Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-2% онлайн заказ


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Конституційно-правовий статус столиці України – міста Києва

 

ХОНДА МАРИНА ПЕТРІВНА

КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС СТОЛИЦІ УКРАЇНИ-МІСТА КИЄВА

Спеціальність 12.00.02 – конституційне право

АВТОРЕФЕРАТ ДИСЕРТАЦІЇ НА ЗДОБУТТЯ НАУКОВОГО СТУПЕНЯ
кандидата юридичних наук

КИЇВ – 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі конституційного права та місцевого самоврядування Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.

Науковий керівник

доктор юридичних наук, професор, академік НАН України ШЕМШУЧЕНКО Юрій Сергійович, Інститут держави і права ім.
В.М. Корецького НАН України, директор, завідувач відділу конституційного права та місцевого самоврядування

Офіційні опоненти:
доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАН України ОПРИШКО Віталій Федорович, Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана, декан юридичного факультету, завідувач кафедри правового регулювання економіки.

кандидат юридичних наук, доцент
ПУХТИНСЬКИЙ Микола Олександрович, Фонд сприяння місцевому самоврядуванню України, голова.

Захист відбудеться 9 листопада 2007 р. о 15 00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.03 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ-1, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ-1, вул. Трьохсвятительська, 4.

Автореферат розісланий 8 жовтня 2007 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Т.І. Тарахонич

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Столиця незалежної України – місто Київ, відіграє провідну роль в усіх сферах суспільного життя. У порівнянні з іншими містами його правовий статус має чимало особливостей. Але цей статус не є достатньо нормативно визначеним і науково дослідженим. Саме цим і обумовлюється актуальність обраної теми даної дисертаційної роботи.
Особливість правового статусу столиці України – міста Києва обумовлена додатковими повноваженнями відповідних органів, у зв’язку з виконанням містом функцій, покладених на нього законодавством України.
Прийнятий на виконання Конституції України, Закон України “Про столицю України - місто-герой Київ”, недостатньо повно визначив спеціальний статус міста Києва, фрагментально закріпив особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування в місті, не в повній мірі врегулював порядок здійснення функцій столиці.
Практика реалізації Закону України “Про столицю України – місто-герой Київ”, рішення, прийняті Конституційним Судом України, щодо застосування окремих норм цього Закону, свідчать про необхідність його удосконалення.
Крім того, в Україні відбувається активний процес модифікації й удосконалення вітчизняної конституційної моделі місцевого самоврядування, наближення її до європейських стандартів локальної демократії. Подальше впровадження конституційної реформи в Україні передбачає для міста Києва новий порядок організації виконавчої влади та місцевого самоврядування.
Саме тому важливе значення має проведення наукових досліджень щодо теоретичного обґрунтування конституційно-правового статусу столиці України – міста Києва, що сприятиме оновленню нормативно-правової бази, яка визначає статус столиці.
В Україні конституційно-правовий статус столиці України не був предметом спеціального наукового дослідження. В загальних рисах досліджувалися лише особливості здійснення місцевого самоврядування та виконавчої влади в місті Києві. Зважаючи на це, в дисертації зосереджено увагу на: обґрунтуванні поняття та структури конституційно-правового статусу міста Києва; системі столичних функцій міста Києва та їх класифікації; особливостях здійснення місцевого самоврядування та виконавчої влади у місті Києві; дослідженні системи гарантій реалізації функцій та повноважень відповідних органів і посадових осіб місцевого самоврядування й органів та посадових осіб виконавчої влади у місті Києві; відповідній нормативно-правовій базі; аналізі практичних проблем, що виникають під час виконання спеціального Закону про столицю.
Отже, актуальність дослідження теоретичних і практичних проблем конституційно-правового статусу столиці України міста – Києва зумовлена, з одного боку, необхідністю наукового обґрунтування особливого конституційно-правового статусу столиці, а з іншого – потребою удосконалення чинного законодавства України про столицю з урахуванням міжнародних стандартів місцевого самоврядування, зокрема Європейської Хартії місцевого самоврядування та Європейської Хартії міст.
Сукупність зазначених факторів зумовила вибір даної теми дисертаційного дослідження.
Частково питання конституційно-правового статусу столиці України – міста Києва знайшли відображення у працях вітчизняних науковців: М.О. Баймуратова, О.В. Батанова, В.І. Борденюка, Р.К. Давидова, Б.М. Данилишина, І.В. Дробуш, І.Я. Зайця, В.М. Кампа, А.А. Коваленка, М.І. Корнієнка, В.В. Кравченка, І.О. Кресіної, В.С. Куйбіди, Р.М. Молибоги, О.М. Невелєва, М.П. Орзіха, Є.В. Перегуди, В.Ф. Погорілка, М.О. Пухтинського, Ю.М. Тодики, О.Ф. Фрицького, В.Ф. Опришка, Ю.С. Шемшученка, В.М. Шкабаро та інших правознавців.
Аналізові певних аспектів правового регулювання місцевого самоврядування у містах із столичним статусом, присвячені наукові розробки таких російських вчених, як: І.В. Бабічева, М.С. Бондаря, В.І. Васильєва, І.В. Видріна, В.В. Єремяна, А.Р. Єрьоміна, Ю.Д. Казанчева, А.В. Корнєва, А.М. Костюкова, М.О. Краснова, О.О. Кутафіна, В.С. Мокрого, Л.О. Нудненко, М.В. Постового, В.В. Таболіна, В.І. Фадєєва, О.І. Черкасова, К.С. Шугриної та ін.
Останнім часом навколо проблеми конституційно-правового статусу столиці України - міста Києва точаться гострі дискусії не тільки у колі науковців, а й практиків. Внесено чимало пропозицій і рекомендацій щодо удосконалення цього статусу. Це також свідчить про доцільність комплексного аналізу конституційно-правового статусу столиці України – міста Києва, обґрунтування наукових пропозицій у цій сфері, що має особливе значення в умовах конституційної реформи в Україні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилося як складова частина тематики досліджень відділу конституційного права та місцевого самоврядування Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України з теми „Теоретичні проблеми реалізації нової Конституції України” (номер державної реєстрації 0196U012890).
Мета і завдання дослідження. Основна мета дисертаційного дослідження полягає в аналізі теоретичних засад правового статусу столиці України – міста Києва, практики реалізації чинного законодавства у цій сфері, а також в обґрунтуванні пропозицій і рекомендацій щодо вдосконалення законодавства, яким регулюється правовий статус столиці України та підвищення ефективності його застосування.
У контексті цієї мети вирішуються наступні завдання:
сформулювати поняття конституційно-правового статусу столиці України – міста Києва;
визначити місце столиці України – міста Києва у конституційному механізмі Української держави;
проаналізувати основні елементи конституційно-правового статусу столиці України – міста Києва, що відрізняють його від конституційно-правового статусу інших міст;
проаналізувати систему функцій столиці України – міста Києва і здійснити їхню класифікацію;
визначити основні гарантії реалізації функцій столиці України – міста Києва;
проаналізувати нормативно-правову основу статусу столиці України – міста Києва;
дослідити систему органів місцевого самоврядування у столиці України – місті Києві;
встановити суперечності та прогалини в чинному законодавстві, про правовий статус столиці України – міста Києва, внести пропозиції щодо удосконалення цього законодавства і практики його застосування.
Об’єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини, які виникають в процесі реалізації містом Києвом його конституційно-правового статусу як столиці України.
Предметом дисертаційного дослідження є конституційно-правовий статус столиці України – міста Києва.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність філософських, загальнонаукових, спеціально-наукових та конкретно-наукових методів пізнання.
Метод філософської діалектики дозволив розглянути столицю України – місто Київ як територіально-просторові межі функціонування територіальної громади міста Києва, яка має право самостійно вирішувати питання місцевого та державного значення. Використання історичного методу дало змогу з’ясувати еволюцію правового статусу столиці України та виявити причинно-наслідковий зв’язок між його історичним розвитком і сьогоденним статусом. Застосування системно-функціонального методу надало можливість простежити взаємодію української держави і столиці як комплексного явища, визначити поняття столиці – міста Києва, виявити його місце в системі адміністративно-територіального устрою держави, показати відмінності столиці від інших адміністративно-територіальних одиниць, та інше.
Конституційно-правовий статус столиці України – міста Києва, розглядається також з урахуванням формально-юридичного методу і методу порівняльного правознавства. Зокрема, застосування формально-юридичного методу надало можливість з’ясувати зміст нормативного матеріалу, який вивчався й аналізувався у процесі дисертаційного дослідження. Метод порівняльного правознавства був використаний під час проведення аналізу нормативно-правової бази зарубіжних країн щодо їх столиць (Москва, Париж, Рига, Лондон, Будапешт), надав можливість розглянути досвід цих держав у визначенні правового статусу міст, насамперед статусу столиць, дав змогу дійти висновків та внести пропозиції стосовно вдосконалення чинного законодавства про місцеве самоврядування та законодавства, що визначає спеціальний статус столиці.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що запропонована дисертація є першим в Україні монографічним комплексним дослідженням, яке присвячене теоретичним і практичним проблемам конституційно-правового статусу столиці України – міста Києва.
В результаті проведеного дослідження автором сформульовані теоретичні положення, обґрунтовано висновки, рекомендації та пропозиції, а саме:
запропоновано авторське визначення поняття столиці України – міста Києва як міста, яке, відповідно до Конституції України, наділене спеціальним статусом столиці України, є її політичним та адміністративним центром, прирівняним, за значенням, до символу незалежної держави, наділене додатковими функціями, що зумовлює додаткові повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування;
розроблена авторська концепція конституційно-правового статусу столиці України – міста Києва, у контексті якої, під конституційно-правовим статусом столиці України – міста Києва, розуміється конституційно закріплена система структуроутворюючих елементів, що дають можливість визначати правове становище столиці України, особливості організації та функціонування у ній місцевого самоврядування і виконавчої влади, а також гарантії, які забезпечують вирішення питань місцевого та державного значення;
обґрунтовано висновок, згідно з яким, конституційно-правовий статус столиці України – міста Києва, може реалізуватися виключно в результаті конституційно-правових відносин, що виникають між містом Києвом і державою, органами та посадовими особами місцевого самоврядування та органами і посадовими особами державної влади, міжнародних зв’язків між українською державою та світовим співтовариством;
доведено, що функції столиці України – міста Києва, це основні напрями та види діяльності територіальної громади міста Києва, органів місцевого самоврядування й органів державної влади, що діють на території міста, які втілюються в їх повноваженнях, визначених Конституцією та Законами України, обумовлюються об’єктивними потребами державного та суспільного розвитку з огляду на внутрішні й зовнішні завдання держави, в яких відображаються і конкретизуються сутність, соціальне призначення та роль Києва як столиці України;
доведено, що столиця України – місто Київ є багатофункціональним суб’єктом конституційно-правових відносин, здійснює як властиві всім містам функції, зокрема політичну, економічну, соціальну, культурну, екологічну, зовнішньополітичну, зовнішньоекономічну так і специфічні столичні функції, що зумовлені статусом міста Києва, як столиці України, які розширюють та доповнюють каталог загальних функцій міста у політичній, економічній, культурній, екологічній, зовнішній та інших сферах міського життя;
обґрунтовано необхідність визначення на законодавчому рівні чіткого переліку функцій столиці України – міста Києва, виконання яких має фінансуватися з Державного Бюджету України, та запропоновано визначати обсяги їх фінансування в окремих угодах між Київською міською радою і Кабінетом Міністрів України;
сформульовано висновки і пропозиції щодо необхідності прийняття нової редакції Закону України „Про столицю України – місто-герой Київ”, який має містити наступні основні елементи: визначення спеціального статусу столиці України – міста Києва, відповідно до ст. 133 Конституції України; вичерпний перелік функцій міста Києва, у тому числі визначати функції, що пов’язані із статусом столиці, виконання яких має фінансуватися з державного бюджету; чітку регламентацію статусу Київської міської ради, її виконавчого органу та Київського міського голови, механізм взаємодії між ними та систему їх функцій і повноважень; порядок організації та діяльності органів і посадових осіб місцевого самоврядування та органів і посадових осіб виконавчої влади у районах міста Києва, форми їхньої взаємодії з Київською міською радою та її виконавчим органом, а також Київським міським головою;
запропонована авторська класифікація локальних правових актів у місті Києві, в основу якої покладені наступні критерії: залежно від виду представницького органу - на акти міської влади та акти районної влади; за підставами прийняття - на акти, які прийняті на підставі нормативно-правових актів, в межах повноважень наданих законом та акти політичного характеру, які відображають ставлення міської влади до подій в державі та чинного законодавства, як правило містять норму про обов’язкове їх опублікування в засобах масової інформації, але не впливають на життєдіяльність територіальної громади міста Києва; залежно від завдань, які висвітлюються - на акти, що приймають на підставі виконання столичних функцій, передбачених Законом України “Про столицю України – місто-герой Київ” та акти, що приймаються на підставі повноважень, передбачених чинним законодавством, що регулює питання місцевого самоврядування;
запропонована авторська класифікація рішень Київської міської ради за змістом правовідносин - на процедурні, організаційні, на виконання повноважень наданих законодавством; за дією на коло суб’єктів - на загальні, спеціальні, виняткові; за сферою правового регулювання - на економічні, соціальні, майнові, земельні, екологічні, освітні, культурні, тощо; за видом повноважень - на загальні та спеціальні; за підставами прийняття - на рішення, прийняті на підставі законодавства та політичні рішення;
визначено, що правовий статус Київського міського голови обумовлюється сукупністю повноважень, визначених Законами України “Про столицю України – місто-герой Київ”, “Про місцеве самоврядування в Україні” та “Про місцеві державні адміністрації”, які реалізуються на підставі конституційних норм, що визначають особливості здійснення виконавчої влади і місцевого самоврядування у місті Києві. Водночас правовий статус Київського міського голови нерозривно пов’язаний із правовим статусом виконавчого органу Київської міської ради – Київської міської державної адміністрації.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що матеріали дисертації можуть бути використані у процесі подальших досліджень загальнотеоретичних проблем адміністративно-територіального устрою України, процесів становлення та функціонування столиці України – міста Києва. Теоретичні висновки і концептуальні підходи можуть застосовуватися в законотворчій роботі Верховної Ради України, правотворчій роботі органів місцевого самоврядування.
Основні положення та висновки дисертації можуть використовуватися в навчальному процесі, зокрема при викладанні конституційного права України, адміністративного права України, конституційного права зарубіжних країн, теорії держави і права, відповідних спецкурсів тощо, а також у подальших наукових дослідженнях конституційно-правових проблем адміністративно-територіального устрою та місцевого самоврядування.
Апробація результатів дослідження. Результати дослідження оприлюднені у доповідях на всеукраїнських конференціях, зокрема “Молодь у юридичній науці” (м. Хмельницький, жовтень 2005 р.; тези опубліковано), “Правові та фінансові механізми муніципального управління” (м. Київ, лютий 2007 р.; тези опубліковано).
Основні положення дисертаційного дослідження знайшли відображення у п’яти наукових публікаціях (фахові видання).
Структура дисертаційної роботи визначена метою й завданням дослідження. Вона складається з вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 214 сторінок, у тому числі список використаних джерел – 29 сторінок (всього – 275 джерел).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, ступінь наукового опрацювання проблеми, зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначаються мета та завдання, об’єкт та предмет дослідження, характеризуються методологічна основа, наукова новизна одержаних результатів та їх теоретичне і практичне значення, подано відомості про апробацію основних положень дисертаційного дослідження, його структуру та обсяг.
Розділ перший “Теоретичні засади конституційно-правового статусу столиці України – міста Києва” складається з двох підрозділів і присвячений визначенню поняття столиці України – міста Києва, конституційно-правового статусу столиці України – міста Києва, його структури, основних підстав формування статусу столиці, з’ясуванню основних функцій міста Києва, відмінних від функцій інших міст, гарантій їх реалізації.
Підрозділ 1.1. „Поняття та особливості конституційно-правового статусу столиці України – міста Києва” присвячений з’ясуванню поняття столиці та конституційно-правового статусу столиці України – міста Києва.
Автор зазначає, що на законодавчому рівні та в юридичній літературі відсутні визначення поняття столиці України – міста Києва та його конституційно-правового статусу. Дослідивши розповсюджені у науці теоретичні підходи та дефінітивні визначення міста, його основні ознаки, проаналізувавши визначення столиці й виявивши особливі та характерні риси міста Києва, як столиці, запропоновано визначати столицю України – місто Київ, як місто, яке відповідно до Конституції України, наділене спеціальним статусом столиці України, є її політичним та адміністративним центром, прирівняним, за значенням, до символу незалежної держави, наділене додатковими функціями, що зумовлює додаткові повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Звертається увага на те, що столиця України – місто Київ, є особливою адміністративно-територіальною одиницею в межах якої органи місцевого самоврядування виконують не лише повноваження, передбачені Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні”, а і Законом України „Про столицю України – місто-герой Київ”, а державна виконавча влада здійснюється виконавчим органом Київської міської ради – Київською міською державною адміністрацією, та має подвійне підпорядкування.
Розкриваючи положення теорії конституційно-правового статусу міста Києва, автор дає визначення цьому поняттю та зазначає, що конституційно-правовий статус столиці України – міста Києва включає в себе: 1) правосуб’єктність міста; 2) його розширені, порівняно з іншими містами, функції та додаткові повноваження органів місцевого самоврядування; 3) гарантії реалізації додаткових функцій і повноважень органів та посадових осіб місцевого самоврядування; 4) нормативно-правові основи про статус столиці; 5) механізм здіснення функцій і повноважень – система органів і посадових осіб місцевого самоврядування.
Автором визначено, що правосуб’єктність столиці України – міста Києва – це, передбачена законодавством України, можливість міста в особі територіальної громади міста Києва, органів і посадових осіб, бути учасником правовідносин, носієм прав та обов’язків. Столиця України реалізує правосуб’єктність через систему власних органів місцевого самоврядування, оскільки поза їх межею вона діяти не може.
Зазначається, що місто Київ наділяється правосуб’єктністю аналогічною для інших міст. Водночас особливість правосуб’єктності міста Києва як можливості бути учасником конституційно-правових відносин, як основа для включення в такі конституційно-правові відносини, проявляється через інші елементи конституційно-правового статусу міста Києва, а саме: через розширені, порівняно з іншими містами, функції міста та відповідні повноваження органів і посадових осіб місцевого самоврядування, закріплені у спеціальному законі державні гарантії та особливу систему органів місцевого самоврядування.
Робиться висновок, що під конституційно-правовим статусом столиці України – міста Києва, розуміється конституційно закріплена система структуроутворюючих елементів, що дають можливість визначати правове становище столиці України, особливості організації та функціонування у ній місцевого самоврядування і виконавчої влади, а також гарантії, які забезпечують вирішення питань місцевого та державного значення.
Особливу увагу приділено місцю столиці в конституційному механізмі держави. Здійснивши комплексний теоретичний аналіз норм Конституції України, що стосуються статусу столиці (статті 20, 92, 118, 133, 140), робиться висновок, що ці конституційно-правові норми є логічно взаємопов’язаними, створюючи, по-перше, конституційну модель правового статусу столиці України та, по-друге, передбачаючи особливий механізм його реалізації на рівні окремого закону. Ці конституційні положення, визначаючи різні аспекти статусу Києва, як столиці України, в сукупності визначають місце столиці в конституційному механізмі української держави. Крім цього, зазначені конституційні норми нерозривно пов’язані із нормами, що регулюють основи конституційного ладу, визначають засади адміністративно-територіального устрою та місцевого самоврядування в Україні.
Спираючись на законодавчо закріплений принцип, відповідно до якого, столиця України – місто Київ, є центром її політичного життя, було концептуально обґрунтовано роль столиці як невід’ємної частини конституційного механізму української держави, однієї з її політичних основ, на яку, відповідно до конституційного статусу покладається частина функцій держави.
У підрозділі 1.2. “Функції столиці України – міста Києва” досліджено функції міста Києва як складової його конституційно-правового статусу.
З огляду на наявні у сучасній конституційно-правовій науці теоретичні підходи щодо функцій міста, дисертант доходить висновку, що функції столиці України – міста Києва, це основні напрями та види діяльності територіальної громади міста Києва, органів місцевого самоврядування й органів державної влади, що діють на території міста, які втілюються в їх повноваженнях, визначених Конституцією та Законами України, обумовлюються об’єктивними потребами державного та суспільного розвитку з огляду на внутрішні й зовнішні завдання держави, в яких відображаються і конкретизуються сутність, соціальне призначення та роль Києва як столиці України.
Доведено, що столиця України – місто Київ, є багатофункціональним суб’єктом конституційно-правових відносин та зроблено висновок, що воно здійснює як властиві усім містам функції, зокрема політичну, економічну, соціальну, культурну, екологічну, зовнішньополітичну, зовнішньоекономічну так і специфічні столичні функції, що зумовлені статусом міста Києва, як столиці України, які розширюють та доповнюють каталог загальних функцій міста в політичній, економічній, культурній, екологічній, зовнішній та інших сферах міського життя.
Функції столиці України – міста Києва як елемент конституційно-правового статусу міста знаходяться в органічному зв’язку з повноваженнями органів державної влади та місцевого самоврядування, що діють на території міста. Реалізація функцій столиці України – міста Києва, можлива лише через здійснення відповідних повноважень такими органами. Ті чи інші повноваження органів місцевого самоврядування та органів державної влади, повинні вказувати яка функція столиці здійснюється, і навпаки, конкретна функція повинна визначати певне коло повноважень органів влади. Функції столиці проявляються в різноманітних напрямках діяльності органів влади. Реалізація функцій повинна забезпечуватися не тільки організаційно-правовими, а й матеріальними та фінансовими засобами.
Зроблено висновок, що функції міста Києва, які притаманні іншим містами, здійснюються органами влади через повноваження, які визначені Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”. Зокрема, ці функції можуть виконуватися у визначених випадках територіальною громадою міста Києва, місцевими радами, їх виконавчими органами, органами самоорганізації населення. Натомість функції, що характерні для міста Києва як для столиці, пов’язані зі здійсненням містом більшості, а іноді усіх функцій держави, принаймні з числа основних внутрішніх функцій держави, а саме: політичної, економічної, соціальної, культурної, екологічної тощо. Такі функції реалізуються лише через повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, позаяк виходять за межі питань місцевого значення.
Доведено, що функції міста Києва, які пов’язані із столичним статусом, не є відокремленими від загальних функцій, властивих будь-якому місту. Це додаткові напрями основних міських функцій. Зокрема, комплексно аналізуються такі функції міста Києва, як політична, економічна, культурно-історична тощо, так і інші функції Києва, які розширюють каталог загальних функцій міста, зокрема представницька, зовнішньоекономічна, зовнішньополітична.
У процесі реалізації функцій міста органи та посадові особи місцевого самоврядування міста Києва мають діяти у межах повноважень визначених Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”. Крім цього, виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), який паралельно виконує функції виконавчої влади, здійснює свої повноваження шляхом застосування Закону України “Про місцеві держані адміністрації”. Одночасно, органи місцевого самоврядування міста Києва наділяються повноваженнями згідно із Законом України „Про столицю України – місто-герой Київ”.
При реалізації функцій столиці України - міста Києва, важливим питанням є гарантії забезпечення реалізації таких функцій. До основних гарантій можна віднести: нормативно-правову, яка полягає у наявності прозорого та чіткого законодавства, відсутності колізій, наявності підзаконних нормативно-правових актів, які б забезпечували реалізацію норм законів; фінансово-економічну, яка полягає у забезпеченні з боку держави фінансових ресурсів. Нормативно-правові гарантії міста Києва являють собою сукупність правових норм, за допомогою яких забезпечуються права територіальної громади міста Києва, та міста в цілому. Фінансово-економічні гарантії є сукупністю засобів і заходів щодо забезпечення міста Києва фінансовими ресурсами, відповідно до повноважень, покладених на місто законодавством України.
Розділ другий “Нормативно-правові основи статусу столиці України – міста Києва” містить два підрозділи, які присвячені аналізу основних законодавчих і підзаконних актів, що визначають конституційно-правовий статус столиці України – міста Києва, актів органів місцевого самоврядування міста Києва.
Підрозділ 2.1. “Конституційно-правові основи, що закріплюють статус міста Києва”, досліджуючи законодавчі основи статусу столиці України – міста Києва, основні етапи прийняття, на виконання Конституції України, Закону України „Про столицю України – місто-герой Київ”, враховуючи досвід його застосування на практиці, дисертант приходить до висновку про необхідність прийняття нової редакції закону про столицю, який має впроваджуватися разом з удосконаленням Законів України “Про місцеве самоврядування в Україні” та “Про місцеві державні адміністрації”, законодавством про комунальну власність, адміністративно-територіальний устрій, територіальні громади тощо.
Пропонується у новій редакції закону про столицю визначити: спеціальний статус столиці України – міста Києва, відповідно до ст. 133 Конституції України; вичерпний перелік функцій міста Києва, у тому числі визначати функції, що пов’язані із статусом столиці, виконання яких має фінансуватися з державного бюджету, чітко регламентувати статус Київської міської ради, її виконавчого органу та Київського міського голови, механізм взаємодії між ними та систему їх функцій та повноважень, передбачити порядок організації та діяльності органів і посадових осіб місцевого самоврядування та органів і посадових осіб виконавчої влади у районах міста Києва, форми їх взаємодії з Київською міською радою та її виконавчим органом, а також Київським міським головою.
Підрозділ 2.2. “Локальні нормативні акти, що регулюють суспільні відносини, пов’язані із реалізацією статусу столиці України – міста Києва” досліджується роль й значення локальних нормативно-правових актів для міста Києва.
Разом з теоретичними підходами до класифікації актів локального характеру, дисертантом виділено для міста Києва такі види локальних актів: залежно від виду представницького органу - на акти міської влади та акти районної влади; за підставами прийняття - на акти, які прийняті на підставі нормативно-правових актів, в межах повноважень наданих законом та акти політичного характеру, які відображають ставлення міської влади до подій в державі та чинного законодавства, як правило містять норму про обов’язкове їх опублікування в засобах масової інформації, але не впливають на життєдіяльність територіальної громади міста Києва; залежно від завдань, які висвітлюються - на акти, що приймаються на підставі виконання столичних функцій, передбачених Законом України “Про столицю України – місто-герой Київ” та акти, що приймаються на підставі повноважень, передбачених загальним законодавством, що регулює питання місцевого самоврядування.
Здійснено класифікацію рішень Київської міської ради: за змістом правовідносин, що вони регулюють - на процедурні, організаційні, на виконання повноважень наданих законодавством; за дією на коло суб’єктів - на загальні норми, що розповсюджують свою дію на всіх громадян, спеціальні, що розповсюджують свою дію тільки на певну групу суб’єктів, виняткові – щодо конкретних суб’єктів; за сферою правового регулювання - на економічні, соціальні, майнові, земельні, екологічні, освітні, культурні, тощо; за видом повноважень - на загальні, передбачені Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”, спеціальні визначені в Законі України “Про столицю України місто-герой Київ”; за підставами прийняття - на рішення, прийняті на підставі законодавства, та політичні рішення, що відображають ставлення депутатів до подій у державі.
Розділ третій “Система місцевого самоврядування в столиці України – місті Києві” складається з чотирьох підрозділів, у яких проводиться аналіз механізму здійснення функцій і повноважень столиці України – міста Києва, системи органів і посадових осіб місцевого самоврядування, через які реалізуються функції міста Києва.
У підрозділі 3.1. “Територіальна громада міста Києва в системі місцевого самоврядування столиці” здійснюється дослідження первинного суб’єкта місцевого самоврядування столиці України – міста Києва.
Спираючись на існуючі в сучасній конституційно-правовій науці підходи щодо ролі та місця у системі місцевого самоврядування територіальної громади, як його первинного суб’єкта, основного носія функцій та повноважень, а також зазначаючи, що обов’язкова наявність у місті Києві районів, передбачає більш складну організацію місцевого самоврядування у столиці України, автор комплексно аналізує особливості статусу територіальної громади міста Києва, її функції, форми діяльності тощо.
Обсяг прав, закріплених за територіальною громадою міста Києва на законодавчому рівні, аналіз відмінних ознак дав можливість дійти висновку про наявність єдиної територіальної громади міста Києва, котру можна визначити як основну, оскільки Київський міський голова та Київська міська рада, які обираються такою територіальною громадою, реалізують свою діяльність на широких повноваженнях. На думку автора, сукупність жителів – членів територіальної громади міста Києва, що проживають у відповідних районах, варто розглядати як факультативні (допоміжні) громади районів, оскільки повноваження, якими вони наділені є похідними від загальноміських, визначаються міською владою і реалізуються в комплексі розвитку всього міста.
Разом з тим, з метою ефективної реалізації прав територіальної громади міста Києва, запропоновано законодавчо визначити чіткий порядок впровадження різних форм безпосередньої демократії у столиці з урахуванням статусу міста, його адміністративного поділу, важливості питань, регламентувати підстави для реалізації кожного з них. Обґрунтовано, що Статут територіальної громади міста Києва повинен містити певні процедурні питання скликання, проведення загальних зборів громадян, місцевих ініціатив, громадських слухань, впровадження в життя їх рішень, контроль за їх виконанням.
Підрозділ 3.2. “Київська міська рада в системі органів місцевого самоврядування столиці” присвячений характеристиці представницького органу місцевого самоврядування у місті Києві – Київській міській раді.
Доведено, що повноваження районних у місті Києві рад залежать від визначених повноважень Київської міської ради, тобто існує певна ієрархія у повноваженнях, хоча ні депутати, ні голови районних у місті Києві рад не є безпосередньо підпорядкованими Київській міській раді та Київському міському голові.
Запропоновано переглянути законодавчі положення стосовно визначення повноважень районних у місті Києві рад через Київську міську раду та передбачити чіткий перелік їх повноважень на законодавчому рівні.
Функціонування представницьких органів місцевого самоврядування у місті Києві потребує вирішення низки питань на законодавчому рівні, які частково можуть бути розв’язанні з впровадженням конституційної реформи, але загалом, потребують вирішення на рівні столичного закону.
Більш детального наукового вивчення та практичного дослідження потребує питання щодо пропорційної системи виборів до місцевих органів, можливості контролю виборців за депутатами місцевих рад та відповідальності перед виборцями.
У підрозділі 3.3. “Київський міський голова та особливості його правового статусу” досліджуються правові засади діяльності Київського міського голови, його повноваження.
Правовий статус Київського міського голови обумовлений сукупністю функцій та повноважень, визначених Законами України “Про столицю України – місто-герой Київ”, “Про місцеве самоврядування” та “Про місцеві державні адміністрації”, які реалізуються на підставі конституційних норм щодо особливостей здійснення виконавчої влади і місцевого самоврядування у місті Києві.
Виходячи з цього, робиться висновок, що правовий статус Київського міського голови нерозривно пов’язаний із правовим статусом виконавчого органу Київської міської ради – Київської міської державної адміністрації.
Також, обґрунтовуються чотири основні техніко-юридичні підходи щодо вдосконалення нормативно-правової регламентації статусу Київського міського голови: 1) прийняття окремого закону щодо статусу сільського, селищного, міського голови, який бив включав у себе питання статусу Київського міського голови; 2) внесення відповідних доповнень до чинного Закону України “Про статус депутатів місцевих рад”, в якому окремо визначити статус Київського міського голови; 3) внесення змін та доповнень до Закону України “Про столицю України – місто-герой Київ”; 4) визначити статус Київського міського голови в новій редакції Закону України про столицю.
Дисертантом доводиться думка про необхідність визначення правового статусу Київського міського голови в новій редакції Закону України про столицю, в комплексі з врегулюванням інших питань, які обґрунтовуються під час дослідження.
Підрозділ 3.4. “Особливості здійснення виконавчої влади в місті Києві” присвячений особливостям здійснення виконавчої влади в місті Києві.
Відповідно до Закону України “Про столицю України – місто-герой Київ” Київська міська рада та районні у місті Києві ради формують власні виконавчі органи на базі відповідних державних адміністрацій, які паралельно виконують функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві.
На думку дисертанта, при створенні виконавчого органу Київської міської ради, була допущена суттєва помилка, яка полягала у неправильному визначенні підходу до структури виконавчого органу Київради. Підставою для цього стали як невірні трактування суті виконавчого органу Київради, так і, звісно, політична зацікавленість у владі в столиці.
Відсутність єдиного підходу щодо формування виконавчого органу Київради, нерозуміння правової природи виконавчого органу Київради, подвійне тлумачення Закону України “Про столицю України – місто-герой Київ” стосовно формування власного виконавчого органу “на базі” Київської міської державної адміністрації, спричинило те, що до 2002 р., у місті Києві, фактично, не було сформовано власного виконавчого органу Київради. Натомість функціонувала Київська міська державна адміністрація, структура якої пропонувалася Кабінетом Міністрів України, і котра виконувала функції виконавчого органу Київської міської ради.
Подвійне підпорядкування виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), відсутність законодавчого розмежування повноважень між органами місцевого самоврядування та виконавчої влади, бажання міської влади мати власні, не підзвітні Кабінету Міністрів України, виконавчі органи з основних питань міста, як то землекористування або розпорядження майном, призвело до створення у системі місцевого самоврядування столиці управлінь, що фактично замінювали аналогічні державні та дублювали їх функції, що негативно впливало на життєдіяльність міста в цілому. В даному аспекті, обґрунтовується необхідність проведення конституційної реформи і удосконалення системи місцевого самоврядування в столиці з чітким розмежуванням повноважень органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади.
У висновках формулюються найсуттєвіші результати дисертаційного дослідження, наведені основні теоретико-правові та практичні положення розв’язання наукового завдання щодо проблем конституційно-правового статусу столиці України – міста Києва:
1. Столиця України – місто Київ - це місто, яке, відповідно до Конституції України, наділене спеціальним статусом столиці України, є її політичним та адміністративним центром, прирівняним, за значенням, до символу незалежної держави, наділене додатковими функціями, що зумовлює додаткові повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
2. Під конституційно-правовим статусом столиці України – міста Києва, розуміється конституційно закріплена система структуроутворюючих елементів, що дають можливість визначати правове становище столиці України, особливості організації та функціонування у ній місцевого самоврядування і виконавчої влади, а також гарантії, які забезпечують вирішення питань місцевого та державного значення.
3. За своїм змістом конституційно-правовий статус столиці України – міста Києва являє собою систему, яка складається з цілого комплексу публічно-правових елементів та атрибутів, ускладнених приватноправовими началами. Зокрема до публічно-правових елементів та атрибутів правового статусу столиці України – міста Києва відносяться: його конституційне визначення у якості столиці України, офіційне найменування, символіка, територія, адміністративні кордони, організаційно-правові особливості моделі апарату міської влади, насамперед системи органів місцевого самоврядування (статичний компонент), предмети відання, функції та повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування, система нормативних правових актів, які приймаються з питань місцевого значення (функціональний компонент), відповідальність органів і посадових осіб міського самоврядування та органів і посадових осіб виконавчої влади у місті, контроль та нагляд за їх діяльністю (юрисдикційний компонент).
До приватноправового елементу правового статусу столиці України – міста Києва можуть бути віднесені: майно, яке знаходиться в комунальній власності територіальної громади міста Києва та територіальних громад районів у місті Києві, майнові права цих територіальних громад, їх органів та посадових осіб (статичний компонент), а також правові можливості цих суб’єктів своїми діями набувати та здійснювати майнові та особисті немайнові права і обов’язки, в тому числі: можливість розпорядження майном, яке знаходиться у комунальній власності тощо (динамічний компонент).
4. Запропонована концепція конституційно-правового статусу столиці України – міста Києва, яка дозволяє розглядати конституційно-правовий статус столиці України – міста Києва з позицій системно-структурного та функціонального підходів; робити висновки та узагальнення, які засновані як на загальній, однаковій для всіх міст, структурі правового статусу, так і враховувати особливості статусу міста Києва як столиці України; синтезувати публічно-правові та приватноправові начала в конституційно-правовій природі та функціях міста Києва як столиці України; враховувати місце та роль столиці України у системі конституційно-правових відносин; прогнозувати розвиток нормативно-правових та організаційно-правових основ конституційно-правового статусу столиці України.
5. Концептуальне осмислення особливостей конституційно-правового статусу столиці України – міста Києва дозволило зробити висновок, що даний статус може реалізуватися виключно в результаті конституційно-правових відносин, що виникають між містом Києвом і державою, органами та посадовими особами місцевого самоврядування та органами і посадовими особами державної влади, міжнародних зв’язків між українською державою та світовим співтовариством.
6. Конституційно-правовий статус столиці України – міста Києва включає в себе: 1) правосуб’єктність міста, 2) його розширені, порівняно з іншими містами, функції та додаткові повноваження органів місцевого самоврядування, 3) гарантії реалізації додаткових повноважень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, 4) нормативно-правові основи про статус столиці, 5) механізм здійснення функцій і повноважень – система органів та посадових осіб місцевого самоврядування. Правосуб’єктність міста Києва знаходить своє виявлення в інших елементах конституційно-правового статусу, що і визначають його особливість для міста Києва.
7. Доведено, що столиця України – місто Київ, як центр політичного життя України, є невід’ємною частиною конституційного механізму української держави, однією з її політичних основ, на яку покладається частина функцій держави.
8. Доведено, також те, що функції столиці України – міста Києва – це основні напрями та види діяльності територіальної громади міста Києва, органів місцевого самоврядування й органів державної влади, що діють на території міста, які втілюються в їх повноваженнях, визначених Конституцією та Законами України, обумовлюються об’єктивними потребами державного та суспільного розвитку з огляду на внутрішні і зовнішні завдання держави, в яких відображаються і конкретизуються сутність, соціальне призначення та роль Києва як столиці України.
9. Доведено, що столиця України – місто Київ є багатофункціональним суб’єктом конституційно-правових відносин та зроблено висновок, що воно здійснює як властиві усім містам функції, зокрема політичну, економічну, соціальну, культурну, екологічну, зовнішньополітичну, зовнішньоекономічну та інші, так і специфічні столичні функції, що зумовлені статусом міста Києва як столиці України, які розширюють та доповнюють каталог загальних функцій міста в політичній, економічній, культурній, екологічній, зовнішній та інших сферах міського життя.
10. Обґрунтовано необхідність визначення на законодавчому рівні чіткого переліку функцій столиці України – міста Києва, виконання яких має фінансуватися з Державного Бюджету України та запропоновано визначати обсяги їх фінансування в окремих угодах між Київською міською радою і Кабінетом Міністрів України.
11. Зроблено висновок про необхідність прийняття нової редакції Закону України „Про столицю України – місто-герой Київ”, який має містити наступні основні елементи: визначення спеціального статусу столиці України – міста Києва, відповідно до ст. 133 Конституції України; вичерпний перелік функцій міста Києва, у тому числі визначати функції, що пов’язані із статусом столиці, виконання яких має фінансуватися з державного бюджету; чітку регламентацію статусу Київської міської ради, її виконавчого органу та Київського міського голови, механізм взаємодії між ними та систему їх функцій та повноважень; порядок організації та діяльності органів і посадових осіб місцевого самоврядування та органів і посадових осіб виконавчої влади у районах міста Києва, форми їх взаємодії з Київською міською радою та її виконавчим органом, а також Київським міським головою.
12. Наведено авторську класифікацію локальних правових актів, згідно із відповідними критеріями, зокрема, залежно від виду представницького органу - на акти міської влади та акти районної влади; за підставами прийняття - на акти, які прийняті на підставі нормативно-правових актів, в межах повноважень наданих законом та акти політичного характеру, які відображають ставлення міської влади до подій в державі та чинного законодавства, як правило містять норму про обов’язкове їх опублікування в засобах масової інформації, але не впливають на життєдіяльність територіальної громади міста Києва; залежно від завдань, які висвітлюються - на акти, що приймають на підставі виконання столичних функцій, передбачених Законом України “Про столицю України – місто-герой Київ” та акти, що приймаються на підставі повноважень, передбачених загальним законодавством, що регулює питання місцевого самоврядування.
13. Запропоновано авторську класифікацію рішень Київської міської ради: за змістом правовідносин - на процедурні, організаційні, на виконання повноважень наданих законодавством; за дією на коло суб’єктів - на загальні, спеціальні, виняткові; за сферою правового регулювання - на економічні, соціальні, майнові, земельні, екологічні, освітні, культурні, тощо; за видом повноважень - на загальні та спеціальні; за підставами прийняття - на рішення, прийняті на підставі законодавства та політичні рішення.
14. Запропоновано законодавчо визначити чіткий порядок впровадження різних форм безпосередньої демократії у столиці з урахуванням статусу міста, його адміністративного поділу, важливості питань, регламентувати підстави для реалізації кожного з них. Обґрунтовано, що Статут територіальної громади міста Києва повинен містити певні процедурні питання скликання, проведення загальних зборів громадян, місцевих ініціатив, громадських слухань, впровадження в життя їх рішень, контроль за їх виконанням.
15. Вироблені пропозиції щодо необхідності внесення змін до чинного законодавства у частині, що регламентує повноваження районних у місті Києві рад.
16. Визначено, що правовий статус Київського міського голови обумовлюється сукупністю повноважень, визначених Законами України “Про столицю України – місто-герой Київ”, “Про місцеве самоврядування в Україні” та “Про місцеві державні адміністрації”, які реалізуються на підставі конституційних норм щодо особливостей здійснення виконавчої влади і місцевого самоврядування у місті Києві. При цьому правовий статус Київського міського голови нерозривно пов’язаний із правовим статусом виконавчого органу Київської міської ради – Київської міської державної адміністрації.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Хонда М.П. Столичні функції міста Києва, їх реалізація: проблеми теорії і практики // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. – Вип. 28. – С. 245–250.
2. Хонда М.П. Закон про столицю: історія // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. – Вип. 30. – С. 217–223.
3. Хонда М.П. Поняття столиці України – міста Києва та його конституційно-правового статусу // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2007. – Вип. 35. – С. 233–239.
4. Хонда М.П. Зміни, що очікують столицю України місто – герой Київ в разі впровадження конституційно-правової реформи // Молодь у юридичній науці: Збірник тез Міжнародної наукової конференції молодих вчених “Четверті осінні юридичні читання” (21–22 жовтня 2005 р.). – Хмельницький: Видавництво Хмельницького університету управління та права, 2005. – С. 240–242.
5. Хонда М.П. Політична функція столиці України – м. Києва // Правові та фінансові механізми муніципального управління: Науковий вісник Академії Муніципального управління: Збірник наукових праць. Серія “Управління”. Вип. 2/2007. – К., 2007. – С. 135–141.

 

Хонда М.П. Конституційно-правовий статус столиці України – міста Києва. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.02 – конституційне право. – Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – Київ, 2007.
Дисертацію присвячено дослідженню теоретичних і практичних проблем конституційно-правового статусу столиці України – міста Києва. Досліджується правова природа конституційно-правового статусу столиці України – міста Києва, визначаються його основні елементи. Сформульоване авторське поняття столиці України - міста Києва, його конституційно-правового статусу. Аналізуються функції столиці України – міста Києва, відповідні повноваження органів місцевого самоврядування та гарантії реалізації містом Києвом функцій столиці. Вносяться практичні пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України, яке визначає спеціальний статус столиці України – міста Києва. Досліджено проблеми організації та діяльності органів місцевого самоврядування в місті Києві.
Ключові слова: столиця України – місто Київ, конституційно-правовий статус столиці України – міста Києва, функції столиці, гарантії реалізації функцій столиці України – міста Києва, локальні акти органів місцевого самоврядування столиці.

Хонда М.П. Конституционно-правовой статус столицы Украины – города Киева. – Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.02 – конституционное право. – Институт государства и права им. В.М. Корецкого НАН Украины. – Киев, 2007.
Диссертация посвящена исследованию проблем теории и практики конституционно-правового статуса столицы Украины – города Киева. Изучена правовая природа конституционно-правового статуса столицы Украины – города Киева.
Сформулировано авторское понятие столицы Украины – города Киева, его конституционно-правового статуса, выделены основные его элементы. Исследуются функции столицы Украины – города Киева, с учетом их определения на законодательном уровне.
Проводится анализ гарантий обеспечения со стороны государства прав города Киева, адекватных тем полномочиям, которые закреплены за столицей, Законом Украины “О столице Украины – городе-герое Киеве”.
Особое внимание уделено полномочиям городской власти, механизму реализации функций столицы.
На основании изучения практики реализации Закона Украины “О столице Украины – городе-герое Киеве”, опыта разработки и принятия этого Закона, его соответствия нормам Конституции Украины, вносится предложение о необходимости принятия его новой редакции, в которой предлагается закрепить: определение специального статуса города Киева на исполнение норм Конституции Украины; четкий перечень функций города Киева, в том числе, перечень функций города Киева, которые определены его статусом как столицы Украины, и требуют финансирования из государственного бюджета; детально урегулировать особенности правового статуса Киевского городского совета, его исполнительного органа и Киевского городского главы, механизм взаимодействия между ними, систему их функций и полномочий; порядок организации и деятельности органов и должностных лиц местного самоуправления, органов и должностных лиц исполнительной власти в районах города Киева их взаимодействия с Киевским городским советом, его исполнительным органом, Киевским городским главой.
Анализируются локальные акты субъектов городской власти, осуществляется классификация решений Киевского городского совета исходя из критериев, предложенных автором, в частности: по содержанию правоотношений: процедурные, организационные, на исполнение полномочий установленных законодательством; по юридической силе воздействия на соответствующие субъекты: общие, специальные, исключительные; исходя из сферы правового регулирования: экономические, социальные, имущественные и т. д.; по основанию принятия: решения, принятые на основании закона и на политические решения.
Ключевые слова: столица Украины – город Киев, конституционно-правовой статус столицы Украины – города Киева, функции столицы, гарантии реализации функций столицы, локальные акты органов местного самоуправления столицы.

Honda M.P. Constitutional and legal status of the capital of Ukraine – Kyiv city. – Manuscript.
Thesis for obtaining a scientific degree of Candidate of the Sciences (Law) on the speciality 12.00.02 – constitutional law. – V.M. Koretsky Institute of State and Law of the National Academy of Sciences of Ukraine. – Kyiv, 2007.
The thesis is devoted to the investigation of theoretical and practical problems of constitutional and legal status of the capital of Ukraine – Kyiv city. The legal nature of constitutional and legal status of the capital of Ukraine – Kyiv city is researched, its main elements are defined. The author’s definitions of the capital of Ukraine – Kyiv city, its constitutional and legal status are formulated. The functions of the capital of Ukraine – Kyiv city, additional competition of the bodies of local self-government and guaranties of realization by Kyiv city the capital functions are analized. The practical proposals on improvement of valid legislation that defined special status of the capital of Ukraine – Kyiv city are given. The problems of organization and activity of the bodies of local self-government in Kyiv city are researched.
Key words: capital of Ukraine – Kyiv city, constitutional and legal status of the capital of Ukraine – Kyiv city, functions of the capital of Ukraine – Kyiv city, guaranties of realization of functions of the capital of Ukraine – Kyiv city, local acts of the bodies of local self-government.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

Пошукова анотація: випробуванням Звільнення каяттям дійовим поруки примиренням відбування дисципліни Зворотна громадськістю іміджу Зв’язки Зґвалтування адвокатом влади громадянами податкової реформа Соціалістичної Земельні процесуальні Земля довірою Злочин наслідками дорожнього людяності ОВС банкрутством необережність віросповідання економіки підприємницької найму мотиваційній пересування вузами підприємницьких фінансових приватної трудових Змішані вини інформації захисту винагороди безпідставного шкоди рятування загрози доручення підстави Європи Зовнішньоекономічні сліди Ідеологія Локка Імідж Імміграційне слідчого дитини міграції морського Імплементація Імунітет Інвестиційні договори самоврядування вчителя технології банкрутства губернаторства громадянства представництва Чехословаччині самоврядування моральної Польща омбудсмана підсудності піклування поруки потерпілого консулів Президента Франції Інститутпрезидентства співучасті присяжних губернатора конституційного народовладдя державної адміністрацій ідеологія криміналістики Інтелектуальна культура безпека ООН розслідування органів податкової мореплавства Інформація Іпотека вугледобувну обґрунтування ЗУНР власності трудового Кадрове державному Казна Касаційне час господарської умисних ухилення поліція слідчих приховування некласичний осудними Князівська Кодифікаційна Кодифікаційні Кодифікація Колективні заробітної Колізії Командитні Компенсації місцевого Президента фармакотерапевтична землекористування криміналістичне досудовому Компроміс Комунікативна Конкурентне Конкуренція Консолідація Конституцiйне Конституційна політичних правової юрисдикція юстиція Директорії справами державними освіту приватну творчості життя збори світогляду допомогу контроль конфлікт прав гласності рівності ініціативи Конституційний Суд громадянські делікти екологічні виконавчої міліції поділу внутрішніх парламентаризму громадянина законодавчої безпеки виконавчої стримувань особисті політичні самоврядування омбудсмана відповідальності вищих регламентація грецької міжнародних Канади юстиції військовослужбовців громадських депутатів кордону народів міста депутата меншин органів парламентарів Рахункової Києва виборчого суддів уряду ЄС правотворчому поділу політичних людини громадянина виборів національної національних норми референдуму самоврядування туризму публічної міжнаціональних Конституціоналізм Конституція України Контрабанда Контроль бюджету підприємницькою адміністрацій провадження Контрольний примус Конфіскація внутрiшнiх Конфлікти реформування реалізму управління експертизи розслідування національних політики охорони Концесійні Концесія Координація криміналістичної Кореляційні Корпоративні


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking