Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
Номера от 730 грн.
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Номера от 490 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Номера от 450 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-2% онлайн заказ
Зачарованные Карпаты
Зачарованные Карпаты
Закарпатье, Воловец
Коттеджи от 400 грн.
Есть номера


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям

 

ЖИТНИЙ Олександр Олександрович

ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ У ЗВ'ЯЗКУ З ДІЙОВИМ КАЯТТЯМ

Спеціальність 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Харків - 2003



Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України.
Науковий керівник – доктор юридичних наук, доцент Гуторова Наталія Олександрівна, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, профе-сор кафедри кримінального права № 2.

Офіційні опоненти – доктор юридичних наук, професор Борисов Вячеслав Іванович, Ін-ститут вивчення проблем злочинності АпрН України, директор;

кандидат юридичних наук, доцент Антипов Володимир Іванович, Науко-во-дослідний інститут фінансового права Державної податкової адмініст-рації України, директор.

Провідна установа – Національна академія внутрішніх справ України, Міністерство внутрі-шніх справ України, кафедра кримінального права, м. Київ.

Захист відбудеться 28 травня 2003 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.700.03 Національного університету внутрішніх справ (61080, м. Харків, пр-т 50-річчя СРСР, 27).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного університету внутрішніх справ (61080, м. Харків, пр-т 50-річчя СРСР, 27).

Автореферат розіслано 25 квітня 2003 р.

 

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Кириченко В.Є.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Кримінально-правова політика України в сучасних умовах характеризується, з одного боку, тенденцією до встановлення суворих заходів покарання щодо учасників злочинних угруповань, осіб, які вчиняють тяжкі й особливо тяжкі злочини, рецидивіс-тів, а з іншого – пом’якшенням кримінально-правової репресії стосовно осіб, які вчиняють діяння невеликої тяжкості, вчинки, спрямовані на згладжування соціально шкідливих наслідків своїх ді-янь. При цьому чинне кримінальне законодавство України містить низку норм, які передбачають повну відмову від застосування державного примусу щодо осіб, які вчинили злочини, дозволяючи, а в деяких випадках навіть зобов’язуючи звільняти їх від кримінальної відповідальності. Із набут-тям чинності новим Кримінальним кодексом України (далі – КК) інститут звільнення від криміна-льної відповідальності вітчизняного кримінального права збагатився низкою нових положень. Од-нією з новел є норма про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям, сформульована в ст. 45 КК, згідно з якою особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаяла-ся, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Актуальність дослідження проблем звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям обумовлюється необхідністю і значущістю в сучасному кримінальному праві України інституту заохочення до соціально корисної поведінки. Диференціація заходів криміналь-но-правового впливу є об’єктивно необхідною, оскільки в останні роки характерною рисою зло-чинності є тенденція до збільшення кількості тяжких та особливо тяжких посягань на інтереси особи, суспільства й держави. Однак застосування виключно каральних засобів у подоланні зло-чинності та лише репресивний вплив на осіб, які вчиняють суспільно небезпечні діяння, не в усіх випадках призводить до досягнення позитивних результатів, бажаних для суспільства. Досить час-то виникають ситуації, у яких реалізація кримінальної відповідальності є недоцільною, нераціона-льною, а іноді й негуманною. Передусім це стосується випадків учинення особою вперше злочину невеликої тяжкості, після якого вона розкаялася, її наступні дії були спрямовані на зменшення шкідливих наслідків скоєного, на надання допомоги правоохоронним органам у розкритті вчине-ного злочину.
Побудова в Україні демократичної правової держави, формування повноцінного громадянсь-кого суспільства, проголошення людини Конституцією України найвищою соціальною цінністю потребують більш активної реалізації відновлювальної функції кримінального права, диверсифі-кації засобів її виконання. Це зумовлює необхідність створення дієвих правових механізмів, за-вданням яких є забезпечення прав потерпілих від злочинів осіб та інтересів держави. Одним з еле-ментів цього є використання пом’якшення кримінально-правового впливу на осіб, які вчинили злочини, за умови їх позитивної посткримінальної поведінки, що сприяє досягненню оптимальних результатів у згладжуванні заподіяної злочином шкоди, компенсації та відшкодування за завдані збитки, збереженню сил і засобів правоохоронних органів, що дозволяє останнім концентрувати зусилля на пріоритетних напрямках протидії злочинності.
У теорії кримінального права значну увагу вивченню проблем звільнення від кримінальної відповідальності приділили О.І. Бойцов, Я.М. Брайнін, К.К. Вавілов, Г.Б. Віттенберг, Л.В. Голо-вко, Т.Т. Дубінін, С.Г. Келіна, Л.М. Кривоченко, Н.Ф. Кузнецова, В.І. Курляндський, А.Р. Палтсер, В.Ч. Песлякас, С.Н. Сабанін, В.В. Скибицький, Е.С. Тенчов, А.П. Чугаєв та ін. Окремі компоненти дійового каяття розглядалися при дослідженні обставин, що пом’якшують покарання, в роботах М.І. Бажанова, Л.А. Долиненко, Л.Л. Кругликова, Г.І. Чечеля, при вивченні заохочувальних норм кримінального права та посткримінальної поведінки вони аналізувалися В.А. Єлеонським, І.Е. Звечаровським, Р.А. Сабітовим, а Х.Д. Алікперов та Г.О. Усатий вивчали їх у зв'язку з досліджен-ням питань компромісу в кримінальному праві. В останні роки з'явилося декілька робіт, у яких предметом дослідження стало дійове каяття (А.Д. Сафронов, С.І. Нікулін, С.П. Щерба, А.В. Сав-кін, В.В. Сверчков).
Наукові розробки проблем звільнення від кримінальної відповідальності та дійового каяття мі-стять значну кількість безперечно корисних теоретичних положень і висновків. Однак проблеми звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям у вітчизняному криміна-льному праві спеціально не досліджувалися, що пояснюється передусім новизною цього виду зві-льнення від кримінальної відповідальності. Існуючі ж наукові дослідження названої проблеми ви-конано на підставі кримінального законодавства Російської Федерації. В науці кримінального пра-ва України немає комплексних теоретичних доробок і всебічного аналізу звільнення від криміна-льної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям, що свідчить про наявність прогалини у вітчиз-няній кримінально-правовій теорії. Проблема ускладнюється недостатньо активним застосуванням судами України цього перспективного виду звільнення від кримінальної відповідальності , неод-наковим тлумаченням, а іноді й неправильним розумінням положень ст. 45 КК, які стосуються як об’єктивних і суб’єктивних ознак дійового каяття (щире каяття, повне відшкодування збитків, усунення шкоди, активне сприяння розкриттю злочину) так й інших умов застосування цієї норми (невелика тяжкість учиненого злочину, скоєння злочину вперше). Указані обставини знижують ефективність зазначеної норми, негативно впливають на законність та обґрунтованість її застосу-вання і потребують вироблення науково обґрунтованих рекомендацій щодо тлумачення змісту ст. 45 КК, правової оцінки дійового каяття й здійснення у зв'язку із ним звільнення від кримінальної відповідальності. Не можна визнати досконалим техніко-юридичне втілення норми про звільнення від кримінальної відповідальності в її чинній редакції, що викликає потребу у формулюванні й об-ґрунтуванні пропозицій про внесення змін до цієї норми з метою вдосконалення її змісту.
Вищевикладене зумовлює необхідність наукового осмислення й детального теоретичного до-слідження звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям як виду звіль-нення від кримінальної відповідальності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповід-но до плану науково-дослідних робіт кафедри кримінального права та кримінології Національного університету внутрішніх справ, Головних напрямків наукових досліджень Національного універ-ситету внутрішніх справ на 2001-2005 роки (п. 1.4.), ґрунтується на положеннях Комплексної про-грами профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. № 1376/ 2000, одним із напрямків досягнення мети якої є вироблення пропозицій про внесення змін до законодавства щодо створення інституту правового компромісу стосовно осіб, які добровільно сприяли виявленню, розслідуванню і припиненню злочинних діянь, учине-них ними особисто або іншими особами (п. 5).
Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є комплексна розробка проблеми звіль-нення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям у її кримінально-правовому аспекті. Мета зумовлює постановку й необхідність вирішення таких завдань: 1) з’ясувати історич-ні, правові й соціальні чинники, якими зумовлено введення в законодавство норми про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям; 2) визначити місце цього виду зві-льнення у структурі інституту звільнення від кримінальної відповідальності; 3) встановити підста-ви цього виду звільнення від кримінальної відповідальності; 4) здійснити системне дослідження змісту умов звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям; 5) виробити рекомендації щодо тлумачення і практичного застосування ст. 45 КК; 6) виявити недоліки норми про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям і сформулювати пропозиції по їх усуненню.
Об’єктом дослідження є звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим ка-яттям як вид звільнення від кримінальної відповідальності.
Предметом дослідження виступає чинне кримінальне законодавство, що регулює звільнення від кримінальної відповідальності взагалі і звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям, зокрема, і практика його застосування; вітчизняне кримінальне законодавство минулих років; кримінальне законодавство зарубіжних країн про звільнення від кримінальної від-повідальності; система наукових поглядів і розробок стосовно цієї проблеми.
Методи дослідження обрано з урахуванням поставленої мети й завдань, об’єкта та предмета дослідження. Діалектичний метод дозволив розглянути питання звільнення від кримінальної від-повідальності у зв'язку з дійовим каяттям через поглиблене вивчення більш загальних категорій кримінального права. Історичний та історико-правовий методи було використано при з’ясуванні історичних витоків і генезису кримінально-правового інституту звільнення від кримінальної від-повідальності, з’ясуванні тенденцій його розвитку й передумов походження норми про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям. Порівняльно-правовий метод – при здійсненні порівняння норм про звільнення від кримінальної відповідальності законодавства ін-ших країн із кримінальним законодавством України. Формально-логічний (догматичний) метод послужив аналізу розглядуваної норми з точки зору додержання правил законодавчої техніки при її конструюванні. За допомогою системно-структурного аналізу показано місце звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям в інституті звільнення від кримінальної відповідальності, співвідношення останнього з іншими видами звільнення від кримінальної від-повідальності, визначено обсяг і зміст відповідних понять.
Науково-теоретичним підґрунтям для виконання дисертації послужили праці вітчизняних і за-рубіжних криміналістів, присвячені як загальним проблемам кримінального права, так і пробле-мам звільнення від кримінальної відповідальності, посткримінальної поведінки, дійового каяття, а також праці із загальної теорії права, історії держави та права України, кримінально-процесуального й цивільного права, юридичної й загальної психології. Досліджено кримінальне законодавство низки зарубіжних країн, вітчизняне кримінальне законодавство попередніх епох, постанови Пленуму Верховного Суду України.
Емпіричну базу дослідження становлять дані, отримані внаслідок вивчення 432 постанов слід-чих ОВС і судів про закриття кримінальних справ із звільненням від кримінальної відповідальнос-ті за КК України 1960 р. та 48 подань слідчих ОВС і постанов місцевих судів про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям на підставі ст. 45 КК України.
Нормативну базу роботи склали Конституція України, чинне кримінальне законодавство Укра-їни, нормативні акти інших галузей права, у тому числі кримінально-процесуального, цивільного права.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні комплексним мо-нографічним дослідженням проблем звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійо-вим каяттям.
На підставі проведеного дослідження сформульовано нові наукові положення:
1. З урахуванням правової природи звільнення від кримінальної відповідальності вперше ви-значено, що звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям є достроко-вою формою припинення кримінально-правових відносин, яке відбувається до початку реалізації кримінальної відповідальності за вчинений вперше невеликої тяжкості злочин, у якій дійове каят-тя особи є юридичним фактом, що припиняє ці правовідносини.
2. Уперше в науці кримінального права з’ясовано історичні витоки інституту звільнення від кримінальної відповідальності та його розвиток у вітчизняному законодавстві різних епох. Установ-лено, що ознаки дійового каяття в поведінці особи завжди враховувалися в нормах цього інституту, доведено історичну зумовленість введення в чинне законодавство норми про звільнення від кримі-нальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям.
3. Додатково обґрунтовано наявність соціально-правової обумовленості створення норми про зві-льнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям наступними чинниками: а) по-требою в диверсифікації засобів реалізації відновлювальної функції кримінального права; б) частко-вою нейтралізацією соціально корисними вчинками шкідливої значущості злочинного діяння й особи, що його вчинила; в) необхідністю перегляду цілей застосування звільнення від кримінальної відпові-дальності, звернення уваги на посткримінальну поведінку та психологію розкаяння; г) позитивним впливом збільшення кількості випадків дійового каяття на поліпшення стану протидії злочинності; д) можливістю обмежити стигматизацію певної частини громадян, які вперше вчинили злочини невели-кої тяжкості.
4. На відміну від існуючих точок зору, питання про підставу звільнення від кримінальної від-повідальності у зв'язку з дійовим каяттям вирішено з урахуванням її кримінально-політичної і фо-рмально-правової сторони, або з точки зору її форми і змісту. Наведено аргументи, що формаль-ною (правовою) підставою цього виду звільнення є кримінально-правова норма, вміщена у ст. 45 КК, а матеріальною (фактичною) – недоцільність реалізації кримінальної відповідальності особи, яка дієво розкаялася, у зв'язку з досягненням низки соціально позитивних результатів: ліквідації шкідливих наслідків злочину, відшкодування або компенсації за їх заподіяння, збереження матері-альних та організаційних ресурсів при розкритті й розслідуванні цього злочину.
5. Вироблено уперше теоретичне поняття умов звільнення від кримінальної відповідальності, якими визнано описані в нормі про звільнення від кримінальної відповідальності обставини, суку-пність яких визначає необхідність (або можливість) застосування вказаного в розглядуваній нормі виду звільнення, і з’ясовано їх практичне значення. Удосконалено класифікацію умов звільнення від кримінальної відповідальності, з урахуванням чого класифіковано умови звільнення від кримі-нальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям.
6. Уперше досліджено зміст і співвідношення кримінально-правових категорій “шкода” і “зби-тки”. Наведено додаткові аргументи в обґрунтування позиції, що обсяги цих понять не вичерпу-ються одними лише суспільно небезпечними наслідками, які характеризують об’єктивну сторону злочину, а охоплюють й інші шкідливі наслідки, що лежать за межами складу вчиненого злочину. Доведено, що відшкодування збитків є внесенням особою грошових коштів або майна у фонди фі-зичних чи юридичних осіб, які зазнали матеріальних втрат у результаті вчинення злочину, в роз-мірі, еквівалентному понесеним втратам, а усунення шкоди – ліквідацією фактичних шкідливих наслідків злочину й відновлення первинного стану предмета злочинного посягання. Обґрунтовано, що, оцінюючи розміри завданої злочином моральної шкоди, внаслідок її нематеріальності немож-ливо застосувати еквівалентний принцип, тому у випадках її заподіяння допустимо вести мову не про відшкодування шкоди, а лише про матеріальну компенсацію за неї.
7. Проведено вперше докладний аналіз змісту активного сприяння розкриттю злочину як об’єктивної ознаки дійового каяття. Установлено, що мінімальні вимоги, яким повинна відповіда-ти така позитивна посткримінальна поведінка особи, полягають у добровільному, правдивому й повному свідченні про всі відомі їй обставини справи. Виявивши законодавчу й теоретичну неза-вершеність визначень змісту поняття “розкриття злочину” та його обсягів, автор пропонує допов-нити текст ст. 45 КК словами “і розслідуванню”.
8. Наведено додаткові аргументи, що щире каяття є явищем виключно морально-психічним, що підвищує ризик припуститися помилки при його дослідженні й оцінці. Зроблено висновок, що використання щирого каяття як умови звільнення від кримінальної відповідальності негативно впливає на правильне застосування ст. 45 КК, а тому внесено пропозицію виключити його з пере-ліку ознак дійового каяття, замінивши умовою повного визнання вини.
9. Запропоновано введення обмеження на застосування ст. 45 КК стосовно суб’єктів, які про-тягом одного року до вчинення злочину невеликої тяжкості вже звільнялися від кримінальної від-повідальності за ст. 45 КК, оскільки неодноразове звільнення негативним чином впливає на досяг-нення мети загального і спеціального попередження.
10. Уперше з’ясовано співвідношення передбаченого ст. 45 КК звільнення від кримінальної відповідальності з іншими загальними видами такого звільнення й вирішено питання конкуренції між ними. Доведено, що в цих випадках: а) щодо ст. 45 КК мають пріоритет на застосування статті 46 і ст. 49 КК; б) ст. 45 КК має пріоритет стосовно ст. 47 КК; в) статті 48 і 45 КК між собою взагалі конкурувати не можуть.
11. Запропоновано нову редакцію норми про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям (ст. 45 КК).
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації ви-сновки й рекомендації можуть бути використані: у науково-дослідницькій сфері – для подальшої розробки теоретичних і прикладних проблем звільнення від кримінальної відповідальності, заохо-чувальних норм кримінального права; у правотворчості – внесені пропозиції по вдосконаленню кримінально-правової норми про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям можуть бути використані при подальшому вдосконаленні кримінального законодавства; у правозастосуванні – при здійсненні судами України звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям; у навчальному процесі – при викладанні курсу Загальної частини кри-мінального права (теми “Звільнення від кримінальної відповідальності”), підготовці підручників і навчальних посібників із кримінального права.
Апробація результатів дисертації. Результати досліджень, включені до дисертації, оприлюднено на науково-практичній конференції ад’юнктів та слухачів магістратури (м. Харків, Національний уні-верситет внутрішніх справ, 13 квітня 2001 р.), науково-практичній конференції “Новий Кримінальний кодекс України: проблеми впровадження” (м. Харків, Національний університет внутрішніх справ, 25 червня 2001 р.), науковій конференції молодих учених “Сучасні проблеми юридичної науки і правоза-стосовчої діяльності” (м. Харків, Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого, 20-21 гру-дня 2001 р.), науково-теоретичній конференції “Теорія та практика застосування чинного криміналь-ного і кримінально-процесуального законодавства у сучасних умовах” (м. Київ, Національна академія внутрішніх справ України, 25 квітня 2002 р.), міжнародному науково-практичному семінарі “Пробле-ми відповідальності за злочини проти громадської безпеки за новим Кримінальним кодексом України” (м. Харків, Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого, 1-2 жовтня 2002 р.).
Основні положення дисертації обговорено на засіданнях кафедри кримінального права та кри-мінології Національного університету внутрішніх справ, використовуються у навчальному процесі Національного університету внутрішніх справ при викладанні курсу “Кримінальне право України. Загальна частина”.
Публікації. За результатами дослідження дисертантом одноособово опубліковано 6 статей у фахових наукових виданнях України та Російської Федерації, а також 2 тези доповідей.
Структура дисертації. Відповідно до мети й завдань дослідження, його об’єкта й предмета, дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які містять вісім підрозділів, висновку, списку використаної літератури (374 найменування). Повний обсяг дисертації становить 210 сторінок, об-сяг основного тексту дисертації – 183 сторінки.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У Вступі розкрито сутність і стан наукової розробки проблеми звільнення від кримінальної відпо-відальності у зв'язку з дійовим каяттям, обґрунтовано актуальність обраної теми й необхідність прове-дення її дослідження. Дається загальна характеристика роботи, визначається мета й завдання дослі-дження, його об’єкт, предмет і методологічна основа, формулюються положення й висновки, які зу-мовлюють наукову новизну дисертації, показується практичне значення отриманих результатів та їх апробація.
Розділ 1. “Історико-правовий та порівняльно-правовий огляд інституту звільнення від кримінальної відповідальності” містить три підрозділи.
Підрозділ 1.1. “Звільнення від кримінальної відповідальності у вітчизняному законодавстві дорадянського періоду” присвячено розгляду історії виникнення інституту звільнення від кримі-нальної відповідальності у вітчизняному законодавстві. Вивчивши кримінально-правові докумен-ти різних епох (Руську Правду, Судебник Казимира 1468 р., Судебники 1467 та 1550 років, Литов-ський Статут 1529 р., законодавство Петра І, Збірник малоросійських прав, Соборне Уложення 1649 р, “Права, по котрым судится малороссийский народ”, Уложення про покарання кримінальні і виправні 1845 р., Статут про покарання, які накладаються мировими суддями 1864 р., Уголовне Уложення 1903 р.), автор доводить, що норми про звільнення від кримінальної відповідальності були властиві вітчизняному кримінальному законодавству вже з часів його зародження і станов-лення, чим спростовує поширену точку зору, яка пов’язує виникнення цього інституту з періодом радянського кримінального законодавства 60-х років ХХ ст. Показано генетичний зв’язок матеріа-льно-правового інституту звільнення від кримінальної відповідальності з кримінально-процесуальним інститутом закриття кримінальних справ та інститутом звільнення від покарання, що дозволило стверджувати, що вже з давніх часів у нормах про звільнення від кримінальної від-повідальності осіб, які вчинили злочини, законодавець враховував їх дійове каяття.
У підрозділі 1.2. “Звільнення від кримінальної відповідальності у вітчизняному законодавстві ХХ сторіччя” наведено генезис інституту звільнення від кримінальної відповідальності в криміна-льному законодавстві від перших нормативно-правових актів радянської влади до КК України 1960 р. Виокремлено два етапи цього процесу: а) з 1917 р. до 1958 р. у зв'язку із офіційним прого-лошенням принципу невідворотності відповідальності норми про звільнення від кримінальної від-повідальності з’являлися лише в актах тимчасової дії, причому в більшості випадків звільнення обумовлювалося позитивною посткримінальною поведінкою, що мала ознаки дійового каяття; б) з 1958 р. до кінця 90-х років, коли звільнення від кримінальної відповідальності остаточно сформу-валося як самостійний інститут, а його розвиток відбувався завдяки збільшенню кількості у КК України 1960 р. спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності, які всі без винят-ку пов’язували звільнення з позитивною посткримінальною поведінкою особи.
Підрозділ 1.3. “Звільнення від кримінальної відповідальності у законодавстві зарубіжних кра-їн” містить огляд норм про звільнення від кримінальної відповідальності в законодавстві Німеч-чини, Англії, Франції, Іспанії, Італії, Голландії, Польщі, США, Японії, Китаю, Білорусі, Латвії, Ро-сійської Федерації. Виявлено особливості, властиві інституту звільнення від кримінальної відпові-дальності у кримінальному праві України. Показано, що за законодавством більшості з указаних країн застосування цих норм зумовлене позитивною посткримінальною поведінкою особи, най-більш поширеними видами якої є повне або часткове відшкодування збитків, примирення з потер-пілим, сприяння розкриттю та розслідуванню злочинів вчинених як особисто, так і іншими особа-ми (у тому числі й шляхом укладення угод про визнання вини).
Розділ 2. “Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям як складова частина інституту звільнення від кримінальної відповідальності кримінального права України” складається із трьох підрозділів.
У підрозділі 2.1. “Поняття й загальна характеристика звільнення від кримінальної відповідаль-ності” порушуються загальні теоретичні проблеми звільнення від кримінальної відповідальності. Поділяючи позицію, згідно з якою кримінальна відповідальність є вимушеним перетерпінням осо-бою, яка вчинила злочин, державного осуду, а також позбавлень особистого, майнового або іншого характеру, дисертант доходить висновку, що звільнення від кримінальної відповідальності не може бути ані її диференціацією, ані індивідуалізацією, оскільки при цьому кримінально-правові відноси-ни припиняються достроково, не досягнувши у своєму поступовому розвитку стадії, на якій розпо-чинається реалізація кримінальної відповідальності. Автор не погоджується з віднесенням звільнен-ня від кримінальної відповідальності до засобів декриміналізації, виходячи з того, що остання є ви-ключною компетенцією законодавчого органу держави, а звільнення від кримінальної відповідаль-ності – правом суду. Акцентовано увагу на помилковості ототожнення звільнення від кримінальної відповідальності з випадками, коли вона виключається (при добровільній відмові, застосуванні при-мусових заходів медичного характеру до неосудних осіб та заходів виховного характеру до непов-нолітніх, що не досягли віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність).
Обґрунтовується, що звільнення від кримінальної відповідальності є особливою (достроковою, бо вона відбувається до початку реалізації кримінальної відповідальності) формою припинення кримінально-правових відносин, що виникають між державою й особою через учинення нею зло-чину. При вчиненні вперше злочинного діяння невеликої тяжкості за змістом ст. 45 КК дійове ка-яття особи є тим юридичним фактом, який тягне обов’язкове припинення охоронних кримінально-правових відносин.
У підрозділі 2.2. “Соціально-правова обумовленість встановлення звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям та його місце в інституті звільнення від криміналь-ної відповідальності” введення в законодавство норми про звільнення від кримінальної відповіда-льності у зв'язку з дійовим каяттям обґрунтовується такими правовими й соціальними чинниками: а) потребою в удосконаленні засобів забезпечення відшкодування шкоди від злочинів й реалізації відновлювальної функції кримінального права; б) частковою нейтралізацією соціально корисними вчинками шкідливої значущості злочинного діяння й особи, що його вчинила; в) необхідністю пе-регляду цілей застосування звільнення від кримінальної відповідальності, звернення уваги на по-зитивну посткримінальну поведінку й психологію розкаяння; г) позитивним впливом збільшення кількості випадків дійового каяття на поліпшення організації, планування й стану протидії зло-чинності; д) можливістю шляхом застосування цієї норми обмежити стигматизацію певної части-ни громадян, які вперше вчинили злочини невеликої тяжкості.
Провадиться багатоступенева класифікація видів звільнення від кримінальної відповідальнос-ті, в якій звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям визначається як безумовне (або без іспитового терміну), бо рішення про нього приймається остаточно і не ставить-ся в залежність від подальшої поведінки особи; таке, що не передбачає застосування будь-яких за-ходів впливу щодо особи, яка звільняється; загальне, оскільки може бути здійснене в разі вчинен-ня індивідуально не визначеного кола злочинів невеликої тяжкості; обов’язкове (імперативне), бо за наявності всіх обставин, описаних у ст. 45 КК, її застосування є обов’язком суду; із загальним суб’єктом, оскільки його здійснення не пов’язане з жодними додатковими ознаками, яким повинна відповідати особа, що звільнюється.
Проаналізовано співвідношення між звільненням від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям і загальними видами звільнення від кримінальної відповідальності, питання мож-ливої конкуренції між нормами про звільнення. Автор вважає, що ст. 46 КК є спеціальною щодо ст. 45 КК і більш м’якою порівняно із нею, тому при посяганні на приватні та особисті інтереси й досягненні примирення винного з потерпілим має пріоритет ст. 46 КК. Звільнення від криміналь-ної відповідальності з передачею особи на поруки є факультативним, а ст. 45 КК передбачає імпе-ративний вид звільнення й не встановлює іспитового терміну. Тому, коли вчинено злочин невели-кої тяжкості вперше, особа щиро розкаялася, повністю відшкодувала завдані нею збитки чи усу-нула заподіяну шкоду, активно сприяла розкриттю злочину, і колектив установи, підприємства або організації клопочеться про передачу її на поруки, повинно здійснюватися звільнення, передбаче-не ст. 45 КК. Оскільки передбачена у ст. 48 КК зміна обстановки як умова звільнення від криміна-льної відповідальності не залежить від волі й поведінки особи, то статті 48 та 45 КК між собою конкурувати не можуть. Для звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності за ст. 49 КК достатньо пасивної соціально позитивної поведінки, отже дана норма має пріоритет перед усіма іншими нормами про звільнення від кримінальної відповідальності (в тому числі й щодо ст. 45 КК). Стаття 45 КК має пріоритет щодо ст. 97 КК, бо, на відміну від останньої встановлює обов’язковий вид звільнення. При цьому при оцінці дійового каяття непов-нолітніх допустиме відшкодування збитків не особисто неповнолітнім, а іншими особами (указа-ними в статтях 446-447 ЦК України).
Виявлено відмінності між звільненням від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям й передбаченими нормами Особливої частини КК спеціальними видами звільнення: останні можуть застосовуватися в разі вчинення лише тих злочинів, які вказано у відповідних но-рмах Особливої частини КК, а можливість застосування ст. 45 КК зумовлена тільки невеликою тяжкістю злочину. Норми Особливої частини точно описують характер і вид позитивної посткри-мінальної поведінки, яка є умовою звільнення від кримінальної відповідальності, у той час як ст. 45 КК містить лише узагальнену характеристику такої поведінки. Суб’єктивною ознакою спеціа-льних видів звільнення є тільки добровільність певних дій, а обов’язковою ознакою дійового каят-тя – щире розкаяння особи, яке свідчить про мотиви її поведінки.
У підрозділі 2.3. “Підстави й умови звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям” розглянувши наявні в науці кримінального права погляди на проблему підстав звільнення від кримінальної відповідальності, їх встановлення пропонується з урахуванням фор-мальної й кримінально-політичної сторін. Оскільки можливість (або необхідність) здійснення будь-якого виду звільнення залежить від дотримання конкретних вимог, встановлених криміналь-но-правовою нормою, то формальними (правовими) підставами звільнення від кримінальної від-повідальності виступають відповідні норми матеріального права, які регулюють звільнення від кримінальної відповідальності. Формальні підстави відображають випадки визнання законодавцем недоцільності реалізації кримінальної відповідальності особи за вчинене нею суспільно небезпеч-не діяння, яке містить склад передбаченого КК злочину. Вони є юридичною формою фактичної (матеріальної) підстави звільнення від кримінальної відповідальності, якою є недоцільність продо-вження кримінально-правових відносин між державою й особою, яка вчинила злочин, і реалізації кримінальної відповідальності цієї особи у зв'язку із досягненням певних бажаних для суспільства результатів. Матеріальні й формальні підстави звільнення від кримінальної відповідальності спів-відносяться між собою як форма (формальна, правова підстава) та зміст (матеріальна, фактична підстава). Таким чином, формальною (правовою) підставою звільнення від кримінальної відпові-дальності у зв'язку з дійовим каяттям є кримінально-правова норма, вміщена в ст. 45 КК, а його матеріальною (фактичною) підставою є недоцільність реалізації кримінальної відповідальності особи, яка дієво розкаялася після вчинення нею вперше злочину невеликої тяжкості, у зв'язку з до-сягненням низки соціально позитивних результатів (повної ліквідації шкідливих наслідків злочи-ну, або відшкодування, компенсації за їх заподіяння, збереження матеріальних й організаційних ресурсів правоохоронних органів під час розкриття та розслідування злочину).
Необхідність (або можливість) застосування будь-якої правової підстави звільнення від кримі-нальної відповідальності зумовлена відповідністю фактичних обставин справи ознакам, названим у цій нормі. Місцю останніх у правових моделях звільнення від кримінальної відповідальності, їх ролі в його механізмі відповідає поняття “умови звільнення від кримінальної відповідальності”. Умови звільнення від кримінальної відповідальності визначено як зазначені в правовій підставі об’єктивні або суб’єктивні ознаки, відповідність яким фактичних обставин справи зумовлює необ-хідність (або можливість) здійснення вказаного в цій нормі виду звільнення. Умови звільнення від кримінальної відповідальності виконують такі функції: з'ясування їх змісту дозволяє правильно обирати вид звільнення, забезпечити його законність та обґрунтованість; вони орієнтують, які фа-ктичні дані необхідно оцінювати при вирішенні питання про можливість або необхідність здійс-нення звільнення від кримінальної відповідальності; з’ясування змісту умов кожного виду звіль-нення дозволяє встановити причини, з яких законодавець вважає за можливе або за необхідне припинити кримінально-правові відносини і зробити висновок про наявність цих причин в кожно-му конкретному випадку.
Вироблено загальну класифікацію умов звільнення від кримінальної відповідальності, згідно з якою умови звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям класифіко-вано таким чином: а) умова про невелику тяжкість вчиненого злочину є незаміщуваною, об’єктивною, позитивною, попередньою, стосується вчиненого діяння; б) умова про вчинення зло-чину вперше є незаміщуваною, об’єктивною, негативною, попередньою; в) умова про щире каяття є незаміщуваною, суб’єктивною, позитивною, попередньою, яка стосується посткримінальної по-ведінки особи; г) умова про активну допомогу в розкритті злочину є незаміщуваною, суб’єктивною, позитивною, яка стосується посткримінальної поведінки особи; д) умови про повне відшкодування збитків або усунення шкоди є заміщуваними, суб’єктивними, позитивними, попе-редніми, стосуються посткримінальної поведінки особи.
Розглянуто зміст таких умов звільнення від кримінальної відповідальності, як учинення зло-чину вперше та невелика тяжкість скоєного злочину. Учиненим вперше злочином дисертант вва-жає злочин, який скоєно особою, яка не має судимості (тобто якщо вона в минулому ніколи не вчиняла злочинів, або ж судимість за раніше вчинені злочини з передбачених законом підстав по-гашено чи знято), або яка була звільнена від кримінальної відповідальності. Застосування ст. 45 КК виключається, якщо у вчиненому особою діянні встановлено будь-який вид множинності зло-чинів, в якій злочин невеликої тяжкості, щодо якого поставлено питання про звільнення від кримі-нальної відповідальності, є наступним (хоча б другим). Виключається її застосування і щодо будь-якого зі злочинів, які входять у ідеальну сукупність, оскільки з кримінально-правової точки зору такі діяння вчиняються одночасно, а тому встановлення того, яке з них слід вважати вчиненим впе-рше, неможливе.
Оскільки злочин вважається вчиненим уперше й у випадках скоєння його особою, яка за вста-новленими законом підставами була звільнена від кримінальної відповідальності, а неодноразове звільнення суб’єкта від кримінальної відповідальності негативно впливає на досягнення мети зага-льного і спеціального попередження, пропонується закріпити обмеження на застосування ст. 45 КК щодо осіб, які протягом одного року до скоєння злочину невеликої тяжкості уже звільнювали-ся від кримінальної відповідальності за цією ж статтею.
На початку розділу 3 “Кримінально-правова характеристика дійового каяття” відзначено різ-номаніття поглядів криміналістів на поняття дійового каяття, на підставі чого зроблено висновок, що в науці не вироблено єдиної позиції з цього питання. Характеристику дійового каяття дисертант пропо-нує проводити з урахуванням об’єктивних і суб’єктивних ознак, властивих дійовому каяттю як пози-тивній посткримінальній поведінці, і ознак, прямо указаних в диспозиції ст. 45 КК. Розділ містить два підрозділи.
У підрозділі 3.1. “Об’єктивні ознаки дійового каяття” наголошується, що згідно з чинною редакцією ст. 45 КК початковим моментом, з якого поведінка особи може бути розцінена як дійове каяття, є закінчення злочину, а кінцевим – вступ у силу обвинувального вироку або припинення кримінально-правових відносин у зв’язку із закінченням строку давності. Це дозволяє ставити пи-тання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із дійовим каяттям навіть після винесення обвинувального вироку, що значно знижуватиме соціально-політичне й виховне зна-чення вироку – найважливішого акта правосуддя. З метою попередження таких випадків пропону-ється обмежити кінцевий термін визнання дійового каяття як юридичного факту, що припиняє кримінально-правові відносини, моментом закінчення судового слідства, доповнивши ст. 45 КК відповідним застереженням.
Установлено, що відшкодування особою заподіяних збитків та усунення шкоди є головними чинниками, які, за переконанням і фахівців-юристів, і громадян, потерпілих від злочинів, є дійсно необхідними для позитивного вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відпові-дальності. Проаналізувавши місце, яке займають категорії “шкода” та “збитки” в законодавстві, дисертант доходить висновку, що під поняттям “збитки” в ст. 45 КК необхідно розуміти майнові втрати та витрати фізичних, юридичних осіб та держави, які перебувають у причинному зв’язку із вчиненим суспільно небезпечним діянням, і які може бути зведено до грошового чи майнового ек-вівалента, а під “шкодою” – не лише збитки, а й інші види соціально і юридично значущого нега-тивного результату, що настав внаслідок учиненого суспільно небезпечного діяння. З огляду на це стверджується, що поняття “шкода” є родовим щодо поняття “збитки”. Автор вважає, що повне відшкодування може бути здійснено не стосовно шкоди, заподіяної злочином суспільним відноси-нам (оскільки пошкоджена соціальна матерія не може бути відновлена повністю), а тільки щодо порушень у відповідних елементах суспільних відносин. Саме із цих позицій пропонується роз-глядати наявність і якість “повного” відшкодування збитків та усунення шкоди.
Установлюючи обсяги шкоди та збитків за змістом ст. 45 КК, дисертант наводить аргументи на користь необхідності врахування в них тих негативних змін, які причинно пов’язані із суспіль-но небезпечним діянням, передбачені чинним кримінальним, кримінально-процесуальним та циві-льним законодавством, однак виходять за межі складу вчиненого злочину невеликої тяжкості. То-му шкоду в контексті ст. 45 КК рекомендується розглядати як суму викликаних учиненим злочи-ном змін у елементах об’єкта останнього і пов’язаних із цим витрат, понесених державою, юриди-чними й фізичними особами. З урахуванням міжгалузевої природи проблеми відшкодування шко-ди від злочинів, на підставі комплексного підходу пропонується до обсягів шкоди включати: а) суспільно небезпечні наслідки, що характеризують об’єктивну сторону вчиненого злочину; б) мо-ральну шкоду; в) витрати, понесені особою на відновлення заподіяної їй шкоди власними силами; г) витрати, понесені закладом охорони здоров’я на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину; д) судові витрати. Таке тлумачення змісту шкоди обґрунтовується потребою в найбільш оптимальному й раціональному врегулюванні суспільних відносин при застосуванні ст. 45 КК, у зв'язку із чим держава та особи, що потерпіли від злочину, повинні позбуватися необхідності у проведенні будь-яких витрат, отримувати компенсацію за вже понесені у зв'язку із вчиненим зло-чином втрати. Вищевикладене дозволяє підсумувати, що відшкодування збитків є внесенням гро-шових коштів або майна у фонди фізичної або юридичної особи, яка зазнала матеріальних витрат та понесла втрати внаслідок учиненого злочину, в розмірі, еквівалентному понесеним втратам; усунення шкоди являє собою ліквідацію шкідливих наслідків злочину з метою відновлення пер-винного стану предмета злочинного посягання.
Автор доходить висновку, що для оцінки розмірів моральної шкоди не може бути застосовано еквівалентний принцип, властивий для відшкодування майнових збитків, а тому у випадках запо-діяння моральної шкоди можна вести мову лише про матеріальну компенсацію за неї. Спираючись на це міркування, дисертант вважає доцільним текст ст. 45 КК доповнити словами “компенсувала моральну шкоду” без вказівки при цьому на повноту компенсації, оскільки реальний розмір мора-льної шкоди внаслідок її нематеріальності встановити неможливо.
Звертається увага на те, що повне відшкодування збитків або усунення шкоди можливе, якщо заподіяна шкода або завдані збитки можна встановити за характером і розміром, якщо вони під-даються усуненню або відшкодуванню зусиллями окремої фізичної особи в обмежений проміжок часу. Тому при заподіянні шкоди, яка має неусувний, непрогнозований, стохастичний характер, дійове каяття в обсязі, передбаченому ст. 45 КК, фактично неможливе.
Розглядається можливість поширення сфери застосування звільнення від кримінальної відпо-відальності у зв'язку з дійовим каяттям на випадки вчинення злочинних діянь середньої тяжкості (передусім, злочинів проти власності).
Аналізуючи зміст активного сприяння розкриттю злочину як об’єктивної ознаки дійового ка-яття, автор наголошує на кримінально-процесуальному й оперативно-розшуковому походженні терміна “розкриття злочину” і на відсутності задовільного теоретичного й законодавчого визна-чення меж діяльності по розкриттю злочину. З урахуванням звітності оперативно-розшукових служб останній вважається розкритим, якщо встановлено підстави для притягнення суб’єкта до участі в справі як підозрюваного чи обвинуваченого. З точки зору звітності слідчих злочин є роз-критим, якщо зібрані в справі докази визнано достатніми для складення обвинувального висновку. Судове визнання злочину розкритим відбивається в обвинувальному вироку. З огляду на вищена-ведене диспозицію ст. 45 КК пропонується сформулювати таким чином, щоб при будь-якому варі-анті тлумачення змісту поняття “розкриття злочину” як ознака дійового каяття могла бути врахо-вана позитивна посткримінальна поведінка особи на всіх етапах провадження в справі – як до на-правлення її до суду, так і в перебігу судового слідства. Тому пропонується доповнення тексту диспозиції ст. 45 КК після слів “...активно сприяла розкриттю...” словами “... або розслідуван-ню...”, що, на думку дослідника, сприятиме попередженню можливих труднощів у застосуванні ст. 45 КК, більш ефективному досягненню закладених у ній цілей. Оскільки конкретизувати ознаку “активність” тут досить складно, автор вважає мінімальними вимогами щодо активного сприяння розкриттю злочину правдиві й повні свідчення особи, тобто повідомлення нею всієї відомої їй ін-формації стосовно обставин учиненого.
У підрозділі 3.2. “Суб’єктивні ознаки дійового каяття” передусім акцентується увага на суб’єктивній ознаці, що характеризує вольову сторону поведінки особи при її дійовому каятті, – добровільності, тобто відсутності примусу до вчинення певних дій.
Аналізуючи зміст щирого каяття як передбаченої у ст. 45 КК суб’єктивної ознаки дійового каят-тя, дисертант звертає увагу на те, що розуміння такого каяття лише як відповідних об’єктивних про-явів, демонстрованих обвинуваченим (визнання протиправності вчинку, обіцянки виправитися, ви-словлення готовності до соціально корисної поведінки тощо) є неправильним. Щире каяття є усві-домленням особою своєї провини, відвертим, правдивим й щиросердим жалем за вчиненим і засу-дженням своєї суспільно небезпечної поведінки. Основу такого каяття становлять почуття жалю й сорому з приводу вчиненого діяння, змістовний центр яких знаходиться в морально-психологічній площині. Практичне встановлення цієї юридично значущої ознаки є вкрай складним, оскільки ви-значальними в її пізнанні є з’ясування переживань, емоцій, почуттів людини. На сьогодні ж право-охоронні органи не мають надійного й доступного методу пізнання, який дозволив би встановлюва-ти наявність розкаяння, його справжність і глибину. Керуючись викладеним, автор робить висновок, що введення у ст. 45 КК зазначеної суб’єктивної ознаки є переоцінкою законодавцем реальних мож-ливостей практики, наслідком чого є підвищення ризику припущення помилок і порушень закону, зниження ефективності реалізації даної норми, і висловлює пропозицію про виключення щирого ка-яття з переліку ознак дійового каяття із заміною його іншою ознакою – повним визнанням провини.
У Висновках відзначено, що дослідження дозволило здійснити теоретичне узагальнення й за-пропонувати наукове вирішення завдання з’ясування змісту і правил застосування кримінально-правової норми про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям, сформульовано основні підсумки проведеного дослідження, викладено найсуттєвіші його резуль-тати. З урахуванням теоретичного аналізу змісту правової підстави звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям сформульовано пропозиції щодо вдосконалення ст. 45 КК шляхом викладення її в такій редакції:
“1. Особа, яка вперше вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо скоєне нею діяння є злочином невеликої тяжкості, після вчинення злочину й до закінчення судового слідства вона активно сприяла його розкриттю й розслідуванню, повністю визнала вину, повніс-тю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду, у тому числі компенсувала мо-ральну шкоду.
2. Не може бути звільнена від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям осо-ба, яка протягом року була звільнена від кримінальної відповідальності за ст. 45 КК”.
Список праць, опублікованих автором за темою дисертації:
1. Житний О.О. Про можливість застосування кримінально-правового заохочення як засобу боротьби з контрабандою наркотичних засобів і психотропних речовин // Вісн. Ун-ту внутр. справ. – 2000. – № 12 (ч. 2). – С. 122-125.
2. Житний О.О. Поняття, види і кримінально-правове значення посткримінальної поведінки // Вісн. Нац. ун-ту внутр. справ. – Спецвипуск. – 2001. – С. 95-99.
3. Житний О.О. Юридична природа звільнення від кримінальної відповідальності: деякі вади термінології // Вісн. Нац. ун-ту внутр. справ. – 2001.– №14. – С. 27-32.
4. Житний О.О. Умови звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каят-тям // Вісн. Нац. ун-ту внутр. справ. – 2002. – № 18. – С. 195-199.
5. Житний О.О. Щире каяття як умова звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям // Вісн. Нац. ун-ту внутр. справ. – 2002. – № 19. – С. 31-38.
6. Житный А. Деятельное раскаяние. Сравнительный анализ законодательства Беларуси, Рос-сии и Украины // Рос. юстиция. – 2002. – № 10. – С. 55-56.
7. Житний О.О. Щодо питання про умови звільнення від кримінальної відповідальності та їх класифікацію // Сучасні проблеми юридичної науки і правозастосовчої діяльності: Тези доп. та на-ук. повід. учасників наук. конф. молодих учених (м. Харків, 20-21 грудня 2001 р.) / За ред. М.І. Панова. – Харків.: Нац. юрид. акад. України, 2002. – 217 с. – С. 124-126.
8. Житний О.О. Щире каяття як умова звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям // Теорія та практика застосування чинного кримінального і кримінально-процесуального законодавства у сучасних умовах: Тези доп. наук.-практ. конф.: У 2-х ч. – Ч. 1. – К.: Нац. акад. Внутр. справ України, 2002. – 232 с. – С. 83,84.

АНОТАЦІЇ
Житний О.О. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям. – Ру-копис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. – Національний уні-верситет внутрішніх справ. – Харків, 2003.
У дисертації проведено комплексне наукове дослідження проблем звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям. З’ясовано історичні передумови та соціально-правову зумовленість такого звільнення, проаналізовано юридичну природу, місце в структурі норм кримінального права. Виявлено підстави звільнення від кримінальної відповідальності у зв'я-зку з дійовим каяттям, проаналізовано умови цього виду звільнення від кримінальної відповідаль-ності та зміст об’єктивних і суб’єктивних ознак дійового каяття (повне відшкодування збитків, усунення шкоди, активне сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину вперше, невелика тяж-кість вчиненого злочину). Внесено науково обґрунтовані пропозиції, спрямовані на вдосконалення ст. 45 КК, яка передбачає звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каят-тям.
Ключові слова: дійове каяття, звільнення від кримінальної відповідальності, посткримінальна поведінка, відшкодування збитків, усунення шкоди.
Житный А.А. Освобождение от уголовной ответственности в связи с деятельным раскаянием. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 – уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. – Национальный университет внутренних дел. – Харьков, 2003.
В диссертации проведено комплексное научное исследование проблемы освобождения от уго-ловной ответственности в связи с деятельным раскаянием. Выявлены исторические предпосылки и обоснована социально-правовая обусловленность введения в действующее уголовное законодате-льство нормы об освобождении от уголовной ответственности в связи с деятельным раскаянием.
С учетом правовой природы освобождения от уголовной ответственности определена юриди-ческая природа освобождения от уголовной ответственности в связи с деятельным раскаянием как особой (досрочной) формы прекращения охранительных уголовно-правовых отношений, в кото-рой правопрекращающим юридическим фактом является деятельное раскаяние лица после совер-шенного впервые преступления небольшой тяжести. Установлено место предусмотренного ст. 45 УК освобождения от уголовной ответственности в структуре института освобождения от уголов-ной ответственности, соотношение освобождения в связи с деятельным раскаянием с другими предусмотренными УК общими и специальными видами освобождения от уголовной ответствен-ности.
Определено основание освобождения от уголовной ответственности в связи с деятельным рас-каянием. С точки зрения формы и содержания основание освобождения от уголовной ответствен-ности предлагается рассматривать следующим образом: формальным основанием освобождения от уголовной ответственности в связи с деятельным раскаянием является уголовно-правовая нор-ма, устанавливающая данный вид освобождения (ст. 45 УК); материальным основанием является нецелесообразность продолжения уголовно-правовых отношений и реализации уголовной ответс-твенности лица в связи с достижением ряда социально позитивных результатов (восстановление объекта уголовно-правовой охраны, раскрытие преступления).
Исследован вопрос о понятии и значении условий освобождения от уголовной ответственнос-ти, проведена их теоретическая классификация. С учетом общих признаков позитивного посткри-минального поведения и особенностей уголовно-правовых последствий применения ст. 45 УК проведен комплексный анализ содержания условий освобождения от уголовной ответственности в связи с деятельным раскаянием, а также объективных и субъективных признаков деятельного рас-каяния: чистосердечного раскаяния, полного возмещения ущерба, устранения вреда, активного способствования раскрытию преступления. Проанализированы содержание и соотношение поня-тий “ущерб” и “вред”.
Рассмотрено содержание таких условий освобождения от уголовной ответственности в связи с деятельным раскаянием, как небольшая тяжесть совершенного преступления и совершение пре-ступления впервые.
На основании проведенного научного исследования и с учетом выявленных недостатков нор-мы об освобождении от уголовной ответственности в связи с деятельным раскаянием сформули-рованы научно обоснованные рекомендации о внесении в нее изменений и дополнений.
Ключевые слова: деятельное раскаяние, освобождение от уголовной ответственности, постк-риминальное поведение, возмещение ущерба, устранение вреда.

Alexander A. Zhitniy. Release from Criminal Liability in Connection with Active Repentance. – Manuscript.
Thesis for candidate of law degree. The speciality – 12.00.08 – Criminal Law and Criminology; Penitentiary Law. – The National University of Internal Affairs. – Kharkiv, 2003.
The dissertation is devoted to the complex research of the problem of release from criminal liability in connection with active repentance. The historical suppositions, social and legal conditionality of release from criminal liability in connection with active repentance are showed. The judicial nature of release from criminal liability in connection with active repentance is analyzed. Its place in the structure of norms of criminal law is defined. The author has revealed the grounds of release from criminal liability in connection with active repentance. Conditions of such release are analyzed. The author has also defined the substance of objective and subjective features of the active repentance (full compensation for damage inflicted, elimination of the harm, active facilitating the exposure of the crime, commission of a crime firstly, commission of a petty crime).
The scientific recommendations and propositions directed to perfection of the article on release from criminal liability in connection with active repentance are granted.
Key words: active repentance, release from criminal liability, post-criminal conduct, compensation for damage inflicted, elimination of the harm.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

Пошукова анотація: випробуванням Звільнення каяттям дійовим поруки примиренням відбування дисципліни Зворотна громадськістю іміджу Зв’язки Зґвалтування адвокатом влади громадянами податкової реформа Соціалістичної Земельні процесуальні Земля довірою Злочин наслідками дорожнього людяності ОВС банкрутством необережність віросповідання економіки підприємницької найму мотиваційній пересування вузами підприємницьких фінансових приватної трудових Змішані вини інформації захисту винагороди безпідставного шкоди рятування загрози доручення підстави Європи Зовнішньоекономічні сліди Ідеологія Локка Імідж Імміграційне слідчого дитини міграції морського Імплементація Імунітет Інвестиційні договори самоврядування вчителя технології банкрутства губернаторства громадянства представництва Чехословаччині самоврядування моральної Польща омбудсмана підсудності піклування поруки потерпілого консулів Президента Франції Інститутпрезидентства співучасті присяжних губернатора конституційного народовладдя державної адміністрацій ідеологія криміналістики Інтелектуальна культура безпека ООН розслідування органів податкової мореплавства Інформація Іпотека вугледобувну обґрунтування ЗУНР власності трудового Кадрове державному Казна Касаційне час господарської умисних ухилення поліція слідчих приховування некласичний осудними Князівська Кодифікаційна Кодифікаційні Кодифікація Колективні заробітної Колізії Командитні Компенсації місцевого Президента фармакотерапевтична землекористування криміналістичне досудовому Компроміс Комунікативна Конкурентне Конкуренція Консолідація Конституцiйне Конституційна політичних правової юрисдикція юстиція Директорії справами державними освіту приватну творчості життя збори світогляду допомогу контроль конфлікт прав гласності рівності ініціативи Конституційний Суд громадянські делікти екологічні виконавчої міліції поділу внутрішніх парламентаризму громадянина законодавчої безпеки виконавчої стримувань особисті політичні самоврядування омбудсмана відповідальності вищих регламентація грецької міжнародних Канади юстиції військовослужбовців громадських депутатів кордону народів міста депутата меншин органів парламентарів Рахункової Києва виборчого суддів уряду ЄС правотворчому поділу політичних людини громадянина виборів національної національних норми референдуму самоврядування туризму публічної міжнаціональних Конституціоналізм Конституція України Контрабанда Контроль бюджету підприємницькою адміністрацій провадження Контрольний примус Конфіскація внутрiшнiх Конфлікти реформування реалізму управління експертизи розслідування національних політики охорони Концесійні Концесія Координація криміналістичної Кореляційні Корпоративні


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking