Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
Номера от 730 грн.
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Номера от 490 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Номера от 450 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-2% онлайн заказ
Зачарованные Карпаты
Зачарованные Карпаты
Закарпатье, Воловец
Коттеджи от 400 грн.
Есть номера


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Захисник у провадженні у справах про адміністративні правопорушення

 

СІНЄЛЬНІК РУСЛАН ВАСИЛЬОВИЧ

ЗАХИСНИК У ПРОВАДЖЕННІ У СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ

12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право;
інформаційне право

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Харків – 2008


Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Запорізькому національному університеті, Міністерство освіти і науки України
Науковий керівник : кандидат юридичних наук, доцент
Поліщук Віктор Григорович,
Запорізький юридичний інститут
Дніпропетровського державного
університету внутрішніх справ,
начальник кафедри адміністративного
права та адміністративного процесу.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор
Тищенко Микола Маркович,
Національна юридична академія
України імені Ярослава Мудрого,
професор кафедри адміністративного
права;

кандидат юридичних наук, доцент
Джагупов Григорій Володимирович,
Харківський національний університет
внутрішніх справ, начальник кафедри
адміністративного права та процесу.

Захист відбудеться 25 червня 2008 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 64.700.01 Харківського національного університету внутрішніх справ (61080, м. Харків, пр. 50-річчя СРСР, 27).
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ (61080, м. Харків, пр. 50-річчя СРСР, 27).

Автореферат розісланий 25 травня 2008 року.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради О.М. Литвинов
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Орієнтація України на побудову правової держави та впровадження загальноєвропейських цінностей актуалізують дослідження, присвячені забезпеченню прав та свобод людини у різних сферах діяльності держави. Адміністративне право, яке об’єктивно відображає тенденції розвитку суспільного життя, перебуває у стані оновлення його фундаментальних засад, реалізації розуміння цієї значної галузі передусім як «людиноцентриської», покликаної забезпечувати права та свободи людини у сфері публічно-правових відносин. Все це повною мірою стосується і адміністративно-деліктної процесуальної його складової, зокрема, провадження у справах про адміністративні правопорушення. Серед питань, що повинні привернути увагу законодавця, актуальними залишаються проблеми ефективного законодавчого регулювання забезпечення права на правову допомогу в провадженні у справах про адміністративні правопорушення, особливості участі захисника в зазначеній сфері. Можливість отримання особою, що притягується до адміністративної відповідальності професійної правової допомоги у провадженні в справах про адміністративні правопорушення є важливою складовою реалізації принципу пріоритетності забезпечення прав та свобод людини в адміністративному процесі, засобом обмеження можливих порушень з боку органів адміністративної юрисдикції під час провадження в справах про адміністративні правопорушення, гарантією законності притягнення до адміністративної відповідальності, що є досить актуальним в умовах поширення адміністративних правопорушень, зростання кількості нормативно-правових актів, що визначають засади адміністративної відповідальності, урізноманітнення заходів адміністративної відповідальності, чисельності органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення. Взагалі питання участі захисника в провадженні по справам про адміністративні правопорушення певною мірою привертали увагу багатьох вітчизняних вчених-адміністративістів, що працюють за напрямком адміністративного процесу взагалі та його складової – провадження в справах про адміністративні правопорушення (роботи О.Бандурки, І.Бородіна, А.Васильєва, С.Ващенка, І.Голосніченка, Є.Додіна, Л.Коваля, В.Колпакова, Т.Коломоєць, А.Комзюка, І.Коліушка, О.Кузьменко, Д.Лук'янця, Н.Мироненко, В.Перепелюка, В.Поліщука, М.Стахурського, М.Тищенка, С.Тараненка, тощо), однак дані дослідження обмежувалися або констатацією чинних законодавчих положень, або формулюванням окремих пропозицій щодо вдосконалення статусу захисника в адміністративно-деліктному процесі в контексті розгляду іншої, як правило більш широкої теми. Серед зарубіжних вчених-правників слід відзначити праці Д.Астахова, А.Андрєєва, Д.Бахраха, А.Агапова, Н.Салищевої, В.Сорокіна, П.Сергуна, М.Студенікіної, Ю.Козлова, А.Коренева, В.Мельникова, І.Кілясханова, та, особливо, комплексне монографічне дослідження Я.Серебрякова, присвячене проблематиці участі захисника в провадженні по справам про адміністративні правопорушення. Важливе місце в дисертаційному дослідженні посідають праці вітчизняних і зарубіжних учених-юристів: В.Авер’янова, О.Андрійко, О.Банчука, Ю.Битяка, А.Васильєва, І.Голосніченка, С.Гончарука, Я.Зейкана, С.Ківалова, Л.Коваля, Т.Коломоєць, В.Колпакова, А.Комзюка, О.Кузьменко, В.Поліщука, Д.Фіолевського, П.Хотенця, В.Шкарупи і ряду інших, які стали фундаментальною базою для подальшого дослідження питань, що розглядаються. Найчастіше захисником в провадженні про адміністративні правопорушення виступає адвокат, разом з тим слід зазначити, що найбільш ґрунтовно досліджуються питання участі захисника в інших видах юридичного процесу, особливо цивільного та кримінального. Отже, можна констатувати відсутність у вітчизняній правовій науці комплексних наукових досліджень щодо участі захисника в провадженні в справах про адміністративні правопорушення, які були б присвячені безпосередньо зазначеному питанню, що, безумовно, теж зумовлює актуальність обраної теми. У процесі виконання дисертаційного дослідження було використано чинне та раніше діюче законодавство України, а також законодавство зарубіжних країн (зокрема Російської Федерації, Республіки Білорусь, Азербайджанської Республіки, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, Німеччини тощо), перспективне законодавство, наукові праці з філософії права, теорії держави та права, конституційного права, адміністративного права та процесу, кримінального процесу, цивільного та господарського процесів, адвокатури, юридична публіцистика. Емпіричну базу дослідження становлять статистичні дані, акумульовані на республіканському рівні Державним комітетом статистики України, Верховним Судом України, Верховним уповноваженим з прав людини Верховної Ради України, низкою громадських правозахисних організацій. Формулюванню висновків сприяли також проведені опитування практичних діячів, що є фахівцям у сфері суспільних відносин, яка досліджується. Використано також особистий професійний досвід із виконання функцій захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення та кримінальному процесі.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано у рамках планів наукових досліджень Запорізького національного університету на 2003-2008 роки та комплексного наукового проекту “Основні напрямки реформування законодавства України у контексті європейської інтеграції” (номер державної реєстрації 0104U004048). Крім того, тема дисертації пов’язана з підготовкою змін до адміністративно-деліктного законодавства.
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є визначення на підставі аналізу наявних літературних та нормативних джерел сутності діяльності захисника в провадженні у справах про адміністративні правопорушення та особливості його адміністративно-правового статусу у зазначеному провадженні, а також формулювання пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства в досліджуваній сфері і практики його застосування.
Згідно з поставленою метою, основними завданнями дослідження є:
– аналіз правової природи діяльності захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення;
– аналіз генезису наукових досліджень та стану сучасної правової доктрини щодо вивчення адміністративно-правового статусу захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення;
– характеристика основних елементів правового статусу захисника в провадженні у справах про адміністративні правопорушення (прав, обов’язків та гарантій);
– визначення місця та ролі захисника в системі суб’єктів провадження в справах про адміністративні правопорушення;
– виділення особливостей участі захисника на окремих стадіях провадження у справах про адміністративні правопорушення;
– узагальнення зарубіжного досвіду нормативного регулювання адміністративно - правового статусу захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення та основних пріоритетів його запозичення у вітчизняному законодавстві по досліджуваних питаннях;
– виділення основних напрямів розвитку законодавства в сфері діяльності захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення,
– формулювання ключових проблем та розроблення пропозицій щодо вдосконалення законодавства з питань надання правової допомоги в провадженні у справах про адміністративні правопорушення в Україні.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини у сфері діяльності захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення.
Предмет дослідження – адміністративно-правовий статус та особливості участі захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення.
Методологічну основу дослідження становить сукупність методів і прийомів наукового пізнання як загальнонаукових (діалектичний, історичний, логічний, системний аналіз тощо), так і спеціальних (документального аналізу, порівняльно-правового тощо). Так, діалектичний метод пізнання процесів, що відбуваються під час участі захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення, дозволяє розглянути їх у розвитку та взаємозв’язку, виявити усталені напрями і закономірності в цілому. Історично-правовий метод передбачає вивчення генезису наукових досліджень адміністративно-правового статусу захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення та законодавства про правову допомогу в адміністративно-деліктному процесі у їх розвитку, виявлення зв’язку минулого і сьогодення (підрозділ 1.2, підрозділ 3.1, підрозділ 3.2.), системно-структурний підхід застосовувався при визначенні системи суб’єктів провадження у справах про адміністративні правопорушення та зв’язків між ними (підрозділ 2.2.), виділенні стадій провадження у справах про адміністративні правопорушення (підрозділ 2.3.), логіко-семантичний підхід було використано для формулювання відповідних дефініцій та понятійного апарату (підрозділи 1.1., 1.2., 2.1., 2.2., 2.3., 3.2). Важливого значення набуває також порівняльно-правовий метод, який дозволяє виявити переваги та недоліки зарубіжного досвіду (підрозділ 3.1.), та соціологічний метод щодо з’ясування думки фахівців-практиків щодо проблеми, яка досліджується (підрозділи 1.1., 2.1, 2.3. 3.2, ). Метод моделювання, аналізу та синтезу був використаний при розробці пропозицій з удосконалення законодавства. Специфіка досліджуваного об’єкта, його певною мірою міжгалузевий характер обумовили застосування цілого ряду наукових підходів: фундаментального, органічної єдності теорії і практики (підрозділи 1.1., 2.1., 2.3, 3.2), поєднання критичного і раціонального (підрозділи 1.1., 1.2., 3.1., 3.2), порівняльно-ретроспективного (підрозділи 1.2, 3.1), єдності логічного та системного підходу. Використання синергетичного наукового напрямку та комплексне застосування методів наукового пізнання сприяло дослідженню участі захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення в сукупності всіх елементів, єдності соціального змісту та юридичної форми, що сприяло підвищенню наукового й практичного значення отриманих результатів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексним монографічним дослідженням, присвяченим діяльності захисника в провадженні у справах про адміністративні правопорушення. Її сутність полягає у таких результатах:
уперше:
– в результаті аналізу генезису дослідження адміністративно-процесуального статусу захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення у вітчизняній правовій науці, запропоновано та обґрунтовано власний варіант періодизації, та подано розгорнуту характеристику кожного періоду із виділенням відповідних особливостей;
– проведено комплексний аналіз адміністративно-процесуального статусу захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення шляхом характеристики окремих його елементів (прав, обов’язків та гарантій), визначення місця захисника серед інших суб’єктів провадження у справах про адміністративні правопорушення із виділенням відповідних зв’язків між ними та змісту діяльності захисника на стадіях провадження у справах про адміністративні правопорушення;
удосконалено:
– визначення правової природи діяльності захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення, мету та завдання відповідної діяльності;
– теоретичні положення щодо правової допомоги, зокрема в провадженні у справах про адміністративні правопорушення, співвідношення із суміжними правовими категоріями (юридична допомога, правові послуги, право на правову допомогу тощо)
– розуміння мети та змісту захисту, права на захист, співвідношення категорії захисту та правової допомоги, представництва, охорони в провадженні у справах про адміністративні положення та інших видах юридичного процесу;
– узагальнюючий аналіз зарубіжного досвіду (зокрема Російської Федерації, Республіки Білорусь, Азербайджанської Республіки, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, Німеччини тощо) законодавчого регулювання діяльності захисника в провадженні по справам про адміністративні правопорушення та визначення конкретних напрямів його запозичення;
отримали подальший розвиток:
– визначення захисника у провадження у справах про адміністративні правопорушення;
– висвітлення змісту прав, обов’язків та гарантій як елементів адміністративно-правового статусу захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення;
– положення щодо класифікації суб’єктів провадження у справах про адміністративні правопорушення;
– практичні пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення законодавства в сфері діяльності захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення.
Практичне значення одержаних результатів дослідження може вимірюватися за кількома параметрами: у науково-дослідній діяльності – для подальшої розробки теоретичних і прикладних проблем діяльності захисника в провадженні по справам про адміністративні правопорушення; у правотворчій та правозастосовній діяльності – для удосконалення чинного законодавства, а також для підвищення ефективності практичної діяльності у сфері адміністративно-деліктного процесу; у навчальному процесі – результати дослідження можуть бути використані при викладанні дисциплін “Адміністративне право України”, “Адміністративна відповідальність”, “Адміністративний процес”, “Адвокатура України ”.
Апробація результатів дисертації. Матеріали дослідження обговорювалися на кафедрі адміністративного та господарського права Запорізького національного університету, використовуються у навчальному процесі Запорізького національного університету (акт впровадження від 12 січня 2007 року) та Запорізького юридичного інституту ДДУВС (акт впровадження від 15 січня 2007 року). Основні положення та висновки дисертаційного дослідження були оприлюднені на десяти науково-практичних та наукових конференціях: Щорічній міжнародній науково-практичній конференції „Запорізькі правові читання” (м. Запоріжжя, 18?19 травня 2006 року), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Реформування законодавства з питань протидії злочинності в контексті євроінтеграційних прагнень України» (м. Запоріжжя, 25-26 травня 2006 року), XV Міжнародній історико-правовій конференції «Ґенеза держави і права: історико-теоретичні аспекти» (м. Запоріжжя, 2-4 червня 2006 року), Міжнародній науково-практичній конференції ОНЮА «Право, держава, духовність: шляхи розвитку та взаємодії» (м. Одеса, 3 вересня 2006 року), Форумі вчених-адміністративістів південно-східних регіонів України (м. Запоріжжя, 19?20 жовтня 2006 року), Міжнародній науково-практичній конференції «Міжнародне співробітництво у сфері протидії незаконному обігу наркотичних засобів» (м. Дніпропетровськ, 3-4 листопада 2006 року), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Адміністративне право та процес: шляхи вдосконалення законодавства і практики» (м. Київ, 22 грудня 2006 року), Всеукраїнській студентській науково-практичній конференції «Проблеми та перспективи реформування України очима молодих вчених» (м. Запоріжжя, 23 березня 2007 року), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні» (м. Острог, 26-27 квітня 2007 року), Щорічній міжнародній науково-практичній конференції „Запорізькі правові читання” (м. Запоріжжя, 18?19 травня 2007 року).
Публікації. Основні висновки авторських досліджень відображено у 11 опублікованих наукових статтях і тезах доповідей на науково-практичних конференціях, 4 з яких надруковані у фахових юридичних виданнях, затверджених ВАК України.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які об’єднують сім підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації – 170 сторінок, з них список використаних джерел – 21 сторінка (237 найменувань).
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, її актуальність, зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначаються об’єкт, предмет, мета та завдання дослідження; розкриваються його методологічні та теоретичні засади; визначається особистий внесок здобувача, наукова новизна роботи, практичне значення одержаних результатів, подано відомості про апробацію, публікацію основних положень роботи, її структуру та обсяг.
Розділ 1 «Основні теоретичні засади участі захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення», який складається з двох підрозділів, присвячено теоретичним питанням правової сутності діяльності захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення, генезису дослідження його адміністративно-правового статусу в адміністративній науці із виділенням етапів розвитку та їх характеристикою.
У підрозділі 1.1. «Правова природа діяльності захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення» розглянуто основні складові елементи правової природи участі захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких розпочинається із дослідження передумов такої діяльності, що випливають як із сутності адміністративно-деліктного процесу, в якому суттєво зачіпляються права та свободи людини, так й із недосконалого стану адміністративно-деліктного законодавства, що відкриває шлях до потенційного свавілля органів адміністративної юрисдикції. У підрозділі проаналізовані кількісні та якісні статистичні показники притягнення до адміністративної відповідальності та накладання адміністративних стягнень за останні роки, наведені приклади з практики, що свідчать про численні випадки порушень прав та свобод особи під час провадження у справах про адміністративні правопорушення, недотримання законності у діяльності адміністративно-юрисдикційних органів, які акумульовані на підставі публікацій у періодичній літературі та даних правозахисних інституцій. Підкреслено генетичний зв’язок професійного тлумачення норм права та професійної правової допомоги, якої потребують учасники правовідносин, що виникають у рамках адміністративно-деліктного процесу, відзначено стійкість тенденції виділення в адміністративно-правовій науці принципу забезпечення захисту прав та свобод людини, складовою якого завжди є реалізація конституційного права на захист та правову допомогу, і стосовно адміністративного права взагалі, і його адміністративно-процесуальної складової, зокрема, адміністративно-деліктної. В свою чергу, інститут захисника в провадженні по справам про адміністративні правопорушення виступає однією із гарантій законності провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Звернення до відповідних нормативно-правових актів, перспективного законодавства та теоретичних напрацювань свідчить також про тісний зв'язок сутності діяльності захисника в провадженні по справам про адміністративні правопорушення із такими категоріями як "правова допомога", "юридична допомога", "захист", "представництво", "реалізація права на правову допомогу", "забезпечення права на правову допомогу" тощо, тому у підрозділі здійснено розгорнутий аналіз та розмежування зазначених понять у контексті участі захисника в адміністративно-деліктному процесі. Детально висвітлено специфіку правової природи діяльності захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення у порівнянні з іншими видами юридичного процесу, визначено мету та завдання відповідної діяльності, сформульовано поняття захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення.
У підрозділі 1.2. «Ґенеза дослідження адміністративно-правового статусу захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення» відзначається, що, на відміну від кримінально-правової та цивільно-правової наук, в адміністративно-правовій науці робіт, безпосередньо присвячених характеристиці правового статусу захисника, на відміну від інших суб’єктів (наприклад, прокурора, потерпілого того), не було і ця прогалина зберігається до цього часу. Увага вчених-адміністративістів постійно зосереджується або ж на фрагментарному аналізі статусу цього суб’єкта під кутом зору характеристики всіх суб’єктів, або ж на окремих процесуально-правових властивостях його статусу, що, у свою чергу, зумовлює відсутність надійного наукового фундаменту для нормотворчої діяльності щодо відповідної сфери відносин і, як наслідок, недосконалість законодавства та проблемність його застосування. У роботі, на підставі ґрунтовного аналізу праць вітчизняних вчених, написаних у різні історичні періоди, зроблено висновок про певну етапність доктринального дослідження правового статусу захисника у провадження у справах про адміністративні правопорушення. Зокрема пропонується умовно виділити чотири етапи: перший із тотальним запереченням необхідності участі захисника у провадженні, другий – із першими спробами наукового аналізу окремих складових процесуального статусу захисника як самостійного суб’єкта провадження, однак при пануванні тези щодо відсутності нагальної потреби у його участі, третій – із появою перших наукових дискусій щодо місця і ролі захисника в системі суб’єктів провадження, хоча й із фрагментарним поглядом на цю проблему, четвертий – із поглибленою спеціалізацією наукових досліджень, появою наукових дискусій щодо співвідношення понять «суб’єкт» – «учасник», тенденцією щодо зростання інтересу науковців до дослідження питань правового статусу захисника у провадженні, хоча і при відсутності комплексних робіт. У підрозділі детально аналізуються особливості кожного періоду ґенези й формулюється висновок щодо потреби саме комплексного дослідження відповідного питання у світлі активізації нормотворчої діяльності в адміністративно-деліктній та адміністративно-процесуальній сферах.
Розділ 2 «Особливості правового статусу захисника в адміністративно-деліктному процесі» присвячено дослідженню основних елементів правового статусу захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення, розкрито специфіку його діяльності у адміністративно-деліктному процесі шляхом визначення місця серед інших суб’єктів зазначеного процесу та охарактеризовано його участь на окремих стадіях провадження у справах про адміністративні правопорушення.
У підрозділ 2.1 «Характеристика основних елементів правового статусу захисника в провадженні в справах про адміністративні правопорушення» зазначається, що питання щодо правового статусу захисника в провадженні у справах про адміністративні правопорушення на теоретичному рівні пов'язане із існуючими в правовій науці дослідженнями щодо правового статусу особи взагалі, адміністративно-процесуального статусу особи, правового положення учасників (суб'єктів) адміністративно-деліктного процесу, а також загального правового статусу захисника, фахівця в галузі права, адвоката. Проведено узагальнення вироблених юридичною доктриною значної кількості різних підходів до визначення елементів правового статусу, особливу увагу приділено теоретичним та практичним аспектам змісту таких визначальних елементів правового статусу захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення як його права, обов’язки та гарантії. Проаналізовано стан чинного законодавчого закріплення зазначених категорій та практики їх застосування, наведено пропозиції щодо усунення висвітлених недоліків нормативного регулювання. Сформульовано поняття прав захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення, наведено їх класифікацію. У підрозділі також приділяється увага обов’язкам захисника, наголошується на необхідності їх законодавчої систематизації. Особливе місце у роботі займає дослідження гарантій діяльності захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення, які розкриваються шляхом їх розподілу на загальні та спеціальні (матеріально-правові та процесуально-правові).
У підрозділі 2.2 «Місце захисника в системі суб’єктів провадження в справах про адміністративні правопорушення» досліджено особливості правового статусу захисника у провадженні в справах про адміністративні правопорушення шляхом аналізу його місця в системі суб’єктів провадження у справах про адміністративні правопорушення за двома напрямками: по-перше, визначається місце захисника як суб’єкта провадження у справах про адміністративні правопорушення серед класифікаційного розподілу відповідних суб’єктів, по-друге, досліджуються зв’язки та відносини, що існують між захисником та іншими суб’єктами у провадженні в справах про адміністративні правопорушення. Проведений аналіз ґрунтується на вивченні та систематизації напрацювань вчених щодо системи суб’єктів провадження у справах про адміністративні правопорушення, чинних та перспективних законодавчих положень, що дозволило сформулювати власну думку з досліджуваних питань.
У підрозділі 2.3 «Особливості участі захисника на окремих стадіях провадження у справах про адміністративні правопорушення» зазначається, на різних стадіях провадження захисник виконує одну функцію – представництво і захист прав та законних інтересів особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, однак для цього він може застосовувати різні процесуальні можливості, надані йому законом. На підставі ґрунтовного аналізу положень наукових робіт з питань поділу відповідного провадження на стадії, їх назви та змісту, у підрозділі пропонується дотримуватися традиційного (чотири стадії) варіанту стадійності провадження у справах про адміністративні правопорушення й зосереджується увага на особливостях участі захисника під час кожної із них. Так, зазначається, що захисник допускається у провадження лише після складання протоколу про адміністративне правопорушення. Враховуючи це, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, в момент порушення справи, з’ясування причин і обставин правопорушення, процесуального оформлення результатів та направлення матеріал для розгляду за підвідомчістю, фактично позбавлена права на захист та на необхідну в даному випадку правову допомогу. Що, у свою чергу, свідчить про нормативну обмеженість прав захисника під час першої стадії. під час розгляду справи (друга стадія) захисник може максимально реалізувати свої права як захисник провадження, засади його участі знайшли своє більш-менш детальне нормативне закріплення, він отримує законодавчо забезпечені важелі впливу, необхідні для належного захисту осіб. Роль і значення захисника під час третьої стадії (оскарження або опротестування постанови) значно зростає і має визначальний характер. Користуючись правом подавати від імені особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, скаргу на постанову уповноваженого органу (особи), захисник може правовими засобами домогтися скасування відповідної постанови, якщо вона не відповідає вимогам закону або ж особа є невинною. при цьому захисник наділений достатньо широким комплексом прав. Під час останньої стадії (виконання постанови) роль захисника у забезпеченні права на захист особою, яка притягується до відповідальності, є достатньо важливою, задля чого він також має широкий спектр прав (знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, брати участь у провадженні виконавчої дій тощо). У роботі зазначається, що на протязі тривалого часу зміст процесуальних прав захисника, закріплених у чинному законодавстві, не зазнав жодних змін, зберігає свою конструкцію, запропоновану законодавцем ще у 1984 році, і, як наслідок, не у повній мірі узгоджується з вимогами сьогодення. Пропонується дещо розширити перелік прав захисника на кожній стадії, починаючи з першої стадії (наприклад, бути присутнім при опитуванні особи, відносно якої ведеться адміністративне провадження тощо), обов’язків (наприклад, нерозголошення відомостей, що стали відомі у зв’язку з наданням правової допомоги, не вчиняти дій проти інтересів особи, яка притягується до відповідальності), а також врегулювати питання обов’язкової участі захисника (наприклад, щодо неповнолітньої особи або ж особи, яка в силу фізичних або психічних недоліків нездатна самостійно здійснювати своє право на захист) із окресленням можливих механізмів такої участі.
Розділ 3 «Шляхи вдосконалення законодавчого регулювання участі захисника в провадженні в справах про адміністративні правопорушення» складається із двох підрозділів і присвячений аналізу зарубіжного досвіду нормативного регулювання статусу захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення, а також основним перспективам розвитку та вдосконалення вітчизняного законодавства у цій сфері.
У підрозділі 3.1. «Зарубіжний досвід нормативного визначення правового статусу захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення та основні пріоритети його запозичення в Україні» зазначено, що запозичення зарубіжного досвіду є одним із пріоритетних напрямків на шляху формування досконалого вітчизняного законодавства. Однак, як свідчить практика, сліпе запозичення відповідного досвіду дає недостатньо бажаний ефект, створює законодавчі суперечності і часом призводить до виникнення прогалин у регулюванні того чи іншого пласту правових відносин. Тому важливим і неодмінним, поряд із запозиченням зарубіжного досвіду, є врахування національних традицій та тенденцій юридичної регламентації існуючих правовідносин і збереження особливостей правотворчої діяльності в Україні. У роботі зроблено наголос на тому, що в Україні на сьогоднішній день виокремлюються два альтернативні вектори, моделі формування адміністративно-деліктного законодавства в цілому й інституту захисника у провадженні зокрема. Це – європейський вектор із орієнтацією на вивчення та запозичення досвіду Франції, Німеччини та інших країн Європи і другий вектор, орієнтований на досвід країн СНД. Ґрунтовно проаналізовано, перш за все, кодифіковані адміністративно-деліктні акти зарубіжних країн, їх науково-практичні коментарі, сформульовані конкретні пропозиції щодо можливого запозичення деяких положень для України у світлі активізації нормотворчої діяльності в адміністративно-деліктній сфері. Так, зокрема пропонується врахувати положення зарубіжного законодавства щодо детальної регламентації процесуального статусу захисника фізичної та юридичної особи (Російська Федерація), визначення моменту допуску захисника у провадження (Республіка Білорусь), впорядкування термінологічного ряду, в т.ч. офіційного визначення терміну «захисник», обов’язкової участі захисника у провадженні (Республіка Казахстан) тощо. В той же час не слід штучно зберігати «радянську модель» нормативної регламентації засад участі захисника у провадженні, зважаючи на їх неузгодженість із вимогами часу (наприклад, Республіки Киргиз стан, Таджикистан тощо), що негативно впливає на ступінь захисту прав, свобод та законних інтересів осіб у провадженні.
У підрозділі 3.2. «Основні перспективи розвитку законодавства в сфері діяльності захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення» наголошується на необхідності реформування законодавчого регулювання участі захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення. Концептуально вдосконалення законодавства в сфері діяльності захисника в провадженні у справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися в рамках двох складових цього процесу – реформування організаційної частини, в межах законодавства про правову допомогу та вдосконалення адміністративно-процесуального статусу захисника як частина загальної кодифікаційної роботи над створенням новітнього адміністративно-деліктного законодавства, причому останнє повинно здійснюватися з урахуванням фундаментального оновлення засад адміністративного права в напрямку переходу до так званих «людиноцентриських» його засад, їх пріоритетності в тому числі і щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності. У підрозділі проаналізовано відповідні законопроекти та пропозиції, висловлені вченими-юристами та фахівцями-практиками. Дисертантом сформульовано низку конкретних рекомендацій щодо вдосконалення вітчизняного законодавства у сфері правової допомоги в адміністративно-деліктному процесі та статусу захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення.

ВИСНОВКИ
Проведене на підставі аналізу наявних наукових, науково-публіцистичних і нормативно-правових джерел, дисертаційне дослідження проблематики участі захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення, дозволило отримати відповідно до поставленої мети та завдань основні результати дослідження, в яких певною мірою відображається наукова новизна та актуальність обраної теми. Основні з яких такі.
1. Правова природа діяльності захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення має складний та багатоплановий характер. По-перше, інститут захисника в провадженні по справам про адміністративні правопорушення тісно пов’язаний із реалізацію фундаментальних принципів адміністративного права взагалі та адміністративного процесу зокрема, а також виступає однією із гарантій законності провадження у справах про адміністративні правопорушення. По-друге, участь захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення випливає із конституційного права особи на правову допомогу. Особливо потребують такої професійної правової допомоги учасники правовідносин, що складаються у рамках кримінального та адміністративно-деліктного процесу, оскільки саме у цій сфері зачіпляються не лише майнові (як, наприклад, у цивільному, господарському процесі) права та інтереси, а й так звані природні права людини, зокрема право на свободу та особисту недоторканність.
2. Сутністю діяльності захисника у провадженні у справах про адміністративне правопорушення є здійснення конституційного права особи на правову допомогу у провадженні у справах про адміністративні правопорушення з метою забезпечення захисту та реалізації прав, свобод та законних інтересів осіб, щодо яких здійснюється провадження у справі про адміністративні правопорушення, забезпечення законності у відповідному провадженні. Захисник у провадженні у справах про адміністративні правопорушення – це самостійний, незалежний учасник провадження по справі про адміністративне правопорушення, який надає професійну правову допомогу у встановленому законом порядку особі, по відношенню до якої здійснюється провадження у справі про адміністративне правопорушення, шляхом захисту її прав, свобод та законних інтересів.
3. Ґенезу дослідження статусу захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення у вітчизняній адміністративно-правовій науці умовно можна поділити на чотири етапи, кожен з яких має свою специфіку і свідчить про певну наступність у дослідженні відповідного питання у правовій доктрині, хоча й при загальному фрагментарному погляді вчених.
4. Права захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення – це закріплений Кодексом про адміністративні правопорушення та іншими законами України комплекс юридично забезпечених можливостей захисника надавати правову допомогу особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, що полягає, зокрема, в ознайомленні з матеріалами справи, заявлені клопотань, поданні скарг на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, тощо, з метою забезпечення особи правом на захист.
Наступним важливим елементом правового статусу захисника в провадженні по справам про адміністративні правопорушення є його обов'язки, які взаємопов'язані із здійсненням відповідних прав. Недоліком законодавчого регулювання зазначеного питання є відсутність в чинному адміністративно-процесуальному законодавстві переліку обов'язків захисника. Гарантії його діяльності в адміністративно-деліктному процесі, є водночас і елементом його правового статусу, і засобом ефективної реалізації повноважень захисника.
5. Місце захисника як суб’єкта провадження у справах про адміністративні правопорушення серед традиційного класифікаційного розподілу відповідних суб’єктів, характеризується тим, що: розподіляючи суб’єктів провадження у справах про адміністративні правопорушення на індивідуальних та колективних, враховуючи правовий статус захисника, його слід віднести до індивідуальних суб’єктів; за обсягом виконуваних процесуальних функцій у провадженні у справі про адміністративні правопорушення роль захисника у відповідному провадженні по справам про адміністративні правопорушення є на сучасному етапі факультативною; захисник у провадженні у справах про адміністративні правопорушення належить до групи суб’єктів, які не наділені владними повноваженнями; особливість позиції захисника в традиційному класифікаційному розподілі за критерієм зацікавленості особи у справі, зокрема і результаті її вирішення, полягає в тому, що його логічно та обґрунтовано можна відносити і до групи суб’єктів, що мають особисту зацікавленість (юридичний інтерес) у справі, і до групи осіб, які сприяють здійсненню провадження своїми знанням та діями. Автор пропонує власний варіант класифікації суб’єктів провадження у справах про адміністративні правопорушення за критерієм наявності особливої зацікавленості у справі на тих, що її мають та на таких, які не мають власного інтересу.
Окрім того, можливим є введення ще одного критерію класифікації – мети участі, обсягу повноважень та відношення до справи суб’єктів провадження.
6. Участь захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення має певні особливості в залежності від стадій провадження у справах про адміністративні правопорушення (підтримується домінуюча позиція у вітчизняній адміністративно-правовій науці щодо виділення чотирьох стадій й збереження за ними традиційно-прийнятних назв). Змістом діяльності захисника на окремих стадіях провадження у справах про адміністративні правопорушення є реалізація наданих йому законодавством прав та виконання обов’язків у рамках конкретних процесуальних дій, зумовлених специфікою завдань кожної стадії провадження по справі, і спрямованих на відстоювання інтересів особи, щодо якої здійснюється захист. На сучасному етапі найповніше розкривається зміст діяльності захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення на стадії розгляду справи, що зумовлено станом сучасного адміністративно-деліктного законодавства, разом з тим слід розширити законодавчі можливості участі захисника на всіх стадіях провадження у справах про адміністративні правопорушення.
7. Одним із шляхів вдосконалення чинного законодавства про участь захисника у провадження у справах про адміністративні правопорушення традиційно є аналіз та запозичення позитивного зарубіжного досвіду відповідного законодавчого регулювання. Можна стверджувати, що спостерігається багатовекторність у нормотворчій діяльності зарубіжних держав щодо визначення правового статусу захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення.
Позитивним і цілком логічним вбачається для вітчизняного законодавця врахування досвіду тієї групи держав, які з метою приведення у відповідність до вимог сучасності, реформували інститут захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення, оновили кодифіковані акти. При цьому доречно зробити наголос, що досвід зарубіжних держав, повинен запозичуватися з урахуванням ряду критеріїв: логічність та послідовність тієї чи іншої зарубіжної моделі; достатній період ефективного функціонування моделі у певній державі; відсутність історичних чи ідеологічних обумовленостей відповідної моделі у конкретній країні; прогнозні показники щодо реального функціонування моделі, що запозичується, в умовах українського суспільства та держави. Важливим та необхідним при розробці та прийнятті нового адміністративно-деліктного акту стало б запозичення досвіду зарубіжних країн щодо закріплення моменту вступу захисника у провадження з моменту складання протоколу про адміністративне правопорушення. Позитивним було б і чітке визначення процесуальних прав та обов’язків захисника у проваджені у справах про адміністративні правопорушення, законодавче визначення терміну „захисник у провадженні у справах про адміністративні правопорушення”. Поряд із запровадженням інституту адміністративної відповідальності юридичних осіб, логічним було б передбачити участь у справах про адміністративні правопорушення, вчинені юридичними особами, захисника юридичної особи. Безумовно, такі новели будуть сприяти реалізації конституційних положень щодо гарантій прав і свобод людини, громадянина і юридичних осіб, посилять правозахисну функцію держави.
8. Проведений комплексний аналіз відповідного чинного законодавства щодо участі захисника в провадженні в справах про адміністративні правопорушення, забезпечення права на юридичну допомогу особи, що притягується до адміністративної відповідальності, практики його застосування, дозволяє зробити висновок про недостатньо ефективний рівень законодавчого регулювання зазначеного питання та необхідність його реформування. Зокрема, необхідним є прийняття відповідних законодавчих положень, які б встановлювали коло суб’єктів надання правової допомоги взагалі та захисту у провадженні у справах про адміністративні провадження зокрема. Стосовно саме останнього виду правової допомоги повинні бути закріплені певні фахові вимоги, які б забезпечували кваліфікованість надання такої допомоги, найбільш оптимальним, з урахуванням позиції КСУ, було б надати таке право адвокатам та фахівцям у галузі права, що мають вищу юридичну освіту.
Приймаючи остаточний варіант закону про правову допомогу, законодавець повинен приділити увагу і етичним аспектам діяльності осіб, яким буде надано право надавати правовому допомогу, зокрема здійснювати захист у провадженні і у справах про адміністративні правопорушення.
Недоліком чинного законодавчого регулювання є також відсутність норм щодо можливості надання безоплатної правової допомоги у провадженні у справах про адміністративні правопорушення. Проблема надання безоплатної правової допомоги взагалі та у провадженні у справах про адміністративні правопорушення зокрема, потребує врегулювання або як деталізована частина закону про правову допомогу, або окремим законодавчим актом. Однак у КУпАП можливо вже сьогодні внести відповідні зміни, закріпивши право окремих категорій населення на безоплатну правову допомогу.
Із проблемою гарантування права на правову допомогу, зокрема і захисту у провадженні у справах про адміністративні правопорушення, пов’язано питання випадків обов'язкової участі захисника в провадженні в справах про адміністративні правопорушення. Доцільним є закріплення обов’язкової участі захисника у провадженні у справах про адміністративне правопорушення щодо: 1) неповнолiтнiх; 2) осiб, якi внаслідок фізичних або психічних вад, не спроможні самостійно захищати свої права і свободи; 3) осіб, які не володіють мовою провадження, 4) у справах, пов’язаних із заходами примусу, спрямованими на обмеження волі (у випадках притягнення до відповідальності за правопорушення, за яке передбачено стягнення у вигляді адмiнiстративного арешту, та заходи забезпечення провадження, які пов’язані із затриманням більш ніж на три години.
Необхідним є внесення змін до адміністративно-деліктного законодавства щодо моменту допуску захисника до участі в провадженні. Слід закріпити саме на рівні КУпАП положення про те, що захисник повинен бути допущений для участі у справі про адміністративне правопорушення з моменту порушення справи (з моменту складання протоколу), а у випадку адміністративного затримання – з моменту адміністративного затримання, причому у випадках, коли термін затримання подовжується на термін більш ніж три години, його участь є обов’язковою.
За умови чіткого визнання адміністративно-деліктним законодавством можливості притягнення юридичних осіб до адміністративної відповідальності потребує свого висвітлення і специфіка надання правової допомоги, зокрема захисту, юридичним особам. Складність цього питання не в останню чергу зумовлена відсутністю як законодавчого досвіду, так і практичного у цій сфері. Отже, питання захисту юридичної особи в провадженні у справах про адміністративні правопорушення ще потребує спеціальних наукових досліджень. Нині триває процес реформування адміністративного права, зокрема його процесуальної частини, розроблюються та виносяться на обговорення проекти нових кодифікованих адміністративно-деліктних актів. Аналіз доктринальних положень свідчить про наявність різних думок, поглядів та концепцій з цього питання. Вдосконалення адміністративно-правового статусу захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися у рамках майбутнього кодифікованого адміністративно-деліктного акту, до складу якого повинна входити і процесуальна частина, однак досить деталізована.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ:
1. Сінєльнік Р.В. Гарантії діяльності захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення: теоретичні та практичні аспекти // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2006. – № 4. – С. 40-46.
2. Сінєльнік Р.В. Участь захисника у провадженні в справах про адміністративні правопорушення : прогалини законодавчого визначення // Влада. Людина. Закон. – 2006. – № 6. – С. 70-71.
3. Сінєльнік Р.В. Права та обов’язки захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення як елементи його правового статусу в адміністративно-деліктному процесі // Судова апеляція. – 2007. – № 1 (6). – С.122-129.
4. Сінєльнік Р.В. Участь захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення в контексті пріоритетності забезпечення прав та свобод людини // Підприємництво, господарство та право. – 2007. – № 6. – С. 73-75.
5. Сінєльнік Р.В. Правова природа діяльності захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення // Підприємництво, господарство та право. – 2007. – № 6. – С. 69-72.
6. Сінєльнік Р.В. Вітчизняне законодавство про участь захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення: етапи становлення та їх характеристика // Запорізькі правові читання: матеріали Щорічної Міжнародної науково-практичної конференції, м. Запоріжжя, 18-19 травня 2006 року / За заг. ред. С.М. Тимченка і Т.О. Коломоєць. – С. 184-185.
7. Сінєльнік Р.В. Етичні засади діяльності захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення // Право, держава, духовність: шляхи розвитку та взаємодії: Тези доповідей міжнародної науково-практичної конференції ОНЮА, м. Одеса 3 вересня 2006 року / Відп. ред. Ю.М. Оборотов, Г.І. Чанишева. – О.: Фенікс, 2006. – С.110-111.
8. Сінєльнік Р.В. Адвокат у провадженні у справах про адміністративні правопорушення: особливості процесуального статусу на стадії розгляду справи // Форум вчених–адміністративістів Південно-східних регіонів України : Тези доповідей, м. Запоріжжя, 26-27 жовтня 2006 року / За заг. ред. Т.О. Коломоєць. – Запоріжжя: ЗНУ, 2006. – С.132-135.
9. Сінєльнік Р.В. Законодавче забезпечення правової допомоги у провадженні у справах про адміністративні правопорушення як напрям вдосконалення адміністративного законодавства // Адміністративне право та процес: шляхи вдосконалення законодавства і практики: Збірник матеріалів науково-практичної конференції (м. Київ, 22 грудня, 2006 р.). – С. 128-131.
10. Сінєльнік Р.В. Правове регулювання участі захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення: аналіз перспективних положень // Запорізькі правові читання: матеріали Щорічної Міжнародної науково-практичної конференції, м. Запоріжжя, 17-18 травня 2007 року / За заг. ред. С.М. Тимченка і Т.О. Коломоєць. – С. 169-171.
11. Сінєльнік Р.В. Особливості надання правової допомоги особам, що постраждали внаслідок корупційних або інших неправомірних дій з боку суб’єктів владних повноважень // Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (26-27 квітня 2007 року) – Острог: Інститут права та правосуддя імені Оникія Малиновського Національного університету «Острозька академія», 2007. – С.114-117.
АНОТАЦІЇ
Сінєльнік Р.В. Захисник у провадженні у справах про адміністративні правопорушення. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Харківський національний університет внутрішніх справ. – Харків, 2008.
Дисертацію присвячено питанням правового статусу та діяльності захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення. Визначено правову природу діяльності захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення, проаналізовано генезис наукових досліджень та стан сучасної правової доктрини щодо вивчення адміністративно-правового статусу захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення. Надано характеристику основних елементів правового статусу захисника в провадженні в справах про адміністративні правопорушення (прав, обов’язків та гарантій), визначено місце та роль захисника в системі суб’єктів провадження в справах про адміністративні правопорушення, розкрито специфіку участі захисника на окремих стадіях провадження у справах про адміністративні правопорушення. Здійснено узагальнення зарубіжного досвіду нормативного регулювання адміністративно - правового статусу захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення та основних пріоритетів його запозичення у вітчизняному законодавстві, виділено основні напрями розвитку вітчизняного законодавства в сфері діяльності захисника у провадженні у справах про адміністративні правопорушення, розроблено пропозиції щодо вдосконалення законодавства у зазначеній сфері.
Ключові слова: адміністративно-деліктний, правова допомога, захисник, провадження, адміністративне правопорушення, правовий статус, напрямки, розвиток.
Синельник Р.В. Защитник в производстве по делам об административных правонарушениях. – Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 – административное право и процесс; финансовое право; информационное право. – Харьковский национальный университет внутренних дел. – Харьков, 2008.
Работа является одним из первых в отечественной административно-правовой науке комплексных монографических исследований, посвященных деятельности защитника в производстве по делам об административных правонарушениях.
В диссертации анализируется правовая природа деятельности защитника в производстве по делам об административных правонарушениях, отмечается, что сущностью деятельности защитника в производстве по делам об административных правонарушениях является осуществлением конституционного права личности на правовую помощь в производстве по делам об административных правонарушениях с целью обеспечения защиты и реализации прав, свобод и законных интересов лиц, в отношении которых осуществляется производство по делам об административных правонарушениях, обеспечения законности в соответствующем производстве. Защитник в производстве по делам об административных правонарушениях – это самостоятельный, независимый участник производства по делу об административном правонарушении, оказывающий профессиональную правовую помощь в установленном законом порядке лицу, в отношении которого осуществляется производство по делам об административных правонарушениях, путем защиты его прав, свобод и законных интересов.
Основательному анализу подвергнут генезис научных исследований и содержание современной правовой доктрины по вопросу изучения административно-правового статуса защитника в производстве по делам об административных правонарушениях. Значительное место занимает характеристика основных элементов правового статуса (прав, обязанностей и гарантий). Проанализированы особенности правового статуса защитника в производстве в делах об административных правонарушениях путем определения его места в системе субъектов производства по делам об административных правонарушениях по двум направлениям: во-первых, определяется место защитника как субъекта производства по делам об административных правонарушениях в классификационном распределении соответствующих субъектов, во-вторых, исследуются связи и отношения, которые существуют между защитником и другими субъектами в производстве по делам об административных правонарушениях. Раскрыта специфика участия защитника на отдельных стадиях производства по делам об административных правонарушениях.
Осуществлено обобщение зарубежного опыта нормативной регламентации административно-правового статуса защитника в производстве по делам об административных правонарушениях и основных приоритетов его заимствования в отечественном законодательстве по исследуемым вопросам.
Проведенный комплексный анализ соответствующего действующего законодательства в сфере участия защитника в производстве по делам об административных правонарушениях и практики его применения, позволяет прийти к выводу о недостаточно эффективном уровне законодательного регулирования отмеченного вопроса и необходимости его усовершенствования. Концептуально совершенствование законодательства в сфере деятельности защитника в производстве по делам об административных правонарушениях должно осуществляться в рамках двух составляющих этого процесса – реформирование организационной части, в пределах формирования законодательства о правовой помощи, и совершенствование административно-процессуального статуса защитника как часть общей кодификационной работы по созданию новейшего административно-деликтного кодифицированного законодательства. Выделены основные направления развития отечественного законодательства в сфере деятельности защитника в производстве по делам об административных правонарушениях, разработаны предложения по усовершенствованию действующего законодательства в отмеченной сфере.
Ключевые слова: административно-деликтный, правовая помощь, защитник, производство, административное правонарушение, правовой статус, направления, развитие.
Sinelnik R.V. Attorney in procedure of administrative offence cases. – Manuscript.
Dissertation for seeking a degree of the Candidate in Science of Law by speciality 12.00.07 – Administrative Law and Procedure; Finance Law; Information Law. – Kharkiv National University of Internal Affairs, Kharkiv, Ukraine, 2008.
Dissertation is devoted to the problem of legal status and activity of attorney in procedure of administrative offence cases. Legal nature of attorney in procedure of administrative offence cases activity is determined; genesis of scientific researches and current law doctrine state of administrative-legal status of attorney in procedure of administrative offence cases study is analyzed. Characteristic of main elements of attorney in procedure of administrative offence cases legal status (rights, duties, guarantees) is given; place and role of attorney in the system of subjects in procedure on administrative offences is defined; specific of attorney assistance in some stages of the procedure of administrative offence cases is uncovered; generalization of international experience of legal regulation administrative-law status of attorney in procedure of administrative offence cases and main priorities of its use in national legislation is accomplished; main directions of legislation in the sphere of attorney activity in procedure of administrative offence cases national development are marked; propositions as to legislation in this field improvement are given.
Key words: administrative-tortious, law advise, attorney, procedure, administrative offence, legal status, direction, development.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

Пошукова анотація: Диспозитивність прокурорівсімейного поляриметричного Дізнання прикордонної Дільничний податкового міліції нацистівземств Конституційного біженців Донбасу міліції адміністративних ОВС виконавчої внутрішніхсправ профілактиці неповнолітніх попередження службовців області транспортних самоврядування місцевого громадських правоохоронних транспортної громадськістю відмовапредставництво позбавлення вкладу довірчого довічного доручення зберігання агентський кредитування земельної приватизації купівлі морського страхування реклами найму житла нерухомого оренди майна перевезення повітряним давальницької перестрахування чартерупозички фінансових професійну продукції спільну ренти страхування системі житлом факторингу лізингу медичних конституційного Договірна матеріальна подружжя Договірне економічних музичний дилінгу підрядних автомобільним послуг франчайзингу Дозвільна провадження Докази Доказування господарському посадових докази правозастосовчій пізнання Доктрина розподілу Документаційне самоврядування місцевого Польщі Достатність Доступність правосуддя Досудове територіальної курсантів слов’ян Європейського морем Литовського Екологічна лісокористування детінізації сільськогосподарської власності людини Економічні сучасної Експертиза цивільному контрабанду Експлікація Екстрадиція Електрохімічне Емоційний Емфітевзис юриста адвоката слідчого адміністративної державотворчі правосвідомості податкова гуманітарного зайнятості Конвенції юстиції Європейська хартія соціальна оподаткування Європейське право гуманізм торгівлею Європейські Союзу внутрішніх Єфремівська шахрайства Жінка злочинність адвокатурою договорів господарських екологічної законності примусу колізійної статусу засудженої обвинуваченому податковою підозрою досудових митних внутрішніх надзвичайних обвинуваченого реабілітації аварія поліція призначення досудового міліції Закон форм представництво Законність справедливість обґрунтованість профілактики страхування вибори оплату імперії регламент Законодавча процес техніка інституції процес Закриття Заміна Заочний Запобігання нафтогазовому неповнолітніх корисливим насильницьким відмиванню незаконному податковою наркотизму шахрайству Заповіт гласності диспозитивності примусу державного дисципліни індивідуалізації кредитних Застава майнових забезпечення адміністративного процесуального колізійних юрисдикції довкілля сімейних Затримання профспілок Захисник доказування конкуренції репутації конкуренції жертв майнових немайнових патентного військовослужбовців адмiнiстративнi інтелектуальної меншин потерпілого інвестиційної державної потерпілого комп'ютерну профспілками честі прикордонної податкової безпеки транспорті Збитки громадськістю Звернення Звичаєве


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking