Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
Номера от 730 грн.
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Номера от 490 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Номера от 450 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-2% онлайн заказ
Зачарованные Карпаты
Зачарованные Карпаты
Закарпатье, Воловец
Коттеджи от 400 грн.
Есть номера


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Зобов’язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави

 

БЕРЕСТОВА Ірина Еріївна

ЗОБОВ’ЯЗАННЯ З НАБУТТЯ, ЗБЕРЕЖЕННЯ МАЙНА БЕЗ ДОСТАТНЬОЇ ПРАВОВОЇ ПІДСТАВИ

Спеціальність 12.00.03 — цивільне право
і цивільний процес; сімейне право;
міжнародне приватне право

ВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Харків — 2004



Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національній академії внутрішніх справ України Міністерства внутрішніх справ України

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент Заіка Юрій Олександрович, Національ-на академія внутрішніх справ України, заступник начальника кафедри циві-льно-правових дисциплін

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Спасибо-Фатєєва Інна Валентинівна Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, професор кафедри цивільного права № 1

кандидат юридичних наук, професор, Шишка Роман Богданович, Націо-нальний університет внутрішніх справ, професор кафедри цивільно-правових дисциплін

Провідна установа: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України, відділ з проблем цивільного, трудового та підприємницького права, Міністерство освіти і науки України, м. Київ

Захист відбудеться “ 03 ” липня 2004 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.700.02 Національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27.

Автореферат розісланий “ 01 ” червня 2004 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Ю.І.ЧАЛИЙ
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Докорінна перебудова соціально-економічного устрою в державі, пере-хід її до ринкової економіки і демократичні принципи розбудови в соціальній сфері вимагають не-обхідності реформування цивільно-правових відносин. У свою чергу, це обумовлює як необхід-ність кардинальних змін цивільного законодавства в цілому, так і доцільність удосконалення зо-бов’язального права, зокрема, системи недоговірних зобов’язань.
Зобов’язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави займають особ-ливе місце в системі недоговірних зобов’язань. Специфіка інституту набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає в його поширенні на всі інститути зобов’язального права. Визнання правочину недійсним і повернення всього отриманого за ним, не завжди задовольняє інтереси контрагента. При несвоєчасному та неналежному виконанні, або невиконанні договору взагалі одним із контрагентів, здебільшого в судах виникають складнощі при захисті майнових прав потерпілого шляхом застосування матеріально-правових норм, що регулюють договірні зо-бов’язання. Завдання іншій особі шкоди й утворення при цьому у її заподіювача майнової вигоди здебільшого обумовлює виникнення низки питань щодо кваліфікації справи в суді. Інститут на-буття, збереження майна без достатньої правової підстави тут виступає гарантом при захисті май-нових прав потерпілих.
Система чинного законодавства вимагає уточнення основних положень цивільно-правового інституту набуття, збереження майна без достатньої правової підстави і приведення його відповід-но до сучасних вимог життя суспільства. Правильне і обґрунтоване поняття та застосування цих зобов’язань потребує теоретичного аналізу з метою визначення особливостей правового регулю-вання у цій сфері та формування оптимальної моделі інституту набуття, збереження майна без до-статньої правової підстави.
Актуальність теми зумовлюється необхідністю визначення та однозначного розуміння базо-вих категорій недоговірних зобов’язань; використання досвіду зарубіжних країн, що дало б змогу на підставі порівняльно-правового аналізу встановити зв’язки та закономірності розвитку зо-бов’язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, а в подальшому уніфіку-вати цей інститут у позитивному праві; усунення прогалин у дослідженні цього інституту, які обумовлені відсутністю фундаментальних досліджень правової природи даних зобов’язань і наяв-ності лише окремих розробок у цій галузі доби радянського цивільного права, необхідність визна-чення відповідності норм нового Цивільного кодексу України, що присвячені набуттю, збережен-ню майна без достатньої правової підстави, тим тенденціям, що склалися та існують у світі.
Підґрунтям для подальшого дослідження проблем щодо поняття інституту набуття, збере-ження майна без достатньої правової підстави, його видів, та конкуренції з іншими вимогами що-до захисту цивільних прав є праці вчених юристів дореволюційного, радянського та сучасного пе-ріодів: М.М. Агаркова, Ч.Н. Азімова, Д.В. Бобрової, М.Й. Брагінського, С.М. Братуся, В.В. Вільнянського, Д.М. Гєнкіна, В.П. Грибанова, І.О. Дзери, О.В. Дзери, В.М. Ігнатенка, О.С. Іоффе, О.О. Красавчикова, В.А.Кройтора, Н.С. Кузнєцової, А.В. Луць, В.В. Луць, Р.А.Майданика, В.П. Маслова, Г.К. Матвєєва, Д.І. Мейера, І.Б. Новицького, І.С. Перетерського, О.А. Підопригори, О.О. Підопригори, К.П. Побєдоносцева, О.А. Пушкіна, Н.В. Рабинович, Н.А. Руденченко, В.О. Рясенцева, І.В. Спасибо-Фатєєвої, Ю.К. Толстого, К.А. Флейшиць, Є.О. Харитонова, Ф.С. Хейфец, В.В. Чернишева, А.А. Шамшова, Я.М. Шевченко, Г.Ф. Шершеневича, Р.Б. Шишки та інших.
Спеціальні комплексні дослідження щодо правової природи інституту набуття, збереження майна без достатньої правової підстави та його видів не проводилися. Дискусійними залишаються й чимало теоретичних та практичних питань цього цивільно-правового інституту. Окремі поняття носять оціночний характер: “безпідставність набуття (збереження)”, “відсутність правової підста-ви набуття, збереження”, “недобросовісний володілець”, “відсутність вини в діях набувача” і не мають однозначного тлумачення в юридичній літературі, що спричиняє труднощі при вирішенні справ цієї категорії у судовій практиці.
Наведене не лише обумовило вибір теми дослідження, але й свідчить про її актуальність як для виконання теоретичного аналізу в цій сфері, так і для визначення особливостей застосування зобов’язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослі-дження затверджена вченою радою Національної академії внутрішніх справ України. Робота ви-конана відповідно до плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ України у межах теми “Проблеми вдосконалення цивільно-правових форм захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб”, затвердженої Наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 р. “Про тематику пріоритетних напрямів дисертаційних дослі-джень на період 2002-2005 рр.”.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є з’ясування теоретич-них аспектів та практичної реалізації головних положень цивільно-правового інституту набуття, збереження майна без достатньої правової підстави з наступною розробкою науково обґрунтова-них пропозицій щодо удосконалення законодавства України у сфері недоговірних зобов’язань.
Реалізація поставленої мети зумовила необхідність вирішення таких завдань: розглянути ре-троспективу становлення й розвитку інституту набуття, збереження майна без достатньої правової підстави; визначити поняття, ознаки та умови зобов’язань із набуття, збереження майна без доста-тньої правової підстави; розкрити юридичну природу інституту набуття, збереження майна без до-статньої правової підстави, залежно від його видів, та класифікувати їх; розкрити динаміку регу-лювання цього інституту в законодавстві інших країн для врахування досягнень у цій сфері в про-цесі вдосконалення цивільного законодавства України; визначити поняття та особливості майна, що не підлягає поверненню в якості набутого, збереженого без достатньої правової підстави; з’ясувати й охарактеризувати критерії розмежування зобов’язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави з іншими цивільно-правовими засобами захисту права власності; сформулювати пропозиції та надати рекомендації щодо вдосконалення правового регулювання інституту набуття, збереження майна без достатньої правової підстави в Україні.
Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини, що виникають у сфері регулювання наслідків набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.
Предметом дослідження є правова природа і суть правовідносин, пов’язаних із набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави та порядок їх реалізації.
Методи дослідження. У процесі дослідження було застосовано загальнонаукові та спеціаль-ні методи пізнання: порівняльно-правовий, історико-правовий, формально-логічний, системно-структурний, догматичний, діалектичний, метод моделювання. За допомогою порівняльно-правового методу був проведений аналіз окремих положень нормативно-правових актів; історико-правовий — використовувався при дослідженні етапів розвитку цивільно-правого інституту набут-тя, збереження майна без достатньої правової підстави та критеріїв розмежування цього інституту з іншими цивільно-правовими засобами захисту права власності; формально-логічний метод надав можливість дослідити юридичну природу зобов’язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, умови виникнення цих зобов’язань, види відповідних правовідносин, а також здійснювалася обробка та аналіз емпіричного матеріалу. Використання системно-структурного методу дозволило уніфікувати та систематизувати цивільні справи за позовами з набуття, збере-ження майна без достатньої правової підстави. За допомогою догматичного методу проведено аналіз норм чинного законодавства, що сприяв виявленню прогалин та дозволив сформулювати пропозиції щодо вдосконалення законодавства. Метод моделювання дав змогу не тільки уявити типові випадки, за яких найчастіше відбувається безпідставний перехід майна від потерпілого до набувача, але і запропонувати оптимальні шляхи їх вирішення.
Наукова новизна дослідження обумовлена поставленими завданнями та засобами їх розв’язання. Проведене дослідження дозволило авторові сформулювати та обґрунтувати низку но-вих наукових положень та висновків:
1. Уперше на дисертаційному рівні сформульовано наукове поняття “правової підстави набут-тя, збереження майна”, що виключає застосування ст. 1212 ЦК України 2003 р. та визначено по-няття “відсутності правової підстави набуття, збереження майна” як однієї із головних умов вини-кнення вказаних зобов’язань.
2. Дістала подальшого теоретичного розвитку концепція “відсутності вини” як суб’єктивної умови для виникнення зобов’язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.
3. Дістало подальшого теоретичного розвитку положення щодо необхідності встановлення до-даткових майнових наслідків недійсного правочину по відношенню повернення одержаного за ним.
4. Удосконалено положення “необхідні витрати на майно”. Доводяться аргументи щодо конк-ретизації поняття “необхідні витрати” словосполученням “…та без яких неможливе його функціо-нування”.
5. Удосконалено положення, за якими відбувається розмежування зобов’язань із набуття, збе-реження майна без достатньої правової підстави з іншими цивільно-правовими засобами захисту права власності:
- відсутність умислу в діях набувача та наявність певного кредитора, на користь якого і стягу-ється відшкодування, обумовлюють виникнення зобов’язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави і є критерієм розмежування їх із деліктними зобов’язаннями;
- визнання договору неукладеним є підставою для задоволення інтересів потерпілого шляхом позову із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави;
- природні властивості витребуємого майна і визначена форма використання цих властивостей в певних умовах цивільного обігу обумовлюють розмежування досліджуваних зобов’язань із ві-ндикаційними вимогами. В окремих випадках ознакою, яка розмежовує ці позови є наявність або відсутність майнової вигоди на стороні відповідача.
- критерій вольової направленості дій особи щодо розпорядження належним їй майном є підста-вою для розмежування досліджуваних зобов’язань із зобов’язаннями, що виникають із вчинен-ня дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення.
Практичне значення одержаних результатів визначається конкретними пропозиціями сто-совно доцільності внесення змін та доповнень до нормативно-правових актів, зокрема ст.ст. 390, 1215 ЦК України, а також у процесі удосконалення постанов Пленуму Верховного Суду України.
Сформульовані автором висновки і пропозиції можуть бути використані у науково-дослідницькій та навчально-методичній діяльності — для проведення подальших теоретичних до-сліджень у сфері недоговірних зобов’язань, підготовці розділів підручників та посібників із циві-льного права, цивільного процесу, міжнародного приватного права.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та їх аргументація, реко-мендації практичного характеру з удосконалення цивільного законодавства, що містяться в дисер-тації, були обговорені на засіданнях кафедри цивільно-правових дисциплін Національної академії внутрішніх справ України та використовувалися автором у процесі викладання навчальних курсів “Цивільне право” та “Цивільний процес”.
Основні положення дисертаційного дослідження отримали апробацію у виступах автора на наукових та науково-практичних конференціях:
1) “Проблеми цивільного права та цивільного процесу на сучасному етапі розвитку законо-давства” (м. Донецьк, 5 квітня 2002 року);
2) “Актуальні проблеми цивільного права та практики його застосування в сучасний пері-од” (м. Хмельницький, 14-15 травня 2002 року);
3) “Правова система, громадянське суспільство та держава” (м. Львів, 7-8 травня 2003 ро-ку);
4) “Актуальні проблеми права 2003” (м. Київ, 9 квітня 2003 року);
5) “Актуальні проблеми сучасної науки і правоохоронної діяльності” (м. Харків, 30 травня 2003 року).
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження знайшли відобра-ження в одинадцятьох наукових публікаціях, шість з яких опубліковано у збірниках, що входять до переліку наукових фахових видань ВАК України.
Структура дисертації. Специфіка теми дослідження, сформульовані мета і завдання, визна-чили структуру дисертації, послідовність та логіку викладення матеріалу. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що містять 10 підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг становить 202 сторінки, у тому числі 17 сторінок списку використаних джерел, який охоплює 219 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, її зв’язок з науковими програма-ми, планами та темами, визначається об’єкт і предмет, мета і завдання дисертаційної роботи, її ме-тодологічна основа, формулюються основні теоретичні положення, які обумовлюють наукову но-визну та виносяться на захист, зазначається практичне значення одержаних результатів та особис-тий внесок автора в наукову розробку обраної теми.
Перший розділ “Історія становлення і розвиток інституту набуття, збереження майна без достатньої правової підстави” є загальнотеоретичним і складається з чотирьох підрозділів, у яких особлива увага приділена дослідженню процесу становлення і розвитку цивільно-правового інституту набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, його місця серед інших не-договірних зобов’язань, а також з’ясуванню юридичної природи інституту набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.
Підрозділ 1.1. “Інститут набуття, збереження майна без достатньої правової підстави в римському праві”. Дослідження юридичної природи зобов’язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави неможливе без звернення до історичних витоків та процесу розвитку цього цивільно-правового інституту.
Він виник у римському приватному праві як самостійний інститут системи квазіконтрактів. Автор дійшов висновку, що у класичному римському праві зобов’язаннями з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави охоплювалося кілька спеціальних випадків: 1) вимога про повернення неналежно сплаченого; 2) вимога про повернення надання, мета якого не здійснилася; 3) вимога про повернення отриманого внаслідок крадіжки (на несправедливій чи неправильній підставі).
Досліджено генезу становлення та розвитку інституту набуття, збереження майна без доста-тньої правової підстави, а також визначено характерні ознаки інституту ведення чужих справ без доручення як граничного інституту для співвідношення. Зазначається, що група condictio indebiti за своєю суттю була подібною з реальними контрактами, де також зобов’язання виникали на осно-ві передачі речей від однієї сторони до іншої. Автором доводиться різниця між досліджуваними зобов’язаннями та реальними контрактами: при реальних контрактах річ переходить з майна одно-го в майно іншого на підставі угоди сторін, унаслідок чого збагачення одержувача речі не може вважатися безпідставним, факт перебування цінності в майні однієї особи за рахунок іншої без за-конної на те підстави породжує саме зобов’язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.
Квазіконтракти в Римському приватному праві вплинули на подальший розвиток недоговір-них зобов’язань. Рецепція Римського приватного права за візантійським типом відбувалася у Київ-ській Русі, а пізніше в Росії та Україні, і проявилася повною мірою після проголошення незалеж-ності та знайшла відображення в новому Цивільному кодексі України, який справедливо визнача-ють, як кодекс приватного права.
Підрозділ 1.2. “Інститут набуття, збереження майна без достатньої правової підстави у вітчизняному цивільному законодавстві ХІХ-ХХ ст.ст.” присвячений дослідженню історії ста-новлення та розвитку вказаного інституту в кодифікаціях вітчизняного цивільного законодавства. Аналіз літератури дозволив автору дійти висновку, що доробок цивілістики Російської імперії значно вплинув на розуміння сутності інституту набуття, збереження майна без достатньої право-вої підстави та трактуванні його в радянському та пострадянському цивільному праві країн, що входили до складу колишнього СРСР.
Передбачений в гл. ХІІ Цивільного кодексу УРСР 1922 р. інститут набуття, збереження май-на без достатньої правової підстави вперше був законодавчо закріплений в системі радянського цивільного права Української РСР в якості самостійного виду недоговірних зобов’язань. Автором проаналізовано законодавство та праці вчених-цивілістів колишнього СРСР, у результаті чого зроблено висновок, що зобов’язання виникали в результаті майнових переміщень від однієї особи до іншої за рахунок першої особи без достатньої правової підстави, встановленої законом. Таке переміщення спричиняло певні негативні наслідки, домінуючим з яких у дослідженнях радянських вчених вважалося стягнення в дохід держави.
У результаті аналізу праць сучасних вчених-цивілістів України, автором робиться висновок про відсутність ґрунтовних теоретичних досліджень правової природи досліджуваних зобов’язань, які б мали стати базою для побудови стрункої моделі інституту набуття, збереження майна без до-статньої правової підстави.
Підрозділ 1.3. “Місце інституту набуття, збереження майна без достатньої правової під-стави в системі недоговірних зобов’язань”. Автор визначив авторське поняття недоговірних зо-бов’язань та окреслив їх види. Для недоговірних зобов’язань характерно насамперед те, що вони виникають поза узгодженою волею їх суб’єктів. Характер і зміст недоговірного зобов’язання ви-значається нормативним актом або волею суб’єкта такого зобов’язання, а інколи і особи, яка не є учасником певного недоговірного зобов’язання, тобто визначається законом або волею суб’єкту і не вимагає обов’язкової згоди із волею іншого учасника (або учасників) зобов’язального правові-дношення, що виникло.
Недоговірні зобов’язання поділяються на регулятивні та охоронні. Регулятивні недоговірні зобов’язання виникають у результаті правомірної поведінки суб’єктів цивільного права, тобто ті, що виникають у результаті односторонніх правочинів, адміністративних актів, юридичних вчин-ків: ведення дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення, публічна обіцянка винагороди без оголошення конкурсу, публічна обіцянка нагороди за результатами конкурсу. Охоронні недо-говірні зобов’язання настають у результаті порушення суб’єктивних прав і застосування охороню-ваних цивільно-правових норм як наслідки різних правопорушень та інших конфліктних ситуацій. Таке зобов’язання є формою та способом захисту чи поновлення порушеного суб’єктивного права і одночасно слугує меті поновлення правопорядку, його укріплення. В якості підстав виникнення охоронюваних недоговірних зобов’язань є завдання шкоди і набуття, збереження майна без доста-тньої правової підстави.
Визначено, що інститут набуття, збереження майна без достатньої правової підстави посідає одне із центральних місць у системі недоговірних зобов’язань. Це зобов’язання з одного боку на-правлене на захист майнових прав суб’єктів цивільного права, а з іншого — пов’язане з цивільним правопорушенням, оскільки боржник незаконно і за рахунок кредитора набув майно або зберіг йо-го. Особливість досліджуваних зобов’язань полягає в тому, що умовами їх виникнення є досить широке коло підстав — односторонній правочин, адміністративний акт, протиправна поведінка контрагентів у двосторонньому правочині, а також як наслідок події.
Підрозділ 1.4. “Правова природа виникнення зобов’язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави” присвячений дослідженню правової природи та умов виник-нення зобов’язань. Автором доведено, що вказані зобов’язання слугують універсальним засобом захисту майнових прав громадян, юридичних осіб і держави, у випадках, коли у потерпілого від-сутня можливість захистити свої порушені майнові права іншими матеріально-правовими норма-ми: позовом про визнання правочину недійсним, віндикаційним позовом, позовом про відшкоду-вання завданої шкоди тощо.
Зазначається, що суб’єктами досліджуваних зобов’язань виступають боржник — особа, в майновій сфері якої без правових підстав утворилася матеріальна вигода і кредитор — особа, за рахунок якої відбулося безпідставне переміщення майнових цінностей. Майно, набуте або збере-жене без достатньої правової підстави з усіма можливими його змінами (необхідності витрат на утримання, або можливості принесення доходів) становить предмет досліджуваних зобов’язань.
Визначено юридичний зміст зобов’язань, який складають суб’єктивні права і юридичні обов’язки його учасників — право кредитора вимагати повернення майна та можливу майнову ви-году, у випадках коли майно здатне приносити доходи, і обов’язок боржника повернути майно ра-зом із майновою вигодою. Поведінка кредитора і боржника направлена на перехід майна із майно-вої сфери однієї особи, в якої вона безпідставно утворилася, в майнову сферу особи, яка на неї має право.
Автором доведено, що об’єктивними умовами виникнення зобов’язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією осо-бою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) наявність шкоди у вигляді зменшення або не-збільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження май-на на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Розроблено наукове поняття “правової підстави набуття (збереження) майна”, що виключає застосування ст. 1212 ЦК України 2003 р. та сформульоване поняття “відсутності правової підста-ви”. Відстоюється позиція щодо відсутності правової підстави, яка має вирішальне значення для виникнення вказаних зобов’язань. Досліджено суб’єктивні умови виникнення вказаних зо-бов’язань. Автором досліджено погляди вчених-цивілістів на суб’єктивні умови виникнення та зроблено власні висновки. Висувається теза, що зобов’язання з набуття, збереження майна без до-статньої правової підстави виникають як наслідок збігу обставин, а також в тих випадках, при яких одна особа за відсутністю умислу набуває майно, завдаючи при цьому шкоди іншій особі.
Другий розділ “Види зобов’язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави. Майно, що не підлягає поверненню” присвячений розгляду та характеристиці видів зобов’язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави. Також у розділі дослі-джено перелік майна, яке не підлягає поверненню в якості безпідставно набутого або збереженого і проведено порівняльно-правовий аналіз зазначених зобов’язань в зарубіжних країнах.
У підрозділі 2.1. “Види зобов’язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави” автором досліджено види зобов’язань з набуття, збереження майна без достатньої пра-вової підстави, як в традиційній класифікації, так і в класифікації, яку автор вважає найбільш ра-ціональною.
Дисертант доводить, що при розгляді цивільних справ в судовій практиці інститут набуття, збереження майна без достатньої правової підстави інколи субсидіарно застосовується разом із використанням інших матеріально-правових норм і тому розглядати досліджувані зобов’язання слід проводити за таким поділом: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребу-вання майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сто-рін у зобов’язанні; 4) повернення майна, яке набуте (збережене) поза волею учасників правовідно-син.
Найбільш поширеним наслідком недійсного правочину, пов’язаного із визначенням правової долі отриманого за правочином є безпідставне збільшення в майні одного із контрагентів за раху-нок іншого, тому що підставами для виникнення цього є не економічна нерівноцінність надання, а недійсність правочину, яка виступає в ролі відсутності правової підстави. Автор вбачає у випадках повернення за недійсним правочином доцільним застосування правила субсидіарного застосуван-ня зобов’язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави та вимог щодо пове-рнення за недійсним правочином.
До наслідків недійсного правочину щодо повернення виконаного за ним застосовуються до-даткові майнові наслідки у вигляді відшкодування витрат та вартості втраченого чи ушкодженого майна відповідно до ст. 1214 ЦК України 2003 р. про відшкодування набувачем потерпілому не-отриманих доходів. Автором підкреслено, що норми про грошове безпідставне набуття або збере-ження майна (ст. 1214 ЦК України 2003 р.) можуть бути застосовані до відносин лише за наявніс-тю доказів, що набута грошова сума однією стороною перевищує вартість наданого іншій стороні.
Автором дисертаційного дослідження розкрито зміст поняття витребування майна з чужого незаконного володіння як виду зобов’язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави. Відстоюється думка, що застосування положень зобов’язань з набуття, збереження май-на без достатньої правової підстави не залежить від способу вибуття майна з володіння власника (за його волею чи поза його волею) та добросовісності чи недобросовісності набувача.
Зроблено висновок, що повернення виконаного однією із сторін у зобов’язанні, переважно стосується порушення грошових зобов’язань. У них обов’язок боржника (набувача) зводиться до повернення кредитору безпідставно набутих або збережених грошових коштів. Обов’язок сторони повернути все отримане нею від контрагента виникає не у зв’язку з помилково виконаним обов’язком за договором, а тому, що отримання зустрічного задоволення за договором є тією пра-вовою підставою, яка з часом відпала у зв’язку з об’єктивними обставинами, тим самим припини-вши договірне зобов’язання.
Встановлено, що особливість правового регулювання зобов’язань, коли безпідставно набу-тими, збереженими є гроші (як готівкові так і безготівкові) полягає в тому, що на суму безпідстав-ного грошового набуття, або збереження підлягають нарахуванню проценти згідно зі ст. 536 ЦК України 2003 р. з часу, коли набувач дізнався або повинен був дізнатися про безпідставність на-буття або збереження грошових коштів.
Розкрито поняття “поза волею” у випадках набуття або збереження майна учасниками пра-вовідносин поза їхньою волею та змодельовано конкретні випадки, що дало змогу простежити можливості потерпілими захистити свої права у ситуаціях, коли жоден із традиційних способів за-хисту застосувати неможливо.
У підрозділі 2.2. Майно, що не підлягає поверненню в якості набутого, збереженого без достатньої правової підстави” досліджується майно, що не підлягає поверненню. Серед випадків закон виділяє відносини, пов’язані з отриманням грошових сум, наданих громадянинові як засіб для існування. За цієї причини не підлягає поверненню безпідставно виплачена заробітна плата і прирівняні до неї платежі (пенсії, стипендії тощо) за умови, що їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку та не є результатом недобросовісності з боку набувача.
В результаті проведеного аналізу ст. 1215 ЦК України та гл. 7 Закону України “Про вико-навче провадження” визначено їхнє співвідношення і невідповідність, повністю розкрито види та особливості майна, яке не підлягає поверненню в якості набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.
Досліджено зміст положення “інше майно”. Встановлено, що в ст. 1215 ЦК України 2003 р. наведений приблизний перелік випадків, коли набуте майно не підлягає поверненню. Доводиться необхідність конкретизації остаточного переліку майна, яке не підлягає поверненню в якості без-підставно набутого або збереженого.
Автором вважається некоректною назва ст. 1215 ЦК України 2003 р. “Безпідставно набуте майно, що не підлягає поверненню”, доводяться аргументи на користь нової назви і пропонується така редакція ст. 1215 ЦК України 2003 р. “Майно, що не підлягає поверненню в якості набутого, збереженого без достатньої правової підстави” і наводиться перелік такого майна.
У підрозділі 2.3. “Порівняльно-правовий аналіз інституту набуття, збереження майна без достатньої правової підстави України і зарубіжних країн” автором проведено порівняльне дослідження вказаного інституту країн континентальної Європи та США. Зроблено висновок про існування вихідних теоретичних відмінностей, на яких базуються різні правові системи при тлу-маченні інституту набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.
Встановлено, що в німецькому цивільному уложенні випадки набуття, збереження майна без достатньої правової підстави розмежовуються на “внаслідок дій іншої особи”, та “будь-яким ін-шим чином”, на відміну від австрійського, швейцарського та італійського права, де використову-ється позитивна термінологія. В цих правових системах можливість позивачем витребувати вико-наного неналежним чином тлумачиться як “помилка” виконавця у відношенні до власних зо-бов’язань. При цьому наголошується, що така помилка не має нічого спільного з помилкою, що породжує право на оспорювання договору.
Автором підкреслюється, що не зважаючи на існуючі відмінності, у правових системах при-сутня істотна кількість спільних рис, зокрема, майнові права особи, яка зазнала втрат у майні в зв’язку з діями іншої збагатілої за її рахунок особи, повинні захищатися шляхом поновлення її майнового становища. При цьому обов’язково повинна бути присутня умова — відсутність умис-них неправомірних дій між сторонами.
Проведене дослідження дозволяє стверджувати про наявність спільних рис у регулюванні цього цивільно-правового інституту в різних правових системах країн континентальної Європи та США. Більшість законодавчих актів зарубіжних країн чітко визначають умови виникнення цього інституту і окреслюють коло прав та обов’язків сторін. Автор вважає, що в новому Цивільному кодексі України як у кодексі приватного права певною мірою знайшов відображення вплив бур-жуазного приватного законодавства, головним чином Німецького цивільного уложення.
Третій розділ “Співвідношення зобов’язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави з іншими цивільно-правовими засобами захисту права власності”, якій мі-стить три підрозділи, присвячений дослідженню проявам конкуренції зобов’язань з набуття, збе-реження майна без достатньої правової підстави з іншими цивільно-правовими засобами захисту права власності.
У підрозділі 3.1. “Конкуренція зобов’язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави з деліктними зобов’язаннями” розглядаються та аналізуються питання спів-відношення досліджуваних зобов’язань. Під конкуренцією позовів автор розуміє приналежність кредитору декількох теоретично рівних один одному, альтернативних та направлених на захист одного і того ж права або інтересу вимог до боржника; право або інтерес при цьому забезпечуєть-ся за вибором кредитора будь-яким одним із найбільш зручних з практичних міркувань способів.
Досліджено погляди можливостей розмежування зазначених зобов’язань, які існують у циві-лістичній літературі, у результаті чого автором робляться власні висновки. Встановлено, що для виникнення зобов’язань із завдання шкоди необхідна наявність вини правопорушника, на відміну від зобов’язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, в яких вина не має значення, оскільки важливий самий факт неправомірного набуття (збереження) майна однією осо-бою за рахунок іншої. Для виникнення зобов’язань із завдання шкоди, необхідною умовою є поєд-нання винної поведінки відповідача і наявності особи, яка буде визнана та буде захищатися в яко-сті потерпілої. Для виникнення зобов’язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, необхідна відсутність у діях набувача умислу і присутній потерпілий, встановлений за-коном.
Зобов’язання із завдання шкоди забезпечує поновлення майнової сфери потерпілого в тому стані, в якому ця сфера знаходилася до правопорушення, за принципом повного відшкодування. Указується, що в цьому випадку повернення майнового надання дорівнює обсягу шкоди. При на-бутті, збереженні майна без достатньої правової підстави відсутня невідповідність майнової виго-ди набувача втратам потерпілого: останньому шкода відшкодовується тільки в тому розмірі, в якому боржник збагатився.
Акцентується увага, що відшкодування завданої шкоди є мірою відповідальності, а обов’язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не відноситься до мір відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе ніяких майнових втрат — він зо-бов’язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув у потерпілого, а у випадках, якщо майно може приносити доходи, і всі доходи, тому що вони також належать до майнової сфери по-терпілого.
Зазначається, що не дивлячись на зручність потерпілим застосування деліктного позову для задоволення своїх вимог, перевага повинна надаватися позову із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави у тих випадках, коли мова йде про “упущену вигоду”. Деліктний по-зов у таких справах не може задовольнити усі майнові вимоги потерпілого.
У підрозділі 3.2. “Конкуренція зобов’язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави із договірними зобов’язаннями та зобов’язаннями, що виникають із вчи-нення дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення” дисертант проводить розмежу-вання між цими зобов’язаннями. З’ясована правова природа договірних зобов’язань, у результаті чого визначено критерій, за яким закінчується договірне правовідношення і починається правовід-ношення з повернення набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.
Мета вимоги про повернення виконаного за договором полягає в тому, щоб домогтися пове-рнення виконаного або відшкодування майнових втрат кредитору, на підставі яких утворилася майнова вигода у боржника при відсутності (відпадінні) на той час правової підстави. При настан-ні об’єктивних обставин, що припиняють договірне правовідношення, вимога про виконання зу-стрічного договірного зобов’язання трансформується у вимогу про повернення безпідставно набу-того (збереженого).
Автором наголошується, що вимога про повернення помилково виконаного хоч і знаходить-ся у зв’язку з договірним правовідношенням, однак не залежить від нього і не здійснює впливу на його рух, тоді як вимога про повернення виконаного за договором у зв’язку з відсутністю (відпа-дінням) правової підстави виконання свідчить про припинення початкового договірного правовід-ношення і виникнення зобов’язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави. Інститут набуття, збереження майна без достатньої правової підстави представляє собою гранич-ний інститут, спрямований на вирішення конфліктів між особами, які раніш не перебували у пра-вовідносинах, або які були суб’єктами недійсних договорів. У підставах застосування цих зо-бов’язань узагальнено ширше коло діянь, ніж в охоронюваних нормах інститутів правочинів або захисту права власності.
Розмежування зобов’язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави та зобов’язань, що виникають із вчинення дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення не-обхідно проводити за критерієм вольової направленості дій особи щодо розпорядження майном, яке їй належить. Якщо перехід майна від однієї особи до іншої відбувається в результаті дій само-го потерпілого, якій не мав наміру надати майнову вигоду іншій особі, то такий перехід слід роз-глядати як безпідставне набуття або збереження майна.
У підрозділі 3.3. “Конкуренція зобов’язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави з віндикаційними вимогами” автором установлено співвідношення віндика-ційних вимог із досліджуваними зобов’язаннями. Віндикаційні позови представляють собою речо-во-правові засоби захисту права власності. На відміну від них зобов’язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави є зобов’язально-правовими засобами захисту, тобто, коли власник речі і фактичний володілець нею знаходяться у договірних або недоговірних відносинах.
Автор встановлює головний критерій, яким належить керуватися при розмежуванні зо-бов’язань із набуття, збереження майна без достатньої підстави із віндикаційними вимогами — природні властивості витребуємого майна і визначена форма використання цих властивостей в пе-вних умовах цивільного обігу. За цією ознакою майно поділяється на майно визначене індивідуа-льними та визначене родовими ознаками.
Розмежування між зобов’язаннями з набуття, збереження майна без достатньої правової під-стави і віндикаційними позовами, які пред’являються до недобросовісних володільців необхідно проводити також за суб’єктивними умовами їх виникнення. Зобов’язання із повернення безпідста-вно набутого виникають тільки тоді, коли надходження майна у сферу набувача відбувається при відсутності умислу в діях набувача, наявність вини у формі простої необережності не заперечує настанню вказаних зобов’язань, тобто зобов’язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави передбачають щонайменше початкову добросовісність набувача. Навпаки, фак-тичний володілець майна, яке віндикується, може отримати у своє незаконне володіння майно у результаті як добросовісних, так і недобросовісних дій з його боку.
В окремих випадках ознакою, яка розмежовує ці позови, є наявність або відсутність майнової вигоди на стороні відповідача. Віндикаційний позов пред’являється не тільки тоді, коли відповідач безоплатно отримує спірне майно, але і при відплатному його набутті. Тому на стороні відповідача майнової вигоди може і не бути. Для виникнення ж зобов’язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави ця ознака є необхідною.
Зобов’язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави також слід відрі-зняти від віндикаційних позовів і формою відшкодування, яка допускає компенсацію майнових втрат шляхом передачі правомочній особі речей, однорідних до втрачених або шляхом передачі їх грошового еквіваленту.

ВИСНОВКИ

Уперше проведено комплексне дослідження інституту набуття, збереження майна без доста-тньої правової підстави, з урахуванням змін законодавства, узагальнено теоретичні результати, обґрунтовано їх практичну значимість. Автором сформульовано ряд рекомендацій і положень на-уково-теоретичного та практичного характеру.
1. Під “правовою підставою набуття (збереження) майна”, що виключає застосування ст. 1212 ЦК України 2003 р. необхідно розуміти такий безоплатний перехід майна від однієї особи до ін-шої, який або відповідає меті правовідношення і його юридичному змісту, або стає безповоротним через пряму вказівку закону. Формулюється поняття “відсутності правової підстави” як вирішаль-ної умови для виникнення зобов’язань з набуття, збереження майна без достатньої правової під-стави — це набуття або збереження майна від однієї особи за рахунок іншої, яке або не ґрунтуєть-ся на прямій вказівці закону або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту.
2. Концепція “відсутності вини” полягає в тому, що зобов’язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виникають як наслідок збігу обставин, а також в тих випадках, коли одна особа за відсутністю умислу набуває майно, завдаючи при цьому шкоди іншій особі.
3. При встановленні додаткових майнових наслідків недійсного правочину щодо одержаного за ним, акцентується увага на моменті визнання набувача добросовісним або недобросовісним для встановлення розміру відшкодування доходів. Обґрунтовуючи поняття “недобросовісний володі-лець”, яким вважається особа, яка знала або повинна була знати, що її володіння майном незакон-не, автор наполягає на акцентуванні таких понятійних критеріїв як “знав” і “повинен був знати”.
4. До положення, “необхідні витрати на майно” слід віднести тільки ті, які необхідні для забез-печення нормального стану користування та зберігання майна з урахуванням його зношеності, і конкретизувати словосполученням “…та без яких неможливе його функціонування”, а також про-понується судам використовувати це поняття для того, щоб у подальшій судовій практиці уникати двозначності трактування закону.
5. Зобов’язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави на відміну від деліктних виникають у результаті відсутності в діях набувача умислу та при наявності певного кредитора на корись якого і стягується відшкодування.
Відсутність певного правочину одночасно означає відсутність відповідних прав та обов’язків сторін за цим договором. Факт наявності договору є тією межею, де співіснують зобов’язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави та договірні.
На підставі віндикаційної вимоги витребується майно, визначене індивідуальними ознаками, тоді як за вимогою із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави відбувається відшкодування вартості набутого без достатньої правової підстави майна. В окремих випадках ознакою, яка розмежовує ці позови є наявність або відсутність майнової вигоди на стороні відпо-відача.
Критерій вольової направленості дій особи щодо розпорядження належним їй майном є підста-вою для розмежування досліджуваних зобов’язань із зобов’язаннями, що виникають із вчинення дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення. Якщо перехід майна від однієї особи до іншої відбувається в результаті дій самого потерпілого, якій не мав наміру надати майнову вигоду іншій особі, то такий перехід слід розглядати як безпідставне набуття або збереження майна.
6. Доводяться аргументи, що добросовісному володільцю повинна відшкодовуватися моральна шкода, яка йому завдана. Вважається за доцільне доповнити ст. 390 ЦК України новою ч. 5 такого змісту: “Добросовісний володілець, який відплатно набув майно має право вимагати відшкодуван-ня моральної шкоди, завданої вилученням майна”.
7. Пропонується викласти ст. 1215 ЦК України у новій редакції: “Майно, що не підлягає пове-рненню в якості набутого, збереженого без достатньої правової підстави” та запропоновано навес-ти перелік такого майна в п. 2. “інше майно, якщо це встановлено законом”: 1) майно, передане на виконання зобов’язання до настання строку виконання, якщо інше не встановлено договором, ак-тами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обігу (ст. 531 ЦК України); 2) майно, передане на виконання зобов’язання після закінчення строку позо-вної давності, у випадках, коли таке виконання допускається ст. 267 ЦК України; 3) грошові суми чи інше майно, надане у виконання неіснуючого зобов’язання, якщо набувач доведе, що потерпі-лий, який вимагає повернення майна, знав про відсутність зобов’язання або надав майно у цілях благодійності.

 

 

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

1. Берестова І.Е. Суб’єктивне ставлення контрагентів у зобов’язаннях з безпідставного збагачення // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 12. – С.17 – 20.
2. Берестова І.Е. Безпідставне збагачення і договірні зобов’язання: конкуренція зо-бов’язань // Вісник прокуратури. — 2003. – № 5. – С.93 – 98.
3. Берестова І.Е. Набуття та збереження майна без достатньої правової підстави в но-вому Цивільному кодексі України // Підприємництво, господарство і право. — 2003. – № 7. – С.21 – 24.
4. Берестова І.Е. Інститут набуття, збереження майна без достатньої правової підстави у системі римського права // Вісник прокуратури. — 2003. – № 10. – С.60 – 65.
5. Берестова І.Е. Інститут безпідставного збагачення в країнах континентальної Євро-пи. Порівняльно-правовий аналіз // Право України. — 2003. – № 11. – С.147 – 151.
6. Берестова І.Е. Безпідставне збагачення в системі недоговірних зобов’язань // Під-приємництво, господарство і право. — 2003. – № 11. – С.96 – 100.
7. Берестова І.Е. Зобов’язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави // Цивільне право України: Навчальний посібник / За заг. ред. І.А. Бірюкова, Ю.О. Заіки. — К.: Істина, 2004. – С.200 – 201.
8. Берестова І.Е. Суб’єктивні умови виникнення зобов’язань з безпідставного збага-чення // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. – 2002. – № 2. – С. 207 – 210.
9. Берестова І.Е. Поняття та умови виникнення зобов’язань з безпідставного збагачен-ня в новому Цивільному кодексі України // Матеріали науково-практичної конференції “Проблеми цивільного права та цивільного процесу на сучасному етапі розвитку законодавства”. – Донецьк: Донецький інститут внутрішніх справ МВС України. – 2002. – С. 282 – 285.
10. Берестова І.Е. Розмежування зобов’язань з безпідставного збагачення з договірними зобов’язаннями // Матеріали науково-практичної конференції “Актуальні проблеми прав людини, правової системи та держави”. – Львів: Юридичний факультет Львівського національного універ-ситету імені Івана Франка. – 2003. – С. 126 – 128.
11. Берестова І.Е. “Безпідставне збагачення в системі квазіконтрактів римського прива-тного права” // Матеріали 10-ї науково-практичної конференції “Актуальні проблеми сучасної на-уки і правоохоронної діяльності”. Національний університет внутрішніх справ України. – Харків – 2003. – С. 59 – 60.

АНОТАЦІЇ

Берестова І.Е. Зобов’язання з набуття, збереження майна без достатньої правової під-стави. — Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03. – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. – Наці-ональний університет внутрішніх справ. – Харків, 2004.
Дисертація присвячена комплексному дослідженню інституту набуття, збереження майна без достатньої правової підстави. Проаналізовано визначення вказаного питання у правовій літе-ратурі, простежено процес становлення і розвиток досліджуваного інституту. Детально досліджені поняття зобов’язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, їхню правову природу, об’єктивні та суб’єктивні умови виникнення. Запропонована власна класифікація та про-аналізовані види зобов’язань. Визначено перелік майна, яке не підлягає поверненню в якості на-буття, збереження майна без достатньої правової підстави. Проаналізовані питання співвідношен-ня зобов’язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави з іншими цивільно-правовими засобами захисту права власності.
На підставі аналізу наукової літератури, нормативно-правової бази і судової практики що-до особливостей зобов’язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави сфор-мульовані та внесені конкретні пропозиції, що спрямовані на вдосконалення чинного цивільного законодавства.
Ключові слова: недоговірні зобов’язання, безпідставність набуття, безпідставність збере-ження, відсутність правової підстави набуття (збереження), недобросовісний володілець, кондик-ційні зобов’язання, неотримані доходи, необхідні витрати.

Берестовая И.Э. Обязательства из приобретения, сбережения имущества без доста-точного правового основания. — Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03. — гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. — Национальный университет внутренних дел. — Харьков, 2004.
Диссертация посвящена комплексному научному анализу института приобретения, сбе-режения имущества без достаточного правового основания как одного из основных институтов недоговорных обязательств, теоретическим и практическим проблемам, связанным с практичес-ким применением обязательств из приобретения, сбережения имущества без достаточного право-вого основания.
В диссертационном исследовании рассмотрен процесс возникновения и развития институ-та приобретения, сбережения имущества без достаточного правового основания в римском част-ном праве, в кодификациях отечественного гражданского права ХІХ-ХХ вв. Определено место и значение института приобретения, сбережения имущества без достаточного правового основания в системе недоговорных обязательств. В исследовании разработано научное понятие обязательств из приобретения, сбережения имущества без достаточного правового основания, охарактеризова-ны субъекты, предмет и содержание обязательств, а также объективные и субъективные условия их возникновения.
Рассмотрены виды обязательств из приобретения, сбережения имущества без достаточно-го правового основания как традиционной их классификации: 1) неосновательность имущества путем приобретения; 2) неосновательность имущества путем сбережения; так и в классификации, которую автор представляет как наиболее рациональную: 1) получение по недействительной сдел-ке; 2) истребование имущества собственника из чужого незаконного владения; 3) возвращения ис-полненного одной из сторон в обязательстве; 4) возмещение вреда лицом, которое незаконно при-обрело имущество или сберегло его у себя за счет другого лица.
Автором диссертационного исследования изучен широкий круг отечественных и зарубе-жных юридических источников, законодательство Украины, Российской Федерации, Австрии, Ан-глии, Германии, Италии, США, Швейцарии, архивные материалы и неопубликованная практика судов Днепропетровской, Харьковской и Одесской областей (за 1995 – 2001 гг.) по исследуемому вопросу.
В результате исследования автором разработаны практические и теоретические рекомен-дации по усовершенствованию действующего законодательства Украины в отношении обяза-тельств из приобретения, сбережения имущества без достаточного правового основания. А имен-но: 1) сформулировано определение понятия “отсутствия правового основания для перехода иму-щества” как основного условия для возникновения указанных обязательств; 2) проведено исследо-вание соотношений обязательств из приобретения, сбережения имущества без достаточного пра-вового основания с другими требованиями по защите права собственности и предложены крите-рии их отграничения.
Ключевые слова: недоговорые обязательства, неосновательность приобретения, неоснова-тельность сбережения, отсутствие правового основания приобретения (сбережения), недобросове-стный владелец, кондикционные обязательства, неполученные доходы, необходимые затраты.

Berestova I. Liabilities arising from acquisition and preservation of property without the sufficient legal ground. – Manuscript.
The dissertation for competition for academic degree of the candidate of law science under the specialty 12.00.03 — civil law and civil procedure; family law; international private law. — The National University of Internal Affairs. – Kharkiv, 2004.
The dissertation is dedicated to the complex research of the institution of acquisition and preservation of property without the sufficient legal ground. The process of development of such an institution, the concept of liabilities arising from acquisition and preservation of property without the sufficient legal ground, their legal ground and conditions of appearance were researched. The author proposed her own classification of liabilities and examined their varieties. The researcher determined the list of possessions which couldn’t be reclaimed as acquired groundlessly. The problem of correlation of investigated liabilities with the other civil law means of property right protection was analyzed. On the ground of analysis of scientific literature, legal basis and court practice concerning the peculiarities of investigated problems, the author formulated and made suggestions directed to the improvement of civil legislation.
Key words: noncontractual liabilities, groundlessness of acquisition, groundlessness of preservation, absence of legal ground of acquisition (preservation), unfair owner, absence of guilt in getter’s activity, condictional liabilities.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

Пошукова анотація: випробуванням Звільнення каяттям дійовим поруки примиренням відбування дисципліни Зворотна громадськістю іміджу Зв’язки Зґвалтування адвокатом влади громадянами податкової реформа Соціалістичної Земельні процесуальні Земля довірою Злочин наслідками дорожнього людяності ОВС банкрутством необережність віросповідання економіки підприємницької найму мотиваційній пересування вузами підприємницьких фінансових приватної трудових Змішані вини інформації захисту винагороди безпідставного шкоди рятування загрози доручення підстави Європи Зовнішньоекономічні сліди Ідеологія Локка Імідж Імміграційне слідчого дитини міграції морського Імплементація Імунітет Інвестиційні договори самоврядування вчителя технології банкрутства губернаторства громадянства представництва Чехословаччині самоврядування моральної Польща омбудсмана підсудності піклування поруки потерпілого консулів Президента Франції Інститутпрезидентства співучасті присяжних губернатора конституційного народовладдя державної адміністрацій ідеологія криміналістики Інтелектуальна культура безпека ООН розслідування органів податкової мореплавства Інформація Іпотека вугледобувну обґрунтування ЗУНР власності трудового Кадрове державному Казна Касаційне час господарської умисних ухилення поліція слідчих приховування некласичний осудними Князівська Кодифікаційна Кодифікаційні Кодифікація Колективні заробітної Колізії Командитні Компенсації місцевого Президента фармакотерапевтична землекористування криміналістичне досудовому Компроміс Комунікативна Конкурентне Конкуренція Консолідація Конституцiйне Конституційна політичних правової юрисдикція юстиція Директорії справами державними освіту приватну творчості життя збори світогляду допомогу контроль конфлікт прав гласності рівності ініціативи Конституційний Суд громадянські делікти екологічні виконавчої міліції поділу внутрішніх парламентаризму громадянина законодавчої безпеки виконавчої стримувань особисті політичні самоврядування омбудсмана відповідальності вищих регламентація грецької міжнародних Канади юстиції військовослужбовців громадських депутатів кордону народів міста депутата меншин органів парламентарів Рахункової Києва виборчого суддів уряду ЄС правотворчому поділу політичних людини громадянина виборів національної національних норми референдуму самоврядування туризму публічної міжнаціональних Конституціоналізм Конституція України Контрабанда Контроль бюджету підприємницькою адміністрацій провадження Контрольний примус Конфіскація внутрiшнiх Конфлікти реформування реалізму управління експертизи розслідування національних політики охорони Концесійні Концесія Координація криміналістичної Кореляційні Корпоративні


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking