Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
Номера от 730 грн.
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Номера от 490 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Номера от 450 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-2% онлайн заказ
Зачарованные Карпаты
Зачарованные Карпаты
Закарпатье, Воловец
Коттеджи от 400 грн.
Есть номера


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Законодавство про оплату праці на Україні в другій половині ХIХ – ХХ століть (історико-правове дослідження)

 

Копайгора Ірина Іванівна

ЗАКОНОДАВСТВО ПРО ОПЛАТУ ПРАЦІ В УКРАЇНІ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ - ХХ СТ. (ІСТОРИКО-ПРАВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)

Спеціальність 12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових вчень

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Харків – 2006


Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Харківському національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент
Зайцев Леонід Олександрович,
Навчально-науковий інститут права,
економіки, соціології Харківського націона-льного університету внутрішніх справ, завіду-вач кафедрою теорії та історії права.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор
Гончаренко Володимир Дмитрович,
Національна юридична академія України
ім. Ярослава Мудрого, завідувач кафедрою
історії держави і права;

кандидат юридичних наук,
Мозуляка Олексій Олександрович,
Донецький юридичний інститут Луганського державного університету внутрішніх справ, заступник начальника кафедри теорії та
історії держави і права.

Провідна установа: Одеська національна юридична академія,
кафедра історії держави і права, Міністерство освіти і науки (м. Одеса).

Захист відбудеться “26” жовтня 2006 р. о „13” годині на засі-данні спеціалізованої вченої ради К 64.700.02 у Харківському націона-льному університеті внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, пр. 50-річчя СРСР, 27.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, пр. 50-річчя СРСР, 27.

Автореферат розісланий “22” вересня 2006 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Кириченко В.Є.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Ефективність розбудови незалежної пра-вової держави, правове забезпечення реформування усіх сфер життєді-яльності суспільства в Україні залежать як від вивчення і запозичення закордонного прогресивного досвіду, особливо країн – учасниць Єв-ропейського Союзу, так і від врахування власної правової спадщини. Принципово важливим для цих процесів є запровадження правових новацій соціального характеру, спрямованих на забезпечення реаліза-ції потреб людини, суспільно обґрунтовану, справедливу оплату її праці. Належна матеріальна оцінка професіоналізму, сумлінності, ко-рисності для суспільства трудової діяльності вимагає правового захис-ту, який здатний, у свою чергу, поліпшити правову культуру особи на підґрунті реалізації її соціальних інтересів, пов’язаних із ефективністю праці.
Спеціальне історико-правове дослідження трансформації за-конодавства про оплату праці в Україні протягом майже 150 років (друга половина ХІХ –ХХ ст.) актуальне тим, що присвячене висвіт-ленню динаміки правової політики держави в тій сфері, пов’язаною із забезпеченням одного з основних соціальних прав людини – права на працю і адекватну винагороду за неї.
Актуалізує поставлену проблему не тільки її комплексний харак-тер, починаючи з зародження фабричного законодавства до розробки про-екту сучасного Трудового кодексу України, а і теоретична потреба у об-грунтуванні нового, відповідного вимогам часу поєднання інтересів лю-дини і держави, їх балансу і узгодження, гармонізації. Питання вироблен-ня науково-обґрунтованих теоретичних засад реформи оплати праці в сучасних умовах у незалежній Україні зберігає свою актуальність, а отже доречним і важливим є звернення до історичного досвіду.
Аналіз суті, характеру, динаміки розвитку, різних впливів, на-слідків перетворень трудового законодавства у сфері оплати праці та практики його реалізації зокрема, дозволять краще усвідомити логіку сучасних державно-правових перетворень в Україні, та допоможе спрогнозувати тенденції розвитку трудового законодавства в комплек-сі з іншими реформувальними процесами, що відбуваються в правовій системі України, націленої на входження в європейський правовий простір.
Хронологія дослідження обумовлена періодом виникнення за-конодавства про оплату праці на українських землях (друга половина ХІХ ст.) та конституційним оформленням незалежної Української держави (1996 р.). За необхідності у роботі аналізуються процеси, які мали місце у більш ранній і особливо пізній (при визначенні перспек-тив розвитку національного законодавства про оплату праці) час.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, тема-ми. Дисертацію виконано відповідно до затвердженої наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 р. Тематики пріоритетних напрямків фундаментальних і прикладних досліджень вищих навчальних закла-дів і науково-дослідних установ МВС України на період 2002–2005 рр., а також Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001–2005 роки, затверджених вче-ною радою Національного університету внутрішніх справ 5 січня 2001 р.
Мета і завдання дослідження визначені з врахуванням актуа-льності й прикладного значення теми. Мета дослідження полягає у з’ясуванні загальних і особливих рис розвитку законодавства щодо оплати праці та його застосування на території сучасної України за останні півтора століття, виявленні закономірностей, визначенні перс-пектив його подальшого розвитку.
З огляду на поставлену мету визначено такі завдання дослі-дження:
- розробити періодизацію розвитку законодавства про оплату праці протягом другої половини ХIХ – ХХ ст.; вказати основні характерні риси кожного періоду;
- з’ясувати історико-правові риси виникнення законодавст-ва про оплату праці на українських землях, а також ступінь впливу на процес його становлення трудового права провідних промислово роз-винутих країн ХIХ – початку ХХ ст.;
- визначити особливості механізму створення та реалізації вітчизняного законодавства про оплату праці після проголошення України незалежною державою у 1917 р., під час складних і різномані-тних за змістом подій національно-демократичної революції, періоду непу, становлення адміністративно-командної системи 30-х років ХХ ст., його трансформацію у передвоєнні та воєнні роки, а також у часи так званих „відлиги”, „розвинутого соціалізму”, „перебудови”; з’ясувати вплив на цей механізм державно-правової політики, партій-но-ідеологічних догм, форм державного режиму у Російській, Австро-Угорській імперіях та СРСР;
- з’ясувати роль різноманітних за характером та правовою силою джерел, які було покладено в основу трудового права у норма-тивному регулюванні оплати праці; простежити вплив норм міжнарод-ного права і Конвенцій ООН, Міжнародної Організації Праці, двосто-ронніх міжнародних договорів, права Європейського Союзу на вітчиз-няне законодавство щодо оплати праці в умовах формування ринкових відносин;
- визначити різноманітні правові форми оплати праці (тра-диційну, нетрадиційну, грошову, натуральну, змішану) та встановити ступінь їх відповідності кількості та якості праці, а також реальному прожитковому мінімуму; розробити і сформулювати пропозиції, які випливають із досвіду розвитку та впровадження законодавства про оплату праці, щодо вдосконалення чинних нормативних актів, і до розробки нового Трудового кодексу України.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері регулю-вання оплати праці, що склалися протягом другої половини ХІХ–ХХ ст.
Предметом дослідження є закономірності процесу становлен-ня, розвитку та функціонування законодавства про оплату праці, яке діяло на території сучасної України протягом 150 років.
Методи дослідження охоплює сукупність загальних та спеці-альних методів наукового дослідження. У роботі використовувався діалектичний загальнонауковий метод. Під час розв’язання поставле-них завдань застосовувалися також спеціальні методи дослідження, такі як порівняльно-правовий, формально-логічний структурно-функціональний, статистичний, системний.
Порівняльно-правовий метод покладено в основу аналізу за-конодавства щодо оплати праці на українських землях у різні історичні періоди, а також компаративного аналізу відповідних норм вітчизня-ного та європейського права. За допомогою методу формально-логічного аналізу юридичних актів виявлено зміну співвідношення змісту і форми законодавства про оплату праці, особливості окремих нормативно-правових актів. З позицій структурно-функціонального аналізу було досліджено нормативно-правові акти щодо оплати праці, відповідність їх норм реальним суспільним відносинам у цій сфері. Метод статистичного аналізу було використано під час роботи з офі-ційно-статистичними матеріалами щодо оплати праці. Системний ана-ліз було закладено в основу виділення різноманітних форм оплати праці.
Науково-теоретичною основою дослідження стали напрацювання видатних вчених другої половини ХІХ – початку ХХ ст.: І.С. Войтинського, В.П. Литвинова-Фалінського, Л.С. Таля, М.І. Туган-Барановського, І.І. Янжула та ін. Сприяли дослідженню правових аспектів регулювання питань оплати праці також ідеї та висновки радянських і сучасних українських вчених: М.Г. Александрова, В.С. Венедіктова, В.Я. Гоца, В.М. Догадова, С.І. Іванова, Р.З. Лівшиця, А.Р. Мацюка, А.Е. Пашерстника, В.І. Прокопенка, О.І. Процевського, Е.Б. Хохлова, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишевої, та ін. У дисертації використано доробок, зокрема методологічний, вітчизняних дослідників історії права: В.Д. Гончаренка, В.П. Глиняного, В.С. Кульчицького, О.П. Реєнта, А.Й. Рогожина, І.П. Сафронової, О.Д. Святоцького, М.М. Страхова, Б.Й. Тищика, інших.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є ком-плексним історико-правовим дослідженням становлення і розвитку за-конодавства про оплату праці, особливостей його реалізації в дореволю-ційні часи, в умовах революційних подій та Громадянської війни, фор-мування товарно-ринкових відносин періоду непу, побудови соціалісти-чного суспільства та розбудови незалежної України.
Найістотніші результати дослідження, які відображають внесок ав-тора в розробку зазначеної проблеми, сформульовані у наступних положен-нях і висновках:
1. Вперше здійснено періодизацію розвитку законодавства про оплату праці, за критерієм захищеності інтересів працівника, зв’язаності держави зобов’язаннями перед ним, міри централізації регулювання цих відносин: 1) дореволюційне законодавство (1886 – 1917 рр.); 2) законодавство доби визвольних змагань та нової економічної політи-ки(1917-1929 рр.); 3) законодавство періоду централізації й абсолютизації впливу держави на трудові правовідносини; 5) генеза національного зако-нодавства часів незалежності України (90-і рр. ХХ ст.).
2. Уперше доведено, що становлення і розвиток вітчизняно-го законодавства про оплату праці на українських землях відбувалися під впливом розвитку трудового законодавства передових промислово розвинутих країн світу; після падіння Російської і Австро-Угорської імперій у відповідних нормах українського права мала місце рецепція окремих норм їх законодавства; отримало подальший розвиток поло-ження про визначальний вплив права РСФРР та СРСР на розвиток українського трудового права у радянський період.
3. Отримали подальший розвиток положення щодо принци-пово значущої ролі розвиненого трудового права для становлення на-ціональної демократичної державності в Україні; на прикладі аналізу нормотворчості урядів національно-державних утворень 1917-1920 рр. у галузі регулювання оплати праці отримали вдосконалення положен-ня що неефективність їхньої соціальної політики, недостатність уваги до вказаних питань стала суттєвим чинником звуження їх соціальної бази, ослаблення підтримки населенням; уперше показано істотну роль у цих негативних процесах вади правового регулювання оплати праці.
4. Уперше детально виявлено та розкрито причини надмір-ної централізації правового регулювання оплати праці у радянський період (особливо після згортання нової економічної політики), які по-лягали в установленні тотального партійно-державного контролю над усіма сферами суспільного життя, найперше економікою і трудовими відносинами, їх мілітаризації, укорінення командно-адміністративної системи управління господарством, показано негативні наслідки від-мови від колективно-договірного регулювання оплати праці – здійс-нення правового регулювання трудових відносин виходячи з інтересів держави, а не окремого працівника.
5. Уперше детально показано спільність підходів щодо спроб відродити поєднання інтересів працівника і держави у роки но-вої економічної політики, лібералізації економіки другої половини 50-х – початку 60-х рр., а також спроби перебудови господарського ме-ханізму у другій половині 80-х рр. ХХ ст. саме при регулюванні опла-ти праці; це було спричинено певними органічними вадами доміну-вання позаринкової моделі економіки, а також надмірною ідеологізаці-єю трудових відносин, які мали в умовах розбудови соціалізму набути нового змісту; за таких обставин радянська система виявилася більш пристосованою до термінового введення примусової організації опла-ти праці у воєнних умовах.
6. На підставі аналізу джерел трудового права під кутом зо-ру правового регулювання оплати праці уперше доведено шкідливість ізольованого розвитку цієї галузі, необхідність творчого переосмис-лення та застосування міжнародно-правових актів щодо регламентації оплати трудової діяльності, передусім, з позицій соціального захисту працюючих, ґрунтованої на ретельному науковому опрацюванні реце-пції міжнародно-правових та іноземних норм законодавства про опла-ту праці; суттєвим.
7. Уперше внаслідок історико-юридичного аналізу виявлено недоліки в реформуванні оплати праці в період “перебудови” (недо-статня увага цим питанням, половинчастість і непослідовність заходів щодо децентралізації, відсутність чітких орієнтирів для підприємств державної та змішаної форм власності), які й стали причиною суттєво-го погіршення ситуації у цій сфері; вказане дозволило розрізнити певні закономірності трансформації юридичного забезпечення оплати праці в умовах переходу від командно-адміністративної до ринкової моделі економіки: демократизація законодавства, його наукова обґрунтова-ність, центральне місце потреб людини та її соціального захисту; пріо-ритетне значення забезпечення належного рівня життя найширших верств населення при реалізації будь-яких макроекономічних планів реформування економіки.
8. Узагальнено досвід правового регулювання оплати праці у перші роки незалежності України, який дозволяє уперше стверджува-ти, що спроби держави регулювати оплату праці лише традиційними засобами не дають бажаних наслідків, а тому слід використовувати і нетрадиційні форми оплати праці, вироблені практикою в інтересах забезпечення економічного розвитку держави і врахування особистих інтересів працівників (система перемінної заробітної плати; системи групової заробітної плати; системи плати за знання і компетенцію).
Практичне значення результатів дослідження полягає в то-му, що матеріали, положення і висновки можуть бути використані під час:
- визначення теоретичних основ правової реформи у галузі оплати праці в Україні;
- удосконалення трудового законодавства;
- удосконалення правозастосовної діяльності судових, пра-воохоронних органів та правореалізації правозахисних організацій;
- навчально-виховного процесу, викладання загального та спеціальних курсів з історії держави і права України, трудового права, підготовки навчальних посібників, підручників, подальших наукових досліджень.
Апробація результатів дослідження. Основні положення, висновки і рекомендації дисертаційного дослідження пройшли апро-бацію на кафедрі теорії та історії держави і права Харківського націо-нального університету внутрішніх справ, на кафедрі філософії Криво-різького технічного університету і доповідалися під час проведення: Міжнародної конференції “Актуальні проблеми духовності” (Кривий Ріг, 17 травня 2000 р.); Першої міської конференції інтелігенції Крив-басу “Громадянська ініціатива інтелігенції Кривбасу у формуванні культурно-індустріального обличчя регіону ХХI століття” (Кривий Ріг, 18 квітня 2001 р.); Міжнародної конференції студентів і аспірантів “Актуальні проблеми правознавства очима молодих вчених” (Хмель-ницький, 17 травня 2002 р.); Науково-технічної конференції молодих спеціалістів “Криворіжсталь - 2002” (Кривий Ріг, 31 жовтня – 2 листо-пада 2002 р.); Науково-теоретичної конференції “Проблеми реформу-вання трудового права та соціального законодавства України” (Харків, 26–27 листопада 2002 р.); ІХ історико-правової конференції “Юридич-на наука та освіта: історія, сучасність, перспективи” (Рівне, 6–8 червня 2003 р.); Міжвузівської науково-методичної конференції “Соціокуль-турний та постіндустріальний розвиток Кривбасу” (Кривий Ріг, 12–15 вересня 2003 р.).
Публікації. Основні наукові результати дисертації знайшли відображення у 7 наукових працях, написаних автором самостійно, в тому числі чотири статті розміщено у виданнях, визнаних ВАК Украї-ни як фахові з юридичних наук.
Структура дисертації. Об’єкт, мета та науково-дослідні за-вдання, поставлені автором, визначили структуру дисертації. Вона побудована за проблемно-хронологічним принципом і складається зі вступу, п’яти розділів, шістнадцяти підрозділів, висновків, списку ви-користаних джерел, літератури та додатків. Повний обсяг дисертації становить 216 сторінок машинописного тексту, з них основний текст 179 сторінок. Список використаних джерел і літератури нараховує 403 назви.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, її зв’язок з науковими програмами, планами, темами, сформульовано об’єкт і предмет дослідження, висвітлено методологічну базу дослідження, розкрито його наукову новизну, практичне значення результатів, апро-бацію отриманих результатів та структуру дисертації.
Перший розділ “Історіографія проблеми та джерельна база дослідження” складається з двох підрозділів. У першому “Стан до-слідження проблеми в історико-правовій та спеціальній науковій лі-тературі” проведено класифікацію й аналіз наукової літератури, ви-значено проблеми, які потребують додаткових і подальших дослі-джень. В основу класифікації літератури було покладено два основних усталених у вітчизняній історико-правовій науці критерії: по-перше, основні етапи суспільно-економічного розвитку українських земель спочатку в складі Російської та Австро-Угорської імперій, державних утворень на території України в період визвольних змагань, потім – у складі СРСР та після проголошення незалежності України; по-друге, рівень розвитку вітчизняної історико-правової науки.
Відповідно до них визначено п’ять основних історіографічних періодів: а) російська література другої половини ХIХ – початку ХХ ст.; б) радянська історіографія 20-х – початку 30-х рр.; в) радянська історіографія до початку 90-х рр. ХХ ст.; г) зарубіжна історіографія; д) історіографія незалежної України.
Серед російських дореволюційних авторів, які вивчали зако-нодавство про оплату праці, визначне місце належить В. Литвинову-Фалінському, Л.С. Талю, В.І. Войтинському та іншим вченим, які опу-блікували низку цікавих статей і монографій. У роботі В. Войтинсько-го “Заработная плата” здійснено науковий аналіз змісту заробітної плати, її структури, а також умови, які впливають на визначення її розміру. Його теоретичні розробки і сьогодні не втратили наукового значення. До згаданих авторів слід додати В.І. Леніна, який вивчав питання заробітної платні робітників не тільки з політико-публіцистичних, а й фахових юридичних позицій.
У межах другого історіографічного періоду розробка проблем регулювання оплати праці розпочалось лише у 20-х рр. ХХ ст. Ці праці видавались по свіжих слідах подій того часу, що обумовило їх певну кон’юнктурність. Серед них заслуговують на особливу увагу розробки А. Гуревича, Ф. Ревзіна, які розглядали становлення соціалістичної організації оплати праці та натуралізація форми її виплати. З початком непу кількість досліджень з проблем оплати праці різко зростає, що спричинено актуалізацією тематики в умовах відродження суттєвих елементів ринкової економіки. Їх авторами буди як державні діячі (В.В. Шмідт), так і науковці (І.С. Войтинський, П.Д. Камінська, М. Жемчужникова). Аналізувалося застосування радянського законо-давства у сфері оплати праці як на державних, так і приватних підпри-ємствах. Суттєвим недоліком публікацій цього періоду було те, що вони мали популістський і дискусійний характер.
У 30-х – 80-х рр. ХХ ст. кількість праць, присвячених питан-ням оплати праці та її правового регулювання, помітно скоротилася. Вони, в силу ідеологічних чинників та вимог “одностайності” сприй-няття партійно-державних установок, з’являлися тільки епізодично. Чимало опублікованих раніше праць було вилучено з вільного корис-тування і передано до спеціальних фондів. Серед досліджень, створе-них у цей період, слід відзначити статті В.М. Догадова, М.Г. Александрова, А.Є. Пашерстника з теоретичних засад регулю-вання оплати праці. У передвоєнні роки продовжував працювати над цією тематикою В.І. Войтинський, який досліджував соціалістичні принципи оплати праці. Цією ж проблематикою займався і К. Верін. У період Другої світової війни проблемам регулювання заробітної плати присвятили дослідження С.С. Карінський і А. Степанова. У повоєнні часи відроджується і посилюється інтерес до вивчення становлення і розвитку як трудового законодавства в цілому, так і законодавства про оплату праці. Першою такою роботою стала монографія З.А. Астаповича, присвячена дослідженню перших заходів Радянської держави у сфері праці. Суттєвий внесок у цю проблематику зробила своєю кандидатською дисертацією щодо розвитку трудового права в УСРР у 1917-1920 рр. І.П. Сафронова, де приділено увагу розвитку і законодавства про оплату праці. До недоліків досліджень цього пері-оду слід віднести те, що вони підготовлені на обмеженій джерельній базі в дусі панівної в ті часи ідеології, яка однобічно висвітлювала усі процеси, віддаючи перевагу інтересам держави перед інтересами осо-би.
Протягом 60-70 рр. ХХ ст. на теоретичному рівні продовжува-ли активно працювати над вивченням історії становлення трудового законодавства і законодавства про оплату праці М.Г. Александров, А.Є. Пашерстник. Їх нові роботи стали більш виваженими і об’єктивними. З українських дослідників трудового права слід відзна-чити доробок відомого фахівця з трудового права О.І. Процевського, монографія якого “Заработная плата и эффективность общественного производства” по-новому розкрила суть і механізм оплати праці. Пи-тання оплати праці у 80-х рр. ХХ ст. розкриті в роботах Р.З. Лівшиця, І.О. Тіщенкова і А.О. Фатуєва, С.І. Шкурко, у дисертації В.Я. Гоца. У роботах 60-х – 80-х рр. використана значна кількість фактичного мате-ріалу, суттєво розширена географія досліджень. Разом з тим для всіх праць характерне (нерідко вимушене) використання панівної в той час марксистсько-ленінської методології та “принципу партійності”.
Зарубіжна історіографія правових питань оплати праці в Укра-їні репрезентована переважно фахівцями діаспори, які будували свої дослідження, передусім, за регіональним принципом. Так, в роботах В. Шандора і Р. Стахури відображено питання регулювання оплати праці Закарпаття. Окремі питання оплати праці в Австрії, їх особливо-сті відносно Галичини були відображені в працях Б. Макса, С. Сеньобо, В. Левицького. Плюралістичність методів дослідження цих авторів певною мірою нівелювалася неможливістю використання усього комплексу історико-правових джерел.
У часи незалежності з’являються нові праці як з історії держа-ви і права України, так і з трудового права, в яких із сучасних позицій переосмислені й розроблені деякі аспекти нашої теми. Вийшли друком роботи В.С. Венедіктова, В.І. Прокопенка, Г.І. Чанишевої та інших, в яких частково розглядаються і питання оплати праці. У загальних пра-цях вітчизняних істориків права В.Д. Гончаренка, В.О. Рум’янцева, Б.І. Андрушина і О.П. Реєнта зроблені спроби з нових методологічних підходів розкрити дії українських національно-демократичних урядів щодо формування та застосування законодавства про оплату праці.
У цілому аналіз літератури за темою дослідження дозволяє зробити висновок, що різні аспекти обраної теми вивчалися активно, однак, комплексної праці, присвяченої становленню законодавства про оплату праці в Україні у досліджуваний період, поки що немає.
У другому підрозділі „Характеристика джерельної бази до-слідження” аналізуються різноманітні джерела – як опубліковані, так і архівні. Безумовно, не тільки історіографічну, а й велику джерелознав-чу цінність мають опубліковані праці за темою дослідження, особливо література 20-х років ХХ ст., де зібрано великий, часто унікальний фактичний матеріал.
Серед опублікованих матеріалів для вивчення і аналізу розви-тку законодавства про оплату праці велике значення мали законодавчі інші акти Російської та Австро-Угорської імперій (передусім, спеціа-льні фабрично-заводські акти), СРСР, УРСР (конституції, акти трудо-вого законодавства, у першу чергу, Кодекси законів про працю, акти поточного галузевого законодавства) та незалежної України (норми Конституції України, конституційних законів, актів трудового права законодавчого та підзаконного характеру). Вказаний нормативно-правовий матеріал розглядався під кутом зору розкриття змісту і осно-вних напрямків розвитку законодавства про оплату праці.
Зважаючи на специфіку періоду, важливе значення для дослі-дження теми відіграли документи не лише державних, а й партійно-політичних органів, передусім РКП(б) і КП(б)У. Саме там формували-ся підвалини державної політику щодо оплати праці, яка втілювалася у нормах права і відповідним чином впроваджувалася в життя. Система-тизовані збірники, які розкривають діяльність органів трудпрокурату-ри, судів, трудінспекцій НКП СРСР, РСФРР та УСРР (УРСР), дали можливість проаналізувати діяльність цих органів з впровадження і дотримання трудового законодавства.
Окремі напрями розвитку правового регулювання заробітної плати в Україні, практика реалізації відповідних норм права досліджу-валися завдяки використанню архівних документів. У першу чергу, були залучені документи Центрального державного архіву вищих ор-ганів державної влади та управління України (ЦДАВО України), які зберігаються у фондах Ф.1 – ВУЦВК, Ф.2 – Рада народних комісарів УСРР, Ф.2623 – Народний комісаріат праці УСРР. У них відобража-ється розвиток нормативно-правової бази оплати праці, а також діяль-ність відповідних спеціально уповноважених органів. У фонді Ф.8 – Народний комісаріат юстиції УСРР знайдено матеріали судової прак-тики розгляду трудових спорів, діловодні акти органів трудової проку-ратури. Окрім цього, у дисертаційному дослідженні використовували-ся документи, які зберігаються у фондах Центрального державного історичного архіву України, м. Київ (ЦДІАК України), Державних ар-хівів Харківської та Дніпропетровської областей, міського архіву Кри-вого Рогу, архівів судових органів вказаних областей. Залучалися й матеріали Державного архіву Російської Федерації (ДАРФ). Усього в дисертації використано документи 20 архівних фондів.
Цікавий і цінний матеріал щодо розвитку законодавства про оплату праці в Україні, його впровадження в практику дало також ви-вчення періодичної преси царської Росії, Союзу РСР, УСРР, губернсь-кого і повітового масштабу. Окремі історико-правові сюжети висвіт-лювалися із використанням мемуарної літератури, щоденників, листів безпосередніх учасників подій.
Загалом джерельна база виглядає цілком достатньою і репре-зентативною для досягнення мети і виконання усіх завдань досліджен-ня.
Другий розділ “Правове регулювання оплати праці на українських землях у другій половині ХIХ – на початку ХХ ст.” складається з двох підрозділів. У першому “Регулювання оплати праці в Російській імперії” стисло аналізуються причини та основні напрям-ки розробки законодавства про оплату праці в Російській імперії, які були закріплені в законі “Про нагляд за закладами фабричної промис-ловості і про взаємні відносини фабрикантів і робітників” від 3 липня 1886 р. та в Статуті про промислову працю 1913 р. При цьому відзна-чається, що при недостатності й недосконалості першого акта трудово-го законодавства, саме він заклав підвалини врегулювання відносин роботодавця і найманого робітника, зокрема, щодо оплати його праці, а також перевів останню винятково у грошову форму. Встановлювався уперше відповідний правовий механізм захисту, нехай і обмежених, але законодавчо закріплених прав робітника, у першу чергу, судового.
Завершує підрозділ стислий огляд заходів Тимчасового уряду щодо зменшення соціальної напруги шляхом удосконалення правового регулювання оплати праці в умовах політичної, економічної і воєнної кризи. Спираючись на колишнє законодавство самодержавства, він не зміг демократизувати трудові правовідносини, радикально поліпшити становище найманих робітників.
У другому підрозділі “Регулювання оплати праці в Австро-Угорській імперії” аналізується становлення імперського законодавст-ва про оплату праці на землях Західної України. Простежено зародки регулювання трудових відносин ще у австрійському цивільному зако-нодавстві. Наголошено: хоча спеціального законодавства створено не було, відносин, пов’язаних із виплатою заробітної плати, торкалися низка законів, таких як: новий “Гірничий статут” (1854 р.), “Промис-ловий статут” (1859 р.), “Закон про фабричних інспекторів” (1883 р.), “Закон про соціальне страхування” (1883 р.), “Закон про регулювання праці гірничих робітників” (1896 р.), “Закон про регулювання праці торговельних службовців” (1910 р.) та інші.
Разом з тим, незважаючи на наявність вказаних нормативно-правових актів, вади правозастосовної практики обумовили недостат-ній рівень соціального захисту, зокрема, оплати праці робітників на західноукраїнських землях.
Третій розділ “Основні риси нормативно-правового регу-лювання оплати праці в Україні у період національно-визвольних змагань (1917 – 1920 рр.)” складається з чотирьох підрозділів. У пер-шому “Законодавство УНР періоду Центральної Ради” показано, що Центральна Рада недостатньо активно закріплювала свою соціально-економічну політику. Зокрема, в галузі оплати праці, попри велику актуальність новел для подолання соціальної кризи, зберігало чинність законодавство як царської Росії, так і Тимчасового уряду. Закон “Про восьмигодинний робочий день” від 25 січня 1918 р. містив значну кі-лькість норм трудового права, але у питаннях оплати праці обмежився приписами щодо виплат за понадурочні роботи.
В умовах фінансової кризи дії з регулювання оплати праці ма-ли характер здебільшого “латання дірок”. Відсутність чіткої програми дій у галузі регламентації, передусім підвищення рівня, оплати праці, її закріплення у науково-обґрунтованих нормах трудового права стала важливим чинником втрати соціальної підтримки Центральної Ради та її уряду. Негативно вплинула і слабкість, недостатність правозастосов-ної практики, особливо на місцях.
У другому підрозділі “Законодавство Української Держави” наголошено, що принципова позиція уряду Гетьманату щодо віднов-лення і непорушності приватної власності впливала і на регулювання оплати праці. Спеціальні закони з цього питання не видавалися. Пото-чна регламентація здійснювалася підзаконними актами Міністерства праці. Було упорядковано оплату праці державних службовців (закон “Про нормативний розпис утримання службовців у центральних уста-новах цивільного відомства” від 5 травня 1918 р.). Законом від 10 серпня 1918 р. було визначено рівень оплати праці губернських і повітових старост.
Зосередження на регулюванні оплати праці в державному сек-торі, недостатня підтримка інтересів найманої робочої сили перед ро-ботодавцями (приватними власниками), у тому числі в оплаті праці, стало одним із чинників негативного ставлення широких верств насе-лення до гетьманського режиму.
У третьому підрозділі “Законодавство УНР періоду Дирек-торії і ЗУНР” аналізується регулювання оплати праці як на території УНР, так і на західноукраїнських землях. Директорія “другої” УНР та її уряд, як і їх попередники з національно-державних утворень, не при-діляли належної уваги законотворенню в галузі оплати праці. Усклад-нювала ситуацію плутанина з джерелами права, коли у одних випадках діяли акти Російської імперії, у других – Тимчасового уряду, в третіх – Центральної Ради, у четвертих – Української Держави. Складна воєн-но-політична ситуація, обмеженість території, людських і фінансових ресурсів також негативно впливали на можливості удосконалення пра-вових підстав оплати праці.
У схожих умовах перманентної війни, за обставин зовнішньої агресії відбувалося законотворення Західноукраїнської Народної Рес-публіки. За основу регулювання оплати праці було взято використання джерел права конституційної Австро-Угорської імперії. Напрацювати власну законодавчу базу з вказаних питань історичного часу ЗУНР вже відпущено не було.
У четвертому підрозділі “Законодавство про оплату праці Радянської України” аналізується процес впровадження нового, соціа-лістичного (у більшовицькому розумінні) принципу оплати праці. Піс-ля повалення Тимчасового уряду у Петрограді у жовтні 1917 р. біль-шовики як ідеологи диктатури пролетаріату, захопивши владу і нама-гаючись розширити свою соціальну базу, в досить короткий термін приймають велику кількість декретів, законів і нормативних актів, спрямованих на покращення життя широких верств населення і, в пе-ршу чергу, робітників, як головної опори Радянської влади. На відміну від національно-державних утворень, радянські уряди України, незва-жаючи на неможливість втілити у практику, велику увагу приділяли прийняттю нормативно-правових актів, які б забезпечували певний мінімум доходів найманих робітників та державних службовців. Ці акти, попри свій очевидний популізм (як це підтверджується аналізом правозастосовної практики) сприяли зміцненню впливів радянської влади на території України.
Використання норм Кодексу законів про працю РСФРР 1918 р. на території УСРР демонструвало, по-перше, фактичну відмову уряду радянської України від формування власного трудового законо-давства і унормування оплати праці, а по-друге, вищу ефективність “пролетарські” орієнтованих норм внаслідок дієвих заходів з підви-щення авторитету радянської влади в середовищі найманих робітників.
Четвертий розділ “Законодавство УРСР про оплату праці (початок 20 – х середина 80 – х років ХХ ст.)” - складається з чоти-рьох підрозділів. У першому підрозділі “Законодавство про оплату праці у період непу (1921 – 1929 рр.)” показано, що відродження еле-ментів ринкової економіки, повернення до розуміння значущості права як універсального суспільного регулятора стало чинником обумовле-ного соціально-економічними процесами розвитку трудового законо-давства, спрямованого на регламентацію оплати праці. Новації у виро-бничій сфері обумовили прийняття у 1922 році Кодексу Законів про працю УСРР, низки інших нормативно-правових актів у галузі трудо-вого права і, зокрема, регулювання оплати праці. Результатом цього стала практика укладення колективних договорів, проведення тариф-ної реформи, зміни форм оплати праці. У результаті розвитку і впрова-дження у соціальну дійсність новел законодавства про оплату праці, покращення діяльності державних органів з її регулювання, підвищен-ня ролі профспілок, умови праці і життя трудящих значно покращи-лись.
У другому підрозділі “Зміни у законодавстві про оплату праці у 30-і рр. ХХ ст.” досліджується вплив становлення адміністративно-командної системи на оплату праці, перехід до жорстко (і надмірно) централізованого її регулювання. Відмова від ринкової економіки су-проводжувалися мілітаризацією трудових правовідносин, посиленням примусових заходів впливу на організацію праці та оплати за неї, широ-ким застосуванням юридичної відповідальності (у тому числі криміна-льної) за неналежне ставлення до своїх трудових обов’язків. Централізо-ване управління економікою зменшило питому вагу укладання колекти-вних договорів, з часом ця практика фактично зійшла нанівець. В умо-вах тоталітарної держави остання повністю зайняла домінуюче стано-вище у трудових правовідносинах. Вказується і зростання впливу на них партійних органів як фактичних першоджерел прийняття відповідних нормативно-правових актів.
У третьому підрозділі “Зміни в нормативному регулюванні оплати праці в Україні в період Другої світової війни та перші повоєн-ні роки” аналізуються обумовлені воєнною обстановкою подальші заходи ЦК ВКП(б) та ЦК КП(б)У з посилення централізації правового регулювання трудового законодавства взагалі і оплати праці, зокрема. Надмірно жорсткі у мирний час, вони сприяли спрямуванню трудової діяльності в умовах війни на задоволення потреб фронту і досягнення перемоги над нацизмом.
Водночас, з метою досягнення повноти історико-правової кар-тини регулювання оплати праці на території України у роки війни (зважаючи, що певний час вона повністю була окупована) уперше про-аналізовано нормування оплати праці, запроваджене фашистською Німеччиною на окупованих українських землях.
У повоєнні роки радянська держава, керована комуністичною партією, не знайшла необхідним демілітаризувати і децентралізувати регламентацію оплати праці. Жорстко детерміновані командно-адміністративною системою управління економікою та тоталітаризмом державно-правової системи, що контролювала всі сфери суспільного життя, підходи до оплати праці фактично зберігалися в умовах пере-ходу до мирного життя.
У четвертому підрозділі “Нормативно-правове регулювання оплати праці від середини 50-х до початку 90-х років ХХ ст.” на ши-рокому нормативному матеріалі показано основні тенденції розвитку республіканського трудового права за обставин так званих суспільно-політичної “відлиги”, “застою”, “перебудови”. Спеціально додатково доведено наслідування нормами з регламентації оплати праці корпора-тивних норм КПРС і ВЦРПС. Це є додатковим доказом повного одер-жавлення правлячої партії й підміни нею державних органів. Важли-вим чинником розвитку як союзного, так і особливо республіканського законодавства щодо регулювання оплати праці стали ухвалювані пар-тійними з’їздами п’ятирічні плани соціально-економічного розвитку.
Введення у середині 80-х рр. ХХ ст. курсу на “перебудову”, як показує аналіз республіканського законодавства цього періоду, не су-проводжувалося належним реформуванням регулювання правовідно-син у сфері оплати праці. За остаточним принципом здійснювалася її децентралізація, що стало додатковим негативним чинником неефек-тивності “перебудовчих” заходів.
П’ятий розділ “Законодавство про оплату праці в період розбудови незалежної України (1991 – 1996 рр.)” складається з трьох підрозділів. У першому “Оплата праці в умовах формування ринкової економіки” проаналізовано перші заходи щодо реформування оплати праці в часи становлення державної незалежності Україні, починаючи з Концепції реформи організації оплати праці від 17 травня 1991 р. Вона ставила за мету проведення ринкових перетворень в галузі опла-ти праці. Доведено, що Україна в короткий строк в становленні оплати праці повторила майже столітній шлях як в організації, так і в формах оплати праці шляхом використання таких форм, як: “Truk system”, гро-шова, натуральна, “сурогатна”. Проведено детальний аналіз цих форм оплати, показано негативний вплив на ефективність соціально-економічних перетворень тих з них, які не були науково обґрунтованими, означали фактичний регрес у розвитку регламентації оплати праці.
У другому підрозділі “Становлення національного законодав-ства України стосовно оплати праці” аналізується процес формуван-ня і впровадження законодавства незалежної України про оплату пра-ці. Протягом 1991-1996 рр. він пройшов три етапи. У першу чергу, ці заходи здійснювалися шляхом внесення змін до чинного КЗпП Украї-ни, прийняття декрету Кабінету Міністрів України “Про оплату праці”, Закону України “Про оплату праці”. Суттєве значення мало впрова-дження договірного визначення розміру оплати праці. У результаті впровадження нового, децентралізованого, демократичного, орієнто-ваного на ринок законодавства про оплату праці вдалося вийти з кри-зового стану в цій галузі і забезпечити певну стабільність.
У третьому підрозділі “Перспективи розвитку законодавст-ва про оплату праці в процесі формування нової системи права” про-аналізовано сучасний як позитивний, так і негативний досвід у регу-люванні оплати праці, розкрито основні грубі порушення в цій галузі й визначені напрямки поліпшення оплати праці, до яких відносено: а) удосконалення державного регулювання оплати праці; б) поліпшення колективно-договірного регулювання оплати праці; в) поширення за-хисту прав працівників на своєчасне отримання заробітної плати.
Особлива увага приділена застосуванню в Україні, крім тра-диційних методів оплати праці, також і “нетрадиційних”, які широко застосовуються в інших державах, а саме: а) системи перемінної заро-бітної плати; б) системи групової заробітної плати; в) системи плати за знання та компетенцію. Показано їх зміст і переваги перед традицій-ним формами, потребу в органічному поєднанні перших та других і відповідному закріпленні у нормах загального трудового законодавст-ва та спеціального щодо оплати праці.

ВИСНОВКИ

Законодавство про оплату праці на українських землях прой-шло наступні етапи розвитку: 1) дореволюційне законодавство (1886 – 1917 рр.) – коли зародилося і почало свій розвиток правове регулю-вання відносин у галузі оплати праці; 2) законодавство доби визволь-них змагань та нової економічної політики(1917-1929 рр.), коли воно мало національний або певні ознаки національного характеру і розви-валося в умовах плюралізму господарських форм і наявності більш чи менш розвинених ринкових відносин; 3) законодавство періоду централізації й абсолютизації впливу держави на трудові правовідно-сини, обумовлених становленням і розвитком командно-адміністративної системи управлінням економікою (30-і – кінець 80-х рр. ХХ ст.); 5) ґенеза національного законодавства часів незалежнос-ті України (90-і рр. ХХ ст.), для цього етапу притаманними є демокра-тизація, децентралізація, вплив ринкових відносин.
Імперське законодавство Росії та Австро-Угорщини заклало початок правового регулювання оплати праці на українських землях. Воно було недосконалим, але його норми або використовувалися, або були рецеповані національним правом доби визвольних змагань. Біль-ша увага до питань оплати праці, незважаючи на істотний популізм у правозастосуванні радянських політико-правових режимів на відміну від національних сприяла розширенню соціальної бази перших порів-няно з другими. У роки непу радянське законодавство України чітко слідувало за нормотворчістю у сфері оплати праці РСФРР, використо-вувало її акти чи дублювало їх. Регулювання оплати праці мало пев-ною мірою децентралізований характер, ураховувало інтереси вироб-ника, було своєрідним засобом тиску радянської держави на приватно-го роботодавця. Відмова від ринкових засад, формування тоталітарно-го режиму і адміністративно-командної системи управління економі-кою стали чинником централізації й дегуманізації регулювання оплати праці.
Відхід від радянського минулого, перехід на шлях демократи-чного ринкового розвитку супроводжувалися непослідовністю й поми-лками у регламентації оплати праці, що ускладнило ці процеси у часи становлення незалежності в Україні.
Вносяться пропозиції по вдосконаленню законодавства про оплату праці та впровадження його в життя, зокрема, підвищення ко-ординованості органів законотворення та виконавчої влади, створення місцевих органів Міністерства праці та соціальної політики України, започаткування системи спеціальних судів з трудових спорів, активі-зації правовиховної роботи щодо учасників трудових правовідносин.

 

 

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Копайгора І. Становлення фабричного законодавства // Підпри-ємництво, господарство і право. – 2002.– №10. – С.16–18.
2. Копайгора І. Становлення науки трудового права // Підприєм-ництво, господарство і право. – 2003. – №2. – С.111–114.
3. Копайгора І. Правове регулювання заробітної плати у соціаліс-тичних кодексах про працю України // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – №5. – С.18–20.
4. Копайгора І.І. Історико-правові підстави натуралізації заробіт-ної плати // Право і безпека. – 2004. – №3?2. – С.146–149.
5. Копайгора І. Національна ідея і розвиток трудового права України // Громадянська ініціатива інтелігенції Кривбасу у формуванні культурно-індустріального обличчя регіону ХХI ст.: Матеріали першої міської конференції інтелігенції Кривбасу. – Кривий Ріг: Мінерал, 2001. – С.163–164.
6. Копайгора И. Развитие законодательства о заработной плате в годы отечественной войны // Актуальні проблеми правознавства очима молодих вчених. Зб. наук. праць за матеріалами Міжнародної наукової конференції студентів та аспірантів. – Хмельницький. – Спецвипуск №1. – 2002. – С.141–142.
7. Копайгора И. Правовые проблемы регулирования оплаты труда в новом трудовом кодексе // Научно-техническая конференция моло-дых специалистов “Криворожсталь - 2002”. – Кривой Рог, 2002. – С. 87–88.

АНОТАЦІЇ
Копайгора І.І. Законодавство про оплату праці на Україні в другій половині ХIХ – ХХ століть (історико-правове досліджен-ня). – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридич-них наук за спеціальністю 12.00.01. - теорія та історія держави і права, історія політичних і правових вчень. – Харківський національний уні-верситет внутрішніх справ. – Харків, 2006.
У роботі досліджено процес становлення та розвитку законо-давства про оплату праці на теренах України протягом другої полови-ни ХIХ – ХХ ст. Основну увагу приділено вивченню, аналізу і уза-гальненню досвіду становлення формування законодавства про оплату праці, форми і системи організації її оплати, розкриваються форми і методи правового регулювання, а також практика вирішення трудових спорів щодо оплати праці. Проаналізовано вплив законодавства про оплату праці провідних країн світу та рекомендації МОП з цього пи-тання на розвиток вітчизняного законодавства про оплату праці.
Аналіз зібраних джерел свідчить, що створене вітчизняне за-конодавство про оплату праці, у досліджуваний автором період не від-повідає рівню розвинутих держав світу.
Ключові слова: законодавство про оплату праці, заробітна плата, працівники, суди.

Копайгора И.И. Законодательство об оплате труда в Ук-раине во второй половине ХIХ – ХХ веков (историко-правовое ис-следование). – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юриди-ческих наук по специальности 12.00.01. – теория и история государст-ва и права, история политических и правовых учений. – Харьковский Национальный университет внутренних дел. – Харьков, 2006.
Диссертация посвящена процессу становления и развития за-конодательства об оплате труда в Украине во второй половине ХIХ – ХХ вв. Обобщается опыт создания и деятельности государственных органов по регулированию трудовых отношений и разрешению трудо-вых споров по оплате труда, создание собственного законодательства об оплате труда, раскрываются методы правового регулирования оп-латы труда и формы оплаты на предприятиях и производствах различ-ных форм собственности. Проанализировано влияние законодательст-ва об оплате труда ведущих стран мира и МОТ на развитие отечест-венного законодательства об оплате труда.
Исследование темы свидетельствует о том, что в развитии за-конодательства об оплате труда в изучаемый автором отрезок времени можно выделить четыре периода: первый охватывает вторую половину ХIХ начало ХХ столетия. В этот период впервые введено государст-венное регулирование оплаты труда, осуществлена первая системати-зация законодательства об оплате труда в единый кодифицированный нормативный акт – Устав промышленного труда 1913 г. В этот же пе-риод введено регулирование оплаты труда и в Австро-Венгерской им-перии. Второй период охватывает регулирование оплаты труда в 1917 – 1920 годы, когда на территории Украины существовали разные го-сударственные образования (УНР, Гетьманат, Директория, ЗУНР, УССР). Третий период охватывает законодательство об оплате труда от начала 20-х до середины 80-х гг. ХХ столетия. Этот период харак-теризуется принятием двух КЗоТ (1922 и 1971 годов), распространени-ем законодательства об оплате труда РСФСР на территорию Украины, формировании административно-командной системы управления оп-латы труда в виде централизации, ужесточение государственного ре-гулирования в годы Второй мировой войны и послевоенные годы. Впервые проанализировано законодательство оккупационной власти в годы немецко-фашистской оккупации Украины. Особенностью этого периода является участие общественных организаций (ВКП(б), КПСС, ВЦСПС) в нормативном регулировании оплаты труда. “Анализируется особенности правового регулирования оплаты труда в период “оттепе-ли”, “застоя” и “перестройки””. Четвертый период охватывает годы независимости Украины (август 1991 – начало ХХI столетия). Для это-го периода характерно становление рыночных отношений, требующих новых подходов в регулировании оплаты труда. Реформирование оп-латы труда в условиях независимости Украины прошло три этапа: пер-вый этап начинается с 27 марта 1991 г., когда Закон Украинской ССР “О предприятиях в Украинской ССР” закрепил децентрализацию оп-латы труда путем становления свободных конкурентных принципов формирования размера заработной платы; второй этап начинается 31 декабря 1992 г. принятием Декрета Кабинета Министров Украины “Об оплате труда”, который был направлен на стабилизацию оплаты труда. Третий этап начинается с принятием Закона Украины “Об оплате тру-да” от 24 марта 1995 г. направлен на стимулирование оплаты труда в производстве.
В работе рассмотрен порядок разрешения трудовых споров о взысканиях заработной платы, формы оплаты труда в разные периоды.
Опираясь на отечественный историко-правовой опыт, диссер-тантом сформулированы рекомендации и предложения для улучшения правового регулирования оплаты труда и закрепление его в новом за-конодательстве о труде Украины.
Ключевые слова: законодательство об оплате труда, заработ-ная плата, работники, суды.

I.I. Kopaihora. Labour payment legislation in Ukraine in the second half of the XIX – XX – th centuries. – Manuscript.
Thesis for the candidate’s degree of legal sciences by speciality 12.00.01 – Theory and history of state and law; history of political and legal doctrines.
National University of Internal Affairs. – Kharkiv, 2006
The process of forming and developing labour payment legislation on the territory of Ukraine in the second half of the XIX – XX - th centuries been researched in the paper.
Primary attention has been given to the problem of studying, ana-lyzing and summarizing the experience of forming labour payment legisla-tion, method and system of arranging payment for labour.
Forms and method of ega regulation as well as practice of settling labour disputes pertinent to labour payment have been described.
The influence of the leading world countries’ labour payment leg-islation and IOL recommendations on the development of internal labour payment legislation has been analysed.
Original sources analyses proves internal labour payment legisla-tion not to be in line with thee level of the developed countries within the researched space of time.
Key words: labour payment legislation, wages, workers, law – courts.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

Пошукова анотація: Диспозитивність прокурорівсімейного поляриметричного Дізнання прикордонної Дільничний податкового міліції нацистівземств Конституційного біженців Донбасу міліції адміністративних ОВС виконавчої внутрішніхсправ профілактиці неповнолітніх попередження службовців області транспортних самоврядування місцевого громадських правоохоронних транспортної громадськістю відмовапредставництво позбавлення вкладу довірчого довічного доручення зберігання агентський кредитування земельної приватизації купівлі морського страхування реклами найму житла нерухомого оренди майна перевезення повітряним давальницької перестрахування чартерупозички фінансових професійну продукції спільну ренти страхування системі житлом факторингу лізингу медичних конституційного Договірна матеріальна подружжя Договірне економічних музичний дилінгу підрядних автомобільним послуг франчайзингу Дозвільна провадження Докази Доказування господарському посадових докази правозастосовчій пізнання Доктрина розподілу Документаційне самоврядування місцевого Польщі Достатність Доступність правосуддя Досудове територіальної курсантів слов’ян Європейського морем Литовського Екологічна лісокористування детінізації сільськогосподарської власності людини Економічні сучасної Експертиза цивільному контрабанду Експлікація Екстрадиція Електрохімічне Емоційний Емфітевзис юриста адвоката слідчого адміністративної державотворчі правосвідомості податкова гуманітарного зайнятості Конвенції юстиції Європейська хартія соціальна оподаткування Європейське право гуманізм торгівлею Європейські Союзу внутрішніх Єфремівська шахрайства Жінка злочинність адвокатурою договорів господарських екологічної законності примусу колізійної статусу засудженої обвинуваченому податковою підозрою досудових митних внутрішніх надзвичайних обвинуваченого реабілітації аварія поліція призначення досудового міліції Закон форм представництво Законність справедливість обґрунтованість профілактики страхування вибори оплату імперії регламент Законодавча процес техніка інституції процес Закриття Заміна Заочний Запобігання нафтогазовому неповнолітніх корисливим насильницьким відмиванню незаконному податковою наркотизму шахрайству Заповіт гласності диспозитивності примусу державного дисципліни індивідуалізації кредитних Застава майнових забезпечення адміністративного процесуального колізійних юрисдикції довкілля сімейних Затримання профспілок Захисник доказування конкуренції репутації конкуренції жертв майнових немайнових патентного військовослужбовців адмiнiстративнi інтелектуальної меншин потерпілого інвестиційної державної потерпілого комп'ютерну профспілками честі прикордонної податкової безпеки транспорті Збитки громадськістю Звернення Звичаєве


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking