Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-2% онлайн заказ


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Конституційні обов'язки людини і громадянина в Україні: проблеми теорії і практики

 

ЛЕТНЯНЧИН ЛЮБОМИР ІВАНОВИЧ

КОНСТИТУЦІЙНІ ОБОВ'ЯЗКИ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ

Спеціальність: 12.00.02 – конституційне право

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Харків – 2002



Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі конституційного права України Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор Тодика Юрій Миколайович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, завідувач кафедри конституційного права України, академік Академії правових наук України;

Офіційні опоненти:
доктор юридичних наук, професор Георгіца Аурел Зіновійович, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, завідувач кафедри міжнародного права і порівняльного правознавства;
кандидат юридичних наук, доцент Серьогін Віталій Олександрович, Національний університет внутрішніх справ МВС України, доцент кафедри конституційного і міжнародного права.

Провідна установа:
Національна академія внутрішніх справ України, кафедра конституційного права та місцевого самоврядування, Міністерство внутрішніх справ України, м. Київ.

Захист відбудеться 11 червня 2002 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.03 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.

Автореферат розісланий 8 травня 2002 року.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Спасибо-Фатєєва І.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Особливістю даного дослідження є майже цілковита відсутність фундаментальних розробок юридичної природи, конституційних витоків та еволюції, значення конституційних обов'язків людини і громадянина в умовах розбудови в Україні правової держави, формування громадянського суспільства. Саме ці причини обумовили вибір теми даного дисертаційного дослідження.
Актуальність теми. Формування громадянського суспільства, розбудова України як правової, демократичної держави ставить на порядок денний необхідність дослідження ролі й місця в цьому процесі конституційних обов'язків, теоретичного переосмислення уявлень про них з позицій сьогодення, аналізу їх юридичної природи й місця в механізмі правового регулювання. Функціонування соціуму було б практично неможливим, якщо б у ньому не виконувалися обов'язки. Вони виступають одним із засобів реального забезпечення демократичних перетворень у державі, протікання соціальних процесів у режимі законності, а, отже, посідають чільне місце в забезпеченні нормального функціонування соціуму.
Необхідність дослідження проблеми юридичних обов'язків взагалі і конституційних обов'язків, зокрема, зумовлена якісно новим рівнем суспільних відносин у нашій державі, станом науково-технічного прогресу, законності, динамізмом розвитку українського суспільства, необхідністю вдосконалення управління ним, забезпечення балансу приватних і публічних інтересів, зміцнення правового статусу громадян. У вітчизняній юридичній літературі проблема конституційних обов'язків не знайшла свого належного опрацювання, вона далека від рівня дослідженості конституційних прав і свобод та їх забезпечення. Немає значних монографічних робіт, присвячених цій темі, відсутні широкі теоретичні узагальнення.
Конституційні обов'язки – такий же необхідний і важливий елемент конституційного статусу особи, як і основні права та свободи. Разом із тим, досліджуються зазвичай конституційні права людини і громадянина. Однак зрозуміло, що без глибокої і всебічної розробки основних обов'язків концепція конституційного статусу особи є односторонньою, неповною.
Суттєве теоретико-пізнавальне і практичне значення має дослідження конституційних витоків, розвитку основних обов'язків як в Україні, так і в інших країнах світу.
Основні обов'язки особи важливо проаналізувати не тільки з позицій статики, але й динаміки, тобто їх реального втілення у життя в процесі практичної реалізації. Виняткового значення набуває гарантування здійснення обов'язків, ролі в цьому правового та інституційного елементів, впливу умов і чинників соціальної дійсності, вирішення питань удосконалення механізму реалізації конституційних обов'язків. Викладене свідчить про перспективність обраної теми дослідження та її актуальність.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі конституційного права України Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в межах і відповідно до цільової комплексної програми “Права людини і проблеми організації функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування” № 0186.0.070865.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є формулювання теоретично обґрунтованих висновків щодо поняття, юридичної природи, становлення та розвитку конституційних обов'язків людини і громадянина в Україні; обґрунтування необхідності вдосконалення існуючої системи основних обов'язків; їх класифікація; вирішення низки теоретичних і практичних проблем їх реалізації; заповнення прогалин в науці конституційного права з цієї тематики; пошук та опрацювання конкретних пропозицій по вдосконаленню законодавства щодо забезпечення ефективності реалізації конституційних обов'язків .
Відповідно до поставленої мети в дисертаційному дослідженні передбачено вирішити такі наукові завдання:
- проаналізувати й узагальнити в конституційно-правовому аспекті наукові дослідження з даної тематики і критично осмислити їх із позицій сьогодення;
- визначити поняття конституційних обов'язків, розкрити їх юридичну природу та специфіку;
- дослідити категорію “конституційні обов'язки” як елемента конституційного статусу особи;
- проаналізувати в порівняльно-правовому аспекті становлення та розвиток основних обов'язків людини і громадянина в Україні з їх генезою в інших країнах світу;
- висвітлити роль основних обов'язків в розбудові в Україні правової державності;
- з’ясувати тенденції розвитку основних обов'язків на сучасному етапі та чинники, що їх обумовлюють;
- науково обґрунтувати вимоги щодо конституційного закріплення оптимального обсягу основних обов'язків особи на сучасному етапі державотворення в Україні;
- обґрунтувати необхідність та реальну можливість класифікації основних обов'язків особи і провести їх наукову класифікацію;
- описати реалізацію конституційних обов'язків як процес, довести необхідність та розкрити гарантії їх здійснення, разом з умовами і чинниками, що впливають на нього;
- вивчити й дати узагальнення забезпеченості конституційних обов'язків нормами поточного законодавства;
- запропонувати концепцію можливого поліпшення конституційної регламентації основних обов'язків людини і громадянина в Україні;
- внести пропозиції по вдосконаленню вітчизняного законодавства в аспекті підвищення ефективності реалізації конституційних обов'язків особи.
Об’єктом дослідження є конституційні обов'язки людини і громадянина.
Предметом дослідження є поняття, юридична природа конституційних обов'язків, їх генеза, тенденції розвитку, класифікація та механізм реалізації.
Методи дослідження. У роботі використовувався універсальний діалектичний метод, сучасні методи наукового пізнання, засновані на філософії загальнолюдських цінностей. Із спеціальних методів наукового дослідження застосовано:
- історико-порівняльний і порівняльно-правовий – при дослідженні генези конституційних обов'язків людини і громадянина, їх еволюції в Україні;
- системно-структурний і функціональний – при розкритті юридичної природи, аналізі ролі конституційних обов'язків як структурного елемента конституційного статусу особи, їх значення для розбудови в Україні правової держави;
- формально-логічний і метод тлумачення права – при класифікації конституційних обов'язків, з’ясуванні й роз’ясненні конституційних норм, які встановлюють основні обов'язки людини і громадянина в Україні;
- статистичний – при дослідженні умов і чинників, які впливають на здійснення конституційних обов'язків.
Вищезазначені наукові методи використовувалися автором в більшій чи меншій мірі при дослідженні всіх аспектів теми дисертації.
Теоретична і практична основа дисертаційного дослідження ґрунтується на працях і висновках юристів-теоретиків у галузі конституційного права, представників інших галузей права, загальної теорії держави і права, історії держави і права України та зарубіжних країн. Зокрема, йдеться про наукові роботи: В.Айвазяна, С.Алексєєва, А.Астрахань, Н.Бобрової, В.Буткевича, Й.Віга, М.Вітрука, Л.Воєводіна, В.Горшеньова, Б.Ебзєєва, В.Єма, А.Зайця, Т.Зражевської, С.Кечек’яна, А.Колодія, В.Копейчикова, Є.Кравця, М.Кучерявенка, В.Кучинського, О.Лукашової, Г.Мальцева, В.Масленникова, М.Матузова, В.Нерсесянца, В.Погорілка, О.Петришина, І.Петрухіна, П.Рабіновича, В.Речицького, Б.Семенека, Т.Синюкової, П.Стецюка, В.Тація, Ю.Тодики, О.Фрицького, М.Цвіка В.Шаповала, Ю.Шемшученка та ін.
Теоретичне обґрунтування дисертаційного дослідження базується також на літературних джерелах з філософії права, історії, працях фахівців дорадянського періоду: Л.Петражицького, С.Пуфендорфа, П.Виноградова, Г.Шершеневича. Опрацьовано й узагальнено роботи інших вітчизняних і зарубіжних науковців (зокрема Дж.Ролза), в яких висвітлювались окремі аспекти дослідження.
Дисертація в основному має характер теоретичного дослідження.
Джерельною базою дисертації є Конституція України, закони України, інші нормативно-правові акти органів державної влади, що регламентують конституційні обов'язки, конституції інших країн, міжнародно-правові документи.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим цілісним і комплексним монографічним дослідженням сутності, юридичної природи, місця й ролі основних обов'язків людини і громадянина в умовах розбудови в Україні демократичної, правової держави, в якому доктринально обґрунтовується необхідність удосконалення існуючої системи основних обов'язків і чинного законодавства, регламентуючого механізм їх реалізації.
Найістотніші результати дослідження, які відображають внесок автора в розробку зазначеної проблеми, зводяться до наступного:
1. Вперше поняття конституційних обов'язків людини і громадянина визначене через описання єдності в їх змісті правових і морально-релігійних компонентів, орієнтацію основних обов'язків на міжнародно-правові стандарти в царині прав людини.
2. Удосконалено концепцію конституційного статусу особи шляхом розкриття основних обов'язків як його важливого структурного елемента, роль яких проявляється в таких основних функціях, як-то: гарантуюча, обмежувальна, сприяння розвитку особистості, виховна.
3. Вперше конституційні обов'язки людини і громадянина в Україні проаналізовано в порівняльно-правовому аспекті з еволюцією їх становлення й розвитку в інших країнах світу.
4. По-новому розкривається роль основних обов'язків у розбудові в Україні правової державності, зазначається, що, виступаючи правовою формою взаємозв’язку громадянина і держави, вони є юридичним засобом виконання останньою своїх функцій, важливим інструментом попередження виникнення дисбалансу особистих і публічних інтересів, забезпечення їх співіснування й розумного поєднання.
5. Вперше стверджується, що обмежена кількість обов'язків, закріплених у конституціях, є свідченням та ознакою правової держави, що в загальному русі України до побудови правової державності основною тенденцією буде зменшення кількості конституційних обов'язків. Але на початковій стадії цього процесу визнається недосконалість існуючої системи останніх, обґрунтовується необхідність їх певної трансформації – як якісної, так і кількісної.
6. Наводяться додаткові аргументи на користь можливості і необхідності самостійної класифікації конституційних обов'язків у відриві від прав і свобод, пропонується її авторський варіант.
7. Дістало подальший розвиток вчення про механізм реалізації конституційних прав, свобод і обов'язків.
8. Вперше розкривається гарантування основних обов'язків особи за допомогою правових та інституційних елементів, які у сукупності складають механізм реалізації конституційних обов'язків; висвітлено особливості процесу їх реалізації.
9. Вперше робиться висновок про формування (становлення) конституційно-правового інституту основних обов'язків як головного у складі генерального інституту основ правового статусу людини і громадянина.
10. Досліджено умови і чинники, що впливають на реалізацію конституційних обов'язків, встановлено, що на сьогодні вони здійснюють здебільшого негативний вплив; визначається, що подолання негативних явищ суспільного життя є важливою гарантію здійснення конституційних обов'язків людини і громадянина в Україні.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що дослідження спрямовано на подальший розвиток науки конституційного права України, поглиблення знань про основи правового статусу особи, його вдосконалення.
Сформульовані в дисертації пропозиції й висновки можуть бути використані:
- у науково-дослідницьких цілях – для подальших розробок теорії правового статусу людини і громадянина, забезпечення їх прав, свобод та обов'язків;
- у правотворчій роботі – як теоретичний матеріал при розробці, прийнятті або вдосконаленні законів України, що регламентують реалізацію конституційних обов'язків;
- у навчальному процесі – при підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників з конституційного права, у викладанні курсу конституційного права України, в науково-дослідницькій роботі студентів;
- у правовиховній роботі серед населення дисертація може слугувати теоретичним матеріалом, сприяти підвищенню рівня правової культури громадян України, формуванню їх світогляду, зміцненню демократичних, гуманістичних надбань українського суспільства.
Апробація результатів дисертації. Основні положення й висновки роботи доповідалися на: 1) Х Харківських політологічних читаннях (м. Харків, 2000); 2) ХІ Харківських політологічних читаннях (м. Харків, 2001); 3) Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених “Актуальні проблеми формування правової держави в Україні” (м. Харків, 27 грудня 2000); 4) Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених “Актуальні проблеми юридичної науки” (м. Харків, 2000); 5) науковій конференції молодих учених “Конституція – основа державно-правового будівництва і соціального розвитку України” (м. Харків, 30 червня 2001 р.); 6) науковому семінарі молодих учених “Право власності: проблеми забезпечення та захисту”(м. Харків, 14-15 вересня, 2001). Вони також обговорювалися на теоретичних семінарах кафедри конституційного права України Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.
Теоретичні аспекти роботи використовувалися автором у процесі викладання навчального курсу “Конституційне право України”, зокрема, при проведенні семінарських занять по темах “Засади конституційного ладу України”, “Конституційні права, свободи та обов'язки людини і громадянина в Україні” тощо.
Публікації. Основні теоретичні положення й висновки, що сформульовані в дисертаційному дослідженні, знайшли відображення у чотирьох наукових статтях (із них три – у фахових виданнях) та в шести тезах доповідей і виступах на наукових конференціях.
Структура дисертації обумовлена метою і предметом дослідження. Робота складається зі вступу, двох розділів, які загалом містять дев’ять підрозділів, два пункти, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації - 211 сторінок, з них основного тексту – 187 сторінок. Кількість використаних джерел - 287.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі дисертації відображається інформація, що наведена вище при загальній характеристиці роботи.
Розділ перший “Конституційні обов'язки людини і громадянина в аспекті розбудови в Україні правової держави” складається з чотирьох підрозділів.
У підрозділі 1.1. “Поняття та юридична природа конституційних обов'язків людини і громадянина” досліджено та критично проаналізовано погляди вітчизняних і зарубіжних науковців дорадянського, радянського й сучасного періодів щодо поняття, сутності та юридичної природи конституційних обов'язків людини і громадянина. Дисертантом наводяться додаткові аргументи на користь того, що методологічно правильним є розкриття поняття прав і свобод через категорію правової можливості, а юридичних обов'язків – через категорію правової необхідності.
Автор виходить з того, що юридичний обов'язок є не просто необхідною (правомірною) поведінкою, а й видом і мірою такої поведінки. Зазначається, що юридичні обов'язки, і особливо конституційні, встановлюються законодавцем для забезпечення інтересів інших людей, держави й суспільства, самих носіїв обов'язків. Водночас, зазначені кваліфікаційні ознаки, на думку дисертанта, є характерними для всіх юридичних обов'язків, включаючи й конституційні, і тому вони не розкривають принципових відмінностей, які існують між ними, – їх юридичну природу.
Підхід дисертанта до розуміння юридичної природи основних обов'язків людини базується на обґрунтуванні того, що певна їх частина виступає як морально-релігійні принципи й вимоги суспільства і держави до поведінки людини у відповідних сферах життєдіяльності, орієнтацію конституційних обов’язків на міжнародно-правові стандарти в галузі прав людини.
Проаналізувавши міжнародно-правові акти в царині прав людини, дисертант дійшов висновку, що для конституційних обов'язків людини і громадянина в Україні характерним є їх тісний зв’язок із вимогами Міжнародної хартії прав людини і перенесення їх принципів до статей Конституції України.
Доводиться, що значна частина конституційних обов'язків – це морально-релігійні вимоги суспільства до людини. Такий підхід ґрунтується на історичній генезі обов'язків, теоретичному їх обґрунтуванні філософами, юристами, науковцями (представниками природного вчення про обов'язки – Цицероном, С.Пуфендорфом; філософами – Л.Фейєрбахом, Л.Петражицьким та ін.; теоретиками права – В.Масленниковим, Є.Кравцем та ін.), на практичному правовому втіленні цих ідей. Так, згідно з преамбулою Американської декларації прав і обов'язків людини 1948 р.: “Обов'язки юридичного характеру передбачають обов'язки морального характеру, які підтримують їх у принципі і складають їх основу”.
На думку дисертанта, в основі конституційних обов'язків людини і громадянина в Україні лежить загальнолюдська християнська мораль, яка знайшла своє практичне відображення у п. 2 Французької декларації прав і обов'язків людини і громадянина 1795 р.: “Всі обов'язки людини і громадянина випливають із наступних двох принципів, що містяться у всіх серцях від природи: не робіть іншому того, чого ви не хочете, щоб зробили вам. Постійно робіть іншим те добро, яке ви хотіли б отримати самі”. На підставі викладеного вище запропоновано авторське визначення поняття конституційних обов'язків людини і громадянина як різновиду юридичних обов'язків, визнану і встановлену державою в інтересах усіх членів суспільства і кожної особи, засновану на нормах Міжнародної хартії прав людини та християнської моралі й закріплену в Конституції України необхідність, що приписує кожному індивіду певні вид і міру поведінки.
У підрозділі 1.2. “Конституційні обов'язки як елемент конституційного статусу особи” зазначається, що без глибокої і всебічної наукової розробки проблеми основних обов'язків концепція конституційного статусу особи виглядає односторонньою. Дисертант погоджується з тими правниками, які під конституційним статусом людини і громадянина розуміють сукупність закріплених у Конституції держави їх прав, свобод та обов'язків і гарантій їх повної й безперешкодної реалізації. У зв’язку з цим аргументується недоцільність виділення в якості самостійного елементу конституційного статусу особи “права–обов'язку”, під яким розуміли “право, що є одночасно й обов’язком” (Новосьолов В.І.). Доводиться обґрунтованість відмови українського законодавця від закріплення в Основному Законі України 1996 р. широкого кола громадянських обов'язків, що мало місце в Конституції УРСР 1978 р. і давало підстави деяким науковцям виділяти їх як самостійний елемент правового статусу особи.
Аналіз конституційної теорії і практики радянського періоду та чинної Конституції України дозволяє зробити висновок, що на сучасному етапі розвитку української державності відбувається відхід від колективістської концепції прав та обов'язків особи, притаманної соціалістичній (радянській) доктрині, і поступовий перехід до індивідуалістичної (західної) моделі їх формування, зорієнтованої на забезпечення в першу чергу прав і свобод особи, на підкреслення їх пріоритету по відношенню до обов'язків. Такий підхід відповідає об’єктивній тенденції посилення ролі особи, її приватних інтересів, розширення й поглиблення її творчої активності. Разом з цим зазначається, що нерозривна єдність і взаємодія конституційних прав та обов’язків становить зміст одного з конституційних принципів правового статусу людини і громадянина в Україні, що випливає зі ст. 23 Конституції України.
Акцентується увага на тому, що найповніше роль основних обов’язків людини виявляється в функціях, тобто головних напрямках їх впливу на конституційний статус, основними з яких є такі: гарантуюча, обмежувальна, сприяння розвитку особистості, виховна. Це лише основні функції конституційних обов’язків. В процесі їх дослідження можуть бути виділені й інші функції. Загалом підкреслюється важливе значення конституційних обов’язків для конституційного статусу людини і громадянина.
У підрозділі 1.3. “Генеза конституційних обов'язків людини і громадянина та еволюція їх конституційного регулювання в Україні” розвиток конституційних обов'язків людини в Україні розкривається в порівняльно-правовому аспекті з їх генезою в інших країнах. Виходячи з того, що Україна географічно є частиною Європи, досліджується еволюція основних обов'язків людини саме на Європейському континенті. Однак для підкреслення універсального характеру обов'язків (єдність змісту, каталогу), незважаючи на відмінності національного (релігійного) та історичного характеру, проаналізовано також їх регулювання на Американському та Африканському континентах, у країнах Близького та Середнього Сходу, країнах СНД.
Вперше включення обов’язків людини і громадянина в конституцію мало місце в Конституції Французької Республіки 1795 р., складовою частиною якої була Декларація прав і обов’язків людини і громадянина. Декларація обов’язків, ґрунтуючись на доктрині природного права, ввібрала в себе такі загальнолюдські цінності, як добро, чесність, гідність, рівність, гуманність, справедливість, доброчинність, любов і повага до ближнього. Звертаючись до моральних засад (устоїв) людини, вона закладала підвалини законослухняності і правопорядку в суспільстві, була своєрідним стимулом і підґрунтям до побудови правової держави. Декларація закріпила широке коло обов’язків людини, серед яких – захист і служіння суспільству, підпорядкування законам, повага до державних органів, обов’язок захищати свободу, рівність і власність, сплачувати податки та низка інших, – і стала еталоном, важливим орієнтиром для подальшого розвитку основних обов’язків.
Підкреслюється, що для конституцій буржуазних країн Західної Європи характерним на сьогодні є суттєве звуження кола основних обов'язків, які, по суті, зводяться здебільшого до сплати податків, відбування військових повинностей, поваги до особи й одержання початкової освіти.
Стосовно України дорадянського періоду зазначається, що незважаючи на наявність низки виключно проектів конституцій України в плані закріплення обов'язків характерним, було певне уподібнення конституційної теорії до європейського та почасти американського конституціоналізму. На практиці ж “російське право знало не стільки закріплення прав, скільки регламентацію обов'язків” (Кудинов О.А.), тому населення України було переобтяжене обов'язками.
Розвиток основних обов'язків громадян України за радянських часів характеризувався: а) поступовим (від конституції до конституції) розширенням їх кола; б) класовим характером обов'язків на початковому етапі; в) ідеологічною заангажованістю (підкреслення переваг соціалістичного способу життя). Дисертант наголошує, що широке коло обов'язків громадян відповідало природі соціалістичної держави і на практиці мало на меті врегулювати всі сфери приватного життя людини, служити знаряддям побудови комунізму. Позитивним і найбільш цінним у розвитку основних обов'язків людини і громадянина того періоду було те, що саме в цей період останні знайшли своє широке відображення в конституціях, оформилися в цілісну систему, а також те, що вони були спрямовані на гуманізацію суспільства, повагу до особи (обов'язок поважати права і свободи, честь і гідність інших осіб, національну гідність інших громадян, дружбу націй і народностей тощо).
Для конституцій нових держав Балтії, Східної та Центральної Європи в регламентації обов'язків особи є властивим: а) їх універсалізація й наближення до обов'язків притаманних чинним конституціям країн Заходу; б) закріплення їх у невеликій кількості; в) намагання забезпечити їх реалізацію за допомогою законів.
На сучасному етапі концепція конституційного закріплення основних обов'язків людини і громадянина в Україні характеризується наступним: по-перше, відповідність у змістовному розумінні зразкам світового та європейського конституціоналізму; по-друге, урахуванням власного конституційного досвіду, традицій національного державотворення; по-третє, звуженням кола конституційних обов'язків людини і громадянина, позбавленням їх ідеологічного забарвлення в Основному Законі 1996 р., як і в більшості конституціях країн СНД, у порівнянні з радянським періодом
Підрозділ 1.4. “Конституційні обов'язки в правовій державі: український досвід” присвячено розкриттю місця й ролі конституційних обов'язків людини в розбудові в Україні правової держави, становленні громадянського суспільства.
Зазначається, що пріоритет прав людини як характерна ознака правової держави не знімає з індивіда відповідальності за належне виконання конституційних обов'язків і одночасно покладає відповідальність за створення відповідних умов для їх реалізації саме на державу. Акцентується увага на тому, що конституційні обов'язки – це правова форма взаємозв’язку особи і держави, яка обумовлює стійкий і зворотній його характер. Соціальна цінність конституційних обов'язків як правової форми взаємозв’язку особи і держави полягає в тому, що вони виступають юридичним засобом виконання державою своїх функцій і в цьому плані покликані сприяти захисту суверенітету, територіальної цілісності і незалежності України, охороні конституційного ладу, прав і свобод людини і громадянина, забезпеченню економічної й екологічної безпеки держави, законності та правопорядку, виконанню нею соціальної функції.
Дослідивши умови і чинники, які вплинули на закріплення обов'язків людини і громадянина в конституціях країн Західної Європи і США, серед яких – високий рівень правової культури і правосвідомості, почуття правової відповідальності та обов’язку громадян цих країн, пріоритет громадянського суспільства над державою – дисертант дійшов висновку, що обмежена їх кількість є ознакою правової державності. Тому, в стратегічному напрямку, враховуючи загальноцивілізаційний процес, рух України до формування громадянського суспільства, побудови правової держави, основна тенденція в розвитку конституційних обов'язків вбачається в поступовому зменшенні їх кількості. Разом з тим, у роботі зауважується, що в останні роки в Україні у взаємовідносинах громадянин – держава намітилася небажана на сьогодні тенденція надання переваг приватному інтересу особи над суспільними, загальнодержавними, що в ряді випадків призводить до негативних наслідків. Зазначається, що важливим інструментом попередження виникнення дисбалансу інтересів, забезпечення їх співіснування і розумного поєднання є конституційні обов'язки людини і громадянина. Однак їх призначення не повною мірою використовується законодавцем. Тому сьогодні конституційні обов'язки громадян необхідно збільшити і привести їх в більш гармонійне поєднання з правами, розширивши тим самим правову базу для подальшого зміцнення режиму законності в державі, поновлення втраченого взаємозв’язку держави й суспільства. Удосконалення існуючої ситеми конституційних обов'язків передбачає водночас і створення належних умов і засобів для їх ефективної реалізації.
Таким чином, основними вимогами щодо конституційних обов'язків мають бути: 1) обумовленість їх змісту й кількості конкретними історичними обставинами, традиціями, ментальністю народу, рівнем правової культури і правосвідомості населення, станом законності і правопорядку в державі; 2) їх спрямованість на збалансованість інтересів конкретної людини з інтересами інших людей; 3) необхідність забезпечення справедливого балансу приватних і публічних (державних) інтересів.
Розділ другий “Класифікація конституційних обов'язків та гарантії їх реалізації” складається із п’яти підрозділів, які містять два пункти.
Підрозділ 2.1. “Класифікація конституційних обов'язків людини і громадянина” присвячений обґрунтуванню необхідності та реальній можливості класифікації основних обов'язків. Запропоновано її авторський варіант.
Зазначається, що відсутність критеріїв класифікації основних обов'язків, органічна єдність конституційних прав і обов'язків як необхідна й визначальна умова будь-якої істинної наукової класифікації прав, свобод і обов'язків визнавалися радянською доктриною права, вагомими перепонами у самостійній класифікації конституційних обов'язків. В умовах розбудови в Україні демократичної правової держави, така класифікація є не тільки можливою, але й бажаною. Її можливість обумовлюється: а) самостійною цінністю конституційних обов'язків в регулюванні суспільних відносин; б) тим, що органічна єдність прав і обов'язків має внутрішній глибинний зміст, але на практиці вона досягається їх штучним конституційним поєднанням; в) самостійна класифікація не призводить до втрати правильного уявлення про міру свободи, вміщеної у правах людини (Л.Д.Воєводін), оскільки основні обов'язки – це не єдині обмежувачі свободи; г) по суті з’явилися нові критерії (ознаки, підстави) для класифікації обов'язків, яким в радянський період не надавалося значення.
Класифікувати конституційні обов'язки можна за різними критеріями: 1) за характером зв’язку особи і держави – обов'язки людини і обов'язки громадянина; 2) за основними сферами життєдіяльності особи – особисті, політичні, соціально-економічні, культурні, екологічні; 3) за способом закріплення – а) прямо закріплені в Конституції України; б) що випливають із тлумачення положень Основного Закону; 4) за функціональною спрямованістю (дією) – а) дія яких спрямована на охорону і захист конституційного ладу України та його основ; б) спрямовані на забезпечення законності і правопорядку в державі; в) спрямовані на розвиток економічної системи, на забезпечення екологічної безпеки країни; 5) за їх адресатами (дестинаторами) – обов'язки щодо: а) держави; б) суспільства, інших людей, своїх близьких; в) себе; 6) за характером здійснення – а) реалізуються в конкретних правовідносинах; б) здійснюються в загальних (конституційних) правовідносинах; 7) за формою здійснення -- індивідуальні і колективні; 8) за часом реалізації – постійні і тимчасові; 9) за характером забезпечення – обов'язки, для здійснення яких: а) з боку держави вимагається створення певних матеріальних благ, правозастосовча діяльність; б) не вимагається особливої активності, достатньо підтримання громадського порядку й законності. Дисертантом критикується підхід щодо поділу конституційних обов'язків за ступенем їх важливості (А.Мозохіна).
З метою приведення конституційних обов'язків особи в гармонію з її правами і поновлення втраченого взаємозв’язку громадянина й держави обґрунтовується необхідність прямого закріплення на конституційному рівні таких нових обов'язків, як поважати національну гідність інших громадян та обов'язок брати участь в голосуванні на виборах і референдумах. Цій же меті служить і тлумачення положень Конституції, з чого витікають обов'язки людини і громадянина, які встановлені не в прямій, а в опосередкованій формі або які випливають із вимог правової держави (обов'язок присяжного і народного засідателя (ст. 124); обов'язок по забезпеченню економічної та інформаційної безпеки України (ст. 17); поважати права і свободи, честь і гідність інших людей (ч. 1 ст. 68); обов'язок знати конституційні обов'язки (ч. 2 ст. 68); поважати і захищати Конституцію України (ч. 1 ст. 68)).
У підрозділі 2.2. “Поняття і структура механізму реалізації основних обов'язків” досліджено і критично проаналізовано погляди науковців радянського періоду щодо розуміння механізму реалізації конституційних прав, свобод та обов'язків. На думку дисертанта, доцільно вести мову про наукову концепцію реалізації основних обов'язків, складовими частинами якої є: а) механізм реалізації конституційних обов'язків, який поділяється на правову основу та інституційний елемент; б) процес практичного здійснення обов'язків; 3) умови і чинники, які впливають на реалізацію обов'язків.
У підрозділі 2.3. “Реалізація конституційних обов'язків людини і громадянина як процес” розкрито здійснення основних обов'язків з точки зору відповідного процесу. Зазначається, що реалізація конституційних обов'язків – це процес втілення їх ідеальних юридичних моделей, встановлених в Основному Законі, у фактичні, в правомірній поведінці зобов’язаних суб’єктів, в результаті якого задовольняються потреби та інтереси держави, суспільства, самих носіїв обов'язків. Підкреслюється, що по відношенню до прав і свобод особи реалізація конституційних обов'язків є більш простою.
З точки зору процесу реалізації автор поділяє основні обов'язки на ті, які здійснюються в ініціативному і ті, які реалізуються в процедурно-правовому порядку. Реалізація перших (не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, обов'язки батьків і дітей, шанування державних символів тощо) являє собою безперервний процес, а тривале (постійне) їх виконання є звичним способом їхнього існування. Реалізація конституційних обов'язків, які здійснюються у процедурно-правовому порядку (військовий обов'язок, сплата податків і зборів), має більш складний характер, обумовлений наявністю стадій реалізації, необхідністю безпосереднього втручання органів державної влади в цей процес, активністю поведінки зобов’язаної особи.
У підрозділі 2.4. “Механізм реалізації конституційних обов'язків людини і громадянина” обґрунтовується необхідність гарантування конституційних обов'язків за посередництвом правової основи та інституційного елементу, які в своїй сукупності складають механізм їх реалізації. Розкривається зміст кожної з цих категорій. Так, у пункті 2.4.1. “Правова основа механізму реалізації основних обов'язків” розкривається роль правових елементів для забезпечення здійснення особою своїх конституційних обов'язків як сукупності: а) норм-принципів Конституції України; б) конкретизуючих норм поточного законодавства, з допомогою яких встановлюється процедурно-правовий механізм їх реалізації (юридична процедура), зміст конституційних обов'язків, межі здійснення; в) юридичної відповідальності – як у позитивному, так і в негативному розумінні, санкцій за їх невиконання чи неналежне виконання; г) пільг та заохочень, що виконують стимулюючу і гарантуючу функції; д) належного рівня правової культури і правосвідомості громадян; е) режиму законності в державі взагалі і конституційної зокрема. Наголошується, що з прийняттям Конституції України почався новий етап у розвитку правової основи механізму реалізації конституційних обов'язків. Процес її вдосконалення полягає в тому, що основні обов'язки визначаються виключно законами України (п. 1 ст. 92), що слід розглядати як важливу гарантію їх реалізації. Крім цього, пряма дія норм Конституції України в частині основних обов'язків означає необхідність обов’язкового прийняття конкретизуючих законів у випадках, передбачених Конституцією з метою гарантування їх реалізації.
Дослідження стану забезпеченості конституційних обов'язків нормами поточного законодавства, яким регламентуються процедурно-правові аспекти їх реалізації, розкривається зміст, межі здійснення, дає підстави для таких висновків: 1) необхідність додержання вимог Конституції України щодо встановлення основних обов'язків виключно законами України (ст. 92) (військовий обов'язок, обов'язок по сплаті податків і зборів); 2) законодавчого врегулювання деяких інших конституційних обов'язків (шанування державних символів України). Разом із тим стан їх забезпеченості нормами поточного законодавства дозволяє дисертантові стверджувати, що відбувається формування (становлення) конституційно-правового інституту основних обов'язків як головного у складі генерального інституту основ правового статусу людини і громадянина.
Розглядаючи у пункті 2.4.2. “Інституційний блок механізму реалізації конституційних обов'язків людини і громадянина” автор розкриває роль органів державної влади та місцевого самоврядування в забезпеченні здійснення конституційних обов'язків. Зазначається, що їх реалізація забезпечується цілісною системою органів державної влади і місцевого самоврядування в Україні, які умовно можна поділити на органи загальної компетенції (Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Конституційний Суд України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування, правоохоронні органи) та органи спеціальної компетенції (військові комісаріати, призовні комісії, військові частини; органи податкової служби; заклади освіти, дирекції, педагогічні кадри).
Для обов'язків, які реалізуються в ініціативному порядку, достатньо діяльності органів загальної компетенції, суть якої в основному зводиться до: законодавчого врегулювання конституційних обов'язків; забезпечення законності і правопорядку як у державі, так і на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці; здійснення контрольних (наглядових) функцій; превентивним впливом на потенційних правопорушників; вихованням громадян України у дусі відданості Батьківщині, точного і неухильного виконання Конституції і законів України, додержання дисципліни праці, поваги до прав і свобод, честі і гідності інших громадян. В окремих випадках органи загальної компетенції безпосередньо забезпечують умови для виконання громадянами основних обов'язків, зокрема тих, які здійснюються в процедурно-правовому порядку. Це органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації.
Для обов'язків, які реалізуються в процедурно-правовому порядку, важливою є діяльність як органів загальної компетенції, так і спеціально утворених для цього органів, завдання яких полягає в безпосередньому забезпеченні здійснення такого роду обов'язків.
На сьогодні в Україні створена і функціонує цілісна система органів державної влади і місцевого самоврядування, діяльність якої спрямована на гарантування реалізації громадянами конституційних обов'язків. Практика свідчить про необхідність подальшого вдосконалення їх роботи в цій сфері відносин.
У підрозділі 2.5. “Умови й чинники, що впливають на реалізацію конституційних обов'язків” розкриваються чинники, які на сучасному етапі суттєво впливають на здійснення основних обов'язків. Зазначається, що соціальне середовище істотно впливає на виконання (дотримання) громадянами своїх конституційних обов'язків, хоча в умовах сучасного розвитку української державності тут діють не лише позитивні чинники (демократизація суспільного життя, деідеологізація та економічна багатоманітність), а й негативні. Серед останніх особливий вплив мають: а) відсутність у громадян України традицій свідомого виконання обов'язків, які ґрунтувалися б на високому авторитеті права; б) низький рівень правової культури населення, правовий нігілізм; в) негаразди соціально-економічного характеру; д) недосконалість і нестабільність законодавства; е) негативні явища в політичному житті країни; є) органічне психічне сприйняття людиною обов'язків як феноменів, що обмежують її свободу, можливість вибору варіантів поведінки. Подолання зазначених негативних чинників слід розглядати в якості загального гарантування реалізації конституційних обов'язків.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що полягає у дослідженні поняття конституційних обов'язків людини і громадянина в Україні, їх юридичної природи, конституційних витоків та еволюції обов'язків, класифікації та гарантій їх реалізації. Головними науковими і практичними результатами роботи автору бачаться такі висновки:
1. Конституційні обов'язки людини і громадянина в Україні – це різновид юридичних обов'язків, визнана і встановлена (забезпечена) державою в інтересах усіх членів суспільства й кожної особи, заснована на нормах Міжнародної хартії прав людини та християнської моралі і закріплена в Конституції України необхідність, що приписує кожному індивіду певні вид і міру поведінки.
2. Конституційні обов'язки – важливий структурний елемент конституційного статусу людини і громадянина, роль якого проявляється у таких основних функціях як гарантуюча, обмежувальна, сприяння розвитку особистості, виховна.
3. На сучасному етапі концепція конституційного закріплення основних обов'язків людини і громадянина в Україні у змістовному розумінні відповідає зразкам світового та європейського конституціоналізму; вона ввібрала в себе позитивний досвід їх конституційного регулювання на різних етапах розвитку української державності.
4. Соціальна цінність конституційних обов'язків як правової форми взаємозв’язку особи і держави полягає в тому, що вони виступають юридичним засобом виконання державою своїх функцій, і в цьому аспекті покликані сприяти захисту суверенітету, територіальної цілісності і незалежності України, охороні конституційного ладу, прав і свобод людини і громадянина, забезпеченню економічної та екологічної безпеки держави, законності та правопорядку, виконанню соціальної функції держави; бути важливим інструментом попередження виникнення дисбалансу приватних і публічних інтересів, забезпечення їх співіснування й розумного поєднання.
5. Незначна кількість конституційних обов'язків є сутнісною ознакою правової держави, і тому в стратегічному русі України до побудови правової держави основною тенденцією розвитку конституційних обов'язків буде поступове зменшення їх кількості. Але на початковій стадії цього процесу існуюча система конституційних обов'язків потребує свого вдосконалення шляхом розширення їх кількості, приведення їх в більш гармонійне поєднання з основними правами, створення належних засобів та умов для їх реалізації.
6. Здійснення конституційних обов'язків потребує гарантій не в меншій мірі, аніж права і свободи. До таких гарантій слід включати правову основу та інституційний елемент, які в сукупності складають механізм реалізації конституційних обов'язків. Правова основа включає: а) норми-принципи Конституції України; б) конкретизуючі норми, за допомогою яких встановлюється процедурно-правовий механізм їх реалізації, зміст, межі здійснення; в) юридичну відповідальність (у позитивному й негативному розумінні) й санкції за їх невиконання чи неналежне виконання; г) пільги та заохочення; д) високий рівень правової культури і правосвідомості громадян; е) режим законності в державі взагалі і конституційної, зокрема. Здійснення основних обов'язків забезпечується цілісною системою органів державної влади і місцевого самоврядування в Україні, які умовно можна поділити на органи загальної і спеціальної компетенції.
7. Чинне законодавство, в якому встановлено процедурно-правові аспекти реалізації конституційних обов'язків, вимагає його “конституціоналізації” – регламентування конституційних обов'язків виключно законами України, законодавчого регулювання деяких конституційних обов'язків. На сьогодні є підстави говорити про формування конституційно-правового інституту основних обов'язків як головного інституту, який є важливим структурним елементом генерального інституту основ правового статусу людини і громадянина.
8. В умовах перехідного характеру розвитку Української держави на здійснення конституційних обов'язків впливають як позитивні, так і негативні чинники. До позитивних слід віднести демократизацію суспільного життя, деідеологізацію та економічну багатоманітність. До негативних: а) відсутність у громадян України традицій свідомого виконання обов'язків, заснованих на високому авторитеті права; б) низький рівень правової культури, правовий нігілізм суспільства в цілому; в) негаразди соціально-економічного характеру; г) недосконалість і нестабільність законодавства; д) негативні явища політичного життя країни; е) органічне психічне сприйняття людиною обов'язків як феноменів, які обмежують її свободу, можливість вибору варіантів поведінки. Подолання зазначених негативних чинників слід розглядати в якості гарантій реалізації конституційних обов'язків.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Летнянчин Л.І. Становлення конституційно-правового статусу громадян України в дорадянський період // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я.Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2000. – Вип. 41. – С. 62-66.
2. Летнянчин Л.І. Основні обов'язки людини і громадянина як самостійний конституційно-правовий інститут // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я.Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2000. – Вип. 44. – С. 45-49.
3. Летнянчин Л.І. До питання про механізм реалізації конституційних обов'язків людини і громадянина в Україні // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я.Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2001. – Вип. 46. – С. 44-48.
4. Летнянчин Л.І. Поняття конституційних обов'язків людини і громадянина та їх юридична природа // Проблеми активізації конституційно-правових досліджень і вдосконалення викладання конституційного права: Зб. наук. статей / Голова редколегії В.Я.Тацій. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 1999. – С. 193-202.
5. Летнянчин Л.І. Конституційні обов'язки людини і громадянина як правова форма взаємозв’язку особи і суспільства // Формування суспільної політики: теоретичний, практичний та правовий аспекти: Зб. наук. статей (За матеріалами Х Харківських політологічних читань) / Відп. ред. М.І.Панов. – Харків: Ксилон, - 2000. – С. 104.
6. Летнянчин Л.І. Проблеми конституційно-правового закріплення основних обов'язків громадян України // Актуальні проблеми юридичної науки: Тези доп. та наук. повідомлень наук. конф. молодих учених та аспірантів / За ред. М.І.Панова. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2000. – С. 17,18.
7. Летнянчин Л.І. Проблеми реалізації конституційних обов'язків людини і громадянина в Україні // Актуальні проблеми формування правової держави в Україні (до 50-ї річниці Конвенції про захист прав людини та основних свобод): Тези доп. та наук. повідомлень Всеукр. наук.-практ. конф. молодих учених / За ред. М.І.Панова. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2000. – С. 19-21.
8. Летнянчин Л.І. Конституційні обов'язки людини і громадянина як інструмент запобігання конфлікту приватних і публічних інтересів // Конфлікти в суспільствах, що трансформуються: Зб. наук. статей (За матеріалами ХІ Харківських політологічних читань) / Упоряд.: А.П.Гетьман, О.В.Ставицька. – Харків: Право, 2001. – С. 103-104.
9. Летнянчин Л.І. Деякі психологічні аспекти реалізації конституційних обов'язків людини і громадянина // Конституція – основа державно-правового будівництва і соціального розвитку України: Тези доп. та наук. повідомлень учасників наук. конф. молодих вчених (м. Харків, 30 червня 2001 р.) / За ред. М.І.Панова. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2001. – С. 10-12.
10. Летнянчин Л.І. Конституційні обов'язки громадян щодо власності в аспекті розбудови в Україні правової держави // Право власності: проблеми забезпечення, реалізації та захисту: Тези доп. та наук. повідомлень наук. семінару молодих вчених (м. Харків, 14-15 вересня 2001 р.) / За ред. М.І.Панова. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2001. – С. 5-7.

АНОТАЦІЇ

Летнянчин Л.І. Конституційні обов'язки людини і громадянина в Україні: проблеми теорії і практики. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.02 – конституційне право. – Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – Харків, 2002.
Дисертація присвячена теоретичному дослідженню юридичної природи, генезі конституційних обов'язків та еволюції їх конституційного регулювання в Україні, ролі основних обов'язків як елемента конституційного статусу особи, їх місця і значення в розбудові в Україні правової держави, формуванні громадянського суспільства. Проведено класифікацію конституційних обов'язків, розкрито гарантії їх реалізації, проаналізовано умови і фактори, які впливають на здійснення конституційних обов'язків. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення існуючої системи конституційних обов'язків людини і громадянина в Україні.
Ключові слова: конституційні обов'язки людини і громадянина, конституційний статус особи, правова держава, гарантії, чинники.

Летнянчин Л.И. Конституционные права и обязанности человека и гражданина в Украине: проблемы теории и практики. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.02 – конституционное право. – Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого. – Харьков, 2002.
Диссертация посвящена исследованию теоретических и практических проблем конституционных обязанностей человека и гражданина в Украине. В ней дается определение конституционных обязанностей исходя из единства в их содержании правовых и морально-религиозных компонентов, ориентацию обязанностей на международно-правовые стандарты в области прав человека.
Раскрывается значение конституционных обязанностей как важного структурного элемента конституционного статуса личности, роль которых проявляется в таких основных функциях, как-то: гарантирующая, ограничительная, функция содействия формированию личности, воспитательная.
Эволюция конституционного регулирования обязанностей человека в Украине анализируется в сравнительно-правовом аспекте с их генезисом в других странах мира. Подчеркивается их универсальный характер (единство содержания, каталога).
В диссертации большое внимание уделено раскрытию места и значения конституционных обязанностей в условиях становления в Украине правового государства, формирования гражданского общества. В частности, сделан вывод о том, что, являясь правовой формой взаимосвязи гражданина и государства, они выступают юридическим средством исполнения государством своих функций, инструментом предупреждения возникновения дисбаланса частных и публичных интересов, обеспечения их разумного сочетания. Обосновывается необходимость усовершенствования действующей системы конституционных обязанностей путем расширения их количества, создания надлежащих средств и условий для их реализации. Определены тенденции развития конституционных обязанностей в ближайшей перспективе и в будущем.
В диссертации аргументируется возможность самостоятельной классификации конституционных обязанностей человека и гражданина в отрыве от его прав и свобод. С учетом новых критериев предлагается ее авторский вариант.
В работе обосновывается необходимость гарантирования конституционных обязанностей посредством правовой основы и институционного элемента, которые в совокупности составляют механизм их реализации, раскрываются гарантии реализации обязанностей, анализируется действующее законодательство, устанавливающее процедурно-правовые аспекты их реализации, предлагаются пути его усовершенствования.
В диссертации исследуются условия и факторы, влияющие на реализацию конституционных обязанностей человека и гражданина в Украине.
Ключевые слова: конституционные обязанности человека и гражданина, конституционный статус личности, правовое государство, гарантии, факторы.

Lubomir I. Letnyanchin. Constitutional duties of a person and a citizen in Ukraine: problems of theory and practice. – Manuscript.
Thesis for PhD in law degree in the field 12.00.02 – Constitutional Law. – Yaroslav Mudryj National Law Academy of Ukraine. – Kharkiv, 2002.
The dissertation is devoted to the theoretical investigation of the legal nature, genesis of the constitutional duties and the evolution of their constitutional regulation in Ukraine. The author investigates the role of the constitutional duties as an element of the constitutional status of a person, their position and value in the process of creation and formation a constitutional state. The research provides the classification of the constitutional duties, develops the guarantees of their realization, and sifts the factors that influence on their realization. The proposals relative to the improvement of the existing system of the constitutional duties in Ukraine are made herein.
Key words: constitutional duties of a person and a citizen, constitutional status of a person, constitutional state, guarantees, factors.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

Пошукова анотація: випробуванням Звільнення каяттям дійовим поруки примиренням відбування дисципліни Зворотна громадськістю іміджу Зв’язки Зґвалтування адвокатом влади громадянами податкової реформа Соціалістичної Земельні процесуальні Земля довірою Злочин наслідками дорожнього людяності ОВС банкрутством необережність віросповідання економіки підприємницької найму мотиваційній пересування вузами підприємницьких фінансових приватної трудових Змішані вини інформації захисту винагороди безпідставного шкоди рятування загрози доручення підстави Європи Зовнішньоекономічні сліди Ідеологія Локка Імідж Імміграційне слідчого дитини міграції морського Імплементація Імунітет Інвестиційні договори самоврядування вчителя технології банкрутства губернаторства громадянства представництва Чехословаччині самоврядування моральної Польща омбудсмана підсудності піклування поруки потерпілого консулів Президента Франції Інститутпрезидентства співучасті присяжних губернатора конституційного народовладдя державної адміністрацій ідеологія криміналістики Інтелектуальна культура безпека ООН розслідування органів податкової мореплавства Інформація Іпотека вугледобувну обґрунтування ЗУНР власності трудового Кадрове державному Казна Касаційне час господарської умисних ухилення поліція слідчих приховування некласичний осудними Князівська Кодифікаційна Кодифікаційні Кодифікація Колективні заробітної Колізії Командитні Компенсації місцевого Президента фармакотерапевтична землекористування криміналістичне досудовому Компроміс Комунікативна Конкурентне Конкуренція Консолідація Конституцiйне Конституційна політичних правової юрисдикція юстиція Директорії справами державними освіту приватну творчості життя збори світогляду допомогу контроль конфлікт прав гласності рівності ініціативи Конституційний Суд громадянські делікти екологічні виконавчої міліції поділу внутрішніх парламентаризму громадянина законодавчої безпеки виконавчої стримувань особисті політичні самоврядування омбудсмана відповідальності вищих регламентація грецької міжнародних Канади юстиції військовослужбовців громадських депутатів кордону народів міста депутата меншин органів парламентарів Рахункової Києва виборчого суддів уряду ЄС правотворчому поділу політичних людини громадянина виборів національної національних норми референдуму самоврядування туризму публічної міжнаціональних Конституціоналізм Конституція України Контрабанда Контроль бюджету підприємницькою адміністрацій провадження Контрольний примус Конфіскація внутрiшнiх Конфлікти реформування реалізму управління експертизи розслідування національних політики охорони Концесійні Концесія Координація криміналістичної Кореляційні Корпоративні


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking