Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-2% онлайн заказ


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Застосування цивільного законодавства до сімейних відносин

 

Нєкрасова Олена Володимирівна

ЗАСТОСУВАННЯ ЦИВІЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА ДО СІМЕЙНИХ ВІДНОСИН

Спеціальність 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право;
міжнародне приватне право

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Київ – 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі цивільного права юридичного факультету Київського націо-нального університету імені Тараса Шевченка

 

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор,
член-кореспондент АПрН України,
академік Академії наук Вищої школи України
Дзера Олександр Васильович,
професор кафедри цивільного права
Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор,
член-кореспондент АПрН України
Жилінкова Ірина Володимирівна,
професор кафедри цивільного права №1
Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого

кандидат юридичних наук, професор
Гопанчук Василь Степанович,
професор кафедри цивільно-правових дисциплін
Київського національного університету внутрішніх справ

 

Захист відбудеться 27 лютого 2008 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.001.06 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата юриди-чних наук у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (вул. Воло-димирська, 60, м. Київ, 01033)

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного уні-верситету імені Тараса Шевченка (вул. Володимирська, 58, м. Київ, 01033)

 

Автореферат розісланий “ ” січня 2008 р.

 

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
доктор юридичних наук, професор _________________ Т.В. Боднар

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ.
Актуальність теми дослідження обумовлюється прийняттям Верховною Радою України нових Цивільного та Сімейного кодексів, із введенням в дію яких з 1 січня 2004 року в законодавстві з’явились численні новели, складні юридичні конструкції які потребують подальшого вивчення та осмислення, напрацювання наукових підходів до застосування нового законодавства у судовій та іншій правозастосовчій практиці.
У зв'язку зі змінами, що відбулися останнім часом, активізувалися теоретичні дослідження окремих правових інститутів як цивільного так і сімейного права. Однак залишаються малодослідженими питання про співвідношення сімейного і цивільного права, можливості та підстави застосування норм цивільного законодавства до регулювання сімейних відно-син. Загальні правові засади такого застосування хоч і передбачені в статті 8 СК України, але не містять конкретних критеріїв для виявлення видів сімейних відносин, на які мають поширюватися відповідні цивільно-правові норми, за винятком прямо передбачених в СК України.
Варто відзначити, що в радянський період робилися певні спроби розробити доктринальні положення юридичної науки, які б визначали співвідношення норм цивільного та сімей-ного права та умови їх взаємодії, однак повного і логічного завершення вони не одержали, а окремі із розроблених наукових ідей не можуть нині застосовуватися у зв’язку з істот-ним оновленням цивільного та сімейного законодавства.
В сучасній українській юридичній науці немає комплексного монографічного досліджен-ня, присвяченого саме питанням співвідношення сімейного і цивільного права. У радянсь-кий період окремим питанням сім’ї в цивільному праві була присвячена робота Н.М. Єр-шової (1977), питання правоздатності та дієздатності в цивільному і сімейному праві до-сліджувалися Я.Р. Веберсом (1974), теоретичним проблемам співвідношення цивільного і сімейного законодавства була присвячена робота Я.М. Шевченко (1986).
Дисертаційні дослідження сучасних вчених в галузі сімейного права присвячені окремим сімейним правовідносинам: функціям шлюбного контракту в сімейному праві України (О.А. Явор, 1996 р.), правовому режиму майна членів сім’ї (І.В. Жилінкова, 2000 р.), осо-бистим відносинам подружжя та відносинам подружжя стосовно їх майна (О.М. Калітен-ко, 2001 р.), правовому регулюванню відносин власності між подружжям (Т.О. Ариванюк, 2002 р.), аліментним правовідносинам в Україні (Л.В. Афанасьєва, 2002 р.), шлюбному договору в сімейному праві України (О.О. Ульяненко, 2003 р.), правовому регулюванню аліментних обов’язків батьків та дітей (Л.В. Сапейко, 2003), особистим немайновим пра-вам і обов’язкам членів сім’ї (Б.К. Левківський, 2004), договірному регулюванню відносин подружжя (В.К. Антошкіна, 2006) і деяким іншим питанням.
Викладене свідчить про актуальність обраної теми дисертації та необхідність комплексно-го наукового дослідження, пов’язаних з нею проблем.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами та темами.
Дисертація виконана на кафедрі цивільного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка відповідно до бюджетної теми “Меха-нізм адаптації законодавства в сфері прав громадян України до законодавства Європейсь-кого Союзу” (номер 06БФ04201; номер державної реєстрації 0106U006631).
Мета і завдання дослідження.
Метою дисертаційного дослідження є визначення впливу норм цивільного законодавства на регулювання сімейних відносин, ступеню взаємодії норм цивільного та сімейного за-конодавства, формування науково-теоретичних та практичних рекомендацій щодо засто-сування цивільного законодавства до регулювання сімейних відносин.
Для досягнення поставленої мети сформульовані такі завдання дисертаційного до-слідження:
? виявлення сфери можливого застосування цивільного законодавства до ре-гулювання сімейних відносин;
? проведення аналізу механізмів застосування цивільного законодавства до регулювання сімейних відносин та дослідження їх особливостей;
? дослідження основних проблем застосування цивільного законодавства до регулювання сімейних відносин;
? на основі комплексного аналізу норм цивільного та сімейного законодавст-ва, зроблених теоретичних висновків про природу і механізми застосування норм однієї галузі права до регулювання відносин в іншій, виявити недоліки і прогалини в такому за-стосуванні.
? розробити відповідні пропозиції, спрямовані на усунення недоліків в засто-суванні цивільного законодавства до регулювання сімейних відносин.
Об’єктом дослідження є сімейні правовідносини за участю подружжя та інших членів сім’ї, які потребують застосування до них норм цивільного законодавства, та умови реа-лізації членами сім’ї належних їм прав та обов’язків.
Предмет дисертаційного дослідження складають науково-теоретичні засади застосування норм однієї галузі права до регулювання відносин в суміжній галузі та система чинних правових норм цивільного та сімейного законодавства.
Методи дослідження.
Для досягнення поставленої мети у процесі дослідження було застосовано загальнонауко-ві і спеціальні методи наукового пізнання.
Зокрема, формально-логічний метод застосовано для з’ясування механізму застосування цивільного законодавства до регулювання сімейних відносин.
За допомогою історичного методу досліджено розвиток застосування цивільного законо-давства до регулювання сімейних відносин та доктринальні положення щодо місця сімей-ного права в системі права в різні історичні періоди.
За допомогою діалектичного методу з’ясовано правову сутність субсидіарного застосу-вання законодавства.
Порівняльно-правовий метод використано для порівняльного аналізу відповідних норм радянського сімейного законодавства з сучасним СК України, а також при порівняльному дослідженні норм сімейного законодавства України та Російської Федерації.
Метод моделювання застосовано при розробці відповідних пропозицій та рекомендацій щодо вдосконалення сімейного законодавства України.
Науково-теоретичною базою дисертаційного дослідження стали праці зарубіжних та віт-чизняних вчених дореволюційного, радянського та сучасного періодів. Зокрема науково-теоретичну базу даної дисертації склали наукові праці: М.В. Антокольської, Т.О. Арива-нюк, М.І. Бару, Т.В. Боднар, В.І. Борисової, В.І. Бошко, С.М. Братуся, В.А. Ватраса, Є.М. Ворожейкіна, Д.В. Генкіна, В.С. Гопанчука, К.А. Граве, В.П. Грибанова, В.І. Даніліна, О.В. Дзери, І.О. Дзери, Н.М. Єршової, А.А. Єрошенко, І.В. Жилінкової, О.С. Іоффе, О.М. Калітенко, Ю.Х. Калмикова, В.В. Луця, Г.К. Матвеєва, В.Ф. Маслова, О.А. Пушкіна, Л.М. Пчелінцевої, О.А. Підопригори, З.В. Ромовської, В.О. Рясєнцева, Є.А. Суханова, В.А. Тархова, Ю.К. Толстого, Є.О. Харитонова, Я.М. Шевченко, Ю.С. Червоного, О.О. Ульяненко, С.Я. Фурси та інших авторів, які торкалися дослідження проблем даної теми дисертації, або загальноцивілістичних проблем.
Наукова новизна одержаних результатів.
Дисертація є першим після введення в дію нових Цивільного та Сімейного кодексів ком-плексним науковим дослідженням підстав, механізмів та особливостей застосування циві-льного законодавства до регулювання сімейних відносин.
В дисертаційному дослідженні на підставі одержаних результатів на захист виносяться основні науково-практичні висновки, які мають новизну і полягають у наступному:
1. Вперше встановлено і доведено, що передбачена статтею 8 СК України можли-вість застосування до регулювання сімейних відносин Цивільного кодексу України є та-кою специфічною формою субсидіарного (додаткового) врегулювання відносин однієї галузі права нормами іншої, яка зумовлена не фактичною наявністю прогалин у СК Укра-їни чи законодавчими прорахунками, а прогнозованою і свідомою позицією законодавця з огляду на “родинність” приватно-правових сімейних та цивільних відносин та на переваги застосування методу “законодавчої економії”.
2. Одержала подальшого розвитку ідея про те, що суб’єктами та об’єктами, як елементами сімейних правовідносин, які піддаються регулюванню нормами ЦК України, можуть бути відповідно лише подружжя та інші члени сім’ї, а не сама сім’я яка не є суб’єктом цивільних правовідносин, та об’єкти цивільних прав, визначені ст. 177 ЦК України.
3. Вперше сформульовано ідею про те, що сімейними відносинами, на які відпо-відно до СК України, можуть поширюватися норми цивільного законодавства, є такі від-носини, які виникають між подружжям та іншими членами сім’ї як суб’єктами цивільних відносин щодо певних об’єктів цивільного права, внаслідок чого у них виникають відпо-відні права та обов’язки, обумовлені їх особисто-родинними зв’язками.
4. Вперше виявлено і обґрунтовано існування в сімейному праві двох форм субси-діарного застосування норм цивільного законодавства до сімейних відносин:
а) умовне субсидіарне застосування, передбачене статтею 8 СК України без визначення конкретних категорій сімейних відносин, на які можуть поширюватися норми ЦК Украї-ни;
б) пряме субсидіарне застосування, закріплене в СК України, щодо регулювання нормами ЦК України конкретних видів сімейних відносин, наприклад, щодо обчислення строків, встановлених в СК України ( ст. 12 СК України), застосування строків позовної давності (ст. 20, ст. 72 СК України), здійснення права спільної сумісної власності після розірвання шлюбу ( ст. 68 СК України).
5. Одержала подальшого розвитку концепція співвідношення сімейного та цивіль-ного права, яка у полягає у баченні дисертанта в тому, що з огляду на історію створення Цивільного та Сімейного кодексів, норми якого первісно закладалися у книгу шосту прое-кту ЦК України (в редакції 1996 р.), на широке законодавче закріплення у Сімейному ко-дексі можливостей застосування норм Цивільного кодексу до сімейних відносин, введен-ня диспозитивних засад договірного врегулювання сімейних відносин, а також завершен-ня соціально-ринкових перетворень суспільних відносин в Україні можна з високим сту-пенем вірогідності прогнозувати повне визнання юридичною наукою сімейного права під-галуззю цивільного права.
6. Вперше обґрунтовано висновок про те, що застосування норм ЦК України до сімейних відносин на підставі ст. 8 СК України та інших статей СК не є застосуванням аналогії закону, передбаченої ч.1 ст. 10 СК України, оскільки в останній статті передбача-ється застосування норм саме цього Кодексу (тобто СК України), які регулюють подібні відносини, а не норм іншого закону. Водночас доведено можливість застосування до сі-мейних відносин, не врегульованих нормами СК України за аналогією закону норм ЦК України, а якщо такі відсутні, то регулювання сімейних відносин має здійснюватися від-повідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).
7. Вперше зроблено висновок, що предметом субсидіарного застосування можуть бути не лише норми Цивільного кодексу, але й інші цивілістичні закони, які можуть за-стосовуватись в сфері сімейних відносин. Доведено, що законодавче формулювання під-став застосування цивільного законодавства до сімейних відносин не охоплює в повній мірі усього кола цих відносин. Більше того, деякі норми Цивільного кодексу, які мають застосовуватися до цих відносин взагалі не підпадають під категорію таких, що стосують-ся майнових чи особистих немайнових відносин (норми про правила застосування позов-ної давності, обчислення строків та деякі інші). У зв’язку з вищезазначеним запропонова-на нова редакція статті 8 СК України.
8. В роботі отримало подальшого розвитку положення про межі застосування норм Цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства до регулювання сімей-них відносин. Норми Цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства не мо-жуть застосовуватись до регулювання публічних сімейних відносин, зокрема, пов’язаних з реєстрацією та припиненням шлюбу, визначенням походження дитини, анулюванням ба-тьківських правовідносин, усиновленням, а також не можуть застосовуватись до регулю-вання приватних сімейних відносин, якщо це суперечить суті цих відносин.
9. Виявлено юридичну некоректність редакції ч. 2 ст. 18 СК України, яка визначає в імперативній формі перелік лише деяких способів захисту сімейних прав та інтересів і яка не допускає можливості застосування інших способів захисту, закріплених в ст. 16 ЦК України. Тому запропоновано зробити в ч. 2 ст. 18 СК України застереження про можли-вість захисту сімейних прав та інтересів іншими способами, передбаченими законом.
10. Одержало подальшого розвитку положення про допустимість захисту права спі-льної сумісної власності подружжя за допомогою таких закріплених цивільно-правових механізмів, як віндикація, усунення перешкод у користуванні майном, визнання права власності, тощо.
11. Доведено, що оскільки визначення частки кожного подружжя у праві спільної сумісної власності без її реального поділу в натурі, викликає перетворення її у спільну часткову власність, у разі продажу одним із подружжя своєї частки, має застосовуватись правило ч.1 ст. 362 ЦК України.
12. Вперше обґрунтована невідповідність положення ч. 2 ст. 74 СК України про поширення положень глави 8 СК України на сумісну власність жінки та чоловіка які не перебувають у шлюбі між собою загальним засадам сімейного законодавства, зокрема ч. 2 ст. 21 СК України, в якій записано однозначно, що проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов’язків подружжя. Пропонується поширити на відносини власності таких осіб відповідні норми ЦК України про право спільної власності.
13. Удосконалено правові позиції про те, що загальні вимоги до правочинів, визначе-ні у ст. 203 ЦК України повною мірою стосуються і сімейно-правових договорів, у разі недотримання цих вимог повинні застосовуватись норми § 2 гл. 16 ЦК України - “Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону”. Ці вимоги ма-ють поширюватися і на форму договорів, що укладаються між членами сім’ї, адже в ін-шому випадку вони могли б легко уникати звернення стягнення на їх майно чи його кон-фіскації посилаючись на відчуження майна за усним правочином один одному. Тому за-пропоновано закріпити в ст. 64 СК правило про обов’язковість укладення договорів між подружжям у формі, встановленій відповідними нормами ЦК України.
14. Сформульовано визначення сімейно-правового договору. Сімейно-правовим до-говором пропонується вважати домовленість, яка має ознаки цивільного правочину, між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім’ї та родичами, як суб’єктами сімей-них і водночас цивільних правовідносин, про виникнення, зміну та припинення майнових, а в окремих випадках особистих немайнових прав та обов’язків, що обумовлені їх сімей-но-правовими зв’язками.
15. Визначено специфіку обсягу свободи сімейно-правового договору, який в ціло-му є аналогічним обсягу свободи цивільно-правових договорів за винятком їх обмеженого суб’єктного складу, тобто у виборі контрагента, та інших обмежень, встановлених нор-мами ЦК та СК України.
За результатами здійсненого дослідження автором запропоновано внести зміни та допо-внення до ст. 8 СК, ч. 1 ст. 10 СК, ч. 2 ст. 10 СК, ст.18 СК, ст. 64 СК, ст. 74 СК України.
Теоретичне і практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані у процесі вдосконалення чинного сімейного законодавства, пропозиції та рекомендації можуть бути використані в подальших теоретичних дослідженнях з про-блем цивільного та сімейного права. Деякі сформульовані в дисертації положення мають дискусійний характер і можуть слугувати матеріалом для проведення подальших дослі-джень у цьому напрямку.
Структура дисертації визначена метою та завданнями дослідження і складається із всту-пу, трьох розділів, кожен з яких закінчується висновками, загальних висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 190 сторінок, список викорис-таних джерел складає 199 найменувань.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, її наукова новизна, ви-значаються об’єкт, предмет та мета дослідження, його методологія, формулюється теоре-тичне та практичне значення основних положень дисертації.
Розділ перший “Загальні засади застосування норм цивільного права до регулю-вання сімейних відносин” складається з двох підрозділів.
В підрозділі 1.1 “Поняття сімейних відносин та підстави застосування цивільного зако-нодавства до їх регулювання” висвітлюється специфіка механізмів застосування норм цивільного законодавства до регулювання сімейних відносин.
В роботі проаналізовано питання об’єктів та суб’єктів, як елементів сімейних правовідно-син, що піддаються регулюванню нормами ЦК України. Виявлено, що суб’єктами можуть бути лише подружжя та інші члени сім’ї, а не сама сім’я, яка не є суб’єктом цивільних правовідносин, а об’єктами – об’єкти цивільних прав, визначені ст. 177 ЦК України. На основі цього зроблено висновок, що сімейними відносинами, на які відповідно до СК України, можуть поширюватися норми цивільного законодавства, є такі відносини, які виникають між подружжям та іншими членами сім’ї як суб’єктами цивільних відносин щодо певних об’єктів цивільного права, внаслідок чого у них виникають відповідні права та обов’язки, обумовлені їх особисто-родинними зв’язками.
Виявлено, що застосування законодавчих норм однієї галузі права до регулювання відно-син в іншій можливе завдяки субсидіарному застосуванню норм права і аналогії закону та права.
В законодавстві України відсутнє поняття субсидіарного застосування права та умов ви-користання цього механізму. В роботі проведено критичний аналіз наукових точок зору відносно підстав та мети субсидіарного застосування права, на підставі якого визначено, що субсидіарним є таке застосування правових норм, коли певні норми регулюють не тільки відносини “своєї” галузі права, тобто тієї, до якої вони безпосередньо належать, але й відносин суміжних галузей права, метою такого застосування є нормативна економія. Зазначено, що передбачена статтею 8 СК України можливість застосування до регулю-вання сімейних відносин Цивільного кодексу України є формою субсидіарного врегулю-вання відносин однієї галузі права за допомогою норм іншої. Таке застосування зумовлене не наявністю прогалин в Сімейному кодексі, а прогнозованою і свідомою позицією зако-нодавця з огляду на “родинність” приватно-правових сімейних та цивільних відносин та на переваги застосування методу “законодавчої економії”.
Вперше зроблено висновок, що предметом субсидіарного застосування можуть бути не лише норми Цивільного кодексу, але й інші цивілістичні закони, які можуть застосовува-тись в сфері сімейних відносин. Зазначено, що законодавче формулювання підстав засто-сування цивільного законодавства до сімейних відносин яке дано у ст. 8 СК України не охоплює в повній мірі усього кола цих відносин. Деякі норми цивільного права, які засто-совуються у сімейному законодавстві, взагалі не підпадають під категорію майнових або немайнових відносин. Це норми про правила застосування позовної давності, обчислення строків та деякі інші. Крім цього до регулювання сімейних відносин можуть застосовува-тися не тільки норми Цивільного кодексу, а і інших цивілістичних законів. На основі ви-щезазначеного, запропоновано викласти норму статті 8 СК України так: “Якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім’ї та родичами або інші правові питання не врегульовані цим Кодексом, вони регулю-ються відповідними нормами Цивільного кодексу України, або іншими актами цивільного законодавства, якщо це не суперечить суті сімейних відносин”.
В дисертаційному дослідженні проведено аналіз форм субсидіарного застосування норм права, що дозволило виділити дві форми такого застосування: умовно субсидіарне засто-сування та пряме субсидіарне застосування. Ці форми субсидіарного застосування відріз-няються тим, що умовне субсидіарне застосування - це застосування норм права без ви-значення конкретних категорій сімейних відносин, на які можуть поширюватися норми ЦК України, в той час як в випадку прямого застосування є вказівка на те, які саме норми Цивільного кодексу потрібно застосовувати.
В роботі звертається увага на проблеми застосування механізму аналогії в сімейному праві. Зазначено, що застосування аналогії можливе у випадку наявності прогалини в за-конодавстві на відміну від субсидіарного застосування, де відсутність певної правової но-рми заздалегідь передбачена законодавцем в цілях нормативної економії. З цього приводу зазначено, що застосування норм ЦК України до сімейних відносин на підставі ст. 8 СК України та інших статей СК не є застосуванням аналогії закону, передбаченої ч.1 ст. 10 СК України, оскільки в останній статті передбачається застосування норм саме цього Ко-дексу (тобто СК України), які регулюють подібні відносини, а не норм іншого закону.
В дисертаційному дослідженні проаналізовано норми ст. 10 СК України, яка визначає умови застосування аналогії. Відзначено, що норми цієї статті сформовані надмірно лако-нічно, у зв’язку з чим можливості застосування механізму аналогії в сімейному праві над-то звужені. Зроблено висновок, що при застосуванні аналогії закону необхідно враховува-ти специфіку сімейних відносин, можливість виникнення ситуацій які неможливо врегу-лювати на підставі застосування виключно норм Сімейного кодексу за аналогією. Тому, запропоновано викласти частину 1 ст. 10 СК України в такий редакції: “Якщо певні сі-мейні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу або Цивільного кодексу України, які регулюють подібні відносини (аналогія закону)”.
Оскільки сімейне та цивільне право найближчі одна до одної галузі права, які наділені родинними рисами, автором обґрунтована необхідність розширення можливості застосу-вання загальних засад цивільного права за аналогією права. Зважаючи на вищевикладене, запропоновано такий зміст частини 2 ст. 10 СК України: “Якщо до регулювання сімейних відносин неможливо застосувати аналогію закону, вони регулюються відповідно до зага-льних засад сімейного та цивільного законодавства”.
Окрема увага приділена співвідношенню сімейного та цивільного права, проаналізовано наукові позиції з цього питання дореволюційних, радянських та сучасних вчених України та Росії. Зазначено що з огляду на історію створення Цивільного та Сімейного кодексів, норми якого первісно закладалися у книгу шосту проекту ЦК України (в редакції 1996 р.), на широке законодавче закріплення у Сімейному кодексі можливостей застосування норм Цивільного кодексу до сімейних відносин, введення диспозитивних засад договірного врегулювання сімейних відносин, а також завершення соціально-ринкових перетворень суспільних відносин в Україні можна з високим ступенем вірогідності прогнозувати повне визнання юридичною наукою сімейного права підгалуззю цивільного права.
Підрозділ 1.2 “Випадки та механізм застосування окремих цивілістичних правових ін-ститутів в сімейному праві України” присвячений висвітленню випадків та особливостей застосування загально-цивілістичних інститутів в сімейному праві України.
Значна увага в цьому підрозділі присвячена аналізу та порівнянню норм ст. 16 ЦК Украї-ни та ст. 18 СК України, які визначають способи захисту прав та інтересів суб’єктів відно-син. Зроблено висновок, що ч. 2 ст. 18 СК України, яка визначає в імперативній формі перелік деяких способів захисту сімейних прав та інтересів і не допускає можливості за-стосування інших способів захисту закріплених в ст. 16 ЦК України, сформована юриди-чно некоректно. Тому запропоновано зробити в ч. 2 ст. 18 СК України застереження про можливість захисту сімейних прав та інтересів іншими способами, передбаченими зако-ном.
В цьому підрозділі виявлено сферу застосування цивільного законодавства до сімейних відносин. Це застосування норм про обчислення строків та позовну давність. Крім цього, норми цивільного законодавства застосовуються при укладенні та в динаміці сімейно-правових договорів. Наступною сферою застосування норм цивільного законодавства в сфері сімейних відносин є їх застосування в регулюванні деяких питань спільної сумісної власності. Норми цивільного законодавства застосовуються при регулюванні встановлен-ня опіки та піклування над дітьми, визначенні майнових наслідків недійсності шлюбу.
Задля більшої впорядкованості застосування цивільного законодавства до регулювання сімейних відносин встановлено межу застосування норм Цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства до регулювання сімейних відносин. Норми Цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства не можуть застосовуватись до регулю-вання публічних сімейних відносин, зокрема, пов’язаних з реєстрацією та припиненням шлюбу, визначенням походження дитини, анулюванням батьківських правовідносин, уси-новленням. Норми Цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства не мо-жуть застосовуватись до регулювання приватних сімейних відносин, якщо це суперечить суті цих відносин.
Розділ 2 “Застосування цивільного законодавства до відносин власності в сім’ї” склада-ється з двох підрозділів.
У підрозділі 2.1 “Право спільної та особистої приватної власності як основні форми відносин власності в сім’ї” визначаються загальні правові засади сімейної власності.
Зазначено, що оскільки людина для своєї повноцінної життєдіяльності має бути забезпе-чена хоча б мінімальним набором матеріальних благ, здатних забезпечити здійснення нею свого фундаментального природнього права на життя, так само і сім’я потребує таких благ, без яких вона часто не може не лише існувати, а й бути створеною. Природні права на життя, на сім’ю зумовлюють таке ж природнє право людини на власність.
Сімейне законодавство України містить значну кількість норм, які регулюють відносини власності в сім’ї. Традиційно, сімейні відносини регулюються сімейним законодавством. Однак, це не означає, що всі питання життя і розвитку сім’ї знаходять висвітлення тільки в сімейному праві. Тут відбувається дотик, сполучення норм сімейного і цивільного права.
Зазначено, що загальні теоретичні конструкції щодо права власності взагалі і права влас-ності в сім’ї сформульовані цивілістичною наукою і субсидіарно застосовуються в сімей-ному праві. Саме звідтіля слід брати поняття права власності, правові засади щодо виник-нення, здійснення та припинення права власності. Між подружжям, іншими членами сім’ї може виникати як спільна (часткова та сумісна) власність, так і особиста приватна влас-ність, які не є самостійними формами власності, а уявляють лише різновиди права прива-тної власності фізичних осіб (ст. 325 ЦК України). Зроблено висновок, що суб’єктами права такої власності є подружжя та інші члени сім’ї і не може бути таким суб’єктом сім’я, яка взагалі не є суб’єктом цивільних правовідносин.
Поняття спільної сумісної власності вироблено в цивілістичній доктрині та закріплено в Цивільному кодексі України. Відносини спільної сумісної власності займають центральне місце в системі майнових відносин подружжя.
Встановлено, що власності подружжя та інших членів сім’ї притаманні такі способи на-буття, визначені ЦК України як створення речі (ст. 331 ЦК України), переробка речі (ст. 332 ЦК України), привласнення загальнодоступних дарів природи (ст. 333 ЦК України), набуття права власності на рухому річ, від якої власник відмовився (ст. 336 ЦК України), знахідка (ст. 338 ЦК України), заволодіння бездоглядною домашньою твариною (ст. 341 ЦК України), виявлення скарбу (343 ЦК України), набувальна давність (ст. 344 ЦК Украї-ни), крім цього, спадкування.
Як і будь-які інші відносини власності, право власності подружжя є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснен-ні (ст. 321 ЦК України).
Гарантією здійснення права власності є можливість його захисту. Доведено, що подібність предмета і метода правового регулювання цивільного та сімейного права дозволяють ко-ристуватись цивільно-правовими способами захисту права власності в сімейному праві, тобто використовувати норми глави 29 ЦК України до регулювання сімейно-правових відносин.
Встановлено, що стаття 190 ЦК України, яка визначає поняття майна, повинна субсидіар-но застосовуватися в сімейному праві і склад подружнього майна має включати:
1. сукупність речей;
2. майнові права подружжя;
3. майнові обов`язки подружжя.
Виявлено, що юридична класифікація речей, яка ґрунтується на їх природних властивос-тях чи суспільному значенні, застосовується повною мірою для регулювання сімейних відносин, особливо при поділі майна подружжя.
Обґрунтована невідповідність положення ч. 2 ст. 74 СК України про поширення положень глави 8 СК України на сумісну власність жінки та чоловіка які не перебувають у шлюбі між собою загальним засадам сімейного законодавства, зокрема ч. 2 ст. 21 СК України, в якій записано однозначно, що проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов’язків подружжя. Пропонується поширити на відносини власності таких осіб відповідні норми ЦК України про право спі-льної власності.
В підрозділі 2.2 “Застосування цивільного законодавства при здійсненні подружжям права власності” розглядаються випадки та особливості застосування норм цивільного законодавства при здійсненні права власності подружжя.
Відповідно до частини першої ст. 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено до-мовленістю між ними. Це положення знайшло своє підтвердження і уточнення в статті 63 СК України, відповідно до якої, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, ко-ристування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власнос-ті, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпорядження майном, що є у спільній власності здійснюється за згодою всіх співвлас-ників (ч. 2 ст. 369 ЦК України), тобто, дружина і чоловік розпоряджаються майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою (ч. 1 ст. 65 СК України).
Значна увага в цьому підрозділі надана праву розпорядження спільною сумісною власніс-тю подружжя та її припиненню. Визначено, що здійснення подружжям права розпоря-дження може призводити до припинення права спільної сумісної власності. Це можливо із загальних цивільно-правових підстав, які визначені в ст. 346 ЦК України, так і з інших підстав, встановлених законом, серед яких є поділ майна, що є у спільній сумісній власно-сті ( ст. 372 ЦК України). Сімейний кодекс не встановлює особливих підстав припинення спільної сумісної власності.
Треба зазначити, що нерідко при намірі одного подружжя продати свою частку в майні, інший з подружжя заінтересований в її придбанні, наприклад в разі продажу частини жит-лового будинку. В такому випадку інтереси подружжя, що заінтересоване в придбанні частки яка продається, законом ніяк не захищені. Оскільки визначення частки кожного подружжя у праві спільної сумісної власності без її реального поділу в натурі, викликає перетворення її у спільну часткову власність, то можна запропонувати, у разі продажу одним із подружжя своєї частки застосовувати правило ч.1 ст. 362 ЦК України. Яка про-голошує, що “у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для прода-жу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.”
Розділ 3 “Застосування цивільного законодавства до договірних сімейних відносин” скла-дається з двох підрозділів.
Підрозділ 3.1 “Договір як регулятор сімейних відносин” присвячений еволюції договору в сімейному праві, порядку договірного регулювання сімейних майнових відносин.
В цьому підрозділі досліджено історичний розвиток договору в сімейному праві. Як відо-мо, до прийняття Сімейного кодексу України метод сімейного права розглядався як дозві-льний, а за формою приписів – імперативний, у суб'єктів права не було можливості кори-гування встановлених сімейним законодавством правил, а договору не надавалось якості належного праворегулюючого засобу, який міг би ефективно регулювати майнові відно-сини в сімейній сфері. Природньо, що такий погляд на диспозитивність в сімейному праві виник на підставі діючого в той час закону. Але, слід відзначити, що паростки договірного регулювання в Кодексі про шлюб та сім’ю 1969 року все ж були. Це норми: про ім’я ди-тини, яке визначається за згодою батьків (ст. 63 КпШС), про поділ спільного майна (ст. 29 КпШС), про вирішення спорів стосовно місця проживання дитини (ст. 67 КпШС)… Крім цього, Кодекс про шлюб та сім’ю 1969 року вживав такі терміни, як “дійти згоди”, “за взаємною згодою”, 23 червня 1992 року був прийнятий Закон України “Про внесення змін і доповнень до Кодексу про шлюб та сім’ю Української РСР” № 2488-ХІІ, який до-повнив цей Кодекс статтею 27-1 “Право подружжя на укладання шлюбного контракту”.
Результатом сучасної реформи сімейного законодавства стало звуження дії принципу ім-перативності в сімейному праві. Із розвитком диспозитивної форми пов’язано зростання ролі договору. Сьогодні на законодавчому рівні визнано, що договір є юридичним фактом, про це свідчить ч. 2 ст. 7 СК України, яка проголошує, що сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками.
Окрема увага приділена сутності поняття “договір”, проаналізовано визначення “догово-ру”, надані вітчизняними та зарубіжними науковцями, розглянуто смислову багатознач-ність терміну договір.
В підрозділі 3.2 “Субсидіарне застосування цивільно-правових норм в динаміці сімейно-правових договорів” головна увага зосереджена на випадках застосування норм цивільно-го законодавства в процесі укладення, виконання та розірвання сімейно-правових догово-рів та характеристиці деяких сімейно-правових договорів.
Зазначено, що сімейне законодавство не містить спеціальних норм щодо укладення, зміни і розірвання сімейних договорів. У зв’язку з чим при регулюванні цього питання слід ке-руватися положеннями Цивільного кодексу України про договори, правочини та зо-бов’язання.
Удосконалено правові позиції про те, що загальні вимоги до правочинів, визначе-ні у ст. 203 ЦК України повною мірою стосуються і сімейно-правових договорів, у разі недотримання цих вимог повинні застосовуватись норми § 2 гл. 16 ЦК України - “Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону”. Ці вимоги ма-ють поширюватися і на форму договорів, що укладаються між членами сім’ї, в іншому випадку вони можуть легко уникати звернення стягнення на їх майно чи його конфіскації посилаючись на відчуження майна за усним правочином один одному.
Значна увага в даному підрозділі приділена висвітленню питань свободи договору в сімейному праві. Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони договору є вільними в мо-жливості укладення договору, виборі контрагента, визначенні умов договору. Зроблено висновок, що суб’єкти сімейних відносин також наділені свободою на цих стадіях укла-дення договору, але з особливими, властивими тільки для сімейних відносин обмеження-ми Як вище зазначено, одна із складових свободи договору проявляється в можливості вільно обирати партнера в майбутньому договірному зв’язку. В сімейному праві ця скла-дова свободи договору значно звужена тому що сімейно-правовому договору властивий особливий суб’єктний склад.
Проявом свободи договору є можливість вносити в нього зміни, доповнення або розірва-ти договір. Такою свободою наділені також учасники сімейних відносин. Обґрунтовано, що у разі зміни або розірвання сімейно-правового договору мають застосовуватися норми ст. 651, 653, 654 ЦК України.
Майбутнє сім’ї не піддаються чіткому прогнозуванню. Тому для сімейно-правових дого-ворів є важливим правило Цивільного кодексу України щодо зміни або розірвання дого-вору у зв’язку з істотною зміною обставин. На основі чого зроблено висновок про можли-вість субсидіарного застосування норм ст. 652 ЦК України до зміни або розірвання сімей-но-правових договорів.
Оскільки до сімейно-правових договорів застосовуються загальні положення про зобов’язання на основі того, що договір - це одна із підстав виникнення зобов’язань, то розірвання договору є вольовою дією, яка спрямована на припинення існуючих між сто-ронами відносин. Підстави припинення зобов’язань, які містяться в главі 50 ЦК України, певною мірою можуть застосовуватись до регулювання сімейно-правових договорів.
В підрозділі розглянуто основні види сімейно-правових договорів, зазначено, що шлюбний договір займає особливе місце, завдяки своєму комплексному характеру.
Сформульовано визначення сімейно-правового договору. Сімейно-правовим дого-вором пропонується вважати домовленість, яка має ознаки цивільного правочину, між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім’ї та родичами, як суб’єктами сімей-них і водночас цивільних правовідносин, про виникнення майнових, а в окремих випадках особистих немайнових прав та обов’язків, що обумовлені їх сімейно-правовими зв’язками.
У висновках, за результатами здійсненого дослідження викладені основні теоретичні по-ложення і пропозиції щодо вдосконалення застосування цивільного законодавства до ре-гулювання сімейних відносин, зокрема:
? встановлено і доведено, що передбачена статтею 8 СК України можливість застосування до регулювання сімейних відносин Цивільного кодексу України є специфічною формою субсидіарного (додаткового) врегулювання відносин однієї галузі права нормами іншої;
? доведено, що метою субсидіарного застосування є нормативна економія;
? виявлено і обґрунтовано існування в сімейному праві двох форм субсидіарного застосу-вання норм цивільного законодавства до сімейних відносин:
умовне субсидіарне застосування,
пряме субсидіарне застосування;
? обґрунтовано висновок про те, що застосування норм ЦК України до сімейних відносин на підставі ст. 8 СК України та інших статей СК не є застосуванням аналогії закону, пе-редбаченої ч.1 ст. 10 СК України;
? доведено можливість застосування до сімейних відносин, не врегульованих нормами СК України за аналогією закону норм ЦК України, а якщо такі відсутні, то регулювання сімейних відносин має здійснюватися відповідно до загальних засад цивільного законодавства;
? вперше зроблено висновок, що предметом субсидіарного застосування можуть бути не лише норми Цивільного кодексу, але й інші цивілістичні закони, які можуть застосовува-тись в сфері сімейних відносин;
? доведено, що оскільки визначення частки кожного подружжя у праві спіль-ної сумісної власності без її реального поділу в натурі, викликає перетворення її у спільну часткову власність, у разі продажу одним із подружжя своєї частки, має застосовуватись правило ч.1 ст. 362 ЦК України.
? сформульовано визначення сімейно-правового договору;
? визначено специфіку обсягу свободи сімейно-правового договору;
На основі здійсненного аналізу науково-теоретичних проблем застосування цивільного законодавства до регулювання сімейних відносин сформульовані рекомендації щодо вдо-сконалення чинного законодавства України. Зокрема про внесення змін до ст. 8 СК, ч. 1 ст. 10 СК, ч. 2 ст. 10 СК, ст.18 СК, ст. 64 СК, ст. 74 СК України.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ
ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Нєкрасова О.В. Правова природа шлюбного договору // Адвокат. - 2005. - №5.- С. 12-13.
2. Нєкрасова О.В. Проблеми правової природи шлюбного договору // Правові проблеми сучасності в умовах розвитку юридичної науки: Збірник матеріалів Всеукраїн-ської науково-практичної конференції до Дня науки. - Чернігів: КП Видавництво “Черні-гівські обереги”, 2005.- С. 194-196.
3. Нєкрасова О.В. Свобода договору в сімейному праві України // Вісник Ака-демії адвокатури України. - 2006.- №2 (6).- С. 36-39.
4. Нєкрасова О.В. Правові засоби забезпечення виконання сімейних зо-бов’язань // Молодь у юридичній науці: Збірник тез Міжнародної наукової конференції молодих учених “П’яті осінні юридичні читання”.-Хмельницький: Видавництво Хмельни-цького університету управління та права, 2006.- Підтом 2.- С. 35-38.
5. Нєкрасова О.В. Способи захисту прав і інтересів в цивільному та сімейному праві // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ХІІІ регі-ональної науково-практичної конференції. - Львів, 2007.- С. 316-318.
6. Олена Нєкрасова Деякі аспекти застосування цивільного законодавства при здійсненні права власності подружжя // Юридична Україна. - 2007.- №2.- С. 38-40.
АНОТАЦІЯ
Нєкрасова О.В. Застосування цивільного законодавства до сімейних відносин. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2007.
Дисертація присвячена взаємодії норм цивільного і сімейного законодавства при регулюванні сімейних відносин.
В роботі досліджуються загальнотеоретичні засади застосування норм цивільного законодавства до регулювання сімейних правовідносин, якими є субсидіарне застосування та аналогія. Сформульовано визначення субсидіарного застосування та визначена його мета. Досліджена сфера застосування цивільного законодавства до регулювання сімейних відносин. Проводиться порівняльний аналіз норм Цивільного і Сімейного кодексів про способи захисту прав та інтересів.
Важливе місце в дисертації відводиться питанням застосування загальних цивіліс-тичних конструкцій права власності в сімейному праві. Розглядається можливість засто-сування цивільно-правових способів захисту права власності в сімейному праві.
Аналізується можливість застосування норм цивільного законодавства в процесі договірного регулювання сімейних відносин, надано визначення сімейно-правовому дого-вору. Встановлюються межі свободи сімейно-правового договору.
Сформульовані пропозиції щодо вдосконалення діючого законодавства.
Ключові слова: субсидіарне застосування, аналогія, право власності, власність по-дружжя, договір, договірне регулювання.

АННОТАЦИЯ
Некрасова Е.В. Применение гражданского законодательства к семейным отноше-ниям. - Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специ-альности 12.00.03 - гражданское право и гражданский процесс; семейное право, междуна-родное частное право. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2007.
Диссертация посвящена взаимодействию норм гражданского и семейного законо-дательства при регулировании семейных отношений.
В роботе исследуются общетеоретические основы применения норм гражданского законодательства к семейным правоотношениям, которыми являются субсидиарное при-менение и аналогия. В роботе проведен анализ научных точек зрения относительно оснований и цели субсидиарного применения права. Определено, что субсидиарным является такое применение правовых норм, когда они регулируют не только отношения “своей” отрасли права, той к которой они непосредственно принадлежат, а и отношений смежных отраслей права. Целью такого применения является нормативная экономия. Впервые выявлено существование в семейном праве двух форм субсидиарного примене-ния гражданского законодательства к семейным отношениям. Предложено расширить возможности применения аналогии в семейном праве. Определена сфера применения гражданского законодательства для регулирования семейных отношений.
Важное место в диссертации отведено применению цивилистических конструкций права собственности в семейном праве, рассматриваются особенности применения норм гражданского права при осуществлении права собственности супругов.
Анализируется возможность применения норм гражданского законодательства в процессе договорного регулирования семейных отношений, дано определение семейно-правового договора. Значительное внимание уделено вопросам свободы договора в се-мейном праве. Исследуется эволюция договора в семейном праве.
Сформулированы конкретные предложения по усовершенствованию действующе-го законодательства.
Ключевые слова: субсидиарное применение, аналогия, право собственности, собст-венность супругов, договор, договорное регулирование.

SUMMARY
Nekrasova E.V. Use of civil legislation to family relations. - Manuscript.
The dissertation for a Candidate’s degree in Law sciences by speciality 12.00.03 - civil law and civil process; family law, international civil law. - Kiev National University named after Taras Shevchenko. - Kiev, 2007.
Dissertation is devoted to interaction of norms of civil and family legislation at regulation of family relations.
It is researched basis of use of norms of civil legislation to family law relations, which is sub-sidiary use and analogy in the scientific work. Determination of subsidiary use and it object is formulated. Sphere of application of civil legislation to family relations is determined. Compara-tive analysis of norms of Civil and Family Codes about methods of defense of rights and inter-ests is carried out.
The important place in dissertation is given to questions of use of common civil constructions of Property Law in Family Law. Possibility of use of civil-law methods of defense property law in family law is considered.
Possibility of use of norms of civil legislation in the process of contractual regulation of family relations is analyzed, determination to “family-law contract” is given. Summits of family-law contract liberty is determined.
It is formulated proposals for improvement of acting legislations.
Key words: subsidiary use, analogy, property law, spouses’ property, contract, contractual regu-lation.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

Пошукова анотація: Диспозитивність прокурорівсімейного поляриметричного Дізнання прикордонної Дільничний податкового міліції нацистівземств Конституційного біженців Донбасу міліції адміністративних ОВС виконавчої внутрішніхсправ профілактиці неповнолітніх попередження службовців області транспортних самоврядування місцевого громадських правоохоронних транспортної громадськістю відмовапредставництво позбавлення вкладу довірчого довічного доручення зберігання агентський кредитування земельної приватизації купівлі морського страхування реклами найму житла нерухомого оренди майна перевезення повітряним давальницької перестрахування чартерупозички фінансових професійну продукції спільну ренти страхування системі житлом факторингу лізингу медичних конституційного Договірна матеріальна подружжя Договірне економічних музичний дилінгу підрядних автомобільним послуг франчайзингу Дозвільна провадження Докази Доказування господарському посадових докази правозастосовчій пізнання Доктрина розподілу Документаційне самоврядування місцевого Польщі Достатність Доступність правосуддя Досудове територіальної курсантів слов’ян Європейського морем Литовського Екологічна лісокористування детінізації сільськогосподарської власності людини Економічні сучасної Експертиза цивільному контрабанду Експлікація Екстрадиція Електрохімічне Емоційний Емфітевзис юриста адвоката слідчого адміністративної державотворчі правосвідомості податкова гуманітарного зайнятості Конвенції юстиції Європейська хартія соціальна оподаткування Європейське право гуманізм торгівлею Європейські Союзу внутрішніх Єфремівська шахрайства Жінка злочинність адвокатурою договорів господарських екологічної законності примусу колізійної статусу засудженої обвинуваченому податковою підозрою досудових митних внутрішніх надзвичайних обвинуваченого реабілітації аварія поліція призначення досудового міліції Закон форм представництво Законність справедливість обґрунтованість профілактики страхування вибори оплату імперії регламент Законодавча процес техніка інституції процес Закриття Заміна Заочний Запобігання нафтогазовому неповнолітніх корисливим насильницьким відмиванню незаконному податковою наркотизму шахрайству Заповіт гласності диспозитивності примусу державного дисципліни індивідуалізації кредитних Застава майнових забезпечення адміністративного процесуального колізійних юрисдикції довкілля сімейних Затримання профспілок Захисник доказування конкуренції репутації конкуренції жертв майнових немайнових патентного військовослужбовців адмiнiстративнi інтелектуальної меншин потерпілого інвестиційної державної потерпілого комп'ютерну профспілками честі прикордонної податкової безпеки транспорті Збитки громадськістю Звернення Звичаєве


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking