Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-2% онлайн заказ


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Злочинність у сфері економіки України: теоретичні та прикладні проблеми попередження

 

Кальман Олександр Григорович

ЗЛОЧИННІСТЬ У СФЕРІ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ: ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРИКЛАДНІ ПРОБЛЕМИ ПОПЕРЕДЖЕННЯ

Спеціальність 12.00.08. – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора юридичних наук

Харків – 2004


Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі кримінології та кримінально-виконавчого права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого Міністерства освіти і науки України.

Науковий консультант – доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України
Даньшин Іван Миколайович, професор кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.

Офіційні опоненти: – доктор юридичних наук, професор Шакун Василь Іванович,
перший проректор Національної академії внутрішніх справ України;

– доктор юридичних наук, професор Мельник Микола Іванович, заступник керівника Головного науково-експертного Управління Апарату Верховної Ради України;

– доктор юридичних наук, професор Туляков В’ячеслав Олексійович,
завідувач кафедри кримінального права Одеської національної
юридичної академії.

Провідна установа – Інститут держави і права імені В. М. Корецького, відділ проблем кримінального права, кримінології та судоустрою.

Захист відбудеться 10 червня 2004 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.01 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77).
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70).

Автореферат розісланий 5 травня 2004 р.

 

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Шепітько В. Ю.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Організація ефективної системи попередження злочинності у сфері економіки є однією з найактуальніших соціальних проблем сучасності, вирішення якої для багатьох країн світу є надзвичайно важливою і складною справою. Особливо це стосується країн з перехідною трансформаційною економікою, до яких належить і Україна. Як зазначив президент Академії правових наук України В. Я. Тацій на засіданні Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю 26 листопада 2001 р., “злочинність у сфері економічних відносин слід визнати за поліпроблемне явище, що виявляє собою чи не головне випробування для України як самостійної, незалежної та суверенної молодої держави”1 . Проблема ця настільки складна, що величезна кількість різноманітних кримінологічних досліджень і практичних заходів, які були проведені у ХХ сторіччі для її вирішення, дали маловтішні результати. Рівень злочинності у сфері економіки впродовж ХХ сторіччя рік у рік зростав в усіх країнах світу незалежно від ступеню економічного розвитку, а наприкінці його досяг транснаціональних масштабів і став загрожувати національній і міжнародній безпеці багатьох країн світу. Через зміни соціально-економічних умов вона постійно трансформується в нові види і форми, видозмінюються і засоби вчинення цих злочинів. Все це обумовлює постійну необхідність продовження досліджень з цієї проблематики і пошуків найбільш ефективних заходів протидії.
За останні роки в Україні у сфері протидії злочинності у сфері економіки зроблено багато: розроблено і прийнято новий Кримінальний кодекс України та ціла низка інших законодавчих актів, спрямованих на систематичне проведення заходів з питань протидії злочинності у різних галузях економіки країни. Широкомасштабні комплексні заходи передбачені у Комплексній програмі профілактики злочинності на 2001 – 2005 роки, затвердженій Указом Президента України від 25 грудня 2000 р.
Однак здійснювані заходи ще не дали відчутних позитивних результатів у справі протидії злочинності у сфері економіки. Складна криміногенна обстановка в економіці зумовлена низкою політичних, економічних, організаційно-управлінських, правових, ідеологічних, морально-психологічних факторів. Тому проведення комплексних наукових досліджень з метою розробки теоретичних проблем і практичних рекомендацій по підвищенню ефективності попереджувальної діяльності в цілях припинення подальшої криміналізації вітчизняної економіки вкрай необхідне.
Окремим науковим і прикладним проблемам попередження злочинності в економіці України останнім часом приділяється значна увага. Вони розглядаються в дисертаційних дослідженнях, монографіях, відповідних розділах підручників і навчальних посібників, наукових статтях. У різні роки вони ставали предметом монографічних і дисертаційних досліджень багатьох відомих вчених колишнього Радянського Союзу і України.
Значний внесок у дослідження цих злочинів і вирішення зазначених питань зробили М. І. Бажанов, О. М. Бандурка, Ю. В. Баулін, В. Т. Білоус, В. І. Борисов, В. В. Голіна, Н. О. Гуторова, І. М. Даньшин, А. П. Закалюк, В. С. Зеленецький, М. І. Камлик, М. Й. Коржанський, Я. М. Кураш, О. М. Костенко, О. М. Литвак, В. О. Мандибура, Г. А. Матусовський, М. І. Мельник, В. О. Навроцький, О. І. Перепелиця, В. М. Попович, В. В. Сташис, Є. Л. Стрельцов, В. Я. Тацій, В.О.Туляков, І. К. Туркевич, В. П.Філонов, В. І. Шакун, В. Ю. Шепітько та інші дослідники.
З урахуванням міжнародного аспекту співробітництва у сфері протидії економічній злочинності автор досліджував і роботи зарубіжних вчених, які працювали над цими проблемами, зокрема Г. А. Аванесова, Д. Албаніза, Р. Андерсона, А. А. Аслаханова, Ф. Вільямса, Б. В. Волженкіна, Л. Д. Гаухмана, Є. Є. Дементьєва, О. Г. Корчагіна, В. Д. Ларичева, В. В. Лунєєва, Е. Ф. Побігайло, Свенсона Бу, Дж. Пікареллі, Л. Філліпса, Л. Шеллі, Т. . Шеллінга, А. М. Яковлева та інших.
В останні роки з проблем кримінальної відповідальності за злочини у сфері підприємництва була захищена докторська дисертація Є. Л. Стрельцовим (1992 р.), кримінально-правовій охороні державних фінансів України присвячена докторська дисертація Н. О. Гуторової (2002 р.), криміналістичний аналіз злочинності у сфері економіки проведено у монографії Г. А. Матусовського (1999 р.), В. М. Попович захистив докторську дисертацію за темою “Економіко-кримінологічна теорія детінізації економіки” (2002 р.), кримінологічні проблеми попередження злочинності у сфері підприємницької діяльності розглядаються у кандидатській дисертації А. А. Смирнова (2002 р.).
Роботи вказаних авторів мають суттєве наукове і практичне значення. Але праці більшості науковців не містять комплексного всеохоплюючого наукового аналізу кримінолого-економічних проблем попередження злочинності у сфері економіки і торкаються переважно кримінально-правових та криміналістичних аспектів проблеми; не вироблено й загального поняття злочинності у сфері економіки. В них були розглянуті лише деякі кримінологічні аспекти вказаної проблеми, які стосуються попередження окремих видів економічних злочинів. Крім того, більшість правників вивчали ці питання лише в межах кримінальної відповідальності за злочини у сфері господарської діяльності і не ставили за мету дослідження багатьох теоретичних і практичних проблем попередження злочинності у сфері економіки в цілому. Це і не дивно. Адже тривалий час вітчизняна кримінально-правова доктрина вбачала по суті єдиний шлях підвищення ефективності боротьби зі злочинністю у сфері економіки – посилення кримінально-правових заходів, розширення кількості складів злочинів і встановлення більш суворих покарань.
Але у сучасних умовах трансформаційних змін в системі економічних відносин, ієрархії соціальних, морально-етичних і власне економічних цінностей, які отримали своє закріплення в Конституції України 1996 р., а потім і в нових Кримінальному та Цивільному кодексах України, суттєво змінюється факторний комплекс детермінації і правових характеристик злочинності у сфері економіки. І це потребує проведення комплексного дослідження широкого кола кримінологічних, кримінально-правових і цивільно-правових проблем попередження злочинності у сфері економіки в цілому.
Таким чином, як свідчить аналіз спеціальної юридичної літератури, на сьогодні теоретично не розробленою взагалі або малодослідженою у науковому плані є низка ключових проблем побудови системи попередження злочинності у сфері економіки в умовах ринкових перетворень з урахуванням нових економічних реалій. Це стосується насамперед соціально-економічної та правової природи злочинності у сфері економіки, визначення її понять, тенденцій і закономірностей розвитку, видів економічних злочинів і їх класифікації, механізмів і факторів, які її обумовлюють, ролі держави в механізмі ринкових відносин, головних кримінолого-економічних напрямків попереджувальної діяльності, її стратегії і тактики, системи і функцій правоохоронних і контролюючих органів, проблем прогнозування, планування і координації заходів боротьби з нею. Ряд питань, які стосуються цієї проблеми, залишаються дискусійними, а окремі з них не висвітлювалися навіть у постановочному плані.
Такий стан теоретичної розробки проблеми в умовах загострення протиріч в усіх сферах суспільного життя, поява нових видів злочинів і технологій їх вчинення, руйнування діючої раніше системи соціального контролю і профілактики відбиваються на формуванні кримінологічної політики, основних напрямків протидії злочинності у сфері економіки, здійсненні правоохоронної діяльності.
При цьому необхідно зазначити, що в роботі розглянуто лише головні напрями попередження злочинності у сфері економіки. Це обумовлено такими міркуваннями. По-перше, злочинність у сфері економіки – це складне системне правове явище, закономірності розвитку якого і заходи протидії якому доцільно розглядати у взаємозв’язку. По-друге, вивчення особливостей проявів і заходів протидії окремим видам економічних злочинів потребує самостійних досліджень. По-третє, головною метою дослідження була розробка концептуально-теоретичних кримінолого-економічних основ попередження і протидії злочинності у сфері економіки, які б могли бути використані при формуванні державної політики, підвищення ефективності правозастосовної діяльності у цій сфері.
Перелічені обставини зумовили актуальність і вибір теми проведення комплексного кримінологічного дослідження проблем попередження злочинності у сфері економіки в Україні, напрями та зміст цієї роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації затверджена вченою радою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого 18 лютого 2000 р. Основні напрями дослідження ґрунтуються на положеннях: Концепції боротьби з корупцією на 1998 – 2005 рр., затвердженої Указом Президента України від 24 квітня 1998 р. № 367 (розділ 3); Комплексної програми профілактики злочинності на 2001 – 2005 рр., затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. № 1376 (розділи IV, V); Закону України “Про основи національної безпеки України” від 19 червня 2003 р. № 964-IV; Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” від 28 листопада 2002 р. № 249-IV. Тема дисертаційного дослідження передбачена тематичними планами науково-дослідної роботи Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (№ 0186.0.0708883), тематикою наукових досліджень з проблем кримінології на перше десятиріччя ХХІ століття, затвердженою Координаційним бюро з проблем кримінології АПрН України.
Дослідження проблем попередження злочинності у сфері економіки виконувалося дисертантом також через його участь у реалізації “Програми спільного українсько-американського наукового партнерства” Академії правових наук України та Національного інституту юстиції Департаменту юстиції США, а також в рамках співробітництва з Харківським центром вивчення організованої злочинності і Центром по вивченню транснаціональної злочинності і корупції при Американському університеті (м. Вашингтон).
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в комплексній науковій розробці концептуально-теоретичних та прикладних проблем попередження злочинності у сфері економіки в Україні в умовах трансформаційної економіки, яка включає вироблення цілісної системи наукових поглядів на злочинність у сфері економіки, її детермінацію і визначення на цій основі головних напрямків попередження і боротьби з нею, підвищення ефективності такої діяльності.
Досягнення цієї мети здійснювалося через постановку та вирішення таких основних теоретичних і прикладних завдань: 1) розкрити соціально-економічну та правову природу злочинності у сфері економіки, її історичну еволюцію, сутність і поняття; 2) визначити види системи економічних злочинів і провести їх класифікацію відповідно до потреб попереджувальної діяльності; 3) здійснити кримінологічний аналіз сучасного стану злочинності у сфері економіки, її рівня, структури, динаміки, латентності, тенденцій і закономірностей розвитку, впливу соціально-економічних і правових чинників на динаміку її показників; 4) з’ясувати особливості суб’єктного складу осіб, що скоюють економічні злочини; 5) провести аналіз факторного комплексу у механізмі детермінації злочинності у сфері економіки; 6) визначити головні напрямки попередження злочинності у сфері економіки і боротьби з нею в умовах трансформаційної економіки, її стратегії і тактики, системи та функцій правоохоронних і контролюючих органів; 7) провести подальшу розробку проблем вдосконалення діяльності щодо прогнозування, планування і координації заходів попередження злочинності у сфері економіки і боротьби з нею; 8) теоретично обґрунтувати науково-практичні передумови виділення в кримінології підгалузі “Кримінологічна теорія попередження злочинності у сфері економіки” і використання її методологічного потенціалу у сфері протидії злочинності; 9) розробити програму навчального курсу “Кримінологічна теорія попередження злочинності у сфері економіки” з тим, щоб забезпечити науковців і практиків кримінолого-економічним інструментарієм для розробки комплексних заходів протидії злочинності у сфері економіки у різних галузях господарювання і економічної інфраструктури.
Об’єктом дослідження є злочинність у сфері економіки як цілісне системне соціально-правове явище, її прояви, умови функціонування, тенденції розвитку, взаємозв’язки з іншими соціальними явищами і процесами.
Предметом дослідження є поняття злочинності у сфері економіки, кримінологічна характеристика її стану, фактори детермінації, теоретичні та прикладні кримінологічні проблеми попередження, визначені завданнями дослідження.
Методи дослідження обрані з урахуванням поставленої мети й завдань дослідження, його об’єкта та предмета.
Методологічну основу дослідження складають положення матеріалістичної діалектики, сучасної теорії наукового пізнання соціальних та правових явищ, яка охоплює комплекс загальнонаукових теоретичних методів: історико-правовий, структурно-функціональний, системно-структурний, порівняльно-правовий, логіко-семантичний, формально-юридичний, соціологічні, економічні, статистичні та інші методи.
Дисертаційне дослідження ґрунтується на концептуальних положеннях загальної теорії права, загальної теорії кримінології, галузевих юридичних наук, економічної теорії, теорії економічної безпеки держави, теорії управління.
Методологічну основу дисертації складає загальнонауковий діалектичний підхід, який дозволив розглянути еволюцію злочинності у сфері економіки, її соціально-правову сутність, тенденції розвитку і проявів як результат дії соціально-економічних протиріч суспільства. За допомогою застосування діалектичних методів пізнання здійснено якісне відмежування поняття злочинності у сфері економіки від суміжних понять, проведено аналіз кримінологічної детермінації злочинності у сфері економіки.
Історико-правовий метод використовувався для розкриття особливостей генезису злочинності у сфері економіки залежно від змін у соціально-економічному бутті суспільства, законодавчих та інших заходів боротьби з нею. Структурно-функціональний метод аналізу злочинності у сфері економіки дозволив визначити її соціальну обумовленість, закономірності та тенденції розвитку, вплив на різні соціальні процеси. Застосування системно-структурного методу дало змогу здійснити структурування і класифікацію злочинності у сфері економіки, побудувати систему попереджувальних заходів. Порівняльно-правовий метод надав можливість провести вивчення законодавства інших країн про відповідальність за вчинення злочинів у сфері економіки і заходи протидії, визначити напрямки міжнародного співробітництва у цій сфері. За допомогою логіко-семантичного аналізу встановлено сутність неоднозначних понять. Формально-юридичний аналіз норм чинного законодавства, проектів нормативних актів дозволив виявити властиві їм недоліки та протиріччя і сформулювати пропозиції по вдосконаленню правового регулювання у сфері попередження злочинності у сфері економіки.
При проведенні дослідження автором широко використовувалися соціологічні, статистичні, економічні, математичні методи при вивченні 1839 кримінальних справ про економічні злочини, які вчинили 2373 засуджених, розглянуті судами України за період 1992 – 2002 рр., проведенні опитування громадськості (740 осіб) і працівників правоохоронних органів (370 осіб) про причини злочинності у сфері економіки, оцінки ефективності правоохоронної і правозастосовної практики прогнозних оцінок злочинності, аналізі показників соціальної, економічної, кримінально-правової статистики, контент-аналізі повідомлень засобів масової інформації.
Застосування різних методів дозволило комплексно дослідити зазначену проблему і розробити обґрунтовані висновки та пропозиції.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у тому, що воно є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням основних теоретичних і науково-прикладних кримінологічних проблем, які мають принципове значення для зміни пріоритетів у сфері попередження злочинності у сфері економіки в умовах трансформаційних змін. В цьому дослідженні закладені основи кримінологічної теорії попередження злочинності у сфері економіки та кримінологічного її вивчення як цілісного системного економіко-правового явища.
У результаті проведеного дисертаційного дослідження висунуто і обґрунтовано або додатково аргументовано ряд нових наукових положень та висновків. Зокрема:
1. Проаналізована історична еволюція злочинності у сфері економіки в різних системах соціально-економічних і політичних відносин, в результаті якої сформувалися чотири типи злочинності у сфері економіки: загальнокримінальна, зовні респектабельна, політична, транснаціональна (глобалістська). Зроблено висновок про те, що злочинність у сфері економіки є не тільки правовою, а й загальносоціальною, політичною та економічною проблемою суспільства та держави, вирішення якої в сучасних умовах потребує розробки ефективних економіко-правових заходів протидії.
2. Обґрунтована необхідність уніфікації визначення поняття злочинності у сфері економіки як кримінально-правової категорії, сформульоване авторське розуміння її соціально-правового змісту. Зроблено висновок, що в кримінологічному значенні злочинність у сфері економіки є самостійним різновидом злочинної діяльності, яка проявляється в багатьох видах злочинної поведінки, має свої особливі характерні ознаки.
3. За галузевою ознакою здійснено цілісну класифікацію економічних злочинів, виділені їх види і надана кримінологічна характеристика кожному з них.
4. Дістало подальшого розвитку визначення поняття кримінологічної характеристики злочинності у сфері економіки і її елементів, проведено аналіз стану злочинності у сфері економіки за період 1990 – 2002 рр. (рівень, динаміка, структура) за даними офіційної кримінально-правової статистики злочинності і судимості, тенденцій і закономірностей її розвитку у різних галузях економіки. Обґрунтовано висновок, що дані офіційної статистики не дають чіткого і повного уявлення про її поширеність через недоліки статистичної реєстрації і високий рівень латентності, і тому потребують врахування індексу сприйняття латентності і розробки науково-обґрунтованих методик його визначення.
5. Проведено вивчення кримінологічної характеристики осіб, що вчинили злочини у сфері економіки; визначені особливості соціального статусу таких осіб і їх ролі в обмовленні злочинів, спрямуванні злочинних посягань; охарактеризовано окремі типологічні групи злочинців.
6. Визначені і теоретично обґрунтовані методологічні засади вивчення кримінологічної детермінації злочинів в сфері економіки, факторів, що обумовлюють кримінологічну детермінацію економічних відносин, які відрізняються між собою за змістом, рівнем та силою детермінуючого впливу. Встановлено причинно-наслідкові зв’язки між дією зазначених факторів і завданнями зниження їх криміногенного потенціалу і впливу на деформацію економічних відносин шляхом налагодження ефективної системи попередження.
7. На підставі дослідження факторів детермінації обґрунтовані і визначені головні напрямки попередження злочинності у сфері економіки в умовах трансформаційних змін економіки, які складають комплексну систему заходів економічного, політико-ідеологічного, організаційно-управлінського, правового, наукового, прогнозного, планового і координаційного характеру.
8. Визначені сутність, мета, основні завдання, принципи і соціальний зміст діяльності по попередженню злочинності у сфері економіки і боротьби з нею, застосування інших заходів соціального контролю і протидії, співвідношення загальносоціального та спеціально-кримінологічного попередження і кримінально-правових заходів. Обґрунтовано, що загальносоціальні заходи попередження злочинності у сфері економіки визначаються головними у забезпеченні економічної безпеки держави. Спеціально-кримінологічні заходи мають розробляться і застосовуватися для попередження криміногенних обставин в окремих галузях економіки.
9. За результатами дослідження доведено, що створена за радянських часів система правоохоронних і контролюючих органів не змогла ефективно протидіяти проявам злочинності у сфері економіки у нових соціально-економічних умовах. За наявності багатьох складових успішна реалізація заходів попередження цій злочинності і системна протидія їй можливі лише за таких основних умов: а) економічно обґрунтованого цивільного, господарського, кримінального законодавства, повного і ефективного його застосування; б) реальної політичної волі керівництва держави системно протидіяти проявам зовні респектабельної (елітної) злочинності у сфері економіки; в) посилення кримінальної відповідальності за вчинення тяжких та особливо тяжких економічних злочинів; г) кардинального реформування системи виконавчих, правоохоронних і контролюючих органів у напрямку забезпечення правової та економічної ефективності їх діяльності; ґ) створення чіткого механізму взаємної правової відповідальності держави, її органів і суб’єктів господарської, підприємницької діяльності.
10. Спираючись на фундаментальні положення кримінологічної теорії попередження злочинності, розглянуто зміст і запропоновано розмежувати поняття “попередження злочинності у сфері економіки”, “боротьба з економічною злочинністю”, “контроль за економічною злочинністю”, “протидія економічній злочинності”, а також охарактеризовано напрямки, масштаби та мета їх застосування, механізми впливу на криміногенні фактори. Визначено комплекс заходів протидії злочинності у сфері економіки на різних рівнях і в різних соціальних сферах.
11. Теоретично обґрунтовано для створення ефективної системи попередження економічної злочинності доцільність прийняття в Україні спеціальних законів “Про державну Концепцію (стратегію) Національної економічної безпеки”, “Про кримінолого-економічну експертизу проектів нормативно-правових актів”, “Про основи державного регулювання ринкової економіки в Україні”, “Про гарантії підприємницької свободи”, “Про боротьбу з економічною злочинністю і економічну безпеку України”. Визнано за необхідне у Конституції держави передбачити попередження злочинності у сфері економіки і боротьбу з нею як одну із головних і постійних функцій держави по забезпеченню її національної і економічної безпеки.
12. Визначені і науково обґрунтовані теоретико-методологічні основи комплексного міждисциплінарного кримінолого-економічного підходу до дослідження проблем попередження злочинності у сфері економіки. Зроблено висновок про те, що пізнання системи злочинності у сфері економіки і заходів щодо її попередження потребує застосування кримінологічних, економічних, організаційно-управлінських знань, розробки спеціального понятійного апарату, аналізу правових і економічних умов її функціонування.
13. Розроблені основи кримінологічної теорії попередження злочинності у сфері економіки і її структурно утворюючі елементи, які в сукупності складають новий перспективний напрямок кримінологічних теоретико-методологічних знань про засади функціонування і превентивних організаційно-правових механізмів попередження злочинності у сфері економіки і боротьби з нею. Запропоновано програму спеціального навчального курсу “Кримінологічна теорія попередження злочинності у сфері економіки”.
Практичне значення отриманих результатів. Дисертаційне дослідження проводилося автором впродовж 1992 – 2003 рр. Викладені в ньому пропозиції були використані у багатьох нормативно-правових актах та інших документах органів законодавчої, виконавчої та судової влади, зокрема у: Концепції боротьби з корупцією на 1998 – 2005 роки, Законах України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про боротьбу з корупцією””, “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”, “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”, Указі Президента України “Про систему заходів щодо усунення причин та умов, які сприяють злочинним проявам і корупції”.
Дисертант входив до складу авторського колективу з розробки Концепції по боротьбі з корупцією на 1998 – 2005 роки, брав участь у роботі робочої групи Міністерства юстиції України по суцільному аналізі законодавчих актів з питань запобігання та протидії корупції, організованій злочинності у сфері економіки, розробці проекту Закону України “Про основні засади запобігання та протидії корупції в Україні”.
Результати цього дисертаційного дослідження впроваджені у практичну діяльність: Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України; Фонду державного майна України; відділу по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України в Харківській області; Харківської обласної прокуратури; тематики навчального процесу та науково-дослідницької роботи студентів Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого; Інституту підвищення кваліфікації викладачів юридичних вузів; науково-дослідницьку роботу Інституту вивчення проблем злочинності Академії правових наук України.
Всі зазначені факти реалізації висновків та рекомендацій автора підтверджені відповідними документами.
Практичне значення одержаних дисертантом результатів полягає також у тому, що положення дисертації можуть бути використані як методологічне підґрунтя для подальшого проведення прикладних досліджень проблем попередження злочинності у сфері економіки; при вдосконаленні законодавства; узагальненні правозастосовчої практики; при викладанні кримінології, соціології, кримінального, кримінально-процесуального, кримінально-виконавчого, адміністративного права, криміналістики, відповідних галузей цивільно-правового циклу; при проведенні науково-дослідної роботи студентів, підготовці курсів лекцій, підручників, навчальних посібників, для підвищення кваліфікації працівників правоохоронних органів, суддів.
Особистий внесок здобувача. Положення, які викладені в дисертації та виносяться на захист, розроблені автором особисто. Наукові ідеї та розробки, що належать співавторам опублікованих робіт, у дисертації не використовуються. Висновки та положення дисертації носять повністю самостійний характер.
Апробація результатів дисертації. Положення, викладені в дисертації і винесені на захист, були представлені науковій спільноті на 44 міжнародних, республіканських, міжвузовських семінарах, конференціях, “круглих столах”, засіданнях, що відбулися в таких містах: Будапешт (2001 р.), Вашингтон (2002 р.), Донецьк (2001 р.), Запоріжжя (2001 – 2002 рр.), Київ (1997 – 2003 рр.), Луганськ (1997 р.), Москва (1999 – 2001 рр.), Харків (1997 – 2003 рр.).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладені у 80 публікаціях, у тому числі у одній одноособовій монографії, двох монографіях, виконаних у співавторстві, двох навчальних посібниках, двох підручниках, двох словниках кримінологічних і статистичних термінів, одному навчально-практичному посібнику, 29 наукових статтях у фахових виданнях України та інших зарубіжних країн, 17 статтях в інших наукових виданнях, а також 24 тезах виступів, доповідей на конференціях, семінарах, засіданнях “круглих столів”.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, які поділені на 23 підрозділи, висновків, списку використаних джерел (389 найменувань), трьох додатків. Загальний обсяг дисертації становить 433 сторінки, із яких основного тексту 367 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження; вказується на його зв’язок з науковими програмами, планами, темами; визначається об’єкт, предмет, мета та завдання, наукова новизна; визначається практична значимість одержаних результатів дослідження, особистий внесок здобувача в їх отриманні, апробація результатів дисертації та її структура, сформульовані основні положення та висновки, що виносяться на захист.
Розділ 1. “Історична еволюція злочинності у сфері економіки, її поняття та система” складається із трьох підрозділів.
У підрозділі 1.1. “Економічні відносини в суспільстві та злочинність у сфері економіки: історична еволюція” визначено і розкрито соціальну сутність економіки і економічних відносин та їх функціональних зв’язків з економічною злочинністю на різних етапах історичного розвитку суспільства. Відзначається, що економічна життєдіяльність суспільства в історичному процесі завжди супроводжувалася різноманітними формами економічної злочинної поведінки, яка проходить через усі типи економічних відносин на різних етапах розвитку суспільства.
Згідно з цим ретроспективним аналізом, у роботі зроблено висновок про тісний кореляційний зв’язок між економікою і злочинністю у сфері економіки, яка відтворює усю сукупність соціально-економічних протиріч суспільства, на яких ґрунтуються прояви різноманітних економічних правопорушень і злочинів. Соціальна сутність цього зв’язку полягає у тому, що злочинність у сфері економіки, яка постійно мімікрує та видозмінюється, здійснює суттєвий вплив на протікання економічних процесів, корегує усі економічні параметри і показники функціонування суспільства, знижує ефективність застосовуваних державою соціально-економічних заходів впливу на розвиток соціальних процесів.
У науковому і практичному плані цей висновок є особливо актуальним для України, яка робить спробу побудувати в країні соціально-орієнтовану ринкову економіку. З наукової точки зору він обумовлює необхідність з’ясувати: як має регулюватися на державному рівні цей процес, його правове забезпечення, які заходи треба задіяти для позитивного розвитку суспільно-економічних відносин. На підставі цього зроблено висновок, що в науковій літературі відсутня єдність поглядів щодо сутності злочинності у сфері економіки і її головних ознак. Вживаються різноманітні терміни в офіційних документах, нормативно-правових актах, які досить часто використовуються як тотожні. Така підміна понять дезорієнтує правоохоронну практику, утруднює ведення статистичного обліку, робить неможливим правильне порівняння статистичних даних. Доводиться, що на основі суперечливих визначень цього поняття неможливо достатньо чітко визначити зміст і напрямки попередження злочинності у сфері економіки.
Проведений аналіз літературних джерел, нормативно-правових актів дозволив дійти висновку, що цей термін вживається у трьох розуміннях: у широкому, середньому і вузькому. Найбільш розповсюдженим є широке визначення поняття “ злочинності у сфері економіки”, згідно з яким розуміють усі види злочинів, які зазіхають на економіку, права, свободи, потреби учасників економічних відносин, і порушують нормальне функціонування економічного механізму, спричиняють різним соціальним цінностям і благам шкоду. У зв’язку з цим, доводиться, що застосування широкого підходу до визначення поняття і структури злочинності у сфері економіки не дає можливості встановити її реальні обсяги, об’єктивні економічні і правові параметри, розробити ефективну кримінолого-економічну модель превентивного впливу. Водночас такий підхід нерідко має місце в урядових рішеннях з проблем боротьби зі злочинністю у сфері економіки. Саме через це заходи протидії часто характеризуються непослідовністю, суперечливістю, взаємовиключеннями. У середньому значенні до злочинності у сфері економіки відносять злочини проти власності, господарські та корисливі службові злочини. У вузькому – злочини проти власності і господарські злочини. Таке різноманіття підходів, зазначається в дисертації, обумовлюється неоднозначністю самої субстанції цього явища і відсутністю кримінально-правового його визначення.
У результаті осмислення висловлених попередніми дослідниками теоретичних і прикладних аспектів визначення цього поняття в дисертації обґрунтовується доцільність вузького розуміння сукупності цих злочинів виходячи з їх родового об’єкта. Такий підхід, на думку дисертанта, найбільш продуктивний і відповідає теорії кримінального права, правозастосовчій практиці, кримінологічній теорії і завданням попередження злочинності у сфері економіки.
У дисертації надається таке визначення злочинності у сфері економіки: злочинність у сфері економіки (економічна злочинність) – це соціально-економічне деструктивне для економіки держави явище, яке проявляється у вчиненні особами навмисних корисливих злочинів у сфері легальної і нелегальної господарської діяльності, основним безпосереднім об’єктом яких виступають відносини власності і відносини у сфері виробництва, обміну, розподілу і споживання товарів і послуг з метою отримання доходу. Основні риси злочинності у сфері економіки полягають у тому, що: 1) вони вчинюються у сфері легальної і нелегальної господарської діяльності; 2) суб’єктами цих злочинів можуть бути як підприємці так і інші особи які сприяють виконанню господарської діяльності; 3) вони завдають економічної, політичної, моральної шкоди суспільству і державі; 4) спрямовані на одержання економічної вигоди; 5) вчинюються тільки навмисно; 6) можуть здійснюватися різноманітними засобами передбаченими чинним кримінальним законодавством.
У підрозділі 1.3. “Система злочинів у сфері економіки і їх класифікація” розглядається система злочинних посягань на економічні інтереси суспільства і їх класифікація. В роботі зазначається, що кримінологічна класифікація злочинів у сфері економіки має важливе значення для розробки конкретних заходів протидії різноманітним їх проявам з урахуванням специфіки соціально-економічної обумовленості і умов функціонування. Наголошується, що головна мета і завдання такої класифікації – це з’ясування головних напрямків попередження злочинності у сфері економіки. А ці напрямки неможливо визначити, використовуючи лише кримінально-правові або криміналістичні класифікації. Тому, пріоритетною визначається кримінологічна класифікація. Лише вона здатна цілеспрямовано визначити, на основі аналізу норм Особливої частини КК України, найбільш перспективні напрямки попередження злочинності у сфері економіки. Що стосується критеріїв такої класифікації, то в кримінологічній літературі запропонована значна їх кількість: галузі господарювання, державного управління, окремі території, заподіяна шкода, мотиви, способи вчинення злочинів, форми вини та інші.
За результатами проведеного аналізу, в роботі зроблено висновок, що головним критерієм такої класифікації, який відповідав би завданням попереджувальної діяльності, має бути сфера економічної діяльності, а додатковим – галузі економіки, в яких вони вчинюються. Виходячи з головного критерію, в роботі запропонована така класифікація злочинів у сфері економіки: 1) злочини в сфері відносин власності, вчинені в процесі економічної діяльності; 2) злочини в сфері фінансових відноси; 3) злочини в сфері виконання бюджету; 4) злочини в сфері підприємницьких відносин; 5) злочини в сфері проявів монополізму і недобросовісної конкуренції; 6) злочини в сфері відносин обслуговування населення; 7) злочини в сфері регулювання переміщення майна через митий кордон України; 8) злочини в сфері приватизації.
Розділ 2. “Кримінологічна характеристика стану злочинності у сфері економіки” складається із чотирьох підрозділів.
Підрозділ 2.1. “Поняття кримінологічної характеристики злочинності у сфері економіки” присвячено з’ясуванню сутності поняття кримінологічної характеристики злочинності у сфері економіки і її складових елементів. Підкреслюється, що з’ясування цього питання має важливе теоретичне і практичне значення для дослідження оскільки в ньому відтворюється кримінологічний склад злочинності у сфері економіки, її соціальний портрет, суспільна небезпека.
Сукупність показників елементів кримінологічної характеристики в залежності від об’єкту дослідження може бути різною. Що ж стосується досліджуваного виду злочинності, то кримінологічно значущими показникам, які дають загальну кримінологічну характеристику стану злочинності у сфері економіки в державі, можуть бути: рівень (злочинності, судимості, латентності) і їх коефіцієнти, структура, динаміка, ціна, характер, географія злочинності, особи злочинця, діяльність правоохоронних органів по виявленню злочинів. Термін “стан злочинності у сфері економіки” у роботі використовується як інтегральний показник для узагальнюючої характеристики її суспільної небезпеки.
У підрозділі 2.2. “Загальна кримінологічна характеристика стану злочинності у сфері економіки (рівень, структура, динаміка)” надається аналіз даних офіційної кримінально-правової статистики стану злочинності у сфері економіки і окремих видів економічних злочинів впродовж 1992 – 2002 років. На підставі аналізу визначено тенденції розвитку цього різновиду злочинності, а також зроблено ряд важливих для попереджувальної діяльності висновків. Зокрема констатовано.
1. Аналіз стану економічної злочинності, заснований лише на статистичних показниках і даних вибіркових досліджень, не може скільки-небудь вірно відтворювати навіть структурних відносин у ній. В силу такої ненадійності вихідної бази можливості використання статистичного інструментарію для оцінки тенденцій економічної злочинності значно обмежені. Статистична картина економічної злочинності може бути суттєво зміненою без змін у її реальному стані, а лише через зміни у законодавчому визначенні цих злочинів, правил реєстрації і обліку, активності діяльності правоохоронних органів по їх виявленню.
2. Домінуючою кримінологічною тенденцією стало зростання рівня економічної злочинності. Рівень судимості зріс за цей період майже втричі. Усталена тенденція до загального зростання економічних злочинів спостерігається протягом всього часу протікання економічної кризи в Україні у 1991 – 1999 рр. Динаміка окремих видів і груп економічних злочинів значною мірою залежала від змін у кримінальному законодавстві, структурі правоохоронних органів, показників статистичного обліку і політичного замовлення щодо посилення боротьби з окремими видами злочинів.
3. Розвиток цих злочинних проявів йшов не лише в напрямку кількісного зростання, але і зростання їх тяжкості, розмірів заподіяної шкоди, застосування все більш кваліфікованих способів їх вчинення, поглиблення масштабів корумпованості та організованості. Так, якщо у 1996 р. тяжкі злочини склали 28%, то у 2002 р. – 40,3%.
4. Особливістю економічної злочинності в Україні є те, що вона зосереджена не у сфері кримінального бізнесу (наркобізнес, ігорний бізнес, проституція, торгівля людьми, зброєю), як у багатьох західних країнах, а переважно у сфері легальної економіки.
5. Уповільнення темпів зростання злочинності у сфері економіки починаючи з 1997 р. обумовлене, в першу чергу, посиленням заходів по боротьбі з нею, прийняттям відповідних нормативно-правових актів, покращанням економічної ситуації в країні, підвищенням заробітної плати.
6. Стала тенденція до зростання кількості виявлених злочинів проти власності у великих і особливо великих розмірах, ухилення від сплати податків, шахрайств з фінансовими ресурсами у сфері приватизації, службової діяльності, бюджетній сфері, промисловому комплексі пояснюється активізацією правоохоронної діяльності і значними недоліками правового регулювання цих напрямків економічної діяльності. Так, якщо у 1996 р. у сфері приватизації було зареєстровано 476 злочинів, то у 2002 р. – 4459, у бюджетній сфері у 2000 році зареєстровано – 5138 злочинів, у 2002 р. – 10316.
7. Загальна кримінологічна характеристика стану злочинності у сфері економіки представлена таблицями, графіками як у тексті роботи, так і в додатках до неї.
У підрозділі 2.3. “Рівень (обсяг) латентної злочинності у сфері економіки: методологічні проблеми вимірювання” розглядаються методологічні питання вимірювання обсягів латентної частки економічних злочинів, напрямків діяльності по виявленню і зменшенню її рівня з метою більш чіткого визначення стратегії і тактики боротьби з нею. Констатується, що до цього часу в кримінології фактично не відпрацьовані надійні та достатньо ефективні методи визначення дійсних обсягів злочинності у сфері економіки. Висновки, які зроблені авторами різних методик, а також наведені ними кількісні параметри її обсягів здебільшого ґрунтуються на довільних або досить приблизних підрахунках. Побудовані вони переважно на суб’єктивному баченні проблеми тим чи іншим аналітиком. На основі аналізу переваг і недоліків різних методів, які застосовуються для визначення рівня латентності злочинів у сфері економіки, зроблено висновок про необхідність застосування комплексних методик для пізнання і оцінки рівня її латентності із застосуванням комп’ютерних технологій. Але навіть із їх застосуванням, в силу багатьох причин, абсолютно точних даних отримати практично не можливо. Проте це і не є головним завданням дослідження рівня (обсягів) латентності, наголошується в даній роботі. Але для правоохоронної практики та державного управління краще мати оцінки із тим чи іншим рівнем репрезентативності, ніж взагалі не мати ніякого уявлення щодо існуючих масштабів такого суспільно небезпечного явища, яким є злочинність у сфері економіки.
Таким чином, результати дослідження дають підстави для висновку, що абсолютно точно визначити кількісний рівень латентності економічних злочинів фактично не можливо. Така оцінка може бути лише вірогідною. Тому пропонується здійснювати розрахунки рівня латентності економічної злочинності за допомогою двох комплексних показників або індикаторів латентності: індексу сприйняття рівня латентності і індексу обсягу збитків від економічної злочинності. Індекс сприйняття латентності економічних злочинів може розраховуватися за допомогою соціологічних методів опитування громадськості, підприємців, експертного опитування, контекст-аналізу преси тощо. Індекс обсягу вірогідних збитків може бути розрахований за допомогою методів економіко-математичного, статистичного аналізу окремих галузей господарювання і сфер економічної діяльності, експертних оцінок страхових компаній, банківських установ тощо.
У підрозділі 2.4. “Кримінологічна характеристика осіб, що вчинили злочини у сфері економіки” висвітлено соціально-демографічні, кримінально-правові, морально-психологічні риси і особливості злочинця. Визначено й охарактеризовано кримінологічно значущі ознаки осіб – суб’єктів злочинів у сфері економіки, пов’язаних з характером вчиненого злочину, їх соціальним статусом та іншими характеристиками.
Проведене вивчення кримінологічної характеристики осіб, що вчинили економічні злочини, дало змогу констатувати наступне.
1. У соціально-демографічної структурі осіб, що вчинили економічні злочини, питома вага осіб жіночої статі складає більше однієї третини, але вона значно диференціюється залежно від видів злочинів і досягає 50%. Починаючи з 1993 р. питома вага жінок у структурі господарських злочинів неухильно зростала. За віковою характеристикою переважають старші вікові категорії порівняно з загальною злочинністю. Особи, які вчинили економічні злочини, мають більш високий рівень освіти. За соціальним станом переважають робітники і службовці. Переважна більшість злочинців на момент вчинення злочинів були одружені, мали дітей, займалися соціально корисною діяльністю. Матеріальне становище було відносно низьким.
2. Мотиви злочинної поведінки мали корисливий характер у різних його модифікаціях і визначалися переважно соціальним статусом особи, для якої притаманно підвищене почуття незалежності від правової системи, правовий нігілізм, орієнтація на задоволення своїх власних потреб за допомогою будь-яких засобів, чітке усвідомлення протиправності своїх діянь.
3. Аналіз багаточисельних типологій (класифікацій) осіб, що вчинили злочини у сфері економіки призвів до висновку, що є найбільш придатною для практичного використання класифікація, яка ґрунтується на соціально-рольовій функції особи. З огляду на це пропонується виділити чотири групи економічних злочинців: 1) посадові особи органів влади і управління; 2) власники, співвласники підприємств; 3) працюючі по найму; 4) особи, причетні до економічної діяльності.
4. Серед загальної кількості осіб, які вчинили злочини, питома вага економічних злочинців за 11 років коливалася у межах 22 – 32%, а серед них переважають засуджені за злочини проти власності. Для господарських і службових злочинів не характерна рецидивна злочинність. Аналіз практики призначення покарань за вчинення економічних злочинів показав, що найбільшу питому вагу складають покарання, не пов’язані з позбавленням волі (85,9%).
5. Органи досудового розслідування кримінальних справ цієї категорії порівняно з загальною злочинністю, приділяють недостатньо уваги встановленню деяких обставин, що характеризують особу злочинця: мотивів і приводів вчинення злочину, тривалості злочинної діяльності, трудового стажу, рівня матеріального забезпечення, пом’якшуючих вину обставин, цілі, на які витрачалися гроші, здобуті злочинним шляхом.
Розділ 3. “Кримінологічна детермінація злочинності у сфері економіки” складається із семи підрозділів.
У підрозділі 3.1. “Методологічні засади вивчення кримінологічної детермінації злочинності у сфері економіки” обґрунтовується необхідність використання діалектико-матеріалістичних принципів пізнання детермінації злочинності у сфері економіки.
Відповідно доводиться, що в основу дослідження проблем детермінації і протидії злочинності у сфері економіки має бути покладено багатофакторний аналіз. Під факторами злочинності у сфері економіки розуміються такі негативні соціально-економічні явища і процеси, які мають різне детермінуюче значення, у тому числі і казуальне, але у своїй сукупності і взаємодії породжують, сприяють, видозмінюють і обумовлюють існування і прояви цієї злочинності. Багатофакторний аналіз дає можливість зіставити різні групи соціальних факторів у їх взаємодії, виявити взаємозв’язки між ними, провести комплексний аналіз впливу на етіологію злочинності у сфері економіки як криміногенних, так антикриміногенних факторів, визначити явища і процеси суспільного життя, які потребують більш інтенсивного профілактичного впливу. У залежності від регіональної поширеності і масштабу дії вони вивчаються на: загальнодержавному, регіональному, місцевому, макросоціальному, мікросоціальному, індивідуальному рівнях, а також за видами економічних злочинів і ступенем кореляційної залежності.
Криміногенні фактори, які виступають у ролі причин і умов економічних злочинів, є досить численними, різноманітними і обумовлюються суттєвими змінами у соціально-економічному житті суспільства, потребують постійного кримінологічного моніторингу. За їх змістовою характеристикою вони представлені у вигляді шести груп: соціально-економічні, політико-ідеологічні, соціально-психологічні, правові, організаційно-управлінські і фактори, пов`язані з правоохоронною і правозастосовною діяльністю.
У підрозділі 3.2. “Соціально-економічні фактори детермінації злочинності у сфері економіки” констатовано, що економічні фактори у системі кримінологічних детермінант злочинності у сфері економіки є визначальними, оскільки вони обумовлюють злочинну поведінку не тільки окремої особи, а і криміногенну ситуацію у суспільстві в цілому. З цих факторів загальної комплексної причини цього різновиду злочинності головним рушійним її елементом була і залишається об’єктивно існуюча система протиріч між економічними інтересами і потребами кожної конкретної особи (групи осіб), суспільства і держави, іманентно притаманних будь-якій системі економічних відносин. Економічні протиріччя у процесі еволюції людської цивілізації мають абсолютний характер. Однак інтенсивність прояву цих протиріч може коливатися в значних межах – від вчинення простої крадіжки до розв’язання світових війн. Виходячи з наведеного зроблено висновок, що будь-яка система економічних відносин незалежно від її політико-юридичної природи в силу іманентно-притаманних їй протиріч розвитку і особливо їх загостренню на певних історичних етапах здатна породжувати злочинність у сфері економіки і обумовлювати інтенсивність її проявів. Тому налагодження ефективної системи протидії проявам злочинів у сфері економіки є однією із актуальніших проблем будь-якого суспільства. Відсутність цілісної кримінологічної концепції запобігання негативним явищам у сфері економіки в Україні в умовах трансформаційних змін обумовило активізацію дії деструктивних проявів в економічному і соціально-політичному просторі України. Проведений в роботі аналіз цих прояві дав можливість констатувати, що входження України в ринкову економіку без налагодження ефективної системи політичних, економічних і соціальних інститутів протидії кримінальним проявам у сфері економічних відносин породило досить гострі соціальні протиріччя у сфері розподілу матеріальних благ і криміналізацію суспільно-економічних відносин. Зменшенню рівня соціально-економічних протиріч в суспільстві є одним із головних завдань, яке має вирішуватися у системі загальносоціального попередження злочинності у сфері економіки.
У підрозділі 3.3. “Основні політико-ідеологічні фактори детермінації злочинності у сфері економіки” розглядаються фактори, які належать до сфери розробки і реалізації економічної політики держави в умовах трансформаційних змін. Особливо наголошується на тому, що політика має бути концентрованим виразом економічних потреб суспільства. І якщо політика не відтворює економічні потреби суспільства, то вона неминуче призведе до загострення соціально-економічних протиріч і зростання проявів злочинності у сфері економіки. До політико-ідеологічних факторів детермінації злочинності у сфері економіки в Україні в роботі за результатами дослідження віднесено: 1) недостатньо зважене ставлення до пріоритетів економічної політики держави і забезпечення реалізації конституційного принципу рівності усіх форм власності і державного захисту умов їх функціонування; 2) недоліки у реалізації державної кримінальної і кримінологічної політики у сфері боротьби зі злочинністю в економічній сфері; 3) відсутність зваженої державної політики у сфері приватизації державного майна і перерозподілу власності; 4) нестабільність фінансової, валютної, податкової, митної, промислової, сільськогосподарської політики держави, що знижує рівень довіри населення до економічних реформ; 5) політика широкого впровадження зарубіжного досвіду господарювання, який не завжди відповідає українським реаліям; 6) високий рівень корумпованості системи державного регулювання підприємницької діяльності.
У підрозділі 3.4. “Правові фактори детермінації злочинності у сфері економіки” вказується, що недоліки правового регулювання економічних відносин є одними із провідних факторів стійкого криміногенного економічного розвитку і мають вирішальне значення у поясненні детермінації злочинності у сфері економіки. До найбільш значущих криміногенних правових факторів злочинності у сфері економічної діяльності належать: економічна необґрунтованість багатьох законодавчих рішень, наявність значних прогалин і недоліків у механізмі правового регулювання різних сфер економічної діяльності, постійні зміни нормативної бази, недосконалість існуючого порядку правового регулювання відповідальності контролюючих органів за правопорушення у сфері економічної діяльності, загальна дезорганізація нормативної системи економічного правопорядку, дефекти професійної правосвідомості у сфері боротьби з економічною злочинністю, зневажливе ставлення до забезпечення реалізації принципу невідворотності відповідальності за вчинені економічні злочини.
Таким чином зроблено висновок про те, що в період трансформаційних змін законодавча практика не виробила надійного механізму переведення об’єктивних законів у чіткі рамки юридичних і стала одним із криміногенних факторів детермінації правопорушень і з злочинів у сфері економіки. Правові заходи, що регулюють економічні відносини, якщо вони не відповідають завданням соціально-економічного прогресу суспільства і вимогам об’єктивних економічних законів, мають велику зворотну кримінальну генеруючу силу. З кримінологічної точки зору це має важливе значення для розробки заходів попередження.
З усього вищевикладеного випливає висновок, що тільки при створенні в Україні адекватного ринковій економіці механізму правового регулювання економічної діяльності можна очікувати результатів трансформації економіки у вигляді ефективної господарської діяльності.
Підрозділ 3.5. “Соціально-психологічні фактори детермінації злочинності у сфері економіки” присвячено аналізу економіко-правової свідомості суспільства, соціальних груп, окремої особи, яка регулює поведінку окремого індивіда у сфері економічних відносин і багато в чому сприяє розумінню причин індивідуальної злочинної поведінки, які обумовлюють вчинення злочинів у сфері економіки і законослухняну поведінку в сфері економічних відносин. У цьому зв’язку причини індивідуальної злочинної поведінки потребують дослідження чотирьох груп взаємопов’язаних факторів: особливостей матеріального забезпечення людей; умов формування економіко-правової свідомості у різних прошарках населення; негативних сторін соціально-економічних протиріч життєдіяльності суспільства; впливу на менталітет українського народу засобів масової інформації.
З цього випливають певні висновки. По-перше, лише з врахуванням менталітету українського народу можна очікувати позитивних наслідків від розробки і впровадження заходів попередження економічної злочинності. По-друге, з поняттям менталітету тісно пов’язане поняття економіко-правової свідомості українського народу, визначальною характеристикою якого є низький рівень правової культури в суспільстві. По-третє, в Україні, яка тільки виходить з економічної кризи, не створені належні економічні передумови для формування достатньо високого рівня економіко-правовой свідомості. По-четверте, важливо бачити принципові розбіжності між історично обумовленою причинною економічної злочинності, корені якої знаходяться у самій сутності суспільно-політичної організації ринкової економіки, і причинами її проявів (зменшення, зростання) на певних історичних етапах. По-п’яте, не бідність громадян визначає стан і обсяги економічної злочинності в країні, а загальна система політико-економічної і правової самоорганізації сучасного суспільства. Тому поширеність і суспільна небезпека економічних злочинів зростає у періоди значних соціальних потрясінь і супроводжується майже повним знехтуванням законності у системі нормативно-правового регулювання і одночасним зростанням економічного свавілля у всіх сферах економічної життєдіяльності.
Таким чином, стан економіко-правової свідомості особи і її менталітет є тим останнім “фільтром”, який включається до механізму реалізації попереджувальних заходів, який необхідно всебічно враховувати при розробці стратегії і тактики попередження злочинів у сфері економіки.
Підрозділ 3.6. “Організаційно-управлінські фактори детермінації злочинності у сфері економіки” містить результати розгляду недоліків функціонування механізму державного управління економічними процесами та формування його апарату. На підставі проведеного аналізу обґрунтовано висновки про те, що недоліки функціонування організаційно-управлінської системи продукують деградацію і зниження продуктивних сил країни, спричиняють руйнацію виробничого сектора економіки, дестабілізують діяльність фінансової, кредитної, монетарної, податкової політики, породжують злочинно-халатне управління державним сектором і ставлення до вітчизняного виробника, сприяють руйнації високотехнологічних виробничих і наукових комплексів.
Економіко-правові механізми, які покладені в основу функціонування системи державного управління економічними процесами, обумовлюють системну економічну кризу, безробіття, тінізацію підприємницької діяльності, пригнічення виробничого сектора економіки, продуктивних сил, негативно впливають на інтелектуальний потенціал і економіко-правову свідомість суспільства.
Таким чином, результати досліджень дозволяють зробити висновок, що тіньова організаційно-управлінська діяльність державних органів є одним із найпотужніших джерел економічної злочинності, яка особливо проявилася у процесі перерозподілу власності. Зупинення цих загрозливих для безпеки держави процесів потребує розробки адекватних глибинних механізмів протидії, які можна створити лише на підставі науково-виваженої системи попереджувальних заходів.
У підрозділі 3.7. “Фактори, пов’язані з недоліками правоохоронної і правозастосовчої діяльності” проведено аналіз недоліків в організації і функціонуванні правоохоронних і правозастосовчих органів у сфері попередження і боротьби зі злочинністю у сфері економіки. Констатовано, що зазначені органи ні в кадровому, ні в організаційному, ні в матеріально-технічному плані не були готові до такого масштабу злочинності у сфері економіки, який виявився внаслідок реформування економіки. За результатами аналізу зроблено висновок, що діяча система правоохоронних органів не відповідає існуючим реаліям соціально-економічного розвитку держави і загальним потребам протидії злочинності у сфері економіки і потребує суттєвого вдосконалення. Таку оцінку дали 75,7% респондентів в органах внутрішніх справ і 81,7% респондентів, що працюють в органах прокуратури. З числа працюючих в органах внутрішніх справ 11,7% назвали її занадто громіздкою і лише 5,8% – раціональною, а 6,8% – ефективною. Подібна оцінка була зроблена і стосовно діючої системи контролюючих органів. З наведених даних зроблено висновок, що працівники правоохоронних органів вважають, що існуюча в Україні система правоохоронних і контролюючих органів потребує суттєвого реформування внаслідок низької ефективності її діяльності.
Розділ 4. “Головні напрямки попередження злочинності у сфері економіки в умовах трансформаційних змін” складається із дев’яти підрозділів.
У підрозділі 4.1. “Попередження злочинності у сфері економіки та суміжні поняття”, спираючись на фундаментальні положення кримінологічної теорії попередження злочинності визначено зміст та принципову відмінність таких понять як “попередження”, “профілактика”, “боротьба”, “контроль”, “протидія”, “війна”, “запобігання”, “припинення”. Підкреслено, що за кожним з цих термінів стоїть різний зміст, а найбільш широке значення має термін попередження, який охоплює собою усі інші напрямки протидії економічній злочинності. Відповідно до цього визначається, що попередження злочинності у сфері економіки – це сукупність різноманітних видів діяльності і заходів держави, спрямованих на вдосконалення суспільних відносин у сфері економічної діяльності з метою усунення негативних явищ та процесів, що породжують економічну злочинність або сприяють її проявам, а також недопущення вчинення економічних злочинів на різних стадіях злочинної поведінки, яка здійснюється на загальносоціальному, спеціально-кримінологічному рівнях. Сутність кримінологічної профілактики полягає у реалізації таких заходів, які були б безпосередньо спрямовані на випередження, обмеження, усунення криміногенних чинників і захисту економіки від злочинних посягань на різних етапах розвитку злочинної економічної діяльності. Терміни “боротьба” і “війна” зі злочинністю найбільшою мірою визначають репресивний підхід у сфері протидії економічній злочинності з боку держави і є одним із напрямків спеціально-кримінологічної профілактики. Що стосується терміну “контроль над злочинністю”, то це лише один із методів здійснення, спостереження за функціонуванням об’єкта контролю, збирання інформації для забезпечення розробки заходів спеціально-кримінологічного попередження злочинності у сфері економіки доводиться в роботі.
Як один із напрямків соціального управління попередження економічної злочинності полягає в реалізації системи політичних, економічних, організаційно-управлінських, технічних, правових, виховних заходів, спрямованих на нейтралізацію, зниження, припинення дії обставин, які обумовлюють злочинність у сфері економіки.
Головні напрямки попередження економічної злочинності визначаються соціально-економічною політикою держави в цілому, і свій безпосередній вираз знаходять в економічній, кримінологічній, кримінально-правовій, кримінально-процесуальній і кримінально-виконавчій політиці. В роботі охарактеризовано кожний із зазначених напрямків і визначені основні завдання сучасної кримінологічної політики держави у сфері попередження економічної злочинності. Зазначається, що при визначенні пріоритетів кримінологічної політики визначальним її напрямком має бути перехід від стратегії “війни”, посилення боротьби з нею до стратегії забезпечення зменшення збитків держави і суспільства від її проявів. Визначені найважливіші напрямки сучасної кримінологічної політики держави, зокрема: заходи щодо декриміналізації злочинів невеликої тяжкості і віднесення їх до адміністративних або цивільно-правових деліктів, з метою реалізації принципу “мінімум репресій”; послідовна реалізація принципу невідворотності покарання за вчинення тяжких і особливо тяжких економічних злочинів незалежно від соціального і економічного статусу особи, що вчинила злочин; реформування судових, правоохоронних і контролюючих органів у напрямку забезпечення більш повної охорони і захисту економічних інтересів держави, прав і свобод громадян; розробка і реалізація економічних, політичних, соціальних і правових заходів попередження корупції в органах державної влади і управління; забезпечити верховенство принципу економіко-правової превенції злочинної поведінки у сфері економічних відносин; впровадження альтернативної третейської юстиції щодо розгляду справ про економічні злочини невеликої і середньої тяжкості із спрощеною процедурою розгляду цих справ; формування економіко-правової свідомості особи, яка б відповідала ідеології моральних засад існування суспільства у ринковій системі господарювання.
У підрозділі 4.2. “Попередження злочинності у сфері економіки як засіб забезпечення економічної безпеки держави”, визначено, що у системі загальносоціального попередження злочинності у сфері економіки головним завданням є забезпечення економічної безпеки держави від внутрішніх і зовнішніх загроз. Зазначається, що економічні заходи попередження здійснюються з метою впливу на всі соціально-економічні детермінанти злочинності у сфері економіки. Сформульовано основні напрямки економічних заходів у різних соціальних сферах. Підкреслено, що економічні заходи є визначальними у системі попереджувальних заходів, оскільки за своєю масштабністю, різносторонністю і всеохоплюючим характером вони становлять фундамент, базу для здійснення усіх інших спеціально-кримінологічних заходів, здійснюють профілактичний вплив на всі детермінуючі фактори.
Залежно від глибини проявів факторів детермінації загальносоціальні заходи мають бути спрямовані на: подолання протиріч між новими ринковими відносинами, які формуються на засадах економічних механізмів регулювання господарської системи і залишками суто адміністративного управління економікою; вдосконалення нормативно-правової бази щодо регулювання змісту і характеру “перехідних” відносин; спрощення системи управління відповідно до проголошених цілей економічних реформ і методів їх здійснення; усунення протиріч, пов’язаних з роздержавленням та приватизацією власності; розв’язання протиріч між офіційно проголошеним курсом соціально-орієнтованих ринкових реформ і реальним становищем широких верств населення; здійснення комплексу радикальних економічних заході, спрямованих на формування та розвиток внутрішнього ринку, забезпечення науково-технічного прогресу, становлення середнього класу, реалізацію завдань соціальної політики, створення самодостатньої, самовідтворюючої конкурентоспроможної, соціально спрямованої економічної інфраструктури держави; розробка економічних механізмів забезпечення попереджувальної діяльності і захисту економіки усіма інституціями державної влади. Всі ці напрямки мають бути відображені у Державній Концепції (стратегії) Національної економічної безпеки як складової частини основ Національної безпеки України.
У підрозділі 4.3. “Організаційні заходи попередження злочинності у сфері економіки”, вказується, що в організаційно-управлінській сфері основним напрямком загальносоціального попередження мають бути заходи спрямовані на вдосконалення діяльності державного управлінського апарату на засадах економічної раціональності, підвищення ефективності роботи контрольно-ревізійних органів, вдосконалення систем економічного обліку і звітності, підбору і професійної підготовки керівних кадрів для роботи у центральних і місцевих органах управління економічною сферою з тим, щоб ця діяльність сприяла підвищенню ефективності суспільного виробництва, а не його занепаду. Наголошується на необхідності встановлення жорсткого організаційно-правового контролю за діяльністю посадових осіб у сфері регулювання економічних відносин і прийняттям ними деструктивних економічних рішень. При цьому зазначається, що організаційно-правовий контроль – це, преш за все, контроль попереджувальний; здійснюваний цивільно-правовими заходами в різних сферах економічної діяльності. Але в ньому присутня і кримінально-правова складова в плані відповідальності за сприяння вчиненню злочинів у сфері економіки. Зроблено висновок, що доки в державі не буде встановлений економічно обґрунтований, реальний організаційно-правовий контроль за сферою економічної діяльності і створені прозорі механізми такого контролю, за яких підприємцям було б недоцільно порушувати чинне законодавство, а державним службовцям займатися корупційною діяльністю у сфері регулювання економічними процесами – неможливо нейтралізувати криміногенне підґрунтя злочинності у сфері економіки.
У підрозділі 4.4. “Основні напрямки вдосконалення правового регулювання попередження злочинності у сфері економіки”, зазначається, що ідеологію боротьби з економічною злочинністю у сучасних умовах слід змістити із застосування кримінально-правових заходів на ниву вдосконалення позитивного (регулятивного) законодавства (цивільного, господарського, фінансового, податкового тощо), яке створило б прозорі механізми діяльності господарюючих суб’єктів і виключило саму можливість протиправної, суспільно небезпечної господарської діяльності.
Вдосконалення чинного законодавства з урахуванням цих обставин має бути спрямоване на: а) забезпечення економічних прав людини і суб’єктів господарювання; б) встановлення загальнообов’язкових рівних правил поведінки на ринку для всіх господарських і управлінських структур; в) запровадження чіткої системи економічних санкцій для органів державного управління, юридичних та фізичних осіб за порушення законодавства стосовно споживачів; г) проведення ревізії різних галузей законодавства з метою приведення його у відповідність із економічними потребами суспільства; ґ) законодавче упорядкування підстав для надання відповідних пільг окремим суб’єктам підприємницької діяльності і встановлення кримінальної відповідальності за незаконне надання таких пільг; д) встановлення підвищеної кримінальної відповідальності за найбільш суспільно небезпечні форми економічної поведінки, які призводять до підриву економічної безпеки країни; е) скорочення строків законодавчого процесу щодо законів економічного спрямування, впровадження незалежної кримінолого-економічної експертизи, розробки проектів законодавчих актів колективами юристів, економістів, психологів та практичних працівників.
У зв’язку з цим пропонується розробити і прийняти Закон України “Про основи державного регулювання ринкової економіки в Україні”, “Про гарантії підприємницької свободи” “Про боротьбу з економічною у злочинністю і економічну безпеку держави”, “Про кримінолого-економічну експертизу нормативно-правових актів”, які б чітко визначили організаційно-правові механізми впливу держави на ринок і підприємницьку діяльність.
У підрозділі 4.5. “Проблеми вдосконалення боротьби правоохоронних органів зі злочинністю у сфері економіки”, присвячено розгляду питань спеціально-кримінологічного попередження, які на відміну від загальносоціального, цілеспрямовані на профілактику та припинення злочинів у сфері економіки. Сформульовані пропозиції щодо вдосконалення існуючих спеціально-кримінологічних заходів та запропоновано нові. Одним із головних напрямків вдосконалення діяльності правоохоронних органів у сфері спеціально-кримінологічного попередження злочинів у сфері економіки визначена необхідність їх суттєвого структурно-функціонального реформування. Доведено, що головною метою такого реформування має стати забезпечення економічної раціональності і ефективності їх діяльності з тим, щоб вони сприяли, перш за все, економічному розвитку держави, а не були нездоланною перепоною для цього, захищали економічні інтереси всіх учасників соціально-економічного процесу. Діяльність правоохоронних органів слід розглядати як один із економічних механізмів суспільного виробництва, а не лише в якості репресивного апарату.
З метою активізації діяльності правоохоронних і контролюючих органів, які здійснюють виявлення економічних злочинів, необхідно: переорієнтувати зазначені органи з виявлення незначних економічних злочинів на викриття найбільш небезпечних злочинів у тих сферах, де вони набули особливо небезпечного поширення і спричиняють найбільші збитки державі; розробити та запровадити в діяльність правоохоронних органів відповідні методики виявлення та збирання оперативної інформації про факти економічних злочинів, новітні науково-технічні засоби, інформаційні технології, засоби припинення злочинів. Запровадити оперативні механізми взаємодії з іншими країнами у боротьбі з транснаціональною і прикордонною злочинністю; розробити та запровадити методики професійного відбору фахівців для роботи у відповідних правоохоронних органах; періодично проводити атестацію з основ бухгалтерського обліку, знань законодавства про підприємницьку діяльність; створити необхідні матеріально-технічні умови та соціальні гарантії для ефективної службової діяльності; визначити конкретні механізми взаємодії правоохоронних органів, що здійснюють виявлення злочинів у сфері службової діяльності, з іншими контролюючими органами.
У підрозділі 4.6. “Інформаційно-аналітичне забезпечення системи попередження злочинності у сфері економіки”, зазначається , що інформаційно-аналітичне забезпечення протидії злочинності у сфері економіки передбачає вдосконалення системи статистичного обліку і звітності в країні, інформування про стан, динаміку, структуру злочинів у сфері економіки, критеріїв оцінки ефективності діяльності правоохоронних органів, збору необхідної і достатньої інформації для ефективної діяльності суб’єктів профілактики і прийняття відповідних управлінських рішень щодо запобігання цим злочинам.
Зазначені заходи включають створення: узгодженої системи показників, що відбивають реальний стан боротьби зі злочинністю в економічній сфері в Україні; єдиної міжвідомчої системи інформування про такі злочини, причини та умови їх вчинення; банку нормативної, управлінської, аналітичної, науково-методичної, довідкової та іншої інформації, у тому числі із зарубіжних джерел, і налагодження системи користування цією інформацією зацікавленими відомствами і науковцями; методичних рекомендацій по статистичному аналізу динаміки окремих видів економічних злочинів, методик організації статистичних спостережень за розмірами збитків від економічних злочинів; надійного механізму збору і використання відповідних даних не лише на національному, але і на регіональному рівнях.
Пропонується оцінювати ефективність діяльності правоохоронних органів за системою комплексних показників: 1) якість розкриття злочинів; 2) якість реагування органів внутрішніх справ на заяви та повідомлення про злочини; 3) відсоток розкриття злочинів; 4) кількість справ, направлених на додаткове розслідування; 5) кількість справ, по яких особи виправдані судом або звільнені від кримінальної відповідальності; 6) вивчення громадської думки щодо оцінки діяльності органу; 7) кількість виявлених злочинів на стадії готування і замаху; 8) профілактична діяльність органів внутрішніх справ.
Необхідно розробити єдину систему державної реєстрації економічних злочинів та інших правопорушень. Ведення загальнодержавного обліку економічних злочинів має бути сконцентровано у Державному комітеті статистики України, який за єдиною, розробленою ним, статистичною карткою збирав і аналізував дані, які надходять від правоохоронних і контролюючих органів. Облік економічних злочинів повинен здійснюватися за розділами Кримінального кодексу України і за статтями цих розділів, з використанням кримінологічної класифікації злочинів і за спеціально розробленим статистичним формуляром. На базі цих даних було б доцільно Держкомстату щорічно видавати статистичні збірники про злочинність і інші правопорушення у сфері економіки України. У сучасних умовах вкрай необхідна єдина міжнародна методологія обліку економічних злочинів у кримінально-правової статистиці.
У підрозділі 4.7. “Міжнародне співробітництво у попередженні і боротьбі зі злочинністю у сфері економіки”, наголошується, що сучасна ситуація у світі вимагає формування істотно нових принципів міжнародного співробітництва і правового регулювання питань попередження і боротьби зі злочинністю у сфері економіки з урахуванням тенденцій розвитку її транснаціональних форм.
Відповідно до міжнародних Конвенцій щодо заходів по боротьбі з організованою злочинністю у сфері економіки з урахуванням її міжнародного характеру пропонується: розробити нові більш ефективні угоди про співробітництво з відповідними інституціями держав – членів ЄС з питань боротьби з організованою економічною злочинністю; розробити відповідні закони з тим, щоб створити єдиний європейський правовий простір; активно підтримувати усі корисні ініціативи держав та міжнародних установ по боротьбі з проявами організованої злочинності у сфері економіки; заохочувати узгоджені дії з міжнародного обміну інформацією та оперативними ресурсами; розробити конкретні стратегії та методи встановлення більш надійних бар’єрів між законними фінансовими ринками і ринками незаконно набутого капіталу; зміцнювати технічне співробітництво; розширювати консультативні послуги з метою обміну досвідом і новими досягненнями, надавати допомогу країнам, які її потребують, проводити міжнародні і регіональні конференції за участю працівників правоохоронних та судових органів; використовувати сучасні технічні засоби у галузі паспортного та транспортного контролю; створювати або розширювати бази даних, які містять інформацію про дії правоохоронних органів стосовно правопорушників, з належним дотриманням захисту конфіденційності; приділяти першочергову увагу наданню взаємної допомоги; сприяти проведенню порівняльного аналізу і збору інформації стосовно міжнародної організованої економічної злочинності, її причин, а також щодо запобігання і боротьби з нею.
Необхідно також створити єдину інформаційну базу, вдосконалити технологію оперативного обміну інформацією, спростити порядок виїзду за кордон працівників правоохоронних органів для своєчасного проведення необхідних слідчих дій, усунути невиправдані перепони для реалізації необхідних процесуальних заходів.
Підрозділ 4.8. “Наукове забезпечення функціонування системи попередження злочинності у сфері економіки”, містить результати розгляду найбільш актуальних питань наукового забезпечення системи попередження злочинів у сфері економіки. Розгляд організаційно-правових, соціально-економічних чинників, які обумовлюють економічну злочинність, дозволив зробити висновок, що найближчим завданням кримінологічної науки для зупинення процесів криміналізації суспільно-економічних відносин і створення ефективної системи попередження злочинності у сфері економіки в умовах трансформаційних змін є необхідність розробки спеціальної кримінологічної теорії попередження злочинності у сфері економіки. Основою і складовими частинами цієї теорії мають стати: загальна теорія боротьби зі злочинністю, економіко-кримінологічна теорія детінізації економіки, економіка правоохоронної діяльності.
Кримінологічна теорія попередження злочинності у сфері економіки – це така підгалузь кримінологічної науки, об’єктом дослідження якої є закономірності функціонування системи попередження злочинності у сфері економіки та інших злочинів економічної спрямованості, вчинення яких детермінується економіко-правовим факторним комплексом.
Предметом кримінологічної теорії попередження злочинності у сфері економіки мають стати: 1) вивчення кількісних і якісних характеристик економічних злочинів; 2) особа економічного злочинця, класифікація і типологія суб’єктів економічних злочинів; 3) економіко-правові та інші фактори детермінації економічних злочинів; 4) теоретичні та прикладні проблеми попередження, боротьби, запобігання і профілактики економічної злочинності; 5) економіка правоохоронної діяльності; 6) теорія прогнозування, планування, координації і управління системою попередження економічної злочинності і боротьби з нею.
Головні її завдання це: 1) теоретичне обґрунтування переваг кримінолого-економічних напрямків дослідження в кримінології; 2) розробка концептуальних фундаментальних і теоретико-прикладних основ кримінологічної теорії попередження економічної злочинності як нового фундаментального і перспективного наукового напрямку; 3) орієнтація системи правоохоронних, контролюючих та інших державних органів на необхідність поглибленого вивчення економіко-правових проблем боротьби зі злочинністю і підвищення ефективності їх діяльності; 4) забезпечення теоретичного підґрунтя для розробки пропозицій по вдосконаленню чинного законодавства у сфері попередження економічної злочинності і всієї нормотворчої діяльності, спрямованої на регулювання економічних відносин; 5) теоретичне обґрунтування практичної необхідності викладання у вищих юридичних закладах країни та в інших вищих навчальних закладах економіко-фінансового профілю кримінологічної теорії попередження економічної злочинності як спеціальної навчальної дисципліни, оволодіння якою забезпечить підвищення якості підготовки спеціалістів для роботи в правоохоронних, контролюючих органах, органах влади і управління, на які покладено обов’язки попередження і боротьби з економічною злочинністю; розробка і впровадження в навчальний процес програми спеціального курсу “Кримінологічна теорія попередження економічної злочинності”.
На сучасному етапі зросла необхідність у розробці кримінологічних засобів, якими можна безпосередньо впливати на криміногенні економіко-правові чинники. Прикладом такого засобу є кримінологічна експертиза проектів нормативно-правових актів, правові засади і методика якої розроблені українськими фахівцями. У роботі наводиться додатково аргументація щодо необхідності запровадження такої експертизи.
Доведено, що надійне наукове забезпечення боротьби зі злочинністю в сфері економіки передбачає налагодження фундаментальних і прикладних досліджень з проблем запобігання і протидії злочинності у сфері економіки, раціональне впровадження результатів досліджень і методик у практику боротьби зі злочинністю у сфері економіки, а також науковий аналіз здійснюваних заходів та прогнозування їх результатів.
Для активізації цієї діяльності, обґрунтовано пропозиції щодо доцільності створення при Кабінеті Міністрів Україні Науково-технічної ради з питань наукового забезпечення боротьби з економічною злочинністю.
У підрозділі 4.9. “Прогнозування, планування і координація заходів попередження злочинності у сфері економіки та проблеми їх вдосконалення”, проаналізовано стан та методологічні засади прогнозування, планування і координації заходів попередження злочинів у сфері економіки. Зазначається, що їх розробка має здійснюватися на засадах комплексного дослідження закономірностей і тенденцій розвитку різноманітних форм економічної злочинності, широкому використанні даних соціальної статистики і різноманітних методик досліджень. Аналіз практики прогнозування і планування здійснюваних в країні дозволив виявити суттєві недоліки, які не дозволяють досягти запланованих рівнів ефективності.
Усі ці недоліки обумовлені, слабким методологічним, інформаційно-аналітичним забезпеченням планових розробок і недотриманням основних принципів планування. До яких відносяться: реальність, конкретність, комплексність, обґрунтованість, економічна доцільність, матеріальне забезпеченість, радикальність і здійсненність, комплексний підхід і диференціація, науковість, залучення до реалізації програмних заходів широкого кола громадських організацій, засобів масової інформації.
Результати дослідження проблем кримінологічного прогнозування економічної злочинності дають підстави зробити такі висновки. Кримінологічний прогноз економічної злочинності не може бути зроблено виключно на основі статистико-математичної обробки емпіричних даних. Математичний апарат при кримінологічному прогнозуванні має виконувати лише допоміжну функцію. Кримінологічний прогноз повинен включати два основних блоки: прогноз загального соціально-економічного фону, в умовах якого розвивається, мімікрує і продуцюється економічна злочинність і який відтворює тенденції розвитку соціальних процесів, і власне кримінологічний прогноз, який характеризує тенденції і закономірності динаміки і структури злочинності. Для забезпечення більш високої точності прогнозування необхідно застосувати комплексне використання різних методів прогнозування або комбінування окремих прогнозів, отриманих різними методами. Враховуючи багатофакторну детермінацію економічної злочинності, найбільш могутнім інструментарієм кримінологічного прогнозування слід визнати застосування економіко-математичних і кібернетичних моделей. З метою централізації і підвищення ефективності кримінологічного прогнозування економічної злочинності було б доцільним введення державної автоматизованої системи кримінологічної інформації і створення незалежного центру прогностико-правових досліджень. Прогноз злочинності у сфері економіки повинен враховувати сукупну дію не лише кримінологічних, але й антикриміногенних факторів.
В цілому за результатами дослідження констатовано, що боротьба з економічною злочинністю і, перш за все, з її організованими формами буде одним з найбільш актуальних завдань держави як в найближчий час, так і у перспективі, оскільки реальних позитивних змін кримінальної ситуації в економіці до 2010 р. не відбудеться. Причому суспільна небезпека економічних злочинів, на думку багатьох дослідників, буде підвищуватися не кількісною характеристикою, а якісною – за рахунок збільшення розмірів збитків, більш кваліфікованих способів вчинення, розширення масштабів корумпованості і організованості.
На сучасному етапі розвитку криміногенної ситуації в державі позитивні зрушення можна отримати лише шляхом удосконалення форм координації правоохоронних і контролюючих органів, їх спільної діяльності у сфері попередження економічної злочинності відповідно до заданих пріоритетів.
Тому однією з найважливіших складових у справі боротьби з економічною злочинністю є чітко продумані форми координації суб’єктів попереджувальної діяльності, які передбачають забезпечення цілеспрямованих й ефективних заходів щодо боротьби з економічною злочинністю, виборі єдиного підходу до вирішення різносторонніх організаційних і процесуальних питань; сприяння усуненню дублювання в діяльності правоохоронних і контролюючих органів по боротьбі з економічною злочинністю. При цьому необхідно чітко визначити рівні, цілі, суб’єктів та форми координації діяльності правоохоронних органів, що ведуть боротьбу з економічною злочинністю як по вертикалі, так і по горизонталі.
Виходячи з того, що економічні проблеми вирішують усі структури – від Президента України до керівників органів місцевого самоврядування, пропонується на базі існуючих структур створити окремий орган, якій був би спроможним координувати цю діяльність у рамках єдиної стратегії. Таким органом міг би бути Координаційний комітет (управління) з попередження економічної злочинності при Кабінеті Міністрів України.
Основними завданнями Координаційного комітету з попередження економічної злочинності має бути: 1) визначення основних напрямків державної політики в сфері боротьби з економічною злочинністю; 2) аналіз чинного законодавства, що регулює економічні відносини; 3) інформаційно-аналітична діяльність; 4) розробка науково-обґрунтованих методик підраховування збитків від економічних злочинів у різних галузях господарства і шляхів їх відшкодування; 5) проведення загальнонаціональних обстежень і обслідування для виявлення рівня латентної злочинності; 6) аналіз проявів міжнародної транснаціональної економічної злочинності; 7) координація діяльності галузевих міністерств і відомств з правоохоронними органами з попередження економічної злочинності; 8) узагальнення практики боротьби з економічною злочинністю; 9) координація наукових досліджень; 10) організація міжнародної співпраці щодо попередження економічної злочинності, і в першу чергу з країнами СНД; 11) обґрунтування розподілу ресурсів згідно з Державним бюджетом органам, які ведуть боротьбу з економічною злочинністю; 12) проведення кримінолого-економічної експертизи нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, міністерств і відомств.
У висновках дисертації у стислій формі наведено теоретичне узагальнення отриманих результатів вирішення наукової проблеми – розробки теоретичних і прикладних проблем попередження злочинності у сфері економіки в умовах трансформаційної економіки. У процесі проведення комплексного дослідження і аналізу кримінологічно значущої інформації щодо проявів злочинності у сфері економічної діяльності, факторів, що її обумовлюють, і головних напрямків попередження автор дійшов таких висновків.
Ефективна боротьба з проявами економічної злочинності потребує комплексного системного підходу і органічного поєднання профілактичних, правоохоронних та репресивних заходів, чітко визначених пріоритетів та належного забезпечення: економічного, кадрово-професійного, інформаційно-аналітичного, науково-методичного, матеріально-технічного тощо. Ігнорування хоча б однієї з цих складових суттєво знижує ефективність боротьби з економічною злочинністю в державі.
Оскільки прояви економічної злочинності залежно від правових і соціально-економічних чинників постійно змінюються, мімікрують, то важливим завданням і постійною функцією держави має стати здійснення стабільного кримінолого-правового і економічного моніторингу її проявів. Ця функція повинна реалізуватися не лише шляхом аналізу показників кримінально-правової статистики, а й знаходити своє втілення при реалізації правозастосовної практики у різних галузях правового регулювання економічних відносин. Визначення економічно доцільних правових засад господарської діяльності і активне впровадження їх у практику економічної життєдіяльності суспільства – нагальне завдання для сучасної України. Здійснюватися це завдання має бути на підставі науково обґрунтованої Концепції економічної безпеки держави, а також довгострокових та короткострокових національних програм протидії економічній злочинності і окремим її видам.
Робота, яка проводиться в Україні щодо протидії економічній злочинності потребує істотного корегування як на загальносоціальному, так і спеціально-кримінологічному рівнях. Визначені у дисертації головні напрямки попередження економічної злочинності, основні завдання, суб’єкти, принципи та засоби протидії економічній злочинності мають забезпечити системний підхід до її здійснення, визначення пріоритетних напрямків запобігання економічній злочинності. Ці положення доцільно покласти в основу всіх кримінолого-економічних заходів, здійснюваних у державі, починаючи з визначення концептуальних засад кримінологічної теорії попередження економічної злочинності, формування нормативно-правової бази і закінчуючи правозастосовною практикою і проведенням конкретних спеціально-кримінологічних досліджень економіко-правового спрямування.
Заходи загальносоціального та спеціально-кримінологічного запобігання економічній злочинності мають розроблятися і здійснюватися в рамках єдиної стратегії. При цьому загальносоціальне попередження за масштабами свого профілактичного впливу є головним у системі попереджувальних заходів. Загальносоціальні заходи повинні бути спрямовані на чітке визначення функцій держави в регулюванні економічних відносин, формування її економіко-правової політики, розподіл повноважень між центральними і місцевими органами в регулюванні економічних процесів, створення відповідних умов для належної правової поведінки суб’єктів економічної діяльності, забезпечення рівного правового захисту державного і недержавного секторів економіки, створення такої ринкової інфраструктури, яка б забезпечила однакові можливості для реалізації творчого потенціалу різноманітних суб’єктів підприємницької діяльності, налагодження демократичних принципів контролю за економічною діяльністю.
Зміст і характер попереджувальних заходів обумовлюється рівнем їх наукового обґрунтування, глибинного пізнання факторів, що породжують економічну злочинність на сучасному етапі розвитку держави, і факторів, які здатні ефективно запобігати її проявам. Тому поглиблені розробки проблем кримінологічної теорії попередження економічної злочинності – вкрай актуальні в умовах трансформаційної економіки.
Практичне втілення визначених у дисертації заходів загальносоціального та спеціально-кримінологічного економіко-правового запобігання економічним злочинам може послабити дію зазначених криміногенних факторів, зменшити рівень економіко-кримінальних ризиків, знизити рівень корупційних проявів у сфері економічної діяльності з боку владних структур, зменшити вплив кримінальної економіки на соціальні, політичні та інші процеси в суспільстві.
Одне з головних завдань попередження злочинності у сфері економіки і боротьби з нею полягає в тому, щоб створити такі правові умови, при яких вчинення економічних злочинів стало б справою невигідною і підвищеної ризикованості. Збільшення ризику вірогідності притягнення до кримінальної відповідальності, соціальних і економічних втрат і зменшення рівня впливу криміногенних факторів – це ті складові, які повинні стати головним напрямком кримінологічної політики держави в умовах трансформаційної економіки.
Здійснення зазначених заходів сприятиме реалізації антикриміногенного потенціалу суспільства.

Основні положення дисертації відображені в опублікованих працях автора:
1. Монографії
1. Боротьба зі злочинністю у сфері підприємницької діяльності (кримінально-правові, кримінологічні, кримінально-процесуальні та криміналістичні проблеми): Монографія. –Х.: Право. – 2001. – С. 186 – 210 (в співавторстві).
2. Кальман О. Г. Стан та головні напрямки попередження економічної злочинності в Україні: теоретичні і прикладні проблеми. – Харків: Гімназія, 2003. – 352 с.
3. Кальман О. Г., Дарнопих Г. Ю., Христич І. О., Чікіна Н. О. Кримінологічні проблеми прогнозування економічної злочинності, планування і координації заходів боротьби з нею: Монографія. – Інститут вивчення проблем злочинності Академії правових наук України. – Харків, 2003.: Деп.. у ДНТБ України. 5.05.03. № 61 – Ук2003. – 266 с.
2. Підручники, навчальні та навчально-практичні посібники
1. Правовая статистика. Учебное пособие. // Кальман А.Г., Христич И.А., Зинченко В.Н. – Х.: НИИ ИПП АПрН Украины, 1998. – 184 с.
2. Краткий словарь криминолого-статистических терминов // Составители Кальман А. Г., Христич И. А. – Х.: НИИ ИПП АПрН Украины, 1998. – 68 с.
3. Кальман О. Г., Христич І. О. Правова статистика: Навч. посібник для юрид. вузів та фак. – Х.: Право, 1999. – 204 с.
4. Кримінологія. Особлива частина: Навч. посібник для студентів юрид. спеціальностей вищих закладів освіти / І. М. Даньшин, В. В. Голіна, О. Г. Кальман; За ред. І. М. Даньшина. – Х.: Право, 1999. – 232 с. (розділи 4, 5, 8, 9).
5. Кальман А. Г., Христич И. А. Словарь криминологических и статистических терминов. – Х.: Гимназия, 2001. – 96 с.
6. Кальман О. Г., Христич І. О. Статистичний облік і звітність у правоохоронних органах України: Науково-практичний посібник. – Х.: Гімназія, 2002. – 140 с.
7. Кримінологія: Загальна та особливі частини: [Підручник для студентів юрид. спеціальностей вищ. навчальних закладів] / І. М. Даньшин, В. В. Голіна, О. Г. Кальман, О. В. Лисодєд; За ред. І. М. Даньшина. – Х.: Право, 2003. – 352 с.
8. Кальман О. Г., Христич І. О. Правова статистика: Підручник. – Х.: Право, 2004. – 304 с.
3. Статті в наукових фахових виданнях України
1. Кальман О. Г. Шевченко В. П. Окремі ухвали у справах про розкрадання соціалістичного майна // Радянське право. – 1984. – № 11. – С. 43 – 46.
2. Кальман А. Г. Криминологическая характеристика взаимосвязи преступности и наркомании // Проблемы социалистической законности. – 1991. – № 25. – С. 112 – 115.
3. Кальман О. Г. Господарсько-правова статистика і проблеми попередження економічних правопорушень // Право України. – 1995. – № 1. – С. 29 – 31.
4. Кальман О. Г. Взаємозв“язок організованої злочинності та корупції у сфері економіки // Вісник Академії правових наук України. – 1997. – № 4 (11). – С. 188 – 191.
5. Кальман О. Г. Організаційні та правові проблеми боротьби з корупцією // Вісник Академії правових наук України. – 1998. – № 3 (14). – С. 161 – 168.
6. Кальман О. Г., Христич І. О., Бойко Ю. Г. Узагальнення практики боротьби зі злочинністю у сфері економічної діяльності правоохоронних та правозастосовчих органів Харківської області за 1992-1997 рр. // Питання боротьби зі злочинністю: Збірник наукових праць. Випуск 2. – Х.: Право, 1998. – С. 75 – 95.
7. Кальман О. Г. Проблеми боротьби з корупцією на сучасному етапі державотворення // Вісник Академії правових наук України. – 1999. – № 1 (16). – С. 197 – 202.
8. Кальман О. Г., Христич І. О. Бойко Ю. Г. Проблеми боротьби зі злочинністю в сфері господарської діяльності // Питання боротьби зі злочинністю: Збірник наукових праць. Випуск 3. – Х.: Право, 1999. – С. 3 – 34.
9. Кальман О. Г. Щодо проблем захисту законної підприємницької діяльності від насильницьких посягань // Проблеми законності: Респ. міжвід. наук. зб. / Відп. ред. В. Я. Тацій – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2000. – Вип. 42. – С. 156 – 160.
10. Кальман О. Г., Селіванова І. А. Проблеми боротьби зі злочинами у сфері приватизації // Проблеми законності: Респ. міжвід. наук. зб. / Відп. ред. В. Я. Тацій – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2000. – Вип. 44. – С. 166 – 174.
11. Кальман О. Г., Зеленецький В. С. Про деякі напрямки підвищення ефективності правоохоронної діяльності (за результатами соціологічного дослідження) // Питання боротьби зі злочинністю: Збірник наукових праць. Випуск 4. – Х.: Право, 2000. – С. 122 – 130.
12. Кальман О. Г. Проблеми запобігання податковим злочинам // Вісник прокуратури. – 2001. – № 1. – С. 45 – 48.
13. Кальман О. Г., Зеленецький В. С. Корупція в Україні та організаційно-правові основи боротьби з нею // Право України. – 2001. – № 4. – С. 13 – 17.
14. Кальман О. Г., Дарнопих Г. Ю. Економічна безпека держави та шляхи її забезпечення // Проблеми законності. Респ. міжвідомчий наук. зб. – Х. – 2001. – Вип. № 48. – С.123 – 131.
15. Кальман О. Г. Місце та значення соціального-правового контролю і системі заходів протидії корупції в Україні // Вісник прокуратури. – 2001. – № 4. – С. 90 – 93.
16. Кальман О. Г., Христич І. О., Бойко Ю. Г. Проблеми підвищення ефективності діяльності правоохоронних органів по виявленню причин та умов і профілактиці економічних злочинів // Питання боротьби зі злочинністю: Збірник наукових праць. Випуск 5. – Х.: Право, 2001. – С. 32 – 69.
17. Кальман О. Г. Актуальні питання протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом // Вісник прокуратури. – 2002. – № 2. – С. 8 – 13.
18. Кальман О. Г. Деякі проблеми реформування правоохоронних та контролюючих органів України // Вісник прокуратури. – 2002. – № 4. – С. 88 – 91.
19. Кальман О. Г. Економічна злочинність і суміжні з нею поняття // Проблеми законності: Респ. міжвід. наук. зб. / Відп. ред. В. Я. Тацій – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2002. – Вип. 55. – С. 133 – 142.
20. Кальман А. Г., Чикина Н. А. Использование показаний уголовно-правовой и экономической статистики при прогнозировании экономической преступности // Проблеми законності: Респ. міжвід. наук. зб. / Відп. ред. В. Я. Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2002. – Вип. 52. – С. 130 – 135.
21. Кальман О. Г. Аналіз сезонних коливань у динаміці економічної злочинності // Питання боротьби зі злочинністю: Збірник наукових праць. Випуск 6. – Х.: Право, 2002. – С. 146 – 155.
22. Кальман О. Г., Дарнопих Г. Ю., Чікіна Н. О. Методика аналізу впливу економіко-правових чинників при прогнозуванні економічної злочинності // Питання боротьби зі злочинністю: Збірник наукових праць. Випуск 6. – Х.: Право, 2002. – С. 86 – 105.
23. Кальман О. Г., Христич І. О., Дарнопих Г. Ю., Чікіна Н. О. Кримінологічні проблеми прогнозування економічної злочинності, планування і координації заходів боротьби з нею // Питання боротьби зі злочинністю: Збірник наукових праць. Випуск 7. – Х.: Право, 2003. – С. 56 – 89.
24. Кальман О. Г. Проблеми протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом: економіко-правовий аспект // Питання боротьби зі злочинністю: Збірник наукових праць. Випуск 7. – Х.: Право, 2003. – С. 105 – 114.
4. Наукові статті у фахових виданнях зарубіжних країн
1. Кальман А. Г. Налоговая преступность: криминологическая характеристика и проблемы противодействия // Право и политика. – М., 2000. – № 12 – С. 89 – 94.
2. Кальман А. Г. Проблемы противодействия коррупции в сфере экономической деятельности // Организованная преступность и коррупция. Исследования, обзоры, информация. – Н. Новгород, 2001. – Специальный выпуск. – № 1. – С. 32 – 33.
3. Кальман А. Г. Экономическая безопасность государства и пути ее обеспечения в Украине // Право и политика. – 2001. – № 7. – С. 69 – 74.
4. Кальман А. Г. Экономическая преступность как криминологическое понятие // Государство и право. – 2003. – № 3. – С. 101 – 104.
5. Alexander G. Kalman. Organized Economic Crime and Corruption in Ukraine: The Problem of Countermeasures // Trends in Organized Crime. – Spring/Summer – 2001. Volume 6, Number 3&4. Published by Transaction Periodical Consortium / Rutgers University, New Brunswick, New Jersey. – Р. 68 – 76.
5. Статті в наукових журналах, збірниках та інших виданнях за темою дисертації
1. Кальман А. Г. Некоторые криминогенные аспекты бюрократизма как отрицательного социального явления // Региональные особенности государственного строительства и укрепления правопорядка. – Орджоникидзе, 1988. – С. 73 – 75.
2. Кальман О. Г., Оніщук З. М., Христич І. О. Методические указания по ведению документов первичного учета в правоохранительных органах. – Х.: Хар. юрид. институт, 1990. – 41 с.
3. Кальман А. Г. Конституционные принципы системы предупреждения преступности и проблемы их реализации // Конституция Российской Федерации: проблемы дальнейшего совершенствования законодательства в области охраны прав и свобод человека и гражданина, организации и деятельности правоохранительных органов. – Белгород, 1994. – С. 67 – 72.
4. Кальман О. Г. Сучасні проблеми боротьби зі злочинністю у сфері економіки // Хозяйственно-правовые средства детенизации и декриминализации экономики: Сб. науч. трудов Нац. акад. наук України, Інститут економіко-правових досліджень. – Донецьк, 1998. – С. 72 – 77.
5. Кальман О. Г., Христич І. О. Приватизація: соціально-психологічні фактори криміналізації (за результатами соціологічного дослідження) // Весы Фемиды. – 2000. – № 2(14) – С. 15 – 19.
6. Кальман О. Г. Кримінологічна характеристика і попередження господарських і корисливих службових злочинів, учинених злочинними групами // Збірник наукових праць Харківського Центру вивчення організованої злочинності. – Х., 2000. – Вип. 1. – С. 181 – 193.
7. Кальман А. Г., Матусовський Г. А., Борисов В. И., Бодянский Е. А. Взаимодействие теневого и легального секторов экономики: анализ при помощи методов математического моделирования // Детенизация экономики: опыт экономико-правового и экономико-математического исследования (Сборник научных трудов). – Донецк, 2000. – С. 80 – 106.
8. Кальман О. Г. Правові проблеми боротьби з корупцією // Проблеми боротьби з корупцією, організованою злочинністю та контрабандою: Міжвідомчий науковий зб. / За редакцією А. І. Комарової, М. О. Потебенька, В. П. Пустовойтенко, В. І. Радченко, М. Я. Азарова, Ю. П. Соловйова та ін. – К., 2001. – Том 22. – С. 347 – 349. – 730 с.
9. Кальман О. Г. Кримінологічні аспекти правового регулювання підприємницької діяльності // Економічні злочини: попередження і боротьба з ними: Міжвідомчий науковий збірник / За ред. А. І. Кошарової, М. О. Потебенька та ін. – К., 2001. – Том 25. – С. 655 – 567. – 820 с.
10. Кальман О. Г., Зеленецький В. С. Глобалізація економічної злочинності в світі: її прояв в Україні // Економічні злочини: попередження і боротьба з ними: Міжвідомчий науковий збірник / За ред. А. І. Кошарової, М. О. Потебенька та ін. – Київ, 2001. – Том 25. – С. 262 – 264. – 820 с.
11. Кальман О. Г. Організована економічна злочинність і корупція в Україні: проблеми протидії. Книга 2 // Правові проблеми боротьби зі злочинністю. – Х.: Східно-регіональний центр гуманітарно-освітних ініціатив, 2002. – С. 5 – 30. – 600 с.
12. Кальман О. Г. Про міжнародну науково-практичну заключну конференцію українсько-американської Програми при Академії правових наук України // Вісник Академії правових наук України. – 2002. – № 3 (30). – С. 226 – 229.
13. Кальман О. Г. Методологічні питання прогнозування організованої економічної злочинності і планування заходів протидії / Збірник наукових праць Харківського Центру по вивченню організованої злочинності спільно з Американським Університетом у Вашингтоні. – Х.: ХЦВОЗ, 2002. – С. 149 – 174.
14. Кальман О. Г., Христич І. О., Марченко В. М. Матеріали науково-практичної конференції “Актуальні проблеми практики застосування законодавства з питань протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом (на матеріалах Харківського регіону)” // Мала енциклопедія нотаріуса: Наук.-практ. журнал. – 2003. – № 3 (9). – С. 74 – 88 .
15. Кальман О., Зайда В. Про міжнародну науково-практичну заключну конференцію Українсько-Американської науково-дослідницької Програми при академії правових наук України // Вісник академії правових наук України. – 2002. – № 3 (30). – С. 226 – 229.
16. Кальман О. Г. Корупція і організована економічна злочинність: їх причинні та функціональні взаємозв’язки // Збірник наукових праць Харківського Центру по вивченню організованої злочинності спільно з Американським Університетом у Вашингтоні. Випуск 6. – Х.: Право, 2003. – С. 167 – 189.

6. Тези доповідей
1. Кальман А. Г. Демократия, политическая власть и преступность в Украине // Демократия, политическая власть и проблемы государственного строительства. Тезисы докладов. – Х., 1993. – С. 15 – 17.
2. Кальман А. Г. Криминологическая характеристика и предупреждение экономической преступности // Сб. крат. тез. науч. сообщ. науч.- практ. конф. по итогам науч. исследоват. работ, выполненых пр.-препод. составом Укр. госуд. юрид. акад. в 1993 г. – Х.: Изд-во Минобразования Украины, Укр. госуд. юрид. акад., 1994. – С. 136 – 138.
3. Кальман О. Г. Збитки від економічних злочинів і проблеми їх обліку // Правова держава Україна: проблеми, перспективи розвитку. – Х.: 1995. – С. 280 – 282.
4. Кальман О. Г. Взаємозв`язок між організованою злочинністю та корупцією у сфері економіки // Сб. матеріалів “круглого столу” “Теневая экономика, проблемы борьбы с организованной преступностью и коррупцией в сфере экономики”. – Луганск: РИО ЛИВД МВД Украины, 1997. – С. 60 – 62.
5. Кальман А. Г. Конституционные основы ресурсов политической власти: проблемы реализации задач по предупреждению преступности // Ресурсы политической власти: Сб. научн. трудов. – Х., 1997. – С. 42 – 43.
6. Кальман О.Г. Значення кримінально-правових засобів у попередженні злочинів у сфері економіки // Матеріали наук.-практ. конф. “Теоретичні та практичні питання реалізації Конституції України: проблеми, досвід, перспективи” 25 червня 1997 р., м. Київ. – Х.: Право, 1998. – С. 188 – 191.
7. Кальман О. Г. Стратегія і тактика боротьби з корупцією // Використання досягнень науки і техніки у боротьбі зі злочинністю. Матеріали науково-практичної конференції 19.11.1997 р. , м. Харків. – Х.: Право, 1998. – С. 160 – 163.
8. Кальман О. Г. Стратегія і тактика боротьби з корупцією на сучасному етапі розвитку державотворення // Організаційні та правові проблеми боротьби з корупцією. Матеріали “круглого столу” 5 червня 1998 р. – Х.,1999. – С. 11 – 16.
9. Кальман О. Г. Сучасні проблеми боротьби зі злочинністю у сфері економіки // Проблеми боротьби зі злочинністю у сфері економічної діяльності. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції 15 – 16 грудня 1998 р., м. Харків. – Х., 1999. – С. 141– 148.
10. Кальман О. Г., Голіна В. В., Гаращук В. М. Оцінка повноважень місцевих державних органів у впровадженні заходів по профілактиці та боротьбі з корупцією // Матеріали семінару. Харків, 2000. 1,5/ 1,0 др. арк.
11. Кальман А. Г. Криминологическая характеристика и предупреждение преступлений в сфере финансовой деятельности // Матеріали Міжнародного науково-практичного семінару “Фінансова злочинність” 12 – 13 лютого 1999 р. – Х., 2000. – С. 79 – 84.
12. Кальман О. Г. Проблеми попередження податкових злочинів // Злочини у сфері кредитно-фінансової та банківської діяльності. – Х., 2000. – С. 62 – 64.
13. Кальман А. Г. Коррупция как социальное и правовое явление // Сборник материалов Междунар. науч.-практ. конф. “Коррупция: политические, экономические, организационные и правовые проблемы”, г. Москва, 9 – 10 сентября 1999 г. / Под ред . В. В.Лунеева . – М., 2000. – С. 242 – 245.
14. Кальман О. Г. Кримінологічна характеристика і попередження господарських злочинів, що вчинені організованими злочинними угрупованнями // Проблеми боротьби з організованою злочинністю в регіоні (на матеріалах Харківської та Полтавської областей): Зб. матеріалів Міжнар. наук.-практ. конференції (Харків, 26 –27 квітня 1999 р.). – Х., 2000. – С. 108 – 111.
15. Кальман О. Г. Насильство як засіб протидії законній підприємницькій діяльності // Проблеми боротьби з насильницькою злочинністю в Україні: Зб. матеріалів наук.-практ. конф. (Харків) / Редкол.: Борисов В. І. (гол. редактор) та ін. – Харків: Книжкове видавництво “Лествиця Марії”, 2001. – С. 110 – 114.
16. Кальман О. Г. Економічна злочинність і корупція в Україні // Матеріали заключної конференції спільної українсько-американської науково-дослідної програми Академії правових наук України та Національного інституту США: Зб. тез доповідей та наук. повідомлень учасників конференції з української сторони / Редкол.: Тацій В. Я. (гол. редактор) та ін. – Харків: Книжкове вид-во “Лествиця Марії”, 2001. – С. 29 – 34.
17. Кальман О. Г. Проблеми вдосконалення діяльності правоохоронних органів із протидії економічній злочинності та корупції в Україні // Субъекты хозяйствования и экономическая преступность: вопросы предупреждения: Сб. материалов “круглого стола” 1 ноября 2001 г., г. Донецк. – Донецк.: Юго-Восток, 2002. – С. 128 – 132.
18. Кальман О. Г. Кримінологічний аналіз відповідальності за легалізацію (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом (ст. 209 КК) // Новий кримінальний кодекс України: питання застосування і вивчення: Матер. міжнар. наук.-практ. конф. [Харків] 25 – 26 жовтня 2001 р. / Редкол. Сташис В. В. (голов. ред.) та ін. – К. – Х.: Юрінком Інтер, 2002. – С. 217 – 219.
19. Кальман О. Г. Проблеми протидії економічній злочинності в умовах перехідного суспільства // Кримінологічні проблеми перехідного суспільства: Матеріали першої студентської кримінологічної конференції (м. Харків, 30 листопада – 1 грудня 2001 р.). – Х.: НЮАУ, 2002. – С. 12 – 14.
20. Кальман О. Г. Проблемы предупреждения налоговых преступлений // Злочини у сфері кредитно-фінансової та банківської діяльності: Зб. Матеріалів наук.-практ. конференції. – Х.: ПФ “Поіск”, 2002. – С. 222 – 229.
21. Кальман О. Г. Економічні заходи у системі попередження злочинів проти громадської безпеки за новим Кримінальним кодексом України: Матеріали міжнародного науково-практичного семінару (Харків, 1 – 2 жовтня, 2002 р.) Редк.: Сташис В. В. (гол. редактор) та ін. – Харків: Східно-регіональний центр гуманітарно-освітних ініціатив, 2003. – С. 97 – 100.
22. Кальман О. Г. Актуальні проблеми теорії і практики протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом // Мала енциклопедія нотаріуса. – № 3 (9), червень 2003. – С. 74 – 76.
23. Кальман А. Г. Налоговые правоотношения и борьба с коррупцией //Предупреждение организованной и коррупционной преступности средствами различных отраслей права: Сб. матер. межд. научн.-практ. конфер. – М.: Юрист, 2002. – С. 62 – 67.
24. Кальман А. Г. Проблемы методологии и методики криминологических исследований экономической преступности // Методологічні проблеми правової науки. Матеріали міжнародної наукової конференції. Харків, 13 – 14 грудня 2002 р. / Упорядники М. І. Панов, Ю. М. Грошевий. – Х.: Право, 2003. – С. 334 – 336.

АНОТАЦІЯ
Кальман О. Г. Злочинність у сфері економіки України: теоретичні та прикладні проблеми попередження. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. – Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – Харків, 2004.
У дисертації проведено комплексне наукове дослідження теоретичних та прикладних проблем попередження злочинності у сфері економіки України. Проаналізована історична еволюція злочинності у сфері економіки, її соціально-економічна сутність. На підставі визначення сутнісних ознак цього явища сформульовані поняття злочинності у сфері економіки, кримінологічної характеристики, попередження, визначені їх ознаки та критерії відмежування від суміжних понять. Проведена класифікація заходів системи попередження злочинів у сфері економіки, охарактеризувані їх види. Надана загальна кримінологічна характеристика стану злочинності у сфері економіки України, її окремих видів, рівня, структури, динаміки тенденції розвитку, осіб, що вчинили злочини у сфері економіки, проаналізовано методологічні проблеми вимірювання латентності.
З’ясовано фактори детермінації злочинності у сфері економіки і проведено аналіз їх системи і рівня детермінуючого впливу. Визначені концептуальні засади, зміст, мета, завдання, основні принципи, напрямки попередження злочинності у сфері економіки в умовах трансформаційних змін. Досліджені теоретичні та прикладні проблеми кримінологічної теорії попередження економічної злочинності, забезпечення економічної безпеки держави. Визначено недоліки існуючої системи попередження злочинності у сфері економіки та запропоновано низку рекомендацій щодо її вдосконалення.
Ключові слова: злочинність у сфері економіки, економічна злочинність, стан злочинності, детермінація, попередження, боротьба, прогнозування, планування, координація.

АННОТАЦИЯ
Кальман А. Г. Преступность в сфере экономики Украины: теоретические и прикладные проблемы предупреждения. – Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени доктора юридических наук по специальности 12.00.08 – уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. – Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого. – Харьков, 2004.
В диссертации проведено комплексное научное исследование теоретических и прикладных проблем предупреждения преступности в сфере экономики Украины. Проанализирована историческая эволюция преступности в сфере экономики, ее социально-экономическая сущность. На основе определения сущностных признаков этого явления сформулированы понятия преступности в сфере экономики, ее криминологической характеристики, предупреждения, определены их признаки и критерии отмежевания от смежных понятий. Проведена классификация мер системы предупреждения преступности в сфере экономики, охарактеризованы их виды. Исследованы общая криминологическая характеристика состояния преступности в сфере экономики Украины, ее отдельных видов, уровень, структура, динамика, тенденции развития, лица, совершившие преступления в сфере экономики, методологические проблемы измерения латентности.
Выяснены факторы детерминации преступности в сфере экономики и проведен анализ их системы и уровня детерминирующего воздействия. Определены концептуальные основы, содержание, цели, задачи, основные принципы и направления предупреждения экономических преступлений в условиях трансформационных изменений. Исследованы теоретические и прикладные проблемы криминологической теории предупреждения экономической преступности, обеспечения экономической безопасности государства. Определены недостатки существующей системы предупреждения преступности в сфере экономики и предложен ряд рекомендаций относительно ее совершенствования.
Ключевые слова: преступность в сфере экономики, экономическая преступность, состояние преступности, детерминация, предупреждение, борьба, прогнозирование, планирование, координация.

SUMMARY
Alexander G. Kalman. Economic Crime in Ukraine: Theoretic and Applied Aspects of Prevention – Manuscript.
Dissertation to seek Doctor of Law Degree, Major 12.00.08 – Criminal Law and Criminology; Correctional Law. – Yaroslav Mudry National Law Academy of Ukraine, Kharkiv, 2004.
This dissertation contains a comprehensive academic study of theoretic and applied aspects of economic crime prevention in Ukraine. The author analyses historic genesis of economic crime and its social and cultural contents. Based on the definition of the essential features of this phenomenon he formulates concepts of economic crime, criminological characteristics and prevention and establishes features and criteria of delimitation from other related concepts. The author provides classification for the system of economic crime prevention measures and offers characteristics for the individual types. The author looks at the general characteristics of the status of economic crime in Ukraine, its individual types, its scope, structure and dynamics of development, profile of economic offenders and methodological aspects of impacting latency.
The author also shows factors determining economic crime and analyses the system and levels of the determining impacts. He established conceptual grounds, purposes and goals, major principles of the economic crime prevention in the period of transition. He studies theoretic and applied aspects of criminological theory of economic crime prevention and ensuring economic security of the country. He shows drawbacks of the existing system of economic crime prevention and makes recommendations as to its improvement.
Key words: crime in the sphere of economy, economic crime, status of crime, determination, prevention, countering, prognosis, planning and coordination.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

Пошукова анотація: випробуванням Звільнення каяттям дійовим поруки примиренням відбування дисципліни Зворотна громадськістю іміджу Зв’язки Зґвалтування адвокатом влади громадянами податкової реформа Соціалістичної Земельні процесуальні Земля довірою Злочин наслідками дорожнього людяності ОВС банкрутством необережність віросповідання економіки підприємницької найму мотиваційній пересування вузами підприємницьких фінансових приватної трудових Змішані вини інформації захисту винагороди безпідставного шкоди рятування загрози доручення підстави Європи Зовнішньоекономічні сліди Ідеологія Локка Імідж Імміграційне слідчого дитини міграції морського Імплементація Імунітет Інвестиційні договори самоврядування вчителя технології банкрутства губернаторства громадянства представництва Чехословаччині самоврядування моральної Польща омбудсмана підсудності піклування поруки потерпілого консулів Президента Франції Інститутпрезидентства співучасті присяжних губернатора конституційного народовладдя державної адміністрацій ідеологія криміналістики Інтелектуальна культура безпека ООН розслідування органів податкової мореплавства Інформація Іпотека вугледобувну обґрунтування ЗУНР власності трудового Кадрове державному Казна Касаційне час господарської умисних ухилення поліція слідчих приховування некласичний осудними Князівська Кодифікаційна Кодифікаційні Кодифікація Колективні заробітної Колізії Командитні Компенсації місцевого Президента фармакотерапевтична землекористування криміналістичне досудовому Компроміс Комунікативна Конкурентне Конкуренція Консолідація Конституцiйне Конституційна політичних правової юрисдикція юстиція Директорії справами державними освіту приватну творчості життя збори світогляду допомогу контроль конфлікт прав гласності рівності ініціативи Конституційний Суд громадянські делікти екологічні виконавчої міліції поділу внутрішніх парламентаризму громадянина законодавчої безпеки виконавчої стримувань особисті політичні самоврядування омбудсмана відповідальності вищих регламентація грецької міжнародних Канади юстиції військовослужбовців громадських депутатів кордону народів міста депутата меншин органів парламентарів Рахункової Києва виборчого суддів уряду ЄС правотворчому поділу політичних людини громадянина виборів національної національних норми референдуму самоврядування туризму публічної міжнаціональних Конституціоналізм Конституція України Контрабанда Контроль бюджету підприємницькою адміністрацій провадження Контрольний примус Конфіскація внутрiшнiх Конфлікти реформування реалізму управління експертизи розслідування національних політики охорони Концесійні Концесія Координація криміналістичної Кореляційні Корпоративні


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking