Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Онлайн заказ
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
Номера от 660 грн.
СКИДКА -3%
-3% онлайн заказ

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Номера от 470 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Номера от 300 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Номера от 350 грн.
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Номера от 300 грн.
Есть номера
-2% онлайн заказ
Зачарованные Карпаты
Зачарованные Карпаты
Закарпатье, Воловец
Коттеджи от 400 грн.
Есть номера


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Конституція і розвиток принципів права України (методологічні питання)

 

КОЛОДІЙ АНАТОЛІЙ МИКОЛАЙОВИЧ

КОНСТИТУЦІЯ І РОЗВИТОК ПРИНЦИПІВ ПРАВА УКРАЇНИ (МЕТОДОЛОГІЧНІ ПИТАННЯ)

Спеціальність 12.00.01- теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових вчень;
12.00.02-конституційне право.

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора юридичних наук

Київ - 1999


Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі теорії держави і права Національної академії внутрішніх справ України

Науковий консультант доктор юридичних наук, професор Копєй-чиков В.В., Національна академія внутрі-шніх справ України, професор кафедри те-орії держави і права

Офіційні опоненти:
Доктор юридичних наук, професор, академік АПрН України Бабкін В.Д., провідний науковий співробітник Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України.
Доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАН Укра-їни Сіренко В.Ф., народний депутат України, голова комітету Вер-ховної Ради України.
Доктор юридичних наук, професор Назаренко Є.В., головний нау-ковий співробітник Інституту законодавства Верховної Ради Украї-ни.

Провідна установа Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого

Захист відбудеться " 16" квітня 1999 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої Вченої Ради Д 26.001.04
по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юри-дичних наук при Київському університеті імені Тараса Шевченка (252017, м.Київ, Володимирська, 64).

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Київсь-кого університету імені Тараса Шевченка (252017 м. Київ, Воло-димирська, 64).

Автореферат розісланий " 9 " березня 1999 р.

Вчений секретар
спеціалізованої Вченої Ради,
кандидат юридичних наук, доцент С.В. Бобровник

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми пояснюється тим, що побудувати громадянсь-ке суспільство і відповідну йому демократичну, соціальну, правову дер-жаву, що передбачено Конституцією України, можна, тільки здійснивши комплексне, системне реформування всіх сфер суспільного життя. Скла-довою частиною такої реформи має стати правова реформа, яка повинна охопити більшість існуючих правових явищ.
Зрозуміло, що міри і заходи у межах правової реформи слід почи-нати з удосконалення основоположних джерел, керівних ідей усього пра-ва, тобто з принципів права. Саме це дасть змогу послідовно, комплексно і системно здійснювати правову реформу, а відповідно і аналогічно цьому вдосконалити право в Україні загалом. Адже принципи права - це явища, які пов'язують право не тільки з політикою, економікою, духовним жит-тям суспільства, це - категорії, що забезпечують єдність різних власне правових процесів, форм, теорій, ідей і концепцій, понятійно-категоріальних рядів.
Актуальність дослідження принципів права зумовлена також тим, що право вже не обмежується тільки позитивістсько-нормативістським його сприйняттям і тлумаченням. Праворозуміння в нашій країні все по-мітніше переходить на позиції інтегративної школи, рецептуючи надбан-ня "класичного" і "відродженого" природного права, соціологічної юрис-пруденції.
Значний внесок у дослідження принципів права в Україні зробили такі вчені, як В.Б.Авер'янов, В.Д.Бабкін, Н.П.Воронов, О.Ф.Гранін, В.М.Горшеньов, В.Н.Денисов, Є.В.Додін, А.Я.Дубінський, М.І.Козюбра, В.В.Копєйчиков, М.Й.Коржанський, С.Л.Лисенков, Н.М.Мироненко, Г.О.Мурашин, О.Г.Мурашин, Є.В.Назаренко, М.Ф.Орзіх, П.М.Рабінович, В.Ф.Сіренко, О.В.Сурилов, О.Ф.Фрицький, В.В.Цветков, М.В.Цвік, Ю.С.Шемшученко, Л.П.Юзьков та інші.
Проте принципи права довгий час не розглядалися, як головні, сут-нісні його категорії. Адже у нормативному уявленні право здебільшого ототожнюється з законами або юридичними нормами. Насправді ж право - це складне і неодноманітне явище, що створює юридичну надбудову суспільства. Воно пронизане певними загальними ідеями, що його цеме-нтують при досягненні цілей і пов'язують із соціальним (політичним, економічним, духовним) життям. Ці найбільш загальні ідеї у праві визна-чаються принципами права. Без їх досконалого розуміння не можна зага-лом зрозуміти правової системи тієї чи іншої країни або окремих її еле-ментів.
До того ж ст. 15 Конституції України визначає, що суспільне життя в Україні грунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності, а це дає можливість розглядати принципи права, як за-гальнолюдські надбання.
Надзвичайно істотна роль і місце принципів власне у праві. Саме принципи і насамперед принципи консолідують, наприклад, правотвор-чість і правосуддя, надають внутрішньої цілісності діючій правовій сис-темі, слугують зміцненню законності і правопорядку, громадської дисци-пліни, гарантують реалізацію інтересів і прав українських громадян. Во-ни, за умови їх закріплення у Конституції, забезпечують єдність процесів створення права, його реалізації і охорони. Принципи права є критерієм оцінки права і методологічною основою його подальшого вдосконалення у тому розумінні, що одночасно на підставі принципів оцінюють рівень і ефективність реалізації права і на грунті саме цих категорій пізнають і поліпшують його.
Таким чином, проблема наукового дослідження сутності принципів права має нині актуальне теоретичне і практичне значення: вона концен-трує у собі не тільки історичні, філософські, моральні і юридичні, але й сучасні соціально-політичні аспекти вітчизняної юридичної науки, що дає підстави визначити проблему принципів права як центральну, хоча, безумовно, до неї не можна звести весь аналіз права. Про актуальність дослідження свідчать також спеціальні розділи дисертації, присвячені аналізу конституційних проблем впровадження принципів права у вітчи-зняній теорії і практиці громадянського суспільства і правової держави, а також в їх правоутворенні, правореалізації і правоохороні.
Перераховані вище обставини і зумовили вибір теми, об'єкта і предмета дослідження.
Об'єктом дисертаційного дослідження є принципи права, як дер-жавно-правові явища, що пов'язують право з політикою, економікою, ду-ховним життям суспільства, визначають і забезпечують єдність різних власне правових процесів, форм, теорій, ідей і концепцій, понятійно-категоріальних рядів.
Предметом дисертаційного дослідження є основні закономірності конституційного розвитку принципів права України в умовах формуван-ня правової держави і громадянського суспільства, їх поняття, ознаки та види, місце і роль в структурі права та дія у правовій системі, правоутво-ренні, правореалізації і правоохороні українського суспільства і держави.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Во-на повністю узгоджується із проголошеним Конституцією України кур-сом на побудову демократичної, соціальної і правової держави, форму-вання гуманного громадянського суспільства і дієвої правової системи. Ця робота може розглядатися також, як теоретична основа програм і пла-нів Верховної Ради України, спрямованих на розробку і прийняття Кон-цепції державно-правової реформи в Україні та Концепції розвитку зако-нодавства України на 1997 - 2005 роки, що опрацьовуються Інститутом законодавства Верховної Ради Україния, Концепції захисту прав людини і громадянина в Україні, що розробляється Міністерством юстиції Украї-ни, а також з програмами та планами Національної академії внутрішніх справ України щодо забезпечення законності, прав, свобод і обов'язків громадян України при здійсненні правоохоронної діяльності.
Мета і завдання дослідження вбачаються в тому, щоб дослідити конституційні основи розвитку принципів права України, і на цій основі висвітлити генезу, ознаки, зміст, систему і структуру та дію принципів права в умовах побудови демократичної, соціальної, правової держави в Україні. При цьому, вважаючи принципи права одними з найголовніших правових явищ, безпосередньо через них розробити загальнотеоретичну конструкцію нової структури права і його принципів, обгрунтувати існу-вання загальносоціального і юридичного, публічного і приватного, охо-ронного і регулятивного, матеріального і процесуального права та його принципів.
Виходячи зі сформульованої загальної мети дослідження, автор ставить перед собою такі завдання:
- з'ясувати конституційні основи втілення принципів права у процес розбудови українського громадянського суспільства і правової держави;
- на підставі цих розробок дослідити генезу принципів права, як іс-торичних, загальнолюдських, юридичних явищ;
- сформулювати нове, сучасне поняття і головні ознаки принципів права, з урахуванням побудови в Україні якісно відмінної від минулої правової системи, як юридичної основи формування українського грома-дянського суспільства і демократичної, соціальної, правової держави;
- дослідити сучасну, національну систему принципів права, саме з точки зору їх системності, взаємозалежності і об'єктивності;
- обгрунтувати існування принципів загальносоціального і юридич-ного права, що зумовлено відмовою національної юридичної науки від вузько-нормативістського розуміння права;
- розкрити сутність публічного і приватного права та їх принципів, як основи юридичного розподілу повноважень між громадянським суспі-льством і правовою державою в Україні;
- дати характеристику сутності охоронного і регулятивного права та його принципів і дослідити їх діалектично-функціональний зв'язок у регулюванні суспільних відносин;
- визначити місце і роль принципів права у становленні сучасного українського матеріального і процесуального права;
- проаналізувати принципи об'єктивного права і права, що забезпе-чує юридичний механізм реалізації передбачених прав, свобод і обов'яз-ків (суб'єктивного) права;
- дослідити взаємодію різних видів принципів права, можливість їх удосконалення;
- висвітлити роль і місце принципів права в сучасній правовій сис-темі України, в утворенні, реалізації і охороні права державою і суспільс-твом.
Методологічна, теоретична і емпірична основа дослідження. Методологічною основою дослідження є система пізнавальних принци-пів, методів та підходів концептуального та ідейного характеру. Дисер-тант виходить з необхідності комплексного поєднання філософських, за-гально-наукових та спеціальних методів дослідження. Враховуючи про-блему дисертації, найчастіше застосовувалися такі філософські категорії, як можливість і дійсність, форма і зміст, сутність і явище, простір і час, ціле й частина та інші, а також закони діалектики: єдності і боротьби протиріч; переходу кількісних змін у якісні; заперечення заперечення і т.ін.
У процесі дослідження, окрім цих законів і категорій використову-ються порівняльний, спеціально-юридичний, системно-функціональний, статистичний, історичний і логічний методи, метод сходження від абст-рактного до конкретного тощо.
При роботі над дисертаційним дослідженням опрацьовано і про-аналізовано великий масив нормативного матеріалу. Сформульовані в дисертації теоретичні висновки і практичні рекомендації спираються на результати досліджень вітчизняних учених і вчених зарубіжних країн.
Емпіричною основою дисертації є дані Інституту законодавства Верховної Ради України та Адміністрації Президента України, документи судових органів, органів внутрішніх справ, матеріали власних наукових досліджень.
Наукова новизна одержаних результатів. Вона вбачається у то-му, що в дисертації вперше у вітчизняній юридичній літературі в межах єдиного і цілісного монографічного дослідження вивчається проблема принципів права, досліджується їх генезис, поняття, ознаки, види. При цьому пропонується нова модель їх структури, яка визначає структуру права загалом. Аналізується загальносоціальне і юридичне, публічне і приватне, охоронне і регулятивне, матеріальне і процесуальне, об'єктивне і суб'єктивне право і його принципи. Новою для вітчизняної юридичної науки є проблема впливу принципів на правову систему, процеси право-творчості, правореалізації, правоохорони. При цьому принципи права розглядаються через призму, насамперед, їх конституційного втілення в процес побудови українського громадянського суспільства і правової держави.
Новими науковими результатами, що виносяться на захист, є:
- положення про подальший розвиток конституційних принципів правової держави Україна, до яких слід віднести тільки принципи верхо-венства права, розподілу влад, реальності прав, свобод, обов'язків і за-конних інтересів людини і громадянина, не ототожнюючи їх з ознаками, рисами, завданнями та механізмами правової держави. У зв'язку з цим сформульовано ряд практичних рекомендацій, спрямованих на вдоскона-лення правового регулювання політичної, економічної, соціальної і духо-вної сфери життя суспільства, процесу організації і здійснення влади, а також забезпечення реальності прав, свобод, обов'язків і законних інтере-сів людини і громадянина в Україні;
- істотно вдосконалена теоретична модель розбудови українського громадянського суспільства, що висвітлюється, насамперед, через її кон-ституційні принципи, виходячи з теоретичних розробок ідеологів грома-дянського суспільства, а також практичного досвіду у країнах, де і яким воно вже існує, яка доводить, що соціальна, правова держава являє собою передумову формування цивілізованого суспільства, як певної рівноваги між демократичними інститутами і сильною державною владою, плану-ванням і ринком, приватною і державною власністю, економічною ефек-тивністю і соціальною справедливістю;
- положення про те, що генеза принципів права відбувається за схемою "суспільні відносини - правоположення юридичної практики - норми-принципи", а отже висновок, що принципи можуть висуватися людьми стихійно, у результаті емпіричного досвіду або ж формулювати-ся свідомо на рівні теоретичних концепцій;
- безпосередньо отримане і пристосоване до сучасних умов розвит-ку України твердження, що ознаками принципів, як юридичної категорії і правового регулятора суспільних відносин, слід вважати їх: регулятив-ність, всезагальність, внутрішню єдність, об'єктивну обумовленість, ідео-логічність, матеріалізованість, історичність, самостійність і повноцін-ність;
- вперше сформульоване положення про те, що у праві слід виділя-ти: 1) принципи правосвідомості; 2) принципи правоутворення; 3) прин-ципи правотворчості, а серед них законотворчості і нормотворчості; 4) принципи системи права: а) загальноправові (основні); б) міжгалузеві; в) галузеві; г) принципи інститутів права; 5) принципи структури права: а) загальносоціального і юридичного; б) публічного і приватного; в) регуля-тивного і охоронного; г) матеріального і процесуального; д) об'єктивного і суб'єктивного; 6) принципи правореалізації, а серед них принципи пра-возастосування; 7) принципи правоохорони, а серед них, особливо, прин-ципи правосуддя і юридичної відповідальності. Принципи системи і структури права, що заломлюються у принципи правоутворення, право-реалізації і правоохорони, можна назвати принципами правового регулю-вання, визнаючи при цьому особливу роль загальноправових (основних) принципів;
- розуміння сутності і системи загальносоціальних і юридичних принципів, що не має аналогів у теорії і практиці, як відображення зага-льносоціальних і спеціально-юридичних закономірностей у праві;
- авторське розуміння поняття, ознак, системи, регулятивного впливу принципів приватного і публічного, регулятивного і охоронного, матеріального і процесуального, суб'єктивного і об'єктивного права, в тому числі і щодо правової системи в Україні;
- особисто дисертантом проаналізований механізм взаємодії усіх вище названих принципів права, що у великій мірі забезпечує єдність права загалом;
- вперше обгрунтована, на основі принципів системності, ціліснос-ті, комплексності, функціональності, теоретична модель правової систе-ми загалом, і в Україні зокрема, яка зумовлює існування і виділення у ній таких її сторін, як: 1) цілі та інтереси; 2) матеріальна; 3) нормативна; 4) духовна; 5) організаційна; 6) інституційна; 7) органічна; 8) функціональ-на; 9) ідеологічна; 10) комунікативна, і у зв'язку з якою формуються і іс-нують її системні принципи. Найбільш важливим завданням нашої дер-жави у цьому аспекті є створення повноцінної Концепції правової рефо-рми в Україні у відповідності саме з таким розумінням правової системи і її принципів. У дисертаційному дослідження наведений один з можливих її проектів;
- положення про систему принципів правоутворення, правотворчо-сті і законотворчості, відповідно до яких в Україні має бути створена Концепція реформування правоутворення і правотворчості, що надалі де-талізуватиметься Концепцією реформування законодавства України, Орі-єнтовною програмою розвитку законодавства України та Законами Укра-їни "Про нормативно-правові акти в Україні" і "Про закони і законодавчу діяльність", що забезпечить системність і послідовність цього процесу. При цьому можливі варіанти проектів, згаданих у цьому пункті правових актів, у більшості випадків вперше пропонуються автором;
- своє власне бачення процесу реалізації норм права і його принци-пів, їх конкретних шляхів і засобів, що є системним явищем, а тому має здійснюватися на підставі науково обгрунтованої теорії, тобто повноцін-ної Концепції реформування реалізації права в Україні. ЇЇ офіційним, більш конкретним, вираженням, мають стати Закони України "Про ство-рення державного механізму реалізації нормативно-правових актів в Україні", "Про застосування нормативно-правових актів в Україні". Кон-цептуальні проекти названої Концепції і згаданих Законів відпрацьовані автором на сторінках дисертаційного дослідження;
- вперше сформульоване автором положення про систему і шляхи реалізації принципів у сфері правоохоронної діяльності, що має здійсню-ватися відповідно до єдиної для усіх видів охоронної діяльності Концеп-ції реформування охорони права і Законів України "Про державну право-охоронну діяльність" та "Про недержавну правоохоронну діяльність".
Практичне значення одержаних результатів. Результати дисер-таційного дослідження сприятимуть більш адекватному уявленню про генезу, стан, функції і тенденції розвитку системи принципів у правовій державі і громадянському суспільстві, праві, а звідси безпосередньо по-глиблюють розуміння таких глобальних проблем права, як правова сис-тема, структура і система права, правотворчість, правореалізація, право-охорона тощо.
Результати дослідження безпосередньо впроваджені автором при:
1) створенні "Загальної концепції державно-правової реформи в Україні", проект якої схвалений на засіданні Вченої Ради Інституту зако-нодавства Верховної Ради України 19 червня 1997 року;
2) розробці проекту Закону України "Про закони і законодавчу дія-льність", редакція якого прийнята у першому читанні Верховною Радою України (реєстраційний N1425);
3) розробці проекту Закону України "Про засади внутрішньої і зов-нішньої політики", що знаходиться у Секретаріаті Верховної Ради Украї-ни;
4) підготовці "Концепції розвитку законодавства України на 1997 - 2005 роки" та "Орієнтовної програми законопроектних робіт в Україні на 1997 - 2005 роки", що знаходяться в Секретаріаті та комітетах Верховної Ради України;
5) опрацюванні проекту "Єдиного класифікатора галузей законо-давства України", текст якого обговорюється різними зацікавленими су-б'єктами з ініціативи Інституту законодавства Верховної Ради України;
6) створенні проекту "Концепції правоохоронної діяльності в умо-вах формування демократичної правової держави в Україні" шифр 08.06.03/012-93, що виконувався згідно з наказом ДКНТ (N держреєстра-ції 01934030615);
7) розробці "Порівняльної таблиці конституційного статусу одно- та двопалатних парламентів зарубіжних країн", що здійснювалась за за-вданням Верховної Ради України.
Результати дослідження використовувались також при написанні перших вітчизняних навчальних посібників з теорії держави і права та конституційного права, а саме:
1. Колодій А.М., Копєйчиков В.В., Лисенков С.Л., Пастухов В.П., Сумін В.О., Тихомиров О.Д. Теорія держави і права. К.:Юрінком, 1995. - 189 с.
2. Загальна теорія держави і права / За ред. акад. АПрН України, д-ра юрид. наук, проф. В.В.Копєйчикова. - К.: Юрінком, 1997. - 320 с.
3. Основи конституційного права України / За ред. акад. АПрН України, проф. Копєйчикова В.В. - К.: Юрінформ, 1997. 208с.
4. Коментар до Конституції України: Науково-популярне видання: Інститут законодавства Верховної Ради України. К., 1996. - 376с.
5. Основи конституційного ладу України: Навчальний посібник. - К.: Либідь, 1997. - 206с.
6. Основи конституційного ладу України: Навчальний посібник. - К.: Либідь, 1998. - 206с.
7. Правознавство: Навчальний посібник / В.І.Бобир, С.Е.Демський, А.М.Колодій (кер. авт. кол.) та ін.; За ред. В.В.Копєйчикова. - К.: Юрін-ком Інтер, 1998. - 480 с.
8. Коментар до Конституції України. Наук. - попул. вид: Інститут законодавства Верховної Ради України. - 2-е вид., випр. й доп. - К., 1998. - 412 с.
Одержані результати можна використати для вдосконалення юри-дичної освіти, розробки нових тем, спецкурсів, навчальних дисциплін, наприклад з філософії права та конституційного права.
Особистий внесок здобувача. В дисертації використані ідеї і роз-робки, виконані і опубліковані у співавторстві. До них слід віднести:
1) проект "Загальної концепції державно-правової реформи в Укра-їні", який доопрацьовувався О.І. Ющиком, Є.В. Назаренко, А.М.Колодійом - співробітниками відділу теорії і методології законодав-чої діяльності і систематизації законодавства Інституту законодавства Верховної Ради України. Конкретний особистий внесок дисертанта поля-гає в тому, що він відпрацював перший його варіант, який і став основою згаданого проекту. В дисертаційному дослідженні аналізується власний варіант проекту;
2) проект Закону України "Про закони і законодавчу діяльність", який розроблявся у співавторстві із М.І. Козюброю, В.В. Копєйчиковим, С.Л. Лисенковим, О.Д. Тихомировим, Є.В. Назаренко, О.М. Богінічом. Особистий внесок дисертанта складає 15%;
3) "Концепція розвитку законодавства України на 1997 - 2005 роки" та "Орієнтовна програма законопроектних робіт в Україні на 1997 - 2005 роки" розроблялась усіма співробітниками Інституту законодавства, у то-му числі і дисертантом, що пропонує на розгляд власні думки з цього пи-тання;
4) ідеї щодо оптимальної двопалатної структури Верховної Ради України та шляхів формування громадянського суспільства в Україні на-лежать дисертанту і його науковому консультанту - В.В. Копєйчикову. Вони опубліковані у вигляді наукових статей. Особистий внесок дисерта-нта у ці праці становить 50%.
Апробація результатів дисертації. Результати досліджень, що включені до дисертації, оприлюднено на:
1. Республиканской конференции "Актуальные проблемы форми-рования правового государства" (Харьков, 24-26 окт. 1990г.) Харьков: Юрид. ин-т.
2. Науково-практичній конференції Інституту держави і права ім. В.М.Корецького АН України "Правова система України: теорія і практи-ка". Київ, 7-8 жовтня 1993р.
3. Научно-практической конференции "Человек и политика". Харь-ков. - 1993.
4. Науково-практичній конференції "Наукові розробки академії - вдосконаленню практичної діяльності та підготовки кадрів ОВС / за ре-зультатами науково-дослідних робіт у 1993 році/" Київ, 1-2 лютого 1994 року. - Київ: УАВС, 1994р.
5. Науково-практичній конференції "Проблеми реформування дер-жавної влади: конституційні та управлінські аспекти". Київ, 10-11 берез-ня 1995 року.
6. Науково-практичній конференції "Концепція розвитку законо-давства України". Інститут законодавства Верховної Ради України. Тра-вень 1996 року, Київ. 1996р.
7. Науково-практичній конференції "Ідеологія Державотворення в Україні: історія і сучасність" Київ, 22-23 листопада 1996 року.
8. Науково-практичній конференції "Державно-правова реформа в Україні". Київ, 1997р.
Структура роботи. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, п'ятнадцяти підрозділів, висновків до розділів, загальних висно-вків, списку використаних джерел, що включає 144 найменування. Зага-льний обсяг дисертації дорівнює 391 сторінці.
Структура дослідження виправдана з огляду на те, що конституцій-ні принципи правової держави і громадянського суспільства, які розгля-даються у першому розділі, настільки важливі у юридичній практиці і теоретичних дослідженнях, що все подальше викладення матеріалу здій-снене на їх основі і через їх призму.

ЗМІСТ РОБОТИ

ВСТУП. Тут обгрунтовується актуальність теми дослідження, ви-значається його зв'язок з науковими програмами, планами, темами, фор-мулюються мета і завдання, методологічна, теоретична і емпірична осно-ва, наукова новизна, що відбивається у положеннях, які виносяться на захист, і практичне значення одержаних результатів, у тому числі шляхом вказівок щодо їх безпосереднього впровадження автором. Аналізується особистий внесок здобувача в розробку ідей, що належать співавторам, разом з якими були опубліковані наукові праці і вказується, на яких нау-кових з'їздах, конференціях, симпозіумах, нарадах оприлюднено резуль-тати досліджень, що включені до дисертації. Висвітлюється загальна структура роботи.
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ - "КОНСТИТУЦІЙНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ПРИНЦИПІВ ПРАВА УКРАЇНИ" - присвячений дослі-дженню принципів правової держави і громадянського суспільства.
Підрозділ 1.1. - "Втілення конституційної ідеї правової держави в принципах права" - доводить, що зафіксована на конституційному рівні ідея правової державності в Україні втілюється через реалізацію пе-вних принципів, які є визначальними, в тому числі і у сфері права. Прин-ципи правової держави - це найголовніші, найзагальніші закономірності цієї теорії. До них слід віднести:
1. Принцип верховенства права, передбачений ст. 8 Конституції України. Він у правовій державі визначає умови життєдіяльності усього соціального організму, тобто порядок створення, існування і функціону-вання державних органів і громадських організацій, соціальних спільно-стей, відношення до них, а також між собою окремих громадян, а тому є базовим, найбільш значущим. Завдяки цьому він модифікується у різних сферах функціонування держави і права, наприклад, у правоутворенні, правореалізації, правоохороні. Він також означає, що не держава створює право, а навпаки, право є основою організації і життєдіяльності держави в особі її органів і посадових осіб, інших організацій. А звідси випливає і твердження про те, що не держава надає права і свободи людині, а народ створює право, щоб, насамперед, обмежити ним державну владу. Вихо-дячи з цього, вітчизняній юридичній науці і практиці слід по-новому пі-дійти до визначення зовнішнього виразу права, тобто до розуміння зако-ну і загалом законодавства. Цей принцип має свої особливості у сфері економіки, політики, соціального і духовного життя суспільства, що й демонструється у дослідженні.
2. Принцип розподілу влад, зафіксований у ст. 6 Конституції Укра-їни. В теорії правової держави він являє собою певну модель побудови державного апарату. Проте практичне її втілення в державному будівниц-тві України вносить свої зміни у принцип розподілу влад. Адже у демок-ратичній правовій державі влада належить народу, який є її єдиним дже-релом і носієм, суверенітет влади народу - це основа суверенітету держа-вної влади. Але безумовним є те, що, забезпечуючи рівновагу влад у про-цесі їх функціонування і взаємодії, не можна забезпечити їх цілковиту рівновеликість; якась із влад має бути головною. Таке положення, до ре-чі, попередить непотрібну і навіть, як свідчить практика державного жит-тя України, шкідливу боротьбу за першість серед влад. Ми переконані, що такою владою може і повинна виступати влада законодавча в особі представницького органу, або ж, що ще краще, самого народу.
Діяльність Верховної Ради України з огляду на це не можна оціни-ти однозначно, але її вдосконаленню сприяло б: чітке визначення сфери її дії; поліпшення процедурної регламентації законодавчого процесу; за-провадження двопалатної структурно-організаційної моделі парламенту та інші заходи, що пропонуються у дисертаційному дослідженні.
Для більш ефективного здійснення виконавчої влади слід чіткіше визначити правовий статус Президента України; вдосконалити конститу-ційний статус Кабінету Міністрів України. Одне з глобальних завдань майбутньої адміністративної реформи - чіткий розподіл компетенції Ка-бінету Міністрів України і центральних органів виконавчої влади на ко-ристь останніх.
Щодо судової влади, то головне - забезпечити її реальну самостій-ність і незалежність, як системи органів, що здійснюють правосуддя між різними суб'єктами суспільства. А для цього слід сконструювати судову владу як складовий елемент захисту прав, свобод, обов'язків і законних інтересів представників громадянського суспільства. Саме громадянське суспільство повинно формувати, будувати і організовувати діяльність су-дової влади. У цьому розумінні було б доцільним запровадження інститу-ту безпосередніх виборів суддів, після того як, призначені Президентом, вони відпрацюють певний час. До того ж доцільно на конституційному рівні передбачити створення і основи функціонування самостійної конт-рольно-наглядової влади.
3. Принцип реальності прав, свобод, обов'язків і законних інтересів людини і громадянина, зосереджений у розділі 2 Конституції України. Сутність його у тому, що права, свободи, обов'язки і законні інтереси лю-дини і громадянина повинні бути не тільки продекларовані у законодав-чих актах, але й забезпечені і гарантовані всіма соціальними суб'єктами і насамперед державою. Для цього остання повинна створювати зовнішні і внутрішні механізми. А отже, насамперед, потрібно: 1) створити єдину Концепцію забезпечення прав, свобод, обов'язків і законних інтересів людини і громадянина; 2) у згаданій Концепції, або ж у іншому законода-вчому акті, передбачити шляхи підвищення правової культури посадових осіб, конкретні міри відповідальності за відхід від права, який найбільш очевидно проявляється в неповазі до прав, свобод, обов'язків і законних інтересів людини і громадянина; 3) активно пропагувати, а можливо на-віть і вчити, самих громадян відстоювати свої права, використовуючи правосуддя, можливість звернення до вітчизняних державних органів і міжнародних та національних недержавних органів і організацій; 4) реа-льність прав, свобод, обов'язків і законних інтересів людини і громадя-нина безпосередньо залежить від сили (авторитету) держави. А тому вкрай важливо визначитись, яку державу ми будуємо, але безумовно од-не: вона має бути міцною і демократичною.
У дисертації пропонуються й інші заходи щодо цього.
Підрозділ 1.2. - "Конституційні принципи і формування право-вих засад громадянського суспільства" - обгрунтовує, що правова фо-рма взаємовідносин держави і суспільства відбивається у визнанні відно-сно незалежного існування і функціонування правової держави і грома-дянського суспільства.
Виходячи з теоретичних розробок послідовників громадянського суспільства, а також практичного досвіду у країнах, де і яким воно існує, можна виділити наступні принципи громадянського суспільства, що у більшості випадків випливають або прямо передбачені Конституцією України: свобода та ініціативність особистості (ст. ст. 22, 23, 29 та інші Конституції України); розвиток суспільних відносин у відповідності з фундаментальним принципом кантівської філософії, за яким людина завжди повинна розглядатися як мета і ніколи - як засіб (ст. ст. 21, 22 Конституції України); ліквідація відчуженості людини, несприйняття людьми соціально-економічних реформ і перетворень, економічних і по-літичних структур і інститутів (ст. ст. 34, 35 Конституції України); реаль-не забезпечення здійснення принципу рівних можливостей (ст. 24 Кон-ституції України); постійний захист прав і свобод людини і громадянина (ст. 22 Конституції України); плюралізм усіх форм власності (ст. 41 Кон-ституції України); існування серед абсолютної більшості населення так званого "середнього прошарку" (ст. 48 Конституції України); плюралізм духовного життя суспільства (ст. 15 Конституції України); офіційна забо-рона і практична відсутність з боку держави та інших соціальних суб'єк-тів абсолютної регламентації і будь-якого втручання у приватне життя членів суспільства (ст. 32 Конституції України); існування і функціону-вання розвинутої соціальної структури; активна участь у всіх сферах сус-пільного життя недержавних самоврядних людських спільностей (ст. ст. 36 - 40 Конституції України); розвиток ринкових відносин (ст. 42 Кон-ституції України); визнання і гарантування ідей верховенства Права; під-порядкованість громадянському суспільству демократичної правової со-ціальної держави.
Навіть загальний аналіз цих принципів у їх співставленні з сучас-ним економічним, політичним і духовним станом України переконує, що далеко не усі компоненти громадянського суспільства у ній існують. А тому саме на їх створення та розвиток і повинна спрямовуватись діяль-ність демократичної правової соціальної держави, формування якої по-винно відбуватись інтенсивно і паралельно зі становленням громадянсь-кого суспільства. При цьому така держава теж має відповідати певним вимогам-принципам, які б взаємодіяли з принципами громадянського су-спільства. До них необхідно віднести положення, що перераховані у першому і цьому підрозділі дисертаційного дослідження.
Таким чином, громадянське суспільство - це така організація лю-дей, у якій кожна людина є вільною в своїй поведінці і може приймати власні рішення. Виходячи саме з такої теоретичної конструкції, Консти-туція України і проголосила у ст. 5, що носієм і єдиним джерелом влади в Україні є її народ, який здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади і місцевого самоврядування. Тобто, Конституція Украї-ни офіційно визнала владу громадянського суспільства і затвердила вер-ховенство цієї влади над усіма іншими. Але шлях України до поглиблен-ня безпосередніх форм здійснення влади народом був би більш послідов-ним, якби одночасно з проголошенням народної ініціативи щодо всеукра-їнського референдуму відбулося конституційне встановлення права на-родної законодавчої ініціативи. А також якби і сама Конституція України була прийнята на всеукраїнському референдумі. Здається, що шлях Укра-їни до побудови громадянського суспільства був би послідовнішим і ви-важенішим, якби знайшли своє практичне втілення й інші пропозиції, ви-кладені в дослідженні.
РОЗДІЛ ДРУГИЙ - "ПОНЯТТЯ І ГОЛОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПРИНЦИПІВ ПРАВА" - присвячений історико-теоретичній проблемі виникнення принципів права, їх поняттю і голо-вним ознакам, критеріям класифікації і видам.
У підрозділі 2.1. - "Генеза принципів права" - дисертант викла-дає своє бачення найбільш дієвих шляхів виникнення принципів права. Воно полягає в тому, що спочатку їх зміст визначається суспільними по-требами, передбачається у суспільних соціальних відносинах, які скла-даються у реальному житті і отримують пізніше регламентацію і захист з боку держави у комплексах суб'єктивних прав учасників правовідносин. Виникнення принципів права, як загальносоціальних, є необхідною умо-вою наступного їх закріплення у вигляді юридичних принципів і норм тому, що свідчить про актуальність їх для суспільства і необхідність їх юридичного оформлення. До того ж головна роль у виявленні і констру-юванні таких принципів належить не правотворчості, а саме правоутво-ренню, а більш конкретно - юридичній практиці, яка за своєю природою покликана оперативно реагувати на можливі зміни у сфері права. Адже юридична практика в процесі правореалізаційної і правоохоронної діяль-ності першою зустрічається з вказаними проблемами і самим соціальним життям (соціальними потребами) вона примушується першою відкривати істотні закономірності і відображати отримані результати спочатку у ви-гляді індивідуальних вимог, що висуваються до поведінки учасників пра-вовідносин, а у подальшому вони набувають загального характеру. Важ-ливе значення у цьому розумінні мають узагальнення судової і адмініст-ративної практики, інші види юридичної діяльності. Саме так у надрах громадянського суспільства, в межах правоутворення, за допомогою юридичної практики зароджуються юридичні принципи.
Вказаний шлях генези принципів права (суспільні відносини пра-воположення юридичної практики - норми-принципи) найбільш характе-рний, на наш погляд, для розвинених, стабільних і сучасних правових систем, що мають досить високий рівень правової культури. На більш ранніх етапах становлення права процес їх формування мав примітивні-ший характер - принципи створювались у вигляді
правових аксіом і постулатів.
У підрозділі 2.2. - "Поняття і головні ознаки принципів права" - визначається, що до найсуттєвіших ознак принципів права слід віднести їх: регулятивність, яку не можна ототожнювати з регулятивними харак-теристиками норм права. Регулятивний характер принципів права ще бі-льше повинен посилитися і вирости на сучасному етапі розвитку суспіль-ства і держави у зв'язку з формуванням демократичної, соціальної, право-вої держави і громадянського суспільства в Україні; внутрішню єдність, яка проглядається у їх системно-структурній внутрішній збалансованості, несуперечливості, інтегрованості і водночас диференційованості на певні види; об'єктивну зумовленість, під якою слід розуміти їх відповідність характеру суспільних відносин, економічним, політичним, ідеологічним процесам, що відбуваються у суспільстві; ідеологічність, яка означає, що вони, як і право загалом, є формою суспільної свідомості, яка здійснює ідейний, інформаційно-виховний вплив загального характеру. Ось чому правову реформу в Україні необхідно розпочинати з оновлення, форму-вання і реального запровадження принципів права. І це пояснюється тим, що у цілісному системному утворенні, якими є суспільство і держава, ви-діляється деяка група структур (явищ), взаємозв'язки між якими найбільш інтенсивні і які через це накладають своєрідний відбиток на все цілісне утворення. Такими активними центрами правової системи і є її принци-пи; матеріалізованість у праві. Розрізняють два способи виразу принципів права: безпосереднє формулювання їх в нормах права (текстуальне закрі-плення) і виведення принципів права зі змісту нормативно-правових ак-тів (змістовне закріплення). На нашу думку, слід у майбутньому посилити практику текстуального закріплення принципів в нормативно-правових актах; історичність, яка означає, що історичні умови розвитку суспільства і держави висувають відповідні принципи: вони такі, яка епоха, люди і їхні потреби, спосіб життя, суспільні відносини.
Таким чином, ми дійшли висновку, що категорія "принципи права" повинна використовуватись у всіх випадках, коли йдеться про відправні ідеї і положення, які відносяться до юриспруденції. Тому принципи права - це такі відправні ідеї його буття, які виражають найважливіші закономі-рності і підвалини даного типу держави і права, є однопорядковими з сутністю права і складають його головні риси, відрізняються універсаль-ністю, вищою імперативністю і загальнозначимістю, відповідають об'єк-тивній необхідності побудови і зміцнення певного суспільного ладу.
Принципи права самостійно впливають на суспільні відносини. При цьому йдеться як про норми-принципи, так і про принципи-програми, принципи-завдання, що є навіть самостійними законодавчими актами. До таких з повною упевненістю можна віднести "Декларацію про державний суверенітет України" від 16 липня 1990 року і "Акт проголо-шення незалежності України" від 24 серпня 1991 року.
У підрозділі 2.3. - "Критерії класифікації і види принципів пра-ва" - обгрунтовується думка про те, що спрямовуючим центром механіз-му правового регулювання є принципи права. Вони не тільки пронизують кожну ланку цього механізму (правової системи у цілому), але й перело-млюються у специфіці цих ланок. А за умови, що правова система доста-тньо сформувалась і набула чіткої структури, а тому її елементи стали відносно самостійними, таке переломлення принципів права веде до створення відносно самостійних (спеціалізованих) принципів - системи, структури права, правоутворення, правореалізації, правоохорони.
Виділення структурних принципів і загалом новий теоретичний по-гляд на принципи права став можливим у результаті поєднання таких компонентів, як положення загальної теорії систем, ідея механізму пра-вового регулювання, але не як категорії, що охоплює усі правові явища, а як механізму життя права у суспільних відносинах і концепції про по-двійну природу права, яка вбачається у твердженні про те, що право, з одного боку, є елементом надбудови (інформаційною підсистемою), а з другого - елементом, засобом, що виникає з об'єктивного права у процесі урегулювання конкретного варіанту поведінки. Тобто принципи права мають розглядатися не тільки, як основоположні ідеї, керівні засади пра-ва, а як відображення у праві головних зв'язків, що реально існують у правовій системі.
Звідси можна стверджувати, що у праві необхідно виділяти прин-ципи, які право містить як відображення об'єктивно існуючих зв'язків у правовому регулюванні суспільних відносин (принципи системи), і прин-ципи, властиві структурній організації системи права. У цьому випадку йдеться вже про зв'язки між його найважливішими частинами: публічним і приватним правом, окремими галузями права і т.ін. Безсумнівний взає-мозв'язок між принципами структурної організації права і принципами, які право отримує, як регулятор суспільних відносин. Обумовленість останніх принципами-зв'язками між усіма правовими засобами і зв'язка-ми в предметі і методі окремої галузі створює певний ланцюг закономір-ностей, що виступають об'єктивною основою побудови і вдосконалення системи і структури законодавства. Таким чином, система зв'язків (відно-син) - це те, що у теорії системного підходу називають структурою. Тому питання про систему правових принципів-зв'язків - це проблема структу-рних принципів права. Виходячи саме з цього, можна твердити про реа-льність існування загальносоціальних і юридичних (публічних і приват-них, охоронних і регулятивних, матеріальних і процесуальних, об'єктив-них і суб'єктивних) принципів, а відповідно до цього і галузей права.
Викладене про принципи системи і структури права підтверджує ту думку, що принципи права - це головні, визначальні, найважливіші стру-ктурні зв'язки в предметі, методі, механізмі правового регулювання, все-редині правової системи і поза нею (зв'язки з соціальним середовищем), які офіційно і навіть не офіційно відображаються в загальносоціальному і юридичному праві.
Отже можна виділяти: 1) принципи правосвідомості; 2) принципи правоутворення; 3) принципи правотворчості, а серед них законотворчос-ті і нормотворчості; 4) принципи системи права: а) загальноправові (ос-новні); б) міжгалузеві; в) галузеві; г) принципи інститутів права; 5) прин-ципи структури права: а) загальносоціального і юридичного; б) публічно-го і приватного; в) регулятивного і охоронного; г) матеріального і проце-суального; д) об'єктивного і суб'єктивного; 6) принципи правореалізації, а серед них принципи правозастосування; 7) принципи правоохорони, а серед них, особливо, принципи правосуддя і юридичної відповідальності. Принципи системи і структури права, що заломлюються у принципи пра-воутворення, правореалізації і правоохорони, ми вважаємо принципами правового регулювання, визнаючи при цьому особливу роль загальнопра-вових (основних) принципів.
РОЗДІЛ ТРЕТІЙ - "СТРУКТУРА ПРАВА І ЇЇ ПРИНЦИПИ" - висвітлює розуміння поняття, ознак, сутності і системи принципів зага-льносоціального і юридичного, приватного і публічного, регулятивного і охоронного, матеріального і процесуального, суб'єктивного і об'єктивно-го права.
У підрозділі 3.1. - "Принципи загальносоціального і юридично-го права" - доводиться, що принципи загальносоціального, особливо це стосується демократичного (громадянського) суспільства і правової дер-жави, передаються юридичному праву тому, що законодавець не може не враховувати думку суспільства і тому, що ця думка акумулюється, насам-перед, в цих принципах. А отже вони мають розглядатися діалектично.
Загальновідомо, що право підпорядковується, насамперед, загаль-носоціальним закономірностям, що зосереджують об'єктивні зв'язки (сис-темні, функціональні, причинно-слідчі та інші) між ними, правовою сис-темою і рештою соціальних систем - політичною, економічною, ідеологі-чною, моральною і т.ін. Таким чином, загальносоціальні закономірності права відображаються в його загальносоціальних принципах. Водночас право підпорядковується і специфічним закономірностям власного існу-вання і функціонування. Такими є, наприклад, закон системно-структурної організації права, відповідності об'єктивного і суб'єктивного права, функціонально-системної дії права, внутрішньої несуперечливості правової системи тощо. Якщо загальносоціальні закономірності є пере-важно закономірностями генези і розвитку права, його існування у суспі-льстві поряд і у взаємодії з іншими соціальними системами, тобто у них розкриваються його зовнішні зв'язки, то у специфічних закономірностях виявляються відносини всередині права, тобто усієї правової системи з точки зору її існування і функціонування. Звідси специфічні закономір-ності права знаходять своє вираження у його юридичних принципах.
У дисертації дається детальна характеристика загальносоціальних і юридичних принципів права. Зокрема до загальносоціальних принципів права, що привносяться у нього політичною системою, належать: а) де-мократія; б) народовладдя; в) політичний плюралізм; г) автономність, не-залежність і змагальність підсистем політичної системи; д) закріплення і забезпечення політичних прав і свобод і т.ін. (ст. ст. 1, 5, 6, 7, 8, 15, 25, 26 і т.д. Конституції України). Основними юридичними принципами права є: 1) верховенство права; 2) верховенство закону; 3) точне і неухильне дотримання Конституції, міжнародних договорів, законів і підзаконних актів; 4) оптимальне вираження у нормативно-правових актах волі й ін-тересів народу, потреб суспільного розвитку; 5) забезпечення внутрі-шньої збалансованості правової системи, її інтеграція і диференціація на відповідні елементи тощо.
Слід також зауважити, що загальносоціальні і юридичні принципи права є не тільки результатом теоретичних абстракцій, але й мають прак-тичне значення. Наявність стабільних і чітко сформульованих принципів - одна з ознак досконалого, діючого права.
У підрозділі 3.2. - "Принципи публічного і приватного права" - стверджується, що публічне і приватне право є структурними елементами юридичного права, а отже через нього опосередковуються не тільки його принципи, але й притаманні йому принципи загальносоціального права. Водночас йому властиві і свої (специфічні) принципи, дослідити які мо-жна тільки в контексті загального висвітлення і розуміння сутності пуб-лічного і приватного права.
Публічне право - це галузі і інститути права, побудовані на прин-ципах: 1) влади і підкорення; 2) субординації; 3) ієрархії; 4) нерівного правового положення; 5) імперативності; 6) загальної заборонності; 7) правового захисту загальносуспільного інтересу тощо. Приватне право - це галузі й інститути, побудовані на принципах: 1) автономії; 2) доброві-льності; 3) юридичної рівності; 4) диспозитивності; 5) координації; 6) за-гального дозволу; 7) правового захисту приватного інтересу та ін.
Глибокий аналіз показує, що принципи публічного і приватного права: диспозитивності і імперативності, координації і субординації, примусовості і добровільності, захисту загальносоціальних і особистих інтересів, "дозволено все, що прямо не заборонено законом" і "забороне-но все, що прямо не дозволено законом" та інші ніби перебувають у діа-лектичному протиріччі і водночас єдині, оскільки належать до тієї чи ін-шої правової системи і функціонують в її межах. Проглядається їх певна схожість з методами, прийомами, типами, засобами правового регулю-вання, що використовуються публічним і приватним правом, але ця схо-жість не означає їх тотожності, оскільки принцип - це явище більш висо-кого порядку абстрагування. Саме вказані принципи публічного і приват-ного права, через їх особливе значення, містяться біля витоків конструю-вання цих двох комплексів (структур) галузей права.
У підрозділі 3.3. - "Принципи регулятивного і охоронного пра-ва" - вони розглядаються як складові структурні частини юридичного права, а тому автор стверджує, що їм також притаманні принципи загаль-носоціального і власне юридичного права, але їх юридична сутність може бути зрозуміла через висвітлення їх власних ознак, предмета, методу і принципів.
Регулятивні принципи права можна визначити як обумовлені соці-альним призначенням головні, основоположні, нормативно-регулятивні напрямки правового впливу, що виражаються у встановленні позитивних правил поведінки, для надання суб'єктивних прав і покладання юридич-них обов'язків на суб'єктів права для закріплення і сприяння розвиткові суспільних відносин, що відповідають інтересам суспільства, держави, окремих громадян.
Охоронні принципи права - це зумовлені соціальним призначенням найбільш загальні і головні, нормативно-охоронні напрямки правового впливу, що спрямовані на охорону загальнозначущих, соціально важли-вих політичних, економічних, культурних, національних, особистих та інших відносин, їх недоторканність і, відповідно до цього, на витіснення явищ, що шкодять цим суспільним відносинам.
Таким чином до принципів регулятивного права слід віднести принципи: добровільності, рівності, загального визнання суб'єктом права, встановлення правового статусу, передбачення компетенції, загального опосередкування правових зв'язків, загальну дозвільність, заохочуваність. Найбільш чітко вираженими принципами охоронного права є: загальна заборонність, примусовість, розрахованість на правопорушення, можли-вість практичного застосування юридичної відповідальності, регламенто-ваність покарання, його подальша гуманізація і т.ін.
У підрозділі 3.4. - "Принципи матеріального і процесуального права" - здійснюється системно-комплексний їх розгляд. При цьому стверджується, що як принципи публічного і приватного, регулятивного і охоронного, принципи матеріального і процесуального теж є складовими частинами принципів юридичного права, а тому і через нього йому влас-тиві і принципи загальносоціального права. Але матеріальному і проце-суальному праву притаманні і свої суто специфічні принципи, які можна дослідити і зрозуміти лише в контексті загального висвітлення співвід-ношення матеріального і процесуального права.
Здійснене дослідження дає право стверджувати, що юридичному процесові, тобто співвідношенню матеріального і процесуального права, притаманні такі принципи, що визначають у дуже великій мірі їх сут-ність: синхронності; рівності; збалансованості; розподілу сфер регулю-вання; демократичності; неодноманітності; антибюрократичності; закон-ності; надійності; доступності; раціональності; послідовності; гарантова-ності.
Отже, принципи юридичного процесу - це основоположні ідеї, що виступають у юридичному процесі як загальнообов'язкові, безперечні вимоги. Розрізняють конституційні (принципи правосуддя, ст.ст. 124-131 Конституції України), загальнопроцесуальні (наприклад, принцип змага-льності, послідовності і т.ін.) та спеціалізовані (наприклад, принципи по-рядку приватизації житла) принципи. Вказана диференціація принципів юридичного процесу є дещо умовною і носить, насамперед, гносеологіч-ний характер. Водночас окремі галузі матеріального і процесуального права мають і свої специфічні принципи.
У підрозділі 3.5.- "Принципи об'єктивного і суб'єктивного пра-ва" - у контексті загальної ідеї роботи автор доводить, що диференціація права на об'єктивне і суб'єктивне є структурним розподілом юридичного права, а тому їм притаманні принципи й інші ознаки останнього, а через нього і загальносоціального права.
Враховуючи це, до принципів об'єктивного права слід віднести принципи: загальнообов'язковості норм об'єктивного права для усіх соці-альних суб'єктів і їх пріоритетності щодо усіх інших соціальних норм у випадку колізії; несуперечливості норм об'єктивного права і пріоритетно-сті закону перед іншими нормативно-правовими актами; розподілу пра-вової системи на загальносоціальне і юридичне право і диференціації останнього на публічне і приватне, матеріальне і процесуальне, регуляти-вне і охоронне, об'єктивне і суб'єктивне право; відповідності між об'єкти-вним і суб'єктивним правом, між нормами права і правовими відносина-ми, між правом і процесом його здійснення; загальної формально-правової рівності суб'єктів права і водночас їх певної диференціації; за-конності і юридичної гарантованості реалізації норм права, що зафіксо-вані у нормативно-правовому акті, чіткої регламентованості нормами права діяльності усіх посадових осіб і державних органів; справедливості в об'єктивному праві, що виражається у рівному масштабі поведінки і у відповідності юридичної відповідальності скоєному правопорушенню; об'єктивності юридичної відповідальності, адже вона покладається тільки за винну протиправну поведінку, і визнання кожного невинним до тих пір, пока вина не буде встановлена юрисдикційним органом; недопусти-мості зворотної дії нормативно-правового акта, який встановлює нову чи більш сувору юридичну відповідальність; юридичного закріплення гу-манності покарання і т.ін.
До керівних витоків суб'єктивного права слід віднести принципи: забезпеченості, демократизму, активності, загального заохочення суспі-льно-корисної поведінки, безпосередності, реальності, гуманізму, свобо-ди, законності, справедливості, регулятивності тощо.
З цього випливає, що принципи права - це, у тому числі, його осно-вні джерела, які є головним змістом не тільки об'єктивного, а й суб'єкти-вного права, а тому, враховуючи їх діалектичну взаємозалежність, і юри-дичного обов'язку. Декларативного їх проголошення у юридичних нор-мах недостатньо. Важливо, щоб ці принципи існували в реальних відно-синах, у комплексах наявних прав їх суб'єктів. Адже зовсім не виключе-но, що принципи права розпочинають своє буття не в юридичних нормах, а в комплексах юридично визнаних суб'єктивних прав (юридичних обо-в'язків). Прямо пропорційно об'єктивно необхідному закріпленню прав суб'єктів у юридичних нормах головний зміст вказаних комплексів су-б'єктивних прав об'єктивується у законодавстві і набуває усіх якостей принципів права.
У підрозділі 3.6. - "Взаємодія принципів права", - використову-ючи закони і категорії діалектики, стверджується, що всі вище згадані принципи взаємодіють між собою. Так, взаємозв'язок загальноправових, міжгалузевих і галузевих принципів права у філософському розумінні є співвідношенням загального, особливого і окремого. Ні загальне не існує без особливого і окремого, ні окреме - поза особливим і загальним.
Аналогічно діалектичним є взаємозв'язок і принципів структури права. Хоча слід визнати, що принципи структури мають більший об'єм відносної самостійності, що пояснюється тим, що вони є автономною су-купністю галузей права. Загальносоціальні принципи, що безпосередньо створюються соціальним життям суспільства, є визначальними при ви-никненні спеціально-юридичних принципів, але реалізуватись у праві во-ни можуть тільки через спеціально-юридичні.
Таким чином, можна стверджувати, що кожна галузь права харак-теризується: а) загальними для усіх галузей основними принципами пра-ва; б) міжгалузевими принципами, які властиві двом і більше галузям; в) галузевими принципами, що мають відношення тільки до однієї галузі права; г) принципами структурного виду права, що властиві відносно ве-ликим автономним групам галузей права (публічному і приватному, об'-єктивному і суб'єктивному і т.ін.). Внутрішня єдність і стабільність кож-ної галузі права, а звідси і права загалом, їх відокремлюючі властивості у дуже великій мірі залежать від притаманних їй принципів.
Принципи права покликані забезпечувати органічний взаємозв'язок правової системи, системи і структури права, тобто, щодо останнього за-гальносоціального і юридичного, публічного і приватного, регулятивного і охоронного, матеріального і процесуального, об'єктивного і суб'єктив-ного права; норм права і правових відносин; єдність норм, інститутів і галузей права. Вони характеризують зміст і сутність права в концентро-ваному вигляді і демонструють, на яких підвалинах у ньому відобража-ються економічні, політичні і моральні відносини, характеризують струк-туру права і співвідношення між різними джерелами права, законодавст-вом і правосуддям, суспільством і державою, примусом і переконанням у правовому регулюванні. Вони є синтезуючими засадами, об'єднуючими зв'язками, практичною основою виникнення, становлення і функціону-вання багатьох правових явищ і це навіть стосується правової системи загалом. Принципи визначають правоутворюючу і правореалізаційну дія-льність, координують функціонування механізму правового регулювання, виступають критеріями оцінки правомірності чи неправомірності дій со-ціальних суб'єктів, формують правове мислення і правову культуру, це-ментують систему і структуру права. Не розуміючи принципів тієї чи ін-шої правової системи суспільства, не можна говорити про його правову дійсність у цілому.
РОЗДІЛ ЧЕТВЕРТИЙ - "ДІЯ ПРИНЦИПІВ ПРАВА" - присвя-чений аналізу впливу і функціонуванню принципів права у правовій сис-темі при правоутворенні, правореалізації і правоохороні, що здійснюють-ся українським суспільством і державою.
Підрозділ 4.1. - "Принципи права і розвиток правової системи України" - висвітлює місце і роль принципів права у сучасній правовій cистемі України. Але це, на думку автора, вимагає з'ясування розуміння самої правової системи, а також методики її дослідження і функціону-вання. Визначальними при цьому є методологічні принципи і підходи, а найголовнішими з них стають принципи системності, цілісності, компле-ксності, функціональності.
Якщо врахувати ці принципи, то з точки зору теоретичного моде-лювання правової системи за законами системного підходу, правова сис-тема - це сукупність усіх взаємопов'язаних матеріальних і нематеріаль-них, об'єктивних і суб'єктивних, статичних і динамічних правових явищ, що функціонують у суспільстві з приводу створення, реалізації і охорони права. Тобто, правова система - це надзвичайно широке поняття, що зу-мовлює існування і необхідність виділення у ній таких її сторін як: 1) цілі та інтереси; 2) матеріальна база; 3) нормативна основа; 4) духовна осно-ва; 5) організаційна структура; 6) інституційна; 7) органічна; 8) функціо-нальна; 9) ідеологічна; 10) комунікативна.
Згадані підсистеми і елементи правової системи поєднані її прин-ципами, які у ній виступають головними структурними зв'язками. Прин-ципи правової системи, у тому числі й України, - це об'єктивно зумовлені її витоки, за якими вона розвивається і які становлять основу її системно-сті. Це елементи правової системи, що мають найбільш загальний зміст, фіксують найважливіші напрямки і способи її дії. Вони у найбільшій мірі поєднуються з об'єктивними законами розвитку суспільства, з загальними принципами організації і функціонування суспільних відносин. До прин-ципів правової системи, у тому числі і правової системи України, можна відносити усі перераховані у третьому підрозділі другого розділу прин-ципи.
Найбільш важливим завданням нашої держави у цьому аспекті є створення повноцінної Концепції правової реформи в Україні, у відпові-дності саме з таким розумінням правової системи і її принципів. У дисер-таційному дослідженні наведено один з можливих її проектів.
Підрозділ 4.2. - "Принципи права у правоутворенні української держави і суспільства" - починається з їх визначення. Дисертант вва-жає, що принципи правоутворення - це найбільш загальні і важливі пра-вові явища, за якими відбувається переведення об'єктивних закономірно-стей суспільного життя на мову юридичних принципів і норм. У найбі-льшій мірі принципи правоутворення існують у вигляді принципів право-свідомості. Виникнувши у вигляді ідей правосвідомості, юридичні прин-ципи втілюються в принципах права через правоутворення, а вже потім і через правотворчість, яка включає нормотворчість і законотворчість.
Правотворча діяльність носить складний і специфічний характер, а тому досить важко перерахувати всі основні ідеї правотворчості. Проте у правовій державі вона повинна здійснюватися на основі таких найважли-віших принципів: гуманізму; демократизму; науковості; правності; за-конності; юридичної формалізованості; внутрішньої системності і струк-турованості; врахування специфіки предмета, методу регулювання, влас-тивих кожній галузі права; об'єктивної оцінки можливостей діючої пра-вової системи і її співвідношення з іншими системами; використання за-собів і прийомів юридичної техніки; врахування необхідності подальшої систематизації нормативно-правових актів тощо.
Цим принципам мають відповідати принципи законотворчості, які зафіксовані у Конституції України і мають стати відправними джерелами при реформуванні цього виду юридичної діяльності. Їх систему склада-ють принципи: 1) верховенства права; 2) верховенства закону у системі нормативно-правових актів; 3) демократизму у законотворчій діяльності; 4) соціальної доцільності; 5) системності і узгодженості; 6) наукової об-грунтованості.
У відповідності з таким розумінням правоутворення і висвітленими принципами надзвичайно важливим уявляється створення повноцінної Концепції реформування правоутворення і правотворчості в Україні. Остання має розроблятися за тими методологічними підходами, які були застосовані автором дисертаційного дослідження щодо Концепції право-вої реформи в Україні і деталізуватись Концепцією реформування зако-нодавства України, Орієнтовною програмою розвитку законодавства України, Законами "Про нормативно-правові акти в Україні" і "Про зако-ни і законодавчу діяльність в Україні". Лише за таких умов можна забез-печити кардинально-якісні зміни у цьому процесі. Можливі концептуаль-ні варіанти проектів, згаданих у цьому підрозділі правових актів, пропо-нуються автором.
Підрозділ 4.3. - "Принципи права і проблеми реалізації норм права". Виходячи з загальнотеоретичного розуміння реалізації норм права, можна підійти до аналізу шляхів втілення його принципів у фак-тичній поведінці учасників суспільних відносин.
Насамперед звертаємо увагу на можливість і корисність прямої дії принципів права. Для цього вони повинні матеріалізуватись у чинному законодавстві. Подібне їх юридичне оформлення і закріплення безпереч-но має нормативно-регулятивний і орієнтаційно-керівний характер щодо усіх соціальних інституцій. Пряма дія принципів права здатна також за-безпечити цілеспрямованість і одноманітність правового регулювання суспільних відносин. При цьому не можна віддавати перевагу якомусь одному різновиду принципів.
Другим шляхом реалізації принципів права є їх опосередкування через механізм правового регулювання, що вимагає їх конкретизації у нормах законодавства і підзаконних нормативно-правових актах, юриди-чних документах судової і адміністративної практики. Таким чином, принципи виражаються у правах і обов'язках суб'єктів, у юридичних зв'я-зках і відносинах. Вказаний шлях реалізації принципів права найбільш розповсюджений. Завдяки закріпленню у юридичних нормах, правах і обов'язках, правовідносинах і правопорядку принципи набувають саме регулятивно-нормативної специфіки. А тому можна говорити про три рі-вні реалізації принципів у праві. На першому - суб'єкти мають справу з юридичними принципами, що є найбільш високим узагальненням і регу-лятором фактичних суспільних відносин. На другому - принципи права виступають, як модифіковані юридичні норми, що містять моделі суб'єк-тивних прав і юридичних обов'язків. І третій - це рівень реалізації прин-ципів, коли вони деталізуються у вигляді рішень судової і адміністратив-ної, загалом усієї юридичної практики.
Це дає змогу виділити і обгрунтувати загальні принципи правореа-лізації. До них насамперед слід віднести принципи: законності; реальнос-ті; обгрунтованості; доцільності; справедливості й ефективності.
Усі названі і не згадані принципи правореалізації, як і сама ця дія-льність, є системними явищами, а тому вони мають розглядатися як складова і безперечно одна з найбільш головних частин правової систе-ми, в тому числі і щодо правової реформи в Україні. Завданням останньої у цій сфері є створення на підставі науково обгрунтованої теорії повно-цінної Концепції реформування реалізації права в Україні. Вважаємо, що подібно до Концепції правової реформи в Україні, інших Концепцій (ре-формування законодавства, охорони права), Концепція реформування ре-алізації права в Україні повинна прийматися Верховною Радою України на підставі участі і врахування пропозицій від усіх зацікавлених суб'єктів. Її офіційним, більш конкретним, вираженням мають стати Закони Украї-ни "Про створення державного механізму реалізації нормативно-правових актів в Україні", "Про застосування нормативно-правових актів в Україні". Концептуальні проекти названої Концепції і згаданих Законів відпрацьовуються автором на сторінках дисертації.
Підрозділ 4.4. - "Реалізація принципів права у сфері правоохо-ронної діяльності" - містить положення, за якими охорона права, на на-шу думку, це надзвичайно широка категорія, яка включає у себе усі пра-вові явища, що функціонують у правовій системі, щодо забезпечення правомірного його втілення у поведінці усіх соціальних суб'єктів.
Правоохоронна діяльність, у свою чергу, є складовою частиною су-спільної охоронної діяльності (поряд із політичною, економічною, ідео-логічною охоронною діяльністю), а тому може диференціюватись на сус-пільну (здійснюється усім суспільством), державну (реалізується держав-ними органами), правоохоронну діяльність окремих колективів людей (наприклад, політичних партій, громадських об'єднань, трудових колек-тивів) і навіть окремих індивидів (наприклад, необхідна оборона у кримі-нальному праві). І це пояснюється тим, що у демократичному громадян-ському суспільстві і правовій державі за кожним соціальним організмом визнається право самому забезпечувати свою охорону, своє співіснування з іншими соціальними суб'єктами.
Зрозуміло, що у сфері правоохоронної діяльності, як самостійної правової форми діяльності, реалізуються принципи права. При цьому з повною упевненістю можна стверджувати, що у ній так чи інакше, як, до речі, і в правоутворенні і правореалізації, модифікуються усі раніше зга-дані принципи права (системні і структурні), принципи правового регу-лювання, правосвідомості і законності. Але найактуальнішими з них у цій сфері є принципи: законності; доцільності; взаємної відповідальності; паритетності; демократизму; гуманізму; системності.
Найбільш актуальним завданням українського суспільства і держа-ви у цій сфері є створення і забезпечення реалізації на вже названих ме-тодологічних засадах повноцінної Концепції реформування охорони пра-ва. Її головним завданням є забезпечення одноманітності у здійсненні усіх видів охоронної діяльності, про які йшлося, а кінцевою, найбільш загальною, метою гарантування національної безпеки України. Мабуть, саме враховуючи останнє, її інколи ще називають Концепцією націона-льної безпеки України.
Ця Концепція має деталізуватись Концепцією або ж Законами України "Про державну правоохоронну діяльність" та "Про недержавну правоохоронну діяльність". Останні повинні передбачити головні напря-мки, принципи, завдання, структуру, права та обов'язки, форми і методи, гарантії діяльності, відповідальність конкретних інститутів, органів, за-кладів, що займаються правоохоронною діяльністю в Україні, та деякі інші аспекти, розглянуті в дисертаційному дослідженні.
ВИСНОВКИ - містять актуальні науково нові та практично значи-мі результати дисертаційного дослідження. У них, насамперед, робляться пропозиції щодо вдосконалення українського суспільства і держави з то-чки зору запровадження нових суспільних і державних інститутів, по-ліпшення організації і діяльності державних і недержавних органів і ор-ганізацій в аспекті формування громадянського суспільства і правової держави в Україні. Останні стають методологічною основою для дослі-дження і формулювання теоретичних і практичних пропозицій щодо ге-нези, поняття і ознак, класифікації і видів принципів права.
В особливу групу можна виділити висновки, що стосуються струк-турної організації права та її принципів. Йдеться про пропозиції щодо формування в Україні загальносоціального і юридичного (приватного і публічного, регулятивного і охоронного, матеріального і процесуального, суб'єктивного і об'єктивного) права.
Завдяки системному підходові до дослідження принципів права ви-світлюється нова теоретична модель правової системи, правоутворення, правореалізації і правоохорони, що дає можливість відпрацювати проек-ти Концепції правової реформи в Україні, Концепції реформування зако-нодавства та Орієнтовну програму розвитку законодавства України, За-конів України "Про закони і законодавчу діяльність", макети Концепції реформування правоутворення і правотворчості, Концепції реформування реалізації права і Концепції реформування охорони права, Законів Украї-ни "Про створення державного механізму реалізації нормативно-правових актів в Україні", "Про застосування нормативно-правових актів в Україні", "Про державну правоохоронну діяльність" і "Про недержавну правоохоронну діяльність".
Список опублікованих автором праць на тему дисертації
Монографії, підручники, навчальні посібники
1. Колодій А.М. Принципи права України: Монографія. - К.: Юрін-ком Інтер, 1998. - 208 с.
2. Теорія держави і права: Навчальний посібник / А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, С.Л. Лисенков, В.П. Пастухов, В.О.Сумін, О.Д. Тихо-миров. - К.: Юрінформ, 1995. - 189с.
3. Основи держави і права: Навчальний посібник / С.Д. Гусарев, А.М. Колодій, Л.В. Кравченко, А.Ю. Олійник, І.І. Павлик, О.Л. Слюсаре-нко, О.В. Шмоткін. - К.:Юрінформ, 1995. - 168с.
4. Основи конституційного права України / За редакцією академіка АПрН України, професора Копєйчикова В.В. - К.: Юрінформ, 1997. - 208с. (М.І. Козюбра, А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, С.С. Лисенков, В.В. Медведчук, В.П. Пастухов).
5. Основи держави і права: Навчальний посібник /С.Д.Гусарев, Р.А.Калюжний, А.М.Колодій та ін./ За ред. А.М.Колодія, А.Ю.Олійника. - К.:Либідь, 1997. - 208с.
6. Основи держави і права: Навчальний посібник/ С.Д. Гусарев, А.М. Колодій, А.Ю. Олійник, О.Л. Слюсаренко, О.В. Шмоткін, М.Ф. Юхименко. - К.: НАВСУ, 1997. - 188 с.
7. Загальна теорія держави і права / А.М. Колодій, В.В. Копєйчи-ков, С.Л. Лисенков, В.П. Пастухов, О.Д. Тихомиров / За редакцією ака-деміка АПрН, доктора юридичних наук, професора В.В.Копєйчикова. - К.:Юрінком, 1997. - 320с.
8. Основи конституційного ладу України: Навчальний посібник / А.М.Колодій, В.В.Копєйчиков, С.Л.Лисенков, В.В.Медведчук. К.: Ли-бідь, 1997. - 206с.
9. Основи конституційного ладу України: Навчальний посібник / А.М.Колодій, В.В.Копєйчиков, С.Л.Лисенков, В.В.Медведчук. - К.: Ли-бідь, 1998. - 206 с.
10. Правознавство: Навчальний посібник / В.І. Бобир, С.Е. Демсь-кий, А.М. Колодій (керівник авт. колективу), О.Г. Кулик, А.Ю. Олійник, І.В. Опришко, Л.А. Сидорчук./ За ред. В.В.Копєйчикова. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - 480 с.
Збірники наукових праць
11. Мурашин О.Г., Колодій А.М. Проблеми законності професійно-го ризику в умовах створення громадянського суспільства і засад право-вої держави / Філософські проблеми права та правоохоронної діяльності співробітників ОВС: Збірник наукових праць. К.: УАВС, 1995. - 210 с.
12. Колодій А.М. Удосконалення національного законодавства що-до розподілу права на публічне і приватне. - В кн.: Вдосконалення зако-нодавства України в сучасних умовах. Інститут законодавства Верховної Ради України: Зб. наук. ст. - К., 1996, вип.1, с.49-55.
13. Колодій А.М. Принципи законотворчості в світлі вимог Кон-ституції України. - В кн.: Конституція України - основа подальшого роз-витку законодавства. Інститут законодавства Верховної Ради України: Зб. наук. праць. - К., 1997, вип. 2, с.64.
14. Колодій А., Рудницький М. Проблеми подальшої реалізації ідеї народовладдя в Україні. - У кн.: Вісник Академії правових наук України: Зб. наук. праць. - Харків: Право, 1997. - N3. С.39-48.
15. Колодій А.М., Шакун В.І. Правова система - основа державно-правової реформи в Україні. - У кн.: Проблеми державно-правової рефо-рми в Україні: Зб. наук. праць. - К., 1997, вип. 3, с. 89-99.
Словники
16. Копєйчиков В.В., Лисенков С.Л., Колодій А.М., Тихомиров О.Д., Чурпіта В.В. Словник термінів і визначень з курсу "Загальна теорія держави і права": Навчальний посібник. К.: УАВС, 1995. - 80с.
Тези доповідей
17. Мурашин А.Г., Колодий А.Н. Развитие принципов правового регулирования в условиях формирования социалистического правового государства//Актуальные проблемы формирования правового государст-ва: Тезисы докладов и научных сообщений Республиканской конферен-ции /Харьков, 24 - 26 окт. 1990г./. - Харьков: Юрид ин-т. - С. 13-14.
18. Копєйчиков В.В., Колодій А.М., Слюсаренко О.Л. Система пра-вових актів, що регулюють правоохоронну діяльність в Україні//Правова система України: теорія і практика: Тези доповідей і наукових повідом-лень науково-практичної конференції Інституту держави і права ім. В.М.Корецького АН України. - К., 7-8 жовтня 1993р.- С. 81 - 83.
19. Колодий А.Н., Копейчиков В.В. Человек, гражданское общество и государство/Научно-практическая конференция "Человек и политика": Тезисы докладов и сообщений. - Харьков, 1993. С.3-4.
20. Колодій А.М. Законодавча і виконавча влада у світлі теорії роз-поділу влад//Проблеми реформування державної влади: конституційні та управлінські аспекти: Тези доповідей і наукових повідомлень науково-практичної конференції (Київ, 10 - 11 березня 1995 року). - С. 56-59.
21. Колодій А.М. Досвід підготовки україномовних підручників і посібників з теорії держави і права/ Наукові розробки академії - вдоско-наленню практичної діяльності та підготовки кадрів ОВС (за результата-ми науково-дослідних робіт у 1993 році): Матеріали науково-практичної конференції. Київ, 1-2 лютого 1994 року. - Київ: УАВС, 1994. - С. 270-272.
22. Колодій А.М. Концепція розвитку законодавства України в умовах формування нової структури права/ Концепція розвитку законо-давства України. Інститут законодавства Верховної Ради України: Мате-ріали науково-практичної конференції. Травень 1996 року, Київ. - С.61-63.
23. Колодій А.М. Теорія розподілу влад і практика формування ор-ганів державної влади за новою Конституцією//Ідеологія Державотворен-ня в Україні: історія і сучасність: Матеріали науково-практичної конфе-ренції 22-23 листопада 1996 року. - К.: Генеза, 1997. - С.193-196.
24. Шакун В.І., Колодій А.М. Правова система - основа державно-правової реформи в Україні // Державно-правова реформа в Україні: Ма-теріали науково-практичної конференції. К., 1997. С.123-126.
Автореферати дисертацій
25. Колодий А.Н. Принципы правового регулирования и их реали-зация в деятельности милиции - Киев: Ни и РИО КВШ МВД СССР, 1991. - 24 с.
Статті
26. Копєйчиков В.В., Колодій А.М. Про принцип "Дозволено все, що прямо не заборонено законом"//Радянське право. - 1989. N4. - С. 49-51.
27. Шепель П.П., Колодий А.Н. Принцип "Разрешено все, что пря-мо не запрещено законом" и его реализация в деятельности государст-венного аппарата//Научные труды по Истории КПСС. Деятельность КПСС, государственных и общественных организаций по укреплению законности и правопорядка: опыт, уроки, проблемы. - К.: Лыбидь. - 1990. - Вып. 167. - С.23-28.
28. Колодій А.М. Про регулятивні властивості і межі дії принципу "Дозволене все, що прямо не заборонено законом"//Проблеми правознав-ства.- К.: Либідь. - 1991. - Вип. 52. - С. 5-15.
29. Копєйчиков В., Колодій А., Українчук О. Про концепцію націо-нальної безпеки України// Право України. - 1993. - N 5 - 6. - С.9-13.
30. Колодій А., Лисенков С., Тихомиров О. Закон для законів//Віче. - 1995. - N 5. - С. 44-49.
31. Калюжний Р., Колодій А. Що таке опитування громадської ду-мки?//Урядовий кур'єр. - 1995. - N84 - 85. - С.5.
32. Кампо В., Колодій А. Реформам наукове підгрунтування // Уря-довий кур'єр. - 1995. - N 94. - С.2.
33. Колодій А., Рудницький М. Наскільки варто обмежувати владу законодавчих органів//Віче. - 1995. - N 8. - С.25-29.
34. Колодій А., Копєйчиков В. Шляхом "органічного компромісу"// Урядовий кур'єр. - 1996. - N15-16. - С.3.
35. Колодій А., Копєйчиков В., Цвік М. Народовладдя як основа представницької демократії // Українське право. - 1995. N2. - С.14-23.
36. Колодій А.М., Рудницький М.І. Публічне і приватне право: Міжнародний і національний аспект//Реферативний огляд діючого зако-нодавства України та практики його застосування. - К., 1995. - С.25 - 32.
37. Колодій А.М., Рудницький М.І. Публічне чи приватне право? // Юридичний вісник України. - 1996. - N29. - С.2.
38. Колодій А.М. Конституція України як основа правової реформи в нашій державі / Реферативний огляд чинного законодавства України. Законодавство про вибори // Бюлетень законодавства і юридичної прак-тики України. - 1998. - N2. - С. 11 - 16.
39. Колодій А.М., Князєв В.Г. Виборче законодавство: аналіз та пе-рспективи розвитку / Реферативний огляд чинного законодавства Украї-ни. Законодавство про вибори // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 1998. - N2. - С. 156 - 173.
Рецензії
40. Калюжный Р.А., Колодий А.Н., Тихомиров А.Д. Рецензия на книгу В.В.Копейчикова "Народовластие и личность". Киев. - Изд-во "Украина" 1991. - 280с.//Государство и право. - 1992. - N7. - С. 152 - 155.
41. Копєйчиков В., Колодій А. Рецензія на книги П.М.Рабіновича "Загальна теорія права та держави". Тексти лекцій. - Львів, 1993; "Права людини та їх юридичне забезпечення :Основи загальної теорії права і держави/. - Київ НМК ВО 1992//Право України. - 1993. - N4. - С.91-92.
Лекції
42. Колодій А.М., Копєйчиков В.В., Цвік М.В. Народовладдя як ос-нова представницької демократії: Лекція. - К.: УАВС, 1995. - 20с.
Коментарі
43. Коментар до Конституції України: Науково-популярне видання. Інститут законодавства Верховної Ради України. - К., 1996. - 376с.
44. Коментар до Конституції України: Наук. - попул. вид: Інститут законодавства Верховної Ради України. - 2-е вид., випр. й доп. - К., 1998. - 412 с.

Колодій А.М. Конституція і розвиток принципів права України (методологічні питання). - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальностями: 12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень; 12.00.02 - конституційне право. - Київський університет імені Тараса Шевченка, Київ, 1999.
Дисертацію присвячено дослідженню конституційних засад розви-тку принципів права в умовах формування правової держави і громадян-ського суспільства в Україні. А через призму цього вивчається їх генеза, поняття і ознаки, види, структура, яка визначає структуру права загалом, вплив принципів на правову систему, процеси правоутворення, правореа-лізації, правоохорони.
Стверджується, що принципи правової держави і громадянського суспільства є визначальними і зумовлюють виникнення і розвиток прин-ципів права в Україні. Виникнення останніх є об'єктивним процесом, який відбувається за схемою: суспільні відносини правоположення юри-дичної практики - норми-принципи. Принципи, що виникли, набувають певних ознак, а відтак можуть бути класифіковані за відповідними крите-ріями диференціації.
Сучасні процеси, що відбуваються в українському суспільстві і державі, зумовлюють необхідність виділення і осмислення загальносоці-альних і юридичних принципів. Останні, з точки зору системно-структурної організації права, можуть поділятись на принципи публічно-го і приватного, регулятивного і охоронного, матеріального і процесуа-льного, об'єктивного і суб'єктивного права, модифікуючись, разом із принципами системи права, у керівні ідеї правоутворення, правореаліза-ції і правоохорони.
Результати дослідження знайшли своє втілення в пропозиціях ав-тора щодо вдосконалення українського суспільства, держави та права відповідно до вимог Конституції України.

Ключові слова: конституційні керівні засади, принципи права, структура права, правова система, основні напрямки правового регулю-вання.

Колодий А.Н. Конституция и развитие принципов права Украины (методологические вопросы). - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени доктора юридических наук по специальностям: 12.00.01 - теория и история государства и права; история политических и правовых учений; 12.00.02 конституционное право. - Киевский университет имени Тараса Шевченка, Киев, 1999.
Диссертация посвящена исследованию конституционных основ ра-звития принципов права в условиях формирования правового государства и гражданского общества в Украине. А через призму этого изучается их генезис, понятие и признаки, виды, структура, которая определяет струк-туру права вообще, влияние принципов на правовую систему, процессы правообразования, правореализации, правоохраны.
Утверждается, что принципы правового государства и граж- данс-кого общества являются определяющими и обуславливают возникнове-ние и развитие принципов права в Украине. Возникновение последних - это объективный процесс, который осуществляется по схеме: обществен-ные отношения - правоположения юридической практики - нормы-принципы. Возникнув, принципы приобретают определенные признаки, а отсюда могут быть классифицированы по соответствующим критериям дифференциации.
Современные процессы, которые происходят в украинском общес-тве и государстве, обуславливают необходимость выделения и осмысле-ния общесоциальных и юридических принципов. Последние, с точки зрения системно-структурной организации права, могут подразделяться на принципы публичного и частного, регулятивного и охранительного, материального и процессуального, объективного и субъективного права, модифицируясь, вместе с принципами системы права, в руководящие идеи правообразования, правореализации и правоохраны.
Результаты исследования нашли свое воплощение в предложениях автора относительно совершенствования украинского общества, государ-ства и права в соответствии с требованиями Конституции Украины.

Ключевые слова: конституционные руководящие основы, принци-пы права, структура права, правовая система, основные направления пра-вового регулирования.

Kolodiy A.N. Constitution and development of law principles in Ukraine (methodological questions) Typescript.
Dissertation for applying on doctor of law with specialization 12.00.01 - theory ahd history of state and law, history of political and law studies; 12.00.02 - constitutional law. - Kiyiv University of Taras Shevchenko, Kiyiv, 1999.
In dissertation there are pointed out problems of constitutional development of the law principles under conditions of formation of legal State and civil society in Ukraine. And through the prism of it studied their genesis, concepts and notions, kinds and forms which determine structure of law, influence of principles on the law system, process of law education, law realization, law protection.
It is stated that principles of legal State and civil society are basic and they determine arising and development of law principles in Ukraine. Appearance of tne last is objective process which realized under the following scheme: rublic relations - law aspects of juridical practice - norms and principles. Appeared principles acquired certain qualities so that they can be classified under corresponding criteria of differentiation.
Present process, which take place in Ukrainian State and society determine the necessity of pointing out and thinking over the social and juridical principles. The last in the way of systematically-structural formation of law can be divided on public and private principles, regulative, material, objective and subjective law principles, modified together with principles of law system in main ideas of law education, law realization, law protection.
The research resulted in author's propositions reffering improvement Ukrainian society, State and law according to the requirements of Ukraine Constitution.
Key words: constitutional basic ideas, law principles, law structure, law system, main directions of law regulation.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

Пошукова анотація: випробуванням Звільнення каяттям дійовим поруки примиренням відбування дисципліни Зворотна громадськістю іміджу Зв’язки Зґвалтування адвокатом влади громадянами податкової реформа Соціалістичної Земельні процесуальні Земля довірою Злочин наслідками дорожнього людяності ОВС банкрутством необережність віросповідання економіки підприємницької найму мотиваційній пересування вузами підприємницьких фінансових приватної трудових Змішані вини інформації захисту винагороди безпідставного шкоди рятування загрози доручення підстави Європи Зовнішньоекономічні сліди Ідеологія Локка Імідж Імміграційне слідчого дитини міграції морського Імплементація Імунітет Інвестиційні договори самоврядування вчителя технології банкрутства губернаторства громадянства представництва Чехословаччині самоврядування моральної Польща омбудсмана підсудності піклування поруки потерпілого консулів Президента Франції Інститутпрезидентства співучасті присяжних губернатора конституційного народовладдя державної адміністрацій ідеологія криміналістики Інтелектуальна культура безпека ООН розслідування органів податкової мореплавства Інформація Іпотека вугледобувну обґрунтування ЗУНР власності трудового Кадрове державному Казна Касаційне час господарської умисних ухилення поліція слідчих приховування некласичний осудними Князівська Кодифікаційна Кодифікаційні Кодифікація Колективні заробітної Колізії Командитні Компенсації місцевого Президента фармакотерапевтична землекористування криміналістичне досудовому Компроміс Комунікативна Конкурентне Конкуренція Консолідація Конституцiйне Конституційна політичних правової юрисдикція юстиція Директорії справами державними освіту приватну творчості життя збори світогляду допомогу контроль конфлікт прав гласності рівності ініціативи Конституційний Суд громадянські делікти екологічні виконавчої міліції поділу внутрішніх парламентаризму громадянина законодавчої безпеки виконавчої стримувань особисті політичні самоврядування омбудсмана відповідальності вищих регламентація грецької міжнародних Канади юстиції військовослужбовців громадських депутатів кордону народів міста депутата меншин органів парламентарів Рахункової Києва виборчого суддів уряду ЄС правотворчому поділу політичних людини громадянина виборів національної національних норми референдуму самоврядування туризму публічної міжнаціональних Конституціоналізм Конституція України Контрабанда Контроль бюджету підприємницькою адміністрацій провадження Контрольний примус Конфіскація внутрiшнiх Конфлікти реформування реалізму управління експертизи розслідування національних політики охорони Концесійні Концесія Координація криміналістичної Кореляційні Корпоративні


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking