Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
Номера от 730 грн.
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Номера от 490 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Номера от 450 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-2% онлайн заказ
Зачарованные Карпаты
Зачарованные Карпаты
Закарпатье, Воловец
Коттеджи от 400 грн.
Есть номера


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Адміністративно-правове забезпечення інформаційної безпеки органів виконавчої влади

 

ЛОГІНОВ ОЛЕКСАНДР ВОЛОДИМИРОВИЧ

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ

12.00.07 – теорія управління; адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Київ – 2005

Дисертацією
є рукопис

Робота виконана в Національній академії внутрішніх справ України, Міністерс-тво внутрішніх справ України

Науковий керівник:
кандидат юридичних наук, професор ЗАХАРОВ Віталій Федорович,
Національна академія внутрішніх справ України, професор кафедри адміністра-тивної діяльності

Офіційні опоненти:
доктор юридичних наук, доцент БЕРЛАЧ Анатолій Іванович, Університет „Україна”, завідувач кафедри адміністративного та фінансового права

кандидат юридичних наук, професор ГІЖЕВСЬКИЙ Володимир Казимиро-вич, Університет економіки та права „КРОК”, проректор, декан юридичного фа-культету

Провідна установа Національна академія державної податкової служби Украї-ни, Державна податкова служба України, м. Ірпінь

Захист відбудеться 25 травня 2005 р. о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.03 в Національній академії внутрішніх справ України за адресою: 03035, м. Київ, пл. Солом’янська, 1

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Національної академії внутрішніх справ України за адресою: 03035, м. Київ, пл. Солом’янська, 1

Автореферат розісланий 25 квітня 2005 р.

Учений секретар
спеціалізованої вченої ради Є.Д. Лук’янчиков

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. З огляду на стабільний розвиток демок-ратичних процесів, помітне налагодження соціально-політичної та економічної ситуації в країні існуючий стан інформаційного забезпечення державного управління як одного з елементів системи забезпечення інформаційної безпеки держави потребує значного покращення.
Входження України до євроатлантичних структур, прагнення вступу до Всесвітньої торговельної організації, а також намагання створити регіональну систему безпеки, яка стала б основою загальноєвропейської системи безпеки, потребують дієздатної системи органів виконавчої влади. Причому дана система повинна відповідати вимогам сьогодення, тобто при її моделюванні має засто-совуватись сучасна методологія дослідження динамічних об’єктів. Серед цілої гами цих елементів чільне місце посідають питання правового та організаційно-го забезпечення інформаційної безпеки органів виконавчої влади. Таким чином, інформаційне забезпечення органів виконавчої влади є одним із складових еле-ментів загальної системи забезпечення державного управління, а з урахуванням того, що Українська держава потребує застосування саме вказаної системи за-ходів, розроблення теоретичних і практичних питань адміністративно-правового регулювання, набуває неабиякого значення.
Передусім потребують уваги теоретичні питання інформаційного забезпе-чення як такого, що є життєво необхідним для сильної держави та її сталого розвитку. Слід зазначити, що на сьогодні становлення ефективної державної влади є пріоритетним напрямом в загальній стратегії розвитку України, водно-час інформаційне забезпечення органів виконавчої влади є його основою і має розглядатися як один з основних. Більш того, аналіз спеціальної літератури, а також масивів практичної інформації дає змогу говорити про відсутність єдиної концепції підходу до інформаційного забезпечення системи органів виконавчої влади. Відсутність чітко розробленої парадигми національної безпеки значно ускладнює прийняття доктрини інформаційної безпеки України, яка має базува-тись на Конституції України та Законі України від 19 червня 2003 р. „Про осно-ви національної безпеки України”. Це призводить до прийняття хибних управ-лінських рішень або неможливості реалізації вже прийнятих, несформованості іміджу України як впливової держави на європейському просторі, не завжди ві-рному інформаційному супроводу тих чи інших вагомих подій.
Частими залишаються випадки неефективного використання сил і засобів органів виконавчої влади в процесі забезпечення їх інформаційної безпеки. Все це потребує запровадження змін у структурі центральних органів виконавчої влади відповідно до пріоритетних напрямів та першочергових завдань діяльнос-ті Кабінету Міністрів України з чітким визначенням та недопущенням дублю-вання їх функцій.
Досі відсутня цілісна система поглядів на захист інформаційного суверені-тету держави, що відповідними чином позначається на рівні реалізації консти-туційних прав і свобод громадян, суспільства і держави в інформаційні сфері.
Невирішеною сьогодні залишається проблема забезпечення органів вико-навчої влади своєчасною достовірною інформацією, яка є необхідною для прийн-яття рішень в сфері державного управління. Акцентуємо увагу на тій обставині, що у ст. 17 Конституції України прямо зазначено: „забезпечення інформаційної безпеки — одна з найважливіших функцій держави, справа всього народу”.
При проведенні дослідження використовувалися теоретичні та практичні доробки таких вчених, як: В.Б. Авер’янов, І.В. Арістова, О.М. Бандурка, Д.М. Бахрах, Д.А. Бекерська, К.І. Бєляков, А.І. Берлач, Ю.П. Битяк, М.С. Вертузаєв, Л.К. Воронова, В.Д. Павловський, В.М. Паращук, В.К. Гіжевський, І.П. Голосніченко, С.Т. Гончарук, М.В. Гуцалюк, О.М. Джужа, Є.В. Додін, О.Г. Додонов, М.М. Дорогих, В.Ф. Захаров, І.І. Зіма, Ю.В. Іщенко, Р.А. Калюжний, Л.В. Коваль, І.П. Козаченко, В.К. Колпаков, Я.Ю. Кондратьєв, О.П. Корєнєв, М.В. Корнієнко, В.А. Лаптій, В.Г. Лихолоб, В.А. Ліпкан, О.В. Негодченко, Н.Р. Нижник, М.І. Ніколаєв, В.І. Олефір, О.І. Остапенко, В.П. Пєтков, В.М. Плішкін, В.Є. Постульга, Г.Г. Почепцов, О.П. Рябченко, О.В. Соснін, Ю.А. Тихомиров, М.М. Тищенко, Г.А. Туманов, А.Д. Урсул, В.О. Фомін, М.П. Хрипков, В.С. Цимбалюк, В.І. Шакун, В.О. Шамрай, М.Я. Швець, Ю.С. Шемшученко, В.К. Шкарупа та ін.
Зважаючи на сучасний стан розробленості теми, актуалізується потреба ви-конання дослідження для визначення особливостей адміністративно-правового забезпечення інформаційної безпеки органів виконавчої влади.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тематика дисертаційного дослідження пов’язана з Комплексною програмою профілакти-ки злочинності на 2001–2005 pp., затвердженою Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. за № 1376/2000. Дисертація виконана відповідно до пріорите-тних напрямів наукових та дисертаційних досліджень МВС України, які потре-бують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність ор-ганів внутрішніх справ України на період 2001–2009 pp. (наказ МВС України № 755-04), планів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Націо-нальної академії внутрішніх справ України за 2002–2004 рр. Робота спрямована безпосередньо на подальшу реалізацію положень Концепції адміністративної реформи в Україні.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у всебічному вивченні стану адміністративно-правового забезпечення інформаційної безпеки органів виконавчої влади, розробці пропозицій щодо формування ефективної системи забезпечення інформаційної безпеки органів виконавчої влади всіх рівнів і виробленні на основі цього пропозицій, спрямованих на удосконалення адміністративного законодавства України у даній сфері.
Реалізація поставленої мети зумовила необхідність вирішень завдань спря-мованих на:
— дослідження змісту понять „інформація”, „інформаційна безпека” та „ін-формаційне суспільство” відповідно до сучасної адміністративно-правової пара-дигми;
— дослідження поняття „правова інформація” та його структури;
— розкриття сутності та змісту понять „інформаційний простір України” та „інформаційно-правовий простір України”;
— дослідження об’єктів інформаційного забезпечення функціонування ор-ганів виконавчої влади;
— визначення завдань та повноважень Кабінету Міністрів України, центра-льних та місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення інформаційної безпеки;
— здійснення класифікації інформації, що обертається в системі органів ви-конавчої влади;
— окреслення загроз інформаційній безпеці органів виконавчої влади;
— визначення структури та компетенції органів виконавчої влади у сфері забезпечення їх внутрішньої інформаційної безпеки;
— визначення особливостей реалізації адміністративно-правових та органі-заційних форм і методів у сфері забезпечення інформаційної безпеки органів ви-конавчої влади;
— окреслення теоретичних та практичних напрямів удосконалення адмініс-тративно-правового та організаційного забезпечення інформаційної безпеки ор-ганів виконавчої влади.
Об’єктом дослідження виступає інформаційна безпека органів виконавчої влади.
Предметом дослідження є закономірності адміністративно-правового за-безпечення інформаційної безпеки органів виконавчої влади.
Методи дослідження. Відповідно до мети і завдань дослідження в роботі застосовувався загальнонауковий діалектичний метод пізнання соціальних явищ у сферах дії держави та права. Цей метод сприяв об’єктивній оцінці стану інформаційного забезпечення органів виконавчої влади. Формально-юридичний метод використовувався при дослідженні змісту та структури адміністративно-правових норм, що регулюють відносини інформаційного забезпечення функці-онування органів виконавчої влади. Логіко-семантичний метод сприяв поглиб-ленню понятійного апарату. Догматико-юридичний метод аналізу норм чинно-го законодавства дозволив виявити в ньому прогалини та недоліки, сформулю-вати пропозиції щодо удосконалення правових норм у сфері забезпечення інфо-рмаційної безпеки органів виконавчої влади.
Нормативно-правовою базою дослідження є Конституція України, Закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України та інші підзаконні нормативні акти.
Наукова новизна одержаних результатів визначається як самою поста-новкою проблеми, так і підходом до її дослідження. У дисертації запропоновано новий підхід до розв’язання проблеми адміністративно-правового та організа-ційного забезпечення внутрішньої інформаційної безпеки органів виконавчої влади. Новизна дослідження пов’язана не лише з обранням і комплексною роз-робкою проблеми, а головним чином – із обґрунтуванням нових положень, що можуть вплинути на розвиток теорії і практики адміністративного права.
У результаті проведеного дослідження сформульовано низку концептуаль-них положень, що мають важливе теоретичне та практичне значення, зокрема:
уперше:
— сформульовано авторське визначення поняття „внутрішня інформаційна безпека органів виконавчої влади”;
— здійснено якісну характеристику загроз інформаційній безпеці органів виконавчої влади шляхом детального дослідження понять „інформаційна боро-тьба”, „інформаційне протиборство”, що дало змогу виокремити атрибутивні ознаки та встановити кореляційні зв’язки між існуючими поняттями;
— запропоновано авторську класифікацію загроз інформаційній сфері ор-ганів виконавчої влади;
дістали подальшого розвитку:
— пропозиції щодо необхідності створення підсистеми органів виконавчої влади управління національною інформаційною сферою;
— обґрунтування положень, спрямованих на реалізацію завдань Концепції адміністративної реформи в Україні. З цією метою пропонується виділити Дер-жавний департамент з питань зв’язку та інформатизації зі складу Міністерства транспорту та зв’язку, створивши на його базі Міністерство інформації України;
— пропозиції щодо необхідності ліквідації різновиду центральних органів виконавчої влади – центральні органи виконавчої влади зі спеціальним стату-сом. Для підтвердження приналежності до виконавчої гілки влади пропонується змінити їх назву на „спеціальні органи виконавчої влади”;
— пропозиції щодо необхідності прийняття доктрини інформаційної безпе-ки України, яка повинна стати основним системоутворюючим фактором у про-цесах становлення системи інформаційної безпеки органів виконавчої влади;
уточнено:
— особливості реалізації адміністративно-правових та організаційних форм і методів у сфері забезпечення інформаційної безпеки органів виконавчої влади;
— коло існуючих проблем, які виникають в сфері забезпечення внутрі-шньої інформаційної безпеки органів виконавчої влади та визначено напрями їх розв’язання;
— місце та роль Національної академії внутрішніх справ України у підго-товці та перепідготовці фахівців з інформаційної безпеки.
Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення ре-зультатів дослідження полягає у виробленні дисертантом науково обґрунтова-них пропозицій щодо необхідності прийняття доктрини інформаційної безпеки України та внесення змін і доповнень до указів Президента України та постанов Кабінету Міністрів України, що визначають компетенцію органів виконавчої влади в інформаційній сфері.
Окремі положення дисертації можуть бути використані при:
— впровадженні в життя Концепції адміністративної реформи України та Концепції реформи адміністративного права України, що стосується інформа-ційного забезпечення функціонування системи органів виконавчої влади;
— при вивченні курсу „Адміністративне право України” та спецкурсів в навчальному процесі юридичних навчальних закладів;
— при підготовці підручників і навчальних посібників для магістрів, сту-дентів, слухачів і курсантів вищих навчальних закладів України юридичної спе-ціалізації.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації обго-ворювались і були схвалені на спільних засіданнях кафедри адміністративної діяльності та кафедри адміністративного права Національної академії внутрі-шніх справ України. Результати дисертаційного дослідження доповідалися на:
— міжнародній науково-практичній конференції „Сучасні проблеми управління” (м. Київ, Національний технічний університет України „Київський політехнічний інститут”, 27-28 листопада 2003 р.);
— міжнародній науково-практичній конференції „Реформування правової системи України: проблеми і перспективи розвитку в контексті європейських інтеграційних процесів” (м. Київ, Національна академія управління, 28-29 квіт-ня 2004 р.);
— науково-практичній конференції „Забезпечення прав людини та грома-дянина в умовах реформування політичної та правової системи України: тези доповідей науково-практичної конференції” (м. Київ, Національна академія внутрішніх справ України, 12-13 травня 2004 р.).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження дістали відо-браження у глосарії, п’яти наукових статтях, три з яких опубліковані у фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура дисертації зумовлена метою та логікою дослідження і склада-ється зі вступу, трьох розділів, що містять десять підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Обсяг дослідження – 192 сторінки, без ураху-вання списку використаних джерел (198 найменувань) та 4 додатків (на 5 сторі-нках).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, її зв’язок з науко-вими програмами, планами і темами, визначено об’єкт і предмет, мету і завдан-ня дослідження, його методологічну основу, окреслено наукову новизну та ос-новні положення, що виносяться на захист, визначено практичне значення отриманих результатів, а також вказано форми апробації і впровадження одер-жаних результатів.
Розділ 1. „Поняття та зміст інформаційного забезпечення органів ви-конавчої влади” складається з чотирьох підрозділів, в яких досліджуються по-няття та зміст інформаційної сфери українського суспільства, правової формації як об’єкту адміністративно-правового регулювання, визначено коло об’єктів та суб’єктів інформаційного забезпечення функціонування системи органів вико-навчої влади, а також здійснена класифікація інформації, що функціонує в сис-темі органів виконавчої влади України.
У першому підрозділі „Поняття та зміст інформаційної сфери україн-ського суспільства” досліджується зміст поняття „інформація” в етимологічно-му, нормативно-правовому та доктринальному аспектах. При розгляді вказаного поняття як загальносистемного явища здійснено спробу його дослідження у гносеологічному та онтологічному аспектах.
Виходячи з мети і завдань, визначених у підрозділі, поставлено за мету до-слідити складовий елемент поняття „інформація” – інформаційну сферу. Наго-лошується, що в умовах сьогодення інформаційна сфера стає системоутворюю-чим чинником життя суспільства і держави, активно впливаючи на стан полі-тичної, економічної, оборонної та інших складових безпеки країни, а у більшос-ті випадків і поглинаючи їх.
Наступним елементом поняття „інформація”, який піддається детальному аналізу, виступає „інформаційне суспільство”, головними складовими якого є: інформаційна економіка, індустрія інформаційних послуг, сучасні інтелектуаль-ні інформаційні технології та технології зв’язку, значний потенціал науки, мате-ріально-технічне забезпечення різноманітних послуг. Виконані дослідження да-ли змогу визначити головні тенденції розвитку інформаційного суспільства в Україні, що з певністю дозволяє констатувати необхідність перегляду уявлення про інформаційне середовище та його місце в суспільстві.
Наголошується, що реалізація заходів, спрямованих на удосконалення рів-ня розвитку інформаційного суспільства в нашій країні, залежить від стану впровадження у життя державної політики інформатизації, пріоритетні напрями якої закладені у Національній програмі інформатизації України.
Викладені у підрозділі положення дали змогу зробити висновок, що націо-нальна інформаційна сфера України – це єдиний інформаційний простір, який формується державними органами, громадськими, політичними та соціальними організаціями, а також громадянами й функціонує з урахуванням правових, ор-ганізаційних, науково-технічних, економічних, фінансових, методичних, гума-нітарних та моральних засад з урахуванням вимог та завдань національної інфо-рмаційної безпеки України.
У другому підрозділі „Поняття та зміст правової інформації як об’єкта адміністративно-правового регулювання” підкреслюється, що право можна розглядати як частину інформаційної структури системи управління.
Наголошується, що для суб’єктів правовідносин важливе насамперед зна-чення інформації, розуміння того, що передається в нормативно-правовому акті. При вивченні змісту правової інформації пріоритетними напрямами залишають-ся дослідження семантичного і прагматичного аспектів інформації. Основна ідея семантичного аспекту правової інформації полягає у можливості виміру предметного значення правових норм, розглянутих як судження. Окреслений аспект дає змогу вимірювати інформативність будь-якого правового акта тільки по відношенню до юридичної поінформованості конкретного суб’єкта права.
В результаті аналізу різноманітних аспектів правової інформації зроблено висновок, що вона являє собою відображення розмаїття статистичних, семанти-чних і прагматичних аспектів суспільних відносин. При цьому, виступаючи об’єктивним чинником, виявляє себе зовні тільки в процесі взаємодії суб’єктів права. В останньому випадку ми отримуємо значущу інформацію, що завжди включена у прагматичні відносини: суб’єкт – інформація – ціль.
Пропонується під організаційно-правовою інформацією в системі органів виконавчої влади розуміти відображене розмаїття статистичних, семантичних і прагматичних аспектів суспільних відносин, перетворених людьми з позицій ус-відомлених ними потреб, інтересів і цілей, виражене зовні в специфічних формах.
У третьому підрозділі „Об’єкти та суб’єкти інформаційного забезпечен-ня функціонування органів виконавчої влади” вказується, що об’єктом держа-вного управління національною інформаційною сферою є інформаційний прос-тір України.
Вивчення національного законодавства дає змогу зробити висновок про відсутність у ньому легального визначення понять „інформаційний простір України” та „інформаційно-правовий простір України”. Зміст вказаних термінів розкривається через поняття „інтеграція”, „сумісність”, „єдність” організаційно-правових, методичних, технічних і телекомунікаційних засобів, що використо-вуються у процесі інформатизації.
Формування інформаційного простору України передбачає вирішення та-кого кола завдань: 1) створення системи єдиного інформаційного простору України як суверенної держави; 2) взаємодія цієї системи зі світовими відкри-тими мережами, тобто інтеграції України в міждержавному інформаційному просторі. З огляду на це пропонується звернути увагу Кабінету Міністрів Украї-ни на той факт, що державна інформаційна політика повинна бути соціально-технологічною.
Під час визначення ролі суб’єктів інформаційного забезпечення органів ви-конавчої влади послідовно проаналізовано коло завдань та функцій їх діяльності у досліджуваній сфері. Вивчено зміст інформаційного забезпечення вказаної си-стеми крізь призму діяльності Кабінету Міністрів України та урядових коміте-тів.
До центральних органів виконавчої влади, невід’ємною частиною діяльнос-ті яких є інформаційне забезпечення органів виконавчої влади, віднесені: 1) міністерства; 2) державні комітети (державні служби); 3) центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом (центральні органи виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України че-рез відповідних міністрів).
При визначені компетенції кожного з цих суб’єктів в інформаційній сфері проаналізовано їх відповідні загальні і спеціальні повноваження.
З метою виконання положень Концепції адміністративної реформи в Укра-їні пропонується виділити Державний департамент з питань зв’язку та інформа-тизації зі складу Міністерства транспорту та зв’язку України, створивши на йо-го базі Міністерство інформації України.
Видається доцільним ліквідувати загалом такий вид органів, як центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом. Що ж до існуючих на цей час таких органів, то їх – після суттєвого скорочення кількості – необхідно перетво-рити на окремий вид органів виконавчої влади, але без віднесення їх до катего-рії „центральних”. Водночас, для підтвердження їх приналежності до виконав-чої гілки влади можна було б запропонувати таку їх назву – „спеціальні органи виконавчої влади” (скорочено — СОВВ).
Окремо проаналізовано загальні та спеціальні повноваження місцевих ор-ганів виконавчої влади в інформаційній сфері.
При розгляді змісту діяльності органів виконавчої влади, спрямованої на внутрішнє інформаційне забезпечення, сформульовано пропозиції щодо необ-хідності створення структурованої системи інформаційного забезпечення орга-нів виконавчої влади.
У четвертому підрозділі „Класифікація інформації в системі органів ви-конавчої влади” вказується, що оскільки управлінська інформація є визначеним результатом відображення соціальної дійсності, а також дійсності природної в тій мірі, в якій вона перебуває в межах суспільної людської діяльності, було ви-знано, що інформацію варто класифікувати насамперед залежно від ступеня її співвіднесення з дійсністю, з реальними процесами, які виникають у ній.
В результаті розглянуто різноманітні класифікації інформації вищого орга-ну виконавчої влади на прикладі діяльності Управління стратегії розвитку інфо-рмаційних ресурсів та технологій Департаменту зв’язків з Верховною Радою України та моніторингу інформації Секретаріату Кабінету Міністрів України та Прес-служби Кабінету Міністрів України.
Залежно від суб’єкта досліджено аналітичну, прогнозну, довідкову, озна-йомлювальну та рекомендаційну інформацію.
Потоки різних видів соціально-економічної інформації, що циркулюють в органах виконавчої влади, класифікуються за: періодичністю виникнення і пе-редачі (п’ятирічна, річна, піврічна тощо); ступенем взаємозв’язку (характеризу-ється кількістю усіх видів інформації, що надходить до органів виконавчої вла-ди, взаємозалежних з даним конкретним видом повідомлень, зведень); ступенем сталості (розглядається тривалий проміжок часу, протягом якого інформація зберігає своє значення); структурою (основна – вся офіційна, допоміжна – вся неофіційна і кількісна); методами утворення (формування інформації на основі аналізу діяльності суб’єктів і об’єктів управлінського впливу, у ході досліджен-ня всіх масивів інформації, що надходить по даному питанню, аналізу стану справ у різних сферах громадського життя); закріпленням та втіленням в мате-ріальні форми (візуальна, документальна, звукова) та за багатьма іншими озна-ками.
Розділ 2. „Загальна характеристика загроз інформаційній безпеці орга-нів виконавчої влади” складається з двох підрозділів, присвячених досліджен-ню поняття та змісту інформаційної безпеки, а також визначенню загроз інфор-маційній безпеці органів виконавчої влади.
У першому підрозділі „Поняття та зміст інформаційної безпеки” за-значається, що забезпечення ефективного використання накопичених суспільст-вом інформаційних ресурсів можливе за рахунок створення розвинутого і захи-щеного інформаційного середовища. Цій меті слугує організація функціонуван-ня системи інформаційної безпеки, складовими компонентами якої є сама інфо-рмаційна безпека як об’єкт управління органами виконавчої влади, система за-безпечення інформаційної безпеки, тобто суб’єкт управління, зв’язки між ними, а також внутрішнє та зовнішнє середовище.
З метою визначення змісту поняття „інформаційна безпека” та суті його предмету здійснено дослідження цього поняття у доктринальному та норматив-но-правовому аспектах. З огляду на відсутність у науковій літературі (Р.А. Калюжний, Ю.А. Фісун, О.Г. Додонов, А.А. Тер-Акопов, В.А. Ліпкан, М.П. Хрипков) єдиного консолідованого погляду на зміст поняття „інформацій-на безпека” здійснено відповідну класифікацію позицій науковців.
Виконані дослідження дали змогу зробити висновок, що інформаційна без-пека не може розглядатися лише як окремий стан. Вона має враховувати майбу-тнє, отже є не станом, а процесом. Таким чином, інформаційну безпеку слід роз-глядати крізь органічну єдність ознак, таких, як стан, властивість, а також управління загрозами і небезпеками, за допомогою якого забезпечується обран-ня оптимального шляху їх усунення і мінімізації впливу негативних наслідків. Одним з механізмів гарантування даного процесу є ефективно функціонуюча система органів виконавчої влади, яка є суб’єктом і об’єктом забезпечення ін-формаційної безпеки одночасно.
Інформаційна безпека є характеристикою стабільного, стійкого стану орга-нів виконавчої влади, яка при впливі внутрішніх та зовнішніх загроз та небезпек зберігає суттєво важливі характеристики для власного існування. В результаті визначено ознаки, за допомогою яких можна описати дану систему.
Окрема увага в роботі приділяється окресленню проявів інформаційної безпеки і самого процесу її забезпечення.
До рівнів забезпечення інформаційної безпеки органів виконавчої влади відносимо: нормативно-правовий – закони, нормативно-правові акти; адмініст-ративний – дії загального характеру, яких вживають органи виконавчої влади; процедурний – конкретні процедури забезпечення інформаційної безпеки; про-грамно-технічний – конкретні технічні заходи забезпечення інформаційної без-пеки.
Система ціннісних орієнтирів тієї чи іншої країни в області інформаційної безпеки дістає своє вираження в державній інформаційній політиці. Аналіз За-кону України від 19 червня 2003 р. „Про основи національної безпеки України”, Концепції адміністративної реформи України та інших нормативно-правових актів дав змогу здобувачеві окреслити напрями діяльності органів виконавчої влади по забезпеченню внутрішньої інформаційної безпеки.
У другому підрозділі „Характеристика загроз інформаційній безпеці ор-ганів виконавчої влади” вказується, що загрози інформаційній безпеці, з одного боку, є організаційним компонентом системи органів виконавчої влади, з іншо-го – слугують індикатором ефективності її функціонування.
Даний підрозділ присвячений розгляду поняття „інформаційна боротьба”, його співвідношенню з іншими спорідненими поняттями, такими, як „інформа-ційна війна”, „інформаційне протиборство”, виокремленню атрибутивних ознак та встановленню кореляційних зв’язків між існуючими поняттями.
Найбільшою загрозою на сучасному етапі розвитку українського суспільст-ва є інформаційні війни (гуманітарні та технічні). Намагання у повній мірі усві-домити усі грані поняття „інформаційна війна” пов’язане із несформованістю загальної теорії національної безпеки та її понятійного апарату.
Окреме місце відведено здійсненню порівняльного аналізу понять „інфор-маційна війна” і „інформаційне протиборство” з метою виокремлення ознак, що споріднюють і різнять їх.
Інформаційна війна, інформаційне протиборство та інформаційна боротьба є проявами одного більш широкого поняття — загрози інформаційній безпеці, і зокрема інформаційній безпеці системи органів виконавчої влади.
Найбільшу загрозу інформаційним ресурсам органів виконавчої влади, які можуть спричинити небажаний вплив на інформаційну систему, а також на ін-формацію, яка зберігається в ній представляють: розкриття інформаційних ре-сурсів; порушення їх цілісності; збій в роботі самого обладнання.
Через чисельність видів загроз інформаційній безпеці органів виконавчої влади була здійснена спроба їх виокремлення з урахуванням існуючих напра-цювань щодо питань класифікації загроз національній безпеці. Види загроз роз-глядаються за такими класифікаційними ознаками: джерелами походження; ступенем гіпотетичної шкоди; повторюваністю вчинення; сферами походження; ймовірністю реалізації; рівнем детермінізму; значенням; характером реалізації; ставленням до них; об’єктом впливу тощо.
Звичайно, дана класифікація не претендує на універсалізм, втім здобувач намагався продемонструвати багатоманітність і неоднаковість, багатошаровість і певну нескінченість загроз та небезпек інформаційній безпеці системи органів виконавчої влади.
Таким чином, в результаті здійсненого аналізу загроз інформаційній безпе-ці органів виконавчої влади та виходячи з мети і завдань дисертаційного дослі-дження сформульовано авторське визначення поняття „внутрішня інформаційна безпека органів виконавчої влади”.
Розділ 3. „Теоретичні та практичні аспекти адміністративно-правового та організаційного забезпечення інформаційної безпеки органів виконавчої влади” складається з чотирьох підрозділів, присвячених дослідженню теорети-чних аспектів функціонування системи інформаційної безпеки органів виконав-чої влади, особливостей реалізації адміністративно-правових та організаційних форм і методів у сфері забезпечення інформаційної безпеки органів виконавчої влади, формулюванню пропозицій щодо розробки Доктрини інформаційної без-пеки України та окресленню напрямів удосконалення організаційно-правових форм забезпечення інформаційної безпеки органів виконавчої влади.
У першому підрозділі „Теоретичні аспекти функціонування системи інформаційної безпеки органів виконавчої влади” наголошується, що інформа-ційна безпека забезпечується проведенням єдиної державної політики націона-льної безпеки в інформаційній сфері, системою заходів економічного, політич-ного і організаційного характеру, адекватних загрозам та небезпекам національ-ним інтересам особи, суспільства та держави в інформаційній сфері.
Основу даної системи складають органи, сили та засоби забезпечення ін-формаційної безпеки, які реалізують сукупність адміністративно-правових, ін-формаційно-аналітичних, організаційно-управлінських, та інших заходів, спря-мованих на забезпечення стійкого функціонування системи органів виконавчої влади.
Під системою забезпечення інформаційної безпеки пропонується розуміти сукупність інформаційно-аналітичних, теоретико-методологічних, адміністра-тивно-правових, організаційно-управлінських, спеціальних та інших заходів, спрямованих на забезпечення стійкого розвитку об’єктів інформаційної безпеки, а також суб’єктів які її забезпечують.
Виходячи зі змісту дослідження об’єктами системи забезпечення інформа-ційної безпеки України виступають: інтереси органів виконавчої влади в інфор-маційній сфері; система органів виконавчої влади, а також їх компетентні особи і відносини між ними (суспільні відносини в інформаційній сфері); власне сис-тема забезпечення інформаційної безпеки України.
У підрозділі детально визначено та проаналізовано мету, завдання та функ-ції системи забезпечення інформаційної безпеки органів виконавчої влади.
Особливість реалізації функцій забезпечення інформаційної безпеки поля-гає у тому, що кожний орган держави здійснює власну діяльність на базі вико-ристання інформаційної інфраструктури суспільства, виробляє і споживає інфо-рмаційні ресурси, має певні відносини із громадянами і як власник інформацій-них ресурсів і тих, що складають інформаційну інфраструктуру, має вживати певні дії по забезпеченню збереження ресурсів і безпеки функціонування інфо-рмаційних і телекомунікаційних систем, мереж зв’язку, систем управління.
Реалізація окреслених положень особливим чином відображається на при-кладі здійснюваної концепції „Електронного Уряду” (e-government).
У другому підрозділі „Особливості реалізації адміністративно-правових та організаційних форм і методів у сфері забезпечення інформаційної безпе-ки органів виконавчої влади” вказується, що під адміністративно-правовою фо-рмою забезпечення інформаційної безпеки Кабінету Міністрів України, центра-льних та місцевих органів виконавчої влади необхідно розуміти: однорідну дія-льність цих органів по забезпеченню інформаційної безпеки, через яку реалізу-ються їх функції; основні, конкретні, здійснювані в межах певних правових, ор-ганізаційних та організаційно-правових рамок дії цих органів, їх посадових осіб, за допомогою яких реалізується їх компетенція.
Названі форми поділяються на адміністративно-правові та не правові (ор-ганізаційні та організаційно-правові).
При здійсненні органами виконавчої влади своїх функцій щодо забезпе-чення внутрішньої інформаційної безпеки важливу роль відіграють методи за-безпечення інформаційної безпеки.
Виходячи з мети та завдань дослідження зосереджено увагу на особливос-тях застосування адміністративного примусу, як адміністративно-правового ме-тоду забезпечення інформаційної безпеки органів виконавчої влади. До адмініс-тративно-примусових заходів відносяться:
заходи адміністративного попередження (вказані заходи реалізуються, на-приклад, у вигляді здійснення планових, позапланових перевірок та проведення радіочастотного моніторингу; цільових інспекційних перевірок);
заходи адміністративного припинення (адміністративно-запобіжні заходи). Найбільш поширеними заходами адміністративного припинення у сфері забез-печення інформаційної безпеки органів виконавчої влади виступають письмові розпорядження, приписи або тимчасове припинення дії ліцензії;
заходи відповідальності за порушення адміністративно-правових установ-лень – накладення стягнень за порушення нормативно-правових положень (ст.ст. 144, 145, 147, 1483, 1484 Кодексу України про адміністративні правопо-рушення); застосування заходів адміністративного впливу по відношенню до юридичних осіб за порушення нормативно-правових положень (наприклад, ану-лювання ліцензії на використання радіоелектронних засобів).
Окрема увага приділяється дослідженню організаційних (управлінських) методів за допомогою яких здійснюються відповідні форми організаційної дія-льності органів виконавчої влади: методи опису і класифікації; методи дослі-дження причинних зв’язків; аналітичні методи пізнання і дослідження стану су-спільної свідомості в сфері інформаційної безпеки; метод критичних сценаріїв; метод дихотомії.
У третьому підрозділі „Теоретичні аспекти розробки Доктрини інфор-маційної безпеки України” наводиться цілий ряд заперечень проти необхіднос-ті прийняття проекту Концепції національної інформаційної політики України, розробленої Державним комітетом інформаційної політики, телебачення і ра-діомовлення України.
Здійснений аналіз основних положень проекту Концепції національної ін-формаційної політики України дозволив зробити висновки про те, що остання визначає тільки суть національних інтересів України в інформаційній сфері та представляє собою перелік першочергових завдань у сфері забезпечення інфор-маційної безпеки, які вже сьогодні вимагають свого вирішення.
Отже, сьогодні склалися об’єктивні передумови розробки нового докумен-та у сфері інформаційної безпеки – доктрини інформаційної безпеки України. Цей документ повинен носити комплексний характер і бути основним системо-утворюючим фактором у процесах становлення системи інформаційної безпеки України, і , зокрема, інформаційної безпеки органів виконавчої влади.
Важливе значення при формуванні доктрини інформаційної безпеки Украї-ни повинні відігравати загальні принципи її побудови. До таких пропонується відносити принципи: 1) конституційності; 2) ієрархічної залежності; 3) несуперечності формування доктрини інформаційної безпеки України. До специфічних принципів формуванні доктрини інформаційної безпеки України можна віднести наступні: 1) принцип змінності доктрини; 2) принцип комплек-сності розробки доктрини; 3) принцип цілеспрямованості; 4) принцип реалізо-ваності; 5) принцип моделювання процесів забезпечення інформаційної безпеки органів виконавчої влади.
Результатом виконаних досліджень стало формулювання науково-обґрунтованих положень щодо змісту та структури пропонованої доктрини.
У четвертому підрозділі „Напрями удосконалення організаційно-правових форм забезпечення інформаційної безпеки органів виконавчої вла-ди” вказується, що сучасний стан інформаційної безпеки систем органів вико-навчої влади свідчить про недоліки в роботі доволі громіздкої системи органів, на які покладено завдання щодо формування і впровадження національної інфо-рмаційної політики.
Основні напрямами діяльності органів виконавчої влади у сфері забезпе-чення їх інформаційної безпеки мають бути спрямовані на: вдосконалення сис-теми фінансування робіт з реалізації завдань Національної програми інформати-зації з коштів державного бюджету; виконання в рамках Національної програми інформатизації проекту „Електронний Уряд” та запровадження його елементів з урахуванням необхідності забезпечення захисту його серверів; впровадження механізмів централізованого контролю та координації створення відомчих (у тому числі місцевих органів виконавчої влади) інформаційно-аналітичних сис-тем з метою забезпечення їх сумісності в рамках інтегрованої автоматизованої системи інформаційно-аналітичного забезпечення системи державного управ-ління; надання державної підтримки розробці та виробництву в Україні засобів зв’язку та інформаційних мереж з власним програмним продуктом тощо.
Окрема увага приділяється питанням створення програми підготовки (пе-репідготовки) державних службовців для освоєння ними новітніх інформацій-них технологій, отримання знань і практичних навичок щодо захисту інформації в органах виконавчої влади. Реалізацію останнього напряму пропонується по-класти на Національну академію внутрішніх справ України.
Пропонується організаційно-правову систему органів виконавчої влади у сфері забезпечення їх внутрішньої інформаційної безпеки розглядати з трьох функціональних рівнів: перший (стратегічний рівень); другий (тактичний рі-вень); третій (оперативний рівень).

ВИСНОВКИ
1. Спеціальні повноваження у сфері інформаційного забезпечення системи органів виконавчої влади мають наступні міністерства: Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України; Міністерство закордонних справ України; Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій; Міністерство внутрішніх справ України; Міністерство оборони України; Міністерство юстиції України; Міністерство транспорту та зв’язку України. Враховуючи зростання протягом останніх років обсягу інформації та інформаційних потоків в суспіль-стві та у сфері функціонування органів виконавчої влади пропонується створити Міністерство інформації України з делегуванням йому повноважень Міністерс-тва транспорту та зв’язку України в інформаційній сфері та сфері зв’язку.
2. Спеціальні повноваження у сфері інформаційного забезпечення системи органів виконавчої влади мають наступні центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом: Служба безпеки України; Головне управління державної служби України; Державний комітет статистики України; Національна комісія з питань регулювання зв’язку України.
3. Інформаційну безпеку слід розглядати крізь органічну єдність ознак, та-ких як стан, властивість, а також управління загрозами і небезпеками, за якого забезпечується обрання оптимального шляху їх усунення і мінімізації впливу негативних наслідків, зокрема у сфері інформаційної діяльності органів вико-навчої влади.
4. Виходячи зі змісту дослідження об’єктами впливу інформаційної зброї можуть бути: інформаційно-аналітичні системи, інформаційно-технічні систе-ми, які включають канали та засоби зв’язку органів виконавчої влади; інформа-ційні ресурси; державні засоби масової інформації, а також психіка конкретного співробітника органу.
5. Під поняттям „внутрішня інформаційна безпека органів виконавчої вла-ди” пропонується розуміти процес управління загрозами та небезпеками, що ви-ходять зсередини України, за якого органам виконавчої влади всіх рівнів гаран-тується прогресивний розвиток власних інформаційних інтересів, забезпечуєть-ся впровадження новітніх технологій у цій сфері з метою наповнення її достові-рною інформацією та реалізуються заходи технічного захисту інформації, з ме-тою усунення можливостей її викрадення або несанкціонованого поширення.
6. Виходячи зі змісту та призначення, мети, завдань та функцій системи за-безпечення інформаційної безпеки органів виконавчої влади, структура даної системи, повинна мати наступний вигляд.
Стратегічний рівень управління здійснюваний Кабінетом Міністрів Украї-ни у межах, передбачених Конституцією України та Закону України „Про осно-ви національної безпеки України”.
Тактичний рівень управління здійснюваний центральними органами вико-навчої влади (міністерства, Державні комітети та інші центральні органи вико-навчої влади, статус яких прирівнюється до Державного комітету України; центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом).
Оперативний рівень управління здійснюваний місцевими органами вико-навчої влади, відповідно до Закону України від 9 квітня 1999 р. „Про місцеві державні адміністрації”.
7. Під адміністративно-правовою формою забезпечення інформаційної без-пеки необхідно розуміти здійснення, визначеної нормативно-правовими актами, теорією та практикою державного управління однорідної діяльності посадовими та службовими особами органів виконавчої влади, за допомогою якої реалізу-ється їх компетенція по забезпеченню інформаційної безпеки.
Адміністративно-правові форми забезпечення інформаційної безпеки орга-нів виконавчої влади поділяються на правові та не правові (організаційні та ор-ганізаційно-правові).
До правових форм належать: нормотворча, правореалізаційна та правоохо-ронна, форми. Неправові форми – організаційні (регламентуюча, матеріально-технічна, ідеологічна, виховна тощо) та організаційно-правові форми (сесії; за-сідання; збори; місцеві ініціативи; представництво в певних органах чи на пев-ній території; індивідуальна і колективна робота депутатів тощо).
8. Розмаїття правових форм і методів забезпечення внутрішньої інформа-ційної безпеки органів виконавчої влади обумовлює необхідність у виробленні єдиних нормативної-правових положень щодо реалізації окресленого напряму. Саме таким документом має виступати доктрина інформаційної безпеки Украї-ни.
Цей документ повинен носити комплексний характер і бути основним сис-темоутворюючим фактором у процесах становлення системи інформаційної безпеки України, і , зокрема, інформаційної безпеки системи органів виконавчої влади. У той же час доктрина інформаційної безпеки не може претендувати на наукове передбачення довгострокових результатів в інформаційній сфері. Вона має розвивати Закон України „Про основи національної безпеки України” сто-совно інформаційної сфери.
9. Враховуючи змістовний як науковий, так і практичний потенціал провід-ного юридичного закладу України – Національної академії внутрішніх справ України, будучи твердо переконаними у необхідності побудови системи внут-рішньої інформаційної безпеки органів державного управління, дбаючи про на-дійний захист прав і свобод людини в Україні, вважаючи за доцільне організа-цію фахової підготовки та перепідготовки особового складу із забезпечення ін-формаційної безпеки висловлюємо пропозицію щодо надання Національній академії внутрішніх справ України пріоритетних прав з підготовки та перепід-готовки фахівців у галузі забезпечення інформаційної безпеки.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:
Логінов О.В. Сучасні проблеми забезпечення інформаційної безпеки в кон-тексті формування системи державного управління // Науковий вісник Юриди-чної академії МВС України. – 2003. – № 3. – С. 199-205.
Логінов О.В. Класифікація загроз та небезпек інформаційній безпеці системи органів державного управління України // Міліція України (науково-практичний збірник). – 2004. – № 8. – С. 12-16.
Логінов О.В. Гносеологічний аспект управління інформаційною безпекою України // Науковий вісник Юридичної академії МВС України. – 2004. – № 2. – С. 153-161.
Харченко Л.С., Ліпкан В.А., Логінов О.В. Інформаційна безпека України: Глосарій / За заг. ред. доктора юридичних наук, професора Р.А. Калюжного. – К.: „Текст”, 2004. – 134 с. (внесок здобувача 35%).
Логінов О.В. Деякі аспекти інформаційного забезпечення діяльності Уряду України // Збірник матеріалів ІІ Міжнародної науково-практичної конференції „Сучасні проблеми управління”: Частина 1 / Уклад.: Б.В. Новиков, І.І. Федорова та ін.. – К.: ІВЦ „Політехніка”, 2003. – С. 127-130.
Логінов О.В. Інформаційна безпека: потребнісний та гносеологічний підхо-ди // Забезпечення прав людини та громадянина в умовах реформування полі-тичної та правової системи України: тези доповідей науково-практичної конфе-ренції. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2004. – С. 253-256.

 

АНОТАЦІЯ
Логінов О.В. Адміністративно-правове забезпечення інформаційної безпеки органів виконавчої влади. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – теорія управління; адміністративне право і процес; фі-нансове право; інформаційне право. – Національна академія внутрішніх справ України. – Київ, 2005.
Дисертація присвячена дослідженню адміністративно-правових засад за-безпечення інформаційної безпеки органів виконавчої влади України. В роботі досліджуються поняття та зміст інформаційної сфери українського суспільства, правова інформація як об’єкт адміністративно-правового регулювання, визначе-но об’єкти та суб’єкти інформаційного забезпечення функціонування системи органів виконавчої влади, а також здійснено класифікацію інформації, що цир-кулює у вказаній системі.
В дисертації розглядаються загрози інформаційній безпеці органів вико-навчої влади та пропонується їх авторська класифікація. Особлива увага приді-ляється визначенню мети, завдань, функцій та організаційної побудови системи забезпечення інформаційної безпеки органів виконавчої влади України.
З урахуванням положень чинного законодавства України проаналізовано зміст адміністративно-правових форм і методів забезпечення внутрішньої інфо-рмаційної безпеки органів виконавчої влади України.
Практичне значення дисертації полягає у виробленні єдиних підходів, ви-мог і критеріїв щодо забезпечення внутрішньої інформаційної безпеки органів виконавчої влади, які пропонується врахувати при розробці Доктрини інформа-ційної безпеки України.
Ключові слова: інформація; інформаційне суспільство; інформаційна без-пека; органи виконавчої влади; система забезпечення інформаційної безпеки

АННОТАЦИЯ
Логинов А.В. Административно-правовое обеспечение информацион-ной безопасности органов исполнительной власти. — Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 – теория управления; административное право и про-цесс; финансовое право; информационное право. – Национальная академия вну-тренних дел Украины. – Киев, 2005.
Диссертация посвящена изучению состояния административно-правовых правового и организационных основ информационного обеспечения безопасно-сти органов исполнительной власти.
Объектом исследования являются общественные отношения, возникающие при осуществлении административно-правового обеспечения информационной безопасности органов исполнительной власти.
В качестве предмета исследования рассматривается правовая природа и суть правоотношений в сфере обеспечения информационной безопасности ор-ганов исполнительной власти.
В работе исследуются понятие и содержание информационной сферы украинского общества, правовой информации как объекта административно-правового регулирования, определен круг объектов и субъектов информацион-ного обеспечения функционирования системы органов исполнительной власти, а также классифицирована информация, обращающаяся в системе органов ис-полнительной власти Украины.
С целью реализации положений Концепции административной реформы в Украине внесены обоснованные предложения о выделении Государственного департамента по вопросам связи и информатизации из состава Министерства транспорта и связи Украины и создании на его базе Министерства информации Украины.
Произведена качественная характеристика угроз информационной безопа-сности органов исполнительной власти путем тщательного исследования поня-тий „информационная борьба”, „информационное противоборство”, что позво-лило выявить атрибутивные признаки общественных отношений в информаци-онной сфере; предложена авторская классификация угроз информационной сфере органов исполнительной власти; учитывая существующее разнообразие правовых форм и методов обеспечения внутренней информационной безопас-ности органов исполнительной власти, предлагается их упорядочить путем фо-рмирования совокупности официальных взглядов и практических рекомендаций по решению исследуемой проблемы, которые будут закреплены в предложен-ной Доктрине информационной безопасности Украины.
Проведенные исследования позволили сделать вывод, согласно которому информационная безопасность не может рассматриваться лишь в качестве отде-льного состояния. Информационная безопасность является характеристикой стабильного, стойкого состояния системы органов исполнительной власти, ко-торая при влиянии внутренних и внешних угроз и опасностей сохраняет сущес-твенно важные характеристики для собственного существования. В результате определены признаки, с помощью которых можно описать данную систему.
Сформулированы цель, задачи и функции системы обеспечения информа-ционной безопасности, а также структура и компетенция органов исполнитель-ной власти в области обеспечения их внутренней информационной безопаснос-ти.
Отдельно в диссертации уделяется внимание определению места и роли Национальной академии внутренних дел Украины в подготовке и переподгото-вке специалистов по информационной безопасности.
Практическое значение диссертации заключается в формировании единых подходов, требований и критериев, направленных на обеспечение внутренней информационной безопасности органов исполнительной власти, которые пред-лагается учесть при разработке Доктрины информационной безопасности Укра-ины.
Ключевые слова: информация; информационное общество; информацион-ная безопасность; органы исполнительной власти; система обеспечения инфор-мационной безопасности

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

 

Пошукова анотація: інформаційно психофізіологічного інтелектуальної сторін суміжні архітектури мистецтва Інтернет правовідносини розвитку договір царської Аграрні правовідносини охорони господарського службі Європейського таємниця покарання юридичної військовослужбовців екологічні алкогольних наркотичних авторських таємницю суміжних державну рекламу лісового митних торговельної моралі волевиявлення свободи оподаткування керівника неповнолітніх посадових юридичних осіб засобів юридичних митних осіб процедура юстиція реформування судочинство засіб управління внутрішніх податкової міліції примус торговельного права послуги сільському митній проступки суди міліції монопольним автотранспортних експлуатації комунальної тваринного міграції проституції місцевих податкової інформаційної безпеки неповнолітніх освіту імміграційного внутрішніх біженців управлінської видворення провадження виконавчої грального кредитування безпеки місцевої суднових екологічної пожежної надзвичайних дозвільної благоустрою комунального кредитно міграційного нормотворчої залізничному нотаріальної масових автомобілебудування техногенної посадової міліцією детінізації податкового надзвичайного громадських громадянина інспекцій виконавця автомобільної іноземців керівників місцевого посадової міліції виконавчої працівника цінними громадських підприємницької прокуратури громадського відносини гарантії працівників корупцією арешту екологічної міського залізничному міліції підрозділів підприємництва звернень корупції контролю екологічну державного внутрішньої інтелектуальної автомобільної кадрів громадської дорожнього податкових митної земельних корупцією митних платників неповнолітніми дільничних охоронних служби місцевої відповідальності справи ліцензування підприємницької свобод вантажів статус гарантії строки координація територіальний дільничного митних пожежного податкової епідеміологічної суду примусу Кабінету президента народовладдя латентної правозастосовчої покарань людини земельних внутрішніх Акція Аліментні запозичення Антикризові Антимонопольні Антитерористична Запорізької Західною Апеляційне оскарження провадження Апеляційні Апроксимація суден Арешт Архівно Атестаційне Атестація Аудит Аутоагресивна Бандитизм податкових таємниця незаконним пожежами розповсюдженням зброї власність російських моніторингу адміністрацій механізму Вексель біхевіоризм Верховна Вестфальський відповідальність самоврядування представницької адміністративних партійної громадських жіночих місцевих представницької правоохоронної громадськістю дізнання МВС інформації корупцією внутрішніх розслідування соціальної вищою Юркевича Вибори СНД законодавство процес комісії співвідношення виконання Виконавча вексельних заповіту громадських


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking