Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-2% онлайн заказ


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Інститут конституційного контролю в Чехословаччині, Чехії і Словаччині: історико-правове дослідження (1918-2000 рр.)

 

ПЕРЕШ ІВАН ЄВГЕНІЙОВИЧ

ІНСТИТУТ КОНСТИТУЦІЙНОГО КОНТРОЛЮ В ЧЕХОСЛОВАЧЧИНІ, ЧЕХІЇ І СЛОВАЧЧИНІ: ІСТОРИКО-ПРАВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ(1918-2000 рр.)

Спеціальність 12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних та правових учень

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Львів – 2004

Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі теорії та історії держави і права Ужгородського національного університету.

Науковий керівник:
Доктор юридичних наук, професор Лемак Василь Васильович, Ужгородський національний університет

Офіційні опоненти:
доктор юридичних наук, професор Ярмиш Олександр Назарович, ректор Національного університету внутрішніх справ МВС України (м. Харків)

кандидат юридичних наук, доцент Чехович Валерій Анатолійович, доцент кафедри теорії та історії держави і права Київського національного університету ім. Тараса Шевченка

Провідна установа:
Національна академія внутрішніх справ МВС України, кафедра історії держави і права, м. Київ

Захист відбудеться 23 вересня 2004 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.03 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою 79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 14, ауд. Г-409.

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 5).
Автореферат розісланий 16 серпня 2004 р.

 

Учений секретар
спеціалізованої вченої ради Луць Л.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. З прийняттям в Україні Конституції 28 червня 1996 року постала проблема запровадження дієвого механізму правової охорони основного закону. Основою такого механізму став Конституційний Суд України, на який поряд з іншими функціями покладено здійснення конституційного контролю.
Але ефективна діяльність вітчизняного Конституційного Суду неможлива без врахування досвіду тих Європейських держав, які належать до правової системи того ж типу, що й Україна, мають конституційне правосуддя схожої моделі, і в яких орган конституційного контролю стабільно й ефективно існує тривалий час, забезпечуючи належне функціонування демократичної правової держави.
У цьому плані надзвичайно актуальним є досвід таких постсоціалістичних країн Центральної Європи, як Чеська та Словацька Республіки, що мають власні традиції та досвід у вирішенні питань щодо захисту основ конституційного ладу, зокрема, при здійсненні контролю за конституційністю політико-правових перетворень, які характерні і для нашої держави.
У той час, як у конституційну практику більшості країн Центральної та Південно-східної Європи орган конституційного судочинства був запроваджений лише у другій половині, чи наприкінці ХХ-го століття, цей інститут був відомий у Чехословаччині з моменту виникнення кельзеновської моделі. І хоча історично не завжди діяльність органу конституційного правосуддя Чехословаччини, Чехії і Словаччини була достатньо ефективною (оскільки саме його створення інколи гальмувалося, або сформований суд не мав достатніх реальних гарантій своєї незалежності), з поваленням соціалістичного режиму і утворенням конституційних судів вже незалежних держав Чехії та Словаччини, вони стали невід’ємними елементами державного механізму, які відіграють значну роль у формуванні правової держави, забезпечують конституційну законність, захист основних прав та свобод людини і громадянина, а їх організаційна структура та практична діяльність є прикладом для органів конституційного правосуддя постсоціалістичних держав і можуть бути використані в ході конституційної реформи в Україні. Використання досвіду цих країн у сфері здійснення конституційного контролю дозволить створити більш досконалу модель конституційного контролю, а конституційне судочинство більш ефективним та справедливим.
В сучасний період зазначена проблематика становить предмет зацікавленості представників різних галузей юридичної науки. Зокрема, потрібно відзначити праці таких вітчизняних і зарубіжних дослідників, як І.Г. Алексеєнка, В.О. Гергелійника, М.С. Кельмана, М.І. Козюбри, П.Ф. Мартиненка, О.М. Мироненка, В.В. Копєйчикова, В.Ф. Погорілка, П.М. Рабіновича, М.Д. Савенка, А.О. Селіванова, В.Є. Скоморохи, М.В. Тесленко, С. Шевчука, Ю.С. Шемшученка, С.С. Алексєєва, М.В. Баглая, Н.В. Вітрук, Б.С. Ебзєєва, Л.В. Лазарєва, А.Н. Медушевського, Ж.І. Овсепяна, В.А. Туманова, В.Є. Чиркіна, Г.А. Шмавоняна, Ю.Л Шульженко, Ю.А. Юдіна, В. Адамуса, Й. Благожа, П. Білека, Ф. Вейра, Й. Мазака, Ф. Мікуле, Ш. Огурчака, В. Шладечка, В. Шевчіка, М. Чіча та ін.
Поряд з тим, значна частина історико-правових питань розвитку та становлення інституту конституційного контролю Чехословаччини, Чеської і Словацької Республік (1918-2000 рр.) залишається мало дослідженою. Це власне і обумовлює актуальність теми, за якої виконана дисертаційна робота.
Виходячи з вищенаведеного, теоретична і практична потреба дослідження інституту конституційного контролю Чехословаччини, Чехії та Словаччини зумовлена: відсутністю комплексних історико-правових вітчизняних досліджень із проблем конституційного правосуддя; необхідністю вдосконалення організації та діяльності Конституційного Суду України на основі позитивного досвіду органів конституційного контролю Чехословаччини, Чеської та Словацької Республік; необхідністю підвищення рівня викладання державного права зарубіжних країн, зокрема, теоретичних проблем конституційного контролю та правової охорони конституції; вивченням можливостей конституційної контролю як дієвого механізму правової охорони основних прав і свобод людини і громадянина; необхідністю визначення місця інституту конституційного контролю в механізмі постсоціалістичних держав та його значення в процесі побудови правової держави.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов’язане з комплексною темою кафедри теорії та історії держави і права юридичного факультету Ужгородського національного університету “Державно-правові і етнополітичні проблеми національних меншин на Закарпатті у ХХ ст.” (номер державної реєстрації 0199V004191).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є поглиблення історико-правових знань стосовно виникнення, розвитку, організації і функціонування інституту конституційного контролю Чехословаччини, Чеської і Словацької Республік (1918-2000 рр.), як основного дієвого механізму правової охорони конституції.
Для досягнення поставленої мети в ході дисертаційного дослідження необхідно було вирішити наступні завдання:
- розкрити сутність категорії “правова охорона конституції” та виділити її основні елементи, серед яких чільне місце посідає інститут конституційного контролю;
- виділити історичні етапи (хронологію) розвитку інституту конституційного контролю Чехословаччини, Чеської та Словацької республік (1918-2000 рр.);
- проаналізувати процес становлення органів конституційного правосуддя Чехословаччини, Чеської та Словацької республік (1918-2000 рр.) їх особливості, організацію, структуру та обсяг повноважень;
- визначити роль і місце конституційного контролю в механізмі державної влади Чехословаччини, Чехії та Словаччини (1918-2000 рр.);
- проаналізувати моделі конституційного судочинства Чехословаччини, Чехії та Словаччини (1918-2000 рр.);
- провести комплексний порівняльно-правовий аналіз конституційних судів Чехії та Словаччини;
- сформулювати й обґрунтувати пропозиції щодо удосконалення вітчизняного законодавства з питань конституційного правосуддя.
Об’єктом дослідження є органи конституційного правосуддя Чехословаччини, Чехії і Словаччини (1918-2000 рр.).
Предметом дисертаційного дослідження є історико-правові закономірності процесу становлення, розвитку та особливості діяльності інституту конституційного контролю Чехословаччини, Чеської і Словацької Республік (1918-2000 рр.).
Хронологічні рамки дослідження включають період з 1918 року, коли була створена Чехословацька республіка та згодом запроваджений інститут конституційного контролю, і закінчуються 2000 роком, коли відбулося фактичне становлення інститутів конституційного правосуддя вже незалежних держав - Чеської та Словацької республік.
Методологічна основа дослідження. З метою забезпечення всебічного, повного та об’єктивного аналізу досліджуваної проблеми автором використаний комплекс загальнонаукових та спеціально-правових методів дослідження, принципи та засоби пізнання, які вироблені суспільними науками і застосовуються у процесі пізнання специфіки конкретно-історичної правової дійсності.
За допомогою таких загальнонаукових методів, як аналіз та синтез, узагальнення та моделювання, в роботі розкрито сутність категорії “правова охорона конституції”, виділені її структурні елементи, моделі конституційної юрисдикції постсоціалістичних країн, та проведено їх детальний аналіз. На підставі хронологічного методу виділено етапи розвитку інститутів конституційного правосуддя Чехословаччини, Чехії і Словаччини. Історико-правовий метод дослідження застосовується в роботі для вивчення специфіки виникнення та еволюції інституту конституційного контролю на різних етапах державно-правового розвитку Чехословаччини, Чехії і Словаччини, що дає можливість розкрити передумови його виникнення, етапи розвитку та особливості функціонування на кожному з цих етапів.
Особливе місце серед методів дослідження займає порівняльно-правовий та системно-структурний методи, за допомогою яких здійснено порівняння інститутів конституційного контролю Чеської та Словацької республік, ряду інших європейських держав, зокрема постсоціалістичних, виявлено власний досвід функціонування та діяльності інститутів конституційного правосуддя Чехословаччини, Чехії і Словаччини у державотворчій практиці, розкрито структуру інститутів конституційного контролю Чехословаччини, Чеської і Словацької республік, що допомогло виявити схожість та різницю їх моделей, визначити суттєві характеристики та тенденції розвитку порівнюваних інститутів.
Здійснюючи аналіз положень нормативно-правових актів та окремих правових норм, що регулюють діяльність органів конституційного правосуддя, автор застосував формально-логічний метод та спеціально-правові методи, зокрема, прийоми тлумачення правових актів, а на основі методу прогнозування визначив пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення діяльності органу конституційного судочинства України.
Джерельною та емпіричною базою дослідження стали нормативно-правові акти Чехословаччини, Чеської та Словацької республік, інших постсоціалістичних країн, монографії, публікації в періодичних наукових виданнях, рішення конституційних судів Чехословаччини, Чехії і Словаччини, а також архівні та статистичні матеріали.
Наукова новизна дисертаційної роботи полягає у тому, що вона є першим вітчизняним історико-правовим монографічним дослідженням проблем виникнення, розвитку та становлення інституту конституційного контролю Чехословаччини, Чехії та Словаччини (1918-2000 рр.).
В результаті проведеного дослідження сформульовані наступні положення наукової новизни, які виносяться на захист:
- проведено теоретико-історичний аналіз сутності категорії “правова охорона конституції”;
- виокремлено інститут конституційного контролю як елемент правової охорони конституції, встановлено його відмінності з інститутом конституційного нагляду;
- виділено характерні індивідуальні моделі конституційної юрисдикції постсоціалістичних країн Центральної та Південно-східної Європи;
- проаналізовано генезис інституту конституційного контролю Чехословаччини, Чехії і Словаччини (1918-2000 рр.), і виявлено особливості досліджуваного інституту на кожному з історичних етапів;
- встановлено особливості моделей конституційного контролю Чехословаччини, Чеської та Словацької республік (1918-2000 рр.);
- виявлено відмінності в повноваженнях, формуванні та організаційній структурі органів конституційного контролю Чехії і Словаччини;
- з’ясовано, що заснування інституту конституційного правосуддя Чехословаччини, Чехії і Словаччини сприяло більш ефективному функціонуванню судової системи досліджуваних країн, системи законодавства, авторитетності та стабільності основного закону;
- встановлено, що сфера реалізації функцій конституційного контролю Чехії та Словаччини є набагато ширшою від інших постсоціалістичних держав, що дозволяє забезпечити формування більш демократичної держави;
- сформульовано пропозиції щодо реформування вітчизняного інституту конституційного правосуддя.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення і висновки можуть бути корисними: для подальшої розробки теорії правової охорони конституції; для визначення нових історико-правових тенденцій та закономірностей виникнення та розвитку європейської моделі конституційного правосуддя; для подальших історико-правових досліджень чехословацької держави, Чехії і Словаччини; для вдосконалення діяльності Конституційного Суду України; при підготовці підручників, навчальних посібників, викладанні курсів з історії держави і права зарубіжних країн, державного права України, державного права зарубіжних країн та спецкурсів з питань конституційного правосуддя.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною науковою працею, результатом власних досліджень автора.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення і висновки дисертації обговорювалися на кафедрі теорії та історії держави і права Ужгородського національного університету, наукових конференціях: Підсумковій науковій конференції УжДУ “Право. Соціальна робота: теорія і практика” (м. Ужгород, 20 березня 2000 року); Міжнародній науковій конференції на тему ”Закарпаття у політиці Чехословаччини та Угорщини між світовими війнами” (м. Кошице (Словаччина) 9-10 грудня 2000 року); VI Міжнародній науково-практичній конференції “Наука і освіта 2003” (Дніпропетровськ, Донецьк, Харків, 20-24 січня 2003 року); Міжнародній науково-практичній конференції “Правовий статус національних меншин” (м. Ужгород, 28 травня 2003 року); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Динаміка наукових досліджень 2003” (Дніпропетровськ, Одеса, Львів, 20-27 жовтня 2003 року); Звітних наукових конференціях викладів юридичного факультету УжНУ; окремі фрагменти дисертації використовувалися в процесі викладання нормативних курсів ”Теорія держави і права”, “Соціологія права” та “Правознавство”.
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у п’яти опублікованих статтях у фахових виданнях.
Структура і обсяг дисертації. Матеріали дисертації, її мета та основні положення, що виносяться на захист, зумовили структуру і зміст роботи. Вона складається із вступу, чотирьох розділів, які мають вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел.
Повний обсяг дисертації становить ,,,, сторінок, з них ,,,,,, сторінок займає список використаних джерел (251 найменувань).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, зазначається зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначається мета, задачі, об’єкт та предмет дослідження, розкриваються методологічні, джерельні та емпіричні основи дослідження, його наукова новизна, положення, що виносяться на захист, практичне значення отриманих результатів, відомості про апробацію результатів дисертаційної роботи.
Перший розділ – “Історіографія, джерельна база та методологія дослідження наукової проблеми” – присвячений аналізу наукових праць, які стосуються дослідження, узагальнення нормативно-правового регулювання інституту конституційного контролю Чехословаччини, Чехії і Словаччини, архівних матеріалів, а також теоретико-методологічному дослідженню категорії “правова охорона конституції”.
Для більш повного та всебічного розкриття ступеня наукової розробки проблеми конституційного контролю в Чехословаччині, Чехії і Словаччині автором було розглянуто її з точки зору: 1) вітчизняних наукових розробок; 2) наукових праць російських вчених та інших іноземних науковців; 3) наукових розробок Чехословацьких, Чеських та Словацьких дослідників, що дало змогу більш ґрунтовного дослідження проблеми.
Враховуючу новизну інституту конституційного контролю для правових систем постсоціалістичних країн, зокрема України, останнім часом спостерігаємо значну активізацію досліджень цієї проблеми вітчизняними науковцями. Серед них слід відзначити праці В.Б. Авер'янова, В.Д. Бабкіна, П.Б. Євграфова, М.І. Козюбри, А.М. Колодія, В.В. Копєйчикова, В. Німченка, П.Ф. Мартиненка, О.М. Мироненка, Є.В. Назаренко, В.Ф. Опришка, М.П. Орзіха, В.Ф. Погорілка, П.М. Рабіновича, М.Д. Савенка, А.О. Селіванова, І.А. Тимченка, Ю.М. Тодики, В.М. Шаповала, С. Шевчука, Ю.С. Шемшученка, М.В. Черкеса, Л. Чубара, Л.П. Юзькова та ін.
Окремої уваги заслуговують дисертаційні дослідження І.Г. Алексєєнка, В.О. Гергелійника, М.С. Кельмана, В.В. Лемака, М.В. Тесленко та видані на їх основі монографії.
Серед праць сучасних вчених Російської Федерації чільне місце належить роботам С.А. Авак’яна, С.В. Боботова, М.В. Вітрук, Б.С. Ебзєєва, В.О. Кряжкова, Л.В. Лазарєва, В.В. Маклакова, А. Медушевского, Ж.І. Овсепяна, Б.М. Топорніна, В.О. Туманова, Г.А. Шмавоняна, Ю.Л. Шульженка, В.Є. Чиркіна, Ю.А. Юдіна та ін.
Вивченню проблеми конституційного контролю, частково історико-правових моментів, присвячені праці таких зарубіжних спеціалістів: А. Бланкенагеля, П. Бадура, Б. Візера, Г. Галмаі, Л. Гарліцкі, Д.Л. Златопольського, Е. Кейнса, К. Круїса, Н. Неновські, Г. Штайнбергера, А. Шайо.
Але найважливішими джерелами у дослідженні становлення та розвитку інституту конституційного контролю Чехословаччини, Чехії і Словаччини займають саме праці вчених цих держав, зокрема: В. Адамуса, Й. Благожа, П. Білека, Ф. Вейра, А. Герлоха, В. Сладечка, В. Шевчіка, Ф. Мікуле, М. Чіч, Й. Мазака, Ш. Огурчака та ін.
В останні десятиліття практично у всіх постсоціалістичних державах Центральної, Південно-східної Європи та країнах СНД відбулися зміни конституційного ладу. Одночасно з такими змінами постала проблема запровадження стабільного та ефективного механізму правової охорони основного закону, який виступає необхідною умовою реалізації всіх встановлених конституцією норм. Саме тому дисертантом було визначено за допомогою яких основних понять розкривається сутність явища “правова охорона конституції”, та здійснено теоретичний аналіз основних складових даного правового явища.
Проаналізувавши існуючі в юридичній літературі підходи щодо поняття “правова охорона конституції”, дисертантом визначено, що конкретизація основних складових, які розкривають явище “правова охорона конституції”, можлива шляхом виділення, аналізу та розкриття змісту таких компонентів, як: 1) гарантійний механізм захисту конституції; 2) інституційний механізм захисту конституції.
Зокрема, юридичний механізм захисту конституції представляє собою сукупність спеціально передбачених юридичних гарантій (стабільний характер конституційних норм, верховенство норм конституції, конституційна законність), які забезпечують стабільність та верховенство норм конституції, а також виконання та дотримання режиму конституційної законності.
Інституційний механізм охорони конституції представляє собою сукупність державних інституцій, що наділені правом конституційного контролю (нагляду), який у світовій практиці розглядається як основний засіб захисту основного закону і направлений на виявлення та скасування діючих правових приписів, що суперечать конституції. Тому для детальнішого аналізу інституційного механізму охорони конституції дисертантом розкрито та проаналізовано такі його структурні елементи: 1) конституційний контроль та нагляд; 2) суб’єкти конституційного контролю (нагляду); 3) об’єкти конституційного контролю (нагляду).
Підсумовуючи вищесказане, дисертантом зроблено висновок, що одним із найважливіших елементів існування правової держави слід визнати правову охорону конституції, під якою слід розуміти сукупність спеціально передбачених юридичних гарантій, інститутів та засобів, які забезпечують верховенство конституції, реалізацію та стабільність її положень, а також забезпечують виконання та дотримання режиму конституційної законності.
Другий розділ – “Конституційне правосуддя у механізмі Чехословацької держави: історико-правовий аспект (1918-1992 рр.)” – складається із чотирьох підрозділів: “Еволюція моделей правової охорони конституції: світовий досвід”, “Утворення та розвиток інституту конституційного контролю в першій Чехословацькій Республіці після розпаду Австро-Угорщини (1918-1938 рр.) і Словацькій Республіці (1939-1944 рр.)”, “Специфіка конституційного контролю в соціалістичній Чехословаччині (1948-1989 рр.)” і “Розвиток інституту конституційного правосуддя в процесі демократичних змін (1989-1992 рр.)”.
Виходячи із загального аналізу моделей конституційної юрисдикції, форм конституційного контролю (нагляду), та визначення місця органів конституційного контролю в механізмі державної влади постсоціалістичних країн дисертант виділив та проаналізував специфічні моделі конституційної юрисдикції постсоціалістичних країн: 1) парламентська модель конституційної юрисдикції; 2) спеціалізована модель, яку в свою чергу можна поділити на центральноєвропейську та пострадянську моделі; 3) змішана модель.
Парламентська модель конституційної юрисдикції характерна для країн, які зберегли деякі устої соціалістичного режиму, але поряд із цим здійснюють перехід до демократичного режиму, і в яких контроль за конституційністю нормативних актів здійснює парламент (Китай, Туркменістан).
Спеціалізована модель конституційної юрисдикції присутня в державах, де утворені спеціальні судові (як правило конституційний суд), чи квазісудові органи, які покликані здійснювати виключні повноваження щодо забезпечення відповідності нормативних актів основному закону держави та виконувати ряд інших виключних повноважень. Тому, в залежності від обсягу здійснюваних повноважень, спеціалізовану модель можна поділити на центральноєвропейську (Чехія, Словаччина, Польща та Болгарія) та пострадянську модель (Азербайджан, Білорусія, Вірменія, Грузія, Киргизія, Молдова, Росія, Таджикистан, Узбекистан, та Україна), які відрізняються між собою обсягом здійснюваних повноважень.
Також за обсягом забезпечення незалежності суддів пострадянську модель можна поділити на дві групи. До першої відносяться країни, в яких конституційно закріплений інститут недоторканості суддів органів конституційного правосуддя (Азербайджан, Грузія, Киргизія, Росія, Таджикистан, Узбекистан, Україна), а до другої групи – держави, в яких судді позбавлені недоторканості (Білорусія, Вірменія, Казахстан, Молдова).
Змішана модель конституційної юрисдикції характеризується тим, що охорону конституційності здійснюють як спеціалізовані, як правило квазісудові органи, так і парламент. Така модель конституційної юрисдикції присутня в Казахстані, Монголії та Румунії.
Дисертант звертає увагу на те, що зміни, які відбулися в Європі протягом 1917-1919 років призвели до утворена 28 жовтня 1918 року Чехословаччини. Одразу після цього в напрямку державотворення Чехословаччини відбувалися певні кроки переважно стабілізаційного характеру, про що свідчить досить інтенсивний законотворчий процес новоствореної держави, який багато в чому залежав від рецепційної практики. Остання полягала в тому, що при побудові правової системи Чехословацької Республіки використовувалися австрійські та угорські моделі управління, а також закони та підзаконні нормативні акти, які продовжували тимчасово діяти.
Характер такої рецепційної практики був відбитий при запровадженні інституту конституційного контролю, який представляв собою принципово нову (австрійську) модель конституційного правосуддя, яка була розроблена австрійським вченим Г. Кельзеном і полягала в тому, що, на відміну від американської моделі, конституційне правосуддя здійснювалось не судами загальної юрисдикції, а органом концентрованого та спеціалізованого конституційного судочинства - Конституційним Судом.
Отже, як бачимо, Чехословаччина була другою країною у Європі, де був сформований Конституційний Суд на основі кельзеновської моделі, тому дисертантом було проаналізовано наступні питання: якою нормативною базою був врегульований правовий статус Конституційного Суду Чехословаччини; яким саме органом – конституційного контролю чи нагляду – був суд; якою була процедура формування складу суду; які повноваження відносилися до його компетенції, як здійснювалося провадження у суді та місце інституту конституційного контролю в механізмі розподілу державної влади.
Перший Конституційний Суд Чехословаччини пропрацював лише один термін, а його діяльність не була інтенсивною. Про це свідчить той факт, що за час своєї роботи він розглянув конституційність лише двох законів та декількох підзаконних нормативних актів.
Другий склад суду було сформовано лише в травні 1938 року, але згодом він припинив свою діяльність, оскільки Конституційним законом від 14 березня 1939 року була проголошена самостійна Словацька Республіка, у Конституції якої було закладено організацію Конституційного Сенату, який вирішував питання відповідності законів та постанов Конституції та конституційним законам.
Таким чином, підсумовуючи вищесказане, слід зауважити, що досліджувана нами проблема є надзвичайно важливою для становлення та діяльності органу конституційного правосуддя не тільки Чехословаччини, а й майбутніх незалежних держав Чехії та Словаччини. Це випливає з того, що: 1) на даному етапі відбулося становлення інституту конституційного контролю Чехословаччини, де на основі кельзеновської моделі був утворений спеціалізований орган конституційного правосуддя – Конституційний Суд; 2) на даному етапі був закладений фундамент, який в майбутньому послужив основою для вироблення різного роду проектів, поглядів та пропозицій стосовно конституційного правосуддя Чехословаччини; і, по-третє, самостійна Словацька Республіка задекларувала положення, які вперше в історії інституту конституційного правосуддя передбачили заснування спеціалізованого квазісудового органу охорони конституційності - Конституційного Сенату.
Система органів по захисту Конституції Чехословаччини в післявоєнний період послідовно формувалась з 1948 року. І хоча ідея правової охорони Основного закону і створення для цієї мети спеціалізованого органу судового типу прослідковувалася в правових розробках цілого ряду дослідників, враховуючи той факт, що соціалістична доктрина не визнавала самої ідеї створення такого спеціалізованого інституту, його функції були передані Президії Національних зборів. Так, Президія здійснювала тлумачення законів, вирішувала питання про відповідність законів Конституції та відповідність постанов уряду і міністрів законам, а за Конституцією 1960 року дана функція була віднесена до компетенції Національних зборів.
Тільки у 1968 році відбулося повернення до ідеї створення спеціалізованого органу правової охорони основного закону, оскільки у ст. 86 конституційного закону “Про Чехословацьку федерацію” було передбачено створення Конституційного Суду ЧССР як органу охорони конституційності, положення якого так і залишилися декларативними і не були інституйованими протягом 22 років, а функції по охороні Конституції продовжував виконувати Парламент. І тільки з проведенням у листопаді 1989 року “оксамитової революції” та зміною політичного режиму був утворений Конституційний Суд ЧСФР. Завдяки цьому функція контролю за відповідністю законів та підзаконних нормативних актів Конституції була вилучена із компетенції парламенту і сконцентрована в спеціалізованому органі охорони конституційності – Конституційному Суді.
Третій розділ – “Правові основи й проблеми функціонування Конституційного Суду в Чеській Республіці (1993-2000 рр.)” складається із двох підрозділів: “Законодавчі основи й роль конституційного суду в процесі формування незалежної Чеської Республіки” і “Специфіка практики конституційного судочинства в Чеській Республіці”.
Дисертант звертає увагу на те, що Конституційний Суд Чеської Республіки, який розпочав свою діяльність 15 липня 1993 року у м. Брно, як єдиний та особливий державний орган конституційного правосуддя ЧР, заснований на моделі концентрованого та спеціалізованого конституційного судочинства, наділений правом конкретного та абстрактного конституційного контролю, при здійсненні якого він вирішує питання конституційності як національних, так і міжнародних правових актів.
Поряд з Парламентом ЧР, Президентом та Урядом він є одним із вищих державних органів. Тому Конституційний Суд передусім функціонує як ефективна складова системи „стримування і противаг” в рамках поділу державної влади, тобто щодо інших органів державної влади він здійснює контрольні повноваження і передусім щодо законодавчої та виконавчої влади.
У системі стримування та противаг він характеризується не стільки правосуддям, скільки юридичною можливістю впливати на рішення та дії законодавчої та виконавчої влади, врівноважувати їх.
Конституційний Суд, як судовий орган охорони конституційності, є незалежним, колегіальним, демократично сформованим та постійно діючим інститутом, який займає особливе місце у механізмі державної влади, є організаційно відокремленим від інших гілок влади, покликаний забезпечувати додержання положень Конституції та гарантувати конституційну законність у всіх сферах суспільного життя.
Виходячи з європейських стандартів, Конституційний Суд можна віднести до “сильних” органів конституційного контролю. Це, в першу чергу, випливає з його можливості здійснювати абстрактний та конкретний контроль правових норм, повноважень по перевірці конституційності втручань органів державної влади в основні права та свободи, де найголовнішою є можливість розгляду конституційності судових рішень, розгляд спорів про компетенцію між державними органами та органами місцевого самоврядування, вирішення виборчих питань і врешті питань, пов’язаних з імпічментом глави держави, що дозволяє говорити про намагання Конституційного Суду вирішувати найважливіші політико-правові питання.
Четвертий розділ – “Конституційний Суд у Словацькій Республіці: становлення та проблеми удосконалення (1993-2000 рр.)” – складається із двох підрозділів: “Конституційний Суд як гарант конституційної законності в незалежній Словацькій Республіці: інституційно-юридична характеристика” і ”Особливості діяльності органу конституційної юрисдикції Словацької Республіки”.
Його теоретичне значення полягає у дослідженні місця інституту конституційного контролю в механізмі Словацької держави та значення в процесі побудови правової держави. Практичний характер полягає у визначенні впливу інституту конституційної юрисдикції на зміни суспільно-політичного життя, вивчення можливостей конституційного контролю як основного засобу правової охорони Конституції СР.
Дисертант звертає увагу на те, що судова охорона конституційності у СР поділяється між судами загальної юрисдикції (охорона законності у випадках порушення прав і свобод фізичних і юридичних осіб) і Конституційним Судом (охорона конституційності у випадках порушення основних прав і свобод фізичних і юридичних осіб). Основна різниця між Конституційним Судом і судами загальної юрисдикції полягає у тому, що результатом конституційного контролю є рішення про відповідність конкретної правової норми Конституції, тобто акту, який має найвищу юридичну силу, а не застосування правової норми до конкретних обставин справи, що розглядаються судами загальної юрисдикції.
Конституційний Суд СР наділений правом абстрактного та конкретного конституційного контролю в найширшому розумінні, тобто може перевірити конституційність будь-якого закону, постанови чи іншого правового акту, прийнятого головою держави, парламентом, урядом чи місцевим органом влади, як у зв’язку з розглядом конкретної справи, так і безвідносно до неї.
З моменту свого заснування орган конституційного правосуддя став невід’ємним елементом механізму словацької держави. Це пояснюється тим, що державні перетворення, які відбулися з проголошенням незалежної Словацької Республіки, згодом привели до гострих протиріч основних гілок влади. У такій ситуації Конституційний Суд, як незалежний судовий орган охорони конституційності, завдяки спеціалізованим повноваженням по здійсненню контролю за конституційністю нормативних актів, вирішенню конфліктів та протиріч між державними органами, посадовими особами, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами, став органом стабілізації політичного життя у країні та основним арбітром у вирішенні суперечностей між державними органами. Завдяки цьому була забезпечена конституційна законність у всіх сферах державного та суспільного життя, а його рішення сприяли гармонізації політичного життя країни, становленню парламентської демократії, незалежності гілок влади, формуванню правової свідомості та правової культури всіх суб’єктів правовідносин.

ВИСНОВКИ
У дисертації представлено узагальнення і нове вирішення завдання, що полягає у поглибленні історико-правових знань стосовно виникнення, розвитку, організації і функціонування інституту конституційного контролю Чехословаччини, Чеської і Словацької Республік (1918-2000 рр.), як основного дієвого механізму правової охорони конституції, що є відповідним внеском у правничу науку.
Виконане дослідження дозволяє зробити наступні висновки:
1. Правова охорона конституції - це сукупність спеціально передбачених юридичних гарантій, інститутів і засобів, які забезпечують верховенство конституції, реалізацію та стабільність її положень, а також виконання та дотримання режиму конституційної законності. Змістовна сутність явища “правова охорона конституції” забезпечується з’єднанням в єдине ціле таких елементів, як юридичний механізм захисту конституції, до якого слід віднести верховенство, стабільний характер конституційних норм, конституційну законність та інституційний механізм, тобто сукупність загальних і спеціальних інституцій, які здійснюють конституційний контроль та нагляд.
2. Інститут конституційного контролю – це специфічна діяльність, яка здійснюється за суворо визначеною процедурою від імені держави і тільки державними, у більшості випадків спеціально створеними для цього органами, з метою виявлення та усунення невідповідностей нормативно-правових актів конституції, вирішення спірних питань, що мають конституційне значення для забезпечення верховенства основного закону у правовій системі суспільства і носить кінцевий за своїм юридичним наслідком характер. На відміну від конституційного контролю конституційний нагляд полягає у тому, що наглядовий орган не вправі самостійно відміняти неконституційні акти, а лише звертатися з такою ініціативою до органу, який видав акт, чи до вищестоящого органу.
3. Особливістю державно-правових змін постсоціалістичних країн Центральної та Південно-східної Європи стало те, що більшість із них передбачили створення механізму конституційного контролю на основі кельзеновської моделі. Але в той же час, слід зазначити, що для органів конституційного контролю постсоціалістичних країн характерні індивідуальні моделі конституційної юрисдикції (парламентська, спеціалізована та змішана), що насамперед пов’язано із правовою системою тої чи іншої держави, історичними звичаями, традиціями, статусом органу конституційного контролю та його місцем у системі розподілу влади.
4. Яскравим прикладом розвитку інституту конституційного контролю постсоціалістичних країн є конституційні суди Чехії та Словаччини, в яких інститут конституційного контролю відомий з моменту заснування кельзеновської моделі, і має власні спільні історичні традиції. Так, у процесі розвитку інституту конституційного контролю Чехословаччини, Чеської та Словацької республік можна виділити наступні етапи (хронологію): 1) утворення та розвиток інституту конституційного контролю в першій Чехословацькій Республіці (1918-1938 рр.); 2) запровадження квазісудового органу правової охорони конституції - Конституційного Сенату у Словацькій Республіці (1939-1944 рр.); 3) парламентський конституційний контроль у соціалістичній Чехословаччині (1948-1989 рр.); 4) розвиток інституту конституційного правосуддя в процесі демократичних змін (1989-1992 рр.); 5) створення та розвиток конституційних судів в незалежних Чеській та Словацькій Республіках.
5. Характерною особливістю моделей конституційного правосуддя Чехословаччини, Чехії та Словаччини є те, що в своїй діяльності вони використовували вже створені традиції конституційного судочинства, самостійно створюючи і розвиваючи тільки окремі положення. Ті правові положення, які регламентували виникнення та обсяг повноважень конституційних судів, були здебільшого запозичені з іноземних моделей конституційного судочинства, практика діяльності та організаційна структура яких перевірена часом. Якщо розглянути Конституційний Суд Чехословаччини, то сильний вплив на нього справив орган конституційного судочинства Австрії, на Чеський - Конституційний Суд Німеччини, а ряд положень органів конституційного правосуддя Австрії, Німеччини та Італії були запозичені Словацьким органом охорони конституційності.
6. Основні відмінності між органами конституційного контролю Чехії і Словаччини визначено на основі наступних критеріїв: 1) за обсягом запозичення правових положень організації та діяльності органу конституційного контролю ЧСФР та інших держав; 2) за суб’єктами звернення до органу конституційного правосуддя; 3) за способом порушення процедури конституційного провадження; 4) за складом, строком повноваження суддів, способом їх призначення та обрання; 5) за структурою та строком повноважень структурних одиниць органу конституційного контролю; 6) за обсягом повноважень органів конституційного контролю; 7) за суб’єктами, що вправі звільнити з посади суддю органу конституційного правосуддя; 8) за обсягом повноважень судді-доповідача; 9) за суб’єктами, які наділені правом здійснювати представництво перед Конституційним Судом; 10) за строком скасування нормативних актів, що визнані неконституційними.
7. Розподіл судової охорони конституційності у Чехословаччині, Чехії і Словаччині між судами загальної юрисдикції і органами конституційного правосуддя, а також спеціалізовані повноваження конституційних судів по здійсненню конституційного контролю сприяли більш ефективному функціонуванню судової системи, системи законодавства, авторитетності та стабільності основного закону.
8. Шляхом відміни неконституційних положень, вирішенням конфліктів між різними суб’єктами правовідносин, повноваженнями щодо виборчої системи, імпічменту глави держави, референдумів, діяльності об’єднань громадян, та здійснюючи офіційне і обов’язкове тлумачення Конституції та законів, органи конституційної юрисдикції Чехії і Словаччини – як гаранти охорони не тільки конституційності, а й законності взагалі за сферою реалізації функцій конституційного контролю наділені ширшими повноваженнями, ніж інші постсоціалістичні органи конституційного правосуддя. Це дозволяє забезпечити формування більш демократичної держави, справляє значний вплив на діяльність органів державної влади, фізичних та юридичних осіб, забезпечуючи належне функціонування системи стримування та противаг, принципу розподілу влади, захисту основних прав і свобод людини і громадянина.
9. Виходячи з того, що конституційне правосуддя в Україні знаходиться на етапі становлення, ряд особливостей органів конституційного контролю Чехії та Словаччини, таких, як організаційна структура, обсяг юрисдикції, чіткий поділ повноважень у середині суду та процедура провадження, можуть бути взяті за зразок і використані для вдосконалення організації та діяльності Конституційного Суду України.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:
1) Переш І. Особливості формування Конституційного Суду Словацької Республіки у контексті Європейського досвіду // Вісник Львівського Університету. – Серія міжнародні відносини. – Львів, 2002. – Вип. 9. – С. 182-186;
2) Переш І. Деякі питання щодо імунітету та дисциплінарного провадження щодо суддів Конституційного Суду Словацької Республіки // Вісник Львівського Університету. – Серія юридична. – Львів, 2002. – Вип. 37. – С. 244-247;
3) Переш І. Процедура розгляду Конституційним Судом Словацької Республіки скарг на незаконні дії органів державної влади та місцевого самоврядування // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – 2002. – Випуск 16. – С. 378-381;
4) Переш І. Принципи конституційного судочинства Словацької Республіки // Науковий вісник Національної Академії внутрішніх справ України. – К., 2003. – Вип. 1. – С. 129-135;
5) Переш І. Традиції конституційного правосуддя Чехословаччини: деякі аспекти проблеми // Вісник Львівського Університету. – Серія юридична. – Львів, 2003. – Вип. 38. – С. 191-196.

АНОТАЦІЯ
Переш І.Є. Інститут конституційного контролю в Чехословаччині, Чехії і Словаччині: історико-правове дослідження (1918-2000 рр.). – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01. – теорія та історія держави і права; історія політичних та правових вчень. – Львівський національний університет імені Івана Франка. – Львів, 2004.
У роботі проведено комплексне та цілісне історико-правове дослідження виникнення, розвитку та становлення інституту конституційного контролю Чехословаччини, Чехії та Словаччини (1918-2000 рр.), як основного дієвого інституту правової охорони конституції. Зокрема, автором здійснено теоретико-методологічний аналіз категорії “правова охорона конституції, виділено та проаналізовано основні моделі конституційної юрисдикції досліджуваних країн, висвітлено новітні проблеми пов’язані з особливостями становлення та розвитку інституту конституційного правосуддя Чехословаччини, Чеської та Словацької Республік. Сформульовано основні висновки наукового дослідження та практичні рекомендації щодо вдосконалення вітчизняного органу конституційного правосуддя.
Ключові слова: інститут конституційного контролю, конституційний суд, правова охорона конституції, Чехословаччина, Чехія, Словаччина.

АННОТАЦИЯ
Переш И.Є. Институт конституционного контроля в Чехословакии, Чехии и Словакии: историко-правовое исследование (1918-2000 гг.). – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.01. – теория и история государства и права; история политических и правовых учений. – Львовский национальный университет имени Ивана Франко. – Львов, 2004.
Изменения государственного строя стран Центральной и Юго-восточной Европы в последние десятилетия ХХ ст. привели к необходимости создания реально действенного механизма правовой охраны конституции, благодаря которому обеспечивается выполнение и соблюдение положений основного закона государства.
Особенностью государственно-правового развития постсоциалистических стран Центральной и Юго-восточной Европы стало то, что большинство из них предусмотрели создание механизма конституционного контроля и надзора, который большей частью основанный на кельзеновской модели конституционного правосудия. Но в то же время, следует отметить, что для органов конституционного контроля постсоциалистических стран характерные индивидуальные модели конституционной юрисдикции (парламентская, специализированная и смешанная), что прежде всего связано с правовой системой того или иного государства, историческими обычаями, традициями, статусом органа конституционного контроля и его местом в системе разделения власти.
Ярким примером развития института конституционного контроля постсоциалистических стран есть конституционные суды Чехии и Словакии, в которых институт конституционного контроля известный с момента учреждения кельзеновской модели, и имеет собственные общие исторические традиции. Так, в процессе развития института конституционного контроля Чехословакии, Чешской и Словацкой республик можно выделить следующие этапы (хронологию): 1) образование и развитие института конституционного контроля в первой Чехословацкой Республике (1918-1938 гг.); 2) внедрение квазисудебного органа правовой охраны конституции - Конституционного Сената в Словацкой Республике (1939-1944 гг.); 3) парламентский конституционный контроль в социалистической Чехословакии (1948-1989 гг.); 4) развитие института конституционного правосудия в процессе демократических изменений (1989-1992 гг.); 5) создание и развитие конституционных судов в независимых Чешской и Словацкой республиках.
Начиная с 1920 года институт конституционного контроля был впервые предусмотрен Конституцией Чехословацкой Республики. Он послужил основой для изготовления разного рода проектов, взглядов и предложений относительно развития конституционного правосудия Чехословакии, Чехии и Словакии.
И хотя в социалистический период функцию конституционного контроля выполнял Президиум Национального собрания и само Национальное собрание, со временем был снова образованный Конституционный Суд ЧСФР. Таким образом, функция контроля за соответствием нормативно-правовых актов Конституции была изъята из компетенции парламента и сконцентрирована в специализированном органе охраны конституционности – Конституционном Суде, который сосредотачивался исключительно на конституционно-правовой проблематике рассмотрения дел и сыграл особую роль в построении правового государства и в обеспечении основных прав и свобод человека и гражданина.
После реорганизации ЧСФР в 1992 году и создания Чешской и Словацкой республик, конституционные суды независимых государств начали свою деятельность 17 марта 1993 года в г. Кошице и 15 июля 1993 года в г. Брно, позаимствовав практику рассмотрения дел и принятие решений своего предшественника - федерального Конституционного Суда.
Организацией органов конституционного контроля ЧР и СР фактически завершился этап становления их государственности. Конституционные суды – как гаранты правовой охраны конституции – стали основанием правового государства, которые обеспечивают конституционную законность во всех сферах государственной и общественной жизни, надлежащее функционирование системы сдерживания и противовесов, принципа разделения власти. Их решения оказывают содействие гармонизации политической жизни страны, становлению парламентской демократии, независимости ветвей власти, защиты основных прав и свобод человека и гражданина, формированию правового сознания и правовой культуры всех субъектов государственно-политической жизни.
Ключевые слова: институт конституционного контроля, конституционный суд, правовая охрана конституции, Чехословакия, Чехия, Словакия.

ANNOTATION
Peresh I.J. Institute of constitutional control in the Czechoslovakia, Czech Republic and Slovak Republic: historical-legal research (1918-2000). – Manuscript.
Thesis for a master’s degree on speciality 12.00.01. – Theory and History of State and Law; History of Political and Legal Sciences. – Ivan Franko National University Lviv. Lviv, 2004.
The complex historical–legal research of origin, development and establishment of institute of constitutional control in Czechoslovakia, Czech Republic and Slovak Republic (1918–2000), as a basic acting institute of legal defence of constitution has been conducted. Namely, the author has made the theoretical-methodological analysis of the category “legal defence of constitution”; has defined and analysed basic models of constitutional jurisdiction of the countries under research; has considered the newest problems connected with the peculiarities of establishment and development of institute of constitutional justice of Czechoslovakia, Czech Republic and Slovak Republic. Basic conclusions of scientific research and practical recommendations as for the mastering of home body of constitutional justice have been formulated.
Key words: institute of constitutional control, constitutional court, legal defence of constitution, Czechoslovakia, Czech Republic and Slovak Republic.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

Пошукова анотація: випробуванням Звільнення каяттям дійовим поруки примиренням відбування дисципліни Зворотна громадськістю іміджу Зв’язки Зґвалтування адвокатом влади громадянами податкової реформа Соціалістичної Земельні процесуальні Земля довірою Злочин наслідками дорожнього людяності ОВС банкрутством необережність віросповідання економіки підприємницької найму мотиваційній пересування вузами підприємницьких фінансових приватної трудових Змішані вини інформації захисту винагороди безпідставного шкоди рятування загрози доручення підстави Європи Зовнішньоекономічні сліди Ідеологія Локка Імідж Імміграційне слідчого дитини міграції морського Імплементація Імунітет Інвестиційні договори самоврядування вчителя технології банкрутства губернаторства громадянства представництва Чехословаччині самоврядування моральної Польща омбудсмана підсудності піклування поруки потерпілого консулів Президента Франції Інститутпрезидентства співучасті присяжних губернатора конституційного народовладдя державної адміністрацій ідеологія криміналістики Інтелектуальна культура безпека ООН розслідування органів податкової мореплавства Інформація Іпотека вугледобувну обґрунтування ЗУНР власності трудового Кадрове державному Казна Касаційне час господарської умисних ухилення поліція слідчих приховування некласичний осудними Князівська Кодифікаційна Кодифікаційні Кодифікація Колективні заробітної Колізії Командитні Компенсації місцевого Президента фармакотерапевтична землекористування криміналістичне досудовому Компроміс Комунікативна Конкурентне Конкуренція Консолідація Конституцiйне Конституційна політичних правової юрисдикція юстиція Директорії справами державними освіту приватну творчості життя збори світогляду допомогу контроль конфлікт прав гласності рівності ініціативи Конституційний Суд громадянські делікти екологічні виконавчої міліції поділу внутрішніх парламентаризму громадянина законодавчої безпеки виконавчої стримувань особисті політичні самоврядування омбудсмана відповідальності вищих регламентація грецької міжнародних Канади юстиції військовослужбовців громадських депутатів кордону народів міста депутата меншин органів парламентарів Рахункової Києва виборчого суддів уряду ЄС правотворчому поділу політичних людини громадянина виборів національної національних норми референдуму самоврядування туризму публічної міжнаціональних Конституціоналізм Конституція України Контрабанда Контроль бюджету підприємницькою адміністрацій провадження Контрольний примус Конфіскація внутрiшнiх Конфлікти реформування реалізму управління експертизи розслідування національних політики охорони Концесійні Концесія Координація криміналістичної Кореляційні Корпоративні


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking