Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-2% онлайн заказ


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Конституційно-правове положення грецької національної меншини та її асоціації в Україні

 

СВІРСЬКИЙ БОРИС МИХАЙЛОВИЧ

КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВЕ ПОЛОЖЕННЯ ГРЕЦЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ МЕНШИНИ ТА ЇЇ АСОЦІАЦІЇ В УКРАЇНІ

Спеціальність 12.00.02 – конституційне право

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

КИЇВ – 2007


Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі правознавства Маріупольського державного гуманітарного університету

Науковий керівник –
доктор юридичних наук, професор,
Заслужений діяч науки і техніки України
БАЙМУРАТОВ МИХАЙЛО ОЛЕКСАНДРОВИЧ
Маріупольський державний гуманітарний університет,
завідувач кафедри правознавства

Офіційні опоненти:
доктор юридичних наук, професор
МАРЦЕЛЯК ОЛЕГ ВОЛОДИМИРОВИЧ
Національний університет внутрішніх справ
МВС України (м. Харків), професор кафедри конституційного
та міжнародного права

кандидат юридичних наук, доцент
ФЕДОРЕНКО ВЛАДИСЛАВ ЛЕОНІДОВИЧ
Академія СБУ України, заступник завідувача кафедри

Провідна установа –
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України,
відділ конституційного права та місцевого самоврядування.
Захист відбудеться 14 березня 2007 року о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.867.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук в Інституті законодавства Верховної Ради України за адресою: 04053, м. Київ, пров. Несторівський, 4.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту законодавства Верховної Ради України за адресою: 04053, м. Київ, пров. Несторівський, 4.

Автореферат розісланий 10 лютого 2007 р.

 

 

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради О. М. Биков.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Тема дисертаційного дослідження має винятково важливе значення з огляду на сучасні події у країнах світу в галузі прав людини та міжнаціональних відносин. Саме неоднозначні, а інколи й трагічні міжнаціональні, міжетнічні та міжрегіональні стосунки спонукають до глибинного та системного аналізу проблематики, що є окресленою темою дисертаційного дослідження.
У сьогоденні практика міжнаціональних відносин стає головним стрижнем стабільності, а інколи й існування держав. Міжетнічні стосунки є однією з найбільш складних проблем, що стосуються як організації державного і громадського життя в межах кожної країни, так і міждержавних стосунків.
Становлення в Україні правової, демократичної держави неможливо без врегулювання характерних для нашої країни багатосуб’єктних та багаторівневих міжнаціональних відносин, які потребують досконалого правового регулювання. Зміст державотворчості в галузі прав національних меншин є важливим показником гармонійного розвитку української державності в майбутньому. Актуальність всебічного дослідження правового положення національних меншин та їх асоціацій в Україні також зумовлена необхідністю подальшого вироблення і впровадження демократичних засад державної політики, яка повинна ґрунтуватися на міжнародно-правових стандартах. Держава повинна бути повернена обличчям до кращих надбань світового досвіду, що передбачає значний внесок національних меншин у формування демократичних національних держав і функціонування стабільних політико-правових систем. Така роль цих меншин безпосередньо випливає з їх визначення та сприйняття як невід’ємної складової загальнонаціональної культури кожного суспільства.
Актуальність теми дослідження зумовлена низкою чинників, найголовнішими з яких є: по-перше, конституюючий чинник, що визначає місце, роль і значення національних меншин в етнічний структурі України, їх внесок у розвиток економіки, вітчизняної науки і культури; по-друге, соціально-інформаційний чинник, в контексті якого слід зазначити, що у XX – на початку XXI століття видруковано досить багату і різноманітну документальну, наукову, навчальну, публіцистичну та іншу літературу про національні меншини України, що, в свою чергу, вимагає комплексного правового аналізу дослідницької літератури, об’єктивної оцінки реального стану розробки проблеми, визначення напрямів подальших наукових досліджень у галузі прав національних меншин; по-третє, інституційний чинник, у зв’язку з яким, критичне узагальнення конституційного досвіду етнобудівництва в Україні дає змогу об’єктивно простежити й визначити основні тенденції і напрями подальшого розвитку, гармонізації та гуманізації міжнаціональних відносин, забезпечення найповнішого задоволення національно-культурних та інших потреб усіх етносів, які проживають в Україні; по-четверте, нормативно-правовий чинник, з огляду на який слід зазначити, що конституційно-правове регулювання та організаційні форми та методи діяльності на прикладі будь-якого громадського об’єднання національних меншин у вітчизняній науково-правовій галузі не досліджувалися. Виходячи з полінаціональності структури сучасного українського суспільства, особливої уваги потребує проблема доктринального визначення понять „національна меншина”, „етнічна меншина”, „нація”, „етнос”.
Як вже зазначалося, незважаючи на значний загал наукового осмислення окресленої проблематики, окремі її аспекти залишаються предметом теоретико-правової дискусії. Зокрема, це стосується дослідження конституційно-правового положення національних меншин та наукового аналізу конституційно-правового регулювання діяльності асоціації осіб, які належать до національних меншин на прикладі конкретно визначеного суб’єкта – Федерації грецьких товариств України. Звернення до даного суб’єкта зумовлено глибоким спільним історичним корінням державотворення та сучасною роллю грецьких громадських об’єднань у процесі розвитку загальнонаціональної культури українського суспільства.
Запропонована тематика дослідження знаходиться на перехресті галузевих наук. Для її об’єктивного висвітлення необхідно використовувати специфіку методів наукового пошуку, характерних не лише для правознавства, а й притаманних історичній, філософській, соціологічній, політологічній, психологічній наукам.
Велике значення для розробки окресленої проблематики мають роботи українських правознавців О. Антонюка, М. Антоновича, Б. Бабіна, В. Бабкіна, Т.Бевз, О. Бикова, В. Буткевича, Ю. Волошина, М. Гуренка, В. Денисова, В.Євінтова, М. Козюбри, В. Колісника, А. Колодія, О. Копиленка, В. Копєйчикова, О. Мурашина, В. Нікітюка, В. Погорілка, І. Піляєва, П. Рабіновича, Л. Рябошапки, О. Рафальського, О. Скакун, М. Товта, О. Фрицького, Ю. Шемшученка та ін. Гармонійною і невід’ємною складовою науково-теоретичного осмислення різноманітних аспектів сучасного соціально-правового статусу національних меншин і їх організацій в Україні є дослідження, проведені М. Баймуратовим, В. Євтухом, О.Кортуновим, О. Кузьминцем, І. Кресіною, І. Курасом, О. Майбородою, О.Мироненко, П. Надолішним, М. Пірен, Ю. Римаренко, С. Римаренко, В.Солдатенко, М. Томенко, А. Чайковським, В. Чеховичем, М. Шульгою, О. Шубою, В. Шаповалом.
З точки зору порівняльного правознавства, проблематику національних меншин розглядали у своїх працях такі представники наукового світу СНД – А.Абашидзе, Л. Андриченко, І. Бліщенко, Г. Жванія, В. Карташкін, О. Кутафін, В.Лафітський, О. Лукашова, В. Нерсесянц, В. Чіркін та зарубіжних країн – А. Балог, Ф. Капоторті, В. Кимлічка, К. Мінтті, Р. Хофманн та ін.
Незважаючи на вже існуючі дослідження в галузі правового положення національних меншин та діяльності їх асоціацій, ця проблематика є ще не достатньо розробленою, особливо щодо організаційно-правових питань утворення та функціонування громадських об’єднань національних меншин – представників певного етносу. Тому ці питання потребують ретельного дослідження й аналізу з метою виявлення загальних та специфічних тенденцій розвитку конституційно-правового положення національних меншин та їх організаційних об’єднань. Сформований даний науковий досвід сприятиме гармонізації загально-соціальних процесів у галузі забезпечення і захисту прав людини.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до напрямів, визначених державними планами та програмами Верховної Ради України (Державно-правова реформа в Україні), програмами розвитку відомчої освіти та вузівської науки на період 2001–2005 рр., комплексної програми „Розбудова державності України” № 97128. Вона також є складовою частиною комплексної науково-дослідної теми кафедри правознавства Маріупольського державного гуманітарного університету, “Проблеми інтеграції України у світовий економічний та політико-правовий простір” (Державний реєстраційний номер 0105U008912). Тема дисертаційного дослідження відповідає вимогам ст. 7 Закону України „Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки” від 11 липня 2001р. Вона обговорена і схвалена на засіданні Вченої ради Маріупольського державного гуманітарного університету (протокол № 2 від 25 лютого 2003 р.) та включена до плану науково-дослідних робіт Маріупольського державного гуманітарного університету.
Мета і завдання дослідження. Основна мета дисертаційної роботи полягає в тому, щоб з урахуванням існуючих досліджень з’ясувати особливості здійснення конституційно-правового положення національних меншин щодо конкретної меншини в Україні, дати наукове обґрунтування організаційно-правовим засадам формування та конституційно-правового регулювання діяльності асоціації грецької національної меншини – Федерації грецьких товариств України.
Головними напрямами наукового аналізу стали: виокремлення і систематизація основних ідей стосовно вітчизняних та зарубіжних моделей конституційно-правового положення національних меншин та їх асоціацій у політико-правовій думці; дослідження змісту конституційно-правового регулювання діяльності Федерації грецьких товариств України.
Визначена мета зумовила постановку та розв’язання наступних завдань:
- висвітлити та проаналізувати національні та закордонні наукові дослідження щодо конституційно-правового положення національних меншин та їх асоціацій і на базі цього виявити та продемонструвати ті елементи їх правового положення, які залишились не дослідженими;
- проаналізувати поняття та конституційно-правове закріплення положення національних меншин в Україні та інших країнах для того, щоб сформулювати їх власне визначення та внести пропозиції відносно удосконалення їх конституційно-правової регламентації;
- дослідити та проаналізувати вітчизняний та зарубіжний досвід становлення та розвитку нормативно-правової моделі системи конституційних прав та обов’язків національних меншин, що дасть змогу її якісно удосконалити;
- визначити основні етапи формування та організаційно-правові основи утворення асоціації грецької національної меншини України, як організаційні та нормативні модельні зразки для врегулювання положення інших національних меншин в Україні;
- з’ясувати конституційно-правові засади діяльності Федерації грецьких товариств України для її спрямування на формування в Україні громадянського суспільства та демократичної, правової, соціальної держави;
- передбачити правові, політичні, економічні та інші шляхи удосконалення правового положення національних меншин та їх асоціацій в Україні шляхом вироблення пропозицій для локальної, регіональної та загальнодержавної нормотворчості.
Об’єктом дослідження є конституційно-правовий статус національних меншин в Україні.
Предметом дослідження є конституційно-правове положення грецької національної меншини та її асоціацій в Україні.
Методи дослідження. Досягнення наукової об’єктивності забезпечувалось методологічним підґрунтям, що включає загальнофілософські методи, засновані на принципах детермінізму та діалектики. З метою одержання найбільш достовірних наукових результатів у дослідженні застосовувалася система дослідницьких прийомів та підходів, побудована на загальнонаукових та спеціальних методах. Їх використання дало змогу забезпечити єдність теоретико-правового та практико-прикладного аналізу положення національних меншин та їх асоціацій.
Основними методами дослідження є: логічний – для визначення таких понять, як „національна меншина”, „нація”, „етнос”, „корінні народи” та ін.; дедуктивний – для конкретизації змісту зазначених понять у Конституції та законодавстві України; аналізу і синтезу – для класифікації прав та обов’язків національних меншин; системний – для визначення прав національних меншин у системі прав людини, їх взаємодії з іншими правами і свободами, що визначають конституційно-правове положення особистості; моделювання – для аналізу перспектив та розробки пропозицій щодо вдосконалення та розвитку правового положення національних меншин та їх асоціацій в Україні; тлумачення – для з’ясування змісту норм конституцій і законів різних держав, що регулюють правове положення національних меншин та їх асоціацій; історичний та історико-порівняльний – для з’ясування генезису наукових досліджень конституційно-правового положення національних меншин та їх асоціацій; компаративний – для опрацювання змісту правового регулювання в галузі прав національних меншин та їх асоціацій у країнах Європи та СНД.
Наукова новизна одержаних результатів зумовлена як сукупністю поставлених завдань, так і засобами їх розв’язання. Дисертаційна робота є першим комплексним дослідженням конституційно-правового положення грецької національної меншини та її асоціацій в Україні. Уперше автором здійснено аналіз конституційно-правового регулювання та соціокультурного змісту діяльності асоціації грецької національної меншини – Федерації грецьких товариств України. В роботі у світлі останніх політико-правових тенденцій приділено належну увагу шляхам удосконалення конституційно-правового регулювання положення національних меншин та їх асоціацій в Україні.
В даній роботі вперше:
обґрунтовано основні та додаткові ознаки, притаманні змісту поняття „національна меншина”. Основні ознаки – такі, які властиві будь-якій національній меншині в якості універсальних. Додаткові ознаки – ознаки, наявність яких не є обов’язковою для визначення приналежності до національної меншини. Основні ознаки, в свою чергу, можна також ділити на декілька груп, залежно від певних критеріїв: 1. Ознаки, що характеризують відносини національної меншини з державою: а) національна меншина – це група осіб, які є громадянами цієї країни і проживають на її території; б) національна меншина являє собою сукупність або групу людей із певною чисельністю, меншою, ніж решта населення; в) визнання факту існування національної меншини (меншин) державою. 2. Суб’єктивно-психологічні ознаки, тобто такі, що відображають ставлення особи до свого статусу як члена національної меншини: а) самоідентифікація особи як національної меншини; б) прагнення виборювати і використовувати свої права як „національна меншина”, бажання зберегти самобутність. 3. Ідентифікаційні ознаки, що дозволяють виявити приналежність особи до національної меншини: а) наявність у меншини певних характеристик (мовних, релігійних, культурних, фізичних), які вирізняють її серед іншого населення, і бажання національної меншини зберегти цю відмінність від інших; б) спільність мови національної меншини і спільне бажання використовувати свою рідну мову в побутовому і діловому спілкуванні. Додаткові ознаки: а) компактне або дисперсне розселення національної меншини; б) тривалість перебування на певній території і серед основного населення; в) членство в національній меншині передається за принципом походження навіть за відсутності чітко виражених фізичних або культурних рис; г) проживання за межами своєї національно-державної території; д) вимушені або невимушені шлюби всередині національної групи (меншини); е) спільність культури, звичаїв та традицій, релігії; є) наявність у законодавстві засобів захисту меншинами своїх прав і реальна можливість користуватися цими правами; ж) наявність організаційних структур та представницьких органів осіб, які належать до національних меншин;
розроблено авторські пропозиції щодо змін до Закону України від 25 червня 1992 року „Про національні меншини в Україні” (ст. 3) відносно визначення змісту поняття „національна меншина”, яке необхідно викласти в такій редакції: „...до національних меншин належать громадяни України, які постійно проживають на її території, не є домінуючою групою населення, не є українцями за походженням, бажають самоідентифікації в такій якості, прагнуть до реалізації своїх потреб, як самостійно, так і через об’єднання громадян, користуються юридичною і політичною рівністю щодо більшості”;
встановлено на основі дослідження організаційно-правових форм утворення громадських об’єднань національних меншин в Україні основні засади конституційно-правового регулювання діяльності асоціації окремої національної меншини, що передбачає систему конституційно-правових засад реалізації права національної меншини на її організаційні структури, а також порядок формування, види, організаційно-правові форми та методи діяльності її асоціації;
визначено та розкрито організаційно-правові механізми та напрями діяльності асоціації окремої національної меншини щодо реалізації нею своїх основних прав і свобод – Федерації грецьких товариств України. Встановлено, що до основних видів діяльності громадських об’єднань належать дії, спрямовані на здійснення організаційно-правових заходів щодо збереження етноспільнотою: національних традицій, культури, освіти, мови, розвитку фізичної культури, видавництва друкованих засобів масової інформації, здійснення радіо- та телемовлення, підтримки зв’язків з історичною батьківщиною тощо.
Дістали подальшого розвитку:
визначення поняття “національна меншина”: до національних меншин належать громадяни певної держави, які постійно проживають на її території, не є домінуючою групою населення, не є титульною нацією за походженням, бажають самоідентифікації в такій якості, прагнуть до реалізації своїх потреб, як самостійно, так і через організаційні об’єднання громадян, користуються юридичною або політичною рівністю щодо більшості;
обґрунтування та поетапність основних необхідних векторів державної політики України щодо подальшої гармонізації профільної нормативно-правової бази відносно регулюванню відносин в етнонаціональній сфері. Зокрема, такими є: а) приведення чинного законодавства з профільних питань у відповідність до міжнародних стандартів; б) створення політичних і правових засад функціонування національно-культурної автономії для національних меншин України; в) розробка мовного законодавства України та вдосконалення виборчого законодавства з урахуванням відповідних прав національних меншин.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення і висновки дисертаційного дослідження можуть використовуватись: а) в науково-дослідній роботі – для подальшого опрацювання загальнотеоретичних питань, пов’язаних із становленням норм щодо правового положення національних меншин та їх громадських об’єднань в Україні; б) у правотворчості – для удосконалення законодавства, що регламентує правовій статус національних меншин та їх громадських об’єднань. Результати, висновки та рекомендації дисертаційного дослідження використані авторським колективом науковців Маріупольського державного гуманітарного університету для підготовки “Статуту Маріупольської територіальної громади”; в) у правозастосуванні – для відповідних державних установ, що займаються питаннями етнодержавобудівництва, та практичної діяльності громадських об’єднань національних меншин; г) у навчальному процесі – при викладанні навчальних дисциплін “Конституційне право України”, “Муніципальне право України”, “Адміністративне право України” та низки спеціальних дисциплін з етнодержавознавства та етнопедагогіки; г’) у правовиховній сфері – для підвищення рівня правової культури та правосвідомості населення, державних службовців та службовців органів місцевого самоврядування, депутатського корпусу України.
Особистий внесок здобувача. Усі визначені в дисертаційному дослідженні ідеї, узагальнення, положення, пропозиції та висновки були здійснені на ґрунті особистих теоретичних і практичних досліджень автора.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертації обговорювалися на засіданні кафедри правознавства Маріупольського державного гуманітарного університету (протокол № 3 від „18” жовтня 2006 р.). Результати дослідження апробовані у публічних виступах на Міжнародній науково-практичній конференції „Україна-Греція: історична спадщина і перспективи співробітництва” (м. Маріуполь, 27-29 травня 1999 року, тези доповіді опубліковані), на Міжнародній конференції „Проблеми права: на зламі тисячоліть” (м. Дніпропетровськ, 13-14 лютого 2001 року, тези доповіді опубліковані), а також на підсумкових науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Маріупольського державного гуманітарного університету у 1999, 2000, 2002, 2003, 2004, 2005 роках (тези доповідей опубліковані).
Дисертантом розроблені навчально-методичні матеріали до теми „Конституційно-правовий статус національних меншин в Україні”, втілені у 2003 р. у навчальну дисципліну „Конституційне право України”. Деякі положення дисертаційної роботи щодо форм і методів реалізації права національних меншин на розвиток національної самосвідомості й самовиявлення, розвиток національних культурних традицій, використання національної символіки, відзначення національних свят тощо знайшли відображення у процесі вивчення студентами Маріупольського державного гуманітарного університету, за спеціальністю „Дошкільне виховання”, такої навчальної дисципліни як „Етнопедагогіка”.
Структура та обсяг дисертації. Мета і завдання дисертаційного дослідження визначили структуру роботи, що складається зі вступу, двох розділів, що включають шість підрозділів, двох висновків до розділів, загального висновку, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 171 сторінку, список використаних джерел має 200 бібліографічних позицій.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовується актуальність теми дослідження, визначається ступінь її наукової розробки, формулюються мета, завдання і методи дисертаційного дослідження, визначається його предмет та об’єкт, окреслюється наукова новизна і практичне значення одержаних результатів, вказано на апробацію і публікацію результатів дослідження, його структуру та обсяг.
Перший розділ “Конституційне-правове положення національних меншин: вітчизняна та зарубіжні моделі” містить дослідження наукових національних та закордонних доктринальних джерел, профільних понять, дослідження рівня та якості конституційно-правового закріплення положення національних меншин та їх асоціацій в Україні та інших країнах. Аналізуються та класифікуються підходи різних наукових шкіл щодо визначення поняття “меншина”, “етнічна меншина”, “національна меншина”, характеризуються та аналізуються норми міжнародного публічного права стосовно цих понять; визначається конституційно-правова система прав та обов’язків національних меншин в Україні.
Підрозділ 1.1 “Національні та закордонні наукові дослідження конституційно-правового положення національних меншин та їх асоціацій” містить дослідження сучасної наукової думки щодо правового положення національних меншин та їх асоціацій. Науковий аналіз показав, що до початку 90-х років ХХ ст. вітчизняними дослідниками проблематика прав національних меншин взагалі не розглядалась. Проголошення Україною незалежності у 1991 р. було поштовхом для звернення уваги на це питання, що привело до прийняття низки важливих нормативно-правових актів, які заклали фундамент для визначення засад правового положення національних меншин у сучасній Україні.
Дисертант звертає увагу на те, яке важливе значення для сучасного конституціоналізму має визначення термінів „нація”, „етнічність” та похідних від них. Досліджуючи погляди вітчизняних та зарубіжних учених із цього приводу (Ю.Римаренка, О.Мартиненка, В.Євтуха, О.Нельги, С. Римаренка та ін.), автор дійшов висновку, що термін „етнічність” може вживатися у двох основних значеннях: у широкому розумінні — як етнічна спільнота з усіма її ознаками та характерними рисами; та вузькому — лише як певні ознаки, характерні риси і особливості, так звана „етнічна аура”. Відносно поняття “нація” він погоджується з науковими визначеннями вчених про існування двох основних точок зору щодо визначення нації: а) як етнічної спільноти; б) як політичної спільноти. Ці кваліфікаційні ознаки використовуються у дослідженні для визначення змісту поняття „національна меншина”.
Підкреслюється вагомий внесок вітчизняних та зарубіжних дослідників етнопроцесів у розробку концептуальних засад демократичних правових інститутів у загальнотеоретичному аспекті, однак наголошується на тому, що вони у своїх наукових працях майже не торкалися проблем правової регламентації та конституційно-правового регулювання діяльності асоціації певної національної меншини в Україні — Федерації грецьких товариств, тому ця проблематика є малодослідженою і потребує глибинного наукового вивчення та узагальнення.
У підрозділі 1.2 “Поняття та конституційно-правове закріплення положення національних меншин в Україні та інших країнах”, аналізуючи існуючі наукові підходи та чинні міжнародні та вітчизняні нормативно-правові акти щодо визначення основних ознак, притаманних поняттю “національна меншина”, дисертант робить висновок, що до цього часу немає однозначного тлумачення цього поняття.
У дисертації наголошується, що одним із найважливіших джерел у галузі визначення змісту „меншина” є робочий документ ООН е 174/72/25/1996 № 31 “Визначення меншин”, підготовлений у 1996 р., що розглядає цю правову категорію у зв’язку з іншими суміжними поняттями.
Дисертантом виявлені спільні та відмінні підходи вітчизняної і зарубіжної шкіл етнодержавознавства щодо визначення поняття “національна меншина”. До спільних ознак таких меншин можливо віднести такі: вони а) не є домінуючою групою населення; б) є громадянами даної держави; в) бажають самоідентифікації в такій якості; в) користуються юридичною або фізичною рівністю щодо більшості. До відмінних ознак можливо віднести такі: вони а) мають національну самобутність; б) відмінну культуру; в) мають належність до громадянства держави проживання; г) є наявність факту дискримінації тощо.
Зазначається, що Закон України „Про національні меншини в України” оперує формулюванням „національні меншини” та вкладає в нього загальновизнаний у сучасній міжнародній практиці сенс. Дисертантом визначена недосконалість наведеного Закону, яка проявляється зокрема у тому, що надання правового статусу національних меншин особам, які не є українцями за національністю, створює підстави для залучення до етнічних громад вельми широкого кола громадян України, що не обумовлюється при цьому будь-якими визначальними ознаками.
Запропонована система кваліфікаційних ознак, яка уможливлює аргументування доцільності внесення змін до Закону України „Про національні меншини в Україні” щодо визначення поняття “національна меншина”. Пропонується ст. 3 цього Закону викласти у такій редакції: „... до національних меншин належать громадяни України, які постійно проживають на її території, не є домінуючою групою населення, не є українцями за походженням, бажають самоідентифікації в такій якості, прагнуть до реалізації своїх потреб, як самостійно, так і через організаційні об’єднання громадян, користуються юридичною або політичною рівністю щодо більшості”.
У підрозділі 1.3 “Конституційно-правова система прав та обов’язків національних меншин: вітчизняний і зарубіжний досвід” досліджується та визначається конституційно-правова система прав та обов’язків національних меншин в Україні.
На основі систематичного аналізу Конституції України та чинних нормативно-правових актів доведено, що систему прав національних меншин становлять особисті, політичні, соціально-економічні, культурні та екологічні права. Одні з цих прав можуть бути реалізовані лише індивідуально (право вільно обирати та відновлювати національність), інші — лише в складі національної меншини (наприклад, право на створення національних громадських об’єднань). Законодавством передбачені і такі права, які можуть бути реалізовані як індивідуально, так і колективно (мовні права).
Формулюється висновок, що індивідуальні і колективні права гармонійно пов’язані, хоч і є різними за своєю природою. Системний аналіз наукових праць Ф.Капоторті, Ю. Римаренка, О. Бикова, Ю. Волошина, М. Товта та ін. дав можливість зробити висновок, що система прав національних меншин в Україні включає: 1) особисті права; 2) політичні права; 3) соціально-економічні права; 4) культурні права; 5) екологічні права. Дисертант підкреслює, що індивідуальні і колективні права осіб, які належать до національних меншин як громадян України визначені як на конституційному рівні, так і в чинному законодавстві
Визначається, що громадяни, які належать до національних меншин, можуть вільно обирати обсяг і форми здійснення своїх прав, що надаються їм чинним законодавством і реалізувати їх або особисто, або через відповідні державні органи і громадські об’єднання.
Досліджується конституційно-правова система обов’язків громадян України, які належать до національних меншин, що базується на нормах Конституції України, Закону України „Про національні меншини в Україні”, інших нормативно-правових актах.
Другий розділ “Конституційно-правове регулювання діяльності Федерації грецьких товариств України” присвячений дослідженню основних етапів формування та організаційно-правових засад утворення асоціації грецької національної меншини України, конституційно-правових засад діяльності Федерації грецьких товариств України та шляхів удосконалення правового положення національних меншин та їх асоціацій в Україні.
У підрозділі 2.1 “Основні етапи формування та організаційно-правові основи утворення асоціації грецької національної меншини України” на основі системного аналізу всебічно розглянуто та досліджено процеси становлення національного руху на теренах України, проаналізована політико-правова історія виникнення та формування громадських асоціацій національних меншин.
Аргументовано, що правовий статус об'єднань громадян та порядок їх формування є предметом самостійного правового та політологічного дослідження. Визначено, що процес будь-якого правового регулювання формування об'єднань громадян містить у собі: 1) діяльність нормотворчих органів держави, пов'язану з виробленням юридичних положень і визначенням юридичних засобів забезпечення їхньої діяльності; 2) діяльність безпосередніх учасників суспільних відносин, спрямовану на пошук і залучення засобів правового регулювання.
Доведено, що перші кроки грецьких громадських об’єднань були спрямовані на досягнення повної національної автономії в економічній, фінансовій, культурно-освітній сферах, місцевому самоврядуванні тощо. Констатується, що ці вимоги на той час при радянській владі залишалися без будь-якої уваги з боку державних структур.
Осмислюються поступові конституційні перетворення в напрямку демократизації суспільства, що почалися в Україні з кінця 80-х років ХХ ст. На державно-правовому рівні було визнано право національних меншин на об’єднання, національно-культурну самобутність, національно-культурну автономію як організаційну форму реалізації національними меншинами своїх прав.
У дисертації доводиться, що завдяки змінам у суспільно-політичному житті держави почалося пробудження національної самосвідомості грецької національної меншини і формування грецьких культурно-просвітницьких організацій.
Дисертантом визначені та класифіковані загальні риси, які мали місце при утворенні багатьох інших громадських товариств національних меншин та набули характер тенденцій. Серед них слід зазначити такі: а) збирання носіїв етнічності; б) мобілізація їх навколо певних ідей і гасел; в) політизація етнічності.
Узагальнено, що перші громадські об’єднання греків в Україні почали засновуватись у місцевостях їх компактного проживання в якості національно-культурних товариств. Їх діяльність мала локальний характер, вони не завжди мали можливість виконувати в повному обсязі ті завдання, визначені їх статутами.
Зроблено висновок, що це надихнуло їх лідерів на пошуки нових, більш ефективних, організаційних та організаційно-правових форм розвитку національно-культурного руху грецької громади, що привело до утворення у 1995 р. Федерації грецьких товариств України (далі: Федерація).
Визначено, що для виконання статутних завдань Федерація відповідно до чинного законодавства України і Статуту утворила налагоджену багатоступеневу організаційно-функціональну структуру керівних, виконавчих та допоміжних органів; вирішила зміст і напрямки своєї діяльності щодо реалізації життєвих інтересів своїх членів.
Нормативно-правовий аналіз статутних документів та політологічний аналіз діяльності Федерації дав можливість дисертанту констатувати, що установчі документи, заяви та реальні дії чильників Федерації відображають об’єктивну потребу в задоволенні специфічних національних потреб у галузі культури, освіти, мови, національної самобутності, а також у захисті соціальних, економічних прав. Акцентується увага на тому, що учасниками Федерації можуть бути грецькі громадські організації України, які мають права юридичної особи, цілі і завдання яких не суперечать її Статуту. На підставі Закону України “Про об’єднання громадян” Федерація грецьких товариств України легалізована – є юридичною особою, має повну фінансову самостійність, є суб’єктом конституційно-правових відносин.
У підрозділі 2.2 “Конституційно-правові засади діяльності Федерації грецьких товариств України” досліджуються конституційно-правові засади діяльності Федерації грецьких товариств України.
У процесі дослідження визначена система нормативно-правового забезпечення діяльності Федерації, яка має наступні елементи: а) національне законодавство, яке закріплює конституційно-правовий статус національних меншин; б) міжнародно-правові документи, що підписані або ратифіковані Україною, та згідно зі ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства; в) правові акти Кабінету Міністрів України, інших органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, спрямовані на забезпечення розвитку етнічної, мовної та культурної самобутності національних меншин.
Аналіз статутних документів і програми діяльності Федерації грецьких товариств дав можливість зробити висновок, що пріоритетними напрямами її діяльності є: а) розвиток національної культури, освіти, фізичної культури і спорту, інформаційно-видавничої діяльності; б) надання соціальної, гуманітарної, медичної допомоги різним верствам населення, незалежно від їх національної приналежності; в) сприяння розвитку молодіжного національного руху та г) міжнародна діяльність профільного характеру.
Визначається, що характерним для механізму реалізації основних напрямів діяльності Федерації відповідно до Конституції України та Закону України “Про національні меншини в Україні” є: - утворення недільних шкіл, бібліотек, музеїв, фольклорних самодіяльних та художніх колективів; - відкриття мережі навчальних закладів із вивченням новогрецької мови, підготовки викладачів новогрецької мови та літератури в єдиному в Україні факультеті грецької філології Маріупольського державного гуманітарного університету; - видавництво національних газет та альманахів, здійснення передач на радіо та телебаченні для грецького населення на національній мові; - надання соціальної, медичної та гуманітарної допомоги незахищеним верствам населення усіх національностей, впровадженням до життя програм відпочинку та оздоровлення дітей та пенсіонерів; - розвиток молодіжного руху, фізичної культури та спорту; - консолідація зусиль грецької молоді в справі зберігання і відродження культури, освіти і мови грецького етносу, забезпечення охорони прав молоді; - участь у міжнародній діяльності зі встановлення дружніх зв’язків із іншими грецькими організаціями молоді Європи та світу; - міжнародна діяльність, яка спрямована на встановлення зв’язків з Грецією і грецькими громадськими організаціями як безпосередньо у Греції, так і за її межами, встановлення побратимських зв’язків із населеними пунктами і громадами Греції, а також із греками, які мешкають в інших країнах світу.
Робиться висновок, що Федерацією на основі чинного законодавства запроваджено комплекс оптимально-необхідних організаційно-правових заходів щодо відродження і розвитку національно-культурного життя греків в Україні.
У підрозділі 2.3 “Шляхи удосконалення правового положення національних меншин та їх асоціацій в Україні” досліджені шляхи удосконалення національного законодавства щодо правового положення національних меншин в Україні.
Зазначається, що після проголошення незалежності для Української держави приоритетною стала робота щодо створення її власної політико-правової бази.
Визначено, що до основних принципів конституціоналізму в галузі етнонаціональної політики України належать такі: 1) принцип поваги прав людини та основних свобод, зокрема й національні; 2) принцип рівності прав етносів при різних формах їхнього самовизначення з обов’язковою умовою зберігання соборності, державності України; 3) принцип багатонаціональної єдності Української держави, її етносів та громадян; 4) принцип впровадження міжнародних гарантій захисту прав та свобод національних меншин в Україні, а також українців в іноземних державах.
Удосконалення правового положення національних меншин та їх громадських об’єднань необхідно здійснювати за наступними напрямами: а) приведення чинного законодавства, яке стосується представників національних меншин і їх асоціацій, у відповідність до міжнародних стандартів; б) державна підтримка умов функціонування національно-культурної автономії національних меншин України; в) удосконалення мовного законодавства відповідно до взятих на себе Україною зобов’язань перед Міжнародним співтовариством; г) прийняття низки нових нормативно-правових актів, які були б спрямовані на гармонізацію правового положення національних меншини в Україні.
У висновках узагальнено основні результати дослідження:
1. Дослідження щодо правового положення національних меншин стали найбільш активно проводитися за часів незалежності України. Адже тільки в цей час у національних меншин в Україні з’явилася можливість реалізації своїх прав, які мали підтвердження в прийнятій низці відповідних нормативно-правових актів.
2. З’ясування і узагальнення наукової спадщини з проблем правового положення національних меншин, визначення самого поняття „національна меншина” активно впроваджувалося в останні роки вітчизняними і зарубіжними вченими. В їх наукових розробках не існує однозначного розуміння і тлумачення категорії „національна меншина”. Одні дослідники розуміють під національними меншинами ту частину населення, що входить до складу національно-державного утворення, яка кількісно є меншою, ніж основна, корінна частина населення; для інших — це малі народи як цілісні етнічні одиниці; треті – визначають його як частину нації, народності іншої етнічної спільноти, яка проживає серед інонаціонального населення.
3. Національна меншина є суб’єктом суспільних правовідносин, тому чітке визначення ознак, притаманних поняттю „національна меншина” є підставою для удосконалення правової бази етнонаціонального розвитку держави.
4. Зміст чинного національного законодавства та міжнародних документів профільного характеру дає можливість чітко визначити загальні характеристики, які визначають як спільні, так і відмінні риси, властиві поняттю „національна меншина”. Закон України „Про національні меншини в Україні” проблему ознак, а також їх специфічні особливості щодо визначення поняття „національна меншина” остаточно не вирішує. Норми міжнародного права, насамперед Міжнародний Пакт про громадянські і політичні права 1966 р. (ст. 27), акти ООН щодо національних меншин, також мають різні концептуальні підходи до визначення змісту поняття “національна меншина”.
5. Загальними підставами для визначення і класифікації специфічних ознак, притаманних усім групам етноменшин є: а) основні (постійні), тобто такі, що притаманні будь-якій національній меншині як універсальні; б) додаткові (факультативні), наявність яких не є обов’язковою для визначення приналежності до національної меншини. Це, відповідно, дає змогу вирішити поставлену мету — дати власне, об’єктивно обґрунтоване визначення поняття „національна меншина”, яке задовольняло б вимоги чинних нормативно-правових актів і відображало сучасне розуміння його змісту.
6. З’ясовано основні ознаки, притаманні поняттю „національна меншина” та підготовлено авторські пропозиції щодо вдосконалення Закону України „Про національні меншини в Україні” стосовно визначення поняття „національна меншина”, яке пропонується викласти в такій редакції: „До національних меншин належать громадяни України, які постійно проживають на її території, не є домінуючою групою населення, не є українцями за походженням, бажають самоідентифікації в такій якості, прагнуть до реалізації своїх потреб, як самостійно, так і через організаційні об’єднання громадян, користуються юридичною і політичною рівністю щодо більшості”.
7. Здійснений аналіз конституційних норм України щодо системи прав та обов’язків національних меншин дає можливість дійти висновку, що в Україні права національних меншин розглядаються у контексті колективних та індивідуальних. Згідно з цим запропонована система прав та обов’язків національних меншин в Україні, до якої входять особисті, політичні, соціально-економічні, культурні, екологічні права. Конституційно-правова система прав національних меншин діалектично пов’язана з їх обов’язками як громадян України. Обов’язки громадян України, представників національних меншин визначені статтями Конституції України та Закону України „Про національні меншини України”.
8. Перші громадські об’єднання грецької національної меншини з’явилися в Російській імперії на початку ХХ ст. і відображали на той час особливості їх соціально-економічного й культурного розвитку. Лютнева революція (1917 р.) значно активізувала організаційний рух грецьких громад. Початковими кроками існуючих тоді грецьких громадських об'єднань були намагання створити повну національну автономію в економічній, фінансовій, культурно-освітній сферах, місцевому управлінні тощо. Проте ці вимоги надалі, за доби радянської влади, залишилися без будь-якої уваги з боку владних структур.
9. З кінця 80-х — початку 90-х років ХХ ст. із пробудженням національної самосвідомості, викликаним „перебудовою”, розпочалося оформлення грецьких культурно-просвітницьких організацій. Процес становлення і розгортання їх національного руху був таким, як і система розвитку і становлення інших національних меншин у цей період. Етнічний ренесанс проходив поетапно: а)збирання носіїв етнічності; б) мобілізація їх навколо певних ідей і гасел; в)політизація етнічності. Важливою організаційно-правовою формою реалізації прав і свобод національних меншин України є згуртування їх у національні громадські об'єднання та товариства. Це стало можливим після прийняття Законів „Про національні меншини в Україні” та „Про об'єднання громадян”, норми яких спрямовані на захист інтересів національних меншин, а також реалізацію їх політичних, соціальних, культурних та інших прав і зокрема право громадян на свободу об'єднання в політичні партії і громадські організації. Наприкінці 80-х років ХХ ст., у місцевостях, де компактно мешкає більшість грецького населення України (Донбас, Південні регіони), почали формуватися грецькі національно-культурні товариства, основною метою яких було збирання та збереження національних традицій, вивчення мови, відновлення активних контактів з історичною батьківщиною. З метою створення ефективних організаційних форм розвитку національно-культурного руху грецької громади України у квітні 1995 року (м.Маріуполь) відбулася установча конференція для чинних на той час в Україні грецьких регіональних товариств, яка прийняла рішення про необхідність об'єднання всіх грецьких регіональних національних товариств у нову організаційно-правову форму — Федерацію грецьких товариств України.
10. Аналіз статутних документів Федерації, прийнятих згідно з вимогами конституційного законодавства дає змогу зробити висновок, що для виконання її статутних завдань створена розгалужена організаційно-функціональна структура керівних, виконавчих і допоміжних органів, які забезпечують як щоденну роботу, так й розробку стратегічних напрямів розвитку Федерації.
11. Встановлено, що пріоритетними напрямами діяльності Федерації на основі чинних конституційно-правових засад є: розвиток національної культури, освіти, фізичної культури і спорту, інформаційно-видавничої діяльності; надання соціальної, гуманітарної, медичної допомоги різним верствам населення незалежно від їх національної приналежності; сприяння розвитку молодіжного руху та міжнародна діяльність. Практична діяльність Федерації грецьких товариств України щодо реалізації своїх статутних та програмних завдань реалізується шляхом діяльності утворених відповідних виконавчих органів (функціональних відділів).
12. Якість конституційно-правового регулювання діяльності громадських об’єднань національних меншин в Україні є недостатньою: важливо не тільки нормативно закріпити права національних меншин, а й створити належні умови для їх забезпечення, захисту та реалізації. Серед найбільш перспективних шляхів удосконалення правового положення національних меншин в Україні слід виділити впровадження якісно нового інституту національно-культурної автономії, вдосконалення системи захисту прав депортованих осіб та їх нащадків, надання громадським організаціям національних меншин повноважень щодо захисту колективних прав національних меншин на національному та міжнародному рівнях.
13. Удосконалення політико-правової бази прав національних меншин в Україні є одним з актуальних напрямів сучасної розбудови української держави. Воно повинно реалізовуватися на основі наступних пріоритетів етнонаціональної політики: повага прав людини та основних свобод, включаючи національні; рівні права етносів при різних формах їхнього самовизначення з обов’язковою умовою збереження соборності унітаризму державності; дієвість міжнародних гарантій захисту прав та свобод національних меншин в Україні, а також українців в іноземних державах.
14. Конкретними кроками щодо удосконалення правового положення національних меншин та їх асоціацій в Україні повинна стати низка організаційних та організаційно-правових заходів, до яких належать такі: - з метою реалізації положень статей 11, п. 3 ст. 92 Конституції України необхідно зробити чітке законодавче визначення термінів „корінні народи”, „національні меншини”, „місце компактного проживання”, „депортовані особи”;- прийняти нову редакцію Закону України „Про національні меншини Україні”, привівши його положення у відповідність з Конституцією України та вимогами Рамкової Конвенції Ради Європи про захист національних меншин; - прискорити прийняття нової редакції Закону України „Про мови” з урахуванням сучасних реалій, позитивного досвіду в поліетнічних державах, а також врахування принципів, викладених у п.п. 12 і 13 Гаазьких рекомендацій з прав національних меншин на освіту; - в новій редакції Закону України „Про національні меншини в Україні” необхідно передбачити право національних меншин через національні громадські об’єднання, зареєстровані Міністерством юстиції Україні, висувати свої списки на вибори, створювати виборчі блоки; - розробити Всеукраїнську програму національно-культурного розвитку народів України і організувати її реалізацію; - в місцевих бюджетах передбачити виділення коштів на фінансування програм національно-культурного розвитку національних меншин у відповідності до п. 3 ст. 119 Конституції України; - посилити правову підготовку працівників правоохоронних органів з метою недопущення порушень діючих правових норм, що встановлені до осіб – представників національних меншин.

Основні положення дисертації викладено у таких публікаціях:

1. Свірський Б.М. Організаційно-правові напрями діяльності органів виконавчої влади України щодо адаптації чинного законодавства у відповідність до норм європейського, міжнародного права // Держава і право, спецвипуск, збірник наукових праць. - Київ - Дніпропетровськ, 2003. - С. 361 - 365.
2. Свірський Б.М. Деякі питання щодо сучасного розуміння поняття „національна меншина” //Держава і право. - 2003. - № 20. - С. 510 - 515.
3. Свірський Б.М, Біргеу М.М. Правова регламентація організації об’єднань національних меншин в Україні у період з кінця ХIХ ст. - початку 90-р. ХХ ст. // Науковий Вісник НАВСУ. - 2003. - № 4. С. 279 - 288.
4. Свірський Б.М. Міжнародно-правова регламентація статусу національних меншин - як складова частина реалізації їх прав і свобод в національному законодавстві // Вісник Донецького національного університету. Серія В. Економіка і право. - 2003. - № 1. - С. 287 - 294.
5. Свірський Б.М. Організаційно-правові засади діяльності Федерації грецьких товариств України щодо розвитку національних культур і освіти // Збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету ім. Г. Сковороди. Серія Право. - Випуск № 4. - Харків. - 2004. - С. 111 - 115.
6. Свірський Б.М. Стан дослідження прав національних меншин // Вісник академії адвокатури України - Випуск №3 – 2005. – С. 29 - 33.

АНОТАЦІЇ

Свірський Б.М. Конституційно-правове положення грецької національної меншини та її асоціації в Україні. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.02 – конституційне право. – Інститут законодавства Верховної Ради України, Київ, 2007.
Розкривається конституційне-правове положення грецької національної меншини та її асоціації в Україні. Аналізуються вітчизняні та зарубіжні правові джерела, дослідження учених із метою узагальнення визначення поняття „національна меншина”. У ході дослідження проведено класифікацію видів прав та обов’язків представників національних меншин в Україні.
Досліджуються основні етапи розвитку громадських об’єднань в Україні; визначені шляхи та конституційно-правові умови утворення грецьких національних об’єднань та входження їх у Федерацію грецьких товариств України. Визначені організаційно-правові підстави діяльності Федерації, дається узагальнена характеристика та систематизація статутних документів, які регламентують її діяльність. Аналізуються основні напрями її діяльності. Виокреслено пропозиції щодо удосконалення правового положення національних меншин та їх асоціацій в Україні.
Ключові слова: нація, етнос, національна меншина, належність особи до національної меншини, права людини, асоціації національних меншин, національно-культурна автономія.

Свирский Б.М. Конституционно-правовое положение греческого национального меньшинства и его ассоциации в Украине. – Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности: 12.00.02 – конституционное право – Институт законодательства Верховной Рады Украины. Киев, 2007.
В диссертации, с учетом теоретического обобщения проблем становления правового положения национальных меньшинств и их объединений в Украине, выдвинуты и обоснованы новые научные положения и предложения относительно основных категорий и направлений развития правового положения национальных меньшинств в Украине на примере деятельности Федерации греческих обществ Украины.
Проведен комплексный анализ научных работ отечественных и зарубежных ученых, занимающихся исследованием вопросов в этнонациональной сфере. Сделан авторский вывод о том, что до начала 90-х годов ХХ ст. отечественными учеными проблематика прав национальных меньшинств вообще не изучалась.
В диссертационном исследовании проведен системный научный анализ правового положения национальных меньшинств, содержится вывод, что вопросы конституционно-правового регулирования деятельности ассоциации конкретного национального меньшинства в Украине – Федерации греческих обществ являются малоисследованными. Приведена аргументация о необходимости более углубленного изучения вопросов, касающихся правового положения национальных меньшинств, их места, роли и значения в стабильном функционировании механизме государства. Обозначены основные направления исследований в этой области. Диссертант пришел к выводу о необходимости научного изучения и правового обоснования деятельности национально-культурных объединений граждан.
В критическом аспекте анализируются различные доктринальные подходы отечественных и зарубежных ученых, относящиеся к пониманию и толкованию такого политико-правового явления, как “национальное меньшинство”. Это вызвано тем, что действующие нормативно-правовые акты, теоретические обоснования ученых не имеют единых критериев, которые бы давали основание относить ту или иную группу населения к национальным меньшинствам.
В исследовании обоснованы положения о необходимости выработки единых научных подходов к определению понимания такого субъекта конституционного права, как “национальное меньшинство”.
Выделены и обозначены основные и факультативные признаки, характеризующие единые подходы к определению понятия национальное меньшинство. Вносятся предложения по усовершенствованию ст.3 Закона Украины “О национальных меньшинствах в Украине”.
Исследована система прав и обязанностей национальных меньшинств в Украине. Диссертантом сделан вывод, что она содержит совокупность таких конституционно-правовых элементов как: личные, политические, социально-экономические и экологические права, которые могут быть реализованы только индивидуально или коллективно, либо в их единстве.
Исследуются вопросы, определяющие основные этапы развития правового положения национальных меньшинств в Украине. Делается вывод, что в годы советской власти и вплоть до начала 90-х годов ХХ ст. такой политико-правовой институт государства, как национальные меньшинства практически не существовал, а их представители подвергались репрессиям и гонениям.
Доказывается, что с провозглашением независимости Украины, принятием комплекса правовых актов, определяющих правовое положение всех этносов проживающих в государстве, они получили реальную возможность своей самоидентификации и развития.
На примере деятельности Федерации греческих обществ Украины проведено комплексное исследование основных организационных форм и методов деятельности объединений национальных меньшинств по реализации своих целей и задач, впервые выявлены и обозначены их основные характеристики и свойства, присущие объединению граждан, которые созданы для удовлетворения своих национально-культурных потребностей.
Исследованы и обозначены направления деятельности Федерации греческих обществ Украины, для решения стоящих перед нею уставных задач. Это развитие национального образования и науки, культуры, издательского дела, физической культуры и спорта, оказание гуманитарной, медицинской и социальной помощи незащищенным слоям населения, развитие молодежного движения, международная деятельность, поддержание дружеских связей с соотечественниками, проживающими в Греции и за ее пределами, а также с иными объединениями национальных меньшинств Украины.
Аргументированы основные направления развития национального законодательства в сфере дальнейшего усовершенствования правового положения национальных меньшинств и их ассоциаций в Украине.
Ключевые слова: нация, этнос, национальное меньшинство, принадлежность лица к национальным меньшинствам, права человека, ассоциации национальных меньшинств, национально-культурная автономия.

Svirsky B.M. Сonstitutional and legal situation of Greek national minority and its association in Ukraine. – Manuscript.
Dissertation on getting scientific degree of candidate of juridical science in the specialty 12.00.02 – Constitutional Law. Legislation institution of Verchovna Rada (Supreme Council) of Ukraine, Kyiv, 2007.
It discovers constitutional and legal situation of Greek national minority and its association in Ukraine. There is analysis of native and foreign lawful sources of scientific research whose main purpose was to draw generalizations of national minority. Different kinds of rights and duties of representatives of national minorities in Ukraine were classified during research.
The main stages of development of social unions in Ukraine were researched; the ways and constitutional and legal terms of creation Greek national unions and its joining to Federation of Greek associations of Ukraine are determined. Organizational and lawful basics of Federation’s activity are determined here; there is generalized description and systematization of statute documents that regulate its activity. The main directions of its activity are analyzed here. There were motions introduced on improvement of legal situation of national minorities and its associations in Ukraine.
Key words: nation, ethno, national minority, affiliation of person to national minority, human rights, association of national minorities, national cultural autonomy.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

Пошукова анотація: випробуванням Звільнення каяттям дійовим поруки примиренням відбування дисципліни Зворотна громадськістю іміджу Зв’язки Зґвалтування адвокатом влади громадянами податкової реформа Соціалістичної Земельні процесуальні Земля довірою Злочин наслідками дорожнього людяності ОВС банкрутством необережність віросповідання економіки підприємницької найму мотиваційній пересування вузами підприємницьких фінансових приватної трудових Змішані вини інформації захисту винагороди безпідставного шкоди рятування загрози доручення підстави Європи Зовнішньоекономічні сліди Ідеологія Локка Імідж Імміграційне слідчого дитини міграції морського Імплементація Імунітет Інвестиційні договори самоврядування вчителя технології банкрутства губернаторства громадянства представництва Чехословаччині самоврядування моральної Польща омбудсмана підсудності піклування поруки потерпілого консулів Президента Франції Інститутпрезидентства співучасті присяжних губернатора конституційного народовладдя державної адміністрацій ідеологія криміналістики Інтелектуальна культура безпека ООН розслідування органів податкової мореплавства Інформація Іпотека вугледобувну обґрунтування ЗУНР власності трудового Кадрове державному Казна Касаційне час господарської умисних ухилення поліція слідчих приховування некласичний осудними Князівська Кодифікаційна Кодифікаційні Кодифікація Колективні заробітної Колізії Командитні Компенсації місцевого Президента фармакотерапевтична землекористування криміналістичне досудовому Компроміс Комунікативна Конкурентне Конкуренція Консолідація Конституцiйне Конституційна політичних правової юрисдикція юстиція Директорії справами державними освіту приватну творчості життя збори світогляду допомогу контроль конфлікт прав гласності рівності ініціативи Конституційний Суд громадянські делікти екологічні виконавчої міліції поділу внутрішніх парламентаризму громадянина законодавчої безпеки виконавчої стримувань особисті політичні самоврядування омбудсмана відповідальності вищих регламентація грецької міжнародних Канади юстиції військовослужбовців громадських депутатів кордону народів міста депутата меншин органів парламентарів Рахункової Києва виборчого суддів уряду ЄС правотворчому поділу політичних людини громадянина виборів національної національних норми референдуму самоврядування туризму публічної міжнаціональних Конституціоналізм Конституція України Контрабанда Контроль бюджету підприємницькою адміністрацій провадження Контрольний примус Конфіскація внутрiшнiх Конфлікти реформування реалізму управління експертизи розслідування національних політики охорони Концесійні Концесія Координація криміналістичної Кореляційні Корпоративні


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking