Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
Номера от 730 грн.
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Номера от 490 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Номера от 450 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-2% онлайн заказ
Зачарованные Карпаты
Зачарованные Карпаты
Закарпатье, Воловец
Коттеджи от 400 грн.
Есть номера


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Зобов'язання, що виникають внаслідок створення загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, у цивільному законодавстві України

 

Габріадзе Мерабі Рубенович

ЗОБОВ’ЯЗАННЯ, ЩО ВИНИКАЮТЬ ВНАСЛІДОК СТВОРЕННЯ ЗАГРОЗИ ЖИТТЮ, ЗДОРОВ'Ю, МАЙНУ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ АБО МАЙНУ ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ, У ЦИВІЛЬНОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Київ – 2007

Дисертацією є рукопис
Роботу виконано на кафедрі цивільного права Одеської національної юридичної академії Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор,
заслужений діяч науки і техніки України
ХАРИТОНОВ Євген Олегович,
Одеська національна юридична академія,
завідувач кафедри цивільного права

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор
МАЙДАНИК Роман Андрійович,
Київський національний університет
ім. Т. Г. Шевченка,
завідувач кафедри цивільного права

кандидат юридичних наук
БОБРИК Володимир Іванович,
Науково-дослідний інститут
приватного права і підприємництва
Академії правових наук України,
старший науковий співробітник
відділу проблем приватного права

Захист відбудеться 07.12.2007 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К. 26. 500. 01 Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва Академії правових наук України за адресою: 01042, м. Київ, вул. Раєвського, 23-а

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва Академії правових наук України за адресою: 01042, м. Київ, вул. Раєвського, 23-а

Автореферат розіслано 05.11. 2007 р.

 

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради О. В. Безух

 

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Після проголошення незалежності перед Україною постало завдання приведення національного законодавства у відповідність до суспільних відносин, що перебувають у стадії реформування. Основну роль в цих перетвореннях було відведено цивільному законодавству, призначенням якого є визначення правового статусу особистості у суспільстві, встановлення засад її взаємин з державою, регулювання відносин власності, тобто усього того, що є основою громадянського суспільства та правової держави.
Тому прийняття 16 січня 2003 р. нового Цивільного кодексу України стало ще одним етапом на шляху побудови Україною демократичної, соціальної правової держави. Новий Цивільний кодекс посідає серед інших кодексів особливе місце, тому що він ґрунтується на принципово новій – приватноправовій – концепції регулювання особистих немайнових і майнових відносин, заснованих на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їхніх учасників .
Цивільний кодекс України 2003 року містить значну кількість новел, до яких мають бути віднесені зобов’язання, що виникають у зв’язку зі створенням загрози (небезпеки) життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, які передбачені главою 81 ЦК України.
Оскільки цей вид зобов’язань є абсолютно новим для цивільного законодавства України, виникає необхідність визначення його правової сутності та особливостей змісту, а також підстав, умов та порядку виникнення тощо. Хоча деяку увагу теоретичній розробці зазначених питань вітчизняні правознавці приділяли ще до законодавчого врегулювання відповідних відносин, однак наукові дослідження цієї проблеми мали фрагментарний і, значною мірою, досить абстрактний характер, що пояснювалося відсутністю в цивільному законодавстві відповідних норм. Із цих причин звернення до питань визначення правових наслідків створення загрози виникнення шкоди, як правило, досліджувалося у загальному контексті визначення суб’єкта відповідальності за шкоду, завдану при неповному складі правопорушення, аналізі наслідків рятування життя та здоров’я людини, ведення чужих справ без доручення тощо
У цьому зв’язку значний інтерес становить звернення до витоків цього правового інституту, а також до закордонного законодавчого досвіду, оскільки аналогічні зобов’язання певною мірою були сформовані ще в римському приватному праві, а зараз відомі не тільки законодавству країн романо-германської системи, що реципували римсько-правові правові ідеї та інститути, але й праву країн так званого англо-американського права, причому, досить давно. Однак порівняння відповідних норм цивільного законодавства зарубіжних країн із правилами ст.ст. 1163, 1164 ЦК України дозволяє зробити висновок, що вітчизняна концепція правового регулювання відносин, які виникають у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, має низку істотних відмінностей. Тому використання повною мірою, без спеціальних серйозних застережень згаданого вище досвіду у галузі законотворчості та застосування права виглядає досить проблематичним, що зумовлює доцільність, передусім, оригінальних досліджень у цій галузі.
Разом із тим, приступаючи до таких досліджень у цій сфері, слід зазначити, що визначення поняття зобов’язань, які виникають у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, ЦК України не дає, хоча й встановлює право фізичної або юридичної особи вимагати усунення такої небезпеки (загрози) здоров’ю, життю або майну фізичної особи або майну юридичної особи, а також передбачає наслідки неусунення такої небезпеки особою, що її створила.
Таким чином, передбачається можливість виникнення зобов’язань між особою, майновим або особистим правам та інтересам якої загрожує небезпека (власник блага, зацікавлена особа), й особою, що таку небезпеку створила.
Це, начебто, дає змогу віднести зазначені зобов’язання до своєрідних “попереджувальних” цивільно–правових зобов’язань, спрямованих насамперед на попередження порушення цивільних прав у майбутньому. Проте, норми тієї ж глави 81 ЦК України передбачають можливість відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок неусунення загрози здоров’ю, життю або майну фізичної особи або майну юридичної особи (ст. 1165 ЦК України), що робить їх схожими на зобов’язання, які виникають внаслідок завдання шкоди, які передбачені главою 82 ЦК України. Однак, незважаючи на деяку подібність, зобов’язання, які виникають у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, і зобов’язання, які виникають внаслідок завдання шкоди, мають низку істотних відмінностей, що стосуються об’єкта, підстав та умов їх виникнення, особливостей визначення конкретних правових наслідків тощо. Ці відмінності роблять ототожнення відносин, які виникають в одному і в іншому випадку, неможливим, що має враховуватися як при проведенні теоретичних досліджень, так і у процесі застосування відповідних норм на практиці.
Сказаним зумовлюється необхідність спеціального дослідження цивільно-правових наслідків (насамперед, цивільно-правової відповідальності) створення загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, підстав та умов виникнення відповідних зобов’язань, застосування засобів цивільно-правової відповідальності, встановлення особливостей суб’єктного складу і змісту відповідних правовідносин, а також розгляду низки інших питань, пов’язаних з означеною проблематикою.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до напрямків досліджень Одеської національної юридичної академії “Правові проблеми становлення та розвитку сучасної Української держави” (державний реєстраційний номер 0101U001195) та теми “Традиції та новації у сучасній українській державності і правовому житті”. Безпосередньо тема дисертації відповідає плану наукових досліджень кафедри цивільного права Одеської національної юридичної академії в рамках теми “Традиція приватного права України” та “Традиції та новації у сучасному цивільному праві України”.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є встановлення поняття, правової сутності, особливостей змісту, а також підстав та умов виникнення й значення зобов’язань, які виникають у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю та майну фізичної особи, а також майну юридичної особи, у цивільному законодавстві України.
Відповідно до поставлених цілей у дисертаційному дослідженні вирішуються такі завдання:
– дослідити формування категорії зобов’язань, що виникають у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи;
– визначити поняття і дослідити правову природу зобов’язань, що виникають у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, у цивільному законодавстві України;
– визначити місце досліджуваного виду зобов’язань у загальній системі цивільно-правових зобов’язань;
– встановити поняття та функції, а також підстави й умови цивільно-правової відповідальності за шкоду, яка виникла в результаті неусунення загрози, створеної життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи;
– здійснити всебічний аналіз питань, пов’язаних з виникненням шкоди, завданої життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи;
– дослідити елементи юридичного складу, який служить підставою виникнення відповідних зобов’язань і визначити специфіку останніх.
Об’єктом дослідження є правовідносини, що виникають у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, у цивільному законодавстві України,
Предметом дослідження є комплекс норм цивільного законодавства України, що регулюють відносини, які виникають у зв’язку зі створенням загрози завдання шкоди життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи.
Методи дослідження. При виконанні дисертаційного дослідження використано загальнонауковий діалектичний метод, а також спеціальні наукові методи формально-логічного, системно-структурного та порівняльного аналізу.
Загальнонауковий діалектичний метод застосовувався для визначення місця зобов’язань, що виникають у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, у системі цивільно-правових зобов’язань.
Метод формально-логічного аналізу був використаний при дослідженні змісту та сутності правових норм, що регулюють відносини, які виникають у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, і застосування засобів цивільно-правової відповідальності за це правопорушення. Метод порівняльного аналізу використовувався при встановленні спільних та відмінних рис зобов’язань, що виникають у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, і суміжних з ними правовідносин у вітчизняному законодавстві, а також при порівнянні їх з аналогічними інститутами зарубіжного законодавства. Метод системно-структурного аналізу був використаний у процесі встановлення структури інституту та окремих норм, що регулюють відносини, які виникають у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, для встановлення місця відповідних зобов’язань у загальній системі зобов’язального права України, їхнього співвідношення з іншими інститутами тощо.
Теоретичною основою дисертаційного дослідження служили праці Б.С.мАнтимонова, С.С. Алексєєва, С.М. Братуся, Д.В. Бобрової, О.В. Дзери, А.С. Довгерта, О.С. Йоффе, В.М. Коссака, О.О. Красавчикова, Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця, М.С. Малєїна, В.П. Маслова, Г.К. Матвєєва, В.А. Нерсесянца, В.А.мОйгензихта, О.А. Підопригори, О. А. Пушкіна, С.Д. Русу, П.Р.Стависького, І.С. Самощенко, В.А. Тархова, М.Х. Фарукшина, Н.О.мСаніахметової, Є.О. Харитонова, Т.В. Церетелі, К. Цвайгерта, Х. Кетца, М.Д. Шаргородського, М.О. Шимінової та ін.
Вивчення та аналіз положень праць зазначених науковців дали можливість визначити й оцінити стан досліджуваної проблеми, виявити та дослідити коло проблем, пов’язаних з виникненням зобов’язань, що виникають у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, за цивільним законодавством України.
Емпіричну основу дослідження становлять законодавство України, законодавства закордонних країн, матеріали практики. Труднощі при використанні матеріалів судової практики були пов’язані з тим, що практика з відповідної категорії справ через новизну відповідних зобов’язань ще тільки починає формуватися. Разом з тим, авторові дисертаційної роботи вдалося знайти та використати кілька практичних прикладів, пов’язаних зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, і застосуванням засобів цивільно-правової відповідальності, які були використані при аналізі відповідних положень норм цивільного законодавства.
Наукова новизна одержаних результатів. Уперше у вітчизняній науці цивільного права здійснене комплексне монографічне дослідження зобов’язань, що виникають у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, у цивільному законодавстві України.
У ході дослідження одержано такі основні результати.
1. Дістала подальшого розвитку позиція, що зобов’язання, які виникають у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, не є деліктними зобов’язаннями у точному розумінні цього слова, а можуть бути оцінені як нібито-деліктні зобов’язання, оскільки мають відмінності від деліктних правовідносин за різновидами, суб’єктним складом, підставами та умовами виникнення, характером правових наслідків та ін.
2. Вперше сформульовано поняття зобов’язань, що виникають у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи: в силу зобов’язання, що виникає внаслідок створення загрози завдання шкоди у майбутньому, особа, яка створює таку загрозу (боржник), зобов’язана припинити відповідну протиправну діяльність, а інші особи, цивільним правам та інтересам яких створена загроза заподіяння шкоди у майбутньому (кредитори), мають право вимагати припинення діяльності (бездіяльності), що створює таку загрозу (небезпеку) завдання шкоди, а у випадку виникнення шкоди внаслідок невиконання зазначеної вимоги – вимагати її відшкодування.
3. Дістало подальшого розвитку питання щодо змісту зобов’язань, що виникають у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, який охоплює право зацікавленої особи вимагати усунення загрози від того, хто її створює, і обов’язок останнього усунути загрозу, а у випадку виникнення шкоди внаслідок невиконання цієї вимоги – відшкодувати завдану шкоду. Усунення загрози може полягати як у припиненні дій, якими створюється небезпека, так і в активному здійсненні дій (у випадках, коли причиною небезпеки є бездіяльність).
4. Вперше запропоновано визначення зобов’язань, які виникають внаслідок неусунення створеної загрози: в силу зобов’язання відшкодувати завдану неусуненням небезпеки шкоду, боржник (особа, яка створила загрозу, або суб’єкт, вказаний у законі) зобов’язаний відшкодувати завдану шкоду, а кредитор (потерпілий) вправі вимагати від боржника відшкодування такої шкоди.
5. Вперше обґрунтовано тезу про те, що положення окремих статей гл. 81 ЦК України потребують змін та доповнень. Зокрема, недостатнім є відсилання ст. 1165 ЦК України до інших “норм цього Кодексу”, тому запропоновано, по-перше, зазначити, що йдеться про відсилку до норм глави 82 ЦК України (“Відшкодування шкоди”), а, по-друге, підкреслити ту обставину, що для настання відповідальності за правилами ст. 1165 ЦК України є необхідними вина порушника у створенні загрози і причинний зв’язок між поведінкою особи, що створила загрозу, і шкодою, яка настала у потерпілої особи.
6. Дістало подальшого розвитку теза про те, що підставою виникнення зобов’язань у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи є факт створення загрози заподіяння шкоди у майбутньому.
7. Вперше аргументовано тезу про те, що важливою умовою покладення обов’язку відшкодування неусуненої загрози, є “подвійний” причинний зв’язок: по-перше, причинний зв’язок між її дією (бездіяльністю) і загрозою завдання шкоди, і, по-друге, причинний зв’язок між створеною загрозою і шкодою, яка виникла.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що:
– у науково-дослідній сфері теоретичні положення та висновки дисертаційного дослідження можуть стати основою для подальших наукових досліджень зобов’язань що виникають у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи;
– у сфері правотворчості – висновки та пропозиції, сформульовані в дисертації, можуть бути використані у законотворчій діяльності, зокрема, у процесі подальшого вдосконалення, внесення змін та доповнень до ЦК України;
– у навчально-методичній роботі матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані при підготовці навчальних посібників і підручників з цивільного права, при читанні курсу цивільного та сімейного права, а також при розробці відповідних спецкурсів, що стосуються окремих видів зобов’язань.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконане самостійно, з використанням останніх досягнень науки цивільного права, всі сформульовані у ньому положення й висновки ґрунтуються на самостійних дослідженнях автора дисертації.
Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана й обговорена на кафедрі цивільного права Одеської національної юридичної академії.
Результати дослідження доповідалися й обговорювалися на: VІІІ звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу (м.мОдеса, 22-23 квітня 2005 року), І Міжнародній науково-методичній конференції “Сучасні проблеми адаптації цивільного законодавства до стандартів Європейського Союзу” (3-4 грудня 2004 року, м. Хмельницький), Науково-практичній конференції “Проблеми правового забезпечення підприємницької діяльності, пов’язаної з морем” (17 березня 2006 р., м. Одеса), 9-ій (61-ій) звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу ОНЮА (26 квітня 2006 р., м. Одеса), ІV Міжнародній науково-методичній конференції “Римське право і сучасність” (19-20 травня 2006 р.,м. Одеса).
Публікації. Основні результати, отримані автором у процесі дисертаційного дослідження, викладені в чотирьох наукових статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України, двох публікаціях у збірках наукових конференцій, в тому числі одна стаття у співавторстві.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, 4 розділів, поділених на 9 підрозділів, висновків до розділів, загальних висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 179 сторінок, із них 16 сторінок займає список використаних джерел, що складається з 190 найменувань.

 

 

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, її зв’язок з науковою тематикою Одеської національної юридичної академії, сформульовано мету і завдання дослідження, визначено об’єкт, предмет і використані методи дослідження, викладено наукову новизну і основні положення, що виносяться на захист, висвітлено практичне значення отриманих результатів, їхня апробація, вказано публікації за темою дисертації, її структура і обсяг.
У розділі 1 “Огляд літератури і вибір напрямків дослідження” звернено увагу на те, що характер наукових праць, пов’язаних з дослідженнями зобов’язань, що виникають внаслідок створення загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, у першу чергу, зумовлений тим визначальним фактором, що зазначені зобов’язання аж до прийняття 16 січня 2003 р. ЦК України ні як окремий інститут цивільного законодавства, ні як певна, чітко визначена категорія цивілістики не були відомі вітчизняному цивільному праву. Разом із тим, у дослідженнях пов’язаної із цим проблематики з певною мірою умовності виділено кілька етапів, для кожного з яких властиві свої особливості наукового підходу, які впливали на напрямок та характер дослідження.
Перший із них тривав від початку формування вітчизняної цивілістичної науки, який припадає на ХІХ ст. до, приблизно, середини ХХ ст. Зазначається, що на цьому етапі проблема виникнення цивільних правовідносин внаслідок створення загрози завдання шкоди, як така, практично не досліджується. Окремі випадки завдання шкоди внаслідок дій, якими створено загрозу життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, іноді у загальному контексті досліджень побічно згадуються у загальному контексті вивчення зобов’язань, що виникають із заподіяння шкоди, без виділення аналізу зазначених ситуацій у самостійний напрямок наукових досліджень.
Другий етап дослідження починається близько середини ХХ ст. і триває до початку створення проекту ЦК України. У цей час формується тенденція комплексного аналізу тих обставин, які послужили підставою завдання шкоди. Характерним є звернення до окремих питань визначення правових наслідків створення загрози життю, здоров’ю, майну особи при розгляді проблем відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, а також при визначенні суб’єкта відшкодування шкоди, завданої при рятуванні майна, яке належить державним або громадським організаціям, і шкоди, завданої при рятуванні життя або здоров’я громадянина. Крім того, проблематика, пов’язана із встановленням правового значення створення загрози охоронюваним законом правам та інтересам, певною мірою досліджується при аналізі так званої “каузальності бездіяльності”, тобто аналізі значення протиправної бездіяльності як умови виникнення шкоди і відповідно – умови виникнення обов’язку відшкодувати завдану внаслідок такої бездіяльності шкоду. Приблизно у той самий час намічається також тенденція дослідження (хоча і побіжного) правового значення створення небезпечної ситуації, внаслідок якої виникла необхідність рятування державного або громадського майна, рятування життя, здоров’я, майна громадян, вчинення дій у громадських інтересах або в інтересах іншої особи без доручення останньої тощо.
Третій етап починається з прийняттям 16 січня 2003 р. ЦК України. Характерними рисами цього етапу є поява наукових та науково-популярних праць, присвячених коментуванню відповідних норм Цивільного кодексу, а також вміщення в усіх вітчизняних підручниках та навчальних посібниках з цивільного права України глав, розділів чи підрозділів, де аналізувалися положення зобов’язань, що виникають внаслідок створення загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи. На основі аналізу літератури робиться загальний висновок про необхідність спеціального дослідження зобов’язань, що виникають внаслідок створення загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, з метою визначення їхнього поняття та різновидів, встановлення сутності, особливостей суб’єктного складу, підстав та умов виникнення тощо.
У розділі 2 “Загальна характеристика зобов’язань, що виникають у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи”, який складається з трьох підрозділів, здійснено аналіз загальних питань формування відповідної категорії, визначення його поняття і правової природи.
У підрозділі 2.1 “Формування категорії зобов’язань, що виникають у зв’язку зі створенням загрози охоронюваним законом правам та інтересам у цивільному законодавстві” розглядаються питання ґенези відповідних зобов’язань. При цьому розгляд особливостей зобов’язань, що виникають у зв’язку зі створенням загрози заподіяння шкоди життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, починається з огляду положень законодавства інших країн, оскільки такі зобов’язання досить давно відомі цивільному праву багатьох країн. При цьому зазначається, що деякі засадничі підходи до правового регулювання аналізованих відносин намітилися ще у Стародавньому Римі, де існували зобов’язання, які були відомі під назвою “нібито правопорушення” або “нібито делікти”. Загального визначення квазіделіктів римські юристи не запропонували, але замість цього ними був складений досить великий перелік неправомірних дій, які охоплювалися поняттям “нібито правопорушення”. З часом основні положення нібито деліктів були сприйняті більш пізніми правовими системами.
Так, наприклад, Французький цивільний кодекс 1804 р. (Кодекс Наполеона), продовжуючи традицію римського приватного права, передбачає існування самостійної категорії квазіделіктів, як підстави виникнення позадоговірних зобов'язань. Разом з тим, у німецькому законодавстві нібито правопорушення, відомі під назвою “делікти створення небезпеки”, розглядаються як особливі порушення, що не обов’язково припускають вину правопорушника. Із цих міркувань вони врегульовані не в Цивільному кодексі Німеччини, а, поряд з більшою кількістю підстав відповідальності із заподіяння шкоди, виступають як предмет самостійного правового регулювання окремими законодавчими актами.
Аналізу піддано також правовий досвід Російської імперії, де під “зобов’язаннями винагороди особистої шкоди за законом” малися на увазі прийняті на себе державою зобов’язання відповідати за шкоду, завдану особам в результаті правомірної діяльності влади або незалежно від неї, внаслідок ризикованого (небезпечного) характеру роду занять, покладених державою на певну особу. У радянському цивільному законодавстві ані нібито правопорушення, ані делікти створення небезпеки та їхні наслідки спеціально не регламентувалися. І лише з прийняттям Цивільного кодексу України 2003 р. досліджувані зобов’язання були закріплені на законодавчому рівні. Порівняння норм глави 81 ЦК України та відповідних норм цивільного законодавства інших країн дозволив зробити висновок, що на формування відповідних положень українського цивільного законодавства справили помітний вплив як римське приватне право, так і більш пізні правові системи, передусім європейські.
Підрозділ 2.2 “Поняття зобов’язань, що виникають у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, за ЦК України 2003 р.” головна увага приділяється визначенню поняття зазначених зобов’язань, оскільки визначення цієї категорії Цивільний кодекс України не дає, лише в загальному вигляді встановлюючи право фізичної або юридичної особи вимагати усунення такої небезпеки (загрози) здоров’ю, життю або майну, а також називаючи наслідки неусунення такої небезпеки. Враховуючи те, що багато хто з вітчизняних авторів, характеризуючи зобов’язання, що виникають внаслідок створення загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, також не дає визначення останніх, а обмежується переліком їхніх ознак, вказівкою на особливості умов виникнення, змісту тощо, запропоновано визначення останніх. Воно може виглядати так: “В силу зобов’язання, що виникло внаслідок створення загрози завдання шкоди у майбутньому, особи, стосовно яких існує небезпека завдання їм шкоди у майбутньому (кредитори), мають право вимагати припинення діяльності або бездіяльності, що створює зазначену загрозу, а особа, що створила загрозу завдання шкоди (боржник), зобов’язана припинити відповідну діяльність або бездіяльність”.
При цьому підкреслюється, що йдеться про зобов’язання, які виникають внаслідок створення загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи у вузькому розумінні цього поняття, оскільки можливе й більш широке їхнє розуміння. Зокрема, як випливає зі змісту норм глави 81 ЦК України, поняттям зобов’язань, що виникають внаслідок створення загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, можуть охоплюватися й відносини, пов’язані з відшкодуванням шкоди, яка виникла в результаті того, що створена загроза не була усунена, незважаючи на вимогу про це, заявлену кредитором. В такому випадку має місце широке розуміння зобов’язань, що виникають внаслідок створення загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, яке, разом із тим, не суперечить змісту та сутності ст.ст. 1163 – 1165 ЦК України. У кожному разі неодмінною умовою і ознакою зазначених зобов’язань є наявність створення загрози цивільним правам та охоронюваним законом інтересам фізичної або юридичної особи. При цьому аналізу піддано категорію “загроза”, яка має істотне значення для досліджуваних зобов’язань. Здійснено також порівняльний аналіз відносин, що виникають внаслідок створення загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, і зобов’язань, що виникають внаслідок завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, який дозволив дійти висновку про те, що слід принципово розмежувати підстави відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, і підстави відповідальності за шкоду, завдану внаслідок створення загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи. Детально проаналізовано об’єкти, яким може загрожувати небезпека.
У підрозділі 2.3 “Юридична природа відшкодування шкоди, що виникла в результаті неусунення загрози, створеної життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи” здійснено аналіз правової природи обов’язку відшкодування шкоди, завданої внаслідок неусунення загрози, створеної життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, необхідність якого пов’язана з тим, що у ст. 1165 ЦК України та у назві глави 82 ЦК України йдеться про “відшкодування шкоди”, а у ст. 1166 ЦК України говориться про “загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду”. Відповідь на питання, якою є правова природа відшкодування шкоди у цьому випадку: чи то йдеться про відповідальність, чи то мають місце інші відносини, має практичне значення, оскільки від цього залежить, у кінцевому підсумку, з’ясування кола норм, які підлягають застосуванню, встановлення умов застосування відповідних норм ЦК України та інших актів цивільного законодавства тощо. Із цією метою здійснено детальний аналіз цивільно-правової відповідальності та засобів захисту, який дозволив зробити висновок, що у цивільному законодавстві у випадку правопорушення можуть застосовуватися дві групи санкцій, які відрізняються істотною ознакою: одні – пов’язані з осудом поведінки порушника з боку суспільства й держави і мають на меті виховний вплив на порушника, інші – не пов’язані з таким осудом і не переслідують цілі покарання та перевиховання особи, яка вчинила порушення. Запропоноване авторське визначення цивільно-правової відповідальності за виникнення шкоди в результаті неусунення загрози, створеної життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, – це покладання на особу, що винна у створенні загрози і не усунула її, негативних майнових наслідків такої поведінки, яке супроводжується осудом правопорушника і має на меті захист інтересів потерпілої особи. Докладно досліджено особливості відповідальності за шкоду, що виникла внаслідок неусунення загрози, створеної життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, які проявляються не тільки у виконуваних нею функціях, але й у підставах виникнення.
Розділ 3 “Умови відшкодування шкоди, завданої внаслідок неусунення загрози, створеної життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи” складається з чотирьох підрозділів, присвячених дослідженню умов відшкодування шкоди, що завдана внаслідок неусунення загрози, створеної життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи.
У підрозділі 3.1 “Виникнення шкоди життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи” детально аналізуються питання виникнення шкоди. Шкода як результат цивільного правопорушення, розглядається у трьох аспектах – як соціальна, юридична й фактична категорія, внаслідок чого робиться висновок про те, що практично важливою категорією є так звана фактична шкода, що розуміється як фактичне зменшення будь-якого блага. Враховуючи те, що фактична шкода може мати майновий або немайновий характер, аналізу піддано категорія збитків, співвідношення їх із поняттям “майнова шкода”. При характеристиці немайнової шкоди звертається увага на ототожнення в літературі таких близьких понять, як “немайнова шкода” та “моральна шкода”. Але це ототожнення є некоректним. Немайнова шкода розглядається як будь-яке зменшення особистих благ у немайновій сфері. Моральна шкода охоплюється поняттям немайнової шкоди, але наслідком її заподіяння завжди є моральні й фізичні страждання особи. Немайнова шкода може бути заподіяна як винними діями, так і невинними. Однак, що стосується моральної шкоди, то вона завжди є результатом винних дій.
Розрізняється також особиста майнова та немайнова шкода. Під особистою майновою шкодою розуміється заподіяння шкоди особистим правам та інтересам громадянина, порушення яких супроводжується майновими втратами. Особистою немайновою шкодою є шкода, що не піддається грошовій оцінці.
У підрозділі 3.2 “Протиправна поведінка, що створює загрозу заподіяння шкоди життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи” основну увагу приділено дослідженню складових протиправної поведінки особи, що створила таку загрозу. Так, детально охарактеризовано прояви поведінки у вигляді дії або бездіяльності, визначено критерії їх протиправності і зроблено висновок, що найбільш характерним випадком створення загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи є невиконання (або несвоєчасне виконання) комунальними міськими службами робіт з ремонту міських вулиць, внаслідок чого на дорогах виникають аварійні ситуації й заподіюється шкода здоров’ю та майну внаслідок дорожньо-транспортних пригод. Аналізуються також випадки заподіяння шкоди адміністративними рішеннями органів виконавчої влади, актами їхніх посадових осіб тощо. Зазначається, що при характеристиці незаконних дій (бездіяльності) таких осіб слід враховувати, що правове значення мають дії (бездіяльність) не будь-яких працівників державних органів, а лише посадових осіб. Особливість протиправності поведінки посадової або службової особи полягає в тому, що коло її службових обов’язків, як правило, чітко визначається відповідними спеціальними правилами, посадовими інструкціями тощо, які передбачають, які саме дії і в якому порядку має вчиняти відповідний посадовець або службовець. Тому найчастіше йдеться про протиправне невиконання посадовою або службовою особою її обов’язків (тобто, бездіяльність), що в кінцевому результаті тягне створення загрози правам та інтересам, охоронюваним законом. Разом із тим, якщо посадова або службова особа не виконує дій, не передбачених для неї відповідною інструкцією, то її дії не можуть вважатися протиправними у сенсі ст. 1174 ЦК України.
У підрозділі 3.3 “Причинний зв’язок між протиправною поведінкою, що створила загрозу заподіяння шкоди, і шкодою, яка настала внаслідок її неусунення аналізуються питання причинного зв’язку у відповідних відносинах. Стосовно зобов’язань, що виникають внаслідок неусунення загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи ця умова має істотні особливості, які полягають, передусім, в тому, що в таких випадках вимагається наявність “подвійного причинного зв’язку”. По-перше, це причинний зв’язок між поведінкою (діями або бездіяльністю) порушника і виникненням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи. По-друге, це причинний зв’язок між створеною порушником загрозою виникнення шкоди цим благам і шкодою, що виникла у потерпілого. Детально розглянуті категорії причини і наслідку, приводу й умови. При цьому враховувалося, що причинний зв’язок виражає обумовленість одного явища іншим, оскільки, керуючись саме такими міркуваннями, теорія і практика реалізації та застосування права використовують методологічну посилку, що не може бути безпричинних явищ, а причинний зв’язок – це об’єктивний зв’язок між явищами, що існує незалежно від нашого бажання. Оскільки досить складним є питання про можливості встановлення причинного зв’язку між бездіяльністю зобов’язаної особи і шкідливим результатом, що наступив, на підставі здійсненого дослідження стверджується, що бездіяльність лише тоді має правове значення, коли існує юридично закріплений (зафіксований) обов’язок певної особи вчиняти певні дії, які вона так і не вчинила, тим самим не виконавши і покладений на неї обов’язок.
Детальному аналізу піддано категорії “загроза”, “небезпека” та їх місце у системі причинно-наслідкових зв'язків.
Підрозділ 3.4 “Вина особи, що створила загрозу життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи” присвячений дослідженню категорії вини у відповідних зобов’язаннях, яке здійснюється із врахуванням наявності у ній психологічного та соціального моментів. При цьому у психологічному аспекті вини розрізняються два аспекти або ж моменти: вольовий та інтелектуальний. Інтелектуальний момент полягає в тому, що особа усвідомлює (здатна усвідомлювати) свої дії і можливий результат. Відсутність цього моменту означає, що немає й вини, а отже, і відповідальність, за загальним правилом, не настає, навіть якщо діями зазначеної особи завдана шкода. Вольовий момент означає здатність керувати своїми діями. Іншими словами, поведінка (дії або бездіяльність) людини має перебувати під контролем її свідомості та волі.
Соціальний аспект вини полягає в тому, що особа усвідомлює не просто фізичну сутність своїх дій, а саме те, що вони суперечать встановленим нормам права, тобто їхню протиправність. Оскільки соціальний аспект вини деякими правознавцями іноді заперечується, підкреслюється слушність міркувань стосовно того, що вина нерозривно пов’язана з поняттям протиправності, будучи за своєю сутністю і правовою, а не тільки психічною, категорією. Разом із тим, неприпустимим є і ототожнення протиправності й винності. Дія визнається винною тільки в тому випадку, якщо вона протиправна, але вона може бути протиправною, проте невинною. Інакше взагалі не існувало б причин говорити про вину, відносити її в законі до числа підстав (умов) відповідальності. З урахуванням здійсненого дослідження запропоноване поняття вини як однієї з умов відшкодування шкоди, завданої внаслідок неусунення загрози, створеної життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи: це психічне ставлення особи до створення нею загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, а також до шкідливих наслідків, які можуть настати (настають) у зв’язку з тим, що зазначена загроза не була усунена, незважаючи на вимогу володільця блага, якому створена загроза, або іншої особи, вказаної в законі, про усунення такої небезпеки.
Розділ 4 “Суб’єкти та зміст зобов’язань, що виникають у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи” складається з двох підрозділів, присвячених аналізу суб’єктів та змісту зобов’язань, що виникають у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи.
У підрозділі 4.1 “Суб’єкти зобов’язань, що виникають у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи” детально досліджено питання характеристики суб’єктного складу зобов’язань, що виникають у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи.
Зазначаючи, що уповноваженою стороною (кредитором) у зобов’язаннях, що виникають внаслідок створення загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи можуть бути як фізичні особи, так і юридичні особи, робиться висновок про те, що, виходячи зі змісту ст. 1163 ЦК України, держава потерпілим суб’єктом у цьому виді цивільно-правових зобов’язань виступати не може. Такий висновок випливає з формулювання назви глави 81 ЦК України, а також з найменування та змісту норм цієї глави, де говориться про “створення загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи”. Але, крім того, такий висновок випливає ще й з того загального положення, що у ст. 2 ЦК України держава, Автономна республіка Крим, територіальні громади взагалі не іменуються “особами”. Із цих міркувань зазначається, що відповідно до концепції ЦК України держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, інші соціально-публічні утворення не можуть виступати як окремий, самостійний суб’єкт, майну якого створено небезпеку. Натомість, очевидно, таким суб’єктом можуть бути окремі юридичні особи, що є самостійними учасниками цивільних відносин, але не представляють у даному випадку державу чи інші соціально-публічні утворення.
Що стосується боржника то, хоча стосовно нього обмежень кола суб’єктів, так само як і спеціальних вимог, норми глави 81 ЦК України не встановлюють, однак існує необхідність з’ясування вимог, які висуваються законодавством до того, хто може бути зобов’язаною особою у зобов’язаннях, що виникають внаслідок створення загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи. На підставі здійсненого аналізу зроблено висновок, що у випадках створення загрози неделіктоздатними особами, обов’язок відшкодування шкоди покладається на осіб, вказаних у законі – батьків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників (з певними обмеженнями), на заклади, під наглядом яких перебували зазначені особи, тощо. Крім того, у деяких випадках обов’язок відшкодування шкоди покладається на державу, яка зобов’язана відшкодувати шкоду, завдану внаслідок створення загрози протиправними діями чи бездіяльністю посадових або службових осіб державних органів, самих державних органів, судових та правоохоронних органів. На таких самих засадах можуть стати боржниками Автономна Республіка Крим, органи місцевого самоврядування тощо.
Підрозділ 4.2 “Зміст зобов’язань, що виникають у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи” присвячено визначенню складових змісту зазначених зобов’язань. Зміст аналізованих зобов’язань становлять права й обов’язки його учасників. Оскільки зазначені зобов’язання є односторонніми, то одна сторона – боржник (особа, яка створила загрозу і не усунула її, або особа, вказана у законі) має обов’язок відшкодування шкоди, що виникла внаслідок її протиправної поведінки, а друга сторона – кредитор (особа, правам та інтересам якої було створено загрозу, що потягла потім завдання шкоди) має право вимагати відшкодування завданої шкоди. Детально проаналізовано два різновиди випадків завдання шкоди внаслідок неусунення загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи. Зазначається, що для визначення обсягу шкоди, завданої життю та здоров’ю, слід звертатися до норм глави 82 ЦК України. Специфіка шкоди, яка завдана здоров’ю полягає в тому, що вона не може бути відшкодована в натурі та оцінена у грошовому еквіваленті. Отже, об’єктом відшкодування буде не зазначена шкода, а лише майнові втрати, що зазнала фізична особа, внаслідок завдання цієї шкоди. До таких втрат належать: а) заробіток (дохід), втрачений потерпілим внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності; б) додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. Наведений перелік є орієнтовним. Розглянуто особливості протиправної поведінки, а також причинного зв’язку у цьому випадку, фактори, які впливають на розмір втраченого заробітку, тощо. При дослідженні питань визначення розміру шкоди, зроблено висновок, що розмір шкоди, яка виникла внаслідок створення і неусунення загрози, і внаслідок цього підлягає відшкодуванню, може бути не тільки збільшений, але й зменшений. Зменшення розміру відшкодування шкоди може мати місце за вимогою зацікавленої особи, на яку покладено обов’язок її відшкодувати Підставою для зменшення розміру відшкодування за даних умов може бути: а) визнання боржника інвалідом; б) досягнення ним пенсійного віку; в) завдання шкоди ненавмисно. У разі, якщо при настанні інвалідності або досягненні пенсійного віку матеріальне становище боржника не погіршилося (він продовжує працювати і одержує заробітну плату, достатню для відшкодування шкоди у попередньому розмірі), підстав для зменшення розміру відшкодування немає. Крім того, підставою зменшення розміру відшкодування не може бути передбачене ст. 1193 ЦК України урахування вини потерпілого.

ВИСНОВКИ

У висновках викладені основні найбільш важливі науково-теоретичні та практичні результати, отримані на основі здійсненого дослідження.
1. Звернено увагу на те, що характер наукових праць, пов’язаних з дослідженням зобов’язань, що виникають внаслідок створення загрози життю, здоров’ю , майну фізичної особи або майну юридичної особи, в цілому, у першу чергу, зумовлений тим визначальним фактором, що зазначені зобов’язання аж до прийняття 16 січня 2003 року ЦК України, ніяк окремий інститут цивільного законодавства, ніяк певна, чітко визначена категорія цивілістики не були відомі вітчизняному цивільному праву. Разом з тим, у дослідженнях пов’язаної з цим проблематики автором з певною мірою умовності виділено кілька етапів, для кожного з яких властиві свої особливості наукового підходу, які впливають на напрямок та характер дослідження.
2. Порівняння норм глави 81 ЦК України та відповідних норм цивільного законодавства інших країн дозволив автору зробити висновок, що на формування відповідних положень українського цивільного законодавства помітний вплив справили як римське приватне право, так і більш пізні правові системи, перед усім європейські.
3. Встановлено, що зобов’язання які виникають у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, належать до не договірних зобов’язань. При цьому вони є не деліктними зобов’язаннями в точному змісті цього слова, а можуть бути оцінені як нібито–деліктні зобов’язання, оскільки мають відмінності від деліктних правовідносин за різновидами, суб’єктним складом, підставами та умовами виникнення, характером правових наслідків та ін.
4. Сформульовано поняття зобов’язань, що виникають у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, яке виглядає таким чином: в силу зобов’язання, що виникає внаслідок створення загрози завдання шкоди в майбутньому, особа, яка створює таку загрозу (боржник), зобов’язана припинити відповідну протиправну діяльність, а інші особи, цивільним правам та інтересам яких створена загроза заподіяння шкоди в майбутньому (кредитори), мають право вимагати припинення діяльності (бездіяльності), що створює таку загрозу (небезпеку) завдання шкоди, а у випадку виникнення шкоди внаслідок невиконання зазначеної вимоги – вимагати її відшкодування
5. Звернено увагу на те, що зміст зобов’язань, що виникають внаслідок створення загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи базується на праві зацікавленої особи вимагати усунення загрози від того, хто її створює, і обов’язок останнього усунути загрозу, а у випадку виникнення шкоди внаслідок невиконання цієї вимоги – відшкодувати завдану шкоду. Усунення загрози може полягати як у припиненні дій, якими створюється небезпека, так і в активному здійсненні дій (у випадках, коли причиною небезпеки є бездіяльність).
6. Встановлено, що підставою виникнення зобов’язань, у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи є факт створення загрози заподіяння шкоди в майбутньому.
В силу зобов’язання відшкодувати заподіяну неусуненням небезпеки шкоди, боржник (особа, яка створила загрозу, або суб’єкт, вказаний у законі) зобов’язаний відшкодувати завдану шкоду, а інша кредитор (потерпілий) вправі вимагати від боржника відшкодування такої шкоди.
Підставою виникнення зазначених зобов’язань є юридичний склад, який охоплює: створення загрози, неусунення загрози, завдання шкоди внаслідок існування такої загрози.
7. Доведено, що сутністю даних правовідносин є покладення на особу, яка створила загрозу і не усунула її на вимогу заінтересованої особи, цивільно–правової відповідальності, котра у цьому випадку, як і юридична відповідальність взагалі, виступає важливим засобом забезпечення прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.
8. Встановлено, що цивільно–правова відповідальність за виникнення шкоди в результаті неусунення загрози, створеної життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичних осіб, визначається як покладення на особу, яка винна у створенні загрози і не усунула її на вимогу заінтересованої особи, негативних майнових наслідків її поведінки, котре супроводжується осудом поведінки правопорушника і має метою захистити інтереси потерпілого.
9. Визначено умови виникнення даного виду зобов’язань. Шкода є необхідною умовою цивільно–правової відповідальності за неусунення загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи. Іншою істотною умовою такої відповідальності є протиправна дія особи, яка створили таку загрозу заподіяння шкоди. Умовами відповідальності особи за неусунення загрози заподіяння шкоди, є також, по–перше, причинний зв’язок між її дією (бездіяльністю) і небезпекою завдання шкоди, і, по–друге, причинний зв’язок між створеною небезпекою і шкодою, яка виникла. Крім того, умовою відповідальності особи, яка створила загрозу життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичних осіб, є наявність її вини у створенні загрози, а відтак і у невиконанні вимоги усунути цю загрозу.
10. Запропоновано зміни до цивільного законодавства з метою його удосконалення у сфері регулювання відносин, пов’язаних із виникненням зобов’язань у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи. Зокрема зазначається, що хоча глава 81 ЦК України, в цілому, досить вдало визначає порядок, підстави та умови виникнення відповідних зобов’язань, але, разом із тим, положення окремих її статей потребують уточнень або доповнень.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ
ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Габріадзе М.Р., Харитонов Є.О. Правова природа відшкодування шкоди, завданої внаслідок неусунення загрози, створеної життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених. – Сімферополь. 2006. – Вип. 9. – С.235 – 241.
2. Габріадзе М.Р. Гражданско-правовые последствия создания угрозы жизни, здоровью и имуществу физического лица или имуществу юридического лица, при осуществлении предпринимательской деятельности, связанной с морем // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. – Одеса: Юрид. л-ра. – 2006. – Вип. 28. – С. 179-184.
3. Габріадзе М.Р. Поняття та умови виникнення зобов'язань по відшкодуванню шкоди // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. – Одеса: Фенікс. – 2007. – Вип. 31. – С. 115-119.
4. Габріадзе М.Р. Юридична відповідальність та зобов’язання внаслідок створення загрози правам іншої особи: питання співвідношення // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. – Одеса: Фенікс. – 2007. – Вип. 33.- C. 231-236
5. Габріадзе М.Р. Понятие и характерные черты обязательств, возникающих в связи с созданием угрозы жизни, здоровью и имуществу юридического лица // ІV Міжнар. наук.-метод. конференція “Римське право і сучасність”: Програма та тези доповідей. – Одеса, 19-20 травня 2006 р. – С. 168-170.
6. Габріадзе М.Р. Цивільно-правові наслідки створення загрози охоронюваним законом правам та інтересам на морі // Наук.-практ. конференція “Проблеми правового забезпечення підприємницької діяльності, пов’язаної з морем”: Програма та тези доповідей. – Одеса, 17 березня 2006 р. – С. 115-117.

АНОТАЦІЯ
Габріадзе М.Р. Зобов'язання, що виникають внаслідок створення загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, у цивільному законодавстві України. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. – НДІ приватного права і підприємництва Академії правових наук України.- Київ, 2007.
Дисертація присвячена дослідженню і обґрунтуванню теоретичних основ зобов’язань, що виникають внаслідок створення загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, у цивільному законодавстві України.
Значну увагу приділено розгляду питань формування категорії зобов’язань, що виникають у зв’язку зі створенням загрози охоронюваним законом правам та інтересам у цивільному законодавстві. Проаналізовано поняття зобов’язань, що виникають у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, за ЦК України 2003 р., а також юридична природа відшкодування шкоди, що виникла в результаті неусунення загрози, створеної життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи.
Здійснено аналіз особливостей умов відшкодування шкоди, завданої внаслідок неусунення загрози, створеної життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, суб’єктного складу та змісту досліджуваних зобов’язань.
Сформульовані пропозиції стосовно вдосконалення норм чинного законодавства.
Ключові слова: зобов’язання, відшкодування шкоди, створення загрози, ризик, юридична відповідальність.

АННОТАЦИЯ
Габриадзе М.Р. Обязательства, возникающие вследствие создания угрозы жизни, здоровью, имуществу физического лица или имуществу юридического лица, в гражданском законодательстве Украины. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12. 00. 03 – гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. – НИИ частного права и предпринимательства Академии правовых наук Украины.- Киев, 2007.
Диссертационная работа посвящена исследованию обязательств, возникающих вследствие создания угрозы жизни, здоровью, имуществу физического лица или имуществу юридического лица.
В работе дан обзор научных трудов, касающихся проблематики диссертационного исследования и определены правовые аспекты регулирования обязательств, возникающих вследствие создания угрозы жизни, здоровью, имуществу физического лица или имуществу юридического лица, в гражданском законодательстве Украины.
Анализ понятия и типологии обязательств, возникающих вследствие создания угрозы жизни, здоровью, имуществу физического лица или имуществу юридического лица, позволил обосновать авторскую позицию о том, что эти обязательства не являются деликтными в точном значении этого слова. Они могут быть определены в качестве как-бы деликтных обязательств, поскольку отличаются от деликтных правоотношений по видам, субъектному составу, основаниям и условиями возникновения, а также правовыми последствиями. В результате проведенного исследования предложено определение понятия обязательств, возникающих вследствие создания угрозы жизни, здоровью, имуществу физического лица или имуществу юридического лица: в силу обязательства, возникающего вследствие создания угрозы нанесения вреда в будущем лицо, создавшее такую угрозу (должник), обязано прекратить соответствующую противоправную деятельность, а иные лица, гражданским правам и интересам которых создана угроза причинения вреда в будущем (кредиторы), имеют право требовать прекращения деятельности (бездеятельности), создающей такую угрозу (опасность) причинения вреда, а в случае возникновения вреда вследствие неисполнения указанного требования – требовать его возмещения.
Исследуются гражданско-правовые вопросы, связанные с характеристикой содержания, оснований и специфики условий возникновения обязательств, явившихся результатом создания угрозы жизни, здоровью, имуществу физического лица или имуществу юридического лица.
В диссертации сформулированы предложения по совершенствованию норм действующего гражданского законодательства.
Ключевые слова: обязательства, возмещение вреда, создание угрозы, риск, юридическая ответственность.

SUMMARY
Gabriadze M.R. Obligations, arising along of the result of creation of threat to life, health, property of physical person or property of legal entity, in the civil law of Ukraine. Manuscript.
Dissertation for the Candidate of Law Science Degree (speciality 12.00.03- Civil Law and Civil Procedure; Family Law; International Private Law. Institute of private law and enterprise of the Ukrainian Legal Science Academy.- Kiev, 2007.)
The dissertation is devoted to research and make the conclusion of theoretical bases of obligations, which arise up as a result of creation of threat to life, health, property of physical person or property of legal entity, in the civil legislation of Ukraine.
Considerable attention is spared to consideration of questions of forming of category of obligations which arise up in connection with creation of threat by law to the rights and interests in the civil legislation. It follows a treatment of the concept of obligations, which arise in connection with creation of threat to life, health, property of physical person or property of legal entity, for CK of Ukraine of 2003.It is also paid attention to the consideration of legal nature of compensation of harm, that arose up as a result of no removal of the threat, created to life, health, property of physical person or property of legal entity.
It is carried out a further analysis of features of compensation of harm, inflicted as a result of no removal of the threat, created to life, health, property of physical person or property of legal entity, subject composition and maintenance of the explored obligations.
Formulated suggestions in relation to perfection of norms of current legislation.
Keywords: obligation, compensation of harm, creation of threat, risk, legal responsibility.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

Пошукова анотація: випробуванням Звільнення каяттям дійовим поруки примиренням відбування дисципліни Зворотна громадськістю іміджу Зв’язки Зґвалтування адвокатом влади громадянами податкової реформа Соціалістичної Земельні процесуальні Земля довірою Злочин наслідками дорожнього людяності ОВС банкрутством необережність віросповідання економіки підприємницької найму мотиваційній пересування вузами підприємницьких фінансових приватної трудових Змішані вини інформації захисту винагороди безпідставного шкоди рятування загрози доручення підстави Європи Зовнішньоекономічні сліди Ідеологія Локка Імідж Імміграційне слідчого дитини міграції морського Імплементація Імунітет Інвестиційні договори самоврядування вчителя технології банкрутства губернаторства громадянства представництва Чехословаччині самоврядування моральної Польща омбудсмана підсудності піклування поруки потерпілого консулів Президента Франції Інститутпрезидентства співучасті присяжних губернатора конституційного народовладдя державної адміністрацій ідеологія криміналістики Інтелектуальна культура безпека ООН розслідування органів податкової мореплавства Інформація Іпотека вугледобувну обґрунтування ЗУНР власності трудового Кадрове державному Казна Касаційне час господарської умисних ухилення поліція слідчих приховування некласичний осудними Князівська Кодифікаційна Кодифікаційні Кодифікація Колективні заробітної Колізії Командитні Компенсації місцевого Президента фармакотерапевтична землекористування криміналістичне досудовому Компроміс Комунікативна Конкурентне Конкуренція Консолідація Конституцiйне Конституційна політичних правової юрисдикція юстиція Директорії справами державними освіту приватну творчості життя збори світогляду допомогу контроль конфлікт прав гласності рівності ініціативи Конституційний Суд громадянські делікти екологічні виконавчої міліції поділу внутрішніх парламентаризму громадянина законодавчої безпеки виконавчої стримувань особисті політичні самоврядування омбудсмана відповідальності вищих регламентація грецької міжнародних Канади юстиції військовослужбовців громадських депутатів кордону народів міста депутата меншин органів парламентарів Рахункової Києва виборчого суддів уряду ЄС правотворчому поділу політичних людини громадянина виборів національної національних норми референдуму самоврядування туризму публічної міжнаціональних Конституціоналізм Конституція України Контрабанда Контроль бюджету підприємницькою адміністрацій провадження Контрольний примус Конфіскація внутрiшнiх Конфлікти реформування реалізму управління експертизи розслідування національних політики охорони Концесійні Концесія Координація криміналістичної Кореляційні Корпоративні


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking