Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
Номера от 730 грн.
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Номера от 490 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Номера от 450 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-2% онлайн заказ
Зачарованные Карпаты
Зачарованные Карпаты
Закарпатье, Воловец
Коттеджи от 400 грн.
Есть номера


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Загальна аварія (цивілістичні аспекти)

 

ШЕМОНАЄВ ВОЛОДИМИР ЮРІЙОВИЧ

ЗАГАЛЬНА АВАРІЯ (цивілістичні аспекти)

Спеціальність 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Київ – 2003


Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі цивільного права Одеської національної юридичної академії Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор
ХАРИТОНОВ Євген Олегович,
Одеська національна юридична академія,
завідувач кафедри цивільного права
Офіційні опоненти:
доктор юридичних наук, професор
ПІДОПРИГОРА Опанас Андронович,
Київський національний аграрний університет, професор

кандидат юридичних наук, доцент
ГОПАНЧУК Василь Степанович,
Національна академія внутрішніх справ МВС України,
начальник кафедри цивільного права

Провідна установа:
Київський національний університет імені Тараса Шевченка,
кафедра цивільного права, м. Київ

Захист відбудеться “___” квітня 2003 р. о “___” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.236.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01001, м. Київ-1, вул. Трьохсвятительська, 4.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01001, м. Київ-1, вул. Трьохсвятительська, 4.

Автореферат розісланий “___” березня 2003 року

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
кандидат юридичних наук І.М.Кучеренко
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Як один з найдавніших інститутів морського права, розподіл загальної аварії (тобто збитків, завданих внаслідок умисних надзвичайних витрат або пожертв з метою рятування судна, фрахту й вантажу, що на них перевозиться, від загальної для них небезпеки) одночасно є одним із найбільш специфічних інститутів взагалі. Як вважають фахівці з морського права, очевидних аналогів загальної аварії в інших сферах людської діяльності, в інших галузях права не існує У зв'язку з цим питання кваліфікації та розподілу загальної аварії набувають особливого значення в розвитку юридичної науки.
Чинні правові акти про загальну аварію, називаючи найважливіші випадки коли може бути визнана загальна аварія, не дають їх вичерпного переліку. І дуже часто вирішити питання про те, чи є в конкретній ситуації ознаки загальної аварії, можна лише на підставі визначення загальної аварії, що міститься в спеціальних актах. Порівняння конкретних життєвих обставин з таким абстрактним юридичним визначенням потребує чіткого розуміння сутності загальної аварії.
Існування інституту загальної аварії зумовлено особливостями такого роду людської діяльності, як використання Світового океану та дна, зокрема торгового мореплавства та пов'язаних з цим морських торгівельних підприємств. Нерідко для того, щоб уникнути небезпеки, що загрожує судну чи вантажу, необхідно Здійснити витрати (виплатити винагороду рятувальникам, направити судно тимчасово до порту-сховища чи виплатити пов'язані з цим додаткові витрати тощо) або навіть пожертвувати якимось майном (наприклад, викинути частину вантажу для того, щоб судно не сіло на міль тощо). Зміст таких дій полягає в тому, щоб пожертвувати меншим благом (певною сумою коштів, частиною вантажу, цілісністю корпусу судна тощо), а врятувати більше – основну частину майна, що бере участь у морському перевезенні, тобто судна, вантажу, фрахту, що в сукупності є "морським підприємством". Звичайно, неможливо фізично "врятувати фрахт" у тому розумінні, в якому говорять про рятування судна чи вантажу. Але оскільки за умов договору перевезення фрахт перебуває на ризику перевізника чи вантажовласника, рятування вантажу тягне й рятування фрахту (або прав на його отримання) для однієї із сторін договору перевезення.
Подібні витрати й пожертви тягнуть збитки для учасників перевезення, за рахунок яких вони були здійснені (частіше для судновласників, рідше – для вантажовласника). Оскільки ж були зроблені вони заради загальних інтересів рятування усього "морського підприємства", було б несправедливо повністю покласти всі такі збитки тільки на того, хто їх зазнав. Тому в морському праві встановлено, що збитки, причиною яких стали витрати чи пожертви, що здійснені в інтересах загального рятування судна, вантажу чи фрахту, підлягають розподілу між усіма учасниками перевезення пропорційно вартості вказаного майна, що належить кожному з них. Звідси закономірна увага до інституту загальної аварії з боку фахівців морського права.
Водночас поза увагою дослідників залишилися цивілістичні питання загальної аварії. Як правило, лише у загальному сенсі згадується про забезпечення платежів після розподілу загальної аварії, можливості оскарження диспаші в суд та інше.
Однак розподіл загальної аварії зумовлює складну систему цивільно-правових відносин, оскільки це важливий вид зобов'язань, сутність, зміст та елементи яких залишаються практично недослідженими. Розгляд цих питань має не лише значний теоретичний інтерес, але й істотне практичне значення. Адже, дослідження цивілістичних аспектів загальної аварії, з’ясування цивільно-правової природи цього інституту сприятиме повному та всебічному захисту суб'єктивних прав та обов'язків учасників даних відносин.
При цьому має враховуватися й та обставина, що пошук оптимальних рішень тих проблем, що виникають при розподілі загальної аварії, у сучасних умовах має здійснюватися з урахуванням тієї обставини, що останнім часом в Україні посилився інтерес до інших сучасних правових систем, римського права тощо. Це зумовлене змінами у політичному, соціальному й економічному житті суспільства, модернізацією концепції цивільного права. Це стосується всіх інститутів цивільного права, але особливо важливо при дослідженні тих із них, які пов'язані з торговим мореплавством. Адже, саме тут відбувається активна взаємодія національних правових систем, пошук шляхів розв’язання колізій, уніфікація норм міжнародного приватного права тощо.
Щодо загальної аварії такий інтерес пояснюється тим, що в результаті тривалого пошуку і вдосконалення знайдених рішень врешті була створена система визначення загальної аварії та розподіл останньої. Ця система виявилася настільки досконалою, що з часом без особливих змін була запозичена практично всіма державами, у тому числі Україною, та імплементована національним морським правом .
Водночас у підходах до оцінки значення цивільно-правових способів у цій сфері, зокрема забезпечення зобов'язань, що виникають при цьому, визначення характеру їх взаємодії і взаємозв'язку, існують розбіжності, що до зумовлені особливостями національних правових систем.
Не заперечуючи корисності запозичення досвіду окремих держав, дисертант підкреслює, що відправною точкою в цьому процесі мають бути правові ідеї розподілу збитків такого типу, які були сприйняті близькосхідним, грецьким, а потім і римським правом, насамперед приватним, які з часом були використані більшістю європейських країн при вдосконаленні міжнародного приватного морського права й національного морського законодавства. Саме такий підхід дає змогу більш повно використовувати й національні традиції, порівнюючи із загальноєвропейськими ідеями, що виникли на терені римського права, формуючи на цій основі власну сучасну систему цивільного права та розуміння місця в ній окремих традиційних інститутів, у тому числі загальної аварії.
Усе це свідчить про те, що назріла необхідність спеціального дослідження цивілістичних аспектів розподілу загальної аварії, що виникають за цих правовідносин, сутності, елементів та змісту пов'язаних з таким розподілом зобов'язань, а також визначення їхнього місця в системі цивільного права України.
Водночас слід відзначити, що за останнє століття, якщо не брати до уваги декількох статей у наукових журналах та збірниках, а також розділів у підручниках та посібниках з цивільного права, де загальна аварія, як правило, лише згадується в контексті розгляду загальних питань майнової відповідальності та звільнення від неї сторін у договорі перевезення, у вітчизняній літературі спеціальних досліджень з питань загальної аварії у цивільному праві. Бракує також дисертаційних досліджень, присвячених цивілістичним аспектам загальної аварії.
Викладене вище свідчить про недостатню вивченість правових відносин, що виникають у зв'язку із загальною аварією в цивільному праві України, визначення можливості поширення на нього принципів приватного права в цілому та положень національного цивільного права зокрема. Тому звернення до цих питань є актуальним як з теоретичної, так і з практичної точки зору.
Сформульовані у дисертаційній роботі теоретичні висновки та практичні рекомендації грунтуються на загальних досягненнях цивілістичної науки, в тому числі працях зарубіжних та вітчизняних цивілістів – Азімова Ч.Н., Алексєєва С.С., Баймуратова М.О., Балобанова О.О., Бартошека М., Гуцуляка В.Н., Демиденко В.В., Дернбурга Г., Дзери О.В., Довгерта А.С., Додіна Є.В., Жиліна І.С., Йоффе О.С., Ківалова С.В., Копейчикова В.В., Красавчикові О.О., Кузнєцової Н.С., Ландкофа С.Н., Луця В.В., Маковського О.Л., Маслова В.Ф., Мешери В.Ф., Новицького І.Б., Перетерського І.С., Підопригори О.А., Покровського І.А., Пушкіна А.О., Ряшенцева О.О., Саніахметової Н.О., Сидоренко А.В., Сидорченко В.Ф., Сібільова М.М., Харитонова Є.О., Шевченко Я.М., Шемякіна О.М., Шершеневича Г.Ф. та ін.
В їх працях розглядаються питання теорії цивільного, зокрема, зобов’язального права, прав та обов’язків суб’єктів цивільного права, договірних відносин, договірної і позадоговірної цивільно-правової відповідальності по відшкодуванню заподіяної шкоди та ін.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний дисертантом напрям наукового дослідження належить до пріоритетних у галузі цивільного права. Дисертацію виконано відповідно до програми досліджень Одеської національної юридичної академії "Проблеми розвитку держави і права України в умовах ринкових відносин" та плану науково-дослідної роботи кафедри цивільного права на 2001 – 2005 роки за темою "Традиції приватного права України".
Мета й завдання дослідження. Основна мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб з урахування положень грецького та римського права встановити походження інституту загальної аварії і на основі міжнародного приватного права і цивільного права України визначити сучасне розуміння сутності та місця правовідносин загальної аварії у цивільному праві України, сформулювати пропозиції щодо вдосконалення її цивільно-правового регулювання.
З огляду на поставлену мету визначено такі дослідницькі завдання:
– дослідити генезис загальної аварії й визначити тенденції розвитку цього інституту;
– визначити галузеву приналежність інституту загальної аварії;
– розглянути поняття та ознаки загальної аварії по міжнародному приватному праву й національному морському праву України та охарактеризувати їх значення і взаємозв'язок;
– встановити особливості розподілу загальної аварії та з’ясувати проблеми, що виникають при цьому в цивільному праві;
– проаналізувати поняття, ознаки, елементи розподілу загальної аварії як цивільних правовідносин;
– розглянути відносини, що виникають при розподілі загальної аварії, і визначити їхню сутність як цивільно-правових зобов'язань;
– відокремити загальну аварію від інших цивільно-правових інститутів і визначити її місце в системі цивільного права України;
– визначити оптимальну цивілістичну концепцію інституту загальної аварії та можливі тенденції удосконалення цивільного законодавства в цій сфері.
Об'єктом дослідження є загальна аварія як інститут і система цивільних правовідносин.
Предметом дослідження є сукупність правових норм, що регулюють інститут загальної аварії в міжнародному та національному морському праві, у приватному праві в цілому та цивільному зокрема.
Методи дослідження. При проведенні дослідження автор керувався сукупністю загальнонаукових та спеціальних наукових методів діалектичного, історичного, порівняльного, системного структурно-функціонального та ін.
За допомогою діалектичного методу досліджуються проблеми формування й розвитку ідеї загальної аварії та відповідних норм у морському, цивільному (приватному) та інших галузях права. Історичний метод дав змогу простежити генезис інституту загальної аварії, починаючи з правових систем Стародавнього світу. Порівняльний метод був використаний для виявлення особливостей формулювання окремих ознак загальної аварії в міжнародному морському праві й національному морському праві України, тлумачення особливостей розподілу загальної аварії в різних країнах, а також при визначенні різних аспектів цивільно-правового регулювання відносин, що виникають при цьому. Формально-правовий метод дав змогу проаналізувати зміст норм чинного національного законодавства та міжнародних актів у цій сфері, а метод структурно-функціональний – встановити місце інституту загальної аварії та відповідних правовідносин у загальній структурі права й системі цивільних правовідносин, зокрема.
Як загальна методологічна основа була використана концепція поділу всього права на публічне і приватне. Відповідно, визначено місце загальної аварії в цій системі як інституту міжнародного приватного морського права (цивільного – у широкому значенні).
Застосовуючи системний підхід, автор виходив з того, що морське право є комплексною галуззю законодавства, яке охоплює відносини різної галузевої приналежності. При цьому загальна аварія належить насамперед до міжнародного приватного морського права, хоча містить окремі елементи публічно-правового регулювання.
У такому методологічному аспекті цивільне право взагалі та інститут загальної аварії як специфічний різновид цивільно-правових зобов'язань зокрема розглядалися у постійному розвитку, в діалектичній взаємодії.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в українській юридичній літературі здійснена спроба комплексного дослідження розподілу загальної аварії як виду цивільно-правових зобов'язань.
У межах здійснення досліджень одержано результати, які мають наукову новизну.
1. Обгрунтовано положення про те, що з формуванням римського приватного права поступово дістав чітке закріплення інститут загальної аварії, ідея якого була відома ще стародавньому близькосхідному та грецькому праву. Саме в римському приватному праві ця ідея отримала свій логічний розвиток, завдяки чому було сформульоване поняття та основні ознаки загальної аварії.
2. Доведено тезу про те, що починаючи із ХIХ століття сформувалося сучасне розуміння загальної аварії як правового інституту. Його основним призначенням є відновлення справедливості шляхом розподілу витрат та пожертв, що зазнав один з учасників морського підприємства.
3. Доказано, що загальна аварія є інститутом міжнародного приватного морського права та відповідно інститутом приватного (цивільного) права, що зумовлює виникнення при її розподілі цивільних правовідносин.
4. Аргументовано положення про те, що при виникненні та розподілі загальної аварії виникає комплекс цивільно-правових відносин, насамперед зобов'язальних. Вони виникають у зв'язку з діями щодо запобігання шкоді та компенсації потерпілому учаснику морського підприємства певної частки завданих йому збитків.
5. Запропоновано такий перелік умов розподілу загальної аварії: наявність збитків, умисність збитків, розумність збитків, надзвичайність збитків; наявність небезпеки, загальної для судна, фрахту і перевезеного на судні вантажу.
6. Обґрунтовано положення про те, що правовідносини, які виникають у зв'язку із запобіганням шкоді та наступним розподілом збитків, являють собою вид позадоговірних зобов'язань із спричиненням шкоди у стані крайньої необхідності (запобігання шкоді), які виникають у процесі виконання договору морського перевезення вантажу.
7. Зроблено висновок про те, що забезпечення виконання рішення про розподіл загальної аварії (диспаші) може здійснюватися за допомогою характерних як для цивільного права способів забезпечення виконання зобов'язань (завдаток, застава, неустойка, порука, гарантія, відрахування), так і спеціальних способів, що застосовуються у цій сфері (аварійна підписка тощо).
8. Сформульовано висновок про те, що процедура розподілу загальної аварії (диспаші) має визначатися нормами законодавства і практикою тієї країни, де складається диспаша, а порядок оскарження диспаші визначається національним цивільним процесуальним законодавством.
9. Внесено пропозицію про закріплення у Цивільному кодексі України положень про загальну аварію як обставину, що виключає настання майнової відповідальності на загальних підставах та передбачає можливість застосування способів захисту у вигляді розподілу збитків, завданих заради загальних інтересів.
10. Запропоновано доповнити Кодекс торговельного мореплавства України вказівкою на те, що до відносин розподілу загальної аварії можуть застосовуватися норми цивільного права, й зокрема ті, що регулюють забезпечення виконання зобов'язань.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані у процесі вдосконалення загальної концепції міжнародного приватного морського права, а також українського морського права й цивільного права щодо положень, що стосуються інституту загальної аварії.
Висновки та низка положень дисертаційної роботи були використані для подальших наукових досліджень даної проблематики при підготовці наукових праць та при вивченні курсів "Цивільне та сімейне право України", "Основи римського приватного права", "Правове урегулювання судноплавства", "Морське право", спецкурсу "Порівняльна цивілістика".
Особистий внесок здобувача. В науковій статті “Деякі проблеми захисту прав людини і міжнародне мореплавство” автор дослідив і розкрив поняття тероризму та піратства як підстави заподіяння збитків, що належать до загальної аварії.
Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана й обговорена на кафедрі цивільного права Одеської національної юридичної академії. Результати дисертаційного дослідження доповідались на 4-й (56-й) науковій конференції професорсько-викладацького складу Одеської національної юридичної академії у березні 2001 року.
Публікації. За темою дисертації та відповідно до її змісту опубліковано 5 статей, 4 з яких у збірниках, що входять до переліку фахових видань ВАК України, а також 1 тези наукової доповіді.
Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження й складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг рукопису становить 186 сторінок друкованого тексту, у тому числі 19 сторінок списку використаних джерел, який охоплює 233 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми, визначені об’єкт і предмет, мета та завдання дослідження, розкрито зв’язок роботи з науковими програмами і темами, охарактеризовано методологічну та емпіричну базу дисертаційного дослідження, його теоретичне та практичне значення, апробацію основних результатів, сформульовано концептуальні положення, які відзначаються науковою новизною.
У першому розділі "Методологічна основа дослідження" висвітлюються питання, пов’язані з визначенням стану вивчення інституту загальної аварії, методологічного підґрунтя дослідження та його ключових понять.
У першому підрозділі “Поняття та система морського права”, здійснюється огляд основних точок зору щодо поняття та системи морського права. Оцінюючи співвідношення міжнародного та внутрішнього морського права, автор обґрунтовує необхідність враховувати, що переважна кількість норм морського права встановлюється державою на основі їхньої відповідності нормам міжнародного морського права, і лише незначна частина норм внутрішнього права має самостійний характер. Це повною мірою відповідає загальній тенденції визнання примату міжнародного права, характерного для більшості сучасних правових систем, у тому числі при регулюванні відносин користування морем, морського судноплавства, торговельного мореплавання тощо.
Проаналізовано позиції учених, які піддають сумніву необхідність існування національного морського права з тих міркувань, що воно являє собою сферу, де домінують міжнародні правила та норми.
У другому підрозділі “Поділ морського права на публічне та приватне” аналізується поділ права на публічне та приватне. Приватне право визначають як сукупність правил та норм, що стосуються визначення статусу та захисту інтересів окремих осіб, які не є фігурантами держави, не перебувають у відносинах влади – підпорядкування один одному, рівноправно й вільно встановлюють собі права та обов'язки у правовідносинах, що виникають з їхньої ініціативи. Щодо визначення публічного права, то автор звертає увагу на необхідність при його характеристиці не тільки вказувати на те, що воно стосується інтересів держави в цілому, а й враховувати ту обставину, що однією з визначальних рис публічного права є імперативний метод регулювання відповідних відносин.
З урахуванням специфіки міжнародного приватного права автор доходить висновку, що необхідною умовою ефективного правового регулювання міжнародних майнових відносин є уніфікація. Остання являє собою створення однакових правових норм і забезпечення однакової практики їх застосування різними учасниками міжнародних відносин.
У третьому підрозділі “Загальна аварія як інститут міжнародного приватного морського права та інститут цивільного права” розглядаються специфічні особливості міжнародного приватного права, оскільки, на думку автора, саме до цієї частини морського права тяжіють норми, що регулюють питання загальної аварії. Враховуючи, що за своєю природою норми міжнародного приватного морського права є цивільно-правовими, автор кваліфікує приватну аварію як інститут цивільного права. При цьому йдеться не про національне цивільне право, а про цивільне право в широкому значенні. Інакше кажучи, йдеться про цивільне право як синонім права приватного, що характерно для розуміння співвідношення цих понять на сучасному етапі розвитку цивілістичної доктрини в нашій державі.
Дисертант обгрунтовує висновок про те, що загальна аварія є одночасно інститутом міжнародного приватного морського права й інститутом приватного (цивільного) права як такого. Це дає можливість використовувати у процесі досліджень його цивілістичних аспектів методологію, категорії й поняття цивільного права як органічно пов'язані з відносинами, що виникають при загальній аварії.
У другому розділі "Загальна характеристика інституту загальної аварії" розглядається процес виникнення та розвитку досліджуваного інституту, аналізуються поняття та ознаки загальної аварії в сучасному морському праві. Окремо розглядаються принципи і процедура розподілу загальної аварії.
У першому підрозділі “Виникнення та розвиток ідеї правового регулювання загальної аварії” досліджується процес виникнення загальної аварії, що дає змогу встановити закономірності її розвитку та сучасні тенденції у цій сфері. Інститут загальної аварії виник ще у стародавні часи одночасно з появою торговельного судноплавства. Писемні звичаї розподілу загальної аварії були зафіксовані в законах Хаммурапі. Правила про розподіл загальної аварії були сприйняті римським правом, яке містило декілька додаткових нових тлумачень і доповнень.
І хоча національне морське законодавство більшості країн містить норми про загальну аварію, проте вони або відтворюють загальні норми положень Йорк-Антверпенських правил, або відсилають до останніх, або надають право учасникам морських перевезень передбачати своїми договорами звернення до цих правил. Такий підхід цілком логічний і пояснюється рецепцією сучасним морським правом положень класичного римського права з його випробуваними часом ідеями та нормами.
Поняття та загальні ознаки загальної аварії в сучасному морському праві розглядаються в другому підрозділі “Поняття та ознаки загальної аварії в сучасному морському праві”. Під загальною аварією розуміються збитки, внаслідок вчинених умисно та свідомо надзвичайних витрат або пожертв заради загальної безпеки з метою запобігання небезпеці майну, що знаходиться на судні.
Однак, необхідно відзначити, що не всі збитки, які були завдані у процесі торгового мореплавства, належать до загальної аварії. Наприклад, збитки, пов'язанні із пошкодженням судна при випадковій посадці судна на міль, до загальної аварії не належать.
Аналізуючи поняття загальної аварії, а також норми Йорк-Антверпенських правил і національного законодавства, дисертант пропонує наступний перелік умов розподілу загальної аварії:
1) наявність збитків; 2) умисність збитків; розумність збитків; 4) надзвичайність збитків; 5) наявність небезпеки, загальної для судна, фрахту та вантажу, що є на судні.
При цьому автор відзначає, що в принципі можна говорити про три умови: 1) наявність умисних, розумних та надзвичайних збитків, 2) наявність загальної небезпеки для судна, фрахту та майна, що перевозиться на судні; 3) спрямованість дій, що спричинили збитки, на врятування судна, фрахту й майна на судні від загальної для них небезпеки.
У третьому підрозділі “Принципи та процедура розподілу загальної аварії” аналізуються принципи та процедура розподілу загальної аварії тією мірі, наскільки це може бути корисним при розгляді питань, що становлять зміст дисертації. У процесі розподілу загальної аварії автор виділяє два основні етапи: 1) підготовчий, що включає збирання та оформлення необхідних для подальшої диспаші документів та доказів, 2) основний, власне розподіл загальної аварії. Дисертант наводить формулу розподілу загальної аварії, дає характеристику умов використання цієї формули. Оскільки загальна аварія, на думку дисертанта, розподіляється між учасниками морського підприємства пропорційно вартості майна, то необхідно визначити загальну вартість майна, так звану контрибуційну вартість.
Щодо порядку розподілу загальної аварії автор дійшов висновку про те, що Йорк-Антверпенські правила взагалі не регламентують ці питання. Відтак процедура розподілу загальної аварії має визначатися нормами законодавства і практикою тієї країни, де складається диспаша, а порядок оскарження диспаші – національним цивільним процесуальним законодавством.
У третьому розділі "Цивільні правовідносини, що виникають у зв'язку із загальною аварією" розкривається сутність і місце досліджуваного інституту в системі зобов'язального права. В результаті дослідження автор доходить висновку, що в ситуації, яка спричинила загальну аварію, виникають цивільно-правові відносини між учасниками морського підприємства.
У першому підрозділі “Загальна аварія та категорія цивільного правовідношення” розглядаються питання про співвідношення понять "цивільні правовідносини" і "загальна аварія". Автор доходить висновку, що правовідносини, які виникають при розподілі загальної аварії, є майновими відносними, зобов'язальними, охоронними та простими. Головною відмінністю є те, що на зміну регулятивним приходять охоронні правовідносини. Це пов'язано з тим, що умови та порядок розподілу загальної аварії вже визначаються не умовами договору морського перевезення, а міжнародними звичаями, кодифікованими правилами та нормами Кодексу торговельного мореплавства України, головна мета яких – охорона інтересів осіб, котрі діють заради спільних інтересів.
Другий підрозділ “Загальна аварія як підстава виникнення цивільних правовідносин (правова природа загальної аварії)” присвячений проблемі визначення правової природи загальної аварії. Щодо загальної аварії підставою виникнення правовідносин є дії, спрямовані на запобігання шкоді, яка загрожує судну, фрахту чи майну, що перевозиться. Але її умовами є умисність, розумність дій, наявність збитків тощо. Для виникнення юридичних наслідків може бути достатнім наявність лише одного юридичного факту, але, як правило, необхідна наявність комплексу таких фактів.
У третьому підрозділі “Місце зобов’язань, що виникають при розподілі загальної аварії, серед інших цивільно-правових зобов’язань” досліджується місце зобов'язань, що виникають при розподілі загальної аварії, серед інших цивільно-правових зобов'язань (насамперед позадоговірних зобов'язань).
Порівнюючи ознаки крайньої необхідності та загальної аварії, автор відзначає багато спільних рис між цими інститутами. Водночас з тим слід врахувати існування низки відмінностей між діями у стані крайньої необхідності й діями, що спричинили загальну аварію. Ці відмінності полягають у характеристиці суб'єктів, яким може бути завдана шкода. Крім того, особа не може бути визнаною такою, що діє у стані крайньої необхідності, якщо вона сама створила небезпечну ситуацію. Відмінності між цими інститутами дають підставу розглядати загальну аварію як різновид крайньої необхідності.
Автор доходить висновку, що загальну аварію слід розглядати як вид зобов'язань, котрі виникають із запобігання шкоді. Змістом цих зобов’язань є відносини розподілу загальної аварії.
Питання забезпечення виконання зобов'язань, що виникають із загальної аварії, розглядаються у четвертому підрозділі “Забезпечення виконання зобов’язань, що виникають із загальної аварії”. Автор відзначає, що своєчасне одержання постраждалою стороною відшкодованих збитків багато в чому залежить від того, як будуть забезпечені платежі за загальною аварією. Зволікання чи що найменша помилка в цій справі не тільки спричинять тривалу затримку в одержанні відшкодування, а й у деяких випадках взагалі можуть призвести до неможливості відшкодування збитків. Автор звертає увагу на такий важливий момент: забезпечення платежів за загальною аварією має проводити до оформлення відповідних документів на підставі яких сторони можуть доводити розмір завданих їм збитків, оскільки від цього залежить вибір способу забезпечення виконання загальноаварійних зобов'язань. При цьому необхідно враховувати два аспекти відповідних загальноаварійних правовідносин. З одного боку, зобов'язання, що виникають із загальної аварії, за своєю природою є цивільно-правовими позадоговірними зобов'язаннями, а з іншого – загальна аварія є інститутом міжнародного приватного права.
Автор також відзначає, що відповідно до загальноприйнятої цивілістичної концепції для забезпечення майнових інтересів кредитора, для одержання ним гарантій належного виконання боржником зобов'язання в цивільному праві передбачені спеціальні заходи впливу на боржника майнового характеру, що встановлюються договором або законом.
Ці заходи полягають або у можливості покладання на боржника додаткових обтяжень на випадок невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, або у притягненні до виконання поряд із боржником третіх осіб (поручителя, гаранта), або у виділенні визначеного майна, за рахунок якого може бути досягнуте виконання зобов'язання.
Таких заходів, спеціально урегульованих цивільним законодавством України, п'ять: застава, порука, гарантія, неустойка й завдаток. Крім них, проект нового Цивільного кодексу України відрахування.
Дисертант зазначає, що для забезпечення виконання зобов'язань в інших правових системах широко застосовуються такі способи, як резервування права власності, акредитив, страхування угоди, валютні застереження.
У сфері торговельного мореплавства як форма забезпечення виконання зобов'язань, застосовується аварійна підписка, аварійний внесок, депозит, банківська гарантія, гарантія страхового товариства, гарантія Клубу взаємного страхування.
Дисертант доходить висновку, що для забезпечення зобов'язань при розподілі загальної аварії можуть застосовуватися як способи, що передбачені цивільним законодавством (застава, гарантія), так і способи, встановлені спеціальним законодавством про торгове мореплавство, міжнародними угодами й іншими актами (аварійна підписка відрахування, депозит, страхування тощо).
У зв'язку з цим необхідно доповнити Кодекс торговельного мореплавства України вказівкою на те, що до відносин розподілу загальної аварії можуть застосовуватися норми цивільного права, й зокрема ті, що регулюють забезпечення виконання зобов'язань.
У Висновках автор на підставі аналізу, проведеного у дисертації, показує, що у ситуації, яка призвела до загальної аварії, виникають цивільно-правові зобов'язальні правовідносини між учасниками морського підприємства.
Підставою їх виникнення є акт, що призвів до загальної аварії. Він являє собою правомірний вольовий юридичний вчинок, спрямований на запобігання шкоді. При цьому він породжує зобов'язання як результат прямої дії норм права (закону, міжнародного порядку).
В результаті загальної аварії виникають цивільно-правові зобов'язання щодо запобігання шкоді, змістом яких є відносини розподілу загальної аварії.
Для забезпечення зобов'язань при розподілі загальної аварії можуть застосовуватися способи, передбачені як цивільним законодавством (застава, гарантія), так і спеціальним законодавством про торговельне мореплавство, міжнародними угодами, актами (аварійна підписка, відрахування, депозит, страхування угоди).
У зв'язку з цим доцільно доповнити Кодекс торговельного мореплавства України положенням про те, що до відносин розподілу загальної аварії можуть застосовуватися норми цивільного законодавства, і зокрема ті, які регулюють забезпечення виконання зобов'язань.
Морське право в цілому може бути визначене як система принципів і норм, що встановлюють правовий режим морських просторів і регулюють відносини, які виникають у зв'язку з використанням Світового океану й морського дна, у тому числі у сфері морського судноплавства.
Оскільки морське право являє собою узагальнене поняття, то пропонується при його характеристиці виходити з поділу даної категорії на морське публічне й морське приватне право. При цьому слід виходити із загального положення про поділ усього права на публічне і приватне, а також тієї обставини, що при визначенні поняття і структури морського права варто виходити з того, що застосування терміну “національне (внутрішньодержавне) морське право” можливе лише з певним застереженням: йдеться про частину морського права (приватного чи публічного), яка стосується виключно внутрішніх відносин: функціонування портів, перевезення в каботажі та ін.
Міжнародне публічне морське право може бути визначене як сукупність принципів і норм, якими з метою захисту загальних інтересів за допомогою розпоряджень імперативного характеру регулюються відносини суб'єктів, що діють у сфері використання Світового океану й морського дна, а також морського судноплавства.
Міжнародне приватне морське право – це комплексна правова система, що поєднує норми міжнародних договорів і звичаїв, а також внутрішньодержавного законодавства, які регулюють майнові й особисті немайнові відносини, котрі виникають у процесі торгового мореплавства й ускладнені іноземним елементом.
Зіставляючи порівнюючи ознаки інституту загальної аварії з характерними рисами названих вище галузей права, автор доходить висновку, що загальна аварія за своєю галузевою приналежністю є інститутом міжнародного приватного морського права.
З огляду на ту обставину, що за своєю природою норми міжнародного приватного морського права є цивільно-правовими, пропонується кваліфікувати приватну аварію як інститут цивільного права.
Загальна аварія є одночасно інститутом міжнародного приватного морського права, й інститутом частки (цивільного) права як такого. Це дає змогу використовувати у процесі подальших досліджень її цивілістичних аспектів методологію, категорії та поняття цивільного права як органічно пов'язані з відносинами, що виникають при загальній аварії.
Дослідження генезису інституту загальної аварії і тенденцій його розвитку дає змогу дійти висновку, що загальним для традиційної та сучасної концепції правового регулювання розподілу загальної аварії є визнання універсального, наднаціонального характеру відносин, що виникають при цьому. Хоча національне морське законодавство більшості країн містить норми про загальну аварію, вони або відтворюють загальні положення Йорк-Антверпенских правил, або відсилають до останніх, надаючи право учасникам морських перевезень передбачити своїм договором звернення до цих правил. Такий підхід цілком логічний і пояснюється рецепцією сучасним морським правом положень класичного римського права з його випробуваними часом ідеями й нормами.
У сучасній теорії і практиці морського права під загальною аварією (generale average) розуміють збитки, завдані внаслідок зроблених умисно й свідомо надзвичайних витрат або пожертвувань заради загальної безпеки з метою запобігання небезпеці майна, яке бере участь у загальному морському підприємстві судна, фрахту й перевезеного судном вантажу.
На основі цього визначення, а також інших норм Йорк-Антверпенских правил і національного законодавства запропоновано такий перелік умов розподілу загальної аварії: 1) наявність збитків; 2) умисність збитків; 3) розумність збитків; 4) надзвичайність збитків; 5) наявність небезпеки, загальної для судна, фрахту й перевезеного на судні вантажу.
При цьому відзначається можливість врахування трьох умов: 1) наявності умисних, свідомих і надзвичайних збитків; 2) наявності загальної небезпеки для судна, фрахту й перевезеного на судні вантажу; 3) спрямованості дій, які призвели до збитків, на порятунок судна, фрахту й перевезеного на судні вантажу від загальної для них небезпеки.
Однак при визначенні факту загальної аварії доцільне збереження більшого числа умов загальної аварії.
Водночас при аналізі відносин розподілу загальної аварії як виду цивільних правовідносин доцільно зосередити увагу саме на характеристиці умов виникнення даних правовідносин, перелік яких може бути іншим, ніж наведений у дослідженні.
Щодо порядку розподілу загальної аварії, то Йорк-Антверпенські правила взагалі не регламентують ці питання, у зв'язку з чим процедура розподілу загальної аварії (диспаші) має визначатися нормами законодавства і практикою тієї країни, де складається диспаша, а порядок оскарження рішення диспашера визначається національним цивільним процесуальним законодавством.

Список опублікованих праць:
1. Шемонаев В.Ю. Регулирование процессуального статуса капитана морского судна нуждается в совершенствовании // Актуальні проблеми держави та права. – 2001. – № 10. – С. 284-287.
2. Харитонов Є.О., Шемонаєв В.Ю. Деякі проблеми захисту прав людини і міжнародне мореплавство // Актуальні проблеми політики. – Одеса: Юридична література, 2001. – № 12. – С. 348-352.
3. Шемонаєв В.Ю. Римський генезис інституту загальної аварії // Актуальні проблеми держави і права. – Одеса: Юридична література, 2002. – № 13. – С. 63-67.
4. Шемонаєв В.Ю. Загальна аварія як підстава виникнення цивільних правовідносин // Часопис Київського університету права. – 2002. – № 4. – С. 59-73.
5. Шемонаев В.Ю. Негативные явления, связанные с увеличением количества контейнеров на палубе контейнеровоза // Судовождение. – 1999. – № 1. – С. 164-166.
6. Шемонаєв В.Ю. Цивільно-правові наслідки загальної аварії // Матеріалі 4-ї (56-ї) звітної наукової конференції професорсько-викладацького складу Одеської національної юридичної академії “Правові проблеми становлення та розвитку сучасної української держави” (березень, 2001 р., м.Одеса) // Актуальні проблеми держави і права. – Одеса: Юридична література, 2001. – № 11. – С. 249-251.

Шемонаєв В.Ю. Загальна аварія (цивілістичні аспекти). – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. - Інститут держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України, Київ, 2003.
У дисертації здійснено комплексне дослідження генезису загальної аварії та визначено тенденцію розвитку цього інституту. Аналізується галузева приналежність інституту загальної аварії. Розглядаються поняття й ознаки загальної аварії по міжнародному приватному морському й національному морському праву України. Показано їхнє значення і взаємозв'язок, розкриваються особливості розподілу загальної аварії і проблеми, що виникають при цьому в сфері дії цивільного права. Аналізуються поняття, ознаки й елементи розподілу загальної аварії як цивільних правовідносин. Розглядаються відносини, що виникають при розподілі загальної аварії, визначається їхня сутність як цивільно-правових зобов'язань. Проводиться розмежування загальної аварії та інших цивільно-правових інститутів. Визначається місце інституту загальної аварії у системі цивільного права України. Запропоновану оптимальну цивілістичну концепцію інституту загальної аварії та визначену можливі тенденції удосконалювання цивільного законодавства в цій сфері.
Даються рекомендації щодо вдосконалення законодавства України з метою закріплення в Цивільному кодексі України положень про загальну аварію як обставини, що виключає настання майнової відповідальності на загальних підставах, яка передбачає можливість застосування мір заходів захисту розподілів збитків, яких зазнали у спільних інтересах.
Ключові слова: загальна аварія, міжнародне приватне право, цивільне право України, диспаша, збитки, зобов'язальні відносини, позадоговірні відносини, забезпечення виконання зобов'язань, розподіл збитків.

Шемонаев В.Ю. Общая авария (цивилистические аспекты). – Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 – гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. – Институт государства и права им. В.М. Корецкого Национальной академии наук Украины, Киев, 2003.
В диссертации проводится комплексное исследование генезиса общей аварии и определяется тенденция развития этого института. Определяется отраслевая принадлежность института общей аварии. Рассматриваются понятие и признаки общей аварии по международному частному морскому и национальному морскому праву Украины, анализируются их значение и взаимосвязь. Характеризуются особенности распределения общей аварии и проблемы, возникающие при этом в сфере действия гражданского права. Анализируются понятие, признаки и элементы распределения общей аварии как гражданского правоотношения. Рассматриваются отношения, возникающие при распределении общей аварии. Определяется их сущность как гражданско-правовых обязательств. Проводится разграничение общей аварии и других гражданско-правовых институтов. Определяется место института общей аварии в системе гражданского права Украины. Определяется оптимальная цивилистическая концепция института общей аварии и возможные тенденции совершенствования гражданского законодательства в этой сфере.
На основании исследований делается вывод, что при ситуации, повлекшей общую аварию, возникают гражданско-правовые обязательственные правоотношения между участниками морского предприятия.
Основанием их возникновения является акт, повлекший общую аварию, который представляет собою правомерный волевой юридический поступок, направленный на предотвращение вреда и порождающий обязательства в силу прямого предписания норм права (закона, международного обычая).
В результате общей аварии возникают гражданско-правовые обязательства вследствие предотвращения вреда, содержанием которого являются отношения распределения общей аварии.
Для обеспечения обязательств при распределении общей аварии могут применяться как средства, предусмотренные гражданским законодательством (залог, гарантия), так и средства, установленные специальным законодательством о торговом мореплавании, международными соглашениями и т.п. актами (аварийная подписка, удержание, депозит, страхование соглашения).
Поскольку морское право представляет собою обобщенное понятие, целесообразно при его характеристике исходить из подразделения данной категории на международное публичное морское право и международное частное морское право.
Международное публичное морское право определяется как совокупность принципов и норм, которыми с целью защиты общих интересов при помощи предписаний императивного характера регулируются отношения субъектов, действующих в сфере использования Мирового океана и морского дна, а также морского судоходства.
Международное частное морское право – это комплексная правовая система, объединяющая нормы международных договоров и обычаев, а также внутригосударственного законодательства, которые регулируют имущественные и личные неимущественные отношения, возникающие в процессе торгового мореплавания и осложненные иностранным элементом.
Сопоставляя признаки института общей аварии с характерными чертами названных выше отраслей права, делается вывод, что общая авария по своей отраслевой принадлежности является институтом международного частного морского права.
В свою очередь, учитывая то обстоятельство, что по своей природе нормы международного частного морского права являются гражданско-правовыми нормами, общая авария квалифицируется как институт гражданского права.
Таким образом, общая авария является одновременно в равной степени и институтом международного частного морского права, и институтом частного (гражданского) права.
На основании исследования генезиса института общей аварии и тенденций его развития, делается вывод, что общим для традиционной и современной концепции правового регулирования распределения последствий общей аварии, является признание универсального, наднационального характера возникающих при этом правоотношений. Хотя национальное морское законодательство большинства стран содержит нормы об общей аварии, они или воссоздают общие положения Йорк-Антверпенских правил, или отсылают к последним, или предоставляют право участникам морских перевозок предусмотреть своим договором обращение к этим правилам.
Относительно порядка распределения общей аварии делается вывод, что Йорк-Антверпенские правила, вообще не регламентируют эти вопросы, в связи с чем процедура распределения общей аварии (диспаши) должна определяться нормами законодательства и практикой той страны, где составляется диспаша, а порядок обжалования решения диспашера определяется национальным гражданским процессуальным законодательством.
Даются рекомендации по совершенствованию законодательства Украины с целью закрепления в Гражданском кодексе Украины положений об общей аварии как обстоятельстве, исключающем наступление имущественной ответственности на общих основаниях и предусматривающем возможность применения мер защиты в виде распределения убытков, понесенных в общих интересах.
Предлагается дополнить Кодекс торгового мореплавания Украины указанием на то, что к отношениям распределения общей аварии могут применяться нормы гражданского законодательства, в частности, те, которые регулируют обеспечение исполнения обязательств (задаток, залог, неустойка, поручительство, гарантия, удержание).
Ключевые слова: общая авария, международное частное право, гражданское право Украины, диспаша, убытки, обязательственные отношения, внедоговорные отношения, обеспечение исполнения обязательств, распределение убытков.

Shemonayev V.Yu. General average (civil aspects). – Manuscript.
Thesis for obtaining a scientific degree of the Candidate of Sciences (Law) on the speciali 12.00.03 – Civil Law and Civil Process; Family Law; Private International Law. – V.M. Koretsky Institute of State and Law of the National Ukrainian Academy of Sciences. – Kyiv, 2003.
The thesis makes a compound research of genesis of general average and the tendency of development this institute; the branch fitting the institute of general average is determined; concept and tags of general average on an international private marine and national marine law of Ukraine are esteemed; their value and intercoupling are characterized; the features of distribution of general average losses and problems arising at civil law are established; the tags and allocation units of general average are analyzed, as the civil matters; attitudes arising at distribution of general average are esteemed, and their nature is determined, as civil-law obligations; the demarcation of general average and other civil-law institutes is carried out; place of institute of general average in a system of the Civil Law of Ukraine is determined; optimum civil concept of institute of general average and possible tendencies of perfecting of civil law procedure is determined.
Recommendations are given as for perfection of the legislation of Ukraine with the aim to fast in the Civil Law of Ukraine the rules about general average, as circumstances, eliminating approach of the property responsibility on the common basis and envisioning a possibility of protection measures, by the way, of distribution of general average losses, suffered in common interests.
Key words: general average, International Private Law, Civil Law of Ukraine, the average statement, average general costs, liability attitudes(relations), non-contractual attitudes(relations), maintenance of discharge of the obligation, distribution of average general costs.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

Пошукова анотація: Диспозитивність прокурорівсімейного поляриметричного Дізнання прикордонної Дільничний податкового міліції нацистівземств Конституційного біженців Донбасу міліції адміністративних ОВС виконавчої внутрішніхсправ профілактиці неповнолітніх попередження службовців області транспортних самоврядування місцевого громадських правоохоронних транспортної громадськістю відмовапредставництво позбавлення вкладу довірчого довічного доручення зберігання агентський кредитування земельної приватизації купівлі морського страхування реклами найму житла нерухомого оренди майна перевезення повітряним давальницької перестрахування чартерупозички фінансових професійну продукції спільну ренти страхування системі житлом факторингу лізингу медичних конституційного Договірна матеріальна подружжя Договірне економічних музичний дилінгу підрядних автомобільним послуг франчайзингу Дозвільна провадження Докази Доказування господарському посадових докази правозастосовчій пізнання Доктрина розподілу Документаційне самоврядування місцевого Польщі Достатність Доступність правосуддя Досудове територіальної курсантів слов’ян Європейського морем Литовського Екологічна лісокористування детінізації сільськогосподарської власності людини Економічні сучасної Експертиза цивільному контрабанду Експлікація Екстрадиція Електрохімічне Емоційний Емфітевзис юриста адвоката слідчого адміністративної державотворчі правосвідомості податкова гуманітарного зайнятості Конвенції юстиції Європейська хартія соціальна оподаткування Європейське право гуманізм торгівлею Європейські Союзу внутрішніх Єфремівська шахрайства Жінка злочинність адвокатурою договорів господарських екологічної законності примусу колізійної статусу засудженої обвинуваченому податковою підозрою досудових митних внутрішніх надзвичайних обвинуваченого реабілітації аварія поліція призначення досудового міліції Закон форм представництво Законність справедливість обґрунтованість профілактики страхування вибори оплату імперії регламент Законодавча процес техніка інституції процес Закриття Заміна Заочний Запобігання нафтогазовому неповнолітніх корисливим насильницьким відмиванню незаконному податковою наркотизму шахрайству Заповіт гласності диспозитивності примусу державного дисципліни індивідуалізації кредитних Застава майнових забезпечення адміністративного процесуального колізійних юрисдикції довкілля сімейних Затримання профспілок Захисник доказування конкуренції репутації конкуренції жертв майнових немайнових патентного військовослужбовців адмiнiстративнi інтелектуальної меншин потерпілого інвестиційної державної потерпілого комп'ютерну профспілками честі прикордонної податкової безпеки транспорті Збитки громадськістю Звернення Звичаєве


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking