Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
Номера от 730 грн.
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Номера от 490 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Номера от 450 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-2% онлайн заказ
Зачарованные Карпаты
Зачарованные Карпаты
Закарпатье, Воловец
Коттеджи от 400 грн.
Есть номера


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Зворотна дія кримінального закону в часі

 

ПОНОМАРЕНКО ЮРІЙ АНАТОЛІЙОВИЧ

ЗВОРОТНА ДІЯ КРИМІНАЛЬНОГО ЗАКОНУ В ЧАСІ

Спеціальність: 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Харків – 2002



Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі кримінального права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор
Баулін Юрій Васильович, Національна юридична академія України, професор кафедри криміна-льного права, член-кореспондент Академії правових наук України.

Офіційні опоненти:
доктор юридичних наук, професор Пінаєв Анатолій Олексійович, Харківський державний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, професор кафедри кримінально-правових дисцип-лін;
кандидат юридичних наук, доцент Андрушко Петро Петрович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри кримінального права та кримінології.

Провідна установа:
Львівський національний університет імені Івана Франка, кафедра кримінального права та кримінології, Міністерство освіти і науки України, м. Львів.

Захист відбудеться 4 квітня 2002 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.01 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.

Автореферат розісланий 2 березня 2002 року.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Битяк Ю.П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Кінець ХХ і початок ХХІ століття увійдуть в історію України як роки значних перетворень майже у всіх сферах суспільного життя. Цілком природно, що зміни економічного, громадського та політичного життя в Україні потягли за собою і необхід-ність змін їх регуляторів, у тому числі й законодавства і, зокрема, кримінального закону. Однак не лише вказаний фактор спричинив динамічні зміни кримінального закону. Він зазнавав в останні роки суттєвих змін ще й тому, що прагнув до досконалості, до врахування найновіших розробок кримінально-правової науки. З огляду на ці два фактори зміни до КК України 1960 р. лише за останні 11 років його чинності (1991-2001) вносилися 77 разів, причому було змінено, включено чи виключено понад 200 його статей. Проте, навіть таке обширне реформування КК України 1960 р. не було достатнім, аби він відповідав сучасним реаліям суспільного життя та рівню розвитку кримінально-правової науки. У зв’язку з цим Верховною Радою України був прийнятий новий КК України, який набув чинності з 1 вересня 2001 р.
Динамічні зміни кримінального закону України не можуть не торкатися тих осіб, до яких він застосовується, тобто осіб, що вчинили злочин. У кожному випадку зміна законодавчих приписів ставить питання про долю такої особи, про вибір закону, за яким має визначатися її доля, тобто закону, який має застосовуватися до цієї особи.
Питання про зворотну дію кримінального закону в часі, попри всю свою, на перший погляд, очевидність та традиційний коментаторський виклад у літературі, є теоретично складною та прак-тично важливою проблемою вчення про кримінальний закон. Перш за все, у відомих роботах про-блеми зворотної дії кримінального закону в часі розглядаються, у більшості випадків, як окреме питання дії кримінального закону в часі. У зв’язку з цим вони майже не розглядалися як певне си-стемне явище кримінального права. Можливо, саме тому досі не однозначно вирішені питання про розмежування чинності та дії закону в часі, про класифікацію підстав зворотної дії кримінального закону, про зворотну дію “проміжного” кримінального закону, про способи декриміналізації зло-чину та пом’якшення кримінальної відповідальності тощо. Крім того, окремі питання зворотної дії кримінального закону в часі об’єктивно не могли бути піднятими у наявних дисертаційних та ін-ших наукових дослідженнях, оскільки постали вже в останні роки у зв’язку з прийняттям Консти-туції України, винесенням низки рішень Конституційним Судом України та прийняттям КК Укра-їни 2001 року. Очевидно, що саме набуття чинності новим Кодексом поставило численні пробле-ми, пов’язані з його зворотною дією в часі. Нарешті, окремі з викладених у вже відомих дослі-дженнях тверджень, є, як уявляється, спірними.
Викладене свідчить про те, що дослідження проблем зворотної дії кримінального закону в часі є актуальним як для науки кримінального права, так і для подальшого вдосконалення поло-жень кримінального закону про його зворотну дію в часі, а також практики застосування цих по-ложень.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відпові-дно до цільової комплексної програми “Актуальні проблеми кримінального і кримінально-виконавчого законодавства і системи попередження злочинності” (номер державної реєстрації 0186.0.070883); її тема затверджена рішенням вченої ради Національної юридичної академії Укра-їни ім. Ярослава Мудрого 27 жовтня 1998 р.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є формулювання теоретич-но обґрунтованих висновків щодо поняття, підстав та наслідків зворотної дії кримінального закону в часі за чинним законодавством України, а також вироблення на цьому підґрунті рекомендацій щодо удосконалення законодавства та практики його застосування. Для досягнення цієї мети були поставлені такі задачі:
1. Визначити поняття кримінального закону, з’ясувати і розмежувати між собою його чин-ність та дію в часі.
2. Визначити критерії виділення видів дії кримінального закону в часі і на цій підставі сфор-мулювати поняття зворотної дії кримінального закону в часі.
3. Знайти юридичне обґрунтування зворотної дії в часі більш м’якого кримінального закону.
4. Визначити та описати підстави, межі та кримінально-правові наслідки зворотної дії кримі-нального закону в часі.
Об’єктом дослідження є зворотна дія кримінального закону в часі. Предметом дослідження є положення чинного та вже скасованого законодавства України, законодавства окремих зарубіж-них країн щодо зворотної дії кримінальних законів у часі, окремі кримінальні закони, які мають таку дію, а також практика їх застосування.
Методологія дослідження. У роботі використовувалися загально-наукові методи дослі-дження, а також методи, властиві для досліджень у правових науках. Зокрема, з використанням діалектичного методу пізнання, відповідно до якого предмети (явища) вивчаються в єдності та су-перечності їх протилежностей, досліджувалося поняття кримінального закону в єдності та мінли-вості його змісту і форми. Із застосуванням методу системного аналізу соціальних (зокрема – пра-вових) явищ, була розглянута зворотна дія кримінального закону в часі у співвідношенні з іншими видами його дії. Застосування системно-структурного методу дозволило виділити та дослідити пе-редумови, підстави та наслідки зворотної дії кримінального закону в часі; догматичного – проана-лізувати зміст законодавчих положень про зворотну дію закону в часі; порівняльно-правового – порівняти ці положення законодавства України з відповідними положеннями кримінального зако-нодавства зарубіжних країн, а історичного і порівняльно-історичного – дослідити та порівняти окремі чинні положення про зворотну дію кримінального закону в часі з такими ж положеннями попереднього, нечинного законодавства України.
Наукова новизна одержаних результатів, на думку автора, полягає у наступному:
1. Вперше поняття кримінального закону визначене через описання єдності його форми та змісту і на цій підставі показано можливі зміни кримінального закону шляхом зміни його змісту, форми чи форми і змісту одночасно.
2. Вперше звертається увага на неможливість досягнення мети офіційного оприлюднення кримінального закону, який встановлює злочинність діяння чи посилює кримінальну відповідаль-ність, при набутті ним чинності з дня опублікування.
3. Наведені додаткові арґументи на користь того, що визнання Конституційним Судом Укра-їни кримінального закону неконституційним є такою ж підставою втрати ним чинності, як і скасу-вання Верховною Радою України, а тому не потребує жодного подальшого підтвердження чи офо-рмлення Парламентом.
4. Вперше дається загальне визначення поняття часу вчинення злочину, безвідносно до ознак його об’єктивної сторони, і, виходячи з цього, наведені додаткові арґументи на користь чи проти тих чи інших із запропонованих у літературі підходів до визначення часу вчинення окремих видів злочинів.
5. Вперше проводиться відмінність понять “чинність”, “дія” та “сила” закону, доводиться, що кримінальний закон може мати лише зворотну дію, а не зворотну чинність чи зворотну силу.
6. На противагу висловленим у літературі позиціям доводиться, що зворотна дія криміналь-ного закону в часі має не морально-етичне чи прагматичне, а юридичне обґрунтування, яке й на-водиться.
7. Вперше виділяються матеріальні та формальні підстави зворотної дії кримінального зако-ну в часі, показується їх співвідношення та прояв у кримінальному законі України.
8. Вперше звертається увага на не повну відповідність положень ч. 1 ст. 5 КК України части-ні 1 ст. 58 Конституції України в питанні визначення кола кримінальних законів, які мають зворо-тну дію.
9. Наводяться додаткові до висловлених у літературі арґументи щодо неприпустимості зво-ротної дії кримінального закону в часі на підставі спеціальної вказівки законодавця.
10. Отримали додаткову аргументацію та розвиток положення КК України про поширення закону, який має зворотну дію, також і на осіб, що відбувають покарання або мають судимість.
11. По-новому визначаються кримінально-правові наслідки зворотної дії кримінального за-кону. Для позначення наслідків такої дії закону, що декриміналізує діяння, пропонується ввести до наукового обігу поняття “погашення кримінальної відповідальності”.
12. Вперше наводяться арґументи проти існуючого у КК України правила пом’якшення кри-мінальної відповідальності при зворотній дії кримінального закону та пропонується його нова ре-дакція.
Практичне значення одержаних результатів. Теоретичне значення результатів дисертації полягає, як уявляється, у тому, що окремі її положення могли б бути використані для подальших досліджень проблем вчення про кримінальний закон. Прикладне значення можуть мати ті поло-ження дисертації, які стосуються дослідження законодавчого регулювання зворотної дії криміна-льного закону в часі (вони могли б бути використані при подальшому удосконаленні КК України) та практики застосування закону, що має зворотну дію в часі (вони стали б у нагоді судам та орга-нам кримінального переслідування у їх практичній роботі). Крім того, окремі положення роботи, за умови сприйняття їх науковою громадськістю, могли б бути введені і до курсу Загальної части-ни кримінального права України, який викладається студентам вищих навчальних закладів.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним науковим дослідженням, викона-ним автором особисто. В опублікованій у співавторстві роботі “Кримінальне законодавство Укра-їни. Порівняльний аналіз статей Кримінального кодексу України 1960 р. та Кримінального кодек-су України 2001 р.” особистим внеском здобувача є дослідження новел КК України 2001 р., що стосуються кримінальної відповідальності за злочини проти громадської безпеки та народного здоров’я. Ідеї та розробки, що належать іншим співавторам названої роботи в дисертації не вико-ристовуються.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, висновки і пропозиції, що містяться у дисертації, доповідалися і обговорювалися на дев’яти науково-практичних конфе-ренціях, що відбулися у м. Харкові (1998-2001 р.р.) та м. Бєлгороді (Росія) (1999, 2000 р.р.). Окрім цього, дисертація пройшла обговорення та рецензування на кафедрі кримінального права Націона-льної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого (2001 р.). Окремі із сформульованих у ній положень використовувалися автором при проведенні практичних занять із Загальної частини кримінального права України зі студентами Національної юридичної академії України ім. Яросла-ва Мудрого (2000-2002 р.р.), а також при читанні лекцій з кримінального права працівникам ра-йонних відділів внутрішніх справ та старшокласникам середніх шкіл м. Харкова (2000-2001 рр.).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження відображені в п’ятнадцяти опублікова-них дисертантом наукових роботах, загальним обсягом 5,5 авторських аркуші.
Структура роботи обумовлена метою і предметом дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які загалом містять 10 підрозділів, висновків та списку використаних дже-рел. Загальний обсяг дисертації – 225 сторінок, з них основного тексту – 181 сторінка. Кількість використаних джерел – 458 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі дисертації наводиться інформація, викладена вище при загальній характеристиці роботи.
Розділ перший “Чинність і дія кримінального закону у часі” складається з чотирьох під-розділів. У підрозділі 1.1. “Проблеми поняття кримінального закону: визначення, зміст, від-межування від суміжних понять, адекватність термінології” пропонується новий підхід до ви-значення поняття кримінального закону. Кримінальний закон як явище об’єктивної дійсності до-сліджується в єдності його змісту та форми. Зміст кримінального закону розуміється як система нормативно-правових приписів, що визначають діяння, які є злочинами, та відповідальність за них. Форма кримінального закону – це його текст як нормативно-правового акту. Виходячи з цьо-го, кримінальний закон визначається як письмовий за формою нормативно-правовий акт, змістом якого є визначення діянь, що є злочинами, та встановлення кримінальної відповідальності за них.
Кримінальним законом в Україні є лише КК (ч. 1 ст. 3 КК), а тому не зовсім коректним є вживання поняття “кримінальне законодавство”, оскільки законодавством за визначенням Консти-туційного Суду України є не лише сукупність законів, але й інших нормативно-правових актів. З іншого боку, з огляду на те, що ціле та його частина не можуть відповідати одне одному, не можна визнати вдалим і використовуване в теорії та практиці застосування терміну “кримінальний закон” для позначення окремої статті чи частини статті КК.
Наприкінці цього підрозділу піддається критиці вживане в чинному КК поняття “закон про кримінальну відповідальність”, оскільки, по-перше, такий закон визначає два взаємопов’язані явища: злочин та кримінальну відповідальність; по-друге, термін “кримінальний закон” є тради-ційним для вітчизняної правової системи, усталений в науці, використовується в іноземному зако-нодавстві, є вже давно звичним, адекватно відображає сутність означуваного ним поняття, недво-значно сприймається. Тому пропонується принаймні в наукових дослідженнях продовжувати його використовувати.
Підрозділ 1.2. “Набуття і втрата чинності кримінальним законом” присвячений визна-ченню часових меж існування кримінального закону як явища об’єктивної дійсності. Визначаєть-ся, що такими межами є набуття кримінальним законом чинності та її втрата.
Дисертантом звертається увага на недосконалість правового регулювання порядку набуття законами чинності. Ця недосконалість проявляється, перш за все, у тому, що названий порядок ре-гулюється Указом Президента України, тоді як відповідно до ч. 3 ст. 57 Конституції України він має регулюватися законом. Крім того, немає ясності в питанні про визначення кола джерел офі-ційного оприлюднення законів, початкового моменту відрахування строку, який має сплинути від моменту опублікування такого закону до моменту набуття ним чинності. Розміри таких строків також потребують удосконалення. Зокрема, звертається увага на те, що набуття чинності криміна-льним законом, який встановлює злочинність діяння чи посилює кримінальну відповідальність, з дня його оприлюднення не забезпечує реальної можливості для ознайомлення з цим законом і на-водяться арґументи на користь цієї тези. Навпаки, закони, які скасовують злочинність діяння, з огляду на те, що ознайомленість чи неознайомленість з ними населення не впливає на оцінку діян-ня як правомірного, мають набувати чинності з дня їх оприлюднення.
При дослідженні питання про кінцевий момент чинності закону (втрату ним чинності) під-тримується думка про те, що способами визнання закону нечинним є його скасування, зміна чи сплив строку, на який він був прийнятий. Разом з тим, дисертант заперечує тим криміналістам (Б.С. Утєвський, А.О. Тілле, В.М. Василаш), які відносять до таких способів також і зникнення умов, на які була розрахована дія закону. Дійсно, окремі закони передбачають відповідальність за злочини, що можуть бути вчинені лише за наявності певних обставин (стану війни, наявності в обігу купоно-карбованців тощо). Однак зникнення цих обставин не скасовує закону і він може бу-ти застосований і після цього до діяння, що було вчинене від час наявності таких обставин. Такі закони втрачають чинність у загальному порядку за названими вище підставами.
Особлива увага приділяється скасуванню положень кримінального закону, що здійснюється Конституційним Судом України шляхом визнання їх неконституційними. Дисертантом відстою-ється позиція, що визнання закону в цілому чи в певній частині неконституційним є самостійною підставою втрати ним чинності і не потребує в подальшому підтвердження Верховною Радою України. У зв’язку з цим піддається критиці закон України від 22.02.2000, яким були скасовані по-ложення КК 1960 р. щодо смертної кари, вже визнані до цього Конституційним Судом України неконституційними.
У підрозділі 1.3. “Дія кримінального закону в кримінальному правовідношенні” спершу наголошується на відмінності понять “чинність” і “дія” кримінального закону. Якщо чинність – це лише існування закону в часі, то дія закону – це його вплив на правовідношення, яке виникає на підставі юридичного факту, визначеного цим законом. Кримінальний закон діє у кримінальному правовідношенні, яке розглядається у широкому та вузькому значенні. У широкому значенні кри-мінальне правовідношення – це таке відношення, яке складається на підставі норм матеріального кримінального права між державою та особою, що вчинила злочин. Воно виникає з моменту вчи-нення злочину і існує, за загальним правилом, до моменту припинення кримінальної відповідаль-ності (зняття чи погашення судимості), якщо лише держава не припинить його раніше (наприклад, звільнивши особу від кримінальної відповідальності). Кримінальне правовідношення у широкому значенні проходить, за загальним правилом, три стадії розвитку. Спершу, від моменту вчинення злочину і до набуття законної сили обвинувальним вироком суду, воно існує як правовідношення кримінального переслідування. Потім, в момент набуття вироком законної сили, коли вчинене особою діяння констатується як злочин і визначається відповідальність за нього, воно існує як власне кримінальне правовідношення (у вузькому значенні). Після цього воно існує у формі кри-мінально-виконавчого правовідношення та судимості.
Дія кримінального закону в кримінальному правовідношенні проявляється на двох рівнях. Перший рівень – потенційна дія – має місце при виникненні кримінального правовідношення у широкому значенні, коли на підставі кримінального закону у держави з’являється потенційне пов-новаження визнати вчинене особою діяння злочином та покласти на таку особу кримінальну від-повідальність. Потенційність цієї дії полягає в тому, що створене в результаті неї повноваження ще не може бути реалізоване, доки не буде підтверджене судом. Другий рівень – реальна дія зако-ну – проявляється в момент існування кримінального правовідношення у вузькому значення, тобто в момент набуття законної сили обвинувальним вироком суду. В цей момент те потенційне повно-важення, яке раніше виникло у держави, підтверджується, стає реальним, конкретизується (до рів-ня точного визначення злочину, вчиненого особою, та конкретного обсягу кримінальної відпові-дальності) і вже далі воно реалізується.
У підрозділі 1.4. “Зворотна дія як вид дії кримінального закону в часі” визначається, що в залежності від співвідношення часу вчинення злочину та часу набуття чинності кримінальним законом можна виділити два види дії кримінального закону в часі. Перший вид (пряма дія) має мі-сце тоді, коли закон набув чинності до вчинення злочину. Другий вид (зворотна дія) може мати місце тоді, коли закон набуває чинності після вчинення злочину. Таким чином, для визначення то-го, прямою чи зворотною є дія закону, має значення встановлення не лише часу чинності закону, а й часу вчинення злочину.
Правило визначення часу вчинення злочину має бути єдиним, незалежно від передбачених КК особливостей його об’єктивної сторони. Дисертант доводить, що за загальним правилом зло-чин є вчиненим як тільки-но виконаний його склад (закінчений чи незакінчений). Тобто часом вчинення злочину має визнаватися момент, з якого у вчиненому особою діянні є всі ознаки інкри-мінованого їй злочину. Так, часом вчинення злочинів з формальним та усіченим складом є час вчинення самого діяння; злочинів з матеріальним складом – час настання суспільно небезпечних наслідків; організації злочину, підбурювання до злочину чи пособництва у вчиненні злочину – час вчинення відповідно організаторських, підбурювачських чи пособницьких дій; триваючого злочи-ну – час початку вчинення протиправного діяння; продовжуваного злочину – час вчинення остан-нього з тотожних діянь, що його складають.
Якщо злочин було вчинено раніше набуття чинності новим кримінальним законом, то зворо-тна дія такого закону має місце в існуючому на момент набуття ним чинності кримінальному пра-вовідношенні. Зворотна дія кримінального закону в часі, на відміну від прямої, має місце з момен-ту набуття цим законом чинності, а не з моменту вчинення особою злочину. Таким чином, зворот-ну дію кримінального закону в часі можна визначити як зміну новим кримінальним законом в іс-нуючому кримінальному правовідношенні повноваження держави щодо визнання вчиненого осо-бою діяння злочином або покладення на таку особу кримінальної відповідальності.
Розділ другий “Обґрунтування та підстави зворотної дії кримінального закону в часі” складається з чотирьох підрозділів. Він розпочинається підрозділом 2.1. “Обґрунтування зворот-ної дії кримінального закону в часі”, в якому дисертант вступає в полеміку з тими криміналіс-тами, які вважають, що зворотна дія кримінального закону зумовлена гуманізмом та справедливіс-тю держави, її піклуванням про права людини (М.І. Блум, В.М. Василаш, М.Д. Дурманов, І.І. Карпець, С.Г. Келіна, В.М. Кудрявцев, С.П. Мокринський, М.П. Чубинський, А.Є. Якубов та інші) чи практичною недоцільність застосування старого більш суворого закону (Я.М. Брайнін, О.А. Герцензон, В.П. Даневський, М.І. Ковальов, Е.Я. Немировський, Є.В. Пржевалінський, Б.С. Утевський та інші). На підставі аналізу положень Конституції України та з урахуванням су-часних філософсько-правових уявлень про роль і місце держави у суспільстві стверджується, що кримінальний закон може мати зворотну дію лише остільки, оскільки він зменшує можливості державного втручання у приватне життя особи, обмежує каральні повноваження держави та при-зводить до розширення свободи і прав людини.
У підрозділі 2.2. “Матеріальні підстави зворотної дії кримінального закону в часі” ви-значається, що такими є зміни кримінального закону, які призводять до скасування чи обмеження карального повноваження держави у кримінальному правовідношенні. Скасування такого повно-важення має місце у випадках, коли скасовується злочинність діяння або повноваження держави щодо покладення на особу кримінальної відповідальності новим законом замінюється на повно-важення звільнити її від такої. Обмеження карального повноваження держави має місце у випад-ках пом’якшення кримінальної відповідальності.
У пункті 2.2.1. “Декриміналізація як матеріальна підстава зворотної дії кримінального закону в часі” визначається, що про декриміналізацію злочину можна говорити тоді, коли певне діяння переводиться законодавцем з категорії злочинних до незлочинних. Оскільки злочин можна визначити як діяння, що є суспільно небезпечним за змістом та кримінально-протиправним за фо-рмою, то в результаті декриміналізації воно може бути визнане законодавцем таким, що не є або кримінально-протиправним, або суспільно небезпечним, або і кримінально-протиправним і суспі-льно небезпечним.
У першому випадку законодавець таким чином змінює ознаки складу злочину, що певна кі-лькість діянь перестають підпадати під цей склад. У другому випадку законодавець в інших нор-мативно-правових актах оголошує такими, що є правомірним, а, отже, суспільно корисними або суспільно прийнятними (але не суспільно небезпечними), діяння, які формально передбачені КК в якості злочинів (як це, наприклад, мало місце щодо приватнопідприємницької діяльності у 1991 р., хоча ст. 150 КК 1960 р. була виключена лише в 1992 р.). У третьому випадку законодавець перед-бачає нові обставини, що виключають злочинність (суспільну небезпечність та кримінальну про-типравність) діяння або розширює межі заподіяння шкоди при вже існуючих.
Далі стверджується, що декриміналізація може бути здійснена як шляхом зміни змісту кри-мінального закону, так і шляхом зміни його форми, і, нарешті, шляхом зміни змісту і форми одно-часно та наводяться приклади цього.
У пункті 2.2.2. “Пом’якшення кримінальної відповідальності як матеріальна підстава зворотної дії кримінального закону в часі” спершу формулюється поняття кримінальної відпо-відальності як передбачених кримінальним законом обмежень прав особи, яка вчинила злочин. При цьому до заходів кримінальної відповідальності (передбачених кримінальним законом захо-дів, що обмежують права особи, яка вчинила злочин) відносяться: державне засудження; покаран-ня; випробувальні строки, що застосовуються при звільненні від покарання з випробуванням; су-димість. Далі робиться висновок, що кримінальна відповідальність може розглядатися як потен-ційна (передбачена кримінальним законом), конкретизована (визначена судом) та реальна (та, що реально відбувається особою). Тому потенційна кримінальна відповідальність пом’якшується за-конодавцем, конкретизована та реальна – судом.
Після цього дисертант досліджує окремі прояви пом’якшення кримінальної відповідальності, приділяючи особливу увагу тим, які по-різному оцінюються у науковій літературі та у практиці застосування кримінального закону. Зокрема, щодо питання про наявність чи відсутність пом’якшення кримінальної відповідальності при збільшенні неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, в якому вираховується розмір заподіяної злочином шкоди, стверджується, що останній є мірилом вартості, сурогатом національної валюти (тобто, категорією економіки, а не права), а то-му його збільшення взагалі не може визнаватися зміною кримінального закону. Що ж стосується відомої проблеми про визначення більш м’якого закону при різноспрямованих змінах мінімально-го та максимального розмірів покарання, то з посиланням на ч. 3 ст. 5 КК робиться висновок, що новий закон буде мати зворотну дію тільки в тій частині, в якій він пом’якшує кримінальну відпо-відальність. Цей висновок застосовний і до інших випадків, коли покарання за один і той же зло-чин частково посилюється (наприклад, основне), а частково пом’якшується (наприклад, додатко-ве).
У пункті 2.2.3. “Розширення підстав звільнення від кримінальної відповідальності як матеріальна підстава зворотної дії кримінального закону в часі” підтримується та додатково арґументується висловлена в літературі думка (А.А. Музика, О.Я. Свєтлов) про те, що у випадку, коли новим кримінальним законом передбачено нові підстави звільнення від кримінальної відпо-відальності чи полегшено можливість звільнення за вже існуючими підставами, відповідні поло-ження такого закону повинні мати зворотну дію в часі.
Підрозділ 2.3. “Формальні підстави зворотної дії кримінального закону в часі” присвя-чений дослідженню юридичних форм надання зворотної дії кримінальному закону. Такими фор-мами (формальними підставами зворотної дії) в практиці законодавствування були: колізійним припис та спеціальна вказівка законодавця. У пункті 2.3.1. “Колізійний припис як формальна підстава зворотної дії кримінального закону в часі” робиться висновок, що такий припис має бути єдиною підставою зворотної дії кримінального закону. За своєю природою він є матеріально-правовим, міститься в самому КК або в нормативно-правових актах, що мають більшу юридичну силу (Конституції чи міжнародно-правових актах).
При аналізі положень чинного КК, які надають зворотної дії кримінальному закону, зверта-ється увага на те, що ч. 1 ст. 5 КК не повною мірою відповідає ч. 1 ст. 58 Конституції України, від-повідно до якої зворотну дію мають закони, які скасовують або пом’якшують відповідальність особи. Відповідно до КК зворотну дію мають лише закони, які скасовують злочинність діяння (а не кримінальну відповідальність) або пом’якшують кримінальну відповідальність, тобто не мають зворотної дії закони, які розширюють підстави звільнення від кримінальної відповідальності. В цій частині, на думку дисертанта, КК підлягає зміні: в ч. 1 ст. 5 слова “скасовує злочинність діяння” слід замінити словами “скасовує кримінальну відповідальність”, оскільки останнє може мати міс-це не лише шляхом скасування підстави такої відповідальності (злочинності діяння), а й шляхом встановлення обов’язку держави звільнити особу від неї.
Пункт 2.3.2. “Спеціальна вказівка законодавця як формальна підстава зворотної дії кримінального закону в часі” присвячений критиці концепції про наявність у законодавця пов-новаження за власним розсудом надавати зворотної дії будь-якому кримінальному законові. Оскі-льки Парламент, як і будь-який інший орган державної влади, повинен і може мати лише ті повно-важення, які прямо визначені Конституцією та законами України, повноваження законодавця за своїм розсудом надавати або не надавати зворотної дії будь-якому, а особливо кримінальному за-кону є одним з найбільш небезпечних способів порушення свободи та прав людини і громадянсь-кого суспільства. Видаючи такий закон, законодавець зневажає Конституцію держави та ним же прийняті закони, порушує права людини, підпорядковує право своїй волі, ставить себе над правом. Тому держави, що проголосили і закріпили в своїх Конституціях прагнення стати правовими, пра-гнуть і до ліквідації практики надання чи ненадання зворотної дії кримінальному законові на під-ставі спеціальної вказівки законодавця.
У підрозділі “2.4. Особливості підстав зворотної дії в часі “проміжного” кримінального закону” стверджується, що матеріальні підстави зворотної дії так званого “проміжного” криміна-льного закону співпадають з матеріальними підстави зворотної дії закону, чинного на момент його застосування. Що ж стосується формальної підстави такої дії, то тут недостатньо чітке формулю-вання законодавцем своєї позиції в ч. 1 ст. 5 КК не зняло давньої суперечки про те, чи повинен “проміжний” кримінальний закон мати зворотну дію.
Виходячи з того, що потенційна дія кримінального закону, яка полягає у визначенні ним по-тенційного повноваження держави на визнання вчиненого особою діяння злочином та покладення кримінальної відповідальності на таку особу, є явищем об’єктивним, дисертант робить висновок, що кожен кримінальний закон за наявності матеріальної підстави має зворотну дію вже з моменту набуття ним чинності. Якщо ж після цього набуває чинності новий закон, який не має зворотної дії, то повноваження держави у кримінальному правовідношенні продовжує визначатися так зва-ним “проміжним” законом. Саме тому він має отримати і реальну дію, тобто бути безпосередньо застосованим. У зв’язку з цим пропонується доповнити ст. 5 КК спеціальним застереженням про наявність зворотної дії у “проміжних” кримінальних законів.
Розділ третій “Межі та кримінально-правові наслідки зворотної дії кримінального за-кону в часі” починається підрозділом 3.1. “Межі зворотної дії кримінального закону в часі”, в якому розвивається сформульована в підрозділі 1.4. теза про те, що зворотна дія кримінального закону в часі не залежить від того, на якій стадії розвитку знаходиться кримінальне правовідно-шення. Тому межами зворотної дії кримінального закону є часові межі існування кримінального правовідношення. Початковою межею є момент виникнення кримінального правовідношення (у широкому смислі), оскільки набуття чинності кримінальним законом до цього моменту є підста-вою для його прямої, а не зворотної дії. Кінцевою межею є момент припинення кримінального правовідношення, що, за загальним правилом, має місце при погашенні чи знятті судимості. У припиненому правовідношенні кримінальний закон зворотної дії мати не може. При цьому, зворо-тна дія кримінального закону може стосуватися лише зміни тієї частини повноваження держави, яка ще не реалізована. Зокрема, в результаті зворотної дії закону не може бути зменшений розмір уже відбутого покарання.
В підрозділі 3.2. “Кримінально правові наслідки зворотної дії кримінального закону в часі” послідовно досліджуються кримінально-правові наслідки зворотної дії законів в залежності від матеріальних підстав її набуття. Так, у пункті 3.2.1. “Кримінально-правові наслідки зворот-ної дії в часі закону, що декриміналізує діяння” піддається критиці позиція тих криміналістів, які визнають такими наслідками виключення кримінальної відповідальності чи звільнення від неї. Перша позиція не може бути підтриманою, оскільки про виключення кримінальної відповідально-сті мова йде лише тоді, коли діяння вже в момент його вчинення не є злочином. Другий підхід не є прийнятним, оскільки при звільненні від кримінальної відповідальності в сам момент звільнення ще існує кримінальне правовідношення, яке припиняється лише з прийняттям судом відповідного рішення. У випадку ж зворотної дії в часі закону, що декриміналізує діяння, кримінальне правові-дношення припиняється з моменту набуття таким законом чинності. Оскільки цей закон скасовує каральне повноваження держави в такому правовідношенні, припиняється й саме правовідношен-ня, бо воно не може існувати без одного з необхідних своїх елементів. Подальше ж винесення пра-возастосовчого рішення лише констатує факт припинення кримінального правовідношення. Такий кримінально-правовий наслідок зворотної дії в часі декриміналізуючого закону, який хоч і є поді-бним до звільнення від кримінальної відповідальності, але має названу відмінність, пропонується називати погашенням кримінальної відповідальності.
Далі у пункті 3.2.2. розглядаються “Кримінально-правові наслідки зворотної дії в часі за-кону, що розширює підстави звільнення від кримінальної відповідальності”. Такі наслідки різняться в залежності від того, на якій стадії розвитку знаходиться кримінальне правовідношення, в якому кримінальний закон має зворотну дію. Відомо, що звільнення особи від кримінальної від-повідальності може мати місце лише до набуття законної сили обвинувальним вироком суду. Піс-ля цього мова може йти лише про звільнення такої особи від відбування покарання. Тому вирі-шення питання про кримінально-правові наслідки зворотної дії в часі закону, який розширює під-стави для звільнення від кримінальної відповідальності, залежить від того, чи винесений відносно особи обвинувальний вирок.
У разі, якщо обвинувальний вирок ще не винесений, тобто кримінальне правовідношення знаходиться на стадії правовідношення кримінального переслідування, кримінально-правовим на-слідком зворотної дії такого закону є власне звільнення особи від кримінальної відповідальності. В результаті зворотної дії нового закону держава отримує повноваження звільнити особу від поте-нційної кримінальної відповідальності у зв’язку з наявністю в її посткримінальній поведінці чи в певних об’єктивних подіях підстав для незастосування кримінальної відповідальності, тобто для звільнення від неї. У випадку ж, коли особа вже засуджена за вчинений злочин, в залежності від тих заходів кримінальної відповідальності, які були застосовані до даної особи, можливі наступні варіанти. Якщо особі було призначене покарання і вона його реально відбуває, то кримінально-правовим наслідком зворотної дії закону, що розширює підстави для звільнення від кримінальної відповідальності, має бути звільнення такої особи від подальшого відбування призначеного судом покарання. Якщо ж особа була звільнена від відбування покарання з випробуванням, або вона від-була покарання, але має судимість, то в даному разі кримінально-правовим наслідком зворотної дії закону, що розширює підстави для звільнення від кримінальної відповідальності, має бути відпо-відно дострокове припинення випробувального строку чи дострокове погашення судимості.
У пункті 3.2.3. “Кримінально-правові наслідки зворотної дії в часі закону, що пом’якшує кримінальну відповідальність” піддається аналізу положення ч. 3 ст. 74 КК. Поси-лаючись на п. 3 ч. 1 ст. 65 КК, дисертант стверджує, що покарання, яке відбувається особою, у будь-якому разі має бути справедливим і саме з цією метою здійснюється його індивідуалізація на правозастосовчому рівні. У випадку ж якщо новим кримінальним законом пом’якшується пока-рання, КК передбачає необхідність зниження лише такого призначеного покарання, яке переви-щую верхню межу санкції нового закону. Уявляється, що при пом’якшенні покарання, призначе-ного особі, засудженій за діяння, караність якого законом пом’якшена, має враховуватися не лише верхня, але й нижня межа нової санкції. Якщо призначене особі покарання перевищує максимум санкції нового закону, який має зворотну дію, це покарання повинно бути знижене судом в межах санкції нового закону, а не знижене до її максимуму.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукових проблем зворот-ної дії кримінального закону в часі. Головними науковими і практичними результатами роботи ав-тору бачаться такі висновки:
1. Кримінальний закон може бути визначений як письмовий нормативно-правовий акт (фор-ма закону), що визнає, які діяння є злочинами, та встановлює кримінальну відповідальність за них (зміст закону).
2. Чинність кримінального закону в часі є його об’єктивною характеристикою і має розгля-датися як факт реального існування кримінального закону від моменту набуття чинності і до мо-менту її втрати. Дія кримінального закону розглядається на двох рівнях: потенційному і реально-му. Залежно від того, як співвідносяться момент набуття кримінальним законом чинності та мо-мент вчинення злочину, виділяються пряма та зворотна дія кримінального закону в часі.
3. Зворотна дія кримінального закону в часі – це зміна новим кримінальним законом в існу-ючому на момент набуття ним чинності кримінальному правовідношенні повноваження держави щодо визнання вчиненого особою діяння злочином або покладення на таку особу кримінальної відповідальності. Вона обумовлена тим, що закон, який скасовує або пом’якшує кримінальну від-повідальність, розширює коло прав людини чи звужує коло її обов’язків, а також обмежує обсяг державного втручання в приватне життя людини.
4. Для наявності у кримінального закону зворотної дії в часі необхідні одночасно матеріальна і формальна підстави для цього. Матеріальними підставам зворотної дії кримінального закону в часі є скасування чи пом’якшення кримінальної відповідальності. Формальною підставою зворот-ної дії кримінального закону в часі є колізійний нормативно-правовий припис. Підстави зворотної дії в часі “проміжного” кримінального закону жодних особливостей не мають.
5. Межі зворотної дії кримінального закону в часі визначаються межами існування криміна-льного правовідношення, і не залежать від того, на якій стадії розвитку знаходиться дане правові-дношення. Кримінально-правові наслідки такої дії різняться залежно від її матеріальних підстав.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ

1. Пономаренко Ю.А. Щодо тлумачення частини 1 статті 58 Конституції України // Вісник Академії правових наук України. – 1999. – № 4 (19). – С. 209-220.
2. Пономаренко Ю.А. До питання про можливість зворотної дії кримінального закону в часі при збільшенні мінімального розміру заробітної плати // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2000. – № 9. – С. 41-44.
3. Пономаренко Ю.А. Про недопустимість надання зворотної дії кримінальному закону спе-ціальною вказівкою законодавця // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб., Вип. 44. – Хар-ків: Нац. юрид. акад. України, 2000. С. 146-151.
4. Пономаренко Ю.А. Кримінальний закон: єдність форми та змісту // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб., Вип. 46. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2001. С. 163-168.
5. Пономаренко Ю.А. Актуальні питання дії кримінального закону в часі у зв’язку зі скасу-ванням смертної кари // Правова держава. – 2001. – № 3. – С. 133-137.
6. Кримінальне законодавство України. Порівняльний аналіз статей Кримінального кодексу України 1960 р. та Кримінального кодексу України 2001 р. / С.В. Гізімчук, Ю.В. Гродецький, С.В. Гринчак В.А. Козак, О.М. Лемешко, С.М. Мохончук, Р.С. Орловський, Ю.А. Пономаренко, О.Е. Радутний. За заг. ред. В.В. Сташиса. – К.: Ін Юре, 2001. – 284 с.
7. Пономаренко Ю.А. До питання про обмеження прав людини в кримінальному законодав-стві // Права людини в умовах реформування правової системи України (До 50-ї річниці Загальної декларації прав людини): Тези доп. на наук. конф. молодих учених та аспірантів. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 1998. – С. 89-91.
8. Пономаренко Ю.А. Зворотна дія кримінального закону в часі за проектом нового Криміна-льного кодексу України // Актуальні проблеми юридичної науки: Тези доп. та наук. повідомлень наук. конф. молодих учених та аспірантів. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2000. С. 80-82.
9. Пономаренко Ю.А. Про зміст і форму кримінального закону (постановка проблеми) // Ак-туальні проблеми формування правової держави в Україні (До 50-ї річниці Конвенції про захист прав людини і основних свобод): Тези доп. та наук. повідомлень всеукр. наук.–практ. конф. моло-дих учених. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2000. С. 140-142.
10. Пономаренко Ю.А. До питання про соціальні обмежники повноважень законодавця // Дев’яті Харківські політологічні читання “Соціально-політичний механізм правотворчості”: Зб. наук. ст. – Харків: Харківська асоціація політологів; Асоціація юристів “Justo titulo”; ABA/CEELI, 1999. – С. 30-31.
11. Пономаренко Ю.А. До обґрунтування зворотної дії більш м’якого кримінального закону // Вісник Харківського університету № 456. Ч. 1. – Харків: Харків. держ. ун-т, 2000. С. 259-262.
12. Пономаренко Ю.А. Проблеми реформування кримінального законодавства України у зв’язку зі скасуванням смертної кари // Юридичний вісник України. Інформаційно-правовий банк. – № 17 (253). – 27 квітня – 3 травня 2000 р. – С. 30-34.
13. Пономаренко Ю.А. Визначення, захист і обмеження прав людини у кримінальному законі України // Вісник Харківського університету. № 506. Ч. 1. – Харків: Харків. нац. ун-т, 2001. С. 23-25.
14. Пономаренко Ю.А. Нерешенные вопросы обратной силы уголовного закона // Проблемы борьбы с правонарушениями: Материалы науч.-практ. конф. 23 ноября 1999 г. – Белгород: ОНи-РИО Белгород. юрид. ин-та МВД России, 2001. С. 136-140.
15. Пономаренко Ю.А. Пределы обратной силы актов законодательства о налогах и сборах // Актуальные проблемы предпринимательской деятельности на региональном уровне: Сб. науч.-практ. конф. 16 марта 2000 г. – Белгород: ОНиРИО Белгород. юрид. ин-та МВД России, 2001. С. 179-183.
АНОТАЦІЇ

Пономаренко Ю.А. Зворотна дія кримінального закону в часі. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. – Національна юри-дична академія України імені Ярослава Мудрого. Харків, 2001.
Дисертація присвячена проблемам зворотної дії кримінального закону в часі. Досліджуються поняття такої дії, її обґрунтування, підстави, межі, кримінально-правові наслідки. Розроблені пи-тання теорії та практики зворотної дії кримінального закону та сформульовані рекомендації щодо удосконалення відповідних положень КК.
Ключові слова: кримінальний закон, чинність закону, дія закону, зворотна дія закону, скасу-вання кримінальної відповідальності, пом’якшення кримінальної відповідальності, межі дії закону.

Пономаренко Ю.А. Обратное действие уголовного закона во времени. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 – уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. – Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого. Харьков, 2001.
Диссертация посвящена проблемам обратного действия уголовного закона во времени. В разделе 1 исследуются общие проблемы понятия уголовного закона и его действия во времени. В частности, сделан вывод о том, что уголовный закон может быть определен в единстве его формы и содержания как письменный нормативно-правовой акт, определяющий, деяния, являющиеся преступлениями и устанавливающий уголовную ответственность за них. Виды действия уголовно-го закона во времени выделяются в зависимости от соотношения времени вступления закона в си-лу и времени совершения преступления. Если закон применяется к деяниям, совершенным до вступления его в силу, такое действие называется обратным.
В разделе 2 исследуются обоснование и основания обратного действия уголовного закона во времени. Утверждается, что более мягкий уголовный закон имеет обратное действие, поскольку он уменьшает полномочия государства по ограничению прав и свобод лица, совершившего пре-ступление. Основания обратного действия уголовного закона во времени подразделяются на мате-риальные и формальные. Материальными называются изменения уголовного закона, влекущие декриминализацию преступления, расширение оснований освобождения от уголовной ответствен-ности или смягчение уголовной ответственности. Формальным основанием является коллизионная статья УК; применение в качестве такового специального указания законодателя является недо-пустимым. При этом основания обратного действия “промежуточного” уголовного закона не имеют каких-либо особенностей по сравнению с основаниями обратного действия закона, дейст-вующего в момент его применения.
В разделе 3 определяются пределы обратного действия уголовного закона, которыми явля-ются пределы существования уголовного правоотношения. В этом же разделе исследуются уго-ловно-правовые последствия обратного действия уголовного закона, которые зависят от основа-ний такого действия и могут заключаться в погашении уголовной ответственности, освобождении от нее, освобождении от отбывания наказания или досрочном снятии судимости.
Разработаны предложения по усовершенствованию соответствующих положений УК Украи-ны и практики их применения.
Ключевые слова: уголовный закон, сила закона, действие закона, обратное действие закона, устранение уголовной ответственности, смягчение уголовной ответственности, пределы действия закона.

Yurij A. Ponomarenko. Retroaction of the Criminal Law. – Manuscript.
Thesis for PhD in law degree in the field 12.00.08 – Criminal Law and Criminology; Penitentiary Law. – Yaroslav Mudry National Law Academy of Ukraine. – Kharkiv, 2001.
The dissertation is devoted to problems of retroaction of the criminal law in time. The concept of such action, its substantiation, bases, limits, criminal-law consequences are investigated. The questions of the theory and practice of retroaction of the criminal law are developed and the recommendations con-cerning improvement of the Criminal Code are formulated.
Keywords: the criminal law, action of the law, force of the law, retroaction of the law, elimination of the criminal liability, mitigation of the criminal liability, limits of law action.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

Пошукова анотація: випробуванням Звільнення каяттям дійовим поруки примиренням відбування дисципліни Зворотна громадськістю іміджу Зв’язки Зґвалтування адвокатом влади громадянами податкової реформа Соціалістичної Земельні процесуальні Земля довірою Злочин наслідками дорожнього людяності ОВС банкрутством необережність віросповідання економіки підприємницької найму мотиваційній пересування вузами підприємницьких фінансових приватної трудових Змішані вини інформації захисту винагороди безпідставного шкоди рятування загрози доручення підстави Європи Зовнішньоекономічні сліди Ідеологія Локка Імідж Імміграційне слідчого дитини міграції морського Імплементація Імунітет Інвестиційні договори самоврядування вчителя технології банкрутства губернаторства громадянства представництва Чехословаччині самоврядування моральної Польща омбудсмана підсудності піклування поруки потерпілого консулів Президента Франції Інститутпрезидентства співучасті присяжних губернатора конституційного народовладдя державної адміністрацій ідеологія криміналістики Інтелектуальна культура безпека ООН розслідування органів податкової мореплавства Інформація Іпотека вугледобувну обґрунтування ЗУНР власності трудового Кадрове державному Казна Касаційне час господарської умисних ухилення поліція слідчих приховування некласичний осудними Князівська Кодифікаційна Кодифікаційні Кодифікація Колективні заробітної Колізії Командитні Компенсації місцевого Президента фармакотерапевтична землекористування криміналістичне досудовому Компроміс Комунікативна Конкурентне Конкуренція Консолідація Конституцiйне Конституційна політичних правової юрисдикція юстиція Директорії справами державними освіту приватну творчості життя збори світогляду допомогу контроль конфлікт прав гласності рівності ініціативи Конституційний Суд громадянські делікти екологічні виконавчої міліції поділу внутрішніх парламентаризму громадянина законодавчої безпеки виконавчої стримувань особисті політичні самоврядування омбудсмана відповідальності вищих регламентація грецької міжнародних Канади юстиції військовослужбовців громадських депутатів кордону народів міста депутата меншин органів парламентарів Рахункової Києва виборчого суддів уряду ЄС правотворчому поділу політичних людини громадянина виборів національної національних норми референдуму самоврядування туризму публічної міжнаціональних Конституціоналізм Конституція України Контрабанда Контроль бюджету підприємницькою адміністрацій провадження Контрольний примус Конфіскація внутрiшнiх Конфлікти реформування реалізму управління експертизи розслідування національних політики охорони Концесійні Концесія Координація криміналістичної Кореляційні Корпоративні


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking