Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
Номера от 730 грн.
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Номера от 490 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Номера от 450 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-2% онлайн заказ
Зачарованные Карпаты
Зачарованные Карпаты
Закарпатье, Воловец
Коттеджи от 400 грн.
Есть номера


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Звільнення від кримінальної відповідальності

 

Козак Олександра Сергіївна

ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Дніпропетровськ – 2008



Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України

 

Науковий керівник –
доктор юридичних наук, професор, академік АПрН України
Бандурка Олександр Маркович
Київський міжнародний університет,
радник-наставник ректора

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор, академік АПрН України
Костенко Олександр Миколайович
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України,
завідувач відділом проблем кримінального права, кримінології та судоустрою;
кандидат юридичних наук, доцент
Книженко Оксана Олександрівна
Харківський національний університет внутрішніх справ,
доцент кафедри кримінального права та кримінології

 

Захист відбудеться „30” вересня 2008 р. о „10” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.727.02 Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ за адресою: 49005, м. Дніпропетровськ, просп. Гагаріна, 26.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (м. Дніпропетровськ, просп. Гагаріна, 26).

Автореферат розісланий „29” серпня 2008 р.

 

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради С.М. Школа

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Протидія злочинності є одним з пріоритетних завдань української держави. Останніми роками, за даними офіційних звітів, відбулися зміни у структурі злочинності у напрямку збільшення кількості злочинів невеликої та середньої тяжкості, у запобіганні яких чималу роль відіграє інститут звільнення від кримінальної відповідальності. Реформування сучасної моделі кримінально-правового регулювання суспільних відносин передбачає зміну вектора карального правосуддя до впровадження відновлювального підходу у вирішенні питань притягнення до кримінальної відповідальності.
З набуттям чинності Кримінальним кодексом (далі – КК) України 2001 року розпочалося впровадження у правозастосовну практику вперше формально відокремленого комплексу норм, що передбачають звільнення від кримінальної відповідальності. Така діяльність нашої держави спрямована на досягнення цілей кримінального права засобами заохочення і триває протягом 2001-2008 років. З огляду на це необхідним є проведення її оцінки, яка полягає у з’ясуванні ефективності звільнення від кримінальної відповідальності. Комплексний аналіз кримінального законодавства та практики його реалізації дозволить визначити сучасний стан застосування інституту звільнення від кримінальної відповідальності та обґрунтувати необхідність його удосконалення.
У теорії кримінального права значну увагу вивченню проблем звільнення від кримінальної відповідальності приділили Ю.В. Баулін, О.І. Бойцов, Я.М. Брайнін, К.К. Вавилов, Г.Б. Віттенберг, Л.В. Головко, Т.Т. Дубінін, С.Г. Келіна, Н.Ф. Кузнєцова, В.І. Курляндський, С.Н. Сабанін, В.В. Скибицький, Е.С. Тенчов та ін. Останнім часом окремі види звільнення від кримінальної відповідальності на дисертаційному рівні були досліджені М.Є. Григор’євою, О.О. Житним, Ж.В. Мандриченко, О.В. Наден, О.В. Перепадею та О.О. Ямковою.
Вивченню проблем ефективності права були присвячені праці С.С. Алексєєва, В.В. Головянка, Ф.Е. Жалинського, С.І. Комарицького, М.В. Костицького, В.М. Кудрявцева, В.І. Нікітинського, М.Д. Шаргородського, Є.П. Шикіна, Л.С. Явича та ін.
Таким чином, у науці кримінального права вже накопичено значний досвід застосування норм, що передбачають звільнення особи від кримінальної відповідальності. Дослідники пропонують низку змін до законодавчої регламентації інституту звільнення від кримінальної відповідальності, проте актуальним залишається проведення комплексного аналізу механізму правового регулювання звільнення від кримінальної відповідальності, визначення сучасної практики його застосування в Україні. Оцінка ефективності інституту звільнення від кримінальної відповідальності в Україні дозволить виробити уявлення про доцільність існування в сучасному кримінальному законодавстві таких заохочувальних норм, визначити найбільш актуальні шляхи його вдосконалення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації відповідає програмним положенням: Комплексній програмі профілактики правопорушень на 2007-2009 роки, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України №1767 від 20 грудня 2006 року; Пріоритетним напрямкам наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років, затвердженим наказом МВС України №755 від 05 липня 2004 року (п. 2.5.); Пріоритетним напрямкам розвитку правової науки на 2005-2010 роки, рекомендованим Академією правових наук України (п. 1). Дисертація виконана відповідно до плану НД та ДКР Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ на 2008 рік.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є вдосконалення теоретичних положень науки кримінального права та кримінального закону щодо звільнення від кримінальної відповідальності, розроблення науково обґрунтованих рекомендацій з оптимізації практики його застосування.
Для досягнення мети були поставленні такі основні завдання:
- визначити концептуальні засади сутності кримінальної відповідальності у позитивному та негативному аспектах як явища, що обумовлює існування звільнення від кримінальної відповідальності;
- дослідити поняття, підстави та умови звільнення від кримінальної відповідальності;
- проаналізувати відповідність звільнення від кримінальної відповідальності основним принципам кримінального права;
- відмежувати звільнення від кримінальної відповідальності від суміжних кримінально-правових інститутів;
- визначити поняття, критерії та умови ефективності звільнення від кримінальної відповідальності, а також механізм оцінки ефективності звільнення від кримінальної відповідальності;
- дослідити практику застосування інституту звільнення від кримінальної відповідальності в Україні та здійснити оцінку його ефективності;
- розробити пропозиції щодо вдосконалення інституту звільнення від кримінальної відповідальності.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають при звільненні особи від кримінальної відповідальності.
Предметом дослідження є звільнення від кримінальної відповідальності.
Методи дослідження. Дослідження теоретичних та практичних питань звільнення від кримінальної відповідальності відбувалось на основі таких методів: історичний (під час дослідження розвитку наукових положень в сфері звільнення від кримінальної відповідальності – підрозділи 1.1., 1.2.); формально-логічний (при аналізі підстав і умов звільнення від кримінальної відповідальності та відмежуванні звільнення від кримінальної відповідальності від суміжних кримінально-правових інститутів – підрозділи 1.1., 1.3.); аналіз та синтез (при формулюванні дефініцій основних понять, що використовуються інститутом звільнення від кримінальної відповідальності – підрозділи 1.1., 2.1., 2.2., 2.3.); компаративістський (для порівняння кримінального законодавства України з відповідними положеннями законодавства зарубіжних країн – підрозділ 1.2.); моделювання (при передбаченні шляхів удосконалення звільнення від кримінальної відповідальності та засобів їх реалізації у правозастосовну практику – підрозділ 3.2.); статистично-математичні методи (метод групування даних в окремі типові групи за суттєвими для них ознаками та метод будування гістограм – підрозділ 3.1.); соціологічний (при проведенні анкетування – підрозділи 1.1., 1.2., 3.2.).
Емпіричною базою дослідження є матеріали офіційної статистичної звітності Державної судової адміністрації України за 2002-2007 роки, дані, одержані при вивченні 738 постанов про закриття кримінальних справ та звільнення осіб від кримінальної відповідальності, винесені судами Запорізької, Луганської, Одеської, Полтавської, Харківської, Хмельницької областей та АР Крим у 2006-2008 роках, результати опитування 230 працівників суду, прокуратури і слідчих підрозділів та анкетування 577 осіб, які вперше засуджені до відбування покарання у вигляді позбавлення волі.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням не тільки теоретичних питань звільнення від кримінальної відповідальності, а й накопиченої протягом 2002-2008 років відповідної правозастосовної практики з точки зору ефективності звільнення від кримінальної відповідальності в Україні.
Наукова новизна отриманих результатів конкретизується в таких основних положеннях, що виносяться на захист:
вперше:
- запропоновано розподіл позитивної кримінальної відповідальності залежно від суб’єктів її несення на два види: загальну, що поширюється на загальне коло осіб, виникає при досягненні особою шістнадцятирічного або чотирнадцятирічного віку та припиняється в разі смерті особи, і спеціальну, що поширюється на певне коло осіб, які наділені, окрім загальних, додатковими ознаками, що характеризують відповідну особу як спеціального суб’єкта злочину, та може існувати поряд із загальною, виникає в момент набуття і припиняється в момент позбавлення особи певних додаткових ознак;
- визначено, що ефективність інституту звільнення від кримінальної відповідальності – це оцінна категорія, яка вказує на його позитивну властивість та обумовлена системою дій, спрямованих на виявлення якісних ознак механізму його правового регулювання;
- розроблено механізм оцінки ефективності звільнення від кримінальної відповідальності, що включає в себе чотири елементи: 1) оцінку рівня застосування звільнення від кримінальної відповідальності; 2) оцінку рівня недопущення вчинення нових злочинів особами, які раніше були звільнені від кримінальної відповідальності; 3) оцінку рівня компетентності суду при застосуванні звільнення від кримінальної відповідальності; 4) оцінку рівня узгодженості роботи суб’єктів застосування звільнення від кримінальної відповідальності;
- досліджено механізм формування закономірностей зміни кількості осіб, звільнених від кримінальної відповідальності за різними підставами, та визначено, що звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з прийняттям закону про амністію знижує ефективність звільнення від кримінальної відповідальності за іншими підставами;
удосконалено:
- поняття звільнення від кримінальної відповідальності як здійснюваної відповідно до вимог кримінального та кримінально-процесуального законів відмови держави в особі суду від застосування щодо особи, котра вчинила злочин, передбачених КК України обмежень її певних прав і свобод, яка не тягне за собою кримінально-правових наслідків;
- положення про те, що звільнення від кримінальної відповідальності завжди є повним припиненням правовідносин між державою та особою, звільненою від кримінальної відповідальності, у зв’язку з чим часткове звільнення від кримінальної відповідальності є неможливим. З огляду на це запропоновано нову редакцію ч.2 ст.86 КК України;
дістало подальший розвиток:
- положення щодо відповідності норм, що передбачають звільнення від кримінальної відповідальності, основним принципам кримінального права, та доведено, що реалізація останніх відбувається шляхом застосування інституту звільнення від кримінальної відповідальності;
- визначення цілей звільнення від кримінальної відповідальності. Запропоновано їх розмежування на загальні, які притаманні всім видам звільнення від кримінальної відповідальності, та спеціальні, які покладені на деякі види звільнення від кримінальної відповідальності додатково. Розроблені пропозиції щодо розширення цілей інституту звільнення від кримінальної відповідальності з метою підвищення його ефективності;
- положення про те, що перенесення захисту майнових прав та інтересів потерпілого після звільнення особи від кримінальної відповідальності до сфери цивільно-правових відносин значно знижує ефективність застосування інституту звільнення від кримінальної відповідальності;
- пропозиції щодо розширення умов звільнення від кримінальної відповідальності на злочини середньої тяжкості незалежно від форми їх вини, у зв’язку з чим обґрунтовано необхідність виключення зі ст. 45, ст. 46 та ч. 1 ст. 97 КК України вказівок на необережну форму вини вчинених вперше злочинів середньої тяжкості.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації теоретичні та прикладні висновки й рекомендації можуть бути підґрунтям у науково-дослідницькій роботі – для подальшого вивчення проблем звільнення від кримінальної відповідальності; у правотворчості – при подальшому вдосконаленні кримінального та кримінально-процесуального законодавства України (лист до Верховного Суду України від 24.03.2005 вх. № 352); у правозастосуванні – сприяти вдосконаленню практики застосування звільнення від кримінальної відповідальності (акт впровадження СУ УМВС України в Запорізькій області від 04.04.2008 № 6/1897); у навчальному процесі – при викладанні курсу „Кримінальне право України” (акт впровадження ДДУВС від 04.07.2008 № 1/1597).
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження, викладені у дисертації, оприлюднені на всеукраїнській науково-практичній конференції „Теоретичні та практичні проблеми організації досудового слідства” (м. Запоріжжя, 2005), на міжнародній науково-практичній конференції „Запорізькі правові читання” (м. Запоріжжя, 2007), на науково-практичному семінарі „Застосування кримінального законодавства органами внутрішніх справ: проблеми теорії і практики” (м. Дніпропетровськ, 2008), на науково-практичній конференції „Правова держава: історія, сучасність та перспективи формування в Україні” (м. Запоріжжя, 2008), на науково-практичному семінарі „Актуальні проблеми вдосконалення кримінального та адміністративно-деліктного законодавства” (м. Луганськ, 2008). Основні положення дисертації обговорено на засіданнях кафедри кримінального права та кримінології Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ.
Публікації. Результати дисертації відображені у восьми публікаціях дисертанта, у тому числі п’яти статтях, що опубліковані у фахових виданнях ВАК України та тезах трьох наукових доповідей.
Структура дисертації. Відповідно до мети й завдань дослідження, його об’єкта й предмета, дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які об’єднують вісім підрозділів, висновку, додатків, списку використаних джерел (260 найменувань). Загальний обсяг дисертації становить 228 сторінок, обсяг основного тексту дисертації – 173 сторінки, список використаних джерел викладений на 26 сторінках, додатки складають 29 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розкрито сутність і стан наукової розробки проблем звільнення від кримінальної відповідальності в Україні, її значущість, обґрунтовано актуальність обраної теми й необхідність проведення її дослідження. Дається загальна характеристика роботи, визначається мета й завдання дослідження, його об’єкт, предмет і методологічна основа, формулюються положення й висновки, які зумовлюють наукову новизну дисертації, показується практичне значення отриманих результатів та їх апробація.
Розділ 1. „Загальна характеристика звільнення від кримінальної відповідальності” містить три підрозділи.
У підрозділі 1.1. „Поняття, підстави та умови звільнення від кримінальної відповідальності” зосереджено увагу на тому, що правова природа звільнення від кримінальної відповідальності тісно пов’язана з самою кримінальною відповідальністю. Аналізуючи різні погляди на визначення поняття звільнення від кримінальної відповідальності, автор схиляється до визначення, запропонованого Ю.В. Бауліним, та наводить міркування щодо деталізації й уточнення вказаного поняття. Під звільненням від кримінальної відповідальності дисертант розуміє здійснювану відповідно до вимог кримінального та кримінально-процесуального законів відмову держави в особі суду від застосування щодо особи, котра вчинила злочин, передбачених КК обмежень її певних прав і свобод, яка не тягне за собою кримінально-правових наслідків.
Звільнення від кримінальної відповідальності завжди є звільненням від негативної відповідальності, яке не звільняє особу від обов’язку несення позитивної кримінальної відповідальності. Позитивна кримінальна відповідальність поділяється на загальну та спеціальну.
Загальна позитивна кримінальна відповідальність поширюється на загальне коло осіб, за загальним правилом виникає при досягненні особою шістнадцятирічного (а в деяких випадках – чотирнадцятирічного) віку та припиняється в разі смерті особи. Спеціальна – поширюється на певне коло осіб, які наділені, окрім загальних, додатковими ознаками, що характеризують відповідну особу як спеціального суб’єкта злочину, може існувати поряд із загальною, виникає в момент набуття і припиняється в момент позбавлення особи певних додаткових ознак.
Формулюється висновок, що звільнення особи від кримінальної відповідальності можливе лише за наявності відповідних умов та підстав звільнення. На підставі аналізу основних поглядів на визначення цих понять автор визначає умовою звільнення особи від кримінальної відповідальності те явище, яке викликає саму постановку питання про звільнення від кримінальної відповідальності. Таким явищем є наявність у суспільно небезпечному діянні особи ознак та складу злочину. Вказана умова є загальною для будь-якого випадку звільнення від кримінальної відповідальності. У кожному конкретному виді звільнення від кримінальної відповідальності загальна умова конкретизується тією нормою КК України, якою передбачено таке звільнення. Дисертант погоджується, що правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності є випадки, передбачені КК України та законом України про амністію. Фактичними підставами звільнення від кримінальної відповідальності є юридичні факти у вигляді дії (конкретної посткримінальної поведінки особи) або події, що визначені у правовій нормі.
У підрозділі 1.2. „Відповідність звільнення від кримінальної відповідальності основним принципам кримінального права” порушуються теоретичні проблеми відповідності звільнення від кримінальної відповідальності основним принципам кримінального права, аналізуються наукові розробки в цій сфері.
Здобувач стверджує, що відповідність інституту звільнення від кримінальної відповідальності принципам кримінального права являє собою фундамент, на якому будується механізм правового регулювання звільнення від кримінальної відповідальності. Реалізація інститутом звільнення від кримінальної відповідальності принципів кримінального права – це втілення основних вимог, загальних засад, яким він відповідає, у правозастосовну практику при звільненні особи від кримінальної відповідальності.
Далі відзначається, що принципи гуманізму, рівності громадян перед законом, законності, справедливості, винності діяння (принцип презумпції невинуватості), особистої відповідальності, невідворотності кримінальної відповідальності, індивідуалізації кримінальної відповідальності, диференціації кримінальної відповідальності, економії кримінальної репресії, заохочення правомірної поведінки особи, яка вчинила злочин, – це основні вимоги, загальні засади, яким відповідає інститут звільнення від кримінальної відповідальності.
Розглядаючи відповідність норм, які передбачають звільнення від кримінальної відповідальності, принципу винності діяння, автор вказує на те, що доведення вини особи у визначеному законом порядку і встановлення цього факту рішенням суду у вигляді мотивованої постанови про закриття кримінальної справи у зв’язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності не є порушенням принципу презумпції невинуватості, оскільки вина особи доводиться в законному порядку і встановлюється рішенням суду.
Здобувач стверджує, що інститут звільнення від кримінальної відповідальності відповідає принципу невідворотності кримінальної відповідальності, але про універсальність його дії не дозволяє говорити тільки передбачена ч. 3 ст. 11-1 КПК України можливість звільнення від кримінальної відповідальності невстановленої особи.
Проаналізувавши норми КК України, які регламентують звільнення від кримінальної відповідальності, автор доходить висновку, що вони індивідуалізуються судом, за яким закріплено право звільняти, та диференціюються законодавцем у вигляді: 1) відмінного підходу до різних за ступенем тяжкості діянь, оскільки серед загальних видів звільнення від кримінальної відповідальності обов’язкове звільнення передбачено тільки за вчинення злочину невеликої тяжкості або необережного злочину середньої тяжкості (ст. 45, 46 КК України), а дискреційне – там, де правові підстави дозволяють звільнити особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості (ст. 47, 48 КК України). Законодавцем, залежно від тяжкості вчиненого особою злочину, диференційовано строки давності при звільненні від кримінальної відповідальності (ст. 49 КК України); 2) різного підходу до проявів посткримінальної поведінки осіб, винних у вчиненні однакових за типовим ступенем тяжкості злочинів, який виявляється у різноманітності фактичних підстав для звільнення від кримінальної відповідальності; 3) множинності підстав та умов спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності, передбачених КК України залежно від тяжкості вчиненого злочину та обсягу необхідних активних дій, які б доводили виправлення особи; 4) можливості звільнення від кримінальної відповідальності різних за віком осіб, зокрема, до неповнолітнього, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, окрім загальних та спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності, можуть бути застосовані примусові заходи виховного характеру (ч. 1 ст. 97 КК України), а також скорочені порівняно із загальними строки давності, передбачені ст. 106 КК України.
Підрозділ 1.3. „Відмежування звільнення від кримінальної відповідальності від суміжних кримінально-правових інститутів”. Дослідження основних рис звільнення від кримінальної відповідальності дозволило відокремити від правових підстав звільнення від кримінальної відповідальності такі правові підстави непритягнення особи до кримінальної відповідальності: непідсудність кримінальної справи судам України (ч. 4 ст. 6 КК України), готування до злочину невеликої тяжкості (ч. 2 ст. 14 КК України), добровільну відмову при незакінченому злочині (ст. 17 КК України), малозначність діяння (ч. 2 ст. 11 КК України), вчинення діяння в стані неосудності (ч. 2 ст. 19 КК України), недосягнення особою віку кримінальної відповідальності (ст. 22 КК України), застосування примусових заходів виховного характеру до осіб, які до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинили суспільно небезпечні діяння, що підпадають під ознаки діянь, передбачених Особливою частиною КК України (ч. 2 ст. 97 КК України), добровільну відмову співучасників (ст. 31 КК України), наявність обставин, що виключають злочинність діяння (Розділ VIII Загальної частини КК України), а також випадки, передбачені ч. 2 ст. 385 та ч. 2 ст. 396 КК України.
Розділ 2. „Ефективність звільнення від кримінальної відповідальності” складається з трьох підрозділів.
Підрозділ 2.1. „Поняття та механізм ефективності звільнення від кримінальної відповідальності”. Аналіз наявних у загальній теорії права основоположних поглядів на поняття ефективності правових норм дозволив зробити висновок, що найбільш поширеним є розуміння ефективності норм права як співвідношення цілей та результатів. Здобувач приєднується до поглядів тих науковців, які критикують таку концепцію, та наголошує на тому, що поняття „ефективність” та „оцінка ефективності”, хоч і взаємообумовленими, але не є тотожними. Оцінка ефективності – це система дій, спрямованих на виявлення якісних ознак предмета. Ефективність – це оцінна категорія, яка обумовлена системою дій, спрямованих на виявлення якісних ознак предмета, та вказує на його позитивну властивість. Розвиваючи ці поняття, автор дістає висновку, що під ефективністю інституту звільнення від кримінальної відповідальності необхідно розуміти оцінну категорію, яка вказує на його позитивну властивість та обумовлена системою дій, спрямованих на виявлення якісних ознак механізму його правового регулювання. Оцінка ефективності механізму правового регулювання складається із системи дій, спрямованих на виявлення його якісних ознак, шляхом дослідження співвідношення мети та результату, засобу його досягнення, а також діяльності відповідного правозастосовного органу щодо реалізації поставлених перед ним завдань. Дослідження цих критеріїв проводиться на основі механізму оцінки їх ефективності.
У дисертації розроблено механізм оцінки ефективності звільнення від кримінальної відповідальності, що складається з таких чотирьох елементів.
Перший елемент – це оцінка рівня застосування звільнення від кримінальної відповідальності. Він полягає в обчисленні коефіцієнта застосування звільнення від кримінальної відповідальності та виражається формулою

,

де Ез – коефіцієнт застосування звільнення від кримінальної відповідальності;
k1 – кількість осіб, звільнених від кримінальної відповідальності за певний період часу;
n1 – загальна кількість осіб, рішення суду у кримінальних справах щодо яких набрали законної сили за певний період часу.
Другий елемент – це оцінка рівня недопущення вчинення нових злочинів особами, які раніше були звільнені від кримінальної відповідальності. Критерій досягнення такого результату при поставленій меті спеціальної та загальної превенції є найбільш значимим для виведення висновку про ефективність звільнення від кримінальної відповідальності та може бути виражений формулою

,

де Ен – коефіцієнт недопущення вчинення нових злочинів особами, які раніше були звільнені від кримінальної відповідальності;
k2 – кількість осіб, раніше звільнених від кримінальної відповідальності, рішення суду у кримінальних справах щодо яких набрали законної сили за певний період часу;
n2 – кількість осіб, звільнених від кримінальної відповідальності за певний період часу.
Третій елемент полягає в оцінці рівня компетентності суду при застосуванні звільнення від кримінальної відповідальності та виражається формулою
,

де Ек – коефіцієнт компетентності суду при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності;
k3 – кількість постанов місцевих судів про закриття кримінальної справи у зв’язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності за певний період часу, які скасовано та змінено апеляційними судами;
n3 – загальна кількість постанов місцевих судів за певний період часу, які скасовано та замінено апеляційними судами.
Четвертий елемент – це оцінка рівня узгодженості роботи суб’єктів застосування звільнення від кримінальної відповідальності, що здійснюється за формулою
,

де Еу – коефіцієнт узгодженості роботи суб’єктів застосування звільнення від кримінальної відповідальності;
k4 – кількість осіб, щодо яких судом винесено постанови про звільнення від кримінальної відповідальності (у справах без обвинувальних висновків) за певний період часу;
n4 – кількість кримінальних справ, що надійшли до місцевих судів з постановами про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності за певний період часу.
Дисертант стверджує, що в результаті проведення обчислень за кожним із перерахованих елементів отримуються чотири коефіцієнти, що дозволяють кількісно оцінювати динаміку показників діяльності елементів механізму правового регулювання звільнення від кримінальної відповідальності. Їх зростання, що встановлюється шляхом порівняння з подібними показниками за певний проміжок часу (за роками, півріччями, місяцями тощо), вказує на підвищення ефективності звільнення від кримінальної відповідальності.
У підрозділі 2.2. „Критерії ефективності звільнення від кримінальної відповідальності” здобувач робить висновок, що критерії ефективності звільнення від кримінальної відповідальності – це ознаки елементів механізму його правового регулювання. Їх оцінка відбувається на основі показників, якими є зведені емпіричні дані результату дії механізму правового регулювання за певний проміжок часу.
Критеріями ефективності звільнення від кримінальної відповідальності визначаються: 1) досягнення результату, а саме недопущення вчинення нових злочинів особами, які раніше були звільнені від кримінальної відповідальності. Результат обумовлюється поставленими перед інститутом звільнення від кримінальної відповідальності цілями та засобами, зокрема засобами заохочення позитивної посткримінальної поведінки особи, яка вчинила злочин; 2) діяльність судів щодо реалізації поставлених перед ними завдань, що полягає у компетентності та узгодженості роботи суб’єктів застосування звільнення від кримінальної відповідальності.
Особливу увагу в роботі приділено визначенню цілей звільнення від кримінальної відповідальності. Автор стверджує, що цілі звільнення від кримінальної відповідальності розподіляються залежно від правової підстави звільнення на загальні та спеціальні. Загальні цілі притаманні всім видам звільнення від кримінальної відповідальності, спеціальні – покладені на деякі види звільнення від кримінальної відповідальності додатково. Загальними цілями є такі: а) виправлення осіб, які вчинили злочин, – є початковою, яка обумовлює існування в кримінальному законі відповідної заохочувальної норми, а в подальшому виступає підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності; б) спеціальна (приватна) превенція, що полягає у заохоченні осіб, які вчинили злочини, виявити позитивну посткримінальну поведінку, довести своє виправлення, відмовитися від продовження злочинної діяльності в майбутньому; в) загальнопревентивний вплив, що поширюється на коло осіб, які є носіями позитивної кримінальної відповідальності, та реалізується у двох напрямках: перший здійснюється шляхом заохочення широкого кола осіб, які вчинили злочини, до припинення злочинної діяльності та виявлення позитивної посткримінальної поведінки; другий здійснюється в межах спеціальної превенції шляхом доведення невідворотності покладення на особу обов’язку піддатися кримінальному переслідуванню.
Спеціальними цілями звільнення від кримінальної відповідальності виступають: а) запобігання невідворотної шкоди, що може бути завдана основам національної та громадської безпеки (ч. 2 ст. 114, ч. 2 ст. 255, ч. 2 ст. 258-3, ч. 6 ст. 260 КК України); б) відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди (ч. 3 ст. 175, ч. 4 ст. 212, ч. 4 ст. 289 КК України); в) запобігання незаконному обігу зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв, а також наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ч. 3 ст. 263 ч. 4 ст. 307 ч. 4 ст. 309 ч. 4 ст. 311 КК України); г) зменшення латентності злочинів у сфері службової діяльності (ч. 3 ст. 369 КК України); д) запобігання злочинам, вчиненим військовослужбовцями (ч. 4 ст. 401 КК України).
Підрозділ 2.3. „Умови ефективності звільнення від кримінальної відповідальності”. Аналіз основних поглядів на поняття умов ефективності норми права дозолив стверджувати, що умовами ефективності звільнення від кримінальної відповідальності є система обставин, що обумовлюють ефективність механізму його правового регулювання, впливають на можливість досягнення відповідними засобами цілей та результатів звільнення від кримінальної відповідальності, а також включають у себе умови ефективності норми права, умови ефективності правових відносин та актів реалізації прав і обов’язків.
До умов ефективності правових норм інституту звільнення від кримінальної відповідальності відноситься його ретельна правова регламентація, яка розуміється як узгодженість норм матеріального та процесуального права, що передбачають звільнення від кримінальної відповідальності, а також відповідність таких норм загальним тенденціям кримінальної політики держави та потребам суспільства.
Умовами ефективності правових відносин інституту звільнення від кримінальної відповідальності є рівень правової свідомості громадян. Узагальнивши результати проведеного анкетування осіб, які вперше засуджені до відбування покарання у вигляді позбавлення волі, автор робить висновок, що серед опитаних переважна більшість засуджених осіб (83 %) не знають про існування в КК України норм, які передбачають звільнення від кримінальної відповідальності.
Умови ефективності актів реалізації прав і обов’язків розглядаються в роботі як державно-владна діяльність компетентних органів із забезпечення ефективної реалізації норм про звільнення особи від кримінальної відповідальності, яка полягає у прокурорському нагляді, судовому та відомчому контролі під час звільнення від кримінальної відповідальності.
Розділ 3. „Застосування інституту звільнення від кримінальної відповідальності та шляхи його вдосконалення” складається з двох підрозділів.
У підрозділі 3.1. „Оцінка ефективності застосування звільнення від кримінальної відповідальності в Україні” на основі розробленого механізму оцінки ефективності автор здійснює оцінку ефективності звільнення від кримінальної відповідальності у 2002-2007 роках в Україні.
Оцінка рівня застосування звільнення від кримінальної відповідальності у 2002-2007 роках в Україні проводиться за першим елементом механізму оцінки ефективності. Відповідно до формули (2.1) обчислюються коефіцієнти застосування звільнення від кримінальної відповідальності (Ез), що складають у 2002 році – 6,6 %, у 2003 році – 12 %, у 2004 році – 9,8 %, у 2005 році – 14,3 %, у 2006 році – 12,6 %, а у 2007 році – 17,0 %. Значні коливання темпу зростання кількості звільнених від кримінальної відповідальності осіб пов’язані з прийняттям у 2003, 2005 та 2007 роках Законів України „Про амністію”.
Здобувач досліджує практику застосування окремих видів звільнення від кримінальної відповідальності та взаємозв’язок закономірностей зміни кількості осіб, звільнених від кримінальної відповідальності за різними підставами, та стверджує, що кількість осіб, звільнених від кримінальної відповідальності, у зв’язку з актом амністії в роки прийняття відповідного закону складає майже половину від загальної кількості звільнених осіб.
Узагальнивши досліджені закономірності, автор робить висновок, що амністія є пріоритетною поряд з іншими видами звільнення від кримінальної відповідальності. Така ситуація обумовлена тим, що звільнення від кримінальної відповідальності на підставі акта амністії є безумовним та не вимагає від особи активної позитивної посткримінальної поведінки. Тому амністія значно знижує ефективність звільнення від кримінальної відповідальності за іншими підставами та перешкоджає досягненню цілей звільнення від кримінальної відповідальності.
Порівнявши кількість застосувань деяких спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності (ч. 4 ст. 112, ч. 4 ст. 289, ч. 4 ст. 307, ч. 4 ст. 311, ч. 3 ст. 369 та ч. 4 ст. 401 КК України) із загальною кількістю засуджених за вчинення відповідних злочинів, у дисертації підсумовується, що звільнення від кримінальної відповідальності за спеціальними видами застосовується в середньому лише у 2,2 % випадків, а притягаються до кримінальної відповідальності в середньому 84,6 % осіб, що вказує на низький рівень їх застосування у порівнянні із загальними видами звільнення від кримінальної відповідальності, які переважно застосовуються судами.
У результаті проведеної оцінки ефективності застосування звільнення від кримінальної відповідальності та порівняння коефіцієнтів (Ез) за роками, дисертант робить висновок про зростання рівня застосування звільнення від кримінальної відповідальності в Україні у 2002-2007 роках.
Другий елемент механізму оцінки ефективності звільнення від кримінальної відповідальності пов’язаний з обчисленням коефіцієнтів недопущення вчинення нових злочинів особами, які раніше були звільнені від кримінальної відповідальності (Ен), відповідно до формули (2.2). У 2002-2007 роках ці коефіцієнти становили 79,8 %, 91,4 %, 91,3 %, 95,5 %, 94,8 %, 96,5 % відповідно.
Особлива увага звертається на те, що незалежно від зростання кількості звільнених від кримінальної відповідальності, щороку скорочується категорія засуджених, які раніше вже вчиняли злочини, але були звільнені від кримінальної відповідальності. Автор вважає, що це свідчить про досягнення загальних цілей інституту звільнення від кримінальної відповідальності (виправлення, спеціальна превенція).
За підсумками другого елемента оцінки ефективності звільнення від кримінальної відповідальності автор стверджує про зростання рівня недопущення вчинення нових злочинів особами, які раніше були звільнені від кримінальної відповідальності, у 2002-2007 роках в Україні.
Обчислення коефіцієнта компетентності суду (Ек) за формулою (2.3), що стосується третього елементу механізму оцінки ефективності звільнення від кримінальної відповідальності, за статистичними даними Державної судової адміністрації України, є можливим, починаючи з 2006 року, коли з’явився відповідний пункт звітності. Отже, у 2006 та 2007 роках коефіцієнти компетентності суду (Ек) склали 88,9 % та 89,7 % відповідно, на основі чого в роботі робиться висновок про в цілому високий показник рівня компетентності суду при застосуванні звільнення від кримінальної відповідальності, який має початкову тенденцію до зростання.
У результаті проведення оцінки четвертого елемента механізму ефективності за формулою (2.4) отримано такі значення коефіцієнтів узгодженості (Еу) у 2002-2007 роках: 94,1 %, 93,6 %, 92,8 %, 92,9 %, 94,8 %, 96,1 % відповідно. Таким чином, коефіцієнти (Еу), дещо знизившись у 2004 та 2005 роках, почали активно зростати у 2006 та 2007 роках, що свідчить про підвищення рівня узгодженості прийняття рішень суб’єктами застосування звільнення від кримінальної відповідальності.
Підсумовуючи вищевикладене, здобувач робить висновок про поступове підвищення ефективності звільнення від кримінальної відповідальності у 2002-2007 роках в Україні.
У підрозділі 3.2. „Шляхи вдосконалення інституту звільнення від кримінальної відповідальності” обґрунтовується твердження, що досконалість матеріального права не може виступати єдиним важелем у регулюванні правовідносин звільнення від кримінальної відповідальності.
Узагальнення більшості сучасних наукових поглядів на переорієнтацію карального правосуддя на відновне дозволили зробити наступні висновки: а) про необхідність віднесення до загальних цілей звільнення від кримінальної відповідальності відновлення прав потерпілого та відшкодування завданих збитків й усунення заподіяної шкоди; б) про обов’язковість при звільненні особи від кримінальної відповідальності врахування точки зору потерпілого (у справах, де є потерпілий); в) про необхідність введення до статистичної звітності судів пунктів, які б відображали: кількість випадків і розмір відшкодованої шкоди потерпілим та державі при звільненні особи від кримінальної відповідальності; кількість осіб, які повторно звільняються від кримінальної відповідальності; загальну кількість притягнутих до кримінальної відповідальності та звільнених від неї осіб, які раніше вчинили злочини, але були звільнені від кримінальної відповідальності; г) про актуальність розширення дії заохочувальних засобів кримінально-правового реагування на злочини середньої тяжкості шляхом виключення зі ст. 45, ст. 46 та ч. 1 ст. 97 КК України вказівок на необережну форму вини вчинених вперше злочинів середньої тяжкості, оскільки типовий ступінь тяжкості злочину визначається не формою вини, а тяжкістю передбаченого ст. 12 КК України покарання.
При аналізі дотримання судами визначеної ст. 45–48 та ч. 1 ст. 97 КК України умови звільнення особи від кримінальної відповідальності – вчинення злочину вперше, основна увага звертається на триваючу дискусію з приводу обмеження права особи бути повторно звільненою від кримінальної відповідальності (Х.Д. Алікперов, М.Є. Григор’єва, О.О. Житний). Автор критично ставиться до обмеження права, наданого державою особі бути звільненою від кримінальної відповідальності. У дисертації стверджується, що звільнення особи від кримінальної відповідальності, умовою якого є вчинення злочину вперше, тобто особою, яка на момент вчинення злочину не має судимості, є обов’язком суду тільки за ст. 45 та 46 КК України, які передбачають активну позитивну посткримінальну поведінку особи, спрямовану на відновлення прав потерпілого, залагодження конфлікту між злочинцем, потерпілим та державою. В інших же випадках (ст. 47, ст. 48, ч.1 ст. 97 КК України) звільнення особи є правом, а не обов’язком суду. Тому питання доцільності звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вже була раніше звільнена на будь-якій підставі від кримінальної відповідальності, повинен вирішувати суд з урахуванням обставин справи та особи підсудного в кожному випадку індивідуально.
Вирішуються проблемні питання наявності у особи права заперечувати проти закриття кримінальної справи, зокрема, автор розвиває думку та наводить додаткові аргументи щодо виключення із загального правила отримання згоди обвинуваченого на закриття кримінальної справи у зв’язку із звільненням від кримінальної відповідальності випадку, коли від кримінальної відповідальності звільняється неповнолітній із застосуванням примусових заходів виховного характеру, та пропонує внести відповідні зміни до Кримінально-процесуального кодексу України.

ВИСНОВКИ

Основні положення дисертаційного дослідження викладено в таких висновках і пропозиціях.
1. Положення сучасної кримінально-правової доктрини щодо інституту звільнення від кримінальної відповідальності є певною мірою неузгодженими та суперечливими, тому вкрай необхідним є дотримання єдиної термінології при застосуванні звільнення від кримінальної відповідальності.
2. Звільнення від кримінальної відповідальності є повним припиненням правовідносин між державою та особою, звільненою від кримінальної відповідальності, у зв’язку з чим пропонується внести зміни до ч. 2 ст. 86 КК України і викласти в такій редакції:
„Законом про амністію особи, які вчинили злочин, можуть бути звільнені від кримінальної відповідальності або повністю чи частково звільнені від покарання”.
3. Пропонується змінити абзац 3 пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності” № 12 від 23 грудня 2005 року і викласти в такій редакції:
„Умовою звільнення особи від кримінальної відповідальності є наявність у суспільно небезпечному діянні особи ознак та складу злочину”.
4. Підтримуються пропозиції тих науковців, які вважають необхідним виключити передбачену в ст. 44 КК України підставу звільнення від кримінальної відповідальності – акт про помилування – як таку, що не має правового підґрунтя для застосування, та викласти ч. 1 ст. 44 КК України в такій редакції:
„Особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, а також на підставі закону України про амністію”.
5. Визначено, що кримінально-правові норми про звільнення від кримінальної відповідальності відповідають основним принципам кримінального права, а при застосуванні інституту звільнення від кримінальної відповідальності принципи кримінального права ними реалізуються.
6. На основі проведеного аналізу норм КК України стверджується, що законодавець невипадково використав у кримінальному законі такі дефініції: „не є злочином”, „не є підсудні”, „не підлягає кримінальній відповідальності”, тому їх об’єднано в групу за одним принципом – це підстави непритягнення особи до кримінальної відповідальності. Такі підстави слід відмежовувати від підстав звільнення від кримінальної відповідальності, де законодавець використав формулювання „звільняється від кримінальної відповідальності” чи „може бути звільнена від кримінальної відповідальності”.
7. Поняття „оцінка ефективності” та „ефективність” не є тотожними, оскільки оцінка ефективності – це система дій, спрямованих на виявлення якісних ознак предмета; ефективність – це оцінна категорія, яка обумовлена системою дій, спрямованих на виявлення якісних ознак предмета, та вказує на його позитивну властивість.
8. Досліджуючи ефективність звільнення від кримінальної відповідальності, потрібно вести мову не про ефективність правових норм, які його регламентують, а про ефективність усього механізму правового регулювання звільнення від кримінальної відповідальності. У зв’язку з чим під ефективністю інституту звільнення від кримінальної відповідальності пропонується розуміти оцінну категорію, яка вказує на його позитивну властивість та обумовлена системою дій, спрямованих на виявлення якісних ознак механізму його правового регулювання.
9. Виявлення якісних ознак механізму правового регулювання звільнення від кримінальної відповідальності відбувається шляхом проведення оцінки його ефективності за допомогою чотирьохелементного механізму, що дозволяє вирахувати коефіцієнти ефективності та прослідкувати динаміку їх змін.
10. Поняття „критерії”, „показники” та „умови” ефективності звільнення від кримінальної відповідальності різняться між собою, оскільки „критерії” є ознаками, „показники” є емпіричними даними, а „умови” – системою обставин, що стосуються дії механізму правового регулювання звільнення від кримінальної відповідальності.
11. У результаті проведення оцінки ефективності звільнення від кримінальної відповідальності в Україні встановлено, що рівень застосування звільнення від кримінальної відповідальності, рівень недопущення вчинення нових злочинів особами, які раніше були звільнені від кримінальної відповідальності, рівень компетентності суду при застосуванні звільнення від кримінальної відповідальності та рівень узгодженості роботи суб’єктів застосування звільнення від кримінальної відповідальності зростають. На цій основі зроблено висновок про поступове підвищення ефективності звільнення від кримінальної відповідальності у 2002-2007 роках в Україні.
12. Пропонується внести такі зміни до КК України:
- ст. 45 КК України викласти в такій редакції:
„Особа, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду”;
- ст. 46 КК України викласти в такій редакції:
„Особа, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду”;
- ч. 1 ст. 97 КК України викласти в такій редакції:
„Неповнолітнього, який вперше вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання. У цих випадках суд застосовує до неповнолітнього примусові заходи виховного характеру, передбачені частиною другою статті 105 цього Кодексу”.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ
ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Козак О.С. Правові підстави звільнення від кримінальної відповідальності / О.С. Козак // Наше право. – 2004. – № 4. – С. 59–62.
2. Козак О.С. Прокурорський нагляд, судовий та відомчий контроль за дотриманням прав людини при звільненні від кримінальної відповідальності / О.С. Козак // Теоретичні та практичні проблеми організації досудового слідства: Всеукр. наук.-практ. конф., 20–21 трав. 2005 р. – Запоріжжя. – 2005. – С. 72–75.
3. Козак О.С. Проблема відновного правосуддя у контексті сучасного стану інституту звільнення від кримінальної відповідальності / О.С. Козак // Наше право. –2005. – № 3. – С. 40–43.
4. Козак О.С. Загальні види звільнення від кримінальної відповідальності: порівняльно-правовий аналіз / О.С. Козак // Наше право. – 2006. – № 1. – С. 47–52.
5. Козак О.С. Основні підходи до визначення змісту кримінальної відповідальності / О.С. Козак // Запорізькі правові читання: щорічна Міжнар. наук.-практ. конф., 17–18 трав. 2007 р. – Запоріжжя: ЗНУ, 2007. – С. 279–281.
6. Козак О.С. Реалізація принципу винності діяння при звільненні особи від кримінальної відповідальності // Наше право. – 2008. – № 2. – С. 59–65.
7. Козак О.С. Критерії оцінки механізму правового регулювання звільнення від кримінальної відповідальності як основні ознаки його ефективності / О.С. Козак // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – № 5. – С. 123–126.
8. Козак О.С. Умови ефективності механізму правового регулювання інституту звільнення від кримінальної відповідальності / О.С. Козак // Правова держава: історія, сучасність та перспективи формування в Україні: Всеукр. наук.-практ. конф., 30 трав. 2008 р. – У 2 ч. – Запоріжжя: Юридичний ін-т ДДУВС. – 2008. – Ч. І. – С. 65–68.

АНОТАЦІЇ

Козак О.С. Звільнення від кримінальної відповідальності. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. – Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ. – Дніпропетровськ, 2008.
Дисертація присвячена комплексному науковому дослідженню проблем звільнення від кримінальної відповідальності. Досліджені концептуальні засади сутності кримінальної відповідальності як явища, що обумовлює існування звільнення від кримінальної відповідальності. Конкретизовано поняття звільнення від кримінальної відповідальності, його підстав та умов за кримінальним законодавством України. Встановлена відповідність звільнення від кримінальної відповідальності основним принципам кримінального права. Відмежовано звільнення від кримінальної відповідальності від суміжних кримінально-правових інститутів. Значну увагу приділено визначенню поняття ефективності звільнення від кримінальної відповідальності, його критеріїв та умов. Розроблено механізм оцінки ефективності звільнення від кримінальної відповідальності, на основі якого досліджено практику застосування звільнення від кримінальної відповідальності в Україні. Визначено шляхи вдосконалення інституту звільнення від кримінальної відповідальності з метою підвищення його ефективності.
Ключові слова: заохочувальні норми, звільнення від кримінальної відповідальності, ефективність, механізм оцінки ефективності.

Козак А.С. Освобождение от уголовной ответственности. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 – уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. – Днепропетровский государственный университет внутренних дел. – Днепропетровск, 2008.
Диссертация посвящена комплексному научному исследованию проблем освобождения от уголовной ответственности. Определяются концептуальные основы сущности уголовной ответственности как явления, которое обусловливает существование освобождения от уголовной ответственности. В связи с этим, конкретизировано понятие освобождения от уголовной ответственности, под которым понимается осуществляемый в соответствии с требованиями уголовного и уголовно-процессуального законов отказ государства в лице суда от применения относительно лица, которое совершило преступление, предусмотренных УК ограничений его определенных прав и свобод, который не тянет за собой уголовно-правовых последствий. Проанализированы основания и условия освобождения от уголовной ответственности.
Утверждается, что освобождение от уголовной ответственности всегда является освобождением от негативной ответственности и не освобождает лицо от обязанности несения позитивной уголовной ответственности. Позитивная уголовная ответственность подразделяется на общую и специальную.
Исследованы теоретические проблемы соответствия и реализации институтом освобождения от уголовной ответственности следующих принципов уголовного права: гуманизма, равенства граждан перед законом, законности, справедливости, виновности деяния (принцип презумпции невиновности), личной ответственности, неотвратимости уголовной ответственности, индивидуализации уголовной ответственности, дифференциации уголовной ответственности, экономии уголовной репрессии, поощрения правомерного поведения лица, которое совершило преступление.
Проведено разграничение института освобождения от уголовной ответственности от иных уголовно-правовых институтов, исходя из отличия правовых оснований их применения.
Особое внимание уделено определению целей освобождения от уголовной ответственности. Разработана их классификация на общие и специальные в зависимости от правовых оснований освобождения от уголовной ответственности.
Обосновывается вывод о том, что, оценивая эффективность освобождения от уголовной ответственности, необходимо исследовать не только эффективность правовых норм, которые его регламентируют, а весь механизм его правового регулирования. В связи с этим, под эффективностью института освобождения от уголовной ответственности предлагается понимать оценочную категорию, которая указывает на его позитивное свойство и обусловлена системой действий, направленных на выявление качественных признаков механизма его правового регулирования. Выявление качественных признаков механизма правового регулирования освобождения от уголовной ответственности происходит путем проведения оценки его эффективности на основе четырехэлементного механизма, который позволяет вычислить коэффициенты эффективности и проследить динамику их изменений.
В результате детального анализа понятий „критерии”, „показатели” и „условия” эффективности освобождения от уголовной ответственности автор утверждает, что их необходимо четко разграничивать, поскольку „критерии” являются признаками, „показатели” – эмпирическими данными, а „условия” – системой обстоятельств, которые касаются действия механизма правового регулирования освобождения от уголовной ответственности.
В результате проведения оценки эффективности освобождения от уголовной ответственности в Украине установлено, что уровень применения освобождения от уголовной ответственности, уровень недопущения совершения новых преступлений лицами, которые были ранее освобождены от уголовной ответственности, уровень компетентности суда и уровень согласованности работы субъектов применения освобождения от уголовной ответственности возрастают. На этой основе сделан вывод о постепенном повышении эффективности освобождения от уголовной ответственности в 2002-2007 годах в Украине.
Наряду с анализом практики применения института освобождения от уголовной ответственности определены пути его усовершенствования, изложены предложения по повышению его эффективности.
Ключевые слова: поощрительные нормы, освобождение от уголовной ответственности, эффективность, механизм оценки эффективности.

Kozak O.S. The exoneration from criminal responsibility. – Manuscript.
The dissertation for a scientific degree of Candidate of Sciences (Law), specialty 12.00.08 – Criminal Law and Criminology; Law of Criminal Execution. – The Dnipropetrovs’k State University of Internal Affairs, Dnipropetrovs’k, 2008.
The dissertation is devoted to the complex scientific research of the exoneration from criminal responsibility. Conceptual grounds of criminal responsibility essence as a phenomenon that stipulates the existence of exoneration from criminal responsibility are examined. The notion of exoneration from criminal responsibility, its basis and conditions according to criminal legislation of Ukraine are concretized. The conformity of the exoneration from criminal responsibility to the main principles of criminal law is determined. The exoneration from criminal responsibility is separated from adjacent criminal law institutes. The considerable attention is paid to the definition of efficiency of the exoneration from criminal responsibility, its criteria and conditions. The mechanism of evaluation of the efficiency of exoneration from criminal responsibility is elaborated. On the basis of this mechanism we have researched the practice of application of the exoneration from criminal responsibility in Ukraine. The ways of improvement of the institute of exoneration from criminal responsibility are determined with the purpose of increasing its efficiency.
Key-words: encouraging norms, exoneration from criminal responsibility, efficiency, mechanism of evaluation of the efficiency.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

Пошукова анотація: випробуванням Звільнення каяттям дійовим поруки примиренням відбування дисципліни Зворотна громадськістю іміджу Зв’язки Зґвалтування адвокатом влади громадянами податкової реформа Соціалістичної Земельні процесуальні Земля довірою Злочин наслідками дорожнього людяності ОВС банкрутством необережність віросповідання економіки підприємницької найму мотиваційній пересування вузами підприємницьких фінансових приватної трудових Змішані вини інформації захисту винагороди безпідставного шкоди рятування загрози доручення підстави Європи Зовнішньоекономічні сліди Ідеологія Локка Імідж Імміграційне слідчого дитини міграції морського Імплементація Імунітет Інвестиційні договори самоврядування вчителя технології банкрутства губернаторства громадянства представництва Чехословаччині самоврядування моральної Польща омбудсмана підсудності піклування поруки потерпілого консулів Президента Франції Інститутпрезидентства співучасті присяжних губернатора конституційного народовладдя державної адміністрацій ідеологія криміналістики Інтелектуальна культура безпека ООН розслідування органів податкової мореплавства Інформація Іпотека вугледобувну обґрунтування ЗУНР власності трудового Кадрове державному Казна Касаційне час господарської умисних ухилення поліція слідчих приховування некласичний осудними Князівська Кодифікаційна Кодифікаційні Кодифікація Колективні заробітної Колізії Командитні Компенсації місцевого Президента фармакотерапевтична землекористування криміналістичне досудовому Компроміс Комунікативна Конкурентне Конкуренція Консолідація Конституцiйне Конституційна політичних правової юрисдикція юстиція Директорії справами державними освіту приватну творчості життя збори світогляду допомогу контроль конфлікт прав гласності рівності ініціативи Конституційний Суд громадянські делікти екологічні виконавчої міліції поділу внутрішніх парламентаризму громадянина законодавчої безпеки виконавчої стримувань особисті політичні самоврядування омбудсмана відповідальності вищих регламентація грецької міжнародних Канади юстиції військовослужбовців громадських депутатів кордону народів міста депутата меншин органів парламентарів Рахункової Києва виборчого суддів уряду ЄС правотворчому поділу політичних людини громадянина виборів національної національних норми референдуму самоврядування туризму публічної міжнаціональних Конституціоналізм Конституція України Контрабанда Контроль бюджету підприємницькою адміністрацій провадження Контрольний примус Конфіскація внутрiшнiх Конфлікти реформування реалізму управління експертизи розслідування національних політики охорони Концесійні Концесія Координація криміналістичної Кореляційні Корпоративні


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking