Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
Номера от 730 грн.
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Номера от 490 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Номера от 450 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-2% онлайн заказ
Зачарованные Карпаты
Зачарованные Карпаты
Закарпатье, Воловец
Коттеджи от 400 грн.
Есть номера


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Кодифікаційна діяльність в правовій системі України (загально-теоретичний аспект)

 

Погорелов Євген Валентинович

КОДИФІКАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ В ПРАВОВІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ (ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ)

Спеціальність 12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних та правових вчень.

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Харків – 2000


Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі теорії та історії держави і права Університету внутрішніх справ МВС України.

Науковий керівник – кандидат юридичних наук, доцент
Євграфов Павло Борисович,
заступник голови Конституційного
Суду України.

Офіційні опоненти: – доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАН України
Копейчиков Володимир Володимирович, Національна академія
внутрішніх справ України, професор кафедри теорії держави і права;

– кандидат юридичних наук, доцент Бенедик Іван Васильович,
Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого, до-цент кафедри теорії держави і права.

Провідна установа: Львівський національний університет ім. Івана Франка.

Захист відбудеться “ 28 ” жовтня 2000 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.64.700.03 при Університеті внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, пр. 50-річчя СРСР, 27.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, пр. 50-річчя СРСР, 27.
Автореферат розісланий “26” вересня 2000 р.


Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради В.Є. Кириченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Кодифікаційна діяльність – традиційний і об'єктивно необ-хідний напрямок державної діяльності країни, яка має відносно розвинуту систему законодавства – структуровану форму права. У цьому контексті Україна, ставши на шлях розбудови суверенної, демократичної, правової держави, змушена здійснювати відповідні заходи щодо створення нової правової системи (після здобуття Україною незалежності майже 80% суспільних відносин регулю-валося союзним законодавством), яка б відповідала пріоритетам, пов'язаним з життям, правами і свободами людини, вимогам ринкової економіки.
Проте, кількісна характеристика законодавства України має певні істотні розбіжності з якістю цього законодавства. Існування цих та інших важливих обставин, що зумовлюють зміст, якість та обсяг національного законодавства, були предметом обговорення, зокрема, Першої (м. Київ, 1993), Другої (м. Харків, 1993) всеукраїнської конференції з питань кодифікації українського законодав-ства. З огляду на висновки та рекомендації цих конференцій на державному рівні (постанови Пре-зидії Верховної Ради України від 12.04.1994р. та від 23.08.1995р.) були створені Українська коди-фікаційна комісія та Українська комісія з питань правничої термінології.
Завдяки цим заходам та результатам Міжнародної науково-практичної конференції “Система-тизація законодавства в Україні: проблеми теорії і практики” (м. Київ, 2000), кодифікаційний про-цес в Україні зробив ще один значний крок у вирішені як теоретичних, так і практичних проблем у цьому напрямку. Але чимало проблем формування законодавства України, в тому числі розробки науково обгрунтованої концепції (теорії) кодифікації, потребують подальшого всебічного і глибокого дослідження, залишаються для Української держави гостро актуальними.
За радянських часів кодифікаційна діяльність певною мірою знаходилась у центрі наукових до-сліджень, серед яких є чимало теоретично обгрунтованих і практично цінних висновків вчених-юристів щодо кодифікаційної діяльності. Сьогодення України об'єктивно змушене припускати ек-страполяцію цих висновків на якісно нову правову систему, в центрі якої перебуває людина як найвища соціальна цінність.
Тому в аспекті обгрунтування методологічних підвалин кодифікаційної діяльності в Україні сучасні теоретико-правові дослідження вимагають як аналізу наукової спадщини, орієнтуючись на принципи наступництва правотворчості, в тому числі кодифікаційної діяльності, так і аналізу сис-теми чинного законодавства.
Зв'язок з науковими програмами.
Дисертація виконана в рамках планів наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України (п. 3.1. Пріоритетних напрямків фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2000 рр.) і Університету вну-трішніх справ (п.3.1. Основних напрямків наукових досліджень Університету внутрішніх справ на 1996-2000рр.).
Об'єктом дослідження є процеси кодифікаційної діяльності в сучасній правовій системі Укра-їни.
Предметом дослідження є основні компоненти кодифікаційної діяльності, її види та функціо-нальне призначення в сучасній правовій системі України.
Мета та завдання дослідження зумовлені основним призначенням кодифікаційної діяльності в правовій системі: забезпечення її якісними нормативно-правовими кодифікованими актами. То-му метою дисертаційного дослідження є виявлення та вивчення, з позицій теорії права, особливос-тей кодифікаційної діяльності на сучасному етапі реформування правової системи України та фо-рмулювання пропозицій, пов’язаних з її здійсненням.
Для досягнення цієї мети уявлялось необхідним вирішити наступні завдання:
– з’ясувати зміст поняття удосконалення законодавства;
– встановити критерії форм удосконалення законодавства та їх види;
– виявити компоненти (елементи) кодифікаційної діяльності;
– визначити та охарактеризувати функції кодифікаційної діяльності у правовій системі Украї-ни;
– з’ясувати методологічні основи та технологію здійснення кодифікаційної діяльності;
– визначити напрямки кодифікаційної політики в Україні.
Методологічна і теоретична основа дослідження. Методологічною основою дослідження є положення і висновки теорії пізнання соціальних, в тому числі і державно-правових явищ. У про-цесі дослідження використовувались, перш за все, системний, структурний, функціональний. З-поміж спеціально-юридичних методів застосовувались метод тлумачення юридичних норм та по-рівняльно-правовий.
В дисертації використані положення і висновки, що містяться в роботах Алексєєва С.С., Бара-нова В.М., Грищука В.К., Євграфова П.Б., Зайця А.П., Казьміна І.Ф., Копейчикова В В., Козюбри М.І., Кудрявцева В.М., Колодія А.М., Керімова Д.А., Малько А.В.. Міцкевича А.В., Матузова Н.І., Рабіновича П.М., Піголкіна А.С., Погорілко В.Ф., Поленіної С.В., Рахманіної Т.М., Селіванова А.О., Цвіка М.В., Шебанова А.Ф., Шемшученка Ю.С. та інших вчених. Нормативну базу дисерта-ції складають Конституція та закони України, підзаконні акти державних органів, що мають від-ношення до теми дослідження чи пов'язані з логікою обгрунтування його висновків, пропозицій тощо.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вона є вперше здійсненним, з позицій загаль-ної теорії права, комплексним дослідженням особливостей кодифікаційної діяльності як форми удосконалення законодавства на сучасному етапі реформування правової системи України.
Елементи наукової новизни притаманні, як видається, наступним положенням дисертації, що виносяться на захист:
– визначення поняття удосконалення законодавства;
– встановлення критеріїв визначення форм удосконалення законодавства та видів таких форм;
– висновок про створення в Україні процедурно-процесуального юридичного механізму забез-печення верховенства закону в системі нормативно-правових актів;
– визначення поняття кодифікаційної діяльності та її особливостей;
– формулювання основних принципів кодифікаційної діяльності;
– встановлення та характеристика функцій кодифікаційної діяльності;
– уточнення поняття системи законодавства та модель її вертикальної структури в Україні;
– визначення поняття та елементів кодифікаційної технології;
– визначення поняття кодифікаційної політики.
Теоретичне і практичне значення одержаних результатів. Одержані в процесі дослідження результати поглиблюють наукові знання про форми удосконалення законодавства, систематизацію законодавства, кодифікаційну діяльність, кодифікаційну політику, її методологічні основи. Висно-вки і рекомендації, що містяться в дисертації, можуть бути використані в роботі Української ко-дифікаційної комісії, кодифікаційної діяльності правотворчих органів. Матеріали дисертації мо-жуть бути використані в процесі викладання курсу “Теорія держави та права”, а також для розроб-ки і викладання спецкурсу “Кодифікаційна діяльність: теорія і практика”.
Особистий внесок здобувача. Дисертація виконана самостійно на основі аналізу вітчизняної та зарубіжної літератури, національного законодавства. Сформульовані положення, що мають но-визну і виносяться на захист, є особистим внеском здобувача у дослідження означеної проблеми.
Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалася на засіданні секції теорії держави і права кафедри теорії та історії держави і права Університету внутрішніх справ (м. Хар-ків) і на засіданні кафедри теорії та історії держави і права цього ж вузу. Автор виступав з повід-омленнями за матеріалами дисертаційного дослідження на науково-практичних конференціях в Університеті внутрішніх справ. З теми дисертації ним було підготовлено та опубліковано п’ять наукових статей. Висновки, інші положення і матеріали дослідження використовувались у процесі викладання навчального курсу з теорії держави і права, зокрема з питань систематизації законо-давства, кодифікаційного процесу в Україні на сучасному етапі її розвитку.
Структура дисертації зумовлена метою, завданнями, предметом та логікою дослідження. Ро-бота складається з вступу, двох розділів, розподілених на підрозділи, висновків та списку викори-станих джерел (228). Загальний обсяг роботи 167 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У Вступі обгрунтовується актуальність теми, визначаються об’єкт та предмет, мета і завдання дослідження, характеризуються його методологічна та теоретична основи, формулюються основні положення, що виносяться на захист, розкривається наукова новизна, теоретична та практична значимість роботи, вказуються дані про апробацію результатів дослідження.
В Розділі І – “Кодифікаційна діяльність як основна форма удосконалення сучасного зако-нодавства в правовій системі України” – досліджуються поняття та форми удосконалення зако-нодавства, подається загальнотеоретична характеристика кодифікаційної діяльності як основної фо-рми удосконалення законодавства та з’ясовується її місце і значення у сучасній правовій системі України.
Враховуючи те, що кодифікація пов’язана з удосконаленням законодавства, з’ясовується по-няття останнього. Підкреслюється, що удосконалення законодавства являє собою, перш за все, ді-яльність компетентних органів держави, яка зумовлюється потребами суспільного розвитку та юридичної практики. Оскільки створити раз і назавжди дане досконале законодавство реально не-можливо, його необхідно розглядати як постійний процес по підтримці якісного стану законодав-ства, котрий охоплює як діяльність по створенню нових якісних нормативно-правових актів, вне-сенню якісних змін та доповнень у чинні, так і діяльність по “усуненню” або “пом’якшенню” не-якісних властивостей чинного законодавства. Удосконалення законодавства – не самоціль. Його “досконалість” потрібна для досягнення цілком практичної мети: бути ефективним регулятором суспільних відносин, а наприкінці – основою нормального функціонування правової системи в ці-лому. З урахуванням наведеного, пропонується таке визначення удосконалення законодавства: це діяльність компетентних органів держави по підтримці якісного стану законодавства (якості його змісту і форми) у відповідності з потребами розвитку суспільних відносин, яка спрямована на забезпечення ефективності правового регулювання. При цьому автор підтримує існуючу в юридичній літературі думку щодо показників якісного стану законодавства, якими є його ціліс-ність, точність, визначеність, узгодженість, повнота, стабільність, динамізм, доступність та огля-довість. В роботі аналізується також співвідношення понять “удосконалення законодавства”, “роз-виток законодавства”, “ефективність законодавства”.
Далі зазначається, що удосконалення законодавства, як і будь-яка діяльність, здійснюється в певних формах, за допомогою певних засобів тощо. Тому виникає питання встановлення критеріїв визначення форм удосконалення законодавства. На думку автора, такими критеріями слід вважа-ти:
1) безпосередній (прямий) або опосередкований (непрямий) вплив певних видів юридичної дія-льності (юридичних операцій) на якісний стан законодавства;
2) об’єкт удосконалення, в якості якого можуть виступати: а) зміст і форма проектів нормати-вно-правових актів; б) зміст і форма нормативно-правових актів, які були прийняті, але ще не на-брали чинності; в) зміст і форма чинних нормативно-правових актів.
Автор поділяє думки тих авторів, які вважають змістом нормативно-правових актів норматив-но-правові приписи, а його формою – сам текст нормативно-правових актів (словесний виклад но-рмативних приписів та його офіційно-документальне оформлення).
Виходячи з зазначених критеріїв, до форм удосконалення законодавства дисертант відносить:
– обговорення проектів нормативно-правових актів;
– узгодження проектів нормативно-правових актів;
– експертизу нормопроектів;
– підписання законів Президентом України;
– державну реєстрацію підзаконних нормативно-правових актів відповідними органами юсти-ції;
– новелізацію та ревізію чинних нормативно-правових актів;
– скасування незаконних чинних нормативно-правових актів;
– офіційне нормативне тлумачення чинних нормативно-правових актів;
– припинення чинності неконституційних та незаконних нормативно-правових актів судовими рішеннями;
– систематизацію нормативно-правових актів, в тому числі, і їх кодифікацію.
В роботі детально характеризуються всі зазначені форми удосконалення законодавства. Разом з тим, аналізуючи такі форми, як державна реєстрація підзаконних нормативно-правових актів від-повідними органами юстиції, скасування незаконних чинних нормативно-правових актів, припи-нення чинності неконституційних та незаконних нормативно-правових актів за рішеннями Кон-ституційного Суду України, загальних та арбітражних судів, автор прийшов до висновку, що вони не тільки “усувають” дефектні, неякісні, з точки зору закону, нормативні акти, а й забезпечують одночасно його верховенство. Це дало можливість сформулювати і положення про те, що в Украї-ні сформувався процедурно-процесуальний юридичний механізм забезпечення верховенства закону у системі нормативно-правових актів.
Дослідження власне кодифікаційної діяльності починається зі з’ясування обставин, факторів, що зумовлюють її необхідність. Аналіз відповідної юридичної літератури, застосування основних положень загальної теорії діяльності, зокрема про її елементи, дозволило автору встановити на-ступні характерні риси кодифікаційної діяльності.
По-перше, вона здійснюється компетентними правотворчими органами держави, а тому має державно-владний, офіційний характер і є різновидом правотворчості.
По-друге, її об’єктом є певна група нормативно-правових приписів, що мають спільний пред-мет правового регулювання.
По-третє, вона зумовлена, перш за все, потребами суспільного розвитку і такою властивістю об’єктивного юридичного права, як його системність.
По-четверте, змістом цієї діяльності є переробка форми і змісту нормативно-правових припи-сів, їх узгодження та об’єднання у єдиний цілісний комплекс.
По-п’яте, вона являє собою процес, який складається з певних послідовних дій (операцій), ста-дій та етапів.
По-шосте, це діяльність, яка здійснюється на основі певних принципів, за допомогою певних засобів, із застосуванням певних правил кодифікації.
По-сьоме, її результатом є створення кодифікаційних актів, тобто єдиних, внутрішньо узго-джених за змістом і юридично цілісних нормативно-правових актів, які мають юридичну форму зовнішнього виразу (найменування): “закон”, “кодекс”, “основи законодавства”, “положення”, “статут” тощо.
По-восьме, метою кодифікаційної діяльності є створення якісних нормативно-правових актів, а в цілому – удосконалення законодавства. З урахуванням наведеного, пропонується визначення по-няття кодифікаційної діяльності. Вона визначається як зумовлений потребами суспільного розвит-ку та системністю права, здійснюваний на основі певних принципів правотворчий процес по пере-робці змісту і форми групи чинних нормативно-правових приписів, їх узгодження та об’єднання в єдиному кодифікованому акті з метою удосконалення законодавства.
Проаналізувавши причини та мету кодифікації, деякі потреби реформування правової системи в Україні і юридичну літературу щодо принципів правотворчості, автор формулює основні прин-ципи саме кодифікаційної діяльності:
– плановість, системність та систематичність проведення кодифікаційних робіт;
– наукова обгрунтованість кодифікованих актів;
– забезпечення верховенства права та закону;
– врахування системно-структурних властивостей об’єктивного юридичного права та законо-давства;
– техніко-юридична досконалість кодифікаційних актів;
– наближення кодифікаційної діяльності в Україні до “європейських стандартів”, зумовлених особливостями континентальної правової системи.
Вказані принципи визначають зміст кодифікаційної діяльності, вибір засобів та прийомів її здійснення, напрямки розвитку. Зрештою, вони можуть виступати в якості критеріїв оцінки коди-фікаційних робіт, які проводяться в Україні.
Після характеристики відомих у юридичній літературі видів кодифікації (загальної, міжгалузе-вої, галузевої та спеціальної) і їх результатів, з’ясовується питання “первинності”, “послідовності”, “доцільності” та “паралельності” проведення відповідного виду кодифікаційних робіт відносно інших. Нестабільність суспільних відносин, правової системи в Україні зумовлює “первинність” та “доцільність” здійснення спеціальної та галузевої кодифікації. Проте, незважаючи на ці умови, ди-сертант підтримує пропозиції авторів про необхідність розпочати підготовку наукової концепції здійснення загальної кодифікації, враховуючи довготривалість та складність цього процесу.
Властивості та призначення кодифікаційної діяльності більш рельєфно “висвітлюються”, про-являються в її функціях. Разом з тим зазначається, що вони не були предметом розгляду загальної теорії права. Визначаючи функції кодифікації як напрямки її впливу на чинне законодавство, ав-тор виділяє та характеризує такі функції, як правотворчу, узгоджувальну, фундаментальну, ієрар-хиризуючу, узагальнюючу, новелізуючу, системоутворюючу, стабілізуючу, оптимізуючу, функцію усунення дефектів у законодавстві.
Правотворча функція полягає в тому, що в ході кодифікаційних робіт здійснюються правотво-рчі операції з нормативно-правовими приписами: скасовуються, змінюються застарілі, встанов-люються нові.
Фундаментальна функція виражається в тому, що вона виробляє як загальногалузеві, так і вну-трішньогалузеві нормативні основи. У ході кодифікації формулюються приписи, котрі регулюють найбільш важливі, принципові питання суспільного життя, визначаючи нормативні основи тієї або іншої галузі (інституту) законодавства. Вони визначають цілі, завдання, принципи та правовий режим відповідної галузі права.
Інтегративна (об’єднувальна) функція полягає в тому, що після переробки та узгодження роз-різнені нормативні фрагментарні акти правового регулювання зводяться, об’єднуються в єдиному нормативно-правовому акті.
Функція усунення дефектів у законодавстві (можна її також назвати “очисною”) характеризу-ється тим, що в ході кодифікації заповнюються прогалини у законодавстві, ліквідуються колізії, дублювання, скасовуються застарілі нормативно-правові приписи тощо.
Узагальнююча функція кодифікації знаходить свій вираз у створенні на основі численних роз-різнених фрагментарних (іноді вкрай деталізованих) приписів узагальнюючих нормативних поло-жень, тобто нормативних приписів високого рівня узагальненості та абстрактності, які заздалегідь розраховані на розвиток суспільних відносин. Дана функція вирішує і проблему множинності но-рмативних актів.
Системоутворююча функція кодифікації проявляється в тому, що в її результаті створюється комплекс узгоджених нормативно-правових приписів, об’єднаних загальним предметом та мето-дом правового регулювання в єдиному логічно і юридично цілісному нормативно-правовому акті. При системному та систематичному здійсненні кодифікаційної діяльності її вплив знайде свій прояв не тільки на рівні інституту чи галузі права, а й системи права в цілому.
Стабілізуюча функція кодифікації припускає, що законодавець на основі урахування об’єктивних тенденцій розвитку суспільних відносин створює такі нормативні приписи, які розра-ховані на тривалий термін їхньої дії. Закріплення їх в кодифікованому акті надає самому акту бі-льшої стабільності.
Оптимізуюча функція кодифікації виявляється в поліпшенні доступності, оглядовості законо-давства, забезпеченні повноти правового регулювання, підвищенні ефективності законодавства не тільки за рахунок поліпшення властивостей його форми й змісту, але і за допомогою відносної стабільності його форми й змісту.
Вказані функції, в певній мірі, визначають місце і значення кодифікаційної діяльності в право-вій системі України, яка відноситься до континентальної (романо-германської) правової системи, хоча і має свої особливості, зокрема, невизнання і невикористання юридичного прецеденту, в яко-сті форми об’єктивного юридичного права. Одним з напрямків її реформування на сучасному ета-пі є забезпечення пріоритету приватного права над публічним. Ця проблема, на думку автора, мо-же бути вирішена шляхом інтенсифікації та першочерговості проведення кодифікаційних робіт у сфері приватного права.
У Розділі ІІ – “Методологічні основи та технологія кодифікаційної діяльності” – аналізу-ються теоретичні положення про систему права та законодавства у якості методологічної основи кодифікаційної діяльності, досліджуються поняття та елементи її технології, визначаються понят-тя та напрямки кодифікаційної політики.
Дисертант підкреслює, що, якщо система права та система законодавства виступають як об’єктивна основа кодифікаційної діяльності, то теоретичні знання про них є методологічною ос-новою її здійснення.
В кодифікаційній діяльності важливе методологічне значення набувають наступні теоретичні положення про систему права. По-перше, положення про єдність юридичних норм, що складають систему права, яка в ході кодифікації має забезпечуватися формулюванням у кодифікаційному ак-ті принципів права (або галузевих, або принципів інституту права) та їх узгодженість, що забезпе-чується відсутністю колізій між нормами, логічним зв’язком між загальними та спеціальними но-рмами тощо. По-друге, знання про елементи системи права: юридичні норми, інститути, галузі права, публічне та приватне право, матеріальне та процесуальне право. Дисертант розглядає кожен з вказаних елементів, особливу увагу приділяючи юридичній нормі (її структурі та співвідношен-ню з нормативно-правовими приписами, як формі її виразу у статтях нормативних актів). Принци-пове значення для кодифікатора має дотримання правила про тричленну структуру юридичної но-рми: важливо при формуванні нормативно-правових приписів не “загубити” елементи норми, які тільки у сукупності можуть забезпечити регулювання, охорону і захист суспільних відносин. По-третє, висновки про критерії поділу системи права на складові частини. Знання про предмет і ме-тод правового регулювання дають можливість у всьому масиві чинного законодавства виділити і змістовно переробити такі нормативні приписи, які необхідні для регулювання даної сфери суспі-льних відносин. Важливе значення мають й інші знання про систему права.
Система права об’єктивуються у системі форм (джерел) права, насамперед у системі законо-давства, яка також має свої специфічні властивості (свою структуру, елементи, додаткові критерії побудови тощо), які не можуть не враховуватись в ході здійснення кодифікації.
Виходячи з того, що сам термін “законодавство” вживається в різних значеннях, автор аналізує його і констатує, що витоки багатозначності категорії “законодавства” лежать в особливостях державно-правової реальності, яка існує в Україні сьогодні і яка багато в чому зумовлена ще ра-дянськими традиціями розуміння законодавства. У сучасній Україні співіснує як “вузьке” (закони, міжнародні договори України, ратифіковані Верховною Радою України), так і “широке” (закони, підзаконні нормативно-правові акти тощо) розуміння терміна “законодавство”, що в окремих ви-падках породжує конфлікти у правозастосовчій діяльності і підкреслює необхідність та доціль-ність юридичного визначення й закріплення одного значення терміна “законодавство” як сукупно-сті законів та відповідних міжнародних договорів. Це, на думку дисертанта, без сумніву, сприяло б забезпеченню реального верховенства законів у системі законодавства. Проте, для потреб кодифі-каційної діяльності можна використовувати широке розуміння законодавства.
У дисертації зазначається, що на сьогоднішній день в Україні склалася така вертикальна струк-тура системи законодавства.
І – Конституція України,
– міжнародні договори, ратифіковані Верховною Радою України,
– закони і нормативні постанови Верховної Ради України;
ІІ – нормативні укази Президента України,
– нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України,
– нормативно-правові акти міністерств і відомств;
ІІІ – Конституція Автономної республіки Крим,
– нормативні рішення та постанови Верховної Ради Автономної республіки Крим,
– нормативно-правові акти Ради Міністрів Автономної республіки Крим;
ІV – нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій,
– нормативно-правові акти органів місцевого самоврядування,
– нормативні накази та інструкції адміністрацій державних підприємств, установ, організацій,
– колективні угоди, що укладаються згідно з законодавством про працю.
Разом з тим, дисертант підтримує думку П.М. Рабіновича щодо існування в Україні специфіч-них юридичних актів, які можуть набувати нормативного значення. До них відносяться судові рі-шення про визнання незаконними певних нормативно-правових актів, внаслідок чого вони втра-чають (припиняють) свою чинність. За юридичною природою такі рішення є правозастосувальни-ми актами, проте, правові приписи про незаконність того чи іншого нормативного акту, що міс-тяться в них, мають нормативний характер, оскільки розповсюджують свою дію на всіх суб’єктів, які підпадали під регулювання незаконних нормативних актів. Тому у вертикальну структуру за-конодавства потрібно включити і означені юридичні акти.
V – рішення Конституційного Суду України про неконституційність законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, пра-вових актів Верховної Ради Автономної республіки Крим,
– рішення загальних та арбітражних судів про визнання незаконними нормативно-правових ак-тів (за виключенням актів, що є предметом розгляду Конституційного Суду України).
Враховуючи наведене вище та аналізуючи існуючі в юридичній літературі визначення поняття системи законодавства, автор приходить до висновку, що поняття останньої потребує уточнення. Він пропонує визначати поняття системи законодавства як комплекс взаємодіючих нормативно-правових приписів, що вміщуються в юридичних актах та нормативно-правових угодах, який ха-рактеризується їхньою єдністю та узгодженістю і одночасним розподілом на певні частини (елементи). Таке розуміння системи законодавства спрямовує кодифікатора на відшукання і аналіз всіх нормативних приписів, що можуть міститися не тільки в нормативно-правових актах, а й в інших джерелах.
Далі дисертант зазначає, що методологічну основу кодифікації складають й інші теоретичні положення про систему законодавства. Знання про види та структуру нормативно-правових при-писів, як змісту системи законодавства, дозволяють правильно сконструювати їх в нормативних актах. Якщо виникає потреба у встановленні регулятивних приписів, то кодифікатор обов’язково повинен сформулювати їх гіпотезу та диспозицію. Встановлення охоронних приписів вимагає ві-добразити їх у вигляді гіпотези та каральної санкції. Якщо необхідно встановити захисні приписи, то їх структура має складатися з гіпотези та відновлювальної санкції.
При здійсненні кодифікаційної діяльності важливе значення мають також положення про кри-терії побудови галузевої структури системи законодавства, якими є не тільки галузі та інститути права (їх предмет та метод регулювання), а й інтереси держави та потреби юридичної практики. Внаслідок цього, в системі законодавства існують не тільки однорідні галузі та інститути законо-давства, але й комплексні галузі та інститути. Це дає можливість створювати комплексні (міжга-лузеві та міжінституційні) кодифіковані акти.
Далі в роботі досліджується технологія кодифікаційної діяльності, яка ще не була предметом розгляду загальної теорії права.
На думку автора, технологія кодифікаційної діяльності складається з: 1) сукупності засобів та прийомів здійснення кодифікаційних робіт і створення кодифікованих актів; 2) правил застосу-вання таких засобів та прийомів; 3) самого процесу здійснення кодифікації, який складається з пе-вних послідовних дій, стадій, етапів. В роботі розглядаються вказані елементи кодифікаційної технології. При цьому, засоби, прийоми здійснення кодифікації та створення кодифікованих актів, а також правила їх застосування об’єднуються таким поняттям, як кодифікаційна техніка. Разом з тим, підкреслюється, що сутність кодифікаційної технології полягає в тому, що засоби і правила кодифікаційної техніки як би розподіляються між стадіями, етапами процесу здійснення кодифі-кації і “закріплюються” за ними. Іншими словами, кожна стадія та етап мають свої власні засоби та правила. Проте, якраз ця обставина забезпечує послідовність використання засобів кодифіка-ційної техніки і дає можливість стверджувати про наявність саме кодифікаційної технології. Автор визначає її як певну послідовність дій по використанню кодифікаційної техніки.
Закінчується розділ дослідженням питання про кодифікаційну політику в Україні. Дисертант зазначає, що без сталої кодифікаційної політики неможливо здійснювати системну та систематич-ну кодифікацію, забезпечити цілісність, єдність та узгодженість українського права в цілому. Ав-тором пропонується визначати кодифікаційну політику як визначення компетентними органами держави на сонові принципів права та кодифікації цілей, завдань, змісту та напрямків кодифіка-ційної діяльності.
Автор обгрунтовує висновок, що після прийняття Конституції України наступним за стратегіч-ною важливістю прийнятим кодифікованим актом повинен стати Цивільний кодекс України, а та-кож Земельний та Трудовий кодекси. Повинна бути офіційно схвалена Концепція розвитку зако-нодавства України до 2005 р., яка була розроблена ще у 1996 році, але так і не затверджена. Для проведення кодифікаційних робіт важливо мати інформацію про недоліки чинного законодавства. Тому дисертант пропонує створити при Українській кодифікаційній комісії національний комп’ютерний банк даних про недоліки діючого законодавства. Автор підтримує висловлені в юридичній літературі пропозиції щодо створення в Україні національного законотворчого центру.
У Висновках, що завершують роботу, сформульовано основні положення, що становлять зміст дисертаційної роботи, підсумки проведеного дослідження та подано деякі практичні рекомендації.

Основні положення дисертації викладені у таких опублікованих працях автора:
1. Погорелов Є.В. Кодифікаційні правові аспекти в системі законодавства України: риси і фун-кції // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених: Зб. наукових праць. Х., 1997. Вип. 3-4. С. 79-83
2. Погорелов Е.В. К вопросу о стратегических этапах кодификации законодательства // Вестник Макеевского экономико-гуманитарного института. 1999. Вып. 8. Ч.2. С. 180-183.
3. Погорелов Є.В. Розвиток кодифікаційного процесу в Україні // Вісник Університету внутрішніх справ. Х., 1999. Вип.7(3). С. 174-177.
4. Погорелов Є.В. Конституція України і структура національного законодавства України // Ві-сник Університету внутрішніх справ. Х., 2000. Вип. 10. С. 137-140.
5. Погорелов Є.В. Кодифікація, її функції як форми систематизації. Типи удосконалення зако-нодавства // Вісник Запорізького інституту внутрішніх справ. Запоріжжя, 2000. Вип.1. С. 80-84.
6. Погорелов Є.В. Питання оновлення кодифікаційної діяльності в Україні // Актуальні про-блеми державного управління: Наук. збірник. Х.: УАДУ ХФ, 2000. № 2 (7). С. 11-19.

АНОТАЦІЯ
Погорелов Є.В. Кодифікаційна діяльність в правовій системі України (загально-теоретичний аспект) – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень. – Університет внутрішніх справ, Харків, 2000.
У дисертації досліджуються загальнотеоретичні та загальнометодологічні питання комплекс-ного аналізу кодифікаційної діяльності в правовій системі України.
Особливу увагу приділено дослідженню форм удосконалення законодавства, кодифікації як формі систематизації та удосконалення законодавства. Значне місце в роботі займає аналіз загаль-нотеоретичних аспектів системи права і системи законодавства як методологічного підгрунтя ко-дифікаційної діяльності в Україні. Враховуючи накопичений в юридичній науці і практиці досвід стосовно розробки відповідних проблем, дисертаційна робота подає новий рівень теоретичного осмислення і узагальнення цих проблем, формулювання рекомендацій щодо оптимізації кодифіка-ційного процесу в Україні.
Ключові слова: удосконалення законодавства, систематизація законодавства, кодифікаційна діяльність, кодифікаційна політика, система права, норма права, система законодавства, нормативно-правовий припис, кодифікаційний акт, кодифікаційна технологія.

АННОТАЦИЯ
Погорелов Е.В. Кодификационная деятельность в правовой системе Украины (общетеоретиче-ский аспект). – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.01 — теория и история государства и права; история политических и правовых учений – Университет внутренних дел, Харьков, 2000.
В диссертации исследуются общетеоретические и общеметодологические вопросы комплекс-ного анализа кодификационной деятельности в правовой системе Украины.
Особое внимание уделяется исследованию форм совершенствования законодательства, коди-фикации как форме систематизации и совершенствования законодательства. В работе под совер-шенствованием создаваемого или созданного законодательства понимается деятельность, которая оказывает как прямое, так и косвенное воздействие на улучшение качественного состояния формы и содержания законодательства, влекущего повышение уровня его эффективности.
Автор, ориентируясь, в частности, на институт государственной регистрации нормативно-правовых актов, порядок подписи Президента Украины, принятого парламентом закона, различает наряду с обычным санкционированное (абсолютно или относительно императивное) действие нор-мативных актов. В работе анализируется процессуальный юридический механизм обеспечения вер-ховенства закона в системе нормативных актов, аргументировано предлагается придать статус офи-циально обнародованных (“официальных текстов”) электронным вариантам текстов актов опреде-ленных органов украинского государства.
В диссертации дано развернутое определение кодификационной деятельности, исследованы ее функции, принципы; акцентируется внимание на усилении тенденции “европеизации” права Ук-раины. Автором сформулирована рекомендация о создании при украинской кодификационной ко-миссии национального компьютерного банка данных о недостатках действующего законодатель-ства.
Значительное место в работе занимает анализ общетеоретических аспектов системы права и системы законодательства как методологической основы кодификационной деятельности в Ук-раине. Учитывая накопленный опыт относительно исследования соответствующих проблем, дис-сертационная работа является новым уровнем теоретического осмысления и обобщения этих про-блем, формулирует рекомендации для оптимизирования кодификационного процесса в Украине.
Ключевые слова: совершенствование законодательства, систематизация законодательства, кодификационная деятельность, кодификационная политика, система права, норма права, система законодательства, нормативное правовое предписание, кодификационный акт, кодификационная технология.

SUMMARY
Pogorelov E.V Codification Activity in the Legal System of Ukraine (general theoretical aspect) – Manuscript
Dissertation for the degree of the Candidate of Science in Law, specialty 12.00.01 – Theory and History of State and Law; History of Political and Legal Teachings. – University of Internal Affairs, Kharkiv, 2000.
The present thesis investigates general theoretical and methodological problems of complex analysis of the codification activity in the legal system of Ukraine.
Special attention is devoted to investigation of the forms in which legislation is improved, to codification as a form of systematization and improvement of legislation. Considerable part of the research is devoted to the analysis of general theoretical aspects of the law system and legislation system as a methodological foundation for the codification activity in Ukraine. Taking into consideration the experience of solving such problems accumulated in the legal science and practice, the thesis provides a new level of theoretical comprehension and generalization of these problems, formulates new recommendations for optimization of the codification process in Ukraine.
Key words: improvement of legislation, systematization of legislation, codification activity, codification policy, law system, normative legal order, codification act, codification technology.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

Пошукова анотація: випробуванням Звільнення каяттям дійовим поруки примиренням відбування дисципліни Зворотна громадськістю іміджу Зв’язки Зґвалтування адвокатом влади громадянами податкової реформа Соціалістичної Земельні процесуальні Земля довірою Злочин наслідками дорожнього людяності ОВС банкрутством необережність віросповідання економіки підприємницької найму мотиваційній пересування вузами підприємницьких фінансових приватної трудових Змішані вини інформації захисту винагороди безпідставного шкоди рятування загрози доручення підстави Європи Зовнішньоекономічні сліди Ідеологія Локка Імідж Імміграційне слідчого дитини міграції морського Імплементація Імунітет Інвестиційні договори самоврядування вчителя технології банкрутства губернаторства громадянства представництва Чехословаччині самоврядування моральної Польща омбудсмана підсудності піклування поруки потерпілого консулів Президента Франції Інститутпрезидентства співучасті присяжних губернатора конституційного народовладдя державної адміністрацій ідеологія криміналістики Інтелектуальна культура безпека ООН розслідування органів податкової мореплавства Інформація Іпотека вугледобувну обґрунтування ЗУНР власності трудового Кадрове державному Казна Касаційне час господарської умисних ухилення поліція слідчих приховування некласичний осудними Князівська Кодифікаційна Кодифікаційні Кодифікація Колективні заробітної Колізії Командитні Компенсації місцевого Президента фармакотерапевтична землекористування криміналістичне досудовому Компроміс Комунікативна Конкурентне Конкуренція Консолідація Конституцiйне Конституційна політичних правової юрисдикція юстиція Директорії справами державними освіту приватну творчості життя збори світогляду допомогу контроль конфлікт прав гласності рівності ініціативи Конституційний Суд громадянські делікти екологічні виконавчої міліції поділу внутрішніх парламентаризму громадянина законодавчої безпеки виконавчої стримувань особисті політичні самоврядування омбудсмана відповідальності вищих регламентація грецької міжнародних Канади юстиції військовослужбовців громадських депутатів кордону народів міста депутата меншин органів парламентарів Рахункової Києва виборчого суддів уряду ЄС правотворчому поділу політичних людини громадянина виборів національної національних норми референдуму самоврядування туризму публічної міжнаціональних Конституціоналізм Конституція України Контрабанда Контроль бюджету підприємницькою адміністрацій провадження Контрольний примус Конфіскація внутрiшнiх Конфлікти реформування реалізму управління експертизи розслідування національних політики охорони Концесійні Концесія Координація криміналістичної Кореляційні Корпоративні


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking