Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-2% онлайн заказ


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Адміністративно-правове регулювання відповідальності посадових осіб органів виконавчої влади

 

СТАРЦЕВ ОЛЕКСАНДР ВАЛЕНТИНОВИЧ

АДМІНІСТРАТИВНО- ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ПОСАДОВИХ ОСІБ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ

Спеціальність 12.00.07-теорія управління; адміністративне право
і процес; фінансове право; інформаційне право

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Ірпінь – 2004
Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі комерційного права Київського національного торговельно-економічного університету Міністерства освіти і науки Укра-їни

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент Ніколаєва Лю-дмила Вікторівна, завідувач кафедри комерційно-го права Київського національного торговельно-економічного університету

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор
Калюжний Ростислав Андрійович,
начальник кафедри теорії держава і права Націона-льної академії внутрішніх справ України (м. Київ)

кандидат юридичних наук, доцент
Коваль Микола Васильович,
заступник начальника кафедри адміністративного права та адміністративної й кримінально-процесуальної діяльності Національної академії державної податкової служби України (м. Ірпінь)

Провідна установа: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра конституційного та адміністра-тивного права

Захист відбудеться 04.03.2004 року о 14 годині на засіданні спеціалі-зованої вченої ради К 27.855.02 Національної академії державної податко-вої служби України за адресою: 08201, Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, 53.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної акаде-мії державної податкової служби України за адресою: 08201, Київська об-ласть, м. Ірпінь, вул. К.Маркса, 31.

Автореферат розісланий 02.02.2004 року.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Г.Г. Забарний

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Створення ефективного механізму системи державного управління, здатного забезпечити послідовне і неухильне проведення ринкових ре-форм, є важливим чинником побудови правової держави та економічно розвиненого суспільства в Україні.
Розпочате реформування зазначеної системи суспільних відносин передбачає радикальне оновлення усіх її основних елементів. Але без відповідальнішого ставлення посадових осіб цієї системи, наділених широким спектром владних повноважень, до виконання своїх професійних обов’язків, не можна розраховувати на позитивний ефект цих новацій. Досвід зарубіжних країн свідчить, що успіх запровадження ринкових та демократичних реформ значною мірою пов’язаний зі спрямуванням національного за-конодавства на підвищену адміністративну та іншу відповідальність посадових осіб ор-ганів виконавчої влади за наслідки своєї роботи та забезпечення ефективності витра-чання коштів платників податків на їх утримання.
На сьогодні наукові джерела, що стосуються загальних проблем адміністратив-ної відповідальності складаються переважно з досліджень радянських часів, окремих наукових праць українських вчених. Проте відсутні монографічні та дисертаційні до-слідження, які б системно аналізували практичну реалізацію цього правового інституту в контексті публічності й соціальної значущості діяльності державних службовців ор-ганів виконавчої влади, враховували б специфіку праці їх посадових осіб в світлі ново-го ідеологічно-правового спрямування.
З огляду на це, а також враховуючи, що дослідження питань відповідальності державних службовців органів виконавчої влади, їх посадових осіб за свої рішення, дії чи бездіяльність визначена Концепцією адміністративної реформи в Україні, Стратегі-єю реформування системи державної служби в Україні, Концепцією боротьби з коруп-цією на 1998–2005 роки та іншими документами як один з їх пріоритетів, обрана тема дисертаційного дослідження, підготовка якого дала змогу теоретично дослідити інсти-тут адміністративної відповідальності посадових осіб та висунути конкретні пропозиції щодо його удосконалення, є винятково актуальною.
Дисертаційне дослідження проведене з урахуванням стійкої світової тенденції до гуманізації правових інститутів і поступового зміщення акцентів від кримінального переслідування до інших форм юридичної відповідальності. В роботі враховані розроб-ки провідних українських вчених з питань адміністративної відповідальності, держав-ної служби, державного управління: В.Авер’янова, О.Андрійко, О.Бандурки, Ю.Бітяка, В.Гіжевського, І.Голосніченка, Н.Гуторової, Є.Додіна, С.Дубенко, С.Дячука, Р.Калюжного, С.Ківалова, В.Князєва, В.Коваленка, М.Коваля, І.Коліушка, В.Колпакова, А.Комзюка, Є.Кубка, Д.Лук’янця, В.Марчука, П.Мельника, М. Мельника, О.Недбайло, Н.Нижник, Л.Ніколаєвої, В.Олефіра, І.Пахомова, В.Пєткова, О.Петришина, В.Поповича, М.Руденка, П.Пацурківського, Л.Савченко, В.Сіренка, В.Цвєткова, В.Шамрая, В.Шкарупи, Ю.Шемшученка та багатьох інших фахівців.
Вагомий внесок у розробку цієї проблеми зробили також вчені країн ближнього та далекого зарубіжжя: Д.Бахрах, І.Бачило, Ж.Ведель, Ю.Козлов, В.Кудрявцев, К.Муздибаєв, І.Самощенко, Ю.Старилов, М.Фарукшин, Д.Чечот та багато інших.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота грунтується на положеннях Указу Президента України від 22 липня 1998 р. № 810/98 “Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Украї-ні”, Стратегії реформування системи державної служби в Україні, затвердженої Указом Президента України від 14 квітня 2000 р. № 599/2000, Комплексної програми підготов-ки державних службовців, затвердженої Указом Президента України від 9 листопада 2000 р. № 1212/2000, а також Комплексної програми профілактики злочинності на 2001–2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. № 1376/2000. Крім того, цей напрям дослідження є частиною науково-дослідної теми, яку розробляють кафедри й наукові підрозділи Київського національного торговельно-економічного університету: “Актуальні проблеми комерційного права”, затвердженої вченою радою КНТЕУ 17 січня 2002 р.
Мета і завдання дослідження полягають в проведенні комплексного аналізу стану та перспектив адміністративно-правового регулювання інституту адміністратив-ної відповідальності посадових осіб органів виконавчої влади; формуванні основних засад спеціальної системи адміністративних стягнень державних службовців органів виконавчої влади і окремо їх посадових осіб, а також визначенні нових, більш дієвих засобів виявлення і запобігання вчиненню ними правопорушень.
Комплексність зазначеної мети передбачає постановку і вирішення ряду завдань, основними серед яких є такі:
– виявлення суспільних суперечностей, що є наслідком недосконалого правового ре-гулювання адміністративно-правових відносин в органах виконавчої влади;
– визначення поняття посадової особи органу виконавчої влади як суб’єкта адмініст-ративної відповідальності;
– обгрунтування необхідності існування та визначення провідних принципів побудо-ви системи спеціальних адміністративних стягнень щодо державних службовців ор-ганів виконавчої влади і окремо категорії їх посадових осіб;
– розробка системи адміністративних і дисциплінарних стягнень для таких категорій працівників органів виконавчої влади, як державні службовці, посадові особи дер-жавної служби і працівники, які працюють за трудовим контрактом;
– визначення шляхів удосконалення порядку проведення службового розслідування за фактами вчинення державними службовцями неправомірних діянь;
– теоретичне обгрунтування необхідності запровадження інституту правового нагля-ду, визначення його функціонального змісту та значення для реалізації норм адміні-стративної відповідальності, загального впливу на законність в органі виконавчої влади;
– внесення пропозицій щодо комплексного вдосконалення норм чинного законодав-ства з питань державної служби в Україні, урахування результатів дисертаційного дослідження в перспективному законодавстві з метою поступового приведення норм національного законодавства у відповідність із міжнародними стандартами.
Об’єктом дослідження є адміністративно-правові відносини, які виникають під час нормативно-правового врегулювання відповідальності посадових осіб органів ви-конавчої влади.
Предметом дослідження є система адміністративно-правових норм та норм ін-ших галузей права, що визначають підстави притягнення до адміністративної відпові-дальності посадових осіб органів виконавчої влади та накладення на них дисциплінар-них стягнень. В межах цієї загальної проблеми визначається мета і завдання дисерта-ційного дослідження.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є діалектичний метод (закон переходу від загального до основного та конкретного і навпаки), а також основані на ньому загальнонаукові методи: формально-логічний, статистичний, порів-няльно-правовий, структурно-функціональний та інші, а також конкретно-соціологічні (документальний, спостереження, вивчення документів), що забезпечили науковість, новизну та достовірність результатів. Основні висновки та положення дослідження грунтуються на методі системного аналізу національного законодавства: Конституції, законів України, нормативно-правових актів Президента, Кабінету Міністрів України, міністерств та відомств, а також міжнародно-правових документів, практики їх засто-сування.
Автором застосовано системний підхід, що дозволило створити систему заходів відповідальності посадових осіб органів виконавчої влади України. Застосовується по-рівняльно-правовий метод, який полягає у вивченні норм адміністративного законодав-ства зарубіжних держав, що регулює відносини у сфері державної служби та відповіда-льності посадових осіб відповідних державних органів, і порівнянні їх з нормами чин-ного законодавства України.
Емпірічну базу дослідження становить практика розгляду справ про адміністра-тивні правопорушення (500 справ), практика розгляду судами справ про корупційні ді-яння (350 справ); статистичні дані, отримані зі Зведених звітів Головного управління державної служби України про виконання вимог Закону України “Про боротьбу з ко-рупцією” в центральних та місцевих органах виконавчої влади за 1998–2002 рр., довід-ки Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України про стан роботи по виконанню Закону України “Про боро-тьбу з корупцією” за 2001 р., оперативної інформації від центральних органів виконав-чої влади про підвищення кваліфікації державних службовців та обсяги фінансування за 2001 р.; монографічні дослідження та матеріали засобів масової інформації.
У процесі підготовки дисертації, поряд з роботами з адміністративного та тру-дового права, використовувалися вітчизняні та зарубіжні праці з загальної теорії права, державного управління, соціології, психології, економіки та інша спеціальна літерату-ра, що стосується теми дисертаційного дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів визначається, насамперед, тим, що представлена дисертація є першим комплексним дослідженням сучасного інституту адміністративної відповідальності державних службовців органів виконавчої влади, їх посадових осіб з огляду на особливості управлінських відносин як сфери його функціо-нування, містить аналіз стану та перспектив його врегулювання правовими методами в умовах адміністративної та інших суспільно-значущих реформ в Україні.
У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових по-ложень, запропонованих здобувачем особисто. Основними з яких є такі:
– уперше виокремлені об’єктивні та суб’єктивні суспільні суперечності, що поглиб-люються через недосконалі норми адміністративної відповідальності державних службовців – посадових осіб органів виконавчої влади;
– визначені провідні принципи системи спеціальних адміністративних та дисципліна-рних стягнень щодо державних службовців органів виконавчої влади, окремо їх по-садових осіб, яка враховує особливість статусу останніх із теоретичною побудовою такої системи;
– створена система адміністративних і дисциплінарних стягнень для певних категорій працівників органів виконавчої влади: державних службовців, посадових осіб орга-нів виконавчої влади і працівників, які працюють за трудовим контрактом;
– висунута та обгрунтована пропозиція щодо запровадження інституту правового на-гляду з боку Головного управління державної служби України за діями державних службовців, що надають дозвільно-ліцензійні, інші управлінські послуги та працю-ють на корупційно небезпечних ділянках;
– розроблені основні функціональні завдання правового нагляду, визначені межі ком-петенції суб’єкта його здійснення;
– дістало подальшого розвитку обгрунтування взаємозв’язку адміністративної відпо-відальності, прав та обов’язків як елементів статусу посадових осіб органів вико-навчої влади як управлінської системи;
– висунуті пропозиції щодо удосконалення процедури проведення службового роз-слідування в органах виконавчої влади з урахуванням концептуальних вимог адмі-ністративної реформи, реформи адміністративного права та міжнародного досвіду;
– уточнений спеціальний понятійний апарат з питань державної служби та адмініст-ративної відповідальності посадових осіб органів виконавчої влади. Так, запропо-новано ввести у вживання поняття: “посадова особа органу виконавчої влади”, “по-садова відповідальність у сфері виконавчої влади”, “адміністративний проступок посадової особи органу виконавчої влади”, “адміністративна відповідальність поса-дової особи органу виконавчої влади”.
Практичне значення одержаних результатів визначається можливістю вдос-коналити чинне та перспективне адміністративне і спеціальне законодавство з питань адміністративної і дисциплінарної відповідальності посадових осіб органів виконавчої влади.
Результати дослідження, зокрема пропозиції про внесення змін до законів Укра-їни “Про державну службу”, “Про боротьбу з корупцією”, а також щодо проекту Коде-ксу України про адміністративні правопорушення використовуються у роботі Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльно-сті (акт впровадження від 10.09.2003 р.).
Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України вико-ристовує висловлені висновки та пропозиції в ході роботи над проектами Адміністра-тивного процесуального кодексу України, законів України “Про внесення змін до Ко-дексу України про адміністративні правопорушення (щодо відповідальності за порушення строків розгляду звернень)”, “Про Концепцію державної кадрової політики України”, “Про прийняття Кодексу поведінки державного службовця” (акт впровадження від 04.09.2003 р.).
Відповідні положення дисертації використані Міжвідомчим науково-дослідним центром з проблем боротьби з організованою злочинністю при Координаційному комі-теті по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України у підготовці засідання Комітету на тему: “Про стан виконання правоохоронними та ін-шими державними органами законів України “Про організаційно-правові основи боро-тьби з організованою злочинністю” і “Про боротьбу з корупцією” та заходи щодо поси-лення боротьби з цими явищами (10 липня 2002 р.), у підготовці пропозицій до проекту Указу Президента України “Про посилення боротьби з організованою злочинністю і корупцією (листопад 2002 р.) (акт використання результатів від 15 серпня 2003 р.).
Результати дослідження впроваджені в науково-дослідну діяльність та навчаль-ний процес Київського національного торговельно-економічного університету (довідка від 03.09.2003 р.; акт впровадження від 03.09.2003 р.).
Положення дисертації можуть бути використані у подальших наукових розроб-ках з питань державної служби, інституту адміністративної та дисциплінарної відпові-дальності, при підготовці підручників, монографій, навчальних посібників, практику-мів, методичних матеріалів із курсів “Адміністративне право і адміністративний про-цес”, “Трудове право”, “Теорія права”, “Державне управління”, інших правових та еко-номічних дисциплін, а також відповідних спецкурсів залежно від специфіки навчально-го закладу.
Результати дослідження можуть бути використані при підготовці нормативно-правових актів з питань відповідальності посадових осіб органів виконавчої влади як концептуального, так і прикладного характеру; у правозастосовній діяльності органів виконавчої влади, правоохоронних органів щодо застосування відповідних правових джерел.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним завершеним науковим дослідженням, усі положення та висновки, сформульовані в роботі, розроб-лені автором на підставі особистих теоретичних та практичних досліджень.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дослідження були оприлюднені на чотирьох науково-практичних конференціях: Другій національній нау-ково-практичній конференції “Українське адміністративне право: актуальні проблеми реформування” (м. Суми, 25–27 травня 2000 р.); Науковій конференції професорсько-викладацького складу Київського національного торговельно-економічного університе-ту за підсумками науково-дослідних робіт за 1999–2000 рр. (м. Київ, 1–2 березня 2001 р.); Науково-практичній конференції “Адміністративна реформа в Україні: шлях до Єв-ропейської інтеграції” (м. Київ, 14–15 лютого 2003 р.); Третій національній науково-практичній конференції “Українське адміністративне право: актуальні проблеми рефо-рмування” (м. Одеса, 23–25 травня 2003 р.).
Публікації. Основні положення і висновки дисертації викладені у восьми нау-кових статтях, в тому числі 6 статей опубліковані у фахових виданнях. Усі опубліковані праці є авторськими.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів та во-сьми підрозділів, висновків, списків посилань та використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 205 сторінок, у тому числі 173 сторінки становить основний текст роботи, 15 сторінок – список посилань (163 найменування) та 17 сторінок – перелік ви-користаних джерел (197 найменувань). Дисертація містить одну схему, одну таблицю, а також п’ять актів впровадження результатів дисертації.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обгрунтовується актуальність теми дослідження, її зв’язок з науковими програмами, формулюється мета і завдання дослідження, розкривається наукова новиз-на та практичне значення одержаних результатів, наводяться дані щодо їх апробації.
Розділ перший “Загальна теоретико-правова характеристика відповідаль-ності посадових осіб органів виконавчої влади” складається з трьох підрозділів.
У першому підрозділі “Державно-управлінські відносини в органах виконавчої влади як сфера функціонування інституту адміністративної відповідальності” дослі-джуються підстави притягнення до відповідальності в органі виконавчої влади як ціліс-ній, динамічній управлінській системі. Показується, що у процесі виникнення публіч-но-правових відносин, забезпечується цілеспрямований вплив на цю систему не тільки зсередини органу управління, з боку її підсистем, а і, значною мірою, ззовні – з боку громадян, юридичних осіб та органів влади. Зазнаючи внутрішнього та зовнішнього впливу, ця система, у свою чергу, спричиняє зворотній вплив на решту суспільства. Тому, в умовах проведення кардинальних суспільних реформ, якість роботи зазначених органів повинна значно підвищуватися, набувати відповідного правового забезпечення, невід’ємною складовою якого є розроблення та затвердження посадових інструкцій для державних службовців із чітким визначенням в них персональної відповідальності за виконання посадових функцій. Визначення оптимального обсягу відповідальності за кожним державним службовцем повинно балансуватися обсягом повноважень і засобів для успішної реалізації покладених на нього функціональних обов’язків, що за умови якісного контролю за цими вимогами унеможливить порушення законодавства. Підкре-слюється необхідність поліпшення механізму виявлення причин вчинення службових проступків, умов їх можливого приховування, чого, значною мірою, можна досягти у разі реалізації функції аналізу наслідків внутрішнього контролю.
Звертається увага на те, що за сучасних суспільних перетворень в Україні стає можливим реалізація трансформованого “ефекту Токвілю”, що проявляється у тому, що зростання політичних і економічних свобод супроводжується активним соціальним розшаруванням та поширенням корупції серед державних службовців. З огляду на це визначається діалектична суперечність, що об’єктивно утворилась і поглиблюється в Україні: поступове просування України в напрямі демократизації та ринкових реформ розширює права та свободи громадян у їх самовизначенні та накопиченні приватних капіталів, але цей процес, водночас супроводжується поширенням корупції в органах виконавчої влади. В роботі паралельно сформульовані й інші суперечності, які, зважа-ючи на їх, значною мірою, суб’єктивну природу, можна усунути шляхом удосконален-ня інституту адміністративної відповідальності, а саме:
– між активними заходами структурно-функціонального вдосконалення системи управління органів виконавчої влади і статикою системи адміністративної відпові-дальності її суб’єктів, яка залишилась на попередньому, суспільно застарілому рівні;
– між конституційно закріпленими правами громадян і відсутністю чітких санкцій у нормах адміністративної відповідальності щодо державних службовців органів ви-конавчої влади, їх посадових осіб за порушення цих прав;
– між проголошеними принципами правової держави, зокрема рівністю всіх перед законом і активним використанням посадовими особами органів виконавчої влади недосконалостей норм адміністративної відповідальності з метою її уникнення.
У другому підрозділі “Посадова особа органу виконавчої влади як суб’єкт адмі-ністративної відповідальності”, зважаючи на те, що прийняття управлінського рішення, як основного продукту управлінської діяльності, покладається саме на посадових осіб, дослідження спрямовувалося у напрямі розв’язання проблем адміністративної відпові-дальності саме цієї категорії державних службовців. Проведене дисертаційне дослі-дження дозволило зробити висновок, що не існує законодавчо визначеного поняття “посадова особа державної служби”, що заважає урахуванню специфіки їх управлінсь-кої праці. Розглядаються розбіжності у термінах “посадова особа” та “службова особа”, зважаючи на їх паралельне використання у законодавстві.
Проводиться аналіз спеціальних ознак поняття “посадова особа”, за наслідками якого посадова особа органу виконавчої влади визначається як службовець, наділений державно-владними повноваженнями щодо здійснення юридично значимих управлін-ських дій, внаслідок яких виникають, змінюються чи припиняються управлінські пра-вовідносини, а також особа, яка постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням виконує функції представника органу виконавчої влади щодо забезпечення виконання прийнятих рішень.
У третьому підрозділі “Стан адміністративно-правового регулювання відпові-дальності посадових осіб органів виконавчої влади” увага зосереджується на розгляді чинних нормативно-правових актів, що стосуються адміністративної відповідальності, з’ясуванні складу адміністративного проступку, висвітленню єдності його ознак, що характеризують об’єкт і суб’єкт проступку, його об’єктивну і суб’єктивну сторони. До-сліджується практика застосування адміністративних норм щодо державних службов-ців органів виконавчої влади. Цей аналіз підтверджується поданими у динаміці статис-тичними даними, що дає змогу виявити суттєві прогалини у відповідних нормах вітчи-зняного законодавства та їх правозастосуванні, суперечність, нерозвинутість таких норм при застосуванні їх щодо державних службовців органів виконавчої влади.
Робиться загальний висновок про негативний вплив застарілих норм права на ді-євість сучасного інституту адміністративної відповідальності, ефективність боротьби з корупцією, гармонізацію вітчизняного права із нормами розвинутих країн Європи. Зве-ртається увага на недоліки процедурного характеру під час притягнення до адміністра-тивної відповідальності, внаслідок чого значна кількість правопорушників, в тому числі корупціонерів, уникає покарання. Аналізуються можливості імплементації у законодав-ство України окремих видів стягнень, які успішно застосовуються в розвинутих ринко-вих державах.
Розділ другий “Основні засади побудови системи заходів відповідальності посадових осіб органів виконавчої влади” складається з трьох підрозділів.
У першому підрозділі “Визначення поняття посадової відповідальності та принципів системи спеціальних заходів відповідальності посадових осіб органів вико-навчої влади” наголошується, що одним зі шляхів усунення перелічених у попередньо-му розділі суперечностей є набуття понятійним апаратом інституту адміністративної відповідальності більшої визначеності, і, зважаючи на тенденції розвитку норм міжна-родного права, його оновлення. Сформульований висновок, що, з огляду на специфіку управлінської праці, визначення юридичної відповідальності є невід’ємним від таких її складових, як обов’язки і права. У разі вчинення службового правопорушення винна посадова особа зазнає стягнень особливого майнового та іншого характеру, обсяг та порядок накладення яких передбачений законом.
Застосовуючи системний підхід до побудови спеціального понятійного апарату, здійснюється перехід від загальних методологічних принципів до питання визначення поняття “посадова відповідальність у сфері виконавчої влади”, за допомогою якого ви-світлюється адміністративно-правова природа окремих некримінальних (у контексті дослідження) видів юридичної відповідальності у сфері виконавчої влади, оскільки во-ни мають єдиний об’єкт – адміністративно-правові відносини, учасниками яких є поса-дові особи органів виконавчої влади.
Наступним етапом дисертаційного дослідження стало визначення принципів по-будови системи спеціальних адміністративних і дисциплінарних стягнень щодо держа-вних службовців органів виконавчої влади, до яких були віднесені:
– принцип прив’язки стягнень до провідних інтересів державних службовців і тради-ційних методів управлінської діяльності шляхом створення таких їх, що мають як адміністративний, так і кар’єрно-фінансовий, а також запобіжно-виховний характер, тобто, на відміну від чинних, здатних більш комплексно впливати на свідомість державного службовця;
– принцип поступового посилення впливу;
– принцип залежності стягнення від службового статусу правопорушника, відповідно до якого до винної особи має застосовуватися або особлива відповідальність (до державних службовців), або особлива підвищена відповідальність (до посадових осіб державної служби), або загальноправова відповідальність (до тих, хто працює за трудовими договорами);
– принцип передбачення у адміністративних стягненнях заходів додаткового мораль-но-психологічного впливу через оприлюднення факту вчинення службового про-ступку та застосованих у зв’язку з цим до винної особи (осіб) конкретних видів стя-гнень (письмове інформування постраждалих юридичних і фізичних осіб; оприлюд-нення інформації у професійних колах, повідомлення у засобах масової інформації).
У другому підрозділі “Концептуальні засади вдосконалення інститутів адмініс-тративної та дисциплінарної відповідальності посадових осіб органів виконавчої влади” здійснюється подальший розвиток спеціального термінологічного апарату через визна-чення нових понять адміністративної та дисциплінарної відповідальності посадових осіб органів виконавчої влади. Відправним моментом для цих понять стає використан-ня сформульованого здобувачем поняття “посадова відповідальність у сфері виконавчої влади”.
Оскільки на практиці єдиною підставою настання адміністративної відповідаль-ності є адміністративний проступок, дослідження було спрямовано на розробку відпо-відних понять. В контексті дослідження адміністративний проступок посадової особи органу виконавчої влади був визначений як протиправне, винне діяння, яке посягає на права і свободи громадян, юридичних осіб, власність, на встановлений порядок управ-ління, вчинене цією особою всупереч службовим обов’язкам і правам і за яке законом передбачено адміністративну відповідальність.
Розроблено також поняття “дисциплінарний проступок посадової особи органу виконавчої влади” – це протиправне, винне невиконання чи неналежне виконання слу-жбових обов’язків; невикористання для поставлених цілей посадових прав; перевищен-ня повноважень; порушення обмежень, пов’язаних із проходженням державної служби, а також вчинення діяння, яке порочить звання державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює, за що законом передбачено дисциплінарну відповідальність.
Підрозділ завершується рядом пропозицій щодо включення до законодавства про державну службу нових спеціальних видів адміністративних та дисциплінарних стягнень.
У третьому підрозділі “Створення системи адміністративних та дисциплінар-них стягнень за вчинення службових проступків посадовими особами органів виконав-чої влади” сформульовані принципи побудови такої системи використовуються для її схематичного зображення.
Висвітлені обов’язкові умови щодо запровадження спеціальних стягнень – наяв-ність статусу державного службовця та доведеність службового характеру його прови-ни. У разі особистої провини, державний службовець має притягатися до адміністрати-вної та дисциплінарної відповідальності у загальноправовому порядку. Під службовою провиною пропонується розуміти будь-які неправомірні дії, вчинені державним служ-бовцем, за винятком випадків особистої провини, не пов’язаних із виконанням службо-вих обов’язків.
Адміністративні і дисциплінарні стягнення для державних службовців і окремо їх посадових осіб групуються залежно від їх характеру на такі:
– запобіжно-виховні (спрямовані на виховання у державного службовця більш вимог-ливого ставлення до роботи, не позбавляючи посадову особу її особливого статусу і не завдаючи їй матеріальних утисків);
– кар’єрно-фінансові (впливатимуть як на матеріальні інтереси державного службов-ця, так і погіршуватимуть його статусне положення в органі влади);
– службово-припиняючі (завдаватимуть обмежень переважно статусу винної особи, оскільки в них закладено найбільший професійний та публічний осуд).
Відповідно вищевикладеним принципам побудови системи спеціальних стяг-нень, і адміністративні і дисциплінарні стягнення містять такі їх окремі види, що сто-суються лише посадових осіб державної служби, забезпечуючи їх (на відміну від зага-льноправової – для працюючих на умовах трудового договору та особливої відповіда-льності державних службовців) особливу, підвищену відповідальність. Таким чином теоретично реалізуються положення Концепції адміністративної реформи в Україні – необхідність поділу службових відносин в системі органів виконавчої влади на публіч-но-правові та приватно-правові, щодо інститутів адміністративної та дисциплінарної відповідальності.
Розділ 3 “Засоби виявлення і запобігання вчиненню правопорушень поса-довими особами органів виконавчої влади” складається з двох підрозділів.
У першому підрозділі “Деякі аспекти проведення службового розслідування та прийняття рішення у дисциплінарній справі” досліджується порядок проведення служ-бового розслідування як засіб виявлення правопорушень, вчинених державними служ-бовцями органів виконавчої влади при виконанні своїх обов’язків. З позицій необхідно-сті забезпечення законності в діяльності органів виконавчої влади, певного урахування відповідної міжнародної практики, виявляються істотні недоліки у підставах його про-ведення, зайва відомчість, непрозорість процедури, що, порушує права державного службовця, як громадянина України.
З метою підвищення результативності та демократизації службового розсліду-вання пропонується залучати до його проведення представника Головного управління державної служби України, незалежного фахівця-юриста із правом дорадчого голосу, а також адвоката особи, службові дії якої є предметом розгляду.
У другому підрозділі “Запровадження інституту правового нагляду за законніс-тю діяльності посадових осіб органів виконавчої влади” концентрується увага на необ-хідності запровадження в практику нових форм зовнішнього контролю і профілактики корупції в системі органів виконавчої влади. З цією метою, обгрунтовується необхід-ність започаткування нового інституту – правового нагляду, проведення якого пропо-нується доручити спеціальному підрозділу Головного управління державної служби України. До зони правого нагляду включається діяльність державних службовців, які працюють на корупційно небезпечних ділянках, надаючи, насамперед, послуги дозві-льно-ліцензійного характеру. Інститут правового нагляду пропонується спрямувати не стільки як реагування на виявлені злочини з боку посадових осіб органів виконавчої влади, скільки на широкий спектр правопорушень, на їх запобігання через систематич-не дослідження стану правопорядку у владному органі; на виявлення упередженості і правової некомпетентності під час проведення комплексних перевірок в цих органах; розгляд правомірності реагування посадових осіб на скарги фізичних та юридичних осіб; на прогнозування негативних наслідків від недобросовісного виконання державними службовцями їх посадових функцій. Правовий нагляд, насамперед, має спрямовуватися на додержання законних прав і інтересів усіх учасників адміністративних правовідносин; забезпечення кваліфікованого реагування у випадках викриття фактів адміністративного свавілля і корупційного примусу з боку посадових осіб органів виконавчої влади відносно підлеглих їм державних службовців.
Висвітлюючи шляхи удосконалення адміністративно-правового регулювання відповідальності посадових осіб органів виконавчої влади, наголошується на тому, що розроблені пропозиції повинні, насамперед, сприяти поглибленню самостійної роботи з виявлення посадових правопорушень, оволодіння специфічними методами управлінсь-кої діяльності, набуття нового ринково-правового мислення. Саме у досягненні ком-плексності впливу на свідомість посадових осіб органів виконавчої влади через запро-вадження у практику гнучких адміністративних і дисциплінарних стягнень, здатних впливати на широкий спектр їх інтересів а, відтак, відтворювати стійку мотивацію до-держуватися правових норм, слід вбачати реальну можливість суттєвого прискорення адміністративної реформи в Україні.

ВИСНОВКИ
Загальним теоретичним висновком в роботі є те, що динаміці адміністративної реформи в Україні значною мірою перешкоджає недосконале правове регулювання пу-блічних правовідносин нормами адміністративного права, зокрема адміністративної відповідальності. Удосконалення норм адміністративної відповідальності державних службовців органів виконавчої влади, їх посадових осіб, слід здійснювати за такими програмними напрямами.
По-перше, створити та законодавчо закріпити спеціальний термінологічний апа-рат з питань адміністративної і дисциплінарної відповідальності посадових осіб органів виконавчої влади, який має урахувати нові суспільно-економічні орієнтири, конститу-ційні цінності та принципи побудови правової держави, в якій органи влади особливо відповідальні перед суспільством за наслідки своєї праці.
По-друге, розробити нові принципи та побудувати на їх основі нову спеціальну систему адміністративних і дисциплінарних стягнень щодо осіб, які вчинили правопо-рушення через службову провину і мають статус державного службовця. Ця система має зробити діяльність виконавчої гілки влади більш прозорою та активно сприяти приборканню в ній корупції.
По-третє, удосконалити засоби внутрішнього та зовнішнього виявлення службо-вих проступків та корупційних правопорушень, причин та обставин їх вчинення, під-вищити об’єктивність попередньої кваліфікації через покращення функцій внутрішньо-го контролю і аналізу стану правопорядку в органі виконавчої влади, удосконалення процедури проведення службового розслідування та запровадження інституту незалеж-ного систематичного правового нагляду з боку Головного управління державної служ-би України.
Ці напрями конкретизовані у вигляді вирішення локальних теоретичних завдань, за наслідками яких підготовлені висновки із удосконалення чинного законодавства, ос-новними з яких є такі:
1. Необхідно комплексно удосконалити інститут адміністративної відповідаль-ності щодо працюючих в органах виконавчої влади. Зважаючи на суттєву різницю, що існує між повноваженнями державних службовців, їх посадовими особами та рештою працівників цих органів, та необхідність урахування цього при визначенні у посадових інструкціях їх персональної відповідальності, слід розробити спеціальний закон – “Про відповідальність працівників органів виконавчої влади”. Відповідно виключити із За-кону України “Про державну службу” ст.14, а ст.38 цього Закону викласти у такій ре-дакції: “Особи, винні у порушенні законодавства про державну службу, несуть відпові-дальність за спеціальним законодавством”.
2. Внести доповнення до п.“а” ст.2 Закону України “Про боротьбу з корупцією”, виклавши його у такій редакції: “а) державні службовці, а також особи, які під час про-ходження випробування при прийнятті на державну службу користуються усіма повно-важеннями щодо виконання функцій держави”.
3. Внести зміни до ч.5 ст.12 Закону України “Про боротьбу з корупцією”, викла-вши її у такій редакції: “Строк накладення адміністративного стягнення за корупційні діяння або інші, пов’язані із корупцією правопорушення, встановити у один рік з дня їх вчинення”.
4. Передбачити у п.3 Порядку проведення службового розслідування стосовно державних службовців обов’язок органу виконавчої влади залучати до такого розсліду-вання незалежного фахівця – юриста із правом дорадчого голосу, а також адвоката осо-би, службові дії якої є предметом розгляду.
5. Внести зміни та доповнення до пп.11 п.4 Положення про Головне управління державної служби України і викласти його у такій редакції: “забезпечує обов’язкову участь свого представника при проведенні службових розслідувань в органах виконав-чої влади з питань додержання державними службовцями законодавства про державну службу та про боротьбу з корупцією”.
6. Розробити Положення про спеціальний підрозділ правового нагляду Головно-го управління державної служби України. Внести доповнення до пп.10 п.4 Положення про Головне управління державної служби України і викласти його у такій редакції: “здійснює правовий нагляд в державних органах та органах місцевого самоврядування за діями працівників, що працюють на корупційно небезпечних ділянках за додержан-ням вимог законів України “Про державну службу”, “Про боротьбу з корупцією”, ін-ших актів законодавства з питань державної служби та таких, що входять до сфери дія-льності піднаглядового органу управління.” Зобов’язати цей підрозділ надавати опера-тивну інформацію про результати правового нагляду та щодо змісту проведених служ-бових розслідувань до інформаційно-аналітичного центру Генеральної прокуратури України.
7. Внести доповнення до п.1 Положення про формування кадрового резерву для державної служби, виклавши абз.2 у такій редакції: “Формування кадрового резерву повинне забезпечити добір працівників, які здатні запроваджувати демократичні цінно-сті правової держави та громадянського суспільства, неухильно відстоювати права лю-дини і громадянина; мають ринково-правове мислення, професійні навички, що грун-туються на сучасних спеціальних знаннях і аналітичних здібностях, для прийняття та успішної реалізації управлінських рішень”.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ
1. Старцев О.В. Актуальні проблеми юридичної відповідальності посадових осіб у сфері управлінської діяльності//Право України. – 2000. – №11. – С.112–114.
2. Старцев О.В. Посадова особа – державний службовець як суб’єкт юридичної відпо-відальності//Підприємництво, господарство і право. – 2001. – №4. – С.73–76.
3. Старцев О.В. Удосконалення заходів дисциплінарної відповідальності посадових осіб органів виконавчої влади України в умовах реформування державної служ-би//Підприємництво, господарство і право. – 2001. – №11. – С.44–47.
4. Старцев О.В. Проблеми вдосконалення порядку проведення службового розсліду-вання та прийняття рішення у дисциплінарній справі в Україні//Підприємництво, господарство і право. – 2001. – №12. – С.49–52.
5. Старцев О.В. Питання вдосконалення інституту адміністративної відповідальності посадових осіб органів виконавчої влади України//Підприємництво, господарство і право. – 2002. – №10. – С.59–63.
6. Старцев О.В. Юридична відповідальність посадових осіб органів виконавчої влади //Вісник прокуратури. – 2003. – №4. – С.81–86.
7. Старцев О.В. Удосконалення відповідальності державних службовців як необхідна передумова демократизації українського суспільства//Зб. наук. пр. – Суми: ВВП “Мрія” ЛТД, “Ініціатива”, 2000. – С.241–243.
8. Старцев О.В. Про поняття посадової відповідальності державних службовців у сфе-рі виконавчої влади//Зб. наук. пр. – Київ: ТОВ “АДЕФ-Україна, 2003. – С. 278–281.

АНОТАЦІЇ
Старцев О.В. Адміністративно-правове регулювання відповідальності по-садових осіб органів виконавчої влади. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціа-льністю 12.00.07 – теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Національна академія державної податкової служби України, Ірпінь, 2004.
У дисертації визначаються нові спеціальні терміни щодо адміністративної від-повідальності посадових осіб органів виконавчої влади України. Вводиться комплексне поняття посадової відповідальності та визначаються її елементи.
Розроблені засади нової системи адміністративних та дисциплінарних стягнень відповідно до Концепції адміністративної реформи в Україні.
Накреслюються шляхи удосконалення порядку проведення службового розслі-дування стосовно державних службовців; теоретично обгрунтовується необхідність за-провадження та визначаються основні засади інституту правового нагляду за діями державних службовців, які працюють на ділянках із підвищеним ризиком вчинення ко-рупційних правопорушень.
На підставі теоретичних висновків та аналізу чинного законодавства, міжнарод-ного досвіду розроблені та внесені пропозиції про комплексне вдосконалення інституту адміністративної відповідальності посадових осіб органів виконавчої влади.
Ключові слова: державна служба, орган виконавчої влади, посадова особа, поса-дова відповідальність у сфері виконавчої влади, адміністративна відповідальність, дис-циплінарна відповідальність, службове розслідування, корупційне правопорушення, правовий нагляд.

Старцев А.В. Административно-правовое регулирование ответственности должностных лиц органов исполнительной власти. – Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 – теория управления; административное право и процесс; фи-нансовое право; информационное право. – Национальная академия государственной налоговой службы Украины, Ирпень, 2004.
В диссертации проведены исследования, имеющие целью уточнение сущест-вующих и разработку новых понятий терминологического аппарата института государ-ственной службы и административной ответственности, а именно: проведен анализ специальных признаков понятия “должностное лицо” и разработано определение поня-тия “должностное лицо государственной службы”; введено новое комплексное понятие “должностная ответственность в сфере исполнительной власти”, которое послужило основой для разработки ряда специальных терминов, в частности, понятий администра-тивного проступка и административной ответственности применительно к должност-ному лицу органа исполнительной власти, заложив в них категории “права” и “обязан-ности” как неотъемлемые составные управленческого труда.
Руководствуясь положениями Концепции административной реформы в Украи-не, разработаны принципы и основы новой системы специальных административных и дисциплинарных взысканий для государственных служащих органов исполнительной власти и отдельно их должностных лиц. Обязательными условиями применения данной системы определены доказанность служебного характера вины служащего и наличие у него статуса государственного служащего. Выделив государственных служащих в от-дельную категорию работающих и отделив их таким образом от работающих по трудо-вому контракту, в систему взысканий была заложена возможность практической реали-зации в части института административной ответственности раздела служебных отно-шений на публично-правовые и частно-правовые.
Система административных взысканий предполагает группировку их конкрет-ных видов на следующие:
– предупредительно-воспитательные (направлены на воспитание у государственного служащего более требовательного отношения к работе, не затрагивая его должност-ного статуса и не нанося материального ущемления);
– карьерно-финансовые (оказывают влияние как на материальные интересы государ-ственного служащего, так и на его статусное положение в органе власти);
– служебно-прекращающие (причиняют ущерб статусному положению виновного в административном проступке, предполагают наибольшее профессиональное и об-щественное осуждение).
Система позволит увязать статусное положение работающего в органе исполни-тельной власти с уровнем его ответственности за ненадлежащее исполнение (либо не-исполнение) должностных функций и предполагает закрепление за работающими по трудовому договору, государственными служащими и должностными лицами государ-ственной службы соответственно – общеправовой, особой и особой повышенной адми-нистративной ответственности.
В диссертации также исследуются пути усовершенствования порядка проведе-ния служебного расследования как одного из недостаточно эффективно работающего механизма внутреннего выявления служебных проступков в системе исполнительной власти.
Рассматривая орган исполнительной власти как целостную, динамичную управ-ленческую систему, на которую активно влияет ряд не только внутренних, но и внеш-них факторов, среди которых контролирующие органы, в работе выдвигается идея соз-дания нового института – правового надзора Главного управления государственной службы. Автором разработаны основы правового надзора и заострено внимание на его принципиальных отличиях от общего надзора прокуратуры.
По итогам диссертационного исследования сделан вывод о том, что усовершен-ствование норм административной ответственности государственных служащих орга-нов исполнительной власти необходимо осуществлять по трем программным направ-лениям:
1. Разработки и законодательного закрепления специального терминологического ап-парата.
2. Разработки новых принципов и построения на их основе специальной системы ад-министративных взысканий, которая должна обеспечить более социально справед-ливый уровень ответственности государственных служащих перед обществом, про-зрачность законоприменения.
3. Усовершенствования механизма внутреннего и внешнего выявления служебных проступков и коррупционных правонарушений.
На основе теоретических выводов, анализа действующего законодательства и международного опыта разработаны и внесены конкретные предложения о комплекс-ном усовершенствовании законодательства в части института административной ответ-ственности должностных лиц органов исполнительной власти, борьбы с коррупцией, развития концептуальных положений по проведению административной и правовых реформ в Украине.
Ключевые слова: государственная служба, орган исполнительной власти, долж-ностное лицо, должностная ответственность в сфере исполнительной власти, админи-стративная ответственность, дисциплинарная ответственность, служебное расследова-ние, коррупционное правонарушение, правовой надзор.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

 

Пошукова анотація: інформаційно психофізіологічного інтелектуальної сторін суміжні архітектури мистецтва Інтернет правовідносини розвитку договір царської Аграрні правовідносини охорони господарського службі Європейського таємниця покарання юридичної військовослужбовців екологічні алкогольних наркотичних авторських таємницю суміжних державну рекламу лісового митних торговельної моралі волевиявлення свободи оподаткування керівника неповнолітніх посадових юридичних осіб засобів юридичних митних осіб процедура юстиція реформування судочинство засіб управління внутрішніх податкової міліції примус торговельного права послуги сільському митній проступки суди міліції монопольним автотранспортних експлуатації комунальної тваринного міграції проституції місцевих податкової інформаційної безпеки неповнолітніх освіту імміграційного внутрішніх біженців управлінської видворення провадження виконавчої грального кредитування безпеки місцевої суднових екологічної пожежної надзвичайних дозвільної благоустрою комунального кредитно міграційного нормотворчої залізничному нотаріальної масових автомобілебудування техногенної посадової міліцією детінізації податкового надзвичайного громадських громадянина інспекцій виконавця автомобільної іноземців керівників місцевого посадової міліції виконавчої працівника цінними громадських підприємницької прокуратури громадського відносини гарантії працівників корупцією арешту екологічної міського залізничному міліції підрозділів підприємництва звернень корупції контролю екологічну державного внутрішньої інтелектуальної автомобільної кадрів громадської дорожнього податкових митної земельних корупцією митних платників неповнолітніми дільничних охоронних служби місцевої відповідальності справи ліцензування підприємницької свобод вантажів статус гарантії строки координація територіальний дільничного митних пожежного податкової епідеміологічної суду примусу Кабінету президента народовладдя латентної правозастосовчої покарань людини земельних внутрішніх Акція Аліментні запозичення Антикризові Антимонопольні Антитерористична Запорізької Західною Апеляційне оскарження провадження Апеляційні Апроксимація суден Арешт Архівно Атестаційне Атестація Аудит Аутоагресивна Бандитизм податкових таємниця незаконним пожежами розповсюдженням зброї власність російських моніторингу адміністрацій механізму Вексель біхевіоризм Верховна Вестфальський відповідальність самоврядування представницької адміністративних партійної громадських жіночих місцевих представницької правоохоронної громадськістю дізнання МВС інформації корупцією внутрішніх розслідування соціальної вищою Юркевича Вибори СНД законодавство процес комісії співвідношення виконання Виконавча вексельних заповіту громадських


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking