Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-2% онлайн заказ


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Конституційно-правовий статус уряду в країнах ЄС (на прикладі Франції, Федеративної Республіки Німеччини, Іспанії)

 

МАРЧЕНКО Володимир Володимирович

КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС УРЯДУ В КРАЇНАХ ЄС (на прикладі Франції, Федеративної Республіки Німеччини, Іспанії)

Спеціальність 12.00.02 – конституційне право

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Харків – 2008

 

Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник -
доктор юридичних наук, професор Буроменський Михайло Всеволодович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, завідувач кафедри міжнародного права та державного права зарубіжних країн, член-кореспондент Академії Правових наук України.

Офіційні опоненти:
доктор юридичних наук, доцент Мироненко Наталія Михайлівна, Київський регіональний центр Академії Правових наук України, начальник відділу правових експертиз, член-кореспондент Академії правових наук України

кандидат юридичних наук, доцент Коломієць Юрій Миколайович, Харківський національний університет внутрішніх справ, проректор з заочного навчання.

Захист відбудеться 27 листопада 2008 року о 9.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.04 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м.Харків, вул. Пушкінська, 77.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м.Харків, вул. Пушкінська, 70.

Автореферат розісланий 25 жовтня 2008 року.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Колісник В.П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Стабільність соціально-економічного розвитку сучасної цивілізованої держави у значній мірі залежить від ефективної діяльності вищого органу виконавчої влади. У свою чергу, результативність роботи уряду значною мірою обумовлена особливостями його конституційно-правового статусу.
Обраний нашою державою курс на інтеграцію з Європейським Союзом, проголошений як провідний напрямок зовнішньої політики України, свідчить про важливість дослідження основних закономірностей та тенденцій розвитку вищих органів виконавчої влади у країнах ЄС, які мають тривалий досвід демократичних процесів. Враховуючи, що наша держава нещодавно ступила на шлях демократичних перетворень, а більша частина її історії пов’язана із пануванням автократичного режиму, з-поміж країн-членів Європейського Союзу доцільно виділити такі, в державній практиці яких спостерігалися схожі явища, і досвід конституційного будівництва яких може бути корисним для національної практики. Франція, Федеративна Республіка Німеччина та Іспанія мають різні форми правління, що дає можливість на основі аналізу конституційного матеріалу, організації і функціонування виконавчої влади визначити найбільш оптимальний варіант розвитку конституційно-правового регулювання діяльності українського Уряду.
Однак сьогодні у науці конституційного права питання конституційно-правового статусу урядів держав-членів ЄС досліджено недостатньо. Певні аспекти проблематики конституційно-правового регулювання державних органів зарубіжних країн висвітлено у роботах українських учених – юристів: Ю.Барабаша, В.Гаращука, А.Ґеорґіци, В.Горшеньова, В.Гробової, І.Дахової, В.Журавського, І.Залюбовської, А.Колодія, Ю.Коломійця, Л.Кривенка, О.Кузьменка, О.Майданника, Н.Мироненко, В.Опришка, М.Орзіха, В.Погорілка, Л.Савченка, М.Селівона, В.Серьогіна, С.Серьогіної, Ю.Тодики, О.Хоменка, В.Шаповала, І.Шахова, Ю. Шемшученка, В.Шестака, В.Шувалової; російських дослідників: С.Авак’яна, М.Баглая, В.Бойцової, І.Гранкіна, М.Ісаєва, М.Ентіна, Б.Ебзеєва, А.Керімова, А.Корнілаєвої, О.Коврякової, М.Крутоголова, В.Маклакова, А.Медушевського, А.Мішина, М.Могунової, І.Ракітської, Б.Топорніна, Ю.Урьяса, Т.Хабрієвої, Н.Хаманьової, В.Чиркіна, А.Шашкової, К.Шоріної; західноєвропейських учених: М.Амеллера, А.Бара, Ж.Бартелемі, Дж.Блонделя, Т.Брауна, Л.Гаїти, Б.Гунтена, Л.Дюгі, М.Дюверже, К.Зонтхаймера, К.Мальберга, І.Мені, М.Мертеса, М.Мерчана, Д.Мосса, А.Олівана, М.Оріу, М.Прело, К. Хессе та ін. Однак правовий статус та особливості функціонування урядів Франції, Німеччини та Іспанії ще не були предметом дисертаційного дослідження.
Недоліки у правовому регулюванні діяльності Уряду України та недостатність науково-методологічного підґрунтя, базуючись на якому, можна було б виробити обґрунтовані пропозиції з удосконалення законодавчої бази його функціонування, обумовлюють актуальність і важливість комплексного дослідження широкого кола питань, пов’язаних із діяльністю урядів країни-членів Європейського Союзу.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до п.2.1 Плану дій «Україна-Європейський Союз» та п.12 Державної програми інформування громадськості з питань європейської інтеграції України на 2004-2007 роки, затвердженої указом Президента України від 13 грудня 2003 року № 1433/2003 і цільової комплексної програми «Проблеми історії, теорії та практики державного права зарубіжних країн і міжнародного права» №0106и002284 на 2006-2010 роки, затвердженої наказом ректора Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, протокол №05 «А» від 10.01.2006 року.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у визначенні правових засад організації та закономірностей функціонування урядів Франції, Федеративної Республіки Німеччини та Іспанії і формулювання на цій основі пропозицій і рекомендацій щодо удосконалення правового регулювання діяльності Кабінету Міністрів України.
Для досягнення вказаної мети у дослідженні було поставлено такі завдання:
- на підставі аналізу досвіду конституційного будівництва Франції, Німеччини та Іспанії визначити основні умови функціонування уряду, за яких забезпечується рівновага у розподілі влади, високий рівень демократизації та прозорості у діяльності державних органів та досягнення ефективної діяльності державного механізму;
- визначити сучасний стан організації виконавчої влади у Франції, Німеччині та Іспанії;
- з’ясувати структуру та конституційно-правові основи формування вищих органів виконавчої влади у вказаних країнах ЄС;
- встановити конституційні засади статусу глави уряду;
- визначити особливості взаємодії уряду з главою держави і парламентом;
- з’ясувати особливості парламентського контролю за діяльністю уряду та його відповідальності;
- на основі аналізу національного законодавства, що регламентує діяльність Кабінету Міністрів України, виділити низку притаманних йому недоліків, які, з огляду на досвід держав-членів ЄС, довели свою неефективність з точки зору конституційного будівництва, розробити пропозиції та рекомендації щодо удосконалення правового регулювання діяльності українського Уряду.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини в сфері функціонування вищих органів виконавчої влади.
Предметом дослідження є конституційно-правове регулювання діяльності урядів Франції, Німеччини, Іспанії та України.
Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дослідження є система загальнонаукових та спеціальних методів дослідження, призначених для отримання об’єктивних достовірних результатів. Застосування порівняльно-правового методу дослідження було зумовлено самою темою дисертаційної роботи, яка охоплює питання функціонування урядів в обраних державах-членах ЄС та в Україні. На його основі в дисертації виявляються загальне, особливе й одиночне у конституційно-правовому регулюванні діяльності урядів. Діалектично-матеріалістичний метод оцінки соціальних процесів і явищ застосовувався під час дослідження становлення вищих органів виконавчої влади Франції, Німеччини і Іспанії (підрозділ 1.1). Структурно-функціональний метод дав змогу визначити особливості структури і порядку формування уряду, його взаємодії з главою держави і парламентом (підрозділи 2.1, 2.3). За допомогою методів системного аналізу та синтезу досліджено особливості парламентського контролю та відповідальності уряду у Франції, Німеччині й Іспанії (підрозділ 2.4). За допомогою формально-логічного та логіко-семантичного методів удосконалено понятійний апарат проблематики функціонування вищих органів виконавчої влади (підрозділи 1.1., 1.2., 2.1., 2.2).
Нормативною та емпіричною базою дисертаційного дослідження є основні закони України, Французької Республіки, Федеративної Республіки Німеччини та Іспанії, законодавство України та держав-членів Європейського Союзу, аналітичні матеріали та статистичні дані щодо діяльності вищих органів виконавчої влади.
Наукова новизна одержаних результатів обумовлена тим, що дисертаційна робота є першим у вітчизняній науці комплексним дослідженням конституційно-правових засад функціонування вищих органів виконавчої влади Франції, Німеччини та Іспанії. В результаті проведеного дослідження сформульовано нові наукові положення і висновки, які виносяться на захист:
- запропоновано визначення виконавчої влади як виду державної влади, здійснюваного спеціальною системою визначених Конституцією та законами державних органів шляхом управління суспільними відносинами з метою збереження державного суверенітету, економічної самостійності держави, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики, виконання конституції і законів, додержання прав, свобод та інтересів учасників суспільних відносин;
- обґрунтовано, що поняття «уряд» необхідно розмежувати у широкому та вузькому аспектах. У широкому аспекті під ним розуміється сукупність органів виконавчої влади, які здійснюють свою діяльність відповідно до визначених конституціями та законами держави повноважень з метою забезпечення сталого соціально-політичного та соціально-економічного розвитку держави, додержання прав, свобод та інтересів учасників суспільних відносин. У вузькому аспекті уряд має розумітися як діючий на підставі конституційних положень вищий загальнодержавний колегіальний орган, який здійснює управління виконавчою та розпорядчою діяльністю в державі з метою реалізації внутрішньої та зовнішньої політики і додержання конституційних прав, свобод та інтересів учасників суспільних відносин;
- на підставі аналізу досвіду конституційного будівництва Франції, Німеччини та Іспанії визначено основні умови функціонування уряду, за яких забезпечується рівновага у розподілі влади, високий рівень демократизації та прозорості у діяльності державних органів та досягнення ефективної діяльності державного механізму. До таких умов віднесено наступні: а) участь глави держави у процесі висунення кандидатур на посаду глави уряду та прозорість такого процесу; б) затвердження складу уряду главою держави; в) наявність альтернативного механізму утворення уряду меншості на основі презумпції довіри; г) наявність чітких часових рамок щодо затвердження політичної програми діяльності уряду; д) можливість припинення повноважень уряду шляхом висловлення парламентом вотуму недовіри; е) прозора та ефективна процедура контролю за діяльністю уряду; є) чітко визначені підстави відповідальності членів уряду; ж) закріплене у законі розмежування повноважень між урядом та іншими державними органами та органами місцевого самоврядування;
- на підставі дослідження державотворчих процесів, які відбуваються в межах Європейського Союзу, виділено дві основні тенденції розвитку правового статусу національних урядів: з одного боку, спостерігається звуження їх компетенції за рахунок передання частини функцій загальноєвропейським органам, зокрема, у сферах спільної сільськогосподарської політики, митного союзу та спільного ринку, економічного та монетарного союзу, спільної зовнішньої політики та політики безпеки, з іншого боку – члени національних урядів мають можливість здійснювати вплив на всі важливі процеси, віднесені до компетенції ЄС, що відбувається шляхом їх участі у діяльності Ради ЄС (Ради Міністрів ЄС), яка є головним органом ухвалювання рішень в ЄС;
- обґрунтовано, що провідною тенденцією сучасного стану організації виконавчої влади у Франції, Німеччині та Іспанії є часткова передача повноважень вищих органів виконавчої влади на регіональний рівень;
- на основі аналізу національного законодавства, що регламентує діяльність Кабінету Міністрів України, встановлено низку притаманних йому недоліків, які, з огляду на досвід держав-членів ЄС, довели свою неефективність з точки зору конституційного будівництва. До таких недоліків необхідно віднести, по-перше, невизначеність правового регулювання контролю за діяльністю Уряду; по-друге, відсутність альтернативної процедури обрання Прем’єр-міністра України у випадку, якщо коаліція партійних депутатських фракцій не досягла згоди щодо висунення його кандидатури або під час голосування кандидат не отримав необхідні голоси конституційної більшості, що робить єдиним засобом вирішення такої ситуації припинення повноважень Верховної Ради України; по-третє, непрозорість процедури та надмірну залежність формування складу уряду від коаліції партійних депутатських фракцій Верховної Ради України; по-четверте, надмірне розширення компетенції Кабінету Міністрів України за рахунок звуження компетенції місцевих державних адміністрацій та за відсутності механізму стримувань та противаг такого впливу Уряду, по-п’яте, відсутність чітко визначених підстав та умов притягнення до відповідальності Прем’єр-міністра та членів Кабінету Міністрів України;
- на підставі аналізу європейського досвіду запропоновано внести зміни до Закону України «Про Кабінет Міністрів України», спрямовані на підвищення ефективності діяльності вищого органу виконавчої влади України.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертації пропозиції i висновки можуть бути використані:
- у науково - дослідних цілях - для подальших розробок проблеми діяльності органів виконавчої влади в Україні;
- у правотворчій роботі вони можуть бути враховані як теоретичний матеріал при розробці i прийнятті законів України, що визначають конституційно-правові засади діяльності органів виконавчої влади;
- у правозастосуванні - для оптимізації форм i методів діяльності Кабінету Міністрів України;
- у навчальному процесі - при пiдготовцi вiдповiдних роздiлiв пiдручникiв і навчальних посiбникiв з конституційного права, у викладанні курсу конституційного права зарубіжних країн, у науково - дослідницькій роботi студентiв.
Апробація результатів дослідження. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом на двох науково-практичних та на трьох міжнародних науково-практичних конференціях: «Десяті політологічні читання» (м. Харків, 2000), «Конституція України – гарант розвитку творчих здібностей молоді. Матеріали «круглого столу» 27 червня 2002 р. (м. Харків, 2002). «Актуальні проблеми правознавства» (м. Харків, 2004), Міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні проблеми політики. Право XXI століття: становлення та перспективи розвитку” (м. Одеса, 2006), Міжнародна науково-практичній конференції «Визначальні тенденції генезису державності і права. Треті Прибузькі юридичні читання» (м. Миколаїв, 2007).
Публікації результатів. Основні положення дисертаційного дослідження викладено у восьми наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, затверджених Вищою атестаційною комісією України та п’ятьох тезах доповідей на міжнародних науково-практичних конференціях.
Структура дисертації обумовлена метою і предметом дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, які містять дев’ять підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації - 212 сторінок, з них основного тексту – 187 сторінок. Кількість використаних джерел - 267.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі дисертаційного дослідження обґрунтовується актуальність обраної теми в сучасних умовах; визначено зв’язок роботи з науковими програмами, планами, висвітлюється ступінь її наукової розробленості; формулюються мета і завдання дослідження, його об’єкт, предмет та методи дослідження; визначається наукова новизна одержаних результатів, розкривається їх практичне значення; висвітлюється особистий внесок здобувача та вказуються форми апробації результатів дисертаційної роботи.
Перший розділ «Конституційно-правові основи формування і структура вищих органів виконавчої влади в країнах Європейського Союзу» складається з трьох підрозділів.
У підрозділі 1.1 «Сутність і поняття виконавчої влади» на підставі аналізу існуючих у науці точок зору і конституційної практики виділено наступні сутнісні ознаки виконавчої влади: а) це вид державної влади, яка здійснюється спеціальною системою державних органів, правовий статус яких визначено законом; б) призначенням виконавчої влади є здійснення управління суспільними відносинами з метою збереження державного суверенітету, економічної і політичної самостійності держави, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики, виконання Конституції і законів, захист і додержання прав, свобод та інтересів учасників суспільних відносин; в) виконавча влада у межах, визначених Конституцією і законами наділена повноваженнями встановлювати за допомогою нормативних актів правила поведінки, які є загальнообов’язковими для учасників суспільних відносин. Доведено, що виконавчу владу можна визначити як вид державної влади, здійснюваний спеціальною системою визначених Конституцією та законами державних органів шляхом управління суспільними відносинами з метою збереження державного суверенітету, економічної і політичної самостійності держави, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики, виконання Конституції і законів, додержання прав, свобод та інтересів учасників суспільних відносин.
У підрозділі 1.2 «Становлення вищих органів виконавчої влади Франції, Німеччини та Іспанії» досліджуються особливості розвитку органів виконавчої влади Франції, Іспанії та Німеччини, виділяються їх характерні риси і тенденції, які є притаманними і національній конституційній практиці. Зроблено висновок про закономірність нестабільності уряду при зміні розстановки політичних сил в вищому представницькому органі за умов необмеженої парламентської влади, виділено загальні риси розвитку виконавчої влади у Франції та в Україні з моменту набуття незалежності до грудня 2004 року.
У підрозділі 1.3 «Конституційно-правові основи формування органів виконавчої влади в країнах ЄС» проаналізовано правовий статус парламенту та президента Франції, Іспанії та Німеччини та їх роль у формуванні уряду. Зроблено висновок про позитивні риси конституційного регулювання статусу Федерального президента ФРН, які доцільно врахувати у національній практиці. Виділено та проаналізовано особливості організаційної структури урядів Франції, Іспанії та Німеччини.
Другий розділ «Конституційно-правові основи функціонування урядів Франції, Німеччини, Іспанії» складається з чотирьох підрозділів
У підрозділі 2.1 «Уряд в системі вищих органів виконавчої влади. Структура й порядок формування» визначається, що призначення виконавчої влади не може бути зведене до простого виконання законів, оскільки здійснення державного управління, планування та контроль соціального, економічного та іншого розвитку держави носить творчий характер, який потребує не лише слідувати нормам законодавства, але й розвивати нормативно-правову базу, оперативно визначаючи потреби суспільної практики і регулюючи потребуючі того суспільні відносини. По-друге, сучасний етап цивілізаційного розвитку, зокрема, в демократичних країнах, дозволяє розглядати виконавчу владу як одну з трьох гілок єдиної державної влади, що організовує і спрямовує внутрішню й зовнішню політику держави, забезпечує здійснення втіленої в законах волі народу, захист прав і свобод людини і громадянина. При цьому особливе положення виконавчої влади у державному механізму робить її найбільш ефективним регулятором динамічно змінюваних суспільних відносин. По-третє, з огляду на вищевикладене, було б помилковим називати виконавчу владу другорядною, оскільки характер виконуваних нею функцій свідчить про її можливість кардинально змінювати соціально-економічні процеси у державі, що неодноразово знаходило своє підтвердження у державній практиці.
Доведено, що поняття «уряд» повинно розглядатися у широкому та вузькому аспектах. У широкому аспекті під ним розуміється сукупність органів виконавчої влади, які здійснюють свою діяльність відповідно до визначених конституціями та законами держави повноважень з метою забезпечення сталого соціально-політичного та соціально-економічного розвитку держави, додержання прав, свобод та інтересів учасників суспільних відносин. У вузькому аспекті уряд має розумітися як діючий на підставі конституційних положень вищий загальнодержавний колегіальний орган, який здійснює управління виконавчою та розпорядчою діяльністю в державі з метою реалізації внутрішньої та зовнішньої політики і додержання конституційних прав, свобод та інтересів учасників суспільних відносин.
На підставі аналізу конституційного законодавства і практики Франції, Іспанії та Німеччини зроблено висновок про існування в європейських державах тенденцій до звуження кола урядовців і чіткого визначення їх компетенції і відповідальності.
У підрозділі 2.2 «Конституційно-правове закріплення статусу глави уряду» визначається, що аналіз правового статусу глав уряду Франції, Німеччині та Іспанії свідчить про наявність загальних спільних рис. По-перше, закріплена в конституціях та інших правових актах компетенція глав вищих органів виконавчої влади цих держав є досить широкою: фактично вони формують склад уряду. Звісно, дана процедура має певні відмінності: так, згідно ст.100 Конституції Іспанії членів Уряду за пропозицією його Глави призначає та звільніє з посади Король, а конституції Французької Республіки і Федеративної республіки Німеччина (ст.ст. 64 і 8 відповідно) надають таке право президенту. По-друге, глава уряду в цих країнах представляє уряд у відносинах з іншими органами держави. По-третє, прем’єр-міністр має право поставити питання про довіру уряду у вищому представницькому органі. По-четверте, він користується правом законодавчої ініціативи. По-п’яте, глава уряду має повноваження щодо позачергового скликання сесії вищого представницького органу (ст.29 Конституції Французької Республіки, ст.39 Основного закону ФРН, с.73 Конституції Іспанії).
У підрозділі 2.3 «Взаємодія уряду з главою держави й парламентом» проаналізовано особливості взаємодії голів держави Франції, Німеччині та Іспанії з урядами цих країн і зроблено висновок, що найбільш ефективною і демократичною, а також найбільш придатною для політичних перетворень в Україні є система взаємодії уряду з главою держави та парламентом, що склалася у Франції. Обґрунтовано, що широкі права Уряду під час розгляду законопроектів та законодавчих пропозицій дозволили б запобігти ситуації, коли Верховна Рада України приймає закони, що не можуть бути підкріплені відповідним фінансово-економічним обґрунтуванням і тому залишаються декларативними. Доведено, що вельми корисною для України було б запозичення норм французької Конституції, відповідно до яких, якщо Парламент не прийняв рішення по бюджетному законопроекту протягом 70-денного строку, його положення можуть бути уведені в дію Урядом за допомогою спеціального правового акту, а також норма, відповідно до якої якщо фінансовий закон, що встановлює доходи й витрати на бюджетний рік, не внесений у строк, достатній для його прийняття до початку бюджетного року, Уряд у терміновому порядку запитує в Парламенту дозвіл на стягнення податків і відкриває декретом кредити, посилаючись на схвалені статті бюджету.
У підрозділі 2.4 «Парламентський контроль та відповідальність уряду в країнах-членах ЄС» визначається, що головною метою і призначенням парламентського контролю за діяльністю виконавчої влади взагалі і уряду зокрема, є забезпечення ефективного функціонування державного механізму шляхом систематичного аналізу результатів діяльності означених органів та своєчасного усунення виявлених порушень вимог правових актів, які регламентують їх діяльність. Виходячи з цієї мети запропоноване власне поняття даної категорії: «парламентський контроль за діяльністю уряду – це засновані на конституційних приписах систематичні спостереження, аналіз та оцінювання законності дій вищого органу виконавчої влади, які здійснюються як парламентом взагалі, так і його органами зокрема, і можуть мати своїми наслідками застосування санкцій в разі виявлення порушень вимог законодавства».
Доведено, що загальними для Франції, Федеративної Республіки Німеччина та Іспанії рисами парламентського контролю за діяльністю уряду є наступні: обов’язок уряду інформувати парламент з визначеного кола питань, усні та письмові запитання, діяльність слідчих комісій, схожі повноваження постійних або спеціальних (у тому числі слідчих) комісій парламенту, бюджетний контроль, подання петицій; процедура вотуму недовіри. Разом з тим для кожної держави означені форми контролю мають свої відмінності, обумовлені як формою правління, так і історичними особливостями розвитку вищих органів виконавчої влади кожної країни. Зроблено висновок, що найбільш ефективною є організація парламентського контролю за діяльністю виконавчої влади, закріплена конституційним правом Франції. Свідоцтвом тому є обов’язок уряду інформувати парламент з визначеного кола питань, усні та письмові запитання, діяльність слідчих комісій, схожі повноваження постійних або спеціальних (у тому числі слідчих) комісій парламенту, бюджетний контроль, подання петицій. Разом з тим конструктивний вотум недовіри, який існує у конституційному праві Німеччини визнано більш доцільним з точки зору недопущення дестабілізації у державі і з огляду на це таким, що варто було б використати у вітчизняній конституційній практиці.
Третій розділ «Теоретичні й практичні проблеми функціонування вищих органів виконавчої влади в країнах Європейського Союзу» складається з двох підрозділів.
Підрозділ 3.1 має назву «Питання взаємодії вищих органів виконавчої влади з іншими національними органами державної влади в країнах ЄС» і містить аналіз особливостей взаємодії урядів Франції, Федеративної Республіки Німеччина та Іспанії з органами конституційного контролю, місцевого самоврядування, а також дослідження впливу інституційної системи Європейського Співтовариства на компетенцію вищих органів виконавчої влади. Зроблено висновок про те, що провідною тенденцією розвитку конституційних засад державного ладу досліджуваних держав в аспекті відносин між Урядом та органами місцевого самоврядування є підвищення ролі та повноважень останніх за рахунок послаблення ролі вищого органу виконавчої влади. Разом з тим на прикладі Ради Міністрів ЄС доведено, що останнім часом відбувається посилення ролі вищих органів виконавчої влади держав-членів ЄС в умовах євроінтеграції за рахунок визначального впливу Ради ЄС на політику Європейського Союзу. Однак чітке визначення статусу та ролі урядів держав-членів ЄС має бути закріплено у Конституції ЄС, процеси прийняття якої гальмуються внаслідок існування протилежних точок зору на принципи і засади європейської інтеграції.
У підрозділі 3.2 «Питання необхідності гармонізації законодавства України щодо регулювання діяльності вищих органів виконавчої влади з європейськими стандартами» проаналізовано особливості і визначено етапи конституційного будівництва в Україні. Доведено, що відсутність чітко визначеного правового статусу органів виконавчої влади України сприяє дестабілізації відносин в означеній сфері, у зв’язку з чим необхідно розробити і затвердити закон України, який регулював би діяльність центральних органів виконавчої влади.
На підставі досвіду конституційного будівництва Франції, Німеччини та Іспанії виділено основні умови функціонування уряду, за яких забезпечується рівновага у поділі влад, високий рівень демократизації та прозорості у діяльності державних органів та досягнення ефективної діяльності державного механізму. До таких умов необхідно віднести наступні: а) участь голови держави у процесі висунення кандидатур на посаду голови Уряду та прозорість такого процесу; б) затвердження складу Уряду головою держави; в) наявність альтернативного механізму утворення уряду меншості на основі презумпції довіри; г) наявність чітких часових рамок щодо затвердження Програми діяльності Уряду; д) можливість припинення повноважень уряду шляхом висловлення парламентом вотуму недовіри; е) прозора та ефективна процедура контролю за діяльністю уряду; є) чітко визначені підстави відповідальності членів уряду; ж) закріплене у законі розмежування повноважень між урядом та іншими державними органами та органами місцевого самоврядування. З урахуванням вказаних умов визначено недоліки у правовому регулюванні статусу Кабінету Міністрів України та запропоновано зміни до законодавчих актів, які регулюють його діяльність.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у з’ясуванні конституційно-правових засад організації та закономірностей функціонування урядів Франції, Федеративної Республіки Німеччини та Іспанії, що дало автору підстави сформулювати висновки, пропозиції та рекомендації, спрямовані на підвищення ефективності функціонування вищого органу виконавчої влади України. Основні з них такі:
1. Досвід конституційного будівництва Франції, Німеччини та Іспанії дозволяє виділити основні умови функціонування уряду, за яких забезпечується рівновага у поділі влад, високий рівень демократизації та прозорості у діяльності державних органів та досягнення ефективної діяльності державного механізму. До таких умов необхідно віднести наступні: а) участь голови держави у процесі висунення кандидатур на посаду голови Уряду та прозорість такого процесу; б) затвердження складу Уряду головою держави; в) наявність альтернативного механізму утворення уряду меншості на основі презумпції довіри; г) наявність чітких часових рамок щодо затвердження Програми діяльності Уряду; д) можливість припинення повноважень уряду шляхом висловлення парламентом вотуму недовіри; е) прозора та ефективна процедура контролю за діяльністю уряду; є) чітко визначені підстави відповідальності членів уряду; ж) закріплене у законі розмежування повноважень між урядом та іншими державними органами та органами місцевого самоврядування.
2. Прийняття Закону України «Про Кабінет Міністрів України» знаменує собою новий етап розвитку конституційного законодавства нашої держави, являє собою новий крок на шляху створення правової держави. У даному Законі здобули своє закріплення такі важливі з огляду на розвиток конституційного законодавства країн-членів ЄС положення, якими є правова регламентація відносин виконавчої, законодавчої та судової гілок влади, порядок формування та діяльності Уряду, припинення його повноважень, сфера компетенції та низка інших. Однак аналіз національного законодавства, яке регламентує діяльність Кабінету Міністрів України, дозволяє виділити низку притаманних йому недоліків, які, з огляду на досвід держав-членів ЄС, довели свою неефективність з точки зору конституційного будівництва. До таких недоліків необхідно віднести, по-перше, невизначеність правового регулювання контролю за діяльністю Уряду; по-друге, відсутність альтернативної процедури обрання Прем’єр-Міністра України у випадку, якщо коаліція партійних депутатських фракцій не досягла згоди щодо висунення його кандидатури або під час голосування кандидат не отримав необхідні голоси конституційної більшості, що робить єдиним засобом вирішення такої ситуації припинення повноважень Верховної Ради України; по-третє, непрозорість процедури та надмірну залежність формування складу уряду від коаліції партійних депутатських фракцій Верховної Ради України; по-четверте, надмірне розширення компетенції Кабінету Міністрів України за рахунок звуження компетенції місцевих державних адміністрацій та за відсутності механізму стримувань та противаг такого впливу Уряду, якими, наприклад за умов ФРН є діяльність Бундесрату; по-п’яте, відсутність чітко визначених підстав та умов притягнення до відповідальності Прем’єр-Міністра та членів Кабінету Міністрів України.
3. Закон України «Про Кабінет Міністрів України» в редакції від 28.12.2007 р. визначає лише функції та повноваження Кабінету Міністрів України, а завдання уряду у сфері державного управління в ньому не визначені. З цього приводу, як ми вважаємо, Україні було б доцільно врахувати досвід Німеччини, в якій детально регламентовано компетенцію Федерального уряду в основних сферах державного управління. Враховуючи, що відсутність чіткої правової регламентації статусу Кабінету Міністрів України та завдань, які він має вирішувати, стала, на нашу думку, головною причиною частих звернень Президента України до Конституційного Суду для визначення конституційності правових актів Кабінету Міністрів України саме з приводу завдань та повноважень останнього, було б доцільно чітко визначити не лише повноваження вищого органу виконавчої влади України, але й завдання, які він має вирішувати.
4. Закон України «Про Кабінет Міністрів України» в редакції від 28.12.2007 р. не конкретизує процедуру розгляду Програми діяльності Кабінету Міністрів України; схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів має здійснюватись шляхом прийняття Постанови Верховної Ради України. Враховуючи концептуальний характер Програми діяльності Кабінету Міністрів України та її вплив на всі аспекти державного життя, доцільно, як ми вважаємо, звернутися до практики вотуму довіри, що існує в Іспанії, де, якщо за програму майбутнього Уряду голосує абсолютна більшість Конгресу Депутатів, Король призначає даного кандидата Главою Уряду. Вважаємо, що саме іспанський варіант був би більш корисним для України, дозволяючи запобігти деструктивним конфліктам між урядом та парламентом, що багато раз виникали у національній практиці.
5. У Законі України «Про Кабінет Міністрів України» в редакції від 28.12.2007 р. роль Президента у призначенні Прем’єр-Міністра зведена до мінімуму, який значно нижче навіть ролі такого, що не має значних повноважень Федерального Президента Німеччини. На відміну від України, в якій у 2006 році неможливість протягом тривалого часу сформувати уряд ледве не призвела до масових заворушень, існуючий у ФРН механізм дозволяє конструктивно вирішувати існуючі між політичними силами суперечності та формувати вищий орган виконавчої влади у стислі терміни без шкоди для життєдіяльності держави.
6. Закон України «Про Кабінет Міністрів України» в редакції від 28.12.2007 р., уможливлює необмежену у часі діяльність Кабінету Міністрів, який склав повноваження, або повноваження якого були припинені достроково. Якщо звернутися до розглянутого досвіду європейських країн, зокрема, Німеччини, в якій дуже рідкими є урядові кризи, можна побачити, що чітко регламентована у часових рамках процедура формування уряду сприяє гармонійній діяльності всього державного механізму. Особливу цінність для української практики, на нашу думку, має також існуюча у ФРН можливість утворення уряду меншості на основі презумпції довіри.
7. З огляду на європейську практику доцільним уявляється обмеження кількості посад у вищому органі виконавчої влади України, у тому числі і посад віце-прем’єрів. Питання збільшення кількості віце-прем’єрів тісно пов’язане з тенденціями централізму: необхідність здійснювати детальний контроль за великою кількістю органів неминуче призводить до розширення штатної чисельності центрального органу виконавчої влади. З цього приводу доцільно звернутися до досвіду здійснення адміністративної реформи у Франції. Як свідчить практика цієї країни, передання частини повноважень вищого органу виконавчої влади на місця дозволило досягти зменшення кількості регламентарних документів та спрощення адміністративних процедур, прискорення процесу прийняття рішень органами виконавчої влади тощо.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ
ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Марченко В.В. Уряд і виконавча влада / Володимир Володимирович Марченко. – Х.: Прапор: Збірник наукових праць. Серія «Економіка і право». - 1998.-№1. – С. 46-52.
2. Марченко В.В. Виконавча влада і групи тиску / Володимир Володимирович Марченко. – Х.: ХДАДТУ: Збірник наукових праць. Серія «Економіка і право». – 1999. – № 2. – С.108-120.
3. Марченко В.В. Деякі особливості конституційного положення Президента Франції / Володимир Володимирович Марченко. – Х.: ХДАДТУ: Збірник наукових праць. Серія «Економіка і право». – 1999. – № 3. – С. 63-68.
4. Марченко В.В. Конституционные принципы социальной политики/Десяті Харківські політологічні читання. Формування суспільної політики: теоретичний, практичний та правовий аспекти: матеріали міжнародної наукової конференції (Харків, 30 травня 2000 року) / Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого. – Х.: НЮАУ ім. Ярослава Мудрого, 2000. – 142 с.
5. Марченко В.В. Еволюція органів виконавчої влади Великобританії / Володимир Володимирович Марченко. – Х.: ХДАДТУ: Збірник наукових праць. Серія «Економіка і право». – Х.: ХДАДТУ. – 2001. – № 1. – С. 122-127.
6. Марченко В.В. Формування урядів сучасних зарубіжних країн / Володимир Володимирович Марченко. – Х.: ХНАДУ: Збірник наукових праць. Серія «Право». – 2002. - № 2. – С. 42-50.
7. Марченко В.В. Конституція і розвиток прав людини в Україні/Конституція України – гарант розвитку творчих здібностей молоді: Матеріали «круглого столу» (Харків, 27 червня 2002 року) / Харківський регіональний інститут Української Академії державного управління при Президентові України. – Х.: ХарРІ УАДУ «Магістр». 2002. – 44 с.
8. Марченко В.В. Міністерство – центральна ланка виконавчої влади / Володимир Володимирович Марченко. – Х.: ХНАДУ: Збірник наукових праць. Серія «Право». – 2002. - № 3. – С. 108-116.
9. Марченко В.В. Деякі питання формування уряду Франції / Актуальні проблеми правознавства: матеріали міжнародної наукової конференції молодих учених та здобувачів (Харків, 11 - 12 листопада 2004 року) / Міністерство освіти і науки України, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – Х.: НЮАУ ім. Ярослава Мудрого, 2004. – 210 с.
10. Марченко В.В. Лобізм: методи легального впливу / Володимир Володимирович Марченко. - Х.: ХНАДУ: Збірник наукових праць. Серія «Право». – 2005. – № 5. – С. 141-144.
11. Марченко В.В. Архитектоника конституции / В. В. Марченко, М. Г. Жуган / Актуальні проблеми політики: зб. наук. праць за матеріалами міжнар. наук.-практ. конф. (Миколаїв, 25 листопада 2005 року) / Міністерство освіти і науки України, Одеська національна юридична академія. - Одеса: ОНЮА, 2006. – Вип. 28. – 528 с.
12. Марченко В.В. Уряд як суб’єкт конституційно-правової відповідальності / Володимир Володимирович Марченко. – Х.: Збірник наукових праць. Серія «Право». - 2006. - № 6. – С. 9-12.
13. Марченко В.В. Проблеми взаємодії уряду Франції з іншими органами державної влади / Визначальні тенденції генезису державності і права: зб. наук. праць за матеріалами міжнар. наук.-практ. конф. «Треті Прибузькі юридичні читання» (Миколаїв, 23-24 листопада 2007 року) / Міністерство освіти і науки України, Одеська національна юридична академія. – Миколаїв: ОНЮА, 2007.– 732 с.

АНОТАЦІЇ

Марченко Володимир Володимирович. Конституційно-правовий статус уряду в країнах ЄС (на прикладі Франції, Федеративної Республіки Німеччини, Іспанії). – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.02 –конституційне право. – Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, Харків, 2008.
Дисертація присвячена аналізу конституційно-правового регулювання діяльності урядів Франції, Німеччини та Іспанії. Досліджено сутність та особливості виконавчої влади і уряду, сформульовано їх поняття. Досліджено порядок формування і структуру вищих органів виконавчої влади Франції, Німеччини та Іспанії та особливості їх функціонування. Визначено місце і роль уряду в системі вищих органів виконавчої влади. Досліджено особливості взаємодія уряду з главою держави та парламентом. Окрему увагу присвячено питанням парламентського контролю та відповідальності уряду.
На підставі досвіду конституційного будівництва Франції, Німеччини та Іспанії виділено основні умови функціонування уряду, за яких забезпечується рівновага у поділі влад, високий рівень демократизації та прозорості у діяльності державних органів: участь глави держави у процесі висунення кандидатур на посаду голови Уряду та прозорість такого процесу; наявність альтернативного механізму утворення уряду меншості на основі презумпції довіри; наявність чітких часових рамок щодо затвердження Програми діяльності Уряду та ін. З урахуванням вказаних умов визначено недоліки у правовому регулюванні статусу Кабінету Міністрів України та запропоновано зміни до законодавчих актів, які регулюють його діяльність.
Ключові слова: уряд, виконавча влада, конституція, конституційне регулювання, державна влада, Франція, Німеччина, Іспанія, Кабінет Міністрів України.
Марченко Владимир Владимирович. Конституционно-правовой статус правительства в странах ЕС (на примере Франции, Федеративной Республики Германии, Испании). – Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.02 –конституционное право. – Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого, Харьков, 2008.
Диссертация посвящена анализу конституционно-правового регулирования деятельности правительств Франции, Германии и Испании. Исследована сущность и особенности исполнительной власти и правительства. Обосновано, что исполнительной власти присущи следующие признаки: а) это вид государственной власти, которая осуществляется специальной системой государственных органов, правовой статус которых определен законом; б) назначением исполнительной власти является осуществление управления общественными отношениями с целью сохранения государственного суверенитета, экономической и политической самостоятельности государства, осуществление внутренней и внешней политики, выполнение Конституции и законов, защита и соблюдение прав, свобод и интересов участников общественных отношений; в) исполнительная власть в границах, определенных Конституцией и законами, наделена полномочиями устанавливать с помощью нормативных актов правила поведения, которые являются общеобязательными для участников общественных отношений.
Исследованы порядок формирования и структура высших государственных органов исполнительской власти Франции, Германии и Испании и особенности их функционирования. Определена роль правительств в системе высших государственных органов исполнительской власти. Исследована особенности взаимодействие правительства с главы государства и парламентом. Особое внимание уделено вопросам парламентского контроля и ответственности правительств. Обосновано, что главной целью и назначением парламентского контроля над деятельностью исполнительной власти вообще и правительства в частности, по нашему мнению, служит обеспечение эффективного функционирования государственного механизма путем систематического анализа результатов деятельности обозначенных органов и своевременного устранения выявленных нарушений требований правовых актов, которые регламентируют их деятельность. Исходя из этой цели и приведенного выше анализа существующих определений парламентского контроля, предложено собственное понятие данного института, а именно - «парламентский контроль над деятельностью правительства - это основанные на конституционных предписаниях систематические наблюдения, анализ и оценивания законности действий высшего органа исполнительной власти, которые осуществляются как парламентом вообще, так и его органами в частности, и могут иметь своими последствиями применение санкций в случае выявления нарушений требований законодательства.
На основании обобщения опыта конституционного строительства Франции, Германии и Испании выделено основные условия функционирования правительства, при которых обеспечивается равновесие в разделении властей, высокий уровень демократизации и прозрачности в деятельности государственных органов и эффективная деятельность государственного механизма: а) участие главы государства в процессе выдвижения кандидатур должности председателя Правительства и прозрачность такого процесса; б) утверждения состава Правительству главой государства; в) наличие альтернативного механизма образования правительства меньшинства исходя из презумпции доверия; г) наличие четких временных рамок утверждения Программы деятельности Правительству; д) возможность прекращении полномочий правительства путем выражения парламентом вотума недоверия; е) прозрачная и эффективная процедура контроля над деятельностью правительства; ж) четко определенные основания ответственности членов правительства; з) закрепленное в законе размежевания полномочий между правительством и другим государственными органами и органами местного самоуправления. С учетом указанных условий определены недостатки в правовом регулировании статуса Кабинета Министров Украины и предложены изменения в законодательном регулировании его деятельности.
Ключевые слова: правительство, исполнительная власть, конституция, конституционное регулирование, государственная власть, Франция, Германия, Испания, Кабинет Министров Украины.

Marchenko V.V. The Constitutional Law Status of the Government in the Countries of EU (on the example of France, German Federal Republic, Spain). – Manuscript.
Thethis for a Candidate’s degree in Law. Speciality 12.00.02 – Constitutional law. – Yaroslav the Wise National Law Academy of Ukraine. – Kharkiv, 2008.
The dissertation is devoted to the analysis of the constitutional law regulation of the governments activity of France, Germany and Spain. The essence and peculiarities of executive power and government is researched.
The procedure of forming and the structure of higher state bodies of executive power of France, Germany and Spain and the peculiarities of their functioning are researched. The role of governments in the system of higher state bodies of executive power is defined. The peculiarities of interaction of the government with the head of the state and the Parliament are researched. Particular attention is paid to the questions of parliamentary control and responsibility of governments.
On the basis of experience generalization of the constitutional building of France, Germany and Spain the principal conditions of government functioning are defined as follows: a) the head of the state participating in the process of candidatures nomination for the post of the Chairman of the Government and transparency of this process; b) the adoption of Government membership by the head of the state; c) the presence of alternative mechanism of forming the government of minority proceeding from the presumption of confidence; d) the presence of exact time limits of adoption the Program of government activity; e) possibility of cessation the government proxy by the Parliament expressing the vote of no confidence; f) transparent and effective procedure of control over the government activity; g) strictly defined foundations of government members responsibility; h) fixed in law delimitation of power between the government and the other state bodies of local government. Taking into account the following conditions the imperfections in law regulation of the Cabinet of Ministers of Ukraine status are defined and the changes in the legislative regulation of its activity are suggested.
Key words: government, executive power, Constitution, constitutional regulation, state power, France, Germany, Spain, Cabinet of Ministers of Ukraine.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

Пошукова анотація: випробуванням Звільнення каяттям дійовим поруки примиренням відбування дисципліни Зворотна громадськістю іміджу Зв’язки Зґвалтування адвокатом влади громадянами податкової реформа Соціалістичної Земельні процесуальні Земля довірою Злочин наслідками дорожнього людяності ОВС банкрутством необережність віросповідання економіки підприємницької найму мотиваційній пересування вузами підприємницьких фінансових приватної трудових Змішані вини інформації захисту винагороди безпідставного шкоди рятування загрози доручення підстави Європи Зовнішньоекономічні сліди Ідеологія Локка Імідж Імміграційне слідчого дитини міграції морського Імплементація Імунітет Інвестиційні договори самоврядування вчителя технології банкрутства губернаторства громадянства представництва Чехословаччині самоврядування моральної Польща омбудсмана підсудності піклування поруки потерпілого консулів Президента Франції Інститутпрезидентства співучасті присяжних губернатора конституційного народовладдя державної адміністрацій ідеологія криміналістики Інтелектуальна культура безпека ООН розслідування органів податкової мореплавства Інформація Іпотека вугледобувну обґрунтування ЗУНР власності трудового Кадрове державному Казна Касаційне час господарської умисних ухилення поліція слідчих приховування некласичний осудними Князівська Кодифікаційна Кодифікаційні Кодифікація Колективні заробітної Колізії Командитні Компенсації місцевого Президента фармакотерапевтична землекористування криміналістичне досудовому Компроміс Комунікативна Конкурентне Конкуренція Консолідація Конституцiйне Конституційна політичних правової юрисдикція юстиція Директорії справами державними освіту приватну творчості життя збори світогляду допомогу контроль конфлікт прав гласності рівності ініціативи Конституційний Суд громадянські делікти екологічні виконавчої міліції поділу внутрішніх парламентаризму громадянина законодавчої безпеки виконавчої стримувань особисті політичні самоврядування омбудсмана відповідальності вищих регламентація грецької міжнародних Канади юстиції військовослужбовців громадських депутатів кордону народів міста депутата меншин органів парламентарів Рахункової Києва виборчого суддів уряду ЄС правотворчому поділу політичних людини громадянина виборів національної національних норми референдуму самоврядування туризму публічної міжнаціональних Конституціоналізм Конституція України Контрабанда Контроль бюджету підприємницькою адміністрацій провадження Контрольний примус Конфіскація внутрiшнiх Конфлікти реформування реалізму управління експертизи розслідування національних політики охорони Концесійні Концесія Координація криміналістичної Кореляційні Корпоративні


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking