Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
Номера от 730 грн.
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Номера от 490 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Номера от 450 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-2% онлайн заказ
Зачарованные Карпаты
Зачарованные Карпаты
Закарпатье, Воловец
Коттеджи от 400 грн.
Есть номера


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Запобігання насильницьким злочинам щодо неповнолітніх в Україні

 

Левицька Людмила Василівна

ЗАПОБІГАННЯ НАСИЛЬНИЦЬКИМ ЗЛОЧИНАМ ЩОДО НЕПОВНОЛІТНІХ В УКРАЇНІ

Спеціальність 12.00.08 – кримінальне право та
кримінологія; кримінально-виконавче право

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Київ - 2003

 

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі кримінального права, процесу
та криміналістики Академії державної податкової служби України

Науковий керівник: заслужений юрист України,
кандидат юридичних наук, доцент
Самілик Григорій Михайлович, Академія державної
податкової служби України, завідувач кафедри

 

Офіційні опоненти: заслужений юрист України,
доктор юридичних наук, професор,
Туркевич Інна Костянтинівна , Академія адвокатури України,
завідуюча кафедри

кандидат юридичних наук, доцент
Діденко Віталій Петрович, Київський національний університет
культури і мистецтв, завідувач кафедри

Провідна установа: Національна академія внутрішніх
справ України,
м. Київ

Захист відбудеться “13” 10 2003 року о 10 год. На засіданні
спеціалізованої вченої ради Д. 26.001.05 ВАК у Київському національному
університеті імені Тараса Шевченка
(01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд.253).

 

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського
національного університету імені Тараса Шевченка
(01033, м. Київ, вул.. Володимирська, 58).

 

Автореферат розісланий “_05_” _09_ 2003 року.

 

 

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради
кандидат юридичних наук, доцент В. П. Шибіко

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Українська держава головним своїм пріоритетом, найвищою соціальною цінністю визнала людину, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпеку. Саме тому складовою концепції розвитку українського суспільства є сучасна державна політика захисту дитинства.
Ратифікувавши у 1991 році Конвенцію ООН про права дитини і проголосувавши за Всесвітню декларацію про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей, Україна прийняла на себе міжнародно-правові зобов’язання по здійсненню міжнародних стандартів прав дитини, відповідно з якими вона повинна забезпечити добробут, охорону здоров’я, житло, освіту для кожної дитини без будь-якої дискримінації, а також забезпечити надійний захист від будь-яких форм насильства та експлуатації.
Перші кроки вже зроблено. У Конституції України значна увага приділена захисту сім’ї та закріплено права дітей у статтях 51,52. Розроблена Національна програма “Діти України”, в якій зазначається, що виконання, передбачених міжнародними актами, зобов’язань з питань захисту і розвитку дітей є важливим завданням соціально орієнтованої держави. Закон України “Про охорону дитинства”, прийнятий 26 квітня 2001 року, визначив загальнонаціональним пріоритетом забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров’я, освіту, соціальний захист і всебічний розвиток. Законом України “Про попередження насильства в сім’ї” від 15 листопада 2001 року визначено правові та організаційні основи попередження насильства в сім’ї, що є першим дієвим кроком держави в напрямку захисту неповнолітніх від насильницьких посягань.
Проте, як свідчить практика, сама лише наявність норм без налагодженого механізму реалізації неспроможна забезпечити їх дієвість. Саме через відсутність належного механізму реалізації правового захисту неповнолітніх, сьогодні доводиться констатувати катастрофічне поширення таких негативних явищ та процесів у сфері дитинства, як вживання алкогольних напоїв, токсичних речовин та наркотиків, безпритульність, бездоглядність, проституція, тощо. Позбавлені належного нагляду діти піддаються значному ризику зазнати насильницьких посягань.
Комплексною програмою профілактики злочинності на 2001 – 2005 роки, затвердженою Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. № 1376/2000, взято курс на мінімізацію злочинного впливу на неповнолітніх та визначено основні шляхи забезпечення цього напрямку профілактики, серед яких виявлення та облік неблагополучних сімей; виявлення дітей, які жебракують, вчиняють правопорушення або стали жертвами злочинної діяльності дорослих; створення необхідних умов для проживання та виховання дітей у сім’ї, які б виключали несприятливе побутове оточення, негативний вплив антигромадських елементів; забезпечення притягнення до відповідальності батьків за неналежне виховання, навчання та розвиток дитини; переорієнтацію телебачення з демонстрації культу жорстокості, цинізму і насильства на прищеплення молоді загальнолюдських цінностей, національних духовних традицій; видання методичної та довідкової літератури з питань запобігання негативним проявам у дитячому середовищі.
Однак, поки що діяльність держави щодо запобігання насильницьким злочинам щодо неповнолітніх не відповідає реаліям сьогодення, оскільки не забезпечує в повному обсязі захист прав дитини у відповідності до міжнародних положень та норм вітчизняного законодавства.
Комплексний аналіз проблем запобігання саме насильницьким злочинам щодо неповнолітніх в нашій країні не проводився. У різні часові періоди теоретичним дослідженням насильницьких злочинів проти особи займалися вітчизняні та зарубіжні вчені: С.М. Абельцев, Ю.М. Антонян, Р.О. Базаров, А.І.Бойцов, В.О. Василевич, А.В.Варданян, Л.Д. Гаухман, В.О. Глушков, В.В. Голіна, І.Н. Даньшин, С. Золотухін, О.М. Костенко, Н.К. Котова, В. М. Кудрявцев , Р.О. Левертова, В.В.Лунєєв, М. О.Ткаченко, О.Є Михайлов, М.І. Панов, Е.П. Побігайло Н.Х. Сафіуллін, Л.В. Сердюк, В.І. Сімонов, Н.В. Яницька та інші автори.
Дослідженню питань правового регулювання суспільних відносин у сфері нормального розвитку неповнолітніх присвячені роботи Г.А. Алієва, І.П. Васильківської, В.В. Вітвіцької, Б.М. Ворника, О.М. Джужи, О.І Карпенко, С.Г. Киренка, Л.В. Крижної, І.І. Лановенка, В.Т.Маляренка, П.С. Матишевського, В.П. Мироненко, О.Є. Михайлова, О.Є. Мойсеєвої, В.Ф. Мороза, В. М. Оржеховської, Л.І. Романової, В.Я. Рибальської, К.К. Сперанського, В.О. Тулякова, І.К. Туркевич, Т.М. Чебикіної, Н.С. Юзікової, А.О. Ярового, С.С. Яценка та інших авторів.
Проблемам кримінально-правового захисту та запобіганняння злочинів щодо неповнолітніх, протягом останніх років, присвячено лише декілька робіт: в 1999 році Н.С. Юзікова у дисертаційному дослідженні “Кримінально-правові проблеми відповідальності за злочини проти неповнолітніх” обґрунтувала необхідність підвищення відповідальності батьків за неналежне виховання дітей та за вчинення злочинів щодо них; у 2002 році В.В.Вітвіцька в роботі “Кримінологічні проблеми попередження злочинних посягань на моральний і фізичний розвиток неповнолітніх” класифікувала злочини проти неповнолітніх на чотири групи, залишивши поза увагою посягання на особисту недоторканність дитини, та запропонувала ряд змін до чинного Кримінального кодексу України в сфері захисту неповнолітніх від злочинних посягань; у 2003 році С.Г. Киренко, опрацювавши тему “ Проблеми захисту прав неповнолітніх кримінальним законодавством України”, дослідив стан кримінально-правової охорони неповнолітніх в Україні та запропонував низку змін до чинного кримінального законодавства.
Опубліковані праці використано автором як вихідні науково-теоретичні основи дослідження обраної теми.
Вивчення законодавства, літературних джерел, матеріалів слідчої та судової практики показує, що при значній увазі вдосконаленню нормативного регулювання діючої системи захисту прав неповнолітніх та питанням юридичної відповідальності за відповідні правопорушення, у теорії кримінального права та кримінології проблема визначення поняття, ознак насильницьких злочинів щодо неповнолітніх, чинників, які зумовлюють їх вчинення, проблеми попередження зазначених посягань, недостатньо досліджені, що породжує недоліки і суттєві складності в розслідуванні та судовому вирішенні цих справ. На думку автора, актуальність дослідження даної проблеми має соціально-правову значущість у посиленні боротьби як з насильницькими злочинами щодо неповнолітніх, так і з іншими посяганнями на права та законні інтереси неповнолітніх й зумовлюється, перш за все, потребами вдосконалення заходів правового захисту дітей від насильства.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дисертаційного дослідження належить до пріоритетних у науці кримінального права та кримінології. Тема узгоджується з положеннями Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25.12.2000 року № 1376/2000. Дисертація виконана відповідно до плану наукових досліджень кафедри кримінального права, процесу та криміналістики Академії державної податкової служби України, зокрема пов’язана з темою “Вивчення проблем кримінології в процесі навчання та виховання студентів”, а також узгоджується з п.7 Програми розвитку системи відомчої освіти і вузівської науки на період 2001 – 2005 років.
Мета і завдання дослідження.
Метою дослідження є комплексне кримінально-правове і кримінологічне вивчення насильницьких злочинів проти неповнолітніх, визначення їх кількісно-якісних параметрів, детермінант, що їх зумовлюють, особистості потерпілого, розробки науково обґрунтованих рекомендацій по вдосконаленню запобігання досліджуваних злочинів.
Відповідно до поставленої мети в дисертації зроблена спроба вирішити наступні питання і розв’язати такі завдання:
визначити сучасний стан наукової розробки поняття насильницьких злочинів в кримінальному праві та кримінології взагалі і стосовно неповнолітніх зокрема;
на підставі аналізу вітчизняних та зарубіжних літературних джерел розробити власне визначення поняття насильницьких злочинів стосовно неповнолітніх та визначити їх коло за чинним КК України;
уточнити існуючі поняття, зокрема “насильство”, “неповнолітня особа” і запропонувати внесення відповідних змін до законодавства;
дати кримінологічну характеристику насильницьких злочинів проти неповнолітніх;
вивчити особистість злочинців;
проаналізувати риси неповнолітніх потерпілих від насильницьких злочинів;
визначити загально соціальні та спеціально-кримінологічні заходи попередження зазначених злочинів.
Об’єкт дослідження складають суспільні відносини у сфері державної діяльності із соціально-правового захисту неповнолітніх від насильницьких злочинів.
Предмет дослідження – кримінально-правова і кримінологічна характеристика насильницьких злочинів проти неповнолітніх, їх причини та умови, особливості потерпілих, заходи загальносоціального та спеціально-кримінологічного запобігання цим негативним явищам соціальної дійсності.
Основним нормативно-інформаційним джерелом роботи стали правові норми, що визначають юридичну природу права неповнолітніх на захист від насильницьких посягань та регламентують підстави, порядок діяльності держави по зопобіганню насильницьким злочинам щодо неповнолітніх, що містяться у чинній Конституції України, в Кримінальному кодексі України, у Кримінально-процесуальному кодексі України, Законах України “Про концепцію Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу”, “Про охорону дитинства”, “Про попередження насильства в сім’ї”, “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні”, “Про соціальну роботу з дітьми та молоддю”, “ Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх”, інших законодавчих актах; накази, інструкції та інші нормативні акти МВС України, нормативні акти зарубіжних держав – у порівняльному аспекті. Предметом дослідження стали також Постанови Пленуму Верховного Суду України та окремі норми проектів законів “Про захист суспільної моралі”, “Про профілактику злочинів”, що стосуються зазначеної проблематики.
Методологічну основу дослідження теми склали положення діалектичного матеріалізму про пізнання соціальних явищ, загальнонаукові методи узагальнення, порівняння та опису, а також галузеві методи кримінального і кримінально-процесуального права, кримінології, соціології. Формально-догматичний метод слугував аналізу кримінально-правових норм, що передбачають відповідальність за насильницькі злочини проти неповнолітніх. Метод порівняльного правознавства використовувався при дослідженні законодавчої регламентації питань відповідальності за насильницькі злочини кримінальному праві Великобританії, США, Франції. Це дало змогу сформулювати рекомендації по вдосконаленню норм вітчизняного законодавства, що стосуються соціально-правового захисту неповнолітніх від насильницьких злочинів. Конвент-аналітичне дослідження застосовувалось при вивченні кримінальних справ. Проводилось також анкетування, що дало можливість з’ясувати думки респондентів по важливих для дослідження питаннях.
Емпірична база дослідження ґрунтується на: даних, одержаних внаслідок вивчення 250 кримінальних справ, розслідувались органами слідства в Київській, Житомирській, Черкаській, Тернопільській областях; узагальненні результатів анкетного опитування слідчих прокуратури, органів внутрішніх справ та оперуповноважених кримінальної міліції в справах неповнолітніх (всього опитано 120 респондентів) та батьків, які мають на вихованні неповнолітніх дітей (всього опитано 90 респондентів) в Київській, Житомирській та Черкаській областях по дослідженню чинників, що детермінують насильницькі злочини щодо неповнолітніх; узагальненні результатів анкетного опитування неповнолітніх жертв насильницьких злочинів в Київській області (всього опитано 420 респондентів); опублікованих матеріалах слідчої і судової практики про статеві злочини та сексуальні зловживання щодо неповнолітніх (В.Т.Маляренко, Я.В.Мачужак).
Наукова новизна одержаних результатів . Дисертація за обраною темою є одним з перших монографічних досліджень кримінально-правових та кримінологічних проблем попередження комплексу насильницьких злочинів щодо неповнолітніх.
На основі проведеного дослідження сформульовано ряд нових положень і висновків, окремі положення уточненні та доповненні. Вони запропоновані здобувачем особисто та винесені на захист, а саме:
1.Автор вперше в юридичній літературі виділив комплекс насильницьких злочинів
стосовно неповнолітніх потерпілих і визначив їх ознаки.
2.Значно доповнено поняття насильства по відношенню до неповнолітніх, проаналізовано
його особливості. В зв’язку з цим зазначено, що насильство – це будь-який вплив на неповнолітнього, вчинений проти або поза його волею, що спричиняє чи може спричинити шкоду життю, здоров’ю неповнолітнього, а також повноцінному розвитку особистості. Обґрунтовано, що наслідком психічного насильства є поява у неповнолітнього не лише страху, а частіше – зацікавленості, інтересу до раніше невідомого, бажання “виглядати старшим”, тощо.
3. Запропоновано внести уточнення в ряд статей Особливої частини КК України стосовно поняття “неповнолітній”, виклавши їх таким чином, щоб у диспозиції був вказаний конкретний вік. Так, наприклад, в ч.3 ст.152 КК України передбачити відповідальність за зґвалтування неповнолітнього чи неповнолітньої віком від 14 до 18 років, а в ч.4 ст.152 КК України передбачити відповідальність за зґвалтування неповнолітнього чи неповнолітньої віком до 14 років. Такі уточнення нейтралізують різнобій в термінології, яка застосовується в нормах КК України і відповідатимуть міжнародним стандартам.
4. Обґрунтовано пропозицію включити в ст.67 КК України таку обтяжуючу покарання обставину, як вчинення злочину щодо неповнолітнього.
5. Визначено перелік насильницьких злочинів, які можуть бути вчиненні стосовно неповнолітніх. Серед них вказано злочини, відповідальність за які, зокрема передбачена п.2 ч.2 ст.115, ст.117, ч.3 ст.120, ст.121 – 127, ст. 129, ч. 3 ст.130, ч.2 ст.133, ч.1,2 ст. 135, ч.2 ст.136, ст.141, ч.2 ст. 142, ч.3 ст.143, ч.2 ст. 144, ч.2 ст.146, ч.2 ст.147, ст.148, ч.2,3 ст.149, ст.150, ч.3,4 ст.152, ч.2,3 ст.153, ст.155, ст.156, ст.166, ч.2 ст.181, ч. 2,3 ст.300, ч.2,3 ст. 301, ч.2 ст.302, ч.3 ст.303, ст.304, ч.3 ст.314, ч.2 ст.315, ч.2 ст.317, ст.323, ст.324 КК України.
6. Вперше в науковий обіг введені дані кримінологічної характеристики насильницьких злочинів щодо неповнолітніх. При цьому, на підставі вивчення 250 кримінальних справ охарактеризовано обсяг цих злочинів, їх структура та динаміка, висловлена думка про значну латентність цих злочинів.
7. Обґрунтовано положення про суттєві недоліки в офіційній звітності органів МВС, прокуратури та суду, яка повністю не відображає дані про неповнолітніх потерпілих в аспекті вчинених проти них злочинів, в тому числі і насильницьких. В зв’язку з цим даються конкретні рекомендації по вдосконаленню форм діючої звітності стосовно даних про неповнолітніх потерпілих.
8. Вивчена особистість злочинців, які вчиняють насильницькі злочини щодо неповнолітніх, створено їх узагальнений кримінологічний портрет.
9. Уточнені причини та умови насильницьких злочинів щодо неповнолітніх, досліджений механізм їх дії.
10. Дана ґрунтовна характеристика соціально-демографічних, правових, віктимологічних якостей неповнолітніх потерпілих від насильницьких злочинів. Комплексно досліджена роль неповнолітнього потерпілого в генезисі злочинної поведінки особи, що вчинила злочин.
11. Розроблені рекомендації по підвищенню ефективності запобігання насильницьким злочинам щодо неповнолітніх як на загально соціальному так і на спеціально-кримінологічному рівнях.
12. В ході проведеного дослідження звернута увага на недосконалість окремих норм кримінально-процесуального закону стосовно регламентації проведення слідчих дій у справах, про злочини, потерпілими від яких є неповнолітні. В зв’язку з цим даються рекомендації по удосконаленню законодавства з цих питань.
Теоретичне і практичне значення результатів дослідження полягає у можливості використання їх для: вдосконалення нормотворчого процесу у сфері кримінально-правового та процесуального захисту неповнолітніх від насильницьких посягань та завершення роботи над проектом Кримінально-процесуального кодексу України; практичної діяльності органів та служб у справах неповнолітніх і суду; подальших наукових досліджень цієї проблеми в сучасних умовах; навчально-методичних цілей у процесі підготовки студентів та слухачів у галузі кримінального, кримінально-процесуального права та кримінології.
Апробація і впровадження результатів дослідження. Дисертація виконана і обговорена на кафедрі кримінального права, процесу та криміналістики Академії державної податкової служби України. Основні положення дисертаційного дослідження викладені у чотирьох наукових статтях; у повідомленнях на трьох міжнародних науково-практичних конференціях: “Молодь на зламі тисячолітть: нове тисячоліття, нові проблеми?” (Київ - 2000), “Проблеми взаємопорозуміння, співпраці та взаємодії органів охорони правопорядку з населенням” (Донецьк - 2000), Проблеми впровадження інформаційних технологій в економіці та бізнесі” (Ірпінь-2001); використовувались при читанні лекційних курсів з кримінального права та кримінології, спецкурсу “Актуальні проблеми кримінального права та процесу” для підготовки магістрів та при проведенні практичних занять на юридичному факультеті і факультеті податкової міліції Академії ДПС України, а також Національної академії внутрішніх справ України по темах: “Причини та умови вчинення конкретного злочину”, “Детермінанти насильницької злочинності”, “Профілактика злочинів, що посягають на статеву свободу та недоторканість особи”, “Попередження насильницьких злочинів ”.
У Комітет Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності направлялись пропозиції до проектів Кримінального кодексу України та Кримінально-процесуального кодексу України, які враховано робочою групою при доопрацюванні зазначених нормативно-правових актів.
Публікації. По темі дисертації автором опубліковано у виданнях, що визнанні ВАК України фаховими для спеціальності “Правознавство”, чотири одноосібні наукові статті, а також тези доповідей, надрукованих за матеріалами трьох конференцій.
Структура дисертації складається із вступу, трьох розділів, поділених на дев’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (233) та додатків. Загальний обсяг дисертації 229 сторінок, із яких: список використаних джерел – 18 сторінок, додатки - 24 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, висвітлюється ступінь наукової розробки проблеми дослідження, його науково-теоретична основа; зв’язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами, темами; визначається об’єкт, предмет, основна мета і конкретні завдання дисертаційного дослідження, його основні нормативно-правові джерела, емпірична база, методологічна основа, особистий внесок здобувача, показано апробацію, публікації та практичну реалізацію досліджень. У ньому сформульовані у сконцентрованому вигляді наукова новизна, теоретичне і практичне значення досягнутих у ході дослідження результатів, які виносяться на захист.
Розділ 1 “Кримінально-правовий та кримінологічний аналіз насильницьких злочинів щодо неповнолітніх ”
Складається з трьох підрозділів і присвячений характеристиці ознак насильницьких злочинів щодо неповнолітніх.
У підрозділі 1.1. “Поняття та загальна характеристика насильницьких злочинів щодо неповнолітніх” розглянуто різні підходи до визначення поняття насильницьких злочинів та ознак, що їх характеризують. На підставі наукового аналізу автором зроблено спробу з’ясувати ознаки насильницьких злочинів щодо неповнолітніх, дати власне кримінологічне визначення поняття насильницьких злочинів та визначити їх коло за кримінальним законодавством України.
Обґрунтовується необхідність чіткого визначення терміну “неповнолітній”, оскільки в кримінально-правових нормах цей термін вживається по-різному із застосуванням різних назв та вказівкою на різні вікові межі; та вказує, що терміни “дитина” , “малолітній”, “неповнолітній” є аналогічними за змістом і, з метою підвищення ефективності дії кримінального закону законодавцю доцільно дотримуватись єдиної термінології, а саме, вживати термін “неповнолітній ” із зазначенням конкретних вікових меж у нормах, де необхідно диференціювати потерпілих, також, для забезпечення єдиного тлумачення терміну та усунення суперечностей в правозастосовчій діяльності під неповнолітнім слід розуміти кожну людську істоту (дитину) від народження до досягнення нею 18-ти років, що відповідає положенням Конвенції ООН Про права дитини.
Неповноліття (у розумінні “недосягнення 18-ти років”) – за кримінальним законодавством України є обставиною, що пом’якшує покарання (п.3 ст.66 КК України), і наявність її свідчить про гуманізацію кримінальної політики держави. Проте неповноліття потерпілого від злочину не є обставиною, що обтяжує покарання. Такою обставиною є лише малолітство потерпілого, тобто недосягнення ним 14-ти років. Кримінальний закон фактично надає перевагу неповнолітньому злочинцеві перед неповнолітнім потерпілим.
Усунення цієї несправедливості, автор вбачає у зміні редакції п.6 та п.9 ст.67 Кримінального кодексу України, які пропонує викласти таким чином: “6) вчинення злочину щодо неповнолітнього ...”, “9) вчинення злочину з використанням неповнолітнього...” і далі за текстом статті.
До ознак насильницьких злочинів щодо неповнолітніх автор відносить :
основний об’єкт посягання – поставлені під охорону кримінального закону життя неповнолітніх, їх воля, моральний та фізичний розвиток проти яких спрямований злочин і яким він заподіює або може заподіяти шкоду;
насильницький спосіб впливу на особу (фізичне та психічне насильство);
настання чи загроза настання шкідливих наслідків у вигляді фізичної чи моральної шкоди;
наявність у діяннях суб’єкта злочину умислу ( прямого та непрямого );
вчинення злочину проти волі або поза волею неповнолітнього;
На підставі проаналізованих ознак формулюється визначення поняття насильницьких злочинів щодо неповнолітніх під яким слід рлозуміти суспільно-небезпечні протиправні умисні, карані діяння, які посягають на захищені кримінальним законом життя неповнолітнього, цінності у сфері забезпечення належних умов для фізичного та морального розвитку неповнолітнього, скоєні поза волею чи проти волі потерпілого.
Відповідно чинного кримінального законодавства та враховуючи дане визначення до насильницьких злочинів щодо неповнолітніх автор відносить: умисне вбивство (п.2 ч.2 ст.115, ст.117 КК України), доведення до самогубства (ч. 3 ст.120 КК України), умисні тілесні ушкодження, побої (ст.ст.121 – 127 КК України), погроза вбивством (ст.129 КК України), зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, чи венеричною хворобою (ч.3 ст.130, ч.2 ст.133 КК України), залишення в небезпеці та ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані (ч. 1, 2 ст.135, ч.2 ст.136 КК України), порушення прав пацієнта (ст.141 КК України), незаконне проведення дослідів над людиною, порушення встановленого порядку трансплантації органів або тканин людини та насильницьке донорство (ч.2 ст.142, ч. 3 ст.143 ч.2 ст.144 КК України), незаконне позбавлення волі або викрадення людини (ч.2 ст.146 КК України), захоплення заручників (ч.2 ст.147 КК України), підміна дитини (ст.148 КК України), торгівля людьми та експлуатація дітей ( ч.2,3 ст.149, ст.150 КК України), згвалтування (ч. 3, 4 ст. 152 КК України), насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (ч. 2,3 ст.153 КК України), статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості та розбещення неповнолітніх (ст.ст. 155, 156 КК України), злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною (ст. 166 КК України), посягання на здоров’я людей під приводом проповідування релігійних віровчень чи виконання релігійних обрядів (ч.2 ст. 181 КК України), збут неповнолітнім, розповсюдження серед них та примушування неповнолітніх до участі у створенні творів, що пропагують культ насильства і жорстокості та порнографічного характеру (ч. ч. 2, 3 ст. ст. 300, 301 КК України ), створення або утримання місць розпусти і звідництво із залученням неповнолітнього (ч.3 ст.302 КК України), примушування чи втягнення неповнолітніх у заняття проституцією чи у злочинну діяльність (ч.3 ст.303, 304 КК України), незаконне введення в організм, схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин (ч.3 ст.314, ч.2 ст. 315 КК України), організація або утримання місць для незаконного вживання наркотичних засобів із залученням неповнолітніх (ч.2 ст.317 КК України), спонукання неповнолітніх до застосування допінгу та схиляння до вживання одурманюючих засобів (ст. ст. 323, 324 КК України).
Окреслюючи вказане коло насильницьких зочинів автор передбачає, що такий перелік викличе певні наукові дискусії та обговорення, і тому вважає за необхідне підкреслити, що під насильством слід розуміти будь-який вплив на особу неповнолітнього, що спричиняє чи створює загрозу спричинення шкоди повноцінному розвитку особистості дитини в цілому - формуванню моральних, розумових, духовних якостей, а не лише фізичному чи психічному розвитку.
У підрозділі 1.2. “ Особливості насильства, яке застосовується до неповнолітніх при вчиненні насильницьких злочинів” автор звертає увагу на те, що психічне та фізичне насильство щодо неповнолітніх в силу виняткового статусу потерпілого має певні особливості, а саме:
по-перше, насильство розглядається як будь-який вплив на особу неповнолітнього, вчинений проти або поза його волею, що спричиняє чи може спричинити шкоду життю, здоров’ю, а також повноцінному розвитку особистості;
по-друге, наслідком психічного насильства є поява у неповнолітнього не лише страху, а частіше зацікавленості, інтересу до раніше невідомого, виникнення бажання “виглядати старшим” або з інших мотивів;
по-третє, з правозастосовчої точки зору при визначені способу насильства, в першу чергу необхідно оцінити суб’єктивне ставлення винного до насильницького характеру своїх дій, лише після цього з’ясовувати суб’єктивне сприйняття насильницького впливу неповнолітнім потерпілим;
Зазначені положення доцільно враховувати при розслідуванні насильницьких злочинів, потерпілими від яких є неповнолітні, оскільки це зумовить правильне застосування кримінально-правових норм та кваліфікацію дій особи, чітке визначення ступеня та характеру суспільної небезпеки особи злочинця і вчиненого ним діяння, і як результат – призначення винному покарання співрозмірного суспільній небезпеці скоєного злочину.
У підрозділі 1.3. “Кримінологічна характеристика насильницьких злочинів щодо неповнолітніх”, за результатами досліджених автором кримінальних справ про насильницькі злочини щодо неповнолітніх з’ясовуються типові риси злочинів, даного виду, особи злочинця, неповнолітнього потерпілого, які полягають у наступному:
а) найпоширенішими в структурі злочинності даного виду є злочини, що посягають на моральний розвиток неповнолітніх (42,3%), зокрема втягнення неповнолітніх в злочинну діяльність (44,4%);
б) насильницькі злочини щодо неповнолітніх вчиняються одноособово (52,9%), в містах (74,4%) і кваліфікуються як закінчений злочин (100%);
в) внаслідок насильницького впливу на неповнолітнього потерпілого йому завдається шкода у вигляді тілесних ушкоджень (65,1%);
г) способом вчинення насильницьких злочинів щодо неповнолітніх є, в однаковій мірі застосування фізичного впливу (45%) і погрози насильством (45%);
д) особою, яка вчиняє насильницький злочин щодо неповнолітніх є чоловік (80%) віком від 16 до 24 років (38%), що має середню освіту (42%), негативно характеризується (64,3%), проживає в місті (70%), без певного заняття (68,2), раніше знайомий з потерпілим (77%);
е) потерпілим від насильницьких злочинів є неповнолітня особа жіночої статі (59%) віком від 10 до 14 років (31,8%), що проживає в місті (65%), поза сім’єю (63%), не займається нічим (64%), негативно характеризується і провокує злочин (38%), раніше знайома зі злочинцем (77%).
Розділ 2 “ Чинники детермінації насильницьких злочинів щодо неповнолітніх”
присв’ячено з’ясуванню факторів, що зумовлюють існування та поширення проявів насильства стосовно дітей, які мають місце у різних сферах життя.
У підрозіді 2.1. “Поняття та види чинників детермінації” розглядаються проблемні питання причинності в кримінологічній науці, розмежовується діалектичне і побутове розуміння категорії “причина” та “наслідки”, які в буденному і філософському розумінні мають різний зміст. У звичайному значенні вони беруться окремо одне від одного (тут сама по собі причина – там сам по собі наслідок). У діалектичній інтерпретації причина і наслідок – це дві сторони одного і того ж відношення, єдність двох протилежностей, які існують одночасно.
У повсякденному трактуванні причина і наслідок виступають відірваними одне від одного, оскільки під причиною розуміють не активність речі, не діяльність, яка виділяється із сукупності умов і з їхнього матеріалу продукує нову дійсність (наслідок), а якийсь чинник або групу чинників, що є лише одними із умов (детермінантами) даного наслідку. Ось чому на цьому рівні мислення допускається можливість існування множинності “причин” щодо одного і того ж самого наслідку. З погляду діалектики, кожен наслідок завжди має одну причину і багато чинників (факторів), що були його умовами. Для успішного запобігання злочинам необхідно виявити механізм дії причин злочинів – встановити, при взаємодії яких криміногенних факторів соціального середовища й індивідуальних властивостей особи ( як жертви так і злочинця) продукується злочинна поведінка, оскільки жодна причина не діє без наявності необхідних і достатніх умов.
Автор виділяє дві групи чинників детермінаці насильницьких злочинів щодо неповнолітніх:
Загальні – до яких слід віднести ті фактори, які однаково впливають на злочинність будь-якого виду ( соціально – економічне, політичне становище в державі, недоліки в роботі суб’єктів профілактики, недоліки правового регулювання).
Спеціальні – тобто ті, що головним чином зумовлюють існування даного конкретного виду злочинів ( віктимність неповнолітніх ).
У підрозділі 2.2. “Загальні детермінанти насильницьких злочинів щодо неповнолітніх”
аналізуються чинники детермінації насильницьких злочинів стосовно неповнолітніх на макросоціальному рівні, до яких автор відносить:
погіршення економічного становища значної частини українських сімей;
панування правового нігілізму в державі;
поглиблення процесу відсторонення сім’ї від фізичного, психічного, інтелектуального та морального виховання дітей;
поширення соціальних паталогій у молодіжному середовищі – алкоголізм, наркоманія, проституція, суїциди, дитяча бездоглядніт та безпритульність;
зростання кількості захворювань серед дітей;
незадовільний стан правової освіти батьків та дітей;
У підрозділі 2.3. “Віктимність неповнолітніх, як спеціальний чинник детермінації насильницьких злочинів” з’ясовується поняття віктимності, як групової ознаки неповнолітніх, що є спеціальним чинником детермінації насильницьких злочинів, а також фактори, що її зумовлюють.
На підставі опрацьованого автором емпіричного матеріалу, аналізується поведінка неповнолітніх жертв насильницького впливу і класифікується на три групи: провокуюча; сприяюча; нейтральна;
В процесі дослідження виявлено існування в суспільстві досить поширених стереотипів, які є безпосереднім чи опосередкованим результатом віктимізації - переконання значної кількості населення про ріст злочинності, особливо насильницької, формує серед людей пасивність, страх, апатію, цинізм, правовий нігілізм, що безумовно є життєдайним середовищем для росту віктимізації; скептична оцінка діяльності і престижу правоохоронних органів породжує сумніви щодо невідворотності покарання, відчуття незахищеності, дається взнаки при формуванні морально-психологічного клімату суспільства і слугує психологічним джерелом як віктимізації так і злочинної поведінки особи; міркування та уявлення про незахищеність особи і її невід’ємних прав породжує в одних людей песимізм, в інших – прагнення до компенсації любими засобами – алкоголь, наркотики, випадкові знайомства та ранні статеві зв’язки, чим підвищує їх віктимність, третіх стимулює до злочинної діяльності; властива нашому суспільству думка про необхідність посилення покарання як головного напрямку і основного засобу боротьби зі злочинністю. Розраховуючи на залякування та ізоляцію злочинців, люди тим самим знецінюють важливість інших засобів та методів боротьби, при цьому значно знижується особиста активність населення (самооборона, обережність, обачливість), оправдовується суто споглядацька позиція, що знову ж таки зумовлює віктимізацію.
Факторами віктимності неповнолітніх є : вікові особливості психо-фізичного розвитку неповнолітніх; неконтрольоване поширення творів, що пропагують культ насильства та жорстокості; поширення дитячої порнографії (зокрема через мережу Інтернет);
У розділі 3 “Проблеми запобігання насильницьким злочинам щодо неповнолітніх”
розглянуто загальносоціальний, спеціальний та індивідуальний аспекти запобігання злочинних посягань проти неповнолітніх та запропоновано шляхи подолання недоліків профілактичної діяльності держави у сфері захисту неповнолітніх від насильницьких злочинів.
У підрозділі 3.1. “Загальносоціальне запобігання насильницьким злочинам щодо неповнолітніх” визначено проблеми запобігання насильницьким злочинам, щодо неповнолітніх та дано пропозиції щодо їх розв’язання.
Серед проблем загальносоціального запобігання автор виділяє:
відсутність правової регламентації механізмів практичної реалізації положень нормативно-правових актів, які визначають профілактичні заходи протидії насильницькій злочинності взагалі і щодо неповнолітніх зокрема;
2)відсутність реальних дій, спрямованих на підвищення матеріального добробуту сімей, зокрема вирішення житлових проблем;
3)наявність в суспільстві фактично неконтрольованої пропаганди насильства та жорстокості;
4)відсутність всебічної пропаганди ідей ненасильницького співіснування;
5)незадовільний стан роботи по підвищенню рівня правової культури громадян.
З метою подолання зазначених проблем пропонується:
налагодити дієві механізми реалізації юридичних гарантій охорони неповнолітніх шляхом правової регламентації та окремого першочергового фінансування соціальної політики у сфері захисту дитини;
проведення дієвої політики з метою підвищення рівня матеріального добробуту сімей і подолання негативних факторів сімейного виховання;
пропаганда ідей ненасильницького вирішення конфліктних ситуацій з метою поширення терпимості в суспільстві;
організація правового всеобучу на загальнодержавному рівні, шляхом безкоштовного поширення відповідної літератури, підготовки тематичних програм на радіо та телебаченні;
У підрозділі 3.2. “Спеціально-кримінологічне запобігання насильницьким злочинам щодо неповнолітніх” окреслюється коло проблем спеціально-кримінологічного запобігання насильницьким злочинам щодо неповнолітніх, серед яких автор виділяє незахищеність неповнолітнього потерпілого з боку кримінально-процесуального законодавства, та з метою покращення становища неповнолітньої жертви насильства, пропонує:
а) На законодавчому рівні гарантувати неповнолітній жертві будь-якого злочину право на захист її прав свобод та охоронюваних законом інтересів. В зв’язку з чим викласти п.1) ч.1 ст.45 КПК України “ Обов’язкова участь захисника”, в такій редакції: “у справах осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину, а також яким злочином завдано моральної, фізичної або майнової шкоди у віці до 18 років – з моменту визнання особи підозрюваною, пред’явлення їй обвинувачення чи визнання потерпілою ”;
б) Забезпечити єдине тлумачення поняття “неповнолітній” у кримінально-процесуальному законі, шляхом доповнення ст.32 КПК України “Роз’яснення значення термінів Кодексу” пунктом 6-б) неповнолітній – людига, яка на момент провадження у справі не досягла 18-ти років;
в) Врахувати та законодавчо регламентувати особливості провадження у справах за участю неповнолітніх потерпілих, доповнити кримінально-процесуальний кодекс України ст.171-1 “Допит неповнолітнього потерпілого
Допит неповнолітнього потерпілого віком до 16 років проводиться за правилами ст.ст. 166, 167, 170 КПК в присутності педагога-психолога, законних представників неповнолітнього. Рішення про присутність зазначених осіб при допиті неповнолітнього потерпілого у віці від 16 до 18 років приймається слідчим за згодою неповнолітнього. Відповідно до ч.1 ст. 45 КПК участь захисника при допиті неповнолітнього потерпілого є обов’язковою”;
г) Привернути увагу науковців у галузі кримінального процесу до посилення правового захисту неповнолітньої особи, якій злочином завдано шкоди, оскільки проблеми процесуального статусу саме неповнолітнього потерпілого, останні роки не досліджувались.
Акцетовано увагу на недоліках в роботі суб’єктів профілактичної діяльності, які зумовлені: високим рівнем латентності насильницьких посягань щодо неповнолітніх; відсутністю практики використання знань та сучасних досягнень в галузі психології та психіатрії;
Запобігання вчиненню насильницьких злочинів стосовно дітей повинно стати пріоритетним напрямком діяльності всіх служб та органів у справах неповнолітніх. Для цього, на думку автора, їм необхідно:
а) вести чіткий облік родин з негативною морально-правовою характеристикою, ефективно впливати на такі сім’ї;
б) виявляти родини, які зовні видаються благополучними, а насправді в них відбуваються негативні процеси;
в) виявляти та вести облік усіх випадків застосування насильницьких форм впливу на неповнолітніх у сім’ї, за місцем навчання, проживання, праці;
г) працювати з дітьми, що залишились без батьківського піклування (зокрема з дітьми, батьки яких засуджуються до покарання у виді позбавлення волі на певний строк);
д) організовувати та проводити заняття для вивчення способів самозахисту від насильницьких дій; з цією метою розробити аналітичні рекомендації неповнолітнім “Як уникнути насильства?”, використовуючи при цьому оброблені дані про особу неповнолітнього потерпілого, його спосіб життя, поведінку;
е) постійно інформувати населення (батьків та дітей) про вчинені злочини, жертвами яких є неповнолітні;
є) залучати до профілактичної роботи високопрофесійних спеціалістів – психологів та педагогів для психокорекцій них заходів;
ж)відповідально та прискіпливо здійснювати підбір кадрів, що працюють безпосередньо з дітьми.
У підрозділі 3.3. “Індивідуальне запобігання насильницьким злочинам щодо неповнолітніх” обгрунтовується необхідність вдосконалення віктимологічного напрямку профілактики з метою зниження у неповнолітніх ступеня ризику стати жертвою насильницького злочину.
Вказуючи на переваги віктимологічного напрямку профілактики, автор зазначає, що на відміну від загальносоціальних заходів контролю над злочинністю, спрямованих на усунення велико масштабних економічних, політичних і соціальних факторів, які дезорганізують суспільне життя, віктимологічні заходи не потребують значних матеріальних і часових затрат, але є досить перспективними, так як базуються на психологічній властивості кожної людини – прагненні до самозбереження. Серед проблем індивідуального попередження насильницьких злочинів щодо неповнолітніх виділяються - відсутність офіційної віктимологічної інформації в слідчій та судовій статистиці; недостатній рівень психологічної підготовки працівників правоохоронних органів, що працюють з дітьми.
Для подолання зазначених проблем пропонується:
а) створення повномасштабної інформаційної бази віктимологічної профілактики, а саме – створення системи обліку і статистики неповнолітніх жертв злочинів в державній звітності всіх правоохоронних органів; необхідність запровадження у звітність МВС диференційованих відомостей про потерпілих (неповнолітніх в тому числі) і створення єдиної системи статистичного обліку і звітності правоохоронних відомств; підвищення рівня достовірності інформації про масштаби та форми віктимізації в суспільстві, а також про тяжкість її наслідків;
б) вдосконалення та психологічна перебудова правосвідомості працівників кримінальної міліції у справах неповнолітніх, де першочергового значення набуває організація спеціалізованої підготовки по усьому спектру відносин між правоохоронними органами і неповнолітніми потерпілими, а саме – конструктивна роз’яснювальна та виховна робота з потенційними та реальними жертвами злочинних посягань, політика “відкритих дверей”, взаємоповаги, толерантності, співчуття і підтримки неповнолітніх потерпілих, їх родичів та близьких.
У висновках підсумовуються основні результати виконаного дослідження.
Автором вперше в юридичній літературі виділено комплекм насильницьких злочинів щодо неповнолітніх і визначено їх ознаки.
Значно доповнено поняття насильства по відношенню до неповнолітніх, проаналізовано
його особливості. В зв’язку з цим зазначено, що насильство – це будь-який вплив на неповнолітнього, вчинений проти або поза його волею, що спричиняє чи може спричинити шкоду життю, здоров’ю неповнолітнього, а також повноцінному розвитку особистості. Обґрунтовано, що наслідком психічного насильства є поява у неповнолітнього не лише страху, а частіше – зацікавленості, інтересу до раніше невідомого, бажання “виглядати старшим”, тощо.
У роботі окреслені проблеми запобігання насильницьким злочинам щодо неповнолітніх в Україні та вказані шляхи їх вирішення.
Зокрема, автором виділено проблеми загальносоціальносоціального, спеціально-кримінологічного та індивідуального запобігання насильницьким злочинам щодо неповнолітніх в Україні.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації :
Левицька Л. Деякі проблеми попередження статевих злочинів щодо неповнолітніх // Науковий вісник: Зб. наукових праць Українського фінансово-економічного інституту, 1999 р. - № 1 (4). – С. 160-162.
Левицька Л. Удосконалення кримінального законодавства щодо запобігання жорстокому поводженню з дітьми // Науковий вісник: Зб. наукових праць Українського фінансово-економічного інституту, 1999 р. - № 3 (6). – С.143-146.
Левицька Л. Причини та умови вчинення насильницьких злочинів щодо неповнолітніх // Науковий вісник: Зб.наукових праць Академії ДПС України, 2000 р. - № 3 (9). – С.172-176.
Левицька Л.В. Об’єкт насильницьких злочинів щодо неповнолітніх // Підприємництво, господарство і право. – 2003. - № 9. – С. 98 –103.
Левицька Л.В. Захист неповнолітніх від насильницьких посягань: кримінально-правовий та кримінологічний аспекти // Молодь на зламі тисячоліть: нове тисячоліття, нові проблеми?: Тези доповідей міжнародної науково-практичної конференції. – Київ: Академія праці і соціальних відносин, 2000. – травень. – С. 40-43.
Левицька Л.В. Спільна діяльність органів кримінальної міліції та населення у попередженні насильницьких злочинів щодо неповнолітніх // Проблеми взаємопорозуміння, співпраці та взаємодії органів охорони правопорядку з населенням: Тези доповідей міжнародної науково-практичної конференції. – Донецьк: Донецький інститут внутрішніх справ при Донецькому національному університеті, 2000. - № 2. – С. 40-42.
Левицька Л.В. Інформатизація – передумова ефективної профілактичної діяльності кримінальної міліції // Проблеми впровадження інформаційних технологій в економіці і бізнесі: Тези доповідей ІІ міжнародної науково-практичної конференції. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. – травень. – С. 122-123.

АНОТАЦІЯ
Левицька Л.В. Запобігання насильницьким злочинам щодо неповнолітніх в Україні. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12,00,08-кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. - Академія державної податкової служби України, Ірпінь 2003.
Дисертацію присвячено актуальним проблемам кримінологічного запобігання насильницьким злочинам щодо неповнолітніх, встановленню та характеристиці їх ознак.
Досліджуються юридичні питання щодо поняття та особливостей насильства, що застосовуються до неповнолітніх; розглядаються загальні та спеціальні чинники, що детермінують насильницьку злочинність, а також проблеми запобігання насильницьким злочинам щодо неповнолітніх і шляхи їх вирішення. Висловлюються пропозиції, даються рекомендації щодо вдосконалення правозастосовчої діяльності, запропоновано рекомендації законодавцю щодо вдосконалення кримінально-процесуального законодавства України з приводу закріплення в КПК процесуальних гарантій захисту прав та законних інтересів неповнолітніх потерпілих від злочинів взагалі і насильницьких зокрема, а також кримінального законодавства України з приводу єдиного тлумачення поняття „неповнолітній”.
Ключові слова: насильство, неповнолітні, запобігання насильницьким злочинам.

АННОТАЦИЯ
Левицкая Л.В. Предупреждение насильственных преступлений против несовершеннолетних в Украине. – Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08. – уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. – Академия государственной налоговой службы Украины, Ирпень, 2003.
Диссертация посвящена актуальным проблемам предупреждения насильственных преступлений против несовершеннолетних, установлению и характеристике их признаков.
В комплексном подходе исследуются юридические вопросы о понятии и особенностях насилия в отношении несовершеннолетних; рассматриваются общие и специальные детерминанты насильственной преступности, а также проблемы предупреждения насильственных преступлений против несовершеннолетних и пути их разрешения. Высказываются предложения, даются рекомендации по усовершенствованию уголовно-процессуального законодательства Украины по поводу закрепления в КПК гарантий защиты прав и законных интересов несовершеннолетних потерпевших от преступлений вообще и насильственных в частности, а также уголовного законодательства Украины по поводу единого толкования понятия “несовершеннолетний”.
Структурно работа состоит из вступления, трех разделов, поделенных на девять подразделов, выводов, списка использованных источников, приложений. Во вступлении обосновывается актуальность темы диссертации, степень ее научной разработки, связь с научными программами, планами, темами; определены объект, предмет, основная цель и конкретные задачи диссертационной работы.
Первый раздел “Уголовно-правовой и криминологический анализ насильственных преступлений против несовершеннолетних” состоит из трех подразделов: 1.1. “Понятие и общая характеристика насильственных преступлений против несовершеннолетних”, 1.2. “Особенности насилия, которое применяется к несовершеннолетним при совершении насильственных преступлений”, 1.3. “Криминологическая характеристика насильственных преступлений против несовершеннолетних”. Таким образом, весь первый раздел диссертации посвящен исследованию криминологического и уголовно-правового аспектов насильственных преступлений в отношении несовершеннолетних
Второй раздел работы “Факторы детерминации насильственных преступлений против несовершеннолетних” состоит из трех разделов: 2.1. “Понятие и виды факторов детерминации”; 2.2. “Общие детерминанты насильственных преступлений против несовершеннолетних”; 2.3. “Виктимность несовершеннолетних как специальный детерминант насильственных преступлений”. Этот раздел диссертации посвящен изучению факторов, обуславливающих существование случаев насильственного воздействия на несовершеннолетних.
Третий раздел диссертации “Проблемы предупреждения насильственных преступлений против несовершеннолетних” состоит из трех подразделов: 3.1. “Общесоциальное предупреждение насильственных преступлений против несовершеннолетних”; 3.2. “Специально-криминологическое предупреждение насильственных преступлений против несовершеннолетних”; 3.3. “Индивидуальное предупреждение насильственных преступлений против несовершеннолетних”. В разделе определяются проблемы предупреждения насильственных преступлений в отношении несовершеннолетних, а также предлагаются пути их преодоления. В выводах изложены общие итоги и результаты диссертационного исследования, сформулированы рекомендации и предложения повышения уровня предупредительной деятельности государства; усовершенствования в связи с этим действующего уголовного и уголовно-процессуального законодательства Украины. Приложения содержат таблицы анализа исследованных уголовных дел, итоги проведенного анкетирования несовершеннолетних, родителей, следователей и оперуполномоченных криминальной милиции по делам несовершеннолетних.
Ключевые слова: насилие, несовершеннолетние, предупреждение насильственных преступлений.

SUMMARY
Levitska L.V. Prevention of violent crimes against juveniles in Ukraine. – Manuscript.
Candidate thesis on law, speciality 12.00.08 – criminal law and criminology; criminal executive law. – The State Tax Service Academy of Ukraine, Irpin, 2003.
The thesis is devoted to the vital problems of criminological prevention of violent crimes against juveniles and definition of their features. The law questions on essence, content and peculiarities of violence against juveniles are researched, general and special factors determining violent criminality are studied, as well as the problems of prevention of violent crimes against juveniles and the ways of their solving. There are propositions and recommendations on improvement of law applying activity. The theses also includes recommendations to legislator on improvement of criminal procedure of Ukraine concerning inclusion of procedural guarantees of protection of rights and legal interests of juveniles suffered from crimes in general and violent ones in particular in the Criminal procedural Code, and also improvement of criminal legislation of Ukraine concerning the single interpretation of the notion “juvenile”.
Key words: violence, juveniles, prevention of violent crimes.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

Пошукова анотація: Диспозитивність прокурорівсімейного поляриметричного Дізнання прикордонної Дільничний податкового міліції нацистівземств Конституційного біженців Донбасу міліції адміністративних ОВС виконавчої внутрішніхсправ профілактиці неповнолітніх попередження службовців області транспортних самоврядування місцевого громадських правоохоронних транспортної громадськістю відмовапредставництво позбавлення вкладу довірчого довічного доручення зберігання агентський кредитування земельної приватизації купівлі морського страхування реклами найму житла нерухомого оренди майна перевезення повітряним давальницької перестрахування чартерупозички фінансових професійну продукції спільну ренти страхування системі житлом факторингу лізингу медичних конституційного Договірна матеріальна подружжя Договірне економічних музичний дилінгу підрядних автомобільним послуг франчайзингу Дозвільна провадження Докази Доказування господарському посадових докази правозастосовчій пізнання Доктрина розподілу Документаційне самоврядування місцевого Польщі Достатність Доступність правосуддя Досудове територіальної курсантів слов’ян Європейського морем Литовського Екологічна лісокористування детінізації сільськогосподарської власності людини Економічні сучасної Експертиза цивільному контрабанду Експлікація Екстрадиція Електрохімічне Емоційний Емфітевзис юриста адвоката слідчого адміністративної державотворчі правосвідомості податкова гуманітарного зайнятості Конвенції юстиції Європейська хартія соціальна оподаткування Європейське право гуманізм торгівлею Європейські Союзу внутрішніх Єфремівська шахрайства Жінка злочинність адвокатурою договорів господарських екологічної законності примусу колізійної статусу засудженої обвинуваченому податковою підозрою досудових митних внутрішніх надзвичайних обвинуваченого реабілітації аварія поліція призначення досудового міліції Закон форм представництво Законність справедливість обґрунтованість профілактики страхування вибори оплату імперії регламент Законодавча процес техніка інституції процес Закриття Заміна Заочний Запобігання нафтогазовому неповнолітніх корисливим насильницьким відмиванню незаконному податковою наркотизму шахрайству Заповіт гласності диспозитивності примусу державного дисципліни індивідуалізації кредитних Застава майнових забезпечення адміністративного процесуального колізійних юрисдикції довкілля сімейних Затримання профспілок Захисник доказування конкуренції репутації конкуренції жертв майнових немайнових патентного військовослужбовців адмiнiстративнi інтелектуальної меншин потерпілого інвестиційної державної потерпілого комп'ютерну профспілками честі прикордонної податкової безпеки транспорті Збитки громадськістю Звернення Звичаєве


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking