Мир Солнца

 

Реклама

Добавить объявление


ЛУЧШИЕ ПРЕДЛОЖЕНИЯ
Вдохновение Карпат - коттедж в горах Карпатах
Мир Солнца
Закарпатье, П.Гута
Отель Фантазия
Отель Фантазия
Закарпатье, Поляна
СКИДКА -3%

Турбаза Эльдорадо
Турбаза Эльдорадо
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Корпус 2 санатория Квитка Полонины
Квитка Полонины
Закарпатье, Солочин
Есть номера
-3% онлайн заказ

Отель Эдельвейс
Отель Эдельвейс
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-3% онлайн заказ
Отель Славутич-Закарпатье
Славутич Закарпатье
Закарпатье, Поляна
Есть номера
-2% онлайн заказ


Із повним текстом дисертації Ви можете самостійно ознайомити у Національній бібліотеці ім. Вернадського у відповідності до законодавства України.

 


web clocks reloj para mi sitio
Contatore
web clocks relojes gratis para blog
Contatore
contatore visite contadores de visitas mailorder brides


Автореферати
Оплата Контакти
Союз образовательных сайтов



Союз образовательных сайтов


Координація управління правоохоронними органами України по боротьбі з економічною злочинністю (адміністративно-правовий аспект)

 

БІЛОУС Віктор Тарасович

КООРДИНАЦІЯ УПРАВЛІННЯ ПРАВООХОРОННИМИ ОРГАНАМИ УКРАЇНИ ПО БОРОТЬБІ З ЕКОНОМІЧНОЮ ЗЛОЧИННІСТЮ (АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ)

12.00.07 – теорія управління; адміністративне
право і процес; фінансове право; інформаційне право

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора юридичних наук

Харків – 2004


Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національній академії державної податкової служби України.

Науковий консультант – доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України, заслужений юрист України Нижник Ніна Романівна, Національна академія державного управління при Президентові України, перший проректор.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, старший науковий співробітник Андрійко Ольга Федорівна, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, старший науковий співробітник відділу проблем державного управління і адміністративного права;

доктор юридичних наук, професор Калюжний Ростислав Андрійович, Національна академія внутрішніх справ України, начальник кафедри теорії держави та права;

доктор юридичних наук, професор Пєтков Валерій Петрович, Кіровоградський юридичний інститут Національного університету внутрішніх справ, в.о. ректора.

Провідна установа – Одеський національний університет ім. І.І. Мечнікова, кафедра адміністративного і підприємницького права, Міністерство освіти і науки України, м. Одеса.

Захист відбудеться “20” лютого 2004 року о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.700.01 Національного університету внутрішніх справ України за адресою: 61080, м. Харків, пр. 50-річчя СРСР, 27.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету внутрішніх справ України (61080, м. Харків, пр. 50-річчя СРСР, 27).
Автореферат розіслано “20” січня 2004 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради О.С. Мошенський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Становлення Української держави, зміна її політичного і соціально-економічного устрою, здійснення адміністративної реформи, безпосередня участь у міжнародних правоохоронних та інших міждержавних організаціях, стрімкий розвиток світових процесів глобалізації сприяли виникненню нових функцій держави й наповненню старих новим змістом, що вимагає відповідного наукового обґрунтування і правового забезпечення. У той же час негативні процеси, особливо тінізація економіки, зростання її кримінального сектора та інші недоліки економічного розвитку не сприяли ефективному здійсненню реформ. Це свідчить про те, що в Україні не вдалося створити належних умов для функціонування й розвитку економіки на правовій основі. Зазначені недоліки пояснюються також відсутністю відповідного теоретико-методологічного та адміністративно-правового забезпечення розвитку держави й реформаційних процесів з урахуванням перспектив міжнародної інтеграції. При достатній кількості правоохоронних органів, які за своїм правовим статусом зобов’язані вести активну протидію економічній злочинності й корупції, в державі ще не створено ефективно діючої організаційно-управлінської структури і її правового забезпечення з координації їх діяльності, у результаті чого вони працюють не завжди узгоджено та ефективно. Виникла об’єктивна потреба в поглиблених наукових дослідженнях із зазначених проблем, особливо з питань організаційно-правового забезпечення узгодженої діяльності правоохоронних органів і створення комплексних правових та організаційно-управлінських механізмів боротьби з економічною злочинністю.
За останні роки вагомий науковий внесок у розробку проблем державного управління, адміністративного права й адміністративної реформи зробили відомі вчені-юристи: В.Б. Авер’янов, О.Ф. Андрійко, О.М. Бандурка, Ю.В. Баулін, Д.М. Бахрах, Ю.П. Битяк, В.І. Борисов, А.В. Васильєв, І.П. Голосніченко, Є.В. Додін, Р.А. Калюжний, С.В. Ківалов, В.В. Копейчиков, Л.Т. Кривенко, Н.Р. Нижник, О.І. Остапенко, І.М. Пахомов, В.В. Сташис, В.Я. Тацій, М.І. Хавронюк, В.П. Цвєтков, В.І. Шакун, В.О. Шамрай, Ю.С. Шемшученко, В.К. Шкарупа та інші. Напрацьовані ними теоретичні положення щодо узгодженої діяльності суб’єктів державного управління в межах правового поля з успіхом можуть бути екстрапольовані на розробку проблем координації управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю.
Важливе наукове та практичне значення з удосконалення правового забезпечення спільної діяльності правоохоронців та інших державних структур щодо здійснення заходів боротьби з організованою злочинністю, зокрема з економічними її видами, мають праці відомих вчених: В.І. Антипова, В.О. Бакуліна, Б.І. Бараненка, М.О. Бєляєвва, П.Д. Біленчука, Б.Є. Богданова, С.Е. Віцина, В.З. Веселого, В.Д. Гвоздецького, В.П. Горбуліна, О.І. Гурова, Н.О. Гуторової, А.І. Долгової, В.С. Зеленецького, О.Г. Кальмана, В.С. Картавцева, В.В. Клочкова, П.Ф. Перевозника, В.П. Пєткова, В.М. Поповича, О.І. Пясецького, В.Л. Регульського, О.П. Рябченко, М.П. Стрельбицького, Є.Л. Стрельцова та інших. Разом з тим, системний аналіз наявних вітчизняних джерел свідчить про те, що їх роботи мають переважно загальний або вузькопрофесійний характер. Теоретико-методологічні основи створення організаційно-управлінської і правової структури координації діяльності правоохоронних органів, зобов’язаних проводити комплексну роботу щодо профілактики й викриття злочинів у сфері економіки, розглядаються епізодично, без комплексного підходу та науково-обґрунтованих висновків, рекомендацій і пропозицій, що повинні передувати прийняттю тих чи інших організаційно-управлінських і правових рішень із зазначених питань. Крім того, процес координації діяльності правоохоронних органів з проблем теоретико-методологічного та організаційно-правового забезпечення потребує розробки відповідного понятійного апарату. Дискусійними є питання адміністративних аспектів управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю, що призвело до неоднозначного тлумачення основних понять навіть у нормативних актах, а це, в свою чергу, негативно впливає як на організацію координації діяльності правоохоронних органів, так і на здійснення контролю за реалізацією запланованих ними спільних дій і на кінцеві результати роботи.
Наявність неузгодженостей у законодавстві, недостатня розробленість теоретичних положень щодо організаційно-управлінської структури координації, відсутність комплексного дослідження правових проблем координації управління правоохоронними органами України по боротьбі з економічною злочинністю свідчать про актуальність теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках забезпечення наукового супроводження законодавчого процесу, передбаченого основними положеннями Концепції адміністративної реформи в Україні (затверджена Указом Президента України “Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні” від 22 липня 1998 р. № 810/98 зі змінами, внесеними Указами Президента України від 10 вересня 1998 р. № 1000/98 та від 21 вересня 1998 р. № 1048/98), Комплексної програми профілактики злочинності на 2001–2005 рр. (затверджена Указом Президента України від 25 грудня 2000 року № 1376/2000), Указу Президента України від 10 грудня 2001 р. № 1119 “Про заходи щодо запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”, Програми протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, на 2002 рік (затвердженої постановою Кабінету Міністрів України і Національним банком України від 15 травня 2002 року № 676), Сорока рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF), Концепції модернізації державної податкової служби України.
Напрями досліджень дисертаційної роботи є складовою частиною науково-дослідної роботи Науково-дослідного центру з проблем оподаткування Національної академії ДПС України “Протидія відмиванню коштів злочинного походження з використанням підприємницьких структур підвищеного ризику”, розробленої на замовлення ДПА України (номер державної реєстрації 0302 U 000001).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є системна розробка теоретико-методологічних засад та емпірико-методичних засобів комплексного підходу до проблеми створення управлінської структури і правового забезпечення координації діяльності вітчизняних правоохоронних органів, їх взаємодії з міжнародними правоохоронними організаціями з питань боротьби з економічною злочинністю.
Досягнення цієї мети реалізовувалось через постановку і вирішення наступних завдань:
– на основі вивчення теоретичних та методологічних напрацювань з питань адміністративного права та державного управління екстраполювати їх на координацію управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю, сформулювати методологічні засади державного управління у сфері боротьби з економічною злочинністю;
– розробити понятійний апарат, необхідний для комплексного відображення управлінської структури та правового забезпечення координації діяльності правоохоронних органів, принципів, функцій, методів, форм їх побудови та застосування;
– встановити рівень розробки організаційно-правових проблем координації управління правоохоронними органами у вітчизняній та зарубіжній літературі з метою внесення пропозицій щодо впровадження позитивних елементів у практику державного управління;
– розкрити сутність проблемної ситуації з питань створення управлінської та правової інфраструктури, системи координації управління правоохоронними органами щодо захисту економічних інтересів громадян і держави на національному та міжнародному рівнях;
– визначити зміст механізмів системи координації та чинники, що впливають на стан управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю, дослідити правовий статус і показати значення людського виміру правоохоронних органів у зазначеній сфері;
– оцінити крізь призму управлінських відносин у сфері боротьби з економічною злочинністю, як фактора негативного впливу на економічну безпеку та розвиток держави, ефективність діяльності правоохоронних органів по боротьбі з нею;
– дослідити сучасний стан процедурних аспектів координації в управлінні правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю (процедури, методи, рішення) та виявити можливі шляхи їх удосконалення;
– на основі аналізу міжнародного правового регулювання координації боротьби з економічною злочинністю запропонувати нову модель державного координуючого центру та внести пропозиції щодо правового забезпечення його функціонування, враховуючи необхідність здійснення структурних змін у сфері забезпечення правопорядку в Україні;
– здійснити апробацію запропонованих елементів системи координації управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини у сфері організації і здійснення координації діяльності правоохоронних органів по боротьбі з економічною злочинністю в Україні, що виникають у процесі реалізації положень Конституції України, Законів України „Про міліцію”, „Про Службу безпеки України”, „Про державну податкову службу в Україні”, “Про прокуратуру” та інших законів, постанов Верховної Ради України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, міжнародних договорів і нормативно-правових актів правоохоронних органів.
Предметом дослідження є теоретичні й методологічні засади формування правової та управлінської системи координації управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю в Україні. Вибір предмета дослідження здійснено на основі оцінки стану вирішення проблем координації правоохоронних органів по боротьбі з економічною злочинністю в Україні та у світі, а також з урахуванням досвіду попередніх розробок автора й аналізу наукової літератури в цій сфері.
Методи дослідження. Методологічною базою є сучасна теорія дослідження вітчизняних та іноземних вчених з проблем державного управління правоохоронними органами з організаційно-правового забезпечення боротьби з економічною злочинністю як складової правопорядку.
Механізм координації управління правоохоронними органами розглядається через призму взаємозв’язку та єдності теорії і практики, змісту та форми, загального, особливого й одиничного.
Робота базується на використанні методів історичного, системного, формально-догматичного, порівняльно-правового, соціологічного, статистичного, економіко-правового та системно-структурного аналізу.
За допомогою формально-догматичного методу досліджено принципи та сутність координації діяльності правоохоронних органів у сфері боротьби з економічною злочинністю, визначено місце координації у державно-управлінських відносинах, здійснено наукове опрацювання законодавчих актів та іншого правового матеріалу щодо дотримання при їх конструюванні методологічних засад і принципів теорії права, що дозволило виявити прогалини законодавчих актів, суперечності окремих їх положень та визначити шляхи і напрями удосконалення координації діяльності правоохоронних органів.
Історичний і порівняльно-правовий методи застосовувалися при аналізі вітчизняних правових актів, законодавства зарубіжних країн з питань формування системи координації діяльності правоохоронних органів в Україні та її інтеграції в міжнародну систему протидії економічній злочинності, а також з питань відмивання коштів злочинного походження, тлумачення таких базових понять, як “координація і взаємодія”, “економічні злочини”, “фінансові злочини”, “відмивання брудних коштів”, “ударні групи”, “спеціальні операції” тощо. Цей метод дав можливість сформулювати визначення зазначених та інших понять, що відображають наявні та бажані відносини з координації спільних дій правоохоронних органів щодо заходів по боротьбі з економічною злочинністю.
Методи системного та системно-структурного аналізу дозволили дослідити стан застосування наявних елементів координації діяльності правоохоронних органів як складової частини державного управління. Шляхом соціологічного та статистичного методів дослідження визначено рівень загрози економічної злочинності економічній безпеці держави, зокрема суспільства в цілому.
Емпіричну базу дослідження склали відомчі та міжвідомчі нормативно-правові акти, інші матеріали МВС, СБУ, ДПА України й Державної митної служби, міжнародні угоди про взаємодопомогу з кримінальних і цивільних справ.
Системний підхід є методологічною основою всієї дисертаційної роботи та використовується для вирішення більшості завдань дослідження. Поглиблений аналіз проблем у сфері теорії управління, адміністративного й фінансового права, використання загальнонаукових методів і методів спеціальних наук дозволили всебічно розглянути наявні елементи координації в управлінні правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю та запропонувати нову комплексну систему координації діяльності правоохоронних органів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дослідження є першим в Україні, в якому проблема координації управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю розглядається комплексно, в адміністративно-правовому аспекті та з визначенням перспектив удосконалення. У процесі розв’язання зазначеної проблеми в дисертації отримано такі найбільш суттєві наукові результати:
– уперше проведено системний концептуально-цілісний аналіз еволюції координації управління правоохоронними органами, обґрунтовано ряд нових і важливих для юридичної науки та практики понять і положень;
– досліджено розвиток економічної злочинності в Україні за період 1992–2002 рр. та її вплив на тінізацію економіки, що дозволило виявити прогалини і протиріччя між діяльністю правоохоронних органів по боротьбі з економічною злочинністю та її правовим забезпеченням, визначити специфіку економічної злочинності у сучасних умовах і виробити нові підходи по боротьбі з нею;
– поглиблено вивчено динаміку і визначено проблеми формування системи державного управління правоохоронними органами України: показані функціональні та структурні зміни, що відбулися у ній за період 1991–2002 рр. Це дозволило перейти від її статичного відображення до динамічного, визначити можливість усунення дублювання функцій спеціальних підрозділів по боротьбі з економічною злочинністю;
– концептуально узагальнено та систематизовано сучасні положення правової науки з метою виділення тих закономірностей, концепцій, теорій, ідей, підходів, загальних і проблемно-орієнтованих методів, які доцільно покласти в основу теоретико-методологічної бази координації управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю, та визначено найбільш суттєві вихідні умови і вимоги щодо дослідження цієї проблеми;
– визначено зміст, структуру управлінських та правових елементів існуючих систем координації діяльності вітчизняних і міжнародних правоохоронних органів по боротьбі з економічною злочинністю на підставі системно-структурного та структурно-функціонального аналізу сучасного стану координації управління боротьби з економічною злочинністю;
– обґрунтовано теоретико-методологічні та праксеологічні засади управлінських підходів до розробки комплексної системи координації діяльності правоохоронних органів в Україні по боротьбі із економічною злочинністю та системи їх взаємодії з міжнародними правоохоронними організаціями із зазначених питань;
– уточнено поняття координації як основного елемента загальної системи управління правоохоронними органами з метою створення комплексної системи перманентного контролю за криміногенними процесами у сфері економіки та превентивної протидії економічній злочинності у сучасних умовах;
– по-новому в теоретичному аспекті висвітлено й оцінено принципи, системно подано функції і методи координації управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю (прогнозування, оперативне та перспективне планування, організація, координація, взаємодія та партнерство, моделювання, мотивація, контроль);
– розкрито зміст механізмів системи координації управління правоохоронними органами у здійсненні боротьби з економічною злочинністю, науково обґрунтовано і доведено необхідність прийняття Закону України “Про боротьбу з економічною злочинністю”, який сприяв би правоохоронній діяльності щодо перекриття каналів відтоку капіталів до тіньового сектора економіки України та за кордон;
– уточнено правову характеристику статусу правоохоронних органів по боротьбі з економічною злочинністю, дано юридичну оцінку людського виміру правоохоронних органів, при цьому визначена необхідність удосконалення роботи з кадрами на основі запровадження єдиної концепції підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для оперативних спецслужб і слідчих підрозділів правоохоронних органів, що забезпечують економічну безпеку держави;
– комплексно досліджено процесуальні аспекти координації управління правоохоронними органами, що дозволило виявити недоліки у правовому забезпеченні організації боротьби з економічною злочинністю;
– дістали подальшого розвитку моделювання чинних процедур правоохоронних органів щодо прийняття колегіальних рішень з координації їх діяльності (порівняно з типовою моделлю процедур), обґрунтування оптимальної системи методів координації правоохоронних органів по боротьбі з економічною злочинністю та удосконалення методології формування правових, управлінських рішень шляхом застосування базових підходів, оперативного прогнозування, планування, моделювання тощо;
– удосконалено систему регулювання координації управління правоохоронними органами по боротьбі зі злочинністю на основі законодавчого запровадження і використання спільних банків даних, корпоративних інформаційних мереж, формування проблемно-орієнтованих, нормативно-правових та оперативних баз даних шляхом укладання угод між правоохоронними органами, які здійснюють боротьбу з економічною злочинністю;
– розроблено багаторівневу систему управління координації правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю та визначено новий підхід до організації координації діяльності не тільки галузевих служб, а й управлінських структур на всіх рівнях взаємодії правоохоронних органів, що здійснюють заходи з викриття та розслідування економічних злочинів;
– теоретично обґрунтовано доцільність створення в Україні Центру з питань координації управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю та визначено його правовий статус.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що основні результати дослідження впроваджені у вигляді змін і доповнень до діючого законодавства та враховані при складанні розділів програм заходів протидії економічній злочинності і при оновленні та створенні окремих структур координації боротьби з економічною злочинністю. Зокрема, вони використані при підготовці проектів Митного кодексу України (ст. 109, 110); Кримінального кодексу України (ст. 80-1); Закону України “Про протидію легалізації коштів і матеріальних цінностей, здобутих злочинним шляхом”; викладені у пропозиціях щодо правового забезпечення координації діяльності податкової і митної служб та Держкомкордону у сфері боротьби з економічною злочинністю, скерованих до Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (вих. № 08/159 від 29 квітня 2000 р., акт впровадження від 5 травня 2000 р. № 06-19/10-165); у Програмі протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом на 2002 рік (затверджена постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України 15 травня 2002 р. № 676); Кримінальному кодексі України (ст. 209, 212), Указі Президента України “Про додаткові заходи по посиленню боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом” від 19 липня 2001 р. № 532/2001 (акт впровадження Кабінету Міністрів України від 18 червня 2002 року № 9–36); у розділі третьому “Взаємодія підрозділів боротьби з економічною злочинністю з іншими центральними органами виконавчої влади” проекту Закону України “Про боротьбу з економічною злочинністю”, поданого до Кабінету Міністрів України (акт про реалізацію ДПА України від 10 вересня 2002 року).
Результати даного дисертаційного дослідження були враховані при створенні у структурі ДПА України Департаменту по боротьбі з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, та відповідних підрозділів в обласних податкових адміністраціях.
Розроблені підходи та рекомендації можуть бути використані для подальшого вивчення та вирішення питань щодо теоретико-правового забезпечення координації управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю та її запровадження на всіх рівнях діяльності правоохоронних органів у масштабах держави та в міжнародному співробітництві, а також у подальшій розробці теоретичних проблем координації у сфері управління та права; при вдосконаленні чинного законодав-ства, що визначає правовий статус правоохоронних органів; у навчальному процесі при вивченні таких дисциплін, як “Організаційно-правові засади управління право охоронними органами”, “Адміністративне право”, “Організаційно-правові засади забезпечення фінансової безпеки України”, “Економічна безпека”, “Оперативно-розшукова діяльність”, “Розслідування злочинів у сфері економіки”, “Судові та правоохоронні органи України”, “Міжнародне право”.
Особистий внесок здобувача полягає в розробці теоретико-методологічних і правових засад формування системи, принципів, методів та форм координації управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю в Україні. Наукові положення, розробки, висновки та рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором самостійно. Особистий внесок у працях, що опубліковані у співавторстві, наведено у списку публікацій окремо.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та практичні положення дослідження оприлюднено автором на науково-практичних конференціях: “Реформа міжбюджетних відносин і проблеми розвитку податкової системи України” (Київ, 1999 р.), “Проблеми впровадження інформаційних технологій в економіці та бізнесі” (Київ, 2000 р.), “Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю” (за міжнародною участю, С-Петербург, 2001 р.), “Ризикологія в економіці та підприємництві” (Київ, 2001 р.), “Податкова політика в Україні та її нормативно-правове забезпечення” (Ірпінь, 2001 р.), “Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні” (за міжнародною участю, Київ, 2001 р.), “Моделювання та інформаційні системи в економіці” (Київ, 2001 р.), “Бюджетно-податкова політика в Україні” (Київ, 2001 р.), “Проблеми впровадження інформаційних технологій в економіці та бізнесі” (за міжнародною участю, Ірпінь, 2002 р.), „Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз” (Київ, 2002 р.), „Протидія відмиванню брудних коштів та фінансування тероризму: громадська підтримка та контроль” (за міжнародною участю, Київ, 2003 р.), „Актуальні проблеми підготовки кадрів і роботи з персоналом оперативних служб міліції” (за міжнародною участю, Київ, 2003 р.).
Публікації. Основні положення та зміст дисертації відображено в одноосібній монографії, 3-х колективних монографіях, 4-х навчальних посібниках та 1-му посібнику-довіднику, 28-х статтях у збірниках наукових праць і наукових журналах загальним обсягом 132 друк. арк., з яких автору належать 48,2 друк. арк., а також надруковано 9 тез доповідей на наукових конференціях та 6 інших публікацій.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаної літератури (460 найменувань). Повний обсяг дисертації 443 сторінки, з яких обсяг основного тексту роботи 390 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, ступінь наукової розробки проблеми, вказується зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначається мета і завдання дослідження, його об’єкт, предмет, методи дослідження, відзначається наукова новизна роботи, її наукове та практичне значення, особистий внесок здобувача в їх одержання, наводяться дані щодо апробації.
Розділ перший – „Правоохоронні органи України як суб’єкт державного управління боротьби з економічною злочинністю” – складається з трьох підрозділів і присвячений питанням вивчення стану дослідження теми, повноти визначення понять і сутності правоохоронних органів, змісту та форм координації боротьби з економічною злочинністю.
На основі аналізу наукової літератури, публікацій практичних працівників щодо теми дослідження, визначено, що правовим проблемам координації в управлінні державними, зокрема правоохоронними органами, приділяли увагу лише епізодично у різні періоди як вчені-юристи, так і управлінці. Особлива увага звертається на наукові праці відомих іноземних дослідників: Ч. Бернарда, Г. Тріплєта, В. Меде, Ф. Олпорта, К. Гордона, Г. Саймона, Тадеуша Серватко, Дж. Струпа, М. Сміта, Дж. Айзенка, російських: Л.К. Аверченко, В.І. Баскова, І.Л. Бачило, А.Г. Гладишева, В.Н. Іванова, С.С. Овчинського, С.С. Маіляна, В.Д. Малкова, В.І. Махініна , М.В. Туленкова, А.І. Федотова та українських вчених: О.М. Бандурки, В.Д. Сущенка, М.В. Коваліва, О.І. Коваленка, Ю.Ф. Кравченка, О.М. Литвака, С.В. Присяжного, В.В. Цвєткова, В.І. Шакуна та інших.
На підставі здійсненого аналізу проведених досліджень у галузі управління встановлено, що в них недостатньо розроблені теоретичні положення, деякі питання потребують розкриття на базі сучасного українського законодавства та подальшого правового закріплення, бо комплексне дослідження правових проблем координації в управлінні правоохоронними органами в Україні не здійснювалось. Не вивченими залишилися проблеми координації боротьби з економічною злочинністю, яку ведуть спецпідрозділи МВС, СБУ, ДПА, митної служби та прокуратури, які потребують наукового дослідження, детального висвітлення та обґрунтування. Огляд різних думок щодо сутності призначення координації в державному управлінні, у тому числі правоохоронними органами, питань здійснення узгоджених заходів по боротьбі з економічною злочинністю дозволило автору викласти свою позицію з тих питань, які розкриваються в дисертаційній роботі.
Крім того, дослідження дозволило зробити висновок, що “координацію діяльності правоохоронних та інших державних і недержавних органів по боротьбі з еконо-мічною злочинністю” у структурно-функціональному та функціонально-рольовому значенні можна визначити як спеціальну систему теоретико-методологічних і праксеологічних засад інтерпретації методів і методик упорядкування та взаємоузгодження організаційно-управлінської діяльності правоохоронних та інших державних і недержавних органів та організацій з метою створення ефективної організаційно-управлінської і правової системи перманентного контролю за криміногенними процесами у сфері економіки та превентивної протидії економічній злочинності.
Підкреслено важливість узгодженої діяльності правоохоронних органів, що функціонально зобов’язані вести профілактичну роботу та здійснювати спеціальні заходи по боротьбі з економічною злочинністю.
Динамічності правоохоронної системи мають бути притаманні параметри розвитку та формування нових структурних елементів і зміна застарілих, які набувають нового або поступово втрачають своє функціональне значення у зв’язку з переходом до ринкової економіки та виникненням факторів, що впливають на її тінізацію.
Будучи незалежними один від одного й утворюючи єдину систему, системоутворюючим фактором якої є пріоритетне завдання боротьби з економічною злочинністю, вони потребують відповідного організаційно-правового забезпечення та більш досконалого управління. Реалізація зазначеного завдання повинна здійснюватися на основі застосування у правоохоронній діяльності ряду соціально-правових та організаційних принципів, що дозволить використати в практичній діяльності оптимальні варіанти структур функціонування правоохоронних органів, раціонально розподілити компетенцію суб’єктів правоохоронної діяльності, усунути дублювання.
У діяльності правоохоронних органів, які ведуть боротьбу з економічною злочинністю, необхідно враховувати притаманні їм специфічні завдання, реалізація яких покликана забезпечити всебічність, об’єктивність та законність їхніх процесуальних рішень і висновків.
Кожній функції координації управління повинні відповідати найбільш доцільні, вироблені досвідом і закріплені у законі засоби та процедури реалізації, що надаються правоохоронним органам залежно від змісту самого завдання посилення боротьби з економічною злочинністю.
У сукупності функції (система функцій) характеризують поділ компетенції правоохоронних органів і значною мірою впливають на їхню структуру. Найбільш чітко відслідковуються функції правоохоронних органів по боротьбі з економічною злочинністю, які здійснюються при викритті та розслідуванні економічних злочинів: оперативно-розшукова, дізнання та досудового розслідування.
При виконанні своїх функціональних завдань система правоохоронних органів вступає в управлінські (організаційні, внутрішньо-системні, зовнішньо-правові) відносини з різними елементами як національних, так і закордонних державних структур, що координують їхню діяльність щодо забезпечення правопорядку.
У свою чергу, реалізація завдань, поставлених перед правоохоронними органами щодо посилення боротьби з економічною злочинністю, повинна забезпечуватись на основі поєднання у правоохоронній діяльності соціально-правових та організаційних принципів з дотриманням моральних і юридичних правил якомога незалежно від структурної належності того чи іншого органу чи посадової особи, рівня соціальної і економічної стійкості держави, фінансового забезпечення правоохоронної діяльності.
Детальний аналіз статистичних даних діяльності правоохоронних органів свідчить про те, що їхні можливості щодо запобігання економічним злочинам, їх викриття і розслідування ще не відповідають вимогам сьогодення. Недостатня ефективність роботи оперативних і слідчих підрозділів обумовлена низьким рівнем організації роботи та фінансового забезпечення їхньої діяльності, відсутністю належної правової бази, що регулює взаємодію національних правоохоронних органів з правоохоронними структурами інших держав.
У дисертації розкривається важливість (нормативно-правової, організаційно-розпорядчої та програмно-цільової) координації в управлінні правоохоронними органами при здійсненні заходів по боротьбі з економічною злочинністю. На характер координації передусім впливають ряд факторів: політичний, правовий, економічний, організаційний, координаційний, кадровий та морально-психологічний. Суть координаційного фактора полягає у вдосконаленні взаємодії правоохоронних органів, які ведуть боротьбу з економічною злочинністю, посиленні їх співпраці на основі чіткого розподілу повноважень. Недоліки координаційного фактора набули негативного значення саме під впливом інших, вищезазначених факторів, які разом з неналежним науковим забезпеченням координаційних процесів зумовлюють недосконалість системи державного управління правоохоронними органами.
Від характеру і форм координації протидії економічній злочинності суттєво залежить (правова, управлінська) ситуація, при якій вона може бути взята під системний перманентний контроль держави, що прямо вимагає певної перебудови організаційної структури правоохоронних органів, окремих їх ланок, модернізації механізму управління та відповідних змін кадрової політики. У той же час результативність модернізації повинна забезпечуватися не кількістю заходів, які потрібно провести чи які вже проводяться, а якісним системним наповненням державно-управлінських процесів, спрямованих на удосконалення як форм координації спільної діяльності правоохоронних органів, так і функцій та засобів управління ними, що повинно оптимально інтегрувати багаточисельні напрями взаємодії учасників управлінсько-правових відносин та сприяти узгодженій їх діяльності відносно заданих пріоритетів.
До основних складових координації управління правоохоронними органами можна віднести такі форми координації: засідання Координаційного комітету з питань боротьби з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України та координаційні наради працівників правоохоронних органів усіх рівнів; спільні засідання колегій, оперативні наради; обмін інформацією, спільні виїзди в регіони (області, райони) для надання допомоги; створення спільних слідчо-оперативних груп; запровадження і використання єдиних банків даних; взаємне використання можливостей підготовки кадрів; проведення спільних семінарів, конференцій; розробку і здійснення спеціальних операцій; видання методичних рекомендацій та інших організаційно-розпорядчих документів, що стосуються здійснення боротьби з економічною злочинністю.
Зазначимо, що характерною особливістю координації в управлінні правоохоронними органами є те, що при її здійсненні формуються конкретні цілі, коригуючі чи підтримуючі внутрішні та зовнішні фактори впливу щодо забезпечення узгоджувальних дій підрозділів по боротьбі з економічною злочинністю, створюється ситуація, у якій необхідно досить часто самостійно приймати оперативні рішення. Координація визначається як необхідна складова всіх процесів управління, що охоплює значний спектр діяльності щодо реалізації цілей управління. За характером координація повинна бути в ролі самостійного засобу організації управління та застосовуватися для забезпечення узгодження функціонування автономних підрозділів різних право охоронних органів, що мають єдину мету.
Як показав аналіз діючих форм управління, можливості координації в Україні явно недооцінюються, бо вся увага зосереджується, в основному, на покращанні схем здійснення загальних і спеціальних функцій управління або недостатньо обґрунтованому чи рекомендованому міжнародними фінансовими організаціями удосконаленні лише окремих ланок організаційних структур правоохоронних органів.
Вивчення координації в динаміці показало, що вона може бути як спеціальною функцією, так і особливою інтегруючою формою організації управління. Як функція, у процесі загального функціонування системи вона створює певну залежність одних рішень від інших, а як форма організації управління – створює особливий апарат приведення до загальних цілей самостійних організаційних структур, узгоджує їх діяльність у тій її частині, що належить або до сфери взаємних, загальних інтересів, або пов’язана із задоволенням загальнозначимих пріоритетів щодо напрямів боротьби з економічною злочинністю.
Координація як будь-яка функція й форма управління має відносну самостійність у своєму розвитку і тому може випереджувати зростаючі вимоги або відставати від них. Дослідження підтверджує, що настав час для координаційного управління, яке повинно спиратися на самостійність і відповідальність органів управління правоохоронними органами, здатних гнучко реагувати на зміни оперативної обстановки у сфері боротьби з економічною злочинністю та забезпечувати високий кінцевий результат за рахунок цілеспрямованої орієнтації кожного підрозділу правоохоронного органу на частку максимального позитивного внеску до загального результату. Проте це не означає, що потрібно відмовитися від інших функцій і форм управління. Необхідно більш тонко і диференційовано застосовувати їх залежно від рівня складності системи правоохоронного органу, що здійснює управління або яким управляють, та співвідношення стимулюючих впливів управлінського механізму з обов’язковим урахуванням характеру відносин між учасниками управління шляхом поєднання зусиль по боротьбі з економічною злочинністю у процесі вирішення кардинальних завдань.
Для вирішення зазначених складних завдань виникла необхідність створення нової управлінської концепції координації управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю, складовою якої мають стати чітко продумані форми координації діяльності всіх суб’єктів, що ведуть боротьбу з економічною злочинністю.
Установлено, що координація повинна сприяти забезпеченню цілеспрямованості й ефективності заходів по боротьбі з економічною злочинністю, вибору єдиного підходу до вирішення різнопланових організаційних і процесуальних питань; усуненню дублювання в діяльності правоохоронних органів; створенню можливості об’єднання зусиль з метою досягнення високої результативності шляхом найменших затрат; підвищенню гарантій законності при проведенні заходів по боротьбі з економічною злочинністю та іміджу правоохоронців у суспільстві.
Розділ другий – „Економічна безпека України як об’єкт державного управління” – складається з трьох підрозділів, присвячених дослідженню протидії економічній злочинності як предмета управлінських процесів, спрямованих на стримання зростання її негативного впливу на економічний розвиток держави, класифікації злочинів у сфері економіки та визначенню змісту нормативно-правового забезпечення боротьби з ними, шляхів удосконалення координації зазначеної правоохоронної діяльності на основі поєднання зусиль правоохоронних органів.
У розділі подано аналіз загроз економічній безпеці України та визначено напрями її захисту. До їх числа належать наступні фактори: неефективність управління державним сектором економіки; недосконалість національного законодавства, пов’язаного зі створенням правових механізмів захисту економічних інтересів; неефективність податкової системи та масове ухилення від сплати податків, корупція у державно-управлінській сфері; зростання тіньового сектора економіки та її криміногенної складової; відсутність системного підходу щодо координації управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю та недостатнє ресурсне забезпечення їх діяльності; недосконалість системи економічної безпеки підприємництва і держави в цілому.
Вирішення проблем організації боротьби з економічною злочинністю потребує надзвичайної уваги держави з урахуванням того, що саме економічна основа має забезпечувати соціально-політичну стабільність її розвитку.
Найважливішим завданням для усіх гілок державної влади має стати вирішення проблем економічної безпеки України шляхом подолання чинників, що їй загрожують, розробка нових підходів до застосування механізму управління антикризовими процесами в економіці. Вирішення зазначених завдань повинно базуватись на глибокому науковому аналізі й оцінці ситуації зовнішнього середовища і внутрішнього змісту кожного негативного процесу чи явища, прогнозування наслідків тих чи інших рішень, а також на аналізі досягнутих результатів у кожному конкретному випадку як на макро-, так і на мікроекономічному рівнях.
Ситуація, що склалася, вимагає невідкладної розробки і прийняття сучасної стратегії економічної безпеки держави з акцентом на правову основу механізму державного управління, що дасть можливість разом з іншими законодавчими актами створити необхідні умови державного і правового захисту економічного суверенітету України та оптимізувати діяльність кожного правоохоронного органу, що веде боротьбу з економічною злочинністю, вирішує проблеми детінізації економіки.
На основі аналізу динаміки та особливостей злочинності у сфері економічних відносин визнано її складним та проблемним явищем. Недостатньо врегульовані правові економічні відносини продовжують використовуватися злочинцями для накопичення тіньового капіталу, забезпечення матеріальних надходжень за рахунок несплати податків, шахрайства з фінансовими ресурсами, легалізації коштів, здобутих злочинним шляхом, корупції та вчинення інших злочинів корисливої спрямованості. У результаті наявності недоліків у боротьбі з економічною злочинністю та з інших причин значна частина суб’єктів підприємницької діяльності безперешкодно перемістилась до тіньового сектора економіки внаслідок невиконання прогнозних податкових надходжень як основної складової ресурсно-фінансового підґрунтя державної політики.
Економіка і державна влада все більше охоплюються впливом групових інтересів, що призводить до деструктивних наслідків, негативно відбивається на дієздатності держави, бо практика кланових стосунків між бізнесом і владою значно знижує ефективність системи державного регулювання економічних відносин, підтримки відповідного рівня правопорядку в державі.
Масив, структура, способи і суспільна небезпека сучасних злочинів у сфері економіки значно відрізняються від економічних злочинів періоду існування соціалістичних суспільно-економічних відносин. Більшість із них характеризується складними і витонченими способами, методами, зухвалістю дій, для виявлення яких необхідне адекватне протистояння з боку правоохоронних органів. Економічна злочинність є видом сучасної злочинності, який, на відміну від традиційної, став масовим видом кримінального ураження економіки та завдає їй суттєвої шкоди. Аналіз показує, що кількість виявлених злочинів, у результаті яких завдано збитків у великих і особливо великих розмірах (порівняно з 1990 роком), має стабільну тенденцію до зростання. Організація правової боротьби зі злочинами, що перешкоджають розвитку економіки, ще не стала однією з основних функцій державного впливу через ефективне управління правоохоронною системою, не створено відповідної нормативно-правової бази регулювання сучасних економічних відносин. Подолання економічної злочинності в сучасних умовах, поряд зі створенням ефективної системи управління економікою, реформування правоохоронних органів, у яких створені відповідні структурні підрозділи, вимагає застосування широкого кола адміністративних заходів. Доцільно звільнити правоохоронні органи від розв’язання дріб’язкових питань і надати їм можливість зосередитись на основних проблемах боротьби з економічною злочинністю.
На основі вивчення дослідженості феномену економічної злочинності констатується відсутність єдиної думки вчених щодо критеріїв розподілу всього її масиву на конкретні групи, критеріями визначення яких доцільно вважати антисоціальну спрямованість злочинного посягання і характер криміногенної мотивації девіантної поведінки особи, яка скоїла злочин. Беручи за основу зазначені критерії, економічну злочинність можна розділити на умисні корисливі злочини проти економічних відносин власності; умисні корисливі господарсько-економічні злочини; злочини посадових осіб, що завдають істотної шкоди у сфері економічної діяльності; злочини, що скоюються організованими групами і злочинними співтовариствами, які завдають шкоди економічним відносинам власності та міжнародному авторитету України.
Сучасні складні умови переходу до ринкової економіки і зміст економічної злочинності віддзеркалюють досить складну ситуацію в Україні, яка вимагає термінового державного втручання, враховуючи, що „економічні злочини” – це соціально небезпечні діяння, які порушують законодавчо визначені відносини власності і встановленої господарської діяльності.
Окремо автор зазначає, що важливим для кінцевих результатів дослідження економічної злочинності є визначення етапів її розвитку в період становлення України як самостійної держави. До першого етапу доцільно віднести пожвавлення підприємницької діяльності, коли виник трикутник „капітал – влада – криміналітет”. У результаті бездіяльності державних структур на другому етапі злочинність переросла у транснаціональну з надзвичайною організованістю, розподілом сфер впливу та залученням політиків до прикриття протиправних діянь. Тому організовану злочинність у сфері економіки необхідно розглядати як найбільш небезпечний прояв групової злочинності з вираженою корисливою спрямованістю, що реалізує свої плани будь-якими, у тому числі кримінальними способами, а також через застосування легітимних фінансово-господарських засобів. Саме тому боротьба з нею потребує об’єднання зусиль правоохоронних та інших державних органів, координованості їх дій на основі усунення економічних факторів, що сприяють вчиненню злочинів, підвищення конструктивності та ефективності оперативно-розшукової діяльності спеціальних підрозділів, здійснення на високому організаційному рівні спільних заходів щодо оздоровлення обстановки на криміногенних об’єктах та територіях.
Украй небезпечним для держави залишається факт, що в період формування ринкових відносин, розвитку підприємницької діяльності “білокомірцева” злочинність адаптувалась до нових умов функціонування економіки та розвитку зовнішньоекономічних зв’язків, які активно використовуються організованими злочинними угрупованнями для налагодження співробітництва із закордонним тіньовим сектором економіки та вчинення міжнародних економічних злочинів.
Характер і рівень небезпеки транснаціональної економічної злочинності та загроза її національній економіці держави відомі широким колам громадськості та досить часто аналізуються у документах міжнародних організацій, висновках міжнародних форумів, якими даються відповідні рекомендації. Проте більшість їх з різних причин залишаються не реалізованими.
Аналіз чинного законодавства та практики його застосування в діяльності зарубіжних правоохоронних органів дав можливість виділити із загальної класифікації такі основні види економічної злочинності: легалізацію (“відмивання”) грошей, отриманих злочинним шляхом; шахрайство, пов’язане зі страхуванням; комп’ютерні злочини (як засіб вчинення економічних злочинів); фіктивне банкрутство; фіктивне підприємництво; несанкціоноване проникнення у сферу законної комерційної діяльності; несплату податків; корупцію і підкуп державних посадових осіб (як засіб досягнення злочинних цілей у сфері економічної діяльності). Зазначений перелік доповнено за рахунок таких вітчизняних видів економічної злочинності: привласнення вкладів громадян за допомогою трастів (фінансових пірамід); розкрадання державного і колективного майна; зловживання посадових осіб при приватизації; контрабанда; неповернення із-за кордону валюти, що незаконно там знаходиться.
Установлено, що найбільш криміногенними сферами вчинення економічних злочинів, боротьба з якими потребує скоординованої діяльності правоохоронних органів, є наступні: банківська і паробанківська системи; кредитно-фінансова сфера; підприємства, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, оборот підакцизних товарів; державні підприємства промисловості; паливно-енергетичний комплекс; підприємства з виробництва і переробки сільськогосподарської продукції. Щодо характеристики й ознак сучасних злочинних угруповань, то вони мають міжрегіональні злочинні зв’язки, значні грошові та матеріальні засоби і найсучаснішу технічну озброєність, можливість мобільного встановлення й розгалуження зв’язків, забезпечення бойовими засобами охорони. Вести ефективну боротьбу з ними зможуть лише адекватно підготовлені, озброєні спецпідрозділи за умови відповідної координації їх діяльності.
Зазначені зміни у динаміці економічної злочинності вимагають адекватних змін і в ідеології протидії їй. Основне завдання для держави повинно полягати не в повній ліквідації злочинності, що практично не можливо, а у встановленні ефективних організаційно-правових систем соціального та правового контролю над нею. Системи і підсистеми контролю повинні будуватись не тільки спираючись на силові методи і прийоми, але й на інтелектуальний потенціал, спрямований на створення науково обґрунтованої, теоретично-грамотної і практично придатної для виконання ресурсно-забезпеченої державної програми боротьби з економічною злочинністю.
Розділ третій – „Механізм координації в управлінні правоохоронними органами України по боротьбі з економічною злочинністю” – присвячено дослідженню правового забезпечення координації діяльності правоохоронних органів по боротьбі з економічною злочинністю, вивченню людського виміру як важливого елемента змісту координації в управлінні правоохоронними органами. Аналіз динаміки системи управління правоохоронними органами свідчить про необхідність удосконалення механізму координації діяльності на всіх рівнях як основної функції щодо поєднання зусиль по боротьбі з економічною злочинністю.
Комплексно аналізуються нормативно-правові акти України, згідно з якими ряду правоохоронних органів надається спеціальний правовий статус щодо здійснення боротьби з економічною злочинністю, передусім шляхом проведення комплексу оперативно-розшукових заходів та слідчих дій.
Аналіз правових норм щодо оперативно-розшукової діяльності показує, що вони чітко визначають коло підрозділів, які наділені правом її здійснення. Правові норми з оперативно-розшукової діяльності визначають порядок та умови застосування спеціальних оперативно-розшукових заходів.
Такий підхід дозволив автору аргументовано віднести до кола суб’єктів, що безпосередньо ведуть боротьбу з економічною злочинністю, відповідні підрозділи органів внутрішніх справ, служби безпеки, податкової міліції, державної податкової служби, що конкретизувало рамки дослідження у цій частині. У той же час, незважаючи на те, що закон поки що не дозволив вести оперативно-розшукову діяльність підрозділам по боротьбі з контрабандною Державної митної служби, діяльність їх також досліджена в зазначеній групі підрозділів правоохоронних органів. Автор пояснює це тим, що підрозділи по боротьбі з контрабандою здійснюють контроль за переміщенням товарів через митний кордон та мають відповідні бази оперативних даних. Активну участь у боротьбі з економічною злочинністю беруть також органи прокуратури, які розслідують кримінальні справи за дванадцятьма статтями Кримінального кодексу України, що виявляються у сфері економіки. З іншими правоохоронними органами зазначена група підрозділів тісно співпрацює щодо профілактики злочинів.
У сучасних умовах розвитку держави, що пов’язано з недоліками у соціально-економічній сфері та кримінальними ускладненнями, зростає роль правоохоронних органів при виконанні завдань забезпечення ефективної боротьби з економічною злочинністю, яка визначена їх правовим статусом та завданнями, а суспільство повинно бути зацікавленим у стабільності системи управління правоохоронними органами та ефективності результатів їх діяльності.
У роботі розкриваються шляхи активізації участі кожного працівника, структурного підрозділу правоохоронних органів, що наділені правом вести боротьбу з економічною злочинністю, при державному забезпеченні широкої підтримки громадськості щодо здійснення правоохоронцями ефективних заходів по боротьбі з економічною злочинністю. У цьому полягає людський фактор координації діяльності правоохоронних органів, що має усунути внутрішні та зовнішні негативні впливи на боротьбу з економічною злочинністю. Крім того, у третьому розділі наголошено на важливості розуміння необхідності поєднання зусиль працівників усіх підрозділів різних правоохоронних відомств щодо захисту економічних інтересів громадян та держави.
Людський вимір у дослідженні розглядається як один із основних елементів змісту координації. Робиться також висновок про необхідність змін в орієнтації держави із захисту власних інституцій на захист людини.
Вивчення стану задоволеності своєю роботою працівників правоохоронних органів показало, що умови праці співробітників не відповідають вимогам сьогодення. Низька зарплата, разом з відміною забезпечення квартирами, путівками на оздоровлення, позбавленням інших пільг, створили ще більше життєвих проблем для працівників правоохоронних органів. У результаті вони масово залишають службу, переходячи на роботу до комерційних структур, у більшості випадків охороняючи їх як від конкурентів, рекетирів, так і від своїх колишніх колег по роботі – правоохоронців. Така ситуація породила у правоохоронних органах корупцію, небажання повною мірою віддаватись роботі. Це заважає ефективно вести боротьбу з економічною злочинністю. З’явилися корпоративні інтереси як у кожного правоохоронного органу, так і на усіх структурних рівнях (республіканському, обласному, міському та районному). Виникли протистояння між окремими службами та співробітниками. Втрачаючи професійне ядро висококваліфікованих кадрів, правоохоронні органи стали перетворюватися більше на силові структури з виконання обов’язків щодо охорони громадського порядку під час стихійного лиха, виборів, страйків, мітингів, інших політичних акцій.
Позитивний світовий досвід розвинених країн свідчить, що в таких умовах виходом із ситуації може бути підвищення мотивації праці співробітників правоохоронних органів через введення нових принципів, наукових методів та підходів з урахуванням позитивного досвіду підготовки кадрів і роботи поліцейських служб у розвинених країнах, де мотивацію обов’язково пов’язують із кінцевими результатами роботи, включаючи наступні елементи: перший – встановлення залежності розміру заробітної плати (доходу) від кінцевих результатів діяльності на усіх рівнях управління системою; введення стійких форм стимулювання усіх членів колективу за досягнення поставленої мети; створення економічних та моральних умов для використання колективного інтелекту та колективної діяльності; другий – розробка і здійснення єдиної концепції підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників правоохоронних органів, які здійснюють боротьбу з економічною злочинністю; третій – підготовка керівників-управлінців, здатних організувати роботу кожного співробітника та підлеглих підрозділів у цілому, започаткувати та розвивати систему координації управління спецпідрозділами по боротьбі з економічною злочинністю у структурі свого правоохоронного органу, а також із спецпідрозділами інших українських право охоронних органів, та співпрацю з іноземними колегами по боротьбі з транснаціональною злочинністю.
Розглянуто ряд раніше напрацьованих положень у теорії управління, екстраполяція яких щодо дисертаційного дослідження лягла в основу подальшого розвитку форм і методів координації в управлінні вітчизняними правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю.
Аналіз недоліків у сфері координації діяльності правоохоронних органів свідчить, що інститут координації в управлінні правоохоронними органами України по боротьбі з економічною злочинністю повинен будуватися на розмежуванні існуючих і фактично необхідних зв’язків при узгодженні інтересів відповідно до поставлених завдань перед кожним органом. Замість застиглої системи, що є надто консервативною та всю динаміку свого розвитку зводить до незначних змін у структурі, потрібно створити гнучкий механізм координації управління на всіх рівнях. Таке переорієнтування щодо удосконалення організаційних систем стає актуальним, оскільки на науково-обґрунтованій основі переглядаються принципи, форми і методи організації усіх управлінських процесів, особливо координації.
У дисертації зазначається, що удосконалена система координації управління правоохоронними органами України по боротьбі з економічною злочинністю повинна стати органічною єдністю управлінського механізму та організаційної структури управління правоохоронними органами, яку окремі прогресивні керівники намагаються створити протягом останніх років. Насамперед це стосується таких галузевих служб правоохоронних органів: державної служби по боротьбі з економічною злочинністю, по боротьбі з організованою злочинністю, підрозділів податкової міліції та підрозділів по боротьбі з контрабандою митної служби. Працюючи автономно, кожен з них виконує своє завдання, досить часто дублюючи один одного у гонитві за показниками, створюючи ілюзію активної боротьби з економічною злочинністю, результативність якої могла б стати більш значною при застосуванні ефективної координації в управлінні їх діяльністю.
Вирішенню цього завдання повинні сприяти правові норми, закладені у проект Закону України “Про боротьбу з економічною злочинністю”, щодо введення в апарат керівників МВС, СБУ та ДПА України координаторів з організації боротьби з економічною злочинністю, міжнародного співробітництва, створення спільного банку оперативних даних та ін.
Крім того, для вирішення зазначених завдань запропоновано створення координаційної системи по боротьбі з економічною злочинністю, яка повинна мати управлінський блок по формуванню стратегічних завдань на республіканському рівні, передбачати формування стратегії координації та взаємодії підрозділів правоохоронних органів по боротьбі з економічною злочинністю та здійснення інформаційно-аналітичного їх забезпечення, здійснювати фінансову розвідку, виконувати адміністративно-координуючу функцію на інших рівнях.
Наступним кроком повинно стати створення управлінського блоку людських ресурсів з формування кадрової стратегії, розробки критеріїв підбору виконавців, оцінки компетентності та кваліфікаційних вимог, показників роботи та мотивації діяльності персоналу при здійсненні спільних заходів з ініціативи координуючої системи; управлінського блоку планування конкретних спільних заходів відповідно до результатів прогнозування розвитку негативних процесів в економіці при чіткому інформаційному забезпеченні оперативно-розшукової та кримінально-процесуальної діяльності шляхом створення єдиної бази даних, що сприятиме профілактиці та викриттю злочинів у сфері економіки, а також надаватиме спеціальним підрозділам рекомендації щодо методик їх викриття, сприятиме формуванню спеціалізованих, автоматизованих інформаційних систем та здійсненню контролю за реалізацією прийнятих рішень. На регіональному рівні пропонується створення блоку організації роботи, оперативно-розшукового блоку для здійснення кримінально-процесуальної функції, відповідної роботи з персоналом, створення підрозділу профілактики корупційних діянь та забезпечення безпеки працівників, які займаються питаннями боротьби з економічними злочинами. На місцевому рівні потрібно створити підрозділи по забезпеченню організації координації діяльності відповідних служб та конкретних співробітників щодо виконання вимог керівників першого та другого рівнів, а також підрозділи оперативного супроводу процесів криміналізації суспільства; для документування злочинних діянь та попереднього розслідування фактів економічних злочинів з числа працівників споріднених служб необхідно створити оперативні та слідчо-оперативні групи по роботі з персоналом; підрозділи щодо протидії корупції тощо. Створення зазначеної системи не вимагає додаткових бюджетних витрат.
На основі теоретичного аналізу досліджено координацію управління через процедури уточнення та розподілу функцій, що випливають із завдань, що стоять перед правоохоронними органами. Враховуючи, що функції управління можуть бути загальними і спеціальними, то планування, організацію, регулювання, мотивацію, стимулювання, контроль, облік та аналіз у координації управління правоохоронними органами доцільно віднести до загальних. Вони повинні охоплювати весь цикл управління і пронизувати всі спеціальні функції, що виконуються структурними підрозділами по боротьбі з економічною злочинністю. До видів спеціальних функцій віднесено зовнішні функції координації управління, що спрямовані на реалізацію зв’язків підрозділів із суміжними і вищими органами, а також правоохоронними органами інших держав. Внутрішні функції координації управління розглядаються як такі, що виконуються всередині та між структурними підрозділами правоохоронного органу як одного, так і різних рівнів управління. Зазначене дало можливість зробити висновок, що координування характерне для будь-якої функції управління, оскільки останнє має координаційну природу.
Формування координаційних взаємовідносин у системі правоохоронних органів України, функціонуючої, в основному, за лінійно-функціональним принципом, характерне для всіх її рівнів та елементів, проте правоохоронні органи використовують їх не в повному обсязі, що негативно впливає на кінцевий результат їх роботи.
Доцільність удосконалення координаційної діяльності обумовлена також тим, що її функції тісно пов’язані, по-перше, з об’єктивною необхідністю дотримання безперервної цілісності, єдності та спадковості у вирішенні спільних завдань по боротьбі з економічною злочинністю; по-друге, ця діяльність яскраво відображає реальне залучення елементів координації (корекції і підтримки) до процесів управління правоохоронними органами. Координація як функція управління повинна передбачати досягнення конкретних загальних цілей та інтересів, що утворюються з окремих корпоративних інтересів посилення боротьби з економічною злочинністю.
Аналіз нормативної бази та статистичних даних діяльності правоохоронних органів по боротьбі з економічною злочинністю дав змогу зробити висновок, що чим вищий рівень директивності вказівок, тим нижча зацікавленість у їх виконанні, а отже, і результат управління в цілому не досить ефективний. Тому доцільно надавати більше переваг ініціативності об’єктам управління та делегувати їм частину владних повноважень, але при цьому в діяльності кожного керівника встановити оптимальну пропорцію координаційної функції управління. Практика показує, що досягти цього одночасно досить проблематично, тому необхідно послідовно, поетапно виділити обов’язки щодо застосування координації, виконання яких покласти на керівників певного рівня.
Теоретичні та практичні уявлення дослідника про координаційну функцію в управлінні правоохоронними органами України по боротьбі з економічною злочинністю, її зміст і призначення підтверджуються науковими висновками про значний потенціал координації у зазначеній сфері, але дуже важливо визначитись, коли і за яких умов може конструктивно реалізуватись та чи інша функція координації на верхньому, середньому та нижньому рівнях управління, що є надзвичайно складною процедурою, оскільки будь-який центральний правоохоронний орган є різнорідним за величиною, масштабами структури, що сприяє зосередженню зусиль на функції організації, виконанні другорядних завдань, тільки не координації. Тому бажано посилити спеціалізацію управління правоохоронними органами та створити оптимальну кількість великомасштабних управлінських комплексів різних типів у системі міністерств, комітетів та інших правоохоронних відомств, що сприятиме співробітництву у справі боротьби з економічною злочинністю.
У розділі четвертому – „Процесуальні аспекти координації в управлінні правоохоронними органами України по боротьбі з економічною злочинністю” – розкрито результати дослідження теоретичної розробки та нормативного забезпечення процедур координації ефективності угод та договорів, порядку прийняття інших рішень щодо координації управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю на національному та міжнародному рівнях.
На основі аналізу правового закріплення процедур в управлінні наголошується, що будь-який процес застосування координації в управлінні правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю буде конструктивним лише тоді, коли здійснюватиметься у межах управлінської процедури, що підтверджено аналізом правил функціонування адміністративної процедури і юрисдикції координації ряду правоохоронних органів зарубіжних країн.
Процедура покликана врегулювати координаційну діяльність як складову управлінської, але досить часто на практиці передбачається здійснення формальної процедури координації без закріплення правовими нормами. Тому прикладом застосування нормативного забезпечення процедур при створенні оперативних штабів з керівництва широкомасштабними спеціальними операціями, груп з розробки заходів по боротьбі з відмиванням коштів, здобутих злочинним шляхом, оперативно-слідчих груп розглядаються з погляду використання їх як досвіду розробки інших важливих процедур та їх нормативного забезпечення.
Тому, враховуючи зазначене і те, що в теорії управління до рішень відносно застосування будь-якої функції висуваються такі вимоги, як законність; наукова обґрунтованість юрисдикційністю (або визначення повноважень суб’єктів); високий рівень компетентності учасників процесу прийняття рішень; конкретність; своєчасність надання й отримання інформації для коригування рішення (в його основі мають бути чітко та нормативно визначені процедури координації).
На основі поглибленого аналізу вітчизняного та міжнародного досвіду організації взаємодії правоохоронних органів по боротьбі з економічною злочинністю робиться висновок, що нормативне регулювання процесу координації важливе, тому що координаційні процедури включають багато правових засобів формування узгоджу-вальних зв’язків між різними суб’єктами таких рівнів, як міждержавний, державний, регіональний, територіальний, галузевий тощо. Застосування деяких з них уже врегульовано відповідними нормативними актами, регламентація інших повинна бути забезпечена тими органами, до компетенції яких належить правове забезпечення функції координації.
Великого значення набуває також розробка координаційних процедур у зв’язку з динамікою розвитку координації при виконанні тих чи інших завдань, функцій, що в подальшому дозволить визначити першочергові дії і зміст тактичних операцій при документуванні та розслідуванні злочинів у сфері економіки. Крім того, своєчасне нормативне забезпечення процедур координації сприятиме посиленню відповідальності керівників координуючих органів та виконавців за досягнення кінцевої мети. Особливо важливе значення має процедурне забезпечення не тільки на першочерговому етапі організації виявлення злочинів у сфері економіки, що вчиняються організованими групами, але й при проведенні тактичних операцій, які забезпечують розв’язання значної кількості завдань, що необхідно вирішити у процесі боротьби з економічною злочинністю.
У результаті дослідження ефективності спільних заходів правоохоронних органів зроблені висновки про те, що методи координації у зазначеній сфері – це засоби та способи організації координатором управлінських організаційних та субординаційних відносин, які повинні мати владний та обов’язковий характер. Перевага методів координації, на відміну від інших, полягає в тому, що їх джерело пов’язане не лише зі статусом правоохоронного органу, який його застосовує, а й зі змістом тих завдань, що стоять перед кількома органами щодо посилення боротьби з економічною злочинністю на своїх напрямах діяльності.
Зазначений важливий чинник дієвості механізму комплексного забезпечення оптимального ефективного управління правоохоронними органами відповідає на питання: як, яким чином досягаються ті чи інші необхідні управлінські результати та сприяють досягненню ефективності боротьби з економічною злочинністю при вирішенні визначеної спільної мети через подолання існуючих проблем корпоративності.
Інші проблеми управління в правоохоронних органах визначаються наявністю протиріч між нагальною необхідністю покращання службової діяльності виконавців, результатів діяльності конкретних підрозділів по боротьбі з економічною злочинністю та наявними недостатніми умовами (кадровими, фінансовими, матеріально-технічними) для досягнення успіхів у роботі.
Зосередження на вивченні ролі й особливості координації в управлінні правоохоронними органами дозволило встановити, що вони конкретизують організаційно-управлінські дії у сфері боротьби з економічною злочинністю. Саме тому їх зміст повинен бути наповненим адекватними заходами протидії злочинності та відповідати прогресивному розвитку координаційно-управлінських відносин у системі правоохоронних органів. Особливе значення мають властивості методів координації управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю, що проявляється у наступному: різноманітних засобах практичного досягнення якомога повного управлінського результату; способах здійснення управлінських функцій; цілеспрямованому управлінському впливі з боку керуючого суб’єкта на діяльність керованого об’єкта з метою вирішення конкретних управлінських завдань; застосуванні ефективних методів у межах компетенції кожного правоохоронного органу; методах управління як способах вираження юридично-владних повноважень правоохоронних органів, що мають правовий характер та управлінські методи, які відображають характер взаємовідносин між суб’єктом і об’єктом управління в умовах координації.
У дослідженні наголошено, що поняття „методи управління” і „функції управління” не можуть бути тотожними, оскільки методи реалізують зовнішні і внутрішні функції управління, вказують, як і за допомогою яких засобів і прийомів здійснюється вплив правоохоронних органів на досягнення кінцевих результатів.
Отже, ефективність координації залежить від комплексного застосування методів у поєднанні усіх компонентів організації правоохоронної діяльності. Наприклад, для розв’язання завдань, поставлених перед правоохоронними органами щодо необхідності здійснення координаційних заходів ефективного реагування на негативні процеси в соціальній, економічній і нормативно-правовій сферах, важливим методом повинно стати оперативне прогнозування як один з найактивніших елементів оперативно-аналітичної роботи до прийняття управлінського рішення щодо спільної діяльності. Прогнозування має бути безперервним, а сам процес повинен мати пошуковий характер і сприяти прийняттю рішень щодо пріоритетних напрямів взаємодії МВС, СБУ, ДПА, Держмитслужби, прокуратури та інших правоохоронних органів по боротьбі з економічною злочинністю.
На основі вивчення історичних етапів співпраці правоохоронних органів по боротьбі з економічною злочинністю доведено, що при становленні ринкових відносин в Україні, яке супроводжувалось значним поширенням нових, раніше не властивих вітчизняному криміналітету форм і видів організованої економічної злочинності, при її розгалуженості не тільки на території нашої держави, а й за її межами розвивалися різні форми співпраці правоохоронців, але позитивного результату у боротьбі з економічною злочинністю поки що не досягнуто. Транснаціональна злочинність у сфері економічної діяльності та корупція досягли таких масштабів, які доцільно кваліфікувати як глобальні. Зазначений висновок зобов’язує уряди всіх країн розробити та здійснити комплекс міжнародно-правових заходів протидії розростанню економічної злочинності, передусім передбачити спільні скоординовані дії правоохоронних органів по боротьбі з економічною злочинністю міжнародного масштабу. Проведений аналіз стану координації в управлінні правоохоронними органами України та інших держав щодо боротьби з економічною злочинністю показав, що у цій сфері є суттєві недоліки та невикористані резерви як в організації, так і в розвитку державно-правових механізмів щодо її здійснення.
Ураховуючи транснаціональний характер економічної злочинності, значну роль у координації дій правоохоронних органів будь-якої країни повинні відіграти відповідні міжнародні угоди. Прикладом вирішення зазначеної проблеми може бути дотримання “десяти основних принципів”, ухвалених “великою сімкою”, щодо вдосконалення міжнародного співробітництва у сфері боротьби з фінансовими злочинами та іншими порушеннями законодавства, та угоди, в основу яких покладено Конвенцію про відмивання, пошук, арешт і конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом. Більш предметно правоохоронні органи співпрацюють тоді, коли вступають між собою в міжнародні відносини на підставі рішень, прийнятих на урядовому або міжвідомчому рівні. У той же час, аналізуючи вказані правові акти, необхідно зазначити, що склалася така практика, коли угоди у більшості випадків розробляються центральними органами влади та управління, а самі правоохоронні органи – учасники і виконавці цих норм міжнародних зв’язків – у їх розробці участі майже не беруть. У міжнародних угодах, де закріплюються принципові положення про розвиток і співробітництво на перспективу, також практично не враховуються інтереси та пріоритети правоохоронних органів, їх кадрові, матеріальні, інформаційні та інші види ресурсів, що потім несприятливо відображаються на виконанні визначених завдань. Є й інші причини, що негативно впливають на міжнародне співробітництво з питань боротьби з економічною злочинністю.
Тому, перш за все, доцільно ресурсно забезпечити заходи, передбачені угодами, щодо більш ефективної реалізації потенціалу таких форм взаємодії, як обмін оперативною та іншою інформацією, яка має взаємний інтерес, проведення спільних оперативно-розшукових заходів щодо попередження та викриття злочинів у сфері економіки; обмін досвідом роботи; організація спільних наукових досліджень. Доцільним є також визначення пріоритетним зміцнення багатосторонньої, особливо в рамках СНД, міжнародно-правової бази співробітництва по боротьбі зі злочинністю у сфері економіки, особливо злочинів з використанням високоякісних технологій, корупцією та легалізацією (відмиванням доходів від злочинної діяльності) та інших національних законодавчих актів.
Існуючий стан взаємодії органів внутрішніх справ, служби безпеки, податкової та митної служби по боротьбі з економічною злочинністю також потребує суттєвого вдосконалення, а не обмежується лише проведенням епізодичних спільних оперативно-профілактичних операцій. Позитивним прикладом вирішення зазначеної проблеми може бути Угода про інформаційне співробітництво між Державною митною службою та Державною податковою адміністрацією України, яка ефективно працює четвертий рік, але такі угоди поодинокі.
Договірні відносини щодо скоординованої діяльності сприятимуть правоохоронним органам передбачати та своєчасно вносити до своїх дій певну автономність регулювання взаємовідносин у межах чинного законодавства, що дозволить цілеспрямовано розширювати компетенцію тих чи інших підрозділів управління за рахунок її перерозподілу, поєднувати методи централізованого керівництва з оперативним управлінням і самостійністю правоохоронних органів, спрощувати процедури міжвідомчого узгодження рішень і здійснювати звільнення верхніх рівнів управління від обов’язкового затвердження рішень, що приймаються підлеглими в ініціативному порядку, для реалізації поставленої мети вищими органами та нормативно закріпленими завданнями, визначеними договором про співпрацю у галузі боротьби з економічною злочинністю.
Договори повинні сприяти єдності у регулюванні всього комплексу відносин, що складаються між учасниками договору в ході його реалізації на основі чіткого правового врегулювання відносин. Це допоможе пов’язати суто управлінську діяльність з оперативною, дасть можливість використовувати і поєднувати правовий, організаційний, управлінський та мотиваційний механізм координації управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю.
Знайшли подальший розвиток теоретичні підходи до визначення понять і розширення можливостей прийняття рішень при здійсненні координації управління правоохоронними органами на основі аналізу стану боротьби з економічною злочинністю в Україні, що дозволило виявити причини недоліків, які допускаються у процесі підготовки, прийняття і реалізації запланованих спільних заходів. До них віднесено наступне: рішення, що приймаються у цій сфері, не враховують попередніх, часто відбувається їх дублювання; у процесі руху проекту рішення по ієрархії змінюється мета відповідно до того, як розмежовуються потреби й інтереси різних рівнів управління; інколи рішення приймаються без конкретного змісту (поліпшити, покращити, активізувати, посилити і т. д.); відсутній процес підготовки й прийняття рішень із залученням науковців; немає чітко розроблених процедур узгодження рішень з усіма виконавцями; недостатнє інформаційне забезпечення та відсутній механізм оцінки виконання рішень у зазначеній сфері.
Відзначається певна особливість, притаманна правоохоронним органам у прийнятті координаційних рішень, тому що вони повинні базуватись переважно на правових актах, що надає їм легітимності. Але для того, щоб спеціальні підрозділи правоохоронних органів, які ведуть боротьбу з економічною злочинністю, конструктивно використовували свої повноваження, що стосуються управлінських рішень, вони усі повинні закріплятися правовими нормами, бо це акт управління, за допомогою якого суб’єкт координації визначає підстави виникнення, зміни або припинення узгоджених дій об’єктів координації.
Разом з тим, поєднання формальних і неформальних складових роботи з координаційними рішеннями в управлінні правоохоронними органами України по боротьбі з економічною злочинністю створює в теорії необхідні передумови для їх чіткого обґрунтування, а сам процес прийняття управлінського рішення повинен мати такі етапи: узгодження варіантів проекту рішення та колегіальне обговорення фахівцями, які будуть зобов’язані його реалізовувати; колективне схвалення із подальшим затвердженням у конкретній формі. При цьому важливо враховувати, що лише при поєднанні зазначених етапів процесу управління і дотримання технологічного циклу прийняття рішень цей процес буде здійснено об’єктивно та науково обґрунтовано, а боротьба з економічною злочинністю буде ефективною, якщо будуть уточнені ті величини, які впливають на хід виконання запланованого.
Практика взаємодії правоохоронних органів підтверджує висновок, що правильність вибору критерію оцінки конструктивності обраних рішень має велике значення, тому що неправильно обрані критерії призведуть до помилкових висновків про результати виконання прийнятих рішень.
У розділі п’ятому – „Координація національних і міжнародних правоохоронних органів по боротьбі з економічною злочинністю” – проаналізовано досвід управління національними і міжнародними правоохоронними органами з метою виявлення позитивних факторів для запровадження їх у практику боротьби з економічною злочинністю в Україні.
Аналіз використання позитивного досвіду співпраці закордонних поліцейських структур свідчить, що, обравши шлях удосконалення системи правоохоронних органів, завжди корисно реально оцінити свій власний досвід і, разом з тим, звернутися до практики та напрацювань учених інших країн у цій галузі. Зарубіжні держави – як різні суспільно-політичні утворення зі своєю історією, особливостями державного устрою, політичною системою, культурою та традиціями – мають свої підходи до координації діяльності власних правоохоронних органів. З метою співпраці у міжнародному масштабі вони розробили і застосовують ефективне законодавство, знайшли можливість фінансового забезпечення, створення та функціонування ряду міжнародних правоохоронних організацій по боротьбі з транснаціональною злочинністю, яка визнана загрозою світового масштабу.
На особливу увагу заслуговує координація багатьох правоохоронних органів США, діючих у рамках відповідних програм, затверджених на державному рівні (OCDETF, HIDTA). Досить плідним потрібно визнати створення і функціонування такого підрозділу, як „Ударна група”, до складу якого включено оперативних співробітників від ФБР, митної служби, берегової охорони та інших відомств і служб з метою взаємодії та розширення кола повноважень підрозділу з належним рівнем нормативної регламентації, що створило відповідні умови для його високоефективної діяльності по боротьбі з економічною злочинністю.
Позитивним прикладом може бути і той факт, що у 2000 році у США вперше було прийнято „Державну стратегію боротьби з відмиванням грошей”, що включає декілька десятків заходів, спрямованих на досягнення чотирьох основних цілей: підвищення ролі органів державного правопорядку; посилення залучення банків та інших фінансових інститутів; надання більш ефективної допомоги регіональним і місцевим органам, що здійснюють і сприяють розвитку міжнародного співробітництва у боротьбі з економічною злочинністю.
Завдяки координації на державному рівні органами правопорядку держави здійснюються спільні дії відповідно до програми „Гейтвей” (Gateway) щодо системи внутрішнього контролю та відповідних процедур дотримання вимог обліку інформації та подання повідомлень згідно із Законом “Про банківську конфіденційність”, виявлення та повідомлення даних про підозрілі операції. Уся інформація щодо по-рушень обробляється відділом систем боротьби з фінансовими злочинами Міністерства фінансів США, де, як і в інших країнах, створено потужні банки даних відносно порушників законодавства у сфері фінансової діяльності. Вони використовуються правоохоронними органами, які ведуть боротьбу з економічною злочинністю. В Україні зроблено перші кроки щодо створення відповідних баз даних, але зазначений процес потребує правового, фінансового та кадрового забезпечення.
Досліджено проблеми транснаціональної злочинності та участі в їх розв’язанні національних правоохоронних органів у співпраці з міжнародними організаціями.
Аналіз звітів міжнародних організацій, статистичних даних про стан боротьби зі злочинністю в різних країнах підтверджує важливість справи міжнародного співробітництва по боротьбі зі злочинністю. Навіть ті держави, які не мають тісних політичних і економічних контактів, як правило, не зневажають контактами в галузі протидії злочинності. Велике значення надається таким формам взаємодії у боротьбі з економічною злочинністю, як підписання та реалізація міжнародних договорів щодо надання допомоги у кримінальних справах; виконання рішень та запитів іноземних правоохоронних органів; регламентація кримінально-правових питань; обмін інформацією; проведення спільних наукових досліджень з питань боротьби зі злочинністю; обмін досвідом; спільна підготовка кадрів, взаємне надання матеріально-технічної та консультативної допомоги.
Результати ж співпраці вітчизняних правоохоронних органів з іноземними колегами свідчать про недостатню активність України щодо виконання Програми ООН відносно заходів попередження злочинності та забезпечення кримінального правосуддя, впровадженої 18 грудня 1991 року, що передбачає боротьбу зі злочинністю національного та транснаціонального характеру; об’єднання зусиль держав-членів ООН щодо попередження транснаціональної злочинності тощо.
Крім Інтерполу – всесвітньої поліцейської організації в Європейському Співтоваристві – створено Європол, основним завданням якого є організація і координація взаємодії національних поліцейських систем по боротьбі з “відмиванням” грошей, тероризмом, нелегальним обігом наркотиків і зброї, контроль за зовнішніми кордонами Європейського Співтовариства. Для боротьби з кримінальними угрупованнями у Європі створена особлива група „Антимафія”, до завдань якої входить аналіз діяльності мафіозних угруповань, вироблення європейської стратегії протидії мафії.
Але аналіз конкретних результатів співпраці із зазначеними міжнародними організаціями щодо викриття мафіозних структур, розслідування резонансних кримінальних справ свідчить про те, що рівень співробітництва з ними правоохоронних органів України повинен стати кращим.
Чимало проблем виникає у зв’язку із вступом України до Ради Європи. Розбіжності у національному і міжнародному законодавстві вимагають, по-перше, знання законодавства інших європейських країн, а, по-друге, – відповідного удосконалення чинного законодавства України.
Аналіз правових основ співпраці із правоохоронними органами сусідніх держав свідчить, що, розірвавши економічні та політичні зв’язки, колишні радянські держави досить повільно їх налагоджують. У той же час, процеси розриву сучасних зв’язків не зашкодили встановленню тісної співпраці криміналітету, в результаті чого злочинність усе більше набуває транснаціонального, міжнародного характеру – здійснення злочинів у сфері економіки на територіях кількох держав. Криміногенна обстановка у більшості держав-учасниць співдружності, особливо організовані форми економічної злочинності, викликає незадоволення населення і є реальною загрозою національній безпеці суверенних держав.
Набирають сили небезпечні процеси об’єднання економічної та загально-кримінальної злочинності, керівників злочинних угруповань з корумпованими посадовими особами органів влади та управління. Усе більш наполегливими є спроби злочинців „вписатись” в економічний простір, використати засоби кримінального походження для організації та розвитку власного бізнесу, приватизації великих об’єктів господарського комплексу держави.
Ще у березні 1992 року керівники урядів країн Співдружності прийняли рішення про спільні заходи по боротьбі з організованою злочинністю та іншими небезпечними її видами на території СНД. Для координації було створене відповідне Бюро з метою посилення боротьби зі злочинністю, планувалось виконання наступних завдань: формування спеціалізованого банку даних; сприяння у здійсненні міждержавного розшуку злочинців; забезпечення погоджених дій при проведенні комплексних операцій, що зачіпають інтереси кількох держав-учасниць Співдружності; відпрацювання рекомендацій по боротьбі з транснаціональною злочинністю. Проте аналіз виконання зазначених завдань свідчить, що правоохоронні органи практично не займаються спільним викриттям небезпечних організованих угруповань, які здійснюють економічні злочини міжнародного масштабу.
Причиною цього, перш за все, є відсутність чіткої правової регламентації зазначених заходів міждержавними правовими актами. У зв’язку з цим необхідно укласти міждержавні угоди про співробітництво у сфері боротьби з економічною злочинністю; про порядок взаємодії слідчо-оперативних груп на території інших держав; про порядок взаємодії органів внутрішніх справ, митної та податкової служб, прикордонних військ.
Доцільно також розширити форми прямих зв’язків по боротьбі зі злочинністю: використання прямих контактів між керівниками правоохоронних органів, що взаємодіють з приводу розв’язання загальної проблеми по боротьбі з економічною злочинністю; створення тимчасових цільових груп для вирішення завдань у сфері боротьби з економічною злочинністю; створення нових “інтегруючих” органів із питань координації управління безпосередньо прямими зв’язками у процесі боротьби з економічною злочинністю. У свою чергу, інформаційні зв’язки повинні утворити сукупність взаємовідносин щодо використання інформації для спільного прогнозування ситуації, більш ефективного застосування методів координації в управлінні правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю.
У висновках викладені підсумки дослідження, сформульовані положення, що становлять суть дисертаційної роботи та стосуються обґрунтування необхідності розгляду координації управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю на державному рівні в адміністративно-правовому аспекті, перегляду існуючого погляду на координацію управління діяльністю правоохоронних органів як ефективного засобу активізації їх узгодженої діяльності щодо досягнення позитивного результату боротьби з економічною злочинністю.
Зокрема зроблено наступні висновки:
1. Інститут координації управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю є самостійним, організаційно-правовим елементом, спрямованим на забезпечення узгодженого функціонування автономних цілеспрямованих систем для виконання законодавчо визначених завдань, який на правовій основі повинен упорядкувати та узгодити їх спільну діяльність з метою ефективного попередження, викриття та розслідування економічних злочинів.
2. Існуюча система діяльності правоохоронних органів по боротьбі з економічною злочинністю ще не відповідає як суспільно-політичним, так і соціально-економічним реаліям. Між ними майже відсутня взаємодія, припинилося функціонування багаторівневих структур вертикальних і горизонтальних зв’язків, негативних змін зазнали контрольно-координаційні структури, які аналізували криміногенну обстановку в економіці та розробляли стратегію протидії злочинності. Це необхідно компенсувати новими підходами з урахуванням сучасних вимог до управління.
3. Удосконалення правового забезпечення координації управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю є одним із напрямів підвищення ефективності запобігання злочинності, а законодавство, що визначає статус, функції, повноваження та правові основи здійснення координації, потребує змін та удосконалення шляхом розробки і прийняття Стратегії економічної безпеки України як політичної основи для формування комплексного правового механізму управління зі створення надійного захисту економічного суверенітету держави; Концепції розвитку правоохоронних органів України з чітким законодавчим визначенням поняття “правоохоронні органи”, їх правового статусу щодо боротьби з економічною злочинністю, місця і ролі координації в управлінні, усуненням дублювання в роботі; Закону України “Про боротьбу з економічною злочинністю”.
4. Процес модернізації організаційних і функціональних основ підрозділів по боротьбі з економічною злочинністю потребує супроводження обґрунтованими розрахунками ресурсного забезпечення, внесенням змін до мотиваційного процесу забезпечення ефективної діяльності працівників виходячи з посилення контролю за витратами фонду зарплати, підвищенням гнучкості системи стимулювання праці та підтримкою зацікавленості працівників у результатах своєї роботи, запровадженням єдиної концепції підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для боротьби з економічною злочинністю.
Враховуючи основні результати дослідження, вітчизняний і світовий досвід, потреби сучасного розвитку координації боротьби з економічною злочинністю, пропонуються наступні рекомендації для запровадження на державному рівні:
1. Координацію управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю як організаційно-правову категорію будувати на принципах законності, процесуальної самостійності і відповідальності, узгодженості дій, активного використання власного та світового досвіду у зазначеній сфері державного управління. Поєднуючою ланкою взаємодії правоохоронних органів повинна стати законодавчо визначена організаційна система управління як органічна єдність управлінського механізму та організаційної структури, яка б зобов’язувала керівників правоохоронних органів з державних позицій оцінювати ситуацію щодо стану криміналізації суб’єктів економічної діяльності, визначати суть нових проблем і способи їх вирішення у взаємодії з іншими правоохоронними органами.
2. Визнати першочерговими такі заходи протидії економічній злочинності: законодавче закріплення пріоритетності міжнародно-правових норм боротьби з економічною злочинністю; приведення національного законодавства у відповідність до міжнародно-правових норм; забезпечення точного, повного, всебічного й безперешкодного застосування національно-правових норм, які відповідають світовим стандартам як у власній практиці роботи правоохоронних органів, так і у відносинах з відповідними органами взаємодіючих іноземних держав.
3. Врахувати та використати такі фактори, що сприяють активізації міжнародних зв’язків по боротьбі з економічною злочинністю: ріст розповсюдженості економічної злочинності; необхідність протидії її світовим масштабам; адекватний рівень розвитку міжнародного співробітництва правоохоронних органів; прагнення багатьох держав сприяти активному залученню України до міжнародного співробітництва; наявність реальної перспективи збільшення масштабів відмивання “брудних коштів” у світі в цілому; активізація діяльності у міжнародних організаціях, насамперед за програмами ООН та FATF з питань міжнародного співробітництва у боротьбі з економічною злочинністю.
4. На основі законів, що регламентують захист працівників правоохоронних органів (“Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів” та “Про забезпечення учасників кримінального судочинства”) прийняти один – з урахуванням допущених недоліків і позитивної практики захисту працівників правоохоронних органів у розвинених країнах, передбачивши застосування захисних норм, які б діяли ще до порушення кримінальної справи, що сприятиме її об’єктивному розслідуванню.
5. Усунути протиріччя, які є у чинних Законах України (“Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”, “Про оперативно-розшукову діяльність”, “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”) щодо порядку отримання правоохоронними органами інформації про рух фінансових ресурсів, фінансового моніторингу, накладання арешту на розрахункові й інші рахунки юридичних і фізичних осіб, які визнані суб’єктами порушення зазначених законів.
6. Створити державний координаційний центр боротьби з економічною злочинністю, що сприятиме поєднанню зусиль суб’єктів правоохоронної діяльності. Нова координаційна система повинна мати такі функціональні блоки: формування цілей стратегічних завдань, кадрової стратегії, прогнозування, інформаційного забезпечення. Основним напрямом удосконалення організаційних структур правоохоронних органів слід визнати оптимізацію, створення умов ліквідації функціонального дублювання та чіткого розмежування компетенції і відповідальності підрозділів по боротьбі з економічною злочинністю, економії ресурсного забезпечення їх діяльності.
7. Забезпечити умови, при яких особливо ефективними у боротьбі з економічною злочинністю мають стати заходи щодо координації управління органами правопорядку, фінансовими та регулятивними структурами в єдиній системі обміну інформацією, що перетворять їх у своєрідну клірингову систему для сприяння обміну необхідною інформацією з питань економічної злочинності та фінансових порушень, що допоможе правоохоронним органам своєчасно вийти на слід злочинних елементів та їх доходів кримінального походження.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ

Монографії:
1. Білоус В.Т. Координація боротьби з економічною злочинністю: Монографія. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2002. – 449 с.
2. Білоус В.Т., Попович В.В., Попович В.М. Організаційно-правове забезпечення боротьби з відмиванням доходів незаконного походження: Монографія. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. – 137 с. (розділ 2).
3. Білоус В.Т., Чигрина Г.Л., Шкарупа В.К. Доказування при розслідуванні податкових злочинів: Монографія. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2002. – 178 с. (розділ 1).
4. Білоус В.Т., Ніколаєв В.П., Чугаєв О.А. Аналіз податкових надходжень: проблеми методології: Монографія. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2003. – 232 с. (розділ 1).
Статті у наукових фахових виданнях:
5. Білоус В.Т. Важливість прогнозування в оперативно-аналітичній роботі // Науковий вісник: Зб. наук. пр. Українського фінансово-економічного інституту. – 1999. – № 2(5). – С. 140–145.
6. Білоус В.Т. Використання банківської системи для відмивання капіталу // Науковий вісник: Зб. наук. пр. Українського фінансово-економічного інституту. – 1999. – № 3 (6). – С. 138–143.
7. Білоус В.Т. Проблеми законодавчого забезпечення податкової реформи // Зб. наук. пр. Української академії державного управління при Президентові України. – 1999. – Вип. 2. – Частина І. – С. 101–106.
8. Білоус В.Т., Біленчук П.Д. Боротьба з організованою транснаціональною злочинністю потребує кооперації правоохоронних органів на концептуальній основі // Вісник університету внутрішніх справ. – Х., 2000. – Випуск 12. – Частина ІІ – С. 88–92.
9. Білоус В.Т. Програмні заходи протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом // Науковий вісник: Зб. наук. пр. Академії ДПС України. – Ірпінь, 2001. – № 4 (14). – С. 115–121.
10. Білоус В.Т. Становлення взаємовідносин в діяльності податкової міліції з іншими правоохоронними органами та виконавчою владою // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Х., 2001. – Випуск 15. – С. 10–17.
11. Білоус В.Т. Цілеспрямоване оновлення державних органів, що здійснюють координацію боротьби з організованою злочинністю і корупцією, – об’єктивна необхідність // Науковий вісник: Зб. наук. пр. Академії ДПС України. – Ірпінь, 2001. – № 1 (11). – С. 130–138.
12. Білоус В.Т. Досвід координації діяльності спеціальних підрозділів правоохоронних органів // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2001. – Вип. 2. – С. 36–44.
13. Білоус В.Т. Співвідношення моральних чинників та методів оперативно-розшукової діяльності у боротьбі з організованою злочинністю // Вісник Львівського університету внутрішніх справ. – Львів, 2001. – № 3. – С. 27–43.
14. Білоус В.Т. Модернізація поліцейської служби та підготовки кадрів у Великій Британії // Науковий вісник: Зб. наук. пр. Академії ДПС України. – Ірпінь, 2002. – № 1 (15). – С. 201–204.
15. Білоус В.Т. Науково-методологічне обґрунтування доцільності запровадження координації управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю при розробці заходів щодо їх модернізації // Науковий вісник: Зб. наук. пр. Академії ДПС України. – Ірпінь, 2002. – № 4 (18). – С. 58–65.
16. Білоус В.Т., Лемак В.В. Прокуратура Словацької Республіки: Проблеми реформування // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – Харків, 2002. – Вип. 19. – С. 196–201.
17. Білоус В.Т. Департамент боротьби з відмиванням доходів, отриманих злочинним шляхом, набуває досвіду в роботі // Науковий вісник: Зб. наук. пр. Академії ДПС України. – Ірпінь, 2002. – № 2 (16). – С. 163–169.
18. Білоус В.Т. Організаційно-правове забезпечення боротьби з економічною злочинністю в Україні: проблеми та шляхи їх розв’язання // Науковий вісник: Зб. наук. пр. Академії ДПС України. – Ірпінь, 2002. – № 3 (17). – С. 171–176.
19. Білоус В.Т. Правоохоронним органам України, що здійснюють боротьбу з економічною злочинністю, – чітке законодавче визначення // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2002. – № 5. – С.204–213.
20. Білоус В.Т. Совершенствование борьбы с налоговыми преступлениями // Науково-аналітичний журнал з питань митної справи та зовнішньоекономічної діяльнос-ті. – Одеса: Одеська національна юридична академія, 2002. – № 3. – С. 59–69.
21. Білоус В.Т., Тимченко Л.Д. Проблеми матеріальних збитків страхових компаній від актів міжнародного тероризму // Держава і право: Зб. наук. пр.: Юридичні і політичні науки. – Вип. 17. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. – С. 439–443.
22. Білоус В.Т., Нижник Н.Р., Лемак В.В. Поліція Чеської республіки: структура і організація діяльності // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 2002. –№ 4. – С. 22–30.
23. Білоус В.Т. Координація національних і міжнародних правоохоронних органів по боротьбі з економічною злочинністю // Науковий вісник: Зб. наук. пр. Академії ДПС України. – Ірпінь, 2003. – № 1. – С.117–123.
24. Білоус В.Т. Договори, як правова основа координації в управлінні правоохоронними органами України по боротьбі з економічною злочинністю // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління і права: Науковий часопис. – 2003. – № 1 (5). – С. 172–180.
25. Білоус В.Т. Роль правового статусу правоохоронних органів у координації боротьби зі злочинністю в Україні // Зб. наук. пр. Донецького інституту внутрішніх справ. – 2002. – № 4 . – С. 57–68.
26. Білоус В.Т. Організація та розвиток системи координації в управлінні правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю // Держава і право: Збірник наукових праць: Юридичні і політичні науки. Вип. 19. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. – С.308–313.
27. Білоус В.Т. Проблеми протидії фінансових установ та правоохоронних органів відмиванню коштів, здобутих злочинним шляхом // Держава і право: Зб. наук. пр.: Юридичні і політичні науки. – Випуск 20. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. – С.436–443.
28. Білоус В.Т., Некрасов В.А., Бірюков Г.М. Деякі питання щодо боротьби з відмиванням „брудних” грошей // Право і безпека: науковий журнал. – Х.: Національний університет внутрішніх справ, 2003. – №2. – С.156–162.
29. Білоус В.Т. Робота координаційних органів Ради Міністрів внутрішніх справа країн-учасниць СНД з питань боротьби зі злочинністю потребує удосконалення // Науковий вісник: Зб. наук. пр. Академії ДПС України. – Ірпінь. – 2003. – № 2 (20). – С.138–144.
30. Білоус В.Т. Координація управління правоохоронними органами боротьби з економічною злочинністю розвивається та законодавчо закріплюється // Правова держава. – Одеса. – 2003. – № 6. – С. 72–78.
31. Білоус В.Т., Коваленко В.В. Про необхідність удосконалення окремих положень кримінально-процесуального законодавства, що застосовується при розслідуванні злочинів у сфері господарської діяльності // Вісник Національної академії внутрішніх справ. – Харків. – 2003. – № 23. – С. 71–77.
Статті, тези доповідей, інші публікації, які додатково висвітлюють зміст дисертації:
32. Білоус В.Т. Кримінологічні аспекти адміністрування податків в Україні // Наукові доповіді науково-практичної конференції “Реформа міжбюджетних відносин і проблеми розвитку податкової системи України” (м. Ірпінь, жовтень 1999 року). – Ірпінь: Академія ДПС України, 1999. – С. 382–386.
33. Білоус В.Т. Проблеми координації у державному управлінні України // Вісник Української академії державного управління при Президентові України. – 2000. – № 4. – С. 37–41.
34. Білоус В.Т. Проблеми правового забезпечення координації діяльності податкової, митної служби та Держкомкордону у сфері боротьби з економічною злочинністю // Вісник Української академії державного управління при Президентові України. – Київ, 2000. – № 3. – С. 188–195.
35. Білоус В.Т. Створення інформаційних систем з метою забезпечення безпеки бізнесу // Тези доповідей Міжнародної науково-практичної конференції “Проблеми впровадження інформаційних технологій в економіці та бізнесі” (м. Ірпінь, травень 2000 року). – Ірпінь: Академія ДПС України, 2000. – С. 344–347.
36. Білоус В.Т., Безрученко В.С. Проблеми впровадження нових інформаційних технологій у ході реалізації концепції створення корпоративного освітнього середовища Державної податкової адміністрації // Тези доповідей Міжнародної науково-практичної конференції “Проблеми впровадження інформаційних технологій в економіці та бізнесі” (м. Ірпінь, травень 2001 року). – Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. – С. 359–366.
37. Білоус В.Т., Жаров А.І. Інтернет та формування професійної орієнтації фахівців податкової міліції – об’єкт соціального управління // Тези доповідей ІІ Міжнародної науково-практичної конференції “Проблеми впровадження інформаційних технологій в економіці та бізнесі” (м. Ірпінь, травень 2001 року). – Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. – С. 460–464.
38. Білоус В.Т. Фінансові установи США проти корупційних діянь іноземних посадових осіб // Командор: Вісник державного службовця України, 2001. – № 1. – С. 34–36.
39. Білоус В.Т. Боротьба з відмиванням коштів незаконного походження та зниження фінансових ризиків // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції: “Ризикологія в економіці та підприємництві” (м. Київ, 27–28 березня 2001 року) // Збірник наукових праць КНЕУ та Академії ДПС України – 2001. – С. 441–445.
40. Білоус В.Т. Економічна злочинність та проблеми законодавчого забезпечення оподаткування у сфері паливно-енергетичного комплексу // Матеріали науково-практичної конференції: “Податкова політика в Україні та її нормативно-правове забезпечення (м. Ірпінь, 1–2 грудня 2001 року ч. ІІ) // Збірник наукових праць Академії ДПС України. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. – С. 106–112.

41. Белоус В.Т. Совершенствование борьбы с налоговыми преступлениями в Украине // Материалы Международной научно-практической конференции: “Актуальные проблемы борьбы с преступностью” (Санкт-Петербург, 3–4 октября 2001 г.) / Под общ. ред. В.П. Сальникова. – СПб.: Санкт-Петербургский университет МВД России, 2002. – С. 21–28.
42. Білоус В.Т. Боротьба з комп’ютерними та економічними злочинами // Тези доповідей ІІІ міжнародної науково-практичної конференції „Проблеми впровадження інформаційних технологій в економіці і бізнесі” (м. Ірпінь, травень 2002 року) – К.: КНЕУ, НТУУ, АДПС України. – 2001. – № 3. – С. 131–133.
43. Білоус В.Т. Координація діяльності правоохоронних органів по боротьбі з економічною злочинністю // Командор: Вісник державного службовця України. – 2002. – № 1.– С. 28–30.
44. Білоус В.Т. Розширення співробітництва у боротьбі із злочинністю на базі інформаційної інтеграції України в Європейський союз // Матеріали науково-практичної конференції за міжнародною участю: “Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський союз” (м. Київ, 29 травня 2002 р.). – Т. 2. – К.: УАДУ, 2002. – С. 324–327.
45. Білоус В.Т. Проблеми організації підготовки кадрів для підрозділів кримінальної юстиції // Тези доповідей Міжнародної науково-практичної конференції: “Актуальні проблеми підготовки кадрів і роботи з персоналом оперативних служб міліції” (м. Київ, 27-28 березня 2003 р.). – Ч. 1. – К.: Вид. НАВСУ, 2003. – С.47–52.
46. Білоус В.Т. Податкова міліція як новий суб’єкт оперативно-розшукової діяльності // Теорія оперативно-службової діяльності правоохоронних органів України. – Львів: Львівський інститут внутрішніх справ при НАВС України, 2000. – С. 19–25.

Навчальні посібники:
47. Азаров М.Я., Білоус В.Т., Гриценко В.В., Дмитрук П.П., Жвалюк В.Р., Мельник П.В., Кочетов В.І., Савченко О.О., Супруненко А.М., Тищенко А.П., Шамрай В.О. Основи оперативно-розшукової діяльності органів податкової міліції: Навч. посіб. / За заг. ред. М.Я. Азарова. – К.: РВВ МВС України, 1999. – 687 с. (пункт 3.1 розділу 3; пункт 9.3 розділу 9; розділ 11).
48. Білоус В.Т., Нижник Н.Р., Ситник Г.П. Національна безпека України: Навч. посіб. / За заг. ред. П.В. Мельника, Н.Р. Нижник. – К.: Преса України, 2000. – 303 с. (розділ 5).
49. Білоус В.Т., Корнєєв Ю.В., Саприкіна Л.А., Усенко В.Ф., Шакірова О.В., Шейбут В.В., Шкарупа В.К., Чалий В.Д. Правовий, соціальний та фізичний захист працівників органів державної податкової служби України. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. – 210 с. (розділ І пп. 1.3; 1.5).
50. Білоус В.Т., Демський С.Є., Захарова О.Е., Ковальський В.С., Лукомський В.С., Молдован В.В., Опришко І.В. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Навч. посіб. / Керівник авт. колективу В.С. Ковальський. – К.: Юрінком-Інтер, 2002. – 320 с. (розділ 1 гл. 3 (§3); розділ 3 гл. 3.)

51. Протидія нелегальному обігу тютюнових виробів та інших підакцизних товарів: Посібник-довідник / В.І. Антипов, В.Т. Білоус, П.В. Мельник, В.М. Попович, Л.Л. Тарангул / За ред. П.В. Мельника. – Ірпінь: Правові джерела, 2002. – 156 с. (роз- діл 3).

Рецензії:
52. Костенко О.М., Шемшученко Ю.С. Щодо переваг системного підходу до боротьби з економічною злочинністю: Рецензія // Держава і право: Зб. наук. пр.: Юридичні і політичні науки. – Вип. 18. – К:. Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. – С. 507–510.
53. Стрельцов Є.Л. Цікаве і корисне наукове дослідження з проблем координації боротьби з економічною злочинністю // Правова держава. – 2002. – № 5. – С. 213–214.
54. Медушевский В.И. Теневая экономика границ не признает // Офицеры. Журнал о законе и людях, его охраняющих. – 2003. – №2 (4). – С. 3.

АНОТАЦІЯ

Білоус В.Т. Координація управління правоохоронними органами України по боротьбі з економічною злочинністю (адміністративно-правовий аспект). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Національний університет внутрішніх справ. – Харків, 2004.
У дисертації проведено комплексне наукове дослідження координації як функції соціального управління та інституту управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю. З’ясовано зміст, розкрито поняття, визначено проблеми, охарактеризовано види, форми і методи координації в управлінні правоохоронними органами, що ведуть боротьбу з економічною злочинністю, узагальнено досвід здійснення координації діяльності правоохоронної системи України та позитивний досвід розвинених країн.
На підставі визначення сутнісних ознак сформульовано поняття координації управління правоохоронними органами, внесено пропозиції щодо доцільності удосконалення правової бази координації боротьби як з регіональною, так і з транснаціональною економічною злочинністю, а також нормативно-правових актів, які безпосередньо регулюють їх діяльність по боротьбі з економічною злочинністю в Україні.

Ключові слова: правоохоронні органи, економічна злочинність, координація управління, взаємодіючі суб’єкти, функції, методи, нормативно-правове забезпечення, протидія.


АННОТАЦИЯ

Белоус В.Т. Координация управления правоохранительными органами Украины по борьбе с экономической преступностью (административно-правовой аспект). – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора юридических наук по специальности 12.00.07 – теория управления; административное право и процесс; финансовое право; информационное право. – Национальный университет внутренних дел. – Харьков, 2004.
Диссертация посвящена исследованию комплекса вопросов теоретического и практического характера, касающихся административно-правового обеспечения применения координации как функции социального управления и комплексного внедрения института координации управления правоохранительными органами по борьбе с экономической преступностью. На основе рассмотрения уровня и состояния научно-методологических основ решения проблемы правового регулирования координации борьбы с экономической преступностью, исследования трудов ученых, уделявших внимание этим вопросам, впервые дается теоретическое определение координации деятельности правоохранительных органов в структурно-функциональном, организационно-правовом и функционально-ролевом значении как специальной системы теоретико-методологических, организационно-правовых и праксеологических основ интерпретации функций, методов и методик упорядочения организационно-управленческой деятельности государственных органов с целью создания комплексной эффективной организационно-управленческой и правовой системы перманентного контроля за криминогенными процессами в сфере экономики и превентивного воздействия экономической преступности.
Определено, что экономическая преступность в Украине приобрела глобальные масштабы и представляет социальную опасность для ее государственного развития. В то же время, существующая система правоохранительных органов, которые ведут борьбу с экономической преступностью, постоянно отстает от требований времени и не отвечает как общественно-политическим, так и социально-экономическим реалиям. Взаимодействие между ними отсутствует, в государстве практически прекратилось функционирование многоуровневых структур вертикальных и горизонтальных связей, негативную трансформацию претерпели контрольно-координационные структуры, которые анализировали криминогенную обстановку в экономике и разрабатывали стратегию противостояния экономической преступности, что требует новых подходов в организации их деятельности.
Значительное внимание уделено изучению законодательства и других правовых норм, определяющих правовой статус правоохранительных органов, ведущих борьбу с экономической преступностью, а также поиску путей исключения причин несогласованных действий, неэффективного использования сил и средств в их работе, более четкого определения задач и функций, избежанию дублирования, усовершенствованию методов взаимодействия.
Автор, как и другие представители юридической науки и практики, для решения этой проблемы предлагает рассмотреть целесообразность разработки и принятия Закона Украины “О борьбе с экономической преступностью”, Стратегию экономической безопасности, Концепцию развития правоохранительных органов Украины.
На основе обобщения опыта координации правоохранительной деятельности в Украине и положительного опыта развитых стран внесено предложение по усовершенствованию правовой базы координации деятельности правоохранительных органов на всех уровнях, а также нормативных актов, которые непосредственно регулируют деятельность подразделений по борьбе с экономической преступностью.
В диссертации дан научный анализ содержания современной координации, роли ее функций и методов, основных направлений использования, выработаны предложения по усовершенствованию национальной системы координации противодействия экономической преступности, отдельных элементов, оценена деятельность Бюро по координации борьбы с организованной преступностью Содружества Независимых Государств, а также других стран относительно координации борьбы с транснациональной преступностью.
Предложено на национально-государственном и международном уровнях уделить особое внимание законодательному закреплению приоритетности международно-правовых норм борьбы с экономической преступностью, приведению национального законодательства в соответствие с международно-правовыми нормами, обеспечению эффективного использования действующих национально-правовых норм в собственной практике и в скоординированных отношениях с иностранными правоохранительными органами.
С целью усовершенствования процессов координации управления правоохранительными органами по борьбе с экономической преступностью предложено активизировать межгосударственный обмен информацией о практике применения законодательства по вопросам выявления и расследования экономических преступлений, более активно использовать возможности общих рабочих групп для подготовки новых законопроектов и предложений по внесению изменений и дополнений в законодательство, согласовывать законопроекты и предложения по вопросам компетенции субъектов координации как на национальном, так и международном уровнях.
В дальнейшем координацию управления правоохранительными органами как административно-правовую категорию предложено строить на принципах законности, процессуальной самостоятельности и ответственности, согласованности действий, активного использования собственного и международного опыта в данной области государственного управления. Объединяющим началом взаимодействия подразделений разных правоохранительных органов при определении и осуществлении программных действий по борьбе с экономической преступностью должна стать организационная система управления как органическое целое управленческого механизма и организационной структуры, имеющих единую задачу.
Ключевые слова: правоохранительные органы, экономическая преступность, координация управления, взаимодействующие субъекты, функции, методы, нормативно-правовое обеспечение, противодействие.

SUMMARY

Bilous V.T. Coordination of administration for law enforcement bodies of Ukraine in prevention of economic crime (administrative – and law aspect). – Manuscript.

The thesis for degree of Doctor of Law for speciality 12.00.07 – theory of administration; administrative law and process; finance law; informational law. – National University of Internal Affairs. – Kharkov, 2004.
Integrated scientific research of coordination as a function of social administration and institute of administration for law enforcement bodies in prevention of economic crime is carried out in the thesis. The essence is ascertained; concepts and problems are discovered; types, forms and methods of coordination in administration for law enforcement bodies which prevent economic crime are described; experience of realization the coordination for law enforcement system in Ukraine and positive experience of developed countries is generalized. It was formulated the conception of coordination of administration for law enforcement bodies on the strength of determination the essential indications; there were submitted suggestions for expendiency of improvement the law basis for coordination in prevention of regional and transnational economic crime and normative – law deeds which regulate directly their activity in prevention of economic crime in Ukraine.
Key words: law enforcement bodies, economic crime, coordination of administration, interacted subjects, functions, methods, normative-law provision, counteraction.

 

Всі права на опубліковані автореферати дисертацій належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Автореферати дисертацій отримані із відкритих джерел Інтернету

 

Пошукова анотація: випробуванням Звільнення каяттям дійовим поруки примиренням відбування дисципліни Зворотна громадськістю іміджу Зв’язки Зґвалтування адвокатом влади громадянами податкової реформа Соціалістичної Земельні процесуальні Земля довірою Злочин наслідками дорожнього людяності ОВС банкрутством необережність віросповідання економіки підприємницької найму мотиваційній пересування вузами підприємницьких фінансових приватної трудових Змішані вини інформації захисту винагороди безпідставного шкоди рятування загрози доручення підстави Європи Зовнішньоекономічні сліди Ідеологія Локка Імідж Імміграційне слідчого дитини міграції морського Імплементація Імунітет Інвестиційні договори самоврядування вчителя технології банкрутства губернаторства громадянства представництва Чехословаччині самоврядування моральної Польща омбудсмана підсудності піклування поруки потерпілого консулів Президента Франції Інститутпрезидентства співучасті присяжних губернатора конституційного народовладдя державної адміністрацій ідеологія криміналістики Інтелектуальна культура безпека ООН розслідування органів податкової мореплавства Інформація Іпотека вугледобувну обґрунтування ЗУНР власності трудового Кадрове державному Казна Касаційне час господарської умисних ухилення поліція слідчих приховування некласичний осудними Князівська Кодифікаційна Кодифікаційні Кодифікація Колективні заробітної Колізії Командитні Компенсації місцевого Президента фармакотерапевтична землекористування криміналістичне досудовому Компроміс Комунікативна Конкурентне Конкуренція Консолідація Конституцiйне Конституційна політичних правової юрисдикція юстиція Директорії справами державними освіту приватну творчості життя збори світогляду допомогу контроль конфлікт прав гласності рівності ініціативи Конституційний Суд громадянські делікти екологічні виконавчої міліції поділу внутрішніх парламентаризму громадянина законодавчої безпеки виконавчої стримувань особисті політичні самоврядування омбудсмана відповідальності вищих регламентація грецької міжнародних Канади юстиції військовослужбовців громадських депутатів кордону народів міста депутата меншин органів парламентарів Рахункової Києва виборчого суддів уряду ЄС правотворчому поділу політичних людини громадянина виборів національної національних норми референдуму самоврядування туризму публічної міжнаціональних Конституціоналізм Конституція України Контрабанда Контроль бюджету підприємницькою адміністрацій провадження Контрольний примус Конфіскація внутрiшнiх Конфлікти реформування реалізму управління експертизи розслідування національних політики охорони Концесійні Концесія Координація криміналістичної Кореляційні Корпоративні


TOPlist Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
web tracking