Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
Номера от 730 грн.
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Номера от 490 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Номера от 450 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-2% онлайн заказ
Зачарованные Карпаты
Зачарованные Карпаты
Закарпатье, Воловец
Коттеджи от 400 грн.
Есть номера


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Авторське право на твори образотворчого мистецтва

 

Чурпіта Ганна Вікторівна

АВТОРСЬКЕ ПРАВО НА ТВОРИ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА

Спеціальність 12.00.03 – цивільне право
і цивільний процес; сімейне право;
міжнародне приватне право

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Харків – 2003
Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національній академії внутрішніх справ України, Міністерство внутрішніх справ України

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор Підопригора Оксана Опанасі-вна, Ново-Каховська філія Відкритого Міжнародного університету розвитку людини “Україна”, заступник проректора зі стратегічних питань

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Спасибо-Фатєєва Інна Вален-тинівна, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, професор кафедри цивільного права № 1

кандидат юридичних наук, професор Шишка Роман Богданович, Національний університет внутрішніх справ, професор кафедри ци-вільно-правових дисциплін

Провідна установа: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафед-ра цивільного права, Міністерство освіти і науки України, м. Київ

Захист відбудеться 26 лютого 2004 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ра-ди К 64.700.02 Національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27.

Автореферат розіслано 20 січня 2004 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Ю.І. Чалий


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На сучасному етапі розбудови української державності одним з го-ловних завдань є формування ефективної системи правової охорони інтелектуальної власності. Інтелектуальна діяльність гуманістичного характеру, спрямована на збагачення духовного світу людини, є одним із досить поширених видів суспільно корисної діяльності. Її результати у ви-гляді творів літератури, науки та мистецтва відповідно до чинного законодавства України ви-знаються об’єктами авторського права і підлягають правовій охороні з боку останнього.
Вагоме місце серед усіх творів, які охороняються авторським правом, належить творам образотворчого мистецтва. Художня творчість є одним з найбільш складних та тонких видів людської діяльності, вона органічно пов’язана з життям, з реальними потребами суспільного розвитку. Твори живопису, скульптури та графіки задовольняють естетичні запити людини, фо-рмують її світогляд, прикрашають та урізноманітнюють людське життя. Водночас, образотвор-че мистецтво є результатом творчої праці митців, які прагнуть отримати за нього певну грошо-ву винагороду та захистити своє авторське ім’я. Регулюючи суспільні відносини з приводу створення та використання творів мистецтва, авторське право встановлює загальні правила по-ведінки суб’єктів з метою оптимального захисту прав творця з мінімальним обмеженням інте-ресів інших членів суспільства.
На сьогодні проблема авторського права на твори образотворчого мистецтва стає дедалі актуальнішою. І хоча позови про відновлення порушених авторських прав на твір живопису, скульптури, графіки тощо у судовій практиці і досі трапляються дуже рідко, питання правової охорони творів образотворчого мистецтва спричиняють інтерес не лише у цивілістів, а й у пе-ресічних громадян, кожен з яких потенційно може бути автором твору.
Протягом останніх п’ятдесяти років у Радянському Союзі, зокрема в УРСР, здійснюва-лись окремі наукові дослідження різних аспектів авторського права на твори образотворчого мистецтва. Правничій громадськості відомі ґрунтовні наукові праці В.А. Кабатова, Є.Л. Вакма-на та І.А. Грінгольца, У.К. Іхсанова. Крім того, проблеми авторського права на твори образот-ворчого мистецтва частково висвітлювались в роботах таких вітчизняних та зарубіжних фахів-ців, як: Б.С. Антімонов, І.А. Бадиця, М.Й. Бару, Ю.Л. Бошицький, Л.М. Вишневецький, В. Вілле, Е.П. Гаврилов, Л.І. Глухівський, М.В. Гордон, І.І. Дахно, В.С. Дроб’язко, Р. Дюма, В.О. Жаров, В.Я. Іонас, О.С. Іоффе, Є.У. Іхсанов, В.О. Калятін, Ю.М. Капіца, М.Я. Кирилова, Н.Л. Клик, В.М. Корецький, Н.В. Макагонова, Ю.Г. Матвєєв, О.М. Мельник, В.Л. Мусіяка, М.І. Нікітіна, Н.К. Оконська, О.А. Підопригора, О.О. Підопригора, Д.М. Притика, З.В. Ромовська, М.В. Савельєва, О.Д. Святоцький, О.П. Сергєєв, В.І. Серебровський, І.В. Спасибо-Фатєєва, І.Г. Табашніков, Ю.П. Табу-цадзе, Л.П. Тимофієнко, В.І. Торкатюк, К.А. Флейшиц, І.Я. Хейфец, С.А. Чернишова, В.Л. Черт-ков, Р.Б. Шишка, О.О. Штефан та інші.
Діалектичне засвоєння доробок вище перерахованих науковців складає невід’ємну пере-думову подальших досліджень з даної проблематики, необхідність яких актуалізується у зв’язку зі зміною суспільних умов у нашій країні. З проголошенням незалежності та утворенням самостійної держави в Україні розпочався процес формування власного законодавства, що зу-мовило прийняття низки нормативно-правових актів, зокрема у сфері авторського права. На сьогодні норми авторського законодавства містить новий Цивільний кодекс України (далі ЦК України), Закон України “Про авторське право та суміжні права” (далі Закон), низка інших за-конів та підзаконних нормативно-правових актів, положення яких пересікаються, суперечать одне одному.
Розвиток авторського законодавства України зумовлює необхідність перегляду та фор-мування нових засад теоретичних та практичних аспектів авторського права, виокремлення особливостей дії норм даного правового інституту щодо одного з об’єктів його правової охоро-ни – творів образотворчого мистецтва. У сучасних умовах нерозв’язаними залишаються про-блеми законодавчої дефініції твору образотворчого мистецтва, суперечливим та непослідовним є підхід законодавця до визначення у законі окремих особистих немайнових та майнових пов-новажень автора, відсутній механізм практичної реалізації права слідування та права доступу до твору образотворчого мистецтва, малоефективними є способи захисту порушених прав на об’єкти інтелектуальної власності – всі ці та інші нерозв’язані питання авторського права щодо одного з об’єктів його правової охорони – творів образотворчого мистецтва і зумовлюють не-обхідність проведення відповідного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного до-слідження затверджена вченою радою Національної академії внутрішніх справ України. Робота виконана відповідно до планів науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Націона-льної академії внутрішніх справ України у межах теми “Захист інтелектуальної власності. Роль ОВС в організації роботи по виявленню правопорушень, що посягають на об’єкти інтелектуаль-ної власності”, затвердженої Наказом МВС України від 30 червня 2002 р. № 635 “Про тематику пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень на період 2002 – 2005 рр.”.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є виявлення особливостей теорети-чних аспектів та механізмів практичної реалізації головних положень цивільно-правового ін-ституту авторського права щодо одного з об’єктів його правової охорони – творів образотвор-чого мистецтва – з наступним розробленням висновків і науково обґрунтованих пропозицій щодо удосконалення законодавства України у сфері інтелектуальної власності.
Досягненню мети дисертаційного дослідження передувало розв’язання таких завдань: виявити гносеологію виникнення авторського права на твори образотворчого мистецтва як окремого правового інституту, сформулювати його поняття та окреслити коло правових дже-рел; визначити зміст категорії “образотворче мистецтво” у двох аспектах: мистецтвознавчому та правовому; встановити ознаки, які характеризують твір образотворчого мистецтва як об’єкт авторського права; виявити особливості категорії суб’єктів авторського права з огляду на обра-ний об’єкт правової охорони; з’ясувати зміст суб’єктивного авторського права на твори образо-творчого мистецтва шляхом критичного аналізу особистих немайнових та майнових повнова-жень автора; проаналізувати законодавчі підстави вільного використання творів образотворчого мистецтва; визначити найбільш дійові способи захисту авторських прав художників від проти-правних посягань; надати рекомендації стосовно удосконалення авторського законодавства України, окреслити перспективи та напрями його розвитку.
Об’єкт дослідження – загальнотеоретичні проблеми та позитивне право з врегулювання правовідносин у сфері створення та використання творів літератури, науки та мистецтва.
Предмет дослідження – особливості авторсько-правової охорони творів образотворчого мистецтва відповідно до їх специфіки.
Методи дослідження. Підґрунтям методології дослідження є загальнонаукові та спеціа-льні методи пізнання. Зокрема, системний метод дозволив дослідити структуру авторського права на твори образотворчого мистецтва та виокремити її елементи. За допомогою діалектич-ного та історичного методів виявлені загальні закономірності функціонування та розвитку ін-ституту авторського права на твори образотворчого мистецтва та його взаємозв’язок з іншими правовими інститутами. Формально-логічний метод наукового пізнання допоміг встановити сутність та зміст окремих правових конструкцій авторського права, зокрема дослідити його зміст у суб’єктивному розумінні та визначитись з пріоритетними напрямами удосконалення ав-торського законодавства. Порівняльно-правовий метод використовувався у процесі встанов-лення загального і особливого у правовому регулюванні творчої діяльності художників в Укра-їні та іноземних державах. Метод моделювання уможливив не лише уявити типові випадки, за яких найчастіше відбувається порушення авторських прав художників, але і запропонувати оп-тимальні шляхи їх розв’язання.
Наукова новизна одержаних результатів обумовлена поставленими завданнями та за-собами їх розв’язання. Подана робота є першим в Україні комплексним дослідженням інституту авторського права щодо одного з об’єктів його правової охорони – творів образотворчого мис-тецтва. Проведене дослідження дозволило авторові сформулювати та обґрунтувати нові наукові положення та висновки:
1. Вперше сформульовано поняття авторського права на твори образотворчого мистец-тва в об’єктивному (система правових норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають внаслідок створення і використання творів образотворчого мистецтва) та суб’єктивному (сис-тема особистих немайнових та майнових прав, які належать автору твору образотворчого мис-тецтва або його правонаступникам у зв’язку зі створенням та використанням творів мистецтва даної категорії) розумінні.
2. Обґрунтована доцільність зміни законодавчої дефініції твору образотворчого мисте-цтва в Законі України “Про авторське право та суміжні права”. Категорію “образотворче мисте-цтво” на законодавчому рівні пропонується визначити таким чином: “Твір образотворчого мис-тецтва – твір живопису, скульптури, графіки, дизайну тощо”.
3. Конкретизовано і розкрито сутність ознак твору образотворчого мистецтва як об’єкта авторського права (творчий характер та вираження в об’єктивній формі), його особливості у порівнянні з іншими об’єктами правової охорони (нерозривний зв’язок твору з матеріальним предметом, який має самостійну цінність).
4. Виокремлені та теоретично обґрунтовані умови виникнення співавторства на твір об-разотворчого мистецтва: творчий внесок всіх авторів у спільний твір та їх згода на спільну тво-рчість, що означає добровільність творчої праці кожного.
5. Набуло подальшого розвитку дослідження комплексу інститутів авторського права та права власності на матеріальний об’єкт, у якому твір образотворчого мистецтва знайшов своє зовнішнє вираження. Поряд з авторським правом за автором твору пропонується закріпити пра-во власності на матеріальний об’єкт, у якому твір знайшов своє зовнішнє вираження; у відпові-дній нормі Закону (ч. 1 ст. 12) ще раз акцентувати на невідчужуваності особистих немайнових прав автора.
6. Доведена помилковість підходу законодавця до визначення в Законі України “Про авторське право та суміжні права” змісту окремих особистих немайнових прав автора (права авторства, права автора на ім’я), а також теоретична недоцільність та труднощі практичної реа-лізації певних майнових повноважень (права на імпорт примірників творів). Внесені пропозиції щодо удосконалення авторського законодавства у контексті розглянутої проблеми.
7. На дисертаційному рівні вперше обґрунтовані підстави виникнення права слідування як спеціального повноваження автора твору образотворчого мистецтва: наявність факту пере-продажу оригіналу або авторської копії твору образотворчого мистецтва та здійснення такого перепродажу відповідними організаціями (публічність перепродажу).
8. Дістало подальшого розвитку дослідження правової природи права доступу до твору образотворчого мистецтва. Право доступу – правовий засіб, що забезпечує можливість відтво-рення автором створеного ним твору незалежно від наявності майнових прав на результат своєї творчої праці.
9. Відстоюється точка зору відносно доцільності виокремлення додаткової умови віль-ного використання творів, в тому числі образотворчого мистецтва (поряд з іншими умовами ви-користання творів без згоди автора та виплати останньому авторської винагороди, які сформу-льовані в теорії авторського права), як дотримання спеціальної мети використання.
10. Дістала подальшої теоретичної розробки концепція правової охорони інтелектуаль-ної власності. Особливістю відшкодування збитків, заподіяних порушенням авторського права на твори образотворчого мистецтва, враховуючи нерозривний зв’язок твору з матеріальним об’єктом, у якому твір знайшов своє зовнішнє вираження, визнається можливість правоволоді-льця отримати відшкодування не лише як особи, яка володіє авторськими правами, але й особи, якій твір образотворчого мистецтва належить на підставі права приватної власності.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертації пропозиції та висновки можуть бути використані як у науково-дослідницькій та навчально-методичній дія-льності – для проведення подальших теоретичних досліджень у сфері права інтелектуальної власності, підготовці розділів підручників з таких дисциплін, як цивільне право, цивільний процес, міжнародне приватне право, так і у законотворчій роботі – з метою вдосконалення від-повідних нормативно-правових актів.
Апробація результатів дисертації. Головні положення і висновки дисертаційного до-слідження обговорювались на кафедрі цивільно-правових дисциплін Національної академії внутрішніх справ України. Теоретичні аспекти роботи використовувались автором у процесі викладання навчальних курсів “Цивільне право” та “Цивільний процес”. Окремі положення ди-сертаційного дослідження отримали апробацію у виступах автора на:
1. Міжвузівській науковій конференції “Проблеми цивільного права та цивільного про-цесу на сучасному етапі розвитку законодавства” (м. Донецьк, 5 квітня 2002 р.);
2. Міжнародній науковій конференції “Актуальні проблеми правознавства очима моло-дих вчених” (м. Хмельницький, 29–30 квітня 2002 р.);
3. Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми цивільного права та практики його застосування у сучасний період” (м. Хмельницький, 14–15 травня 2002 р.);
4. Науково-практичній конференції “Проблеми державотворення та захисту прав люди-ни в Україні” (м. Львів, 13–14 лютого 2003 р.);
5. Науково-практичній конференції “Актуальні проблеми правового захисту інтелекту-альної власності в Україні” (м. Харків, 21 березня 2003 р.);
6. Науково-теоретичній конференції “Актуальні проблеми права 2003” (м. Київ, 9 квіт-ня 2003 р.).
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження відбились у десяти публікаціях, зокрема у п’яти наукових статтях фахових видань.
Структура дисертації. Структура дисертації обумовлена завданнями та логікою дослі-дження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що містять 10 підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Обсяг дослідження – 198 сторінок, без урахування списку ви-користаних джерел (264 найменування).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, її зв’язок з науковими програ-мами, планами і темами, визначаються мета і завдання, об’єкт і предмет дослідження. Розкри-ваються методологічні основи, наукова новизна одержаних результатів, їх практичне значення та апробація.
Перший розділ “Сутність та юридична природа авторського права на твори обра-зотворчого мистецтва” складається з чотирьох підрозділів, присвячених дослідженню процесу становлення та розвитку цивільно-правового інституту авторського права на твори образотвор-чого мистецтва, визначенню особливостей його суб’єктів та об’єктів.
У підрозділі 1.1. “Історія виникнення, поняття та джерела авторського права Укра-їни на твори образотворчого мистецтва” досліджуються причини та передумови виникнення авторського права, розкривається процес становлення авторського законодавства України щодо окремого об’єкта правової охорони – творів образотворчого мистецтва. З цього приводу дисер-тант зазначає: первісне суспільство визнавало суб’єктивне право особи на творчу діяльність, результати якої (наскальні малюнки, кам’яні скульптури) умовно можна вважати першими об’єктами права. Проте, не зважаючи на первинність творчої діяльності – відображення тогочас-ного ладу – її правова охорона остаточно сформувалася у контексті механіцизму в силу більшого впливу останнього на розвиток продуктивних сил.
Поява книгодрукарства (автором цього винаходу вважається І. Гутенберг) стала фунда-ментом, на якому виникло законодавство про охорону інтелектуальної власності. Перші приві-леї на книгодрукування у Європі почали видаватися монархами з XIV ст., а перші статути з авто-рського права з’явились у XVIII – XIX ст.
В Україні авторське право почало формуватися лише з 20-х років ХХ ст. – до того часу держава не знала такого правового інституту. Правові норми, які здійснювали правове регулю-вання суспільних відносин з приводу створення та використання творів образотворчого мистец-тва, були точною копією російського авторського права. Лише з проголошенням незалежності в Україні розпочався процес створення власного законодавства. Подіями великого значення стало прийняття 23 грудня 1993 р. Закону України “Про авторське право та суміжні права” та 16 січ-ня 2003 р. – нового Цивільного кодексу України.
З огляду на історію виникнення авторського права як окремого правового інституту в роботі досліджуються наукові підходи до розуміння його сутності. Зазначається, що найчастіше авторське право розглядається в суб’єктивному та об’єктивному розумінні. З урахуванням ви-кладеного формулюються дві дефініції авторського права щодо окремого об’єкта правової охо-рони – творів образотворчого мистецтва.
Авторське право на твори образотворчого мистецтва в об’єктивному розумінні – система правових норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають внаслідок створення і вико-ристання творів образотворчого мистецтва.
Авторське право на твори образотворчого мистецтва у суб’єктивному розумінні – систе-ма особистих немайнових та майнових прав, які належать автору твору образотворчого мистец-тва або його правонаступникам у зв’язку зі створенням та використанням творів мистецтва да-ної категорії.
Дослідження сутності авторського права на твори образотворчого мистецтва дозволило автору сформулювати його головні завдання: створення найсприятливіших правових умов для творчої діяльності, забезпечення доступності результатів цієї діяльності усьому суспільству. Поряд зі завданнями авторського права, в роботі визначаються його принципи, головний серед яких – поєднання інтересів автора твору образотворчого мистецтва з інтересами усього суспіль-ства.
Розглядаючи джерела авторського права на твори образотворчого мистецтва, дисертант акцентує, що ними є способи юридичного вираження права, його організація у належну юриди-чну оболонку. Серед інших джерел авторського права, вагоме місце посідають: Конституція України, Закон України “Про авторське право та суміжні права”, Закон України “Про влас-ність”, Цивільний кодекс України, низка постанов Кабінету Міністрів України, міжнародні та авторські договори, судова практика.
Підрозділ 1.2. “Поняття та види творів образотворчого мистецтва” присвячений до-слідженню проблем загальної дефініції та класифікації творів образотворчого мистецтва. Дисе-ртант зазначає: поняття та класифікація творів образотворчого мистецтва є спеціальним об’єктом дослідження як мистецтвознавства, так і юридичної науки. Авторсько-правовий підхід до визначення сутності твору образотворчого мистецтва ґрунтується на спеціальних знаннях мистецтвознавства. Втім, навіть в останньому не існує чіткої позиції щодо визначення кола ми-стецтв, які слід відносити до образотворчих (за загальним правилом образотворче мистецтво охоплює живопис, скульптуру, графіку та фотомистецтво; предметом жвавої дискусії мистецт-вознавців є належність архітектури та декоративно-прикладної творчості до образотворчого мистецтва).
Аналізуючи погляди фахівців (як юристів, так і мистецтвознавців), автор робить висно-вок про доцільність зміни законодавчої дефініції твору образотворчого мистецтва в Законі України “Про авторське право та суміжні права” та новому ЦК України. Образотворче мистец-тво на законодавчому рівні пропонується визначити таким чином: “Твір образотворчого мисте-цтва – твір живопису, скульптури, графіки, дизайну тощо”.
У підрозділі 1.3. “Твори образотворчого мистецтва як об’єкти авторського права” увага дисертанта зосереджена на визначенні тих ознак, які характеризують твір образотворчого мистецтва як об’єкт авторського права. Автор підтримує позицію про необхідність законодав-чого закріплення ознак твору, бо саме з фактом створення останнього закон пов’язує виникнен-ня його правової охорони.
Як об’єкт авторського права твір образотворчого мистецтва характеризується двома ознаками: творчим характером та вираженням в об’єктивній формі. Унікальність твору образо-творчого мистецтва (нерозривний зв’язок твору з матеріальним предметом, який має самостій-ну цінність) визнається особливістю даного об’єкта авторського права.
Творчий характер твору образотворчого мистецтва передбачає його новизну та оригіна-льність. Встановлення творчого характеру твору живопису, скульптури, графіки та інше здійс-нюється шляхом аналізу структурних елементів твору; останні умовно розподіляються на “юридично значимі” (образ твору та мова твору) та “юридично байдужі” (тема, матеріал твору, сюжетне ядро, ідейний зміст). Запозичення юридично значимих елементів позбавляє новий твір ознаки творчого характеру і, відповідно, авторсько-правової охорони.
Об’єктивна форма вираження твору образотворчого мистецтва є винятково матеріаль-ною (зображення художніх задумів автора на полотні, у гіпсі, мармурі, папері тощо). Ті твори образотворчого мистецтва, які знайшли своє зовнішнє втілення, охороняються авторським пра-вом незалежно від міри завершеності та моменту оприлюднення.
Особливий інтерес дисертанта привертає взаємодія інститутів авторського права та пра-ва власності на матеріальний об’єкт, у якому твір образотворчого мистецтва знайшов своє зов-нішнє вираження. Ці інститути утворюють правовий комплекс у випадку відчуження твору та нанесення йому шкоди. Підкреслюється недосконалість правових норм, що регулюють взаємо-відносини автора та власника твору. З метою удосконалення чинного законодавства вносяться пропозиції: а) доповнити ст. 15 Закону України “Про авторське право та суміжні права” поло-женням такого змісту: “Автор має право власності на матеріальний об’єкт, в якому твір знай-шов своє зовнішнє вираження”; б) ч. 1 ст. 12 Закону викласти в такій редакції: “Авторське пра-во і право власності на матеріальний об’єкт, у якому втілено твір, не залежать одне від одного. Відчуження матеріального об’єкта, в якому втілено твір, не тягне за собою відчуження особис-тих немайнових прав автора і навпаки”.
Підрозділ 1.4. “Суб’єкти авторського права на твори образотворчого мистецтва”. Останній підрозділ першого розділу дисертаційної роботи присвячений дослідженню категорії суб’єктів авторського права на твори образотворчого мистецтва, так званих “художників”. Ни-ми визнаються особи, які своєю творчою працею створили твір живопису, скульптури, графіки чи дизайну або інший твір образотворчого мистецтва (автори), їх спадкоємці та особи, яким ав-тор твору чи його спадкоємці передали свої авторські майнові права.
Аналізуючи поняття “автор твору”, дисертант наводить аргументи на користь розмежу-вання творчої та цивільної дієздатності фізичної особи. Творча дієздатність визначається як здатність бути автором твору; вона не залежить від віку особи та чіткого усвідомлення значення своїх дій. Автором твору образотворчого мистецтва може бути особа з частковою, неповною цивільною дієздатністю, недієздатна особа чи особа, дієздатність якої була обмежена у судово-му порядку.
Іноді твір образотворчого мистецтва створюється шляхом спільної праці двох чи більшої кількості осіб – в такому випадку мають місце відносини співавторства. Обсяг авторських пов-новажень співавторів твору образотворчого мистецтва є однаковим незалежно від розміру тво-рчого внеску: “головний автор” не має ніяких переваг над своїми співавторами. Всі автори, не-залежно від форми їх співпраці (всі працюють з самого початку створення ескізу твору образот-ворчого мистецтва чи ескіз створюється одним автором, а всі інші лише уточнюють його худо-жню форму) є рівноправними суб’єктами авторського права.
Дослідження проблемних питань інституту співавторства в контексті окресленої про-блеми дозволило внести низку пропозицій щодо удосконалення авторського законодавства України. Так, з метою чіткої правової регламентації порядку використання співавторами ство-рених ними частин твору образотворчого мистецтва пропонується ч. 2 ст. 13 Закону України “Про авторське право та суміжні права” викласти в такій редакції: “Якщо твір образотворчого мистецтва, створений у співавторстві, складається з частин, кожна з яких має самостійне зна-чення, то кожен із співавторів має право використовувати створену ним частину твору на влас-ний розсуд, якщо інше не передбачено угодою між співавторами або якщо таке використання не знижує естетичної цінності твору”.
Поряд з автором, авторське право на твір образотворчого мистецтва належить його пра-вонаступникам – спадкоємцям та особам, яким автор чи його спадкоємці передали свої авто-рські майнові права. Принципова відмінність у спадкуванні авторських прав порівняно із спад-куванням інших майнових прав, зокрема правом власності на матеріальний об’єкт, у якому твір образотворчого мистецтва знайшов своє зовнішнє вираження, полягає в тому, що авторські права спадкоємців, крім випадків передбачених законом, діють протягом певного строку після смерті автора.
Серед інших правонаступників автора твору виділяється суспільство. На думку дисерта-нта, набуття суспільством авторських прав на твір образотворчого мистецтва після закінчення строку дії авторського права означає можливість, поряд з випадками, передбаченими ст.ст. 21–25 Закону України “Про авторське право та суміжні права”, “вільно використовувати” твір і в інші способи.
У межах другого розділу дисертаційної роботи “Зміст суб’єктивного авторського права на твори образотворчого мистецтва”, який складається з чотирьох підрозділів, дослі-джуються особисті немайнові та майнові права автора твору образотворчого мистецтва, право слідування та право доступу до твору образотворчого мистецтва (право доступу), випадки так званого “вільного використання” творів мистецтва даного виду.
У підрозділі 2.1. “Особисті немайнові права автора твору образотворчого мистецт-ва” найбільш обґрунтованою (з практичної та теоретичної точки зору) класифікацією авторсь-ких повноважень дисертант називає їх розподіл на особисті немайнові та майнові права. Відпо-відна класифікація авторських повноважень дозволяє усвідомити специфіку та характер відно-син, що регулюються авторським правом.
Особисті немайнові права автора твору образотворчого мистецтва – абсолютні суб’єктивні права, які безстроково охороняють приналежність твору живопису, скульптури, графіки тощо його дійсному авторові, надаючи останньому можливість розпорядження твором для задоволення немайнових інтересів в межах, встановлених законом.
Аналіз чинного законодавства та вивчення теоретичних надбань вчених-юристів дозво-ляє автору роботи висловити сумнів щодо правильності підходу законодавця до визначення в Законі України “Про авторське право та суміжні права” змісту особистих немайнових прав. Про-понується змінити редакцію ч. 1 ст. 14 Закону, виклавши вказану правову норму таким чином: “1. Автору належать такі особисті немайнові права: 1) визнаватись автором створеного твору (пра-во авторства); 2) під час будь-якого публічного використання твору зазначати на творі або його примірниках своє справжнє ім’я, вигадане ім’я (псевдонім) або забороняти згадування свого імені, якщо автор твору бажає залишитись анонімом (право на авторське ім’я); 3) найменувати свій твір (право на назву твору); 4) вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір (право на збереження цілісності твору)”.
Зазначається, право авторства розповсюджується на всі частини твору образотворчого мистецтва, в тому числі на назву твору, якщо вона має оригінальний характер.
Одним із способів реалізації права на авторське ім’я є видання твору образотворчого ми-стецтва лише з підписом (автографом) автора. Підпис автора не вважається псевдонімом, оскі-льки його приналежність певній особі можна визначити за допомогою почеркознавчої експер-тизи, крім того підпис закріплений у паспорті та не призначений для приховування особи.
Досліджуючи співвідношення права на збереження цілісності твору образотворчого мис-тецтва (за ЦК України – права на недоторканість) з правом на переробку твору, дисертант нама-гається розв’язати суперечливе для багатьох цивілістів питання щодо можливості внесення змін до твору образотворчого мистецтва після його відчуження автором або його правонаступника-ми. Проблема вирішується залежно від наявності у автора майнових авторських прав на твір. За їх відсутності за автором твору образотворчого мистецтва зберігається право вимагати доступу до твору з метою його використання для відтворення (слід зосередити увагу, що поняття від-творення не охоплює переробку твору) за умови, якщо це не порушує законні права та інтереси власника твору образотворчого мистецтва.
У межах підрозділу 2.2. “Майнові права автора твору образотворчого мистецтва” досліджуються можливі способи використання творів образотворчого мистецтва. Підкреслюється, що віднесення до сфери майнових повноважень права автора на використання твору найбільш відповідає вимогам сьогодення. Поняття “використання” охоплює будь-які випадки володіння, користування та розпорядження твором з отриманням надалі авторської винагороди. Введення цієї новели дозволяє усвідомити сутність майнових прав автора твору образотворчого мистецт-ва та сформулювати їх визначення.
Майнові права автора твору образотворчого мистецтва – передбачені законом виключні права автора або іншої особи, яка має авторське право, використовувати створений нею твір живопису, скульптури, графіки, дизайну або інший твір образотворчого мистецтва у будь-який спосіб, у тому числі дозволяти або забороняти таке використання іншим особам з обов’язковою виплатою авторської винагороди.
Способи використання творів образотворчого мистецтва розглядаються в роботі як окремі майнові повноваження автора. З огляду на об’єкт авторського права (твори образотвор-чого мистецтва) виокремлюються особливості майнових прав автора, зокрема: 1) особливістю відтворення творів образотворчого мистецтва, якщо виготовлення примірників здійснюється самим автором, є поява нових оригінальних творів (авторських копій), які мають самостійну цінність і є окремими об’єктами авторського права; 2) об’єктом розповсюдження як виключно-го права автора на використання твору вважаються як оригінали, так і примірники творів обра-зотворчого мистецтва; 3) згода автора первісного твору образотворчого мистецтва на переробку ще не є підставою для виникнення у переробника авторського права на похідний твір. Його ви-никнення пов’язується з мірою творчого внеску особи.
Аналіз інших способів використання творів образотворчого мистецтва дозволив дисер-танту внести такі пропозиції: 1) доповнити перелік майнових повноважень автора правом від-клику (можливістю автора в будь-який момент після опублікування “відкликати” свій твір, тоб-то вилучити його з обігу і тим самим перешкодити його подальшому використанню); 2) виклю-чити зі змісту Закону України “Про авторське право та суміжні права” право автора на імпорт примірників твору.
Підрозділ 2.3. “Право слідування та право доступу до твору образотворчого мистец-тва” присвячений розгляду спеціальних повноважень автора твору образотворчого мистецтва. Право слідування визначається як особливе невідчужуване повноваження автора твору образо-творчого мистецтва на отримання частини прибутку від кожного наступного продажу твору, що йде за першим продажем оригіналу твору, здійсненого автором або його спадкоємцями. Право доступу до твору образотворчого мистецтва розглядається як правовий засіб, що забезпечує можливість відтворення автором створеного ним твору незалежно від наявності майнових прав на результат своєї творчої праці.
Вперше право слідування було кодифіковане у французькому спеціальному норматив-ному акті від 20 травня 1920 р. Закон Франції встановлював особливе майнове право, яке нада-валося художнику, коли останній “розлучався” зі своїм твором, з тим, щоб він міг “слідувати” за ним при передачі в інші руки та отримувати прибуток, якщо твір стане предметом угоди. За-значається: в Україні право слідування отримало правову регламентацію (в Законі, ЦК України) лише з проголошенням незалежності (за часів Радянського Союзу перепродаж творів образот-ворчого мистецтва за вищою, на відміну від первісної, ціною кваліфікувався як злочин).
Відповідно до чинного законодавства необхідними умовами виникнення права слідуван-ня є: 1) наявність факту перепродажу твору образотворчого мистецтва; 2) здійснення такого пе-репродажу відповідними організаціями (публічність перепродажу). Досліджуючи названі умо-ви, автор роботи доходить висновку, що перепродажем твору образотворчого мистецтва слід вважати кожний наступний продаж твору, що йде за першим його продажем, здійснений авто-ром твору або його спадкоємцями. Враховуючи викладене, обґрунтовується доцільність зміни ст. 27 Закону України “Про авторське право та суміжні права”, абзац 1 якої пропонується ви-класти в такій редакції: “... що йде за першим його продажем, здійсненим автором твору або йо-го спадкоємцями (право слідування)”.
До умов реалізації права доступу до твору образотворчого мистецтва віднесено: 1) непо-рушність прав та законних інтересів власника твору образотворчого мистецтва; 2) неприпусти-мість вимагати від власника доставки твору авторові; 3) доступ до твору може здійснюватися лише з метою його відтворення. Виокремлення вказаних умов дозволило обґрунтувати доціль-ність зміни редакції ст. 26 Закону України “Про авторське право та суміжні права”. Зі змісту ст. 26 Закону пропонується виключити такі речення: а) “Власник не може відмовити автору в до-ступі до твору без достатніх підстав”; б) “...(виготовлення примірників, слайдів, карток, переро-бок тощо)...”.
У підрозділі 2.4. “Вільне використання творів образотворчого мистецтва” спеціаль-ний інтерес дисертанта привертають випадки так званого “вільного використання” творів обра-зотворчого мистецтва – без згоди автора, але з обов’язковою вказівкою на його ім’я та джерело запозичення.
Вільне використання творів образотворчого мистецтва – встановлене у державних і сус-пільних інтересах обмеження майнових прав авторів творів образотворчого мистецтва, яке пе-редбачає можливість у визначених законом випадках без виплати авторської винагороди вико-ристовувати правомірно оприлюднені твори живопису, скульптури, графіки тощо іншими осо-бами за відсутності згоди автора, проте з обов’язковою вказівкою на його ім’я та джерело запо-зичення.
Поряд з іншими умовами вільного використання творів, які сформульовані в теорії авто-рського права, автор роботи пропонує виокремити ще одну – дотримання спеціальної мети ви-користання (так, вільне використання твору образотворчого мистецтва може здійснюватися лише зі спеціальною метою – освіти, навчання, приватного дослідження тощо).
На підставі аналізу чинного законодавства обґрунтовується доцільність умовного виок-ремлення п’яти груп випадків вільного використання творів, зокрема чотирьох груп – вільного використання творів образотворчого мистецтва. Дослідження останніх дозволяє дійти таких ви-сновків: 1) твори образотворчого мистецтва можуть використовуватись в якості цитат на під-ставі п. 1 ст. 21 Закону за умови, якщо таке “цитування” зумовлено критичною, полемічною, науковою або інформаційною метою; 2) використання твору образотворчого мистецтва під час судового чи адміністративного провадження не є оприлюдненням твору; 3) невеликим за обся-гом твором образотворчого мистецтва слід вважати одну репродукцію даного твору; 4) викори-стання творів образотворчого мистецтва в особистих цілях обмежується науково-дослідницькою діяльністю особи; 5) доцільним є виключення ст. 23 “Вільне відтворення примі-рників твору для навчання” зі змісту Закону України “Про авторське право та суміжні права” з подальшим розподілом її складових між ст.ст. 21 та 22 Закону.
Розділ третій “Способи захисту авторського права на твори образотворчого мисте-цтва” складається з двох підрозділів і присвячений розгляду цивільно-правового, кримінально-правового та адміністративно-правового способів захисту авторських прав художників.
У межах підрозділу 3.1. “Цивільно-правовий захист авторського права на твори об-разотворчого мистецтва” досліджуються передбачені Законом України “Про авторське право та суміжні права” та новим ЦК України засоби цивільно-правового захисту авторського права на твори образотворчого мистецтва. Підкреслюється, що серед інших способів захисту цивіль-но-правовий захист має найбільшу практичну значимість та ефективність.
Вивчення чинного законодавства та практики його застосування дозволяє зробити ви-сновок щодо неправильності підходу законодавця до визначення у Законі поняття “збитків”. Дисертант вважає: вимога автора чи іншого правоволодільця відшкодувати заподіяну порушен-ням матеріальну шкоду має передбачати як відшкодування збитків, так і стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права. В контексті викладено-го, відмічається: накладення штрафу на порушника авторських прав та виплата правоволоділь-цеві встановленої законом компенсації значно підвищують ефективність цивільно-правового захисту прав художників, надаючи йому більш штрафного характеру.
Особливістю відшкодування збитків, заподіяних порушенням авторського права на тво-ри образотворчого мистецтва, враховуючи нерозривний зв’язок твору з матеріальним об’єктом, в якому твір знайшов своє зовнішнє вираження, визнається можливість правоволодільця отри-мати відшкодування не лише як особи, яка володіє авторськими правами, але й особи, якій твір образотворчого мистецтва належить на підставі права приватної власності.
Водночас сумніву піддається встановлена Законом України “Про авторське право та су-міжні права” вимога забезпечення заставою тимчасових заходів до пред’явлення позову про за-хист авторського права. Названа правова норма суперечить конституційним положенням про рівність громадян незалежно від їх майнового становища. Для запобігання зловживанню тимча-совими заходами з боку суб’єкта авторського права пропонується не забезпечувати заставою шкоду, що може бути завдана порушником, а просто звертати стягнення на майно заявника у разі безпідставного подання останнім заяви про застосування тимчасових заходів.
У підрозділі 3.2. “Інші способи захисту авторського права на твори образотворчого мистецтва” автор дисертаційного дослідження аналізує передбачені адміністративним та кри-мінальним законодавством склади правопорушень у сфері авторського права.
Зазначається, адміністративно-правовий захист авторського права на твори образотвор-чого мистецтва знаходиться на етапі становлення. Поява правової норми, що передбачає адміні-стративну відповідальність за порушення авторського права на твори літератури, науки та мис-тецтва, зокрема образотворчого (ст. 51-2 КУпАП), датована квітнем 2001 р. Вивчення судової практики свідчить: відповідні правопорушення майже не зустрічаються – накладення адмініст-ративної відповідальності на порушників авторського права ускладнено виявленням контрафа-ктної продукції працівниками правоохоронних органів.
Законодавче визначення “кримінального” порушення авторського права – досить “широ-ке”, охоплює більшість можливих способів порушення авторських прав художників. Ця новела нового КК України, безперечно, оцінюється позитивно.
Недоліком кримінального закону дисертант вважає віднесення передбаченого ч. 1 ст. 176 КК України складу злочину до злочинів невеликої тяжкості, в результаті порушник авторського права не лише звільняється від відповідальності за готування до злочину, але і у випадку дове-дення вчиненого до кінця за певних умов не може бути покараний. Така позиція законодавця знижує ефективність кримінальної відповідальності за порушення авторського права. Відтак, санкцію ч. 1 ст. 176 КК України слід посилити, піднявши верхню межу покарання до 5 років позбавлення волі. Крім того, доцільним уявляється об’єднання всіх складів злочинів проти ін-телектуальної власності, в тому числі передбаченого ст. 176 КК України “Порушення авторсь-кого права і суміжних прав”, в окремий розділ – “Злочини проти права інтелектуальної власно-сті”.

ВИСНОВКИ

Підсумовуючи викладене вище, зазначається: у дисертаційному дослідженні в контексті реформи законодавства у сфері інтелектуальної власності розв’язана нова актуальна проблема. Дослідження авторського права щодо окремого об’єкту його правової охорони – творів образо-творчого мистецтва – дозволило сформулювати низку рекомендацій і положень науково-теоретичного та практичного характеру, зокрема:
1. Авторське право на твори образотворчого мистецтва слід розглядати в об’єктивному та суб’єктивному розумінні:
а) авторське право на твори образотворчого мистецтва в об’єктивному розумінні – сис-тема правових норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають внаслідок створення і використання творів образотворчого мистецтва;
б) авторське право на твори образотворчого мистецтва у суб’єктивному розумінні – си-стема особистих немайнових та майнових прав, які належать автору твору образотворчого мис-тецтва або його правонаступникам у зв’язку зі створенням та використанням творів мистецтва даної категорії.
2. Твір образотворчого мистецтва – твір живопису, скульптури, графіки, дизайну тощо.
3. Правова охорона твору образотворчого мистецтва залежить від міри творчого внеску автора (наявності ознаки творчого характеру) та набуття твором живопису, скульптури, графіки та ін. матеріальної форми.
4. Творча дієздатність автора твору, в тому числі образотворчого мистецтва, визнача-ється наявністю у нього певного обсягу цивільних прав щодо розпорядження результатами сво-єї творчої праці незалежно від досягнення віку повної цивільної дієздатності.
5. Співавторство на твір образотворчого мистецтва породжується складним юридичним фактом, першою умовою якого є творчий внесок всіх авторів у спільний твір, і другою – їх зго-да на спільну творчість, що означає добровільність творчої праці кожного.
6. Правовий статус автора твору образотворчого мистецтва визначається сукупністю особистих немайнових та майнових прав. Кожне з авторських повноважень щодо обраного об’єкта правової охорони – творів образотворчого мистецтва – характеризується особливостями своєї реалізації. Пріоритетними напрямками удосконалення авторського законодавства України в контексті розглянутої проблеми є: чітке розмежування змісту права авторства та права автора на ім’я як окремих повноважень автора твору; доповнення переліку особистих немайнових прав правом автора найменувати свій твір; майнових прав – правом відклику; виключення зі змісту Закону права автора на імпорт примірників твору.
7. Підставами виникнення права слідування як спеціального повноваження автора тво-ру образотворчого мистецтва слід вважати наявність факту перепродажу оригіналу або авто-рської копії твору образотворчого мистецтва та здійснення такого перепродажу відповідними організаціями (публічність перепродажу).
8. Умовами реалізації права доступу до твору образотворчого мистецтва є: непоруш-ність прав та законних інтересів власника твору образотворчого мистецтва; неприпустимість вимагати від власника доставки твору авторові; доступ до твору може здійснюватися лише з метою його відтворення.
9. Вільне використання творів образотворчого мистецтва – встановлене у державних і суспільних інтересах обмеження майнових прав авторів творів образотворчого мистецтва, яке передбачає можливість у визначених законом випадках без виплати авторської винагороди ви-користовувати правомірно оприлюднені твори живопису, скульптури, графіки тощо іншими особами за відсутності згоди автора, проте з обов’язковою вказівкою на його ім’я та джерело запозичення.
10. Ефективність захисту авторського права на твори образотворчого мистецтва прямо пропорційна мірі відповідальності правопорушника. Враховуючи викладене, доцільним уявля-ється збільшення розміру відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної порушенням авторсь-кого права, підвищення відповідних адміністративних санкцій та посилення кримінального по-карання.
Практичні висновки стосуються пропозицій з вдосконалення авторського законодавства України, зокрема Закону України “Про авторське право та суміжні права” та нового ЦК Украї-ни. Пропонується змінити редакції низки статей Закону, серед них: ст. 1, 12-15, 21-23, 27 та ін-ші.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

1. Чурпіта Г.В. Твори образотворчого мистецтва як об’єкти авторського права // Вісник прокуратури. – 2002. – № 4. – С. 55 – 57.
2. Чурпіта Г.В. Авторське право та право власності на твір образотворчого мистецтва // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 4. – С. 61– 64.
3. Чурпіта Г.В. Авторське право на твори образотворчого мистецтва: історичний аспект // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2003. – № 2. – С. 329 – 339.
4. Чурпіта Г.В. Право автора на збереження цілісності твору образотворчого мистецтва // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 7. – С. 24 – 27.
5. Чурпіта Г.В. Правонаступники автора твору образотворчого мистецтва // Вісник про-куратури. – 2003. – № 8. – С. 91 – 95.
6. Чурпіта Г.В. Майнові права автора твору образотворчого мистецтва // Вісник Хмель-ницького інституту регіонального управління та права. – 2002. – № 1. – С. 124 – 126.
7. Чурпіта Г.В. Особисті немайнові права автора твору образотворчого мистецтва // Віс-ник Хмельницького інституту регіонального управління та права. – 2002. – № 2. – С. 125 – 128.
8. Чурпіта Г.В. Особливості творів образотворчого мистецтва як об’єктів авторського права // Матеріали науково-практичної конференції “Проблеми цивільного права та цивільного процесу на сучасному етапі розвитку законодавства”. – Донецьк: Донецький інститут внутрішніх справ МВС України. – 2002. – С. 222 – 225.
9. Чурпіта Г.В. Співавторство на твори образотворчого мистецтва // Матеріали науково-практичної конференції “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні”. – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка. – 2003. – С. 320 – 322.
10. Чурпіта Г.В. Відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної порушенням авторсько-го права на твори образотворчого мистецтва // Матеріали науково-практичної конференції “Ак-туальні проблеми правового захисту інтелектуальної власності в Україні”. – Харків: Національ-ний університет внутрішніх справ. – 2003. – С. 63 – 65.

АНОТАЦІЇ

Чурпіта Г.В. Авторське право на твори образотворчого мистецтва. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. – На-ціональний університет внутрішніх справ. – Харків, 2004.
Дисертація присвячена комплексному дослідженню інституту авторського права щодо одного з об’єктів його правової охорони – творів образотворчого мистецтва.
У дисертаційному дослідженні простежено процес становлення та розвитку авторського права на твори образотворчого мистецтва, сформульовано його поняття, визначені завдання та правові джерела. Виокремлено та теоретично обґрунтовано ознаки творів образотворчого мис-тецтва як об’єктів авторського права, досліджено зміст суб’єктивного авторського права та ви-падки вільного використання творів образотворчого мистецтва, розглянуто способи захисту ав-торських прав художників від протиправних посягань.
На підставі аналізу наукової літератури, нормативно-правових актів та судової практики внесені пропозиції щодо удосконалення авторського законодавства України.
Ключові слова: авторське право, твір образотворчого мистецтва, об’єкт авторського права, суб’єкт авторського права, особисті немайнові права автора, майнові права автора, право доступу до твору образотворчого мистецтва, захист авторського права.

Чурпита А.В. Авторское право на произведения изобразительного искусства. – Ру-копись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специально-сти 12.00.03 – гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное ча-стное право. – Национальный университет внутренних дел. – Харьков, 2004.
Диссертация посвящена комплексному исследованию института авторского права по от-ношению к одному из объектов его правовой охраны – произведениям изобразительного искус-ства.
В диссертационном исследовании рассмотрен процесс становления и развития авторско-го права, сформулировано понятие данного правового института с учетом выбранного объекта правовой охраны – произведений изобразительного искусства. Выделены и теоретически обос-нованы признаки произведений изобразительного искусства как объектов авторского права, их особенности по сравнению с другими объектами права интеллектуальной собственности.
Особое внимание уделено исследованию категории субъекта авторского права на произ-ведение изобразительного искусства. Проанализированы понятия “автор произведения”, “пра-вопреемники автора”, “общество как субъект авторского права”. Обоснована целесообразность разграничения гражданской дееспособности и дееспособности лица как автора произведения (творческой дееспособности). Выделены условия возникновения соавторства на произведения изобразительного искусства.
В результате анализа субъективного авторского права исследованы личные неимущест-венные, имущественные права автора произведения изобразительного искусства, право следо-вания и право доступа к произведению изобразительного искусства. Сделан вывод о непра-вильности подхода законодателя к определению в Законе Украины “Об авторском праве и смежных правах” содержания личных неимущественных прав автора, а также теоретической нецелесообразности и трудностях практической реализации отдельных имущественных полно-мочий. Определена правовая природа права следования и права доступа к произведению изо-бразительного искусства как синтез элементов личного неимущественного и имущественного права. Выделены условия возникновения права следования. Обоснована цель законодательного закрепления права доступа. Внесены предложения по усовершенствованию авторского законо-дательства в контексте представленной проблемы.
В работе рассмотрены случаи свободного использования произведений изобразительно-го искусства – без согласия автора, но с обязательным указанием его имени и источника заим-ствования. Сформулировано понятие свободного использования произведений изобразительно-го искусства. Выделены условные группы свободного использования произведений изобрази-тельного искусства в зависимости от цели и способа такого использования.
Дальнейшую теоретическую разработку получила система правовой охраны интеллекту-альной собственности. Исследованы основания (наличие права на иск в материальном понима-нии, наличие факта нарушения прав автора произведения изобразительного искусства, соблю-дение сроков исковой давности), формы (юрисдикционная, неюрисдикционная), способы (гра-жданско-правовой, административно-правовой, уголовно-правовой) защиты авторского права на произведения изобразительного искусства.
В выводах обобщены результаты научного исследования, сформулированы основные понятия, теоретические и практические положения.
Ключевые слова: авторское право, произведение изобразительного искусства, объект авторского права, субъект авторского права, личные неимущественные права автора, имущест-венные права автора, право доступа к произведению изобразительного искусства, защита ав-торского права.

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

 

Пошукова анотація: інформаційно психофізіологічного інтелектуальної сторін суміжні архітектури мистецтва Інтернет правовідносини розвитку договір царської Аграрні правовідносини охорони господарського службі Європейського таємниця покарання юридичної військовослужбовців екологічні алкогольних наркотичних авторських таємницю суміжних державну рекламу лісового митних торговельної моралі волевиявлення свободи оподаткування керівника неповнолітніх посадових юридичних осіб засобів юридичних митних осіб процедура юстиція реформування судочинство засіб управління внутрішніх податкової міліції примус торговельного права послуги сільському митній проступки суди міліції монопольним автотранспортних експлуатації комунальної тваринного міграції проституції місцевих податкової інформаційної безпеки неповнолітніх освіту імміграційного внутрішніх біженців управлінської видворення провадження виконавчої грального кредитування безпеки місцевої суднових екологічної пожежної надзвичайних дозвільної благоустрою комунального кредитно міграційного нормотворчої залізничному нотаріальної масових автомобілебудування техногенної посадової міліцією детінізації податкового надзвичайного громадських громадянина інспекцій виконавця автомобільної іноземців керівників місцевого посадової міліції виконавчої працівника цінними громадських підприємницької прокуратури громадського відносини гарантії працівників корупцією арешту екологічної міського залізничному міліції підрозділів підприємництва звернень корупції контролю екологічну державного внутрішньої інтелектуальної автомобільної кадрів громадської дорожнього податкових митної земельних корупцією митних платників неповнолітніми дільничних охоронних служби місцевої відповідальності справи ліцензування підприємницької свобод вантажів статус гарантії строки координація територіальний дільничного митних пожежного податкової епідеміологічної суду примусу Кабінету президента народовладдя латентної правозастосовчої покарань людини земельних внутрішніх Акція Аліментні запозичення Антикризові Антимонопольні Антитерористична Запорізької Західною Апеляційне оскарження провадження Апеляційні Апроксимація суден Арешт Архівно Атестаційне Атестація Аудит Аутоагресивна Бандитизм податкових таємниця незаконним пожежами розповсюдженням зброї власність російських моніторингу адміністрацій механізму Вексель біхевіоризм Верховна Вестфальський відповідальність самоврядування представницької адміністративних партійної громадських жіночих місцевих представницької правоохоронної громадськістю дізнання МВС інформації корупцією внутрішніх розслідування соціальної вищою Юркевича Вибори СНД законодавство процес комісії співвідношення виконання Виконавча вексельних заповіту громадських


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking