Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
Номера от 730 грн.
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Номера от 490 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Номера от 450 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-2% онлайн заказ
Зачарованные Карпаты
Зачарованные Карпаты
Закарпатье, Воловец
Коттеджи от 400 грн.
Есть номера


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Захист прав і свобод громадян у провадженнi в справах про адмiнiстративнi правопорушення та їх забезпечення в дiяльностi мiлiцiї

 

ТАРАНЕНКО Сергій Михайлович

ЗАХИСТ ПРАВ І СВОБОД ГРОМАДЯН У ПРОВАДЖЕННІ В СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ ТА ЇХ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В ДІЯЛЬНОСТІ МІЛІЦІЇ

Спеціальність 12.00.07 — теорія управління;
адміністративне право та процес; фінансове право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Київ — 2000


Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі адміністративного права Національної академії внутрішніх справ України.

Науковий керівник:

доктор юридичних наук, професор
ДОРОГИХ Микола Михайлович
Національна академія внутрішніх справ України, професор кафедри.

Офіційні опоненти:
доктор юридичних наук, професор
ДОДІН Євген Васильович,
Одеська державна юридична академія, завідувач кафедри митного та морського права;

кандидат юридичних наук, доцент
ШАМРАЙ Василь Олександрович,
Академія державної податкової служби України, заступник начальника факуль-тету з навчальної та наукової роботи.

Провідна установа:
Університет внутрішніх справ МВС України,
кафедра адміністративного права і адмі-ністративної діяльності органів внутрі-шніх справ.

Захист відбудеться " 9 " червня 2000 р. о 17 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.03 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук в Інституті держави і права ім. В.М.Корецького НАН України за адресою: 01001, Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці інституту.

Автореферат розісланий " 9 " травня 2000 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради І.Б. УСЕНКО

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми та рівень її наукової дослідженості. Становлення України як демо-кратичної, правової держави обумовило необхідність здійснення в країні адміністративної реформи. Потреба в її проведенні стала особливо актуальною після прийняття Основного За-кону України та вступу України до Ради Європи, з яким було пов’язане прийняття державою ряду зобов’язань, в тому числі у правовій сфері. Одним з основних завдань адміністративної реформи в Україні є розроблення і прийняття адміністративного законодавства, яке відпові-дало б вимогам часу. Слід зазначити, що на сьогодні ця галузь законодавства розвивається в складних умовах перехідного періоду, постійно зазнає численних змін та доповнень. Так, з 1990 року до Кодексу України про адміністративні правопорушення 70 законами внесено 334 зміни, його доповнено 80 статтями, виключено — 6. Проте зміст Кодексу не позбувся суттє-вих вад, він неповно і суперечливо регулює сучасні суспільні відносини, відстає від вимог сьогодення.
Новi орiєнтири вимагають нових підходів. Перший полягає в необхiдностi переглянути усi адмiнiстративно-правовi заборони, що мiстяться в чинному законодавствi про адмiнiстративнi правопорушення, і вилучити ті з них, якi з точки зору сьогодення є необгрун-тованими обмеженнями прав і свобод громадян. Другий передбачає вдосконалення внутрiшньої органiзацiї адмiнiстративно-юрисдикцiйного процесу, в якому має бути визначе-на чiтка правова позицiя кожного з учасникiв. В законодавствi має бути послiдовно проведе-на демократизацiя провадження у справах про адмiнiстративнi правопорушення, що виклю-чає обмеження прав учасникiв процесу i забезпечує реальне поновлення прав у випадку їх порушення.
Орiєнтири подальшої законотворчої роботи мають бути спрямованi на забезпечення на-дійного захисту прав і свобод громадян під час провадження у справах про адміністративні правопорушення. Водночас це є юридичною гарантією захисту прав і свобод громадян в ад-міністративно-юрисдикційній діяльності міліції, оскільки її ефективність значною мірою за-лежить від якості адміністративного законодавства.
На жаль, сьогоднi в дiяльностi мiлiцiї iснує значна кiлькiсть випадкiв порушення прав і свобод громадян. У бiльшостi такi порушення вiдбуваються в сферi адміністративно-юрисдикційної дiяльностi мiлiцiї. Так, за останнi 5 рокiв в Українi органами прокуратури ви-явлено 47160 порушень норм законодавства при притягненнi до адмiнiстративної вiдповiдальностi. Значною мiрою це пояснюється наявнiстю певних прогалин у чинному за-конодавствi про адмiнiстративнi правопорушення, а також порушеннями вимог Закону Укра-їни "Про боротьбу з корупцією" і нормативних актів МВС України, допущеними працівни-ками міліції.
В адміністративно-правовій літературі науковим опрацюванням окремих проблем, пов’язаних із захистом прав і свобод громадян у провадженнi в справах про адмiнiстративнi правопорушення та їх забезпеченням в дiяльностi міліції, у рiзнi роки займалися: Анджієвсь-кий В.С., Бандурка О.М., Бахрах Д.М., Безсмертний О.К., Бiтяк Ю.П., Голоснiченко I.П., Гончарук С.Т., Додiн Є.В., Дорогих М.М., Ківалов С.В., Клюшнiченко А.П., Коваль Л.В., Комзюк А.Т., Опришко В.Ф., Олефір В.І., Пахомов I.М., Остапенко О.I., Семчик О.І., Сергун П.П., Шемшученко Ю.С., Шамрай В.О., Штефан С.М., Шкарупа В.К. та iншi.
Серед них особливу увагу привертають дослідження Є.В. Додіна "Методика вивчення ад-міністративних правопорушень" (Київ, 1983), Д.М. Бахраха "Адміністративна відповідаль-ність громадян в СРСР" (Свердловськ, 1989), П.П. Сергуна " Охорона прав і свобод громадян у провадженні в справах про адміністративні правопорушення" (Саратов, 1987), С.М. Ште-фана "Провадження по справам про адміністративні правопорушення" (Київ, 1982). Ці праці заклали низку принципових підходів до розгляду досліджуваної тематики, але з часу їх напи-сання відбулося багато змін у житті суспільства, суттєво змінилося законодавство про адміні-стративні правопорушення, склалась нова практика його застосування, численні положення якого потребують серйозного науково-практичного осмислення і зваженої доробки в умовах посилення правового захисту громадян в державі і зростання ролі суду як основного гаранту законності та прав людини.
Викладене свідчить про своєчасність і необхідність дослідження проблеми надійного за-хисту прав і свобод громадян під час здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення, вироблення пропозицій щодо підвищення якісного рівня діяльності міліції та її правового регулювання у зазначеній сфері.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згід-но з планом науково-дослідної роботи Нацiональної академiї внутрiшнiх справ України (вiдповiдно до п. 3.1.4 пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2000 рр.) і зареєстрована у "Перелiку дисертацiйних дослiджень з проблеми держави та права України" (п. 211, 1995 р.)
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розроблення конце-птуальних основ захисту прав і свобод громадян у провадженнi в справах про адмiнiстративнi правопорушення, а також вироблення пропозицій щодо підвищення якісного рівня діяльності міліції та її правового регулювання у зазначеній сфері.
Виходячи із поставленої мети, завданнями дослідження є:
— визначення правової основи та принципів захисту прав і свобод громадян у прова-дженнi в справах про адмiнiстративнi правопорушення;
— визначення сутностi правових категорiй "охорона" та "захист" прав і свобод громадян, їх спiввiдношення, уточнення вiдповiдного поняття стосовно провадження в справах про адмiнiстративнi правопорушення;
— змістовна характеристика правових засобiв та способiв захисту громадянами прав і свобод у провадженнi в справах про адмiнiстративнi правопорушення;
— з'ясування правового становища учасникiв адмiнiстративного провадження;
— розроблення рекомендацiй, спрямованих на удосконалення правового регулювання iснуючих форм і методiв, якi використовуються органами мiлiцiї для забезпечення прова-дження в справах про адмiнiстративнi правопорушення;
— оцiнка iснуючих та розроблення власних конкретних пропозицiй щодо пiдвищення ефективностi захисту прав і свобод громадян у провадженнi в справах про адмiнiстративнi правопорушення та полiпшення практики дiяльностi органiв мiлiцiї щодо забезпечення прав і свобод громадян у цiй сферi.
Об’єкт і предмет дослідження. Об’єктом дослідження є адміністративно-процесуальні відносини, що складаються у зв’язку з провадженнями в справах про адміністративні право-порушення між учасниками провадження. Предметом дослідження є норми чинного законо-давства про адміністративні правопорушення України та практика їх застосування.
Методологічна основа дисертації. Відповідно до мети і завдань дослідження в роботі використано як загальнонаукові методи (діалектичний, структурно-функціональний, історич-ний тощо), так і спеціальні (порівняльно-правовий, формально-правовий, статистичний то-що). Нормативну базу дослідження складають Конституція України, закони, нормативно-правові акти Президента України, Кабінету Міністрів України та МВС України. У процесі виконання дисертації використано наукові праці ряду вчених в галузі теорії держави і права, конституційного права, кримінального права, цивільного права тощо. Емпіричну базу дослі-дження складають аналіз матеріалів про понад 450 адміністративних порушень; статистичні дані та аналітичні матеріали МВС України і Генеральної прокуратури про стан законності та правопорушень в органах внутрішніх справ з 1993-1998 роки; матеріали дисциплінарної практики системи МВС України; дані анкетування 50 адвокатів, 150 працівників різних служб та підрозділів органів внутрішніх справ.
Наукова новизна одержаних результатiв визначається передусiм тим, що це моно-графiчне дослiдження здійснювалось на базi новiтнього законодавства з урахуванням Кон-ституцiї України 1996 року, Концепції адміністративної реформи в Україні, внесених змiн та доповнень в законодавство про адмiнiстративнi правопорушення, а також мiжнародно-правових актiв у сферi прав людини. Автором здійснено спробу закласти теоретичні основи й запропонувати практичнi рекомендацiї щодо вдосконалення ряду правових норм, які регу-люють провадження в справах про адмiнiстративнi правопорушення.
Новизну дослідження характеризують насамперед наступні його основні результати:
— визначено, що правова основа захисту прав i свобод громадян у провадженнi в справах про адмiнiстративнi правопорушення базується на основних положеннях ст. 3 Конституції України, Закону України "Про звернення громадян", на основних засадах провадження, що містяться в 4 і 5 розділах КпАП України, а також на процесуальних принципах діяльності суб’єктів провадження — об’єктивної істини; забезпечення громадянам права на правовий захист; осудності; права на оскарження в судовому та адміністративному порядку; відшкоду-вання шкоди тощо.
— зроблено висновок про те, що "охорона" і "захист" в контексті проблеми, яка розгля-дається, співвідносяться як загальне й часткове, а в основу розмежування цих понять покла-дено критерії наявності або відсутності порушеного права та його поновлення, зокрема ви-значено, що захист — це діяльність спеціальних юрисдикційних органів держави щодо поновлення порушеного або оскарженого права;
— вперше здійснено науковий аналіз нормативних і юридично-фактичних підстав оптимі-зації діяльності органiв, уповноважених розглядати і вирішувати справи про адмiнiстративнi правопорушення, по результатах яких визначено, що одне з основних місць в умовах поси-лення правового захисту особи в державі належить суду, як найнадійнішому гаранту прав людини і громадянина;
— запропоновані пропозиції щодо удосконалення правового регулювання існуючих форм і методів діяльності мiлiцiї, якi використовуються для забезпечення провадження в справах про адмiнiстративнi правопорушення і пов’язані з певними обмеженнями волі, прав та свобо-ди громадян (доставлення особи, адміністративне затримання, особистий огляд та огляд і ви-лучення речей);
— аргументується необхідність закріплення в КпАП України окремої норми, яка б регла-ментувала обов’язкову участь адвоката у справах, де передбачено стягнення у вигляді адміні-стративного арешту, де необхідно захищати права власності, права неповнолітніх осіб тощо;
— вперше запропоновано в главу 21 КпАП України "Особи, які беруть участь у прова-дженні в справі про адміністративне правопорушення" ввести окрему статтю "Обов’язкове призначення експертизи", якою передбачити необхідність визначення психічного стану осо-би, котра вчинила адміністративне правопорушення, якщо є відомості або підстави вважати її неосудною; визначення стану алкогольного або наркотичного та токсичного сп’яніння; вста-новлення віку правопорушника.
Практичне значення одержаних результатiв. Дисертацiйне дослiдження розширює та поглиблює уявлення про можливості вирішення проблем, пов'язаних з захистом прав і свобод громадян у провадженнi в справах про адмiнiстративнi правопорушення та їх забезпеченням в дiяльностi мiлiцiї. Рекомендацiї, сформульованi дисертантом, можуть бути використанi в ходi нормотворчості, зокрема у підготовці нових кодифiкованих актів — Кодексу України про адмiнiстративнi проступки, Адміністративно-процесуального кодексу України тощо, а також для підвищення якісного рівня практичної дiяльностi органiв мiлiцiї та її посадових осiб. Результати дослiдження використовуються у навчальному процесi в Нацiональнiй ака-демiї внутрiшнiх справ України, Донецькому iнститутi внутрiшнiх справ України, Донецько-му училищi мiлiцiї пiдготовки працiвникiв для Державної автомобiльної iнспекцiї з дис-циплiн: "Адмiнiстративне право", Адмiнiстративна дiяльнiсть органiв внутрiшнiх справ", "Застосування норм адмiнiстративного права в правоохороннiй дiяльностi органiв внутрiшнiх справ", а також у службовій діяльності Генеральної прокуратури України, в структурних під-розділах управління адміністративної служби міліції УМВС України в Донецькій області.
Особистий внесок здобувача в одержання наукових результатiв, викладених у дисе-ртацiї. Дисертацiйне дослiдження виконано здобувачем самостiйно, всi сформульованi в ньому положення та висновки обгрунтованi на базi особистих дослiджень автора. У співавто-рстві опубліковані тези наукового повідомлення "Питання про поворот виконання постанов про адміністративні стягнення" (авторська участь — 50%, зокрема автор пропонує внести доповнення в ст. 296 КпАП України тощо).
Апробацiя результатiв дисертацiї. Дисертація та її окремі положення обговорювалися на засіданнях кафедри адміністративного права Національної академії внутрішніх справ України та у відділі проблем державного управління та адміністративного права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Основні результати дисертаційного до-слідження апробовані у доповідях на науково-практичних конференціях в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України (Київ, листопад 1996 р.), в Інституті законодавства Верховної Ради України (Київ, жовтень 1999 р.) та в Дніпропетровському юридичному ін-ституту МВС України (Дніпропетровськ, вересень 1999 р.).
Публікації: основні положення і висновки, що сформульовані в дисертації, відображені автором у 7 наукових статтях, 6 з яких надруковані в провідних фахових виданнях, а також в 3 тезах доповідей на міжнародних науково-практичних конференціях.
Структура дисертацiї визначається відповідно до мети та завдань дослідження і склада-ється із вступу, двох роздiлiв, які охоплюють п'ять пiдроздiлiв, висновків, списку використа-них джерел та додатку. Загальний обсяг роботи 195 сторінок, список використаних літерату-рних джерел — 168 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступi обґрунтовується актуальність теми, дається характеристика мети і завдань до-слідження, визначається теоретичне і практичне значення роботи та її наукова новизна, а та-кож вказується на апробацію і публікацію результатiв дослiдження, структуру та обсяг дисер-тації.
У першому роздiлi "Права i свободи громадян та проблеми їх захисту у провадженнi в справах про адмiнiстративнi правопорушення" розкриваються питання, які пов’язані з визначенням поняття захисту прав i свобод громадян у провадженнi в справах про адмiнiстративнi правопорушення. Ця проблема дисертантом розглядається пiд кутом зору спiввiдношення категорiй "захист" і "охорона". Автор поділяє думку, що поняття "захист" і "охорона" прав і свобод громадян в контекстi проблеми, що розглядається, спiввiдносяться як загальне і часткове, оскiльки вони лежать в однiй площинi і мають один предмет. I лише в основу розмежування елементiв цих понять покладено критерiї наявностi або вiдсутностi по-рушеного права та його вiдновлення.
Відзначено також, що охорона мiстить у собi сукупнiсть рiзних заходiв, спрямованих на попередження порушення прав і свобод громадян, усунення причин, якi їх спонукали, пере-шкод у їх реалiзацiї, а захист — це дiяльнiсть спецiальних юрисдикцiйних органiв держави щодо поновлення порушеного або оскарженого права. Отже, охорона, як і захист, передбачає дiяльнiсть, але дiяльнiсть щодо захисту прав і свобод громадян у провадженнi в справах про адмiнiстративнi правопорушення характеризується значним обсягом компетенцiї, її ре-альнiстю та кiнцевим результатом, який передбачає поновлення порушеного права. Серед важливих рис, що характеризують захист прав і свобод громадян у провадженнi в справах про адмiнiстративнi правопорушення, є те, що захист — це суб'єктивне право осiб, якi беруть участь у провадженнi. Вiн виникає щоразу, коли права і свободи виявилися порушеними, а обов'язок посадових осiб щодо захисту прав і свобод невиконаним або неналежним чином виконаним.
Наведене дає підстави зробити висновок про те, що поняття захисту прав i свобод грома-дян у провадженнi в справах про адмiнiстративнi правопорушення являє собою порядок здiйснення уповноваженими на те органами (посадовими особами), а також громадянами від-повідних процесуальних дій, якi спрямованi на припинення незаконного посягання на права i свободи громадян, їх поновлення та примусове виконання невиконаних або неналежним чином виконаних обов'язкiв з притягненням винної особи до вiдповiдальностi. Визначається, що правова основа захисту прав і свобод громадян у адмiнiстративному провадженнi базуєть-ся на положеннях ст.3 Конституцiї України, в якій людина, її життя і здоров'я, честь і гiднiсть, недоторканнiсть і безпека визнаються в Українi найвищою соцiальною цiннiстю; Закону України "Про звернення громадян", на основних положеннях провадження, що мiстяться в КпАП України — роздiли 4 і 5, а також на процесуальних принципах діяльності суб’єктів провадження. До числа останніх належать: принцип забезпечення громадянам права на правовий захист; принцип осудностi; принцип об'єктивної істини; принцип права на оскарження в судовому та адміністративному порядку рішень, дій чи бездіяльності посадо-вих осіб, уповноважених законодавством розглядати та вирішувати справи про адмініст-ративні правопорушення; принцип відшкодування за рахунок держави матеріальної та мо-ральної шкоди завданої незаконними рішеннями чи бездіяльністю органів (посадових осіб) громадянинові під час здійснення ними повноважень в процесі провадження по справі про адміністративне правопорушення; принцип законодавчого визначення поняття адмініст-ративного правопорушення (проступку).
В ході дослідження автором проведений аналіз ст.9 КпАП України та зроблено висновок: вона не дає повного визначення адмiнiстративного правопорушення (проступку), оскiльки в нiй вiдсутнє таке поняття, як громадська безпека. Надто багато адмiнiстративних правопору-шень зазiхають саме на громадську безпеку. Тому в дисертацiї дається аналiз таких правопо-рушень i ситуацiй, якi призводять до порушення громадської безпеки.
Аналiзуючи наукові напрацювання у цій сфері, автор детальніше зупинився на питанні щодо участі адвоката у провадженi в справах про адмiнiстративнi правопорушення. На під-ставі дослідженого матеріалу робиться висновок про необхідність: а) привести у відповід-ність до закону України "Про адвокатуру" норму статті 271 "Адвокат" чинного КпАП і закрі-пити положення про те, що адвокат має право брати участь у провадженні з моменту складення протоколу про адміністративне затримання або адміністративне правопорушення; б) внести доповнення до ст.271 КпАП України, де передбачити цiлi участi адвоката, чiтко ви-значити, ким є адвокат в адмiнiстративному процесi: чи захисником iнтересiв особи, яка при-тягається до адмiнiстративної вiдповiдальностi, чи тiльки представником такої особи; в) за-пропонувати в ст.271 КпАП України або в окремiй статтi цього кодексу закрiпити перелік справ, де обов'язкова участь адвоката (до таких справ можна вiднести справи неповнолiтнiх, iноземних громадян, осiб, якi є психiчно хворi і не спроможні самостійно захищати свої пра-ва і свободи, а також справи, де необхiдно захищати права власностi, де передбачено стяг-нення, адмiнiстративний арешт тощо); г) розробити новi бланки протоколiв про адмiнiстративнi правопорушення, адмiнiстративне затримання, особистий огляд та огляд ре-чей, вилучених речей та документiв, у яких були б зафiксованi процесуальнi права особи, яка притягається до адмiнiстративної вiдповiдальностi, в тому числi і право користуватися послу-гами адвоката.
В ході дослідження проведено аналiз ст.20 КпАП України, яка закрiплює поняття "неосуд-ність" в адмiнiстративному правi, і зроблено висновок, що ця стаття неповною мiрою забезпе-чує можливiсть громадянам, а також уповноваженим на те органам (посадовим особам), якi здiйснюють адмiнiстративно-юрисдикцiйну дiяльнiсть, захищати права і свободи громадян у провадженнi в справах про адмiнiстративнi правопорушення.
Необхiдно вiдзначити, що в адмiнiстративно-правовiй лiтературi і в КпАП України, цi проблеми розглядаються дуже вузько. Автор стверджує, що ст.20 КпАП дуже рiдко застосу-вується в адмiнiстративному провадженнi, оскільки в чинному КпАП України не передбаче-но механiзму для її реалізації, а також проведення психіатричної експертизи. Дисертант пропонує в главу 21 КпАП "Особи, якi беруть участь у провадженнi в справі про адмiнiстративне правопорушення" ввести окрему статтю — "Обов'язкове призначення експертизи", якою передбачити визначення психiчного стану особи, яка вчинила адмiнiстративне правопорушення і є вiдомостi або пiдстави вважати її неосудною; визначення стану алкогольного або наркотичного та токсичного сп'янiння; встановлення вiку правопорушника (в основному дітей-бродяг), якщо це має значення по справi, а документи, якi могли б пiдтвердити, відсутні, отримати їх неможливо.
Процес захисту громадянами своїх прав та свобод у провадженнi в справах про адмiнiстративнi правопорушення автор розглядає як сукупнiсть правових засобiв і способiв, до яких зокрема вiдносяться: засоби забезпечення припинення протиправного обмеження прав i свобод громадян у провадженнi, що включає в себе: а) право на захист (в тому числi судовий); б) право на заяву; в) право на скаргу; г) письмова пропозиція прокурора про усу-нення порушень інтересів громадянина; д) звернення з позовною заявою до суду у випадку невжиття відповідним органом (посадовою особою) заходів до усунення цих порушень або залишення її без розгляду; е) подання Уповноваженого Верховної Ради України з прав люди-ни.
Автор зазначає, що заява є одним iз самостiйних засобiв захисту громадянином своїх прав i свобод як один iз видiв звернення громадянина з проханням до органу (посадової особи), що розглядає та вирiшує справу про адмiнiстративне правопорушення, захистити його права або права iнших осiб. Наступним засобом захисту прав і свобод громадян є скарга, яка визна-чається як втiлена в письмовiй формi або виражена усно; звернення осiб, якi беруть участь у провадженнi у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі), в органи адвокатури, су-ду, в якiй указується на дiйсне або передбачуване порушення прав посадовою особою, що здiйснює провадження, а також мiститься вимога щодо усунення зазначеного порушення. Відмінністю мiж заявою і скаргою є те, що у заявi повідомляється про порушене право iншої особи або нормативного припису, а в скарзi звертається увага щодо порушеного права особи, яка бере участь у провадженнi в справi про адмiнiстративне правопорушення. Доціль-ність проведення такого докладного розгляду названих видiв звернення громадян викликана не тiльки необхiднiстю їх правильного розмежування, вона дещо глибша, особливо в про-фесiйному реагуваннi на той чи iнший вид звернення у провадженнi в справах про адмiнiстративнi правопорушення. Так, заява особи, яка притягується до адмiнiстративної вiдповiдальностi, потерпiлого, їх законних представникiв чи адвокатiв про фальсифiкацiю доказiв, має розглядатися у вiдповiдностi зi ст.279 КпАП України та пiсля розгляду мати вiдповiдну форму реагування, наприклад, що мiститься в ст.ст.293, 294 КпАП тощо.
Письмова пропозиція — звернення прокурора про усунення порушень інтересів громадя-нина до органу (посадової особи), яка здійснює провадження в справі про адміністративний правопорушення. Позовна заява — звернення прокурора до суду в разі невжиття відповідним органом (посадовою особою) заходів до усунення цих порушень, або залишення пропозицій без розгляду. Досліджуючи iнститут оскарження громадянином рiшення, прийнятого посадо-вою особою в адмiнiстративному процесi, дисертант звернув особливу увагу на проблеми свободи оскарження, вимог до скарги та порядку розгляду скарги та прийняття по нiй рішен-ня. Аналізуючи питання свободи оскарження дiй та рiшень посадових осiб, автор визначає коло суб'єктiв, якi визначенi таким поняттям в адмiнiстративному провадженнi, як "заiнтересована особа". До цих суб'єктiв дисертант відносить: а) осіб, якi прямо заiнтересованi в кiнцевому результатi справи i в зв'язку з цим надiленi вiдповiдними процесу-альними правами: адвоката, свiдкiв, експерта; б) осіб, вiдносно яких здiйснено адмiнiстративне затримання, особистий огляд, огляд речей , вилучення речей та документiв. Дисертант дійшов висновку, що для бiльш ефективної реалiзацiї громадянином права на оскарження в адмiнiстративному провадженнi в Кодексi України про адмiнiстративнi правопорушення по-винно бути визначено: а) предмет оскарження — постанова про притягнення до адмiнiстративної вiдповiдальностi за адмiнiстративне правопорушення та постанови про застосу-вання iнших заходiв забезпечення провадження в справi; б) суб'єкти, що мають право на оскарження дiй посадових осiб в адмiнiстративному провадженнi: особа, вiдносно якої вине-сено постанову, потерпiла особа, а також заiнтересованi особи; в) суб'єкти, що мають право розглядати скарги: суд, вищестоящий орган (посадова особа) у вiдношеннi до органу, що ви-ніс постанову, яка оскаржується; г) порядок реалiзацiї права громадян на оскарження в адмiнiстративному провадженнi — варiант та строки подання скарги потерпiлою особою або правопорушником та надсилання вiдповiдi цим суб'єктам.
З метою вдосконалення процедури розгляду скарги в адмiнiстративному провадженнi, на думку автора, необхiдно в Кодексi України про адмiнiстративнi правопорушення окремою статтею встановити право громадян брати участь у процесi розгляду поданих ними скарг на дiї та рiшення органiв (посадових осiб), що здiйснюють провадження в справі.
Серед способiв захисту прав громадян у адмiнiстративному провадженнi визначені: а) по-новлення порушених прав і свобод громадян шляхом скасування процесуального акту, що мiстить рiшення про незаконне обмеження прав і свобод громадян, змінення правових нас-лідків від прийнятого рішення посадовою особою; б) притягнення до вiдповiдальностi поса-дових осiб за неправомiрне та незаконне застосування засобiв адмiнiстративного примусу і особливо за неправомiрне затримання особи в адмiнiстративному порядку; в) вiдшкодування шкоди, що була заподiяна громадяниновi незаконними дiями посадових осiб.
У дисертації наголошується, що законне й обгрунтоване застосування норм про адмiнiстративну вiдповiдальнiсть неможливе без чiткого визначення кiлькостi і складу орга-нів (посадових осiб), уповноважених розглядати справи про адмiнiстративнi правопорушен-ня. Зараз бiльше 40 суб'єктiв мають такі адмiнiстративно-юрисдикцiйнi повноваження. Цi ор-гани (посадовi особи) повиннi вiдповiдати певним вимогам (критерiям), що дозволяють максимально ефективно використовувати наданi їм повноваження для квалiфiкованого роз-гляду справ про адмiнiстративнi проступки і покарання винних при суворому додержаннi за-конностi. Так, вони повиннi мати достатню компетенцiю з правових питань у цiлому, а особ-ливо — в адмiнiстративно-делiктнiй галузi законодавства; бути незалежними та позбавленими упередженності при розгляді і вирішенні адміністративних справ; вiдкритими і доступними для широких верств населення. Серед названих вимог жодна не реалiзована в чинному законодавствi.
Показово, що найменше скарг надходить на рiшення по адмiнiстративних справах, прийн-яті районними судами. Автор пропонує, використовуючи зарубiжний досвiд дiяльностi адмiнiстративних судiв (зокрема Францiї, Нiмеччини та iнших країн), створити в нашiй дер-жавi систему адмiнiстративних судiв.
У другому роздiлi "Компетенцiя та форми і методи діяльності міліції щодо забезпе-чення прав і свобод громадян у провадженнi в справах про адмiнiстративнi правопо-рушення" розглядається компетенцiя мiлiцiї, форми і методи її дiяльностi щодо забезпечен-ня прав і свобод громадян у провадженнi в справах про адмiнiстративнi правопорушення.
Аналізуючи законодавство та наукові джерела, автор підкреслює, що компетенцiя — це головний елемент правового статусу мiлiцiї, який дає можливiсть визначити, якими правами і обов'язками наділений цей правоохоронний орган держави. Зазначено, що компетенція мі-ліції щодо забезпечення прав і свобод громадян у провадженнi в справах про адмiнiстративнi правопорушення складається iз сукупностi повноважень у цiй сферi, покладених на окремi структурнi пiдроздiли органів внутрішніх справ та їх посадових осіб (Державна автомобiльна iнспекцiя, служба дільничних інспекторів міліції, дозвільна система), тощо.
Основну увагу в дисертацiї зосереджено на характеристицi повноважень мiлiцiї щодо за-безпечення прав і свобод громадян, зокрема в процесi порушення справи про адмiнiстративне правопорушення та адмiнiстративне розслiдування. Забезпечення прав і свобод громадян на даній стадії провадження починається з того, що компетентні структурні підрозділи органів внутрішніх справ (міліції) та їх посадові особи зобов’язані встановити наявність чи відсут-ність підстави, щоб прийняти рішення про порушення адміністративного провадження у справі. Теорія та практика вже сьогодні вимагають дати відповідь на ряд запитань, зокрема: а) яким є порядок порушення справи про адміністративне правопорушення; б) яким має бути по формі та змісту акт порушення провадження по справі. Автор підтримує думку С.Т. Гон-чарука про те, що було б цілком корисно у провадженні в справах про адміністративні пра-вопорушення встановити самостійну процесуальну дію — порушення справи про адміністра-тивний проступок, оформляючи її через відповідну постанову. У такій постанові має бути вказані дати порушення справи та закінчення попереднього адміністративного розслідування. Це дасть змогу порушити справу за фактом адміністративного правопорушення, встановити строки попереднього адміністративного розслідування окремих правопорушень, а також чіт-кіше обчислювати строки розгляду справ. Доцільно також чітко визначити те, які посадові особи в органах внутрішніх справ мають право складати відповідно процесуальні акти, зок-рема протокол про адміністративне правопорушення. Це можливо дещо обтяжить прова-дження у справах про адміністративні правопорушення, але якщо ми насправді хочемо реа-льно забезпечити правовий захист прав особи і не мати зайвих підстав для порушення за-конності, то такий процесуальний акт потрібно впроваджувати. Згідно зі ст. 268 КпАП Укра-їни порушникові роз’яснюються його права та обов’язки. На думку дисертанта, з метою за-безпечення реалізації цього права доцільно доповнити зміст протоколу про адміністративне правопорушення, а саме: в бланку протоколу, де міститься графа "Права і обов'язки мені роз'яснили", необхідно закрiпити повний перелiк прав і обов'язкiв, що має особа, яка притя-гається до адмiнiстративної відповідальності.
Аналiзуючи повноваження мiлiцiї щодо забезпечення прав і свобод громадян у процесi розгляду справи про адмiнiстративне правопорушення, автор вiдзначає, що забезпечення прав і свобод громадян на цiй стадiї здiйснюються в три етапи: пiдготовка до розгляду спра-ви, безпосереднiй розгляд та винесення постанови по справі. Пропонується, що у разі скасу-вання постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення покладати на уповноважену посадову особу органа внутрішніх справ (міліції) обов'язок роз'яснення оправ-данiй особi права на вiдшкодування шкоди та порядок її стягнення згiдно з Законом України "Про порядок вiдшкодування шкоди, завданої громадяниновi незаконними дiями органiв дiзнання, попереднього слiдства, прокуратури і суду" вiд 1 грудня 1994 р., а в новому законо-давствi про адмiнiстративнi правопорушення доцiльно закрiпити норми, що розкривають змiст провадження з вiдшкодування такої шкоди.
В дисертації зазначається, що компетенція міліції виявляється в різних напрямках і фор-мах її діяльності по здійсненню наданих їй у законодавчому порядку повноважень. Такі фор-ми і методи обираються міліцією не довільно, а завжди зумовлені конкретним змістом її дія-льності. Дисертант підтримує позицію А.І. Савчука про те, що правильно визначені методи і форми діяльності міліції сприяють поліпшенню її роботи, тоді як неправильно визначені — гальмують або зводять нанівець саму діяльність. Особливе значення це має у сфері суспіль-них відносин, що виникають у зв’язку з провадженням в справах про адміністративні право-порушення. Здійснений аналіз чинного законодавства та практики його застосування дозво-ляє зазначити, що діяльність посадових осіб міліції у процесі провадження в справах про адміністративні правопорушення виявляється у правозастосовчій, організаційній, виховній та правоохоронній формах. Кожна з названих форм є невiд'ємною частиною всiєї дiяльностi мі-ліції щодо забезпечення прав і свобод громадян як прояв відношення між загальним та окре-мим. Власне, це конкретні за своїм характером та правовою природою групи адміністратив-но-процесуальних дій (посадових осіб) міліції, що мають зовнішнє вираження, за допомогою яких забезпечуються права та свободи громадян, які беруть участь у адміністративному про-вадженні. В основі цих дій, що здійснює міліція, знаходиться виконання нею належним чи-ном владних повноважень, які вона має у своєму розпорядженні. Не менш важливе значення належить і методам, які застосовуються працівниками мiлiцiї при вирiшеннi ними справ про адмiнiстративнi правопорушення. Наголошується, що в адмiнiстративно-правовому аспектi пiд методами адмiнiстративної дiяльностi необхiдно розумiти спосiб цiлеспрямованого впли-ву на поведiнку громадян.
У роботі звертається увага на протиправні дії з боку міліції, які часто мають місце у ходi доставлення, адміністративного затримання, особистого огляду і огляду речей, при вилученнi речей і документiв. Підкреслюється, що такі дії відбуваються в силу рiзних причин, в тому числi і в зв'язку з неналежним вирiшенням процесуального порядку адміністративної дiяльностi, що породжує розширене тлумачення, протиправне втручання в сферу прав грома-дян. Зазначається, що, незважаючи на законодавче закріплення такого заходу, як доставлення порушника (ст.259 КпАП), вона потребує певного удосконалення. Зокрема потребують рег-ламентації порядок доставлення, права доставлених осiб, процедура оскарження ними проти-законних дiй посадових осiб, межi втручання з боку мiлiцiї у права громадян і процесуальний порядок такої дiяльностi, конкретизацiя строку обмеження прав особи при доставленні.
Значна увага приділена в дисертації з’ясуванню питання із якого громадського місця мо-же бути доставлена особа, особливо коли вона вчинила правопорушення на грунті пияцтва й алкоголізму або з проявами дрібного хуліганства, або порушення правил пожежної безпеки в місцях постійного або тимчасового проживання. Автор розділяє визначення громадських місць як місць спілкування людей з метою задоволення різноманітних життєвих потреб. Тоб-то, якщо правопорушення вчинені в місцях, які хоч і вміщують значну кількість людей, але відведені для їх проживання (хоча б тимчасового) і виконують функції житла (жилі кімнати будівель та приміщень готелів, гуртожитків, будинків відпочинку, тощо), то їх не слід вважа-ти вчиненими у громадських місцях.
Подібні об’єкти, які виконують функцію житла, доцільно віднести до об’єктів, на які по-ширюється статус недоторканності. Оскільки, в ст. 30 Конституції України записано, що ко-жному гарантується недоторканність житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рі-шенням суду. Дисертант робить висновок про те, що допускається пряме порушення принци-пу недоторканності житла громадян працівниками міліції при виявленні факту виготовлення, зберігання самогону та апаратів для його вироблення. Водночас згідно із Законом України "Про міліцію" ст. 11 п. 16 надає право працівникам міліції перебувати на земельних ділянках, у жилих приміщеннях громадян тільки за їхньою згодою.
Важливим є питання забезпечення прав і свобод громадян, до яких працівниками міліції застосовується такий захід адміністративного примусу, як адміністративне затримання під час здійснення провадження по справі про адміністративне правопорушення. Аналіз таких справ свідчить про те, що в адміністративній діяльності міліції не викорінено фактів безпідс-тавного, протизаконного затримання громадян, в тому числі на значний час понад три годи-ни, про що не завжди в письмовій формі повідомляються прокурори, родичі та адміністрація за місцем роботи або навчання затриманого. Як стверджує автор, затримання громадян тор-кається їхньої честі і гідності, має сильний психічний вплив, що обумовлює необхідність чіт-кого нормативного регулювання підстав та порядку його проведення, у якому варто було б передбачити, що працівник міліції зобов’язаний з’ясувати стан порушника, а також обста-вини, що можуть привести до тяжких наслідків, наприклад: залишення без нагляду малолітніх дітей, або осіб, які потребують постійного нагляду тощо.
В результаті аналізу ст. 267 КпАП України автор робить висновок про необхідність вста-новлення порядку оскарження наслідків адміністративного затримання та відшкодування шкоди завданої громадянинові за незаконне затримання. Відзначається, що у будь-якому ви-падку працівник міліції зобов’язаний надати можливість затриманому звернутися з скаргою, як в усній, так і в письмовій формі. Якщо скарга обґрунтована, а адміністративне затримання триває, затриманого має бути звільнено. Від того, наскiльки будуть детально і чітко сформу-льовані норми матеріального і процесуального права, настiльки будуть забезпечені права і свободи громадян мiлiцiєю, її посадовими особами та iншими суб'єктами адмiнiстративної юрисдикцiї у процесi провадження в справах про адмiнiстративнi правопорушення.
Завершується дисертацiя пiдсумковими висновками проведеного дослiдження. Основні з них такі:
1. Поняття захисту прав і свобод громадян у провадженні в справах про адміністративні правопорушення являє собою здійснення відповідних процесуальних дій уповноваженими на те органами та їх посадовими особами, а також громадянами, котрі спрямовані на припинен-ня незаконного посягання на права і свободи громадян, їх поновлення та примусове виконан-ня невиконаних або неналежним чином виконаних обов’язків з притягненням винної особи до відповідальності.
2. Правова основа захисту прав і свобод громадян у провадженні в справах про адмініст-ративні правопорушення базується на основних положеннях ст. 3 Конституції України, Зако-ну України "Про звернення громадян", на основних положеннях провадження, що містяться в 4 і 5 розділах КпАП України, а також на процесуальних принципах діяльності суб’єктів провадження — об’єктивної істини; забезпечення громадянам права на правовий захист; осудності; права на оскарження в судовому та адміністративному порядку дій чи без-діяльності посадових осіб, уповноважених розглядати та вирішувати справи про адміністра-тивні правопорушення; відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями чи бездіяльністю органів (посадових осіб) громадянинові під час здійснення ними повноважень в процесі провадження по справі про адміністративне правопорушення.
3. В роботі пропонується здійснити оптимізацію діяльності органів (посадових осіб), упо-вноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення і визначено, що одне з основних місць в умовах посиленого захисту особи в державі належить суду. Створення в нашої державі системи адміністративних судів є найнадійніший державний гарант прав лю-дини і громадянина.
4. Необхідно на законодавчому рівні чітко і однозначно визначити підстави і допустимі межі примусових повноважень міліції щодо здійснення окремих дій, які забезпечують прова-дження у справах про адміністративні правопорушення.
5. Законодавчого закріплення потребують адміністративно-юрисдикційні повноваження окремих посадових осіб новоутворених підрозділів міліції, зокрема управління по боротьбі з організованою злочинністю, податкової міліції та інші.
6. Більш чіткого нормативного врегулювання потребує правове становище осіб, які беруть участь у провадженні в справах про адміністративні правопорушення, у відповідність до ви-мог Конституції України. Перш за все, в роботі пропонується новий порядок надання юриди-чної допомоги особі, яка притягується до адміністративної відповідальності та потерпілій особі. Так, адвокат допускається до виконання своїх обов’язків у справі з моменту складення протоколу про адміністративне затримання особи, яка притягується до адміністративної від-повідальності, або складення протоколу про адміністративне правопорушення. Крім того, доцільно розширити права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, по-терпілої особи. Назвемо деякі з них: знайомитися з усіма матеріалами справи, предоставляти докази, заявляти клопотання, оскаржувати рішення, які приймають посадові особи.
7. Привести у відповідність до Закону України "Про адвокатуру" норму статті 271 КпАП України і закріпити положення про те, що адвокат має право брати участь у провадженні з моменту складення протоколу про адміністративне затримання або правопорушення; закрі-пити обов’язкову участь адвоката у справах, де передбачено стягнення у вигляді адміністра-тивного арешту, де необхідно захищати права власності, іноземних громадян тощо.
8. Главу 21 КпАП України "Особи, які беруть участь у провадженні в справі про адмініст-ративне правопорушення" слід доповнити статтею 2731 "Обов'язкове призначення експерти-зи" для визначення психічного стану особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, якщо є підстава вважати її неосудною; для визначення стану алкогольного або наркотичного та токсичного сп’яніння; встановлення віку правопорушника (в основному дітей-бродяг), як-що це має значення по справі, а документи відсутні.

Основні положення дисертації викладені в наступних публікаціях:

1. Тараненко С.М. Концептуальнi засади забезпечення охорони прав i свобод особи в за-конодавствi про адмiнiстративнi правопорушення // Право України. — 1995.— №7. — С.36-38.
2. Тараненко С.М. Оптимiзацiя суб'єктiв адмiнiстративної юрисдикцiї — важлива умова забезпечення прав громадян при розглядi справ про адмiнiстративнi правопорушення // Пра-во України. — 1995. — №2. — С.42-43.
3. Тараненко С.М. Забезпечення прав громадян у провадженнi у справах про адмiнiстративнi правопорушення, якi здiйснюються мiлiцiєю // Науковий вiсник УАВС. — К., 1996. —№2. — С.146-152.
4. Тараненко С.М. Щодо поняття неосудностi в адмiнiстративному правi // Право України. — 1998. — № 6. — С.88-89.
5. Тараненко С.М. Механізм захисту громадянами прав і свобод під час здійснення прова-дження у справах про адміністративні правопорушення // Право України. — 1998. — №11. — С.141-143.
6. Тараненко С.М. Новий погляд на принципи захисту прав і свобод громадян у законо-давстві про адміністративні проступки // Право України. — 1999. — №9. — С.10-12.
7. Тараненко С.М. Коментар п. 6 статті 11 // Науково-практичний коментар до Закону України "Про мiлiцiю". — К: УАВС, 1996. — 144 с.
8. Коваленко О.I., Тараненко С.М. Питання про поворот виконання постанов про адмiнiстративнi стягнення. // Матерiали науково-практичної конференцiї "Ідеологія державо-творення в Українi: iсторiя і сучаснiсть". — К., 1996. — С.356-359.
9. Тараненко С.М. Реформування інституту адміністративної відповідальності — підгото-вча стадія до систематизації законодавства України. // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції "Систематизація законодавсъва в Укшаїні: пшоблема ъеорії і,практика" — К.:,Інститую законоиавства Керховно» Ради України, 9999. — Х. 570-5;3.
10. Юараненкк С.М. Дйякі питиння форд і методів діялшності м»ліції щждо забегпечен-ня(прав і щвобод громадян зри застжсуванні(законодивства пшо адмін»стративеі праволору-шенны. // Маъеріали бауково-лрактичнвї конфешенції "Конституъійні гашантії змхисту лтди-ни у хфері привоохороеної діяльності"$— Дніпркпетровсшк: Дніпшопетровщький юридичний »нститут(МВС України, 1999. — С.,195-199*

АНОТАЦІЇ

Тараненко С.М. Захист прав і свобод громадян у провадженнi в справах про адмiнiстративнi правопорушення та їх забезпечення в дiяльностi мiлiцiї. — Рукопис. Ди-сертацiя на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спецiальнiстю 12.00.07 — теорiя управлiння; адмiнiстративне право і процес; фiнансове право.
Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, Київ, 2000.
На основi новiтнього законодавства, а також практики його застосування здiйснено ком-плексне дослiдження теоретичних і правових основ захисту прав і свобод громадян у прова-дженнi в справах про адмiнiстративнi правопорушення та їх забезпечення в дiяльностi мiлiцiї України. Здійснено науковий аналіз нормативних і юридично-фактичних підстав щодо опти-мізації діяльності органів, уповноважених розглядати і вирішувати справи про адміністрати-вні правопорушення, а також визначено коло правових засобів та способів захисту громадя-нами своїх прав і свобод у процесі провадження в справах про адміністративні правопорушення. Сформульовано пропозицiї щодо удосконалення законодавства та правоза-стосовчої практики в дiяльностi органiв мiлiцiї, її посадових осiб, що здiйснюють прова-дження в справах про адмiнiстративнi правопорушення.
Ключовi слова: права і свободи громадян, захист, правовi засоби та способи захисту, ад-міністративне провадження.

Taranenko S.M. Protection of the rights and freedom of the citizens in production on busi-ness about administrative violations and their maintenance in activity of militia. — Manu-script.
Thesis for obtiining a$scientijic degrie of Cabdidate kf Sciences (law) the on(speciality 12.00.07 — theory of,adminisxration;,adminisxrative haw and xrocess;(financial law.
Xhe V.M. Koretsky Instityte of Sxate and(Law of phe Natiknal Ukriinian Academy of Sciencis, Kiev, 2000.
Cn the bmsis of xhe off-phe-shelj local haw, and also prmctice oj its apxlying the complex resea~ch of the idealazed and,legal f}ndamentils of pzotectioj of the rights and freedom of the citiz-ins in p~oductioj on busmness abkut admibistratire violations and their maintenance in activity of militia of Ukraine is carried out.
The concept of a legal fundamentals is formulated and the principles are mirrored in activity, which one provide protection of the rights and freedom of the citizens in production on business about administrative violations. A legal status of the participants of production on business about administrative violations for present purposes is in detail determined. In particular, the face, con-cerning which one is conducted administrative production, have the right to state the applications, to have the advocate, which one is enabled to participation in business from the moment of administra-tive detention of a face attracted in administrative liability, or executing a process-verbal about ad-ministrative violation, including for suffering.
The process and main stages of protection by the citizens of the rights and freedom in production on business about administrative violations is esteemed. Thus is paid attention to the Organizational-processual order of operatings of the citizens on implementation of protection of the rights and freedom during production on business about administrative violations at its miscellaneous stages. Process of protection introduces combination of legal means and ways, with the help which one the termination of illegal limitation, cancellation of the measures to secure the appearance, punishment, change of legal effects from the adopted solution by the official, authorized to that is provided.
The problems, bound with advancing of a system of the subjects of an administrative jurisdiction are parsed, where is determined, that the legal and justified applying of the norms of the local law about administrative violations is impossible without legible quantifying and structure of organs (of-ficials) authorized to esteem business about administrative violations. Nowadays, more than 40 sub-jects of administrative production, which one have administratively-jurisdiction authorities. There-fore so relevant value there is a problem of perfecting of activity of the subjects of an administrative jurisdiction of organs and faces of the applicable official categories authorised to esteem and to re-solve of business about administrative violations. That some of them have the right to impose penal-ties under administrative law, in particular penalties, the special urgency is gained by (with) a prob-lem of optimisation both system of the indicated subjects, and their competence.
With reference to a organ of militia, as subject of an administrative jurisdiction, the competence, forms and methods of its activity on a guarantee of rights and freedom of the citizens in production on business about administrative violations is esteemed. Authorities of organs of militia (officials) on a guarantee of rights and freedom of the citizens explicitly are analyzed at applying to them of measures of maintenance of production on business about administrative violacompetence of mili-tia. tions (administrative detention, personal inspection, boarding of things, exception of things and documents). The measures of maintenance are applied by the workers of militia extremely in con-nection with administrative violations and have the administrative-processual order. So, for exam-ple, the administrative detention can take place only at presence of an offence. The detention is in-valid, if the offence misses.
If will be established, that the solution on administrative detention, boarding both exception of things and documents is endured by a organ (official), unauthorized to receive such solution, last is canceled also business is transmitted to consideration of a competent organ, official. In case of can-cellation of the solution about administrative detention, boarding both exception of things and docu-ments behind absence of a structure of an offence in operation held back to last the official apologies should be brought, the excepted things and documents are reset, and also diverse should be removed all from it right of limitation, or their cost is reimbursed.
The proposals on perfecting the local law and the right to apply of practice in activity of organs of militia, its officials are stated, which one execute production on business about administrative violations.
As the measures of processual nature they can be appealed by the citizens at all stages of admin-istrative production, including before applying penalty for perfect administrative violation.
Key words: the rights and freedom of the citizens, protection, legal means and ways of protec-tion, administrative production.

Тараненко С.М. Защита прав и свобод граждан в производстве по делам об админи-стративных правонарушениях и их обеспечение в деятельности милиции. — Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специально-сти 12.00.07 — теория управления; административное право и процесс; финансовое право.
Институт государства и права им. В.М. Корецкого НАН Украины, Киев, 2000.
На основе новейшего законодательства, а также практики его применения осуществлено комплексное исследование теоретических и правовых основ защиты прав и свобод граждан в производстве по делам об административных правонарушениях и их обеспечение в деятель-ности милиции Украины. Осуществлен научный анализ нормативных и юридико-фактических оснований относительно оптимизации деятельности органов, уполномоченных рассматривать и принимать решения по делам об административных правонарушениях, а также определены правовые способы и средства защиты гражданами своих прав и свобод в процессе производства по делам об административных правонарушениях на различных ста-диях. Сформулированы предложения относительно усовершенствования законодательства и правоприменительной практики в деятельности органов милиции, ее должностных лиц, ко-торые осуществляют производство по делам об административных правонарушениях.
Ключевые слова: права и свободы граждан, защита, правовые средства и способы защи-ты, административное производство.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

Пошукова анотація: Диспозитивність прокурорівсімейного поляриметричного Дізнання прикордонної Дільничний податкового міліції нацистівземств Конституційного біженців Донбасу міліції адміністративних ОВС виконавчої внутрішніхсправ профілактиці неповнолітніх попередження службовців області транспортних самоврядування місцевого громадських правоохоронних транспортної громадськістю відмовапредставництво позбавлення вкладу довірчого довічного доручення зберігання агентський кредитування земельної приватизації купівлі морського страхування реклами найму житла нерухомого оренди майна перевезення повітряним давальницької перестрахування чартерупозички фінансових професійну продукції спільну ренти страхування системі житлом факторингу лізингу медичних конституційного Договірна матеріальна подружжя Договірне економічних музичний дилінгу підрядних автомобільним послуг франчайзингу Дозвільна провадження Докази Доказування господарському посадових докази правозастосовчій пізнання Доктрина розподілу Документаційне самоврядування місцевого Польщі Достатність Доступність правосуддя Досудове територіальної курсантів слов’ян Європейського морем Литовського Екологічна лісокористування детінізації сільськогосподарської власності людини Економічні сучасної Експертиза цивільному контрабанду Експлікація Екстрадиція Електрохімічне Емоційний Емфітевзис юриста адвоката слідчого адміністративної державотворчі правосвідомості податкова гуманітарного зайнятості Конвенції юстиції Європейська хартія соціальна оподаткування Європейське право гуманізм торгівлею Європейські Союзу внутрішніх Єфремівська шахрайства Жінка злочинність адвокатурою договорів господарських екологічної законності примусу колізійної статусу засудженої обвинуваченому податковою підозрою досудових митних внутрішніх надзвичайних обвинуваченого реабілітації аварія поліція призначення досудового міліції Закон форм представництво Законність справедливість обґрунтованість профілактики страхування вибори оплату імперії регламент Законодавча процес техніка інституції процес Закриття Заміна Заочний Запобігання нафтогазовому неповнолітніх корисливим насильницьким відмиванню незаконному податковою наркотизму шахрайству Заповіт гласності диспозитивності примусу державного дисципліни індивідуалізації кредитних Застава майнових забезпечення адміністративного процесуального колізійних юрисдикції довкілля сімейних Затримання профспілок Захисник доказування конкуренції репутації конкуренції жертв майнових немайнових патентного військовослужбовців адмiнiстративнi інтелектуальної меншин потерпілого інвестиційної державної потерпілого комп'ютерну профспілками честі прикордонної податкової безпеки транспорті Збитки громадськістю Звернення Звичаєве


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking