Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
Номера от 730 грн.
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Номера от 490 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Номера от 450 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-2% онлайн заказ
Зачарованные Карпаты
Зачарованные Карпаты
Закарпатье, Воловец
Коттеджи от 400 грн.
Есть номера


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Здійснення громадянами права приватної власності в Україні

 

БЕЗСМЕРТНА Наталія Василівна

ЗДІЙСНЕННЯ ГРОМАДЯНАМИ ПРАВА ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІ В УКРАЇНІ

Спеціальність 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес;
сімейне право; міжнародне приватне право

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Київ – 2001


Дисертацією є рукопис
Робота виконана на кафедрі цивільного
права юридичного факультету Київського
національного університету імені Тараса Шевченка

 

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор,
академік Академії наук Вищої школи України
ДЗЕРА Олександр Васильович –
Київський національний університет імені Тараса
Шевченка, завідувач кафедри цивільного права

 

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор,
академік Академії правових наук
ЛУЦЬ Володимир Васильович –
завідувач кафедри цивільного права
та процесу юридичного факультету
Прикарпатського університету імені Василя Стефаника;
кандидат юридичних наук, доцент

 

ГОПАНЧУК Василь Степанович –
начальник кафедри цивільного права
Національної академії внутрішніх справ України
Провідна установа: Національна юридична академія
України імені Ярослава Мудрого (м. Харків)

 

Захист відбудеться “20” вересня 2001 року о “13” годині
на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.06
при Київському національному університеті імені Тараса
Шевченка (01033, м. Київ, вул.Володимирська, 60, ауд. 253)

 

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного
університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул.Володимирська, 58).

 

Автореферат розісланий: “17” серпня 2001 року.

 

 

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
кандидат юридичних наук, доцент БОДНАР Т.В.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. На сучасному етапі побудови громадянського суспільства в Україні особливого значення набуває конституційне положення про те, що утвердження і забез-печення прав і свобод людини є головним обов’язком держави (ст. 3 Конституції України).
Практична цінність будь-якого права особи – це перетворення можливостей, визначених у нормах права, у реальність. Праву власності громадян та його здійсненню були присвячені праці багатьох радянських вчених, зокрема М.Ф. Маслова “Основные проблемы права личной собственности в период строительства коммунизма в СССР”, О.О. Єрошенка “Личная собственность в гражданс-ком праве”, Р.О. Халфіної “Право личной собственности”, Ю.К. Толстого “Содержание и гражда-нско-правовая защита права собственности в СССР” та ін. Однак, деякою мірою дані дослідження вже втратили свою актуальність, оскільки право особистої власності громадянина розглядалося як похідне від права соціалістичної власності, а його здійснення підпорядковувалося завданням соці-алістичної ідеології.
У зв’язку із становленням нових економічних відносин, проголошенням курсу на рівноправність усіх форм власності, на широкий розвиток підприємництва, змінився підхід до визначення меж здійснення права власності громадян та до гарантій здійснення права приватної власності. В Укра-їні за роки формування якісно нового інституту права власності можна назвати лише декілька нау-кових праць, присвячених дослідженню окремих питань здійснення права приватної власності. Дані питання висвітлювалися в докторській дисертації та монографії О.В. Дзери “Розвиток права власності громадян в Україні”, у кандидатських дисертаціях (В.В. Чанкіна – 1995 р., О.С. Яворсь-кої – 1997 р., І.О. Дзери – 2001 р.), в колективних монографіях за редакцією Я.М. Шевченко “Вла-сник і право власності”, “Право собственности в Украине”. Проте комплексного дослідження, присвяченого здійсненню громадянами права приватної власності, в Україні поки що немає. Оче-видною є недостатність сучасних наукових розробок із зазначеної проблематики, відсутність тео-ретичних узагальнень та відповідних практичних рекомендацій, що негативно впливає на форму-вання правового поля щодо здійснення громадянами суб’єктивного права власності. Актуальність досліджуваної теми обумовлена і тим, що нині на розгляді Верховної Ради України знаходиться проект нового Цивільного кодексу України, декілька книг якого вже прийнято в третьому читанні.
Вищеназвані аспекти і обумовили актуальність даної проблеми та необхідність її дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана тема дисертаційного до-слідження виконана відповідно до бюджетної теми юридичного факультету Київського національ-ного університету імені Тараса Шевченка № ДР0198UОО7725 “Удосконалення правового механі-зму реалізації та захисту прав та інтересів людини і громадянина в Україні”.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є аналіз правового регулювання відносин що-до здійснення громадянами суб’єктивного права приватної власності.
Відповідно до поставленої мети визначені основні завдання дисертаційного дослідження: виявити відмінності між правом приватної власності та його здійсненням; визначити юридичні гарантії здійснення права приватної власності та їх місце в загальній системі гарантій; виявити правову природу меж здійснення громадянами права власності та дати їх класифікацію; дати характерис-тику окремих способів здійснення права приватної власності.
Об’єктом дисертаційного дослідження є відносини, що складаються внаслідок здійснення гро-мадянами суб’єктивного права власності.
Предметом дисертаційного дослідження є нормативні акти чинного законодавства України про здійснення права власності, літературні джерела, судова практика з розгляду спорів, пов’язаних із здійсненням громадянами права власності.
Методологічна та теоретична основа дослідження. Методологічну основу дисертаційної роботи складають сучасні методи наукового пізнання, закони і принципи матеріалістичної діалектики та формальної логіки, об’єктивно існуючі закономірності суспільно-економічного розвитку. В проце-сі дисертаційного дослідження застосовувалися діалектичний, системно-функціональний, порів-няльно-правовий та історичний методи дослідження.
Сформульовані в дисертаційній роботі теоретичні висновки, практичні рекомендації та інші ре-зультати дослідження грунтуються на працях українських і російських вчених-юристів радянсько-го і сучасного періодів у галузі загальної теорії права та здійснення суб’єктивних цивільних прав: Ч.Н. Азімова, С.С. Алексєєва, В.І. Андрейцева, Г.І. Балюк, Д.В. Бобрової, Т.В. Боднар, В.І. Борисової, С.Н. Братуся, О.В. Венедиктова, М.В. Вітрука, Д.М. Генкіна, В.С. Гопанчука, В.П. Грибанова, О.В. Дзери, А.С. Довгерта, О.О. Єрошенка, І.В. Жилінкової, А.М. Колодія, В.В. Копей-чикова, Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця, Р.А. Майданика, А.І. Масляєва, М.І. Матузова, В.Ф. Маслова, Н.І Мірошнікової, В.П. Мозоліна, О.А Підопригори, З.В. Ромовської, В.І. Семчика, М.М. Сібільова, Є.А.Суханова, І.В. Спасібо-Фатєєвої, В.М. Самойленка, В.А. Тархова, Ю.К. Толстого, Є.О. Харитонова, М.В. Шульги, Ю.С. Шемшученка, Я.М. Шевченко, В.С. Щербини та інших до-слідників проблем права власності та здійснення суб’єктивних цивільних прав.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що на основі чинного національного законодавства України, законодавства зарубіжних країн вперше виконане комплексне монографі-чне дослідження, присвячене здійсненню одного з найважливіших прав людини і громадянина – права приватної власності.
Наукова новизна дисертаційного дослідження конкретизується у наступних основних положеннях:
1. Здійснення права приватної власності – це комплекс заходів (активних чи пасивних дій) власни-ка, його представника, довірчого управителя, спрямованих на реалізацію правомочностей воло-діння, користування, розпорядження належним власнику майном з метою задоволення потреб та інтересів власника, а також осіб, визначених ним.
2. Визначаються наступні особливості у співвідношенні суб’єктивного права приватної власності та його здійснення:
здійснення права приватної власності є похідним від суб’єктивного матеріального права (тобто права власності, яке належить конкретній фізичній особі);
правомочності, що утворюють зміст права приватної власності, характеризують статичний момент суб’єктивного права, а здійснення права приватної власності – динамічний момент суб’єктивного права;
правомочності володіння, користування та розпорядження в повному обсязі можуть належати, як правило, лише власнику і більше нікому, а здійснення цих правомочностей по володінню, корис-туванню і розпорядженню майном може відбуватися і без безпосередньої участі власника.
3. Розсуд власника – це правомірна, владна, вольова діяльність щодо вибору бажаного варіанту здійснення правомочностей володіння, користування і розпорядження стосовно належного влас-нику майна, які забезпечують найбільш ефективне використання об’єкта власності, з урахуванням прав і законних інтересів інших осіб, а також суспільства в цілому.
4. Юридичними гарантіями здійснення права приватної власності є встановлені державою та за-кріплені Конституцією і законодавством спеціальні засоби, які здатні забезпечити власникам реа-лізацію правомочностей володіння, користування, розпорядження належним їм майном на свій розсуд, охорону даного права, а також захист і поновлення цього права у випадках протиправних посягань на нього.
5. Обгрунтовується доцільність встановлення в Кодексі України про адміністративні правопору-шення однакової відповідальності за порушення, вчинені щодо всіх форм власності, так як це вже зроблено в новому Кримінальному кодексі України.
6. Межі здійснення права приватної власності – це законодавчо визначені та встановлені системою правових принципів рамки діяльності громадян-власників по реалізації правомочностей володін-ня, користування, розпорядження, які складають зміст суб’єктивного права приватної власності.
7. Обгрунтовується доцільність законодавчого закріплення в проекті Цивільного кодексу України не лише меж здійснення права приватної власності, але і встановлення відповідних правових нас-лідків за їх порушення.
8. Обгрунтовується положення, про те, що обмеження у здійсненні права власності чи у набутті права власності на майно мають встановлюватися лише законами України, оскільки положення ст. 92 Конституції України про те, що виключно законами України визначається правовий режим вла-сності, поширюється і на встановлення обмежень у здійсненні права власності чи набутті права власності на майно. Адже правовий режим власності включає водночас режим здійснення права на таку власність.
9. При накладенні арешту на майно, опису спадкового майна, накладенні державним нотаріусом заборон на відчуження об’єктів нерухомості власник тимчасово може зазнавати обмежень трьох категорій у здійсненні права власності: по-перше, власника може бути позбавлено можливості здійснювати правомочності користування та розпорядження стосовно належного йому майна, за-лишаючи за ним право здійснювати володіння даним майном; по-друге, власника може бути по-збавлено можливості здійснювати право розпорядження, зберігаючи за ним право здійснювати пра-вомочності володіння та користування; по-третє, власника може бути позбавлено права здійснювати правомочності володіння, користування та розпорядження щодо належного йому майна.
10. Пропонується класифікувати обмеження здійснення права приватної власності за певними критеріями: а) за часом тривалості: постійні і тимчасові; б) за колом осіб: загальні і спеціальні; в) за метою встановлення: обмеження, встановлені з метою охорони навколишнього середовища; обмеження, встановлені з метою охорони норм моралі в суспільстві; обмеження, встановлені з ме-тою охорони прав та законних інтересів інших осіб; обмеження, встановлені з метою забезпечен-ня інтересів держави; обмеження, встановлені з метою захисту інтересів власника; г) за змістом: обмеження, які встановлені при володінні та користуванні майном; обмеження, що встановлені при розпорядженні майном; д) за підставою виникнення: обмеження, які виникають із закону; об-меження, які виникають із судового рішення; обмеження, які виникають за волею власника.
11. Під способами здійснення права приватної власності необхідно розуміти дії власника, які він має право вчиняти щодо належного йому майна.
12. Пропонується класифікувати способи здійснення права приватної власності: а) залежно від ха-рактеру дій власника: фактичні та юридичні; б) залежно від того, яким чином власник здійснює дії по реалізації правомочностей, що утворюють зміст суб’єктивного права: безпосередні (самостій-но) та опосередковані (через представника або довірчого управителя).
13. Свобода у виборі власником способу здійснення права власності обмежується багатьма норма-ми законодавства, зокрема, земельного, підприємницького, антимонопольного, приватизаційного, які передбачають складні процедури у здійсненні громадянами майнових прав, під виглядом вста-новлення правового режиму того чи іншого майна. Тому при прийнятті законодавчих актів необ-хідно проводити експертизу щодо доцільності встановлення таких обмежень.
14. Доповнити розділ перший Книги третьої “Речеве право” нового ЦК статтею, в якій закріпити види майна, що не можуть перебувати у власності громадян, а також види майна, набуття чи від-чуження якого відбувається у спеціальному передбаченому законодавством порядку.
На підставі цих висновків до законодавства України, що регулює право власності громадян та його здійснення пропонуються відповідні зміни. Аргументація щодо необхідності запропонованих змін до законодавства, а також зміст пропозицій, наводяться в дисертації.
Теоретичне і практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в роботі положення, висновки, рекомендації та пропозиції можуть бути використані в подальших загальнотеоретичних дослідженнях, при доопрацюванні законодавства України про здійснення громадянами права власності, при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників з цивільного права. Ряд положень дисертації може бути використано у навчальному процесі при читанні лекцій і проведенні практичних занять за курсом “Цивільне право” для студентів юридичних вузів, в спецкурсах “Речеве право”, “Теоретичні проблеми права власності в Україні”. Висновки та пропозиції, що містяться в дисертації, можуть бути використані при підготовці та об-говоренні деяких законодавчих актів, для подальшого аналізу правових проблем здійснення гро-мадянами права власності в Україні, а також у практичній діяльності правозастосовчих та право-творчих органів.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота на тему “Здійснення громадянами права вла-сності в Україні” є самостійною, завершеною науковою роботою. У процесі роботи її автором ви-значались та аналізувались нормативні акти, спеціальна література з питань права власності та здійснення суб’єктивних цивільних прав.
Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана і обговорена на кафедрі цивільного пра-ва Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Окремі положення дисертації були також предметом обговорення на науково-практичних конференціях і семінарах, зокрема на науково-практичній конференції в національному університеті “Києво-Могилянська Академія” “Дні науки на УКМА” (Київ, лютий 1999 р.), на науково-практичній студентській конференції “Правові проблеми сучасності” (Київ, квітень 2000 р.), на 7-ій Щорічній науковій конференції в національному університеті “Києво-Могилянська Академія” “Дні науки на УКМА” (Київ, січень 2001 року). Положення дисертації також були використані у доповіді автора на одному з науково-практичних семінарів аспірантів юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, квітень 2000 року), використовувалися на практичних заняттях з ци-вільного права на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Публікації. Основні висновки та результати дисертації викладено в п’яти публікаціях, чотири з яких у провідних фахових виданнях.
Структура дисертації зумовлена метою дослідження і складається з вступу, трьох розділів, шести підрозділів, висновків, списку використаних джерел (261 найменувань). Повний обсяг дисертації становить 189 сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обгрунтовується актуальність теми дисертації; ступінь наукової розробки проблеми до-слідження, його науково-теоретична основа; зв’язок дисертаційної роботи з науковими програма-ми, планами, темами; визначаються предмет, об’єкт, основна мета та конкретні завдання дисерта-ційного дослідження, його методологічна основа, особистий внесок дисертантки, показано апро-бацію результатів дослідження. У ньому сформульовані в концентрованому вигляді наукова нови-зна, теоретичне і практичне значення досягнутих в ході дослідження результатів.
У першому розділі “Загальна характеристика здійснення права приватної власності” – дослі-джується співвідношення між суб’єктивним правом приватної власності та його здійсненням, аналізується зміст суб’єктивного права власності, визначаються юридичні гарантії здійснення пра-ва приватної власності в Україні.
У підрозділі 1.1 “Поняття здійснення права приватної власності” – зазначається, що право приватної власності є одним з найважливіших суб’єктивних прав особи, що регулюється цивіль-ним правом. Автором обгрунтовується положення про те, що відсутність у особи права на приват-ну власність призводить до втрати всіма іншими правами людини достатньої гарантованості.
Доцільність існування суб’єктивних прав полягає в їх реальності, тобто у можливості реального здійснення повноважень, які випливають із змісту того чи іншого конкретного суб’єктивного пра-ва. Будь-яке суб’єктивне право без можливості його здійснення стає фікцією. Дослідження розвит-ку змісту суб’єктивного права приватної власності дозволило автору встановити, що зміст права приватної власності складають правомочності володіння, користування та розпорядження, кожна із яких має для власника своє призначення. Дані правомочності є універсальними, тому що охоп-люють всі дії, які власник вправі здійснювати по відношенню до належного йому майна, тобто ха-рактеризують статику права власності, а не його динаміку.
Передбачені законом правомочності володіння, користування та розпорядження лише юридично закріплюють право власника вчиняти певні дії, а тому їх, на думку автора, необхідно відмежовува-ти від конкретних дій, за допомогою яких вони реалізуються. Враховуючи це, дисертанткою вста-новлено, що різниця між змістом суб’єктивного права і його здійсненням полягає перш за все у тому, що перше включає в себе лише можливу поведінку уповноваженої особи, тоді як здійснення права – це зміст реальних, конкретних дій, пов’язаних із перетворенням цієї можливості в дійс-ність.
У дисертації робиться висновок, що здійснення права приватної власності – це комплекс заходів (активних чи пасивних дій) власника, його представника, довірчого управителя, які спрямовані на реалізацію правомочностей володіння, користування та розпорядження належним власнику май-ном з метою задоволення потреб та інтересів власника, а також осіб, визначених ним.
Важливою ознакою, яка характеризує сутність здійснення права приватної власності, є ступінь свободи власника щодо належного йому майна. В юридичній літературі радянського періоду дана ступінь свободи визначалася по-різному: власник має право здійснювати належні йому правомоч-ності своєю владою і в своєму інтересі (О.В. Венедиктов) чи незалежно від інших осіб (Д.М. Генкін), чи за своїм розсудом (Ю.К. Толстой). Положення про те, що власник має право здійснювати належні йому правомочності на власний розсуд, знайшло своє закріплення і в ст. 4 Закону України “Про власність”. Таким чином, із прийняттям даного Закону був започаткований новий підхід до визначення ступеня свободи власника щодо здійснення свого суб’єктивного права. Розсуд власника при здійсненні свого суб’єктивного права поки-що не став предметом глибокого дослідження в юридичні літературі. Розсуд власника – це правомірна, владна, вольова діяльність щодо вибору бажаного варіанту реалізації правомочностей володіння, користування і розпоря-дження стосовно належного власнику майна, які забезпечують найбільш ефективне використання об’єкта власності, з урахуванням прав і законних інтересів інших осіб, а також суспільства в ціло-му.
Власнику належить абсолютне право на здійснення правомочностей володіння, користування та розпорядження, які засновані виключно на законі та існують незалежно від волі та влади інших осіб. Як відомо, здійснювати окремі з перерахованих правомочностей можуть й інші особи (на-приклад, орендар, комісіонер та ін.). Однак дії вказаних осіб по здійсненню правомочностей з пев-ною річчю грунтуються на зобов’язальних підставах, тобто є похідними від влади власника, відтак вони можуть бути відносно самостійними, а не абсолютними. Власник за своїм бажанням може відмовитися від реалізації даних правомочностей чи, навпаки, наполягати на них, якщо вони від-повідають його інтересу. Дисертантка робить висновок, що здійснення суб’єктивного права прива-тної власності необхідно розглядати в єдності з інтересами власника.
Процес здійснення будь-якого суб’єктивного права передбачає не лише наявність в одних суб’єктів можливостей щодо здійснення свого права, але й наявність у інших осіб обов’язків. За-гальновизнаним є факт належності права власності до абсолютних суб’єктивних прав. Дисертант-кою проаналізовані погляди вчених на існування абсолютного правовідношення, і робиться ви-сновок, що здійснення суб’єктивного права приватної власності відбувається в межах абсолютного правовідношення, адже при реалізації власником своїх правомочностей йому протистоїть необме-жена і безпосередньо не визначена кількість осіб, яким забороняється створювати перешкоди для здійснення суб’єктивного права приватної власності. Проте, на певному етапі при здійсненні влас-ником окремих правомочностей виникають зобов’язальні правовідносини.
Отже, здійснення права власності відбувається на межі статики та динаміки правовідносин, а тому на здійснення права власності поширюються норми як інституту права власності, так інституту зобов’язального права.
Завершуючи дослідження здійснення права приватної власності, автор встановлює співвідношення понять “суб’єктивне право приватної власності”, зміст якого складають правомочності володіння, користування та розпорядження, і “здійснення права приватної власності”.
У підрозділі 1.2. “Юридичні гарантії здійснення права приватної власності” розкривається зміст юридичних гарантій, їх значення та місце в системі гарантій здійснення суб’єктивного права приватної власності.
У дисертації робиться висновок, що характерною рисою суб’єктивних прав має бути їх гарантова-ність. Адже, здійснення права завжди залежить від ряду факторів, способів чи умов, спираючись на які власник досягає повного і безперешкодного здійснення свого права. В юридичній науці, як правило, гарантії поділяються на загальні (економічні, політичні, ідеологічні, організаційні) і спеціальні (юридичні). Не применшуючи ролі загальних гарантій, автор переважного значення для здійснення права приватної власності надає юридичним гарантіям. На підставі проведеного аналізу визначень поняття юридичних гарантій, що міститься в юридичній літературі, дисертантка вважає, що юридичними гарантіями здійснення права приватної власності в Україні є встановлені державою та закріплені Конституцією і законодавством спеціальні засоби, які здатні забезпечити власникам реалізацію правомочностей володіння, користування, розпорядження належним їм майном на свій розсуд, охорону даного права, а також захист і поновлення цього права у випадках протиправних посягань на нього.
Серед правових гарантій особливе місце займають конституційні гарантії, які виконують роль принципів, оскільки потребують конкретизації в чинному законодавстві. Такими, зокрема, є поло-ження Конституції про те, що “держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності” (ст. 13), “право власності на землю гарантується” (ст. 14). Конституційні гарантії в свою чергу поді-ляються на загальні та спеціальні конституційні гарантії.
Аналіз Конституції України, законодавчих актів дав підставу виділити гарантії здійснення права приватної власності:
1. Закріплення рівноправності розвитку всіх форм власності. Дана гарантія знайшла своє юридич-не вираження в ст. 2 Закону України “Про власність”. На думку автора, під забезпеченням рівно-правності розвитку всіх форм власності слід розуміти, що держава лише проголошує юридично рівні можливості, які надаються всім суб’єктам права власності, адже забезпечити таку рівність у фактичному значенні майже неможливо, оскільки підстави виникнення, припинення права власно-сті для всіх форм власності різні, різний ступінь ініціативності суб’єктів цивільних правовідносин. Неоднакові також і умови здійснення права власності для всіх форм власності. Так, держава як суб’єкт права власності через свої органи може вилучати земельні ділянки, передавати їх у влас-ність, громадянин, який є суб’єктом права власності на земельну ділянку, не може здійснювати подібні дії чи здійснювати їх у повному обсязі.
2. Непорушність права власності. У дисертації обгрунтовується висновок, що непорушність права приватної власності не можна характеризувати як нічим не обмежену, оскільки законодавством, зокрема, допускається примусове відчуження об’єктів права власності з мотивів суспільної необ-хідності, на підставі і в порядку, встановлених законом. У цьому випадку змістом конституційної гарантії є обов’язок зобов’язаних осіб попередньо і в повному обсязі відшкодувати власнику вар-тість майна, яке вилучається. Якщо компенсація не відповідає цим вимогам Конституції, то право приватної власності слід вважати порушеним. Позбавлення права власності може відбуватися за обставин надзвичайного характеру. За цих обставин відчуження об’єктів права приватної власнос-ті допускається з наступним повним відшкодуванням їх вартості. Адже таке відчуження викликано певними причинами, а саме, ліквідацією наслідків аварій чи стихійного лиха, і у такій ситуації держа-вний орган чи посадова особа не будуть мати необхідних засобів і можливостей для попередньої компенсації, тим більше в повному обсязі.
3. Свобода у здійсненні власником своїх правомочностей. Дана гарантія в умовах ринкових ре-форм значно розширює можливості громадян при реалізації своїх прав у різних сферах соціально-економічного життя. Вони можуть використовувати об’єкти права власності для підприємницької та іншої не забороненої законом господарської діяльності, засновувати приватні підприємства, го-сподарські товариства. При цьому автором зазначається, що по-іншому вирішувалося питання про здійснення права власності в законодавстві радянського періоду. Так, громадяни могли викорис-товувати належне їм майно лише для задоволення своїх особистих потреб і не могли використову-вати його для одержання так званих “нетрудових доходів”. А відтак можна стверджувати про на-явність максимальних обмежень для радянських громадян у здійсненні права особистої власності.
4. Визначення правового режиму власності лише законами України. На думку автора, дана гаран-тія є важливою тому, що відносини власності досить часто регулюються значною кількістю підза-конних нормативних актів, які є суперечливими і однозначно не вирішують те чи інше питання. Положення ст. 92 Конституції України про те, що виключно законами України визначається пра-вовий режим власності, поширюється і на встановлення обмежень у здійсненні права власності чи набутті права власності на майно. Адже правовий режим власності включає водночас режим здій-снення права на таку власність. Тому обмеження, встановлені іншими нормативно-правовими ак-тами, є неконституційними. З цих міркувань неконституційним, зокрема, слід вважати правило п. 10 Положення про порядок розміщення дипломатичних представництв, консульських установ, іноземних держав, представництв міжнародних та іноземних організацій в Україні, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 р. № 670, яке передбачає, що для нота-ріального посвідчення договорів купівлі-продажу об’єктів нерухомості, а також реєстрації зазначених договорів для розміщення дипломатичних представництв, консульських установ та міжнародних міжурядових організацій необхідна наявність відповідної ноти МЗС, а для розміщення міжнародних неурядових та іноземних організацій – лист Генеральної дирекції по обслуговуванню іноземних представництв, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної та Севастопольської міської державної адміністрації.
Навіть Верховна Рада України не завжди дотримується даної конституційної гарантії. Так, її по-становою, а не законом було затверджено “Перелік видів майна, що не може перебувати у власно-сті громадян, громадських об’єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України” та “Спеціальний порядок набуття права власності на окремі види майна”. На підставі цього, автором пропонується доповнити розділ перший Книги третьої “Речеве право” проекту ЦК окремою статтею, в якій визначити види майна, що не можуть перебувати у власності громадян, та особливості здійснення права власності з видами майна, яке є обмеженим у цивіль-ному обігу.
5. Гарантії прав власників при конфіскації майна. У дисертації зазначається, що коло підстав для застосування даної міри покарання в законодавстві України є досить широким. Обгрунтовується правильність положень нового Кримінального кодексу України, що вступає в дію з 1 вересня 2001 р., в якому значно зменшено перелік статей, санкціями яких передбачена конфіскація майна, порі-вняно з КК України 1960 р. Звертається увага також на те, що важливим є положення Конституції України, яка встановлює: “Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням су-ду…” (ч. 6 ст. 41).
6. Судовий захист. У дисертації робиться висновок, що судовий захист прав власників є найбільш ефективним способом захисту прав і свобод громадянина, у тому числі, здійснення власником правомочностей щодо належного йому майна. Захист здійснення права власності забезпечується речево-правовими, зобов’язально-правовими та іншими способами. При чому захист здійснення правомочностей володіння та користування відбувається переважно за допомогою речево-правових способів, захист здійснення правомочності розпорядження забезпечується зо-бов’язально-правовими способами.
7. Юридична відповідальність. Захист права власності відбувається за допомогою норм різних га-лузей права, зокрема, кримінального, адміністративного, цивільного права. Однак рівень захисту для різних форм власності не завжди є однаковим. Так, ст. 52 Кодексу України про адміністратив-ні правопорушення передбачається відповідальність за дрібне розкрадання державного або колек-тивного майна, проте аналогічної норми, яка б захищала право приватної власності, не існує. Таке становище, на думку автора, суперечить принципу рівності розвитку та захисту всіх форм власно-сті. Зважаючи на це, пропонується встановити однакову адміністративну відповідальність за по-рушення, вчинені щодо всіх форм власності, як це вже зроблено в новому КК України.
У другому розділі “Межі здійснення права приватної власності” – досліджуються межі здійснен-ня суб’єктивного права власності, аналізуються межі здійснення права приватної власності на окремі об’єкти.
У підрозділі 2.1. “Загальні положення про межі здійснення громадянами права приватної власності” висвітлюються підстави меж здійснення права приватної власності, порівнюються ме-жі здійснення права власності в історичному аспекті та на сучасному етапі.
Дисертанткою проаналізовано законодавство радянського періоду, нині діюче законодавство, а також законодавство деяких зарубіжних країн і висловлюється думка, що здійснення власником своїх правомочностей має певні межі. Зроблено висновок, що обмеження будь-якого суб’єктивного права можливе до тих пір, до яких воно не вступає в суперечність з призначенням самого права. У тих випадках, коли обмеження суб’єктивного права доходить до такого ступеня, за якого вже не здатне задовольнити певні потреби і забезпечити конкретні інтереси уповноваже-ної особи, право втрачає своє функціональне призначення.
Свобода розсуду громадян-власників при здійсненні ними належного суб’єктивного права має пе-вні межі, які насамперед визначаються системою правових принципів. Це стосується однаковою мірою усіх трьох елементів правомочностей власника, тобто володіння, користування і розпоря-дження. Причому обсяг правомочності (її обмеження) може встановлюватися як щодо усіх вказа-них елементів, так і щодо кожного з них, що обумовлено неоднаковим їх значенням як для влас-ника, так і для інших осіб. На основі аналізу загальних положень цивільного законодавства виді-ляються наступні принципи здійснення права приватної власності, які одночасно виступають і межею здійснення даного права: законності, розумності, справедливості та добросовісності, мора-льності, здійснення права приватної власності відповідно з його соціальним призначенням. Межі здійснення права приватної власності визначаються не лише правовими принципами, а й конкрет-ними нормами.
Межі здійснення права приватної власності можна визначити як законодавчо визначені та встано-влені системою правових принципів рамки діяльності громадян-власників по реалізації правомоч-ностей володіння, користування та розпорядження, які становлять зміст суб’єктивного права.
У підрозділі 2.2. “Межі здійснення права приватної власності на окремі об’єкти” розкрива-ються межі здійснення громадянами права власності на окремі об’єкти.
Проведений дисертанткою аналіз діючого законодавства, дав змогу зробити висновок про те, що для нього характерне встановлення спеціального правового режиму здійснення правомочностей власника щодо окремих видів майна. У законодавстві, як правило, встановлюються обмеження за особливостями майна: рухомі і нерухомі; індивідуально-визначені і родові речі; подільні і неподі-льні; споживні і неспоживні; речі, вилучені з цивільного обороту, обмежені в обороті та не вилу-чені з цивільного обороту; валютні цінності; цінні папери.
Аналізуючи особливості здійснення права власності на земельні ділянки, у дисертації зазначаєть-ся, що власник при здійсненні свої власницьких повноважень в багатьох випадках обмежений. Адже законодавець встановлює цільове призначення земельної ділянки, а це зумовлює для влас-ника обмеження щодо розміщення об’єктів на відведеній земельній ділянці, здійснення власниць-ких повноважень в повному обсязі. Законодавством передбачаються також спеціальні правила оренди, застави земельних ділянок. У дисертації обгрунтована думка про те, що дані обмеження зумовлені специфічними ознаками самого об’єкту права власності, тому багато з них є необхідними та доцільними.
При дослідженні меж здійснення права власності на жилі приміщення автором встановлено, що дані межі в багатьох випадках з часу прийняття законодавства ринкової орієнтації зазнали змін. Так, зникли обмеження щодо кількості та розмірів жилих приміщень, проте здійснення права вла-сності на дані об’єкти у багатьох випадках обмежено. Дані межі зумовлені не лише необхідністю додержання цільового використання таких об’єктів, а й правами членів сім’ї власника, які прожи-вають разом з ним.
У результаті розгляду меж здійснення права власності на цінні папери, у дисертації встановлено, що законодавством передбачаються спеціальні правила щодо відчуження власником іменних цін-них паперів. У дисертації проведено аналіз наукових поглядів на особливості здійснення права власності на акції. Підсумовуючи проведене дослідження, автор не погоджується з тими науко-вцями, які стверджують, що наявність корпоративних правовідносин повинна обмежувати здійс-нення власником своїх власницьких правомочностей.
Дисертантка висвітлила існуючі в літературі класифікації меж здійснення права власності за пев-ними критеріями, а також запропонувала власну класифікацію. Пропонується класифікувати об-меження здійснення права приватної власності за часом тривалості: постійні (зокрема, при здійс-ненні свого суб’єктивного права власник зобов’язаний не порушувати прав та інтересів інших осіб) і тимчасові (обмеження, які зумовлені накладенням арешту на майно чи описом майна); за колом осіб: загальні (власники зобов’язані здійснювати своє суб’єктивне право добросовісно та розумно, а також дотримуватися моральних засад суспільства) і спеціальні (наприклад, у разі встановлення на майно окремого власника сервітуту); за метою встановлення на обмеження, вста-новленні з метою охорони навколишнього середовища (власник зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, не погіршувати її природні якості); об-меження, встановлені з метою охорони норм моралі в суспільстві (так, в усіх випадках при відчу-женні власником жилого приміщення, в якому проживають неповнолітні, на нього покладається обов’язок одержати згоду органів опіки і піклування); обмеження, встановлені з метою охорони прав та законних інтересів інших осіб (забороняються дії власника, які вчиняються з метою запо-діяти шкоду іншим особам); обмеження, встановлені з метою забезпечення інтересів держави (на-приклад, на власника, який здійснює право власності на майно, що становить підвищену небезпеку для суспільства, чи на майно, що є пам’яткою історії та культури, покладаються певні обов’язки); обмеження, встановлені з метою захисту інтересів власника (так, власники при укладенні право-чинів з певним майном, зобов’язані дотримуватися положень про форми правочинів); за змістом: обмеження, які встановлені при володінні та користуванні майном (наприклад, власник зо-бов’язаний використовувати належне йому приміщення лише для власного проживання, прожи-вання членів своєї сім’ї, проживання інших осіб і не має права використовувати його для промис-лового виробництва; земельну ділянку використовувати у відповідності з цілями, для яких вона надана), обмеження, що встановлені при розпорядженні майном (укласти договір застави земель-ної ділянки власник має право лише з кредитною установою); за підставою виникнення: обмежен-ня, які виникають із закону (наприклад, Законом України “Про Державну програму приватизації” встановлено, що власник, який придбав контрольний пакет акцій підприємства, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, зобов’язаний забезпечити щодо даного підприємства певні показники діяльності, і до повного виконання власником умов договору купівлі-продажу об’єкта приватизації він не має права відчужувати окремі частини пакета акцій); обмеження, які виникають із судового рішення (наприклад, судовим рішенням встановлюється сервітут на земельну ділянку певного власника); обмеження, які виникають за волею власника (так, у разі передачі власником майна іншій особі за договором оренди застави, ренти тощо, власник тимчасово позбавляється можливості здійснювати належні йому правомочності).
У третьому розділі “Способи здійснення права приватної власності,” – розкриваються особли-вості здійснення права приватної власності за окремими способами, пропонується класифікація способів здійснення права власності.
У підрозділі 3.1. “Безпосередні та опосередковані способи здійснення права власності” дається поняття способів здійснення права власності, метою яких є найбільш повне задоволення власни-ком своїх особистих та інших інтересів. На думку автора, дії, які власник має право вчиняти щодо належного йому майна, є способами здійснення права приватної власності.
Способи здійснення громадянами права приватної власності досить різноманітні, адже вони зале-жать від призначення права приватної власності, від мети, яку прагне досягти власник, здійснюю-чи належне йому суб’єктивне право. Запропоновано класифікувати способи здійснення права при-ватної власності за характером дій власника на фактичні (наприклад, використання власником жи-лого приміщення для проживання, використання земельної ділянки для ведення особистого підсо-бного господарства тощо) та юридичні (наприклад, укладення договору щодо належного власнику майна, складення заповіту); залежно від того, яким чином власник здійснює дії по реалізації пра-вомочностей, що утворюють зміст суб’єктивного права на безпосередні (наприклад, вчинення вла-сником самостійно правочинів щодо належного йому майном) та опосередковані (наприклад, про-даж належного власнику майна на біржі через представника, здійснення опікуном права приватної власності безвісно відсутнього громадянина до його з’явлення).
Здійснення належного власнику суб’єктивного права через інших осіб може бути зумовлено як юридичними обставинами (наприклад, відсутність у власника достатнього рівня дієздатності, об-меження власника у дієздатності, визнання власника недієздатним тощо), так і фактичною ситуа-цією (наприклад, відсутність власника в місці постійного проживання, небажання власника особи-сто здійснювати своє суб’єктивне право та ін.)
Правочини (угоди) є одним з найпоширеніших безпосередніх способів здійснення громадянами свого суб’єктивного права. Громадяни мають право укладати різноманітні угоди, які пов’язані з користуванням та розпорядженням належним їм майном. Свобода укладення угод обмежується певними правилами, які встановлює законодавець для окремого виду майна. Це зобов’язує сторо-ни дотримуватися положень щодо форми угод, їх державної реєстрації. У дисертації робиться ви-сновок, що дотримання власниками даних вимог законодавства є важливою гарантією реального здійснення суб’єктивного права приватної власності. Адже нотаріальне посвідчення і державна реєстрація окремих видів правочинів допомагають самим сторонам у з’ясуванні юридичної приро-ди правочину та його правових наслідків.
У підрозділі 3.2. “Особливості здійснення права приватної власності у підприємницькій дія-льності” увага приділена особливостям здійснення власником правомочностей володіння, корис-тування та розпорядження у підприємницькій діяльності.
У дисертації зазначається, що здійснення права власності в підприємницькій діяльності має свої особливі межі. Так, для здійснення певних видів підприємницької діяльності власник зобов’язаний отримати ліцензію, торговий патент, утворити юридичну особу, причому певної організаційно-правової форми, на нього також покладаються певні обов’язки щодо дотримання антимонополь-ного законодавства.
Особливим способом здійснення права приватної власності в підприємницькій діяльності є ство-рення підприємств. Рішення про створення підприємств є звичайним способом здійснення право-мочностей власника. Приділяється увага здійсненню власником підприємницької діяльності шля-хом створення приватного підприємства. Щодо правової природи приватного підприємства у літе-ратурі висловлюються різні точки зору. Автор зазначає, що громадянин, який створив приватне підприємство, стає власником всього цілісного майнового комплексу приватного підприємства. Майно ж за таким підприємством може закріплюватися або на праві повного господарського ві-дання, або на праві оперативного управління. При цьому зазначається, що законодавство, розкриваючи поняття повного господарського відання лише щодо державних підприємств, а право оперативного управління – казенних підприємств, не забороняє використовувати дані інститути і до унітарних підприємств, які засновуються на інших формах власності.
Дисертанткою зроблено висновок, що закріпивши майно за приватним підприємством на певній правовій підставі, власник здійснює правомочності щодо даного майна як посадова особа, тобто як керівник підприємства або через спеціально призначену для цього особу у межах, визначених ста-тутом.
У висновках, які подаються після кожного розділу і в кінці дисертації, викладені найсуттєвіші те-оретичні висновки проведеного дослідження. Автором сформульовані поняття здійснення права приватної власності, юридичних гарантій здійснення права приватної власності, запропоновано поняття меж здійснення права власності громадян та класифікація даних меж, а також виявлені особливості здійснення права приватної власності окремими способами. Крім того, автором вне-сені конкретні пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання здійснення права власності громадян.
Основні положення дисертації викладені у таких опублікованих працях автора:
Василенко Н.В. Юридичні гарантії здійснення права власності в Україні // Право власності в Укра-їні: Навч. посіб. / О.В. Дзера, Н.С. Кузнєцова, О.А. Підопригора та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С. Ку-знєцової. – К., Юрінком Інтер, 2000. – С.106-114.
Безсмертна Н.В. Реалізація права приватної власності на землю шляхом оренди // Держава і право: Збірник наукових праць: юридичні і політичні науки. – Випуск 4. – К.: Видавничий Дім “Юридич-на книга”, 1999. – С.209-219;
Василенко Н.В. Речі як об’єкти цивільних прав. Класифікація речей. Майно // Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. Книга перша. / Д.В. Боброва, О.В. Дзера, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – К., Юрінком Інтер, 1999. – С. 146 – 157;
Безсмертна Н.В. Загальнотеоретичні питання права власності (поняття, суб’єкти, об’єкти) // Віс-ник: юридичні науки. Випуск 38 – К.: Видавничий центр “Київський університет”, 2000. – С. 23-27.
Безсмертна Н.В. Конституційні гарантії здійснення права приватної власності. // Наукові записки. Том 9. Частина 2. – К.: Видавничий дім “КМ Асаdеміа”, 1999. – С. 250 – 251.

Безсмертна Н.В. Здійснення громадянами права приватної власності в Україні. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 – цивільне право, цивільний процес, сімейне право, міжнародне приватне право. – Київський націо-нальний університет імені Тараса Шевченка, м. Київ, 2001.
Дисертація містить комплексний аналіз теоретичних і практичних питань, пов’язаних із правовим регулюванням здійснення суб’єктивного права власності громадян. Основна увага приділена з’ясуванню юридичної природи здійснення права приватної власності, досліджено гарантії, межі та окремі способи здійснення права власності громадян.
На підставі аналізу законодавчих та інших правових актів з питань здійснення права приватної власності, практики розгляду судами спорів сформульовані конкретні пропозиції по вдосконален-ню правового регулювання здійснення громадянами права приватної власності.
Ключові слова: здійснення суб’єктивного права приватної власності; право приватної власності; зміст права приватної власності; гарантії, межі, способи здійснення права приватної власності.
Бессмертная Н.В. Осуществление гражданами права частной собственности в Украине. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 – гражданское право, гражданский процесс, семейное право, международное частное пра-во. – Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2001.
Диссертация содержит комплексный анализ теоретических и практических вопросов, связанных с правовым регулированием осуществления субъективного права собственности граждан. Основное внимание в ней уделено уяснению правовой природы осуществления права частной собственнос-ти. По мнению автора, понятия “субъективное право частной собственности” и “осуществления права частной собственности” не тождественны. В результате исследования диссертанткой пред-лагается собственное определение осуществления права частной собственности как совокупности мер (активных и пассивных действий) собственника, его представителя, доверительного управля-ющего, которые направлены на реализацию правомочий владения, пользования, распоряжения принадлежащим собственнику имуществом с целью удовлетворения законных потребностей и ин-тересов собственника, а также лиц, указанных им.
Отмечается, что с принятием Закона Украины “О собственности” был основан новый подход к определению степени свободы собственника относительно осуществления своего субъективного права, который заключается в том, что собственник осуществляет правомочия владения, пользо-вания и распоряжения по своему усмотрению. Усмотрение собственника, по мнению автора, пред-ставляет собой правомерную, властную деятельность по выбору желанного варианта реализации правомочий владения, пользования и распоряжения относительно принадлежащего собственнику имущества, которые обеспечивают наиболее эффективное использование объекта собственности, с учетом прав и законных интересов других лиц, а также общества в целом.
Особое внимание уделено юридическим гарантиям осуществления права частной собственности. Анализируя Конституцию Украины, законодательные акты, автор выделяет юридические гаран-тии осуществления права частной собственности.
Исследованы основные положения о пределах осуществления права частной собственности, а та-кже пределы осуществления права собственности на отдельные объекты. Автором обосновывается положение о том, что пределы осуществления права частной собственности определяются, прежде всего, системой правовых принципов, а именно: законности; разумности, справедливости и добро-совестности; моральности; принципом осуществления права частной собственности в соответст-вии с его социальным назначением. Пределы осуществления права частной собственности опреде-ляются не только принципами права, но и конкретными нормами права, которые, по мнению авто-ра, должны содержаться только в законах Украины, а не в подзаконных актах. Данный вывод диссертантки основывается на положениях Конституции Украины, в соответствии с которой правовой режим собственности определяется исключительно законами Украины. Автором предлагается собственная классификация пределов осуществления права частной собственности.
Проведен анализ некоторых способов осуществления права частной собственности, предложена их классификация. Подчеркивается, что гражданину-собственнику гарантируется свобода в выбо-ре способов реализации своих правомочий путем осуществления юридических и фактических дей-ствий, которые не противоречат закону и не нарушают права и законные интересы третьих лиц.
Ключевые слова: осуществление субъективного права частной собственности, содержание права частной собственности, гарантии, пределы, способы осуществления права частной собственности.

Bezsmertnaya N.V. Realization ownership right by individuals in Ukraine. – Manuscript.
Thesis for obtaining a scientific of Master of Laws with a specialization in 12.00.03 – Civil law, Civil Procedure, Family Law, International Private law. – Taras Shevchenko National University of Kiev, Kiev, 2001.
The thesis contains complex analysis of theoretical and practical issues, which are related to legal regulation of realization of subjective ownership right of individuals. The close attention is given to clarification of the legal nature of ownership. The guarantees, bounds and individual methods of realization of ownership right of individuals are investigated.
The specific proposals about improvement of legal regulation of realization of ownership right of individuals were formulated on the basis of analysis of legislative and other legal acts about issues of realization of ownership right and judicial practice in settlement of legal disputes.
Key words: realization of subjective ownership right; ownership right; substance of ownership right; guarantees, bounds and individual methods of realization of ownership right.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

Пошукова анотація: випробуванням Звільнення каяттям дійовим поруки примиренням відбування дисципліни Зворотна громадськістю іміджу Зв’язки Зґвалтування адвокатом влади громадянами податкової реформа Соціалістичної Земельні процесуальні Земля довірою Злочин наслідками дорожнього людяності ОВС банкрутством необережність віросповідання економіки підприємницької найму мотиваційній пересування вузами підприємницьких фінансових приватної трудових Змішані вини інформації захисту винагороди безпідставного шкоди рятування загрози доручення підстави Європи Зовнішньоекономічні сліди Ідеологія Локка Імідж Імміграційне слідчого дитини міграції морського Імплементація Імунітет Інвестиційні договори самоврядування вчителя технології банкрутства губернаторства громадянства представництва Чехословаччині самоврядування моральної Польща омбудсмана підсудності піклування поруки потерпілого консулів Президента Франції Інститутпрезидентства співучасті присяжних губернатора конституційного народовладдя державної адміністрацій ідеологія криміналістики Інтелектуальна культура безпека ООН розслідування органів податкової мореплавства Інформація Іпотека вугледобувну обґрунтування ЗУНР власності трудового Кадрове державному Казна Касаційне час господарської умисних ухилення поліція слідчих приховування некласичний осудними Князівська Кодифікаційна Кодифікаційні Кодифікація Колективні заробітної Колізії Командитні Компенсації місцевого Президента фармакотерапевтична землекористування криміналістичне досудовому Компроміс Комунікативна Конкурентне Конкуренція Консолідація Конституцiйне Конституційна політичних правової юрисдикція юстиція Директорії справами державними освіту приватну творчості життя збори світогляду допомогу контроль конфлікт прав гласності рівності ініціативи Конституційний Суд громадянські делікти екологічні виконавчої міліції поділу внутрішніх парламентаризму громадянина законодавчої безпеки виконавчої стримувань особисті політичні самоврядування омбудсмана відповідальності вищих регламентація грецької міжнародних Канади юстиції військовослужбовців громадських депутатів кордону народів міста депутата меншин органів парламентарів Рахункової Києва виборчого суддів уряду ЄС правотворчому поділу політичних людини громадянина виборів національної національних норми референдуму самоврядування туризму публічної міжнаціональних Конституціоналізм Конституція України Контрабанда Контроль бюджету підприємницькою адміністрацій провадження Контрольний примус Конфіскація внутрiшнiх Конфлікти реформування реалізму управління експертизи розслідування національних політики охорони Концесійні Концесія Координація криміналістичної Кореляційні Корпоративні


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking