Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-2% онлайн заказ


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Конституційне право людини і громадянина на освіту та його забезпечення в Україні

 

Боняк Валентина Олексіївна

КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА НА ОСВІТУ ТА ЙОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ

12.00.02 – конституційне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Київ – 2005


Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі конституційного права Національної академії внутрішніх справ України.

Науковий керівник – кандидат юридичних наук, професор
Олійник Анатолій Юхимович,
Національна академія внутрішніх справ
України, професор кафедри
загальноюридичних дисциплін юридичного
факультету

Офіційні опоненти – доктор юридичних наук, професор,
член-кореспондент НАНУ,
академік АПрН України
Погорілко Віктор Федорович,
Інститут держави і права
ім. В.М. Корецького НАН України,
заступник директора

кандидат юридичних наук, доцент
Лисенков Сергій Леонідович,
Академія адвокатури України,
перший проректор


Провідна установа –
Національна юридична академія України
імені Ярослава Мудрого (м. Харків), кафедра конституційного права

Захист відбудеться “30” вересня 2005 року о 17 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.009.01 в Національній академії внутрішніх справ України за адресою: 03035, м. Київ, Солом’янська площа, 1

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Національної академії внутрішніх справ України за адресою: 03035, м. Київ, Солом’янська площа, 1

Автореферат розісланий “27” серпня 2005 року

Учений секретар
спеціалізованої вченої ради О.Б. Горова
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Важливим елементом системи конституційних прав, свобод та обов’язків людини і громадянина є культурні права, основним серед яких є право на освіту. Закріплене в конституціях більшості розвинутих держав, воно посідає чільне місце в структурі конституційно-правового статусу людини та є необхідним фактором розвитку не тільки особистості, її інтелектуального потенціалу, але й політичної та економічної системи суспільства. З проголошенням України незалежною державою право кожного на освіту стало одним із фундаментальних прав людини, гарантованих у конституційному порядку. Це актуалізує забезпечення права людини і громадянина на освіту як засобу адаптації до перехідного стану, на якому знаходиться українська держава, та до засвоєння демократичних цінностей, норм життєдіяльності, суспільних відносин.
За сучасних умов усебічного розвитку українського суспільства, залучення його до передових досягнень світової науки першочерговими постають питання про створення належних умов для здійснення конституційного права людини і громадянина на освіту.
Вищевикладене, а також виняткове значення освіти для формування громадянського суспільства та його інтеграції в Європейську спільноту, необхідність побудови в Україні демократичної, соціальної, правової держави свідчать про актуальність теми даного дослідження, зумовлюють його не тільки наукову, але й практичну значущість, зокрема, для вдосконалення законодавства України у сфері освіти. Актуальності дослідженню також надає розробка комплексу наукових висновків і рекомендацій, спрямованих на реалізацію аналізованого конституційного права, визначення шляхів удосконалення форм та методів його забезпечення.
Сучасні юридичні наука та практика свідчать про нагальну потребу дослідження механізму забезпечення конституційного права кожного на освіту в системі основних прав та свобод людини і громадянина. У національній юридичній науці ця проблема в повній мірі не розроблена, залишається невирішеною і потребує свого всебічного дослідження.
Проблема забезпечення прав та свобод людини і громадянина завжди була в центрі уваги юридичної науки, а багатоаспектний характер теми дослідження визначає необхідність звернення до різних галузей наукових знань: філософії, загальної теорії держави та права, теорії прав людини, педагогіки. Основою дисертації є як праці вчених-юристів, які досліджували суб’єктивне юридичне право на загальнотеоретичному рівні (С. Алєксєєв, М. Вітрук, С. Гусарєв, А. Колодій, В. Копєйчиков, О. Малько, М. Матузов, О. Скакун, О. Тихомиров), так і праці тих науковців, які досліджували конституційні права та свободи людини і громадянина, зокрема суб’єктивне право на освіту (О. Бандурка, К. Волинка, І. Голосніченко, М. Гуренко, Л. Дольникова, В. Кравченко, С. Лисенков, О. Лукашова, О. Марцеляк, О. Негодченко, А. Олійник, В. Погорілко, П. Рабінович, В. Сіренко, Ю. Тодика, К. Толкачов, А. Хабібулін, М. Хавронюк, О. Фрицький та ін.). Підґрунтям дослідження стали роботи вітчизняних та російських філософів, педагогів, політологів: Д. Керимова, К. Корсака, В. Кременя, С. Ніколаєнка, Ю. Осічнюка, В. Сухомлинського, П. Толочка, В. Шкатулли.
В Україні, незважаючи на наявність значного масиву наукових праць з проблематики прав та свобод людини і громадянина, відсутнє комплексне дослідження конституційного права людини і громадянина на освіту, а також механізму його забезпечення. Вищевикладене зумовило вибір теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукова робота повністю відповідає проголошеному Конституцією України курсу на побудову демократичної, соціальної і правової держави, основним обов’язком якої є утвердження та забезпечення прав та свобод людини і громадянина. Тема дисертації обрана згідно з державними планами та програмами Верховної Ради України (Державно-правова реформа в Україні), відповідно до планів прикладних досліджень навчальних закладів та наукових установ МВС України на період 2001–2005 рр. (Рішення колегії МВС України від 18 грудня 2000 №9 КМ/1), обговорена і схвалена на засіданні Вченої ради НАВСУ (протокол № 1 від 29.01.2002 р.) та включена до плану науково-дослідних робіт Національної академії внутрішніх справ України на 2003 р.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є розробка теоретичних положень та практичних рекомендацій щодо вдосконалення державно-правового механізму забезпечення конституційного права людини і громадянина на освіту.
Відповідно до мети дослідження у дисертації зосереджено увагу на вирішенні таких завдань:
– дослідити генезу права на освіту, а також його документальне закріплення у різних джерелах, у тому числі правових, на історичних етапах становлення української державності;
– здійснити огляд наукових праць, які стосуються конституційного права на освіту, визначивши питання, що залишилися поза увагою вчених та потребують свого вирішення;
– проаналізувати нормативно-правові акти, що регламентують конституційне право людини і громадянина на освіту в Україні;
– сформулювати дефініцію “конституційне право людини і громадянина на освіту” та з’ясувати його суттєві ознаки;
– розкрити сутність та зміст конституційного права кожного на освіту;
– дати поняття “механізм забезпечення конституційного права на освіту”;
– охарактеризувати структурні елементи механізму забезпечення конституційного права людини і громадянина на освіту та визначити роль органів державної влади України в забезпеченні означеного суб’єктивного юридичного права;
– розробити науково-практичні рекомендації щодо вдосконалення законодавства та практики правореалізації у сфері забезпечення конституційного права людини і громадянина на освіту.
Об’єктом дослідження є правовідносини, в межах яких забезпечуються конституційні культурні права людини і громадянина.
Предметом дослідження є конституційне право людини і громадянина на освіту та механізм його забезпечення в Україні.
Методи дослідження. Автором використовувалися загальнофілософський, загальнотеоретичний та спеціальні юридичні методи дослідження. На основі діалектичного методу пізнання розкрито динаміку розвитку конституційного права кожного на освіту, що перебуває в органічному зв’язку з нормами національного й міжнародного права, а також з державою, яка виступає гарантом його реалізації, охорони та захисту (підрозділи 1.1, 1.2). Формально-логічний метод використано для формулювання дефініції досліджуваного конституційного права людини і громадянина на освіту та визначення його суттєвих ознак (підрозділ 2.1). За допомогою історичного методу було досліджено розвиток законодавства, що регламентувало право на освіту за радянських часів та в умовах розбудови незалежної Української держави, а також розвиток механізму його забезпечення (1.2, 3.1). Системно-функціональний метод дозволив визначити зміст суб’єктивного права людини і громадянина на освіту й дослідити механізм забезпечення конституційного права кожного на освіту як цілісну динамічну систему, складовими якої є механізм реалізації, механізм охорони та механізм захисту (підрозділи 2.2, 3.1). Порівняльно-правовий метод надав можливість запропонувати позитивний досвід конституційно-правового регулювання права на освіту окремих розвинених європейських країн, особливості механізму його забезпечення для врахування у державно-правовій практиці України (підрозділи 1.2., 3.2, 3.3).
Наукова новизна дослідження обумовлена поставленими завданнями та засобами їх розв’язання і полягає в тому, що в роботі вперше комплексно та системно опрацьовано ряд питань, які торкаються конституційного права людини і громадянина на освіту та механізму його забезпечення в Україні.
Наукову новизну дисертації складає особистий внесок автора в дослідження проблеми та формулювання таких висновків, положень і рекомендацій:
– досліджено генезу конституційного права людини і громадянина на освіту в Україні, що дозволило автору визначити періоди процесу розвитку наукової думки й нормативно-правової регламентації суб’єктивного права людини на освіту в Україні;
– сформульовано дефініцію “конституційного права людини і громадянина на освіту” як передбачену Конституцією, нормами міжнародного та національного права міру можливої поведінки суб’єкта правовідносин, реалізація, охорона та захист якої гарантовані державою через діючу систему органів державної влади, місцевого самоврядування, мережу освітніх закладів різних форм власності та наукових установ і яка спрямована на здобуття теоретичних знань, практичних навичок, виховання особистості, залучення людини до національної й світової культурної спадщини з метою гармонійного та прогресивного розвитку як кожної особистості окремо, так і суспільства в цілому;
– на основі загальнотеоретичного уявлення про зміст суб’єктивного юридичного права доведено, що зміст конституційного права людини і громадянина на освіту включає чотири можливості уповноваженого суб’єкта;
– комплексно проаналізовано складові державно-правового механізму забезпечення конституційного права кожного на освіту в Україні;
– встановлено, що інституційний механізм забезпечення конституційного права людини і громадянина на освіту законодавчим, виконавчими, судовими, правоохоронними та контрольно-наглядовими органами являє собою систему державних органів, які в межах своєї компетенції створюють умови для реалізації досліджуваного права кожним, а у разі порушення цього права вживають заходів щодо його відновлення та відшкодування завданої матеріальної і моральної шкоди;
– сформульовано пропозиції та рекомендації, спрямовані на вдосконалення механізму забезпечення конституційного права людини і громадянина на освіту в Україні та внесення відповідних змін до освітянського законодавства.
Додатково обґрунтовано, що:
– у структурі законодавства України освітянське законодавство утворює самостійну комплексну галузь;
– конституційне право кожного на освіту є складовим елементом культурних прав, що, як різновид, посідає самостійне місце у системі прав та свобод людини і громадянина;
– процес забезпечення аналізованого права органами державної влади та місцевого самоврядування повинен здійснюватись із урахуванням досягнень вітчизняної та світової юридичної думки, специфіки конституційно-правового регулювання суспільних відносин у сфері реалізації права людини і громадянина на освіту, позитивного зарубіжного досвіду в означеній сфері.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання їх:
– у правотворчій діяльності для вдосконалення нормативно-правової бази з питань забезпечення конституційного права людини і громадянина на освіту;
– як теоретичної бази для подальших наукових досліджень із проблематики забезпечення державою конституційного права кожного на освіту та інших культурних прав;
– у навчальному процесі при викладанні: а) курсів теорії держави і права, конституційного права України, конституційного (державного) права зарубіжних країн; права, свободи та обов’язки людини і громадянина; юридичної деонтології; б) навчальної дисципліни “Основи освітянського законодавства” у вищих навчальних закладах, які здійснюють підготовку педагогічних працівників;
– при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників та навчально-методичних матеріалів, предметом розгляду яких є право на освіту та механізм його забезпечення;
– при вдосконаленні діяльності законодавчого, виконавчих, судових, правоохоронних та контрольно-наглядових органів України щодо забезпечення права на освіту;
– у процесі правового виховання населення з метою підвищення рівня його правосвідомості та правової культури.
Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорювалася на кафедрі конституційного права Національної академії внутрішніх справ України. Окремі її положення були апробовані на наукових конференціях, а саме: Всеукраїнській науково-практичній конференції “Громадянське суспільство і місцева влада: контури взаємодії” (м. Дніпропетровськ, Дніпропетровський регіональний інститут державного управління Української Академії державного управління при Президентові України, 21–22 лютого 2002 р.); обласній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми правової освіти та виховання” (м. Дніпропетровськ, Юридична академія МВС України, 25 вересня 2002 року); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Розвиток правової освіти – необхідна умова побудови правової держави” (м. Харків, 9-10 січня 2003 р.); Міжнародній науковій конференції “Застосування норм міжнародного права у внутрішньому правопорядку України” (м. Дніпропетровськ, Дніпропетровський національний університет, 18-19 лютого 2003 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення дослідження знайшли своє відображення у п’ятьох наукових публікаціях у фахових виданнях.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які об’єднують сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (212 найменувань). Повний обсяг дисертації становить 207 сторінок, з яких 184 – основний зміст.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації; вказується на її зв’язок з науковими планами й програмами; визначаються об’єкт, предмет дослідження, мета і завдання, використані методи; формулюються основні теоретичні положення, які обумовлюють наукову новизну, визначається практичне значення одержаних результатів та їх апробація.
У розділі 1 “Наукові та нормативно-правові засади дослідження і регулювання конституційного права людини і громадянина на освіту” проаналізовано стан наукової розробки різних аспектів конституційного права на освіту, а також джерела міжнародного та національного права, в яких зазначене суб’єктивне право знайшло своє документальне закріплення.
У підрозділі 1.1 “Стан і методологія наукових досліджень конституційного права людини і громадянина на освіту” проаналізовано наукові джерела, присвячені даній проблемі.
Досліджено витоки, шлях становлення та закріплення права людини і громадянина на освіту в письмових джерелах, у тому числі й правових, на етапах становлення української державності в різні історичні періоди, визначено особливості розвитку наукової думки щодо досліджуваного права.
Дисертантом здійснено аналіз наукових досліджень, виконаних за радянських часів та в період незалежності України і присвячених конституційному праву людини і громадянина на освіту. Відзначається, що вчені радянського періоду привернули увагу до проблем забезпечення конституційних прав та заклали підвалини аналізу досліджуваного права, але дотепер комплексне дослідження права кожного на освіту в Україні відсутнє. Аналізоване право тривалий час вченими не виділялось як окремий самостійний елемент системи конституційних культурних прав та свобод. Автор привертає увагу до права кожного на освіту не просто як самостійної складової культурних прав, а визначає його осередком системи цих прав; виокремлює чинники, які на сучасному етапі сприяють активізації наукових досліджень з проблем конституційного права людини і громадянина на освіту в Україні.
Зроблено висновок про необхідність дослідження питань сутності, змісту, механізму забезпечення конституційного права людини і громадянина на освіту органами державної влади, які ще не стали об’єктом належної уваги науковців.
У підрозділі 1.2 “Нормативно-правове регулювання конституційного права людини і громадянина на освіту в Україні” проведено аналіз норм національного законодавства та інших джерел права, що закріплюють конституційне право людини і громадянина на освіту, на предмет їх відповідності регіональним європейським та міжнародним стандартам в означеній сфері регулювання суспільних відносин.
Автор дійшов висновку, що право людини на освіту вперше на теренах України отримало своє нормативно-правове закріплення в Гадяцьких статтях (1658 р.), а в подальшому регламентувалось у Конституції Пилипа Орлика (1710 р.), “Начерках Конституції Республіки” Г. Андрузького, конституційному “Проекті основаній устава украинского общества “Вольный союзъ” – “Вільна спілка” (1884 р.) М. Драгоманова, Першому Універсалі Української Центральної Ради (1917 р.), Статутах про державний устрій, права і вольності УНР (Конституція УНР 1918 р.); Конституції УСРР 1919 р.; Конституціях УРСР 1929, 1937 і 1978 рр. та Конституції України 1996 р. Здобувач відзначає, що коло суб’єктів права на освіту, мережа освітніх закладів, зміст освіти в пам’ятках права України перебували в прямій залежності від конкретно-історичних умов (економічних, політичних, релігійних чинників), що склались на час створення чи дії відповідного джерела права.
Ознайомлення з етапами розвитку наукової думки та процесом нормативно-правового закріплення права на освіту в Україні дозволило здобувачеві дійти висновку, що вони збігаються, починаючи з другого етапу. Запропонована періодизація враховує той факт, що на відміну від європейських держав (Франція, Німеччина), де еволюція права на освіту проходила під впливом досягнень філософських та правових наук, досліджень окремих вчених, його розвиток на території України залежав, у першу чергу, від законодавства держав, під протекторатом яких перебувала Україна (Російська імперія, Польща, Австро-Угорщина; період у складі СРСР).
Зроблено висновок, що сформована в Україні нормативно-правова база освіти – освітянське законодавство являє собою комплексну галузь законодавства, яка функціонує за відсутності відповідної галузі права. З метою впорядкування системи нормативно-правових актів, які регулюють суспільні відносини у сфері освіти, здобувач висловлює думку про необхідність проведення їх систематизації у формі консолідації, результатом чого міг би бути, наприклад, “Звід законів про освіту”.
Доведено, що в сучасних умовах, коли освіта є стратегічним ресурсом поліпшення добробуту людей, забезпечення національних інтересів, зміцнення авторитету та конкурентоспроможності держави на міжнародній арені, існує необхідність у вдосконаленні освітянського законодавства.
Розділ 2 “Поняття та зміст конституційного права людини і громадянина на освіту” присвячено дослідженню поняття конституційного права людини і громадянина на освіту та розкриттю його змісту.
У підрозділі 2.1 “Поняття конституційного права людини і громадянина на освіту” автор виокремлює серед конституційних суб’єктивних прав і свобод право на освіту, яке адресоване в нашій державі кожному та як таке, що займає центральне місце в системі культурних прав людини і громадянина. Дисертант зазначає, що від забезпечення права кожного на освіту значною мірою залежить реалізація інших прав: на працю, на підприємницьку діяльність, на результати своєї інтелектуальної та творчої діяльності тощо.
Визначено, що суб’єктивне право кожного на освіту базується на природній потребі людини щодо пізнання оточуючої її дійсності та знаходить своє законодавче закріплення в нормах об’єктивного права. Процес реалізації зазначеного конституційного права являє собою свідомо-вольові дії суб’єктів правовідносин, які полягають у фактичному використанні ними своїх можливостей з метою набуття нових теоретичних знань і практичних навичок.
Автор доводить, що сутність конституційного права на освіту полягає в тому, що воно є засобом задоволення інтересів людини і громадянина в економічній, політичній та духовній сферах їх життєдіяльності. До основних ознак аналізованого конституційного права віднесено: його загальний характер (є неодмінною складовою конституційно-правового статусу людини і громадянина); індивідуальне суб’єктивне право кожного; можливість його реалізації протягом усього життя; тісний взаємозв’язок з іншими конституційними правами; постійне збагачення його змісту у ході створення відповідних економічних гарантій; гарантоване кожному й таке, що не допускає протиправних обмежень його реалізації; забезпечення органами державної влади та місцевого самоврядування, громадськими організаціями, політичними партіями, навчальними закладами приватної форми власності.
Сформульовано власну дефініцію конституційного права людини і громадянина на освіту.
У підрозділі 2.2 ”Зміст конституційного права людини і громадянина на освіту” на основі загальнофілософського розуміння діалектичної категорії “зміст” та загальнотеоретичного уявлення про зміст суб’єктивного права автор пропонує власне бачення змісту конституційного права людини і громадянина на освіту. Проаналізувавши погляди вчених А. Колодія, М. Матузова, О. Скакун щодо змісту суб’єктивного права, автор дійшов висновку, що зміст вищезазначеного конституційного права окреслюється чотиричленною структурою, а саме:
1. Можливістю певної поведінки уповноваженої сторони правовідносин (право на власні дії), якій кореспондує необхідність зобов’язаної сторони в особі органів державної влади, що здійснюють управління у сфері освіти, навчальних закладів державної, комунальної, приватної форм власності та наукових установ, окремих осіб як вчиняти активні дії в інтересах уповноваженої сторони, так і не заважати поведінці останньої щодо самоосвіти чи здобуття певного освітнього рівня.
2. Можливістю уповноваженої сторони правовідносин вимагати належної поведінки від зобов’язаної сторони (право на чужі дії), якій кореспондує необхідність їх зобов’язаної сторони в особі органів державної влади, що здійснюють управління у сфері освіти, навчальних закладів державної, комунальної, приватної форм власності та наукових установ, окремих осіб відреагувати на зауваження уповноваженої сторони щодо порушення її конституційного права на освіту. Діяльність цих суб’єктів, які є зобов’язаною стороною зазначених конституційно-правових відносин, повинна бути зосереджена на вирішенні таких завдань: а) ліквідації нерівності у плані можливості доступу людини до вищої освіти через розширення кола суб’єктів права на безоплатну освіту через збільшення держзамовлення (рішення Конституційного Суду України у справі про доступність і безоплатність освіти від 4 березня 2004 року); б) поетапного збільшення держзамовлення з розвитком економіки, зниження вартості освіти для тих суб’єктів, які здобувають вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах за власні кошти; в) відновлення практики підготовки фахівців з вищою освітою за рахунок використання цільових коштів підприємств та установ; д) залучення комерційних банків до надання кредитів для здобуття вищої освіти з погашенням відсотків по кредитах за рахунок цільових коштів з державного бюджету, передбачених на освіту.
3. Можливістю уповноваженої сторони правовідносин у разі порушення її конституційного права на освіту звертатися за захистом до держави в особі судових і правоохоронних органів (право на захист). Цій можливості кореспондує обов’язок зобов’язаної сторони правовідносин в особі компетентних державних органів вжити заходів щодо відновлення порушеного конституційного права людини і громадянина на освіту та притягнення винних до юридичної відповідальності. У разі ж порушення аналізованого суб’єктивного права з боку держави та вичерпання усіх національних засобів правового захисту носій зазначеного суб’єктивного права має гарантовану можливість звернутися за захистом до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.
4. Можливістю уповноваженої сторони правовідносин в особі носія конституційного права на освіту користуватись відомим соціальним благом. Цій можливості кореспондує необхідність їх зобов’язаної сторони, якою потенційно можуть виступати всі суб’єкти правовідносин, не заважати уповноваженій стороні користуватись відомим соціальним благом, яким є результат освіти, а саме здобуті теоретичні знання та практичні навички.
Визначено, що провідна роль у змісті конституційного права кожного на освіту належить можливості власних активних дій уповноваженої сторони правовідносин. Саме правова активність суб’єктів, з одного боку, є показником високого рівня їхньої правової культури, а з іншого – необхідною умовою задоволення носієм суб’єктивного права своїх потреб в духовній сфері.
Розділ 3 “Державно-правовий механізм забезпечення конституційного права людини і громадянина на освіту” присвячений дослідженню поняття та структури механізму забезпечення конституційного права кожного на освіту, а також визначенню ролі органів державної влади у функціонуванні цього механізму.
У підрозділі 3.1 “Поняття та складові державно-правового механізму забезпечення конституційного права людини і громадянина на освіту” дисертант на основі проведеного порівняльного аналізу позицій науковців щодо поняття та структури механізму забезпечення конституційного права кожного на освіту дійшов висновку, що вищезазначений механізм являє собою систему засобів і чинників, за допомогою яких здійснюється реалізація конституційного права на освіту та його охорона відповідними зобов’язаними суб’єктами, а у разі порушення – його захист та відновлення.
З’ясовано, що структурними елементами цього механізму є: механізм реалізації, механізм охорони та механізм захисту конституційного права людини і громадянина на освіту. Механізм реалізації конституційного права кожного на освіту визначено як провідну підсистему механізму забезпечення досліджуваного права, що являє собою відносно відокремлену систему елементів, за допомогою яких, базуючись на принципах законності, гуманізму та соціальної справедливості, створюються найбільш сприятливі умови для правомірного здійснення аналізованого суб’єктивного права.
Механізм реалізації, будучи складним системним утворенням, поєднує в собі такі елементи: а) суб’єкти: органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні службові та посадові особи, які здійснюють управління у сфері освіти, навчальні заклади державної, комунальної, приватної форм власності та наукові установи, що безпосередньо забезпечують освітянську діяльність; б) норми права, функціональним призначенням яких є регулювання суспільних відносин, що виникають у сфері освіти. Поведінка суб’єктів освітянських відносин змодельована в уповноважуючих, зобов’язуючих та забороняючих нормах права; в) правові акти: нормативно-правові, що є зовнішньою формою виразу і закріплення зазначених правових норм; інтерпретаційно-правові акти, що містять роз’яснення змісту правових норм; акти застосування норм права (індивідуально-правові), в яких на основі діючих норм права персоніфікується поведінка суб’єктів; г) юридичні факти, що є підставою для виникнення, зміни або припинення освітянських правовідносин; д) правовідносини як правовий зв’язок між суб’єктами суспільних відносин у сфері освіти, що знаходить свій вияв у їхніх взаємних правах і обов’язках; е) загальні (економічні, політичні, ідеологічні) та спеціально-юридичні гарантії.
Другим елементом механізму забезпечення права людини і громадянина на освіту є механізм охорони, який визначається дисертантом як система нормативно-правових, інтерпретаційно-правових та індивідуально-правових актів і правовідносин, спрямованих на охорону суспільних відносин у сфері освіти та норм права, які регулюють суспільні відносини, пов’язані з діяльністю органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх службових і посадових осіб, інших суб’єктів права щодо профілактики правопорушень у сфері освіти, а також діяльності означених вище суб’єктів. Основне його призначення – усувати причини й умови, що породжують правопорушення, найістотнішими з яких є: недостатня поінформованість населення щодо освітянського законодавства; прогалини та існуючі колізії в законодавстві; незбалансоване функціонування економіки; хабарництво й корупція в освітній сфері.
Третім елементом механізму забезпечення конституційного права людини і громадянина на освіту автор виділяє механізм захисту, основне призначення якого полягає у відновленні порушеного права на освіту та притягненні осіб, винних у його вчиненні, до юридичної відповідальності.
Правовими формами діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їхніх службових і посадових осіб, навчальних закладів державної, комунальної, приватної форм власності та наукових установ є правоустановча, правотворча, правоінтерпретаційна, правозастосовча, правоохоронна. Найбільш доцільними методами діяльності органів державної влади у забезпеченні досліджуваного нами права є методи рекомендації й заохочення. Метод примусу застосовується як крайній захід до тих суб’єктів, які вчинили правопорушення.
У підрозділі 3.2 “Забезпечення конституційного права людини і громадянина на освіту органами законодавчої, виконавчої і судової влади” автор досліджує роль зазначених вище органів у механізмі забезпечення права кожного на освіту.
Визначено, що зміст поняття “забезпечення органами державної влади України конституційного права людини і громадянина на освіту” складає діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України та інших органів виконавчої влади, Конституційного Суду України та системи судів загальної юрисдикції, правоохоронних та контрольно-наглядових органів нашої держави, їхніх службових і посадових осіб щодо здійснення своїх функцій із використанням наданих їм законом повноважень з метою створення оптимальних умов для найбільш повної реалізації зазначеного суб’єктивного права, а в разі порушення – його відновлення та притягнення винних до юридичної відповідальності.
Встановлено, що Верховна Рада України, як єдиний орган законодавчої влади в державі, в межах своїх повноважень, передбачених Конституцією України, формує законодавчу базу освіти, визначаючи її засади; призначає та звільняє з посади керівника центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки (згідно з положенням Закону України “Про внесення змін до Конституції України”); затверджує загальнодержавну програму розвитку освіти та здійснює контроль за її виконанням; в особі Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини здійснює парламентський контроль за дотриманням конституційного права кожного на освіту; в особі Рахункової палати здійснює нагляд за витратою бюджетних коштів, передбачених законом на розвиток освіти.
Зазначається, що Президент України в механізмі забезпечення права кожного на освіту, як гарант дотримання конституційних прав та свобод людини і громадянина, наділений повноваженнями в сфері правотворчості: (законодавчою ініціативою; правом вето щодо законів, прийнятих парламентом; видання указів і розпоряджень, предметом регулювання яких є суспільні відносини у сфері освіти; установчими повноваженнями: формує склад Кабінету Міністрів, у тому числі, відповідно до Конституції України, призначає та звільняє за поданням Прем’єр-міністра на посаду Міністра освіти і науки; контрольними повноваженнями – може призупиняти дію актів, що не відповідають Конституції України).
Автор відзначає, що Кабінет Міністрів України, як вищий орган в системі органів виконавчої влади, в межах своїх повноважень: а) вживає заходів щодо забезпечення конституційного права людини і громадянина на освіту; б) забезпечує проведення політики у сфері освіти і науки; в) розробляє та здійснює загальнодержавну програму культурного розвитку; г) забезпечує рівні умови розвитку навчальних закладів усіх форм власності; д) розробляє проект закону про Державний бюджет України, в якому визначаються видатки на утримання освіти, та забезпечує його виконання; е) сприяє й координує роботу Міністерства освіти і науки України.
Міністерство освіти і науки України, як центральний орган виконавчої влади, забезпечує виконання актів Верховної Ради України, глави держави, Кабінету Міністрів України у сфері освіти. До повноважень зазначеного органу виконавчої влади віднесено: участь у визначенні державної політики у галузі освіти, розробка програми розвитку освіти; здійснення навчально-методичного керівництва та контроль за дотриманням державних стандартів освіти; реалізація державної політики в галузі освіти, контроль за її практичним втіленням та дотриманням актів законодавства про освіту в усіх закладах освіти незалежно від форм власності та підпорядкування; керівництво закладами освіти та інші.
Місцеві органи виконавчої влади наділені такими повноваженнями у сфері освіти: встановлювати обсяги та забезпечувати бюджетне фінансування закладів освіти, установ, організацій системи освіти, що є комунальною власністю; розвивати мережу освітніх закладів; здійснювати соціальний захист працівників освіти, дітей, учнівської і студентської молоді, створювати умови для їх виховання, навчання, роботи та інші.
Конституційний Суд України, як єдиний орган конституційної юрисдикції, здійснює офіційне тлумачення Конституції України і законів України, які регулюють суспільні відносини у сфері освіти, а також приймає рішення про відповідність законів і підзаконних нормативно-правових актів Президента, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, що діють в означеній сфері правового регулювання Конституції України.
Система судів загальної юрисдикції покликана усунути суперечки, які виникають між фізичними та юридичними особами в процесі реалізації конституційного права людини і громадянина на освіту.
Здобувач обґрунтовує необхідність удосконалення чинного законодавства України щодо діяльності зазначених вище органів державної влади у сфері забезпечення конституційного права людини і громадянина на освіту.
У підрозділі 3.3 “Роль правоохоронних та контрольно-наглядових органів України в забезпеченні конституційного права людини і громадянина на освіту” автор визначає діяльність цих органів як основу механізму охорони і захисту аналізованого суб’єктивного права та відзначає їхню важливу роль у механізмі реалізації конституційного права громадян через мережу відомчих освітніх закладів.
Дисертант акцентує увагу на тому, що в системі правоохоронних органів, яка функціонує в Україні, провідна роль у забезпеченні конституційного права людини і громадянина на освіту (через його охорону і захист) належить органам прокуратури, внутрішніх справ та Служби безпеки України. Це зумовлено особливостями чинного законодавства, яке визначає завдання названих вище органів, їхні функції та повноваження, а також діяльністю останніх, спрямованою на профілактику та розкриття правопорушень у сфері освіти.
Основними напрямками діяльності органів внутрішніх справ, СБУ та прокуратури у забезпеченні конституційного права людини і громадянина на освіту є: боротьба з хабарництвом та корупцією серед посадових і службових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, які здійснюють управління у сфері освіти, а також професорсько-викладацького складу навчальних закладів усіх форм власності, який забезпечує навчальний процес; надання консультативно-правової допомоги населенню; забезпечення громадської безпеки та громадського порядку; запобігання безпритульності та бездоглядності дітей, виявлення неповнолітніх, які не приступили до занять, повернення їх до навчальних закладів, притягнення до відповідальності батьків, осіб, що їх замінюють та посадових осіб, які негативно впливають на виховання підростаючого покоління.
Підсумовуючи вищевикладене, автор формулює пропозиції щодо покращання роботи органів внутрішніх справ, СБУ, прокуратури з питань забезпечення конституційного права людини і громадянина на освіту.
У висновках дисертантом підбито підсумки дослідження, сформульовано ряд узагальнень, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на вдосконалення механізму забезпечення конституційного права людини і громадянина на освіту в Україні.
1. Закладене науковцями теоретичне і практичне підґрунтя права кожного на освіту висвітлює лише окремі аспекти становлення, нормативно-правового закріплення та реалізації аналізованого конституційного права. Комплексного ж фундаментального дослідження означеного суб’єктивного права та механізму його забезпечення в Україні не проводилось, а відтак дисертація є одним із перших ґрунтовних та системних досліджень з цієї теми.
2. Процес розвитку наукової думки й нормативно-правової регламентації права людини на освіту на теренах України пройшов такі періоди, які, починаючи з другого, збігаються: а) перший період – з часів Київської Русі до експансії України Польщею та Росією, коли право на освіту знаходить епізодичне відображення у працях філософів, мислителів, учених, однак при цьому не відображене в письмових джерелах права; б) другий – з часу втрати Україною залишків автономії в ХVІІ–ХVІІІ століттях до Лютневої 1917 року буржуазно-демократичної революції в Росії – право на освіту не мало концептуального значення, а норми, що його закріплювали, не носили комплексного системного характеру; в) третій період – від Лютневої буржуазно-демократичної революції 1917 року до встановлення радянської влади на території України. Незважаючи на незначний проміжок часу та напругу політичної боротьби, праву людини на освіту приділяється підвищена увага в актах Центральної Ради та гетьмана П. Скоропадського, Конституції УНР 1918 року; г) четвертий період – радянський, який характеризувався постійним розширенням змісту досліджуваного суб’єктивного права; д) п’ятий, сучасний період – з моменту здобуття незалежності України і до сьогодення, коли фактично сформовані правові засади діяльності органів державної влади щодо забезпечення конституційного права людини і громадянина на освіту.
3. Конституційне право людини і громадянина на освіту являє собою передбачену Конституцією, нормами міжнародного та національного права міру можливої поведінки суб’єкта правовідносин, реалізація, охорона та захист якої гарантовані державою через діючу систему органів державної влади, місцевого самоврядування, мережу освітніх закладів різних форм власності та наукових установ і яка спрямована на здобуття теоретичних знань, практичних навичок, виховання особистості, залучення людини до національної й світової культурної спадщини з метою гармонійного та прогресивного розвитку як кожної особистості окремо, так і суспільства в цілому.
4. Сутність конституційного права кожного на освіту полягає в тому, що воно, будучи провідним у системі культурних прав людини і громадянина, є засобом задоволення їх інтересів в економічній, політичній та духовній сферах життєдіяльності.
5. Зміст конституційного права кожного на освіту окреслюється щонайменше чотиричленною структурою і включає в себе чотири можливості: можливість певної поведінки уповноваженої сторони правовідносин (право на власні дії), якій кореспондує необхідність зобов’язаної сторони в особі органів державної влади, які здійснюють управління у сфері освіти, навчальних закладів державної, комунальної, приватної форм власності та наукових установ, окремих осіб як вчиняти активні дії в інтересах уповноваженої сторони, так і не заважати поведінці останньої щодо самоосвіти чи здобуття певного освітнього рівня; можливість уповноваженої сторони правовідносин вимагати належної поведінки від зобов’язаної сторони (право на чужі дії), якій кореспондує необхідність їх зобов’язаної сторони в особі органів державної влади, що здійснюють управління у сфері освіти, навчальних закладів державної, комунальної, приватної форм власності та наукових установ, окремих осіб відреагувати на зауваження уповноваженої сторони щодо порушення її конституційного права на освіту; можливість уповноваженої сторони правовідносин у разі порушення її конституційного права на освіту звертатися за захистом до держави в особі судових і правоохоронних органів (право на захист). Цій можливості кореспондує обов’язок зобов’язаної сторони правовідносин в особі компетентних державних органів вжити заходів щодо відновлення порушеного конституційного права людини і громадянина на освіту та притягти винних до юридичної відповідальності. У разі ж порушення аналізованого суб’єктивного права з боку держави та вичерпання усіх національних засобів правового захисту носій зазначеного суб’єктивного права має гарантовану можливість звернутися за захистом до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна; можливість уповноваженої сторони правовідносин користуватись відомим соціальним благом. Цій можливості кореспондує необхідність їх зобов’язаної сторони, якою потенційно можуть виступати всі суб’єкти правовідносин, не заважати уповноваженій стороні користуватись відомим соціальним благом, яким є результат освіти, а саме здобуті теоретичні знання та практичні навички.
6. Механізм забезпечення конституційного права людини і громадянина на освіту являє собою систему засобів і чинників, за допомогою яких здійснюється реалізація зазначеного суб’єктивного права та його охорона відповідними зобов’язаними суб’єктами, а у разі порушення – захист та відновлення.
7. Зміст поняття “забезпечення органами державної влади конституційного права людини і громадянина на освіту” становить діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України та інших органів виконавчої влади, Конституційного Суду України та системи судів загальної юрисдикції, правоохоронних, контрольно-наглядових органів, їхніх службових і посадових осіб щодо здійснення своїх функцій з використанням наданих їм законом повноважень з метою створення оптимальних умов для найбільш повної реалізації зазначеного суб’єктивного права, а у разі порушення – його відновлення та притягнення винних до юридичної відповідальності.
8. Вагомими факторами підвищення ефективності функціонування механізму забезпечення конституційного права людини і громадянина на освіту мають бути:
– удосконалення нормативно-правової бази освіти та нормативно-правової бази, що регламентує діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, їхніх службових і посадових осіб щодо забезпечення конституційного права людини і громадянина на освіту. Зокрема, пропонується: а) у проект закону “Про Кабінет Міністрів України” включити положення, яке б серед напрямків його діяльності передбачало зміцнення взаємозв’язку освіти, науки і виробництва, системи освіти і ринку праці; б) у Законі України “Про освіту” визнати освіту однією із галузей господарського комплексу, вирішальною сферою соціального буття та трансформаційних процесів, передбачивши повний перелік державних гарантій пріоритетності освіти; в) шляхом першочергового адресного фінансування надати вичерпні можливості для реорганізації і розвитку системи загальної середньої освіти.
– об’єднання чинних нормативно-правових актів, що діють в освітянській сфері, в єдиний консолідований акт – “Звід законів про освіту”, що усуне значну множинність нормативних актів та їх неузгодженість між собою;
– налагодження чіткої взаємодії системи органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань забезпечення конституційного права кожного на освіту.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ
ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Боняк В.О. Поняття суб’єктивного права на освіту // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – 2003. – № 1 (22). – С. 22-28.
2. Боняк В.О. Зміст права людини та громадянина на освіту // Науковий вісник Юридичної академії МВС України. – 2003. – № 1. – С.17-29.
3. Боняк В.О. Імплементація міжнародних норм щодо права людини на освіту в національне законодавство // Держава і право. Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України. - 2003. – Спецвипуск. – С. 39-43.
4. Боняк В.О. Освітянське право: галузь права чи галузь законодавства? // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – №11. – С. 69–72.
5. Боняк В.О. Державно-правовий механізм забезпечення конституційного права людини і громадянина на освіту // Науковий вісник Юридичної академії МВС України. – 2004. – № 3. – С.202–213.

АНОТАЦІЇ

Боняк В.О. Конституційне право людини і громадянина на освіту та його забезпечення в Україні”. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.02 – конституційне право. – Національна академія внутрішніх справ України. – Київ, 2005.
У дисертації досліджується конституційне право людини і громадянина на освіту та механізм його забезпечення в Україні. Проаналізовано стан наукових розробок різних аспектів права на освіту, а також джерела міжнародного та національного права, в яких воно знайшло своє документальне закріплення. Запропоновано періодизацію етапів розвитку наукової думки та процесу нормативно-правової регламентації права на освіту в Україні. Сформульовано дефініцію “конституційне право людини і громадянина на освіту”, розкрито його сутність, з’ясовано основні ознаки. Запропоновано власне бачення змісту конституційного права кожного на освіту. Досліджено механізм його забезпечення, який складається з механізму реалізації, механізму охорони та механізму захисту конституційного права людини і громадянина на освіту. Визначено роль органів державної влади у функціонуванні цього механізму. Обґрунтовано необхідність удосконалення діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, їхніх службових та посадових осіб щодо забезпечення конституційного права людини і громадянина на освіту в Україні.
На підставі проведеного дослідження сформульовано узагальнення, пропозиції та рекомендації, спрямовані на вдосконалення механізму забезпечення аналізованого суб’єктивного права.
Ключові слова: конституційне право людини і громадянина на освіту; зміст конституційного права людини і громадянина на освіту; механізм забезпечення конституційного права людини і громадянина на освіту; механізм реалізації конституційного права людини і громадянина на освіту; механізм охорони конституційного права людини і громадянина на освіту; механізм захисту конституційного права людини і громадянина на освіту; забезпечення органами державної влади конституційного права людини і громадянина на освіту.
Боняк В.А. Конституционное право человека и гражданина на образование и его обеспечение в Украине. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.02 – конституционное право. – Национальная академия внутренних дел Украины. – Киев, 2005.
Диссертация посвящена комплексному исследованию конституционного права человека и гражданина на образование, а также механизму его обеспечения в Украине.
Проанализировано состояние научных исследований различных аспектов субъективного права на образование, а также источники международного и национального права, в которых анализируемое право нашло свое документальное закрепление. Предложена периодизация этапов развития научной мысли и процесса нормативно-правовой регламентации права на образование в Украине.
Сформулировано и раскрыто содержание основных категорий, касающихся объекта исследования. Раскрыта сущность конституционного права человека и гражданина на образование, дана характеристика его основных признаков. Предложено собственное видение содержания анализируемого субъективного права, которое включает в себя, по крайней мере, четыре возможности субъекта.
Дано понятие механизма обеспечения конституционного права человека и гражданина на образование, выделены его структурные элементы: механизм реализации конституционного права каждого на образование, механизма его охраны и механизма защиты.
Определена роль органов законодательной, исполнительной и судебной ветвей власти в механизме обеспечения конституционного права человека и гражданина на образование.
Отмечено, что правоохранительные и контрольно-надзорные органы составляют основу механизма охраны и защиты конституционного права человека и гражданина на образование. Определена важная роль указанных государственных органов в исследуемом механизме реализации анализируемого права граждан через сеть ведомственных образовательных учреждений.
Рассмотрены пути совершенствования текущего законодательства в отношении деятельности Верховной Рады Украины, Президента Украины, Кабинета Министров Украины и других органов исполнительной власти, Конституционного Суда Украины, системы судов общей юрисдикции, правоохранительных и контрольно-надзорных органов в сфере обеспечения конституционного права человека и гражданина на образование.
На основании проведенного исследования сформулированы обобщения, предложения и рекомендации, направленные на усовершенствование механизма обеспечения конституционного права каждого на образование в Украине.
Ключевые слова: конституционное право человека и гражданина на образование; содержание конституционного права на образование; механизм обеспечения конституционного права человека и гражданина на образование; механизм реализации конституционного права человека и гражданина на образование; механизм охраны конституционного права человека и гражданина на образование; механизм защиты конституционного права человека и гражданина на образование; обеспечение органами государственной власти конституционного права человека и гражданина на образование.

Bonyak V.A. The person’s and the citizen’s constitutional right to education and its ensuring in Ukraine. – Manuscript.
The thesis for candidate degree of Law on specialty 12.00.02 – Constitutional Law. – The National Academy of Internal Affairs of Ukraine. – Kyiv, 2005.
The thesis studies the person and the citizen constitutional right to education as well as mechanism of its legal ensuring. Different research practices are analyzed with focusing on various aspects of right to education as well as references of international and national law where such right is officially documented. There is the proposal to divide into periods the development of scientific thoughts and the process of legal regulation in Ukraine the person’s and the citizen’s constitutional right to education. The definition of the person and the citizen constitutional right to education is formulated with description of essence of its key features. The author’s vision of content of person’s and the citizen’s constitutional right to education is presented. The ensuring mechanism of constitutional individual right to education is studied and explained with regard to role of public authorities in functioning of this mechanism. The need to improve activity of government and local authorities and officials is justified to ensure the person’s and the citizen’s constitutional right to education in Ukraine.
On the basis of the study, summaries, proposals and recommendations are suggested for improvement of ensuring mechanism of the analyzed subjective right.
Key words: the person’s and the citizen’s constitutional right to education; the essence of the constitutional right to education; the ensuring mechanism of the person’s and the citizen’s constitutional right to education; the realization mechanism of the person’s and the citizen’s constitutional right to education; the securing mechanism of the person’s and the citizen’s constitutional right to education; the protection mechanism of the person’s and the citizen’s constitutional right to education; ensuring by public authorities the person’s and the citizen’s constitutional right to education.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

Пошукова анотація: випробуванням Звільнення каяттям дійовим поруки примиренням відбування дисципліни Зворотна громадськістю іміджу Зв’язки Зґвалтування адвокатом влади громадянами податкової реформа Соціалістичної Земельні процесуальні Земля довірою Злочин наслідками дорожнього людяності ОВС банкрутством необережність віросповідання економіки підприємницької найму мотиваційній пересування вузами підприємницьких фінансових приватної трудових Змішані вини інформації захисту винагороди безпідставного шкоди рятування загрози доручення підстави Європи Зовнішньоекономічні сліди Ідеологія Локка Імідж Імміграційне слідчого дитини міграції морського Імплементація Імунітет Інвестиційні договори самоврядування вчителя технології банкрутства губернаторства громадянства представництва Чехословаччині самоврядування моральної Польща омбудсмана підсудності піклування поруки потерпілого консулів Президента Франції Інститутпрезидентства співучасті присяжних губернатора конституційного народовладдя державної адміністрацій ідеологія криміналістики Інтелектуальна культура безпека ООН розслідування органів податкової мореплавства Інформація Іпотека вугледобувну обґрунтування ЗУНР власності трудового Кадрове державному Казна Касаційне час господарської умисних ухилення поліція слідчих приховування некласичний осудними Князівська Кодифікаційна Кодифікаційні Кодифікація Колективні заробітної Колізії Командитні Компенсації місцевого Президента фармакотерапевтична землекористування криміналістичне досудовому Компроміс Комунікативна Конкурентне Конкуренція Консолідація Конституцiйне Конституційна політичних правової юрисдикція юстиція Директорії справами державними освіту приватну творчості життя збори світогляду допомогу контроль конфлікт прав гласності рівності ініціативи Конституційний Суд громадянські делікти екологічні виконавчої міліції поділу внутрішніх парламентаризму громадянина законодавчої безпеки виконавчої стримувань особисті політичні самоврядування омбудсмана відповідальності вищих регламентація грецької міжнародних Канади юстиції військовослужбовців громадських депутатів кордону народів міста депутата меншин органів парламентарів Рахункової Києва виборчого суддів уряду ЄС правотворчому поділу політичних людини громадянина виборів національної національних норми референдуму самоврядування туризму публічної міжнаціональних Конституціоналізм Конституція України Контрабанда Контроль бюджету підприємницькою адміністрацій провадження Контрольний примус Конфіскація внутрiшнiх Конфлікти реформування реалізму управління експертизи розслідування національних політики охорони Концесійні Концесія Координація криміналістичної Кореляційні Корпоративні


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking