Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-2% онлайн заказ


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Конституційно-правові засади організації та діяльності Ради національної безпеки і оборони України

 

ПЕТРІВ Ігор Миколайович

КОНСТИТУЦІЙНО–ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ДІЯЛЬНОСТІ РАДИ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ УКРАЇНИ

Спеціальність: 12.00.02. – конституційне право

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Київ – 2004


Дисертацією є рукопис

Робота виконана у відділі конституційного права і місцевого самоврядування Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України

Науковий керівник:
доктор юридичних наук, професор,
член-кореспондент Національної академії наук України
ПОГОРІЛКО Віктор Федорович,
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України,
завідувач відділу конституційного права і місцевого самоврядування,
заступник директора (м. Київ).

Офіційні опоненти:
професор кафедри конституційного права Юридичної академії МВС України, доктор юридичних наук, професор
Фрицький Олег Федорович (м.Дніпропетровськ);

заступник начальника кафедри Академії СБ України,
кандидат юридичних наук, доцент
Федоренко Владислав Леонідович (м. Київ).

Провідна установа – Національна Академія внутрішніх справ України,
кафедра конституційного права.

Захист відбудеться “24” вересня 2004 р. о 17 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.03 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України (01001, Київ, вул. Трьохсвятительська, 4).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці інституту.

Автореферат розісланий 21 серпня 2004 року

Учений секретар
спеціалізованої вченої ради Усенко І.Б.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Науковий інтерес до проблем національної безпеки в Україні, принципових засад організації та функціонування її системи органів, їх взаємовідносин з іншими органами державної влади має стійку тенденцію до зростання, адже з утворенням незалежної держави виникла нагальна потреба у створенні ефективного механізму національної безпеки.
Розв’язання проблеми конституційно-правових основ національної безпеки на науковому рівні зумовлює на сьогодні вироблення певних уніфікованих стандартів і теоретичних положень, які б спрямовувалися на практичне формування та законодавче закріплення відповідних моделей організації національної безпеки України. Така актуалізація свідчить про формування нового самостійного напряму в сучасному конституційному праві – конституційні основи національної безпеки.
Одним із найважливіших суб’єктів, покликаних забезпечувати національну безпеку України та передбачених Конституцією України, є Рада національної безпеки і оборони України (далі – РНБО України). Ст. 107 Конституції України встановлює, що “Рада національної безпеки і оборони України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України”. Зазначимо, що цей інститут є принципово новим у механізмі держави і системі органів державної влади. Нині майже відсутні наукові дослідження щодо нього, хоча роль цього інституту, відповідно до Конституції, є значною.
Науково–теоретичною базою дисертаційного дослідження стали наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених, які з різних позицій розглядають актуальні проблеми гарантування конституційного ладу, зокрема забезпечення національної безпеки. У процесі дослідження автор спирався на загальнотеоретичні й галузеві юридичні праці з питань національної безпеки, а також на теоретичні та практичні розробки інших наук, передусім у теорії воєнної безпеки, політології, науково–публіцистичні праці.
Теоретичною основою для зроблених у дисертаційному дослідженні висновків стали праці Аристотеля, Г. Гегеля, М.С. Грушевського, І. Канта, М.М. Коркунова, Н. Макіавеллі, Ш. Монтеск’є, Платона, Полібія та ін. Крім того, під час дисертаційного дослідження були використані роботи таких відомих сучасних вчених, як Г.В. Атаманчук, І.Л. Бачило, Б.П. Курашвілі, Б.М. Лазарєв, Ю.О. Тихомиров, Г. Маршал, А. Шлесінгер, Г. Ведель, М. Вайле, Л. Гулік, В. Грекунас, А. Файоль, Д. Емерсон та ін.
Вітчизняні дослідження в галузі теоретичного обґрунтування сутності й змісту конституційно–правових основ механізму національної безпеки та місця в цьому механізмі РНБО поки що перебувають на початковій стадії, хоч уже є окремі надбання у цьому напрямі. Серед українських учених-правознавців, які торкалися вказаних проблем, слід відзначити праці В.Б. Авер’янова, В.О. Антонова, А.П. Зайця, В.М. Кампа, В.С. Картавцева, М.І. Козюбри, В.В. Копєйчикова, Л.Т. Кривенко, Є.Я. Кравця, Є.Б. Кубка, М.Г. Мельника, В.Ф. Погорілка, П.М. Рабіновича, В.М. Селіванова, Ю.М. Тодики, Є.А. Тихонової, О.Ф. Фрицького, В.В. Цвєткова, В.М. Шаповала, Ю.С. Шемшученка та ін.
Зв’язок дисертації з науковими програмами та плановими темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах планової теми відділу конституційного права і місцевого самоврядування Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України "Теоретичні проблеми реалізації нової Конституції України" (№ держ. реєстрації 0196U012890).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в обґрунтуванні конституційно-правового статусу РНБО України та статусу аналогічних органів національної безпеки зарубіжних країн, а також у внесенні пропозицій щодо вдосконалення організації та діяльності РНБО України.
Відповідно до вказаної мети в дисертації розв’язуються такі завдання:
виявити основні складові системи органів національної безпеки України, її структуру, принципи організації та діяльності;
визначити роль та місце РНБО України в механізмі Української держави;
надати характеристику конституційно-правового статусу РНБО України та показати його співвідношення із статусом інших органів державної влади;
розкрити та обґрунтувати основні принципи формування та діяльності РНБО України;
здійснити класифікацію основних функцій РНБО України та виявити механізм реалізації цих функцій;
здійснити порівняльний аналіз моделей організації, методів функціонування та форм конституційно–правової регламентації органів національної безпеки в зарубіжних країнах із різними формами правління та видами державного устрою;
спрогнозувати можливі форми та методи діяльності РНБО України в процесі реалізації відповідних норм Конституції та їхнє застосування на сучасному етапі державотворення.
Об’єктом дисертаційного дослідження є система органів національної безпеки України.
Предметом дисертаційного дослідження є конституційно-правові засади організації та діяльності Ради національної безпеки і оборони України.
Методи дисертаційного дослідження. В основу методології дослідження покладено загальнотеоретичні методи, принципи і підходи, а саме: метод діалектичної логіки – для розкриття конституційно–правового механізму національної безпеки в забезпеченні стабільності конституційного ладу України; соціологічний метод – для аналізу ситуацій, що виникають у процесі забезпечення органами національної безпеки стабільності конституційного ладу України, а також аналізу процесів і результатів рішень РНБО України та інших органів національної безпеки; формально-логічний метод – для визначення основних понять юридичних конструкцій, правових засад вирішення колізій законодавства України в сфері національної безпеки та оборони; порівняльно-правовий метод – для аналізу вітчизняного й зарубіжного досвіду організації та функціонування органів національної безпеки, а також дослідження чинників міжнародного характеру з. враховуванням військово-політичного стану у сучасному світі та можливостей держави щодо відбиття агресії, яка впливає на форму та зміст відповідних конституційних правоположень у сфері національної безпеки; системно-функціональний метод – для з’ясування місця РНБО України в механізмі Української держави та механізмі забезпечення національної безпеки, а також її функціонального призначення; структурно-функціональний метод – для з’ясування підходів до створення організаційної структури механізму національної безпеки, а також розкриття функціонального призначення структурних підрозділів РНБО України. Враховуючи багатоаспектність предмета дослідження методологічну основу також становлять загальнонаукові методи - аналіз і синтез, узагальнення, моделювання та теорія ігор. Саме використання методів моделювання та теорії ігор дало змогу авторові запропонувати концепцію реформування структури органів національної безпеки, та РНБО України зокрема.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим у вітчизняній науці конституційного права цілісним, комплексним дослідженням монографічного характеру, яке присвячено проблемам конституційно-правових засад Ради національної безпеки і оборони України. Теоретичні положення дисертації складають авторську концепцію конституційно-правових засад організації та діяльності РНБО України. Новизна дослідження полягає як у постановці проблеми дослідження, так і в засобах її розв’язання.
У ході дослідження отримано результати, що мають наукову новизну:
1. Запропоновано авторське визначення поняття “національна безпека”, згідно з яким національна безпека розглядається як здатність особи, суспільства та держави до захисту, а також стан їх захищеності від сукупності об’єктивно існуючих негативних факторів, які створюють реальну небезпеку національним інтересам України.
2. Сформульовано авторське визначення поняття “Рада національної безпеки і оборони України”, згідно з яким ця Рада є загальнодержавним, цілісним, системним, спеціалізованим, міжвідомчим, колегіальним, постійно діючим, консультативно-дорадчим органом у сфері національної безпеки, за допомогою якого здійснюється координація та контроль діяльності органів виконавчої влади в цій сфері.
3. Визначено поняття конституційно-правового статусу Ради національної безпеки і оборони України як місця і ролі її органу в суспільстві та державі, які полягають, насамперед в допоміжному, дорадчому характері в системі органів державної влади.
4. Враховуючи особливе місце РНБО України в механізмі забезпечення національної оборони, запропоновано авторську концепцію системи принципів формування та функціонування РНБО України, до яких належать, зокрема, загальні і спеціальні принципи. До загальних принципів автором віднесені такі принципи, як забезпечення суверенності і незалежності, унітарності (єдності, соборності) держави, мирного вирішення спорів, адекватності заходів щодо захисту національних інтересів реальним і потенційним загрозам, додержання балансу інтересів особи, суспільства та держави, їх взаємна відповідальність. До спеціальних принципів віднесено мінімізацію ступенів в ієрархічній структурі РНБО України; організаційну забезпеченость функцій; забезпечення “гнучкості” організаційної структури РНБО України; виключення дублювання функцій.
5. Здійснено авторську класифікацію основних функцій РНБО України. Відповідно до обраних критеріїв, основні функції РНБО України пропонується диференціювати на об’єктні (функції забезпечення політичної, економічної, екологічної, науково-технічної й соціальної безпеки) і технологічні (функції забезпечення інформаційної та воєнної безпеки, координації й контролю органів системи національної безпеки, стратегічного планування та програмування системи органів національної безпеки, бюджетно-фінансового й матеріально-технічного забезпечення).
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення дисертації можуть бути використані в подальших дослідженнях загальнотеоретичних питань, пов’язаних зі створенням механізму організації та діяльності системи органів національної безпеки, удосконалення організаційно-структурних форм органів системи національної безпеки, що спрямовані на підвищення ефективності їхньої діяльності. Автор намагався в рамках науки конституційного права створити цілісне уявлення про організаційно–структурні аспекти РНБО України, показати її роль і місце в механізмі Української держави та визначити принципові моменти структурної побудови РНБО України й системи органів національної безпеки.
Висунуті та обґрунтовані висновки, концептуальні підходи мають значення для вдосконалення правової регламентації структурної побудови системи органів національної безпеки. Низка положень дисертації може бути корисною для підготовки проектів законів, які визначатимуть статус органів державної влади України в сфері національної безпеки.
Матеріали дисертаційного дослідження також можуть використовуватися в навчальному процесі, наприклад під час викладання таких курсів, як конституційне право, конституційне право зарубіжних країн, адміністративне право і процес, теорія держави і права та викладання відповідних навчальних спецкурсів.
Апробація результатів дисертації. Висновки і положення дисертації обговорювалися на засіданнях відділу конституційного права і місцевого самоврядування Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Основні результати дисертаційного дослідження були оприлюднені в доповідях на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях та “круглих столах”, зокрема “Право та культура: теорія і практика” (м. Київ, травень 1997 р. – доповідь опубліковано); “Правова реформа в Україні” (м. Київ, січень 1999 р. – тези опубліковано).
Структура дисертації визначається її метою та завданнями. Робота складається із вступу; трьох розділів, які об’єднують одинадцять підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 195 сторінок, в т.ч. список використаних джерел – 14 сторінок (197 найменувань).

ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обгрунтовується актуальність теми; розкривається зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначаються мета і задачі, об’єкт та предмет дослідження, характеризуються методи дисертації, наукова новизна одержаних результатів та їх теоретичне і практичне значення; подано відомості про апробацію основних положень дисертаційного дослідження, його структуру та обсяг.
Розділ перший “Роль та місце Ради національної безпеки і оборони України в механізмі Української держави” присвячений дослідженню поняття та змісту національної безпеки і конституційно-правового статусу РНБО України; аналізу співвідношення конституційно-правового статусу РНБО України з конституційно-правовим статусом інших державних органів; розкриттю основних принципів формування й діяльності РНБО України, а також аналізу зарубіжного досвіду організації і діяльності органів національної безпеки.
У першому підрозділі “Поняття національної безпеки і конституційно-правового статусу Ради національної безпеки і оборони України” розглядаються питання, пов’язані з визначенням змістовної наповненості поняття національної безпеки та конституційно–правового статусу РНБО України. Звернено увагу на те, що РНБО України є принципово новим органом у системі органів державної влади і в цілому в механізмі Української держави. Згідно з Конституцією України – це координаційний орган з питань національної безпеки і оборони при Президентові України. Він координує і контролює діяльність органів виконавчої влади в галузі національної безпеки і оборони.
Під час дослідження змісту визначення РНБО України автором розглянуто та проаналізовано категорію “національна безпека”, і в результаті - визначені характерні кваліфікуючі ознаки даного суб’єкта конституційного права. До таких ознак належить загальнодержавність, спеціалізованість, системність, міжвідомчість, цілісність, комплексність і колегіальність.
Загальнодержавний характер РНБО України зумовлюється концентрацією в її складі представників усіх найважливіших загальнонаціональних органів державної влади у вигляді єдиного цілісного механізму. Спеціалізованість РНБО України виявляється в здійсненні її функцій через особливий, спеціалізований механізм – Воєнну організацію держави. Цілісність, комплексність цього органу виявляється в ефекті взаємодії всіх елементів національної безпеки, що можливий лише за умови оцінки результатів її діяльності з позиції ефективності забезпечення загальних потреб навколишнього середовища (політичного, економічного, соціального, інформаційного тощо). Системність полягає в тому, що РНБО України є складовою частиною більш загального системного утворення, яким у цілому виступає державний апарат. Синтез ознак, що характеризують РНБО України, дозволив автору визначити поняття РНБО України як профільного, структурованого, загальнодержавного, міжвідомчого, колегіального органу державної влади України, який координує і контролює діяльність органів виконавчої влади в сфері національної безпеки і оборони в межах Конституції та законів України.
У другому підрозділі “Співвідношення конституційно-правового статусу Ради національної безпеки і оборони України з конституційно-правовим статусом інших органів у галузі національної безпеки” висвітлюється місце РНБО України в системі органів державної влади. Звертається увага на те, що загальне керівництво державними органами системи забезпечення національної безпеки здійснює Президент України, який згідно з Конституцією України виступає гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України. Крім того, як Голова Ради національної безпеки і оборони України Президент України направляє її на керівництво всією системою органів національної безпеки.
У ході аналізу механізму взаємодії РНБО України та Президента України, в роботі детально висвітлюються основні прерогативи Президента України в галузі національної безпеки, зокрема його повноваження як Верховного Головнокомандуючого Збройними Силами України, а також його роль у формуванні стратегії гарантування національної безпеки, контролю за діяльністю органів державної влади; показується участь у формуванні органів національної безпеки держави.
Розглядаючи правовий статус Кабінету Міністрів України та інших органів виконавчої влади в механізмі взаємодії з РНБО України, звернено увагу на прерогативи РНБО України як органу, що координує і контролює діяльність органів виконавчої влади в галузі національної безпеки і оборони в межах Конституції та законів України. Оскільки рішення РНБО України запроваджують низку заходів із тих чи інших питань у вказаній галузі, це спричинює надання відповідних доручень Кабінету Міністрів України та окремим органам виконавчої влади. Проаналізовано повноваження уряду в галузі національної безпеки, серед яких вжиття заходів для зміцнення національної безпеки та обороноздатності України, охорони й захисту її державного кордону і території, керівництва Цивільною обороною України; визначення бюджетних асигнувань на оборону в межах чисельності громадян, які підлягають призову на строкову військову службу і навчальні збори, забезпечення реалізації прав і гарантій військовослужбовців і осіб, звільнених з військової служби. Показано роль у цьому процесі РНБО України.
Автор доводить, що співвідношення статусних характеристик РНБО України та Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України та інших органів державної влади показує, що на сьогодні в законодавстві України механізм взаємодії між цими суб’єктами чітко не врегульований. Тому в роботі наведено пропозиції щодо його вдосконалення.
У третьому підрозділі “Основні принципи формування і діяльності Ради національної безпеки і оборони України”, виходячи з положень Конституції України, що закріплюють основні принципи державного ладу, а також фундаментальних принципів безпеки міжнародного співтовариства, сформульовано концепцію принципів формування системи всіх органів національної безпеки та принципів організації та діяльності РНБО України.
Проаналізовано принципи формування системи органів національної безпеки і принципи організації та діяльності РНБО України, виявлені недоліки їх реалізації в діяльності цих органів. Вносяться пропозиції щодо вдосконалення законодавства України про національну безпеку та оборону з оптимізації закріплення цих принципів та створення ефективних механізмів їх реалізації.
У підрозділі четвертому “Органи національної безпеки зарубіжних країн” проаналізовано теоретичні й правові засади створення і функціонування органів національної безпеки та Ради національної безпеки в зарубіжних країнах, зокрема звернено увагу на теоретичне підґрунтя, яке забезпечувало в деяких країнах світу (наприклад у США, Російській Федерації, Франції, ФРН, Великій Британії, Японії) можливість створення та ефективного функціонування механізму забезпечення національної безпеки.
Розглядаючи органи національної безпеки в системі допоміжних організаційних структур зарубіжних країн, зроблено висновок про те, що механізмам і методам забезпечення національної безпеки в названих країнах притаманні як спільні, так і відмінні риси. Так, єдиним координуючим і контролюючим органом в галузі національної безпеки в США, Російській Федерації та Японії є Рада національної безпеки. У Великобританії та Франції такого органу немає: функції Ради національної безпеки тут формально виконуються спеціальним органом, що входить до складу уряду, а фактично – прем’єр-міністром.
Проведений компаративний аналіз дав авторові змогу зробити такий висновок - для забезпечення ефективного функціонування системи національної безпеки важливе значення мають умови, в яких вона діє: повсякденні або кризові. Останні потребують виваженішого підходу до організації збирання і оцінки даних, швидкої передачі інформації, точного виконання у визначені строки напрацьованих і прийнятих президентом рішень. Отримання й оцінка інформації в налагодженій системі безпеки передбачають необхідність спеціальних органів у всіх компонентах системи, а також участь інформаційно–аналітичних і науково-дослідних центрів інших організацій. В ідеалі - кожен учасник організовує й здійснює збирання інформації, її обробку і передавання у вищі органи відповідно до завдань, визначених керівництвом країни, відомства чи власними потребами.
Зарубіжний досвід свідчить, що в основу побудови та забезпечення ефективного функціонування системи органів національної безпеки покладено відкритість та гнучкість її ієрархічно чіткої структури; можливість впливу на політичний процес як організацій, так і окремих осіб, а також стилю управління глави держави та його політичного досвіду; розподіл функцій між апаратами глави держави та органами національної безпеки; планування та організація послідовного втілення рішень органів національної безпеки в життя; оцінка результатів та внесення коректив, адекватних реальним змінам внутрішніх і зовнішніх умов розвитку держави; здатність миттєво реагувати на трансформацію міжнародної ситуації.
Другий розділ “Функціональна характеристика Ради національної безпеки і оборони України” присвячено комплексному аналізові функцій Української держави в галузі національної безпеки, розглядові функцій та повноважень Президента України у вказаній галузі, дослідженню системи функцій Ради національної безпеки і оборони України та аналізові механізму їх здійснення.
У першому підрозділі “Функції Української держави в галузі національної безпеки” спираючись на наявні в вітчизняній та зарубіжній конституційно–правовій науці дослідження в галузі функціонального аналізу держави та її органів, дисертант приєднується до позиції вчених, які розглядають функції держави як основні найбільш постійні й загальні напрями та види її діяльності в певних галузьх суспільного життя (В.Ф. Погорілко), а також формулює власне бачення системи цих функцій у галузі національної безпеки та оборони.
Доводиться, що основні функції держави закріплюються Конституцією України як безпосередньо, так і опосередковано. Критеріями класифікації функцій держави визначаються основні елементи її діяльності: суб’єкти, об’єкти, технологія (засоби та способи) діяльності тощо. За основними суб’єктами діяльності держави розглядаються функції держави в цілому, функції органів державної влади та інші атрибути держави, складові її механізму. Об’єктний критерій дав авторові змогу проаналізувати систему об’єктних функцій держави. Це, зокрема, такі функції: політичні, економічні, соціальні, екологічні із забезпечення національної безпеки тощо. За технологією діяльності розрізняють такі функції держави: законодавча, виконавча і судова.
У ході комплексного теоретичного аналізу кожного з напрямів та видів діяльності держави в галузі національної безпеки автор дійшов висновку, що за суб’єктами (організаційно оформленими елементами державного механізму) можна виділити таку систему функцій держави із забезпечення національної безпеки, як функції Президента України, Верховної Ради України, Ради національної безпеки і оборони України, Кабінету Міністрів України, Воєнної організації держави, органів виконавчої влади та інших недержавних за своєю природою суб’єктів, зокрема громадян України, органів і посадових осіб місцевого самоврядування, інших громадських інститутів.
На думку автора, головними функціями держави в сфері національної безпеки є ті, що розрізняються за технологією, тобто формами та способами діяльності держави. Такими загальновизнаними формами є законодавча, виконавча діяльності, контроль, координація та діяльність держави в сфері національної безпеки. Відповідно функціями держави в цій сфері є президентська, контрольна і координаційна.
Зазначимо, що про наявність контрольної і координаційної функції держави в сфері національної безпеки свідчать насамперед функції та повноваження такого органу, як РНБО України, в якої координаційна та контрольна функції є пріоритетними, та таких органів державної влади, в яких координуючі та контрольні функції є складовими їх основної функції: Президент України та Кабінет Міністрів України (ст.106 та ст. 116 Конституції України).
Велике коло функцій держави в галузі національної безпеки становлять функції, що розрізняються за засобами діяльності держави. До таких засобів, своєрідних атрибутів держави, належать фінансовий, інформаційний, воєнний (правоохоронний) та інші механізми здійснення державної влади в сфері національної безпеки. Відповідно можна розрізняти такі функції держави в названій сфері, як забезпечення фінансової, інформаційної, воєнної безпеки та ін.
У другому підрозділі “Функції та повноваження Президента України в галузі національної безпеки” проаналізовано основні напрями та види діяльності Президента України в галузі національної безпеки. Доводиться, що функції та повноваження Президента України в цій галузі посідають особливе місце в системі функцій органів державної влади в галузі національної безпеки.
Під функціями Президента України в галузіі національної безпеки у дисертації розуміються найбільш постійні та загальні напрями і види діяльності глави Української держави в цій галузі, які виражають його місце у системі органів національної безпеки та роль у вирішенні завдань, що стоять перед національною безпекою України.
Пріоритетною функцією Президента України є функція забезпечення національної безпеки України. Про це свідчить роль Президента України як Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України і гаранта державного суверенітету та територіальної цілісності України. Фактично саме йому підпорядкована вся галузь державного управління обороною та забезпечення національної безпеки, оскільки реалізація таких завдань потребує концентрації та єдності влади, координації діяльності всіх гілок державної влади і максимально оперативного прийняття владних рішень. Цим вимогам найбільше відповідає покладення відповідних повноважень саме на главу держави.
Серед напрямів та видів діяльності глави держави у галузі забезпечення національної безпеки важливе місце має право Президента України на прийняття рішення про введення в Україні або окремих її місцевостях надзвичайного стану за наявності реальної загрози безпеці громадян або конституційному ладові (п. 21 ст. 106 Конституції України, ст. 4­6 Закону “Про правовий режим надзвичайного стану”). В умовах надзвичайного стану Президент України, як і інші органи державної влади, продовжує здійснювати повноваження, надані йому Конституцією та законами України, і забезпечує виконання заходів, передбачених цим законом. Однак в умовах надзвичайного стану органам, що здійснюють управління на відповідній території, указом Президента України про введення надзвичайного стану, затвердженого законом України, визначаються межі додаткових повноважень для здійснення заходів, необхідних для якнайшвидшої нормалізації обстановки, відновлення конституційного правопорядку і законності, а також для ліквідації загрози безпеці громадян.
Доводиться, що ці функції Президента України найповніше втілюються в основних функціях військових формувань Воєнної організації держави (власне в механізмі здійснення функцій Президента України) та значною мірою реалізуються через РНБО України.
У третьому підрозділі “Функції Ради національної безпеки і оборони України та форми їх здійснення”, спираючись на загальні принципи функціонального підходу до дослідження будь-яких публічно-владних структур, доводиться, що відповідно до внутрішніх і зовнішніх ознак основні функції РНБО України можна розглядати як найбільш загальні й постійні напрями та види діяльності органів державної влади, що входять до її складу, із забезпечення національної безпеки.
Здійснено класифікацію функцій РНБО України за різними критеріями, зокрема за об’єктами, суб’єктами, способами, засобами та іншими елементами діяльності. Так, об’єктами, тобто цілями і завданнями системи органів національної безпеки; предметами відання, тобто певними галузями державної політики національної безпеки, є політична, економічна, соціальна, екологічна, науково-технологічна та інші сфери. Відповідно до цих сфер розрізняються такі внутрішні об’єктні функції РНБО України, як функції сприяння забезпеченню внутрішньополітичної, економічної, соціальної, екологічної, науково-технологічної безпеки. До зовнішніх об’єктних функцій РНБО України належать напрями та види діяльності щодо сприяння забезпеченню зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної безпеки. До суб’єктних функцій належать, зокрема, функції щодо встановлення, підтримання та гарантування національної безпеки. Аналіз системи напрямів та видів діяльності РНБО України за суб’єктною ознакою дав авторові змогу зробити висновок про те, що більшість функцій реалізуються цим органом не безпосередньо, а через інші структури.
Проаналізовано функції РНБО України за способами, засобами і методами її діяльності, тобто її технологічні функції. До цього класу функцій належать основні напрями та види діяльності РНБО України щодо сприяння забезпеченню інформаційної та воєнної безпеки, контролю за діяльністю органів виконавчої влади в галузі національної безпеки і оборони тощо.
У четвертому підрозділі “Механізм здійснення функцій Ради національної безпеки і оборони України” висвітлюються теоретичні й практичні проблеми реалізації основних функцій військових формувань Воєнної організації держави. Саме Воєнна організація держави виступає своєрідним механізмом здійснення функцій РНБО України. Проаналізовано основні функції складових Воєнної організації держави - внутрішніх військ, підрозділів МВС, Служби безпеки України та Збройних Сил України.
Призначенням Воєнної організації держави є здійснення правоохоронної діяльності щодо забезпечення захисту інтересів держави, суспільства та людини від протиправних і злочинних посягань. Основні функції органів Воєнної організації держави є органічним продовженням таких функцій РНБО України, як забезпечення політичної, економічної, науково-технологічної та інформаційної безпеки тощо, а самі органи цієї організації виступають як механізм реалізації цих функцій.
Розділ третій “Структурно–технологічна характеристика Ради національної безпеки і оборони України” присвячений аналізові внутрішньої структури та методів формування РНБО України. Висвітлено актуальні проблеми структури РНБО України та окреслено напрями й форми реформування цього органу.
У першому підрозділі “Поняття і основні елементи структури Ради національної безпеки і оборони України”, спираючись на те, що структурна характеристика розкриває основні сторони побудови будь-якої системи, органу, на підставі їх оптимального функціонування досліджено персональний склад та основні структурні підрозділи РНБО України.
Системний аналіз персонального складу РНБО України свідчить про її координаційний характер, куди входять як цивільні, так і військові особи – представники різних державних структур: глава держави, керівник вищого органу виконавчої влади, керівники відповідних центральних органів державної влади, керівник президентського апарату, президент Національної академії наук, начальник Генерального штабу Збройних Сил України, а також те, що у її засіданнях може брати участь Голова Верховної Ради України як представник парламенту, а за запрошенням голови РНБО України – голови комітетів парламенту, народні депутати України, керівники центральних органів виконавчої влади та інші особи, які не є членами РНБО України.
За структурою РНБО України є загальнодержавним, цілісним, системним, спеціалізованим, міжвідомчим, комплексним та колегіальним органом. Формування РНБО України відбувається під впливом як зовнішніх, так і внутрішніх факторів. Персональний склад РНБО України має рухливий характер, тобто її структурам притаманна як постійність, так і динамізм, що відбувається під впливом указаних факторів.
У дисертації оцінка структури РНБО України здійсюється крізь призму порівняльного аналізу структур аналогічних органів зарубіжних країн (Російська Федерація, США).
У другому підрозділі “Основні методи діяльності Ради національної безпеки і оборони України”, обравши за відправну категорію “ефективність забезпечення національної безпеки”, досліджено основні методи діяльності РНБО України. Доводиться, що головним критерієм ефективності системи РНБО України та інших органів національної безпеки є адекватність їхньої діяльності національним інтересам суспільства, забезпечення безпеки, прав та свобод людини і громадянина, розширення та поглиблення демократії, успішне здійснення тактичних і стратегічних політичних та соціальних цілей і завдань щодо захисту та реформування суспільства, виведення економіки з кризового стану тощо.
Визначення критеріїв ефективності та аналіз наявної моделі національної безпеки в Україні дали авторові змогу зробити висновок про те, що ефективність діяльності РНБО України визначається дією кількісних та якісних чинників технічного, організаційного, політичного, соціально-психологічного й морально-ідеологічного характеру. Так, важливу роль у цьому процесі відіграє комплексна модель системних досліджень проблем національної безпеки держави, основою якої є метод оцінювання воєнно-політичного стану як у відповідному регіоні, так і більш глобальному вимірі, у тому числі загальнопланетарному, визначення політичного і військово-стратегічного значення, оцінка ступені небезпеки розв’язання війни, задля чого визначається ціла низка параметрів: блокова політика або позаблоковість, активність розвідок та дипломатії; продаж зброї сусіднім державам; спрямованість суспільно-політичних компаній; рівень поточних витрат і тенденції до їхнього збільшення; ступінь мілітаризації економіки, рівень розробленості планів підготування до війни; готовність наступальних стратегічних сил; угруповання військ на театрі військових дій та ступінь їхньої бойової готовності тощо.
У результаті аналізу механізму взаємодії структурних одиниць РНБО України з об’єктами зовнішнього середовища (зокрема, воєнно-політичного стану в світі та можливостей держави по відбиттю агресії), за допомогою методу системно-цільового аналізу організації і діяльності органів національної безпеки та розробки моделі формування системи органів національної безпеки з використанням воєнно-політичної моделі держави, запропоновано концепцію формування структури органів національної безпеки та РНБО України зокрема.
У третьому підрозділі “Проблеми реформування Ради національної безпеки і оборони України” розглянуто актуальні проблеми реформування структурно-функціонального забезпечення системи національної безпеки України та її керуючого центру – РНБО України. Їх вирішення має грунтуватись на докладному дослідженні теоретико-методологічних засад здійснення цього процесу, науково-прикладному обґрунтуванні основ Концепції реформ та розробці комплексної програми заходів з їх реалізації.
На погляд дисертанта, доцільно звернути увагу на деякі важливі науково-прикладні положення щодо вирішення проблем реформування системи національної безпеки. По-перше, необхідно виходити з чіткішого розмежування вимог до здійснення організаційних перетворень, зумовлених дією законів співвідносності суб’єкта та об’єкта системи національної безпеки, пропорційності їх розвитку, адже це дає змогу як поглибити розкриття змісту цілісності системи національної безпеки, так і підвищити обґрунтованість її реформування. По-друге, до найважливіших критеріїв радикального вдосконалення структури РНБО України слід віднести досягнення максимальної реалізації наявного керівного потенціалу. По-третє, визначення першочергових напрямів кількісних змін та якісного перетворення кожного з елементів досліджуваної системи має грунтуватись на дослідженні їх взаємопов’язаного і взаємообумовленого співвідношення безпосередньо в процесі діяльності.
В процесі розробки Концепції реформ та формуванні Програми практичних заходів з їх реалізації слід додержуватись вимог як об’єктивно зумовленої співвідносності розвитку суб’єктів і об’єктів системи органів національної безпеки, так і обов’язкового забезпечення пропорційності перетворень їх внутрішніх елементів. Лише на цих засадах стане можливою отримання цілісності та підвищення гнучкості системи національної безпеки в цілому та РНБО України зокрема, надання їй адаптивних властивостей, більш повне використання наявного потенціалу та його подальше нарощування з орієнтацією на забезпечення послідовної й ефективної реалізації стратегії розвитку країни.
У висновках констатується, що у дисертації наведені теоретичні положення складають авторську концепцію конституційно-правових засад організації та діяльності РНБО України, найважливішими досягненнями якої є:
1. Авторське визначення поняття “національної безпеки”, за яким національна безпека розглядається як здатність особи, суспільства та держави до захисту, а також стан їх захищеності від сукупності об’єктивно існуючих негативних факторів, які становлять реальну небезпеку національним інтересам України.
2. Доведено, що одним із ключових інститутів гарантування конституційного ладу та забезпечення національної безпеки є РНБО України. Сформульовано авторське визначення поняття “Рада національної безпеки і оборони України”, за яким Рада національної безпеки і оборони України – це загальнодержавний, цілісний, системний, спеціалізований, міжвідомчий, колегіальний, постійно діючий, консультативно-дорадчий орган при Президентові України в галузі національної безпеки, за допомогою якого здійснюється координація та контроль діяльності органів виконавчої влади .
3. На підставі визначення поняття “Рада національної безпеки і оборони України” визначено поняття конституційно-правового статусу РНБО України як органу, що має особливу роль та місце в суспільстві і державі, передбачених Конституцією і законами України. Це характеризує його як допоміжний орган у системі органів державної влади.
4. Запропоновано концепцію принципів формування та функціонування РНБО України, до яких належать загальні і спеціальні принципи. Загальні принципи – це забезпечення суверенності і незалежності, держави; унітарності (єдності, соборності) держави; мирного вирішення спорів; адекватності заходів щодо захисту національних інтересів реальним і потенційним загрозам; додержання балансу інтересів особи, суспільства та держави, їх взаємна відповідальність. Спеціальні принципи - це мінімізація ступенів в ієрархічній структурі РНБО України; організаційна забезпеченість функцій; забезпечення “гнучкості” організаційної структури РНБО України; виключення дублювання й різнорівневої диференціації функцій.
5. Відповідно до обраних критеріїв, здійснено авторську класифікацію основних функцій РНБО України, які поділяються на об’єктні (функції сприяння забезпеченню політичної, економічної, екологічної, науково-технічної та соціальної безпеки) і технологічні (функції сприяння забезпеченню інформаційної та воєнної безпеки, координації та контролю органів системи національної безпеки, стратегічного планування та програмування системи органів національної безпеки, бюджетно-фінансового й матеріально-технічного забезпечення).
6. Внесено пропозицію про необхідність створення, крім діючих управлінь у структурі РНБО України, управління, яке здійснювало б координацію всіх органів спеціального призначення по боротьбі з тероризмом.
7. Досвід організації та діяльності організаційних структур із питань забезпечення національної безпеки в зарубіжних країнах вказує на доцільність введення до складу РНБО керівників засобів масової інформації (Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Державного Комітету телебачення та радіомовлення), а також керівників Академії правових наук України.
8. Дослідження форм та методів взаємодії структурних одиниць РНБО України з об’єктами зовнішнього середовища за допомогою методу системно-цільового аналізу організації й діяльності органів національної безпеки та розробки моделі формування системи органів національної безпеки з використанням воєнно-політичної моделі держави, дали авторові змогу запропонувати концепцію реформування структури органів національної безпеки, та РНБО України зокрема.
9. Обґрунтовуючи необхідність реформування органів системи національної безпеки, у тому числі РНБО України, запропоновано оптимізувати та раціоналізувати структуру органів системи національної безпеки на підставі ґрунтовнішого функціонального розподілу їх праці. Поступовий перехід до функціонального принципу побудови органів системи національної безпеки сприятиме підвищенню гнучкості системи національної безпеки в цілому, та РНБО України зокрема, наданню їй адаптивних властивостей, повнішому використанню наявного потенціалу та його подальшому нарощуванню з орієнтацією на забезпечення послідовної та ефективної реалізації стратегії розвитку країни.

Основні положення дисертаційного дослідження знайшли відображення в таких публікаціях здобувача:

1. Правове регулювання організації національної безпеки України // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Вип 6. – К.:Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України; Спілка юристів України; Видавничий Дім “Юридична книга”, 2000. - С. 142 - 149.
2. Конституційно-правовий статус Ради національної безпеки і оборони України // Держава і право. – Вип. 9. - 2001. - С. 132 - 139.
3. Рада національної безпеки США: правові основи її діяльності. // Право України. – 1999 - № 8 - С. 93-96.
4. Конституційні принципи в сфері забезпечення національної безпеки Японії // Право України. - 2000. - №7 - С. 114 - 117.
5. Система і структура органів національної безпеки Франції // Право України. - 2000. - № 9 - С. 120-123.
6. Деякі питання діяльності органів національної безпеки // Право та культура: теорія і практика: Матеріали науково-практичної міжнародної конференції. (м.Київ, травень 1997 р) - С. 231 - 235.
7. Проблеми реформування органів національної безпеки // Правова реформа в Україні: Матеріали засідання міжнародного “круглого столу” (м. Київ, січень 1999 р.). – С. 134 - 139.

Петрів І.М. Конституційно-правові засади організації та діяльності Ради національної безпеки і оборони України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.02 – конституційне право – Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Київ, 2004.
У дисертації досліджуються актуальні теоретичні і практичні проблеми з питань національної безпеки, організації та діяльності органів національної безпеки як України, так і зарубіжних країн, а також Ради національної безпеки і оборони України.
Робота містить визначення таких понять: „національна безпека”, складові національної безпеки, „Рада національної безпеки і оборони України” та її конституційно-правовий статус.
У ній запропоновано авторську концепцію принципів формування та функціонування Ради національної безпеки і оборони України; здійснено кваліфікацію основних функцій Ради національної безпеки і оборони України; проведено аналіз організації та діяльності органів національної безпеки з використанням військово-політичної моделі держави, який дав змогу запропонувати концепцію реформування структури органів національної безпеки та Ради національної безпеки і оборони України.
З урахуванням предмета дисертаційного дослідження проаналізовані комплексні проблеми діяльності органів національної безпеки, чинне законодавство України про національну безпеку та внесені конкретні пропозиції щодо його вдосконалення.
Ключові слова: національна безпека, органи національної безпеки, Рада національної безпеки і оборони України, принципи та функції діяльності Ради національної безпеки і оборони України, модель формування Ради національної безпеки і оборони України.

Петрив И.Н. Конституционно-правовые основания организации и деятельности Совета национальной безопасности и обороны Украины. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.02. - конституционное право. – Институт государства и права им. В.М. Корецкого НАН Украины. Киев, 2004.
В диссертации исследуются актуальные теоретические и практические проблемы вопросов национальной безопасности, организации и деятельности органов национальной безопасности как Украины, так и зарубежных стран, а также Совета национальной безопасности и обороны Украины.
Диссертационное исследование посвящено проблемам определения понятий: “национальная безопасность”, составные национальной безопасности, “Совет национальной безопасности и обороны Украины” и его конституционно-правовой статус.
В дисссертации сформулировано концепцию общих принципов формирования системи органов национальной безопасности, а также концепцию принципов организации и функционирования Совета национальной безопасности и обороны Украины. В работе эти принципы деляться на общие и специальные.
Диссертант сформулировал определение основных функций государства в области национальной безопасности, на основании которых были предложены основные функции Совета национальной безопасности и обороны Украины, а также осуществлена их классификация по следующим критериям: объектам, субъектам, способам и средствам их деятельности.
Диссертантом определены основные организационные формы деятельности Совета национальной безопасности и обороны Украины и способы реализации его функций. Доказывается, что основной формой деятельности Совета национальной безопасности и обороны Украины есть его заседание. Кроме заседания существуют такие формы деятельности как заявления, обращения, сообщения, рекомендации научно-технических конференций и круглых столов, а также решения межведомственных комиссий по вопросам национальной безопасности
В диссертационном исследовании проведен анализ организации и деятельности органов национальной безопасности, на основании которого была предложена модель формирования системы органов национальной безопасности. Учитывая модель формирования системы органов национальной безопасности, а также используя военно-политическую модель государства, была предложена концепция реформирования структуры органов национальной безопасности и Совета национальной безопасности и обороны Украины.
С учетом предмета диссертацинного исследования проанализированы коплексные проблемы деятельности органов национальной безопасности, действующее законодательство Украины о национальной безопасности и внесены конкретные предложения по его усовершенствованию.
Ключевые слова: национальная безопасность, органы национальной безопасности, Совет национальной безопасности и обороны Украины, принципы и функции деятельности Совета национальной безопасности и обороны Украины, модель формирования Совета национальной безопасности и обороны Украины.

Petriv I.M. Constitutional-legal basis of the National Security and Defence Counsil’s organisation and work. - Manuscript.

Thesis for obtaining a scientific degree of Candidate of Sciences (Law), on the speciality 12.00.02 – Constitutional Law. V.M. Koretsky Institute of State and Law, National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2004.
The given dissertation analyses the present-day theoretical and practical problems on questions of the National Security, the organisation and activities of the National Security bodies of Ukraine as well as foreign countries and of the National Security and Defense Council of Ukraine.
The paper includes definitions of the following: “National security”, National security components, “the National Security and Defence Counsil of Ukraine” and its Constitutionalalegal status.
The paper, reveals the author’s concept of the principles of formation and work of the National Security and Defence Counsil of Ukraine. The author gave his gualification of the basic functions National Security and Defence Counsil of Ukraine’s; analysed the organisation and work of National security bodies using political and military model of the state. The analysis gave the opportunity to present a reform concept of the National security bodies and the National Security and Defence Counsil of Ukraine.
Taking into consideration the subject of the research, complex problems of the National security bodies, the current law of Ukraine on the National security, have been analysed also the definite proposals as to its improvement have been made.
Key words: national security, national security bodies, the National Security and Defence Counsil of Ukraine, principles and functions of work of the National Security and Defence Counsil of Ukraine, the model of formation of National Security and Defence Counsil of Ukraine.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

Пошукова анотація: випробуванням Звільнення каяттям дійовим поруки примиренням відбування дисципліни Зворотна громадськістю іміджу Зв’язки Зґвалтування адвокатом влади громадянами податкової реформа Соціалістичної Земельні процесуальні Земля довірою Злочин наслідками дорожнього людяності ОВС банкрутством необережність віросповідання економіки підприємницької найму мотиваційній пересування вузами підприємницьких фінансових приватної трудових Змішані вини інформації захисту винагороди безпідставного шкоди рятування загрози доручення підстави Європи Зовнішньоекономічні сліди Ідеологія Локка Імідж Імміграційне слідчого дитини міграції морського Імплементація Імунітет Інвестиційні договори самоврядування вчителя технології банкрутства губернаторства громадянства представництва Чехословаччині самоврядування моральної Польща омбудсмана підсудності піклування поруки потерпілого консулів Президента Франції Інститутпрезидентства співучасті присяжних губернатора конституційного народовладдя державної адміністрацій ідеологія криміналістики Інтелектуальна культура безпека ООН розслідування органів податкової мореплавства Інформація Іпотека вугледобувну обґрунтування ЗУНР власності трудового Кадрове державному Казна Касаційне час господарської умисних ухилення поліція слідчих приховування некласичний осудними Князівська Кодифікаційна Кодифікаційні Кодифікація Колективні заробітної Колізії Командитні Компенсації місцевого Президента фармакотерапевтична землекористування криміналістичне досудовому Компроміс Комунікативна Конкурентне Конкуренція Консолідація Конституцiйне Конституційна політичних правової юрисдикція юстиція Директорії справами державними освіту приватну творчості життя збори світогляду допомогу контроль конфлікт прав гласності рівності ініціативи Конституційний Суд громадянські делікти екологічні виконавчої міліції поділу внутрішніх парламентаризму громадянина законодавчої безпеки виконавчої стримувань особисті політичні самоврядування омбудсмана відповідальності вищих регламентація грецької міжнародних Канади юстиції військовослужбовців громадських депутатів кордону народів міста депутата меншин органів парламентарів Рахункової Києва виборчого суддів уряду ЄС правотворчому поділу політичних людини громадянина виборів національної національних норми референдуму самоврядування туризму публічної міжнаціональних Конституціоналізм Конституція України Контрабанда Контроль бюджету підприємницькою адміністрацій провадження Контрольний примус Конфіскація внутрiшнiх Конфлікти реформування реалізму управління експертизи розслідування національних політики охорони Концесійні Концесія Координація криміналістичної Кореляційні Корпоративні


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking