Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-2% онлайн заказ


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Загальна поліція Російської імперії в Україні в 1862-1905 рр.

 

ХОЛОД ЮРІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ

ЗАГАЛЬНА ПОЛІЦІЯ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ В УКРАЇНІ В 1862-1905 рр.

Спеціальність 12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових вчень

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Харків – 2001


Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі теорії та історії держави і права Національного університету внутрішніх справ МВС України

Науковий керівник – доктор юридичних наук, професор Ярмиш Олександр Назарович, Націо-нальний університет внутрішніх справ МВС України, перший проректор;

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Страхов Микола Миколайович, Націо-нальна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого, професор кафедри історії держави і права України та зарубіжних країн;

кандидат юридичних наук, доцент Горбачов Василь Павлович, Донецький інститут внутрішніх справ МВС України, начальник кафедри кримінального процесу.

Провідна установа: Одеська національна юридична академія, кафедра історії держави і права, Міністерство освіти і науки України, м. Одеса.


Захист відбудеться “ 26 “ січня 2002 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.700.03 Національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, пр. 50-річчя СРСР, 27.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, пр. 50-річчя СРСР, 27.

Автореферат розісланий “ 24 ” грудня 2001 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради В.Є. Кириченко


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Вивчення історії правоохоронних органів традиційно перебуває серед постійних завдань української юридичної науки. Актуальність історико-правових досліджень діяльності органів правопорядку суттєво зростає на сучасному етапі розвитку держави та суспільства, коли звернення до спадщини минулого обумовлено ще й нагальними потребами реформування органів внутрішніх справ. Для належного правового забезпечення цього процесу, створення його наукових основ важливим є узагальнення історичного досвіду функціонування апарату загальної поліції Російської імперії на українських землях, зокрема протягом другої поло-вини ХIХ – початку ХХ ст., коли в суспільстві відбувалися кардинальні зміни, тривали складні і суперечливі соціально-економічні та політико-правові процеси. Досвід діяльності поліцейських установ, дослідження правових засад функціонування апарату загальної поліції дають значний ма-теріал не тільки для наукових узагальнень, а й для визначення напрямків удосконалення організа-ції та діяльності сучасних органів внутрішніх справ України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дослі-дження базується на науковій програмі кафедри теорії та історії держави і права Національного університету внутрішніх справ, складеної на виконання п. 1.1. “Пріоритетних напрямків фундаме-нтальних та прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2000 рр.” та п.1.2. “Головних напрямків наукових досліджень Університе-ту внутрішніх справ МВС України на 1996-2000 рр”.
Об’єктом дослідження є органи загальної поліції Російської імперії в Україні в другій по-ловині ХIХ – на початку ХХ ст.
Предметом дослідження є організація, правові засади функціонування та основні напрямки діяльності загальної поліції Російської імперії в Україні в другій половині ХIХ – на початку ХХ ст.
Хронологічні рамки дослідження охоплюють 1862-1905 рр. Це обумовлено тим, що в 1862 р. у царській Росії була розпочата поліцейська реформа, внаслідок якої було змінено систему ор-ганів загальної поліції та порядок комплектування їх складу, а в 1905 р. почалася перша російська буржуазно-демократична революція, внаслідок якої склалися “екстремальні” умови для діяльності апарату загальної поліції. У такому надзвичайному режимі поліцейські установи функціонували до 1917 р.
Географічні рамки дослідження охоплюють українські землі, які входили до складу Росій-ської імперії.
Стан наукової розробки проблеми. Необхідність ґрунтовного вивчення питань, пов’язаних з функціонуванням апарату загальної поліції в Україні в другій половині ХIХ – на по-чатку ХХ ст., зумовлюється, зокрема, станом дослідження цієї теми в історико-правовій літерату-рі. Наукова розробка даної проблематики представлена роботами, які умовно можна розділити на три групи.
До першої групи належать праці авторів другої половини ХIХ – початку ХХ ст.: С.А. Анд-ріанова, І.А. Андрієвського, М.М. Белявського, В.М. Гессена, О.Д. Градовського, В.Ф. Дерюжин-ського, В.В. Івановського, Є.П. Карповича, І.Т. Тарасова. У роботах цих вчених було проаналізо-вано поліцейське законодавство Російської імперії, досліджено в загальних рисах місце та роль поліції в її державному механізмі.
Ґрунтовний аналіз місця поліції в системі попереднього розслідування, завдань та характе-ру дізнання, яке за Статутом кримінального судочинства 1864 р. провадили поліцейські органи, міститься в праці видатного російського юриста І.Я. Фойницького. Відносини між поліцією та ор-ганами юстиції розглядалися С.Л. Фуксом. Історія поліції Російської імперії кінця XVIII – першої половини XIX ст. досліджувалася Є.М. Анучіним. Цікавий матеріал з історії харківської поліції міститься у фундаментальній праці Д.І. Багалія та Д.П. Міллера “История города Харкова за 250 лет его существования (1655-1905 гг.). Историческая монографія”. Певний інтерес складає праця колишнього директора Департаменту поліції О.О. Лопухіна “Из итогов служебного опыта. На-стоящее и будущее русской полиции”.
До другої групи праць, присвячених розвитку адміністративно-поліцейського апарату Ро-сійської імперії та каральній політиці царизму, належать дослідження авторів радянського пері-оду. Велика документальна база цієї проблематики та її докладний аналіз характеризують моно-графії П.А. Зайончковського та М.П. Єрошкіна. Організація та діяльність поліцейських установ царської Росії висвітлювалася в роботах Р.С. Мулукаєва, І.В. Оржеховського, К.Г. Федорова, Д.І. Шинджикашвілі. Особливий інтерес становить бібліографічний покажчик “Карательные органы дореволюционной России (полицейская и пенитенциарная система)” та навчальний посібник “Ис-тория полиции дореволюционной России: Сборник документов по истории государства и права”. Однак слід зазначити, що вчені досліджували переважно функціонування органів політичної полі-ції царизму, правові засади організації та діяльності загальної поліції залишалися поза увагою іс-ториків.
Безпосередньо апаратові загальної поліції Російської імперії в другій половині ХIХ – на по-чатку ХХ ст. присвячено лише декілька праць, невеликих за обсягом і призначених для учбових цілей. Це роботи А.Б. Дубровіної, Т.У. Воробейникової, Т.І. Желудкової, В.А. Шелкопляс. Рефор-ма слідчого апарату в 1860 р., місце поліції в системі попереднього розслідування за Статутом кримінального судочинства 1864 р. розглядалися М.Г. Коротких, Ю.В. Сорокіним, А.Г. Мамонто-вим.
Сучасний етап історико-правових досліджень поліцейської системи царської Росіі характе-ризується певними зрушеннями. Підтвердженням тому є низка індивідуальних і колективних нау-кових праць, збірників документів та матеріалів, статей, дисертаційних досліджень. Ґрунтовний аналіз організації, основних напрямків діяльності, форм та методів роботи карального апарату са-модержавства проведений в монографії О.Н. Ярмиша “Каральний апарат самодержавства в Украї-ні в кінці ХІХ – на початку ХХ ст.” Особливості кримінального та політичного розшуку на тери-торії України в XVIII - XIX вивчалися О.М. Піджаренко. Організації та діяльності поліцейського апарату царизму в Україні присвячена праця А.С. Чайковського та М.Г. Щербака “За законом і над законом. З історії адміністративних органів і поліцейсько-жандармської системи в Україні (IХ- початок ХХ ст.)”. Історія київської міської поліції знайшла своє відображення в роботах Б.П. Ба-луєва, Т.М. Берестовської, Є.П. Велічутіної, Є.О. Самойленко, Л.С. Сургай, В.М. Чиснікова.
Серед сучасних російських досліджень поліцейської системи царату слід виділити роботи А.В. Борисова, В.М. Кручінина, В.В. Фролова, В.В., Р.В. Нарбутова, Р.С. Мулукаєва, Д.С. Рижова, М.І. Сизикова, О.Є. Скрипільова, колективні праці “Полиция и милиция России: страницы исто-рии”, “История полиции России. Краткий исторический очерк и основные документы”, “Органы и войска МВД России. Краткий исторический очерк”. Особливий інтерес викликає робота О.М. Ко-рнєєва “Полицейское государство: теория и практика”, в якій досліджується генезис ідеї поліцей-ської держави та дається концептуальний аналіз поліцейського режиму.
Таким чином, поліцейській системі Російської імперії присвячено чимало праць. Однак в історико-правовій літературі розглядалися переважно питання, пов’язані з функціонуванням полі-тичної поліції самодержавства. Організація та діяльність апарату загальної поліції царської Росії в українських губерніях на тлі буржуазної модернізації досліджувалася фрагментарно, і ця пробле-ма, незважаючи на її наукову та практичну актуальність, спеціально не вивчалася ні у вітчизняній, ні в зарубіжній історіографії.
Мета і основні завдання дисертаційного дослідження. Мета дослідження полягає у ство-ренні першої комплексної роботи, де системно було б розглянуто організацію, правові засади фун-кціонування та основні напрямки діяльності апарату загальної поліції Російської імперії в Україні у другій половині ХIХ – на початку ХХ ст.
Відповідно до поставленої мети в дисертації вирішуються такі завдання:
- з’ясувати питання про місце та роль поліції в державній системі Російської імперії;
- проаналізувати нормативно-правову базу організації та діяльності загальної поліції в дру-гій половині ХIХ – на початку ХХ ст;
- дослідити тенденції розвитку апарату загальної поліції царату в Україні в другій половині ХIХ – на початку ХХ ст;
- з’ясувати особливості та основні напрямки діяльності органів загальної поліції в українсь-ких губерніях щодо охорони громадського порядку, попередження та припинення злочинів;
- оцінити практику функціонування апарату загальної поліції в Україні в другій половині ХIХ – на початку ХХ ст.
Методологічну основу дисертації складає діалектичний підхід до аналізу державно-правових процесів, принципи історизму та об’єктивності. У роботі використано такі спеціальні методи: формально-догматичний, структурно-функціональний та порівняльно-правовий.
Джерельна база дисертації різноманітна. Її склали:
- законодавчі акти Російської імперії, що визначали організацію та правові засади діяльнос-ті органів загальної поліції в другій половині ХIХ - на початку ХХ ст., вміщені у “Повному зібран-ні законів Російської імперії” та “Зводі законів Російської імперії”;
- відомчі нормативні акти МВС, опубліковані в тематичних збірках нормативних матеріа-лів, що видавалися в дореволюційний період;
- документальні матеріали, які виявлені в Державному архіві Російської Федерації (Ф.102), Центральному державному історичному архіві України в м. Києві (Ф.442), Державному архіві Ки-ївської області (Ф.1), Державному архіві Дніпропетровської області (Ф.11,23), Державному архіві Харківської області (Ф.3,4,52).
Більшість зазначених матеріалів вводиться до наукового обігу вперше. Це дозволяє роз-глянути різноманітні аспекти проблеми, а також заповнити певні прогалини, пов’язані з обмежені-стю інформації.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що:
1. Дисертація є першим у вітчизняній історико-правовій науці комплексним дослідженням організації, правових засад функціонування та основних напрямків діяльності апарату загальної поліції Російської імперії в Україні в другій половині ХIХ – на початку ХХ ст.
2. Обґрунтовується положення про те, що в 70-80-х рр. ХIХ ст. в Російській імперії був за-кладений фундамент поліцейського режиму, юридичним виразом якого було “Положення про за-ходи до охорони державного порядку і громадського спокою” від 14 серпня 1881 р.
3. Визначено, що в механізмі російського абсолютизму особливе місце посідала загальна поліція, яка була головним знаряддям проведення соціально-економічних та політичних заходів уряду, для чого поліцейським органам надавався великий обсяг превентивно-репресивних повно-важень.
4. Встановлено, що характерною рисою поліцейського законодавства Російської імперії бу-ла розпливчастість та численність правил, які визначали компетенцію органів загальної поліції, і відсутність загального поліцейського статуту. Обов’язки загальної поліції не систематизувалися, а являли собою механічну суму законоположень, що накопичувалися десятиріччями.
5. Доводиться, що законодавство Російської імперії другої половини XIX ст., продовжуючи давню правову традицію, ототожнювало поняття “поліція” з поняттям “адміністрація”, внаслідок чого сфера компетенції поліцейських органів була фактично необмеженою. Разом з тим, обов’язки загальної поліції можна розділити на дві категорії: 1) загальні, які поліцейські установи виконува-ли більш або менш самостійно; 2) допоміжні, що покладалися на органи загальної поліції для сприяння діяльності іншим урядовим відомствам.
6. Уточнено, що поліцейська реформа 60-х років XIX ст. була викликана необхідністю укріплення апарату загальної поліції через централізацію управління поліцейськими органами у повітах внаслідок скасування кріпосного права і втрати поміщиками влади над селянами. Ця ре-форма не мала комплексного характеру, оскільки вона не вирішила питання про чітке визначення правових засад діяльності загальної поліції.
7. Дістало подальшого вивчення питання про участь поліції в системі попереднього розслі-дування за Статутом кримінального судочинства 1864 р. Після вилучення з компетенції поліцей-ських органів слідчих функцій стан попереднього розслідування залишався незадовільним, оскіль-ки в країні не було організованого поліцейського розшуку, а також внаслідок того, що в законі по-рядок провадження поліцією дізнання та слідчих дій визначався не чітко, що вносило неясність в роботу як поліції, так й судових слідчих.
8. Доповнено існуючі в літературі уявлення про тенденції розвитку апарату загальної полі-ції в Україні в другій половині XIX - на початку XX ст., розглянуто його структурні елементи, для чого був використаний новий документальний матеріал.
9. Проаналізовані напрямки діяльності органів загальної поліції в Україні, яка внаслідок переплетення тут соціально-економічних, політичних та національних протиріч стала з кінця XIX ст. однією з “гарячих” зон Російської імперії.
10. Доводиться, що поліцейські обов’язки виконували не тільки чини поліції, але й волосні старшини та сільські старости. Однак відсутність в законодавстві певних меж між владою органів волосної поліції і нижчими поліцейськими чинами призводила до поглинання однією владою ін-шої або до постійних конфліктів між ними.
11. Встановлено, що деякі особливості мала організація поліцейського апарату в приморсь-ких торгових портах, де у 80-90-х рр. XIX ст. була створена портова поліція, правові засади діяль-ності якої визначалися як спеціальними законами, так і законами про обов’язки загальної поліції.
12. Зазначено, що в другій половині XIX – на початку XX ст. урядом Російської імперії бу-ли вжиті певні заходи щодо удосконалення структури апарату загальної поліції, збільшення його штатної чисельності, поліпшення матеріального забезпечення поліцейських чинів, але ці заходи були недостатніми і не усували притаманних поліції принципових недоліків. Це спростовує існу-ючу в деяких сучасних працях художньо-публіцистичного спрямування ідеалізацію діяльності по-ліцейського апарату Російської імперії. Об’єктивний аналіз функціонування царської поліції свід-чить про те, що її головним завданням був захист основ самодержавства, інтереси котрого, як про-демонструвала історія, не співпадали з інтересами суспільства.
Теоретичне й практичне значення дослідження полягає у наявній можливості викорис-тання його матеріалів, висновків та узагальнень в науково-дослідній діяльності, при підготовці праць з історико-правової проблематики, історії правоохоронних органів, при викладанні навчаль-них курсів “Історія держави і права України”, “Історія органів внутрішніх справ”, “Судові і право-охоронні органи”, “Адміністративне право”.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації знайшли відображення в доповідях на засіданнях кафедри теорії та історії держави і права Національного університету внутрішніх справ, у виступах на науково-практичних конференціях: “Державно-правові проблеми Північного Причорномор’я: історія і сучасність” (Сімферополь, травень 1999 р.), “Актуальні про-блеми історіографії історії права” (Сімферополь – Алушта, жовтень 2000 р.). Матеріали дисерта-ційної роботи ввійшли до навчального посібника “Історія органів внутрішніх справ” (м. Харків, Університет внутрішніх справ, 1999 р.) та науково-бібліографічного довідника “Історія органів внутрішніх справ” (м. Харків, Університет внутрішніх справ, 2000 р.)
Публікації. Основні положення і висновки дисертації викладені в 7 публікаціях, зокрема в 5 статтях, опублікованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура дисертації. Робота складається з вступу, чотирьох розділів, що включають ві-сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел та семи додатків. Загальний обсяг роботи складає 165 сторінок, список використаних джерел – 20 сторінок (252 найменування), додатки – 24 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі розкривається актуальність теми дисертації і ступінь її дослідженності, визнача-ються її об’єкт, предмет, хронологічні рамки, висвітлюються мета і основні завдання, методологі-чні основи дисертації, її джерельна база, розкривається наукова новизна одержаних результатів та їх теоретичне і практичне значення, подаються відомості щодо апробації і публікації основних по-ложень дисертаційної роботи.
У першому розділі “Поліцейська держава як особлива форма організації публічної полі-тичної влади в епоху абсолютизму”, який складається з двох підрозділів, досліджується політико-правовий режим поліцейської держави на прикладі царської Росії і розкривається місце та роль поліції в системі державних органів Російської імперії.
Поліцейська держава виникає в епоху “освіченого” абсолютизму, який обґрунтовувався те-оріями природного права та суспільного договору. Згідно з цими теоріями монарху надавалася влада над його підданими з метою забезпечення загального блага. Завдання адміністрації в полі-цейській державі полягало в тому, щоб створити дійовий громадський порядок (поліцію). Центром влади в такій системі була абсолютна монархія, яка керувала з раціонально організованою ієрархі-єю органів управління. Компетенція цих органів залишалася невизначеною, тому що чиновники, які здійснювали волю монарха, були вільними від будь-яких обмежень, як і сам монарх.
Застосування теоретичної конструкції поліцейської держави при аналізі політико-правового режиму Російської імперії дозволяє дійти висновку, що царська Росія в XIX – на початку XX ст. уявляла собою варіант європейської поліцейської держави. Це виявилося в тому, що: 1) політику було оголошено виключною сферою уряду, втручання в неї приватних осіб вважалося злочином; 2) нагляд за додержанням цього принципу покладався на органи політичної та загальної поліції, яким було надано широкі репресивні повноваження; 3) Окремий корпус жандармів та Департа-мент поліції не підлягали нагляду з боку суспільства; 4) великим був обсяг каральної влади вищих представників уряду на місцях – генерал-губернаторів та губернаторів; 5) незалежність судових органів від адміністрації значною мірою була формальною.
У механізмі поліцейської держави, якою була Російська імперія, величезну роль відігравала поліція. Для підтвердження цієї думки в дисертації докладно розглянута регламентація превентив-но-примусових (поліцейських) заходів за російським законодавством другої половини XIX ст. в порівнянні з регламентацією тих же заходів за законодавством провідних західноєвропейських держав. До превентивно-примусових повноважень адміністративно-поліцейських органів законо-давство царської Росії відносило: 1) поліцейський нагляд; 2) поліцейський арешт; 3) адміністрати-вну висилку та заслання.
За загальним правилом, у західноєвропейських країнах поліцейський нагляд встановлював-ся не поліцейською, а судовою владою. Він був додатковим до кримінального покарання превен-тивним заходом. Цілком інший характер мав поліцейський нагляд у Росії, за законодавством якої існувало чотири його види: 1) поліцейський нагляд, який призначався як додаткове покарання за рішенням суду; 2) поліцейський нагляд як захід припинення способів ухилення від слідства та су-ду; 3) негласний поліцейський нагляд; 4) гласний поліцейський нагляд. Якщо перший та другий види поліцейського нагляду не надавали жодних повноважень органам поліції і тому характеру примусового заходу за законом не мали, а у формі негласного нагляду здійснювалася нормальна функція поліцейського спостереження, то гласний поліцейський нагляд “як захід попередження злочинів проти існуючого державного порядку” мав за своїми наслідками репресивний характер, оскільки його встановлення призводило до значних правообмежень. До превентивно-примусових заходів, які застосовувала російська поліція, належав поліцейський арешт. За законодавством цар-ської Росії існувало три його форми. До першої належав поліцейський арешт як захід припинення способів ухилення від слідства та суду. Особливість законодавства Російської імперії полягала в тому, що на відміну від законодавства країн Західної Європи, в ньому зовсім не визначався мак-симальний термін поліцейського арешту. Другою формою був поліцейський арешт у власному зна-ченні цього слова, тобто як запобіжний захід, спрямований на забезпечення громадського порядку. Закон і тут не визначав ні форм, якими повинен бути обставлений поліцейський арешт, ні навіть його терміну. До третьої форми арешту належав поліцейський арешт як захід охорони державного порядку і громадського спокою. Він здійснювався згідно з “Положенням про заходи до охорони державного порядку і громадського спокою” від 14 серпня 1881 р. Ця форма поліцейського арешту була найбільш послідовним виявом адміністративного свавілля, оскільки особа позбавлялася волі тривалий час без жодних доказів її винності, у кращому випадку на підставі агентурних даних, які не підлягали перевірці.
Одним з повноважень адміністративно-поліцейських органів Російської імперії було право адміністративної висилки та заслання. На відміну від західноєвропейських держав, у російському законодавстві цей превентивно-примусовий захід у низці інших заходів поліцейського примусу посідав особливе місце. Застосування цього заходу полягало в тому, що особа, яка не скоїла діян-ня, передбаченого кримінальним законом, але за якимись мотивами з метою забезпечення громад-ського порядку визнавалася адміністративно-поліцейською владою небезпечною і з профілактич-них міркувань висилалася з місця проживання.
Таким чином, проведений аналіз превентивно-примусових заходів адміністративної влади за російським законодавством другої половини XIX ст. свідчить про те, що поліція в царській Росії відігравала величезну роль, а необмежені повноваження поліцейських органів за умов залежності суду від адміністрації створювали підґрунтя для систематичних зловживань з боку поліції.
У другому розділі “Правові засади діяльності загальної поліції Російської імперії в другій половині XIX – на початку XX ст.”, який складається з двох підрозділів, аналізується поліцейське законодавство царської Росії та досліджується компетенція органів загальної поліції.
Розгляд кола питань даної частини починається з характеристики поліцейського права як наукової дисципліни та галузі законодавства. Зазначається, що розвиток науки поліцейського пра-ва методологічно стримувала давня традиція ототожнення поняття “поліція” (частина) з поняттям “адміністрація” (ціле), внаслідок чого предметом поліцейського права вважалось внутрішнє управління. Таке велике коло об’єктів дослідження не дозволяло науці поліцейського права зайня-ти чітко визначене місце в юриспруденції. У Росії на початку ХХ ст. в науковому обґрунтуванні поліцейського права визначилися два напрямки. Перший (В.Ф. Дерюжинський, А.І. Єлістратов, І.К. Сухоплюєв) визнавав за поліцейським правом значення історичне. Інший напрямок в російсь-кій адміністративно-правовій науці (В.М. Гессен, І.Т. Тарасов, В.В. Івановський), підкреслюючи самостійний субстанційний характер поліцейської діяльності, вважав за необхідне визнати полі-цейське право частиною адміністративного права.
У дисертації зазначається, що поліцейське законодавство Російської імперії другої полови-ни XIX ст. зберегло норми, що існували в законодавстві XVIII ст. За своєю внутрішньою структу-рою воно становило скоріше механічну суму різних законоположень, розроблених більше чим за 100 років, ніж систему взаємообумовлених правових норм. У досліджуваний період законодавство царської Росії, як і в минулі часи, при визначенні поліцейських обов’язків керувалося не обмеже-ним поняттям поліції як органу по забезпеченню громадського порядку та безпеки, а розглядало поліцейські установи як всеохоплюючу форму місцевого державного управління. Внаслідок цього поліція повинна була виконувати як приписи губернського начальства, так і різні вимоги інших відомств. За таких умов поняття про поліцейські обов’язки у власному розумінні і про поліцію бу-ло в законодавстві досить невизначеним. На підставі аналізу значного масиву нормативно-правових актів в дисертації доводиться, що покладені на загальну поліцію обов’язки можна розді-лити на дві категорії: 1) загальні, які поліцейські органи виконували більш або менш самостійно; 2) допоміжні, які покладалися на поліцію для сприяння діяльності інших урядових установ.
Категорія загальних обов’язків, у свою чергу, підрозділялася на декілька видів відповідно до властивостей предметів, що перебували у віданні поліцейських установ. Перший вид складали справи, за якими загальна поліція виступала як орган уряду в повіті; до другого належали справи щодо охорони безпеки та громадського порядку в повіті та місті; до третього – виконання різних спеціальних обов’язків; до четвертого – деякі адміністративні обов’язки, що покладалися на полі-цію за відсутністю на місцях інших органів уряду.
Допоміжні обов’язки загальної поліції підрозділялися на такі види: 1) обов’язки за справа-ми казенного відомства; 2) обов’язки за справами військового відомства; 3) обов’язки за справами судового відомства. У дисертації докладно проаналізована кожна з категорій поліцейських обов’язків.
У роботі висвітлено питання про відповідальність поліцейських чинів за посадові злочини. Доводиться, що демократичні перетворення судової системи Росії у другій половині XIX ст. лише незначно торкнулися дореформеного порядку відповідальності чиновників поліції за протиправні дії. Вирішення питання про віддання до суду поліцейського чиновника, який вчинив злочин за по-садою, у всіх випадках залежало від начальства винного. Такий порядок притягнення до відпові-дальності, з одного боку, сприяв зміцненню єдиноначальності, дисципліни та особистої відданості поліцейського своєму начальству, а з іншого, – призводив до свавілля в діяльності поліції, підри-ву її авторитету серед населення.
У третьому розділі “Організація загальної поліції Російської імперії в Україні в 1862 – 1905 рр.”, який складається з двох підрозділів, розкривається мета та сутність поліцейської рефо-рми 60-х років XIX ст., досліджується структура загальної поліції в Україні. У даному розділі шляхом аналізу законодавчої бази досліджується динаміка побудови, вдосконалення та зміцнення апарату загальної поліції в кінці XVIII – першій половині XIX ст. Автором зазначається, що у пе-ршій чверті XIX ст. царський уряд основну увагу приділяв органам центрального управління полі-цією та організаційно-штатному зміцненню міської поліції, а в другій чверті XIX ст. розвиток по-ліцейських органів характеризувався удосконаленням структури повітової поліції, що зумовлюва-лося гостротою соціальної ситуації, яка склалася в селі напередодні скасування кріпосного права.
Реформування поліцейського апарату в 60-х роках XIX ст. перебувало в безпосередньому зв’язку зі скасуванням кріпосного права, оскільки поліція розглядалася царським урядом як пріо-ритетний засіб державного управління в період проведення селянської реформи. У дисертації зроблено спробу узагальнити досвід підготовки і проведення поліцейської реформи. Одним з істо-тних етапів на шляху реформування поліції стало звільнення поліцейських органів від проведення попереднього слідства. Це було продиктовано необхідністю посилення виконавчих функцій полі-цейських органів і підвищення ефективності їх діяльності. Остаточне законодавче оформлення по-ліцейська реформа отримала 25 грудня 1862 р. в указі Олександра II та в “Тимчасових правилах про устрій поліції в містах та повітах губерній, що керуються по загальному установленню”. Полі-цейське законодавство царської Росії другої половини XIX - початку XX ст. ґрунтувалося: 1) по відношенню до організації поліції – на Тимчасових правилах 1862 р.; 2) по відношенню до пред-метів відання – на “Положенні про земську поліцію” і “Наказі чинам та служителям земської полі-ції” 1837 р. Останні були видозмінені внаслідок здійснення судової та земської реформ.
У дисертації докладно розглянута пореформена структура повітового та міського поліцей-ського управління та висвітлено питання про розподіл влади між окремими поліцейськими чина-ми. Спеціальна увага в роботі приділена аналізу повноважень волосних старшин та сільських ста-рост, які не належали до розряду чинів поліції, але виконували різноманітні поліцейські обов’язки.
На підставі аналізу нормативно-правових актів та архівних матеріалів у дисертації доведе-но, що розвиток апарату загальної поліції в українських губерніях в другій половині XIX – на по-чатку XX ст. характеризувався, по-перше, послідовним розширенням штатів вже існуючих полі-цейських органів; по-друге, створенням нових ланок поліцейського механізму. Особливості соціа-льно-економічного та політичного становища українських земель у складі Російської імперії (на-явність великих промислових та торгових центрів, значна кількість учбових закладів, розмах рево-люційного та національно-визвольного руху) зумовлювали підвищену увагу з боку царського уря-ду до органів політичної та загальної поліції в Україні, тому тут були сконцентровані значні полі-цейські сили.
Важливим заходом по зміцненню низових ланок загальної поліції було запровадження 9 червня 1878 р. інституту поліцейських урядників як помічників станових приставів у провадженні дізнання з кримінальних справ та проведенні оперативно-розшукових заходів. У циркулярі МВС губернаторам від 28 червня 1883 р. зазначалося, що відомості, які були зібрані сенаторськими ре-візіями в 1880 – 1881 рр., вказували на те, що найменш задовільною була діяльність урядників що-до нагляду за громадським благоустроєм, а у сфері попередження та припинення злочинів урядни-ки діяли досить успішно. Широкого розповсюдження набула також практика введення посад уря-дників на приватні кошти. Так, 24 листопада 1879 р. за клопотанням київського, подільського та волинського генерал-губернатора Комітет міністрів прийняв положення про заснування посад по-ліцейських урядників на трьох цукрових заводах, які належали Строганівському, Вороновицькому та Степанівському товариствам за рахунок їх власників.
Важливе місце в урядовому апараті займали земські дільничні начальники, які наділялися, крім судових, поліцейськими функціями. У разі відсутності на місці повітового справника або ста-нового пристава на земського начальника покладався нагляд за діями волосних старшин та сільсь-ких старост, нижчих чинів поліції по охороні безпеки і порядку, а також по попередженню та при-пиненню злочинів.
У кінці 80-х рр. XIX ст. була змінена структура повітових та міських поліцейських управ-лінь. Згідно з законом “Про скасування загальних присутствій міських та повітових поліцейських управлінь” від 8 червня 1889 р. предмети відання загальних присутствій були віднесені до міських та повітових поліцейських управлінь. Цей захід сприяв більш ефективній діяльності загальної по-ліції, оскільки забезпечував оперативність у прийнятті рішень.
Активізація робітничого руху, який все більше переймався соціал-демократичними ідеями, змусила царський уряд піти на створення спеціальної фабрично-заводської поліції. Внаслідок цьо-го заходу в промислово розвинутих губерніях України на межі XIX – XX ст. поліцейський апарат значно посилився.
Протягом періоду, що вивчається, уряд здійснив ряд заходів щодо посилення поліції в сіль-ській місцевості. 5 травня 1903 р. був прийнятий закон про введення в 46 губерніях Європейської Росії повітової поліцейської варти. Смисл цього заходу полягав у тому, щоб в умовах зростання селянського руху створити озброєну опору діям станових приставів замість виборної поліції, яка стала ненадійною в політичному відношенні.
У другій половині XIX – на початку XX ст. царським урядом було вжито низку заходів що-до зміцнення поліцейського апарату в містах, удосконаленню його структури, які б найкращим чином відповідали новим умовам міського життя. У зв’язку зі збільшенням чисельності жителів міст виникла нагальна потреба в створенні спеціалізованих органів поліцейського нагляду за насе-ленням. Так, у 1871 р. в Одесі, а в 1888 р. в Харкові при міських поліцейських управліннях були засновані адресні столи для надання урядовим установам та приватним особам необхідних довідок про осіб, які мешкали в місті.
У кінці XIX ст. система поліцейських установ в Україні поповнилися спеціалізованими ор-ганами кримінального розшуку – розшукними відділеннями, що зумовлювалося значною інтенси-фікацією темпів зростання злочинності. У 1873 р. в порядку експерименту почала функціонувати розшукна поліція в Києві. Попри позитивні показники та цікавий набутий досвід цей підрозділ був скасований через припинення його фінансування міською думою. У 1880 р. розшукна частина знову була створена у Києві. У 1902 р. було засноване розшукне відділення в кількості 7-ми чол. у складі одеської міської поліції. На початку XX ст. розшукна частина в кількості 13-ти чол. існува-ла в Харкові.
Деякі особливості мала організація поліцейського нагляду в приморських торгових портах, де була створена портова поліція. Правове становище цієї поліції визначалося як “Положенням про адміністративне завідування портовою поліцією в приморських торгових портах” від 7 травня 1894 р., так і законами про обов’язки загальної поліції. Безпосереднім начальником портової полі-ції був капітан порту. 3 червня 1894 р. було видане “Положення про портову поліцію у військових портах імперії”.
У другій половині XIX – на початку XX ст. урядом було прийнято багато спеціальних актів, якими запроваджувалися нові штати міських поліцейських управлінь в Україні. У дисертації наво-дяться численні імператорські укази з цього приводу і таким чином досліджується динаміка роз-витку органів загальної поліції в українських губерніях. Незважаючи на те, що урядом були вжиті значні заходи щодо розширення штатів поліцейських органів, чисельність апарату загальної полі-ції була недостатньою і не відповідала вимогам часу, оскільки рівень навантаження на поліцейські установи щороку збільшувався. Висновки аналітичного дослідження побудовані на значній кіль-кості архівних матеріалів, що додає їм доказовості та аргументованості.
У роботі міститься аналіз вирішення проблеми матеріально-фінансового забезпечення по-ліцейських чинів. Автор розглядає найбільш важливі заходи уряду щодо стимулювання чинів по-ліції до більш тривалої та “бездоганної служби”. Зазначається, що грошове утримання поліцейсь-ких було невеликим, що вкрай негативно впливало на якісний добір кадрів. На службу до поліції часто приймалися особи без спеціальної освіти, що не відповідало вимогам служби. У дисертації наведені дані про освітній рівень поліцейських чиновників у Київській, Подільській та Волинській губерніях. Відсутність у законодавстві царської Росії точного визначення міри влади чинів поліції, незначна заробітна плата поліцейських та низький рівень їх загальної освіти призводили до того, що практична діяльність поліції межувала із свавіллям та беззаконням. Відшукані в архівних фон-дах численні документи свідчать про те, що зловживання з боку поліцейських чинів мали система-тичний характер.
У четвертому розділі “Основні напрямки діяльності загальної поліції царату в Україні в 1862-1905 рр”, який складається з двох підрозділів, досліджується практика функціонування апа-рату загальної поліції Російської імперії в Україні.
Важливе місце в дисертації займає аналіз форм участі поліції в системі попереднього роз-слідування кримінальних справ. Звільнення поліцейських органів від слідчих функцій у 1860 р. було продиктовано не тільки необхідністю покращити попереднє слідство як стадію кримінально-го судочинства, але й прагненням царського уряду посилити апарат загальної поліції напередодні селянської реформи. Після вилучення з компетенції поліції слідчих функцій значного покращення як роботи поліцейських установ, так і органів слідства не відбулося. Це зумовлювалося, перш за все тим, що порядок провадження загальною поліцією дізнання і слідчих дій в законі був визначе-ний нечітко, що призводило до конфліктів між судовою владою та поліцейськими установами. Окрема увага приділена участі поліції в провадженні дізнань за справами, що були підсудними мировим суддям. Зазначається, що відносини між мировими судами та поліцейськими органами були далекими від нормальних, оскільки діяльність мирової юстиції з недоброзичливістю сприй-малася поліцією, яка звикла до безмежної влади.
Важливим напрямком діяльності загальної поліції була боротьба з кримінальною злочинні-стю. Внаслідок відсутності в Російській імперії протягом тривалого часу єдиної системи криміна-льного розшуку, недостатнього фінансування розшукової служби, постійного залучення особового складу загальної поліції до боротьби з революційним рухом діяльність поліцейських установ щодо попередження та припинення злочинів великого ефекту не мала.
З кінця XIX ст. поліцейські органи спрямовувалися перш за все на боротьбу з робітничим рухом. Загальна поліція була постійною учасницею придушення будь-яких виступів робітничого класу, навіть тих, що мали тільки економічний характер. Однак систематичне використання цари-змом поліцейської сили у боротьбі з робітничим рухом давало, як правило, лише тимчасовий ефект. У другій половині XIX – на початку XX ст. об’єктом постійної уваги місцевої поліції був селянський рух, зростання якого зумовлювалося невирішеністю аграрного питання.
У дисертації розглянута взаємодія між загальною поліцією та поліцією політичною. Зазна-чається, що жандарми намагалися використовувати загальну поліцію головним чином для вико-нання конкретних доручень (провадження арештів, обшуків тощо), а також як постачальника пер-вісної інформації про стан справ на місцях. Факти, які наведені в роботі, свідчать про те, що чини місцевої поліції виконували доручення жандармів вкрай незадовільно.
Важливим завданням загальної поліції був нагляд за додержанням паспортного режиму, який мав не тільки фіскальне значення, але й забезпечував жорсткий контроль за переміщенням населення.
Місцева поліція здійснювала функцію контролю за проституцією, зростання якої відбува-лося в другій половині XIX ст. великими темпами. На початку ХХ ст. тільки в деяких містах Укра-їни були створені спеціалізовані органи нагляду за проституцією – лікарсько-поліцейські комітети. Врешті українських міст цей нагляд здійснювався чинами загальної поліції. Діяльність поліцейсь-ких органів в цьому напрямку була малоефективною, оскільки швидка мінливість складу жінок, які займалися проституцією, зумовлювали складність здійснення на практиці поліцейського конт-ролю над ними.
У висновках узагальнюються результати дисертаційної роботи, формулюються його осно-вні положення, визначаються аспекти, дослідження яких, на думку автора, буде сприяти подаль-шому поглибленню історико-правових знань щодо організації та діяльності апарату загальної по-ліції царату в Україні в другій половині XIX – на початку XX ст.

За темою дисертації опубліковані такі праці:
1. Холод Ю.А. Організація поліцейського апарату в Україні в другій половині XIX ст. // Ак-туальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених. Вип. 1: Матеріали наукової кон-ференції молодих вчених Університету внутрішніх справ. – Харків: Ун-т внутрішніх справ. – С. 5-6.
2. Холод Ю.А. Загальна поліція в Україні в кінці XVIII – першій половині XIX ст. // Актуа-льні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених: Зб. наукових праць. Вип. 3-4. – Харків: Ун-т внутрішніх справ, Основа. – С. 236-238.
3. Холод Ю.А. Мировий суд та поліція за судовою реформою 1864 року. // Актуальні про-блеми юриспруденції в дослідженнях вчених. – 1999. – № 1. – С.1-2. / Міліція України. – 1999. – № 5-6.
4. Холод Ю.А. Поліція в системі попереднього розслідування за судовою реформою 1864 р. // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1999. – Вип. № 7. – Частина III. – С. 102-107.
5. Холод Ю.А. Регламентація поліцейських заходів за законодавством Російської імперії другої половини XIX ст. // Вісник Університету внутрішніх справ. – 2000. – Вип. № 11. – С. 197-200.
6. Холод Ю.А. Поліцейське право Російської імперії // Вісник Університету внутрішніх справ. – 2000. – Вип. № 12. – С. 182-187.
7. Холод Ю.А. Паспортна система Російської імперії // Вісник Запорізького юридичного ін-ституту. – 2000. – № 2. – С. 230-237.

АНОТАЦІЇ

Холод Ю.А. Загальна поліція Російської імперії в Україні в 1862-1905 рр. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних та правових вчень. – Національний університет внутрішніх справ, Харків, 2001.
Дисертація присвячена комплексному вивченню розвитку та функціонування загальної по-ліції в Україні в 1862-1905 рр., правового регулювання її діяльності, матеріального та кадрового забезпечення, основним напрямкам діяльності поліцейського апарату самодержавства в українсь-ких губерніях щодо охорони громадського порядку у вказаний період.
У роботі доводиться, що в системі місцевих державних органів царизму в Україні особливе місце посідала загальна поліція, яка була основним знаряддям проведення соціально-економічних та політичних заходів уряду, для чого поліцейським установам надавався великий обсяг повнова-жень.
Досліджуються особливості поліцейського законодавства Російської імперії другої поло-вини XIX ст. та компетенція загальної поліції. Визначаються тенденції розвитку поліцейського апарату царизму, аналізуються його структурні елементи, розглядаються напрямки діяльності ор-ганів загальної поліції в Україні в другій половині XIX – на початку XX ст.
Ключові слова: поліція, загальна поліція, право, губернатор, генерал-губернатор.

Холод Ю.А. Общая полиция Российской империи в Украине в 1862-1905 гг. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.01 – теория и история государства и права; история политических и правовых учений. – На-циональный университет внутренних дел, 2001.
Диссертация посвящена комплексному изучению развития и функционирования общей по-лиции Российской империи в Украине в 1862-1905 гг., правового регулирования ее деятельности, материального и кадрового обеспечения, основным направлениям деятельности полицейского ап-парата самодержавия в украинских губерниях по охране общественного порядка в указанный пе-риод.
В работе обосновывается положение о том, что в 70-80-х гг. XIX ст. в Российской империи был заложен фундамент полицейского режима, юридическим выражением которого было “Поло-жение о мерах к охранению государственного порядка и общественного спокойствия” от 14 авгу-ста 1881 г. Это проявилось в том, что: 1) политика была объявлена исключительной сферой прави-тельства, вмешательство в нее частных лиц считалось преступлением; 2) надзор за соблюдением этого принципа был поручен органам политической и общей полиции, которым предоставлялись широкие репрессивные полномочия; 3) Отдельный корпус жандармов и Департамент полиции не подлежали надзору со стороны общества; 4) большим был объем карательной власти высших представителей правительства на местах – губернаторов и генерал-губернаторов; 5) независимость судебных органов от администрации была в значительной мере формальной.
В системе государственных органов царской России особое место занимала общая полиция. В диссертации анализируется регламентация превентивно-принудительных (полицейских) полно-мочий, к которым российское законодательство второй половины XIX ст. относило: 1) полицей-ский надзор; 2) полицейский арест; 3) административную высылку и ссылку.
В диссертации проведен комплексный анализ нормативно-правовой базы деятельности об-щей полиции. Отмечается, что полицейское законодательство царской России второй половины XIX ст. сохранило нормы, которые существовали в законодательстве XVIII ст. По своей внутрен-ней структуре оно представляло скорее механическую сумму различных законоположений, чем систему взаимообусловленных норм. В исследуемый период российское законодательство при оп-ределении полицейских обязанностей исходило не из ограниченного понятия полиции как органа по обеспечению общественного порядка, а рассматривало полицейские учреждения как всеохва-тывающую форму местного государственного управления. Вследствие этого понятие о полицей-ских обязанностях и о полиции было в законодательстве неопределенным. Вместе с тем, возло-женные на общую полицию обязанности можно разделить на две категории: 1) общие, которые полицейские органы исполняли более или менее самостоятельно; 2) вспомогательные, которые возлагались на полицию для содействия деятельности различных правительственных учреждений. В диссертации рассмотрена каждая из категорий полицейских обязанностей.
В работе освещен вопрос об ответственности полицейских чинов за преступления по службе. Отмечается, что демократическое преобразование судебной системы в 60-х гг. ХХ ст. лишь незначительно коснулось дореформенного порядка ответственности чинов полиции за про-тивоправные действия. Предание суду полицейского чиновника за должностное преступление во всех случаях зависело от начальства виновного. Такой порядок привлечения к ответственности, с одной стороны, способствовал укреплению единоначалия и преданности полицейских своему на-чальству, а с другой, – приводил к произволу в деятельности полиции, подрыву ее авторитета сре-ди населения.
В работе проанализированы причины и ход полицейской реформы в Российской империи в 60-х гг. XIX ст. Показано, что преобразование аппарата общей полиции находилось в непосредст-венной связи с отменой крепостного права, поскольку полицейские учреждения рассматривались царским правительством как приоритетный способ государственного управления в период прове-дения крестьянской реформы.
В диссертации исследована пореформенная структура уездного и городского полицейского управления, освещен вопрос о распределении компетенции между отдельными чинами полиции.
Путем анализа законодательной базы и полицейской практики исследована динамика усо-вершенствования и усиления аппарата общей полиции в украинских губерниях. Отмечается, что вследствие недостаточного экономического обеспечения перестройки правоохранительных орга-нов важнейшие проблемы реорганизованной полицейской системы Российской империи – доведе-ние штатной численности личного состава до оптимального уровня и улучшение качественного подбора кадров – остались нерешенными.
В работе рассмотрены основные направления деятельности общей полиции царизма в Ук-раине в 1862-1905 гг.
Ключевые слова: полиция, общая полиция, право, губернатор, генерал-губернатор.

Kholod U.A. Common police of Russian Empire on the territory of Ukraine in 1862-1905. – Manuscript.
The dissertation for a candidate’s degree of law science by speciality 12.00.01 – theory and history of state and law; history of political and law studies. – National University of Internal Affairs, Kharkiv, 2001.
The dissertation is devoted to complex study of Common police of Russian Empire on the terri-tory of Ukraine in 1862-1905 development and functioning, legal regulation of its activities, its financial and commanding maintenanсе, main trends of Russian Empire police service activities on the territory of Ukraine provinces, concerning public order protection during the stated period.
The author of this work stated that the special place in the system of state organs of imperial Rus-sia had Common police, which was the main tool in conducting social, political acts made by govern-ment, that’s why police services had a great extend of powers.
Peculiarities of Russian Empire police legislation of the XIX century and Common police compe-tence are studied. Tendency of imperial police services development is stаded, its structural elements are analysed, the ways of Common police activity on the territory of Ukraine in the second half of the XIX century – the beginning of the XX century are considered.
Key words: police, Common police, law, governor, governor-general.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

Пошукова анотація: Диспозитивність прокурорівсімейного поляриметричного Дізнання прикордонної Дільничний податкового міліції нацистівземств Конституційного біженців Донбасу міліції адміністративних ОВС виконавчої внутрішніхсправ профілактиці неповнолітніх попередження службовців області транспортних самоврядування місцевого громадських правоохоронних транспортної громадськістю відмовапредставництво позбавлення вкладу довірчого довічного доручення зберігання агентський кредитування земельної приватизації купівлі морського страхування реклами найму житла нерухомого оренди майна перевезення повітряним давальницької перестрахування чартерупозички фінансових професійну продукції спільну ренти страхування системі житлом факторингу лізингу медичних конституційного Договірна матеріальна подружжя Договірне економічних музичний дилінгу підрядних автомобільним послуг франчайзингу Дозвільна провадження Докази Доказування господарському посадових докази правозастосовчій пізнання Доктрина розподілу Документаційне самоврядування місцевого Польщі Достатність Доступність правосуддя Досудове територіальної курсантів слов’ян Європейського морем Литовського Екологічна лісокористування детінізації сільськогосподарської власності людини Економічні сучасної Експертиза цивільному контрабанду Експлікація Екстрадиція Електрохімічне Емоційний Емфітевзис юриста адвоката слідчого адміністративної державотворчі правосвідомості податкова гуманітарного зайнятості Конвенції юстиції Європейська хартія соціальна оподаткування Європейське право гуманізм торгівлею Європейські Союзу внутрішніх Єфремівська шахрайства Жінка злочинність адвокатурою договорів господарських екологічної законності примусу колізійної статусу засудженої обвинуваченому податковою підозрою досудових митних внутрішніх надзвичайних обвинуваченого реабілітації аварія поліція призначення досудового міліції Закон форм представництво Законність справедливість обґрунтованість профілактики страхування вибори оплату імперії регламент Законодавча процес техніка інституції процес Закриття Заміна Заочний Запобігання нафтогазовому неповнолітніх корисливим насильницьким відмиванню незаконному податковою наркотизму шахрайству Заповіт гласності диспозитивності примусу державного дисципліни індивідуалізації кредитних Застава майнових забезпечення адміністративного процесуального колізійних юрисдикції довкілля сімейних Затримання профспілок Захисник доказування конкуренції репутації конкуренції жертв майнових немайнових патентного військовослужбовців адмiнiстративнi інтелектуальної меншин потерпілого інвестиційної державної потерпілого комп'ютерну профспілками честі прикордонної податкової безпеки транспорті Збитки громадськістю Звернення Звичаєве


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking