративних позовів.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науко-во-теоретичний, так і практичний інтерес:
– у науково-дослідній сфері – положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки проблем забезпечення законності застосування заходів адміністративного по-передження та припинення, визначення нових напрямків у розвитку юридичних гарантій законно-сті в цій сфері;
– у правотворчості – в результаті дослідження сформульовано ряд пропозицій щодо вне-сення змін і доповнень до чинного законодавства, зокрема, ЦПК України, Законів України “Про прокуратуру”, “Про звернення громадян” та ін;
– у правозастосовчій діяльності використання одержаних результатів дозволить покращити практичну діяльність щодо забезпечення законності застосування заходів адміністративного при-мусу, не пов’язаних з відповідальністю;
– у навчальному процесі – матеріали дисертації уже використовуються в Національному університеті внутрішніх справ під час проведення занять з дисциплін “Адміністративне право” та “Адміністративна відповідальність”. Їх враховано також у навчально-методичних розробках, під-готовлених за участю дисертанта.
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспе-кти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом на двох науково-практичних конференціях – “Проблеми сучасної юридичної науки в дослідженнях молодих уче-них” (Харків, 14 квітня 2000 р.), “Проблеми сучасної юридичної науки в дослідженнях молодих учених” (Харків, 13 квітня 2001 р.), а також на засіданнях кафедри адміністративного права і адмі-ністративної діяльності органів внутрішніх справ Національного університету внутрішніх справ.
Публікації. Основні положення та результати дисертації опубліковані в шести статтях у фахових збірниках наукових праць.
Структура дисертації. Відповідно до мети, завдань, логіки дослідження дисертація скла-дається зі вступу, двох розділів, які об’єднують вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 211 сторінок. Список використаних літера-турних джерел складається із 306 найменувань і займає 27 сторінок, додатки викладено на 4 сторі-нках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв’язок із планами та програмами, об’єкт і предмет, мета і завдання, методи дослідження, наукова новизна та практи-чне значення одержаних результатів, особистий внесок здобувача в їх одержання, апробація ре-зультатів дисертації та публікації.
Розділ I “Сутність адміністративного примусу, значення та зміст законності його за-стосування” містить три підрозділи. У першому підрозділі “Поняття та види заходів адмініст-ративного примусу, не пов’язаних з відповідальністю” аналізуються поняття і особливості адміні-стративного примусу, його ознаки, система заходів, що входять до його складу, їх вплив на права і свободи громадян та інших суб’єктів правоохорони.
У роботі коротко характеризуються види державного примусу та місце в ньому і юридичні властивості адміністративного примусу, що дозволило більш глибоко з’ясувати правову сутність останнього. Під власне адміністративним примусом дисертант розуміє застосування до правозо-бов’язаних суб’єктів, передбачених адміністративно-правовими нормами заходів впливу мораль-ного, особистісного, майнового, організаційного чи іншого характеру з метою попередження чи припинення протиправних дій, подолання їх шкідливих наслідків, покарання за вчинення право-порушення, а також забезпечення громадського порядку і громадської безпеки.
В дисертації підкреслюється, що адміністративний примус є примусом правовим і здійсню-ється тільки на підставі закону; адміністративний примус є управлінським примусом, тому що у більшості випадків він реалізується органами державного управління, хоча в окремих випадках застосовується також суддями; заходи адміністративного примусу застосовуються до осіб, які не пов’язані відносинами підлеглості із суб’єктами його застосування; адміністративний примус ха-рактеризується також численністю органів і посадових осіб, яким надано право на його застосу-вання, та профілактичною спрямованістю заходів впливу, які можуть застосовуватися як до осіб, що вчинили адміністративні правопорушення (а в деяких випадках – і кримінально карані діяння), так і до осіб, які правопорушення не вчиняли; процесуальний порядок застосування заходів адмі-ністративного примусу порівняно простий, суттєво відрізняється від складної процедури інших видів юридичного процесу. Разом з тим заходи адміністративного примусу володіють значним по-тенціалом ущемлення прав та законних інтересів різних суб’єктів правоохорони, у зв’язку з чим він має здійснюватися на чітких законних засадах.
Визначивши систему заходів адміністративного примусу та проаналізувавши проблеми їх класифікації, дисертант формулює висновок про те, що з точки зору забезпечення законності за-стосування в наш час значно більший науковий інтерес становлять заходи адміністративного при-мусу, не пов’язані з відповідальністю – заходи адміністративного попередження і припинення. Ці заходи не мають за мету покарання порушника, властиву для заходів відповідальності, тобто вони реалізуються поза функціонуванням інституту юридичної відповідальності, не належать до неї.
З огляду на це в роботі визначено також поняття і здійснено аналіз існуючих заходів адмі-ністративного попередження і припинення, встановлено підстави їх застосування та особливості впливу на права і законні інтереси суб’єктів правоохорони.
У другому підрозділі “Суб’єкти застосування заходів адміністративного попередження і припинення” розкривається система суб’єктів, які у процесі своєї діяльності застосовують заходи адміністративного примусу, не пов’язані з відповідальністю, аналізуються основи їх компетенції в цій сфері.
Для встановлення кола суб’єктів, що застосовують заходи адміністративного попередження та припинення, важливе значення, як зазначається в дисертації, має визначення сфери державної діяльності, в якій вони реалізуються. Оскільки ці заходи виконують функції щодо забезпечення правопорядку і законності, захисту прав і свобод людини, охорони прав і законних інтересів дер-жавних та недержавних організацій, боротьби з правопорушеннями, зроблено висновок, що вони використовуються в правоохоронній діяльності держави. У роботі певну увагу приділено аналізу ознак, властивих даному виду діяльності, зазначається, що вона здійснюється лише за допомогою юридичних заходів впливу, застосування яких має чітко відповідати правовим приписам; її здійс-нення покладається, перш за все, на спеціально створені державою органи – правоохоронні, які й утворюють першу групу суб’єктів застосування заходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відповідальністю. Дисертант схиляється до думки, що не всі правоохоронні органи держави ма-ють право застосовувати заходи адміністративного попередження і припинення, а лише ті, які во-лодіють так званими “поліцейськими повноваженнями”. У підрозділі визначено види та основи компетенції таких органів. Підкреслюється, що основний обсяг діяльності щодо застосування за-значених заходів виконують органи внутрішніх справ, зокрема, міліція.
Значну увагу в роботі приділено аналізу системи та повноважень державних інспекцій, які дисертант відносить до наступного блоку суб’єктів застосування заходів адміністративного попе-редження і припинення. Дисертант зазначає також, що поряд з державними інспекціями існують і інші державні органи, які за своїми повноваженнями відповідають ознакам державних інспекцій. Це різні державні комітети, департаменти, служби тощо. Аналіз нормативних засад діяльності останніх свідчить про те, що всі вони здійснюють в основному контрольно-наглядові функції, ха-рактерні для державних інспекцій, і в процесі своєї діяльності також застосовують заходи адмініс-тративного примусу, не пов’язані з відповідальністю.
У підрозділі підкреслюється, що крім правоохоронних органів та державних інспекцій існує ще кілька груп суб’єктів застосування заходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відпо-відальністю. Мова йде про військові підрозділи Міністерства оборони України, підрозділи Мініс-терства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чо-рнобильської катастрофи (далі МНС України) та підпорядковані МНС України війська Цивільної оборони України; органи виконавчої влади загальної компетенції; члени громадських формувань з охорони громадського порядку та державного кордону. В роботі визначаються повноваження за-значених суб’єктів щодо застосування заходів адміністративного попередження і припинення.
У третьому підрозділі “Поняття та зміст законності діяльності щодо застосування за-ходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відповідальністю” дисертант зазначає, що за-конність – це складне самостійне суспільно-правове явище, однопорядкове з такими поняттями як право, держава, демократія. Сучасна науково-правова думка нараховує більше 20 комплексних підходів до розкриття цього поняття. Законність найчастіше розуміють як соціальний феномен, політичне і правове явище; режим, принцип функціонування діяльності державних та інших орга-нів, метод державного керівництва суспільством тощо. З позицій особи законність є, в першу чер-гу, засобом захисту її прав, свобод і законних інтересів. Вона забезпечує охорону людини як від свавілля самої держави та її органів, так і від протиправних дій інших осіб.
В підрозділі підкреслюється, що законність слід аналізувати як певний режим суспільних відносин, як певний демократичний режим, властивий будь-якій діяльності, яка здійснюється у сфері правового регулювання. При цьому основою законності є закон.
З метою розкриття сутності і змісту законності діяльності щодо застосування заходів адмі-ністративного попередження і припинення в роботі проаналізовано ряд елементів, які складають дану категорію – принципи, функції законності, співвідношення законності, закону і законодавст-ва. Особливу увагу приділено розгляду законності як принципу, тобто одному із головних демок-ратичних принципів організації і функціонування держави. На підставі викладеного зроблено ви-сновок, що законність – це принцип, обов’язкова вимога, метод, режим і стан неухильного дотри-мання, виконання і застосування законів та заснованих на них інших правових актів усіма учасни-ками суспільних відносин у всіх сферах суспільного життя.
В дисертації зазначається, що законність діяльності щодо застосування заходів адміністра-тивного примусу, не пов’язаних з відповідальністю, має свої особливості, обумовлені характером цих заходів, завданнями та функціями, які виконуються за їх допомогою, а також колом суб’єктів, уповноважених на їх застосування. Визначено основні елементи законності діяльності щодо засто-сування заходів адміністративного попередження і припинення, до яких дисертант відносить: на-явність законодавства, яке б чітко регулювало зміст, підстави та процедури застосування зазначе-них заходів; відповідність діяльності щодо застосування заходів примусу вимогам нормативно-правових актів; здійснення зазначеної діяльності тільки тими органами і посадовими особами ви-конавчої влади, громадянами, функціональний статус яких її передбачає і дозволяє; доцільність такої діяльності.
Розділ II “Юридичні гарантії законності застосування заходів адміністративного при-мусу, не пов’язаних з відповідальністю”, який складається з п’яти підрозділів, присвячено хара-ктеристиці сутності, видів і змісту власне юридичних гарантій законності застосування заходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відповідальністю.
У першому підрозділі “Правове регулювання та його удосконалення як засіб забезпечення законності застосування заходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відповідальністю” наголошується, що гарантії законності є складовим елементом змісту поняття “законність” і ста-новлять різноманітні засоби, за допомогою яких забезпечується належний режим законності у пе-вній галузі діяльності. Серед усієї сукупності гарантій законності (економічних, політичних, ідео-логічних тощо) особливе місце займають гарантії юридичні (правові), під якими розуміються спе-ціально закріплені правом засоби, за допомогою яких забезпечуються правомірні дії всіх учасни-ків суспільних відносин, попередження та припинення порушень законності, виявлення та усунен-ня вчинених порушень.
В дисертації підкреслюється, що юридичні гарантії законності застосування заходів адміні-стративного примусу є складним поняттям, яке включає: правові норми, юридичну діяльність що-до застосування цих норм і спеціально передбачені державою і закріплені у відповідних нормати-вних актах способи забезпечення законності (контроль, нагляд, право на звернення). Певну увагу в підрозділі приділено також висвітленню різних точок зору провідних вчених щодо змісту поняття “юридичні гарантії законності”, на ґрунті чого автор відстоює позицію, відповідно до якої такі те-рміни, як засоби, способи, механізми забезпечення законності слід розглядати як складові елемен-ти юридичних гарантій законності застосування заходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відповідальністю. Здійснено порівняльний аналіз юридичних гарантій законності застосування заходів адміністративного примусу і гарантій законності взагалі. Основна особливість юридичних гарантій законності застосування заходів адміністративного попередження і припинення полягає в тому, що вони починають діяти, як правило, вже під час застосування до громадянина (юридичної особи) адміністративно-примусових заходів і спрямовані, головним чином, на відновлення пору-шених прав і відшкодування завданих збитків.
У роботі зазначається, що застосування заходів адміністративного примусу завжди пов’язано з обмеженням, причому часто досить суттєвим, прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб. У зв’язку з цим дуже актуальним і важливим є створення від-повідних правових засад застосування цих заходів, тобто забезпечення належного його правового регулювання. При цьому зауважується, що під правовим регулюванням діяльності державних ор-ганів (громадян) щодо застосування заходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відпові-дальністю, слід розуміти комплекс юридичних засобів, за допомогою яких держава визначає права і обов’язки відповідних органів у зазначеній сфері, а також порядок їх реалізації.
Автор схиляється до думки, що основними елементами, які складають нормативну основу, сутність системи правового регулювання, є, в першу чергу, норми права, тобто формально-обов’язкові правила поведінки, які мають загальний характер, встановлюються або санкціонують-ся державою і забезпечуються її організаційною, виховною та примусовою діяльністю. Зміст норм права визначає зміст правового регулювання. Дисертант визначає три групи гарантій законності діяльності щодо застосування заходів адміністративного примусу, які полягають у самому змісті правового регулювання такої діяльності: закріплення меж обов’язків та прав відповідного суб’єкта щодо застосування зазначених заходів; визначення юридичних фактів, наявність яких обумовлює правомірність поведінки зазначених суб’єктів; регулювання видів, підстав та процедур юридичної відповідальності цих суб’єктів. В дисертації детально аналізуються проблеми правового регулю-вання діяльності щодо застосування заходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відпові-дальністю, сформульовано ряд рекомендацій щодо його удосконалення.
У другому підрозділі “Сутність, значення та види контролю за діяльністю щодо застосу-вання заходів адміністративного попередження і припинення” розкривається роль та зміст конт-рольної діяльності, спрямованої на забезпечення законності застосування заходів адміністративно-го примусу, не пов’язаних з відповідальністю.
Контроль у зазначеній сфері в дисертації розглядається як діяльність щодо спостереження за правоохоронними органами, державними інспекціями, військовими формуваннями, їх посадо-вими особами, громадянами, які в процесі своєї діяльності застосовують заходи адміністративного попередження та припинення, з метою забезпечення дотримання останніми законності в процесі виконання своїх обов’язків. Зроблено висновок, що безпосереднім об’єктом контрольної діяльнос-ті в даному випадку є законність застосування заходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відповідальністю.
Здійснивши аналіз наукових праць щодо системи суб’єктів контролю, принципів та процесу контрольної діяльності в державному управлінні, дисертант робить висновок про існування певної підсистеми органів (посадових осіб), які здійснюють контроль у сфері застосування адміністрати-вного примусу. До цієї підсистеми віднесено органи законодавчої влади; центральні органи вико-навчої влади; судові органи; керівників правоохоронних, спеціальних контролюючих органів, вій-ськових формувань, органів загальної компетенції обласного, міського та районного рівнів.
У підрозділі підкреслюється, що найважливішим для забезпечення законності застосування заходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відповідальністю, є внутрішній контроль, який здійснюється у відповідних органах їх керівниками або спеціально створеними підрозділами чи окремими спеціалістами. Дисертант вважає, що діяльність суб’єктів внутрішнього контролю відзна-чається такими рисами як конкретність, оперативність, систематичність, що дозволяє їм посідати особливе місце серед інших суб’єктів контрольної діяльності. У дисертації піддано критичному ана-лізу результативність внутрішнього контролю і сформульовано висновки щодо напрямків подолан-ня певних недоліків.
У роботі значну увагу приділено характеристиці основних принципів контрольної діяльно-сті, насамперед таких як здійснення контрольної діяльності виключно у межах і в порядку, встано-влених законом або іншим нормативним актом; об’єктивність; систематичність та дієвість контро-льної діяльності; презумпція невинуватості особи, діяльність якої перевіряється, тощо. Аналіз практики внутрівідомчого контролю дозволив стверджувати, що контроль за законністю застосу-вання заходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відповідальністю, здійснюється у формі перевірок, рейдів, заслуховування звітів, проведення нарад, надання дозволів або згоди на вчинен-ня певних дій тощо.
Основну увагу в підрозділі приділено процесу проведення інспекційної перевірки за додер-жанням законності в процесі застосування заходів адміністративного примусу, яка здійснюється спеціально призначеними для цього особами, з дотриманням певних стадій та дій. Детально розгля-нуто стадії її проведення, сформульовано конкретні пропозиції щодо встановлення переліку обов’язкових реквізитів акта перевірки. Визначено напрямки подальшого удосконалення внутріві-домчого контролю.
У третьому підрозділі “Право на оскарження як засіб забезпечення законності застосуван-ня заходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відповідальністю” підкреслюється, що право на оскарження виступає складовим елементом більш широкого терміна “право на звернення”, який розглядається як один з дієвих способів усунення можливих порушень законності, один із засобів попередження правопорушень.
У дисертаційному дослідженні зазначається, що правову основу для реалізації права на зве-рнення, а звідси – і права на оскарження, складають нормативні акти різної юридичної сили, які в сукупності утворюють законодавство про звернення громадян. Систему цього законодавства в наш час складають закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів, ві-домчі нормативні акти. Певну увагу в дисертації приділено аналізу двох існуючих видів порядку розгляду звернень громадян: адміністративного і судового; при цьому дисертант зупиняється на висвітленні позитивних і негативних властивостей як одного, так і іншого виду.
Окремо аналізується сутність терміна “скарга” як найбільш важливого засобу реагування на порушення законності в межах інституту звернення, під яким розуміється звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рі-шеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організа-цій, об’єднань громадян, посадових осіб. Автор підкреслює, що право громадянина оскаржувати акти суб’єктів влади – атрибут демократичного державного устрою. Воно випливає з особливостей адміністративно-правових відносин, побудованих на нерівності правового статусу їх сторін. В дисертації зроблено також висновок, що під юридичним механізмом реалізації права на оскаржен-ня розуміється система його переводу у практику, яка включає засоби, стадії та способи його реа-лізації.
Важливу роль для забезпечення реалізації права на оскарження застосування заходів адмі-ністративного попередження і припинення має точне визначення в адміністративному законодав-стві заходів, застосування яких може бути оскаржено громадянином, а також інформування гро-мадян та інших суб’єктів про їх право на оскарження. В дисертації звертається увага на проблему поінформованості громадян про зміст нормативних актів, які регламентують їх право на оскар-ження. У зв’язку з цим дисертант пропонує в приміщеннях дільничних інспекторів міліції, гро-мадських пунктах з охорони громадського порядку, чергових частинах тощо на видному та зруч-ному місці поміщати повну інформацію про відповідну законодавчу базу. Сформульовано також рекомендації, спрямовані на покращення функціонування інституту оскарження застосування за-ходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відповідальністю. Підкреслено важливу роль в цьому майбутнього Адміністративно-процедурного та Адміністративного процесуального кодек-сів України.
У четвертому підрозділі “Судовий контроль за законністю застосування заходів адмініс-тративного попередження і припинення” здійснено детальний аналіз зазначеного способу забез-печення законності застосування заходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відповідаль-ністю.
В дисертації зазначається, що основний зміст судового контролю як способу забезпечення законності в державному управлінні полягає у здійсненні судом правової оцінки дій та рішень ор-ганів управління та їх посадових осіб. Якщо при цьому встановлюються порушення законності, то суд вживає відповідних заходів до їх усунення і, крім цього, у деяких випадках може притягти винних до відповідальності. З метою подальшого удосконалення роботи судових органів у зазна-ченій сфері виникає необхідність належного законодавчого визначення організаційно-правової моделі судового перегляду адміністративних рішень та поновлення порушених прав громадян, яка має знайти своє закріплення у майбутньому Адміністративному процесуальному кодексі України, у створенні інституту адміністративної юстиції.
В підрозділі підкреслюється, що предметом судового контролю за застосуванням заходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відповідальністю, є не тільки і не стільки порушення суб’єктивного права, скільки сама правомірність того адміністративного акту, який втілював у життя зазначені заходи примусу і яким було порушено право або інтерес, що охороняється зако-ном. Автор наголошує на тому, що до суду може бути оскаржено всі існуючі заходи адміністрати-вного попередження та припинення і здійснює їх класифікацію залежно від різних ознак, які ви-значають специфіку оскарження.
У роботі значну увагу приділено аналізу процесуального порядку та особливостей подання і розгляду скарги на неправомірні дії суб’єктів, які застосовують заходи адміністративного приму-су, не пов’язані з відповідальністю, та визначенню процесуальних прав і обов’язків учасників су-дового процесу. Зокрема, мова йде про необхідність зміни підсудності даної категорії справ і за-кріплення альтернативної (за вибором заявника) підсудності, відповідно до якої скаргу за розсу-дом громадянина може бути подано або до суду за місцем проживання громадянина, або до суду за місцем розташування органу, посадової особи, дії чи рішення яких оскаржуються.
Дисертант обґрунтовує висновок про те, що чинний ЦПК України потребує доповнення процесуальним терміном “адміністративний позов”, що дозволить суддям в межах провадження, передбаченого гл. 31-А ЦПК України, вирішувати одночасно два питання: чи є законним і обґрун-тованим дія (рішення), яка оскаржується, і чи підлягає задоволенню клопотання скаржника про відшкодування завданої йому шкоди.
Автор звертає увагу на те, що певні повноваження у справі забезпечення законності засто-сування заходів адміністративного попередження та припинення мають також господарські суди України, оскільки ряд зазначених заходів може застосовуватися до юридичних осіб та до грома-дян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи.
У п’ятому підрозділі “Прокурорський нагляд за законністю застосування заходів адмініс-тративного примусу, не пов’язаних з відповідальністю” підкреслюється, що в наш час в літерату-рі, серед практичних працівників та вчених точаться гострі дискусії з переосмислення місця і ролі прокуратури в Українській державі. Найгострішим спірним питанням є питання про доцільність збереження в майбутньому повноважень прокуратури щодо нагляду за додержанням і застосуван-ням законів. Дисертант наводить свої міркування із зазначеної проблеми, які ґрунтуються на необ-хідності збереження за прокуратурою відповідних повноважень за умови їх суттєвого звуження.
В підрозділі аналізується оновлена функція прокуратури України – представництво інтере-сів громадян або держави в суді, в межах якої дисертант намагається висвітлити процес забезпе-чення законності застосування заходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відповідальніс-тю, вказує на певні недоліки її нормативного закріплення, визначає судову та досудову стадії фун-кції представництва інтересів громадян у суді.
Виходячи з існуючих положень законодавства, дисертант робить висновок, що діяльність прокуратури щодо забезпечення законності застосування заходів адміністративного попередження та припинення в більшості випадків здійснюється в межах нагляду за додержанням і застосуван-ням законів. Проте дисертант зупиняється на думці, що повноваження прокурора щодо нагляду за законністю застосування заходів адміністративного примусу виходять за межі повноважень із на-гляду за додержанням і застосуванням законів завдяки своїй значній імперативності та більш ви-раженому правоохоронному потенціалу, і прокурорський нагляд у цьому випадку набуває більш спеціалізованого характеру.
Дисертант зупиняється також безпосередньо на діяльності прокуратури щодо забезпечення законності у зазначеній сфері, де визначаються стадії прокурорського нагляду за законністю за-стосування заходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відповідальністю, дається їх до-кладна характеристика. В дисертації висвітлено також питання методів виявлення порушень за-конності в діяльності щодо застосування заходів адміністративного попередження і припинення. Дисертант зазначає, що, встановивши порушення закону під час застосування заходів адміністра-тивного примусу, прокурор, залежно від конкретних обставин, повинен: принести протест; внести подання чи припис; порушити дисциплінарне провадження або кримінальну справу. В підрозділі характеризуються ознаки актів прокурорського реагування і місце кожного з них у забезпеченні законності застосування того чи іншого заходу адміністративного примусу.
На закінчення автор звертає увагу на те, що прокурорський нагляд як спосіб забезпечення законності застосування заходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відповідальністю, за-лишиться і в майбутньому, коли прокуратура не буде здійснювати нагляд за додержанням і засто-суванням законів (загальний нагляд), адже застосуванням окремих із таких заходів обмежується особиста свобода громадян, а нагляд за додержанням законів при цьому визнано Конституцією України як одну із основних функцій прокуратури.
ВИСНОВКИ
В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодав-ства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць у різних галузях юриспруденції, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на удосконалення розуміння заходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відповідальністю, системи суб’єктів, які застосовують зазначені заходи, законності діяльності що-до застосування заходів адміністративного попередження та припинення, юридичних гарантій за-конності застосування заходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відповідальністю. Ос-новні з них такі:
1. У зв’язку з існуванням великої кількості нормативних актів різної юридичної сили, які визначають види, підстави і процедури застосування заходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відповідальністю, виникла необхідність у розробці єдиної нормативної бази, напри-клад структурної частини Адміністративно-процедурного кодексу, яка закріпила б систему і про-цесуальні особливості застосування зазначених заходів адміністративного примусу.
2. Юридичні гарантії законності застосування заходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відповідальністю, утворюють складне поняття, яке включає правові норми, юридичну діяльність щодо застосування цих норм і спеціально передбачені державою і закріплені у відпові-дних нормативних актах способи забезпечення законності (контроль, нагляд, право на звернення).
3. Потребують більш детальної регламентації у законодавчих актах обов’язки і права відповідних органів держави (посадових осіб) щодо застосування заходів адміністративного приму-су, а також покращення роботи щодо доведення цих нормативних приписів до відома населення.
4. В адміністративному законодавстві має бути закріплено норму права, яка б встанов-лювала відповідальність посадових осіб за незаконне застосування заходів адміністративного попе-редження або припинення, зокрема, відповідальність за незаконне затримання (доставлення, привід).
5. Поліпшення потребує також сама діяльність щодо застосування заходів адміністра-тивного примусу, не пов’язаних з відповідальністю. Насамперед, певних зрушень повинен зазнати рівень організації і якості роботи суб’єктів, які застосовують зазначені заходи.
6. Має бути законодавчо вирішено питання про можливість притягнення до юридичної відповідальності посадових, службових осіб органів держави, органів місцевого самоврядування за переслідування громадян за критику, а також за інше порушення законодавства про звернення громадян.
7. Доцільно внести зміни до назви та змісту Закону України “Про звернення громадян” і встановити, що юридичні особи, поряд з громадянами України, мають право на внесення пропозицій (зауважень), заяв (клопотань) і скарг до органів державної влади, місцевого самоврядування.
8. Для поліпшення контролю за законністю застосування заходів адміністративного примусу в органах внутрішніх справ доцільно в нормативних актах МВС України визначити пере-лік реквізитів підсумкового документу контрольної перевірки, що сприятиме повноті та одномані-тності контрольної діяльності.
9. Діяльність щодо застосування всіх заходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відповідальністю, в різних державних органах, зокрема, в органах внутрішніх справ, має бути ви-знано самостійним об’єктом контрольної діяльності, що дозволить забезпечити більш повний і всебічний контроль за практикою їх застосування.
10. Доцільно внести зміни до ч. 2 ст. 2484 ЦПК України, встановивши, що скаргу за розсу-дом громадянина може бути направлено до суду або за місцем проживання громадянина, або за місцем розташування органу, посадової особи, дії чи рішення яких оскаржуються.
11. З метою забезпечення реального захисту прав громадян від незаконного застосування заходів адміністративного примусу варто доповнити чинний ЦПК України процесуальним термі-ном “адміністративний позов”, що дозволить судам одночасно вирішувати питання і про незакон-ність дії (рішення) відповідного органу, посадової особи, і про відшкодування завданої у зв’язку з цим шкоди.
12. Главу 3 Закону України “Про прокуратуру” “Підтримання державного обвинувачення та представництво інтересів громадянина або держави в суді” слід доповнити статтею, яка б вста-новлювала повноваження прокурора на досудовій стадії виконання функції представництва інте-ресів громадянина або держави в суді (здійснення перевірок, витребування документів тощо).
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ:
1. Мельник Р.С. Законність як принцип управління та його роль у діяльності органів державної виконавчої влади // Вісник Запорізького юридичного інституту.—1999. – № 4. – С.126-132.
2. Мельник Р.С. Вплив адміністративного розсуду на законність застосування заходів адміністративного примусу // Вісник Університету внутрішніх справ. – 2000. – Спецвипуск. – С.157-159.
3. Мельник Р.С. Місце правових норм у системі юридичних гарантій законності в ад-міністративній діяльності міліції // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2000. – № 2. – С.117-124.
4. Мельник Р.С. Адміністративні стягнення в системі заходів адміністративного приму-су // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: Збірник наукових праць. – Донецьк, 2000. – № 3. – С.187-193.
5. Мельник Р.С. Правова інформація в діяльності міліції щодо застосування заходів адміністративного примусу // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2001. – Спецвипуск. – С.114-118.
6. Мельник Р.С. Правове регулювання як гарантія законності адміністративного вид-ворення іноземців за межі України // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2001. – № 3. – С. 117-124.
АНОТАЦІЇ
Мельник Р.С. Забезпечення законності застосування заходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відповідальністю. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право. – Національний університет внутрішніх справ, Харків, 2002.
Дисертацію присвячено теоретичним і практичним питанням забезпечення законності за-стосування заходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відповідальністю. Досліджуються сутність та особливості адміністративного примусу, види заходів, які входять до його системи, по-няття і зміст законності, система її вимог при застосуванні заходів адміністративного примусу, не пов’язаних з відповідальністю, визначаються види органів держави, посадові особи, які мають право застосовувати заходи адміністративного попередження і припинення, аналізуються основи їх компетенції. Аналізуються юридичні гарантії законності застосування заходів адміністративно-го примусу, серед яких такі способи забезпечення законності як належне правове регулювання за-стосування зазначених заходів, контроль за законністю застосування цих заходів, право на оскар-ження та прокурорський нагляд. Визначаються нормативні і організаційні аспекти удосконалення способів забезпечення законності застосування заходів адміністративного попередження і припи-нення, сформульовано пропозиції щодо внесення конкретних змін і доповнень до чинного законо-давства.
Ключові слова: адміністративний примус, адміністративне попередження, адміністративне припинення, законність, забезпечення, юридичні гарантії, правове регулювання, контроль, оскар-ження, прокурорський нагляд.

Мельник Р.С. Обеспечение законности применения мер административного принуждения, не связанных с ответственностью. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 – теория управления; административное право и процесс; финансовое право. – Нацио-нальный университет внутренних дел, Харьков, 2002.
Диссертация посвящена теоретическим и практическим вопросам обеспечения законности применения мер административного принуждения, не связанных с ответственностью. На основе действующего законодательства Украины и практики его реализации осуществлен анализ сущно-сти юридических гарантий и способов обеспечения законности применения мер административно-го предупреждения и административного пресечения, сформулированы предложения и рекомен-дации по их совершенствованию.
Административное принуждение в диссертации определяется как применение к правообя-занным субъектам предусмотренных административно-правовыми нормами мер воздействия мо-рального, личностного, имущественного, организационного или иного характера с целью преду-преждения или пресечения противоправных действий, преодоления их вредных последствий, на-казания за совершенное правонарушение, а также обеспечения общественного порядка и общест-венной безопасности. Система мер административного принуждения представлена следующим образом: меры административного предупреждения, меры административного пресечения, адми-нистративные взыскания. Первые два вида мер принуждения не преследуют цели наказания нару-шителя, которая характерна для мер ответственности, то есть они реализуются вне функциониро-вания института юридической ответственности, не связаны с ней.
Определены органы (должностные лица), которые в процессе выполнения возложенных на них функций имеют право применять меры административного предупреждения и пресечения. К их числу относятся: правоохранительные органы, государственные инспекции, военные подразделения Министерства обороны Украины, подразделения Министерства Украины по чрезвычайным ситуа-циям и по вопросам защиты населения от последствий Чернобыльской катастрофы (МЧС) и подчи-ненные МЧС Украины войска Гражданской обороны Украины, органы исполнительной власти об-щей компетенции, члены общественных формирований по охране общественного порядка и госу-дарственной границы.
Подчеркивая значение законности применения мер административного принуждения, не связанных с ответственностью, диссертант понимает под ней такой порядок (режим) применения мер административного предупреждения и пресечения, который отвечает требованиям Конститу-ции, законов и других нормативных актов Украины. В работе дана характеристика основных эле-ментов законности деятельности по применению мер административного принуждения, не свя-занных с ответственностью.
Юридические гарантии законности в диссертации определяются как специально закреп-ленные правом способы, при помощи которых обеспечиваются правомерные действия всех участ-ников общественных отношений, происходит предупреждение и пресечение нарушений законно-сти, выявление и устранение совершенных нарушений. Детально проанализированы способы обеспечения законности применения мер административного предупреждения и пресечения – контроль со стороны вышестоящих органов и должностных лиц, право обжалования, судебный контроль и прокурорский надзор, уделено также определенное внимание характеристике норм права, которые регламентируют применение мер административного принуждения, и юридиче-ской деятельности по их применению как важных юридических гарантий законности в указанной сфере.
В работе определены нормативные и организационные аспекты совершенствования спосо-бов обеспечения законности применения мер административного предупреждения и пресечения, сформулированы предложения по внесению конкретных изменений и дополнений в действующее законодательство Украины.
Ключевые слова: административное принуждение, административное предупреждение, административное пресечение, законность, обеспечение, юридические гарантии, правовое регули-рование, контроль, обжалование, прокурорский надзор.

Melnik R.S. Law provision of using administrative coercion measures not connected with liabil-ity. – Manuscript.
Dissertation on Candidate Degree in Law Sciences. Specialty 12.00.07. – The Theory of admini-stration; Administrative Law and Process; Financial Law. National University of Internal affairs, Kharkov, 2002.
The Dissertation is devoted to theory and practice of law provision of using administrative coer-cion measures not connected with liability.
Essence and specific features of administrative coercion, measures included in its system, notion and contents of legislation, different requirements to its using administrative coercion measures not con-nected with liability are observed.
Types of state bodies, state officials that have the right to use measures of administrative prevent-ing and stopping are determined.
Fundamentals of their competency are given.
Guaranties of law provision of using administrative coercion measures are analyzed.
Among them there are such measures as appropriate law regulation of them, control over law as-pect of using these measures, right to appeal and Directorate of Public Prosecution.
Law aspects of better ways to law provision of using measures of administrative preventing and stopping are defined. Propositions to make specific changes in present legislation are formulated.
Key-words: administrative coercion, administrative preventing, administrative stopping, law pro-vision, guaranties of law provision, law regulation, law control, appeal, Directorate of Public Prosecution.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

Пошукова анотація: Диспозитивність прокурорівсімейного поляриметричного Дізнання прикордонної Дільничний податкового міліції нацистівземств Конституційного біженців Донбасу міліції адміністративних ОВС виконавчої внутрішніхсправ профілактиці неповнолітніх попередження службовців області транспортних самоврядування місцевого громадських правоохоронних транспортної громадськістю відмовапредставництво позбавлення вкладу довірчого довічного доручення зберігання агентський кредитування земельної приватизації купівлі морського страхування реклами найму житла нерухомого оренди майна перевезення повітряним давальницької перестрахування чартерупозички фінансових професійну продукції спільну ренти страхування системі житлом факторингу лізингу медичних конституційного Договірна матеріальна подружжя Договірне економічних музичний дилінгу підрядних автомобільним послуг франчайзингу Дозвільна провадження Докази Доказування господарському посадових докази правозастосовчій пізнання Доктрина розподілу Документаційне самоврядування місцевого Польщі Достатність Доступність правосуддя Досудове територіальної курсантів слов’ян Європейського морем Литовського Екологічна лісокористування детінізації сільськогосподарської власності людини Економічні сучасної Експертиза цивільному контрабанду Експлікація Екстрадиція Електрохімічне Емоційний Емфітевзис юриста адвоката слідчого адміністративної державотворчі правосвідомості податкова гуманітарного зайнятості Конвенції юстиції Європейська хартія соціальна оподаткування Європейське право гуманізм торгівлею Європейські Союзу внутрішніх Єфремівська шахрайства Жінка злочинність адвокатурою договорів господарських екологічної законності примусу колізійної статусу засудженої обвинуваченому податковою підозрою досудових митних внутрішніх надзвичайних обвинуваченого реабілітації аварія поліція призначення досудового міліції Закон форм представництво Законність справедливість обґрунтованість профілактики страхування вибори оплату імперії регламент Законодавча процес техніка інституції процес Закриття Заміна Заочний Запобігання нафтогазовому неповнолітніх корисливим насильницьким відмиванню незаконному податковою наркотизму шахрайству Заповіт гласності диспозитивності примусу державного дисципліни індивідуалізації кредитних Застава майнових забезпечення адміністративного процесуального колізійних юрисдикції довкілля сімейних Затримання профспілок Захисник доказування конкуренції репутації конкуренції жертв майнових немайнових патентного військовослужбовців адмiнiстративнi інтелектуальної меншин потерпілого інвестиційної державної потерпілого комп'ютерну профспілками честі прикордонної податкової безпеки транспорті Збитки громадськістю Звернення Звичаєве


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking