Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-2% онлайн заказ


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Адміністративно-правова охорона комунальної власності

 

ДЕНЧУК Радміла Олександрівна

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВА ОХОРОНА КОМУНАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

12.00.07 – теорія управління; адміністративне право
і процес; фінансове право; інформаційне право

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Київ – 2006


Дисертацією є рукопис
Робота виконана на кафедрі конституційного і адміністративного права Національного транспортного університету Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник:
доктор юридичних наук, професор
ГОЛОСНІЧЕНКО Іван Пантелійович,
Національний транспортний університет,
завідувач кафедри конституційного та
адміністративного права
Офіційні опоненти:
доктор юридичних наук
КУРІННИЙ Євген Володимирович,
Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ,
професор кафедри адміністративного права

кандидат юридичних наук, доцент
ІЩЕНКО Юрій Вікторович,
Національна академія внутрішніх справ України,
Професор кафедри адміністративного права
Провідна установа:
Національний університет внутрішніх справ МВС України,
кафедра адміністративного права та адміністративної діяльності
органів внутрішніх справ (м. Харків)

Захист відбудеться “13“ січня 2006 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.867.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук в Інституті законодавства Верховної Ради України за адресою: 04053, м.°Київ, пров. Несторівський, 4.
З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Інституту законодавства Верховної Ради України за адресою: 04053, м. Київ, пров. Несторівський, 4.
Автореферат розіслано “13” грудня 2005 року.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради О.М. Биков

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Адміністративна реформа на територіальному рівні передбачає розширення повноважень місцевого самоврядування, зміцнення територіальних громад, покращення добробуту громадян України через тісне спілкування їх за схемою громадянин – орган, установа (організація) місцевого самоврядування з метою отримання соціальних та інших послуг. Як зазначав Президент України В.А. Ющенко, нині територіальні громади, місцеві ради не мають ні важелів, ні стимулів для розвитку регіональної економіки. Ефективність місцевого самоврядування вимірюється наявністю у громади достатнього місцевого бюджету, а також ефективно працюючої комунальної власності. “Нація, яка дбає про своє майбутнє, повинна підтримати сільську громаду, дати їй економічні важелі і фінансові ресурси” . Серед цих економічних важелів, безумовно, знаходиться і майно комунальної власності, яке громада може використовувати для підтримання життєдіяльності міста, селища чи села. Однак формування комунальної власності потребує відповідного захисту від протиправних посягань. Адже, як відомо, територіальні громади мають у своїй власності і землю, і майно, і об’єкти незавершеного будівництва, і підприємства та організації з переробки сільськогосподарської продукції тощо, в той же час були непоодинокі випадки, коли комунальна власність, особливо земельні ділянки в межах великих міст та їх пригородів, незаконно відчужувались. Ці матеріальні цінності повинні не тільки ефективно використовуватись, але і надійно охоронятись.
Одним із видів правової охорони є адміністративно-правова охорона комунальної власності, заходи щодо якої ще недостатньо досліджені в юридичній літературі.
Проблеми адміністративно-правової охорони комунальної власності вивчалися лише вузькофрагментарно, в основному в роботах із суміжною тематикою В.Б. Аверьянова, А.С. Васильєва, Ю.П. Битяка, І.П. Голосніченка, С.Т. Гончарука, Є.В. Додіна, Р.А. Калюжного, Л.В. Коваля, В.М. Марчука, А.П. Клюшніченка, Є.В. Курінного, В.І. Курило, І.Л. Бородіна, О.І. Никитенка, Л.О. Нікітіної, Н.Р. Ніжник, І.М. Пахомова, О.С. Мірошниченко, В.Ф. Опришка, О.І. Остапенка, М.М. Тищенка, Ю.С. Шемшученка, В.К. Шкарупи, О.П. Угровецького, О.І. Харитонової, О.М. Якуби та деяких інших вчених. На рівні докторської дисертації у 1991 році І.П. Голосніченком були досліджені питання щодо попередження корисливих правопорушень засобами адміністративного права, у 1996 році О.І. Нікітенко підготував і захистив кандидатську дисертацію на тему “Адміністративно-правовий захист власності в Україні”, вже в поточному році О.С. Мірошніченко захистила дисертацію з питань адміністративно-правових засобів охорони земельних відносин в Україні. Ці автори зачіпали дослідження методів і форм охорони власності взагалі. Однак комунальна власність має особливості як у своєму формуванні, так і такі, що впливають на вибір адекватних їм засобів адміністративно-правової охорони.
На рівні теоретичних досліджень не з’ясовані повною мірою рівень достатності адміністративно-правового регулювання відносин захисту, порядку формування і використання комунальної власності та застосування заходів щодо її забезпечення. Не досліджений у належному обсязі зміст діяльності органів, що забезпечують правопорядок у зазначеній сфері щодо припинення адміністративних правопорушень законодавства, яке регулює відносини комунальної власності.
Вищезгадані обставини зумовили вибір теми дисертаційного дослідження, впровадження результатів якого сприятиме усуненню прогалин у науковій розробці проблеми адміністративно-правової охорони комунальної власності.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано в рамках планів наукових досліджень Національного транспортного університету, загальної теми наукового дослідження Кафедри конституційного та адміністративного права цього університету “Розвиток конституційного та адміністративного права в період демократизації суспільних відносин” (державний реєстраційний номер 0105V003949).
Мета та завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу теоретичних проблем, чинного законодавства України та узагальнень практики його реалізації визначити сутність адміністративно-правових заходів охорони комунальної власності, зміст адміністративної відповідальності за посягання на комунальну власність і правовий режим майна цього виду власності, виявити прогалини в адміністративно-правовому регулюванні його охорони, а також виробити пропозиції та рекомендації щодо удосконалення правового регулювання та порядку застосування правоохоронних норм у цій сфері.
Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:
на основі аналізу правоохоронних адміністративних відносин та особливостей об’єкту регулювання визначити поняття адміністративно-правової охорони комунальної власності;
проаналізувати проблеми формування комунальної власності та запропонувати основні напрями їх вирішення;
визначити роль територіальної громади та органів місцевого самоврядування як суб’єктів управління комунальною власністю;
охарактеризувати особливості комунальної власності як об’єкту адміністративно-правової охорони;
показати нові форми організації безпосередньої фізичної охорони майна комунальної власності;
поставити проблеми адміністративної відповідальності за розкрадання комунального майна та показати шляхи їхнього законодавчого вирішення;
дати характеристику адміністративній відповідальності за порушення права комунальної власності на землю; здійснити аналіз відносин адміністративної відповідальності за порушення правового режиму
комунальної власності на предмети, виключені з вільного цивільного обігу.
Об’єктом дослідження є правові відносини, які виникають у сфері адміністративно-правової охорони комунальної власності.
Предмет дослідження складають організаційні заходи та заходи адміністративного примусу, що застосовуються з метою охорони комунальної власності.
Методи дослідження. У процесі аналізу дослідження проблем, які охоплюються дисертаційним дослідженням, було використано відповідні загальнонаукові і спеціальні методи наукового пізнання. Для аналізу відносин комунальної власності як об’єкта адміністративно-правової охорони, визначення її поняття використовувалися методи аналізу та синтезу (підрозділи 1.1, 1.4); за допомогою історико-правового методу досліджувались процеси становлення місцевого самоврядування в Україні, його органів як суб’єктів управління комунальною власністю; системний підхід як загальнонауковий метод використовувався для визначення проблемних питань та стану захищеності майна комунальної власності нормами законодавства про адміністративну відповідальність (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3); за допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (підрозділи 1.1, 1.4); за допомогою структурно-логічного та порівняльно-правового методів здійснено аналіз структурних елементів адміністративних проступків, які посягають на відносини комунальної власності. Методи класифікації, групування, структурно-логічний застосовувалися для виділення кола заходів організаційного та примусового характеру, що потребують законодавчого регулювання (підрозділи 1.2, 1.5, 2.1 – 2.3); компаративний метод і документальний аналіз використовувались для вироблення пропозицій щодо вдосконалення законодавства про захист комунальної власності, адміністративної відповідальності за порушення цих відносин.
Нормативною основою дисертаційної роботи є Конституція України, законодавчі акти, нормативно-правові акти міністерств та інших органів виконавчої влади, які регламентують відносини у сфері регулювання прав комунальної власності та її адміністративно-правової охорони. Емпіричну базу дослідження становлять статистичні дані щодо комунальної власності, вивчення 76 справ про адміністративні правопорушення (62 – про дрібне розкрадання і 10 – про посягання на земельні відносини, 4 – інших), опитування 420 громадян, мешканців міст Києва й Одеси, 121 працівник охорони та 102 керівника підприємств.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим у вітчизняній адміністративно-правовій науці монографічним комплексним дослідженням, присвяченим проблемам адміністративно-правової охорони комунальної власності. У результаті проведеного дослідження сформульовано нові наукові положення, які запропоновано здобувачем особисто. Основні із них такі:
Уперше:
сформульовано поняття адміністративно-правової охорони комунальної власності, показано її через правові відносини, пов’язані з формуванням майна комунальної власності, запобіжними заходами і заходами примусу до порушників права комунальної власності;
обгрунтовано висновок щодо тотожного визначення і передбачення в різних законодавчих актах комунальної власності;
висунуто положення про необхідність підвищення юридичної сили норм адміністративного права, які регулюють порядок обігу майна комунальної власності з особливим режимом;
показано способи формування комунальної власності (законодавче встановлення права комунальної власності на конкретне майно; передача державою майнових прав певній громаді; діяльність місцевих господарств щодо створення нового майна комунальної власності; передача у комунальну власність майна судом);
зроблено висновок про доцільність законодавчого передбачення проведення місцевих референдумів в разі існування намірів відчуження майна комунальної власності, запровадження адміністративного договору для безвідплатного відчуження цього виду майна;
доказана необхідність делегування контрольних повноважень щодо використання об’єктів, які переважно забезпечують життєдіяльність певних мікрорайонів квартальним, вуличним чи сільським комітетам відповідних місцевих рад, закріпивши дане положення в Законі України “Про органи самоорганізації населення”;
визначені особливості об’єктів комунальної власності, які обумовлені відповідними властивостями, пов’язаними зі здатністю задовольняти інтереси територіальної громади, спільністю інтересів на районному та обласному рівнях, інтересами спільноти, що проживає в певному мікрорайоні і навіть окремих членів територіальної громади;
виявлено прогалину в правовому регулюванні захисту майна комунальної власності від дрібних розкрадань;
сформульовано пропозиції щодо віднесення до складу адміністративного проступку, передбаченого ст.51 КУпАП відкритого заволодіння майном комунальної власності в невеликих розмірах;
Дістали подальшого розвитку:
обгрунтування виявлених прогалин в законодавчому регулюванні органів і служб, які повинні здійснювати охорону комунального майна (державної служби охорони, міліції місцевого самоврядування, недержавних охоронних організацій);
висновок про послаблення в Україні на даний час боротьби правоохоронних органів із дрібними розкраданнями;
докази, що не всі діяння, які посягають на комунальну власність на землю, передбачені нормами адміністративно-деліктного законодавства, пропозиції щодо усунення цієї прогалини.
Уточнено юридичну характеристику адміністративних правопорушень, які посягають на комунальну власність або встановлений законодавством режим її функціонування.
Практичне значення одержаних результатів. Викладені в дисертації положення можуть бути використані:
у науково-дослідницькій сфері – для розвитку теорії адміністративного права, зокрема її загальної частини щодо визначення поняття адміністративно-правової охорони комунальної власності;
у сфері правотворчості – окремі положення дисертації можуть бути корисними при розробці змін і доповнень до чинних адміністративно-правових актів, розробки проекту нового Кодексу України про адміністративні правопорушення;
у правозастосовчій практиці – є можливість використати ці напрацювання для здійснення реформування місцевого самоврядування і адміністративно-територіальної реформи в цілому. Відповідні розробки, що є в дисертації, можна використати для кваліфікації правопорушень при притягненні до відповідальності за посягання на комунальну власність;
у навчальному процесі – положення дисертації можна використати для викладання навчальних дисциплін “Адміністративне право України” та “Адміністративна відповідальність”.
Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалася за розділами і в цілому на засіданні Кафедри конституційного та адміністративного права Національного транспортного університету. Результати дисертаційного дослідження доповідались на міжнародній науково-практичній конференції “Адміністративне право в контексті європейського вибору України” (м. Київ, 6-7 лютого 2004 р.), науковій конференції професорсько-викладацького складу і студентів університету Національного транспортного університету (Київ, 13 квітня 2005 р.), ІУ національній конференції “Українське адміністративне право: стан і перспективи реформування” (Сімферополь, Ялта: 20 – 22 травня 2005 р.).
Основні положення, матеріали та висновки були викладені у 5 публікаціях автора, 4 з яких опубліковані у наукових журналах, що є фаховими виданнями з юридичних наук.
Структура й обсяг дисертації зумовлені змістом наукової проблеми та спрямовані на досягнення мети дослідження. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, що включають 8 підрозділів, висновку, списку використаних джерел. Обсяг роботи – 177 сторінок (до списку використаних джерел). Кількість використаних джерел складає 158 найменувань і займає 16 сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обгрунтовується актуальність обраної теми, визначається ступінь її наукової розробки, цілі й завдання дослідження, визначається практичне значення основних положень дисертації, її наукова новизна, ступінь апробації результатів дослідження.
У першому розділі “Комунальна власність як об’єкт адміністративно-правової охорони та організаційні заходи її забезпечення”, що складається з п’яти підрозділів, досліджуються вихідні теоретичні положення і концептуальні підходи щодо понятійних категорій у сфері охорони комунальної власності, порядок її формування, особливості цього об’єкту охорони, а також організаційні проблеми збереження майна цього виду власності.
У підрозділі 1.1 “Поняття адміністративно-правової охорони комунальної власності” на основі висновків науки адміністративного права розроблено положення про адміністративно-правовий спосіб охорони комунальної власності. Адміністративне право має різні складові предмету регулювання, в тому числі за допомогою його норм здійснюються адміністративно-правова охорона прав і свобод та законних інтересів різних суб’єктів правовідносин. Територіальні громади, а також органи місцевого самоврядування є суб’єктами правових відносин власності і право власності так само, як і інші права, охороняється за допомогою адміністративного права. Формулювання поняття адміністративно-правової охорони комунальної власності, на наш погляд, необхідно здійснювати, взявши за основу визначення адміністративно-правової охорони власності взагалі. Адміністративно-правова охорона власності, в тому числі комунальної – це оптимальний стан адміністративно-правового механізму, передусім його основного елементу норм адміністративного права. Похідними від цієї первинної клітини правової матерії є правовідносини, які проявляються у правах і обов’язках суб’єктів адміністративного права, виконанні ними відповідних обов’язків, здійснюваних заходах та характері цих заходів. Підкреслюється, що адміністративно-правова охорона власності провадиться на основі норм права закріплених в актах законодавства. Здійснюється класифікація таких норм та показується їх значення в механізмі адміністративно-правової охорони комунальної власності. Даний вид охорони полягає також у застосуванні запобіжних заходів та заходів адміністративного примусу, в основному адміністративної відповідальності. Серед запобіжних заходів адміністративно-правової охорони доцільно розглядати вдосконалення механізму формування комунальної власності та управління нею, з урахуванням особливостей цього виду власності як об’єкта адміністративно-правової охорони та безпосередню фізичну охорону майна комунальної власності. До системи заходів адміністративного примусу, які застосовуються щодо охорони комунального майна, відносяться заходи адміністративного припинення та адміністративної відповідальності за порушення права комунальної власності, а також порушення спеціального правового режиму майна, що перебуває у відносинах даного виду власності. В підрозділі формулюється поняття адміністративно-правової охорони комунальної власності, під якою розуміються правові відносини, що характеризуються достатністю механізму адміністративно-правового регулювання, його основного елементу – норм цієї галузі права, та їх ефективною реалізацією в організаційній сфері формування майна комунальної власності, в запобіжних заходах і заходах примусу до порушників права комунальної власності.
У підрозділі 1.2 “Проблеми управління формуванням комунальною власністю” доказується, що комунальна власність є власністю територіальної громади, управління якою здійснюється органами місцевого самоврядування. Зроблено висновок щодо тотожного визначення і передбачення в різних законодавчих актах комунальної власності.
Адміністративне право регулює відносини державного управління власністю, а також відносини іншого виду публічного управління з боку місцевого самоврядування – комунального управління. В підрозділі дається характеристика найважливішій функції комунального управління – прийняття рішення про безоплатну передачу майна, що перебуває в комунальній власності держави, і рішення щодо прийому майна при його безоплатній передачі з державної до комунальної власності. Нині відносини передачі об’єктів права власності з однієї відповідної форми до іншої регулюються нормами Закону України “Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності”. Він визначає основні засади передачі об’єктів права державної власності у комунальну власність громад сіл, селищ, міст, а також об’єктів права комунальної власності у державну власність безоплатно або шляхом обміну. Стаття 5 цього закону визначила порядок прийняття рішень про передачу об’єктів комунальної власності у державну власність. Такі рішення зараз приймають сільські, селищні, міські, районні в містах ради, а щодо об’єктів спільної власності територіальних громад – районні або обласні ради. Однак власником комунального майна є громада, яка бере участь у розпорядженні майном в даному випадку лише опосередковано, через створювані нею органи. Для забезпечення повноти повноважень власника пропонується механізм відчуження майна комунальної власності удосконалити шляхом передбачення в законодавстві обов’язковості проведення місцевого референдуму щодо волевиявлення членів територіальної громади з подальшим його врахуванням при прийнятті рішення про передачу майна чи його продаж. Особливо це є важливим при відчуженні земельних ділянок під будівництво приватним особам. На даний час в державі ще не подолано високий рівень корупції, і часто ці питання вирішуються на користь високих державних посадовців, зачіпаючи відносини передачі об’єктів із однієї до іншої форми власності, навіть і до державної. Крім того, комунальна власність є власністю територіальної громади, і вирішувати питання щодо її відчуження повинні мешканці певної адміністративно-територіальної одиниці, цебто члени цієї громади. Такий спосіб формування комунальної власності, як безоплатна передача об’єктів державної власності, реалізується через волевиявлення органів виконавчої влади, які проявляються зовні в їх рішеннях та актах приймання-передачі. Складений акт по суті представляє собою адміністративний договір між органом виконавчої влади та органом місцевого самоврядування про передачу об’єкта від суб’єкта однієї форми до суб’єкта іншої форми власності, тому в законодавстві краще було б назвати цей акт адміністративним договором і передбачити його підписання з одного боку представником органу, уповноваженого на управління державним майном, а з другого – повноважним представником виконавчого органу відповідної ради.
У підрозділі 1.3 “Органи місцевого самоврядування як суб’єкти управління комунальною власністю” розглядається становлення місцевого самоврядування в Україні, форми його організації та особливості управління з боку цих органів комунальною власністю. Територіальна громада є самостійним суб’єктом даних правовідносин, але вона не може реалізувати усі покладені на власника права і обов’язки.
Від імені громади вирішувати питання управління комунальною власністю в межах, визначених законом, та на рівні своїх повноважень від імені територіальних громад вправі місцеві ради всіх рівнів та їх виконкоми, органи самоорганізації населення.
Система органів місцевого самоврядування існує не ізольовано від інших соціальних систем, а в межах публічного управління, що здійснюється як органами держави, так і муніципального управління. Місцеве самоврядування має відносну автономність щодо державного управління, але воно не має повної відокремленості від нього. Функціонування цієї системи проходить в двох різних площинах: внутрішній і зовнішній. Внутрішня сторона - це діяльність, яка не має прямого виходу за просторові межі системи. Вона виконує суто забезпечувальну роль щодо зовнішньої діяльності. Разом з тим, вона представляє собою самодостатню та унікальну систему, яка здійснює управління місцевими справами, враховуючи їх особливості. Такі особливості мають і об’єкти муніципальної (комунальної) власності. Вони проявляються в тому, що призначені виконувати роль забезпечення різноманітних потреб мешканців територіальної громади, а від виду потреб, які забезпечує той чи інший об’єкт комунальної власності, залежать функції управління такою власністю. Управління об’єктами власності територіальної громади представляє собою систему, в якій об’єктами є, власне, об’єкти комунальної власності, а суб’єктами – органи місцевого самоврядування. Причому в випадку цього виду публічного управління ми маємо непросту систему суб’єктів і об’єктів. Органи місцевого самоврядування управляють власністю від імені і на користь територіальної громади. Вони уповноважуються громадою на виконання таких функцій. В даній системі немає простої супідрядності. Механізм дії суб’єктів управління створений законодавцем таким чином, що кожен із суб’єктів різного рівня має окремо визначені функції і компетенцію і таким чином діє у спосіб, визначений законодавцем, а також його дії залежать від об’єкта управління – об’єкта комунальної власності. Враховуючи різноманіття об’єктів комунальної власності, які обумовлюють конструкцію системи управління ними, визначені критерії класифікації функцій і повноважень, за якими здійснено їх диференціацію і фіксацію щодо певних органів місцевого самоврядування. Основним критерієм розподілення функцій управління комунальною власністю є можливості об’єкта цього виду власності і необхідність забезпечення інтересів та потреб відповідної місцевої спільноти людей, призначення того чи іншого об’єкта комунальної власності. Об’єкти, що забезпечують спільні потреби мешканців населених пунктів області або району, повинні перебувати в управлінні обласних (районних) органів місцевого самоврядування. Однак, оскільки такі повноваження делегуються їм територіальними громадами сіл, селищ, міст, вони повинні бути підконтрольними цим громадам. Форми здійснення ними такого контролю необхідно передбачити чинним законодавством. До повноважень сільських, селищних, міських рад потрібно передати функції управління тими об’єктами комунальної власності, які забезпечують потреби мешканців відповідного населеного пункту. Є певні об’єкти, які забезпечують інтереси і потреби переважно відповідної частини жителів населеного пункту, але перебувають на балансі органу місцевого самоврядування даного села селища чи міста. Відносно таких об’єктів контрольні функції щодо їх використання доцільно законодавчо закріпити за вуличними, квартальними, сільськими комітетами.
В підрозділі 1.4 “Особливості комунальної власності як об’єкту адміністративно-правової охорони” зазначається, що відносини комунальної власності повинні формуватися з урахуванням наступних особливостей. Це відповідність об’єктів комунальної власності потребам й інтересам громади, використання їх в цілях забезпечення спільного інтересу мешканців села, селища або міста, допустимість створення спільних підприємств, об’єктів і майна, що належать декільком громадам, унеможливлення використання їх всупереч закону для забезпечення інтересів фізичних і юридичних осіб, державних і муніципальних органів.
Без урахування особливостей комунальної власності, як засвідчують 89 (73,5 %) із 121 опитаних нами працівника охорони, забезпечення адміністративно-правоохоронних функцій може бути недостатнє, а інколи (так відповів 41 опитаний, або 33,9%) – і зовсім унеможливлене. Комунальна власність виступає, насамперед, як об’єкт адміністративних правопорушень, передбачених нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення. Причому, якщо власність взагалі може виступати в якості родового об’єкту цього виду правопорушень як відокремлена група однорідних суспільних відносин, то комунальна власність має виступати безпосереднім об’єктом адміністративних проступків як конкретні відносини, що охороняються конкретною адміністративно-правовою нормою.
Об’єктом комунальної власності має бути майно (речі), яке, як було вказано вище, в основному забезпечує інтерес громади. Для визначення особливостей комунальної власності як об’єкту адміністративно-правової охорони здійснена класифікація даних правовідносин за певними критеріями. Основним серед них є правовий режим речей, що необхідні при визначенні об’єму і змісту прав та обов’язків учасників цивільних правовідносин. В залежності від правового режиму майно поділяється на майно, що знаходиться у вільному цивільному обігові, обмежене в цивільному обігові і виключене із цивільного обігу. Від того, який правовий режим має та чи інша річ, вона повинна мати і відповідний режим адміністративно-правової охорони. Майно, що знаходиться у вільному цивільному обігові, на наш погляд, може охоронятися за допомогою засобів, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншим адміністративно-правовим законодавством. На об’єкти власності, що знаходяться у вільному цивільному обігові не розповсюджуються які б то не було обмеження. Майно, обмежене у цивільному обігові – це таке майно, яке може належати учасникові цивільно-правових відносин на умовах, що відповідають встановленим законодавством вимогам, або його відчуження та придбання дозволяється лише за спеціальними рішеннями (зброя, вибухівка тощо можуть продаватися за спеціальним дозволом органів внутрішніх справ). Режим адміністративно-правової охорони такого майна є особливим. Він пов’язаний із обов’язками отримання дозволів на придбання, зберігання й інші діяння, що стосуються обігу даного майна від спеціальних органів, перелік яких встановлено в законодавстві, а також правом цих органів перевіряти дотримання порядку зберігання, перевезення предметів і речовин іншими адміністративно-правовими відносинами охорони комунальної власності. Майном, вилученим із цивільного обігу, вважається таке майно, яке не може бути предметом угод. Види об’єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обігові не допускається, повинні бути зазначеними в законі. В залежності від правового режиму майна суб’єкти комунальної власності мають відповідні права і обов’язки, що витікають із адміністративно-правових відносин його охорони. Це стосується також обов’язків організації фізичної охорони даного майна. Відносно комунального майна, яке має загальний правовий режим, органи місцевого самоврядування мають право самостійно вибирати вид фізичної охорони. Що стосується майна, обмеженого у цивільному обігові, то щодо нього існує спеціальний адміністративно-правовий режим охорони.
У підрозділі 1.5 “Адміністративно-правове регулювання організації безпосередньої фізичної охорони майна комунальної власності” підкреслюється, що нині суб’єкти власності мають можливості вибирати вид охорони майна і охоронні організації, які, на їх погляд, надійно її забезпечують. Майно може охоронятися підрозділами Державної служби охорони, крім того, ця діяльність може здійснюватися відомчою охороною, а також охоронними організаціями, що функціонують на праві здійснення даного виду господарської діяльності, на основі відповідним чином отриманої ліцензії. Серед об’єктів, які Кабінет Міністрів України визначив такими, що підлягають охороні з боку підрозділів ДСО, є такі об’єкти комунальної власності, як музеї та картинні галереї, підприємства, спеціалізовані цехи і дільниці, що виробляють вогнепальну спортивну та мисливську зброю, спеціальні засоби, заряджені речовинами сльозоточивої та дратівної дії, засоби активної оборони, вибухові речовини та об'єкти їх зберігання. Під охороною даної служби можуть знаходитися, відповідно до укладених договорів, й інші об’єкти комунальної власності. Охорона майна – це діяльність суб'єктів охоронної діяльності з організації та практичного здійснення на підставі цивільно-правових договорів заходів, спрямованих на забезпечення схоронності, цілісності визначених володільцем майна належних йому будівель, споруд, іншого рухомого та нерухомого майна з метою відвернення та/або недопущення безпосередніх посягань на майно, припинення не санкціонованого володільцем доступу до нього для збереження його фізичного стану і забезпечення здійснення володільцем цього майна всіх належних йому повноважень щодо нього. Названі і досліджені методи і форми контрольної діяльності, методи переконання та примусу. Класифіковані види обстежень охоронюваних об’єктів. Обстеження є одним із методів контрольної діяльності й в залежності від призначення вони діляться на наступні групи: обстеження при прийомі під охорону об’єктів, періодичні обстеження для підтримання технічної укріпленості, обстеження для перевірки охорони в сільській місцевості, обстеження з метою інспектування відомчої охорони, обстеження для установки засобів охоронної сигналізації, обстеження при ліцензуванні цього виду господарської діяльності. Розглянута можливість охорони майна комунальної власності місцевою міліцією або міліцією місцевого самоврядування в разі її створення. Вносяться пропозиції щодо організації і правового регулювання органів міліції місцевого самоврядування.
Другий розділ “Адміністративна відповідальність за посягання на комунальну власність та особливий правовий режим майна, що знаходиться в цих відносинах” складається із трьох підрозділів. У цьому розділі розглянуті проблеми адміністративної відповідальності за розкрадання комунального майна, за порушення права комунальної власності на землю, а також правового режиму комунальної власності на предмети, виключені з вільного цивільного обігу.
Підрозділ 2.1 “Питання адміністративної відповідальності за розкрадання комунального майна” присвячений вивченню проблеми неадекватного підходу до охорони комунальної власності з урахуванням встановлення адміністративної відповідальності за дрібне розкрадання лише державного і колективного майна. Запропоновано закріпити в КУпАП склад адміністративного правопорушення та встановити адміністративну відповідальність і за дрібне розкрадання майна комунальної власності. Досліджено форми дрібного розкрадання комунального майна, а також дана юридична характеристика запропонованого до внесення в законодавство оновленого складу адміністративного правопорушення. Запропоновано, враховуючи стабільність вітчизняної валюти, законодавчо встановити у певній грошовій сумі вартість викраденого, коли розкрадання є дрібним, а також у новому Кодексі України про адміністративні правопорушення передбачити в санкціях відповідних статей стягнення у вигляді встановлених у гривнях сум, не посилаючись ні на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, ні на мінімальну заробітну плату. У випадках відкритого заволодіння майном комунальної власності в незначних розмірах такі діяння, за чинним законодавством, повинні кваліфікуватися як злочини. Але на практиці нерідко суди притягують винних за таке до адміністративної відповідальності за ст. 51 КУпАП. І дійсно, матеріали практики показують, що, незважаючи на формальні ознаки злочину, діяння не є суспільно небезпечними. Це дає підстави зробити висновок про необхідність законодавчого віднесення таких діянь до розряду адміністративних проступків.
На основі аналізу статистичних даних і вивчення матеріалів справ про цей вид правопорушень, а також опитування представників адміністрації підприємств м. Одеси з’ясовано, що кількість справ щодо притягнення до адміністративної відповідальності за дрібне розкрадання майна останнім часом різко скоротилась, що свідчить про послаблення боротьби з цим видом адміністративних правопорушень.
У підрозділі 2.2. “Адміністративна відповідальність за порушення права комунальної власності на землю” визначається, що відносини власності на землю мають таких суб’єктів, як територіальна громада та органи місцевого самоврядування. За порушення права комунальної власності на землю Земельний кодекс України передбачає юридичну відповідальність. За більшість із показаних в даному кодексі діянь законодавець встановив адміністративну відповідальність. Передбачена вона статтями 52-55 КУпАП. Однак треба відзначити, що не всі діяння, які посягають на комунальну власність на землю, захищені нормами адміністративно-деліктного законодавства. Крім того, як змістовно, так і редакційно диспозиція статті 211 Земельного кодексу України і гіпотези відповідних статей КУпАП не завжди співпадають. Зазначається, що адміністративну відповідальність потрібно було б встановити не тільки за діяння, що нині передбачені в КУпАП, але і за інші дії, які визнаються Земельним кодексом як правопорушення. До них відносяться наступні: укладення угод з порушенням земельного законодавства; ухилення від державної реєстрації земельних ділянок та подання недостовірної інформації щодо них; порушення строків розгляду заяв щодо відведення земельних ділянок.
Юридична характеристика адміністративних проступків, що посягають на земельні відносини, суб’єктами яких є територіальні громади та органи місцевого самоврядування, була дана в науково-практичних коментарях, вченими-адміністративістами ще у 1991 та 2000 роках. У роботі робиться висновок, що вона потребує оновлення у зв’язку з прийняттям нового Земельного кодексу України та пов’язаних з ним підзаконних адміністративно-правових актів.
Як видно із глави 7 КУпАП, правопорушення, що аналізуються у даному підрозділі, мають родовим об’єктом відносини використання природних ресурсів, у даному випадку земельних. Однак, як випливає із безпосередніх відносин, на які посягають відповідні передбачені в КУпАП проступки, цебто: недопущення забруднення, користування землею, невтручання у володіння нею тощо, дозволяє зробити висновок, що родовим об’єктом даних правопорушень є відносини власності на землю, у тому числі комунальної. Отже, родовий об’єкт правопорушень, передбачених статтями 52-55 КУпАП – це земельні відносини, складовою частиною яких є відносини комунальної власності на землю. У дисертації проаналізовані склади адміністративних правопорушень, що визначені в даних статтях.
У підрозділі 2.3 “Адміністративна відповідальність за порушення правового режиму комунальної власності на предмети, виключені з вільного цивільного обігу” зазначається, що законодавством України встановлено спеціальний правовий режим на окремі види майна. Посягання на відповідний правовий режим комунального майна є юридичним фактом, з яким законодавець пов’язує застосування заходів адміністративного-правової охорони, в тому числі заходів адміністративної відповідальності. Посадові особи муніципальних підприємств та організацій, які за своїми обов’язками повинні здійснювати певні дії по відношенню до даних предметів комунальної власності, мають дотримуватися правового режиму на ці види майна. В підрозділі дається юридична характеристика адміністративних правопорушень, які посягають на спеціальний правовий режим комунального майна. ЇЇ результатом є також висновки, що законодавство України не достатньо регулює відносини щодо окремих видів майна, на які розповсюджується дозвільна система. Не на рівні закону регулюються правила дозвільної системи, правовий режим обігу окремих предметів встановлено у відомчих нормативних актах. Це знижує юридичну силу норм, що регулюють відносини, які є об’єктом адміністративних проступків, що посягають на встановлений порядок обігу спеціального майна, яке перебуває у комунальній власності. Необхідно прийняти закони України “Про дозвільну систему”, “Про зброю”, Про обіг в Україні побутових піротехнічних засобів”. Запропоновано внести доповнення до переліку об’єктів, що підлягають обов’язковій охороні підрозділами Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ за договорами, передбачивши, що сільськогосподарські підприємства, які культивують рослини, які містять наркотичні засоби, зобов’язані заключати договори з органами Державної служби охорони на охорону посівів цих культур. Притягнення до адміністративної відповідальності за незаконні посів та вирощування снотворного маку чи конопель сьогодні майже неможливе, адже в Кримінальному кодексі нині встановлена відповідальність за аналогічні діяння. Пропонується повернутися до інституту адміністративної преюдиції в кримінальному праві, оскільки вона має профілактичний характер. Це надасть також змогу однозначного тлумачення злочину та адміністративного правопорушення, що посягають на порядок вирощування маку та конопель.

Висновки

1.Адміністративно-правова охорона комунальної власності – це правові відносини, що характеризуються достатністю механізму адміністративно-правового регулювання, його основного елементу – норм цієї галузі права, та їх ефективною реалізацією в організаційній сфері формування майна комунальної власності, в запобіжних і примусових заходах до порушників права комунальної власності.
2. Необхідне тотожне визначення і передбачення в різних законодавчих актах комунальної власності.
3.Для відчуження майна комунальної власності і забезпечення інтересів громади доцільно проводити місцеві референдуми, причому таке відчуження повинно бути безкоштовним лише у чітко визначених державою випадках. Необхідно в законодавстві передбачити безоплатну передачу майна комунальної власності за адміністративним договором.
4.Об’єкти комунальної власності мають відповідні властивості задовольняти інтереси територіальної громади, спільні інтереси на районному та обласному рівнях, інтереси спільноти, що проживає в певному мікрорайоні, і навіть окремих членів територіальної громади. Ці особливості впливають на компетенцію органів, які здійснюють управління певними об’єктами. До повноважень сільських, селищних, міських рад потрібно передати функції управління тими об’єктами комунальної власності, які забезпечують потреби мешканців відповідного населеного пункту. Є певні об’єкти, які забезпечують інтереси і потреби переважно відповідної частини жителів населеного пункту, але перебувають на балансі органу місцевого самоврядування даного села селища чи міста. Відносно таких об’єктів контрольні функції щодо їх використання доцільно законодавчо закріпити за вуличними, квартальними, сільськими комітетами.
5.В залежності від правового режиму комунальне майно поділяється на майно, що знаходиться у вільному цивільному обігові, обмежене в цивільному обігові і виключене із цивільного обігу. Об’єктам власності, що знаходяться у вільному цивільному обігові, притаманний загальний режим адміністративно-правової охорони, майну, обмеженому у цивільному обігові, слід надати особливий режим охорони.
6.Необхідно на законодавчому рівні врегулювати форми і методи діяльності Державної служби охорони при МВС України, позбавивши її невластивих Департаменту ДСО функцій – ліцензування охоронної діяльності, оскільки ця служба є конкурентом недержавних охоронних організацій. Необхідно законодавчо передбачити створення міліції місцевого самоврядування із можливими підрозділами охорони майна.
7. Доцільно внести зміни в статтю 51 КУпАП, назву якої треба викласти в наступній редакції “Дрібне розкрадання державного, комунального або колективного майна”, потрібно також внести до складу передбаченого в її нормі проступку таку форму розкрадання, як відкрите заволодіння майном у випадках відсутності суспільної небезпечності діяння.
8.Не всі діяння, які посягають на комунальну власність на землю, захищені нормами адміністративно-деліктного законодавства і як змістовно, так і редакційно диспозиція статті 211 Земельного кодексу України де визначені діяння, за які встановлюється відповідальність і гіпотези відповідних статей КУпАП не завжди співпадають.
9.Необхідно підняти рівень юридичної сили норм, що регулюють відносини обігу окремих видів майна, на які розповсюджується дозвільна система, прийнявши закони України “Про дозвільну систему”, “Про зброю”, “Про обіг в Україні побутових піротехнічних засобів”.
10.Юридична характеристика адміністративних правопорушень, що посягають на правові режими комунальної власності під впливом нового законодавства, що регулює відносини, які є об’єктами цих порушень, суттєво змінилась. В роботі обгрунтовано відповідний аналіз таких порушень.

Список опублікованих робіт за темою дисертації

1.Денчук Радмила. Проблеми адміністративно-правової охорони комунальної власності в Україні \\ Адміністративне право в контексті європейського вибору України. Збірник наукових праць. – К.: Міленіум. – 2004. – С.128 – 129.
2.Денчук Р.О.Проблеми управління формуванням комунальної власності \\ Юридична Україна. – 2004. – № 11. – С. 69 - 74.
1.Денчук Р.О.Питання адміністративної відповідальності за розкрадання комунального майна \\ Юридична Україна. – 2005. – № 4 . – С.20 – 23.
3.Денчук Радмила. Органи місцевого самоврядування як суб”єкти управління комунальною власністю \\ Юридична Україна. – 2005. – № 3. – С. 64 – 68.
5.Денчук Р.О. Адміністративно-правова охорона комунальної власності в Україні потребує удосконалення \\ Право України. – 2005. – № 9. – С. 73 – 77.

 

АНОТАЦІЇ

Денчук Р.О. Адміністративно-правова охорона комунальної власності. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Інститут законодавства Верховної Ради України, Київ, 2005.
Дисертацію присвячено дослідженню адміністративно-правової охорони комунальної власності. В роботі надано характеристику організаційним та адміністративно-примусовим заходам, що застосовуються у цій сфері.
Запропоновані авторські визначення поняття адміністративно-правової охорони комунальної власності, її особливостей та шляхів вирішення проблем управління нею. Розкриті питання адміністративної відповідальності за дрібне розкрадання комунального майна, спеціального його правового режиму та права цього виду власності на землю.
Обгрунтовано та сформульовано пропозиції щодо порядку безоплатної передачі майна із однієї форми власності до іншої. Відносини комунальної власності класифіковані на певні групи, та в залежності від цього, запропоновані відповідні форми її адміністративно-правової охорони. Розглянуто можливості розширення інституту адміністративної відповідальності з метою посилення охорони комунального майна.
Ключові слова: комунальна власність, адміністративно-правова охорона, адміністративна відповідальність, організаційні заходи охорони, заходи адміністративного примусу, управління формуванням комунальної власності.

Денчук Р.А. Административно-правовая охрана коммунальной собственности. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 – теория управления; административное право и процесс; финансовое право; информационное право. – Институт законодательства Верховной Рады Украины, Киев, 2005.
Диссертация посвящена исследованию административно-правовой охраны коммунальной собственности.
В работе дана характеристика организационным и административно-принудительным мерам, применяющимся в этой сфере. Предложены авторские определения понятия административно-правовой охраны коммунальной собственности, ее особенностей и путей разрешения проблем управления нею. Раскрыты вопросы административной ответственности за мелкое хищение коммунального имущества, нарушения специального его правового режима и права этого вида собственности на землю.
Изучено правовое положение органов местного самоуправления как субъектов управления коммунальной собственностью. Сделан вывод о том, что управление собственностью громады представляет собой систему, в которой объектом является имущество коммунальной собственности, а субъектом – органы местного самоуправления. Но это не простая система. Органы самоуправления управляют коммунальной собственностью от имени и в пользу громады в соответствии с определенным законодателем распределением функций.
Освещено административно-правовое регулирование организации непосредственной физической охраны имущества коммунальной собственности. На основе анализа властных отношений Государственной службы охраны предложено исключить из компетенции данного правительственного органа управления этой службой право на лицензирование охранных организаций.
Обосновано и сформулировано предложение относительно порядка безвозмездной передачи имущества из одной формы собственности к иной. Отношения коммунальной собственности классифицированы на соответствующие группы в зависимости от особенностей объектов этого вида собственности свойствами, связанными со способностями удовлетворить интересы территориальной громады, общностью интересов громад на районном и областном уровнях, интересов людей, которые живут в соответствующем микрорайоне и даже отдельных членов территориальной громады, и в зависимости от этого предложены соответствующие формы ее административно-правовой охраны. Рассмотрены возможности расширения института административной ответственности с целью усиления охраны коммунального имущества. Выдвинуты положения о необходимости повышения юридической силы норм административного права, которые регулируют порядок обращения имущества коммунальной собственности с особенным режимом.
Ключевые слова: коммунальная собственность, административно- правовая охрана, административная ответственность, организационные меры охраны, меры административного принуждения, управление формированием коммунальной собственности.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

 

Пошукова анотація: інформаційно психофізіологічного інтелектуальної сторін суміжні архітектури мистецтва Інтернет правовідносини розвитку договір царської Аграрні правовідносини охорони господарського службі Європейського таємниця покарання юридичної військовослужбовців екологічні алкогольних наркотичних авторських таємницю суміжних державну рекламу лісового митних торговельної моралі волевиявлення свободи оподаткування керівника неповнолітніх посадових юридичних осіб засобів юридичних митних осіб процедура юстиція реформування судочинство засіб управління внутрішніх податкової міліції примус торговельного права послуги сільському митній проступки суди міліції монопольним автотранспортних експлуатації комунальної тваринного міграції проституції місцевих податкової інформаційної безпеки неповнолітніх освіту імміграційного внутрішніх біженців управлінської видворення провадження виконавчої грального кредитування безпеки місцевої суднових екологічної пожежної надзвичайних дозвільної благоустрою комунального кредитно міграційного нормотворчої залізничному нотаріальної масових автомобілебудування техногенної посадової міліцією детінізації податкового надзвичайного громадських громадянина інспекцій виконавця автомобільної іноземців керівників місцевого посадової міліції виконавчої працівника цінними громадських підприємницької прокуратури громадського відносини гарантії працівників корупцією арешту екологічної міського залізничному міліції підрозділів підприємництва звернень корупції контролю екологічну державного внутрішньої інтелектуальної автомобільної кадрів громадської дорожнього податкових митної земельних корупцією митних платників неповнолітніми дільничних охоронних служби місцевої відповідальності справи ліцензування підприємницької свобод вантажів статус гарантії строки координація територіальний дільничного митних пожежного податкової епідеміологічної суду примусу Кабінету президента народовладдя латентної правозастосовчої покарань людини земельних внутрішніх Акція Аліментні запозичення Антикризові Антимонопольні Антитерористична Запорізької Західною Апеляційне оскарження провадження Апеляційні Апроксимація суден Арешт Архівно Атестаційне Атестація Аудит Аутоагресивна Бандитизм податкових таємниця незаконним пожежами розповсюдженням зброї власність російських моніторингу адміністрацій механізму Вексель біхевіоризм Верховна Вестфальський відповідальність самоврядування представницької адміністративних партійної громадських жіночих місцевих представницької правоохоронної громадськістю дізнання МВС інформації корупцією внутрішніх розслідування соціальної вищою Юркевича Вибори СНД законодавство процес комісії співвідношення виконання Виконавча вексельних заповіту громадських


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking