Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-2% онлайн заказ


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Казна як суб’єкт цивільних правовідносин

 

Ямковий Владислав Іванович

КАЗНА ЯК СУБ’ЄКТ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН

12.00.03 – цивільне право та цивільний процес; сімейне право;
міжнародне приватне право

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Харків - 2007


Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Харківському національному університеті вну-трішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор
Запорожець Аркадій Митрофанович,
Харківський національний університет внутрішніх справ, професор кафедри ци-вільно-правових дисциплін.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор
Дзера Олександр Васильович,
Київський національний університет імені Т.Г. Шевченка, завідувач кафедри цивільного права;

кандидат юридичних наук, доцент
Стефанчук Руслан Олексійович,
проректор з наукової роботи Хмельниць-кого університету економіки та права;

Провідна установа: Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва АПрН України відділення цивільного та підприємниць-кого права (м. Київ).

Захист відбудеться „10” лютого 2007 року о „10” годині на засідан-ні спеціалізованої вченої ради К 64.700.02 у Харківському національному університеті внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, пр-т 50-річчя СРСР, 27.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського наці-онального університету внутрішніх справ (61080, м. Харків, пр-т 50-річчя СРСР, 27).
Автореферат розіслано „10” січня 2007 року.

Вчений секретар В.Є. Кириченко
спеціалізованої вченої ради

 

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Подальша демократизація українського суспі-льства, становлення України як правової держави та приведення її зако-нодавства до вимог вступу в Європейський Союз, що відображені в Acquis communautaire, не можна уявити без подальшого розвитку право-вого регулювання цивільних правовідносин. При цьому важливим факто-ром економічного піднесення нашої країни є свобода здійснення цивіль-но-правових дій і визнання рівності всіх учасників цивільних правовідно-син, у яких держава виступає їх учасником поряд з іншими фізичними та юридичними особами. Тому вдосконалення існуючої та розробка нової нормативно-правової бази щодо регулювання участі держави в цивільних правових відносинах є актуальною науково-практичною проблемою сьо-годення.
Аналіз концептуальних засад розвитку цивільного законодавства України, практики його реалізації, цивільно-правовий статус держави в особі державних юридичних осіб дає підстави твердити, що законодавче регулювання цих відносин, особливо становища казни як учасника циві-льних правовідносин у вітчизняній науці цивільного права є своєрідною terra incognita. Дане зауваження повною мірою може бути віднесено не тільки до досліджень дореволюційної цивілістики, але й науки цивільного права радянського та пострадянського періоду. Незважаючи на те, що проблеми участі казни у цивільних правовідносинах тією або іншою мі-рою розроблялися у працях дореволюційних учених-юристів – К.М. Анненкова, В.Б. Єльяшевича, К.М. Кавеліна, Н. І. Лазаревського, Д.І. Мейєра, Г.Ф. Шершеневича тощо, цивілістів радянського періоду – С.М. Братуся, А.І. Беспалової, М.І. Брагінського, А.В. Венедиктова, Р.Й. Халфіної, Р.І. Шенгелія, П.В. Віткявічюса, В.А. Дозорцева, С.М. Корнєєва, Д.М. Генкіна тощо, а також українських вчених – О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової, В.К. Мамутова, Є.О. Харитонова й іншими, є показовим, що було опубліковано лише декілька монографій, присвяче-них цій проблематиці.
Відсутність належної уваги до проблем участі держави у цивільно-правовому обороті, правового становища її юридичних осіб у ньому як учасників цивільного права, зокрема, у радянський період, може бути по-яснена фактичним домінуванням державного сектора в економіці, де дер-жава в цивільному обороті виступала через державні підприємства й установи, що були визнані юридичними особами. Це призвело до того, що в більшості випадків у цивільних правовідносинах почали брати участь саме ці юридичні особи як самостійні суб’єкти цивільного права, а не держава як казна. У зв’язку з цим практична значимість досліджень про-блем цивільно-правового становища самої казни як суб’єкта цивільного права у той період значно зменшилася. Такий підхід до вивчення питання безпосередньої участі держави, у тому числі казни, в цивільних правовід-носинах по інерції був сприйнятий і пострадянською вітчизняною цивілі-стичною наукою.
Внаслідок ускладнення системи цивільних правовідносин, де без-посередньо бере участь і держава, з'явилася ціла низка чинників, у зв'язку з якими вивчення проблем цивільно-правового становища юридичних осіб – представників казни як суб'єкта цивільних правовідносин, почало становити не тільки теоретичний, але й практичний інтерес. Але, незва-жаючи на це, поняття „казна” у сенсі держави як суб'єкта цивільного пра-ва, як і поняття „державна скарбниця”, яким у цивілістичній літературі як правило позначається певна частина державної власності, не використо-вується зараз у чинному цивільному законодавстві. Це переконливо свід-чить про недослідженість цих правовідносин на достатньому рівні.
Необхідність звернутися до даної проблематики обумовлена також кардинальним реформуванням цивільного законодавства. Багато юридич-них конструкцій і теоретичних положень радянського цивільного права, що були спрямовані на організацію й обґрунтування цивільного обороту на базі державної власності, перестали діяти. В умовах значного скоро-чення державного сектора в економіці першорядного значення набуває цивільно-правове регулювання відносин, що пов'язані з переходом майна від одних власників до інших, де саме майно перебуває на основі різних форм права власності. У зв'язку з цим існує нагальна потреба дослідження проблем взаємодії держави як учасника цивільного права з іншими учас-никами цивільних та інших правовідносин. Проте, істотні зміни суспіль-но-політичного устрою країни, інше, ніж до цього часу, правове станови-ще держави в цивільних правовідносинах і дотепер не привернули належ-ної уваги дослідників, і не знайшли адекватного відображення в цивіліс-тичній літературі.
Необхідність дослідження проблем цивільно-правового становища казни обумовлена й особливою увагою з боку законодавця до надання визначеності та прозорості участі держави в цивільно-правових відноси-нах. Це простежується, зокрема, у прийнятті цілої низки спеціальних за-конів, що регулюють правовідносини поставок продукції для державних потреб, про державний матеріальний резерв тощо, у яких цивільно-правовий статус казни як учасника урегульованих цими законами відно-син не одержав достатньо чіткого визначення.
Важливу роль відіграють норми цивільного права про відповідаль-ність держави в особі казни за її зобов’язаннями. Оскільки у правовій державі діє принцип взаємної відповідальності людини та держави, а остання несе обов’язок із забезпечення та захисту прав і законних інтере-сів своїх громадян, то змістовне вирішення в законі питання про відпові-дальність держави безпосередньо виступає засобом гарантування дотри-мання державою положень, проголошених у ст. 3 Конституції України.
Необхідно зазначити, що обрана тема на монографічному рівні у вітчизняній науці не досліджувалася. У сучасній українській цивілістиці є роботи з окремих аспектів цивільно-правового становища держави та каз-ни. При цьому особливої уваги заслуговує той факт, що остання спеціаль-на наукова робота на цю тему вийшла ще на початку 80-х років. Інші ро-боти не вичерпують проблеми участі держави в цивільних правовідноси-нах як казни.
Викладене вище свідчить про актуальність обраної теми дисерта-ційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Ро-бота виконана відповідно до комплексної цільової програми „Правові проблеми здійснення майнових та особистих немайнових прав в умовах ринкової економіки” (номер державної реєстрації 0186.0.070867), „Пріо-ритетних напрямів наукових і дисертаційних досліджень, що потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність ор-ганів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років” затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 755 від 05.07.2004 р., а також Пріоритетним напрямам наукових досліджень Харківського національно-го університету внутрішніх справ на 2006-2010 рр., затверджених вченою радою ХНУВС 05.01.2005 р. п. 9.1.
Мета і завдання дисертаційного дослідження. Основна мета до-слідження полягає у тому, щоб на підставі комплексного наукового аналі-зу, з урахуванням сучасних вимог і потреб цивілістичної теорії та практи-ки, з’ясувати сутність і особливості регламентації правового статусу дер-жави як суб’єкта цивільного права стосовно її участі в цивільних право-відносинах як казни.
Поставлена мета обумовила вирішення комплексу таких дослідни-цьких завдань: 1) встановити концептуальні засади прояву правової сут-ності казни в цивільному праві на різних етапах її становлення та функці-онування відповідно до соціально-економічних умов розвитку держави; 2) визначити понятійний апарат, пов’язаний із характеристикою прояву уча-сті держави в цивільно-правових відносинах; 3) виявити чинники, що впливають на правове становище державних юридичних осіб у цивільно-му праві України; 4) дослідити достатність і дієвість нормативно-правової основи правового становища державних та інших органів – представників казни; 5) схарактеризувати особливості участі казни у цивільних право-відносинах стосовно різних об’єктів цих відносин і дослідити форму та види цивільно-правової відповідальності казни за зобов’язаннями держа-ви та створених нею юридичних осіб; 6) розробити пропозицій щодо удо-сконалення правової регламентації статусу держави як суб’єкта цивільних правовідносин у розумінні казни та правового врегулювання відносин за участю державної скарбниці.
Об’єктом дослідження є цивільні правовідносин за участю держа-вних юридичних осіб, що представляють казну, як самостійних учасників цих відносин.
Предметом дослідження є чинне законодавство, що визначає пра-вове становище держави, юридичних осіб – суб’єктів цивільних правовід-носин як представників казни, наукова доктрина, правозастосувальна та судова практика.
Методи дослідження. Методологічна основа дослідження базува-лася на застосуванні як загального діалектичного методу, так і спеціаль-них методів і прийомів наукового пізнання дійсності: конкретно-історичного, порівняльно-правового, системно-правового, статистичного і теоретико-прогностичного методів. Порівняльно-правовий метод викори-стовувався під час розгляду чинного та раніше діючого законодавства в нашій країні, конкретно-історичний – при вивченні історично-зумовленої динаміки категорії „казна” у цивільному праві, системно-правовий – під час виявлення факторів, що мали визначальний вплив на цивільно-правове становище казни в сучасному цивільному праві України, статис-тичний – під час зібрання даних про казну, про розгляд справ у судах за позовами за участю інтересів казни та їх аналізі, теоретико-прогностичний – під час формулювання рекомендацій з удосконалення законів, інших нормативних правових актів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що впе-рше у вітчизняній цивілістичній науці було проведено комплексне науко-ве дослідження особливостей правового становища держави як казни при участі у цивільних правовідносинах як їх суб’єкта.
У дисертації висунуто такі положення, що характеризують наукову новизну проведеного дослідження:
1) аргументовано позицію, що з урахуванням вітчизняних цивіліс-тичних традицій, держава в майнових відносинах у цивільному обороті повинна надалі називатися терміном „казна”, який слід запровадити в ци-вільному праві та законодавстві України. За своїм змістом поняття „казна” не повинно ототожнюватися з поняттям „державна скарбниця”, що має використовуватися для позначення об’єкта цивільних прав;
2) вперше запропоновано ввести, з метою розмежування особли-востей участі у правовідносинах держави як суб’єкта цивільного права, такі поняття: „казна” (держава) – суб'єкт цивільного права, самостійний учасник цивільного обороту; „казенне майно” – будь-яке майно у грошо-вій, речовій або іншій формі, що належить державі на праві власності; „державна скарбниця” – сукупність усього казенного майна, що належить Україні;
3) обґрунтовано висновок, що „майно державної скарбниці” є специфічним видом майна, що належить державі як казні на праві власно-сті, і яким казна повинна відповідати відповідно до ЦК України за своїми зобов'язаннями;
4) доведено, що особливість цивільно-правового становища казни як учасника цивільних правовідносин у сучасному цивільному праві України полягає в тому, що вона бере участь у цих правовідносинах через систему державних органів, наділених, як правило, правами юридичної особи. Така участь повинна приводити до того, що дії перерахованих су-б'єктів у цивільному обороті від імені казни повинні тягнути за собою зарахування до складу неподільного фонду (державної скарбниці) всього отриманого за правочинами, що вчиняються від імені казни, якщо інше не встановлено в законодавстві;
5) запропоновано, з метою конкретизації загальних норм про участь казни (держави) в цивільному обороті, що містяться в ЦК України, внести до нього відповідні зміни, які б передбачали, що за загальним пра-вилом до казни (держави) як учасника цивільних правовідносин застосо-вуються норми, що визначають участь юридичних осіб у відносинах, уре-гульованих цивільним законодавством, якщо інше не випливає із закону або особливостей її правового становища;
6) визначено, що більш чіткому врегулюванню участі казни в ци-вільних правовідносинах буде сприяти всебічне визначення правового становища спеціальних державних органів, які уповноважені діяти ви-ключно від імені казни (Мінфін, Державне казначейство, Фонд державно-го майна), оскільки вони беруть участь у цивільних правовідносинах від імені казни не тільки з приводу майна, що входить до складу неподільно-го фонду, але, в окремих випадках, і з приводу майна, закріпленого за державними унітарними, казенними підприємствами й установами на праві господарського ведення або оперативного управління;
7) набули подальшого розвитку положення про специфіку цивіль-но-правової відповідальності казни, яка може мати дві форми як безпосе-редньо за своїми зобов’язаннями, так і як субсидіарний боржник за зо-бов’язаннями створених нею юридичних осіб у випадках, передбачених чинним законодавством;
8) встановлено порядок вирішення питання про відповідальність казни:
- у випадках, коли відповідний суб'єкт діє від імені казни і наді-лений для цього всіма необхідними повноваженнями, інший суб'єкт, що вступає в цивільні правовідносини з казною, повинен мати можливість висувати відповідні вимоги безпосередньо до казни й одержувати задово-лення від неї, а не від представників, що виступають від її імені у цивіль-ному обороті, і казна повинна нести безпосередню відповідальність за зобов'язаннями, вчиненими від її імені, коштами і майном державної ска-рбниці;
- у разі субсидіарної відповідальності казни за зобов'язаннями створених нею юридичних осіб, їх відповідальність за власними зобов'я-заннями настає в межах коштів, передбачених у відповідних кошторисах на цілі, для досягнення яких вони вступають у цивільно-правові зобов'я-зання, а у передбачених у законі випадках – інших коштів, що перебува-ють у їхньому власному розпорядженні. При недостатності цих коштів для задоволення вимог кредиторів субсидіарну відповідальність буде не-сти відповідний власник, тобто казна;
9) запропоновано положення, яке більшою мірою відповідатиме напряму посилення захисту прав і законних інтересів учасника цивільно-правових відносин, які взаємодіють із державою, у випадку настання від-повідальності казни, а саме: передбачити в законах про державний бю-джет на кожний рік відповідну статтю витрат з урахуванням відшкоду-вань минулих років і проценту від обсягу, передбачених бюджетом зо-бов’язань казни;
10) запропоновано законодавчо передбачити, що у справах за позо-вами, які пред’являються до держави про відшкодування шкоди у випад-ках, передбачених статтями 1173-1177 ЦК України, саме казна повинна виступати відповідачем. У цьому випадку її повинні представляти органи Державного казначейства України й органи чи посадові особи, за дії яких відповідає держава. Крім того, слід передбачити обов’язок вказаних осіб після задоволення судами вказаних позовів пред’являти позовні вимоги про відшкодування шкоди в порядку регресу до осіб, винних у заподіянні шкоди казні;
11) на основі результатів дослідження підготовлено пропозиції що-до внесення змін і доповнень у цивільне, цивільно-процесуальне та госпо-дарське законодавство України з метою вдосконалення процесуального положення казни як суб’єкта цивільних правовідносин.
Практичне значення одержаних результатів. Результати прове-деного дослідження можуть бути використані в науково-дослідній роботі при подальших теоретичних дослідженнях особливостей цивільно-правового становища держави як учасника відповідних правовідносин, у процесі викладання курсів „Цивільне право України”, „Цивільне процесу-альне право”, „Фінансове право” „Господарське право”, спецкурсу „Право власності” у вищих навчальних закладах, правотворчими органами в про-цесі удосконалення вітчизняного законодавства щодо врегулювання учас-ті казни у цивільних правовідносинах, правозастосовними органами у процесі реалізації норм закону та вирішення конкретних справ.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дисерта-ційного дослідження знайшли були апробовані на наукових конференціях у м. Києві на І Міжнародній науково-практичній конференції „Сучасні проблеми управління” (30 листопада – 1 грудня 2001 р.), у м. Хмельниць-кому на Міжнародній науковій конференції студентів і аспірантів „Актуа-льні проблеми правознавства очима молодих учених” ( 29-30 квітня 2002 р.), на науково-практичній конференції ад’юнктів та магістрантів, присвя-ченій Дню науки України (17 травня 2002 р.) у м. Харкові, у м. Тернополі на IV та V Міжнародних науково-практичних конференціях „Формування правової держави в Україні: проблеми і перспективи” (22 лютого 2002 р. і 28 лютого 2003 р.), у м. Харкові на науково-практичній конференції „Проблеми цивільного права України” (21 травня 2002 р.), у м. Хмельни-цькому на Міжнародній науковій конференції молодих вчених„Проблеми правознавства очима молодих вчених” (14-15 листопада 2003 р.), у м. Хмельницькому на Міжнародній науково-практичній конференції „Акту-альні проблеми правознавства очима молодих учених” (5-6 листопада 2004 р.), у м. Хмельницькому на Міжнародній науково-практичній конфе-ренції „Проблеми правознавства очима молодих вчених” (21-22 жовтня 2005 р.).
Публікації. За темою дисертації автором опубліковані статті та те-зи наукових доповідей, 3 у фахових виданнях.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розді-лів, що включають 7 підрозділів, висновку, списку використаних літера-турних джерел. Повний обсяг дисертації – 201 сторінка, з них основний текст – 181 сторінка, список використаних літературних джерел – 20 сто-рінок (207 найменувань).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У Вступі наведено обґрунтування актуальності дослідження, зв’язок його з науковими програмами, планами, темами, визначено мету, задачі, об’єкт, предмет і методи дослідження, сформульовано наукову новизну одержаних результатів та їх практичне значення, наведено відо-мості щодо апробації та публікації результатів дисертації.
Розділ 1 „Становлення і розвиток інституту казни в цивільному праві” включає чотири підрозділи та присвячений дослідженню як теоре-тичних, так і практичних аспектів становлення і розвитку казни як учас-ника цивільних правовідносин у відповідних соціально-економічних умо-вах, які впливали на регламентацію участі держави у цивільно-правових відносинах на території сучасної України.
У підрозділі 1.1. „Становлення казни в цивільному праві Російської імперії” на підставі узагальнення наукових поглядів на місце держави у цивільному праві досліджено особливості становлення її участі в межах цієї галузі як суб’єкта цивільного права. На підставі здійсненого аналізу розвитку цивільно-правових відносин автором відмічено, що з остаточним відокремленням держави як самостійної інституції, закріпленням за нею відповідного обсягу майна, необхідно вважати казну суб'єктом цивільного права. Це відбулося зі становленням капіталістичного способу виробниц-тва, а також практичними потребами зростаючого майнового обороту, що посилило потребу участі держави у цивільних відносинах нового типу, і спричинило визнання держави в її господарській діяльності суб'єктом ци-вільного права та юридичною особою.
На цій історично-правовій посилці автор доводить, що казна визна-валась суб’єктом права та діяла як і інші юридичні особи і в той же час мала такі специфічні особливості: 1) у цивільному обороті казна виступа-ла від імені держави, а відповідно, певні її правочини були забезпечені примусовою силою державної влади; 2) у цілому казна діяла як загальний суб’єкт цивільно-правових відносин, але у певних випадках держава-суверен могла встановлювати для неї певні привілеї, яких не мали інші суб’єкти майнових відносин; 3) до складу казни входило майно з різним правовим режимом, що мало впливало на специфіку його існування: при-значене для безпосереднього досягнення державних цілей майно (розгля-далося як невідчужуване, могло відчужуватися лише у випадку непотріб-ності), а також майно, що було засобом одержання доходу на користь каз-ни (його цивільно-правовий статус нічим не відрізнявся від правового режиму майна, що належить іншим суб'єктам цивільного обороту); 4) каз-на (майно, що її складає) у державі є явищем єдиним і неподільним, але у цивільно-правовому обороті казну представляють різні уповноважені осо-би, які діють від імені казни, але між собою можуть бути зовсім не пов’язані, що неможливо відносно приватного суб’єкта, навіть у випадку представництва його інтересів; 5) діяльність казни, окрім критерію отри-мання майнових вигод, підпорядкована критерію забезпечення державних інтересів, як протидії зловживання уповноважених на розпорядження каз-ною осіб; 6) окрім специфіки прав та обов’язків казни закон передбачав і особливість реалізації відповідальності казни, завдяки чому, по-перше, деяким чином забезпечувалися інтереси інших суб’єктів-сторін правовід-носин з казною, а, по-друге, мало місце встановлення персональної відпо-відальності уповноваженої на розпорядження казною особи, що можна розглядати як перший крок до передачі певних часток казни в оперативне управління відповідним представникам держави; 7) на казну були поши-рені загальні норми цивільного права з підпорядкування держави як казни загальному цивільному суду, незалежному від адміністрації.
У підрозділі 1.2. „Казна як юридична особа у перші роки Радянської влади та період після прийняття ЦК УРСР 1922 року” автором дослі-джені правовідносини стосовно участі казни в цивільних правовідносинах у нових соціально-економічних умовах, що були пов’язанні зі становлен-ням нової державності на території сучасної України. Аналіз перших за-конодавчих актів і практики їх застосування свідчить, що казна як юриди-чна особа на початку становлення радянської влади, до прийняття перших цивільних кодексів, уособлювала в собі все майно, яке належало цій владі. При чому максимальна концентрація майна у державній власності з одно-часною централізацією управління ним повністю позбавляло підприємст-ва, що представляли казну, будь-якої самостійності як юридичних осіб, що відповідало умовам воєнного комунізму та забезпечувало потреби ра-дянської влади. Тому казна стояла за державними підприємствами й уста-новами, а всі правочини ними укладались винятково від імені казни.
Прийняття ЦК УРСР 1922 р. знаменувало собою істотну зміну принципів цивільно-правового регулювання майнових відносин, що вті-лилося у визнання юридичними особами державних органів, підприємств і установ, віднесених до державного сектора економіки. Вказується, що поява в цивільному обороті державних підприємств – юридичних осіб спричинила собою не відмову від казни як суб'єкта цивільного права, а звуження майнової бази для особистої участі казни у цивільних правовід-носинах. У реалізації відносин державної власності брала участь не тільки казна, але й державні підприємства – юридичні особи.
Здобувач зазначає, що період з 1922 р. характеризувався декількома етапами розвитку регулювання участі казни у цивільних правовідносинах з притаманними їм особливостями: 1) з прийняттям ЦК УРСР 1922 р. по-ступово почалося виділення самостійних суб’єктів господарської діяльно-сті, при цьому казна брала участь у значній частині цивільно-правових відносин, що було обумовлено необхідністю всебічного та централізова-ного контролю за наявними ресурсами у державі; 2) після остаточного становлення Радянської влади в період індустріалізації та колективізації зросла кількість підприємств, організацій і обсяг цивільного обороту, що спричинило потребу, щоб окремі державні суб’єкти – юридичні особи виступали від свого імені або імені вищих органів, але були пов’язані з державою і з казною. Сама ж казна особисто (чи від її імені уповноважені державні органи) виступала лише по найбільш значимих майнових відно-синах, а функції казни розподілено серед інших юридичних осіб.
У підрозділі 1.3. „Казна в умовах визнання України та адміністра-тивно-територіальних одиниць суб'єктами права державної власності” досліджено питання специфіки участі казни в цивільних правовідносинах в умовах розподілу єдиної державної майнової бази між відповідними адміністративно-територіальними одиницями. Автором підкреслено, що виділення самостійних суб’єктів господарської діяльності, що виступали в обороті як окремі державні суб’єкти, набуло подальшого розвитку. Кон-цепція опосередкованої участі казни у цивільних правовідносинах отри-мала розвиток після прийняття Основ цивільного законодавства Союзу РСР і союзних республік 1961 р.. Дисертант відзначає, що самостійними суб'єктами цивільного права також визнавалися Союз РСР і союзні респу-бліки, а не казна як єдине ціле.
По суті, ця концепція зводилась до того, що державні юридичні особи брали участь у цивільних правовідносинах від свого власного імені, від імені відповідних виконкомів як юридичних осіб, і від імені Союзу РСР чи союзної республіки як самостійних суб'єктів цивільного права, а не від імені казни. Державні юридичні особи можуть виступати не тільки від імені Союзу РСР чи союзної республіки, але й від імені країв, облас-тей, автономних утворень тощо як самостійних суб'єктів цивільного пра-ва. Це обумовлювало необхідність розмежування форм власності і, зокре-ма, державної та комунальної, а також об'єктів права власності між відпо-відними суб'єктами. Дисертантом визначено, що з прийняттям Конститу-ції України і особливо ЦК України 2003 р. для визначення правового ста-новища учасників цивільних правовідносин законодавцем встановлені певні критерії: 1) на одному понятійному рівні встановлено природний суб’єкт права – людину, і штучно створений правовим порядком – юри-дичну особу; 2) усі учасники цивільних правовідносин визнані рівними на загальному рівні, але стосовно участі кожного з них законодавець встано-вив спеціальні норми.
Підкреслено, що держава безпосередньо не може брати участь у цивільних правовідносинах, навіть за умови, якщо вона суверен, хоча б тому, що бере участь у майнових відносинах лише та особа, яка має для цього необхідні легальні організаційно-правові ознаки, зокрема, хоча б рахунок у банку. Уявити собі безпосередню участь держави, і в тому числі казни, у цивільних, а особливо майнових правовідносинах, украй важко. Держава бере в них участь: а) через свої юридичні особи, в тому числі в сфері грошових відносин – через казну; б) через призначених в установ-леному законом порядку посадових осіб, які у визначених (виписаних) їм законом випадках і межах представляють інтереси держави у сфері гро-шових чи інших відносин.
Запропоновано доповнити ст. 2 ЦК України після слів „Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим”, словами „органи місцевого самоврядування в особі визначених законом чи іншим правовим актом юридичних осіб”.
У підрозділі 1.4. „Поняття „казна” у вітчизняній науці цивільного права та законодавстві” дисертантом досліджено понятійний апарат, який опосередковує прояв участі казни в цивільних правовідносинах, у вітчизняній науці цивільного права і законодавстві. Встановлено, що тер-мін „казна” мав декілька лексичних значень: держави як безпосереднього самостійного учасника цивільного обороту (як суб'єкта цивільного права); держави як власника всіх коштів, що проходять через бюджет; самої су-купності цих коштів у їх грошовій або навіть у речовій формі. У цьому останньому значенні російському поняттю „казна” більше відповідає українське „скарбниця”.
Зроблено висновки про те, що на сьогодні під терміном „казна” слід розуміти, передусім, державу як суб'єкта цивільного права, що ви-ступає у визначених законом юридичних особах. Таким чином, казна – це, насамперед, держава як суб'єкт цивільного права у формі юридичної осо-би та її структурних одиниць для участі в грошових і споріднених із ними зобов’язаннях. Майно, що належить державі на праві власності, повинне називатися казенним і утворювати державну скарбницю. Дисертант від-значає, що за своїм змістом поняття „казенне майно” не повинне ототож-нюватися з поняттям „державна власність”, використовуваним чинним законодавством і новим ЦК, під яким традиційно розуміється все майно, що належить державі. Майно, яке перебуває у власності держави, можна поділити на: неподільне державне майно, для позначення якого можна використати поняття „державна скарбниця” або „казенне майно”; держав-не майно, закріплене за державними юридичними особами на праві довір-чої власності (господарського відання й оперативного управління).
Розділ 2 „Цивільно-правове становище юридичних осіб, що представляють казну як учасника цивільних правовідносин” склада-ється з трьох підрозділів, у яких проаналізовано сучасний стан участі каз-ни у цивільних правовідносинах з приводу різних об'єктів майнових прав і специфіка її відповідальності за результатами такої участі.
У підрозділі 2.1. „Участь казни у цивільно-правових відносинах з приводу грошових коштів” дисертантом висвітлено особливості участі казни у цивільних правовідносинах з приводу такого об'єкта цивільних прав, як гроші, а також цінних паперів. Автором відзначено, що основ-ним, найбільш поширеним засобом прояву участі казни у цивільних пра-вовідносинах є бюджетні кошти, які вона може використовувати як осо-бисто, так і через спеціально уповноважених суб’єктів (наприклад, органи Державного казначейства України) задля вирішення завдань, що стоять перед державою. Ці кошти мають два напрями руху: перший – наповнен-ня бюджету (неподільного фонду), а другий – витрати бюджетних коштів. Причому, безпосереднім засобом реалізації цих напрямків є участь казни у цивільно-правових відносинах (випуск державних позик, вексельні пра-вовідносин за участю казни, випуск казначейських зобов’язань, продаж державного майна, передача майна в оренду), через свої юридичні особи.
Участь казни у цивільно-правових відносинах стосується, як пра-вило, грошових зобов’язань чи подібних їм за природою зобов’язань у визначених законом випадках і межах, зокрема, відносини з розрахунків з бюджетом. До цих відносин слід без винятків застосувати відповідні нор-ми цивільного права, що їх регулюють.
У підрозділі 2.2. „Становище казни у цивільних правовідносинах, що пов’язані з майном у натурі” розглянуто участь держави (казни) у ци-вільних правовідносинах з приводу такого об'єкта, як майно, що перебу-ває у державній власності. Здобувач відмічає, що грошова форма не є єдиною формою існування активів, якими володіють, користуються та розпоряджаються юридичні особи казни. Майно в „натурі” є також одним із засобів, за допомогою яких держава в особі казни вирішує завдання, що стоять перед нею. Зокрема, йдеться про правовідносини щодо реалізації невитребуваних вантажів; реалізації та використання конфіскованого, безхазяйного майна; реалізації та використання військового майна, що вивільняється; укладення державного контракту; формування та викорис-тання державного матеріального резерву; виявлення скарбу, що містить речі, які належать до пам'яток історії та культури, конфіскація майна та низка інших.
Майно теж може бути передане казною уповноваженим установам в управління або ж отримане в результаті їх діяльності. Найчастіше інте-реси казни у цивільних правовідносинах представлені Міністерством фі-нансів, Державним казначейством України та їх органами, які виступають у цих відносинах не від свого власного імені як юридичні особи, а від іме-ні казни як суб'єкта цивільного права. Автором підкреслено, що майно, яке перебуває у власності держави, можна поділити на: 1) майно, кероване державою, яке є майновою базою безпосередньої участі казни в цивільно-му та господарському обороті; 2) майно, передане в оперативне управлін-ня окремим державним організаціям – юридичним особам, що є майновою основою участі цих підприємств, установ, організацій у цивільному обо-роті як самостійних юридичних осіб. До особливостей державного майна автор відніс: 1) в умовах ринкової економіки держава залишає у своєму володінні найбільш важливі майнові комплекси та предмети речового права, що забезпечують її найважливіші потреби; 2) сама природа майна обумовлює те, що воно не може знаходитися в казні десь в одному місці (на відміну від грошей) й відповідно участь казни в цивільних правовід-носинах з його приводу здійснюється лише через уповноважені територі-альні органи держави; 3) рух державного майна має два напрями: до казни і від казни, що пов’язано із вчиненням різного роду цивільно-правових дій як на отримання майна, так і на його витрату, що свідчить про участь каз-ни у цивільно-правових відносинах як суб’єкта цивільного права (безпо-середньо чи опосередковано); 4) не дивлячись на те, що більшість держа-вного майна знаходиться в оперативному управлінні чи господарчому віданні його сутність як саме державного майна від цього не змінюється; 5) наявність іншого майна, крім грошових коштів, сприяє економії держа-вних ресурсів при переведенні їх з товарної форми у грошову та навпаки, і забезпеченню державних потреб.
У підрозділі 2.3. „Цивільно-правова відповідальність казни” про-аналізовано особливість цивільно-правової відповідальності казни за не-виконання чи неналежне виконання своїх зобов’язань. Зокрема, автор відмічає, що казна як майнова база держави має два напрями дій у межах цивільних відносин: на поповнення та витрачання цієї бази. Цивільно-правова відповідальність казни може наставати як у зв’язку з її діями із збільшення своєї майнової бази (держзамовлення), так і з витрачанням цієї бази (реалізація держмайна). Важливим тут є визначення суб’єктів, які у кожному з випадків будуть представляти казну під час вирішення спору. Встановлено два основних випадки відповідальності казни: 1) без-посередньо за своїми зобов’язаннями; 2) опосередковано, за зо-бов’язаними державних установ і казенних підприємств. Цивільно-правова відповідальність казенних підприємств, державних установ, ін-ших уповноважених на представництво інтересів держави осіб, які діють від імені казни, не наступає, а в такому випадку саме казна повинна нести безпосередню відповідальність за зобов'язаннями, що вчиняються від її імені. Відповідальність за власними зобов'язаннями державних установ і казенних підприємств повинна наставати в межах коштів, передбачених у відповідних кошторисах на ці цілі, для досягнення яких установа чи ка-зенне підприємство вступають у цивільно-правові зобов'язання, а у разі недостатності цих коштів для задоволення вимог кредиторів субсидіарну відповідальність буде нести відповідний власник, тобто казна.
Вказується проблема забезпечення балансу між інтересами держа-ви, фізичних та юридичних осіб при вирішенні питання про відповідаль-ність перед ними держави і відшкодування нею шкоди. Дисертантом про-понується передбачити, що за загальним правилом до держави як суб'єкта цивільних правовідносин застосовуються норми, котрі визначають участь юридичних осіб у відносинах, врегульованих цивільним законодавством, якщо інше не випливає із закону або особливостей її правового станови-ща. Відповідальність казни за кожним видом шкоди (майнова, моральна), що заподіяна з її боку, потребує врахування особливостей настання кож-ного з них під час законодавчої регламентації порядку їх відшкодування. Оскільки найбільш ліквідною частиною майна казни є кошти держбюдже-ту, то часткове вирішення проблеми реалізації цивільно-правової відпові-дальності казни за своїми зобов’язаннями може враховувати такі аспекти: 1) слід передбачити у бюджеті певні середньовиважені витрати на цивіль-но-правову відповідальність за порушення зобов’язань казни перед її кре-диторами; 2) удосконалювати регресні зобов’язання державних органів до службовців за завдання їхніми діями збитку чи шкоди державі.
Правовідносини, що пов'язані з відповідальністю казни характе-ризуються складною суб'єктною будовою, з огляду на те, що її інтереси представлено відповідними представниками або вони реалізуються завдя-ки діяльності самостійних державних органів, установ тощо.

ВИСНОВКИ
У дисертації наведені теоретичне узагальнення і запропоновано нові шляхи вирішення наукових проблем, що пов’язані з удосконаленням регламентації участі держави у майнових відносинах через казну. Вихо-дячи з цілей і завдань дослідження та одержаних результатів, автор дій-шов таких висновків:
1) казна – це правова форма прояву держави (як суб'єкта цивільного пра-ва), що дозволяє їй бути учасником цивільного обороту у формі юридич-ної особи;
2) для усунення багатозначності використання поняття „казна” пропону-ється ввести до лексикону законодавця такі поняття: казна (держава) – суб'єкт цивільного права, самостійний учасник цивільного обороту; ка-зенне майно – будь яке майно у грошовій, речовій або іншій формі, що належить державі на праві власності; державна скарбниця – сукупність усього казенного майна, що належить Україні;
3) враховуючи збільшення представників казни, які управляють держав-ним майном і вступають у цивільно-правові відносини з іншими особами в інтересах держави, потребують чіткого визначення у законі випадки можливої участі у цивільних правовідносинах державних органів, установ – юридичних осіб не тільки від свого власного імені, але й від імені казни;
4) визнання державних установ, казенних підприємств юридичними осо-бами призвело до обмеження особистої участі казни у цивільних право-відносинах. Така участь здійснюється, в основному, лише за допомогою дій у цивільних правовідносинах від імені казни самостійних юридичних осіб. У відносинах щодо державної власності беруть участь не тільки каз-на як суб'єкт цивільного права, але й державні підприємства – юридичні особи, які одержали можливість брати участь у цивільному обороті від свого імені;
5) враховуючи те, що під терміном „казна” слід розуміти державу як су-б'єкта цивільного права, то відповідальність казни згідно зі ст. 174 ЦК України за своїми зобов'язаннями стосується майна, що належить їй на праві власності (казенне майно, яке в сукупності утворює державну скар-бницю). За своїм змістом поняття „казенне майно” не слід ототожнювати з поняттям „державна власність”. Майно, що перебуває у власності дер-жави, може бути поділене на: неподільне державне майно (майнова база участі казни в цивільному та господарському обороті); державне майно, закріплене за державними юридичними особами на праві довірчої власно-сті, зокрема, господарського відання й оперативного управління;
6) опосередкована участь казни у цивільних правовідносинах через сис-тему державних органів, підприємств і установ, що наділені правами юридичної особи, призводить до того, що їх дії від імені казни повинні тягнути за собою зарахування до складу неподільного фонду (державної скарбниці) всього отриманого за правочинами, що вчиняються від імені казни. Оскільки саме держава визнається ЦК суб’єктом права державної власності, а органи державної влади й інші суб’єкти, що представляють її у цивільних відносинах, діють не від власного імені і не в своїх інтересах, а від імені та в інтересах держави в цілому;
7) для конкретизації норм про участь казни в цивільному обороті доціль-но передбачити, що за загальним правилом до казни як суб'єкта цивільних правовідносин застосовуються норми, котрі визначають участь юридич-них осіб у відносинах, врегульованих цивільним законодавством, якщо інше не випливає із закону або особливостей її правового становища;
8) майнову основу участі казни у цивільних правовідносинах складають як грошові кошти (в першу чергу кошти державного бюджету), так і набу-те казною майно в натурі. Формалізація правового становища спеціальних державних органів, які уповноважені діяти виключно від імені казни (Мі-нфін, Державне казначейство, Фонд державного майна), а також їх повно-важень, сприятиме впорядкуванню участі казни у цивільних правовідно-синах і підвищенню ефективності фінансово-господарчої діяльності вка-заних суб’єктів;
9) особливість участі казни у цивільних правовідносинах відображається на відповідальності казни, яка може наставати як безпосередньо за зо-бов’язаннями казни, так і субсидіарно за зобов’язаннями створених нею юридичних осіб;
10) участь у цивільному обороті від імені казни державних установ, казен-них підприємств повинно спричиняти безпосередню відповідальність каз-ни за зобов'язаннями, учасником яких вона є. Ці відносини варто врегу-лювати не тільки в ЦК України, але й у цивільно-процесуальному законо-давстві, де визначити порядок звернення стягнення саме на майно казни;
11) під час вирішення питання про субсидіарну відповідальність казни за зобов'язаннями установ і казенних підприємств, що беруть участь у пра-вовідносинах від свого імені, а не від імені казни, така відповідальність повинна наставати в межах коштів, передбачених у відповідних коштори-сах на цілі, для досягнення яких установа чи казенне підприємство всту-пають у цивільно-правові зобов'язання;
12) з метою посилення захисту прав і законних інтересів суб’єктів цивіль-но-правових відносин, які взаємодіють із державою, пропонується під час врегулювання відповідальності казни, у тому числі й її субсидіарної від-повідальності за зобов'язаннями державних установ і казенних підпри-ємств, закладати в законі про державний бюджет на певний рік відповідну статтю витрат на відшкодування шкоди, заподіяної державою;
13) пропонується передбачити у законі, що у справах за позовами, які пред’являються до держави про відшкодування шкоди (ст.ст. 1173-1177 ЦК України), саме казна повинна виступати відповідачем, яку представ-ляють органи Державного казначейства України й органи (посадові осо-би), за дії яких відповідає держава. Слід передбачити обов’язок вказаних осіб, які виступали відповідачами за позовами до казни, після задоволення судами вказаних позовів вони мають пред’являти позовні вимоги про відшкодування шкоди в порядку регресу до осіб, винних у заподіянні шкоди казні;
14) відзначено, що держава, виступаючи у цивільно-правових відносинах як казна, наділена владними повноваженням, а відповідно може встанов-лювати певні правові положення, що можуть поставити казну у більш зручне становище, ніж інші суб’єкти, а тому рівноправність усіх учасни-ків цивільних правовідносин на загальному рівні потребує розробки меха-нізму стримування від зловживання державою та її посадовими особами наданими їм юридичними можливостями.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:
1. Ямковий В.І. Поняття казни-держави як суб’єкта цивільних право-відносин // Вісник Університету внутрішніх справ. – 2002. – Випуск 18. – С. 319-322.
2. Ямковий В.І. Історія становлення казни у цивільному праві України // Вісник Університету внутрішніх справ. – 2003. – Випуск 22. – С. 283-290.
3. Ямковий В.І. Казна як суб’єкт цивільних правовідносини з приводу майна в натурі // Вісник Університету внутрішніх справ. – 2003. – Випуск 24. – С. 226-233.
4. Ямковий В.І. Цивільно-правове положення казни-держави // Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної конференції „Сучасні про-блеми управління” / Уклад.: Б. В. Новиков, В. А. Гайченко та ін. – К.: В-ІВЦ „Політехніка”, 2001.– С. 111-112.
5. Ямковий В.І. Казна як суб’єкт цивільних правовідносин у сучасному цивільному праві України // Вісник Хмельницького інституту регіональ-ного управління. – 2002. – Спецвипуск 1. – С. 128-129.
6. Ямковий В.І. Участь казни у цивільних правовідносинах з приводу коштів // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління. – 2002. – Спецвипуск 2. – С. 146-147.
7. Ямковий В.І. До питання відшкодування за рахунок держави (казни) // Молодь у юридичній науці: Збірник тез доповідей Міжнародної науко-вої конференції молодих вчених „Треті осінні юридичні читання”. – Хме-льницький: ХУУП, 2004.– С. 284-286.
8. Ямковий В.І. Особливості відшкодування за рахунок казни шкоди військовослужбовцям та співробітникам правоохоронних органів // Мо-лодь у юридичній науці: Збірник тез доповідей Міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених „Четверті осінні юридичні чи-тання” (21-22 жовтня 2005 року): У 3-х частинах: Ч. 2: ”Приватноправові науки” – Хмельницький: ХУУП, 2005.– С. 401-405.

АНОТАЦІЇ
Ямковий В. І. Казна як суб’єкт цивільних правовідносин. – Ру-копис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сі-мейне право; міжнародне приватне право. Харківський національний уні-верситет внутрішніх справ. – Харків, 2007.
У дисертації розглядаються теоретичний і практичний аспекти осо-бливостей цивільно-правового положення держави як суб’єкта цивільних правовідносин. Основна увага в роботі приділена з’ясуванню юридичної природи казни, визначенню її поняття, походження та становлення інсти-туту казни на різних історичних етапах, а також особливостям участі каз-ни у цивільних правовідносинах з приводу майна в натурі, грошових кош-тів, відповідальності казни за своїми зобов’язаннями у світлі правового врегулювання цих питань у чинному цивільному законодавстві України. Здобувачем вказується, що для позначення майнового субстрату участі держави (казни) в цивільних правовідносинах треба запровадити термін „державна скарбниця”, що становить майнову основу казни. Автором ди-сертаційного дослідження досить чітко визначені проблеми: поняття каз-ни та його співвідношення з поняттям „державна скарбниця”, специфіка участі казни з приводу казенного майна у цивільних правовідносинах. Досліджено усталену практику представництва казни у цивільних право-відносинах відповідними державними підприємствами й установами. Ди-сертантом також висунуто низку положень стосовно удосконалення чин-ного цивільного законодавства, яким регламентується участь казни як суб'єкта цивільного права у відповідних правовідносинах.
Ключові слова: цивільні правовідносини, суб'єкт цивільного пра-ва, казна, державна скарбниця, державна власність (майно).

Ямковой В. И. Казна как субъект гражданских правоотноше-ний. – Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата юридиче-ских наук по специальности 12.00.03 – гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. Харьковский национальный университет внутренних дел. – Харьков, 2007.
В диссертации рассматриваются теоретический и практический ас-пекты особенностей гражданско-правового положения государства как субъекта гражданских правоотношений.
В работе рассматриваются вопросы становления и развития инсти-тута казны в гражданском праве российской империи, на первых порах утверждения Советской власти в Украине, ее дальнейшего укрепления и до момента обретения Украиной независимости. Изучены вопросы поня-тийного аппарата, который характеризует участие казны в гражданско-правовых отношениях, связанных с государственных имуществом. Ана-лиз гражданского законодательства и юридической литературы дает осно-вания к выводу, что понятия „казна” используется в таких значениях: го-сударство, как непосредственный самостоятельный участник гражданско-го оборота (как субъект гражданского права); государство, как собствен-ник всех средств, которые проходят через бюджет; -сама совокупность этих средств в их денежной или даже в вещевой форме и в этом послед-нем значении русскому термину „казна”, больше отвечает украинский термин „сокровищница”.
Основное внимание в работе уделено исследованию юридической природы казны, определению ее понятия, происхождения и становления института казны на разных исторических этапах и в разных социально-экономических условиях. Проанализированы и отображены особенности участия казны в гражданских правоотношениях по поводу имущества в натуре, денежных средств, рассмотрены вопросы, связанные с ответст-венностью казны по своими обязательствам, при этом основное внимание обращено на специфику правового регулирования этих вопросов в дейст-вующем гражданском законодательстве Украины. Наиболее существен-ной особенностью участия казны в гражданских правоотношениях явля-ется то, что в гражданском обороте, как правило, выступают от ее имени уполномоченные государственные предприятия, учреждения, которые наделены правами юридического лица. Это соответственно влечет услож-нение субъектного состава гражданских правоотношений с участием каз-ны.
Соискателем указывается, что для обозначения имущественного субстрата, который является имущественной основой участия государства (казны) в гражданских правоотношениях, необходимо ввести понятие „государственная сокровищница”. Автором диссертационного исследова-ния довольно четко определены проблемы: понятие казны и его соотно-шение с понятием „государственная сокровищница”. Где под понятием казна следует понимать – субъект гражданского права, самостоятельный участник гражданского оборота, а под казенным имуществом – любое имущество в денежной, вещевой или иной форме, которое принадлежит государству на правах собственности, при этом государственная сокро-вищница – совокупность всего казенного имущество, которое принадле-жит Украине.
Диссертантом также выдвинут ряд положений относительно усо-вершенствования действующего гражданского законодательства, которым регламентируется участие казны как субъекта гражданского права в соот-ветствующих правоотношениях.
Ключевые слова: гражданские правоотношения, субъект граждан-ского права, казна, государственная сокровищница, государственная соб-ственность (имущество).

Yamkoviy V.I. Treasury as a Subject of Civil Legal Relations. – Manuscript.
Thesis for a candidate’s degree by specialty 12.00.03 – civil law and civil procedure; family law; international private law. Kharkiv National Uni-versity of Internal Affairs. – Kharkiv, 2007.
Theoretical and practical aspects of peculiarities of state’s civil and legal position as a subject of civil legal relations are viewed in this thesis. The main attention of the work is paid to find out the legal nature of a treasury, to deter-mine its notion, to define the origin and formation of treasury institute at differ-ent historical stages and to find out peculiarities of treasury’s participation in civil legal relations concerning property, funds, responsibility of treasury ac-cording to its obligations in the light of legal regulation of these problems in civil currently in force legislation of Ukraine. The author points out that for determining property basis of state’s participation (treasury) in civil legal rela-tions it is necessary to introduce the notion “treasure-house”, which forms property basis of treasury. The author of this thesis defines the following prob-lems very clear: the notion treasury and its correlation with the notion “treas-ure-house”, specifics of treasury’s participation according to state property in civil legal relations. Existing practice of treasury’s representation in civil legal relations by corresponding state enterprises and establishments is researched. The author also puts forward a number of regulations concerning the improve-ment of civil currently in force legislation, where a treasury’s participation as a subject of civil law in corresponding legal relations is regulated.
Key words: civil legal relations, subject of civil law, treasury, state treasure-house, state property (belongings).

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

Пошукова анотація: випробуванням Звільнення каяттям дійовим поруки примиренням відбування дисципліни Зворотна громадськістю іміджу Зв’язки Зґвалтування адвокатом влади громадянами податкової реформа Соціалістичної Земельні процесуальні Земля довірою Злочин наслідками дорожнього людяності ОВС банкрутством необережність віросповідання економіки підприємницької найму мотиваційній пересування вузами підприємницьких фінансових приватної трудових Змішані вини інформації захисту винагороди безпідставного шкоди рятування загрози доручення підстави Європи Зовнішньоекономічні сліди Ідеологія Локка Імідж Імміграційне слідчого дитини міграції морського Імплементація Імунітет Інвестиційні договори самоврядування вчителя технології банкрутства губернаторства громадянства представництва Чехословаччині самоврядування моральної Польща омбудсмана підсудності піклування поруки потерпілого консулів Президента Франції Інститутпрезидентства співучасті присяжних губернатора конституційного народовладдя державної адміністрацій ідеологія криміналістики Інтелектуальна культура безпека ООН розслідування органів податкової мореплавства Інформація Іпотека вугледобувну обґрунтування ЗУНР власності трудового Кадрове державному Казна Касаційне час господарської умисних ухилення поліція слідчих приховування некласичний осудними Князівська Кодифікаційна Кодифікаційні Кодифікація Колективні заробітної Колізії Командитні Компенсації місцевого Президента фармакотерапевтична землекористування криміналістичне досудовому Компроміс Комунікативна Конкурентне Конкуренція Консолідація Конституцiйне Конституційна політичних правової юрисдикція юстиція Директорії справами державними освіту приватну творчості життя збори світогляду допомогу контроль конфлікт прав гласності рівності ініціативи Конституційний Суд громадянські делікти екологічні виконавчої міліції поділу внутрішніх парламентаризму громадянина законодавчої безпеки виконавчої стримувань особисті політичні самоврядування омбудсмана відповідальності вищих регламентація грецької міжнародних Канади юстиції військовослужбовців громадських депутатів кордону народів міста депутата меншин органів парламентарів Рахункової Києва виборчого суддів уряду ЄС правотворчому поділу політичних людини громадянина виборів національної національних норми референдуму самоврядування туризму публічної міжнаціональних Конституціоналізм Конституція України Контрабанда Контроль бюджету підприємницькою адміністрацій провадження Контрольний примус Конфіскація внутрiшнiх Конфлікти реформування реалізму управління експертизи розслідування національних політики охорони Концесійні Концесія Координація криміналістичної Кореляційні Корпоративні


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking