Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-2% онлайн заказ


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Конституційне право громадян України брати участь в управлінні державними справами: проблеми теорії і практики

 

ГРАБИЛЬНІКОВ АНАТОЛІЙ ВАСИЛЬОВИЧ

КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО ГРОМАДЯН УКРАЇНИ БРАТИ УЧАСТЬ В УПРАВЛІННІ ДЕРЖАВНИМИ СПРАВАМИ: ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ

Спеціальність 12.00.02 – конституційне право

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

КИЇВ-2006


Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі конституційного права та місцевого самоврядування Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент
НАН України, академік АпрН України Погорілко Віктор Федорович, Інститут держави та права ім. В.М. Корецького НАН
України, заступник директора, завідувач відділу
конституційного права та місцевого самоврядування

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Фрицький Олег Федорович,
Дніпропетровський університет МВС України, професор кафедри конституційного права
кандидат юридичних наук, доцент
Федоренко Владислав Леонідович, Національна академія Служби безпеки України,
заступник завідувача кафедрою

Провідна установа: Київський національний університет імені Тараса
Шевченка, кафедра конституційного та
адміністративного права

Захист відбудеться 17 лютого 2006 року о 16.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.867.01 в Інституті законодавства Верховної Ради України за адресою: 04053, м. Київ, провулок Несторівський, 4.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту законодавства Верховної Ради України за адресою: 04053, м. Київ, провулок Несторівський, 4.

Автореферат розісланий 16 січня 2006 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О. М. Биков
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Конституція України проголошує нашу країну демократичною державою, в якій конституційний лад ґрунтується на визнанні народу джерелом влади. Серед правових можливостей участі громадян України у здійсненні народовладдя основним і пріоритетним визнається передбачене ст. 38 Конституції України право брати участь в управлінні державними справами, яке юридично забезпечує включення їх у сферу політичного життя країни. Без реальної участі громадян у здійсненні народовладдя неможлива побудова демократичної, правової держави. Проте до останнього часу ряд теоретичних і практичних проблем забезпечення реалізації цього стрижневого політичного права залишається не вирішеним. Однією із причин такої ситуації є недостатність у вітчизняній конституційно-правовій науці самостійних комплексних фундаментальних досліджень з проблем права громадян України брати участь в управлінні державними справами. Воно ще не здобуло належної теоретичної розробки, здебільше розглядається українськими і зарубіжними вченими фрагментарно в контексті досліджень проблем безпосередньої демократії, політичних прав громадян в цілому або наукових проблем, пов’язаних з виборами, референдумами, місцевим самоврядуванням, державним управлінням, державною службою тощо. У зв’язку з цим виникає необхідність наукового дослідження його поняття, історичного розвитку, форм реалізації, структури, системи гарантування, органічного зв’язку з конституційним принципом здійснення влади народом України.
Науковий і практичний інтерес звернення до проблем даного конституційного права зумовлюється також підвищенням ролі громадян у політичному житті країни в умовах подальшої демократизації українського суспільства і державності. Трансформаційні процеси України у демократичне суспільство європейського зразку актуалізують проблеми дослідження ролі окремого громадянина України і колективів громадян у політичному житті, потребують переоцінки їх місця в системі політико-правових відносин.
Вирішення основних теоретичних і практичних проблем конституційного права громадян України брати участь в управлінні державними справами сприятиме вдосконаленню його конституційно-правового регулювання, виробленню реальних механізмів його реалізації відповідно до потреб розвитку сучасного українського суспільства і майбутнього громадянського.
Зв’язок роботи з науковими програмою, планом, темами. Дисертаційне дослідження проводиться як складова частина тематики досліджень відділу конституційного права та місцевого самоврядування Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, зокрема теми „Теоретичні проблеми реалізації нової Конституції України” (номер державної реєстрації –0196U12890). Тема кандидатської дисертації відповідає переліку тем, затвердженому Вищою атестаційною комісією України, де звертається увага на необхідність проведення наукових досліджень з питань прав людини і громадянина.
Мета і завдання дослідження. Основною метою дисертаційного дослідження ставиться теоретичне обґрунтування концепції конституційного права громадян України брати участь в управлінні державними справами.
Визначена мета зумовила постановку і розв’язання наступних завдань:
- здійснити визначення поняття та розкрити сутність права громадян України брати участь в управлінні державними справами як основного конституційного політичного права і принципу безпосередньої демократії;
- розглянути основні етапи становлення і розвитку права громадян України брати участь в управлінні державними справами;
- з’ясувати співвідношення права громадян України брати участь в управлінні державними справами з іншими політичними правами;
- здійснити аналіз структури конституційного права громадян України брати участь в управлінні державними справами;
- здійснити аналіз правових можливостей громадян України брати участь в управлінні державними справами у процесі реалізації права обирати та бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, брати участь у всеукраїнському і місцевих референдумах, рівного доступу до державної служби;
- визначити систему гарантій конституційного права громадян України брати участь в управлінні державними справами, розкрити сутність і механізм нормативно-правових та організаційно-правових його гарантій.
Об’єктом дослідження є система політичних прав і свобод громадян України.
Предметом дослідження є конституційне право громадян України брати участь в управлінні державними справами.
Методи дослідження. Для досягнення мети та розв’язання завдань дослідження дисертант комплексно використовує загальнонаукові і спеціальні наукові методи: діалектичний – для всебічності вивчення права громадян України брати участь в управлінні державними справами як суспільно-правового явища, його сутності, форм, ролі в системі владних взаємовідносин між громадянином, державою і суспільством, динаміки розвитку; формально-логічний – для визначення юридичних понять, категорій, здійснення їх класифікації; історичний – для аналізу етапів становлення і розвитку права громадян України брати участь в управлінні державними справами; формально-юридичний – для з’ясування обсягу і змісту нормативно-правового регулювання досліджуваного права; системний – для аналізу права громадян України брати участь в управлінні державними справами як складного комплексного конституційно-правового інституту, визначення місця даного права в системі безпосередньої демократії; порівняльно-правовий метод – для зіставлення юридичних понять, явищ і процесів, визначення їх загальних та спеціальних ознак; для дослідження співвідношення досліджуваного права з іншими політичними правами; статистичний метод – для аналізу кількісних факторів, що використовувались у процесі дослідження.
Науково-теоретичною основою дослідження стали теоретичні висновки вітчизняних і зарубіжних вчених, роботи яких присвячені проблемам безпосередньої демократії, політичних прав і свобод, виборів і референдумів, державної служби, авторами яких є: В.Б. Авер’янов, О.Ф. Андрійко, С.А. Авакьян, М.В. Баглай, М.О. Баймуратов, О.В. Батанов, Ю.П. Битяк, Н.П. Гаєва, В.Д. Гончаренко, П.А. Дігтяр, С.Д. Дубенко, В.С. Журавський, В.В. Копейчиков, А.Є. Козлов, Є.І. Козлова, О.Є. Кутафін, В.В. Кравченко, І.О. Кресіна, А.М. Колодій, О.Б. Ковальчук, І.Б. Коліушко, В.К. Колпаков, Л.Т. Кривенко, В.С. Кульчицький, О.В. Кузьминець, Є.А. Лукашева, О.В. Лавринович, ЛеДюк Лоуренс, М.І. Малишко, М.І. Мельник, Г.О. Мурашин, П.П. Музиченко, С.М. Озірська, Є.В. Перегуда, В.Ф. Погорілко, А.В. Петришин, Ж.М. Пустовіт, П.М. Рабінович, А.Й. Рогожин, В.М. Селіванов, О.Ф. Скакун, М.І Ставнійчук, В.Я. Тацій, Ю.М. Тодика, В.Л. Федоренко, О.Ф. Фрицький, М.В. Цвік, В.Є. Чиркин, Ю.С. Шемшученко, П.П. Шляхтун та інші.
Наукова новизна одержаних результатів обумовлена тим, що дана дисертаційна робота є одним із перших комплексних досліджень, в якому сформульована концепція конституційного права громадян України брати участь в управлінні державними справами, яка знайшла своє вираження в наступних її положеннях:
1. Здійснено авторське визначення політичних прав громадян України як можливостей кожного громадянина у формах і порядку, передбачених Конституцією і законами України, брати участь у політичному житті і політичній діяльності, здійсненні належної народу політичної влади, вирішенні державних і місцевих справ, впливати на визначення і здійснення засад внутрішньої і зовнішньої політики держави.
2. Право громадян України брати участь в управлінні державними справами визначається як передбачена Конституцією і законами України можливість кожного громадянина, який досяг вісімнадцяти років і є дієздатним, відповідає вимогам, встановленим законодавством для участі у відповідній сфері політичної діяльності, безпосередньо або через обраних представників брати участь у здійсненні безпосереднього народовладдя, державної влади, місцевого самоврядування шляхом участі у виборах і референдумах, рівного доступу до державної служби і служби в органах місцевого самоврядування, участі у здійсненні правосуддя з метою сприяння виконанню функцій суспільства і держави.
За своєю суттю воно є його правом на участь у здійсненні народовладдя.
3. Обґрунтовано положення, що конституційне право громадян України брати участь в управлінні державними справами співвідноситься з іншими політичними правами як пріоритетне політичне право. Основною кваліфікаційною ознакою, що відокремлює його від інших політичних прав, є особиста, безпосередня участь кожного окремого громадянина України у здійсненні безпосереднього народовладдя, вирішенні державних справ у сфері законодавчої, виконавчої та судової влади, місцевого самоврядування.
4. Автор обґрунтовує висновок, що поняття „управління державними справами” не зовсім відповідає правовій природі ролі громадян у вирішенні державних справ, звужує їх правові можливості у здійсненні влади народу України. Виходячи з того, що кожен громадянин є органічною частиною Українського народу, який відповідно до ч. 2 ст. 5 Конституції України здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування, пропонується внести зміни до ст. 38 Основного Закону, сформулювавши її наступним чином: „Кожен громадянин України безпосередньо і через обраних представників має право брати участь у здійсненні безпосередньої демократії, державної влади, місцевого самоврядування шляхом участі у виборах і референдумах, рівного доступу до державної служби і служби в органах місцевого самоврядування, участі у здійсненні правосуддя з метою сприяння виконанню функцій суспільства і держави”.
5. Обґрунтована авторська концепція поступового становлення і розвитку права участі громадян в управлінні державними справами в Україні, яке відбувалося шляхом становлення і розвитку окремих форм безпосередньої і представницької демократії відповідно до історичних етапів української державності. Як самостійний конституційно-правовий інститут, узагальнюючий можливості громадян України брати участь у здійсненні влади безпосередньо, через органи державної влади та органи місцевого самоврядування, воно склалося лише на третьому етапі – в умовах сучасної незалежної Української держави.
6. Вироблена авторська концепція визнання громадянина України суб’єктом політичної системи України, сутність якої полягає в тому, що громадяни України в процесі реалізації в індивідуальних та колективних формах права участі в управлінні державними справами фактично беруть участь у здійсненні різних форм політичної влади і політичної діяльності в цілому, вступають для цього у конституційно-правові правовідносини з суб’єктами політичної системи України (державою, політичними партіями, громадськими організаціями, органами місцевого самоврядування), виступають об’єктивно необхідними суб’єктами цих відносин, які є складовою відносин політичної системи.
7. Виходячи із загального характеру досліджуваного права, сформульована авторська концепція його гарантування як єдиної системи нормативно-правових та організаційно-правових гарантій, яка складається із гарантій, що забезпечують в цілому право громадян України брати участь у здійсненні народовладдя і гарантій кожного з прав, що входить до його складу.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації висновки і пропозиції можуть бути використані: для здійснення подальших досліджень наукових проблем безпосередньої демократії, політичних прав, права громадян України брати участь в управлінні державними справами; у законотворчій роботі Верховної Ради України при підготовці проектів законів, що стосуються права громадян України брати участь в управлінні державними справами, зокрема, закону України „Про право громадян України брати участь у здійсненні народовладдя”; при викладанні теорії держави і права, конституційного права, відповідних спецкурсів у вищих навчальних закладах; у науково-дослідницькій роботі студентів і аспірантів.
Апробація результатів дисертації. Результати досліджень, викладених у дисертації доповідались: на науково-практичній конференції „Становлення правової держави в Україні: проблеми та шляхи вдосконалення правового регулювання” (Запоріжжя, 2000); міжнародних наукових конференціях: „Проблеми права на зламі тисячоліть” (Дніпропетровськ, 2001); „ Україна в контексті процесів глобалізації: нові реалії та національна стратегія” (Дніпропетровськ, 2001); „Застосування норм міжнародного права у внутрішньому правопорядку України” (Дніпропетровськ, 2003); „Наука і світ” (Дніпропетровськ, 2003); „Формування правової системи в Україні на сучасному етапі” (Дніпропетровськ, 2005). Доповіді опубліковані.
Результати досліджень також доповідалися під час круглого столу з питань конституційно-правової реформи політичної системи України (Дніпропетровський національний університет, квітень 2003 р.), на науковому семінарі „Проблеми наукового забезпечення діяльності правоохоронних органів в умовах розбудови України як правової держави” (березень 2004 р.), під час круглого столу, з проблем муніципальної реформи (квітень 2005 р.), що проводилися Юридичною академією МВС України у м. Дніпропетровську.
Публікації. Основні теоретичні положення дисертаційного дослідження викладені в одинадцяти наукових статтях, шість з яких опубліковані у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, кожен з яких включає в себе по три підрозділи, висновків і списку використаних джерел (193 найменування). Загальний обсяг дисертації – 187 сторінок, у тому числі список використаних джерел нараховує 14 сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, його зв'язок з науковими програмами, планами і темами, визначаються його об'єкт, предмет, мета й завдання, охарактеризовані методи дослідження, окреслюється наукова новизна та основні положення, що виносяться на захист, акцентується увага на практичному значенні одержаних результатів, наводяться дані щодо апробації теоретичних положень дисертації і її структуру.
Розділ 1 "Загальна характеристика конституційного права громадян України брати участь в управлінні державними справами" складається з трьох підрозділів.
У підрозділі 1.1. "Поняття конституційного права громадян України брати участь в управлінні державними справами" дисертант на основі аналізу здобутків сучасної юридичної науки і конституційно-правової практики звертається до розкриття поняття і сутності досліджуваного права. Він обґрунтовує висновок, що право участі громадян в управлінні державними справами є узагальненим конституційним політичним правом, інтегруючим наступні політичні права: право брати участь у референдумах; право обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування; право рівного доступу до державної служби і служби в органах місцевого самоврядування; право брати участь у здійсненні правосуддя. Основним критерієм віднесення їх до складу цього узагальненого права є безпосередній, особистий і вирішальний прояв волі громадян у вирішенні таких державних справ як формування виборних органів держави та органів місцевого самоврядування, прийняття законів та інших загальнозначущих рішень на референдумах, здійснення законодавчої, виконавчої, судової влади у складі державного апарату та апарату органів місцевого самоврядування; здійснення правосуддя в якості народних і присяжних засідателів.
Дисертант визначає право громадян України брати участь в управлінні державними справами як передбачену Конституцією і законами України можливість кожного громадянина, який досяг 18 років і є дієздатним, а також відповідає вимогам, встановленим законодавством для участі у відповідній сфері політичної діяльності, безпосередньо або через обраних представників брати участь у здійсненні безпосереднього народовладдя, державної влади, місцевого самоврядування шляхом участі у виборах і референдумах, рівного доступу до державної служби і служби в органах місцевого самоврядування, участі у здійсненні правосуддя з метою сприяння виконанню функцій суспільства і держави.
Автор звертає увагу на неоднозначність трактування поняття „управління державними справами”, яке у Загальній декларації прав людини визначене як „управління своєю країною”, у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права як „ведення державних справ”, науковцями різних галузей юридичної науки трактується як державне управління у широкому сенсі, що не повністю розкриває демократичний зміст ст. 38 Конституції України, яка не обмежується власне державними справами, а включає в себе й участь громадян через форми безпосередньої демократії в реалізації установчої влади народу. Конституція встановлює, що вибори і референдуми є формами безпосередньої демократії, громадяни мають право рівного доступу до державної служби і служби в органах місцевого самоврядування, що народ бере участь у здійсненні правосуддя. Тобто у самій Конституції закладено, що громадяни України беруть участь у здійсненні безпосереднього народовладдя, державної влади і місцевого самоврядування. Таким чином, право на участь громадян в управлінні державними справами за своєю суттю є правом на участь у здійсненні народовладдя. Громадяни України, реалізуючи дане право, виступають у якості владарюючих суб’єктів – носіїв влади народу, здійснюють належну їм політичну владу.
За сферою дії воно є загальним конституційним політичним правом, оскільки охоплює усі відносини, що пов’язані з участю громадян України у здійсненні народовладдя. За формами реалізації – безпосереднім і представницьким. За формою участі – індивідуальним і колективним.
У підрозділі 1.2. "Основні етапи становлення і розвитку права громадян України брати участь в управлінні державними справами" доводиться, що становлення даного права в Україні було поступовим. Починаючи з вічового права Київської Русі, за всіх історичних періодів існування різних форм державності на українських землях, а в багатьох випадках за відсутності української держави, населення брало участь в управлінні державними справами через окремі його форми, притаманні кожному з державних утворень відповідно до рівня їх історичного розвитку і політичного режиму. Автор виділяє три основних етапи становлення і розвитку даного права: перший – від Київської Русі (ІХ-ХІІ ст.) до відновлення національної держави – Української народної республіки (1917-1918 рр.); другий – радянський – 1917 – 1991 рр.; третій – сучасна незалежна Україна.
Перший етап, який охоплює значні історичні періоди станів українського суспільства і державності, характеризується тим, що ця участь здійснювалася в умовах класово-станових відносин феодалізму і раннього капіталізму здебільше на основі норм звичаєвого права і на місцевому рівні. Особливе значення на даному етапі для становлення досліджуваного права має період Козацької Республіки (Війська Запорозького) і Гетьманської держави, де вперше у державно-правовій практиці було реалізовано право участі козацтва в управлінні державними справами на основі військової демократії. Але значним правовим і політичним досягненням українського конституціоналізму у розвитку даного права на цьому етапі було проголошення Українською народною республікою вперше на конституційному рівні у 1918 р. права громадян України брати участь в орудуванні державним і місцевим життям через активну і пасивну участь у виборах до законодавчих установ і органів місцевого самоврядування.
Важливе значення для становлення і розвитку даного права мав його другий (радянський) етап, на якому, в залежності від завдань побудови соціалістичної державності, існували різні конституційні підходи до визначення його змісту – від виключно класового до загальнонародного. Тут вперше в українському конституційному законодавстві закріплюється право громадян брати участь в управлінні державними і громадськими справами, як складне політичне суб'єктивне право, з визначенням правових форм його реалізації. Але воно було неповним, оскільки не визнавало місцевого самоврядування, і декларативним – його демократичний потенціал не міг бути реалізований в умовах режиму адміністративно-командної системи управління суспільством за керівної ролі і необмеженої влади Комуністичної партії.
Остаточно право участі громадян в управлінні державними справами склалося на 3-му етапі, який відповідає сучасній незалежній Україні, і отримало юридичне закріплення у ст. 38 її Основного Закону.
У підрозділі 1.3. "Співвідношення права громадян України брати участь в управлінні державними справами та інших політичних справ" автор на основі аналізу різних визначень політичних прав робить висновок, що основною їх ознакою є участь громадян України у здійсненні народовладдя, в управлінні державними справами, пропонує розуміти їх як можливості кожного громадянина у формах і порядку, передбачених Конституцією і законами України, брати участь у політичному житті і політичній діяльності, здійсненні належної народу політичної влади, вирішенні державних і місцевих справ, впливати на визначення і здійснення засад внутрішньої і зовнішньої політики держави.
Право громадян України брати участь в управлінні державними справами розглядається як основне, визначальне, пріоритетне відносно до інших політичних прав, якими є: право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації; право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації; право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування. Воно співвідноситься з іншими політичними правами як пріоритетне політичне право.
На думку автора, однією з основних ознак, що відрізняють дане право від інших політичних прав, є особиста, безпосередня участь громадянина України у вирішенні державних справ, де він виступає у відносинах з державою як рівноправний і обов’язковий за законом суб’єкт, без якого вирішення таких державних справ як формування виборних державних органів та органів місцевого самоврядування, прийняття рішень на референдумах, формування апарату державних службовців і службовців органів місцевого самоврядування, прийняття рішень з окремих справ органами судової влади неможливе.
В дослідженні обґрунтовується думка, що громадянин України є самостійним поряд з державою, політичними партіями, громадськими організаціями, органами місцевого самоврядування суб’єктом політичної системи України. Громадянин України, реалізуючі належні йому політичні права, виступає основним системоутворюючим елементом інститутів політичної системи, відповідно до законодавства в індивідуальних і колективних формах бере участь у здійсненні безпосереднього народовладдя, державної влади і місцевого самоврядування, вступає у конституційно-правові відносини з суб’єктами політичної системи України – державою, державними органами, політичними партіями, громадськими організаціями, органами місцевого самоврядування, які є складовою частиною відносин політичної системи. Тому він є безумовним суб’єктом політичної системи України.
Розділ ІІ "Структура конституційного права громадян України брати участь в управлінні державними справами " складається з трьох підрозділів.
У підрозділі 2.1. "Право громадян України обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування" зазначається, що найважливішою формою участі громадян України у здійсненні народовладдя, реалізації установчої влади народу з формування органів публічної влади визнається їх право обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Участь громадян у виборах є обов’язковою умовою і гарантією існування Української республіки.
Формами реалізації громадянами досліджуваного права відповідно до етапів виборчого процесу є: 1) участь у формуванні виборчих комісій; 2) участь у роботі виборчих комісій в якості їх членів; 3) участь у висуванні кандидатів на виборні посади державних органів та органів місцевого самоврядування; 4) самовисування на виборні посади державних органів та органів місцевого самоврядування; 5) уповноважені представники партії (блоку) і кандидатів на пост Президента України, довірені особи кандидата на пост Президента України; 6) участь у збиранні підписів на підтримку кандидата на пост Президента України; 7) підтримка кандидата на пост Президента України шляхом підпису у підписному листі; 8) участь у передвиборчій агітації; 9) офіційні спостерігачі за ходом виборчого процесу від кандидатів та партій (блоків), що висунули кандидата; 10) виборці.
За способом в реалізації права обирати і бути обраними участь громадян поділяється на: 1) опосередковану і 2) безпосередню.
За формою виразу волі громадян України у процесі реалізації права обирати і бути обраними їх участь може бути: 1) колективною та 2) індивідуальною (особистою).
За функціональним призначенням вона може поділятися на: 1) організаційно-правову; 2) представницьку; 3) контрольну; 4) підтримуючу; 5) спостережчу.
Участь громадян України при розгляді питань виборчою комісією може бути: 1) вирішальною і 2) дорадчою.
Основними і визначальними суб’єктами виборчого процесу усіх видів виборів є виборці, політичні партії (блоки) і кандидати на виборні посади. Правомочності всіх інших учасників виборчого процесу функціонально призначені для забезпечення реалізації прав цих головних суб’єктів. Тому залежно від місця цих суб’єктів у виборчому процесі участь громадян в реалізації права обирати і бути обраними може бути основною і допоміжною.
У підрозділі 2.2. "Право громадян України брати участь у всеукраїнському і місцевих референдумах" автор визначає право громадян України брати участь у всеукраїнському і місцевих референдумах як передбачену Конституцією і законами України можливість кожного громадянина України, що має право голосу, безпосередньо брати участь у здійсненні влади народу через прийняття шляхом голосування законів, інших рішень з важливих питань загальнодержавного і місцевого значення, виконувати інші передбачені законодавством права та обов’язки, спрямовані на організацію і проведення референдумів.
Громадяни України беруть участь у підготовці і проведенні референдумів в різних індивідуальних та колективних суб’єктних формах залежно від стадій референдного процесу. До індивідуальних форм відносяться: 1) підтримка громадянином особистим підписом у підписному листі вимоги про проведення референдуму за народною ініціативою; 2) участь депутатів в особистому поіменному голосуванні на пленарному засіданні Верховної Ради України, відповідної місцевої ради або збиранні їх особистих підписів в підтримку вимоги про проведення референдуму; 3) особисте голосування з питань референдуму в день його проведення. Колективними є: 1) форми ініціювання референдумів; 2) форми участі громадян у формуванні комісій з референдумів; 3) участь громадян в роботі комісій з референдуму; 4) колективні форми проведення агітації; 5) форми участі в забезпеченні гласності при визначенні результатів референдуму (представники передбачених законом колективів).
Участь громадян України у референдумах є залежною категорією. По-перше, вона диктується конкретною політичною ситуацією в країні, регіоні, місті, селищі або селі, що потребує використання референдуму як юридичного засобу для її вирішення; по-друге, залежить, крім проведення референдуму за народною ініціативою, від політичної мотивації ініціаторів проведення референдумів, які використовують корпус виборців для досягнення своєї мети; по-треттє, їх проведення залежить від волі суб’єктів призначення референдумів – Верховної Ради України, Президента України, місцевих рад.
У підрозділі 2.3. "Право доступу до державної служби громадян України " дисертант зазначає, що правовою формою реалізації громадянами права брати участь в управлінні державними справами визнається державна служба. Конституційно-правовий зміст реалізації права громадянина України на державну службу випливає із принципу належності влади народу України, який здійснює її через органи державної влади та органи місцевого самоврядування, і полягає в тому, що кожний громадянин, який знаходиться на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, виконує згідно з займаною посадою функції з вирішення питань, віднесених до компетенції відповідного органу, бере участь у здійсненні влади.
Право рівного доступу громадян України до державної служби є багатоаспектним правовим явищем. Воно є, по-перше, суб’єктивним конституційним правом кожного окремого громадянина, який має бажання займатися державною службою і відповідає встановленим законом вимогам; по-друге, конституційним принципом доступу до державної служби; по-третє, гарантією участі громадян України в управлінні державними справами; по-четверте, правовою можливістю громадянина заробляти собі на життя працею, здійснюючи функції відповідного службовця.
Розділ ІІІ "Гарантії права громадян України брати участь в управлінні державними справами " складається з трьох підрозділів.
У підрозділі 3.1. "Поняття гарантій права громадян України брати участь в управлінні державними справами " робиться висновок, що особливості його гарантування обумовлені його політичним змістом, органічним зв’язком з безпосередньою демократією, комплексним характером. Систему гарантування даного права складають гарантії, що забезпечують реалізацію права участі громадян України як конституційно-правового інституту і гарантії кожного з політичних прав, що входять до його складу.
Під гарантіями конституційного права громадян України брати участь в управлінні державними справами автор розуміє сукупність передбачених Конституцією і законами України умов, засобів та способів, що забезпечують безперешкодну реалізацію громадянами України права брати участь у здійсненні усіх видів публічної влади, вирішувати державні справи безпосередньо або через своїх представників в органах державної влади і місцевого самоврядування, його охорону і захист через правові форми діяльності держави, її органів, органів місцевого самоврядування, правозахисних організацій та самих громадян.
Усі гарантії права громадян України брати участь в управлінні державними справами за своєю правовою природою є конституційно-правовими і складають дві основні групи: нормативно-правові та організаційно-правові, які в свою чергу поділяються: на загально-соціальні і спеціальні; загальні та інституційні; матеріальні і процесуальні; міжнародні, національні, місцеві. У своїй сукупності вони утворюють правовий механізм гарантування даного права, аналіз якого дає підстави стверджувати, що воно є найбільш реальним і забезпеченим у порівнянні з іншими політичними правами.
У підрозділі 3.2. "Нормативно-правові гарантії права громадян України брати участь в управлінні державними справами" автор зазначає, що вони в системі гарантування даного права мають пріоритетне значення, і визначає їх як сукупність передбачених Конституцією і законами України, міжнародними актами з прав людини правових норм, що визначають умови і порядок реалізації конституційного права громадян України брати участь в управлінні державними справами, його охорони і захисту на випадок порушень.
Вони класифікуються: за рівнем правового забезпечення на національно-правові і міжнародно-правові; за спрямованістю правового забезпечення на установчі, регулятивні, відновлювальні, каральні; за формами і способами правового забезпечення на гарантії реалізації, охорони та захисту.
В силу того, що право участі громадян в управлінні державними справами є політичним, на думку автора, воно забезпечується дією конституційно-правових принципів як за сферами конституційного ладу, так і за політичними сферами: безпосереднє народовладдя, державна влада, місцеве самоврядування. Вони поділяються на загальні та інституційні.
До загальних відносяться: принцип народовладдя; принцип поєднання безпосередньої та представницької демократії; право народу визначати і змінювати конституційний лад України; утвердження і забезпечення державою прав і свобод людини; принцип визначення прав і свобод людини і громадянина та їх гарантій виключно законами України; принцип розподілу державної влади; верховенство права; принцип політичної та ідеологічної багатоманітності; принцип гарантування політичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами України; право на свободу об’єднань громадян; законність; принцип судового захисту прав і свобод людини і громадянина; право звернення за захистом прав і свобод до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини; принцип міжнародного захисту прав і свобод; принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності.
Інституційні – це принципи референдумів, виборів, державної служби; участі народу у здійсненні правосуддя.
В силу узагальненого характеру право громадян України брати участь в управлінні державними справами процесуально забезпечується нормами виборчого і референдного процесів, правових процедур доступу до державної служби і служби в органах місцевого самоврядування, затвердження списків народних і присяжних засідателів, його охорони, судового і позасудового захисту.
В дослідженні зазначається, що особлива роль в гарантуванні права громадян України брати участь в управлінні державними справами належить юридичній відповідальності за його порушення. Оскільки загальний характер досліджуваного права не дозволяє чітко визначити безпосередній об’єкт протиправного посягання, воно забезпечується: по-перше, конституційно-правовою відповідальністю, яка полягає у негативній реакції політичного характеру уповноважених державних органів на порушення норм і принципів Конституції України; по-друге, через санкції адміністративної, кримінальної, цивільної, дисциплінарної відповідальності за правопорушення виборчого і референдного законодавства, законодавства про державну службу, про статус суддів.
У підрозділі 3.3. "Організаційно-правові гарантії права громадян України брати участь в управлінні державними справами " дається авторське їх визначення як системи утворених на основі правових норм суспільно-політичних інститутів, державних органів, органів місцевого самоврядування, установ, посадових осіб, громадських організацій, міжнародних інституцій, які за допомогою притаманних їм повноважень і правових форм здійснюють певну організаційно-правову діяльність, спрямовану на забезпечення його реалізації, охорони і захисту.
За обсягом організаційно-правового гарантуючого впливу гаранти права громадян України брати участь в управлінні державними справами поділяються на загальні і спеціальні. Загальні гаранти – це народ України, політична система України, держава, органи державної влади загальної компетенції: Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, місцеві державі адміністрації та органи місцевого самоврядування, міжнародні інституції. До спеціальних відносяться органи та інші інституції політичного характеру, які виконують функції організаційно-правового характеру, встановлені спеціальними законами (Центральна виборча комісія, окружні, територіальні, дільничні виборчі комісії, політичні партії, громадські організації, правоохоронні органи).

ВИСНОВКИ
Основні теоретичні результати дисертаційного дослідження сформульовані автором в наступних висновках:
1. Право громадян України брати участь в управлінні державними справами – це передбачена Конституцією і законами України можливість кожного громадянина, який досяг вісімнадцяти років і є дієздатним, відповідає вимогам, встановленим законодавством для участі у відповідній сфері політичної діяльності, безпосередньо або через обраних представників брати участь у здійсненні безпосереднього народовладдя, державної влади, місцевого самоврядування шляхом участі у виборах і референдумах, рівного доступу до державної служби і служби в органах місцевого самоврядування, участі у здійсненні правосуддя з метою сприяння виконанню функцій суспільства і держави.
За своєю суттю воно є його правом на участь у здійсненні народовладдя.
2. В силу того, що основною ознакою політичних прав є участь громадян України у здійсненні народовладдя, в управлінні державними справами, пропонується їх розуміти як можливості кожного громадянина у формах і порядку, передбачених Конституцією і законами України, брати участь у політичному житті і політичній діяльності, здійсненні належної народу влади, вирішенні державних і місцевих справ, впливати на визначення і здійснення засад внутрішньої і зовнішньої політики держави.
3. Право громадян України брати участь в управлінні державними справами в системі політичних прав є головним, пріоритетним і співвідноситься з іншими політичними правами як пріоритетне політичне право. Основною кваліфікаційною ознакою, що відокремлює його від інших політичних прав, є особиста, безпосередня участь кожного окремого громадянина України у здійсненні безпосереднього народовладдя, вирішенні державних справ у сфері законодавчої, виконавчої та судової влади, місцевого самоврядування.
4. За своїм змістом дане право є політичним – громадяни України, реалізуючи його, виступають у якості владарюючих суб’єктів – носіїв влади народу, здійснюють належну їм політичну владу, тобто воно є їх правом на участь у здійсненні безпосереднього народовладдя, державної законодавчої, виконавчої і судової влади та місцевого самоврядування. У цьому контексті вважаємо, що термін „управління державними справами” не зовсім відповідає правовій природі ролі громадян у вирішенні державних справ, звужує їх правові можливості у здійсненні влади народовладдя. Виходячи з того, що кожен громадянин є органічною частиною Українського народу, який відповідно до ч. 2 ст. 5 Конституції України здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування, пропонується внести зміни до ст. 38 Основного Закону, сформулювавши її наступним чином: „Кожен громадянин України безпосередньо і через обраних представників має право брати участь у здійсненні безпосередньої демократії, державної влади, місцевого самоврядування шляхом участі у виборах і референдумах, рівного доступу до державної служби і служби в органах місцевого самоврядування, участі у здійсненні правосуддя з метою сприяння виконанню функцій суспільства і держави”.
За структурою дане право є загальним, комплексним правом, яке включає політичні права, що мають самостійне значення: право брати участь у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, право рівного доступу до державної служби і служби в органах місцевого самоврядування, брати участь у здійсненні правосуддя.
За формами реалізації – безпосереднім і представницьким.
За формою участі – індивідуальним (особистим) і колективним.
5. Процес становлення і розвитку права громадян України брати участь в управлінні державними справами на українських землях відбувався поступово на протязі сторіч в різних формах безпосередньої і представницької демократії відповідно до політичних режимів у загальному процесі українського державотворення, який можна поділити на три основних етапи: перший – від Київської Русі (ІХ-ХІІ ст.) до відновлення національної держави – Української народної республіки (1917-1918 рр.); другий – радянський – 1917 – 1991 рр.; третій – сучасна незалежна Україна.
На перших двох етапах були закладенні передумови для формування демократичного права участі громадян у вирішенні державних справ. Як самостійний конституційно-правовий інститут, узагальнюючий можливості громадян України брати участь у здійсненні влади безпосередньо, через органи державної влади та органи місцевого самоврядування, воно склалося лише на третьому етапі – в умовах сучасної незалежної Української держави.
6. Громадяни України в процесі реалізації в індивідуальних та колективних формах права участі в управлінні державними справами фактично беруть участь у здійсненні різних форм політичної влади, вступають для цього у конституційно-правові правовідносини з суб’єктами політичної системи України (державою, політичними партіями, громадськими організаціями, органами місцевого самоврядування), виступають об’єктивно необхідними суб’єктами цих відносин, які є складовою відносин політичної системи України. Тому громадянин України є безумовним її суб’єктом.
7. Особливості гарантування конституційного права громадян України брати участь в управлінні державними справами обумовлені його політичним змістом, комплексною структурою. Воно забезпечуються системою загальних і спеціальних гарантій, передбачених законодавством України, яка складається із правових гарантій, що забезпечують реалізацію права участі громадян України як конституційно-правового інституту і гарантій кожного з конституційних політичних прав, що входять до його складу. Вони складають дві основні групи: нормативно-правові та організаційно-правові.
Під гарантіями конституційного права громадян України брати участь в управлінні державними справами слід розуміти сукупність передбачених Конституцією і законами України умов, засобів та способів, що забезпечують безперешкодну реалізацію громадянами України права брати участь у здійсненні усіх видів публічної влади, вирішувати державні справи безпосередньо або через своїх представників в органах державної влади і місцевого самоврядування, його охорону і захист через правові форми діяльності держави, її органів, органів місцевого самоврядування, правозахисних організацій та самих громадян.
8. Чинні виборчі закони, закони про державну службу і про службу в органах місцевого самоврядування, про судоустрій України не містять в собі норм, які б безпосередньо пов’язували їх з правом участі громадян України у здійсненні влади, в управлінні державними і місцевими справами. Законодавче вирішення цього питання стане важливою нормативно-правовою гарантією досліджуваного права. Пропонується прийняти Закон України „Про право громадян України брати участь у здійсненні народовладдя”, в якому визначити форми участі громадян України у здійсненні безпосереднього народовладдя, державної влади і місцевого самоврядування.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Грабильніков А.В. Участь громадян України у виборчому і референдумному процесах як форма управління державними справами // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 13. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. – С. 118-121.
2. Грабильніков А.В. Право брати участь в управлінні державними справами у контексті міжнародних документів з прав людини” // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Спецвипуск.– К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. – С. 87-94.
3. Грабильніков А.В. Громадянин України – суб’єкт політичної системи” // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 24. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. – С. 196-204.
4. Грабильніков А.В. Право обирати і бути обраними як форма участі громадян України в управлінні державними справами // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Спецвипуск.– К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. – Т.1. – С. 64-70.
5. Грабильніков А.В. Поняття конституційного права громадян України брати участь в управлінні державними справами // Часопис Київського університету права, 2004 – № 2. – с. 32-36.
6. Грабильніков А.В. Роль органів внутрішніх справ у механізмі забезпечення права громадян України брати участь в референдумах і виборах // Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту МВС України, 2001 – № 2. – С. 197-206.
7. Грабильніков А.В. Основні етапи становлення і розвитку права громадян України брати участь в управлінні державними справами // Науковий вісник Юридичної академії МВС, 2005. – № 1. – С. 153-159.
8. Грабильніков А.В. Право громадян України брати участь в управлінні державними справами // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції „Проблеми права на зламі тисячоліть”. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2001. – С. 104-108.
9. Грабильніков А.В. Право громадян України брати участь в управлінні державними справами: міжнародно-правовий аспект // Матеріали міжнародної наукової конференції „Україна в контексті процесів глобалізації: нові реалії та національна стратегія”. – Дніпропетровськ, ДНУ, 2002. – С. 176-182.
10. Грабильніков А.В. Державна служба як форма участі громадян в управлінні державними справами // Матеріали міжнародної наукової конференції „Наука і освіта”. – Дніпропетровськ, 2003 р. – С. 10-12.
11. Грабильніков А.В. Громадянин України в політичній системі України // Вісник Дніпропетровського національного університету. Юридичні науки.- Дніпропетровськ, 2004. - №1. - С. 36-42.

АНОТАЦІЯ
Грабильніков А.В. Конституційне право громадян України брати участь в управлінні державними справами: проблеми теорії і практики – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.02 – конституційне право. – Інститут законодавства Верховної Ради України. – Київ, 2005.
В дисертації досліджуються теоретичні і практичні проблеми суб’єктивного конституційного права громадян України брати участь в управлінні державними справами як комплексного, інтегруючого інші політичні права: право брати участь у всеукраїнському та місцевих референдумах, обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, рівного доступу до державної служби і служби в органах місцевого самоврядування, брати участь у здійсненні правосуддя. Розкриваються його поняття, правова природа, структура, основні етапи становлення і розвитку, співвідношення з іншими політичними правами, аналізуються основні форми участі громадян України в його реалізації. Визначені поняття, система і види гарантій даного права. Обґрунтовується висновок, за яким дане право за своєю суттю є правом громадян брати участь у здійсненні належної народу України влади – безпосереднього народовладдя, державної влади і місцевого самоврядування. Сформульовані пропозиції щодо вдосконалення його конституційно-правового регулювання.
Ключові слова: політичні права, участь в управлінні державними справами, народовладдя, вибори, референдум, державна служба, гарантії.

АННОТАЦИЯ
Грабыльников А.В. Конституционное право граждан Украины участвовать в управлении государственными делами: проблемы теории и практики - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.02 - конституционное право. – Институт законодательства Верховной Рады Украины, Киев, 2005.
В диссертации осуществляется комплексное исследование теоретических и практических проблем субъективного конституционного права граждан Украины участвовать в управлении государственными делами. Раскрывается его понятие, признаки и правовая природа.
На основе анализа достижений юридической науки и практики его конституционно-правового регулирования обосновывается вывод, что оно является субъективным конституционным правом, интегрирующим другие политические права: на участие во всеукраинском и местных референдумах, избирать и быть избранными в органы государственной власти и органы местного самоуправления, равного доступа к государственной службе и службе в органах местного самоуправления, на участие в осуществлении правосудия. Обосновывается авторская концепция, согласно которой данное право является, по сути, правом граждан на участие в осуществлении принадлежащей народу Украины власти – непосредственного народовластия, государственной власти и местного самоуправления. По форме реализации его гражданами Украины оно может быть непосредственным и представительным, по форме участия – индивидуальным и коллективным.
Определены основные этапы становления и развития исследуемого права на украинских землях. Делается вывод, что его становление происходило постепенно, через развитие отдельных форм непосредственной и представительной демократии на разных этапах украинской государственности и, как самостоятельный конституционно-правовой институт, оно окончательно сложилось в условиях независимой, демократической Украины.
В работе анализируется соотношение права граждан Украины участвовать в управлении государственными делами с другими политическими правами. Формулируется авторское понимание политических прав. Обосновывается вывод, что гражданин Украины, как носитель политических прав и субъект конституционно-правовых отношений, является субъектом политической системы Украины. Рассматриваются основные формы участия граждан Украины в осуществлении власти в соответствии с определенными этапами избирательного и рефередумного процессов, процедурами реализации права равного доступа к государственной службе, дается их классификация.
Определены понятие, система и виды гарантий исследуемого права.
Сформулированы предложения по совершенствованию конституционно-правового регулирования данного права.
Ключевые слова: политические права, участие в управлении государственными делами, народовластие, выборы, референдум, государственная служба, гарантии.

SUMMARY
Grabylnikov A.V. Constitutional Law of citizens of Ukraine to participate in Management of State Affairs: Problems of Theory and Practice – Manuscript.
The dissertation for defending the scientific degree of Candidate of Juridical Sciences on speciality 12.00.02 – Constitutional law. – The Institute of Legislation of Supreme Soviet of Ukraine, Kyiv, 2005.
The dissertation investigates the theoretical and practical problems of the Constitutional law of the citizens of Ukraine to participate in the management of state affairs as a complex one integrating other political rights: to take part in All-Ukrainian and local referendum, to elect and be elected to organs of local self-management, equal access to state service and service in the organs of self-management, to participate in the administration of justice.
Its notion, juridical nature, the main stages of formation and development, the relationship with other political rights, and its structure are shown, the major forms of participation of citizens of Ukraine in its administration are analyzed. The conclusion is made that it is the right of citizens to participate in the administration of the direct people’s power, state power and local self-management. The notion, the system and the kinds of guarantees of this law are determined. The proposals on the perfection of its constitutional and legal regulation are formulated.
Key words: political rights, participation in management of state affairs, people’s power, election, referendum, state service, guarantees.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

Пошукова анотація: випробуванням Звільнення каяттям дійовим поруки примиренням відбування дисципліни Зворотна громадськістю іміджу Зв’язки Зґвалтування адвокатом влади громадянами податкової реформа Соціалістичної Земельні процесуальні Земля довірою Злочин наслідками дорожнього людяності ОВС банкрутством необережність віросповідання економіки підприємницької найму мотиваційній пересування вузами підприємницьких фінансових приватної трудових Змішані вини інформації захисту винагороди безпідставного шкоди рятування загрози доручення підстави Європи Зовнішньоекономічні сліди Ідеологія Локка Імідж Імміграційне слідчого дитини міграції морського Імплементація Імунітет Інвестиційні договори самоврядування вчителя технології банкрутства губернаторства громадянства представництва Чехословаччині самоврядування моральної Польща омбудсмана підсудності піклування поруки потерпілого консулів Президента Франції Інститутпрезидентства співучасті присяжних губернатора конституційного народовладдя державної адміністрацій ідеологія криміналістики Інтелектуальна культура безпека ООН розслідування органів податкової мореплавства Інформація Іпотека вугледобувну обґрунтування ЗУНР власності трудового Кадрове державному Казна Касаційне час господарської умисних ухилення поліція слідчих приховування некласичний осудними Князівська Кодифікаційна Кодифікаційні Кодифікація Колективні заробітної Колізії Командитні Компенсації місцевого Президента фармакотерапевтична землекористування криміналістичне досудовому Компроміс Комунікативна Конкурентне Конкуренція Консолідація Конституцiйне Конституційна політичних правової юрисдикція юстиція Директорії справами державними освіту приватну творчості життя збори світогляду допомогу контроль конфлікт прав гласності рівності ініціативи Конституційний Суд громадянські делікти екологічні виконавчої міліції поділу внутрішніх парламентаризму громадянина законодавчої безпеки виконавчої стримувань особисті політичні самоврядування омбудсмана відповідальності вищих регламентація грецької міжнародних Канади юстиції військовослужбовців громадських депутатів кордону народів міста депутата меншин органів парламентарів Рахункової Києва виборчого суддів уряду ЄС правотворчому поділу політичних людини громадянина виборів національної національних норми референдуму самоврядування туризму публічної міжнаціональних Конституціоналізм Конституція України Контрабанда Контроль бюджету підприємницькою адміністрацій провадження Контрольний примус Конфіскація внутрiшнiх Конфлікти реформування реалізму управління експертизи розслідування національних політики охорони Концесійні Концесія Координація криміналістичної Кореляційні Корпоративні


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking