Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
Номера от 730 грн.
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Номера от 490 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Номера от 450 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-2% онлайн заказ
Зачарованные Карпаты
Зачарованные Карпаты
Закарпатье, Воловец
Коттеджи от 400 грн.
Есть номера


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Злочини серед працівників ОВС України: їх детермінація та попередження

 

МАРТИНЕНКО Олег Анатолійович

ЗЛОЧИНИ СЕРЕД ПРАЦІВНИКІВ ОВС УКРАЇНИ: ЇХ ДЕТЕРМІНАЦІЯ ТА ПОПЕРЕДЖЕННЯ

Спеціальність: 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
кримінально-виконавче право

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора юридичних наук

Харків – 2007


Дисертацією є рукопис
Роботу виконано в Харківському національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України

Науковий консультант
- доктор юридичних наук, професор Даньшин Іван Миколайович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, професор кафедри кримінології і кримінально-виконавчого права; член-кореспондент Академії правових наук України

Офіційні опоненти:
- доктор юридичних наук, професор Костенко Олександр Миколайович, Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України, завідувач відділу проблем кримінального права, кримінології та судоустрою;
- доктор юридичних наук, професор Туляков В’ячеслав Олексійович, Одеська національна юридична академія, проректор з міжнародних зв’язків;
- доктор юридичних наук, професор Мисливий Володимир Андрійович, Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, проректор з міжнародних зв’язків

Захист відбудеться „26” жовтня 2007 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.01 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70)

Автореферат розісланий „25” вересня 2007 року

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради В.Ю. Шепітько

 

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Розвиток сучасного суспільства, незалежно від політичного режиму країн, ставить до категорії першорядних завдань формування засад законності та їх дотримання у діяльності правоохоронних органів. Демократична розбудова України та прагнення наблизити її до норм європейського суспільства також вимагають окремої уваги до негативних процесів та явищ, які мають місце в діяльності органів внутрішніх справ. Ретроспективний аналіз свідчить, що систематичні прояви корупції та невиправданого насильства у діяльності правоохоронців є постійним негативним явищем, що супроводжує етапи історичної трансформації кожної держави. Навіть тепер, незважаючи на принципове реформування поліцейських систем більшості європейських країн, органи правопорядку залишаються у центрі активної критики суспільства через недостатню “прозорість” для незалежного соціального контролю та непоодинокі випадки участі правоохоронців у кримінальній активності.
Для українського суспільства проблема запобігання протиправній поведінці працівників органів внутрішніх справ не є штучною. Усього у період з 1992 по 2007 рр. в Україні було порушено більше ніж 7760 кримінальних справ за фактами неправомірних дій співробітників ОВС, за результатами розслідування яких судами винесено обвинувальні вироки стосовно 4015 осіб. До інших видів відповідальності за вчинення правопорушень некримінального характеру у цей же період було притягнуто 26757 співробітників різних служб і підрозділів ОВС. Дедалі частіше констатуються факти участі працівників ОВС у прикритті нелегальної діяльності, вимаганні, контрабанді та незаконному обігу наркотиків, постачанні кримінальним колам оперативно-службової інформації. Набувають широкого резонансу випадки жорстокого поводження із затриманими громадянами.
Водночас у вітчизняній кримінології феномен вчинення злочинів персоналом ОВС є практично не дослідженим з точки зору аналізу його кількісно-якісних показників, вивчення особистості злочинця, визначення специфіки ситуації вчинення злочину. Відсутні у широкому науковому вжитку статистичні дані стосовно злочинів, вчинених працівниками ОВС України. Тому окремий напрямок прикладних досліджень потребує створення кримінологічної характеристики цієї категорії злочинів, оскільки для попередження негативних явищ у лавах правоохоронців слід передусім встановити їх реальні масштаби та дослідити структуру основних видів учинюваних злочинів.
З огляду на це для вітчизняних дослідників самостійною задачею постає вивчення детермінаційної природи протиправної поведінки правоохоронців з наступним створенням соціальних механізмів, які б могли звести до мінімуму вірогідність зловживання правоохоронцями власними повноваженнями та гарантувати діяльність персоналу ОВС України у чітко окресленому правовому полі.
Методологічні засади розвитку правової науки та проблем детермінації злочинності були предметом детального вивчення у працях О. Ф. Бантишева, В. І. Борисова, В. О. Глушкова, В. В. Голіни, Л. М. Давиденка, І. М. Даньшина, О. М. Джужи, А. П. Закалюка, В. С. Зеленецького, А. Ф. Зелінського, О. Г. Кальмана, О. М. Костенка, І. П. Лановенка, М. І. Мельника, П. П. Михайленка, Є. В. Невмержицького, М. І. Панова, О. Я. Свєтлова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація, І. К. Туркевич та інших вчених.
Безпосередньо ж кримінологічному вивченню детермінації злочинів працівників ОВС та заходів щодо їх попередження присвячені лише дисертаційні дослідження С. А. Шалгунової та О. С. Новакова, але вони були обмежені певними видами злочинів та стосувалися окремих категорій працівників міліції. До розгляду економічних, правових, організаційно-управлінських та соціально-психологічних аспектів попередження злочинів серед персоналу ОВС зверталися у своїх дослідженнях М. І. Ануфрієв, О. М. Бандурка, В. П. Ворушило, Є. О. Гіда, М. Н. Курко, С. С. Лукаш, Д. О. Кобзін, В. С. Медведєв, О. П. Нагорний, О. В. Негодченко, В. І. Осадчий, С. В. Петков, О. Ю. Синявська, С. С. Сливка, А. А. Стародубцев, І. В. Строков, Т. С. Ткаченко. Проте в зазначених роботах злочини серед працівників ОВС не розглядалися як постійне негативне явище соціального порядку, відсутня його комплексна кримінологічна характеристика. Також практично немає робіт, виконаних на високому рівні теоретичного узагальнення щодо базових рис особистості правоохоронців та механізмів детермінації їх протиправної поведінки на індивідуальному та груповому рівнях. Російські вчені, хоч і доволі активно розробляють тематику “міліцейської” злочинності (С. А. Алтухов, О. М. Варигін, О. О. Купленський, Ю. А. Мерзлов, К. О. Прохоров, О. С. Черепашкін та ін.), поки що не вийшли на належний рівень теоретичного осмислення детермінаційної природи злочинів серед персоналу ОВС, що не дозволяє використовувати їх результати для створення ефективних програм попередження злочинів серед цього контингенту.
Указаний напрямок набуває особливого значення не тільки через недостатню розробленість цієї галузі вітчизняних кримінологічних досліджень, але й з огляду на неспроможність західних кримінологів запропонувати уніфіковане пояснення детермінації поліцейських правопорушень, про що засвідчив проведений нами аналіз праць D. Bayley, М. Gottfredson, Н. Goldstein, Т. Hirschi, J. Kleinig, С. Klockars, Т. Newburn, М. Punch, R. Quinney, R. Reiner, L. Sherman, J. Skolnick, O. Wilson. Цією ж обставиною пояснюється розмаїття тих практичних заходів, що їх практикує кожна країна для попередження злочинів серед персоналу поліції.
Таким чином, необхідність реформування правоохоронних органів України, дотримання у їх діяльності принципів законності та захисту прав людини обумовлюють актуальність глибокого і всебічного дослідження широкого кола питань, пов’язаних з детермінацією та попередженням злочинів серед працівників ОВС України, створенням ефективних заходів попередження негативних явищ, а також зміцнення засад службової дисципліни у структурних підрозділах органів внутрішніх справ.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження була затверджена вченою радою Національного університету внутрішніх справ у 2003 році (протокол № 5 від 21.04.2003), уточнена на засіданні вченої ради Харківського національного університету внутрішніх справ у 2007 році (протокол № 4 від 03.03.2007). Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри кримінального права і кримінології Харківського національного університету внутрішніх справ у межах Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1767, Програми формування позитивного іміджу міліції України на 2003-2007 рр., пп.1.2, 2.1, 2.7 Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 рр., затверджених наказом МВС України від 05.07.2004 р. № 755.
Мета та завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу теоретичних положень щодо детермінації злочинної поведінки та узагальнення масиву емпіричних досліджень вивчити систему та зміст провідних криміногенних факторів, що обумовлюють вчинення злочинів працівниками ОВС України, надати узагальнену кримінологічну характеристику цих злочинів, а також розробити шляхи удосконалення діяльності щодо їх попередження.
Для досягнення поставленої мети в дисертації передбачено розв’язання таких основних завдань:
- визначити місце, функції та задачі ОВС України на сучасному етапі розвитку держави з огляду на процеси європейської інтеграції українського суспільства;
- проаналізувати міжнародні та національні правові засади, що регламентують службову діяльність ОВС України як соціального інституту в цілому та поведінку персоналу на індивідуальному рівні;
- з’ясувати основні проблеми у сфері дотримання принципу законності, що виникають у діяльності поліцейських підрозділів інших країн, для чого проаналізувати статистичні дані та звіти, що містяться у міжнародних інформаційних джерелах;
- вивчити феномен протиправної поведінки персоналу ОВС як історичне, кримінально-правове та кримінологічне явище;
- дати кримінологічну характеристику злочинів, що вчиняються працівниками ОВС, для чого проаналізувати основні кількісно-якісні показники злочинів, розглянути специфічні риси особистості колишніх працівників, засуджених за вчинення злочинів;
- проаналізувати основні теоретичні концепції, розроблені у світовій та вітчизняній кримінології, що пояснюють природу протиправної поведінки персоналу правоохоронних органів;
- дослідити систему криміногенних факторів, що детермінують злочини серед персоналу ОВС України, з урахуванням їх розподілу за рівнями (загальні, видові, індивідуальні) та сферами дії (економічні, політичні, соціальні, правові тощо);
- визначити специфіку прояву вказаних факторів у проблемних питаннях правового, кадрового, матеріально-технічного, організаційно-управлінського забезпечення діяльності ОВС України та особливості їх взаємодії у процесі детермінації порушень дисципліни та законності серед працівників ОВС України;
- з’ясувати сутність, обсяг та складові компоненти діяльності з попередження злочинності на рівні держави та органів внутрішніх справ як окремої соціальної інституції;
- обґрунтувати обсяг загальносоціальних, спеціально-кримінологічних та індивідуальних заходів превенції протиправної поведінки правоохоронців з урахуванням вітчизняного та зарубіжного досвіду;
- сформулювати рекомендації, спрямовані на удосконалення теоретико-правових засад та практики діяльності МВС України у сфері попередження злочинів серед персоналу органів внутрішніх справ.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які регулюють діяльність органів внутрішніх справ та сукупність злочинів, що виникають внаслідок порушень у системі цих відносин.
Предмет дослідження складають кримінологічні особливості злочинів, що вчиняються працівниками ОВС, система детермінаційних факторів, які обумовлюють протиправну поведінку персоналу ОВС, а також теоретико-методологічні засади попередження цих злочинів.
Методологічну основу дисертації складають методи і прийоми наукового пізнання. Їх застосування спрямовується системним підходом, що дає можливість здійснити аналіз проблеми в єдності її соціального змісту та юридичної форми. У роботі використовуються також принцип історизму, концепція соціального детермінізму, методологічні засади діалектичного підходу, окремі положення структурного функціоналізму.
Серед основних використаних методів, специфіка застосування яких розкривається в окремому підрозділі дисертації, слід відмітити метод діалектики, порівняльний (компаративістський) метод і такі його різновиди, як порівняльно-правовий, порівняльно-історичний методи; методи конкретно-історичного та системно-структурного аналізу, логіко-догматичний метод. Методи структурно-функціональний, системний та діяльнісний були покладені за основу при розробці пропозицій щодо превенції злочинів у підрозділах ОВС. Як спеціальні методи, при написанні дисертації були використані соціологічні, психологічні та методи математичної статистики.
Науково-теоретичною основою при виконанні дисертації були наукові праці вітчизняних та зарубіжних фахівців у галузі філософії, теорії держави і права, кримінології, кримінального права, соціології, психології, теорії управління, статистики. Положення дисертації ґрунтуються на положеннях міжнародних правових актів, Конституції України, чинних законодавчих та інших нормативно-правових актів, які визначають правові засади діяльності органів внутрішніх справ. Одночасно використовувалися нормативні акти дореволюційних і радянських часів, а також статути поліції деяких європейських країн.
Емпіричну основу дисертаційного дослідження становлять узагальнені дані, отримані в ході аналізу: статистичних показників МВС України; матеріалів 1120 службових перевірок за фактами порушення дисципліни та законності; матеріалів відомчо-дисциплінарної (252 справи) та судової практики (330 вироків судів); документів з фондів державних та відомчих архівів (80 томів), узагальнень практичної діяльності міліції, матеріалів дисциплінарної практики Цивільної поліції ООН. Окрему групу емпіричного матеріалу склали результати опитувань 154 колишніх співробітників органів внутрішніх справ, які відбували покарання в УВП-91 Чернігівської області, а також 977 працівників ОВС різних областей України, котрі проведені за спеціально розробленими анкетами з метою вивчення специфіки вчинених злочинів, особистісних рис працівників ОВС, природи криміногенних детермінант тощо. Опитування були здійснені як самостійно, так і у складі групи дослідників Харківського національного університету внутрішніх справ протягом 1998-2005 рр. у рамках низки науково-дослідних проектів. З метою здійснення порівняльного аналізу було також опитано 3700 громадян Боснії-Герцеговини, вивчено особистісні риси та рівень агресивності курсантів ХНУВС протягом 1997-2004 рр. (440 осіб).
Показники стандартної похибки вибірки (3,8 %) та коефіцієнта кореляції Пірсона (0,865), розраховані для оцінки отриманих емпіричних даних, дозволяють розглядати результати дослідження як такі, що відповідають загальнонауковим вимогам об’єктивності, репрезентативності та валідності.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням проблем детермінації протиправної поведінки працівників ОВС України, в якому сформульовано низку нових у концептуальному плані та важливих для правоохоронної практики положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. До найбільш значущих з них належать:
Уперше:
1. Сукупність злочинів серед працівників ОВС України розглянута як постійне негативне явище соціального порядку, яке характеризується сталістю пропорційних співвідношень між основними видами злочинів і має ознаки системності. Аргументовано висновок про необхідність систематичного вивчення феномена протиправної поведінки працівників ОВС як самостійного напрямку кримінологічних досліджень з метою своєчасної профілактики негативних явищ серед персоналу правоохоронних органів.
2. На основі архівних матеріалів та статистичних даних на науковому рівні проведено ретроспективний огляд стану дотримання законності у підрозділах міліції на території України з 1919 р. по 2007 р., визначено кількісно-якісні показники злочинів, що вчинялися особовим складом органів внутрішніх справ. Здійснено порівняльний аналіз рівня злочинів та інших правопорушень, що вчиняються працівниками поліції США, Великої Британії, Цивільної поліції ООН, а також особовим складом ОВС Російської Федерації, що дозволило науково аргументувати позицію про універсальність феномена протиправної поведінки правоохоронців у поліцейських підрозділах різних країн.
3. Проаналізовано положення сучасних кримінологічних концепцій у площині пошуку основних принципів і законів, котрі найбільш повно пояснюють суть феномена протиправної поведінки правоохоронців. Критично розглянуто тенденцію науковців СНД до пошуку специфічних мотивів злочинів співробітників ОВС як методологічно невиправданий напрямок, у зв’язку з чим обґрунтовано позицію про доцільність використання у кримінологічних дослідженнях мотиваційної сфери класифікацій універсального порядку.
4. Подано комплексну кримінологічну характеристику злочинів, що вчиняються працівниками ОВС України, здійснено їх аналіз за регіональними, соціально-демографічними ознаками, розраховані реальні масштаби „ціни” вчинених злочинів, визначені характерні ознаки ситуації вчинення злочинів. Здійснено кримінологічний аналіз фактів катування та жорстокого поводження працівників ОВС із громадянами.
5. Розглянуто комплекс детермінаційних чинників, що обумовлюють вчинення працівниками ОВС України злочинів, з їх окремим аналізом за рівнем (загально-соціальні, групові, індивідуальні) та змістом (економічні, політичні, соціально-психологічні, правові, організаційно-управлінські). Як окремі детермінанти злочинів розглянуто дискреційні повноваження персоналу правоохоронних органів, особливості міліцейської субкультури, наявність гендерного дисбалансу в підрозділах, досліджено криміногенний вплив нелегальної вторинної зайнятості працівників ОВС на стан дотримання ними вимог службової дисципліни та законності.
6. З метою ранньої профілактики злочинів серед працівників ОВС аргументована необхідність переходу від ціннісно-орієнтованого підходу при відборі персоналу до відбору, заснованого на оцінці вже сформованих умінь, навичок, способах реагування індивіда. З урахуванням цього запропоновано також нову систему оцінки якостей та вмінь працівників ОВС при призначенні їх на посади керівників підрозділів.
7. Запропоновано впровадження централізованої вторинної зайнятості персоналу ОВС, яка має здійснюватися під безпосереднім контролем керівництва підрозділів як самостійний напрямок роботи з попередження корупції серед працівників.
Удосконалено ряд наукових положень, а саме:
1. Специфіку дії діалектичного принципу переходу кількості в якість стосовно злочинів в ОВС, яка знаходить свій вираз у трансформації кількісних змін у показниках дотримання персоналом ОВС законності в якісно нові форми кримінальної активності, такі як прикриття нелегальної діяльності, вимагання, участь у контрабанді та незаконному обігу наркотиків, постачання кримінальним колам оперативно-службової інформації, внутрішня корупція.
2. Існуючі погляди на неможливість істотного зниження рівня злочинів серед працівників ОВС на тривалий період за рахунок сталої практики застосування переважно спеціально-кримінологічних заходів, оскільки попередження злочинів серед персоналу ОВС вимагає заходів, спрямованих, насамперед, на зміни у функціонуванні ОВС як одного із соціальних інститутів суспільства.
3. Процедуру вивчення найбільш розповсюджених у діяльності працівників ОВС стресових факторів, які негативно впливають на особистість правоохоронців, розвинення професійної деформації та обумовлюють вчинення певних видів злочинів.
4. Систему превентивних заходів шляхом аргументації щодо необхідності формування дійових етичних засад діяльності та корпоративної культури працівників ОВС, нормативно-правового обмеження їх дискреційних повноважень, детальної регламентації офіційних норм поведінки працівників.
Дістали подальшого розвитку:
1. Положення щодо доцільності поєднання концепції соціального детермінізму, принципів системного підходу та історизму, вчення про діалектичні протилежності та закону про універсальний зв'язок предметів і явищ навколишнього світу при дослідженні природи злочинів, що вчиняються працівниками органів внутрішніх справ.
2. Кримінологічна характеристика особистості засуджених працівників ОВС з розподілом за окремими складами вчинених злочинів та дослідженням основних відмінностей мотиваційної сфери працівників-правопорушників, що може бути використано МВС України при розробці та плануванні профілактичних заходів.
3. Критична оцінка невизначеності ролі органів внутрішніх справ України у сучасному суспільстві та спроби їх політичного заангажування. Додатково аргументовано висновок про криміногенний вплив на поведінку працівників ОВС недоліків організаційно-управлінського та правового забезпечення діяльності правоохоронних органів.
4. Ідея трансформації діяльності ОВС України від традиційно силової до сервісної моделі та реорганізації міліції України в орган виконавчої влади європейського типу - поліцію. Акцентовано увагу на позитивних аспектах децентралізації та муніципалізації підрозділів ОВС з одночасним розвитком системи міжнародного та національного моніторингу за діяльністю правоохоронних органів, залученням громади та ЗМІ до виконання контрольно-ревізійних і допоміжних функцій.
5. Уявлення про помилковість погляду на нестачу бюджетного фінансування діяльності ОВС та ліквідацію заходів соціального захисту персоналу як на провідні криміногенні детермінанти економічного характеру. Натомість аргументовано доцільність вважати такими процеси ринкових відносин конкуренції між державним та приватним секторами економіки.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що:
- у сфері правотворчості – пропозиції та рекомендації дисертаційного дослідження можуть бути використані для уточнення низки законодавчих та підзаконних актів, що в подальшому буде сприяти удосконаленню правового регулювання діяльності органів внутрішніх справ;
- у правозастосовчій діяльності - використання одержаних результатів дозволить поліпшити роботу з особовим складом ОВС щодо профілактики негативних явищ шляхом удосконалення підбору персоналу, здійснення індивідуально-виховних заходів, підвищення ефективності аналітичної роботи Департаменту внутрішньої безпеки;
- у правовиховній сфері – матеріали дисертації можуть бути використані у роботі підрозділів ОВС по зв’язках із населенням для підвищення рівня правової культури населення та зміцнення позитивного іміджу ОВС;
- у науково-дослідній сфері – можуть стати основою подальшої розробки превенції злочинів у правоохоронних органах як самостійного напрямку у кримінології;
- у навчальному процесі – матеріали дослідження можуть бути використані при підготовці підручників та навчальних посібників з дисципліни “Кримінологія” та окремих спецкурсів.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно, викладені в дисертації положення, які виносяться на захист, розроблені автором особисто. Наукові ідеї та розробки, що належать співавторам опублікованих праць, у дисертації не використовувалися. У статті „Феномен правопорушень серед працівників міліції: питання кримінально-правової дефініції”, написаній у співавторстві з Ігнатовим О.М. (Право України. – 2005. – № 1. – С. 60-63), особисто здобувачем було запропоновано тлумачення форми вини та проведена оцінка поглядів вчених щодо конкретизації кола злочинів з позицій кримінологічного та кримінально-правового підходів. У статті „Регіональний розподіл злочинів, що вчиняються працівниками органів внутрішніх справ” (Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених. – 2005. – Вип. 8. – С. 16-23; співавтор Ігнатов О.М.) особисто здобувачем дано характеристику та досліджено географічний розподіл всіх видів злочинів, що вчинюються працівниками ОВС, за винятком групи насильницьких. У монографії „Протизаконне насильство в органах внутрішніх справ: соціологічний та історико-правовий аналіз” (Х.: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, Харківська правозахисна група, 2005. – 212 с.) особистий внесок автора полягає у аналізі статистичних показників злочинності та проведенні типології злочинців, а також розробці пропозицій щодо заходів попередження. У посібнику з активних методів навчання „Права людини у діяльності міліції” (За заг. ред. проф. Ярмиша О. Н. – Х.: ХНУВС, 2006. – 139 с.) автором розроблені основні положення стосовно дотримання законності в діях працівників ОВС при забезпеченні прав громадян на справедливе судочинство та на свободу мирних зборів. У навчальному посібнику „Права людини у діяльності міліції” (За заг. ред. проф. Погрібного О.О. – Х.: ХНУВС, 2006. – 216 с.) автором обґрунтовано пропозиції щодо попередження злочинів та правопорушень, що вчинюються працівниками ОВС на стадії досудового слідства. У науково-практичному посібнику „Соціально-психологічний аналіз дисципліни в адміністративній службі міліції” (За заг. ред. проф. Бандурки О. М. - Х.: Ун-т внутр. справ, 1998. – 92 с.) внесок автора полягає у аналізі злочинів, що вчинюються працівниками адміністративної служби міліції, та особливостей їх детермінації, а також вивченні особи злочинця та їх мотиваційної сфери.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертації відображені в наукових публікаціях, а також оприлюднені на науково-практичних і науково-теоретичних конференціях щодо удосконалювання правоохоронної діяльності: семінарі–презентації комплексу навчально-методичних матеріалів з викладання курсу „Забезпечення прав людини в діяльності ОВС України” у закладах освіти МВС України (м. Харків, 24 червня 2006 року), ХПГ-ХІСД; навчальних семінарах „Стандарти Європейської Конвенції з прав людини та практика розслідування злочинів правоохоронними органами України” у містах Луганськ, Полтава, Суми (2006 р.) у межах проекту „Кампанія проти катувань” за підтримки Європейської Комісії; науково-практичній конференції „Права людини в діяльності органів внутрішніх справ України” (м. Євпаторія, НУВС, Міжнародний жіночий правозахисний центр “Ла Страда – Україна”, 11-13 травня 2006 р.); міжнародному семінарі „Роль активних методів навчання у запровадженні прав людини в учбовий процес у ВНЗ МВС України” (м. Київ, Датський інститут прав людини, МВС, ХНУВС, 13 квітня 2006 р.); науково-практичній конференції „Забезпечення правопорядку та безпеки громадян у контексті реформування міліції громадської безпеки” (м. Харків, ХНУВС, 17 березня 2006 р.); науково-практичній конференції „Вплив регіональних чинників на динаміку і структуру злочинності” (Сімферополь: Кримський юрид. ін-т НУВС, 22-25 вересня 2005 р.); науково-практичній конференції „Запорізькі правові читання” (м. Запоріжжя: Запорізький національний університет, 30 червня – 2 липня 2005 р.); міжнародній науково-практичній конференції „Впровадження гендерних підходів у діяльність правоохоронних органів України” (м. Євпаторія, НУВС, Міжнародний жіночий правозахисний центр „Ла Страда – Україна”, 18-20 травня 2005 р.); міжвузівській науково-практичній конференції “Проблеми формування позитивного іміджу міліції” (м. Херсон, Херсонський юрид. ін-т НУВС, 30 вересня 2004 р.); міжвузівській науково-практичній конференції (круглому столі) „Організаційні та правові проблеми боротьби з корупцією” (м. Харків, НЮА імені Ярослава Мудрого, 5 червня 1998 р.); науково-практичній конференції “Організаційно-правові засади діяльності муніципальної міліції” (м. Харків: Національний університет внутрішніх справ, травень 2004 р.); науково-практичній конференції „Економічна злочинність в Україні: причини та заходи протидії” (м. Харків, Національний університет внутрішніх справ, червень 2004 р.); науково-практичній конференції „Права неповнолітніх в Україні” (м. Ялта, УВС, Рада Європи, липень 2004 р.); четвертій міжрегіональній науково-практичній конференції „Концепція формування законодавства України” (м. Запоріжжя, Запорізький держ. ун-т, 2000 р.); міжнародному міжвузівському симпозіумі „Право, поведінка, особистість”, (м. Бєлгород, Бєлгород. держ. ун-т, 1998 р.).
Матеріали дослідження використовуються у навчальному процесі Харківського національного університету внутрішніх справ, Інституту підготовки слідчих кадрів для СБУ України у складі Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, освітянській діяльності офісу ОБСЄ в Україні, науково-дослідницьких програмах Харківського інституту соціальних досліджень. Висновки та рекомендації впроваджено у практичну діяльність Центрального апарату МВС України в галузі моніторингу дотримання прав людини з боку персоналу ОВС, окремі положення дисертаційного дослідження використовуються у практиці Слідчого управління ГУМВС України в АР Крим.
Публікації. За результатами дисертаційного дослідження підготовлено: одноособову монографію “Детерминация и предупреждение преступности среди персонала органов внутренних дел Украины”, написану у співавторстві монографію „Протизаконне насильство в органах внутрішніх справ: соціологічний та історико-правовий аналіз” , 4 науково-практичних та навчальних посібники. Крім того, основні положення дослідження, висновки та пропозиції викладено у 37 наукових публікаціях в Україні та за кордоном, з них 24 статті опубліковано у виданнях, визнаних ВАК України фаховими.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаної літератури (615 найменувань). Повний обсяг дисертації становить 433 сторінки, обсяг основного тексту дисертації – 368 сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі розкривається сутність і стан наукової розробки проблеми детермінації протиправної поведінки працівників органів внутрішніх справ, обґрунтовується необхідність проведення систематичних досліджень у цій галузі. Дається загальна характеристика дисертації, визначено мету і задачі дослідження, сформульовані положення та висновки, які зумовлюють наукову новизну дисертації, показується практичне значення одержаних результатів.
Розділ перший “Органи внутрішніх справ України на сучасному етапі розвитку суспільства” складається з трьох підрозділів. У них дисертант обґрунтовує вибір методологічного напряму дослідження, характеризує зміст, структуру та правові засади функціонування ОВС України, формулює цілісне уявлення про органи внутрішніх справ як складову частину предмета дослідження.
У підрозділі 1.1 “Методологічна та джерельна база дослідження” відзначається, що одним із фундаментальних у сучасній кримінології є не лише питання соціально-правової дихотомії злочинності, але й її системного характеру, що потребує відповідного добору методологічних підходів. З огляду на визначення методології як основного елементу теорії пізнання констатується, що сучасна світова кримінологія є конгломератом різних філософських ідей, що призводить до певної методологічної кризи у гносеології. Одним з виходів з цієї кризи вбачається сприйняття ідей герменевтики та синергетичного підходу, що базуються на розумінні соціального плюралізму та передбачають можливість взаємодії методів різних шкіл на основі взаємного узгодження. Поділяючи ідею такого комплексного підходу, дисертант як методологічну основу дослідження обрав принцип поєднання концепції соціального детермінізму, системного підходу, історизму та діалектики.
Викладені положення застосування кожного окремого методу та детальний опис емпіричної бази дослідження дозволяють стверджувати про об’єктивність, репрезентативність та валідність отриманих результатів дослідження.
Підрозділ 1.2 “Задачі, функції та структура ОВС України” присвячено характеристиці органів внутрішніх справ як правоохоронної агенції та соціального інституту сучасного суспільства. Розглянуто внутрішню побудову органів внутрішніх справ та їх історичний генезис на території України. У дисертації констатується, що органи внутрішніх справ традиційно використовувалися державою як ефективний засіб переважно силового впливу на злочинність та суспільну свідомість – від часів існування так званих „поліцейських держав” до кінця існування радянського режиму.
Проведений аналіз історичного розвитку, законодавчої та нормативної бази органів внутрішніх справ вказує на необхідність масштабного реформування ОВС України з урахуванням сучасних вимог до силових інституцій держави, оскільки саме вади структурно-функціонального та правового забезпечення відіграють одну з провідних ролей у детермінації численних випадків зловживання владою з боку правоохоронців.
Дисертантом підтримується позиція, згідно з якою органи внутрішніх справ у системі державного управління мають належати лише до виконавчої гілки влади, оскільки надання додаткових функцій завжди несе потенційну загрозу перетворення органів внутрішніх справ у репресивно-каральну структуру та рецидиву негативних елементів “поліцейської держави”.
У підрозділі 1.3 “Правова регламентація діяльності ОВС: міжнародні та національні аспекти” проведений детальний аналіз правових засад правоохоронної діяльності, що існують у міжнародному праві та національному законодавстві, оскільки досконалість правової основи діяльності органів внутрішніх справ є одним з чинників їх ефективності та законності поведінки кожного конкретного працівника.
Констатується, що наявність у нормативній базі, що регулює діяльність ОВС України, переважно відомчих та міжвідомчих норм, створює передумови для довільного тлумачення закону з боку правоохоронців, порушення принципу верховенства законодавчих норм у практичній діяльності підрозділів ОВС. Звертається увага на неконтрольовано широкий спектр правоохоронної діяльності, побудованої на використанні у піднормативних документах таких конструкцій, як „відповідно до законів”, „на підставі та на виконання закону”, „у межах прав, які надані законом”.
Одночасно акцентується увага на проблемі існування широкого пласту міжнародних правових документів, які за різних причин поки що не стали частиною національного законодавства, проте мають суттєве значення для подальшого вдосконалення діяльності ОВС України. Аналізуючи положення вказаних документів, дисертантом запропонована, як оптимальне розв’язання цієї ситуації, часткова імплементація міжнародних норм з одночасною адаптацією національної нормативної бази до законодавства Європейського Союзу в сфері здійснення правоохоронної діяльності.
Розділ другий “Кримінологічна характеристика злочинів у підрозділах ОВС України” складається з 4 - х підрозділів, в яких аналізується загальний масштаб випадків протиправної поведінки працівників ОВС України та послідовно розкриваються складові кримінологічної характеристики цього явища.
Підрозділ 2.1 “Злочини серед працівників ОВС: питання кримінально-правової та кримінологічної дефініцій” присвячено вивченню розбіжностей, що існують у правовій науці між кримінально-правовим та кримінологічним підходом щодо визначення злочинів, які вчиняють працівники ОВС. З огляду на дискусійність деяких дефініцій, у рамках дисертаційного дослідження перевагу віддано більш широкому, кримінологічному розумінню використання службового становища працівником ОВС під час вчинення ним злочину, оскільки саме така позиція дозволяє повніше охарактеризувати розглянуту групу злочинів і точніше визначити коло зазіхань, які охоплюються категорією злочинів працівників ОВС.
Аналіз теоретичних концепцій констатує суттєву розбіжність у трактуванні терміна “корупція”, оскільки у західних та вітчизняних кримінологічних школах існує певне розмаїття класифікації корупційних дій, що ускладнює визначення предмета дослідження, оскільки корупційні дії посідають провідне місце серед правопорушень, учинених персоналом ОВС. Стосовно вказаного терміна дисертантом пропонується до використання більш вузький підхід, визначений Законом України "Про боротьбу з корупцією", що передбачає розуміння корупції не як соціального явища, а як діяльності конкретних фізичних осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямованої на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг.
У підрозділі 2.2 “Кількісно-якісні показники злочинів у підрозділах ОВС” встановлюється, що динаміка рівня злочинів серед працівників ОВС України не відрізняється стабільністю. Так, у 1995 р. органи внутрішніх справ України пережили справжній кримінальний бум серед особового складу, коли рівень злочинності серед персоналу досяг максимальної позначки за все існування незалежної України - кримінальні справи було порушено стосовно 1114 працівників, а до кримінальної відповідальності було притягнуто 550 осіб. Одночасно дисертантом встановлено виражену залежність цих показників з динамікою рівня загальної злочинності в Україні.
У структурі злочинів, вчинених персоналом ОВС України протягом 1992-2006 рр., питома вага загальнокримінальних та службових злочинів є майже однаковою (46,6 % та 53,4 % відповідно). При цьому найбільш чисельними серед останньої категорії є факти перевищення влади або службових повноважень (47,2 %), хабарництва (27,6 %) і зловживання владою або службовим становищем (16,2 %); серед загальнокримінальних злочинів – дорожньо-транспортних пригод (24 %), крадіжок (16,5 %), заподіяння тілесних ушкоджень (11,4 %) та умисного вбивства (9,5 %). Звертається увага на той факт, що при загальному зниженні кількості вчинених убивств і заподіяних тілесних ушкоджень з 1996 р. спостерігається їх висока питома вага серед загальної маси загальнокримінальних злочинів, що вказує на наявні недоліки у відомчій профілактичній роботі з особовим складом.
У дисертації окремо наголошується на появі відносно нових, більш небезпечних форм кримінальної активності працівників ОВС України. Дисертантом проаналізовані факти участі правоохоронців у прикритті нелегальної діяльності, вимаганні, контрабанді та незаконному обігові наркотиків, постачанні кримінальним колам оперативно-службової інформації, розповсюдженні серед персоналу ОВС різноманітних форм внутрішньої корупції. Підкреслюється надзвичайно висока латентність вказаних видів протиправної діяльності.
Окремо дисертантом проаналізовані випадки катування та жорстокого поводження з громадянами, що здебільшого не відображаються у відомчій статистиці, проте ці суспільно небезпечні діяння є досить розповсюдженими з огляду на вивчення матеріалів судової практики. Так, питома вага протизаконних дій, зміст яких підпадає під визначення „жорстоке поводження й катування”, за матеріалами дисертанта складає у середньому 28 %. Найчастішими при цьому були випадки побиття громадян (24,9 %), психологічного знущання (20,1 %), побиття підручними предметами (13,2 %). Значно рідше використовувалися такі способи, як приковування, підвішування або зв’язування затриманих (7,2 %), удушення їх протигазом (2,4 %) і роздягання (1,2 %).
Аналіз кількісно-якісних показників злочинів серед персоналу ОВС за територіальним розподілом дозволив виділити найбільш криміногенні області та регіони, серед яких перші місця посідають Західний та Північно-Східний регіони в цілому, а також Сумська, Івано-Франківська, Луганська, Тернопільська області, АР Крим. За рівнем кримінальної активності перші місця серед основних підрозділів та служб посідають працівники карного розшуку, ППСМ, ГУБОЗ, дільничні інспектори міліції.
Базуючись на аналізі вироків судів, дисертантом вперше серед вітчизняних досліджень адекватно розраховується розмір найбільш вірогідного прямого збитку від злочинів, що вчиняються працівниками ОВС. Без урахування рівня латентності він оцінюється щонайменше у 3,319 млн грн. на рік. Одночасно дисертантом розраховано також “ціну” злочинів, що вчиняються поліцейськими США, яка сягає в середньому 4,88 млн дол. на рік для кожного муніципалітету.
Аналіз ситуації скоєння злочинів дозволяє встановити, що переважну їх більшість вчиняють працівники міських підрозділів ОВС у робочий час (при цьому проміжок часу з 18.00 год. до 01.00 год. є найбільш криміногенним), здебільшого у службових приміщеннях, у присутності свідків з числа інших працівників ОВС та громадян. Учинення тяжких злочинів у 45,6 % випадків супроводжувалося станом алкогольного сп’яніння, а 46,5 % усіх злочинів мали груповий характер. У ролі пособників при цьому найчастіше виступали безпосередні колеги з того ж відділу або підрозділу. Специфіка 49,5 % вчинених працівниками ОВС злочинів визначалася також провокуючою поведінкою потерпілих громадян та у 58,2 % випадків - їх статусом підозрюваної особи.
Підрозділ 2.3 “Характеристика особистості працівників ОВС, які вчинили злочини” містить характеристику основних соціально-демографічних ознак правопорушників (вік, рівень освіти, стаж роботи, сімейний стан тощо) та особливостей їх мотиваційної сфери. Констатується, що за соціально-демографічними ознаками найчисельнішою категорією є працівники зі стажем служби від 6 до 10 років (67 %), які перебували у займаній посаді 1-3 роки (63,5 %) та мали спеціальні звання прапорщика, лейтенанта або старшого лейтенанта міліції (41,4 %). За віком домінує категорія правопорушників від 26 до 30 років; більшість засуджених співробітників (69,2 %) на момент вчинення злочину були одружені й мали дітей.
Розподіл засуджених працівників ОВС за окремими складами злочинів вказує на перевагу неодружених осіб рядового та сержантського складу віком 20-25 років у категорії насильницьких та загальнокримінальних злочинців, у той час як серед категорії засуджених за вчинення службових злочинів перше місце посідають оперуповноважені віком від 26 до 30 років. Серед корупціонерів та осіб, які вчинили дорожньо-транспортні пригоди, відмінною рисою є високий рівень сімейних людей (81 % та 78 % відповідно), які мали щонайменше по одній дитині, що помітно перевищує середній показник для досліджуваної вибірки (69 %).
Мотиваційна сфера середньостатистичного працівника-правопорушника характеризується домінуванням здебільшого корисливих мотивів, що у сфері життєвих цінностей відображається такими провідними категоріями, як "благополуччя родини" (48 % опитаних), "гроші" (38,9 %), "влада" (31,8 %), "власне благополуччя" (29,2 %), "корисні зв'язки, кар’єрний ріст" (24,7 %). Значно нижче рейтингове місце займають цінності, пов'язані з трудовою дисципліною, завданнями й змістом службової діяльності, інтересами інших людей.
Дисертантом обґрунтовується невиправданість тенденції сучасних дослідників до пошуку специфічних мотивів вчинення злочинів працівниками ОВС, оскільки специфіка злочинів цієї категорії полягає не стільки в мотивах, скільки в особливостях їх реалізації з використанням статусу службових осіб правоохоронних органів. Із врахуванням цієї тези у дисертації при вивченні мотиваційної сфери працівників ОВС пропонується віддавати перевагу використанню сталого в кримінології розподілу мотивів протиправної діяльності на корисливі, насильницькі, “ідейні”, конформістські та легковажно-безвідповідальні.
В підрозділі 2.4 “Феномен протиправної поведінки персоналу органів внутрішніх справ: аналіз зарубіжного та вітчизняного досвіду” зроблено огляд загальних негативних тенденцій, що існують у діяльності правоохоронних органів різних країн. Дисертантом аналізуються результати перевірки діяльності поліції США, що були за різних часів здійснені державними комісіями та рядом правозахисних організацій. Одночасно у роботі проводиться порівняльний аналіз результатів внутрішніх розслідувань поліції Великої Британії стосовно неправомірних дій працівників.
Вказані матеріали фіксують наявність у більшості поліцейських підрозділів США та Великої Британії фактів брутальності, свідомого перевищення владних повноважень, корупції, тортур та знущання стосовно затриманих осіб, расизму, участі у кримінальній діяльності. На розповсюдженість серед поліцейського персоналу цих негативних явищ вказують також аналітичні звіти, присвячені огляду дотримання законності в поліції інших країн. Дисертантом самостійно встановлюється наявність значної частки поліцейських правопорушень серед миротворчого контингенту Цивільної поліції ООН в Боснії-Герцеговині та Косово.
Окреме місце займає історичний аналіз вітчизняного досвіду органів внутрішніх справ. У дисертації переконливо доводиться, що кожний етап розвитку органів внутрішніх справ на території України завжди супроводжувався певною кількістю випадків протиправних дій з боку самих правоохоронців. Статистичні дані радянського періоду вказують на поширеність серед особового складу ОВС фактів незаконного арешту та побиття громадян, пияцтва, випадків приховування злочинів, фальсифікації, незаконного застосування зброї, неправомірного убивства, поранення, незаконного затримання громадян. Дисертантом констатується, що за рівнем кримінальної активності тих часів, як і зараз, перші місця посідали працівники карного розшуку та дільничні інспектори міліції.
Розділ третій “Фактори, причини та умови, що обумовлюють існування та відтворення злочинів у підрозділах ОВС України” складається з чотирьох підрозділів. У них розкривається системний зв’язок та зміст детермінаційних чинників різного рівня, що обумовлюють протиправну поведінку працівників ОВС.
У підрозділі 3.1 “Детермінація злочинів, що вчиняються у системі органів внутрішніх справ (загальні положення)” проводиться порівняльний аналіз існуючих теоретичних концепцій, який дозволяє констатувати той факт, що практично кожна філософсько-соціологічна школа має власну позицію щодо пояснення природи протиправної поведінки правоохоронців, проте універсальної теорії наразі не існує. З урахуванням цього при дослідженні природи злочинів, що вчиняються працівниками ОВС, нами акцентовано увагу на доцільності поєднання концепції соціального детермінізму, принципів системного підходу та історизму, вчення про діалектичні протилежності та закону про універсальний зв'язок предметів і явищ навколишнього світу.
З огляду на існуючу неоднорідність категоріального апарату сучасної кримінології розглядається зміст термінів “детермінанта”, “криміногенний фактор”, “причина”, “умова” та пропонується синонімічне їх використання у межах дисертаційного дослідження. При вирішенні питання класифікації детермінант злочинів дисертантом обрано системний підхід. Така позиція дозволяє одночасно розглядати дію детермінант залежно від їх рівня та змісту, через що пропонується їх розподіл на детермінанти загальносоціального, групового (видового) та індивідуального рівнів, а також на детермінанти економічні, соціальні (соціально-політичні), соціально-психологічні, правові, організаційно-управлінські.
Підрозділ 3.2 “Фактори злочинів в органах внутрішніх справ” присвячено аналізу детермінант загального порядку, серед яких в якості соціальних та ідеологічних дисертантом пропонується розглядати активну політизацію суспільного життя, прискорене розшарування населення, відсутність сформованої національної ідеології. Окрема увага акцентується на важливості впливу факторів політичного порядку на загальний стан дотримання законності персоналом ОВС, серед яких окреме місце посідають неузгодженість позиції політичних сил щодо місця та функцій ОВС у суспільстві та схильність політичних лідерів вирішувати проблеми внутрішньої політики переважно силовими методами. До детермінант соціально-психологічного порядку пропонується відносити дисфункцію соціальних інститутів, трансформацію ціннісно-трудових орієнтацій населення, падіння престижу професії правоохоронця, поширення кримінальної субкультури, невисокий рівень довіри до ОВС з боку населення.
Обґрунтовується помилковість погляду на нестачу бюджетного фінансування діяльності ОВС та ліквідацію заходів соціального захисту персоналу як на провідні детермінанти економічного характеру. Такими, на думку дисертанта, слід вважати процеси становлення ринкових відносин, конкуренції між державним та приватним секторами економіки, що стимулює відтік найбільш кваліфікованих кадрів з ОВС та сприяє поповненню силових структур молодими спеціалістами, значна частина яких в умовах загострення економічної ситуації не виявляє моральної стійкості та складає в ОВС групу криміногенного ризику.
Першорядними детермінантами організаційно-управлінського характеру дисертант визначає структурно-функціональну недосконалість правоохоронних органів України, хиби судової практики у справах щодо злочинів, вчинених працівниками ОВС, недостатню розвиненість форм громадського контролю за діями посадовців ОВС.
До блоку правових факторів загального порядку віднесено такі особливості юридичного статусу працівників ОВС, як наявність владних і дискреційних повноважень щодо застосування сили та примусу, особливий порядок притягнення до відповідальності, а також хронічне відставання нормативно-правової бази від потреб правоохоронної діяльності, недоліки правового регулювання трудових відносин в ОВС.
У підрозділі 3.3 “Фактори окремих видів злочинів у підрозділах ОВС України” серед провідних соціальних чинників виділяються висока загальна та внутрішня плинність кадрів з вищою освітою; гендерний дисбаланс серед особового складу підрозділів; зміни соціальної структури абітурієнтів до ВНЗ МВС України, більша частина яких не має мотивації, адекватної для подальшої служби.
Активний вплив на персонал ОВС кримінального середовища формує блок об’єктивних детермінант соціально-психологічного порядку, які посилюються наявними недоліками відомчо-корпоративної етики ОВС та існуванням у підрозділах специфічної міліцейської субкультури з елементами консерватизму, соціальної ізоляції, внутрішньої солідарності, підозрілості та агресивності. Суб’єктивними чинниками дисертантом вважає несприятливу морально-психологічну атмосферу окремих підрозділів, наявність значного обсягу стресових факторів, що супроводжують службову діяльність правоохоронців, невизначеність та понаднормовість режиму їх роботи.
Серед економічних факторів найбільш криміногенне значення, на думку дисертанта, має нелегальна вторинна зайнятість персоналу ОВС, що призводить до розповсюдження корупції через деформацію свідомості працівників та переорієнтацію їх інтересів на отримання максимальних прибутків поза службою.
У роботі проводиться аналіз організаційно-управлінських факторів як найчисельніших серед криміногенних детермінант видового рівня. Констатується, що серед актуальних чинників протиправної поведінки персоналу ОВС залишаються також невирішеність питань оптимізації та відкритості статистичних показників ефективності діяльності ОВС; незабезпеченість на практиці незалежного статусу слідчого апарату; недоліки в підготовці керівних кадрів, незадовільна організація роботи з населенням; недосконалість дисциплінарної політики регулювання правослухняної поведінки персоналу ОВС.
У підрозділі 3.4 “Безпосередні причини та умови конкретних злочинів, що вчиняються працівниками ОВС України” відзначається, що загальні та видові фактори злочинів, переломлюючись на рівні індивідуальної свідомості, породжують комплексні психологічні утворення (мотиви, життєві цінності, стереотипи поведінки та звички), які досить важко віднести до якої-небудь однієї, певної сфери діяльності людини. Тому при загальному аналізі набору криміногенних факторів, що діють на індивідуальному рівні, більш коректним вважається підхід, який враховує, насамперед, об’єктивну й суб’єктивну природу детермінант протиправної поведінки працівників ОВС.
Обґрунтовується висновок про те, що серед об’єктивних чинників індивідуального рівня одне з провідних місць посідають негативні характерологічні особливості керівників підрозділів. Такі особливості не тільки позначаються на кліматі й неформальній структурі колективу, але й є чинником, що спричиняє згодом негативну деформацію особистості конкретного працівника у вигляді агресивності, дратівливості, приступів гніву й депресії, психосоматичних розладів здоров’я.
На другому за значимістю місці розглядаються стреси, що супроводжують професійну діяльність працівників ОВС. Результатом перенесених стресів є поширення граничних форм патології у вигляді психічної дезадаптації та психоемоційної напруги, виникнення психосоматичних захворювань, розвинення реактивної тривожності, психомоторних зривів, неконтрольованої агресивності. Власне дослідження дозволило дисертантові виділити загальний перелік стрес-факторів, дати їх рангову оцінку, звести до десяти найбільш характерних груп, визначити ступінь їх прояву в основних службах ОВС та порівняти з результатами аналогічних досліджень зарубіжних кримінологів.
Криміногенні фактори суб’єктивного порядку пропонується поділити умовно на три складові компоненти: блок психічних патологій і девіацій, які були притаманні індивідам до їх вступу на службу в ОВС і згодом проявляються у період проходження служби; негативні психологічні новоутворення, що виникають у результаті професійної деформації й деградації; незадоволені потреби, що не досягли сили патогенного впливу, але створюють передумови для наступної деформації життєвих установок і ціннісних орієнтацій конкретного індивіда.
У роботі запропоновано розглядати як окрему детермінанту комплексного характеру процес професійної деформації особистості, який на останніх своїх стадіях призводить до гіпертрофії професійно значимих якостей, розвитку низки негативних рис (авторитарності, жорстокості, брутальності, цинізму, почуття вседозволеності) та поступової атрофії особистості. Результатами самостійного дослідження дисертант доводить, що характер негативних особистісних змін залежить як від особистих передумов, так і від специфіки виконуваних працівниками ОВС службових завдань.
Четвертий розділ “Попередження злочинів в ОВС України”, що завершує дисертацію, складається з 4 підрозділів, в яких розглядається існуюча система превентивних заходів (за рівнями та напрямками), а також розкривається зміст заходів, які пропонує дисертант до впровадження у практику ОВС України.
У підрозділі 4.1 “Поняття та система діяльності по попередженню злочинності”, беручи до уваги багатозначність понятійного апарату та численні дискусії у галузі попередження злочинності, дисертант вважає за доцільне дотримуватися точки зору, згідно з якою попередження злочинності розуміється як різновид соціального управління, що має здійснюватися з дотриманням принципів системності, об’єктивності, наукової обґрунтованості, законності, гуманності, оптимальності, комплексності тощо.
Визначаючи поняття об’єкта попереджувальної діяльності, автор поділяє позицію тих науковців, які під об’єктом превентивної діяльності розглядають всю сукупність негативних явищ і процесів, що породжують злочини серед працівників ОВС, а також інші види їхньої делінквентної поведінки. Виділена така особливість об’єкта попередження, як висока латентність детермінант і зовнішніх проявів протиправної поведінки працівників ОВС.
Розгляд системи превентивної діяльності виконується із традиційним розподілом заходів попередження за їх рівнем на загальносоціальні, спеціально-кримінологічні та індивідуальні, відповідно до чого в дослідженні аналізуються статус, повноваження та обсяг функцій суб’єктів попередження злочинів в ОВС України.
У підрозділі 4.2 “Загальносоціальні заходи попередження злочинів в органах внутрішніх справ України” доведено, що рівень злочинів серед працівників ОВС обумовлюється, перш за все, факторами загальносоціального порядку. З цієї причини застосування у практиці вітчизняних органів внутрішніх справ переважно спеціально-кримінологічних заходів превенції не призводить до істотного зниження рівня цього виду злочинів на тривалий період. Дисертант вказує на потребу змінити такий стан речей, оскільки попередження злочинів серед персоналу ОВС потребує заходів, спрямованих, у першу чергу, на зміни у функціонуванні ОВС як одного із соціальних інститутів суспільства.
Аналіз заходів попередження економічного характеру дозволяє констатувати недостатність існуючої тенденції вирішення питань самофінансування правоохоронної діяльності шляхом розвитку ринку платних послуг підрозділів ОВС, оскільки такий підхід повністю не вирішує проблеми попередження корупції та злочинів у сфері службової діяльності. З огляду на це дисертантом додатково пропонується запровадити гарантовану виплату компенсацій потерпілим від протиправних дій персоналу ОВС за рахунок тієї частини державного бюджету, яка призначена для фінансування МВС України, що автоматично має підвищити рівень відповідальності керівництва та особового складу ОВС за дотримання вимог законів та службової дисципліни.
Серед заходів попередження соціального характеру перевага віддається реорганізації традиційно силової діяльності ОВС, орієнтованої переважно на боротьбу зі злочинністю, у напрямку розбудови сервісної моделі, яка передбачає такі принципи стосунків із громадою, як рівноправність, розподіл владних повноважень, швидке й ефективне реагування, відкритість інформації, спільна участь і партнерство в охороні правопорядку. Одночасно пропонується реорганізувати міліцію України в орган виконавчої влади європейського типу - поліцію.
У роботі правова превенція злочинів серед персоналу ОВС вбачається як максимально повна імплементація міжнародних норм, що регулюють діяльність правоохоронних органів та забезпечують соціальний захист персоналу ОВС, удосконалення нормативно-категоріального апарату, посилення мір адміністративної та кримінальної відповідальності стосовно правопорушників.
Наголошується на необхідності встановлення системи державного і міжнародного моніторингу за дотриманням законності у сфері правоохоронної діяльності, ефективного поєднання при цьому форм громадського та відомчого контролю, поступової децентралізації та муніципалізації ОВС як провідних заходах в організаційно-управлінській сфері. Окрему увагу приділено необхідності визначення системи показників, за якими має оцінюватися діяльність персоналу ОВС.
Підрозділ 4.3 “Спеціально-кримінологічні заходи попередження злочинів у підрозділах ОВС України” містить обґрунтування доцільності такого антикорупційного заходу фінансового характеру, як централізована вторинна зайнятість персоналу ОВС, що має здійснюватися під безпосереднім контролем керівництва підрозділів як самостійний напрям роботи з особовим складом. Одночасно не заперечується ефективність заходів, запропонованих іншими дослідниками - встановлення підвищеної зарплати, запровадження систем преміювання та соціальних пільг тощо.
Соціальні заходи попередження на відомчому рівні передбачають перехід від реактивного до проактивного способу діяльності ОВС в цілому з одночасним формуванням дійових етичних принципів, дотримання яких має запобігти вчиненню правопорушень серед персоналу ОВС. Окреме місце посідають заходи з формування соціальної самоідентифікації правоохоронців, врахування в роботі підрозділів стану громадської думки, залучення громади та ЗМІ до виконання контрольно-ревізійних і допоміжних функцій.
У сфері організаційно-управлінських заходів відстоюється необхідність переходу від ціннісно-орієнтованого підходу при відборі персоналу до відбору, заснованому на оцінці сформованих умінь і навичок індивіда, його способах реагування у різних ситуаціях. В межах вказаного підходу дисертантом пропонується нова система оцінки якостей та вмінь працівників ОВС при призначенні їх на посади керівників підрозділів, а також заходи щодо попередження порушень дисципліни й законності серед особового складу.
Для нейтралізації криміногенних детермінант правового характеру дисертант пропонує провести ревізію нормативної бази ОВС з метою максимальної регламентації дій службових осіб та обмеження їх дискреційних повноважень; розробити комплексний кодекс поведінки персоналу, що має встановлювати офіційні норми поведінки працівників і систему їх дисциплінарного регулювання.
Підрозділі 4.4. “Індивідуальні заходи попередження злочинів серед працівників ОВС України” містить огляд превентивних заходів, більшість з яких зорієнтована на діагностику та корекцію девіацій. Дисертантом також підтримується позиція щодо необхідності подальшого вдосконалення заходів індивідуального впливу залежно від суб’єкта попереджувальної діяльності.

ВИСНОВКИ
За результатами дисертаційного дослідження сформульовано теоретичні узагальнення та запропоновано вирішення наукової проблеми – визначення детермінаційної природи протиправної поведінки працівників ОВС України з одночасним створенням теоретичної моделі взаємодії криміногенних чинників, що призводять до вчинення персоналом ОВС злочинів, розробка вдосконалених заходів щодо їх попередження. Найбільш важливі результати дослідження відображено у наступних висновках, що мають наукове та практичне значення:
1. У поліцейських підрозділах різних країн світу констатується широка розповсюдженість таких правопорушень, як корупція, брутальність, свідоме перевищення силових повноважень, тортури та знущання стосовно затриманих осіб, участь у кримінальній діяльності, расизм. Історико-правовий аналіз діяльності правоохоронних органів радянського періоду на території України також свідчить про постійну наявність серед особового складу ОВС широкого спектру таких видів злочинів та правопорушень, як незаконне застосування зброї, побиття громадян, приховування злочинів, фальсифікація, незаконний арешт та затримання, хабарництво, пияцтво тощо.
2. Злочини, які вчиняються працівниками органів внутрішніх справ, мають певні відмінності у кожній країні за своїм складом, рівнем та структурою, проте існування їх як негативного явища у країнах з різними політичними режимами, економічними та соціальними умовами, різним статусом та повноваженнями поліції (міліції) дозволяють розглядати протиправну поведінку правоохоронців як постійне негативне явище соціального порядку, що витікає з недоліків функціонування органів внутрішніх справ як силового інституту та обумовлюється специфікою виконуваних ними задач у суспільстві.
3. Динаміка загального рівня злочинів, вчинених працівниками органів внутрішніх справ України, в цілому відповідає загальним негативним тенденціям, що існують у діяльності поліцейських підрозділів інших країн, а також відповідає закономірностям, за якими змінюється рівень сучасної злочинності в країні. З урахуванням цього масив злочинів працівників ОВС пропонується розглядати як стохастичну сукупність деліктів, яка характеризується сталістю пропорційних співвідношень між основними їх видами і має ознаки системності.
4. З огляду на реальний масштаб суспільної небезпеки злочинів серед працівників ОВС України вважається за необхідне систематичне вивчення феномена протиправної поведінки персоналу правоохоронних органів як самостійного напрямку кримінологічних досліджень.
5. Органи внутрішніх справ України, хоча і з помітним запізненням, але в цілому повторюють усі етапи трансформації європейських поліцейських структур від закритих організацій тоталітарного ґатунку до відкритих правоохоронних агенцій сервісного типу. Проте, будучи найчисельнішими серед правоохоронних органів, ОВС України мають ряд суттєвих недоліків у сфері правового та соціально-економічного забезпечення, визначення суті та функцій службової діяльності, встановлення оптимальної структури та специфіки управління. Багато в чому вони спричинені невирішеними проблемами, які дісталися у спадщину від радянського періоду щодо суспільного призначення цієї частини правоохоронної структури держави та кола контрольно-примусових функцій, що мають знаходитися під юрисдикцією органів внутрішніх справ.
6. Констатується, що дії працівників ОВС України наразі регулюються нормативною базою, що відрізняється надзвичайною різноманітністю законодавчих, міжвідомчих та відомчих норм з дисбалансом на користь останніх, що призводить до суперечностей між законним і підзаконним рівнями регулювання поведінки конкретного працівника. З огляду на процеси євроінтеграції у дисертації аргументується необхідність приведення відомчо-нормативної бази ОВС України у відповідність до основних міжнародних принципів, що регулюють діяльність правоохоронних органів у демократичному суспільстві. Проведений дисертантом аналіз документів ООН та Європейського Союзу дозволяє дійти висновку, що міжнародні та національні вимоги нормативно-правової бази повинні розглядати персонал ОВС як особливу категорію громадян з обмеженим обсягом прав, до якої суспільство має пред’являти більш суворі вимоги та обмеження, оскільки від професіоналізму дій персоналу органів внутрішніх справ залежить авторитет державної влади та виконання принципу верховенства прав людини.
7. Протиправність дій працівників ОВС має власну специфіку, яка знаходить свій прояв у структурі, динаміці, ситуації та способах вчинення незаконних дій. У дисертації констатується поява нових форм кримінальної активності працівників ОВС України, таких як прикриття нелегальної діяльності, вимагання, участь у контрабанді та незаконному обігу наркотиків, постачання кримінальним колам оперативно-службової інформації, внутрішня корупція. Окрема увага акцентується на фактах катування та жорстокого поводження з громадянами, які здебільшого не відображаються у відомчій статистиці, проте є досить розповсюдженим явищем – 28 % від загальної кількості злочинів (за даними дисертанта).
8. Аналіз основних рис особистості злочинців з числа колишніх працівників органів внутрішніх справ дозволив дисертанту встановити, що найчисленнішою категорією серед них є здебільшого одружені особи молодшого начальницького складу від 26 до 30 років, зі стажем служби в органах 6-10 років, перебуванням на посаді 1-3 роки та чітким домінуванням у мотиваційній сфері корисливих мотивів.
9. Вивчення чинників протиправної поведінки персоналу органів внутрішніх справ дозволяє серед найбільш вагомих детермінант загального порядку виділити конкуренцію між державним та приватним секторами економіки; відсутність сформованої національної ідеології; дисфункцію соціальних інститутів; трансформацію ціннісно-трудових орієнтацій населення; поширення кримінальної субкультури; структурно-функціональну недосконалість правоохоронних органів України; недостатню розвиненість форм громадського контролю; наявність у персоналу ОВС владних та дискреційних повноважень; недоліки правового регулювання правоохоронної діяльності.
10. Як провідні на видовому рівні визначаються такі детермінанти, як нелегальна вторинна зайнятість персоналу ОВС; висока загальна та внутрішня плинність кадрів з вищою освітою; наявність гендерного дисбалансу серед особового складу підрозділів; нерозробленість відомчої та корпоративної етики ОВС; наявність специфічної міліцейської субкультури з елементами консерватизму, соціальної ізоляції, внутрішньої солідарності, підозрілості та агресивності; підвищена стресогенність та наднормативність режиму роботи; неузгодженість положень законодавчих та відомчих нормативних актів, що регулюють діяльність ОВС. Окрема увага звертається на найчисленнішу категорію, яку складають організаційно-управлінські детермінанти: недоліки в підготовці керівних кадрів та в організації роботи з населенням; незабезпеченість на практиці незалежного статусу слідчого апарату; невирішеність питань оптимізації та відкритості статистичних показників ефективності діяльності ОВС; недосконалість відомчої дисциплінарної політики.
На рівні індивідуальних криміногенних факторів дисертантом пріоритетне значення віддається стресам, що супроводжують професійну діяльність працівників ОВС, негативним характерологічним особливостям керівників підрозділів та негативним психологічним факторам суб’єктивного порядку.
11. Акцентуючи увагу на пріоритетності превентивних заходів загальносоціального рівня, дисертантом запропоновано наступні зміни у функціонуванні ОВС України як одного з соціальних інститутів суспільства: створення сервісної моделі органів внутрішніх справ, їх поступова децентралізація та реорганізація у поліцію, встановлення системи державного і міжнародного моніторингу за дотриманням законності у сфері правоохоронної діяльності, вдосконалення системи показників ефективності діяльності персоналу ОВС, введення гарантованої виплати компенсацій жертвам протиправних дій персоналу ОВС за рахунок бюджету МВС України.
12. На рівні спеціально-кримінологічних та індивідуальних заходів попередження порушень дисципліни та законності дисертантом обґрунтовується перспективність централізованої вторинної зайнятості персоналу ОВС як ефективного антикорупційного заходу. Одночасно заходами превентивного характеру можуть стати перехід ОВС від реактивного до проактивного способу діяльності; формування дійових етичних принципів; відмова від використання виключно ціннісно-орієнтованого підходу при відборі персоналу; максимальне обмеження дискреційних повноважень працівників; запровадження нової системи призначення працівників на керівні посади.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗДОБУВАЧА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії
1. Детерминация и предупреждение преступности среди персонала органов внутренних дел Украины: Монография. – Х.: Изд-во ХНУВС, 2005. – 468 с.
2. Протизаконне насильство в органах внутрішніх справ: соціологічний та історико-правовий аналіз / За заг. ред. Ярмиша О.Н. – Х.: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, Харківська правозахисна група, 2005. – 212 с. (участь автора – 28 с.)
Навчальні посібники
1. Соціально-психологічний аналіз дисципліни в адміністративній службі міліції: Науково-практичний посібник / За заг. ред. проф. Бандурки О. М. – Х.: Ун-т внутр. справ, 1998. – 92 с. (у групі авторів).
2. Историко-криминологический анализ становления системы предупреждения правонарушений в деятельности ОВД Украины (1880-1936 гг.): Учебное пособие. – Х.: Изд-во Нац. ун-та внутр. дел, 2002. – 180 с.
3. Права людини у діяльності міліції: Посібник з активних методів навчання/ За заг.ред.проф. Ярмиша О.Н. – Х.: ХНУВС, 2006. – 139 с. (участь автора – 19 с.)
4. Права людини у діяльності міліції: Навч. посібник / За заг. ред. проф. Погрібного О.О. – Х.: ХНУВС, 2006. – 216 с. (участь автора – 19 с.)
Статті у наукових фахових виданнях
1. Проблеми професійної адаптації жінок у системі правоохоронних органів // Вісник Луганського ін-ту внутр. справ. – 1998. – № 4. – С. 205-213.
2. Профессиональная деформация сотрудников ОВД: роль стрессовых факторов // Вісник Ун-та внутр. справ. – 1999. – Вип. 8. – С. 151-155.
3. Проблема кримінологічного вивчення суб'єктивних чинників правопорушень серед особового складу ОВС // Вісник Луганського ін-ту внутр. справ. – 2000. –№ 2. – С. 191-197.
4. Кримінологія службових правопорушень в ОВС України // Вісник Нац. ун-ту внутр. справ – 2002. – Спецвипуск. – С. 166-171.
5. Громадський контроль як засіб кримінологічної превенції службових правопорушень в діяльності ОВС України // Українське право. – 2002. – № 1(15). – С. 206-210.
6. Завдання кримінологічної науки у розбудові органів внутрішніх справ // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ. – 2002. – №2. – С. 189-194.
7. Органы внутренних дел в зеркале криминологических исследований // Право и политика. –2002. – № 4 (28). – С. 62-69.
8. Поліцейська корупція: кримінологічний зміст та визначення // Вісник Нац. ун-ту внутр. справ. – 2003. – Вип. 23. – С. 19-24.
9. Кримінологія злочинності в органах внутрішніх справ // Право України. – 2004. – №4. – С. 83-85.
10. Проблеми дотримання законності у діяльності поліції США // Вісник Нац. ун-ту внутр. справ. – 2004. – Вип. 25. – С. 66-71.
11. Кримінологічна характеристика правопорушень, що вчиняються працівниками ОВС України // Право і безпека. – 2004. – Т. 3, № 2. – С. 78-82.
12. Стан дотримання законності у діяльності британської поліції // Вісник Нац. ун-ту внутр. справ. – 2004. – Вип. 26. – С. 70-75.
13. Корпоративна етика як превентивний фактор правопорушень в ОВС України // Вісник Нац. ун-ту внутр. справ. – 2004. – № 28. – С. 102-105.
14. Дискреційні повноваження органів внутрішніх справ: кримінологічний аналіз // Право України. – 2004. – №11. – С. 91-94.
15. Теоретичні концепції детермінації злочинності серед працівників органів внутрішніх справ // Вісник Запорізького юрид. ін-ту. – 2004. – №2. – С. 173-178.
16. Феномен правопорушень серед працівників міліції: питання кримінально-правової дефініції // Право України. – 2005. – №1. – С. 60-63. (у співавторстві з Ігнатовим О.М.)
17. Державна превенція злочинності у системі органів внутрішніх справ // Право України. – 2005. – № 6. – С. 58-61.
18. Экономические детерминанты правонарушений в органах внутренних дел Украины // Право і безпека. – 2005. – Т. 4, № 2. – С. 82-86.
19. Меры предупреждения преступлений среди персонала ОВД Украины: социально-психологический аспект // Право і безпека. – 2005. – Т. 4, № 4. – С. 84-88.
20. Регіональний розподіл злочинів, що вчиняються працівниками органів внутрішніх справ // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених. – 2005. – Вип. 8. – С. 16-23. (у співавторстві з Ігнатовим О.М.)
21. Кримінологічний вимір ціни та рівня латентності злочинів, що вчиняються працівниками ОВС України // Вісник Нац. ун-ту внутр. справ. – 2005. – Вип. 31. – С. 31-36.
22. Правові детермінанти правопорушень в органах внутрішніх справ // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ. – 2005. – № 3 (22). – С. 349-356.
23. Злочини серед персоналу ОВС України: перспективні напрямки відомчої превенції // Право України. – 2006. – №2. – С. 67-70.
24. Предупреждение преступлений среди персонала ОВД Украины: организационно-управленческий аспект // Право і безпека. – 2006. – Т. 5, №1. – С. 78-82.

Статті, виступи, тези доповідей, які додатково
відображають наукові результати дисертації
1. Розробка наукових засад контролю за дотриманням законності в діяльності правоохоронних органів // Вісник Харків. держ. ун-ту. Наука і соціальні проблеми суспільства. – 1998. – № 414"98. – С.210-212.
2. Корупція в органах внутрішніх справ: кримінологічний аналіз явища // Проблеми боротьби з корупцією, організованою злочинністю та контрабандою: Президенту України, Верховній Раді України, Уряду України, органам центральної та місцевої виконавчої влади: Аналітичні розробки, пропозиції наукових та практичних працівників / Під ред. А.І. Комарової. – К., 1999. – Т. 18. – С. 101-108.
3. Оцінка розповсюдженості фактів корупціїї в діяльності органів внутрішніх справ // Організаційні та правові проблеми боротьби з корупцією: Матер. “круглого столу” (м. Харків, 5 червня 1998 р.). – Х: Нац. юрид. академія ім. Я. Мудрого, 1999. – С. 43-45.
4. Особливості соціально-психологічної підтримки жінок у правоохоронних органах. // Дотримання прав жінок та завдання правоохоронних органів України: Спеціалізований випуск Вісника УніВС. – Харків-Київ: Ун-т внутр. справ, 1999. – С. 168-173.
5. Кримінологічний аналіз правопорушень серед особового складу органів внутрішніх справ України // Концепція формування законодавства України: Матер. 4-ої міжрегіональної наук.- практич. конф. – Запоріжжя: Запорізький держ. ун-т, 2000. – С. 93-101.
6. Місце кримінології у розбудові органів внутрішніх справ // Вісті Кримінологічної асоціації України: Матеріали наук.-практич. конф. “Економічна злочинність в Україні: причини та заходи протидії”( м. Харків, 19 червня 2004). – 2004. – Вип. 1. – С.114-117.
7. Идеология и корпоративная этика органов внутренних дел: проблемы современного состояния // Проблеми формування позитивного іміджу міліції: Збірник матер. конф. (м. Херсон, 30 вересня 2004 р.). – Херсон: Херсонський юрид. ін-т НУВС, 2004. – С. 29-32.
8. Нейтралізація гендерного дисбалансу в роботі з персоналом ОВС України // Впровадження гендерних підходів у діяльність правоохоронних органів України: Матер. міжнар. наук.-практич. конференції (м. Євпаторія, 18-20 травня 2005 р.). – К.: Міленіум, 2005. – С. 49-51.
9. Правовые меры предупреждения преступлений и иных правонарушений в системе ОВД Украины // Вісник Запорізького нац. ун–ту. Юридич. науки: Зб. наук. статей. – 2005. – № 2. – С. 142-146.
10. Проблема жорстокого поводження з громадянами // Громадянська освіта (Бюлетень Харківської правозахисної групи). – 2005. – №33 (397). – С. 7-12.
11. Основи діяльності міліції у сучасному суспільстві // Забезпечення правопорядку та безпеки громадян у контексті реформування міліції громадської безпеки: Матер. наук.-практич. конф. (м. Харків, 17 березня 2006 р.). – Харків: Вид-во ХНУВС, 2006. – С. 26-28.
12. Перспективні напрямки організаційно-правового забезпечення дотримання прав людини персоналом ОВС України // Права людини в діяльності органів внутрішніх справ України: Матер. наук.-практич. конф. (м. Євпаторія, 11-13 травня 2006 р.). – К., 2006. – С. 16-19.
13. Насильство і злочинність в органах внутрішніх справ України // Права людини в діяльності органів внутрішніх справ України: Матер. наук.-практич. конф. (м. Євпаторія, 11-13 травня 2006 р.). – К., 2006. – С. 65-71 (у співавторстві з Кобзіним Д.О.).

Анотації
Мартиненко О.А. Злочини серед працівників ОВС України: їх детермінація та попередження. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. – Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, Харків, 2007.
У роботі здійснено комплексний теоретико-кримінологічний аналіз сучасного стану криміногенних чинників, що обумовлюють вчинення злочинів з боку працівників органів внутрішніх справ України, з їх окремим аналізом за рівнем (загальносоціальні, групові, індивідуальні) та змістом (економічні, політичні, соціально-психологічні, правові, організаційно-управлінські). Методологічно дослідження виконано на засадах герменевтики, що поєднали концепцію соціального детермінізму, історизму, принципи системного та діалектичного підходів.
Дана комплексна кримінологічна характеристика злочинів, що вчиняються працівниками ОВС України, здійснено їх аналіз за регіональними, соціально-демографічними ознаками, розраховано реальні масштаби „ціни” вчинених злочинів, визначені характерні ознаки ситуації скоєння злочинів. Висвітлено процес трансформації кількісних змін у показниках дотримання персоналом ОВС законності у якісно нові форми кримінальної активності – прикриття нелегальної діяльності, вимагання, участь у контрабанді, незаконному обігу наркотиків тощо. Уперше здійснено кримінологічний аналіз фактів катування та жорстокого поводження працівників ОВС із громадянами. Розроблено кримінологічну характеристику особистості засуджених працівників ОВС з розподілом за окремими складами вчинених злочинів, досліджено основні відмінності мотиваційної сфери працівників-правопорушників.
З урахуванням вітчизняного та зарубіжного досвіду розроблено і запропоновано систему заходів попередження протиправної поведінки серед персоналу органів внутрішніх справ. Сформульовано рекомендації, спрямовані на удосконалення теоретико-правових засад та практики діяльності МВС України як одного з соціальних інститутів суспільства. Дістала подальшого розвитку ідея трансформації діяльності ОВС України від традиційно силової до сервісної моделі, та реорганізації міліції України в поліцію як орган виконавчої влади європейського типу.
Ключові слова: злочини серед персоналу органів внутрішніх справ, корупція, жорстоке поводження, особистість злочинця, детермінація, попередження.

Мартыненко О.А. Преступления среди работников ОВД Украины: их детерминация и предупреждение. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени доктора юридических наук по специальности 12.00.08 – уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. – Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого, Харьков, 2007.
В работе осуществлен комплексный теоретико-криминологический анализ современного состояния криминогенных детерминант, обусловливающих совершение преступлений со стороны работников органов внутренних дел Украины, с их отдельным анализом по уровню (общесоциальные, групповые, индивидуальные) и по содержанию (экономические, политические, социально-психологические, правовые, организационно-управленческие). Методологической базой исследования являются принципы герменевтики и синергетики, объединившие в рамках данной работы концепцию социального детерминизма, историзма, системного и диалектического подходов.
Рассмотрен исторический генезис органов внутренних дел на территории Украины, их структура, задачи и функции как социального института современного общества, дана характеристика нормативной базы правоохранительной деятельности с учетом национальных и международных правовых норм. В диссертации констатируется, что структура МВД Украины и проекты по ее изменению в настоящий момент отражают конкуренцию устаревшей концепции, предполагающей в качестве основной цели существования органов внутренних дел противодействие преступности с предоставлением им максимально широкого спектра полномочий, и современной позиции, согласно которой содержанием деятельности ОВД в правовом обществе должна быть охрана прав и свобод граждан с одновременным освобождением органов внутренних дел от несвойственных им функций.
Криминологическая характеристика преступлений, совершаемых работниками ОВД Украины, включает их анализ по региональным, социально-демографическим признакам, расчет реального масштаба “цены” преступлений, определение специфики ситуации совершения преступлений. Констатируется, что наиболее криминогенными регионами являются Сумская, Ивано-Франковская, Луганская, Тернопольская области, АР Крым, а для основных служб и подразделений наиболее высокий коэффициент преступной активности наблюдается среди работников уголовного розыска, патрульно-постовой службы, отделов по борьбе с организованной преступностью, участковых. Отражен процесс трансформации количественных изменений в показателях соблюдения законности персоналом ОВД в качественно новые формы криминальной активности – прикрытие нелегальной деятельности, вымогательство, участие в контрабанде и незаконном обороте наркотиков. Впервые осуществлен криминологический анализ фактов пыток и жестокого обращения работников ОВД в отношении граждан. Разработана криминологическая характеристика личности осужденных из числа бывших работников ОВД с распределением по отдельным составам совершенных преступлений, изучены основные отличия мотивационной сферы сотрудников-правонарушителей.
В диссертации предложена к рассмотрению многоуровневая система детерминант, определяющих совершение преступлений работниками ОВД. На общесоциальном уровне в качестве ведущих выделены дисфункция социальных институтов, условия рыночной конкуренции между государственным и частным секторами экономики, несогласованность позиций политических фракций относительно места и функций органов внутренних дел в современном украинском обществе, недостаточное развитие форм общественного контроля за деятельностью правоохранительных органов.
Среди детерминант группового уровня рассмотрены, в первую очередь, особенности милицейской субкультуры, распространенность нелегальной вторичной занятости персонала, специфика стрессовых факторов, сопровождающих служебную деятельность. Аргументируется, что организационно-управленческие факторы являются наиболее многочисленными среди детерминант данного уровня. К ним относятся: отсутствие профессионально подготовленного управленческого аппарата, нацеленного на реформаторские задачи, недостаточно разработанная научно-методическая база управленческой деятельности, недостатки дисциплинарной практики и работы с персоналом.
На индивидуальном уровне проанализированы детерминанты объективного и субъективного порядка, среди которых ведущая роль принадлежит негативным качествам руководителей подразделений, а также процессу профессиональной деформации, приводящий на последних стадиях к деградации личности, возникновению у конкретного индивида психических патологий и девиаций.
С учетом отечественного и зарубежного опыта разработана и предложена система мер по предупреждению противоправного поведения работников органов внутренних дел. Сформулированы рекомендации, направленные на усовершенствование теоретико-правовых основ деятельности МВД Украины как одного из социальных институтов общества. Получила свое дальнейшее развитие идея трансформации деятельности органов внутренних дел из традиционно-силовой в сервисную модель, а также реорганизации милиции Украины в полицию как орган исполнительной власти европейского типа.
Ключевые слова: преступления среди персонала органов внутренних дел, коррупция, жестокое обращение, личность преступника, детерминация, предупреждение.

Martynenko O.A. Crimes among Internal Affairs personnel in Ukraine: its determination and prevention. – Manuscript.
Dissertation for the acquisition of the Doctor of legal sciences academic degree in the speciality field 12.00.08 – criminal law and criminology; penitentiary law. – The National Legal Academy of Ukraine named after Yaroslav Mudry, Kharkiv, 2007.
The comprehensive theoretical-criminological analysis of modern status of the factors, which stipulate crime commitment by personnel of Internal Affairs Agencies of Ukraine, is presented. The detailed analysis of these factors level (general social, group and individual) and contest (economical, political, organizational-management, legal and socio-psychological) is made. Methodologically the research is based on hermeneutic foundations, which combine concepts of social determinism, historicism, principles of systemic and dialectic approaches.
The complex criminological characteristics of crime, committed by personnel of Law Enforcement Agencies, is given, the analysis of such crimes is made on the basis of regional, social-demographical features. Realistic scale of crimes perpetration “price” is calculated; characteristic features of crime perpetration situations are defined. The process of quantitative changes transformations in index of law observance by officials of law enforcement agencies into qualitatively new forms of criminal activity, such as illegal activity covering, extortion, participation in smuggling and illegal drags trafficking etc. For the first time the criminological analysis of such facts as tortures and cruel treatment by officials of law enforcement agencies towards other persons is made. Criminological characteristics of personalities (Internal Affairs personnel) condemned is developed with further division according to corpus delicti of committed crimes. Main distinctions of officials-offenders motivational sphere are investigated.
Relaying on national and international experience a new system of illegal conduct preventive measures among personnel of Law Enforcement Agencies is developed. Recommendations for improvement of theoretical-law foundations and practical activity of Ministry of Internal Affairs of Ukraine, as one of the social institutions, are formulated. The idea which concerns transformation of law enforcement agencies in Ukraine from traditionally-imperative power into servicing model and reorganization of Ukrainian “militia” into police as an executive agency of European type got its development.
Key words: crimes and offences committed by personnel of law enforcement agencies, corruption, cruel treatment, personality of a criminal, determination, prevention.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

Пошукова анотація: випробуванням Звільнення каяттям дійовим поруки примиренням відбування дисципліни Зворотна громадськістю іміджу Зв’язки Зґвалтування адвокатом влади громадянами податкової реформа Соціалістичної Земельні процесуальні Земля довірою Злочин наслідками дорожнього людяності ОВС банкрутством необережність віросповідання економіки підприємницької найму мотиваційній пересування вузами підприємницьких фінансових приватної трудових Змішані вини інформації захисту винагороди безпідставного шкоди рятування загрози доручення підстави Європи Зовнішньоекономічні сліди Ідеологія Локка Імідж Імміграційне слідчого дитини міграції морського Імплементація Імунітет Інвестиційні договори самоврядування вчителя технології банкрутства губернаторства громадянства представництва Чехословаччині самоврядування моральної Польща омбудсмана підсудності піклування поруки потерпілого консулів Президента Франції Інститутпрезидентства співучасті присяжних губернатора конституційного народовладдя державної адміністрацій ідеологія криміналістики Інтелектуальна культура безпека ООН розслідування органів податкової мореплавства Інформація Іпотека вугледобувну обґрунтування ЗУНР власності трудового Кадрове державному Казна Касаційне час господарської умисних ухилення поліція слідчих приховування некласичний осудними Князівська Кодифікаційна Кодифікаційні Кодифікація Колективні заробітної Колізії Командитні Компенсації місцевого Президента фармакотерапевтична землекористування криміналістичне досудовому Компроміс Комунікативна Конкурентне Конкуренція Консолідація Конституцiйне Конституційна політичних правової юрисдикція юстиція Директорії справами державними освіту приватну творчості життя збори світогляду допомогу контроль конфлікт прав гласності рівності ініціативи Конституційний Суд громадянські делікти екологічні виконавчої міліції поділу внутрішніх парламентаризму громадянина законодавчої безпеки виконавчої стримувань особисті політичні самоврядування омбудсмана відповідальності вищих регламентація грецької міжнародних Канади юстиції військовослужбовців громадських депутатів кордону народів міста депутата меншин органів парламентарів Рахункової Києва виборчого суддів уряду ЄС правотворчому поділу політичних людини громадянина виборів національної національних норми референдуму самоврядування туризму публічної міжнаціональних Конституціоналізм Конституція України Контрабанда Контроль бюджету підприємницькою адміністрацій провадження Контрольний примус Конфіскація внутрiшнiх Конфлікти реформування реалізму управління експертизи розслідування національних політики охорони Концесійні Концесія Координація криміналістичної Кореляційні Корпоративні


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking