Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
Номера от 730 грн.
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Номера от 490 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Номера от 450 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-2% онлайн заказ
Зачарованные Карпаты
Зачарованные Карпаты
Закарпатье, Воловец
Коттеджи от 400 грн.
Есть номера


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Запобігання злочинності неповнолітніх в Україні спеціальними органами та установами

 

КАЛЬЧЕНКО ТЕТЯНА ЛЕОНІДІВНА

ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИННОСТІ НЕПОВНОЛІТНІХ В УКРАЇНІ СПЕЦІАЛЬНИМИ ОРГАНАМИ ТА УСТАНОВАМИ

12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

КИЇВ – 2004



Дисертацією
є рукопис

Робота виконана
в Національній академії внутрішніх справ України, Міністерства вну-трішніх справ України

Науковий керівник
академік Академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України Михайленко Пе-тро Петрович, професор кафедри теорії кримінального права Націо-нальної академії внутрішніх справ України

Офіційні опоненти:
доктор юридичних наук, професор Туркевич Інна Костянтинівна, Академія адвокатури України, завідуюча кафедри кримінального та адміністративного права

кандидат юридичних наук, доцент Міллер Анатолій Йосипович, Київський національний університет культури і мистецтв, завідувач кафедри державно-правових дисциплін

Провідна
установа Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України, відділ проблем кримінального права, кримінології та судо-устрою; м. Київ

Захист відбудеться: “29” січня 2004 року о 14 годині на засіданні спе-ціалізованої вченої ради Д 26.007.03 в Національній академії внутрі-шніх справ України (03035, м. Київ, пл. Солом’янська, 1)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії внутрішніх справ України (03035, м. Київ, пл. Солом’янська, 1)

Автореферат розісланий “11” грудня 2003 р.

Учений секретар
спеціалізованої вченої ради Є.Д. Лук’янчиков

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Соціальні процеси, що відбуваються в су-часному суспільстві, характеризуються багатьма тенденціями. З одно-го боку – це руйнування форм спільної людської діяльності, що існу-вали раніше, а з іншого – становлення їх нового розмаїття. Нововве-дення в галузі економіки, політики, культури, правового забезпечення, інших сферах змінили суспільне життя. Це зумовило суттєві зміни у соціальному просторі: злам культурних та моральних цінностей, норм, традицій, стереотипів, колишнього мислення та діяльності. В сучасно-му суспільстві, в ході таких змін та перетворень, у багатьох сферах суспільного життя стрімко зросла злочинність, отримали широке роз-повсюдження інші види злочинної поведінки як дорослих, так і непов-нолітніх.
Рівень злочинності серед неповнолітніх має стійку тенденцію до зростання. За останні 10 років удвічі зросла кількість протиправних дій неповнолітніх. Підлітки віком від 14 до 18 років складають 8% всього населення України, однак скоюють чверть усіх зареєстрованих злочи-нів. Кількість злочинів вчинених неповнолітніми за останні 10 років, у 4 рази перевищує збільшення частки молоді всього населення. Лише у 2002 році, завдяки здійсненню комплексу загальнодержавних заходів щодо профілактики злочинності, намітилась поступова стабілізація криміногенної ситуації серед неповнолітніх. Підліткова злочинність, порівняно з минулим роком, знизилася на 10,7%.
Таким чином, стан і тенденції злочинності неповнолітніх дають достатні підстави для висновку про те, що одним із найважливіших завдань боротьби зі злочинністю є попередження злочинності непов-нолітніх.
Сутність дослідження полягає не тільки у розгляді злочинності неповнолітніх як соціального феномену, а й у нагальній потребі орга-нізації цілеспрямованих дій суспільства та держави по запобіганню її розвитку, зростанню і поширенню в суспільстві в світлі прийнятого Закону “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх” від 24 січня 1995 року, зі змінами внесе-ними до цього нормативного акту згідно із Законами № 312-XIV від 11.12.98 р., № 846-XIV від 06.07.99 р., та № 673-IV від 3.04.2003 р.
Серед суб’єктів запобігання злочинності неповнолітніх особливе місце належить органам внутрішніх справ, які не тільки самі здійсню-ють спеціальні попереджувальні заходи, а й забезпечують проведення таких заходів іншими спеціальними органами та установами, створю-ють для цієї діяльності сприятливі умови та використовують їх мож-ливості. Саме у сфері протидії злочинності якнайповніше розкрива-ються загальносоціальні та спеціально-кримінологічні функції суб’єктів попередження злочинності неповнолітніх. Одночасно, для того щоб попереджувальна діяльність спеціальних органів та установ була максимально ефективною, її здійснення має бути чітко врегульо-ване нормативними актами, в першу чергу – законодавчими. На сього-дні правове регулювання повноважень спеціальних органів та установ, щодо запобігання злочинності неповнолітніх, форм та методів їх дія-льності в цій сфері багато в чому не відповідає вимогам часу і потре-бує певного удосконалення.
Складна криміногенна ситуація стимулює дослідників різних га-лузей науки (юристів, соціологів, педагогів, психологів) досліджувати причини зростання злочинної поведінки неповнолітніх та шукати ефе-ктивні заходи щодо запобігання правопорушень та злочинів серед не-повнолітніх.
Стан наукової розробленості теми. Слід зазначити, що її мето-дологічні, загальнотеоретичні та прикладні аспекти вже активно досліджувалися, як вітчизняними кримінологами, соціологами, психологами, юристами, педагогами, так і науковцями близького зарубіжжя.
Характеризуючи джерела, присвячені даній проблематиці, можна виділити дві основні групи робіт. До першої відносяться історико-критичні огляди вітчизняних та зарубіжних досліджень злочинної по-ведінки. Серед них виділяються кримінологічні праці Н.П. Дубініна, І.І. Карпеца, Н.Ф. Кузнецової, Г.М. Міньковського, О.Р. Ратинова, Ф.М. Решетнікова, О.Б. Сахарова, та ін., а також соціологічні роботи В.С. Афанасьєва, І.С. Кона, Г.В. Осипова. Важливість цих робіт поля-гає в тому, що вони дозволяють скласти уявлення про теоретичні до-слідження зарубіжних вчених та співставити їх із тенденціями та на-прямками вітчизняних досліджень.
Другу групу складають праці, в яких робляться спроби соціологі-чного осмислення сутності та значення різних видів протиправної по-ведінки, зокрема, злочинної в розвитку нашого суспільства. До них відносяться роботи методологічного та загальнотеоретичного характе-ру О.М. Джужи, В.М. Кудрявцева, А.Й. Міллера, П.П. Михайленка та ін.
Значну частину робіт складають дослідження конкретних видів злочинної поведінки. Серед них значне місце посідають праці, присвя-чені різним аспектам вивчення злочинності. Серед них потрібно від-значити монографії А.Ф. Зелинського, А.П. Закалюка, К.Є. Ігошева, І.І. Карпеца, М.Й. Коржанського, Г.М. Міньковського та ін.
Проблема протиправної поведінки неповнолітніх протягом остан-ніх років досить інтенсивно досліджувалась як українськими вченими, так і вченими близького і далекого зарубіжжя. Аналіз праць, які тією чи іншою мірою присвячені проблемі нашого дослідження, дозволяє окреслити коло питань, що в них розглядаються. Так, у вивченні даної проблеми визначилося декілька напрямів:
1) вивчення мотивації протиправної поведінки неповнолітніх (С.А. Белічева, В.І. Ветров, А.П. Закалюк, А.Й. Міллер, К.Є. Ігошев, А.П. Тузов, І.К. Туркевич та ін.);
2) дослідження негативних впливів мікросередовища на фор-мування злочинної поведінки неповнолітніх (А.П. Зелінський, В.М. Оржеховська, В.М. Кудрявцев, В.І. Шакун, М.Д. Шаргородський та ін.);
3) пошуки шляхів, заходів та засобів попередження правопору-шень та злочинів серед неповнолітніх (Г.А. Аванесов, Ю.Д. Блувштейн, А.А. Герцензон, О.М. Джужа, А.Є. Жалінський, П.П. Михайленко, Т.А. Третьякова, Н.В. Яницька та ін.).
Зусилля цих вчених були спрямовані на дослідження причин та умов злочинності серед неповнолітніх, вивчення явища “важковихову-ваності” дітей та його зв’язку з правопорушеннями, пошуки ефектив-них шляхів профілактики злочинної поведінки, визначення ролі сім’ї та школи, а також інших спеціальних органів та установ у профілакти-чній роботі з неповнолітніми. Разом з тим, в існуючих працях аналізу-валась переважно система соціальної профілактики правопорушень у тому числі і злочинів, яка склалася в минулому, а в наш час практично припинила своє існування. Тобто в сучасних умовах в Україні настала нагальна потреба відтворення такої системи на нових засадах, ство-рення з цією метою відповідної законодавчої бази та якнайширшого залучення громадськості до цієї діяльності. За цих умов нового змісту набуває попереджувальна діяльність спеціальних органів та установ, виникають і поширюються нові форми і методи запобігання злочинів неповнолітніх, які потребують відповідно нового наукового осмислен-ня. Усім сказаним і обумовлено актуальність теми дослідження.
Узагальнюючи аналіз розробленості проблеми у науковій літера-турі, можна сказати, що українськими юристами, кримінологами, пе-дагогами, соціологами та психологами в останні десять років частіше досліджувались питання, пов’язані з аналізом причин протиправної поведінки неповнолітніх, вивченням мікросередовища, негативні чин-ники якого можуть спричинити антигромадські вчинки з боку непов-нолітніх. Крім того, досить ґрунтовно розглядався стан злочинності неповнолітніх у минулі роки, але останнім часом інтерес вчених до цієї проблеми дещо зменшився. Разом з тим кримінальна статистика не дає підстав для самозаспокоєння.
Попри на увагу науковців до багатьох аспектів проблеми злочин-ності серед неповнолітніх, все ж чимало питань залишаються нез’ясованими і потребують подальшої розробки. Вимагає уточнення цілий ряд проблем, безпосередньо пов’язаних з питаннями взаємодії громадськості зі спеціальними органами та установами, які протидіють злочинності неповнолітніх.
Вагомість даної проблеми, недостатність її розробки у криміноло-гічній науці, а також актуальність зумовили вибір теми нашого дослі-дження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана тема дисертаційного дослідження базується на вимогах Комплексної програми профілактики злочинності на 2001–2005 ро-ки затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. Дисертаційне дослідження виконане згідно з Планом науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Національної акаде-мії внутрішніх справ України на 2001 рік (п. 104), схваленим Вче-ною радою НАВСУ 29 грудня 2000 р. (протокол № 19), і на 2002 рік (п. 111), схваленим Вченою радою НАВСУ 25 грудня 2001 р. (про-токол № 14).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення сутності та системи протидії злочинності неповнолітніх, форм, а також заходів попереджувальної діяльності спеціальних орга-нів та установ України в цьому напрямку в сучасних умовах, а також шляхів їх удосконалення.
Для досягнення поставленої мети в дисертації вирішуються на-ступні задачі:
– визначити загальносоціальні та спеціально-кримінологічні захо-ди що спрямовані на запобігання злочинності неповнолітніх;
– визначити місце та роль спеціальних органів та установ у на-прямку запобігання злочинів неповнолітніх;
– здійснити науковий аналіз основних причин та умов, що сприя-ють злочинності неповнолітніх;
– визначити організаційно-правові засади діяльності спеціальних ор-ганів та установ як суб’єктів попередження злочинності неповнолітніх;
– здійснити науковий аналіз повноважень, форм та заходів дія-льності спеціальних органів та установ щодо загальносоціального та спеціально-кримінологічного запобігання злочинності неповно-літніх;
– внести пропозиції щодо удосконалення діяльності спеціальних органів та установ, а також щодо їх взаємодії з іншими суб’єктами протидії злочинності неповнолітніх;
– визначити та здійснити науковий аналіз щодо ефективності форм взаємодії спеціальних органів та установ з громадськістю та ін-шими суб’єктами запобігання злочинності неповнолітніх в сучасних умовах.
Об’єктом дослідження є організаційно-правові основи та процес запобігання злочинності неповнолітніх спеціальними органами та установами в Україні.
Предмет дослідження складають загальносоціальні та спеціаль-но-кримінологічні заходи попередження злочинів неповнолітніх в Україні; організація, форми, принципи діяльності спеціальних органів та установ щодо запобігання злочинів неповнолітніх; взаємодія з гро-мадськістю у цій сфері.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного до-слідження у відповідності з його об’єктом, предметом, метою та за-вданнями складає діалектико-матеріалістичне вчення про шляхи, ме-тоди і методики пізнання кримінологічних явищ та процесів. Методика наукового дослідження зумовлена застосуванням в сукупності конкре-тних методів, під час обґрунтування та формулювання проблеми до-слідження, визначення мети і завдань, формуванні гіпотез, аналізу та синтезу отриманих теоретичних та емпіричних даних, розроблення пропозицій щодо удосконалення заходів соціального контролю за не-повнолітніми та запобігання з їх боку злочинів спеціальними органами та установами.
В якості загальнонаукових методів було використано:
– системно-структурний аналіз, за допомогою якого досліджу-вались питання, пов’язані із визначенням цілісної державної систе-ми і підсистеми органів та установ, їх структурних підрозділів, а також системи і відповідної підсистеми запобіжних заходів проти-дії злочинам серед неповнолітніх, їх форм, методів та засобів реалі-зації;
– історичний метод, що сприяв виявленню характерних тенден-цій виникнення, становлення, формування та розвитку системи орга-нів та установ, призначених для здійснення соціального контролю за неповнолітніми правопорушниками, а також правової регламентації і подальшого удосконалення їх діяльності;
– порівняльний метод, за допомогою якого визначались елементи схожості спільних, співпадаючих компонентів системи детермінант та механізмів взаємозв’язку, факторів, що впливають на вчинення злочи-нів неповнолітніми і заходів запобігання їм, а також розбіжностей та особливостей, які мають місце в даних структурах і характеризують вищеназвані компоненти;
– статистичний метод, який дозволив виявити рівень та динаміку вчинення злочинів неповнолітніми, їх тенденції до зростання і надав підстави для обґрунтування актуальності дисертаційного дослідження та його інших положень.
В якості конкретно-соціологічних методів використані:
– метод вивчення документів, зокрема особових справ та карток профілактичного обліку неповнолітніх на 123 особи віком від 9 до 18 років, які знаходились на профілактичному обліку в кримінальній мі-ліції Подільського та Шевченківського РУ ГУ МВС м. Києва та ін.;
– метод опитування, зокрема понад 200 неповнолітніх, які займа-ються жебрацтвом та бродяжництвом на вулицях м. Києва, а також більш 160 співробітників органів внутрішніх справ, у тому числі пра-цівників і керівників спеціальних органів та установ для неповноліт-ніх, дані яких було використано при підготовці пропозицій щодо по-кращення запобіжної роботи цих органів та установ;
– контент-аналіз нормативно-правових, науково-методичних ма-теріалів та преси.
Емпіричну базу дослідження склали дані державної статистики – матеріали Верховного Суду, МВС України, Прокуратури України, Державного комітету статистики України, архівні документи судових органів і органів внутрішніх справ республіки, результати наукових досліджень, що були здійснені вітчизняними та зарубіжними вченими, а також матеріали кримінологічних досліджень, засобів масової інфо-рмації за 1998-2003 роки.
Наукові висновки і рекомендації, що містяться у роботі, базують-ся на положеннях Конституції України, досягненнях вітчизняної кри-мінологічної науки, аналізі статей Кримінального кодексу, Кодексу про адміністративні правопорушення, Цивільного кодексу, Кодексу про шлюб та сім’ю України, постанов Пленуму Верховного Суду України, Законів України “Про міліцію”, “Про оперативно-розшукову діяльність”, “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціа-льні установи для неповнолітніх”, “Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, “Про соціальну роботу з дітьми та молоддю”, Указів Прези-дента України “Про додаткові заходи щодо реалізації державної моло-діжної політики”, “Про Комплексну програму профілактики злочинно-сті на 2001-2005 роки”, “Про додаткові заходи щодо поліпшення дія-льності органів внутрішніх справ та громадських формувань з охорони громадського порядку”, відомчих нормативних актів з питань бороть-би зі злочинністю неповнолітніх, практики їх застосування. При цьому використовувалась не тільки спеціальна юридична література, а й со-ціологічна, педагогічна, психологічна, що безпосередньо стосувалася теми дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів. Досліджуючи тему запобігання злочинності неповнолітніх спеціальними органами та установами, автор, не претендуючи на вичерпне висвітлення усіх її аспектів, спробував зробити власний внесок у розробку цієї проблеми. Наведені нові аргументи стосовно деяких суперечливих положень, окремі питання висвітлюються в іншому ракурсі, запропоновано свій підхід до розв’язання актуальних проблем. Конкретизовано наукова новизна основних положень дисертації полягає в тому, що в ній:
визначено і сформульовано організаційно-правові засади діяльно-сті спеціальних органів та установ, які за своїм призначенням реалізу-ють запобіжний вплив;
дістало подальший розвиток визначення системи повноважень, сучасних форм організації діяльності спеціальних органів та установ, які виконують запобіжні функції щодо неповнолітніх, зроблено пропо-зиції відносно вдосконалення їх діяльності;
удосконалено підходи щодо здійснення наукового аналізу основ-них причин та умов, що сприяють вчиненню злочинів та інших право-порушень неповнолітніми, їх впливу на рівень та динаміку злочиннос-ті в наш час;
дістало подальший розвиток теоретичне обґрунтування визначен-ня заходів загальносоціального запобігання злочинності неповноліт-ніх, які безпосередньо не спрямовані на попередження злочинів, але є матеріальною і духовною основою протидії криміногенним факторам, що обумовлюють злочинність неповнолітніх;
удосконалено систему заходів спеціально-кримінологічного запо-бігання, які безпосередньо спрямовані на ліквідацію джерел форму-вання особи неповнолітнього злочинця;
удосконалено наукові підходи щодо здійснення аналізу ефектив-ності комплексних заходів запобігання та вирішення проблем у сфері розвитку форм взаємодії спеціальних органів та установ з громадськіс-тю та іншими суб’єктами в процесі протидії злочинності неповнолітніх в сучасних умовах.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки та пропозиції, які містяться у дисертації, можуть бути викори-стані для вдосконалення законодавства, що регулює діяльність спеціа-льних органів та установ, які протидіють злочинності неповнолітніх.
Результати дослідження можуть бути використані в практичній діяльності правоохоронних органів, перш за все, внутрішніх справ (кримінальної міліції у справах неповнолітніх), суду, прокуратури, а також у діяльності спеціальних установ (приймальників-розподільників для неповнолітніх, шкіл соціальної реабілітації та професійних училищ соціальної реабілітації, центрів соціальної реабілітації, вихов-но-трудових колоній, притулків для неповнолітніх), крім того, у діяль-ності комітетів у справах сім’ї та молоді, служб у справах неповноліт-ніх, навчальних закладів та медичних установ України.
Матеріали дисертації можуть бути також використані у навчаль-ному процесі в юридичних та педагогічних вузах, факультетах при вивченні курсів “Кримінологія”, “Кримінальне право”, “Кримінально-виконавче право” та “Педагогіка”.
Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалась за розділами і в цілому на засіданнях кафедри кримінології та юридич-ної соціології Національної академії внутрішніх справ України. Ре-зультати дослідження доповідались на міжнародній науково-практичній конференції “Теорія та практика криміналістичного забез-печення розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах” (Ки-їв, квітень 2001р.), що відбулася в Національній академії внутрішніх справ України. Основні положення дослідження впроваджені у плани роботи окремих підрозділів органів внутрішніх справ.
Публікації. Основні положення та результати дисертації знайшли своє відображення в п’яти наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях.
Структура дисертації будується відповідно до її мети, завдань та предмета дослідження і складається із вступу, трьох розділів, що об’єднують тринадцять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (всього 166 найменувань) та додатків (4-х додатків на 7-ми сторінках). Повний обсяг дисертації (без додатків) становить 217 сто-рінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовується вибір та актуальність теми дослідження, визначається його мета і завдання, об’єкт, предмет, методологічна та науково-теоретична база, зв’язок з науковими програмами, показані теоретична та практична значимість одержаних результатів, їх впрова-дження та апробація, наведені дані про публікації і структуру дисерта-ції.
Перший розділ – “Кримінологічні засади протидії злочинності неповнолітніх в Україні” – містить два підрозділи, в яких охарактери-зовано організаційно-правові засади запобігання злочинів, що скою-ються неповнолітніми. Розглянуто систему заходів загальносоціально-го та спеціально-кримінологічного попередження злочинності серед неповнолітніх, які за своїм характером і змістом визначаються най-більш гуманними, актуальними та ефективними, враховуючи їх зв’язок з рядом загальнонаціональних та регіональних програм спрямованих на протидію злочинності серед неповнолітніх в Україні.
У підрозділі 1.1. “Загальносоціальне запобігання злочинам непов-нолітніх” дістало подальший розвиток теоретичне обґрунтування ви-значення заходів загальносоціального запобігання злочинам неповно-літніх, які безпосередньо не спрямовані на попередження злочинів, але є матеріальною і духовною основою протидії криміногенним факто-рам, що обумовлюють злочинність неповнолітніх. Визначено що да-ний вид виступає як засіб, за допомогою якого в суспільстві досягаєть-ся зниження рівня та обмеження масштабів злочинності. Попереджен-ня злочинності серед неповнолітніх в роботі розглянуто як соціально-правовий процес, що знижує та обмежує антисуспільні явища, поро-джені злочинністю, який забезпечується всією сукупністю заходів, що здійснюються державними органами, спеціальними органами та уста-новами а також громадськістю. Визначено, що реалізація загальносо-ціальних заходів попередження злочинності забезпечує позитивні зрушення суспільства, всебічний розвиток тих чинників суспільства, які спеціально не направлені на усунення або нейтралізацію причин злочинності, але сприяють вирішенню цієї задачі шляхом створення умов, що виключають або нейтралізують дію криміногенних факторів, Ці заходи носять багатоцільовий характер і, вирішуючи глобальні за-дачі, не можуть не переслідувати мету попередження злочинності в цілому.
В підрозділі 1.2. “Спеціально-кримінологічні заходи запобігання злочинам неповнолітніх” автором розглянуто систему заходів спеціа-льно-кримінологічного запобігання, які безпосередньо спрямовані на ліквідацію джерел формування особи неповнолітнього злочинця.
Автором, з урахуванням позицій вчених, висловлено особистий погляд щодо поняття спеціально-кримінологічного попередження, що базується на реальній проблемі запобіжного впливу відносно специфі-чної категорії громадян – неповнолітніх, які знаходяться в особливих умовах, середовищах перебування, мають свій специфічний правовий статус, і відносно них застосовуються специфічні заходи і засоби впливу. Спеціально-кримінологічне попередження злочинів серед не-повнолітніх розглядається як комплексна діяльність державних, у тому числі правоохоронних, органів, установ та спеціальних закладів, за участю широкого кола громадських організацій та формувань, окре-мих фахівців та представників суспільних об’єднань щодо організації та здійснення ранньої профілактики (виявлення та нейтралізації при-чин, умов, інших детермінант злочинності серед неповнолітніх на мік-росоціальному, груповому та індивідуальному рівнях), відвернення злочинів на стадії виявлення наміру чи готування до злочину, а також на етапі припинення розпочатої протиправної (у тому числі злочинної) діяльності. Тому у досліджені розглянуто конкретний перелік спеціа-льних органів та установ що виступають в якості суб’єктів які, безумо-вно, спроможні залучати до цієї діяльності інших неспеціалізованих суб’єктів і створювати цілісну, професійно-орієнтовану систему запо-бігання злочинів та інших правопорушень серед неповнолітніх. Визна-чено, що спеціально-кримінологічне запобігання злочинів, які скою-ються неповнолітніми, здійснюється спеціальними органами та уста-новами в процесі виконання ними своїх професійних функцій за допо-могою спеціально-кримінологічних заходів.
У другому розділі – “Спеціальні органи та установи, які ведуть боротьбу зі злочинністю неповнолітніх”, що складається з дев'яти під-розділів, окреслено коло спеціалізованих суб’єктів, безпосередньо утворених для здійснення заходів щодо запобігання злочинам непов-нолітніх, розглянуто їх законодавче забезпечення та визначено основні принципи, напрямки та специфіку діяльності.
У підрозділі 2.1. “Законодавче забезпечення діяльності спеціаль-них органів та установ для неповнолітніх” розглянуто основні поло-ження Закону України “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх” на яких базується дане до-слідження, а також згідно якого визначилась структура системи спеці-альних органів та установ для неповнолітніх в Україні в сучасний пе-ріод.
Відзначаючи практичну значимість законодавства про запобігання злочинності, разом з тим автор відмічає недосконалість існуючого правового регулювання цього питання. Основним недоліком, вважа-ється несистематизованість правових норм, що мають профілактичне значення. Те, що вони містяться у різних правових актах, виданих у різний час і на різних рівнях, ускладнює їх використання на практиці, збільшує можливість різночитання, неправильного тлумачення, поми-лок у застосуванні та інших небажаних наслідків. Автор наголошує на необхідності прийняти спеціальну програму про запобігання злочин-ності серед неповнолітніх, в якій знайшли б відображення завдання і основні принципи цієї діяльності, права і обов’язки всіх суб’єктів по-передження злочинності (а не тільки спеціальних органів, служб та установ), основні її рівні і сфери, юридично значимі форми, заходи і засоби запобігання злочинам та інші питання. На думку автора, з при-йняттям такої програми роль спеціальних органів та установ у запобі-ганні злочинності серед неповнолітніх також істотно зросте.
У підрозділах 2.2.–2.9. комплексно розглянуто коло спеціалізова-них суб’єктів, які безпосередньо утворені для здійснення заходів щодо запобігання злочинам неповнолітніх, а також визначено і сформульо-вано організаційно-правові засади діяльності спеціальних органів та установ для неповнолітніх, які за своїм призначенням реалізують за-побіжний вплив. Проаналізовано ряд актуальних теоретичних і прак-тичних проблем організаційної діяльності кримінальної міліції у спра-вах неповнолітніх, шкіл та професійних училищ соціальної реабілітації неповнолітніх, центрів медико-соціальної реабілітації неповнолітніх, приймальників-розподільників і виховно-трудових колоній для непов-нолітніх, судів, притулків та інших органів і установ, які здійснюють профілактичну діяльність у межах своїх професійних обов’язків щодо злочинності неповнолітніх. Визначено їх місце в системі органів дер-жавної влади, правове положення та функції. Проаналізовано систему правових норм, що визначають повноваження посадових осіб спеціа-льних органів і служб у справах неповнолітніх та спеціальних установ для неповнолітніх у сфері їх профілактичної діяльності, а також зроб-лено пропозиції відносно вдосконалення їх діяльності по кожному з суб’єктів попередження злочинності неповнолітніх.
У третьому розділі – “Взаємодія спеціальних органів та установ і громадськості у запобіганні злочинам неповнолітніх”, який складаєть-ся з двох підрозділів, автор здійснив аналіз основних принципів, на-прямків та форм взаємодії суб’єктів запобігання злочинності неповно-літніх.
Зазначивши що ефективність взаємодії може бути досягнута лише при обов’язковому дотриманні певних умов. Перш за все, повинні бу-ти визначені взаємодіючи ланки, їх завдання та обсяг взаємодії, чітко розподілені функціональні обов’язки, обрані форми взаємодії та ви-значені конкретні виконавці, яким повинні бути роз’яснені поставлені перед ними спільні завдання. Автор наголошує на необхідності забез-печити обмін взаємною інформацією, визначити способи та засоби зв’язку між взаємодіючими ланками. Підкреслюючи, що контакти з громадськістю створюють можливість для організації та проведення різноманітних заходів профілактичного характеру.
У підрозділі 3.1. “Принципи взаємодії суб’єктів профілактики злочинів неповнолітніх”, автором визначено основні принципи взає-модії між органами внутрішніх справ, спеціальними органами та уста-новами, громадськими формуваннями та іншими суб’єктами протидії злочинності якими є законність, науковість, плановість, гласність.
Принцип законності полягає у безумовному виконанні взаємодію-чими суб’єктами в процесі реалізації своїх повноважень законів і під-законних нормативних актів. Принцип науковості відображається у прагненні взаємодіючих сторін виробляти найбільш правильні рішення на підставі осмислення набутого досвіду взаємодії у справі боротьби зі злочинністю з позицій сучасних наукових поглядів. Також важливим принципом, на якому будується взаємодія з громадськістю, є принцип плановості. Він дозволяє взаємодіючим суб’єктам враховувати в своїй роботі різні обставини, ефективно використовувати функціональні можливості. Планування попереджувальних заходів – одна з найбільш характерних ознак цілеспрямованості зусиль всіх взаємодіючих суб’єктів запобігання злочинності, управління ними. Крім того, в су-часних умовах діяльності спеціальних органів та установ а також служб у справах неповнолітніх, важливим напрямком роботи яких є встановлення тісних зв’язків з державними організаціями, колектива-ми громадськості та населенням, як підстави для попередження право-порушень та злочинів, принципового значення набуває принцип глас-ності. Гласність, як принцип взаємодії передбачає: по-перше, відкри-тий характер взаємовідносин між суб’єктами попереджувальної діяль-ності; по-друге, створення і функціонування надійної системи інфор-маційного забезпечення взаємодіючих суб’єктів; по-третє, наявність умов для розповсюдження інформації про результати взаємодії, про цілі їх спільної роботи, виникаючих перед ними проблемах. Багато інших принципів взаємодії також реалізуються у самому процесі дія-льності спеціальних органів та установ для неповнолітніх, служб у справах неповнолітніх та інших суб’єктів які працюють з неповноліт-німи.
У підрозділі 3.2. “Форми участі громадськості у запобіганні зло-чинам неповнолітніх” автор доходить висновку, що форми участі гро-мадськості у напрямку протидії злочинності серед неповнолітніх дуже різноманітні і дають можливість охопити майже всі ланки попереджу-вальної роботи, починаючи від виявлення та усунення причин і обста-вин, що сприяють вчиненню злочинів, і закінчуючи виправленням, перевихованням та влаштуванням неповнолітніх правопорушників.
В роботі розглянуто основні напрямки попереджувальної діяльно-сті різних органів, громадських організацій та формувань, які існували раніше, і позитивний досвід яких було б доцільно використовувати сьогодні. Удосконалено наукові підходи щодо здійснення аналізу ефе-ктивності комплексних заходів запобігання та вирішення проблем у сфері розвитку форм взаємодії спеціальних органів та установ з гро-мадськістю та іншими суб’єктами в процесі протидії злочинності.
Враховуючи те, що певною мірою зруйнована система попере-дження злочинності з боку громадськості, яка існувала в часи радянсь-кої влади, автор пропонує відновити діяльність тих об’єднань, това-риств, організацій, що позитивно показали себе у напрямку протидії злочинності серед неповнолітніх. Зокрема, розгорнути роботу по ство-ренню мережі громадських формувань у вигляді центрів для організа-ції дозвілля неповнолітніх, підліткових клубів, фізкультурно-оздоровчих комплексів, культурно-виховних закладів, роботи з неблагополуч-ними сім’ями тощо.
У висновках міститься узагальнений виклад підсумків дослі-дження, одержаних при розв’язанні наукового завдання. За результа-тами дослідження сформульовані рекомендації щодо вдосконалення роботи спеціальних органів та установ для неповнолітніх в Україні на сучасному етапі розвитку суспільства.
Автор дійшов висновку, що попереджувальна діяльність як орга-нів внутрішніх справ, так і спеціальних органів та установ по запобі-ганню злочинам неповнолітніх – найважливіший, головний напрямок протидії злочинності. Але ця діяльність повинна обов’язково допов-нюватись широкою участю громадськості. Тому що в нинішніх умовах становлення нових суспільно-економічних відносин роль громадськос-ті у протидії злочинності неповнолітніх повинна бути особливо актив-ною. Ця діяльність повинна бути спрямована на взаємодію з правоохо-ронними органами, на розробку та здійснення комплексних та локаль-них програм запобігання злочинам неповнолітніх.
Зокрема, аналіз практики роботи спеціальних органів та установ свідчить про те, що причини протиправної поведінки неповнолітніх тісно пов’язані з сучасною соціально-економічною та соціально-політичною нестабільністю в суспільстві, конкретною ситуацією та умовами виховання в родині, недоліками в організації навчально-виховного процесу, поганою організацією праці на виробництві (не-зайнятістю), неблагополучним побутовим оточенням, негативним впливом антигромадських елементів. Автор пропонує створити “Централізовану лабораторію з проблем злочинності неповнолітніх” і покласти на цю установу наступні завдання: інформаційно-методичне забезпечення роботи з неповнолітніми та батьками, узагальнення віт-чизняного та світового досвіду, координація кримінологічних дослі-джень з відповідної тематики тощо. В обв’язки її входило б збирання, перероблення і наступний поділ інформації між конкретними суб’єктами профілактичної діяльності, що сприяло б покращенню об-міну такою інформацією між зацікавленими органами, зокрема, кримі-нальною міліцією у справах неповнолітніх, органами освіти, судовими органами, притулками для неповнолітніх, службами у справах непов-нолітніх та іншими установами.
Відмічається недостатня роль громадських організацій та форму-вань в організації дозвілля дітей та підлітків, у вихованні у них поваги до закону та норм суспільної моралі. Зокрема й те, що незадовільно організовано науково-методичне забезпечення цих проблем, не ство-рена система підготовки та перепідготовки спеціалістів для організації роботи з неповнолітніми, зруйнована система правового навчання та виховання. Велика кількість дитячих приміщень передана комерцій-ним структурам, спостерігаються недоліки і у кадровому забезпеченні роботи з підлітками за місцем проживання та навчання. Автор вважає доцільним створити “Інститут соціальних працівників” для роботи з підлітками-правопорушниками, а також на базі цього інституту перед-бачити курси підвищення кваліфікації та перепідготовки працівників навчально-виховних установ для неповнолітніх.
За останніми підрахунками 12 тисяч українських підлітків нині не відвідують школу. Необхідно якнайшвидше поновити зв’язки органів міліції зі школами, навчальними закладами, для чого Міністерству внутрішніх справ та Міністерству освіти доцільно було б підготувати службові інструкції, які б регламентували форми та методи співпраці з питань профілактики, нагляду, корекції поведінки неповнолітніх пра-вопорушників. Зокрема, потрібно розробити та видати серію методич-них матеріалів для педагогів, батьків, шкільних психологів з питань профілактики, реабілітації, психокорекції, а також літературу віктимо-логічного характеру.
Щоб поліпшити ситуацію в нашій державі щодо протидії злочин-ності серед неповнолітніх, зокрема, автор пропонує вжити наступних заходів, а саме:
– розробити методичні матеріали (посібник) для співробітників спеціальних органів та установ для неповнолітніх, а також служб у справах неповнолітніх з профілактики злочинності в підлітковому ото-ченні, в якому викласти законодавчі та нормативні акти, які регламен-тують роботу з неповнолітніми правопорушниками;
– для змістовного дозвілля, попередження негативних проявів се-ред неповнолітніх, службам у справах неповнолітніх та кримінальній міліції у справах неповнолітніх необхідно здійснити перевірки поза-шкільних навчальних закладів та підліткових клубів за місцем прожи-вання незалежно від форм власності, проаналізувати стан та ефектив-ність їх роботи, в разі потреби внести пропозиції органам місцевої ви-конавчої влади щодо відновлення роботи тих із них, які були закриті або використовуються не за призначенням;
– для попередження злочинності серед неповнолітніх, криміналь-ній міліції у справах неповнолітніх та службам у справах неповноліт-ніх залучити громадські формування та організації, добровільні народ-ні дружини, населення до розробки заходів щодо форм взаємодії та їх участі в охороні громадського порядку. Запровадити систему їх мате-ріального і морального заохочення.
Крім того, виходячи з необхідності підвищення ефективності про-тидії правопорушенням у тому числі і злочинам неповнолітніх, стає очевидним, що органи внутрішніх справ, які функціонально спеціалі-зуються на попереджувальній роботі серед неповнолітніх, ще не віді-грають головної ролі у запобіганні злочинності. А такий стан обумов-лений не тільки неналежною взаємодією зі школами, підприємствами, громадськістю за місцем проживання, від яких можливо було б отри-мувати інформацію про вчинення неповнолітніми правопорушень та інших протиправних вчинків, а й через брак приміщень, спеціально пристосованих для роботи з неповнолітніми, неналежне матеріально-технічне забезпечення, а також недостатність педагогічно підготовле-них кадрів.
В сучасних умовах розвитку суспільства потрібно суттєво змінити підхід до організації попереджувальної роботи серед неповнолітніх: від заходів адміністративно-правового впливу необхідно перейти до комплексної соціально-педагогічної допомоги, яка буде здійснюватись як державою на загальносоціальному рівні, так і всіма спеціальними органами та установами а також громадськістю на спеціально-кримінологічному рівні. Головним змістом цієї діяльності повинно стати розумне залучення неповнолітніх до участі в житті суспільства з тим, щоб вони набирали досвід, засвоювали моральні та правові нор-ми, загальнолюдські та суспільно-корисні цінності. Від правильності запобіжного впливу на неповнолітніх з боку органів і служб у справах неповнолітніх та спеціальних установ для неповнолітніх спільно із громадськістю у значній мірі залежить перспектива скорочення зло-чинності по країні в цілому.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ
1. Кальченко Т.Л. Кримінальна міліція у справах неповнолітніх як спеціальний орган запобігання злочинності в Україні // Науковий віс-ник Національної академії внутрішніх справ України.– К.: НАВСУ, 2002.– № 1.– С. 241-246.
2. Кальченко Т.Л. Боротьба зі злочинністю неповнолітніх – запо-рука злагоди в нашій державі // Актуальні проблеми юридичних наук у дослідженнях вчених: Науково-практичний збірник.– К., 2000.– № 2.– С. 33-36.
3. Кальченко Т.Л. Щодо питання профілактики злочинності непо-внолітніх // Актуальні проблеми юридичних наук у дослідженнях вче-них: Науково-практичний збірник.– К., 2001.– № 5.– С. 10-17.
4. Кальченко Т.Л. Запобігання злочинності неповнолітніх в Украї-ні спеціальними органами та установами // Держава і право : Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Вип. 13.– К.: Ін-т держа-ви і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001.– С. 471-474.
5. Кальченко Т.Л. Запобігання, розкриття та розслідування злочи-нів неповнолітніх у сучасних умовах // Теорія та практика криміналіс-тичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах : Тези доп. міжнар. наук.-практ. конференції / Національна академія внутрішніх справ України.– К.: НАВСУ, 2001.– Ч. 2.– С. 161-167.
6. Кальченко Т.Л. Боротьба із злочинністю неповнолітніх // Історія міліції України у документах і матеріалах / П.П. Михайленко, Я.Ю. Кондратьєв.– У 3-х т.– Т. 1: 1917-1925.– К.: Генеза, 1997.– С. 456-465. (Упорядкування, у співавторстві).
7. Кальченко Т.Л. Злочинність неповнолітніх (1926-1941) // Історія міліції України у документах і матеріалах / П.П. Михайленко, Я.Ю. Кондратьєв.– У 3-х т.– Т. 2: 1917-1945.– К.: Генеза, 1999.– С. 311-332. (Упорядкування, у співавторстві).
8. Кальченко Т.Л. Боротьба зі злочинністю неповнолітніх // Історія міліції України у документах і матеріалах / П.П. Михайленко, Я.Ю. Кондратьєв.– У 3-х т.– Т. 3: 1946-1990.– К.: Генеза, 2000.– С. 469-509. (Упорядкування, у співавторстві).

АНОТАЦІЇ
Кальченко Т.Л. Запобігання злочинності неповнолітніх в Україні спеціальними органами та установами.– Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право.– Київ: Національна академія внутрі-шніх справ України, 2004.

Дисертація присвячена вивченню актуальних теоретичних і прак-тичних проблем організаційної та правової основи діяльності криміна-льної міліції у справах неповнолітніх, шкіл та професійних училищ соціальної реабілітації неповнолітніх, центрів медико-соціальної реа-білітації неповнолітніх, приймальників-розподільників і виховно-трудових колоній для неповнолітніх, судів, притулків та інших органів і установ, які здійснюють профілактичну діяльність у межах своїх професійних обов’язків щодо злочинності неповнолітніх. Визначено їх місце в системі органів державної влади, правове положення та функ-ції. Проаналізовано систему правових норм, що визначають повнова-ження посадових осіб спеціальних органів і служб у справах неповно-літніх та спеціальних установ для неповнолітніх у сфері їх профілак-тичної діяльності. Запропоновано систему заходів загальносоціального та спеціально-кримінологічного запобігання злочинності неповноліт-ніх, які за своїм характером і змістом визначаються найбільш гуман-ними, перспективними та ефективними.
Досліджуються шляхи вдосконалення діяльності спеціальних ор-ганів та установ для неповнолітніх, вносяться пропозиції щодо поліп-шення їх роботи, розглядаються принципи, форми та напрямки взає-модії з громадськістю.
Ключові слова: неповнолітні, злочинність, запобігання, КМСН – кримінальна міліція у справах неповнолітніх, ПРН – приймальники-розподільники для неповнолітніх, ВТК – виховно-трудові колонії.

Кальченко Т.Л. Предупреждение преступности несовершен-нолетних на Украине специальными органами и учреждениями. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридичес-ких наук по специальности 12.00.08 – уголовное право и криминоло-гия; уголовно-исполнительное право.– Киев: Национальная академия внутренних дел Украины, 2004.

Диссертация посвящена изучению актуальных теоретических и практических проблем организационной и правовой основы деятель-ности криминальной милиции по делам несовершеннолетних, школ и профессиональных училищ социальной реабилитации несовершенно-летних, центров медико-социальной реабилитации несовершеннолет-них, приемников-распределителей и воспитательно-трудовых колоний для несовершеннолетних, судов, приютов и других органов и учреж-дений, которые осуществляют профилактическую деятельность в гра-ницах своих профессиональных обязанностей относительно преступ-ности несовершеннолетних. Определено их место в системе органов государственной власти, правовое положение и функции. Проанализи-рована система правовых норм, которые определяют полномочия дол-жностных лиц специальных органов и служб по делам несовершенно-летних и специальных учреждений для несовершеннолетних в сфере их профилактической деятельности. Предложена система мер общесо-циального и специально-криминологического предупреждения пре-ступности среди несовершеннолетних, которые по своему характеру и содержанию являются наиболее гуманными, перспективными и эффе-ктивными.
Автор детально анализирует основные причины и условия, кото-рые способствуют совершению преступлений и других правонаруше-ний несовершеннолетними, их влияние на уровень и динамику престу-пности в Украине.
Исследуются пути совершенствования деятельности специальных органов и учреждений для несовершеннолетних, вносятся предложе-ния относительно улучшения их работы, рассматриваются принципы, формы и направления взаимодействия с общественностью.
Обосновывается необходимость привлечения общественности на всех этапах предупредительной работы с несовершеннолетними, начи-ная с выявления и устранения причин и обстоятельств, которые спо-собствуют совершению преступлений, заканчивая исправлением и устройством несовершеннолетних правонарушителей.
Ключевые слова: несовершеннолетние, преступность, предупреж-дение, КМДН – криминальная милиция по делам несовершеннолетних, ПРН – приемники-распределители для несовершеннолетних, ВТК – воспитательно-трудовая колония для несовершеннолетних.

Kalchenko T.L. The prevention of juvenile delinquency by special institutions oriented to the preventive activities in Ukraine. – Manusript.
Dissertation of Law scientific degree on specalty 12.00.08 – criminal law and criminology; criminal executive law. – The National Academy of Internal Affairs of Ukraine, Kyiv, 2004.

The dissertation is devoted to the actual theoretical and practical problems of the legal and organization basis of institutions’ activities dealing with the prevention of juvenile delinquency: Criminal Militia Department for Combating Juvenile Delinquency, special secondary and vocational schools which are focused on rehabilitation of juvenile offenders, jails for juvenile offenders, correctional labour institutions, courts, orphanages and other establishments. It determines the role of these institutions in the system of the state power organs, their legal status and functions.
The system of legal standards which was analyzed defines responsibilities of the staff of special departments and services in the field of juvenile delinquency and special institutions oriented to the preventive activities.
Proposed system of social and special criminological prevention of juvenile delinquency is defined as the most human, perspective and effective.
The dissertation investigates the ways of improvement of special organs’ and establishments’ activities dealing with juvenile delinquency.
Some suggestions to better the work of these establishments are raised and some principles, forms and ways of cooperation with community are being discussed by author.
Key words: juvenile delinquency, prevention, Criminal Militia Department for Combating Juvenile Delinquency, jail for juvenile delinquency offenders, correctional labor institutions.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

Пошукова анотація: Диспозитивність прокурорівсімейного поляриметричного Дізнання прикордонної Дільничний податкового міліції нацистівземств Конституційного біженців Донбасу міліції адміністративних ОВС виконавчої внутрішніхсправ профілактиці неповнолітніх попередження службовців області транспортних самоврядування місцевого громадських правоохоронних транспортної громадськістю відмовапредставництво позбавлення вкладу довірчого довічного доручення зберігання агентський кредитування земельної приватизації купівлі морського страхування реклами найму житла нерухомого оренди майна перевезення повітряним давальницької перестрахування чартерупозички фінансових професійну продукції спільну ренти страхування системі житлом факторингу лізингу медичних конституційного Договірна матеріальна подружжя Договірне економічних музичний дилінгу підрядних автомобільним послуг франчайзингу Дозвільна провадження Докази Доказування господарському посадових докази правозастосовчій пізнання Доктрина розподілу Документаційне самоврядування місцевого Польщі Достатність Доступність правосуддя Досудове територіальної курсантів слов’ян Європейського морем Литовського Екологічна лісокористування детінізації сільськогосподарської власності людини Економічні сучасної Експертиза цивільному контрабанду Експлікація Екстрадиція Електрохімічне Емоційний Емфітевзис юриста адвоката слідчого адміністративної державотворчі правосвідомості податкова гуманітарного зайнятості Конвенції юстиції Європейська хартія соціальна оподаткування Європейське право гуманізм торгівлею Європейські Союзу внутрішніх Єфремівська шахрайства Жінка злочинність адвокатурою договорів господарських екологічної законності примусу колізійної статусу засудженої обвинуваченому податковою підозрою досудових митних внутрішніх надзвичайних обвинуваченого реабілітації аварія поліція призначення досудового міліції Закон форм представництво Законність справедливість обґрунтованість профілактики страхування вибори оплату імперії регламент Законодавча процес техніка інституції процес Закриття Заміна Заочний Запобігання нафтогазовому неповнолітніх корисливим насильницьким відмиванню незаконному податковою наркотизму шахрайству Заповіт гласності диспозитивності примусу державного дисципліни індивідуалізації кредитних Застава майнових забезпечення адміністративного процесуального колізійних юрисдикції довкілля сімейних Затримання профспілок Захисник доказування конкуренції репутації конкуренції жертв майнових немайнових патентного військовослужбовців адмiнiстративнi інтелектуальної меншин потерпілого інвестиційної державної потерпілого комп'ютерну профспілками честі прикордонної податкової безпеки транспорті Збитки громадськістю Звернення Звичаєве


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking